Ч. 234. Львів, Вторник, дня 16. (29.) жовтня 1901. Річник V.
Передплата ;
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) ' на Вів року . б зр. (10 кор.) І на чверть року 2'бОзр. (5 кор.)
* на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.) ( За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків і на нів року . . 8 рублів
або 18 франків і Поодиноке число по 8 кр. ав. ! І — --- Т
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича,
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслапа» під ч. 1.
ім.Дом6ровсного(Хорунщини).Еке- педиция місцева в Аґенциї Со- колонского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
або приступити до розвязаня ради держав
ної, наколиб не повело ся в пятницю роз
почати буджету. Посли рускі заявили, що домаганя їх були все вельми умірені, а правительство не оглядало ся на них і що они готові згодити ся на відрочене внесе
ня по першім читаню буджету, наколи правительство покаже певну прихильність для потреб руского народу. Відтак покли
кано згаданих послів до мінїстра-президен- та, у котрого находив ся також мінїстер просьвіти др. Гартель. Рускі посли пред
ставили, що останними часами домагали ся заснованя рускої ґімназиї в Станисла- вові, але хоч се домаганє зовсім оправда
не з педаґоґічних і народних причин, сойм опер ся тому. Посли готові причинити ся до того, щоби в пятницю можна дійти до дневного порядку, наколи правительство подбає, щоби їх оправдане домаганє здій
снило ся. Одержавши з боку обидвох мі
ністрів потрібне запевнене, згодили ся ру
скі посли на відрочене свого внесеня.
Остали отже лише два ввесеня ческих ра
дикалів, котрі покінчено до 4-ої години пополудни, а в тій хвилі, коли др. Кербер виїхав поїздом до Ґеделє і Пешту, присту
пила носольска палата до буджетової роз
прави. В суботу був др. Кербер у цісаря і здав справу з парляментарного положеня а відтак в Пештї переговорював з Сельом і вернув до Відня. Пятниця була отже кри
тичним днем, бо міністерство мало намір подати ся. до комісиї, наколиб не повелось було дійтГі до дневного порядку, а в разі непринятя димісиї мусїло би послїдувати розвязанє ради державної. Сї трудности усунено, а рускі посли вийшли з конкре
тним успіхом, що в 1902/3. році можуть мати руску ґімназию в Станиславові.
Критичний день.
(+) Пятниця була критичним днем для міністерства д-ра Кербера і для ради дер
жавної.. Зараз на першім заеїданю ради державної вказав др. Кербер на конечну потребу ухваленя буджету до Різдва, що
би опісля можна приступити до угоди з У- грами і до торговельних договорів. В своїй програмовій річи заняв др. Кербер рішуче становище супроти Угрів і викликав там Остру відповідь. Тим більше отже для пе- реведеня угоди потребував др. Кербер кріпкої піддержки від ради державної. Тим- часом рада державна забагнила ся нагли
ми внесеними, з яких не можна було при
ступити до дневного порядку — першого читаня буджету. В пятницю мав др. Кер
бер їхати до ІІешту переговорювати з Се- льом і до Ґеделє, щоби здати цїсареви справу з політичного положеня. Мусів отже мати щось певного в руках, мати якусь опору і підпору, а такою міг стати лише почин буджетової розправи.
Перед самим заеїданєм в пятницю бю
ро президента палати і бюро мінїстра-пре- зидента були місцем вельми оживлених пересправ. Розходило ся о те, щоби наглі внесеня ческих радикалів, Романчука і Ай- зенкольба відрочити по першім читаню бу
джету і в пятницю перейти до дневного порядку. Одні робили свою згоду на те зависимою від других. Айзенкольб Дав ся наклонити. Ческі радикали домагали ся від президента, щоби установив ческих стено
графів для списуваня ческих промов, на що президент не міг згодити ся. Прийшла черга і на Русинів. Покликано Барвіньско- го, Василька і Романчука до президента, котрий представив їм цілу грозу положеня, що міністерство мусіло би внести димісию
4)
Богдан Барвіньский.
З 'ЇЗ Д ‘
шинного кіш Данила з угоряй кором Белею її в Оренбурзі 1250. р.
(Історично-критична аналїза).
На тім уриває ся звістка нїмецкої літопи
си; Г.-в. лїтопись не каже нам, чому Беля пе
рервав війну. Ми знаємо лиш те, що Данило, котрий ішов єму в поміч, не іде дальше як до Прешбурґа, а то по тій причині, що тут прибу
ли посли. З сего однак можна Догадатись: 1) що Данило мав іти ще дальше поза Прешбурґ, се є до Австриї, 2) що не пішов тяЯ длятого, бо Беля, котрий ще перед прибутєм Данила ви
рушив у похід, вернув з Австриї, очивидно за намовою тихже послів (хоч про те лїтоиись не згадує). З а те згадує літописець про прибутє послів аж до самого Прешбурґа, подає тими словами: » Бі і бо царь обьдержа Ведень, землю Ракушьску и Штирьску: Герцюк бо уже убьснь бьіеть*.
Про причину прибути послів брак згадки в нїмецкій звістці.
Три висші згадані історики обяснили хиб
но на основі сего, що аветрийскі краї в часі прибути послів до Белі були в поеїданю нїмец- кого цісаря і що се були власне єго посли.
Проф. Грушевский означував навіть час подій на основі реченя »Герцюкь бо убьенч, бьіеть», яке, на єго думку, враз із словом »уже< сьвід- чить про се, що події, занотовані у звістці Г.-в.
літописи мали місце сейчас по смерти останьо- го Бабенберґа. Ми однак думаємо, що слово
■»уже* означає тут щось цілком противного, а іменно літописець ужив єго в значіню •‘уже —
15) Ь А В О В Е М Ш
ДРАМА В З АКТАХ
с с Б Б Р Н Ш Т Е Р Н Е БЄРИСОНА О О переклав Лев Лопатиньский.
БОРНИ {притакує).
ЛЯНҐФРЕД
Бути такою без серця! Так надуживати музику!
{переходить ся раз там і назад). Сего ви не по
винні були оповідати мені'. Належу до тих, які такого вже ніколи не забувають.
БОРНИ
{підносить ся, тихо). Ви і не повинні би.
ЛЯНҐФРЕД {пристав).
БОРНИ Сеж маєте прецінь Русалку!
ЛЯНҐФРЕД Се — Р усалка?
БОРНИ БОРНИ
Така
Така
темна і пристрасна. У неї фарба єї еле
менту.
ЛЯ Н ҐФ Р Е Д
она і у мене. Не сумнївайте ся про те! — Але така зимна?
БОРНІЇ Филя є зимна.
ЛЯНҐФРЕД
Она любить і хоче виринути до гори.
БОРНИ
Так. Але те, що між тим зайшло, убиває єї.
ЛЯНҐФРЕД
{вдохновено). Розуміє ся! — Отже: він мусить бу
ти жонатий.
БОРНИ Так.
ЛЯНҐФРЕД
Сей, кого любить Русалка, мусить бути жона
тий! — Русалка — Русалка бачить їх обох од
ного разу, як ходять разом понад беріг. Ось так.
Бачить, що они обнимають ся. Тоді постановляє убити їх. Сейчас! — Громи і пекло!
Тому підлещує ся їй і манить.
ЛЯ Н ҐФ Р Е Д
і Тягне єї до себе. Борба! Темний голос і ясний
; голос. І хори д ухів! З над моря і з над землі.
Які краски!
БОРНИ
Але тоді він не повинен вже більше хотіти зна
ти ЄЇ.
ЛЯНҐФРЕД
Се певно! Зовсім природно! Русалка нарушила закони, яких не знала. Она загородила собі до
рогу до сьвіта, до якого хотіла перебити сні Она.
не уміє інакше.
БОРНИ
Так отже хиба єї назад втрутити до моря ? ЛЯНҐФРЕД
Назад до моря! —• Контури розширяють ся, і оба непримиримі елементи... {більше до себе са
мого). Мушу се зараз розповісти.
БОРНИ
1 Правда, ви прецінь працюєте разом з одною!
2
давно*1). Він очивидно, не зважав на нїчо не значуче претендованє Германа баденьского до австрийского престола та подав у своїй звістці, що австрийскі краї ще в хвилі прибути посоль
ства до Белі IV (се є протягом кількох літ від смерти Фридриха II Бойкого) були в посїданю цісаря Фридриха II. Се не противить ся істори- чвій дійсності!, бо, як ми висше згадували, в 12-50. р. в часі нападу Белі на Австрию завіду
вав австрийскими краями в імени цісаря ґраф Майнгард з Ґорициї що проф. Груїневский іґнр- руєг). Власне тому прибули посли до угорского короля, що цісар ще так довгий час но смерти австрийского герцога держав Австрию та Сти- рию в своїм виключнім, на думку сусідів, ціл
ком неправнім посїданю. Цїлию посольства було нарадити ся з угорским королем, що треба в тім случаю чинити. З природи річи ся справа припала до рішеня двом найблизшим і наймо- гучійшим сусідам, королям ческому та угор- скому.
Так отже в реченю «б'Ь бо царь...« годить ся бачити причину прибутя послів (сеж ясно видно з літописи), а не пояснена самого літопис
ця, від кого посольство ПОХОДИЛО.
Між послами, що прибули до Прешбурґа, бачимо у звістці Г.-в. літописи якогось «цар- ского воєводу* (се також було одним із аргу
ментів за тим, що згадане посольство походило від нїмецкого цісаря). Оно здаесь дуже дивним, що цїсарский воєвода міг робити між послами сторонниками ческого короля, які нараджували ся над видобутєм австрийских країв з рук ці
саря.
(Конець буде).
Війскові практики в Галичині.
Як звісно, перед лавою судів присяглих ве
де ся тепер у Львові процес против дневникарів, що свого часу описували ріжні війскові «прак
тики*. Ми не подавали справоздань з судової салі задля недостатку місця. Віірочім розправи не були нічим інтересні; покликані сьвідки або нїчо не виділи і не пригадували собі, — о скіль- ко єще стоять в звязи з війсковостию, або п о тверджували зміст інкримінованих статий. Інте- реснїйше було се, що війсковпй заряд X. корпу
са робив судови всякі трудности у виданю ж а
даних актів та доставленю потрібних сьвідків, так що донерва по кількаразових відозвах та відкликаню ся до міністерства війни, суд по
ставив на своїм.
Приговор западе завтра. Трибунал поставив Судям присяжним 126 питань.'Щоби дати ясний, а короткий образ сего величезного, а дуже ха-
>) СІг. М і с 1 о з і с Ь : Ьехісоп раїаеозіоуепісо-^гаесо- Іаііпит. УіпйоЬопае 1862. (вид 2.) стр. стр. 1029 зиЬ \осе
»оуже« іа т , «Яїшн*.
’) До сего-ж часу, як ми то висше старали ся дока
зати, відносить ся звістка Г. в. літописи.
ЛЯНҐФРЕД
Ні, не разом. Я працюю сам. Але у мене є хтось, з ким я всьо обговорю. Одна велика пяністка (затяв ся на тім слові). Єї я хочу розповісти (переходить скоро на другий предмет). І ви маєте
ледви еїмнайцять л іт?
БОРНИ
Ні, троха більше. Мені еїмнайцять і три місяці.
ЛЯНҐФРЕД
Ну, я міг додумати ся, — що ви були трохи старші.
БОРНИ Я би радо сказав ще одно.
ЛЯНҐФРЕД Чому лиш одно?
БОРНИ
Бо більше не знаю. — Він, так він, той, що любить Русалку, мусить бути мрітелем.
ЛЯНҐФРЕД Так в і у мене. Мрітель природи.
БОРНИ Приміром поет або музик?
рактеристичного процесу, подаємо інтерпеляцию пос. Бойка, внесену в сій справі в палаті по
слів на дни 22. с. м. до міністерства краєвої оборони. Ось она:
Чим раз болючійше втискає ся ярмо м іл ї-, таризму на карки широких мас населеня, що з болем серця мусить дивити ся, як їх дїтий мучать і катують ріжні здичілі одиниці в цілком безглузний спосіб, що не має нїчо спільного з цілями війсковости. Під добу підносить ся за гальний голос протесту угнетеного, цивільного населеня, а се хиба є найліпшим доказом, що в війсковій системі мусить зайти як найскорше радикальна зміна, коли ся система не має с т а ти жерелом глубоко огірченя цивільного населе
ня, коли н е м а є зродити страш ної,а в наслідках необчисленої, суспільної ненависти. Нині нема права, нема справедливости для людий, яких судьба близше звязала з війсковостию, а є ли
ше ужите і надужитє всяких средств, яких до- старчує привілей і могутність армії. Се розпу- чливий стан. Зойк катованих вояків тлумить иястук на кошаревих подвірях, прояви справе
дливого невдоволеня, а нераз і розиуки, зам и
кає риґель війскової тюрми, придавлює ся огір- ченє фізичною силою, а покликані сфери по
винні подумати про те, що найперше треба усу
нути жерело огірченя, а доперва опісля буде можна сказати, що огірченє не є справедливим.
Вже нераз підносив ся і в сій палаті го
лос скарги на мілітарні практики в Галичині, нераз наводжено тут факти, від яких волосе стає дубом, а які п. мінїстер краєвої оборони приняв мовчки до відомости і зовсім на них не реаґував, або що найвисше збивав голословни- мн запереченими та запевненими.
В сей спосіб хіньским муром відгороджує ся війско від суспільности. Замість горожань- ского співдїланя, замість якоїсь ідеєвої авреолї, яка присьвічувала би громаді, що віддає держа
ві тяжкий податок крови, є лише оправдане по
чуте страху, що не іде ся служити державі, але просто на муки, де кождий має право знущати ся над простим вояком, де тайний суд рішає про судьбу вояка, без можности апеляциї. І не- зависима праса, якої сьвятим обовязком є пятну- вати надужитя, деяебудь они появлять ся, є безсильною супроти війсковости і виставленою на такі переслїдованя з єї сторони, що треба великої сили волі і характера, щоби в обороні бідних вояків наражувати себе на процеси і вязницю.
Доказом сего аж надто знана судьба часо- ниси під наз. «Оіоз р ггету в к і* та єго редакто
рів, яких суди присяглих трийцять три рази на підставі переведених ними доказів правди увіль
няли, а мимо сего війсковість, спільно з пере- мискою прокураториєю, придавила часопись в найбрутальнїйший спосіб, а редакторів по ни нїшний день переслідує процесами і кількамі
сячною вязницею. Ясна річ, що перебити таємни
чі мури кошарів і здобути інформациї у всіх подробицях докладні та автентичні є неможли
ЛЯНҐФРЕД Чому ?
БОРНИ
Ну, бо таких людий можна борше взяти...
ЛЯНҐФРЕД
І ви маєте доперва еїмнайцять і три місяці ? БОРНИ
1 иять днів.
ЛЯНҐФРЕД
Ну, і сего я міг додумати ся, бо еїмнайцять літ і три місяці було би зовсім за мало. — Чи не
маєте більше нїчо сказати ? БОРНИ
Лише ще бажане, щоби там, де буде працювати, був сьвіжий воздух. — Прощайте.
ЛЯНҐФРЕД Дуже скромне бажане.
БОРНИ
Не можете більше жадати від такої, що має ли
ше еїмнайцять літ, три місяці і пять днів (кла- няв ся).
вою до виконаня задачею. Звичайно лише якийсь жостокий ф акт доходить до иубличної відомо
сти, факт, якому навіть війсковість не може заперечити, але за те причепить ся леда недо
кладної дрібниці і надсилає через нрислужні со
бі прокураториї голословні спроетованя, які ча
сопись, під грозою завішеня, є примушеною по
містити і то без найменшої уваги зі своєї сто
рони, а надто редакторам виточують правові процеси. На доказ сего нехай послужить сліду
ючий ф акт:
Виходячий у Львовідневник «Кигіег Ь \уо\у-
єкі*
помістив недавно нотатку п. з. «Привяза- ний до стовпа*, після якої одного резервіста 9.полку засуджено за зірване кількох сливок на варварску кару привязаня до стовпа (АпЬіпЛеп), що дальше сей вояк слабого устрою, не міг ви
тримати сеї кари і зімлів, що коли єго відтер
ли, привязали наново, що вкінци наступив у него вибух крови, а по перенесеню єго до л аза
рету в Хирові, резервіст сконав но другім ви
буху крови.
Сю звістку, оперту на автентичній події', війсковість не мала відваги заперечити, але при
чинивши ся якоїсь недокладности в сій дневни- карскій нотатці, прислала редакциї сеї часопи
си через львівску нрокураторию голословне з а перечене, а надто інтересоваяий в сій справі, перемиский корпус ц. і к. армії виточив процес редакторам «Кигіег а Ьм'ом'зк-ого*, а навіть дру- кареви, у якого друкує ся часопись, помимо, що сей послїдний на поміщене чи непоміщене сеї «злочинної* нотатки не міг мати жадного впливу. (В сій справі слідчий суд переслухував також і нашого редактора, з причини передру- кованя сеї нотатки в «Русланї*. — Ред.).
Друга знов, просто обурююча подія збула ся підчас послїдних маневрів в Бучачи, в ста- ціонованій там команді другого полку драґонів.
Ото розмістр сего полку, ґр. Козєбродский, зві
сний з брутального поведена з вояками, розка
зав дня 3. вересня привести до своєї кватири рядового драГона, іменем Гася, і о скілько мож
на було довідати ся, замкнув ся з ним і жму
том реміня бив бідолаху в такий страшний спо
сіб, що ах. серце роздирало ся мешканцям сего дому і сусідам звіреного ротмістра. Через чверть години тревала екзекуция, через чверть години чути було удари і зойки мордованої жертви, аж вкінци прийшов капраль з кількома вояками, які забрали скатованого вояка до арешту, а на другий день, скровавленого в страшний спосіб, віддано лїкарскій опіці. Цілу сю подію могуть під присягою ствердити Каснер Пудло, стара жінка, у якої в Бучачи був закватерований ґр.
Козєбродский, єї слуга Апольонїя Сива і внуки.
Мария Луцїв і Иосиф Луцїв. Характеристичним для війскових відносин в Галичині є факт, що вояки по просту боять признати ся до того, що їх катують. Каспер Пудло бачив на нодвірю, як ґр. Козєбродский рядового бив по лици, а коли єго спитав Пудло, він твердив, що зовсім єго не били. Зараз слідуючого дня бачила служни-
ЛЯНҐФРЕД
(рівночасно). І пять днів! Я рад би звати, чи ще не прийде до того кілька годин ?
БОРНІЇ
Піду до себе і почислю. Коли обрахую ся, чи можу знов прийти сюда?
ЛЯНҐФРЕД Але розуміє ся!
БОРНІЇ
Тоді імовірно я відразу довідалась би, що ваша пані скаже на сю зміну. Ви розповісьте їй пре
цінь сю історию ? ЛЯНҐФРЕД
Як можна так питати? — Отже більше не було нічого ?
БОРНИ
Ні, дякую, і сего досить (відклонюв ся)..
ЛЯНҐФРЕД
іде за нею до дверий, відвертає ся розрадуваний).
До побаченя — не правда-ж ?
(Дальше буде).
з ця Пудла, як ротмістр того самого драґона знов
бив, але вже не по лици, а пястуком по голові.
Правдиві орґії виробляв ґр. Козебродский в стайни у дворі у пахтяря п. Премінґера, де при
міщено швадрон. Приходив до стайпї і тут бив вояків по черзі. При такій одній сцені рот
містр так бив по лици драґона, що кров з него бухала. Посьвідчать се пахтяр п. Премінґер, е- коном, гуменний, двірека служба, торговельни
ки: Мендель Шіцер, Мойсей Кремплїнґ і Яков Гелер та богато других. Підчас маршу па філь
варок Адамівка коло Бучача, ударив ґр. Козе
бродский якогось вояка так сильно в лице, що ему вилетіли два передні зуби. Сьвідчитн про се будуть Берль Юрман і богато других.
Редакция »Киг]ег-а Ь\уо\У8к-ого«, яка сї всї нечувані а обурюючі факти подала до пу- бличної відомости, не одержала доселї урядово
го спростована, але судячи по теперішній вій- сковій системі, одержить голословне заперечене, а редакторам певно грозить новин процес, мимо, що справа є чиста як сонце.
Та що повисше подані факти не б зовсім одинокими, але переходять вже в систему на- сильности над безборонними вояками, се -дока
зує процес, який під добу веде ся перед судом присяглих ц. і к. армії в Перемишли против ці
лого ряду дневникарів.
Н о в и н к и.
— Календар. В і в т о р н и к : гр.кат. Льонгина сотника; рим.-кат. Нарциза. — В с е р е д у : гр.
кат. Андрея; рим.-кат. Марцеля.
— При зміні' місяця просимо Вп. передплатни
ків вчасно віднозити передплату зглядно вирівня
ти залеглости, бо на кредит часописи не будемо висилати.
— ВПреосьв. митрополит о Шептицкий поверне в середу з візитациї скалатского деканату до Львова.
— Іменоване кс. Теодоровича архиепископом.
Вчерашна урядова « \ ¥ ї е п е г 2і§р» доносить, що цісар іменував крилошанина вірменьско-католи- цкої капітули митрополичої львівскої, кс. Иоси- ф а Теодоровича, архиепископом вірм.-катол. у.
Львові.
— На конкурс драматичний надіслано до Ко
місиї конкурсової, кромі передше поданих 11, ще 12-тий твір її. з. «Люде! люде!». — До Ко
місиї конкурсової запросив Виділ краєвий, кромі давнїйших членів (професорів Грушевского, Ко- лесси, Смаль-Стоцкого, Коцовского, Іл. Огонов- ского, Ол. Барвіньского, В. Шухевича. адв. Оле- сницкого і д-ра Савчака) ще проф. університету д-ра Студиньского і професора рускої ґімназиї Ілю Кокорудза. Засїданє сеї Комісиї а зглядно признане премій наступить в грудин с. р.
— З Риму пишуть нам: Дня 23. жовтня, яко в першу річницю смерти бл. н. архиеп. Кир Ио- сифа Сембратовича відбуло ся в Римі в церкві колегії рускої св. Сергія і Бакха поминальне бо- гослужене з панахидою при сьпіві хору питом- цїв рускої колегії. До панахиди станув Преосьвя- щений Лазар Младенов, єпископ болгарский з двома сьвящениками рускими і асистою. Крім того відслужено того самого дня руску Службу Божу тиху з панахидою на кладовищи Кампо Верано в каплици Пропаганди, де спочивають мощі покійного. На богослуженю в церкві крім численної публики був також присутний грец кий архиепископ Йосиф Скіро.
— Виділ ф іл ії Руского педаґоґічного Товариства в Буську запрошує членів (як і тих, що задуму
ють вписатись в члени) на яагальмг збори, що відбудуть ея 1. падолиста с. р. в Буську. Збори попередить Служба Божа в церкві св. О. Нико- лая о 9. год. рано; опісля точно о 10. год. пе
ред полуднем зберуть ся присутні до кімнати
«Читальні Просьвіти». Порядок зборів: 1) Спра- возданє з дїяльности уступаючого Виділу. 2) Снравозданє відпоручника з загальних зборів Товариства педаґ. у Львові. 3) Вибір нового Ви
ділу. 4) Відчит. 5) Внесеня членів.
— Виділ «Філії руского педаГоГічного Товари ства в Перемишли» оповіщуе: Загальні збори ф і
лії відбудуть ся в суботу 2. падолиста с. р. о 4.
год. нополудни в комнатах «Рускої Бесіди» зі слідуючим порядком дневним: а) Справозданє Виділу за рік минулий, б) Вибір нового. Виділу, в) Внесеня і іптернеляциї.
— Іменованя і перенесеня. Міністерство торго- влї перенесло старшого почтового занідателя, Йосифа Черневича з ГІідволочиск до Білої.—Мі- нїстер судівництва іменував радника кр. суду Івана Ш арфа в Станиславові, державним проку
ратором в Стрию.
— Проч з еміГрациєю за море, коли можемо помістити ся в своїй хаті.
Звертаємо увагу, що в селі Купчинцях в Тернопільщині є до иарцеляциї 600 морґів но-
дільскої землі з обшару двірского по дешевій цїнї. Парцеляцию занимае ся о. Володимир Ми- китка, парох в Купчинцях, почта Денисів.
— Справозданє комісиї лекцийної слухачів фі- льософічпого виділу за час від 15. мая до 19.
жовтня 1901. Зреорґапїзована комісия лекцийна розпочала свою діяльність дня 15. м ая с. р., а про вислїдки єї праці могуть служити отсї ци
фри: Лекций зголошеио загалом 81, з того 36 на провінцию. Поручень видано 67 тов. фільо- софам, а 26 правнпкам. З а лєкциї, роздані за посередництвом комісиї, дістали до тепер това
риші 1328 корон 76 сотиків. До каси комісиї вплинуло 87 корон 57 сот., а то з відсотків за одержані лєкциї і з добровільних датків. Вида
но на потреби комісиї 46 кор. 38 сот., лишило ся отже 41 кор. 19 сот. Повисше справозданє нриняло віче слухачів фільософії дня 19. с. м. і ухвалило зложити подяку Хв. Редакциям днев- ників за безплатне помішуване оголошень. З а комісию: І. Демянчук, голова; Топольский, писар.
• — Вистава робіт про®. Ковача. Товариство
«Братня Поміч слухачів політехніки» отвирає дня 3. падолиста виставу робіт професора иолї техніки Едґара Ковача. На виставі можна буде оглядати начерки будов у всіх визначних сти
лях в Галичині'. Між иньшими гуцульский стиль буде представлений на 9 картонах відбудови, церкви в Ж овкві.
— Змі-іа в почтових приписах. З днем 1. гру
дня с. р. будуть обовязуватн нові почтові при
писи що-до вписуваня і видаваня посьвідчень на поручені листи і пачки, в наслідок чого зд- веде ся нові почтові книжки. Подібні приписи що-до грошевих переказів входять в житє з днем 1. січня 1902. року.
— На Гімназию в Вижчицї дарували паньство Осип і Аделя Рудковскі з Чорториї гарну пар- целю положену в Вижвицї на горбку проти су
ду, вартості! 6.000 корон. Се перший крок до зреалїзованя ґімназиї в Вижницї, за який нале
жить ся щира подяка паньству Рудковским.
— Нещасний скок. Вчера о 7і/, вечером у во
зі ч. 48. кінного трамваю у Львові приключила ся сумна подія. Віз котив ся ул. Городецкою в долину; повно в нїм сиділо людей. Параз з не- звісної ще доси причини, коні почали скорше їхати як звичайно. Се замітив хтось з їдучих і крикнув: «Коні наполохали ся!» Хтось другий крикнув, що гальма зломала ся, треба виска
кувати. Дійсно мущини один за другим щасли
во повискакували. В слід за мущинами пійшли женщини, але фатально. Перша скочила Малка Вравн і розбила собі голосу в кількох місцях та потовкла собі коліна. Заки візник трамваю, Ілько Романів, здержав коні, вискочила і друга женщана, але так нещасливо, що розторощила собі череп голови і погибла на місци. Як она називає ся, ще доси не провірено. Є се дівчина около 22 літ, убрана небогато але приличво.
їхала з головного двірця до міста, не мала при собі ніяких пакунків нї паперів. Одиноким слі
дом, по чім можна би єї пізнати, є хустина значена буквами >К. Т.» На місци нещастя не
бавом явила ся ратункова стация з лікарями;
Малку Вравн осмотрено і відвезено до єї дому, а убиту дівчину занесено до дому при ул. Боч- ковского. Сотки парода через |цїлий вчерашний день ходили пізнавати убиту, але ніхто не міг сказати, як она називає ся.
— Магістрат міста Львова задля певигасаючої стеклини заострив видані приписи для псів.
Від тепер кождий пес, щоби вільно єму було бігати улицею, мусить мати густу сітку на пи
ску. Пса з таким намордником, що через него мо
же зачепити зубом і вкусити, буде ся виляпу
вати і сейчас убивати, а єго властителя потя
гне магістрат до карно-судової відвічальности.
— Страйк на ПОЛ техніці. По Львові кружать вісти, що першим слухачкам політехніки відка
зано права звичайних слухачок і нозволено їм ходити на політехніку яко надзвичайним. Сту
денти станули в обороні своїх товаришок і за- грозили страйком, єсли міністерство не при- знасть слухачкам належних їм прав.
ВеГетерияне у Львові. Гурток лриклонників ро- стинної поживи зібрав ся оводі на нараду і по
рішив заснувати товариство «ростиноїдів» і свою веґетарияньску кухню. Крім того вибрано комі
тет, що має заняти ся виговленєм статута то
вариства і обдумати назву товариства.
— Коні і візник під колесами льокомотиви. На улици Майдлїньскій у Відня приключила ся о- нодї кровава подія. Машина льокальної зелїзни
цї впала на віз, що переїздив шлях зелїзницї і убила візника і коні на місци. Льокомотива вискочила зі шин і зарила ся в землю, а з під єї колес витягнено прямо роздавлені тіла коней і перерубаного на двоє візника.
— Осінь.
На зеленім листю Ж оьті меріжки, Деякі посохли, Вкрили вже стежки.
Може і не чує Дерево сього,
Що житя позбудесь І краси — всього, Може кожду жилку Зараз засклепить, Добрая природа І смерть — не болить.
Та болить глядіти Нас на вид сумний, Згадувати розцьвіт їхній не давнин.
Та болить зрівнати Нас себе самих.
До дерев обдертих Листів осїнних.
Дерево вбере ся
В лист, в розкішний цьвіт, Тілько нам не вернесь Марний жизни сьвіт.
Дерево на весну Оживе зі сна — Та, для нас не верне Наново весна.
Лев Лопат иньский.
— Курцям в альбом. Др. І. Габерман в Берні моравскім обчислив скількість нікотини в цига
рах і оголосив сї висліди, котрі представляють ся так: «Британїка» заключає Г29% нікотини,
«Куба-Порторіко» Г40, «Порторіко» 1*41°/0, «Опе- рас* 1-43°/О, «Бразилїйска Віржіня» ГО4*/о, Тра- бука» Г61°/0, «Ііанелєтас» (Гаванна) Р81°/0, «ко
роткі» 1’88°/0, «Реґалїтас» 2-90°/«, а «Віржіня»
3’99°/0 нікотини. Замітна при тім є скількість отруї в т. зв огарках. Після Габермана в огар
ках цигарів є 32'6°/в нікотини, у властивім ци
гарі 1б-3°/о, а в відтинках цигарів 3’6°/0 нікотини.
— Конкурси. Краєва шкільна Рада оголосила конкурс на головного учителя жіночої учит. се- минариї в Перемишли. Доданя можна вносити до дня 10. падолиста с. р. — Повітовий виділ в Калуши розписав конкурс на посаду повітового інжінєра з платнею 3800 К і трема пятилїтями по 200 К. Поданя можна вносити до дня 25. па
долиста с. р. — Краєвий виділ оголосив кон
курс на кількадесять ріжних стипендий для шкільної молодїжи. (Газета львівска ч. 248).
— Наука руского язика і письменьства для дівчат, що ходять до не-руских шкіл, відбуває ся що суботи від 3. год. нополудни в домі .при Стрілецкій площі ч. 6. в партері в школі видї- ловій ім. Т. Ш евченка. Виділ «Руского товари
ства педагогічного» звертався з уклінною гірозь- бою до патріотичних родителїв і опікунів, що
би заохотили свої діти ходити на сю науку, ко
трої хосенність повинна бути ясною кождому тямущому Русинови. Ся наука відбуває ся в трех курсах. На найвисшім курсі учить профе
сор рускої ґімназиї др. Іван Копач.
— Ц к. Дирекция зелїзниць державних у Львові оповіщуе:
Рух товаровий поміж стациєю Ілльово ігап- зііо а Галичиною і Буковиною через Границю і Варшаву. — 3 днем 1. грудня с. р. увійде в ж и
тє нова тарифа для перевозу збіжа, стручкових овочів, олійного наеїня, млинарских продуктів, отрубів і макухів.
— Дрібні вісти. Кн. Ян Павло Александер Са- піга, властитель дібр Білка шляхоцка, Гаї і Буль
ка коло Львова, помер в Білці шляхоцкій в 54.
році житя. — Вчера відбуло ся посьвяченє но
вої православної церкви у Львові, -т- У Львові помер польский письменник Ліберал Зайончков- ский в 59. році житя.
— Родимці! Памятайте про будову руского т е атру у Львові!
Посмертна у оповістка.
— Катерина з Горбачевских Білецка, вдова по пок. пароху в Тустани, упокоїла ся в 91» році житя в Ясені, в домі свого сина о. Омеляна Бі- лецкого. В. і. п.’.
Т е л є ґ р а м и .
Відень. 28. жовтня. Др. Кербер по авдиєн- циї у цісаря відбув в суботу в Пештї довшу на
раду з угорским президентом міністрів Сельом.
Пешт, 28. жовтня. Нині цісар отворив но
вий угорский сойм престольною промовою.
Франкфурт, 28. жовтня. Часописі доносять, що на житє пе^ского шаха зроблено заговор та що оба брати шаха належали до заговірників.
Капштат, 28. жовтня. З Клєрбодорп доно
сять, що Англичане заполонили 250 Бурів.
