Ruslan. R. 5, č. 110 (1901)

Ч. 110. Львів, Четвер, дня 17. (ЗО.) мая 1901. Річник V.

і

Передплата на »РУ СЛАНА» виносить:

в Австриї:

на Цїлии рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 ко р ) на чверть року 2 50 зр. (5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів

М.

Піашкевича.

• • — --- «»• —

Виходить у Львові що дня

крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция «Руслана» під ч. 9.

уд.

Коперника (Лїндого ч.

9.) Екс­

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи ввертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошсня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в >Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.

Справозданє про водні дороги.

(Дальше)

В Німеччині а особливо в Прусах взя­

ли ся вельми скоро до будови штучних водних доріг. В угорскім соймі висловлено намір, долиною Ваґу і через австрийскнй Ш лезк або Моравію злучити Дунай з О- дрою і тим утворити сітку доріг між Ду­

наєм а иньшими сплавними ріками краю.

З ріжннх сторін домагано ся злуки Рєки з проектованою сїтию водних доріг. Нако­

нечні точки каналізованих рік Німеччини сягають в многих місцях аж до австрий- скої границі або недалеко неї.

Проба, зроблена з каналїзациєю одної части долїпіної Лаби коло Авсіґ, двигнуло полабске місто Авсіґ до значіня такого, з яким не можна порівнати ні одної при­

стани Австро-Угорщини.

Після снравоздань вправив в рух Три- вст в роках 1895—99 в привозі', вивозі і перевозі 5 735 мілїонів тон, пограничний оборот Лаби (Авсіґ-Течен) 1 6 5 2 4 міл. тон.

Коли против того замічає ся, що задля ческого брунатного вугля порівнанє тут не є можливе, то треба зазначити, що коли відчислимо вивезений брунатний вуголь (і заграничннй вуголь з Трнєсту), в роках 1895— 99 Триєст виказує рух 5 211 міл.

тон, а пограничний рух Лаби 6 208 міл.

тон. В р. 1899 виносив рух Триєсту без вугля Г 2 4 3 міл. тон, рух на Лабі без ву­

гля 1 4 2 2 міл. тон. В останних 4 роках перевисшила Лабою ведена загранична тор- говля торговлю триєстеньску о 187°/0, отже виносила в троє більше як триєстеньска.

Навіть без вугля она о 19-2°/0 висша.

В р. 1899 виносив привіз, перевіз і вивіз Триєсту Г 369 міл. тон, а в Авсіґ-Те­

чен 3 671 міл. тон. Можна отже справедли­

во згодити ся на висловлений в однім І і безмисльність державних керманичів. Що справозданю полабского товариства погляд, | такий розвиток в Австриї є недалекий, за що для австриискої заграчничної торговлі

сі нолабскі місця мають значінє північних пристаний морских. Сей великий рух р о з­

винув ся там, причім м а т е р и я л б е з ­ н а с т а н н о м о д е р н і з у є с я , а н е н а к л и к у в а н о а н і з а р е ґ л я м е н- т о в а н є м а н і д е р ж а в н о ю п і д м о - г о ю.

Ріжні економічні круги в Австриї до- магали ся будови водних доріг. За тим промовляє не лише вельми . некорисне по­

ложене Австриї, котра з рік має лише го ­ рішній біг і часть середногр, а що-до по­

бережи морского «стає поза иньшими дер­

жавами значно, але також і ся обставина, що пограничні держави Австрию значно випередили в розвитку водних доріг.

Колнб Австрия оперла ся розвязцї

сим промовляє подія, що Австрия довгі десятилїтя між европейскими державами виказує найнизшу цифру виселеня. В оста­

тнім році після справоздань про виселене, а тут головне місце займають пристані Гамбурґ і Брема, переселило ся з Австриї з н а ч н о б і л ь ш е л ю д и й як з якої нньшої держави европейскої. Число висе­

ленців з Австриї перевисш ає число тих, яких рівнож втратила Німеччина, в пятеро.

Десятками літ мала Німеччина значно біль­

ше виселенців як Австрия. Австро-угорска війскова часописи обчисляє манно, яке з собою одного року вивезли виселенці з нашої держави на найменше 12 мілїонів корон.

Знані відносини в австр. раді держ ав­

ній в остатних трех роках- спиняли всяку сего питаня, тоді Угорщина певно нідняла-б [успішну парламентарну роботу. Коли зібра- єї плани. Велика часть руху, яка мусїлаіла ся рада державна внесено відому інве- би припасти Австриї, зверне ся тоді нафтицийну иредлогу. Хоч як щиро повитали угорскі лінії, а найнажнїйші торговельні єї посли, то всеж для послів північних звязи пропадуть тоді для Австриї. Угорскі

лінії (хоч взагалі конкуруючі австрийскі мають кориснїйше поле;,жене) здобули би в економічнім житю так важне першень- ство. На всякий спосіб Австрия не здобула би для себе сего економічного розвитку, який що-до значіня що найменше не усту­

пає розвиткові!, звязаному з зелїзннцями.

країв оула та велика правительственна ак­

циз на економічнім полі одним поводом більше домагати ся від правительства для своїх країв акцнї з огляду на штучні но дні дороги, про які вже від десятків літ в Австриї говорено. Внесено численні вне- сеня, а 4. марця посли Менґер, Хіярі, Кле­

панії, Ш райнер, Кінк, Л. Штайнер, Кафтан, І тут можна би стрітити ся з часто ‘ Шілєнї, В. Дїдушицкий, Д. Абрагамович і виступаючою появою, що держави, які з а ­

микають ся перед великим економічним поступом, мусять триваючу коротко вигоду з тим злучену, часто дорого окупити. Щ о­

раз більша часть населеня не найшла би зарібку в краю і зійшла би до нролєгари- яту. Громадне виселене було би рознучлн- вим способом заради, до якого принево­

лили би широкі верстви населеня нерозум

товариші внесли иредлогу закона (підписав єї і н. Барвіньский) в якій зібрали свої домаганя. Се приділено воднодороговій ко­

місій. Правительство спершу опирало ся, а мінїстер скарбу заявив, що про водні дороги годі тепер думати. Виходило з се­

го, що правительство думає за се взяти ся аж по виконаню інвестицин.

(Дальше буде).

в літах 1897—1901.

(Дальше).

В тім часі постарав ся видїл о нову роз­

ривну для своїх членів, себто о шахи. Винято їх з шафи, призначено до гри окремий стіль і ухва­

лено побнрати за кожду переграну партию м а­

лий даток на основане фонду до закупна бібліо­

теки для будучих семннарицких читалень в Ста- ниславові і Переминали. На сю саму ціль ухва­

лено оеноватн також окремий фонд, на котрий призначено зложити при кінци року 25 зр., а за­

разі м внести на загальних зборах до рішенні щоби кождий уступаючий видїл лишав на сей фонд таку саму суму. Рівночасно, на тім самім заеїданю виділу (12. грудня 1897 точка 4.), ухва­

лено таке: поручено писаревії написати до то­

вариства ім. Ш евченка о відповідь, яке стано­

вище оно займає на звісну заяву духовеньства, поміщену в «Душпастнрн». Яка се заява, не ка­

ж е ся в дневнику. З «Душиастпра» довідуємо ся що ту ходить о заяву сьвященників Олеського кружка конференцийного з нагоди оповіщеня нового видавництва лїтературис-наукової часо­

писи. Того року перестала виходити «Зоря» та

»Ж итє і Слово», а заиовіджено видавати «Лї-

Iтературно-науковий Вістник». Тому, щ о д о р е - [ в п удатись до д ра Коцовского з просьбою Ідакциї сего Вістника входив і др. Франко, б у в -|о написане вступного слова до сего впданя.

ший редактор антирелігійного «Ж итя і Слова» Справа сего видавництва тягнула ся через цї- Іі що оправдано можна було жахатись, щоби но- лих чотири роки, а еще й тепер она не скінчена, ва часописи не пішла в сліди видавництва Фран- Ми будемо згадувати про неї в хронольоґічнім ка, Олеський кружок завізвав всіх сьвяіценпків, порядку після записок Читальні.

членів товариства ім. Ш евченка, щоби стараяи ' Такої самої долі зазнає і друга дуже важна ся наперед запобічи уміщуваню праць змісту для семинариї справа, порушена на заеїданю антирелігійного, а колибп їх інГеренция не мала виділу з дня 2. червня 1898. Ходить ту о семн- пожаданого успіху, в такім разі, щоби виступи- нарицку бібліотеку. Ся бібліотека — семннарнц- ли з Товариства. З сею заявою отже згодив ся кою або фундушевою звана, — зістає під упра- і видїл читальні і вислав відповідне письмо д о 'в о ю ректорату. Книжок ту досить богато по- тогож товариства. Що з тим веїм дальше стало міщені вони в двох салях. Ціла бібліотека стра- ся, не знати, бо пізнїйше нема про се наймен­

шої згадки.

На заеїданю виділу з дня 3. лютого 1898 р. поладнано також цікаву інтерпеляцию Кар- певича і тов., в якій жадано, щоби перестати

шно занедбана. Новійших творів в ній майже нема, а старі деякі дуже цінні, припадають по- рохами і нищать ся. Ладу, упорядкована, пере­

гляду тут не шукати: всі книжки майже на ку­

пі, хоч уставлені на полицях. Двері бібліотеки передплачувати «Руслана» (тоді був час пови- [ відчиняють ся пару разів до року, передовсім борчнй). Виділ відніс ся прихильно до сеї інтер- ї з початком єго. Одним словом — плтомцї не пеляциі, а заразом поручив Писарєви написати

відповідне письмо до редакциї «Руслана». Пи­

сьма сего однак не іислано на представлене куратора, о. Мрица і за згодою вндїлових, а ли­

ше приноручено сторожеви не відбирати »Ру- слана» з редакциї.

На слідуючім заеїданю ухвалено між инь- шим таке: Виділ на просьбу деяких членів Чи­

тальні рішив взяти ся за видане творів Маркі-

мають з сеї білїотеки найменшого хісна. Справу упорядкованя єї порушувано майже на кождім загальнім зборі Читальні, а також на численних заеїданях єї виділу. Так і на повисше згаданім заеїданю виділу, з 2. червня, читаємо таке:

• Поручено У. Левицкому і Гринишиному уда­

тись до ректорату з просьбою о віддане семи- нарицкої бібліотеки під заряд виділу Читапьнї.

В разі згоди ректорату на нашу нропозицию, рі-

яня Ш ашкевича. В тій цїли поручив М аркевнчо-1 шено просити о назначене когось з оо. пасто-

2

Відперте клевети.

II.

Москвофільскій ватазї, яка старає ся очер- нити всьо, що живе руско-україньскйм духом, та всякими підпольними способами видвнгнути своїх адгерентів, — рішучо не веде

СЯ В

ЄЇ дов­

голітнім ремеслі. Отеє знов »Ґалїчанїн« дістав ляпанця в формі спростованя від завідателя ві­

деньскої рускої парохії о. Володимира Садов- ского. Ось оно в своїм повнім змісті:

»В хроніці »Ґалїчанїна« з дня 22. мая с. р., ч. 102., під заголовком: »Новий адміністратор віденьского руско-унїятского прихода», містять ся многі неправдиві інформація в справі відені,- скої парохії. Іменно неправда, мозби >на днях воєнний протоієрей о. Мих. Куневич ввел докто- ранда богословія о. Николая Семенова в долж- ность управителя русско-унїятского прихода», а правда, що Вир. о. нротоєрея Мих. Куневича ще від Великодних сьвят нема у Відни і що він ґі своєї офіцняльної подорожі! верне до Відня око- ло 12. червня, — длятого не міг він віденьскої парохії передавати, а завідателем сеї парохії аж до покінченя всіх робіт коло обновленя цер­

кви остає без перерви дотеперішний завідатель о. Володимир Дометій Садовский. Уступ дописи:

».„можно надїяти ся, що он (т. є о. Семенов), ставши управителем віденьского русского ири- хода, приведет тот же, а разом с ним также і церков к такому порядку, в яком они должни би в престольном городі находитись», є очивпд- ною містифікациєю і доказує, що автор дописи нашої віденьскої церкви зовсім не видів і самої парохії не знає, бо правдою є, що від часу роз-

;вязаня центральної семинариї віденьска руска парохія заходами о. д-ра Теофіля Сембратови- ча яко пароха і о. Садовского яко сотрудника піднеслась уже в минувших пятьох літах до та­

кої висоти, що гідно заступала й заступає наш східний обряд на чужині, як се впрочім недавно ще сам «Ґалїчанїн» нераз писав. Дальше правда, що дотеперішний завідатель отець Садовский посгарав ся о поміщене і уряджене парохіяль- ної канцеляриї, завів урядові години, мипувшого року своїм коштом перебудував церковний ма­

газин на прегарну каплицю, упорядкував коштом 1.200 зр. церковну ризницю, а минувшого і сего року при помочи п. президента Вас. Ковальско- го, яко патронатского комісара, постарав ся у правительства з нагоди 70 літного ювилея уро- дин цісаря о гроші на основне обновлене церкви, на закупно нових, величавих риз і гарних, від­

повідних нашому східному обрядовії церковних знарядів за суму 3.464 зр., а саму церков пре­

гарно обновлену передав минувшої неділі (19.

с. м.) торжественним брагодарственним богослу- женєм для ужитку вірних. Простуючи рівночас­

но одну з давнїйших дописий, поміщену в но­

винках «Ґалїчанїна», заявлявсь отсим, що цер­

ковне начальство, т. є о. Садовский, яко завіда­

тель парохії, і п. Вас. Ковальский, яко гіатро-

г

ятелїв на єї куратора». — Як знаємо, на сю пропозицию ректорат не згодив ся і бібліотека припадає дальше порохами. Вправдї останними часами почали деякі питомцїприватно заходити в сю бібліотеку і єї порядкувати по своїй гадці і плянах, але ціле те порядкованє лежить в отрі- пуваню порохів з залежаних книжок.

Про діяльність виділу в сім році (1897/8) в напрямі зносин з богословами угорскими і ческими я ту не згадую, бо про се буде бе­

сіда в окремій части.

Передвакацийні загальні збори відбули ся дня 16. червня 1898 р. На них уступили виділо­

ві з четвертого року, значить, голова, містого- лова і писар. Тимчасом головою до нового збо­

ру (повакацийного) став 3. Маркевич. З а єго проводу удавав ся виділ (безуспішно) до р екто ­ рату в справі передачі бібліотеки під заряд Чи­

тальні', рішив занятись енерґічно видавництвом творів М. Ш ашкевича або М. Устияновича і ко­

ли не можливо перед вакациями, то сейчас по вакациях. На сім кінчить ся діяльність виділу Читальні за рік 1897/8.

Рік 1898/9 починає ся загальним збором, скликаним на день 16. і 17. падолиста 1898 р.

Із звіту біблїотекара довідуємо ся, що бібліоте­

ка числила тоді 1132 томів: белетристики 411, научних 305, часописий 316. З а минулий рік

патский комісар, внесли мин. року обширний мемориял до правительства з просьбою о відно­

влене церкви і управильненє дотацнї церковного пенеоналу, до чого правительство завдяки не­

всипущим стараням і просьбам прихилилось і дотация греко-католицкої віденьскої парохії управильнена з днем 1. м ая с. р. в сей спосіб:

парох дістає річно 2.400 зр., сотрудник 1000 зр., оба дяки по 750 зр. без мешкаия, паламар 400 зр. з мешканєм, на церковні розходи по 500 зр., на хор при церкві св. Варвари 1.200 зр. річно, а на парохіяльну канцелярию 75 зр. на рік. З се­

го видно, що о віденьску парохію старались ревно і дотеперішні єї настоятелі. — З а греко- католицку центральну парохію при перкві св.

Варвари у Відни о. Вол. Садовский, завідатель парохії».

Спільні делєґациї.

На вчерашнім заеїданю війскової комісиї австрийекої делєґациї, в дискусиї над війсковою ординациєю, дел. др. Герольд звернув ся з жа- данєм до війскового заряду, щоби уникав всьо-1 го, що розбуджує антаґонїзм межи цивільним а

і

війсковим станом. Особливо в Чехах панує в а р ­ мії якась анїмозия до ческої народності!. Д аль­

ше обговорює бесідник справу самоубгйств в армії і ж адає стислого слідства що-до смерти вояка Ж іл я к а і оповіщена вислїду сего слід­

ства.

Дел. Поповский ж адає теплої вечері для вояків* 1 , полагодженя справи демоляцийних ре­

версів і реформи війскового закони карного. Д аль­

ше домагає ся бесідник війскових полекший для кандидатів духовного стану на час студий, узгляднена потреб рільничого населеня, іменно урльопованя вояків на час жнив, підмоги для родин убогих резервістів та шановане засівів:

підчас маневрів. Вкінци обговорює справу до­

став для армії, а особливо, що дотичить Гали­

чини.

Дел. Барвїпьский урґує за видане нового^, війскового, карного закони і процедури. Конста­

туючи з вдоволенєм, що в сегорічнім буджетї заряд війска поводив ся більшою ощадностию, як давнішнє, витикає заразом упосліджене гр.т кат. війскових капелянів. Дальше обговорює бе­

сідник ріжві постуляти рільничого населеня.

По промовах дел. Номера, Вольфа, К рам а- ржа і Аксмана забрав слово дел. Козловский і в своїй промові крім загальних справ порушив богато квестий, доторкаючих виключно, або пе­

реважно Галичину. Бесідник жадав явного і устного судового поступованя у війску, заостре- нє кар за надужитє оружия, за ексцеси против цивільних, за образу народности та знущанв ся над вояками; офіцирский корпус задля своєї власної поваги повинен більше шанувати закон та повагу політичних, судових і автономічних властий. Офіцири повинні більше учити ся бе­

сіди свого полку і в кадетских школах повинні прибуло отже томів 187. Стан каси вдоволяю­

чий: доходів було 363 зр. 12 кр., розходів 236 зр. 27 кр.; лишилось отже в касі 126 зр. 85 кр- Прийшла на чергу справ? виданя творів М.

Устияновича. Деякі пропонували видати твори М. Ш ашкевича, иньші знова радили занятись виданєм антольоґії. Більшостию голосів рішено видати твори Устияновича. — При виборах вий­

шли до виділу: Ііачовский (яко голова), Лука- шевич, Мохнацкий, Патрило, Скубши, Яр. Левиц- кий, Вербенець і Дубіцкий. Виділ взяв ся сей­

час енерґічно до справи видавництва. Зложено комітет з видїлових „Читальні», >Лїт.-наукового Товариства» та иньших людий — під проводом Ю. Кміта, і почала ся робота. Збирано пороски- дані по часописах, твори М. Устияновича і пе­

реписувано до друку. Те переписуване тревало до кінця згаданого року. — З а зібрані на Сьвя- тий вечір гроші накупив виділ руских букварів і книжок, дістав крім того від «Просьвіти» єї видань на 20 зр. і вислав те всьо бразилійским Русинам на руки о. Кизими. — На заеїданю ви­

ділу з дня 15. січня 1899 ухвалено відсьвятку- вати сего року 50-лїтний ювилей заснованя Чи­

тальні. Зад ля ріжних перешкод ювилей сей зга­

даного року не відбув ся. Відсьвятковано єго слідуючого року. Приготована однак пороблено вже тепер. І так передовсім упрошено Марка

(звертати більше уваги на науку Язиків. В кве- стиї поєдинків бесідник заступає ся за розши- ренєм обсягу дїланя рад чести в сім напрямі, щоби могли противдїлати поєдинкоманїї. Бесід­

ник жадає знесеня демоляцийних реверсів і ви­

нагороди за ограниченє власности в окрузі фор- тифікаций. Що-до достав для армії Німеччина двічи до тричи більше узглядняе місцевих про­

дуцентів, тож і дня галицких шевців, кравців, римарів і ткачів бесідник жадає такого узгляд­

нена. Вкінци обговорював квестию дволїтної служби і закінчив заявою, що Коло нольске бу­

де голосувати за провізориєю.

На внесене дел. Бакегема замкнено диску - сию, а до голосу прийшов дел. Нерґельт, якай по обговореню можливих пільг що до урльопів і презенцийної служби та справи теплої вечери, заж адав виказу емеритальних пеясий війскових.

Вкінци доказував, у відповідь на виводи Кра- маржа і Герольда, доконечність тридержавного союза з огляду на користь для всіх народів Австриї.

Дел. Герольд рішучо відпер ззм іт Поммера мов то Чехи під рівноправностию розуміють власне панованє. Дальше виказував* що Австрії!!

потребує армію лише для себе, без огляду на тридержавний союз. Що-до язикової кнестіїї, бе- еїдник вказав на істнуючий закон, який признає як службовий язик і команду — нїмецку мову, і полковий язик, се є мову вояків. Отже до во­

яків належить звертати си в їх мові і тому зов- еїм непотрібно викликано справу «гсіе». Вкінци питає ся бесідник, чи се правда, що мають спра­

вити ся нові гармати, і яких сум буде треба на сю повість. ,

Дел. Поммср вносить резолюцию з горячим бажанєм, щоби до року викінчено вже давно обіцяний проект нової, війскової, карної проце­

дур®.

Дел. Толїнґер висказує бажаня рільничого населеня що-до урльопів в часі жнив та шано- ваня піль підчас маневрів. Виступав против.зну- щаня ся над вояками і для запобіженя само- убійствам радить плекати релігійність. Що-до квестнї поєдинків заявляє, що лише католики без характеру можуть бути офіцирами, не м а­

ючи заґварантованої засадничим законом сво­

боди сумлїня.

Мінїстер війни Кріґгамер заявив, . що в справі стоварншеня иенсіонованих офіцирів. ви­

дав розпорядженє лише для поученя

НІ13ІІ1ИХ

властей, які наслідки мало би вношене націо­

нальних антаґонїзмів до армії. Ж адан я, щоби з громадами війскові власти зносили ся: в їх язиці, є неможливі до переведенії задля ріжно- родности населеня Австриї. Що-до знуїцаня ся над вояками, мінїстер заневнює, що кождцй слу- чай доходять пильно і карають строго. Допу­

скають ся єго найчастїйше підофіцири, правдо­

подібно задля недостатку образованя. Квестиєю теплої вечері і ііолїпя енєм долі ненсіонїстів та вдів і сиріт но війскових мінїстер займає ся ревно. Що дотичить случаю, наведеного дел Мураву о написане принагідного стиха і слів до кантати. Одно й друге прислав Мурава з таким цінним письмом до виділу: «Любі Товариші, дру­

гії молодії! Невисказано мило повитав Ваше письмо. Всі надїї мого серця ворохнулись і я нагадав молодечий вік, коли у мурах семинар- ских рвалась душа моя до праці задля народ­

ного добра. Незабавкн поплине третий десяток літ з того часу. Як ізмінилось всьо! Розвидні­

лось чимало — прибуває робітників — обни- млють ся молоді серця в любові на сьвяте ді­

ло — на Божу службу. — Але і лихо не пірну­

ло у безвість. Страданя народні виродили болі хронічні і з давного попелу роздмухуєсь жар данпої незгоди. Нові течії, хотя просто здаєсь, неворожі духовеньству — а такой очивидячки ироявляєсь неприхильність дня. —• Здаєть ся мусимо неуснутою працею добувати наше ста- повиско в народї — а наукою обороняти ся від нападів сьвітових та оболоченя обскурного. — Мусимо лучити ся в кождій роботі сьвідомо, щоби у всіх галузях знаня стати високо-високо, щоби не дорікали нам темнотою і лінощами. — Помагай Боже — Братя у всім добрім! Щирий Ваш друг — Марко Мурава.

(Дальше буде).

з

Барвіньским, що у Великодниіі понеділок після гр.-кат. обряда в сім році у Львові відділи пі­

хоти і артилєриї відбували тактичві вправи, мі­

нїстер зарядить виточене слідства. Що-до зако- на у фортифікацииних реионах мінїстер війни ще в р. 1897. вручив новий проект обом прези­

дентам міністрів. Справа гармат находить ся доперва в стадні проб. Міністерство хотіло би завести найліпший модель, а до тепер одержало лише один.

В будучім році можна буде поручити кра- евим фабрикам більші замовленя в обсягу про- дукциї куль і набоїв. Що-до кадетских шкіл, то для них уживає ся учителів, приготованих до сего заводу на університетах. Ученики з видїло- вих шкіл не надають ся до нриниманя до ка­

детских шкіл. Що-до достав для армії, то до- сьвіди з т. з. складовими домами дали добрі висліди. Але ще довгий час не можна буде ио- ручати дрібним промисловцям більше, як 25%

достав. Закупно коний просто від годівників під­

пирає міністерство. Бажане, щоби молодці, які покінчили низшу ґі.мназию, служили лише 2 роки, оправдувало би таке саме бажане людий иньших катеґорий, так що лише найбідп'їйші двигали би тягар трилїтної служби. Шкоди в поли винагороджує ся в як найльояльнїйший спосіб. Проекти реформи карної процедури одер­

жали вже оба президенти міністрів, бо мінїстер війни сам переконаний про вагу і наглість ре­

форми. Височину цифри самоубійств у війску знає міністерство війни, однак треба би ствер­

дити процентове відношене єї до цифри само­

убійств цивільного населеня.

Відтак принято війскову ординарию разом з резолюциєю Поммера, а після сего принято також по рефераті дел. Поповского без дискусиі

війскову екстраординарию.

Слідуюче засїданє в четвер. На дневнім порядку: справоздане з заграпичного буджету і воєнної маринарки, з окупацийних кредитів, спільного міністерства скарбу і найвисшої обра- хункової палати та остаточні рахунки.

II 0 В И Н К II.

Календар. В ч е т в е р : гр. кат. Андроника;

рим.-кат. Фелїкса. — В н я т н и цю : гр.-кат.

Теодота; рпм.-кат. Иетронелї.

— Вибір в рменьского ерхиелископа відбуде ся завтра, в четвер. До Львова приїхало вже 18 вірменьских сьвящеників. Нині рано о 9. год.

кс. Мошоро в сослужешо численного духовень- ства відправив богоелуженє за душу бл. п. ар- хиеп. Ісаковича.

— Прзгулькові вечерниці з танцями при зву­

ках війскової музики 80. п. н. устроює Гімна­

стичне товариство «Сокіл» у Львові в суботу дня 1. червня с. р. о 7. год. вечером в рестав- рацийній салі на Високім Замку. — Стрій иро- гульковий. — Вступ 50 кр.; для родини з 4 осіб 1 зр. 20 кр.; для членів 25 кр. — В разі непо­

годи вечерниці не відбудуть ся.

— Надзвичайні загальні збори членів «Руского Інстнтута для дівчат в Перемпшли» відбудуть ся дня 6. червня с. р. о 4. зглядно о 5. годині пополудня в великій сали Інститута. На дневнім порядку зміна статута.

Надане презенти. Опорожнену гр.-кат. паро- хію ге^іае соїіайопіз в Ігльовій надало намі­

сництво о. Иосифови Ленчикови, дотеперішному парохови в Яблінцї вижній, а опорожнену гр.- кат. парохію ге£. соїі. в ІІапортнї о. Генрикови Поляньскому, дотеперішному парохови в Ту- ряньску.

— Руска молодїж в Кракові Ученики акад е­

мічної ґімназиї львівскої в числі 00 прибули в неділю до Кракова в товаристві професорів Ко- нарского і Цеглиньского. На зелїзничім двірци привитали їх проф. Лепкий, п. Борис і голова читальні „Просьвіти< п. Микита. Щїлу неділю ґімназиясти звиджували музеї, вистави і гідні побачена памятки Кракова. По полудни моло- д їж пішла до парку д-ра Иордана, де при забаві відсьпівала кілька руских пісень. Саме тоді кон­

цертувала там «Гармонія» і для приемности го- стий відограла богато україньских пісень. В по­

неділок поїхали ґімпазиясти до Велички, аби звидїти копальні соли, почім від’їхали до Льво­

ва. — Так пише краківский «Сгаз».

— Росийско-малоруский театр в Київі відограв в остатних днях отсї штуки: «Катерина», опера в 3 діях, муз. А—с, «Бувальщина», водевіль в 1 дії, «Нещасне кохання», др. в 5 д. Манька, «Ци­

ганка Аза», драма Старицкого і «Аскольдова м о­

гила», опера в 4 діях, лїбретто Загоскина, муз.

Верестовского.

— Парламентарний календар, як доносить » К

їг. Ргевяе» в нинішнім числі, предложать пар­

ламентарним сторонництвам в ось якім укладі:

Середа, четвер і пятниця по два засїданя пала-

|ти: перед полуднем читане закона про будову водних доріг, вечером друге читапє буджетової провізорні. Субота 1. червня: зелїзнича комісия (льокальні зелїзницї), податкова комісия (новий пасажирский податок), понеділок 3. червня о год.

3% пополудня засїданє палати (3. читане інве- стицийного і каналового закона та горінчаний закон задля зміни в палаті панів). Рівночасно буджетова комісия палати панів. В днях 4. і 5.

червня перед полуднем зелїзнича і податкова комісия, надто пленарне засїданє делвґаций, ве­

чером засїданє палати послів (зміни §. 59. і 60.

промислового закона). В четвер 6. червня — сьвято. В пятницю 7. червня: пленарне засїданє делєґаций, рівночасно податкова і зелїзнича ко­

місия. В суботу 8. червня послїдне, пленарне засїданє делєґаций. В понеділок 10. червня з а ­ сїданє палати послів (II. і III. читане закона про пасажирский податок), у- вторник 11-ого чер­

вня засїданє палати послів (II. і III. читане закона про льокальні зелїзницї). Надто увійде на дневний порядок кілька менше важних пред- ложень.

— Іспит зрілости здали в ґімназиї в Ярославі в днях 21. до 25. с. м.: Барцїковский Вол., Бар- так Бр. (з відзп.), Брудняк Ф р, Циран Войт., Чирек Мат., Фасг Лейба, Ґольдштавб Ант., Га- сько Людв., Гірт Озер, Орелль Ст., ІІерльман Ізид., ІІєньонжек Лев (з відзн.), Пророк Йос., Райхерт Ів., Стельмахевич Ж игм., Шпачігаьскнй, Ставислав (з відзн.), Візїмірский Ад., З а ґа я Йос., (з відзн.), Гуди К. і Нмруз Іван.

— Іменована і перенесена. Намісник іменував канцелїста намісництва, Б. Родзинкевича, офі- циялом намісництва, а канцелїстів наміси., Йос.

Сивця і Стан. Висіїяньского, повіт, секретарями, вкінци судов. канцелїста, Гр. Крупу і податк.

ад'юнкта Ів. Токара канцелїстами намісництва.

— Намісник іменував оглядачів звірят і звіря чих продуктів, Аидр. Саґана і Стан. Ваґнера, та асистента катедри львівскої академії ветерина- риї Вінк. Ж ука, повітовими ветеринарами, а ве­

теринарів, Бр. Мендльовского, Меч. Далккевича і Ів. Франкевича, оглядачами звірят і звірячих продуктів.

Дирекция почт перенесла ночт. асистента Лейбу Блємера з Дембицї до Тарнобжеґа. — На­

місник переніс повіт, лікаря д-ра Франца Собо- лєвского зі Львова до Самбора, а санітарного концепістд д-ра Кар. Ґолембйовского зі Львова до Яворова. — Намісник переніс старших інжі- нєрів: Т. Павловского з Перемишля до Львова, Фр. ГІіщка зі Львова до Золочева, Вікт. Броні ковского з Ж овкни до Сянока і Теоф. Дуянови- ча зі Львова до Перемишля; інжінєрів: Евг. Ка- терлю з Тарнова до Ярослава, Йос. Мочидлов- ского з Сянока до Ж овкви. Вікт. Будзиаьского зі Львова до Станиславова, Фел. Фелькля зі Ста ниславова до Нов Санча, Вол. Обертиньского з Нов. Санча до Кракова і Мак. Тиміньс-кого зі Станиславова до Львова; вкінци ад’юнктів бу дівництва Иоах. Трачика зі Львова до Тарнова, Юл. Ііаара з Тернополя до Станис авова, Альф.

Коновку зі Львова до Тарнова. — Намісник пе­

реніс повітових секретарів: Ал. Романїка в Цї- шанова до Львова і Тад. Тобіса з Горлиць до Золочева, а канцелїста намісництва Тита Реше- тиловича з Калуша до Горлиць, та призначив канцелїстів намісництва Гр. Крупу до Цїшанова, а Ів. Токаря до Калуша. — Намісник переніс повітових ветеринарів: Ферд. Цернера з Вадо виць до Домброви, Сильв. Кручковского зі Льво­

ва до Вадовиць, Гірша Сіґалля з Перемишлян до Калуша, Ів. Скуцїньского з Городенки до Буча­

ча, ІОл. Струтиньского з Підгаєць до Городенки, Анат. ГІроскурницкого з Нов. Торгу до Переми­

шлян, Ж иг. Марковского з Домбрової до Льво­

ва і Едм. Збудовского з Осьвєнцїма до Підгаєць;

та призначив повітових ветеринарів Анд. Саґана до Ж ивця, Стан. Ваґнера до Залїщик, Вінц. Ж у ­ ка до Березова, а оглядачів звірят і звір, про­

дуктів: Бр. Мендльовского до служби в старо­

стві в Нов. Торзі, Меч. Далькевача до служби в східній стациї в Осьвенцїмі й Ів. Франкевича до служби в східній стациї в Підволочисках.

— Поданя без стемплїв Міністерство скарбу зарядило рескриптом з 17. цьвітня с. р., що до­

кументи потрібні до прошена о принятє до при­

належності! якоїсь громади, як сьвідоцтва, ме­

трики хреіценя і уродин, вінчаня, сьвідоцтва приналежности і т. ин. є вільні від стемпля під услівєм, що на тім місця, де приліплює ся зви­

чайно стемплї, буде написано, до якої цїли має се письмо служити.

— Виклади для родичів шкільної молодїжи. Мі­

нїстер просьвітн вислав до всіх властий ш кіль­

них розпорядженє, в котрім підносить додатні успіхи, які осягнено в декотрих середних шко­

лах через публичні виклади для родичів шкіль­

ної молодежи і ширших кружків, що занимають ся справами молодежи. В викладах тих обгово­

рювано відносини учеників до учителів та ро­

дичів і розбирано в спосіб популярний ріжноро- дні квестиї наукові. Мінїстер підносив з нати­

ском успіхи викладів тих осіб, що при помочи стипендий відбували проїздки по Італії, Грециї,

Франциї і Анґлїї. Позаяк виклади такі, видко, відповідають бажаню публики, тому міністерства просьвітн взиває шкільні власти краєві, аби ор­

ганізували такі виклади в школах середних, де лиїн відносини місцеві на се позваляють.

— Устний іспит зрілости в прив. ґімназиї Єзу- ітів в Бонковицях під Хировом відбув ся в днях 22. до 24. с. м. під проводом інсп. д-ра Л. Ґерма- на. Сьвідоцтво зрілости одержали: Ярослав Б а- чиньский, Стан. Бужиньский, Ст. Дунїковский, Віт. Лєщиньский, Зб. Мішке, Вол. Па пара, Ів. Го- стафіньский, Ал. Гуссановский (з відзн.), Вінк.

Скалка, Адам ґр. Стадницкий і Каз. Томчак.

Одного абітуриєнта репробовано на рік.

— Відважна гуцулка. В ночи з 15. на 16. с. м.

три розбишаки в Ж чбйого: два Драгіруки (бра­

ти повішеного в 1879. р. славного ватаж ка -о притків) і Киращук напали на хату Марійки з Кируків Филипчук в Кутах. Марийка і єї мати залізли зі страху під піч, але коли опришки по­

вибивали вікна і почали рубати сокирами д ве­

рі, Марийка з револьвером в руці вилізла на під над двері і звідтам грозила розбійникам, що бу­

де стріляти. Але єї слова опришки приняли сьмі- хом. Марийка була в розпуці; ще кілька ударів сокирою, а всі три розбишаки будуть ґаздувати в хаті, а може навіть відберуть житє єї і мате- ри та малій єї дитині в колисці. Ще раз кри­

кнула до опришків, аби уступили, але надармо.

По хвиля гримнув стріл і один з Драгіруків по­

валив ся на землю. Єго товариші покидали с о ­ кири і утїкли, але по кількох днях попали в ру­

ки жандармериї.

— З Перемишля доносять: Яких два роки то­

му назад померла жена тутешного бурмістра д-ра Дворского. Опечалений муж велів з пієти­

зму для помершої комнати, які покійниця зай­

мала, замкнути в такім стані, в якім они нахо­

дили ся в хвилі єї смертп. З того скористав льокай д-ра Дворского, дібрав собі ключ, отвн- рав двері і господарі!в в тих комнатах по свому.

Зпершу виносив лиш біле і одіне, що лишило ся по помершій, відтак взях ся до всіляких бі- жутерий, до постелі і образів і т. д. То удавало ся єму довго, бо до комнат ніхто не заглядав.

Аж онодї велів п. Дяорский отворити дворі і ві­

кна та провітрити помешканє і витріпати річи, а що хотів видїти, як іде робота, заглянув в кілька годин опісля до тих комнат і побачив в них страшне спустошене. На стінах не було вже диванів, образів; шафи і комоди порожнїсенькі якби повимітав, а з дрібнїйших річий також ааї сліду. Виновника тої крадежи арештовано.

— Нещасна пригода стрітила онодї б. коман- данта Бурів, Ш емана в Преторії'!. Він перехову­

вав дома лїдитовиії Гранат і коли онодї показу­

вав єго двом своїм приятелям, Гранат вибухнув і убив на місци Ш емана і єго дочку, а єго ж е ­ ну і гостий тяж ко ранив. — Ш еман був при- клонником мира з Англійцями, за що Бури єго були увязнили. Увільнений опісля Англійцями, Ш еман мешкав в Преториї.

— Добрий початок. В Ґлясґові отворено на днях нову електричну зелїзницю, і 10 електрич­

них возів переїхали в першій добі 10 осіб, а одну з них роздавили на смерть. Слідство ви ка­

зало, що зелізниця їхала за скоро.

— Дрібні вісти. Пятнпстий тиф вибухнув в селі Пікуловичі, львівского новіта. — Нові постерун­

ки жандармериї в Галичині утворено в Яворові і Бостонах (косівский пов), в Вадовицях горіш- них (мілецкии пов.) в Єдлїчах (короеняньский пов), в Вісньовій (велицкий пов), в Вєржхос.іа- вицях (тарнівский пов.), в Бясні польскій (львів- ский пов.) і в Заґужанах і Розділю (горлицкий

пов.).

Гумористичний кутик.

_Й"л ясачне обраховано.

М а т у р и с т к а по зложеню іспиту зрілости зателеграфувала радісну вістку до родичів ось яким класичним стильом:

— Я сіла, зробила і встала!

Ґенїяльний винахідник.

— Чп ти чув про телєґраф без дроту? Се є найновійший винахід на поли електротехніки.

— Який найновійший? Я сам прийшов на него вже тому десять років.

— Без дроту ?

— Без дроту! Я хотів надати раз депешу па почтовім уряді, де зовсім не було телєґрафу, ну — але урядники не хотіли єї приймити. Якби тоді були задепешували, то не треба би було тепер жадних Марконїх та Едісонів, бо се вла­

стиво я є вітцем сего винаходу.

Т е л є ґ р а м и.

Відень, 29. мая. Як звичайно підчас сесиї

делєґаций поновляють ся поголоски про усту-

пленє міністра війнр бар. Кріґгамера. Наслїдни-

ком має стати командант віденьского корпуса

Ікскіль-Ґіленбаид. Поки-що ся поголоска не має

реальної підстави.