Ч. 3. Львів, Неділя дня 4 (16) січня 1898. Річник II.
4 - --- Передплата
■а *РУЄ4АНА< т е с т :
в Австрії:
в* ЦІХЖЖ ріж . . . 12 р. а», ва пів рову . . . 6 р. *в.
ш чверть рову . . 8 р. яв.
вя місяць . . . . 1 р. яв.
За границею:
вя в іяв* рів . . 20 рублів ябе 40 франків вя вів рожу . . 10 рублів або 20 франків Яоодввове ввело по 8 кр. ав.
>Вврвеш мв о*ш і дупгу мв вврвеш: а не вовьмеш мвлоств і віри не воаьмеш, бо руске мв серце і віра рускя.< — 3 Р у с л а н о в а х псальмі» М. Шашкевича.
Вяходать у Львові що дня врім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедвция >Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция
■ місцева в Аґенивї Ляндо»ів»гч в пасажі 1 а.»<,маьд
Рукописи зверта. „я лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а г -Наді
сланім» 20 кр. від стрічпи. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
І
г
Становище руских послів
в адресовій комісиї сойму галицкого.
Наші читателї з певностию раді знати, яке становище заняли рускі посли в адресовій ко-|
місиї. Ми про сю справу не толкували би при-1 людно, наколи би дневники польскі подали були вірні вісти про перше заеїданє адресової комісиї, що відбуло ся 12. січня. Так однакож не ста
лось. Іменно краківский »Сга8« вложив в уста деяких послів слова, яких они не висказали в адресовій комісиї. Тому для поясненя всеї справи подаємо докладний хід нарад першого заеїданя адресової комісиї.
Загальну дискусию над адресою ухвалено перевести 12 голосами проти 7 голосів. Єї роз
почав пос. Я в о р е кий заявою, що в адресі крім заяви преданности для цїсаря, в ювілейнім році єго панованя, повинна бути уміщена полі
тична часть, а в тій висказані ті засади, які були висказані в проекті адреси до трону ради державної, с. є., що сойм домагає ся розширеня автономії краю а при тім справедливого пере
ведена рівноправности всіх народів австрийских.
Позаяк пос. Яворекий висказав ті думки яко презес *КОЛЯ* ПОЛЬСКОГО, ІО в ІД1Є1ІИ п л к х б у р у -
ского забрав зараз слово ное. Б а р в і н ь с к и й і заявив таке: Давнїйшими часами рускі сеймо
ві посли відносились при нагоді, коли ухвалю
вано адреси до трону через сойм галицкий, звичайно неґативно. Терішні еоймові посли зій
шли з того становиска. Они бажають спільно з польскими послами уложити адресу до трону.
В адресї сїй, окрім заяви преданности — не в імени краю а в імени обох народів - руского і польского, треба виявити, що сойм галицкий домагає ся розширеня компетенциї своєї але рівночасно добачає потребу, я к н а й с к о р ш о г о с п р а в е д л и в о г о п е р е в е д е н а п о в н о ї р і в н о п р а в н о с т и о б о х н а р о д ів , заселяю
чих край. При тім треба уиімнути ся і о еред- ства, посредством котрих можна бн подбати о е к о н о м і ч н е д в и г н е н є с т а н у с е л я н ь - с к о г о . Доповняючи заяву пос. Барвіньского до
бавив пос. С а в ч а к слідуюче в імени і з ухва
ли клюбу руского: В адресї належить ся виска- зати крім чувства преданности для цїсаря все, що нас болить і що нам долягає. Бесідник не противний в засаді розширеню автономії. Руский нарід був завеїгди автономічний. Нинї противить ся він автономії длятого, позаяк практикована в нашім краю самоуправа похожа більше на г е- ґ е м о н ї|ю, як на автономію. Така геґемонїя панує нині в громадах і повітах. При всяких ви
борах до автономних тіл панує пресия з гори і заходять надужитя. Ми цінимо автономію, бо она двигає суспільність. Але в нас, іменно на Руси, нема автономії. Ради повітові займають ся політикою і виборами, а не опікують ся лю
дом як би повинні. Державні власти стягають податки і рекрута, а поза тим суть рівнодушні на всякі потреби селянина. В адресї м у с и м о в и е к а з а т и п о т р е б и о б о х н а р о д ів , посе
лених в краю. На бувальщину киньмо грубу опону. Національне питане треба чим скорше полагодити з повлою справедливостию, а відтак спільними силами взяти ся за позитивну роботу економічну і суспільну. В адресї мусить бути положений акцент на п о в н у р ів н о п р а в н іс т ь обох народів після оклику: рівні з рівними, віль
ні з вільними. Крім того треба зазначити по
требу, розвести опіку над людом. Наколи в адресї піднесемо бажаня обох народів, тодї така адре
са буде посідати дійсну вагу.
ІІос. Д ї д у ш и ц к и й виявив надію, що при добрій воли уложить ся одноцїльна адреса, в ко
трій буде се виявлене, про що згадували попе
редні бесідники, т. є., що ми бажаємо розшире
ня автономії краєвої з одного боку а справе
дливого переведена рівноправности з другого боку. Крім того треба положити акцент і на ідею державну. Нам треба стреміти до того, щоби в адресї найшли місце думки і бажаня веїх сторонництв. Специяльних справ годі тика
ти в адресї, але про потребу більшої опіки над людом можемо згадати.
Пое. Б е р н а д з ї к о в е к и й заявив в імени людовцїв, що і він годить ея на те, щоби адре
са обіймала б а ж а н я о б о х н а р о д ів г а л и ц - к и х. Людовцї польскі чують себе частиною народу польского, але не можуть промовчати сих кривд, які доводять ся їм. Культурне поло
жене селяньства невідрадне. Треба проте упімну- ти ся о ередства до поправи сего положеня.
Треба згадати про потребу скоршої реґуляциї рік, о двигненє краєвого промислу і торговлї, як і о те, щоби ніхто не сьмів перебивати нас в праци над людом, щобт л ю д с е й с в о б ід но
5 н р и ь .і я « с ь о ї лі м с п р а в а м и , щ оби в л а с ті!
державні були лише властями адмінїстрацинни- ми а не політичними та щоби не н а д ’у ж и в а л и свого становиска.
Пос. Щ е п а н о в с к и й (демократ) годить ся на проектований зміст адреси, але домагає ся притім, щоби в адресї було докладно озна
чене становиско, яке має заняти Галичина в дер
жаві. Се зроблять і другі еойми, а тоді будемо знати, хто з нами однакової думки. Постуляти наші повинні бути скромні, щоби нікому не да
вати приміру до надмірних жадань. Проект адре
си ради державної повинен для нас бути взір
цем. Але побіч головних постулятів сего проекту мусимо упімнутись і о е р е д с т в а до еконо
мічного двигненя краю. Також о бережене кон
ституцій в Австриї треба нам упімнути ся по
серед нинїшного хаосу політичного.
Пос. ґр. Андр. П о т о ц к и й думає, що адре
са є кроком незвичайним. Ситуация політична приневолює нас до висланя адреси. Адреса му
сить дотикати лише загальних а не подрібних питань і означити головний характер тої полі
тики, якої думаємо придержувати ся на будуче.
Треба зазначити, що нарід иольский мав заєдно на увазі добро держави. Другі народи зглядали ся поза кордони Австриї. Ми не дали причини до теперішного хаосу політичного. Сумне поло
жене краю можна порушити, але лише в за
гальних чертах. З розширеиєм автономії мусимо домагати ся і більших дотаций для краю. Ж а
лувати ся на орґани правительственні годі в адресї. Я противний надужитям із сторони властий. але хотів би, щоби з другого боку ша
новано ті власти. Як згадаємо про надужитя властий, то згадаймо і про струї антиеуепільні.
Ядро справи лежить в питаню, яку конституцию хочемо мати в будучности: чи сю з 1873 р., чи давнїйшу з 1867 р. ? Не хочу, щоби сю квестию рухати в адресї, але нам треба застановитись над тим, чого в тім напрямі маємо домагати ся.
Пос. В а х н я н и н запримітив до послїдної квестиї, піднятої ґр. Потоцким, що анї Русини, апї полудневі Славяни, іменно Словінці в Стириї і Каринтиї пе м о ж у т ь бажати собі повороту до конституциї з 1867 р., с. є. до обсилав я дер
жавної ради через краєві еойми. Народи ті не мали би тодї в центральнім парламенті відпо
відного заступництва. На сей постулат можна би пристати лише під вимінкою, наколи би пе
ред тим витворено в кождім соймі о мішаній репрезентациї національні куриї. Рускі посли спротивились би нинї поворотови до конституциї з 1867 р., звязані солідарно в тій справі з Сло
вінцями і Хорватами.
ГІос. Р о м а н о в и ч запримітив, що такий постулят (повороту до конституциї з 1867. р.) був би не на часі. Бесідник думає однакож, що наколи буде піднесена справа розширеня автономії, треба упімнути ся і о д е ц е н т р а - л ї з а ц и ю а д м ін їс т р а ц и й н у в дрібнїйших справах. Власти краєві будуть тодї мати по
вагу, наколи самі з’уміють себе пошанувати в урядах і на всяких зборах політичних. Се мо
жна вложити і в адресу.
Пос. кн. Ч а р т о р и й с к и й заявив, що го
дить ся на мериторичну основу проектованої адреси. Адреса ся не повинна однакож бути довга, але за те ядерна і виразна. Най буде в тій адресї бесіда лише (?) про ширшу авто
номію і про економічне двигненє краю. Про поворот до конституциї з 1867. р. не можна зга
дувати. Також не треба дуже упоминати ся і
о тс, щ оби ц е н т р а л ь н а м а ш и н а к о и с ти ту ц и й н а
війшла на ново в правильний рух. Бесідник противить ся всякому октройованю. Справа ру- ска буде полагоджена в соймі. 0 сїй справі годі також згадувати в адресї (!). Ми не по
винні поза краєм шукати для себе судиїв анї в раді державній, анї у трону. Се річ сойму.
Пос. К о з л о в с к и й думає, що Полякам не вільно зрікати ея того становища неґативного, на якім они станули до конституциї з 1873 р., проти котрої протестували в своїм часі. Але в адресї не можна о сім згадувати. Ж алі на власти державні в краю буде вода на млин нї- мецкий. Тут, в соймі треба говорити до властий.
Пос. С а в ч а к запримітив, що кн. Чарто- рийский мабуть єго не зрозумів. Бесідник не бажає жалувати ся перед троном. Русини бу
дуть за розширеиєм автономії, але п ід у с л і
ве м, що ся автономія не буде геґемонїєю. Крім того т р е б а п о с т у л я т и р у с к о г о н а р о д а в с о й м і к р а є в ім л а г о д и т и з п о в н о ю с п р а в е д л и в о с т и ю .
До всего того додамо, що рускі посли на заеїданю клюбовім 14. січня ухвалили докладну стилїзацию всего, що в імени народу руского мало би війти до проекту адреси тронової.
Рахунок за рік 1897.
І. В Австро-Угорщині.
(Дальше).
Симчасом витворила ся в раді державній без відомости і проти волї кабінету більшість парляментарна, зложена з послів ческих, поль- ских, руских, словіньских, хорватских, румунь- ских, консервативного нїмецкого центра і като- лицких людовцїв. 6 цьвітня вибрано президен
том палати посольскої д-ра Катрайна, віцепре- зидентами: Абрагамовича і Крамажа. Симчасом уступив Штробах з становища посадника міста Відня. 8. цьвітня вибрала рада міста Відня 93 голосами проти 37 посадником своїм д-ра Люе- ґера. 9. цьвітня почала ся в палаті посольскій перша розправа над розпорядженями язиковими в наслідок наглого внесена Вольфа, Функого і
Штаннвендера, отже з почину Шенерериянцїв, нував державний кредит і підчинив собі всю поступовців і націоналів нїмецких. 16. Цьвітня | продукцию рільничу, виробив собі монополь у- видали поступовці поклик до народу нїмецкого' станавляти ціни рільничих плодів, виключивши від участи в тім самих продуцентів. Ціни ріль
ничих плодів обнижено, а рільників засуджено на голодованє. Торговельний капітал, з’орґанїзо- ваний на біржах, грає насущним хлібом і зро
бив предметом спекуляцій' не тілько землю, але й щоденний хліб широких верств народних.
Супротив того в банках і біржах з’орґанї- зованого капіталу стоять рільники зовсім без- радні, розбиті і немічні.
Всі иньші верстви суспільні, всі стани: фа
бриканти, промисловці, робітники і инші'є Зор
ганізовані, всі дбають спільними силами про свої потреби та інтереси, про обезпеченє свого в котрім заповіджено борбу на ножі проти роз
поряджень язикових. По великодних сьвятах зібрала ся рада державна 28. цьвітня. ЗО. Цьвіт
ня три опозицийні сторонництва нїмецкі внесли обжалованя міністрів за розпорядженя язикові.
В маю 2. відбулись віча нїмецкі в Тепли
цях і Лїберци. 6, 7. і 8. мая відкинула палата посольска обжалованя міністрів посеред бурли
вих пригод. Небавом (13. мая) внесло 68 профе
сорів нїмецкого університету в Празі петицию до ради державної, домагаючись відкликана роз
поряджень язикових. В день опісля (14) мая) появив ся проект адреси тронової більшости
парламентарної з проголошенєм розпорядженя ( биту, лише стан рільничий не скупив своїх сил автономії країв коронних 1 пе^еведейя снравед-] не має 'орґанїзациї, Не має економічного застун- ливої рівноправности всіх народів австрииских. ництва. Не добре бути чоловікови єдиному, ска- Бурди обструкциї на засїданю палати посоль- заио вже в св. Письмі а сі слова мають та- скої на дни 18. мая спонукали вперве закрите кож на економічнім поли повне оправдане. Роз- засїданя через президию. Рівночасно оповістили дроблені, відосібнені сили рільників не можуть поступовці нїмецкі острий проект своєї адреси осягнути значних користий при витвореню тронової. 24. мая повторили ся бурди в гіарля- рільничих плодів і тратять вплив на зужит- ' коване і означене їх ціни. В тім лежить не
безпечність, теперішна неміч рільників, їх бо
люча сторона, що доводить рільників до ско
рого упадку і до розпуки. Передовсім треба тут помочи. Поклик: всї за одного і один за всіх повинен і тут бути переведений, щоби зібрати менті, а 28. мая прийшло вже до голосних скан
далів в часі бесіди Шікера (»8с1іііскег Ьаі <1аз
\УогІ<), почім ґр. Баденї 2. червня закрив XII.
сесию ради державної.
В червни 10. заборонило правительство ві
че нїмецке в Хебі, скликане з почину Шенери-
янцїв. Від 24 червня почавши стали громади ] і згуртувати всї розроблені, відосібнені сили нїмецкі відказувати ся від никонуваня поруче- рільничі до спільної орґанїзациї. В тім знамени ного круга дїланя. 12. липня зібрали ся чесні] є спасене рільничого стану!
Німці наново в Хебі і відбули мимо заборони]
друге віче, що покінчилось уличними демон- страциями і виступленєм збройної сили. В тім самім дни зібрала ся більша посілість нїмецка в Відни на збори і проголосила свою солідар
ність з обструкциєю нїмецкою. Подібна заява вийшла і від віча націоналів нїмецких, зібраних рівночасно в Цельовци каринтийскім. 8. серпня зібрали ся у Відни мужі довіря нїмецкої об
струкциї і порішили, витриватн дальше в борбі проти розпоряджень язикових. 17. серпня прий
шло до національних ексцесів в Пільзнї. 19.
серпня вислав ґр. Баденї запросини до послів нїмецких і чееких на угодову конференцию, що мала відбути ся у Відни 26. серпня. Перед сим однакож прийшло 22. серпня до ексцесів на зборах Шенерериянцїв в Аші, а 23. відказали ся посли нїмецкі від участи в конференциї ві- деньскій.
1. Вересня відбули мужі довіря правиці на
роду у Відни, в котрій ухвалили, брати участь в конференциях угодових. 4. вересня зібрала са шляхта ческа в ГІразї і рішила, стояти даль
ше при принципах, висказаних в проекті адреси до трону правиці. 5. вересня зааранжували со
циялїсти ческі демонстрацию в ГІразї і в краю,1 мих подій в раді державній ие прийшло се де проголошено потребу національного мира. 12. і предложенє на порядок дневний. З комісийних вересня зібрало ся віче польско-ческе в Цєши- розправ показало ся, що знайшла би ся потріб
ні і рішило, упімнутись о рівноправність Славян на Шлеску. 14. вересня зібралось віче словінь- ско-хорватске в Люблянї, в котрім взяли участь і делегати послів руских та чееких, щоби упім- нути ся у правительства о розпорядженя язи
кові в користь полудневих Славян. 19. вересня зібрало ся в Цєшинї віче націоналів нїмецких, яко контрдемонстрация проти Славян.
По сих вічах і демонстраціях зібрала ся 23. вересня рада державна на XIII. сесию. Бур
ди парламентарні почали ся від першого засї- даня і продовжились з малими перервами до відроченя сесиї на дни 29. падолиста, отже май
же через два місяці. 25. вересня зібрали ся ческі мужі довіря в Празі і ухвалили, стояти кріпко при ухвалах конгресу свого в Нїмбурґу і при тамже ухвалених постулятях.
Промова п. Барвіньского
при мотивованю внесеного в кр. соймі начерку о обовязкових спілках рільничих на засїданю дня
14. січня 1898.
Високий Сойме!
Від двох десятків літ переживає рільничий стан, а особливо наше селяньство дуже тяжкі часи. Положене рільників не тілько не попра
вляє ся, але з кождим роком стає гірше; на
ше селяньство клонить ся до скорого упадку.
Рільники дійшли до страшного обдовженя ґрун
тів, доси нечуваного. Лихвярский капітал опа-
В. Сойм займав ся нераз вже справою ріль
ничою — перед двома роками дала до того відповідну нагоду громадна еміґрация наших селян до Америки — і на сегорічній сесій ви
ступив виділ кр. з проектами, котрі мають на цїли поліпшене биту рільників. Однак всі ті змаганя остають марними, поки не буде пере
ведена орґанїзация рільників. В иньших краях нашої монархії рільники мають більше засобів до борби з нуждою, а мимо того центральне правительство було спонукане виступити з пред- ложенем про орґанїзациго спілок рільничих. Го
лоси не тілько з ріжних країв нашої держави але досьвіди пороблені в иньших державах, по
казують, що тою лише дорогою можна полаго
дити рільниче пересиленє, охоронити селяньство перед руїною, обезпечити рільничий стан перед визиском капіталу.
Предложенє про спілки рільничі ґр. Фаль- кепгайна з р. 1898 дізнало деяких змін, нозаяк ґр. Фалькенгайн звязав рільничі спілки разом з заробковими, а против сему заявили ся всі австрийскі рільники однодушно. Єго наслїдник в міністерстві рільництва, ґр. Ледебур обмежив проект свого попередника, але наслідком відо-
на для переведеня сего закона більшість, однак між польскими послами було досить противни
ків сего закона. Деякі побоювали ся, що біль
ші властителі, входячи в спілки рільничі з се
лянами, мусіли-б нераз своїм маєтком відпові
дати за можливі неудачі спілок, позаяк в §. 11.
предложеня мінїстерского нема докладно роз- меженої ріжницї між рільничими а заробковими спілками. Иньші знов були тої гадки, що такі справа належуть до сойму, а не до централь
ного парламенту.
Предкладаючи з порученя руского клюбу моє внесенє і начерк краєвого закона про обо- вязкові спілки рільничі, старав ся я усунути ті сумніви, які підношено против такої орґанїзациї рільників. Основою до мого начерку послужило в части правительСтвенне предложенє в раді державній, а в части начерк краєвого закона внесеного в ческім соймі п. Яндою і товариша
ми. Коли хто з Вас, Ви. Панове, мав упере
джене до подібного закона, котрий вийшов би з ради держ., то тепер може На сей закон зго
дити ся тут в соймі. В моїм начерку старав ся я зовсім усунути заробковий характер спілок, а обмежити задачі спілок до потреб рільничих.
Головна ціль є та, щоби рільника визволити від визискуваня купців і консументів і надати єму незалежне, безпечне становище, а се можна осягнути лише позитивною орґанїзациєю кре-
диту. Викупно рільників з страшного банкового судових справах;
і лихварского обдовженя, користна, інтензивна
і поступова господарка, котра може поправити бит рільників, дасть ся осягнути лише скупле
ним сил в с ї х р іл ь н и к ів , орґанїзациєю о б о- в я з к о в и х с п іл о к р іл ь н и ч и х . Против того підносив дехто сумніви, впевняючи, що приму
сом нічого не осягнемо. На се скажу, що без примусу нічого не осягнемо. Заводові спілки рільничі мають сповняти публично-нравні функ- циї. Супроти з’орґанїзованого капіталу мусить один або другий меньше або більше ослабнути в своїх змаганях і помалу підупасти економічно.
Длятого треба конечно скуплена всіх сил, а за- водова спілка мусить бути о б о в я з к о в а . В тім взглядї має она зовсім характер громади і дер
жави.
Коли всї рільники в краю а відтак в дер
жаві будуть з’орґанїзовані і тим способом бу
дуть мати спроможність входити в межинарод- ні союзи, тоді рільничі продуценти наберуть си
ли і впливу на укладанє цін рільничих плодів.
Противники рільничих спілок виступають також з тим, що се буде нове обтяженє селян.
Передовсім кошта адмінїстрациї спілок бу
дуть дуже малі, так що на середного господаря не випав би річний даток висше як на одну ко
рону, але користи з такої спілки виилатили-б ему сторицею сей дрібний видаток. Але й сего навіть не треба би, бо держава може і п о в и н на дати засоби для таких заводових спілок, як дає для господарского товариства на покрите видатків і цїли тогож потрібні кошта.
Ідучи за прикладом начерку ческого кра- евого закона перепровадив я і тут устрій після національних ґруп, щоби усунути причини мож
ливих непорозумінь.
Є ще й иньші супротивности що до пере
ведена організацій рільників в заводових спіл
ках, а виходять они від социялїстів, котрі хоті- - либ передовсім з нашого селянина рільника зробити пролєтара а відтак з’орґанїзувати єго на социялїстичпий лад.
Думаю, що здоровий хлопский розум не дасть ся повести на ту дорогу, щоби єго дово дити наперед до пролєтарияту, поки він стане спосібним до дрґ^щ'звщії пісая содиялїетдчних доктрин.
Край наш майже виключно рільничий, а стан рільничий є майже одинокою підставою єго биту і значіня. Тимто В. Сонм, покликаний до береженя інтересів і потреб краю, повинен передовсім і то ревно та щиро заняти ся до
лею рільничого стану. В тім нереконаню пред- ложив я своє внесене і начерк краєвого зако
на і поручаю єго сьвітлій розвазї і осудови В.
Сойму і під взглядом формальним прошу о ві- досланє до комісиї господарства краєвого в на
дії, що она скоро приступить до рішеня важної і пекучої справи рільників.
Внесенє пос. Баріньского
і товаришів в справі виданя краєвого закона про обовязкові спілки рільничі.
І. Високий Сойм зболить ухвалити ирило- жений начерк закона про обовязкові спілки ріль
ничі;
II. візвати ц. к. Правительство, щоби пред- ложило раді державній до конституцпйного по
лагоджена начерк закона, котрим признає ся після начерку краєвого закона про обовязкові спілки рільничі утвореним спілкам і краєвому союзови сих спілок слідуючі пільги:
1) законами з 27-го грудня 1880 Ч. 155, (В.
з. д. з 14-го цьвітня 1885, В. з. д. Ч. 43. з і 5-го цьвітня 1885, В. з. д. Ч. 51) означені пільги по
даткові, о скілько спілки в своїм дїланю і під
приємствах обмежують ся на власних своїх чле
нів або на названі в §. 3. уступі 1. предложено- го начерку закона згадані особи;
2) увільнене від оплати за иотвердженя о- держаня вкладок до спілки, як і від вііису за
конного або екзекутивного права заставного;
3) увільнене від оплати за договори заклю- чені спілкою в єї обсягу дїланя з заробковими і господарскими спілками і иньшими подібними союзами;
4) увільнене від оплат за устави (статути) спілок;
5) увільнене від оплати що до подань спі
лок до публичних урядів, з виїмкою подань в 6) увільнене від оплат від книг і запи-
сок дотинаючих взаімних відносин спілок і їх членів;
7) опуст еквівалентової належитости що до движимого маєтку спілки і обниженє еквівален
ту що до недвижимого маєтку до висоти 1’/»
°/о
єго вартости з принележитостями:8) увільнене від почтової оплати від взаїм- ної переписки спілок, як і від їх переписок з державними і автономічними властями.
Начерк сей має бути приділений комісиї краєвого господарства задля обради і справоз- даня. — У Львові, дня 12-го січня 1898. Внеско- давець; Олександр Барвіньский. Чехович, Тит За- ячківский, А. Вахнянин, Михайло Кульчицкий, Охримович, Каратницкий, Небиловец, Винничук, Крамарчик, Швед, Варжеха, Дата, Поточек, Др.
Ольпіньский, Др. Савчак, Теофіль Меруновуч.
Начерк краєвого закона про обовязкові спілки рільничі.
Понятв і ціль спілок.
§• 1-
В цїли обезпеченя і підмаганя інтересів краєвої культури, поправи моральних і матери- яльних обставин рільників, взаїмного поучуваня і підпомаганя, основує ся в кождім судовім по
віті рільнича спілка.
Члени.
§. 2.
Членами спілки є правильно всі властителі' положених в дотичнім окрузі' судового повіту ґрунтів, призначених до веденя одної з галузин рільного господарства.
Такими узнає ся сї ґрунта, котрі підлягають ґрунтовому податкови. Виняті з того є:
1. Ґрунта, котрі служать торговельним і промисловим цілям, а іменно такі, на котрих ви
ставлені будівлі' призначені до торговельних і промислових цілий або котрі служать в користь тих будівель, взглядно заведених на тих ґрун
тах підприємств.
2. В містах і місточках положені ґрунта, на котрих є поставлені будівлі', дальше ґрунта при
значені в користь -тих будівель як і будівельні ґрунта.
Хто має в більше повітах власні ґрунта управняючі до членьства спілки, є членом спі
лок всіх повітів, в котрих положені' єго ґрунта.
Наколи власність ґрунту є спірна, рішає о членьстві посідане ґрунту.
Сумніви що до членьства спілки рішає ви
діл спілки, з виїмкою случаю що до вибору до вид'їду спілки (§. 14.).
§. 3.
Члени повітових спілок є угіравнені, випли
ваючі з членьства спілки права і обовязки пе
ренести на своїх завідовників, державців, (полі
тників), пожитковників або уживаючих прав на основі §. ПОЗ. 3. ц. зак.
В тих случаях спадає обовязок грошевих вплат на цїли спілки нй властителя ґрунту, а сей може своє право виборче виконувати або лише сам або через одного повномочника.
_ _ _ _ _ (ДМЇ буде)
Н о в и н к и.
— З руского народного театру. В неділю дня 16. січня виставить ся на пращальне предста
влене у Львові «Ой не ходи Грицю та на ве- черницї» з панею Ф. Лопатиньскою в роли Марусі'. В понеділок переїздить театр до Городка на 8 представлень і розпічне їх уже
у
второк дня 18. т. м. народною штукою зі сьгіівами і танцями »0й не ходи Грицю...< В четвер 20.с. м. відограє ся «Мікадо» оперета з япаньского житя М. Сулївана; в суботу «ІІопихайло»
комедия Шуткевича з варшавского житя, грана з великим поводженем на столичних сценах, в неділю дня 23. с. м. «Вихованець», народна ко
медия зі сьпівами і танцями в 3. актах Янчука.
В Городку гостить руский театр перший раз.
Єго поводженє лежать в прихильнім підпираню доокрестної публикй. Добірний репертуар як і сумлінне виконане єго подають надію, що з по
буту руского театру в Городку будуть вдоволені обі сторони т. є. і публика і театр.
— Ґімназия руска в Тернополю Комісия шкіль
на сойму краєвого нараджувала ся 13. січня ра
но над внесенєм пое. Барвіньского що до зало- женя рускої ґімназиї ім. Франц-Йосифа в Тер
нополя. З приятностию мусимо сконстатувати, що поодинокі члени комісиї, що случайно за
брали слово при сій нагоді', висказали ся за заснованєм рускої ґімназиї в Тернополя. Фрек- венция учеників-Русинів в ґімназиї терноніль- скій доходить сего року до 214, а минувшими літами була також значна. Підношено лише трудність відкрити першої рускої паралельної класи з початком шкільного І898 року по при
чині', що кошт на заведене рускої кляси не бу
де міг бути вставлений в сегорічний буджет державний, та що завсїгди ще не дістає сил у- чительских руских до веденя науки в рускім язиці. Сї заміти обезсилив пос. Вахнянин, запо- ручивши, що послам руским ради державної у- дасть ся вже видобути у н. міністра нросьвіти додатковий невеличкий кредит на покрите ви
датків на одну руску клясу паралельну, та що сей кошт поносить і нині держава на паралель
ну клясу нольску. Що до недостатку руских сил учительских заміт в посол Вахнянин, що після єго відомостей статистичних число учительских сил руских виносить в Галичині 120 і що сим числом можна би заповнити 6 ґімназий руских, Рішено відтак передати реферат сеї справи пос.
Рейови, а рівночасно завізвати виділ краєвий.
щоби він відніс ся до маршалка ради повітової тернопільскої і запросив єго до скликана ради в найблизшім часї, щоби як сего закон з 18*59 р. вимагає, рада повітова висказала свою гад
ку в тім предметі'. Згаданий закон постановляє, що сойм рішає о зміні' язика викладового в ґімназиях галицких «по вислухаюо ради повіто
вої». Нині (16. січня) відбуде ся засїданє виділу краєвого в сій справі.
— Великодушний дар. Є. Ем. Кардинал Силь- вестер Сембратович пожертвував на руску бурсу в Бережанах 50 зр.
— Семе засїданє сойму галицкого відбуде ся в понеділок 17. січня о годині 10. перед по
луднем.
— Весна зближає ся. З західних Прус і з По
мори доносять, що овочеві дерева, особливо вишні покривають ся цьвітом, показують ся та
кож фіялки і дзвінки, а з птахів достережено шпаки.
— Внесене пос. Новаковского, змагаюче до розширеня права виборчого при виборах до рад громадских та повітових і до сойму, відкинув вчера сойм галицкий а Іітіие. За відосланєм внесеня до комісиї виборчої підняло ся лише 27 послів з лавок руских, польских людовцїв і деяких польских демократів.
— Найбільшим богачем в полудневій Америці є Австриєць Миганович, властитель найбільшої торговельної фльоти в полудневій Америці. Мига
нович посідає тепер 812 парових і вітрильних кораблів, хоч ще в 1867 році привандрував він яко бідний моряк до Америки. Нині є він та
кож австро-угорским консулем в Ля Плята.
— Жертва карт. Нк звісно, в львівскім ка- синї народовім або т. зв. кіньскім управляє ся спорт картяний на велику скалю. Послїдними часами затягнено там одного офіцира від гуза- рів, богатого Мадяра. В короткім часі програв офіцир до свого партнера, висшого урядника банкового, кілька тисяч зр., а не маючи готівки зобовязав ся словом чести програну суму ви
платити в кількох днях. Коли минув термін, а офіцир не виповнив з’обовязаня, доніс сей парт
нер о тім факті війсковій команді, наслідком чого позбавив Мадяра офіцирскої ранґи. Обі
граний шпортсмен виїхав зараз зі Львова, позі- ставляючи тут довги на 50.000 зр.
— Нове поколїнє жидів. З предложеного сой- мови справозданя о стані шкіл середних в Га
личині виходить, що наші ґімназиї виховують нам тепер 2569 жидів, або 18-85% загального числа учеників. В школах реальних системати
чний сей процент зростає до 19-26%. Замітна річ, що в Бродах 145 жидів записало ся в руб
рику нїмецкої народносте. Польских учеників на загальне число 15.242 образувало ся 9.538, решта припадає на Русинів і Німців.
— З ц. к. Дирекциї зелїзниць державних. Ч.
121/У. З днем 10. січня 1898 зміняє ся дотепе
рішню назву стациї «Живець-Заболотє» лежа
чої на шляху Звардонь-Суха на «Живець-Сай- буш».
Ч. 75.128/ІУ ех 1897. Тарифа виїмкова для перевозу нафти сирої і чищеної і т. п. обовязу- ча від 1. вересня 1891 (нове видане з дня
і.
січня 1894). З днем 1. сїчня 1898 увійде в жи- тє додаток І.
Ч. 75.345/ІУ* ех 1897. «Галицко-віденьскИй звязок зелїзничий». З днем 1. сїчня 1898 увійде
в житє новий придаток до повис т о ї тарифи котрий містить в собі знижені ціни перевозу для поодиноких артикулів і реляций.
Наука, штука, література.
— «Правда» ч. 52. містить: Кум Гарасим та кум Максим. Оповідане Ів. Ганина-Буцмаюка.
(Конець.) — Наука еоциялїстів. (Конець.) — Кра
євий Сойм. — Заява пос. Барвіньского на засї- даню краєвого сойму 28-го грудня 1897 в спра
ві адреси до Вис. Трону. — Від видавництва
«Правди».
— В Чернівцях появила ся книжка незвіс- ного автора и. з. Бесіди про часи козацні на Україні'. Видане представляє ся гарно, мова чи
ста, україньека, а сама річ написана ясно і кри
тично.
Т е л е ґ р а м и .
Відень, 15. січня. Уаіегіаші оголошує ла
тин ьский текст адреси єпископату австрийского до Пани, задля ювилею сьвященьства.
Відень, 15. сїчня. КєісЬзіуєЬг заявляє в статі вступній, що опір при безвзляднім відкликаній розпоряджень язикових, є простою борбою.
Треба отже шукати средств для убезпеченя Нім
ців і їх прав народних.-Треба буде конче в якій небудь формі зійти на ґрунт угодових пертрак- таций з 1890 р.
Відень 15. січня. БТетбепЬІаН довідує ся.
що наради Ґавча з мужами довіря з Моравії не наступлять зовсім, а наради з ческими і нїмец- кими мужами довіря відложено на неограниче- ний час. При доповняючих виборах до сойму з 8. округа Відня вийшов антис. Вайскірхен 1447 голосами, против націонала, Герля, котрий одер
жав 880 голосів. По виборі прийшло між ан
тисемітами а націоналами до заколоту; вйки- нено націоналів з салі, коли ті почали кричати:
пфуй.
Відень, 14 сїчня. Тутешна праса нїмецка не робить надій на мирне полагоджене ческо- нїмецкого питаня в праскім соймі. ГгеппІеиЬІаН не тратить надії зовсім. Натомість з «N1 £г.
Ргеззе* віє ворожий дух для угодової акциї.
Дневник сей будить иідозріня в нещирість фев- дальної шляхти ческої і домагає ся таки цілко
витого знесеня язикових розпоряджень. Кромі се
го домагає ся «И. £г. Ргеззе» димісиї на иаміст- ника ґр. Кудеигова. Всякі дневники заохочують нїмецких послів до сецесиї з сойму, наколи на- містппк не заявить, що язикові розпорядженя будуть відкликані. — Як звісно и. Шлєзінґер домагає ся, щоби квестию відкликаня язикових розпоряджень приділити осібній комісиї. На слу- чай не принятя того внесеня Німці ухвалили на спільній конференциї витягнути з того відпо
відні консеквенциї.
Інсбрук 15. січня. Сойм приняв резолтоцию осуджуючу парламентарні події а витаючу ра
дісно угодову акцию, підприняту в ческім соймі.
Резолюция висказує надію, що правительство мирною дорогою полагодить язикові відносини і не обкроїть нїмецких прав.
Градец, 15. січня. В соймі поставили нїмец- кі посли внесене на знесене язикових розпоря
джень.
Зац, 15. сїчня. Рада мійска постановила візвати послів сеймових, щоби не навязували в справі язиковій ніяких переговорів і щоби вели в спосіб найскрайнїйший обструкцию аж до знесеня розпоряджень язикових.
Париж, 15. Січня. Звісний иисатель, Золя, оголосив відкрите письмо, в котрім домагає ся ревізиї процесу Драйфуса. Поступованє в про
цесі з Есгергазим називає тенденцийне і робить тяжкі закиди правительству і міністерству вій
ни. А в кінци просить, щоби поставлено єго пе
ред суд, бо тоді правда вийде на верх. Пере
важна часте нраси ганить письмо Золі. Один дневник догадує ся, що в Франциї мусить бути формальний синдикат Драйфусівский, котрий загрожує безнеченьству держави. — Офіцери, котрих Золя в своїм листі зневажив, хотять внести на него жалобу до суду і кождий хоче жадати 100.600 франків відшкодованя.
А л ь ґ о ф о н ,
в цілім того слова значіню успішне с.редство против хороби зубіві невральґії.
Цїна Флякону 35 кр.
Головний склад в аптицї
в!-»-г» 161 110_?
