Ч. 76. Львів. Недїляя дня 5 (17) цьвітня 1898. Річник II
р. ав.
р. ав.
р. ав.
р. ав.
Передплата н* «РУСААНА» виноси*:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 на пів року . . . 6 на чверть року . . З на місяць . . . . 1
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів І або 40 франків І на пів року . . 10 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. ]
_
»Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не козьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят 0 Г9Д. 5-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав сн лише на попереднє застережене. — Реклнмацнї неопечатапі вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
„Христос воскресе!“
«Христос воскресе!« Могутні чародій
ні слона! Непобідима в них сила! На від- гомон тої піснії замикає очи ґенїй людско- го духа і корить ся у стіп Відвічної Прав
ди, з рук висувавсь книга людского мудро- ваня, а розум бачучн свою безсильність паде в порох, криєсь і корить ся, бо пе
ред духом чоловіка стає милий образ Бо- га-Спасителя з розпостертими раменами! А горем, терпінєм і боротьбою придавлена душа пливе до тих рамен, рвесь до них, бо чує, що лиш з відтам відзиває ся і кли
че на ню тихий, смирний голос побіди, го
лос правди, любови і мира на земли і в безконечности, — голос розлому кайданів неволі, тьми, невіжества, — голос сьвітла і воскресеня!
«Христос воскресе!« І несесь завітний гомін сеї ііісни по всім широкім мирі, лу
нає радісним відгомоном і по всій Укра- їнї-Руси. Мілїони щиро віруючих руских грудин гювтаряють єго більш тисячки літ не з меньшою вірою, любовю, надією і радостию від Мироносиць і Апостолів Хри
стових!
«Утренюєм — і Ми — утро глубоко»
— о дуже глубоко! Много, аж надто мно- го літ минає, як Україна-Русь безпреривно стоїть над гробом скованої, замученої сво
єї волі народної і довго-нредовго несе Она «місто мира« благаючу піснь Госпо- девн о лїта правди, свободи і братнього братерст&а та молить о Ангела, щоб ста
нув над гробом Єї похованої правди і за
кликав цілому сьвітови: «Что іщете жи- ваго со мертвими? Воста—Нїстьздї!« Нема
між мертвими Руси-України!
«Христос воскресе!* Не замучили ка
ти Предвічної Правди, не здавили Любови камінь і печать Пилата, а гробова тьма не вкрила «Сьвіта от Сьвіта!«
«Христос воскресе!« Деж сила, де ті супостати, щоби Тебе Мати, Україно-Русе, Тебе проповідницю і мученицю ідей Хри
стових могли затворити в гробі і з мерт
вими поховати! Воскрес Бог-Спаситель, — воскоеснуть і віруючі в Него і в Єго ідеї.
«Яко Аз живу і ви живі будете!« Україно- Русе, живе Твій Христос, Твої ідеї! І Ти будеш жити! Сини Твої вірують, а вірую
чи «страждуть, подвизають ся.« Хто вірує, терпить і працює, сей живе! Живе і буде жити і ночує, як єго Ангел-І енїй в нєдов- зї закличе всім вражим супостатам: «Что іщете живаго со мертвими? Воста!« Воскре- се Україна-Русь!
« В о істи н у в о с к р е с е !«
Під Великдень.
(Статя надіслана.)
(Конець.)
III.
(К.) Так і виказано ясно, що безприн
ципною «консолїдациєю« українофілів з мо
сквофілами не лише не здвоєно народної сили на внї, бо і хтож мав тої сили дода
ти, — але навпаки п р о р ід л и і о с л а б л и н а ш і с т я г и н а р о д о в с к і у с в о їм в н у- тр і. Самі українофіли розділили ся, а що
тантів? — Той вдарив цілою силою на змаганя народовців і на.... ч и т а л ь н ї ( ! ) п о с е л а х , звідки йде Женева.., нігілізм і вся біда... після кацапских розумінь!...
Який страшний обскурантизм!... А тре
ба пригадати, що крім заяви їх програми зр . 1866 п р о « а д ін н а р о д « — москво
філи не пускали ніколи »барви«, лише тоді в 1890 р. ще в к у л ь т у р н ім і с у с п і л ь нім з г л я д ї доповнили свою «політичну проґраму« устами Антоневича в одвіт на- родовцеви-Романчукови.
Таку то кольосальну аквізицию обску- більше попихані москвофілами — в їх дї- рантів для народного діла здобув Романчук лї — стали проти себе ворожими таборами своєю консолїдациєю, а зробив р о з б р а т до завзятої братобийчої борби!...
Не привітно стало на галицкій Украї
ні... Заморозило горячу колись любов се
ред українофілів до заплаканої Неньки, а наші ратаї гуляють вже нині на «крівавих бенкетах« серед своєї питомої рідні, а все те лише на пагубу своєї ідеї, а на втіху ворогам.... От і «танцюристий рай* вига
дав бувший »провідник« народовців, батько тої соромної «консолїдациї«, — подібно як колись небіщик К у л ї ш промишляв кон
солідувати нас з Поляками. Але за таку
«крашанку* дістав и. Куліш від нас свого часу »Реп8Іоп8-Во§еп*,.. тим разом стало ся инакше. Насть народовців ще козло- гласно воліла славу нещасного «консолї- датора*...
І так як колись необачний гетьман, славний наш Богдан думав спасати Украї
ну, здавши єї московскому цареви, — так нині короткозорий політик г е т ь м а н ь ч у к У л я н здав нашу україньско-руску справу
вправдї не цареви, а ще в більшу наругу-Іконьство с у п р о т и н ас н а У к р а їн і,—
поневірку, бо став зі своїми... мов найми
том у м о с к о в с к и х пр.ихв о с т н їв - р е - н е ґ а т ів ! ... Вів Хмельницкий з козацтвом
— некультурну татарву, веде Романчук — кацапню, котру з нашого боку належить уважати також татарвою, що нищить всі основи і нащадки україньско-рускої куль
тури та єї самостійності!. В необачности провідників і в тій некультурносте татарви і кацапнї єсть в обох случанх схожість...
Нема єї однак в точці н а й в аж н ій ш і й:
в ц їл и т о г о в о є н н о г о п о х о д у !...
Богдан ішов на ворога... У л я н в е д е с ю н о в о ч а с н у т а т а р в у на р і д н о г о б р а т а... щ и р о г о у к р а ї н ь с к о г о п а т р іо т а !
Він веде пекольну межиусобицю п р о ти н а р о д н и х о д н о в і р ц і в , а тим і она ще н е б л а г о р о д н ї й ш а , що скон- і солїдував сн він до тої борби зі завзятими І ворогами-відступникамн як раз нашої на-
і родної ідеї, з ренеґатами, що косять очима і в Москву, в сьвятїйший синод, в ославлене і «блаґатварітєльноє общество* по пособія, і з людьми о б с к у р н и м и в своїх полі
тичних і суспільних змаганях, коли взагалі та ватага здає собі з чого справу поза указки своїх «пособителїв«...
Чи забув Романчук, як після проголо
шеної ним заяви в сеймі в 1890 р., в ко
трій зазначив він справді нову епоху в по
літичнім житю всеї нашої України-Русії (поки закордонній Україні защіплені уста),
— як то тоді зі зиком озвав ся сич — Ан- тоневич, представник нинїшних єго комба-
с е р е д о д н о ц і л ь н о ї , р а з о м с и л ь н о ї н а р о д о в с к о ї г р о м а д и... Добра заміна!...
Дїдицкому ґратулювати — хитрости, але Романчукови — хиба... наівности.., бо такий політичний експерімент вказує на вельми «нещасливу руку« до народної ро
боти...
А яка в тій дружбі з галицкими москво
філами — к о р о т к о з о р іс т ь , у з к о г л я д - не р у т е н ь с т в о , г а л и ц к и й п а р т и к у л я р и з м з о в и д у в с е -у к р а ї н ь с к о ї н а
ш о ї к у л ь т у р н о ї ро б о ти !...
Хтож ті москвофіли ? Се-ж прецї в головнім штабі платні заушники московского правительства, що давить нашу Україну за кордоном, що у д е р ж у є в с и л і д р а - к о н ь с к и й у к а з з 1876 р. на у к р а їн ь - ску м о ну!...
Ч иж к о н с о л ід у ю ч и сн з тою в а т а г о ю , щ о зі с в о є ї з а в и с и м о с т и н а й м и т ів п р я м о о д о б р ю є се дра- не а в т о р и з у є Р о м а н ч у к і з а с а д , якими славлена москвофілами московска
»система« супроти україньскої ідеї — ни
щить працю всеї головної части 30-мілїон- ного нашого самостійного славяньского илемени?!... Чи юдиним поцілуєм з юроди
вими кацапами не видає він ясно нашу рідню на Україні — н а п о т а л у «абє- д ін є н їю ? ! ! * Так єсть... Хиба т о й п р и н цип міг єго звести в таку гарну «принци- піяльну* (яіс!) компанію, — але ми ще віримо, що се була лише єго к о р о т к о- з о р і с т ь!....
А тут д о м а ... чи не простав він їм для »консолїдациї« н а й т я ж ш і н а р о д н і п о р о к и , що виказують їх ренеґатску си
стематику ?!... Нині москвофіли з’авторизо- вані до того, що давнїйше почитано за їх народні з л о ч и н и ! ... Ніхто їх вже не лає за осьмішуванє і нехтованє нашої мови, за неузнаванє руских шкіл і ґімназий, за ви
ховуване бурсацтва в кацапскім дусі в нї- мецкій ґімназиї, н ї х т о н е у п о м и н а є с я о п р и н и м а н є н а р о д о в ц і в д о к а ц а п с к и х т в е р д и н ь : « Н ар . Д о ма* і « С т а в р о п і г і ї * — вже тепер тихо, они мимо тої мнимої «консблїд.
сдєлки* остали збитою к л і к о ю, за те на
ші народовскі грядки зриті всгода напуще
ною... ватагою!... Що їм треба було, — вихитрили москвофіли знаменито при ту
посте і наівности наших опозпцнйних про
водирів... Ту «сдєлку* взяли они так: що твоє, то і м о є , а що моє, -— то вже тобі з а с і....
2 Гарна »консолїдация!...«
Брати! завертали ся ви так сквапно з
«■нової ери«, — з а в е р т а й т е ж ч и м с к о р ш е з т о ї « г л у п о ї ери!...* Куди бре
демо ?!...
Вже крайно розбурхані страсти нле- менної борби в нашім державнім парламенті', котрі довели були навіть до грізних, га
мірних подій навіть на улицях столиці, і дальше по городах країв коронних, — ко
трі могли були стрясти цілим державним строєм, — присмирили ся на вид пекучих потреб державних,... а доки-ж кипіти-муть у нас ті братобийчі крамоли і чвари в злу-
цї з ворожнею?!...
Ч е й м ета с п і л ь н а в с ім н а р о д о в цям , п р и н ц и п и с п іл ь н і, хоч і метода, тактика може бути не однакова... Але ачей и н ь ш а т а к т и к а до т о ї с а м о ї н а р о д н о ї м ети — се ще не причина, аби сво
їми списами скородити ребра своїх братів і точити свою питому кров!
А може йде тут проводирам у тій братній борбі... о які... л и ч н і а м б іц и ї? ...
Пробіг! Покиньте їх, бо гроза усьої кра
моли громом гряне в сьвятотатну вашу роботу!... Не куйте враждн проти щирих братів-народовцїв ізза марної суєти — не накладайте з ворогами і супостатами — н а ш о г о с п і л ь н о г о нам у к р а їн ь - ства!... Зборюючи так сказати-б секту своєї однакової віри народної не накла
дайте з д і я в о л ом, не вяжіть ся з неві
р о ю ,— з явними а п о с т а т а м и т о ї віри!
Україна-Русь кличе нас всіх, що дер
жимо ся щиро єї основи: »Ну.-те діти до с п і л ь н о ї к у л ь т у р н о ї п р а ц і в ім я Т а р а с о в о г о з а п о в іт а, оріть народний переліг, що вже буряном і цьвіллю зацвив!
Перед вами безкрає море с п іл ь н о ї ро
б о т и на к у л ь т у р н ій і е к о н о м іч н ій п о ч в і, — коли вже не на політичній, а ви п о їд а є т е ся живцем між собою на втіху ворогам!...«
Не з’уживаймо своїх дорогих і немно- гих сил на »нищене« наших передових мужів, що цілим своїм житєм, від приват
ного, домашного — до їх прилюдної дї- яльности для народа — становлять при- м і р, як нам систематично і консеквентно розвивати ся і поступати в хосен і на сла
ву україньско-рускої ідеї. Противно серед х а о с у , викликаного »консолїдацийною сдєлкою«, москвофіли підсувають зручно свій інтерес: неславити наших передових мужів — і так кидає ся поважні імена патріотів в омут борби і... в ионевірку.
Пригадаймо собі хитру штуку, що єї втяла консолїдаторска глупота на зборах
«Селяньскої Ради« в Каменцї! Ухвала тої
«Ради* сьвідчити може лише о страшенній низости інтелекту і політичного розуму тих
»політиків«, при тім о великій неблагород- ности... Тож де оком кинеш, на всякій царині поважної позитивної нашої праці народної, наукової, чи політичної — всюди стрінеш ся з хосенною дїяльностию посла Олександра Барвіньского, котрий лише удачно п р о д о в ж а є те, що п о к ій н о м у В о л о д и м и р о ви не д а л а д о к о н а т и п е р е д в ч а с н а є г о с м е р т ь !...
Але упав серед нас культ того Воло
димира, с к а ц а п і л и м и п о в о л и п о є г о с м е р т и , — тай вже не розуміємо і Олександра. В тім і діло!...
Таж поважні успіхи єго муравлиної, невсипучої праці на поли руского шкіль
ництва, давнїйше і вже тепер за єго по- слованя, єго заслуга для товариств: »Про- сьвіти«, «Наукового товариства імени Шев
ченка* і пр., — с е ж су ть т р и в к і о с н о ви д л я с а м о с т і й н о ї к у л ь т у р и в с е ї У к р а ї н и - Р у с и. От і тому за єго с и- с т е м а т и ч н у п р а ц ю д л я т о ї У к р а - ї н и не злюбили єго наші московскі ре- неґати...
А чи-ж та велика, довголїтна і всесто- ронна праця не робота в е л и т а супроти таких л ї л ї п у т і в - к а р л и к і в зовсім партикулярної і темної— як видко горстки в «Селяньскій Раді*?!... К о н с о л ї д а - ц и й н а п о ш е с т ь п о м і ш а л а л ю
Се і друге.
Ситуация в Австриї є під теперішну пору так хитка, що треба нам обійти ся на час Ве- ликодних сьвят хиба самим реґестрованєм ві- стий з всяких дневників і таборів. Такими віс
тями суть. Ґр. Тун спроваджує ся з Праги на постійний побут до Відня. Се могло би означу
вати, що єго становище незахитане. Але ґр. Тун мовчить притім завзято і доси не зрадив нї о- днім слівцем, що думає робити? Одні догадують ся проте, що він бажає язикового закони, другі перечать сю вість. Одні кажуть, що він зложить язикову комісию, другі не хотять слухати про се, щоби парлямепт узнати компетентним до рі
шана язикового питаня в Австриї. Бар. Діиавлї стремить до того, але Чехи заявляють, що спра
ва язикова належить до компетенциї соймів.
Поляки поділені в сїй справі. Одні пристали би на т. зв. ВаЬтеп£Є8ЄІг, другі стоять на станови- ску ческім. Німці самі, що доси домагали ся я- зикового закона, добачають, що в теперішній порі такий закон вийшов би лише на їх шкоду.
Дехто хоче, щоби парламент забрав ся зараз по сьвятах до угоди угорскої, другі гадають у- порати ся передовсім з 52 наглими внесенями.
Меньшість нїмецка рада би довести до діла хоч би і до систованя консолїдациї і заведеня аб
солютизму, більшости знов не залежить на те
перішнім центральнім парламенті і она надівсь, що по єго паденю прийде до знесеня безпосе- редних виборів. Ческі посли з куриї сїльскої ре- монструють сильно проти всякої угоди з Угор
щиною, побіч них стоять і антисеміти. Предста- вителї фабричних країв кричать знов: угода пе
редовсім, бо инакше прийде до крізи економіч
ної'. Хаос на кождім поли. А симчасом, коли ґр.
д я м р о з у м і й є, наш колишний наро- довский табор мало що розбитий, але й і з д е м о р а л і з о в а н и й в своїм нутрі, так забагнив ся в тій консолїдацийній ко
ру пциї!...
Нї!... зложім ратища!... так дальше не піде п ід г р о з о ю з а п у с т і й я н а ш о ї в е л и к о ї а с п і л ь н о ї с п р а в и н а р о д н о ї, п і д г р о з о ю з д и ч і н я н а ш о ї су
спільності!!...
Така б а т р а х о - м і о - м а х і а знищить на втіху ворогам усе, нами доси придбане!
Геть з л о ж н о ю ф а л ь ш и в о ю к о н с о л і д а ц и є ю без народного принципа, з людьми, що колодою тяготїють у ніг, геть зі скверною »сдєлкою« з кацапами, тою новочасною татарвою, а від наших передових мужів-патріогів жадаємо з д о р о в о ї зл у к и в с іх д о д а т н и х щ и р и х р у с к и х сил н а н а р о д н ім у к р а їн ь - с к о - р у с к ім п р и н ц и п і!...
А щож вдіяти з політичною кулею у ніг, з ренеґатами? »Гц88ігіН!«... радить Ні
мець, так як вже були єго дістали в 1890 р. Так тактика — тактикою, а загальна народна справа — справою, ворог народа
— ворогом, ренеґат — ренеґатом, а не союзником!...
Отже під хвилю Сьвятого Воскресеня Христового, під Великдень, котрий правди
во можна лише в любови і мирі сьвятку- вати, а не в борбі, в незгодинах, сварах, в безрсердечній враждї. в зависти й ненависті!, що прогноїли серце України і хочуть з неї послїдну кровцю, під ту хвилю, в котрій заволодіти повинно б р а т о л ю б іє , п р а в д а , с п р а в е д л и в і с т ь і с е р д е ч н і с т ь ,
— ми розібравши так нашу народну совість кличемо до в с іх щ и р и х п а т р іо т і в -н а р о д о в ц ів : «У країно о б н о в и ся!«
В імя с п і л ь н о ї н а р о д н о ї о с н о в и станьмо поруч себе до к о о п е р а ц и ї в у- країньско-рускім ділі народнім, отрясім ся з окацаиілости і к о н с о л ї д а ц и й н о ї ко
ру п ц и ї, а завертаймо до з д о р о в о і з л у ки д о д а т н и х н а ш и х е л е м е н т ів ! Звя- жім ся всі здорово мислячі народовці знов в колишню г р о м а д у , а чей не впаде за
таєне тепер наше народне діло... і колись чей:
...встане Україна І розвіє тьму неволі, Сьвіт правди заеьвітить!...
Тун мовчить, говорить бр. Хлюмецкий. При на
годі реґати на острові Люсіи ГІіколю кличе сей «коштещіег Мапп«, що австрийскі народи мусять відложити свої спори національні на бік, заключити бодай роз’єм а — подбати о мари- нарку. Тут дневники домагають ся нових плат для урядників, а др. Кайцль нових податків. Др.
Крамарж хоче коньче розширена автономії, що
би школи ческі плекали більше ческий патріо
тизм, а бр. Діпавлї вторує єму в тій цїлп, що
би дати клирови більший вилив на школи. Др.
Рус мельдує ся тимчасом слабим і оправдує ся, що годі єму явитись перед виборцями. Шене- рер кличе всіх Німців до відновленя скандалїч- ноі обструкциї, а другі посли відповідають, що вистане для ґр. Туна і тихенька обструкция по- средством розправ над 52 наглими внесенями.
Правительство просить ся, щоби парлямепт при
ступив бодай до першого читаня угодових за
конів, на се відповідає нїмецка оиозиция: най ґр. Тун передовсім скаже виразно, чого він хо
че. Посеред такокої ситуациї годї визнати ся.
Ґр. Тун виглядає в ту пору немов та скеля по
серед моря, о котру бготь супротивні струї. Що робити? він сам мабуть не знає. Ситуация єго похожа на ситуяцию дівчини, що не знаючи на
мірів хлопця, скубає цьвітку і питає: любить — не любить!
В І С П І П О Л ІТИ ЧН І.
Борба між нїмецкими нартиями кипить як найліпше. Лєхер обїзджає Тироль і виступає про
ти католиків закидуючи Діпавльому, що в по- слїдній бесіді бажав сполучити огонь з водою, одною ногою бути в нїмецкій >6ешеіпЬііг§8сЬа£- 1-ї« а другою в славяньекій правици. Штайнвен- дер знова на зборах в Ґрайфенберґу і иньші посли людового сторонництва заклинали ся на всї ґерманьскі сьвятощі, що не спроневірили ся нїмецкій справі тим, що нараджували ся разом з Ґавчом і Туном. Антисеміти почали солідарно поступати з прочими Німцями, отже не належить їх відтручувати, боні они в кождім случаю ре
презентують 2 мілїони корінного нїмецкого на
роду, а популярність їх не унадає.
На півночі! Шенерерияни виступають про
ти людовцїв і лібералів. Вольф обїзджає Мора- ву, Кітель Чехію і всюда западають ухвали ви
борців проти уміркованих Німців — Сгахег Та£- Ьіаіі не позваляє нїмецким послам приняти ви
бору до язикової комісиї, бо результат єї нарад мусить бути гірший навіть від баденївских роз
поряджень.
«Касіікаїці Ьізіу* в ГІразї заговорили, що хлопи в молодоческім клюбі засідаючі є невдо
волень Хотять они з голосованя за угорскою у- годою зробити клюбову квестию, евентуально зложити мандати і відкликати ся до виборців.
Пропонована угода через Кайцля є не до при- нятя для рільників в Чехії.
«ГгепкІепЬІаН* напоминає обструкцию до супокою і вказує на численні проекти льокаль- них зелїзниць, котрих будова зависить від пар
ламенту а много населеня могло би мати за- рібки.
С и т у а ц и я в загалі представляє ся дуже непевною. Всюди панує живий рух. Політичні мужі промавляють і оголошують заяви ріжного рода, а всі они не будять сьвітлих надій на ро
боту парлямеиту. Деякі круги і дневники гово- ворять о близкім розвязаню парламенту.
КеісЬзигеЬг у вступнім артикулі називає те
перішнє положене внутрішнє в Австриї безви
хідним. Параґраф 14. буде що раз змагав і роз
ширяв ся, доки не заступить єго «без болю*
абсолютизм. Парламент без шуму буде замкне
ний і гордий будинок конституцийний перемі
нить ся в архівум протоколів. «Нема сумніву,—
пише сей дневник, — одного дня збудимо ся і будемо мати абсолютизм на снїданє.
«Б. УоІкзЬІаІЬ, в артикулі під заголовком
»парламентарна криза» ставить для парламенту дуже сумний гороскоп. Плян на установлене я- зикової комісиї і єї працю заколебав ся сильно, з обох сторін, нїмецкої і славяньскої. Парламен
тарне житє обмежить ся тілько на делєґациї Теперішнє положене вийде в користь тілько од
ній Угорщині.
Що правда такі песимістичні голоси є тро
хи передвчасні, але й мають свою підставу. Вид-
з ко се і з відки иньде. А вжеж Штайнвендер ви
разно сказав на зборах в ҐрайфенберГу, що єго сторонництво нічого не зробить для правитель- ства, доки оно не відкличе язикових розпоря
джень. До бесіди сеї привязує віденьска праса дуже велику вагу.
А Чехи? І они не мають великих надій на будучність. П. Енґель заявив в Карлїнї, що рада державна з початком засідань делєґаций найімо- вірнїйше буде відрочена, а ноновне скликане єї буде зависїти від переговорів ґр. Туна з об
струкціоністами.
З заграничних вістий найцїкавійшою спра
вою є заколот іспаньско-американьский. Доси у- важають всі, що війна мусить бути, ходить тіль
ко о те, коли се наступить. Після американьского реґуляміну мусить на війну згодити ся палата послів і Сенат більшостию голосів. Однак сама ухвала ще не рішає о війні. Президент Сполу
чених Держав мав власть потвердити таку ре- золюцию, або заложити » у е4 о « , або полишити еї зовсім без відиовіди.
На случай «уеіа» вертає справа наново до конгресу і сли другий раз конґрес ухвалить єї, стає беззглядно правосильною і президент мусить єї виконати. В послїднім случаю, то є, коли пре
зидент вздержав би ся з відповідна), правосиль- ність резолюцій тілько проволоче ся і по 10 днях мусить президент єї виконати. Здає ся, що так буде, бо розходить ся о придбане ча
су на узброєнє.
Чужі держави з Паною на чолі раді би відвернути війну, але ті стараня не вздер- жують Америки і Іспанії від приготоване до вій
ни. Обі ті держави уоружують ся поквапно. А- мерика винаняла до війни всі транспортові ко
раблі і покликала мілїцию під хоругви.
В Іспанії' не устають складки на закупно кораблів і она не хоче ніяких нових устуиств ро
бити Америці. _ _ _ _ _ _ _
Н о в її н к и.
— З нагоди празника Христового Воскре- сеня шлемо всім нашим п. т. Читателям веселих і щасливих сьвят! Христос- вос- кресе!
— Страстні псальми, майже виключно укладу Бортняньского, виконав в страстну пятницю хор руских питомцїв в каплици семинарскій з вели
кою старанностию і хорошою прецизиєю. Видко, що діріґент хору п. Коростїль як і са
мі сьпіваки завдали собі богато труду. Сольові уступи ішли гладко, лише басовий голос трему- льовав трохи. Оба тенори і баритон складались в хорошу гармонію. Канони і фуґи вийшли з повною точностию. ІІяніссімо в псальмі: «В ру
ці Твої предаю дух мой!« вийшло з великим е- фектом. Численно зібрана суспільність слухала иродукций хоральних з відповідним настроєм.
Честь нашим питомцям, що так хорошо подба
ли о добру славу свого хору. Проповідь, виголо
шена також питомцем, відзначалась як що до внутрішної стійности так і що до зверхної форми.
— Презенти. Намістництво надало опорожнену греко-кат. парохію цїсарского наданя в Дорі о.
Григ. Громадці, дотеперішному греко-кат. паро- хови в Кончаках.— Опорожненою греко-кат. па
рохію цїсарского наданя в Зарічу наділило на
містництво о. Дмитра Лугового, дотеиерішного пароха і містодекана в Цуцилові.
_3 руху виборчого. З Сянока пишуть нам:
Від кількох днів перебуває тут Володимир Ле- вицкий, стояловщик і відбуває довірочні наради в справі своєї кандидатури. На сам руский Ве
ликдень заповів він загальні збори виборчі без огляду на се, що Русини не можуть взяти в нїм участи з причини найбільшого сьвята христи- яньского. На збори сі приїде Стояловский і Да- нєляк. Радикали рускі ставлять кандидатуру дра Франка і починають трохи агітувати. Др.
франко не може тут мати найменьших шанс.
Русини нічого не роблять, але за те по виборах будуть плакати. Звичайна руска робота. Такі самі доходять нас вісти і з прочих двох опо- рожнених округів. Сконсолідовані оглядають ся за кандидатами, пишуть до них, запрашають до кандидатури, але між виборцями ніхто ні
чого не робить.
— Р гіта Аргіїіз. Вість, подана нами в ч. 73.
«Руслана», мов то Совіт «Народного Дому< у Львові приняв на засїданю 1 -г о ц ь в іт н я с т а
р о г о с т и л ю в члени пп. Романчука, Нагірного і Олесницкого, викликала в руских і польских кругах цілком оправдане здивоване. Деякі ноль- скі часописи повторили навіть сю вість за нами.
Для поясненя справи звертаємо тепер увагу тих васописий, що дотичне число «Руслана* вийшло вже 12-го цьвітня, між тим коли мниме засїда- нє совіта «Народного Дому» подано на 13-го цьвітня або 1-го с т а р о г о стилю. Затим по
дана вість містила в собі о стілько правди, що найбільшим, хоч що правда, недостижимим іде
алом панів Романчуків, Нагірних і Олесницких під тегіерішну пору є — стати членами «Народ
ного Дому». Чомуж би відмовляти їм сеї по
тіхи бодай на руске — ргіта Аргіїіз?
— Палата штуки, великий пустий будинок, що взносить ся понад нарком Кілїньского у Львові, яко останок краєвої вистави з 1894 р., буде за
мінений на мешкальний дім. Будинок сей має найвеличавійше положене в цілім місті. Лежить на самім берегу бувшої виставової площі і посі
дає великий тарас, з котрого роздягає ся ро
мантичний вид на парк, розложений в долині і на цілий Львів. Середна саля палати буде з а хована на публичні цїли.
— Огонь. Дня 15. с. м. о годині пів до ше- стої згоріло в Бульці Малковій під Перемишлем шість селяньских господарств з цілим добутком.
Погорільці ледво уйіпли з житєм. Нещасним грозить голодова смерть, сли не знайдуть ся милосерні серця, що поспішать з скорою по- мочию.
— Білане ц. к. упривіль. галицкого акцийного банку [іпотечного за рік 1897. виказує по від- писаню страт в квоті 44.434 зр. чистого зиску 950.281 зр. Рада надзираюча ухвалила предло- жити загальним зборам, що мають відбути ся 28. цьвітня с. р., — внесене на виплату акціо
нерам супердивіденди від акциї по 16 зр.
— Щасливий Вольф. З Берна доносять, що звісний посол Вольф уникнув великого нещастя.
Коні, що везли єго з моравскої Тшебови до Цьвітови, сполошили ся і перевернули віз до рова. Вольфови нїчо не стало ся.
— Справа кас РайФайзена. Др. Савчак конфе- рував в четвер з пос. Вахнянином і д-ром Скал- ковским в справі кас Райфайзена, котрих орґа- нїзацию поручив єму розслїдити кр. виділ. Др.
Савчак виїздить в середу но великодних сьвя- тах до Відня а відтак удасть ся до Праги.
— Розмова з Щепанїком Щепанїк питав на днях одного репортера дневпикарского: Ви час
то телефонуєте? Дуже часто'. — Чи голос жен- щини виходить виразнїйше в телефоні? Вираз
нїйше. —- А поодинокі слова? Поодинокі слова чую я лучше, другі слабше. — Знаєте, що я з сего вношу? — сказав Щепанїк. З сего вношу я, що кождий телефон має свою окрему тона- цию. Один настроєний в С-йиг, другий в Ає-сіиг і т. д. Коли телефонуючий потрафить в скалю тонациї, тоді слова єго вийдуть яснїйше. Коли він, приміром, телефонуючи телефоном, котрого тонациєю є С-сІиг, говорить в тонах С 6, с, то слова єго вийдуть на другий стациї зовсім ясно.
Колиж він буде говорити В ТОНІ Ь , 8І8, (ІЄ8 і т. д., то телефон буде харчіти і затемнить слова. З того і виходить, що при кождім телефоні по
винна бути подана тонация і лише в тій тона
циї мусить телефонуючий говорити. Жіночий голос яко висший надає ся лучше до розмови.
Басові голоси не повинні братись до телефону.
— Поручений обсяг дїланя громадам. Онодї від
була ся розправа в адмінїстрацийнім трибуналі у Відни, котрої зрішенє є дуже важне для всіх громад в Австриї. Ходило о то, чи громади пі
сля нового закона з 1896 мають обовязок зани- мати ся дорученими в податкових справах чи ні. Справа була така: Громада міста Хеб вне
сла зажалене проти зрішеня міністерства скар
бу, що громади є обовязані виконувати поруче- ня в податкових справах. По переведеню роз
прави трибунал зложений сим разом виїмково зі згляду на важність справи аж з семи членів, під проводом віцепрезидента дра Лємаєря від
був довшу нараду і видав зрішенє, що громади є обовязані занимати ся дорученими в спра
вах податкових.
— Нову часопись руску на Буковині під заго
ловком «Руска Рада», видає товариство «Руска Рада». Часопись ся має на цїли ширити про- сьвіту і науку між буковиньскими мужиками, має осьвідомлювати їх політично, і стати орґаном, в котрім могли би вони упімнути ся о свою кривду. Просимо отже всіх наших читачів, що
би старали ся розширювати єї між народом і приєднувати їй гіредплатників. Передплата не дорога, бо лиш 1 зл. 50 кр. річно.
— І в Росиї голод. В Губерніях воронескій, калуґекій, тульскій,тамбольскій і ставропольскій
проявив ся вже нині цілковитий недостаток, а населеню грозить страшний голод. Товариство Червоного Хреста організує поміч і взиває до складок на річ голодуючих.
— Омлядинїсть Кржіж помер на днях ввязни- ци в Панкрац на сухоти. Сидів він тут від 1893 р., засуджений за те, що крив у себе убийцїв Ру
дольфа Мерви, що зрадив в своїм часі заговор Омлядинїстів. Тоді увязнено Кржіжа і єго же
ну. Жену суд увільнив, Кріжа засуджено на 10.
літ вязницї. Небавом відтак упровадив агітатор політичний Габр жінку єго враз з двома діть
ми. В послїдних днях довідав ся донерва Кржіж, що єго діти находять ся в Льондонї. Однакож близ- ших вістий не подано єму. Грижа о судьбу дї- тий прискорила єго смерть.
— Поєдинок. Дня 15. с. м. відбув ся у Відни поєдинок між одним з послів до ради держав
ної з долшіної Австриї, котрий є заразом ре- зервовим поручником, а одним поручником гон- ведів. Услівя були дуже тяжкі, однак посол до ради державної потерпів не велику рану.
— Процес Золі, що розпічне ся в маю на ново, не будить вже давної цїкавости, мимо того, що Золя покликав 128 сьвідків, і що в їх числі зна
ходить ся войсковий аташе нїмецкий, Шварц- коппен, італїйский Панїцарді і иньші представи- телї дипльомациї. Оборонці раді би конечно за
цікавити публику, тож бажають долучена до процесу актів із справи Драйфуса, Естергазого і Пікарта. Загально здогадують ся що й новий процес покінчить ся засудом Золі.
— Надіна Славяньска, звісна в артистичнім сьвітї діріґентка росийского хору, вертаючи з своєї артистичної подорожи з Парижа, задер
жала ся у Львові і дає в понеділок 18-го цьвіт
ня концерт в сали Народного Дому. В програму концерта входять продукціїї переважно росийскі і одна україньска. Заповіджене також Борт
няньского «Отче наш» в супроводі капелі.
ПОСМЕРТНІ ВІСТИ.
— Станислав Тустановский, учитель в Печенії, повіта перемишляньского, упокоїв ся по довгій недузі дня 13-го цьвітня. По покійнім лишила ся жінка і кількоро дїтий. В. є. п.!
Наука, штука, література.
— «Правда» ч. 14. містить: Великодний сон дитини. — Сирота. — Данило Паломник. — Великдень. — Гріб Господній в Єрусалимі. — Псалом Давида XV. — Два старці. Оповідане Льва Толстого. (Копець.) — Міщаньска дити
на. — Молитва до Матери Божої. — Які шкоди роблять виливи. — Запросини до пе
редплати.
Т е л є ґ р а м її.
Відень, 16. цьвітня. Архікнязь Франц Фер- динанд возьме нині участь в войсковій параді, що має відбути ся перед цісарем. Архікнязь ви
ступить перший раз в характері начального вожда армії. — Мінїстер Єнджейович повернув до Відня. — Праса довідує ся, що угорске нра- вительство годить ся на розділ квоти спільних видатків як 65 1:34-9. По за се виходячі пред- ложеня будуть відкинені.
Прага, 16. цьвітня. Праскі Хоуі І.іяіу пода
ють вість, що молодоческі посли в случаю даль
ше нерішучої політики Гр. Туна поскладають мандати на річ социялїстів. Молодочехи не за
перечили доси сеї вісти.
Будапешт, 16. цьвітня. Видалено з відси майже всіх чужих социялїстів, членів заряду партиї відставлено полїциєю до їх місця приналеж- ности. Социялїсти в відплату за се хотіли устро- їти стрейк робітників, але не прийшло до по- розуміня.
Мадрид, 16. цьвітня. Ситуация на Кубі не змінила ся. Не помогло оголошене роз’єму оруж- ного. Повстаньцї дальше ведуть війну з іспань- скими войсками.
Ню-Йорк, 16. цьвітня. Тут пересьвідчені, що конґрес осьвідчить ся за війною і за независи- мостию Куби.
Вина іспаньскі з Соматозою
найновійше цінне средство відживляюче до скріпленя підупавших організмів.
Ціна бутельки 3 корони 60 гелерів.
Головний склад в аптицї
161 147—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом“ у Львові.
