Ruslan. R. 2, č. 73 (1898)

Ч. 73. Львів, Середа дня І (ІЗ) цьвітня 1898. Річник II.

Передплата

ш »РУ СЛАНА»

виносить:

в Австриї:

цїлий рік . . . 12 р. ав.

пів року . . . 6 р. ав.

чверть року . . 3 р. ав.

місяць . . . 1 р. ав.

За границею:

на цїлии рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові щ о д ня

крім неділь і руских

сь в я т

0 ГОД. 5-ій пополудня.

Реданция, адмінїстрация і

експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Рекламацій неонечагані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в .Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

поміж суспільними верствами, роздмухати ненависть племінну, розширити зневірє в свої сили і безвиглядність всякої позитивної роботи. Вжеж не може лежати в інтересі протекторів консолїдациї, щоби они вели­

чали те, що робив Котляревский і єго на- слїдники, що проповідував Маркіян Шаш- кевич і єго кружок та патріоти 184-8 років;

се не в їх інтересі, щоби Русини ступали дальше дорогою, витиченою тими сьвіто- чамн для народної праці; бо колиб н. пр.

о. Делькевич і иньпіі з твердого табору ма­

ли на думці сьвяткованє ювілею в такім дусі, то бодай на передодні сего ювілею в члени » Народного Дому«, до котрого дав почин Лев Трещаковский, принялиб бодай архіконсолїдаторів, як Романчука, Нагір­

ного, Олесницкого, Костя Левицкого і т. и.

А гимчасом сего ніколи не буде, они пу­

стять сконсолідованих народовців до при­

твору, але все будуть їх уважати оглашен- ними і недостойними вступити в ті предїли, де можуть мати приступ лише самікоренні і благонадежні. Так о. Ол. Стефанович і ще тих кількох народовців, що за ліпших часів дістали ся в члени » Народного До­

му«, здвигненого у великій части монар­

шою ласкою і жертвами в с е г о руского народу для культурних єго цілий, остануть на лїстї засуджених на вимертє, а кацапскі кадри будуть доповняти ся ще кореннїй- шими обєдинителями.

Консолїдация стала отже тим клином, що відчахнув одну часть народовців від головного пня народної ідеї рускої, однак сей головний пень, ся народна ідея руска істнує і розвиває сн мимо всяких невзго- дин і хуртовини, яка настигає з консолїда- цийного табору. Хоч якого тероризму і всяких нечуваннх поганих клевет хватають ся і консолїдатори і їх сконсолідовані ор­

гани, щоби перед рускою суспільностю клеймити Барвінщуків народними зрадни­

ками, однак консолїдатори не в силі зни­

щити народної ідеї рускої, бо ще не пере­

вели сн люди, що вишколені по громадах шістдесятих років і з повного сьвідомостию придержують ся тих ідеалів, які консолї­

дация зложила вже між кацапске ранутє.

»Лучше плисти по тихоньки, Та п е в н е н ь к и м х о д о м ; Оминати островоньки, Каміне її колоди.

Так поплину тихо, смирно, Б е з ш у м у , без горя;

З личком чистим, незмученим Чей д і й д у до моря!»

сьпівав колись Яків Головацкий за ліпших часів своєї дїяльности про р іч е н ь к у до- м аш н у і сеї тактики придержують ся не­

навистю консолїдаторам Барвінщуки. Они мають на тямцї те, що й »ДЬло« в 1886 р.

писало, що »розвій Русинів залежить від н а ш о ї праці на р е а л ь н я х п ід с т а в а х і від нашого т а к т у п о л іт и ч н о г о . Они не забувають і тих слів »ДЬла« опертих на довголітнім досьвідї народовців і на ці­

лім історичнім розвою нашого народного житя, що ж а ц а п с к а ф р ак ц и я старає ся с п и н я т и р о з в ій р у с к о с т и в І али- чинї на підставі реальної праці і народного

язика«. 1

Політичні і національні недомаганя і хиби серед русксї сусп'льности.*)

Консолїдация, придумана » хитрим ма- лороссом«, що інспірував інїциятора »нової ери«, була клином, котрий розбив народов­

ців на дві частини. Бо коли проголошенєм відомої деклярациї з 25. листопада 1890 р.

послом Романчуком Русини-народовцї ски­

нули з себе соромні кацапскі шори і ста­

нули самостійно до реальної праці для на­

роду, а русофільска фракция опинила ся відокремленою з своїми антинародними зма- ганями, то се очевидно не могло бути ко- ристним для сеї фракциї. Она звикла все підшиватись під благонадежну фірму, уміла все хитро заховати кінці в воду, а тепер була приперта до стіни — або виразно проклямувати свої засади: один народ от Карпат по Камчатку і православіє, або при­

стати до точок деклярациї н. Романчука.

Із сеї ділєми викрутив русофільску фрак- цию Б. А. Дїдицкий і в своїй чародійній аптичцї найшов антідотум против самостій­

ності! і окремішности народовців — а се антідотум була кон со л їд а ц и я . Частина народовців дала ся -йнов запрягти в кацап­

скі шори і тепер при всіх манїфестациях побіч Б. А. Дїдицкого фігурував все Ю.

Романчук, -а побіч Романа Бачиньского — Др. Кость Левицкий, з тою ріжницею, що кацапи все кладуть на першім місци і ува­

жають проводирем свого Дїдицкого і Ба­

чиньского, а сконсолідованим народовцям позваляють тішити ся тим, що в своїх ор­

ганах вільно їм покласти І-о Іосо Роман­

чука і Костн Левицкого, але в дїйсности Романчук разом з Дїдицким тягнуть до одної цїли — неґациї україньско-рускої на­

родної ідеї. Хитрі кацапи уміли н. пр. при виборах пустити тумана сконсолідованим народовцям і не висували яко кандидатів своїх ноторичних, прононсованих матадор.

Що найбільше — они відважились вису­

нути одного дра Короля. Таж їм не йшло о осягненє мандатів, они знали, що канди­

дати консолїдацийні не мають виглядів, а з того буде лише вода на млин кацапский, щоби ш ирити д а л ь ш е н е в д о в о л е н є між р у с к и м н ар о д о м , б а й д у ж н іс т ь і д е с п е р а ц и ю , з н е в і р у в с в о ї си ли і так підготовляти терен для свого месиї.

Так поступають кацапи при всякій на­

годі і уміють для себе упечи добру пече­

ню, а наші сконсолідовані народовці раді, що удостоїли ся бути кухтиками і можуть жар підгортати. Отак виходить і сьвятко- ванє сегорічного ювілею, про котрий в 69.

ч. подали ми окрему статю. Позитивного, реального вислїду з того сьвнткованя не

\де, бо о те вже подбають протектори консосідациї. їм зовсім не розходить ся о те, навпаки они подбають, щоби борони Ьоже не ширила ся та не зміцнила ся на­

ціональна сьвідомість, зрозумінє україньско- рускої народної ідеї, щоби люди не наби­

рали охоти до позитивної праці, а лише демонстрували. Они покористують ся юві­

лейними торжествами, щоби лише затемни­

ти ту сьвідомість, а поглибити нронасть

*) див. ч. 62—64.

Вважаючи отже кацагіску фракцию во­

рогом реальної праці народної і колодою на дорозі розвою рускости на підставі на­

родного язика, Барвіньский і єго товариші поборюють всюди ту кацапску фракцию, а старають ся о утворене осередків, котрі мають пособляти сему розвоєви рускости на основі народного язика. Рускі школи взірцеві при учительских семинариях, ру­

скі ґімназиї, що мало помалу входять в житє, руска катедра істориї в університеті, перетворене Товариства ім. Шевченка в на­

укове — отеє ті осередки, що повстали за тих остатних кілька літ і чимало причиня­

ють ся до розвою рускости, до розбудженя народної сьвідомости, до розвою рускої мови, літератури й науки. Сего не признає кацапска фракция, бо все те, що в тім на­

прямі робить ся, се для неї смерть. Тимто легко зрозуміти, длячого она аґітувала й агітує против засновуваня руских шкіл, длячого не посилають кацапи своїх дїтий до руских шкіл, лише до польских (і тому кацапи в очах многих Поляків їм симпа- тичнїйші як народовці) або до нїмецких.

Щоби очистити дорогу до розвою рускої мови від всяких обєдинительнпх змагань (»адіи язик а два виґавора*), осягнули на­

родовці по довголїтних домаганях заведене фонетичної правописи в школах і урядах і настановлене редактором В іс т н и к а д ер ­ ж а в н и х з а к о н ів чоловіка стоячого на висоті своєї задачі і доброго знавця рускої мови. Все те очивидно не до вподоби ка- цапскій фракциї, тимто твердорускі дека­

нати і » патріоти« відсилають намісництву або й иньшим урядам рускі друки фоне­

тичні і домагаютя ся латиньских або поль­

ских; твердорускі адвокати вносять позви і т. и. часто но польски, щоби лише де­

м о н с т р у в а т и против ненависної їм фо­

нетики, (о тім др. Окуневский якось нічого не згадував в своїх промовах!), а навіть сконсолідовані народовці, що давнїйше пи­

сали все фонетикою і тепер ще в приватній переписцї єї уживають, задля консолїдациї роблять уступку кацапам і пишуть етимо- льоґією. Такі уступки роблять і наші на­

родні товариства »Просьвіта«, »Народна Рада*, а »Днї>стергь« і » Народная Торго- вля« і в своїх друках навіть завертають на

»язичіє«, щоби лише піддобритн ся каца­

пам. Чи се має бути та славна »принци- гііяльна« політика, чи се мають бути сї т р а д и ц іїї народовскі?! А погляньмо, чи кацапи зробили яку уступку в користь на­

родовців? Ніколи і нігде! Не тілько, що не допускають народовців в члени Ставро­

пігії, Матиці і Народного Дому, не призна­

ють навіть Шевченка (котрого і Москалі уважають великим поетом) і не беруть уча­

сти в сьвяткованю єго памяти, не тілько

хоч би де виїмково не ужиють фонетичної

правописи, але в усіх своїх часописах, у

всіх відозвах і видавництвах послугують

ся омосковщеним язичієм, сьвяіцеників-на-

родовцїв не допускають до ліпших паро-

хій, адмінїстраций, катехитур особливо в

станиславівскій і перемискій диєцезиях, а

часто і в львівскііі архідиєцезиї, наколи

їм в дотичних комісиях удасть сн зложити

свою більшість. Нагадаємо дальше факт,

коли »ДЬло« дістало осторогу з митрою

2

Ординарияту, чи »Ґалїчанїн« не випер ся і не відцурав ся єго і всіх діл та змагань єго, хоч »ДФло« так ревно і з пожертво- ванєм народовских принципів сповняє служ­

бу консолїдацийну і завзятїйіпе побиває та безличнїйше напастує Ьарвініцуків як »Ґа- лїчанїн«?! Чи се консолїдация? чи се злу- ка рівного з рівним для спільної праці, для одної цїли?! Ні се соромне піддань- ство, се закріпощене наших народних сил в кацапскій неволи, се абдикация з своїх народовских засад і змагань! Як раз юві­

лей нашого народного відроджена повинен бути приводом, щоби Русини - народовці, сьвяткуючи столітні роковини народної ру­

скої літератури, пятьдесятьлїтні роковини народного відроженя в Галичині, визво­

лили ся зпід залежності! тих, що спиняють розвій рускости в Галичині і Буковині на основі народного язика. Сьвяткуючи пять- десятьлїтну памятку надана свободи, по­

винні Руснни-народовцї як раз при сій на­

годі визволити ся з соромної неволі кацап­

скої, перестати бути їх прислужниками і холопами, а станути до самостійної пра­

ці на народних основах. Коли сконсолідо­

вані народовці зберуть ся у великій сали

■» Народного Дому«, повинні піднести при­

людний протест против загарбана сеї ін- ституциї, здвигненої кріваво запрацьованим грошем всего народу руского для нена- родних цілий кацапскої кліки, повинні за­

протестувати против тому, щоби »Галицко- руска Матиця«, основана рускими патріота­

ми в 184-8 р. для ширеня гіросьвіти і нау­

ки в народній мові, була гніздом мертвеч­

чини і закопувала сей талант, котрим мож­

на було при добрій воли зробити багато для подвигненя морального і матерняльно- го руского народу протягом сих пятьдеся- ти літ. Але на таке сьміле становище, на яке свого часу здобули ся пок. Качала, Осадця, ба навіть Іскрицкий (нині сам ярій- ішій консолїдатор) і иньші народовці, що кріпко стояли при народовских традициях,

— не здобудуть ся Романчуки, Нагірні і Олесницкі і т. и., бо они пішли в прислуж­

ники тих, котрі не руководять ся любовію руского народу, рускої мови, руского ГІИСЬ-

меньства, не дбають о зріст і розвій всего того — ні! у їх протекторів виразна і кон­

секвентна проґрама, як писало »ДЕло«:

»половину дня демонструймо, а другу по­

ловину дня лежім, а встаньмо хиба лише тоді, коли побачимо велике небезпечень- ство, що хтось хоче щось доброго для Ру- си зробити, а треба кинути єму колоду під ноги.«

Чи-ж до такої р о б о т и мають наро­

довці руки прикладати або байдужно гля­

діти, як щораз більше в нашій суспільно- сти ширить ся зневіра, як щораз більше люди навіть щирі опускають руки?! Ма­

буть крайна пора отямити ся, протерти очи і розглянути ся, що нам і як дальше ро­

бити.

Річ пос. Вахнянина

виголошена в державній радї 1. цьвітня в розправах над заявою президента кабінету ґр. Туна.

Висока Палато!

Переведена розправа подала вже доказ, що щасливо перебута кріза парламентарна достави­

ла нам деякі поучаючі досьвіди. З вимовних ви­

водів поодиноких бесідників можна було спізна­

ти, що с п о л у ч а ю ч і н а с м о м е н т и є чи- сленнїйші, ніж би можна було надїяти ся. По­

казало ся, що розстрій був хвилевий та що сей розстрій не витворив таких різниць, щоби мо­

жна сказати, мов би ми находили ся в стадні якогось розриву. Противно, з всіх сторін виска- зано щире желанє, щоби з теперішного хаотич­

ного положеня, в котре ми случайно попали, шукати доконче виходу та щоби єго найти.

Всі, як стоїмо, забажали ненарушеного у д е р- ж а н я нашого вольного, конституцийного устрою і таких-же здобутків. Ми рішені, витворити услі- вя, щоби засновати тривкий н а ц і о н а л ь н и й м и р межи народами Австриї. Всі узнаємо до­

конечність, щоби наші господарні і фінансові в і д н о с и н и з У го р щ и н о ю упорядкувати, у­

держати і обезнечити на певній підставі. Всі відчуваємо потребу, звести нашу державу на шлях пожиточних с о ц и я л ь н и х р е ф о р м і плекати єї добро. А переняті вірними династич­

ними чувствами, бажаємо в кінци всі, щоби о- б е з н е ч и т и н а ш ій д е р ж а в і н р и н а л е ж - не їй м о г у ч е с т а н о в и щ е в осередку Европи.

Отеє сполучаючі моменти, що з різнород- них на позір заяв і висказів поодиноких бесід­

ників з всяких таборів сеї вис. Палати можна таки вивести і провірити. А ся відрадна проява дає нам і поруку, що при добрій воли всіх не лише парляментарна машина, случайно здержа- на, стане наново чинною, але що ми, навчені досьвідом, зручно потрапимо оминати все, що витворило і виплекало сю дуже немилу прояву загального розстрою нашого політичного, націо­

нального і навіть державного житя. Причини і обставини, що витворили те лихо, звісні нам і гіравительству за добре, як щоби можна бояти ся, що попадемо наново в давні гріхи. Я пере- сьвідчений навіть, що уздоровленє тегіерішних невзгодин довершить ся зовсім спокійно. Дія- Гноза на нашій многоплемінній Австриї поста­

влена, а лїчебних заходів коло недужого нашого державного орґанїзму повинні ми бути сьвідомі.

Не треба буде мабуть брати ся за болестну хі­

рургічну операцию, але за те треба буде ужити дієтетичних средств, щоби сцїлити в с ї, не ли­

ше поодинокі орґани нашого народного конґльо- мерату.

Відповідно до того треба д а л е к о і д у ч і , е ґ о і с т и ч н і а с п і р а ц и ї п о з д е р ж а т и , а з другого боку ш т у ч н о в и к л и к а н у а н е м ію п о о д и н о к и х н а р о д н и х о р г а н і з м і в , імен­

но так званих національних меньшостий, о с н о в ­ но у с у н у т и . Тому иовитали ми з щирою при- хильностию той уступ з заяви Єго Екц. пана президента кабінету, в котрім сказано, що пра­

вительство буде змагати до того, щоби примі- нити с п р а в е д л и в і с т ь до в с іх н а р о д ів і ж и т е л і в А в с т р и ї.

Сьвідомість сама, що доси не примінювано такої обєктивної снраведливости до всіх наро­

дів австрийских, дуже похвальна. Тількож ми ждемо, щоби ся сьвідомість проявила ся діла­

ми. Дорога, на котру правительство намірило вступити, зовсім природна. Почуванє снраведли­

вости вроджене людскому духови, а які би спір­

ні питаня зрушували людского духа а навіть і пристрасти, то заєдно стоїть на першім місци питане: чи се справедливо? Відтак аж питаємо: чи се розумно?

Прилюдні спірні питаня мусять бути завеї- гди розвязувані етично. Се правило, що випли­

ває з інстинктивного майже зрозуміня найбіль­

шої правди, яку ми в силі поняти: се р о з у м ­ не, що с п р а в е д л и в е , се і т р и в к е , щ о о - п е р т е н а с п р а в е д л и в о с т и . Наколи прави­

тельство бажає, щоби ми в тім напрямі єго під­

держали, то може бути певне нашої помочи.

Найголовнїйша задача Австриї лежить в тім, щоби правительство і парламент подавали кождому народови як найширші средства до культурного, господарного і народного єго розвою.

С и л ь н і н а р о д и , хоч би і як різнородні, зна­

чать одно що с и л ь н а А в с т р и я у внутрі і на внї.

Правительственні системи не можуть бути анї шабльонові, анї не повинні випливати з тео­

риї а ргіогі, з теориї з-за зеленого стола. Они повинні примінювати ся до даних вимінок і об­

ставин.

Ми єсьмо і останемо д е р ж а в о ю н а р о ­ д і в і з сим треба як найбільше числити ся.

Несьвідоме або нарочне ослаблюване поодино­

ких народів чи то безпосередно самим прави- тельством чи посередно другими протеґованими народами — ідентичне з ослабленим всеї дер­

жави. Внутрішня політика Австриї мусить на кождїм кроці опирати ся лише на п р и н ц и п і р і в н о п р а в н о с т и в с іх народів і тому пусте полохане, що Австрия станесь нїмецкою або сла- вяньскою державою. Тішу ся, що такий суд ви- сказано навіть в сїй Палаті, а можу вас зару­

чити, панове, що таку саму сентенцию виска- зано в галицкім соймі і висказав єї також, о скілько собі пригадую, др. Крамаж в ческім соймі.

При сїй нагоді позволю собі пригадати Вам

і с т о р и ч н и й р о з в ій А в с т р и ї. Не стану Вас, панове, трудити широкими виводами, а зазначу лише найголовнїйші моменти, а то по причині, що сю справу в найновійших часах порушено з кількох сторін.

Признаю, що наш державний організм по­

встав з сего ембриона, котре тут названо »Всхі- дною Мархієкх нїмецкої держави. Австрия за­

вдячує своє повстане сему ембрионови.

Сей факт не дасть ся заперечити. Але роз­

важте, панове, що заснована Каролем Великим Всхідна Мархія яко забороно проти некультур­

них Обрів в VIII. віці, не була нїмецким кряєм.

Она не була нїмецким краєм і в тій хвили, ко­

ли єї прилучено до славяньскої Великоморав- скої держави і не була нїмецким краєм і тодї, коли нїмецкий цісар Арнульф в союзі з Мадяра­

ми розрушив Великоморавску державу, а біль­

шу єї частину відступив Уграм. А щож стало ся дальше? Сей ембрио не в и р іс в могучу державу середущої Европи с а м з с е б е , а по­

більшив ся виключно через п р и в л е к а н є до себе розбитих а навіть иноплемінних народних організмів, так, що історичний розвій Австриї можна означити словом «приросту». Заслуга за се не припадає ні одному народови, що сидить нині в Австриі — отже і не щмецкому — а ви­

ключно династиї Бабенберґів і сьвітлій дина­

стиї Габсбурґів.

В ясній сьвідомости такого розросту Ав­

стриї лежать і принципи, на яких всяка управа мусить опирати ся, що має на оці не лише у- держанє, але і скріплене і р о з р іс т д е р ж а в и . Ембрио має свої заслуги, яких єму ніхто не від­

каже. Єго найбільша заслуга лежить в тім, що через Австрию зблизили ся народи всходу до західної культури. Але з другої сторони мусять згадані різноплемінні національні організми не лише заховати ненарушено свої питоменностн, але їх і проявляти, бо до сего мають они своє право.

Наколи розважимо, що були часи, в ко- відпирати напасти Німеччини; наколи розважи­

мо, що Австрию в наслїдственній війні, в вій­

нах шлеских і в великій пруско-австрийскій війні удержали і оборонили не-Німцї; наколи розважимо, що ие самі нїмецкі племена побо­

роли вкінци двовікове панованє Турків на У- горщині і наколи згадаємо, що і тут під Віднем плила наша кров, щоби Австрию удержати — то з певнозтию в с і н а р о д и а в с т р и й с к і п о с ід а ю т ь р ів н е п р а в о на свій свобідний розвій в сїй державі. (Славно! Славно!)

Вправдї було богато заходів, щоби з на­

шої миогоплемінної Австриї витворити однопіль­

ну національну державу, але всі ті заходи — як панове добре знаєте — зовсім не повели ся. Я- зиковому закопони цісаря Йосифа II. иротиво- ноставив угорский тойм в р. 1790 і 1791 ухва­

лу на розширене прав мадярского язика в кра­

ях корони св. Степана. Сею самою дорогою пі­

шли відтак Серби, а в 1793 внесло 33 послів ческого сойму протест проти насилуваня ческої мови через нїмецку в краях корони св. Вяче­

слава. В часах наполеоньских воєн притихло на хвилинку національне питане в Европі, але єго піднято наново вже в трицятих роках. Словаки піднесли єго під проводом Коляра в формі про­

тесту проти мадяризациї, а на полудни підніс єго Ґай в формі хорватскої Ілїриї. Національний рух обняв відтак ческо-нїмецкі краї Судетів і рус- ко-польскі області! Карпат. А в 1848 році веї ті питаня національні були зрілі і набрали вже політичного значіня в Австриї.

Спинит.і сей рух, або хотіти єго зовсім знищити — се пуста робота Сизифа. Як під ко- нець 18 віку чоловік яко одиниця запротесту­

вав з повним усьпіхом проти станової різниці, так протестують нині веї народи австрийскі проти якого-небудь обмежуваня або насилуваня своїх національних прав. Всі народи змагають нині до свобідного розвою, а рідна мова є для них тим средством, котре вносить добутки люд­

ского знаня в найширші верстви і ставить їх на висшу культурну уровень. Се ідеал, що нині одушевляє всі народи, в тім лежить поступ. На­

ціоналізм проявляє ся в культурній роботі всіх.

Хто би їх у сім спиняв, сего уважають они сво­

їм найбільшим ворогом, своїм грабарем і проти

него з’уміють они і остояти ся. Поодиноким на-

з родам треба нині не лише подати їх національ­

ні права, але і з а п о р у ч и т и їм ті п р а в а . Де сего случайно нема, там всюди подибуєімо на­

ціональний антаґонїзм, що з часом вироджує ся і в расову борбу.

З сказаного виходить, що в нас в Австриї національна сьвідомість давно розбудила ся.

Тілько жаль, що поодинокі керманичі нашої держави не увзглядняли, або — що було ще по- губнїйшим — лише односторонно увзгляднюва­

ли ту сьвідомість. Не обиджу мабуть нікого,

мають повіти: Перемишль 39, Рогатин ЗО, Стрий 28, Борщів 26, Бібрка 25. Найменьше читалень єсть в повітах: Добромиль 4, Чешанів 4, Сянік2, Ліско 2, Снятинї. Коли в західній Галичині на­

віть в таких повітах, як Березів, Грибів, Коросно, Краків, де Русинів є лише 8.000, 10.000, 9.000, 200 находить ся читальня Просьвіти, то повіт сьнятиньский, де Русинів є 62.000, що й доси не має анї одної читальні Просьвіти! — Нових чле­

нів вступило до Просьвіти в сім році (від 1. н.

ст. січня) по конець марта 680.

— Подвійне убийство. З Сянока одержуємо таку страшну вість: На сам латиньский велик- наколи скажу, що в нас було богато е к с п е- день, о 5. годині з рана влетів на латинь-

ске приходство в Диднї Константан Винярский, р и м е н т у ю ч и х п о л іт и к і в , але мало дер­

жави их мужів, що дивили би ся на діла реаль­

но. Триплемінна Швайцария, двоплемінна Бель­

гія, анґлїйска Канада, Капляндпя і Всхідні Ін- диї полагодили вже давно в себе язикове пита­

не, коли противно в нас були лише слабі або односторонні змаганя в тім напрямі. Щирі про­

би, щоби се питане порішити від народу до на­

роду, були справді тут і там на дневнім поряд­

ку, але і они розбили ся о дуже т в е р д и й ч е­

реп н а ц іо н а л ь н о г о ш о в ін із м у і о н о в о в и д у м а н у л о ж н у те о р и ю про н а ц іо н а л ь ­

ну м ень ш е в а р т н іс т ь д е я к и х н а р о д ів . (Оплески}. Деякі народи управляють крім того безкарно національну е к с п а н з и в н у п о л іт и ­ ку на шкоду своїх сусідів, а міродатні круги иридивляють ся пасивно сій забавці, або і самі беруть в ній участь. В нас стало ся вже мо­

дою, розрізняти більше і меньшевартні народи, національні більшості! і меньшости і з ними не­

однаково обходити ся. Поодинокі правительства не завдавали собі доси богато труду, щоби в краях о мішанім населеню витворити якийсь ШО(ІИ8 УІУеІКІІ межи поодинокими племенами. 11 тому не дивниця, що тут і там прийшло до на­

ціональної війни, веденої з середновічним за- взятєм, та що ся війна переродилась вже міс­

цями в економічний бойкот. (Конець буде.)

управитель дібр Моравского з Оджехової і зашти- лєтував лат. сьвященика, о. Бєсядского. Повер­

таючи, стрінув ся на дорозї з свою женою, з ко­

трою бажав розвести ся; задержав єї візок і під позором, що хоче з нею попращати ся, при­

ступив до неї і в тій хвили ударив штилєтом в грудь. Жена Винярского була сестріницею о.

Бєсядского. Злочиника арештовано сей час і під ескортою трех жандармів відставлено до суду в Сяноку. До Диднї з’їхала сейчас комі- сия і веде слідство під проводом судиї Дадро- вича з Бжозова.

— Оголошене конкурсу. Шкільна рада краєва оголошує конкурс на посаду учителя ґеоґрафії і істориї в академічній гімназиї у Львові. Речи- нець до 26. цьвітня.

— Безпроволочний суд. В селі Оравчику меш­

кав непоправний злодій Онуфрій Багринець. Мно- го крадежий доконав він у своїх сусідів і був нераз судово караний. Селяни грозили єму кіль­

ка разів, а Багринець, незвичайний силач, не бояв ся і розьб. Перед кількома днями виправив ся знова на злодїйску добичу до сусіда, але се­

ляни приловили єго на горячім вчинку. Розпо­

чала ся безпроволочна розправа. Збігли ся тов- пи народа і убито злодія колами на місци. Аре­

штовано 6 осіб, що брали участь в убийстві.

— Іспити зрілости. Письменні іспити зрілости розпічнуть ся ві всіх галицких школах середних дня 9-го мая. Устні іспити зрілости розпічнуть ся в ґімназиях: в Бохни дня 11. червня, в Бро­

дах 13. червня, в Бережанах 20. червня, в Бон- ковичах під Хировом 25. мая, в Дрогобичи 21.

червня, в Ярославі 31. мая, в Яслї 13. червня, в Коломиї Зі. мая, св. Анни в Кракові 6. чер­

вня, св. Яцка в Кракові 31. мая, в III. гімназиї в Кракові 31. мая, в р у с к ій ґ і м н а з и ї у Львові 2 липня, в II. (нїмецкій) гімназиї у Льво­

ві 20. червня, в III. гімназиї у Львові 23. мая, в IV. гімназиї у Львові 10. червня, в V. ґімна­

зиї у Львові 20. червня, в Новім Санчи 25. чер­

вня, в І. гімназиї в Перемишли 7. червня, в II.

(р у с к ій ) гімназиї в Перемишли 15. червня, в Ряшеві 4. червня, в Самборі 27. червня, Сяно­

ку 4. липня, в Станиславові 9. липня, в Стрию 4. липня, в Тернополя 23. червня, в Тарнові 16.

червня, в Вадовицях 8. червня, в Золочеві 16.

червня.

В школах реальних іспити зрілости рос- пічнуть ся: в Кракові 1. червня, у Львові 17.

червня, в Станиславові 1. липня, в Тарнові дня 12. липня.

— Редактор >Ґалїчанїна« О. М ар к о в пере­

буває у Відни, як кажуть для поради лїкарскої.

— Віче економічно-просьвітне, устроєне філією

♦ Просьвіти» в Золочеві на дни 7-го цьвітня ви­

пало вельми сьвітло при участи над 100 членів а звиш 150 участників. Реферати держали о.

Ґлодзїньский з Тернополя, В. Король зі Львова і о. К. Дудикевич з Плугова. При сім розділено між членів насїнє вівса, ячменю, бараболь, ку­

курудзи, пастівних бураків, моркви та ріпи. Роз- льосовано між членів 30 щеп а між читальні

♦ Просьвіти» огородничі і господарчі наряди. Ві­

че тревало від 103/4 ДО о но полудни. Всі розій- шли ся одушевлені.

— Редактором волосного «Вістника законів державних іменований, як оповіщує нинішна

♦ \¥іепег 2еіІн匿 посол до ради державної др.

Юрин П о п о в і ч і.

— Посол Штайнвендер оповіщає в КагпіЬпег ХасЬгісІїІеп письмо, в котрім боронить ся про­

тив напастий Шенерера з тоі причини, що не підписав обжалованя против бар. Гавча. Др НТтайнвендер доказує, що нїмецка солідарність не вимагає, щоби всі посли німецкі мусїли зго­

дити ся на внесене, котре подобає ся одному з них. До обжалованя не було причини, бо бар.

Гавч не мав злого наміру і надав своїм розпо- рядженєм виразно характер провізори віии. ак- тику обжалованя і обструкциі узнає др. таин- вендер хибною і виказує, що она не довела до цїли. В кінци заявляє, що капітуляцию супроти радикальної меньшости уважав би трусливостию.

- Аґрарні розрухи. З Могачу доносять що

Н о в и н к її.

— Перша авдиєнция у нового намістника Льва ґр. Пінїньского відбувала ся 12. с. м. від год.

101/2 рано до 1. год. по полудни. Перші предста­

вили ся урядники намістництва, за ними шкіль­

на Рада краєва, університет, політехніка, пре- зидия суду, всі три капітули, рабінат, ґенералї- ция, дирекция зелїзниць, президия міскої ради львівскоі, директори середних шкіл, комендант жандармериї, торговельна палата, прокуратория скарбу, краєвнй банк, росийский конзуль Пу- стошкін, палати адвокатів, нотарів і лікарів і ди­

рекция полїцпї. На промову віцепр. Лїдля від уряд­

ників намістництва, відповів намістиик, що добро урядників дуже лежить ему на серци. Справу реґуляциї платні урядників він завсїгда підпирав і притивив ся перетяжешо урядників роботою.

Се пересьвідченє збереже памістяик і на тепе­

рішнім становищи. Буде змагав до полїпшеня долі підвластних, до з’орґанїзованя і побільшена урядничих сил, а зате стане домагати ся вели­

кої і совістної праці для добра краю і держави.

Оклик безсторонности і справедливості! для всіх суспільних верств повинен просьвічати роботі урядників.

— Відрадна вість. Ділимо ся з нашими чи- тателями відрадною вістию, що Совіт Народного Дому уЛьвові на засїданю 1. цьвітня старого сти­

лю приняв в члени Народного Дому пп. Ро- манчука, Нагірного і Олесницкого.

— Читальні' Просьвіти. В місяци мартї сего ро­

ку внесено поданя до намістництва о засноване н о в и х Ч и т а л е н ь П р о с ь в іт и з отсих ЗО громад: В повіті' Богородчани: Заріче коло Со- лотвини; пов. Броди: Білявці; п. Бережани: Ку- ряни; п. Бучач: Сороки; п. Чортків: Шульганів- ка; п. Долина: Гозіїв; п. Гусятин: Раків-кут; п.

Камінка: Добротвір; п. Коломия: Матіївцї; п.

Надвірна: Перерісль; п. Підгайцї: Вишнівчик;

п. Перемишляни: Куровичі; п. Рогатин: Липиця- долїшна, Герлутів; п. Рудки: Чуловичі; п. Ска- лат: Жеребки-королївскі, Жеребки шляхотскі;

п. Старе-місто: Старе-місто; п. Стрий: Гребенів;

п. Тернопіль: Острів (коло Тернополя), Смиківцї;

п. Товмач: Грушка, Товмач, Озеряни; п. Тере- бовля: Залавє: п. Залїщики: Дуплиска: п. Зба­

раж: Залуже, Гнилицї-великі; п. Золочів: Озї- рянка; п. Жидачів: Тейсарів. — Всіх читалень Просьвіти (заложених і зголошених) з кінцем марта 1898 року є 600 (по конець року 1897-ого року було 521). Найбільше читалень

в громадах Дараш і Ґерчеґмарок починають знова рухати ся социялїсти. Постава селян під- юджених социялїстами стає дуже небезпечною.

Правительство вислало туди войеко, котре одер­

жало приказ стояти в тих місцевостях на кошт громад через 4 тижні.

— Материньска відвага. На зелїзничій дорозі Аґрам-Штайнбрік лучила ея потрясаюча приго­

да. В однім купе поїзду еидїла пані при отворенім вікні з своєю 3-лїтною донечкою.

Дитя, що стояло на колінах матери, оперло ся о вікно; нагло стратило рівновагу і вилетіло че­

рез вікно. Без ваганя кинула ся мати до две- рий і вискочила за дитиною. Подорожні, що бачили сю грозою переймаючу подію, дали еи- гііаловий знак на здержанє поїзду. Поїзд здер- жано. Численні подорожні поспішили в сторону, куди вискочила мати за дитиною, щоби нести єї поміч. Коли приспіли на місце випадку, по­

бачили урадовану матір з дитиною на руках.

Обоє вертали зовсім неушкоджені.

— Язикове питане в Швайцариї. В Швайцариї проявляє ся послїдними часами неприхильний рух против Чехів. В Ціриху, на зборах нїмецкого шкільного союза поставлено проект, щоби в цї­

ли підмоги ческих Німців робити всякі закупна тілько в нїмецких фабриках в Чехії'. Причиною сего проекту є язиковий спір ческо-нїмецкий.

При тій нагоді пише цірихска часопись: Чехи приєднають собі Швайцарию тілько тоді, наколи упорядкують свої язикові відносини на спосіб Швайцариї. З язиковим спокоєм в Швайцариї було би. дуже зле, сли би у нас заведено те, чого домагають ся Чехи в Чехії і на Мораві, іменно двоязиковий обовязок урядованя для швайцарских урядників. Они звуть те рівно- правностию ческого і нїмецкого язика. Однак ми сего не звемо ніякою рівноиравностию, бо у нас жадає ся знаня другого язика тілько в мі­

шаних округах, а всюди иньде тілько одного язика. В цірихскім окрузі можна би жадати, щоби урядники кромі нїмецкого урядували ще італїйским язиком, бо там живе 7°/0 Італїянцїв, а тимчасом для них уряди мають тілько тов­

мачів. Так само в кантонах Найенбурскім і Ж е- невскім не є обовязаний ніякий урядник вика­

зувати ся знанєм нїмецкого язика, хоть там є четверта часть Німців. В Швайцариї упорядко­

вано язик урядовий на основі б іл ь ш о с т і! . Так ми понимаєхмо в Швайцариї рівноправність.

Сего домагають ся Німці в Чехії і Австриї, отже чогось, що ми уважаємо слушним і справе­

дливим.

— Пригода туристів. Мимо остереженя відень- ского Товариства альпейского, щоби не запуска­

ти ся в часі латиньских сьвят на прогульку в гори, бо теперішня йора є зовсім невідповідна і для туристів небезпечна, вибрало ся кілька осіб в Альпи, але на жаль декотрі з них пере­

платили прогульку смертию. Іменно в Альпах Ракс упали зі скали 4 особи, імовірно віденьскі торговельники, з котрих трех понесло смерть на місци, а одного найдено тяжко раненого і не­

притомного.

— Морока трава яко присмак. їсти траву, се в Галичині не новина, наш селянин смакує ча­

сами в лободі, кваску і иньших хоптах. Але ко­

ли за такою поживою сягає він в тяжких часах передновку, щоби не згинути з голоду, то під конець 19-го столїтя великі пани зачинають їсти також траву але — з розкоші. Старенький ґр.

Толстой, великий реформатор людскости і реч­

ник веґетариянїзму, утішить ся певно сим зво­

ротом в Гастрономії, тим більше, що морска трава яко пожива розповсюднить ся скоро, бо оказала ся успішним средством против товсто- сти тіла. Приправляє ся єї як делікатну салату і подає ся до стола яко великий присмак. На разі трава ся є дуже дорога, бо спроваджують єї лише з берегів Тихого океану в Каліфорнії, але то зовсім не шкодить, щоби єї люди їли, коли така тепер мода. Не відстрашить смакунів від неї також осуд хемиків-лїкарів, що сей при­

смак не має в собі майже ніяких поживних ча­

стий. Те саме говорено і говорять о бульбі, а прецінь она тепер така популярна. Вкінци до­

дати належить, що та сама трава морска ухо­

дить у Японців і Китайців від непамятних часів за ласощі. Виробляють там з неї всілякі тї- сточка.

— Яке ЖИТЄ, така смерть. Донька Маркса, батька социяльної демокрациї, отруїла ся в Льон- донї. Від 10 літ на основі ідеї ♦вільної любови»

жила она з д-ром Авелїнґом. Видно, знудило ся їй марне житє без Бога і релїїії, а що не вірила в житє будуче, узнала за відповідне ли­

шити ся житя дочасного. Тіло єї спалено, спов­

няючи останну волю самоубийницї.

— Сензацийне винайдене зробив наш невтоми- мий труженник на поли^парляментаризму, о. Да-

Вино іспаньске з кондуранґо

успішне в упірних недугах жолудко- вих, корчах, боляках в зколудку

і т. д.

Ціна 3 корони. *

Головний склад в аптицї

161 146—?

Жигм. Рукера

під „Срібним Орлом’1 у Львові.