Ч. 263. Львів, Середа, дня 21 падолиста (4. грудня) 1901. Річник V.
Передплата
н а »РУ СЛАНА» в и н о с и т ь :
в Австриї:
на цілий р ік . 10 з р . (20 кор.) ( на -піп р о к у . 5 зр . (10 кор.) і на ч іе р т ь р о к у 2 'д ')з р . (5 кор.)
! на міс.чць 85 кр. (1 к. 70 с.) •
За границею:
на цілий р ік . . 16 рублів або 36 <франків н а п ів р о к у . . 8 рублів або 18 і[о ранні в П оод и н оке число по 8 кр. ав.
«В ирвеш м и очи і д у ш у м и в и р в е ш : а н е в о я ь м е ш м и л о с ти і в ір и н е в о з ь м е ш , бо р у с к е ми сер ц е і в ір а руека.» — З Г у с л а п о в и х п сал ьм ів М. Ш а ш к е в и ч а .
Виходить у Львові що дня к р ім н еділь і р у с к и х с ь в н т о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і ек с п е д и ц и я «Р услан а» під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Еке- п ед и ц и я м ісц е в а в А ґе н ц и ї Со- к о л о в с к о г о в п а с а ж і Г ав с м ан а .
Р у к о п и си в в е р т а в с я ли ш е па п о п ер ед н є з а с т е р е ж е н е . — Р е к л я м а ц и ї н е о п е ч а т а н і вільні від п о р та. — О го л о ш ен я з в и чайні п р и й м аю ть ся п о ц ін і 10 кр. від с т р іч к и , а в «Наді
сланім » 20 кр. від с тр іч к и . П о д я к и і п р и в а т н і д о н е с е н а но
’ 15 к р . від стр ічки .
2
Народна жалоба.
Стало ся, чого ще нередвчера не мож було предвидїти... Упало на руский нарід неіцастє, яке може мати необчнслені на
слідки. В своїм домаганю за право, при- слугуюче кождому цивілізованому народо- ви, за найвисшу наукову інституцию, не
щасний руский нарід не лише що не здо
був жадного успіху, але противно, під на
пором переважаючих силою, а спритних ворогів, иострадав тяжко, дізнав жостокої кривди.
Руско-україньска академічна молодїж п о к и н у л а ґ р е м і я л ь н о л ь в і в с к н й у н і в е р с и т е т , який до тепер фігурував як »утраквістичний*, а від сего року про
явив екранну нетерпимість для руского слова і письма. 44-0 слухачів зложило до нині в полуднє письменну заяву свого ви- ступленя. Дальші підписи вплинуть в про
тягу сего тижня і без сумніву осягнуть число понад 600.
Наслідком сего буде в першій лінії розвязане академічного товариства »Акаде- мічна Громада*, яка була правдивим огнищем патріотичного духа наш ої моло
дїжи. Коли члени »Друга* прилучать ся до сецесиї, то і »Друг< поділить долю своєї україньскої посестри.
Наша молодїж, убога на материяльні средства, найде ся у дуже тяжкім положе
нні. Не веї-ж зможуть удати ся до иоза- краєвих університетів. Ногато з них по
тратить літа, в тим самим і припізнить ся витвір рускої інтелїґенциї на становисках, якої в нашім народнім житю такий вели
кий недостаток. Виступлене академиків з університету не є лише жертвою для них самих, є се ударом для цілого руско-укра- їньского народа в Галичині.
Після сецесиї в соймі — сецесия на університеті! Сумний гороскоп для руско го народа! Сумне сьвідоцтво для польскої гакати! Супроти аґресивного поступованя иольских шовіністів мусимо здвоїти свої сили в борбі за наші народні права. Су
проти презріня гордих геґемонів мусимо противставити нашу моральну висшість на дорозі до ідеалу правди і справедливості!.
Супроти провокацію та обид заховати по
вагу сьвідомнх свого достоїньства горо- жан австрийскої держави!
А вся руско-україньска суспільність, як привитала щирим серцем почин своєї молодїжи до здобути руско-україньскої АІ- гаае та ігі» , так нехай тепер помічними ру
ками нідможе єї у тяжкій хвилі. Нехай замовкнуть музики та танці на нашій Га
личині, нехай рускі красавицї здержуть ся від балів та гучних забав, доки молодїж, що була душею тих забав, потребує мо
ральної і материяльної помочи, доки надії нашої будучности вянуть, підтяті косою польскої нетерпимості!.
А коли так приймемо нинїшний до-
пуст, то не потребуємо віддавати ся жале- ви ані знеохоті. Жертви осьвячують спра
ву. Борба сталить сили. Народ, що має таку патріотичну, солідарну і поважну мо
лодїж, може з відрадою глядіти на свою будуччину. Нехай нинїшний день жалоби і стане запорукою нашої нобіди, щоби не
вдовзі руский нарід міг повитати з радо- стию день отвореня руско-україньского у- нїверситету у Львові.
■х
Борба за руский університет.
Депутация студентів у Відня.
Вчера перед заеїданєм палати послів при- няв мінїстер просьвіти др. Гартель депутацию руских студентів півофіцпяльно в будинку пар ляменту. В склад депутациі увійшли: медик Ев- ген Бурачивьекий, фільософ Олекса Мелені., те- ольоґ Тит Галуїциньекий і правник Володимир Темницкий. Депутацию вели посли: Романчук і Барвіньский.
Мемориял академиків про послїдві події на університеті одержав мінїстер ще в суботу так,
ЩО Л і І ґ ' ь
ІІЇМ розг.ілпутп ''0,1. О
.ИКИДгІО, м и м отого ніхто не надіяв ся приємного нринятя де- путациі з єго сторони, супротив депутациі, в я- Ікій находило ся двох релєґованих студентів.
Ходило лише о те, щоби зазначити, що релєґа- іциї наступили безпідставно, а фактична дій
сність що-до подій на університеті мала ся зов
сім інакше, як се представили польско-урядовії круги та часть польскої праси.
Мінїстер Гартель мав замітити, що ііредло- І жена ему петяция повинна була дійти до него в урядовій дорозі через академічний сенат, а відтак зганив остро демонстрацию руских сту
дентів у Львові, та висказав надію, що дальше буде молодїж стрелити на леґа льн ій дорозі до здійснена своїх бажань. Мінїстер зробив прире
чене. що уділюванєм стипендії й буде старав ся допомочи до приспореня руских доцентів для будучого університету, але на разі не може да
ти іменем правительства жадного приречена що
до єго креованя.
Пос. Романчук просив, щоби мінїстер здер
жав заповіджене на нині сенатом отворенє ви
кладів на львівскім університеті, бо рускі сту
денти чують ся діткнені відозвою сенату і тому належить побоюватп ся зновленя демонстаций.
Мінїстер Гартель відповів, що се є річию а к а демічного сенату і львівского намісництва.
Зміна через ніч.
Кажуть, що сенат зійшов ся нині о
л і в і ю чи на нараду, яка тревала аж до 3. год. рано, і ухвалив на ній завісити виклади на дальше.
Друга вістка несе, що сенат зібрав ся ніші о 5.
год. рано і ухвалив се рішене. Досить, що нині перед осьмою годиною було вже прибите на чорній таблнци в університеті заряджене сенату що-до завішеня викладів, а оно заосмотрене
пинїшиою датою.Не знати, з якої принуки запала ся нова ухвала сенату: чи надійшла з Відня яка вказів
ка від міністерства, чи може сенат сам «пред- видів» якісь небезпечні обставини, які вчинили
конечним нагле, нічне засіданє та дальше зам кненє вйкладів. Бути може, що з прислужної гакатистичноі праси ми були би довідали ся про «сьвячені ножі» та иньші які „гайдамацкі"
затії...
Але наша молодїж перервала ту сіть н ік
чемних інтриґ, провокаций та обчернень! Зі спокоєм та розвагою, достойною поважним бор
цям за ідею, оцінила ситуацию. Постановила не наражати ся на дальші обиди зі сторони поль
скої гакати та на евентуальні побої своїх шо
віністичних товаришів — Поляків. Але не могу- чи також принятп обиди, якої допустив ся су
проти неї сенат звісною своєю відозвою, зваж и
ла ся на рішучий крок, справді не бувалий в істо-
ріїі австрийских університетів', виступити солідарноз львівского університету.
На нинїшний виклад проф. Твардовского, який мав відбути ся о год. 8. рано, спішать ГІо- ляки-академіки з усіх виділів. У кождого в ру
ці грубий костур, а в кишеня боксер, а навіть
кинджали. Спішать на пів ще заспані навіть т а кі, що не звикли в такій вчасній порі оглядати сьвіта Божого... А тут ані на лік нігде ні одного Ниаіпа... а на брамі університету стоїть портиєр і навіть пе пускає до середини.. Ой, гірке се було розчароване для боксерів, що на рускій шкірі хотіли здобувати собі лаври сумної слави польского шовінізму.
Через цілий ранок стояли перед універси
тетом гурточки польских академиків та обгово
рювали справу дальшого завішеня викладів. Чи з великої наукової ревностп, як се подавали на своїх зборах, — сумнїваємо ся. Скорше був се жаль заводу за неудалою авантурою, якою гро- жено на сих самих зборах!
Депутация у Львові.
Нині о год. 12. в полуднє удала ея депута
ция академиків до ректора про}’. Рідиґера.
В склад депутациі увійшли: п. Вовчук, студент теольоіїї, п. Богдан Барвіньский, студент фільо- зофії, п. Комариньский, студент прав і п. Волод.
Гузар, студент медицини. Ректор прибув на уні
верситет 1/11 год. і приняв депутацию в своїм бюрі. З а перекладника прибрав собі секретаря др. Віняжа.
По представленю заняв слово п. Богдан Барвіньский і відозвав ся сими словами: «Ваша маґніфіциє! Яко відпоручникн руско україньскої академічної молодїжи, приносимо отею заяву, осмотрену 440 підписами, ' що руско-україньска академічна молодїж, уважаючи відозву сенату обидою своєї і народної чести, як також края
ною нровокациєю, виписує ся солідарно із книги горожан львівского університету. При тім додає
мо, що дальші підписи послідують, а зложене індексів наступить протягом сего тижня».
Ректор приняв депутацию з виливаючим усьміхом, який зовсім не відповідав повазі хви
лі, та замітив, — як то буває звичайно,
щ опіе
ГО 2Ш Ї1ІЄ \ \ ’У £ ІО 3 2 О П Є І р Г 2 Є Щ О \У у , І
Др.
В ІН Я Жпередав єму зміст єї по польски. На церемо- ніяльнім уклоні покінчила ся розлука нашої мо
лодїжи з львівскою А І т а т а їе г .
Мемориял.Зміст поданого сенатові! мемориялу є ось
який:
2
У відповідь на відозву університетського сенату з дня ЗО. падолиста 1901. русько-укра
їнська молодіж констатує:
) Що ся відозва подає своїм змістом і тоном на поталу честь та достоїньство уні
верситету.
2) Що ся відозва підносить до значеня кермуючих університетською властю засад на
ціональну нетерпимість, якою руководили ся до сї одиниці з поміж професорської колегії.
3) Що наслідком відозви спадає відвічаль- ність за сумні полії остатніх днів, що тяжіла до
сі на одиницях — на цілий сенат, як управу львівского університету.
4) Що се дає нам як найкатеґоричнїйшу запоруку, що права, які приелугують нам по за конним постановам, будуть на дальше з розми
слом доптані і наше достоїньство, як академі
ків Русинів-Українців, понижуване.
З огляду на се підписані в обороні власної чести і достоїньствауніверситету постановляють:
1) виписати ся разом з книги горожан львівського університету;
2) Не вписувати ся на сей університет так довго, доки загал русько-української молодїжи не сконстатує, що можна се зробити без пони
жена нашої академічної і народної чести.
Слідує 440 підписів.
Заява богословів.
Рускі богослови приступили, як належить будучим духовим провідникам народа, солі
дарно до сецесиї сьвітскої молодїжи з львівско
го університету. На відбутій попередно, довіроч- ній нараді ухвалено між иньшими ось які резо
люциї, приняті також на довірочній нараді сьвіт- ских студентів:
1) Взиває ся всіх товаришів без ріжницї партий до солїдарности в сецесиї.
2) Тих, що зломлять солідарність в сеце
сиї, публікує ся яко зрадників народної справи.
3) Товариші зобовязують ся до солїдарно
сти в случаю, коли при поновнім вступі на уні
верситет, не схоче сенат приняуи кого з това
ришів. Тоді і сьвітскі студенти і теольоґи не вступлять на університет, доки того товариша також не гірийметь ся.
4) Товариші взивають всіх будучих русько- українських кандидатів на студентів універси
тету до иерестеріганя ухвал, що оттут запали.
5) Взиває ся суспільність до заонікуваня ся молодими товаришами ґімназиястами, що досі діставали харч в духовній семииариї, а те
пер при біжучих обставинах легко могуть стра
тити.
Заява техніків.
На звістку про рішене руско-україньскої молодїжи, покинути львівский університет, зі
брала ся руска технічна молодїж і ухвалила за значити своє становиско отсею заявою:
Супроти резолюций україньскої академіч
ної молодїжи, відносячих ся до опущеня львів
ского університету, ми україньска політехнічна молодїж складаємо слідуючу, коротку, але рі
шучу заяву:
Солїдаризуємо ся з тими товаришами, що уважають за найбільшу нечесть для себе і н а шого народу бути записаними в альбом львів
ского університету —
уважаємо тих студентів, що не піддали би ся загальній волі україньскої академічної моло
дїжи, за найпідлїйших зрадників національної справи.
З а всіх украіньских техніків: Францїск Т у
зяк, Антін Галька, Стефан Чарнецький, Роман Дудиньский.
В попереднім, сконфіскованім числі ми по
дали лише К< ■, ітку звістку про збори політех
нічної рускої молодїжи, які відбули ся в суботу в салн »Основи». Збори мали дуже оживлений перехід з високопатріотичним настроєм.
Наради отворив тов. Чарнецький короткою промовою, вказуючи на важну теперішну хви
лю. в якій й молодїж політехнічна мусить за
значити своє становище, і предложив на пред- сїдателя зборів тов. Гальку, на заступника пред- сїдателя тов. Шухевича, а на писаря тов. Гірняка.
На порядку дневнім стояли слідуючі спра
ви: 1) справа руского університету, 2) події на львівскім університеті, 3) внесеня і інтерпеляциї.
До першої точки забрав слово тов. Чар- нецкий і в довшій промові обговорив справу основаня руекого університету, підніс кривди, яких зазнає руска молодїж на нинішнім універ
ситеті, і доказував цифрово, що руска молодїж академічна має повне право домагатись окре
мого руекого уііверситету, і поставив слідуючу резолюції ю:
1) україньска молодїж політехнічна узнає еснованє україньского університету . за конечну потребу нашого дальшого куньтурного розвою;
2) взивас руску репрезентацию, щоби до- магала ся від иравительства зреалїзованя на
ших жадань в рішучий спосіб.
По принятю тих резолюций реферував тов.
Дудиньский справу послїдних подій на львівскім університеті і поставив слідуючі резолюцій:
•Україньска молодїж політехніки, зібрана на довірочних зборах:
1) уважає демонстрацию, уряджену дня 19.
м. м. на льв вскім університеті, за конечний ви плив нетактовного і провокуючого поступованя сенату супротив україньскої молодїжи акаде
мічної;
2) заявляє найгорячійшу симгіатию това- ришам-академикам в їх горячій борбі о належні 30-мілїоновому україньско - рускому народови права;
3) (Сконфісковано). — Сї резолюциї приия- то одноголосно серед великого одушевленя.
При третій точці порядку дневного прий
шло до горячої дискусиї над звісною відозвою академічного сенату до академічної молодїжи.
Забирали слово тов. Чарнецкий, Щухевич, Струк і Миронович, почім ухвалено слідуючу резолю- цию:
«Україньско-рускі техніки уважають відо
зву унїверситетского сенату до академічної мо- лодежи з дня ЗО. падолиста за прояв нової про- вокациї і не находять слів обуреня, щоби до- статочно напятнувати таке иоступованє*.
Тов. Струк обговорював справу зборів Сгу- Іеіп-Ї А касіетіск-ої і зборів загалу польскої мо
лодїжи академічної і поставив слідуючу резо- люцию:
Українці слухачі політехніки заявляю ть признане тій польскій молодїжи, що на довіроч
них зборах загально академічних відважно і рі
шучо, як годить ся чоловіковії ідейному, сказа
ли слова правди зашкаралупілій части своєї су- спільности і товаришів;
2) над молодїжию в роді членів Сгуїеіп-ї Акасіешіск-ої переходить ся без дискусиї до порядку дневного.
Обі резолюциї ухвалено одноголосно.
При внесенях підношено гадку збираня складок на жертви послїдних подій унїверситет- ских і зараз таки зібрано межи собою на ту ціль 9 К ЗО сот.
Тов. Струк жадав домагати ся лєкторату руского язика на техніці і жадати рускої гіере- писки — але сю справу на разі відложено.
Вкінци по вичерпаню порядку дневного промовив ще тов. Чарнецкий і в гарній бесіді загрів товаришів до солідарної і сьмілої бороть
би за належні права.
Потім предсїдатель замкнув збори о 11.
год. в ночи. З піснею на устах »Ще не вмерла»
і »Не пора» рушили наші техніки парами перед будинок духовної семинариї і урядивши там овацию руским питомцям, розійшлись спокійно домів.
З наших товариств.
Виділ „Шкільної Помочии у Львові відбув
своє засїданє дня 29. падолиста с. р. На вступі посьвятив голова о. Стефанович горячу спомин
ку иок. Григорию Врецьонї. «Покійний перенятий глубокою любовю для рускОго народа, церкви і молодїжи був правдивим сьвітилом в нашім людовім учительстві, найкрасшим взірцем для образуючих ся кандатів учительскої семинариї і щирії? іровідником і отцем для тої молодїжи, що мала щастє побирати в него науку. Трудя
чись в рускій взірцевій школі був для неї правдивим ангелом, іцо беріг єї в прикрих хви
лях і богато причинив ся до красного єї роз
вою. Ведений тою любовю для рускої молодїжи був він в р. 1879. першим основателем товари
ства «Шкільна Поміч», що поставила собі за ціль помагати бідним дітям в руских людових школах у Львові і уможливити їм науку. Тут і сповняв він обовязок касиєра від основаня єї аж до кінця свого житя. «Шкільна Поміч» зо- бовялана до найбільшої вдячности для Покій
ного і запише єго імя на своїх картинах. Честь єго памяти!»
По сім приступлено до дневного порядку.
Принято до відомостії відобране через п.
Хойнацкого (яко контрольора) каси і книг касо
вих по иок. Врецьонї (котрі були до послїдка в найбільшім порядку ведені), і передано уряд касиєрский п. Варварі Лїтиньскій, учительці при жіночій учит. семинариї. — Каса виказала: а) в кореннім фонді (з котрого нобирають ся лиш проценти) 1996 К сот.; в тій сумі стоїть нова фондация бл. п. кардинала Сильвестра в квоті 1000 К, б) в фондациї о. Косика, зложеній в Ставропігії, 2000 К і в) в готівці зложеній на книжочцї «Союза» 59 К 76 сот.
Замість вінців на домовину Гр. Врецьони зложили для «Шкільної Помочи» товариства:
«Дністер» 50 К, «Просьвіта» 40 К, «Народна Торговая» 30 К, «Руский Союз кредитовий» 25 К, «Тов. ім. Шевченка», «Шкільна Поміч» і «Ру
ска Бесіда» по 20 К, «Сокіл» і Дирекция ру
ского народного театру по 10 К, — дальше п.
Юлія Врецьона (вдовиця) 60 К, професори ру
скої ґімназиї у Львові 22 К, професори муже- скої учительскої семинариї 21 К, родина Оле
ксандра Барвіньского 10 К — разом 338 К. — Виділ рішив, щоб почтити память Покійного, зложити ті гроші на фондацию єго імени, спо- дїючись, що многі приятелі і бувші ученики скинуть свої лепти для збільшена того фонду.
В потребі, для заокруглена квоти, додасть ви
діл з своєї сторони, що буде недоставати.
В послїдних часах зложили для товариства надзвичайні дари: наш Преосв. Митрополит ве
ликодушний даток 400 К, др. Крижановский з пушки уміщеної в консисториї 32 К 48 сот., о.
Іван Редкевич з храмової складки в церкві св.
Юра 20 К, академики з доходу вечеркового на
«Бесіді» 22 К ЗО сот., з пушки в ставропигій- скій книгарни 1 К 80 сот.; — львівскі купці Абрисовский і Валлях жертвували материй на одїжи вартости 30 К. — Крім того зложив др.
Коцовский 85 К для жіночої школи вправ.
Обуву (чобітки і черевики) замовлено і спроваджено в добрій якости від п. Дмитра Бе- резюка, майстра шевского в Кутах, 100 пар (по 4’50 К) за квоту 450 К, і розділено їх на всі рускі школи.
З одїжи зимової справлено 23 бунд для хлопців і 20 плащиків для дівчат за 436 К, і рішено закупити єще додатково 8 одїжий для школи ім. Ш ашкевича.
На справлене коляди в руских школах ви
значено 60 К.
На внесене о. Гузара рішено скликати за
гальні збори на день 30. січня 1902, — і порі
шено спорядити на слідуючий рік для збираня датків новий спис львівских Русинів.
Виділ просить присилати всякі дари для
«Шкільпої Помочи» на руки н. Варвари Лїтинь- скої, учительки (ул. Вірменьска, ч. 8).
Д О п и с ь.
З Яворова.
{Золоте весїлв).
Вістка в нинішнім числі «Руслана» про сьвяткованє 50-лїтного ювилея о. Фединкевича в Бунові єпархії перемискої є в своїм роді ці
кавим явищем. Знаючи знаменито обставини яворівского деканата, я справді поняти не мо
жу, в якій цїли і з яким лицем їхали туда на се сьвято ті кондеканальні, що там були, бели їхали туца, щоби бути сьвідками золотого весі- ля ювилята і єго енергійної подруги — ну про
тив того годі що сказати. Річ сусїдска і гости
на могла бути добра, але вели їхало ся туда для заяви чи признаня чи почести для о. дека
на, яко труженника чи на ниві народній чи в
Христовім вертограді, то сему, якби не прочитав
писаного в вашій часописи, був би ніколи не
повірив.
з
Податкове увільнене в Дальмациї.
Опісля вносить іюс. Берке, яко предеїда- тель комісиї для належитостий, щоби палата застановила ся сейчас, яко над наглою справою, над законом про увільнене від стемплїв і нале
житостий декотрих трансакций при роздїлї ґрун
тів в Дальмациї.
Палата приймає сей закон без дискусиї в другім і третім читаню.
Відповіди на і ітерпеляциї:
З черги відповідали на інтерпеляції міні
стри: рільництва Джіованелї, скарбу Бем-Баверк і спраредливости Спенс-Боден.
Між нившими відповів мінїстер скарбу на інтерпеляцпю пп. Вальца і тов. в справі посту- В житю народнім і в справах его політич
них був і є високопреподобний о. Фединкевич нїчо
більше, як одна велика нуля. Чоловік старої д а ти, не займав ся ніколи справами свого бідного яарода; в тій роботі его кондеканальних братів не брав анї ніколи ніякої участи. — противно своїм раболїпем, своїм лизупьством і смирениєм не лиш перед панами старостами, комісарами, а навіть їх посіпаками, не помагав кін навіть собі, а народній справі шкодив. Щирий і покір
ний сотрудник у своєї маґнїфіки, звісної виро- чім із ріжних, понижаючих єї видатку особу
«столкновеній* із парохіянами і иарохіянками свого мужа, дозволяв жінці визискувати своє становиско, з дому свого не зробив такого о- гниша, щоби в нїм горів огонь патріотичної лю-
бовн до всього, що рідне. З всіх сьвяіцеників я-1 пованя скарбових властнй при установленю о- ворівского деканата найменше просьвічений, ви- собисто-доходового податку. Мінїстер виводить, ховав свого сина одинака на таку ж нулю як в тім році було більше жалоб, чим давній- він сам, бо на кариєровича, не добачуючого по- П1Р, нозанк податкові власти, покопавши иерві- за обсягом своїх урядових обовязків, ніяких ці- сні трудності!, могуть тепер займати ся тіснїй- лий анї змагань для добра сего люду, котрого шим розслідом фасиї. Правительство звернуло хлібом вигодував ся, а яко властитель за м а є - , ся до скарбових властий з завізванєм, щоби в ток батька побудованої в Перемінили каменицї, малозначних і дрібних справах не підносили за- розбогатїв. } кидів, отже треба надїяти ся, що по певнім часі
Кацапскі змаганя перемискої капітули за | устануть також всілякі жалоби,
часів хорого вже єпископа Пелеша винесли
о.Мінїстер справедливості! відповів на інтер- Фединкевича яко твердіша на становиско дека- і пеляцию пп. Бомби і тов. в справі мнимих над- на. На нїм він, в ґрунті' річи не злий чоловік, ужить галицких судів підчас переведена ка- тастрального поділу ґрунтів. Мінїстер заявляє, що нема ніякої причини до яжіх-небудь розпо
ряджень, позаяк не стверджено ніяких надужить.
Той сам мінїстер відповідав дальше на інтерпе- ляцию пп. Бомби та Фіяка в справі нриноровлю- ваня мінїстерияльного рескрипту про виконува
не обовязків писарів при повітовім суді в Нїску, вкінци на інтерпеляцию п. Дашнпьского в спра
ві податкового практиканта Кароля Шамоцкого в Грималові.
Опісля на внесене п. Яворского замкнено заеїданє, а президент заповів слідуюче на втор- них о 11. год передпол. Яко перша точка днев- ного порядку поставлено буджетову провізорию, яко другу, закон про заводові рільничі товари
ства.
розумів хиба тушувати промахи своїх собратів, бо і сам не без закидів «прогрішеній*.
Хто не вірить, нехай поїде до Бунова. Най погляне на сю опущену, бідну, обдерту церков, най придавить ся розпусті і піяньству громадян, най поспитає, коли вни чули в церкві проповідь
або сьпівану Службу Божу, най пригляне ся роз-зухваленому до крайності! здичілому парубоц
тву. Таж в тім селї розбої і крадежі на порядку дневнім. Таж там ніякий старший ґазда не сьміє нічим схаменути тої сапаїїегіа гияіісапа, бо змовлять ся, нападуть і кости поломить В цілім селі самі процесовичі з котрим краковец-, кий суд ради собі дати не може.
Картині газарди, непошанованє людского добра, хрунївство і хрунїяда - от яка гарна вя- занка результатів морально-пастирского веденя парохіян о. ювилятом. Цілі ґенерациї за довгої пастирскої єго дїятельности не чули анї в цер
кві анї в школї катехизациї, цілі ґенерациї но- нехані і занедбані ростуть без сьвітла віри, без сьвітла правди, під оком і опікою лихого і не
щирого слуги Христа.
Б селі нема читальні, нема крамниці, нема школи, нема шпіхлїра анї каси гро.мадскої, але є лінивий, а радше в своїм лінивстві і байдуж
ності! засвічений о. ювилят-декан і всею гро
мадою до крайности зненавиджана єго імость.
«СЬІор йичпіа, а Аііаі рапіоіеі*— от зміст девізи в сьвітоглядї пані дзєканової...
Чи наводити ф акти? Ой треба би богато паперу списати, схотівши хоч в нриближешо схарактеризувати «патриярхальні* зносини о.
Айталя Фединкевича і єго супруги з громадою.
Сум і сором!
(Копець буде).
Державна рада.
Заеїданє палати послів розиочало ся о год 4. відчитанєм виливів. Перед тим єще пос. Фун- ке і тов. зголосили нагле внесене в справі пред- ложеної правительством тримісячної провізорні буджету на р. 1902. і вносять, щоби сейчас при
ступити до розправи над сим предложенєм. Між інтерпеляциями і внесеними находили ся: пос.
Кубіка і тов. в справі увільненя громад, резер вістів і урльопників від обовязку плаченя кош
тів по дорожи при службових подорожах; пос.
Кремпи і тов. в справі караня резервістів за
„Ь іег“, на яке резервісти часто забувають; тов.
Кремпи в справі звільнена начальників громад в Галичині віл ношеня ознак і дру Правитель ство внесло
буджетову провізорию
на перший квартал слідуючого року, а надто проекти законів: в справі службого контракту торговельних помічників та иньших осіб, заня- тих в торговли і промислі, в службовій справі осіб, занятих при догляді недужих, вихованю і т. д., дальше проект зміни закона про недї- лїшний відпочинок.
гійского Інститути все ще поважно нездужає.
Діл ми Ставропігії управляє тепер І заступник сенїора, сов. Николай Гарасимович.
— Славно! Двір.'кий обшар в Галівцї, старо- самбірского повіта, 200 морґів простору, що н а лежав давнїйше до дібр Лімпа, закупили місце
ві і доокресні селяни за посередництвом о Го- сподаревского, місцевого пароха.
— Руский народний театр в Самборі
дасть от- сї представлена: В четвер о. грудня «Шельмен- ко наймит*, комедпя в 5 діях Григория Квітки Основяненка, а закінчить «Вулиця*, музичне д і
ло Ф. Колесси; в суботу 7.грудня «Бідне дівча*, оперета в 6 віделонах Куна; в неділю 8. грудня
«Трійка гультаїв*, фарса в 5 віделонах Нестр я;
ві вторник !0. грудня «Хата за селом*, драма в 5 діях за Крашевскпм в переводі Є Кали юв- ского; в четвер 12. грудня но раз перший «Пі
снії в лицях*, опера в діях Кропивницкого; в суботу 14. грудня — на дохід місцевого тов і- риства «Шкільна Поміч* — «Верховинці'*, дра
ма зі сьпівами і танцями в 9 віделонах Корже- ньовского; в неділю 15. грудня послїдне пред
ставлене «Вдасть тьми*, драма в 6 віделонах ґр.
Льва Толстого.
— Дисциплінарне слідство виточив — як до
носять іюльскі часописи — висілий суд краєвий тим судиям, що брали участь в вічах в Стрию і Неремишли в справі засноваия руского універ
ситету у Львові. Гарна перспектива!
— Лат єпископство в Тернополі*.
На заеїданю иольского Кола кс. Ж иґулїньский поставив вне
сене, щоби замість лат. єпископства в Тернопо
лі! домагати ся заснованя там Генерального ві- карияту. Коло приняло се внесене на основі м о
тиву, що в противнім разі буковиньскі Нічці домагали би ся нїмецкого еплскопства в Чер
нівцях не оглядаючи ся на Тернопіль Прави- тельство і нунциятура годять ся на вікариат в Тернополі!.
— Ф ізикатскі іспити
зложили в намісниртві міскі ветеринарі: Фр. Ковальский з Козови, 1-І >с.
АІоравец із Собітки (в Чехії), Стан. Сїнгалевич з Турки (з відзн.), Стан. Солєцкий з Буська і Стан. Вощиньский з Бучача (з відзн.).
— Бувший по-ол до державної ради др. Вінков ский,
котрий тепер перебуває в заведеню д ра Хамця в Закопанім, дістав нервового нападу і два рази хотів відобрати собі житє. Першим разом підрізав собі жилу в правій руці, а в кілька днів пізнїйше хотів повісити ся. Лікарі заявили, що др. Вінковский терпить на манію самоубійчу.
— Габілїтация.
Др. Юлїян Марішлєр габілїту- вав ся на лїкарскім виділі львівского універси
тету на доцента скірних недуг.
— Відозва в справі чахотки.
Магістрат м. Кра
кова розіслав ось таку відозву: Аби запобігти ширеню чахотки, магістрат звертає увагу меш
канців, щоби домагали ся від властителів ре- альностий побіленя згл. помальована стін та ви- шуруваня долівки в тих кватнрах, де мешкали недужі на чахотку. Перед тим ніхто не повинен спроваджувати ся до нового мешканя.
— Татуований цар.
Славний хемік і учений Ґотіе (Оаиііег) зробив у своїй «СЬгопідие сіо- с и теп іаіге* цікаве відкрите. Після него цар Ни- кола II на деяких місцях тіла був татуований.
Він татуовав ся ще яко царевич підчас подоро- жи до Япанії. Коли Никола, яко престолонаслї- дник прибув до Йокогами, зголосив ся на ро- сийскім корабли якийсь Япанець-татуатор і за
явив, що може татуовати високого гостя і єго дружину. Він предложив альбом з рисунками до вибору і вилєґітимував ся яко затверджений властями татуатор картою, що мала на собі пе
чать цїсарскої надворної канцелярій. Рівночасно показав Яванець богато автоґрафів знаних евро- пейских личностий, котрі хвалили єго зручну штуку татуованя. Здає ся, що тодїшний царе
вич Никола і князь Юрий грецкий,' нинїшний управитель Крети, казали тоді витатуовати собі кілька знаків на тілі. З а їх приміром пішло бо
гато членів дружини, між ними князь Барятинь- ский і князь Імов. Всі татуовані, передовсім ц а
ревич Никола, записали опісля свої імена в аль
бом автоґрафів Япанця, з додатком: «заіізіесії*.
Кажуть, що царевича татуовано без наочних сьвідків, тому ніхто, крім Япанця, не знає зна
ку, який має на тілі цар Никола II. Ґотіе опові
дає дальше, що також король Едвард VII. і многі князї єго дому є татуовані знаком якора або хреста. Також Бернадотт, основатель нинї- шної шведскої дипастиї, носив з своїх револю- цийних часів татуовану напись на правій руці, що звучав: «Смерть тиранам!*
— Наука руского язика і письменьства для дівчат,
що ходять до не-руских шкіл, відбуває ся що суботи від 3. год. пополудня в домі при Стрілецкій площі ч. (5. в партері в школі виді- ловій ім. Т. Ш евченка. Виділ «Руского товари
ства педаґоґічного* звертався з уклінною прозь- бою до патріотичних родителїв і опікунів, що
би заохотили свої діти ходити на сю науку, ко
трої хосбнність повинна бути ясною кождому тямущому Русинови. Ся наука відбуває ся в трех курсах. На найвисшім курсі учить профе
сор рускої ґімназиї др. Іван Копач.
Н о в и н к и.
Календар.
В с е р е д у : гр.-кат. Введене Пре-
сьвятої Богородиці; рим.-кат. Варвари.— В ч е т в е р : гр.-кат. Филимона, Кикилиї; рим.-кат.
Сави. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Григория; рим.- кат. Николая.
— При зміні місяця просимо наших ВП. Перед
платників вирівнати залв'лости і відновити перед
плату, бо інакше будемо приневолені здержтти висилку нашої часописи.
— Для нашої молодїжи,
що потерпіла за іні- циятиву в борбі за руский університет, зложили члени нашої Редакциї 20 корон. У Вжеснї били дітвору прускі педаґоґи тростинкою, а нашу а- кадемічну молодїж смагала польска гаката иа- шквілями та лайкою. Там і тут засуджено жер тви >но праву* на строгу кару, яка обрушила
д о
живого всіх земляків. Тому ідемо за добрим приміром наших сусїдів-Поляків і на жертви польскої гакати складаємо на початок сей м а
лий даток. Уіуаі зедиепє!
— Віче в Рогатині.
Дня 5. с. м. (в четвер) від
буде ся в Рогатині віче в справі університету.
Просимо о як найчисленнїйшу участь! При під пригадує ся, що в тім дни відбуде ся доповня
ючий вибір одного члена з селяньскої куриї до Ради повітової. Сеї також немаловажної справи чесні патріоти зволять щиро допильнувати!
— Руско-україньска молодїж унїверситетска
взиває всіх товаришів, що виїхали на провінцию, аби сейчас повернули до Львова і виписали ся з університету, повідомивши вперед про се ко
мітет установлений до того.
— Професори руских ґімназий а руский універ
ситет.
Як дізнаємо ся, професори всіх руских ґімназий в Галичині мають вислати депутацию до Відня, яка має домагати ся
уміністрів за снована руского університету у Львові.
— Чи галицкий сойм
буде скликаний при кін ци с. м. на тридневе заеїданє, ще катеґорично не порішено. Дня 5. с. м. намісник ґр. Пінїнь- скнй виїздить до Відня і тодї западе остаточна ухвала що-до скликаня галицкого сойму. Р о з ходить ся іменно о те, що як скличуть сойм в Галичині’, то Чехи будуть т к о ж домагати ся скликаня ческого сойму, а дї настануть нові хлопоти ческо-нїмецкі.
— Др. Ізидор Шараневич,
