> *
Ч. 146. Львів, Пятниця, дня 29 червня (12. липня 1901. Річник V.
І
Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:в Австриї:
на цїлий рік . 10 ар. (20 кор.) на пів рок . 5 ер. (10 кор.) на чверть р чу 2-60зр.(5 кор.) на місяць 85 кр. (1 в. 70 с.)
За границею:
на цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
•Вирвеш ми о чи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9.
у». Коперника (Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 15 кр. від стрічки.
і
Зайве мйу і голоси о виході русих послів.
(+ ) Замкнене соймової сесиї, котра кінчить шестилїтє законодатної доби, від
було ся серед небувалих доси обставин, в неприсутности заступників руского наро
ду. І марпіалок і намісник висловлювали свій жаль задля неприсутности руских по
слів — марпіалок звернув ся до непрису- тних з ширшою, як звичайно, р у с к о ю п р о м о в о ю , а намісник і сим разом, як звичайно, говорив л и ш е по п о л ь с к и . З обидвох тих промов виходить наглядно, що поступок руских послів не був так не- оправданий, як то силкував ся доказати ґр. Дїдушицкий і все майже польске днев- никарство. Марпіалок уснокоював іменно, що з а к о н о р е н т о в их о с е л я х (ухва
лений в 2-ім читаню при недостаточнім чи
слі 53
ПОСЛІВ. ---- Р е Д . )н ік о л и не б у д е т а к в и к о н у в а т и с я , як т о г о р у с к і п о сл и п об ою в ал и ся і що склад рен- тової комісиї дасть їм відповідний вилив на акцию, так що сей закон вийде в ко
ристь обидвох народів.
Знаючи дуже добре, як виконують ся звичайно в практиці навіть ясно і виразно стилізовані закони і розпорядженя, не мо
жемо з тих слів черпати успокоєня, бож сойм відкинув домаганє руских послів, що
би в рентовій комісиї засідав Русин задля того, будьто би се не була національна а лише чисто економічна справа. Намісник запевняв, що буде дбати о те, щоби рускі посли не мали р е а л ь н о г о п о в о д у до яких небудь оправданих жалів. Хочемо вірити в добрі наміри намісника, і не бу
демо тепер повтаряти всіх тих жалів, які ми мали доси до краєвого правительства, бо намісник добре сам знає і переконаний о тім, що було досить р е а л ь н и х п о в о д і в до жалів.
Ми розуміємо, що і маршалкови і на
місникові! не мило було кінчити шестилїтє соймової сесиї без участи руских послів, бо вихід їх з сойму став голосною подією в цілій державі, перед лицем центрального правительства і перед лицем монарха і не всніють сего заглушити голоси консерва
тивних і псевдодемократичних польских дневників, котрі силкують ся відмовити сій події всякого значіня і представити її зо
всім неоправданою або обчисленою лише на виборчий ефект спекуляцією. О скілько нам відомо, значна частина дотеперішних руских послів сеймових навіть не 'буде кандидувати, отже оцінюване сеї події із становища жадоби мандатів є лише днев- никарским крутійством, щоби підсунути ру- ским послам чисто особисті, самолюбні спонуканя. Що псевдо-демократичні днев- ники в роді »Б2Іеппік-а« і
»8к > \у-а«пала
ють шовінізмом проти Русинів, хоч рівно
часно проливають слези задля прускої га
кати і московского гнобленя, се нас не дуже дивує, однак і консервативний »Сга8«
хоче вмовити в цілий сьвіт, що репрезен- тация руского народу вшуф роїііусгпіі е§яу- 8Іепсу§ оріега па Яп^о^апіи кг/у\У(1 паго-
<кжусЬ, що сеї весезуі розібіу гизкісЬ є, хууіаг§о\уапіе гпо\уц
С2Є£08, колитимчасом
Річ д-ра Олесницкого
виголошена на васїданю Сойму дня 3 липня 1901 для умотивована внесень в справах громадских.
(Конець).
Над зверхностями громадскими стоять та
кож автономічні орґани контролі — однак ді
яльність урядова тих орґанів з тих же причин не може бути успішна. Як можна вимагати, щоб в тім повіті, де п. марпіалок є послом, або хоче бути послом, сьмів люстратор повітовий
доси зіизгпе Цс1апійі?ісЬ піе Ьуіу \¥ути- 82апе, аіе ]е зреіпіаго м. росгисіи зрга^іе-
<Зіі\\’О5сї і гогити роїііусгпе^о — а на останку каже, що (гисіпо габрокоіс і а к і е
♦ р е і у і у , аіе г р о з і а т і г и з к і т і , сгу Ь е г п і с Ь 8еі'т піе геЩгіе г сіго§і зрга-
\\’іес1Іі\\т08сі і ШІІ08СІ (На Ьгаіпіе^о пагоби, ро кібґ’е] боїугіїсгаз г а 8 г е кгосгуї.
М
ине хочемо бавити ся в рекриміна циї, але нагадаємо хоч кілька фактів таки з сего сеймового шестилїтя. Нагадаємо тут язикове внесене п. Вахнянина, котре по- гребано в комісиї і залагоджено резолю- циєю, взиваючою правительство до вико- нува ія розпоряджень що-до ужнваня поль- ского і руского язика в судах і урядах я к д о с и ! Нагадуємо знесене п. Варвінь- ского о заведене обонязкової науки обн- двох краєвих язиків в середних школах, котре залагоджено так, що о б м е ж е н о н а д о б о в я з к о в . у н а у к у руского язи
ка (руска молодїж учить ся иольского язи
ка 8 літ, для польскої їлолодїжи науку ру
ского язика яко надобовязкового предмету обмежено на 4 роки). Пригадуємо внесене п. Варвіньского о украєзлвнє рускої видї- лоїюї школи ім. Шевченка у Львові відпо
відно до приготовленого* вже кр. виділом внесенії о украєвленє польскої школи в Бя- лій. Се внесене виділу краєвого що-до інколи польскої в Бялій цофнено, щоби лише не допустити до украєвленя рускої ніколи. А всім ще добре в памяти, що відкрите рускої ґімназиї в Коломиї і в Тер
нополі наступило доперва під р і ш у ч и м н а п о р о м руских послів і було прямо вимушене.
Колиж »Сга8« посуває ся до погро
зи, що може бути сойм і Ь е г п іс Ь (ру ■ ских послів), то се не є ніяка новість, бо руский нарід вже переживав такі хвилі, коли мав одного або чотирох манекінів в законодатних тілах, що не розуміли потреб руского народу і не упоминали ся о їх заспокоєне і тоді був спокій для більшо- сти парламентарної з \ууІаг§о\уапіет і ги- 8кіт ареіуїет, однак показало ся, що се було Яп§о\уапіе рускої репрезентацій. Че
рез те не зійшло руске питане з порядку дневного, руский нарід не пропав, а і без такої репрезентація розвивав ся. І нині не поможуть такі шовіністичні змаганя. Може скласти ся, що в соймі засядуть рускі по
сли без апетиту, або буде Ь е г п іс Ь , але се вийде лише на шкоду краю і держави, бо і н т е р е с і к р а ю і д е р ж а в и в и м а г а є с п р а в е д л и в о г о і о с н о в н о г о п о л а г о д ж е н а н а ц і о н а л ь н о - п о л і т и ч н о г о і я з и к о в о г о II и- т а н я в Г а л и ч и н і .
обійтись неделікатно з таким війтом, котрий при виборі п. маршалка заслужив ся або ще буде потрібним. Контроля такого війта очивидно пе
реводитись мусить в рукавичках, єсли перево
дить ся взагалі; бо суть виділи повітові, котрі контролі зовсім не переводять, або переводять єї дуже рідко.
З тих причин пожаданим а навіть конеч
ним би було, щоби Виділ краєвий, яко найвис- ша інстанция автономічна, частїйпіе стикав ся безпосереднє з громадами і їх урядованєм при
пі
мочи безпосередні) висланих орґанів контроль
них. Тая контроля лежала все в інтенциях Сой
му. Єї дав Сойм в законодавстві - єї виразом були закони?
з 15/2 1883 ч. 59 в з. к. о начальнім над- зорі над закладовим маєтком громад і закладів громадских;
з 6/12 1883 ч. 76 в. з. к. о надзорі над правним урядованєм зверхностий громадских;
з 13/3 о правильнім урядованю в магістра
тах;
з 7/4 1886 ч. 48. в. з. д. о надзорі над ре- презентациями повітовими.
В р. 1889 поставив був в тій палаті пос.
Ноляиовский внесене, щоби делєґат Виділу кра
євого що року злюстрував всі ради повітові і відтак з люстрациї сеї здавав Видїлови краєво- му справу.
Внесене то не зістало ухвалене — як-небудь було оно зовсім оправдане і пожадане.
В р. 1874 поставив Виділ краєвий внесене на побільшене відповідне в тій цїли етату уряд
ників — однак Сойм лише в части сповнив се бажане і жадане побільшене етату оказало ся зовсім недостаточним.
У внесеню, котре при тій нагоді поставити хочу, іду дальше, бо вношу, щоби виділ кра
євий розсилав систематично своїх делегатів на контролю господарств громадских в цілім краю і длятого вношу також на побільшене етату до
тичних урядників Виділу краєвого.
Буде се очивидно нолучене з більшенем коштів, однак ті кошти суть нічим супротив ко- ристий, як такі люстрациї орґанів, о котрих без
сторонносте хочу бути переконаним, принесуть для громад, а тим самим для краю.
Вкінци заперечити не дасть ся, що до са- нациї відносин громадских конечні сут деякі зміни в законодавстві громадскім.
Справа та не прийде в біжучій сесиї під обрадн Високої палати, однак в мисли ухвал запавших в попередній сесиї, має Виділ краєвий занятись зібранєм материялу і предложенєм проекту за к ін а грбмадского.
Супротив того уважаю піднести тут і вка
зати на ті головні основи пожаданої реформи, які пливуть як-раз з виказаних мною висше хиб теїіерішного устрою.
Поминувши тоє, що шестилїтний період урядованя зверхносте громадскої є абсолютно за довгий — впливає некорисно на приватне урядоване начальника громади а надто велика зависимість від властей політичних і автономіч
них в силу подвійного єго обему дїланя.
Се противне ідеї самоуправи — бо все, що ослаблює одвічальність начальника громади су
против громади, ослаблює саму ідею смоуправи.
Некорисним є і тоє в нинїшних постано
вах, що війта вибирає рада, а не громада, що ви - бирати єго може лише з поміж себе,, а не з цілої громади — і що не має ніякого впливу на усу
нене єго в случаю неправильного урядованя.
2
З одної сторо іи знесене начальника гро
мади для громади є надто важне, щоб вго вибір віддавати в руки кільканайцять осіб — а з дру
гої сторони, єсли постановлено буде, що війта вибирає ціла громада з номежи всіх громадян маючих пасивне право вибору — то відпаде тим самим нездорова аґітация і надужитє при виборах ради громадскої — бо она не буде ви
биратись під окликом певної означеної лично- сти, єї інтересу і аґітациї єї сторонників. Вибір цілої громади і з цілої громади дасть далеко більшу ґарантию свободи і трафноетп вибору — а признане раді громадскій під невним услівєм можпости усунена начальника громади буде средством, котре приневолить єго дбати про громаду і пильно сповняти свої обовязкн.
З тих причин підпираю мої внесена і ду
маю, що они не можуть стрінути тут
О ІЮ ЗИ Ц И Ї,бо цїлию є їх не що ниьше, як сотворене здо
рових організмів громадских, яко підстави роз- вою і поступу цілого краю.
Під зглядом формальним вношу на відо- сланє тих внесень до Виділу краєвого.
Внесене д-ра Олесницкого звучить:
Високий Сойм зводить ухвалити :
1) Взиває ся ц. к. Правительство, щоби з всею енергією приступило до як найскоршого полагоджена всіх залягаючих іце протестів про
тив виборів рад громадских а в будучности ио- лагоджувало такі протести як найскорше без непотрібної проволоки.
2) Поручае ся Видїлови краєвому, щоби основно розслідчн, чи не заходить конечна по
треба побільшеня стану урядників копцеитових і рахункових при Виділі краєвім в ціли успіш
ного і систематичного виконуваня начального надзору над громадами сельскими, маломістеч- ковимн і мійскими і над ренрезентациями пові
товими після обонязуючих законів і щоби
с в о ївнесена предложив на слідуючій сесиї сеймовій.
3) Поручавсь Видїлови краєвому, щоби на слідуючій сесиї Сонму предложив проект нового вакона громадского з узглядненем слідуючих засад:
а) час урядована рад громадских і зверхно- стий громадских виносити має три роки:
б) вибір начальника громади довершити мяє по нравосильности вибору ради громадскої ціла громада т. є всі єї члени і учасники ма
ючі право активного вибору ради громадскої;
в) начальником громади вибраний бути може не лиш член вибраної ради, але кождий член громади маючий право пасивного вибору до радни громадскої;
г) начальник громади може бути в случаю урядована на шкоду громади усунений з уряду рішенєм ради громадскої запавшим білшостию
голосів. Против такого рішеня прислугуе ему право відклику до власті! політичної, ко
трий не вздержуе однак виконана рішеня ради громадскої.
Внескодавець:
Др. Олесницкий в. р.
Новаковский, Вуйцїк, Дата, Варжеха, Гаморак, Остапчук, Охримович. Винничук, Каратницкий, Кульчицкий, Варвіньский, Окуневский, Небило-
вець, Стояловский.
КИРИЛО СТУДИНЬСКИИ.
Котляревский і Артемовский.
(Дальше).
При огляді мотиву урядового патріотизму, який дуже сильно виступив в поезиях Артемов- ского і письменників харківского круга, звернув я увагу на чотири причини, які єго викликали.
По моїй гадці, були ними: надія на реституцию козацких полків в р. 1831; вплив росийских письменників, Ж уковского та Пушкіна; полекші для україньского письменьства і злучене з ним офіцияльне признане самостійності! україньскої мови. На сей мотив у Артемовского зложили ся ще й личяі причини: а іменно після 1830 р.
вдячність для царя, що особистою інтервенциєю висвободив єго від необчислимих наслідків до
носу, а після 1850 р. — надія на ордер.
З тих чотирох причин приймає д. Стешен- ко лише останню. Колиб хто хотів дочитати ся в рецензій, чому д Стешенко відкидає три пер
ти, які були причини, що в р. 1829. застановле но видане „Украиньскаго В іс тн и к а * * (чи з вини видавців, чи ряду), треба би також прояснити, чи в словах Осяовяненка „отже то начальство і подозволило мені об всім до вас писати, та усе по нашому*1) (по україньски) маємо до діла з грою слів, чи з вказівкою, що давнїйше всего не віль
но було писати?
Колиб навіть виявило ся, що росийский ряд тут нї при чім, то все таки маємо прям ий доказ, що ф акт признаня в «Журнал-Ї минист.
народи. просвіиценія" (р. 1838.) самостійности україньскої мови і єї відрубности від польскої і росийскої визвав між україньскими письмен
никами щиру вдячність для «росийского ряду*, висловлену устами Амврозия Метлиньского2).
При подрібнім студийованю поезий Метлиньско- го не тяжко прийти до пересьвідченя, що під впливом признаня самостійности україньскої мо
ви, поет годить ся вже з тою гадкою, що ко- зацким полкам не вернути ніколи до ж итя3), та
щ о
під вражінєм сеї події сьнівак україньских
могил дає вислів сьому урядовому патріотп- змови4).
Над всім тим переходить д. Стешенко знов до порядку дневного, бо... єму так хоче ся. К о
либ у д. Стешенка була добра воля, і колиб він лише мав був на тямцї з одної с т р о п и обєди- нюванє України і нищене єї автономії а з дру
гої ф акт признаня самостійности мови сеї-ж У- країни, засудженої росийскими властями на смерть, то єму ся причина урядового патріоти
зму не ви ала би ся сьмішною.
Д. Стешенко каже, що спочуте уряду до ро
сийского письменьства не спинило Рилєєва бути революціонером. Не відповідаю на сей заміт хоть- битому. що д. Стешенко повинен би се знати, іцо иньшою була в Росиї роля росийского письмень- ства а иньшою україньскої мови і літератури. А вже пряме здивоване викликує у мене заміт д.
Стешенка «що до мови, то ми й тепер стоїмо в та
ких же обставинах, як сто літ назад*. Д. Сте
шенко перечить не лише своїм словагм, що за часів Котляревского росийский ряд відносив ся до нашої мови байдужно, але також дїіістному, нинїшному положеню нашої мови, против якої росийский ряд виступає дуже ворожо. Впрочім теперішнє положене нашої мови в Росиї нічим не може причинити ся до висьвітленя відносин росийского ряду до нашого письменьства в со
рокових роках XIX віку.
«Не вже ж стали би ми через те консер
ватистами коли уряд признав нашу мову?* — питає д. Стешенко? — не знаю і се мені бай
дуже. Знаю лише те, що колиб росийский ряд дав україньскому народові! права на єго повний, духовий розвій, — ми не мали би причини так як тепер, єго ненавидіти і осуджувати.
Щоби в остаточностн пересьвідчити д. Сте
шенка, що надія на реституцию козацких пол
ків і офіцияльне признане самостійности укра
їньскої мови могли бути причинами урядового патріотизму україньских письменників, додам, що гйстені народи, нераз навіть під виливом марної над'ії, віддають ся мріям, попадають в дивний стан гіпнози. Досить навести один при- мір з недавної істориї не в порівнаню сильнїй- шого народа — Поляків. До Варшави загостив цар Микола II. До єго приїзду привязували По
ляки велику вагу. Говорено голосно про ріжні полекші. Один з польскпх письменників описує сю хвилю тими словами: «Всякі повний, вісти, поголоски розпалювали до живого імаґінацию товии, нищили останки неохоти, виривали остан
ні сумніви. І нараз ударило серце варшавского люду одним тоном, віддихало одною мислию, одним бажанєм, а було н и м — упасти до ніг ца
ря, покорити ся і стати найвІрнїйшим з вірних, бо... цар милосердний, великий, великодушний, бо цар зглянув ся на зболілі польскі душі, бо цар соромить ся насилля, бажає мира, хоче ща
стя нідвластних єму народів!... І глядячи на сї непрозримі филї люду, дивлячи ся, як всі — від дїтий до старців, від бідних до богатих, від пар- венїїв до людий мисли та ідеї, лучили ся в ти
хій радости, солодкій надії, як віддихали жа-
') Г р. О с н о в і я и с н ко: „Малороссійскія повЬ- стік, в «Листах до любезних земляків* (1830) стр. 567.’) А м вр. М е т л и я ь с к и й : «Думки і пісні* стр.
17. (мов видане).
•) Т ам ж е, стр. 53., в поезиї: «Гетьман*.
‘) Тамже, стр. 48 і дальші в «Самоти пх сьпівцях*
ші причини, то найшов би хиба таку відповідь:
бо ему так хоче ся. Що не видумую сего, чита тель пересьвідчить ся.
Д. Стешенко пише: »Надїя на утвореннє полків* — що може бути «кумеднїйше* для причини урядового патріотизму? І хиба се поя
сненне взагалі? Хиба по здійсненню сеї надії тойже патріотизм, а властиво кажучи, єервілїзм, не лишив би ся у повній своїй силі? Нї, таке поясненне цілком невдатне.. < (стр. 26).
Я викажу д. Стешенкови, що моє пояснене не є «кумедне* і що радше сю «кумедність*
треба би нриложити до єго недотепного заміту.
Спитаю рецензента, що нам зробити з Артемов- ским. який в наслїдованю з Горация «До Тере піка* сам вказує на сю причину урядового па
тріотизму, коли каже нам тішити ся, що цар велів «не некрута а козаків давать"?1) Або що маємо робити з иоезибю Бодяньского н. з. «Ко- зацкая пісня*, писаною як раз „по случаю воз- становленія малороссійскихе козацкихе полкове 6.
м ая 1831. годаи? Вже сей додаток до заголовка
«Козацкої пісні*, вказує виразно, що надія на реституцию козацких полків, скріплена давнічо ворожнечею між Україною а Польщею, визвала між Українцями велике одушевленє, яке відо звало ся струною урядового патріотизму в тво
рах сучасних, україньских письменників, а між ними і в «Козацкій пісні*. Д. Стешенко не признає сего, бо... ему так хоче ся.
Питає мене д. Стешенко, чи «по здійсненню сеї надії тойже патріотизм а властиво кажучи, сервілізм, не лишив би ся у повній силі'?* А я спитаю д. Стешенка, чи совісний рецензент міг би навіть поставити таке питане? Чи літера
турна критика має на меті відгадуване будуч
ности? Таку забавку можу лишити д. Стешен
кови. Я можу ствердити лише се, що під впли
вом полекш для україньского письменьства і признаня самостійностя україньскої мови в р.
1838 сен урядовий патріотизм віджив на ново.
Але д. Стешенко і в се не вірить. Він пи
ше: «Та н справді, як ми можемо говорити се- ріозно про «полекшу* нашого письменьства в початку того столїтя, коли ми не можемо про- тивставати їй жадної його заборони. Ся полек- ша тодї-б мала значіння, колиб наші лїтерати стрівали за свої писання якісь переслідування, але хиба нам незвістно, що піонер нашої л іте
ратури Котляревский власне і дістав призначив від Миколи І. за своє україньске писаннє? Так що «полекша* була не полекшою, а спочутєм, і навіть, коли хочете, байдужістю уряду .. Але-ж хиба спочуте уряду до росийского письменьства перешкодило Новікову та Рилєєву бути тими самими а не Бенкендорфами та Орловими? Зна
чить, тут діло не в урядових пільгах, а в тих індивідах, що реагують на них так, а не инак- ше. Говорити-ж про «признаннє мови* яко при
чину консерватизму наших письменників зовсім І уже сьмішно. Що до мови, то ми й тепер стої- Імо в таких же обставинах, як сто літ назад — ' але колиб уряд признав нашу мову, не вже-б
■ ми стали через те консерватистами? Звісно, ' стали-б, коли владали-б психікою Гулака і йому (подібних, але нїколи-б не стали, колиб були
психіки противної* (стр. 27.).
Рецензент пустив ся знов на пусті фрази, і Він відділяє письмеяьство від всего житя Укра
їни. Він забуває, що почавши від Петра Вели
кого, росийский ряд стремів до знищеня остан
ків автономії України, до повного єї обєдиненя, до згнетеня всяких обявів «сепаратизму", що полохав і полохає ще до нині і ряд і «відданих начальству письменних людий". Досить згадати про установлене «малоросїйскої колегії*, знесене гетьманщини, зруйноване Занорожсксї Січи, за ведене кріпацтва. Після всіх тих подій, що ду
же тяж ко відбили ся на житю України, росий
ский ряд міг дивиги ся байдужно на діяльність Котляревского, міг нагородиш єго ордером, бо значіня єго творчості! не розумів, так як не ро
зуміла єго довго навіть осьвічена верства укра
їньскої суспільності! і значна часть україньских письменників, що наслідували Котляревского в гуморі і карикатурі, не звертаючи уваги на по
важні гадки, яких в «Енеїдї* найдемо чимало.
Чи росийский ряд відносив ся все байду- I жно до зростаючого літературного руху на У- ' країні, — доси не вияснено. Варто би прослїди-
’) «Літературні Замітки* стр. 68.
з
ждою, пригіодобати ся монархова, заслужити І рости, а на випадок смерти забезпечене їх вдів собі на єго прихильність, як загасили спомини | > сиріт. 2) Загальні збори приймають до відо- кайданів, каторги, кнута і цілої низької роботи мости заявлене о. Танячкевича, що дохід нри-
»обрусителїв« і »віш ателів«, — можна було ска
зати сьміло, що від коли єствуе дім Романових, від коли Мономахова шапка украшує чоло — ніколи не стрінули они на дорозі своїх тріюм- фальних походів люду так пірваного, так нере- нятого хвилею огляданя помазанпика синоду, так розплащеного*1).
Може сей опис научить д. Стешенка, якою буває нераз психольоґія народів, може пере- сьвідчить, що приписувати зміни в психіці на
родів одним личним користям, є річию не лише ненауковою, але також несовістною.
(Конець буде).
Н О В И II к и .
— Календар,
в п я т н и ц ю : гр.-кат. Петра і Павла', рим.-кат. Генрика. — В с у б о т у : гр.-кат.
Собор 12 апостолів; рим.-кат. Марґарети. — В н е д і л ю : гр.-кат. Косми і Дамяна; рим.-кат.
Бонавентури.
— Репертуар руского народного театру у Львові
В пятницю дня 12. с. м. в «Міскім театрі* н а б е н е ф і с п. Ґ е м б і ц к о г о : „Наталка Полтавка", оперета в 3. діях Котляревского. В титуловін ро
лі виступить пані Лопатиньска, артистка «Міского театру* і б. артистка рускрго театру, а в ролі Возьного п. К. Підвисоцкий. Розпічне: „З добро
го серця" (по польски) сценічна картинка в 1 дії, Лукияна Ридля (виконають артисти »Міско->
го театру*). В межиактах відсьпівають: Пані Клїшевска: 1) Каватину з опери Лисенка «Різ- двяна ніч*, 2) дует з опери Артемовского »3а норожець за Дунаєм* з п. Оржельским. II. Ор- жельский: 1) Серенаду І. Ґалля. 2) Каватину з о
пери »Фауст«. Закінчить: „Козак" в 6 пар укла
ду п. Нїжанковского. Ціни звичайні драмату. — В суботу дня ІЗ. с. м. в сали т,>в. «Оіуіахба* ул.
Францїшканьска: •‘Дон Цезар*, оперета в 3 ді
ях, Целлєра. Гостинний виступ п. Оржельского.
— З Перемишля
доносять нам: ГІреосьв. єпи
скоп Константан Чехович виїхав дня 10. с. м.
на літний побут в гори. •
— З голосів праси
про сецесию руских послів.
Ческі Хагосіпі Іівіу пишуть: Той день приніс велику несподіванку для мінїстра-президента, для галицкого намісника ґр. Пінїньского, а най
більше для польского Кола, якому приготовив велику неприємність і очивидну безпорадність:
вихід всіх галицко-руских послів, не лише ра
дикальних, але і польонофільских з львівского сойма. Сей ф акт має велике значінє, бо причи
нить нові клопоти нинїшному правптельству.
Дальше замічають N31-0611; Іівіу, що сецесия руских послів знищила мирову акцию, яку з а чали були пок. ґр. Кальнокі і ґр. Баденї. Най
більше миролюбні Русини виділи себе спонука ними перейти в крайну опозицию. Для політики ґр. Піиїньского сей ф акт є катастрофою. Але і для д-ра Кербера і цілого віденьского прави- тельства є він більше, чим неприємностию. Др.
Кербер буде мусів натиснути на Поляків, щоби они постирали ся привернути Русинів до сойму.
Се неприємне положене для обох сторін; др Кербер мусів мати вельми неспокійну ніч...
— З Тернополя
доносять нам, що міска рада, на внесену петицию тернопільских Русинів, у хвалила основати при 4-клясовій народній шко
лі жіночій рускі паралєльки тоді, коли сю шко лу перенесуть до старої школи реальної, для я- кої ставить ся новий будинок.
— Загальні збори Товариства дяків церковних
львівскоі аепархіі відбули ся дня 2. с. м. при чи слениій участи дяків львівскоі аепархіі і деле
гатів обох єпархій. Головою зборів вибрано о.
Іанячкевича, який в довшім рефераті пояснив причини повільного розвою товариства, згадав про дяківску льотерию, якої цїлию було доста
вити фондів на забезпечене дяків на випадок старости, і поставив три внесена такого змісту:
1) Загальні збори Товариства взаїм. п їм. дяків Аен. львівскоі на дни 2. липня 1901. поручають видїлови віднести ся з просьбою до Впреосв.
Митрополита, яко покровителя Товариства, щоби вволили своїм впливом допомочи до скоршого і усиішнїїшіого сповнена тяж кої задачі статутової Товариства, є. є. нести моральну і материяльну поміч своїм членам. А се може статись лиш тоді, коли край і держава, узнаючи, що наше дяківство для служби церковної конечно потріб
не, а для народу і суспільності! великі услуги принести може, винагородить сей стан покрив
джений, достарчаючи до рук верховної церков
ної диецез. власті! фонди, котрі уможливили би Товариству ст.тутові зобовязаня: улекшили д я
кам образованє в їх звашо, а тим самим виро
били поважне становище серед сусиільности, та дали їм забезпечене на випадок каліцтва і ста-
*) ІУ іе 8 Іа \у З с і а у ц з „С ^оЗоусу” рщуіейс. „81о-
іу о ро1зкіе“, в р. 1901. Фейлетон 87.
Т е л є ґ р а м и .
, . .. .. Відень,
11. липня. »\Уіепег 2іц.« оголосила
збирани ним до фантової льотериї має бути обер- . ..
неннй на фонд зелїзний Товариства, а проценти санкціоноване закона що-до тих зелізниць низ- від него мають обертати ся для неспосібнпх до т о г о типу, яких будова має розпочати ся в 1901.
праці дяків і для вдів і сиріт по них. 3) Щоби році. Між ними є шляхи: Хабівка-Закопане до те обезпеченє як найскорше в жите увести, тре- Сухагора і Переворск до Бахожа.
ба доповнити статут докладним статистикою
Триєст,11. липня. В наслідок заведена ква- підпертим рахунком вкладок і поборів. 1о чи- г ’ ... . . . .
нить конечною зміну стату. Тому загальні збори Рануа ,|ни в І умупп, Болгариї і Грециі, австрии- поручають видїлови по довершенім приготованю ский Лльойд зарядив деякі ограниченя що-до скликати надзвичайні збори для зміни статута, корабельного руху зі Сходом.
конечно перед кінцем с. р. — По принятю сих
Задар,11. липня. Номер ту архиепископ внесень вибрано новий виділ, до котрого увіЙ- ф ульґентий Чарев еппскои Лесини.
жли оо.: Ф. Решетплович, II Козюк, М Тупись, ' _ . „
М. Яцковский і ин. півцї: Т. Янїшевский, Вре- Берне (мор.), 11. липня. Сонм приняв голо- цьона, Скокун і Мацелюх. сами послів ческих і великої посілості! проти
— 0. Анастазий Левиньский,
довголїтний со- голосів лівиці внесене о засноване ческих вис- трудник парохіяльний в Чернівцях і суплєнт при ших шкіл реальних в Прибожу (Фрай їерґ) і Буд- висшій ґімназиї, іменований сталим учителем ШОВИцях.
релігії при ц. к. II. ґімназиї в Чернівцях, до ко- В| 0 и дипня АдмінїстрацийниЙ трибу- трої мають з часом (в протягу трех літ) перейти . л .
всі Русини так гр.-кат. як і православного віро- нал одкинув зажаленє громади м. Відня против
ісповіданя. міністерства зелізниць, яке поручило громаді
— Жидівский хмаролом на Буковині'.
Справозда- яко властительці концесиї електричного трам- нє І. ґімназиї в Чернівцях за 1900/901 рік пря- ваю, аби з огляду на небезпечність горішних мо мусить перелякати кождого, хто розваж ю проводів зарядила відповідні средства осторо- прочитає в ній статистику учеників: І так Нїм- жности
цїв було в цілій ґімназиї 583, Румунів 232, Ру- , .. „ „ синів 90, Поляків 77, а Чехів 3. Після релїґії
, Петербург,11. липня. Комерцияльнии банк сих 985 учеників ділить ся на: Римо-католиків в Єкатеринославі оголосив банкротство.
109, гр.-кат. 31, вірм.-кат. 14, гр.-ор. Румунів 236,'
Вешинґтон,11. липня. Китай зголосив у пра- гр. ор. Русинів 75, гр.-ор. вірменського обряду 4, вительетва Спол. Держав жадане відшкодована протеттантів 49, Жидів 407-
в висотї півм ілїона долярів за мниме лихе но-
ІІо перше впадає в очи мінімальне число
Русинів. На се сказав би хто, що решта їх мі- ведене американьского віиска з населенем в спіть ся в II. ґімназиї. Алеж бо після виказу Бутт в 1886. році.
віроісповіданя виходить, що є 31 гр.-кат. (отже
УІьондон,11. липня. З Мексика доносять, самі Русини), а гр.-ор. Русинів 75 разом 106. щ0 коло Тельмантепек відкрито жерела нафти, На се у виказі' народяостий бачимо всього ли- богатші чим в Каліфорнії.
ше 90 Русинів. А далі на загальне ч и сіо ну-/ г бличних учеників 985 бачимо 407 Ж и д і в . Вно- _ _ _ _ _ _ _ ситії з того можна, що за 12 років буде з того і
390 д окторів.'300 посад на Буковині впаде в ру-і ки Ж идів, а приймім, що 300 остане з давних • ліг, а по 100 вийде з радовецкої і сучавскої,
ґімназиї, то 800 Ж идів займе всі уряди на Бу- Скупість місця не дозволила нам носьвя-
ковинї! титн кілька уваг представленим нашого театру.
Іспит зрілости
в ґімназиі в родах здали. д СПравд|- щ0 в послїднім тижни театр заслу-
Балабан І., Біллер И., Ьодакевич С , Добруцкин , „ 1 5
М. (з відзн.), Ефроіх М, Фрайд Д., Ґарфункель жив с °б‘ «є одну похвалу. Передовсім зазпачи- I. (з відзн.), Гершковер К., Голлендер І., Горн Б., ти мусимо, що дирекції я театру, мимо слабої Іжабек 3., Яворский Р. (з в ід зн ), Кучипьскии участи місцевої рускої публики, виставляє самі С. (з відзн.), Леснек Б., Мах В., Проскурницкий нар0Дні штуки, а артисти віддають їх так ста- Р Зоммерінтаіііі Д., Топперман Е., Урмахер М«,
Вішніцер М„ Ціммельс І., Комровер Й„ Кац
Й.Ранн«; все>к таки театР »е с в іт и т ь пустка- і Лєвнер А. Ііятьох абітурієнтів одержало по- ми Яо добра гра, се найліпша реклама, що іде правку, 2 репробовано на рік, а 2 «занедужало* з уст до уст, між знайомими і приспорює при-
иеред іспитом. хильників для театру.
— Конкурс.
В бурсі, удержуваній «Філією ру- ( В Чорноморцях вибив ся на перший плян ского товариства педаґоґічного в Станиславові* козак Кабиця в інтериретациї н. Рубчака. По знайде поміщене в році шкільнім 1901/902. ЗО ..
знапд> ішхшцсие н 4 правді: такого Кабиці ще не бувало па рускіи
учеників рускої народності!, учащаючих до шкіл ■ > г;
нубличних в Станиславові за місячною оплатою сцені і лучшого собі и бажати не можна. Бун- з гори по 16 до 24 корон готівкою. Подане о дючність і гумор старого козака-соколика від- ііринятє треба внести найдальше до 31. н. ст. ТВорпв артист знаменито, а цілий другий акт липня до виділу «Філії руского товариства не- справдїшним архитвором акторскої гри.
даґоґічного в Станиславові* на руки н. Марияна _ .
Якимовского, учителя школи видїлової в Стани-Т.РемУчии бас аРтиста д Уже " адавав ся для ТІ1’
славові, ул. Голуховского, ч. 65. До подана на- пічности сеі коренастої постати запорожзкого гу- лежить долучити 1) послїдне сьвідоцтво шкільне, ляки. Хвалити других артистів, значило-б пере- 2) сьвідоцтво хрещеня, 3) сьвідоцтво убожества, писувати цілий афіш. Тож скажемо лише за- 4) деклярацию що-до висоти місячної оплати. гальн0> щ0 цілість вийшла дуже складно і визи-
ІІетент має виказати ся, що є членом >гу-
ского товариства недаґоґічного*, або вступити вала Ра з' вРаз ГУЧВ1 оплески авДи™риі для ви- в члени, надсилаючи вписове 1 кор. і річну конавців. Зробимо хиба одну маленьку увагу на вкладку 1 кор. Питомець дістане в бурсі мешка- адресу п. директора музики, що темпа пооди- нє, харч, опал, сьвітло, пране і належний догляд, ноких пісень були майже без виїмки за по- натомість мусить мати власне біле відповідне.
обув, одежу і постіль. На перениску треба
до
лучити
до поданя 45 сот.. марками иочтовими
Виділ «Філії руского товаристві педаґоґіч- завсігди богато публики, яка зацікавила ся ного в Станиславові*. О. І. Порайко голова; Ем.
ііменно виступом прибувшого з України п. К.
Кадайска, секретарка.
Посмертна Т оповістка.
Василь Елїдсевич, ем
