Ruslan. R. 5, č. 283 (1901)

Ч. 283. Львів, Неділя, дня 16. (2 9 .) грудня 1901. Річник V.

І Передплата і

І на «РУСЛАНА* виносить:

в Австриї:

1 на пїлпй рік . 10 зр. (20 кор.) . на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2’5 0 зр .(5 кор.)

• на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.)

За границею:

І на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків

і на пів року . . 8 рублів або 18 ф ранків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

«Вирвеш мя очи і душ у м и -вирвеш : а не вояьм еш милости і віри не вовьмеш , бо руске ми серце і віра руска.* — З Р у с л а н о в и х псальм ів М. Ш аш кевича.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сь в ят о год. 6-ій пополудня.

Реданция, адмінТстрация і експедиция «Руслана* під н.1.

пи.Дом6ровского(Хорунщини).Ево- педиция місцева в А ґенцяІ Со- коловского в пасаж і Гавсмана.

Рукописи ввертав ся лише на попереднє застереж ене. — Реклям ациї неогіечатані вільні від порта. — Оголошени зви ­ чайні приймаю ть ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по

’ 15 кр. від стрічки.

Д|).'Ьт)И П[)0 «МІТИШ Ш Ш .

г о н а ц і о н а л ь н о г о м и р а , хоч ви­

гляди на успіх сеї акниї значно зменніає метода, після якої насамперед інтересовані сторонництва мають з собою пересправля- ти. Се річ відома, що в обидвох таборах на ті переговори споглядають із з н е в і- (X) Член палати вельмож помістив

в Роїііік статю про п о л і т и ч н е п о л о ­

ж е н е , з котрої з огляду на визначне ста-'р о ю .

новище сего провідника Старочехів подаємо' »Колиж і тепер сторонництва не дш- найважнїйиіі уступи. {дуть до гаоїіиз уіуєпсіі , що тоді? Чиж ми

»3 мінїстерскої лави, пише др. Матуш, вийшов оклик, що конституцію загрожена.

Мимо того лєтарґічний супокій понад усі­

ма головами. Хід політичних подій в остан- них роках, теперішні відносини і державні конечности найблизшої будуччини допуска­

ють лише таке пояснене знаменної погро­

зи мінїстра-нрезидента, яке може довести

маємо остати в тій соромній позициі су­

проти другої половини держави і заграни- цї? Чи огірченє викликане пониженєм і маловаженєм иньших кародностий має дальше тривати? Народи і сторонництва, котрим розходить ся о монархію і єї мо­

гутність, м у с я т ь з м а г а т и до р іш е н я м е ж и н а р о д н и х с п о р ів і до л а д у н а до переконаня про потребу такої о с н о в - 'о с н о в і сп ра в е дл и в о сти , який забез- н о і р е ф о р м и н а р о д н о ї р е п р е ­

з е н т а ц и ї і про усунене таких перепон, котрі робили неможливою спокійну спільну роботу найважнїйших чинників сеї держа­

ви

обходять

зку, а особливо рада державна, мають та­

кі хиби, що л ї к з них самих і через них є м а й ж е н е м о ж л и в и й .

> Перепони що-до успішної спільної роботи є досить численні. Вкажемо тут з політичних справ лише на ріжніщї в по­

глядах про розмеженє компетенциї законо- датних тіл і про національні і язиково-

печував би свобідний розвиток національ­

них чинників держави «

сюту н а и в а ж н іи и іи х чинників сеї д е р ж а -і

Репрезентациї, котрі нас передовсім! ППИЧИНКИ ДО ІСТОРИЇ СЄЦЄСИЇ ходять, сойми в Чехах, Моравії і Шле-; г .. ..

русько-української

МОЛОДИКИ ІЗ ЛЬВІьСКОГО

університету.

(Зібрав Василь Валинин).

(Дальше!.

XIV. Коли надоїло Русинам-Українцям не­

тактовне і згїрдне поведене ся з ними через о.

д-ра Фіялка, рішили они вислати до него депу-

правні постанови, котрі

ру, від коли єствує конституцію. В тих на­

прямах ми все поборювали конституцию.

Пригадуємо на внутрішню боротьбу про

є предметом ОПО- 1 тацию, що мала проти сего запротестувати. Бо-

йузкиіохуас". На те речник: «Ми маєм іменем

«всіх русько - українських богословів заявити

«слідуюче,- «Ми руські богослови не дізнавали

«від вас, Сьвітлїйший о. декане, належного тра-

«ктованя яко «

сіуєз

акасіешісі* і яко молодїж

«русько-української народності!. Під покровом,

«що не розумієте но руськи, жадаєте від нас

«виключно уживана польскої мови. Проти тако-

»го поступованя з нами ми протестуєм і заяв-

«ляєм, що як досі, так і дальше будем уживати

«в слові і в письмі лише нашої русько-україн-

«ської мови. 0. декан позволять собі пригадати,

«що нас руських богословів є на львівськім унї-

«верситетї висше 200 т. є 7 разів більше, чим

«богословів польских, і мусимо мати свої права.

«Тому в імени всіх руських богословів заявля­

й м о о. деканови рішучо, що коли о. декан як

«досї так і дальше будуть відносити ся до нас

«іґноруючо і ароґантно, ми в нньший спосіб най-

«демо собі сатисфакцию*.

0. декан старав ся оправдати на всї точки що-до трактована богословів яко академиків і що-до нехтованя русько-української мови. Р еч ­ ник збив єго поданєм фактів, а в особенности, що декан іритував ся, коли речник просив в ру­

сько-українській мові о запис і що годі о. де­

кан жадав перекладача, а дальше, що о.' декан не хотів видати внисових карт для переданя їх квесторови до впису богословів на виклади про­

фесорів русько-української і староцерковної мо­

ви і літератури і істориї мірської, бо о. декан казав, що не розуміє, о що просять. Тоді ска­

зав о. декан: «Рапохгіе т у ї ^ 5І3, іеііеіі т у й Ц о т п і е , і е сЬс^ ссав піе ігакіом ас паїеіусіе.

Да пі^сіу піе Ь у іе т Іе^о изрозоЬіепіа у/хні^сіет рапоіу, а ^еіеіі рапомче за о т п і е іакіе^о т п і е - гослови вибрали до депутациї по одному з кож-

дого року. Депутовані, замельдовані через унї- верситетского педля (низького, грубого, відай N.

обсилане ради державної в 1861. р., п а-; >Гпіак-а«), явили ся в канцеляриї деканату те- т а п іа , іо ту1§ зі§«. На то речник: «Нам було

сивну опозицию а пізнїйше обіслане ради ольоґічного. 0. др. Фіялек залагоджував тоді і би приємно, колиб ми милили ся; але на нід-

державної з державно-правною засторогою, справу з богословом II р. п. Юлїяном Сембра- І отаві дотеперішних ф актів ми мусимо таке за-

Чиж можна дивувати ся, що погроза, за -|т о в и ч о м з Чертежа. Побачивши дбііутацию, не явити.< Тоді о. декан місто якогось запевненя і

хитуванє або знесене конституциї для н а с ! в'язиває ся ані слова — і пише дальше. Потім

є зовсім байдужне і нас не зворушує? Ми шукає чогось на столі, обертає ся до бюрка,

хочемо конституцииних відносин, ми про­

тивні абсолютизмови, але нехай ніхто від нас не вимагає, щоб ми розщибали ся за т е п е р і ш н ь о ю к о н с т и т у ц и є ю . Чиж она є є д и н о м о ж л и в а і чи вся­

ка зміна в ній є виключена?

»3руйнованє конституцийного принци­

пу більшости, підкопанє державного авто­

ритету і боязлива уступчивість перед гіар- ляментарною революцією, се є властиві причини немочи, на яку недужий є нинї- шний иарлямент. Новочасна медицина у- живає застрикуваня, наколи корчеві болї роблять терпіне невиносимим. Таким ліком видають ся нам економічні предлоги вне­

сені на весну в раді державній, котрі на якийсь час спровадили певне уснокоєнє в судорожно зболілім парламентарнім ор­

ганізмі. Се був оптимізм, вижидати від то­

го паліативного ліку подужаня хорого, як довго недуга не є радикально усунена.

Головна недуга лежить в конституциї, в складі ради державної, в безнастанній на­

ціональній боротьбі. Годі однак при нині­

шнім складі ради державної вижидати від неї реформи конституциї в законодатній дорозі і втихомирена національної бороть­

би. Д л я т о г о т р е б а д я к у в а т и пра- в и т е л ь с т в у , що оно змагає помало підготовити дорогу до д а в н о б а ж а н о -

глядає в одній шуфлядї, то в другій, то в всїх

успокоєня збурених єго нетактовним і страшно обиджаючим поведенєм супроти богословів Ру- синів-Українцїв звертає ся до депутациї і каже, переділках, то знов на столі, то межи актами. Г що.... ему потрібні списи богословів І і II року, Се тревало кілька хвиль; але коли по залаго- яких ще не має. Депутация заявила, що то не дженю справи відійшов богослов Ссмбратович,' вї діло, а товаришів-педлїв. На таке попросив представила ся депутация. 0. Фіялек сидить, я к ' о декан депутованих, щоби они(!) закликали пе- перед тим, і перші слова речника депутациї, бо-1 длїв.*) Тим відправив депутацию. Через цілий гоелова Йосифа Боцяна перебиває: «Рговг^ р а - І час о. декан сидів (!) і запалював (!) папіроску по\\г, піс2е§*о піе г о г и т іе т « . На. те речник д чаеї слів речника.

депутациї: «Добре, прошу о. декана, я буду го-. Обставини під XIV наведені доказує ся о.

ворити поволн і виразно, щоби о. декан розумі- проф. унїв. д-ром Комарницким Посифом й бо­

ли*. О. Фіялек: «кіейу )а піе г о г и т іе т * . Реч- гословами Йосифом Боцяном, Теодозиєм Глїбо- ник: «коли о. декан не будуть чого р о зу м іт и ,'_________

то я пояснюю О. Фіялек: «кіесіуг )а піе и т іе ш від 3 місяцїв мазурка під темної зЬВІЗДИ«, і піе г о /.и т іе т ро гиаки*. Речник: «То є одна ■ умислово притуплена, але працьовита чесна ду­

зі славянських мов, яку при добрій воли розу- ша, що найліпшу волю має. Позаяк в моїм до- міти можна*) Кс. Фіялек: »Рго82$ /.е тп<і піе мі язик розговорний є русько-український, тож _________ " : я інакше не говорю до неї, як по руськії. По-

*) Як пізнїйше докажемо, о. проф. др. Фія- мимо того, що она не мала до тепер нагоди, лек, професор церковної істориї, розуміє по ру- і вчУуи ся в мову русько-українську, все мене ро- сько-українськи. Якби то було, щоби він ж и ю ч и '3Ум*®і а Р’ДКО яиш трафляє ся> Щ° не порозу- в руськім краю і їдячи смачний, руський хліб,

о котрого уха від кількох літ слово русько-укра­

їнське відбиває ся, щоби він сего слова не ро­

зумів. Коли ми Русини-Українцї пр. — були р.

1891. на виставі краєвій в Празі', — ми розумі­

ли кожде слово, котре Чехи до нас по чеськи

міє і що другий раз запитає ся. о що ходить.

Тож як анальфабетка-мазурка, що не чула ніко­

ли но руськи, розуміє русько-українську мову, то чиж можливе, щоби професор університету, мазур, що мав при науці церковної істориї до діла з науковими працями писаними в руській говорили, а так само Чехи розуміли кожде сло-^мовЬ щоби не розумів по русько-українськи?

во, що ми по русько-українськи до них говори- і К-

ли! — А деж то можливе, щоби осьвічений По-! *) Чиж то є такт зі сторони орґану ввр- ляк-Мазур, жиючий в Галичині - та ще до то- ховної власті! унїверситетскої? Чи се є взорець го в єї руській части, а надто професор ц ерков-! для наслїдованя, даний студентам-богословам, ної істориї на університеті — не розумів по р у - ' як они цілий свій вік мають ся поводити з під—

сько-українськи? — У мене ві Львові служить властними ?

У - '

2

вицкий, Олексою Сушком і Володимиром Фе- дьовим.

(Дальше буде).

Участию нййїою в Працях сеї палати хоче- йЬ ЙокййаДи щиру наиіу вол» снільйбНх труДу на користь краю, жадаємо однак рішучо так від більшостй сеї палати як і правительства вступленя на дорогу иньшої політики супротив нас і наших постулятів.

. Яко репрезентанти цілого народу мусимо без оґлЯду на наше число уважатись виразом бажань і поглядів, не якої-будь партиї але ціло­

го русКойо народа і як з одної сторони посту­

ляти наші не вийдуть поза сфеву можливости і добра цілого краю так з другої сторони до- магаємо ся рішучо, щоби наші постуляти полі­

тичні, економічні і культурні, які ми з огляду на потреби нашого народу конечними признамо, трактовані були в тім соймі не після дотепе- рішної системи, а достойно і серіозно яко посту ляти народу. Ж адаємо, щоби наші відзиви і ін­

терпеляції звернені до представителїв властий в тій палаті репрезентованих, а оперті все на позитивних даних і доказах, не були після до- теперішної практики промовчувати і іґноровані а полагоджувані з всею стислостию і докладно- стию, щоби в кождій справі загально-краєвого значіня голос наш взятий був під розвагу і зна­

ходив справедливе узгляднене і щоби справи сего рода не рішали ся без нас і против нас — словом, щоб тут в тій палаті передовсім поло­

жено конець системі уважаня нас народом дру­

горядним.

Се становище наше, з котрого не можемо зійти на Один крок, а коли на становищі тім, відповідаючім вповні нашим правам, стрінемо ся з відповідним поступованєм, трактованєм сеї палати, то ненашою буде виною, що тоді су­

против очивидної безхосенности нашої участи в соймі приневолені будемо піти за голосом су- спільности нашої і полишити сей сойм, щоби тим сильнїйше поза ним станути в защ итї політич­

них наших прав, а консеквенциї з того витягне вже сам руский нарід.

Внесене

посла Барвіньского і товаришів.

Зваживши, що в Галичині число середних шкіл в порівнаню з иньщими австрийскими кра­

ями є за мале і не. відповідає числу населеня і числу шкільної молодїжи;

зваживши, що на 32 ґімназиї в Галичині маємо лише 4 ґімназиї з руеким язиком викла- довим, котре то число не відповідає ані числу руского населеня в краю, анї потребам рускої шкільної молодїжи;

зваживши, що Станиславів своїм иоложе- нєм в осередку руских повітів і яко столиця руского єпископства надає ся для заснована рускої ґімназиї:

зваживши, що число учащаючої до ґімна­

зиї в Станиславові рускої молодїжи є так зна­

чне, що може заповнити окремий заклад;

зваживши, що по ґімназиях з польским язиком викладовим є більше як ЗО учителів Русинів, з котрих найменше 18 можна би приді­

лити до научуваня в ґімназиях з руеким язи ­ ком викладовим;

зваживши, що фреквенция рускої ґімназиї була би зовсім обезпечена, як се вказує значне число руских учеників в І. кл. від кількох літ;

зваживши, що заснована рускої ґімназиї домагають ся там від кількох літ Русини Ста- ниславова і околичних повітів петициями, вно­

шеними щорічно до В. Сойму, вносять підписані:

В. Сойм зводить ухвалити:

«Взиває ся ц. к. Правительетво, щоби з ро-

>ом шкільним 190112 заснувало в Станиславові ґімназию державну висшу з руеким язиком ви­

кладовим, починаючи ностепенно першою кля- сою».

Під зглядом формальним вносять підписа­

ні, щоби се внесене відослано до шкільної ко- місиї.

У Львові, дня 28. грудня 1901.

Барвіньский внескодавець.

І Шептицкий, І Константин Чехович, др. Мо- гильницкий, Старух, Гурик, Богачевский, др. 0 - лесницкий, Остапчук, Мандичевский. Охримо-

вич, Король, Барабаш, Глиджюк, Мазикевич.

Заява ма д-ра Е. Ожиипкаго,

виголошена іменем руского клюбу соіімовбго при відкрито ку>. С'дііму 28. грудня 1.Ю1.

РусКі посли вступають в ту Палату пб п£е- цеденсах спосібнйх в ’найвисіиім степени захи­

тати їх віру в успішність їх трудів і участи їх в тім кр. соймі для на&жизненнїйших справ і інтересів руского нароДу в Галичині.

Йинувша сесия соймова записала ся сум­

ним спомином на картах істориї галицкого сей­

му, записалась небувалим ще доси фактом, що п^едставйт’елї цілого народу приневолені були оставиїи сойм, не найшовши в нїм не то вже справедливості! для своїх найсправедливійших домагань, але дізнавали так із сторони більшо­

сті! соймової як і репрезентанта правительства такого трактована, котре з огляду на честь ре­

презентованого ними руского народу не позво­

лило їм довше оставати в сій салї яко на арені легких побід нумеричної сили над арґументами правди і справедливості!.

ГІослїдувавші відтак вибори сеймові, пере­

ведені відповідно до даного в тій палаті запев­

нена, »так само легально і коректно, як і попе­

редні», лише З більше усовершеною технікою виборчою, були дальшим актом тої систематич­

ної борби, яка під ослоною форми австрийскої конституцій веде ся проти руского народу в ці- ли повільного усунена его з публичного житя, а спосіб їх переведеня з цілою безлїчию наду- жить, насильств і безпримірного подоптан" з а ­ кони і права квестіонуе в високім степени ле­

гальність значної части нововибраного Сойму.

Становище заняте так представителями більшо- сти соймової як і правительства супроти спра­

ведливих в тім згляді домагань товаришів на­

ших в раді державній, дало дальший вимовний доказ, що для сальвованя позорів сеї легально

сти кладуть ся в жертву не лиш згляди спра­

ведливості! як і добре зрозумілий інтерес краю і держави і поставило перед нами гороскоп судьби, яка жде жаданя наші в нововибранім соймі.

Під тим самим авторитетом сподіяли Ся в краю нашім найновійші події', пронявші цілу суспільність руску д р о іц е м оправданого обу- веня і становлячі знов новий наглядний доказ, що для перворядних, з самої глубини жизнен- них потреб пливучих постулятів руского народу стрічають нарід сей наруги і тяжкі обиди.

І тут на самім вступі нової сесиї соймової стрічаємось з подібним фактом, котрого не мо­

жемо так мовчки поминути.

ІІредставитель правительства в своїй інав- ґурацийній промові станув на становищі, що го­

ворить до чисто иольского сойму, а не до сой­

му галицкого, в котрім засідають ще доси пред- ставителї руского народу, покликаного до уча­

сти в сім соймі конституциєю на рівні з поль- ским народом.

Становище се, котре намісник заманїфесту- вав, уживаючи в своїй промові лише польскої річи, є не лише незгідне з основами конститу- циї, котра не знає ріжниць між народами і всіх рівно трактує, як також з практикою иньших соймів (ческого або тирольского), в котрих пред- ставителї правительства при подібних нагодах уважають відповідним трактувати рівно обі на- родности краю і уживають обох язиків в своїх промовах. Длятого так з огляду на честь послів ру'скйх тут засідаючих, як з огляду на честь цілої народности в Галичині Представляючого безусловно загальне населене краю, мусимо за- стеречись рішучо і засадничо против такого становища репрезентанта правительства і жада­

ти рівного трактована нашої народности відпо­

відно до єї історичних і фактичних прав в тім краю, котрих нарід наш ніколи і під ніяким услівєм зречи ся не думає.

В імя тих прав вступаємо нині до сего сойму, вступаємо мимо того, що значна часть - нашої суспільности на основі сумних дотеперіш- них досьвідів накликує нас до абстиненциї і що гадка ся стала в краю в широких кругах дуже популярною.

ІипЦима Коюстори в Стамаамі.

(С татя надіслана').

Се публична тайна, що кацапскій компанії в Станиславові в приступі доброго гумору обі­

цяно — очивидно жартом — вакуюче тепер єпископство. Ти.мчасом ся справа тягнесь вже рік, а кінця в ній предвидїти годі. Масних охла- пів в бурсі св. О. Миколая жаль, страх жаль!

Довг до Банку міщаньского в Станиславові пе­

че, ще як пече! а звідниче марево, здаєсь, що­

раз сильнїйше доказувати, що «те все» була лиш звичайна чемність, пуста обіцянка, тому то ка- цапска компанія в Станиславові щораз більше денервує ся, не знаючи вже, на кім та за що мстити ся ? Завсїгди готова для інтересу до нийнизіпої навіть послуги, до нікчемних денунция- ций, щоби лиш «бути на горі», нараз бачить ся

«здрадженою» та предвиджує недалекий конець свого брутального панованя. Хто знає, чи не прийде владика, що не дасть ся вже взяти га- лапасам в курателю, чи буде можна тероризу­

вати духовеньство єпархіальне на свій лад, а що найгірше, треба здати «рахунок» з довголїт- ного донтаня справедливости. Тому у згаданої кацапскої компанії слїдно від певного часу про­

сто епілептичні напади іменно в дописях «Іалі- чанїна* з Відня, полученого — телєґрафом без Дроту з Консисториєю в Станиславові. Що біль­

ше! кацаиска ся компанія бере ся цілком на се- ріо доказувати, що все те, що є у св. письмі о свойствах та чеснотах епископских, ще на нікім ніколи так «точнісінько» не сповнило ся, як на тих, котрих галапаси між собою давно «імену­

вали» єпископами. Впр. Митрополит Шептицкий в ираіцальній своїй промові в катедрі станисла- вівскій — се відома річ — обіцяв вірним при­

слати єпископа, «одвітного, ліпшого навіть від себе». На думку станиславівских галапасів той

«одвітний» а навіть ліпший від самого Впр. Ми­

трополита, не може бути абсолютно нігде, тіль­

ки між ними, а зі стовпців москчофільскогоор­

гану аж чути, як просто сіпають Вир. Митропо­

лита за полу, щоби задушевне їх бажане чим скорше потвердив «ділом», бо як ні... то готова урвати ся їм терпеливість...! а що се значить, сего досьвідчив пок. кардинал Сильвестер за житя і по смерти.

О! вовчі горла, лакомі аж до бруду! ви, що робите від давна сьвітлі інтереси на катедраль- ній буреї, а ніколи не предкладаєте рахунків, хоч маєте претенсиї і до жертволюбности, ви кричите: кривда нам ? Ви, що безлично допчете і статут бурси і права убогої рускої суспільно- сти, ви кричите: кривда нам ? Ви, що для фа- мілїйних та москвофільских інтересів, мов ті ляокони обсіли консисторию, ви кричите: крив­

да нам ? Ви, що длн інтересу готові навіть

•прятати» акта консисторскі! ви кричите: крив­

да нам ? Ви, що для особистих інтересів готові згинати ся у «троє» перед всякими властями аж до обриджеия (ірзівзіїпа хегЬа!), ви викри­

куєте на новий курс? Ви з мідяним чолом, що заєдно маєте на роті Барвіньского, але коли вам треба було субвенциї на обнову катедри, ви его не поминули! тепер жеж знов викрикуєте на него, хоч знаєте, що як би не той сам Бар­

віньский, то субвенциї би не було? Ви сьмієте закидувати другим денунцияциї «невинних» лю­

днії та сльози пок. Куїловского?

Ой! Ви, що денунцияциями прогнали о. І у- ґлєвича з Залїся, аби лиш на єго місце поста­

вити свого.... ви, що лиш денунцияциями про­

гнали о. Березовского зі Станиславова.... ви, що з денунциациями гнали за о. Левицким т е ­ пер парохом в Баківцях — аж до Львова... ви, що лиш денунцияциями недопустили — свого часу — о. Чанельского, тепер крилошанина, до парохії в Березові, хоч се пок. Куїловский дав­

но обіцяв депутациї тамошних гіарохіян... ви за- кидуєте другим денунцияциї «невинних» лю- дий ?

Ви «оборонці* невинних душ! ви так скоро

позабули нечувапу денунцияцию вашого біснова-

того комнанїона Гриця Литвцновича на о. Норайка,

щоби лиш позбути ся єго зі Станиславова, ви

кричите: кривда нам? А яку нужденну ролюграв

при тім ваш шеф о. Фациєвич? Хто денунцию-

вав станиславівских народовців аж до Ненадо-

ви... як не той сам о. Фациєвич? Ви вже забу-

з

ли несовісні мальверзациї супротив о. Ковча, ви кричите: кривда нам? Хто, як не ви послугува­

ли ся недавно підлими денунцияциями в бруд­

нім інтересі вашого »друга“ сьвіжо декоровано­

го кацапа-денунциянта з Станиславова? Ви, ще другим хочете закидувати денунцияциї »невин­

них* людий?

Ви сьміете голосити, що пок. Куїловскии плакав на денунциянтів? Він плакав, то правда, але на вас інтриґантів! бо був несьвідомнм ору- дием в руках вашої гіпокризиї та перфідиї, а не мав старовина нї способу, нї сили, щоби видо­

бути ся з тої неволі... Чи се може не правда, що ви кождого дня, наперед добре обдуманими ложами та підступами так задурювали та теро­

ризували пок. Куїловского, що він дуже часто не знав, що з ним та в около несо діяло ся?

Хто, як не ви, для особистих та москвофільских інтересів висували пок. Куїловского іноді до крайної навіть навіть опозициї, о котрій ему са мому навіть і не снило ся? Чи се може не пра­

вда, що він не міг нїчо анї знати, анї робити, анї говорити, анї навіть мислити, лиш те, що ви ему насильно підсували? Хто, як не ви, виклика­

ли в сей спосіб той нещасний роздор між ним, а пок. кардиналом Сильвесгром на шкоду та сором Церкви нашої? Хто, як не ви, недопустили ніколи, щоби між ними обома прийшло до ста­

лого порозуміня? З а чиїм, як не за вашим

»представительством« той «делєґат* зі Львова

— назвім єго буквою Б. — сказав цілком що иньшого пок. Куїловскому, а щ о иньшого пок.

кардиналови і звідси взяла ся славнозвісна бу­

ча в митрополичій палаті в 1896. р. у св. Юра?

Згадані оба князі нашої Церкви між собою все годили ся, але як лишень пок. Куїловский вер­

нув до Станиславова, все пірвало ся, — хто се- му винен, як не ви? Чия се, як не ваша під- польна «робота», що в 300-лїтний ювилей Унї'ї, пок. Куїловского не було в Римі? Чи се не зна­

менне на східниу границях Уші? Через вас про ливав сльози і пок. Куїловский і кардинал Силь-

вестер, а той послїдний навіть завчасу зі сьвіта пішов. Ви по тім всім маєте ще лице, ставати до „оборони* пок. Куїловского.

Ви «оборонці* невинних людий! скажіть, чи се може не правда, що кождий сьвященпк, який би відважив ся признатись прилюдно до

•самостійностп руско-україньского народа, вже тим самим втратив всі права у вашій Консисто­

риї? Щастєм єго, сли вже має сталу изсаду, а єели нї, то мусить в «догідній хвилі* бодай

«тихцем* вдавати кацапа! Сумне се, але пра­

вдиве! З другого-ж боку кождий москвофіл, хочби який до нічого, вже тим самим є під кождим зглядом «отличний* в Консисториї! Від певного часу справдешня «язва* ся перейшла і на наших сьвітских людий. Ось приміром: Було се в Станиелавові з нагоди передвиборчих збо­

рів до ради державної.

Один зтамош них »русских«, великий «друг*

консисториї, викрикував: Ми ту не знаємо ж ад­

ної «України!* На те мовчали не лиш присутн народовці, але навіть і самі «національно-демо­

кратичні* кандидати на послів, очивидно не з иньших мотивів, тільки для «добра народу...*

Ое як-раз патріотизм після найновійшого «кур­

су*, так званого «хронольоґічного порядку".

„Русскіє* ґалубчикі! ви ще кричите: кривда нам? Радше не удавайте, а скажіть отверто:

«Маємо вже тут: «Русской клуб*, маємо вже:

«Русской народпой Дом*, потреба нам ще „об- ще-русскаго« архієрея, а тоді знищимо з нащад­

ком «Україну* разом з україньским|унїверсите- том, — се наша ціль! А наколи не стане ся по нашій воли, будемо кричати так »горко«, щоби почула наша матушка-Москва! Говоріть собі те­

пер здорові про «одвітного* єпископа. Ми по щирости скажемо вам: Відповідним єпископом іменно в Станиелавові буде аж той, що незва­

жаючи на жадні наруги, скаже вам не поза пле­

чі, але отверто в лице: вон! за кордон, ви там

„одвітні“ на лакеїв до „Петербурского Синода“...

Загальні збори „Народної Р а л ” .

(Конець).

О. Стефанович, як касиєр, здав справу з грошевого стану товариства. Після остатних зборів було з кінцем 1897 р. 591 злр. в касі.

В 1898 р. було приходів 468 злр., а розходів 266 злр., так, що з кінцем року остало ся в к а ­ сі 793 злр. В р. 1899 приходів було 1174 злр., а розходів 489 злр. лишило ся ? кірцем року в касі 1477 злр. В р. 1900 було приходу 1985 К, розходу 4214 К, остало ся в касі 727 К. З а сей рік рахунки ще не покінчені, так що можна їх подати лише в приближеню. О гже приходу було сего року 477 К, а розходу 519 К, так, що лишає ся в касі около 700 К; однако, коли прийде заплатити непоплачені ще друки, покрити недобір видавництва «Свободи» і т. и., то вийде дуже значний касовий недобір.

В диекусиї над сим справозданєм зазначив о. Бариш, що членів товариства доконче треба зобовязати, щоби свої вкладки платили пра­

вильно і чим скорше вирівнали залеглости; а впрочім радить бесідник без дальшої диекусиї приймити справозданє до відомости, уділити у- ступаючому видїлови абсолюторню і перейти до вибору нового виділу. II. Петрицкий иопирає се внесене, додаючи, іцоби організаторам дати припорученє збирати від членів вкладки.

Внесена ті принято і перервано наради, щоби зібрані могли порозуміти ся що-до вибо­

ру нового виділу. По перерві вибрано виділ че­

рез аклямацию; склад єго подали ми вже онодї.

При виборі голови з між членів виділу прий­

шло до дуже довгої диекусиї, викликаної по­

двійним ухиленєм ся п. Романчука від сеї по­

нести. Вкінци збори таки вибрали п. Романчука головою, а на єго внесене д-ра Костя Левицкого заступником голови.

Опісля під проводом уже п. Романчука прийшли на чергу внесена членів. О. Бариш за ­ мічає, що у звісній борбі руского духовеньства о права рускої мови в переписцї з урядами на жаль громадскі уряди по руских селах не пішли доси слідом духовеньства; длятого виділ «На­

родної Ради* повинен звернути ся відозвою до громадских рад, щоби вилинути на них в сім напрямі.

П. Романчук заявляє, що виділ займе ся сею справою, але замічає заразом, що головна річ є, щоби громади цозбули ся неприхильних нашій справі писарів, котрі або не уміють, або не хотять писати но рускн та щоби подбали всюди про вибір чесного і патріотичного війта.

Др. Могильницкий пояснює, що «Народна Рада* нічого не вдіє, . поки народ не навикне виконувати єї припоручень; длятого жадає, що­

би виділ обдумав способи, як би завести в на­

роді карність у внконаню припоручень виділу

«Нар. Ради*.

О. Городецкий відповідає на замітку п. Ро­

манчука що-до вибору, війтів, щ > при теперіш­

ній системі годі перевести вибір чесного війта, а позбути ся ледачого; длятого радить: 1) від- кликнути ся до нинїшних зборів, особливо до зібраних тут селян, щоби кождий в своїм крузі' впливав в сім напрямі на громади; хруням тре­

ба раз виповісти війну на цілій лінії; 2) виділ повинен видати зазив до громад, щоби подава­

ли до відомости виділу, коли де урядують не- правно війти-хрунї, а заразом нехай обдумає спосіб, як би сему лихови раз покласти конець.

II. Мих. Петрицкий повтаряе своє внесене, щоби збори висказали своє недовірє до ирави- тельства, так краєвого як центрального. — О.

Велигорский замічає до того: «і глубокий жаль та обурене*.

П. Романчук змодифікував се внесене о стілько, щоби збори запротестували против па­

нуючої Русинам неприязної системи.

Всі повисші внесеня збори приняли одно­

душно і на тім закінчили наради о год. 13/4.

Н о в и н к и .

— Календар. В н е д і л ю : гр.-кат. Аггея, Тео- фанїї; рим.-кат. Томи. — В п о н е д і л о к : гр.- кат. Даниїла пророка; рим.-кат. Давида. — В і в т о р н и к: гр.-кат. Севастияна; рим.-кат. Силь- вестра.

— На заеїдачю руского сеймового клюбу ухва­

лили рускі посли при вступленю до сойму зло­

жити відповідну заяву, котру виголосить др.

О л е с н и ц к и й . Заяву подаємо окремо.

— До парламентарної комісиї руского соймо- вого клюбу вибрані: др. Олесницкий, Барвінь- ский, др. Могильницкий і др. Король.

— З руско-народного театру. Дальший репер­

туар в часі побуту в Дрогобичи: в неділю 29.

грудня: «Ой не ходи Грицю та на вечернйцї*, образ історичний в 5 діях д-ра Александрова і Старицкого; — ві вторник 31. с. м.: «Гумористич­

ний вечер*, збірка піеень і монольоґів; — в се­

реду 1. січня 1902 по раз перший: «Невольник*, образ історичний з занорожекого житя в 5 діях Кропивницкого; — в четвер 2. еїчня «Чорно­

морці*, народна оперета в 3 діях М. Лисенка;—

в суботу 4. по раз перший «Уриєль Акоста», драма в 5 діях К. Ґуцкова; — в неділю 5. по раз перший: «Вдасть тьми*, драма в 5 діях Л.

ґр. Толстого; — ві вторник 7. «Підгіряне», наро­

дна оперета в 3 діях Гушалевича і Вербицкого;

— в середу 8. «Шельменко наймит*, комедия в 5 діях Гр Квітки, розпічне «Вулиця», діло музичне Ф. Колесси; — в четвер 9. по раз пер­

ший: їДушегуби*, драма зі сьпівами і танцями в 5 діях Тогобочного; — в суботу 11. передпо- -слїдпе представлене: «Ямарі*, оперета в 3 діях Целєра; — в неділю 12. послїдне представлене:

«Украдене щастє*, драма в 5 діях зі сьпівами і танцями д-ра І. Франка.

— Страшна подія стала ся сими днями в Лїс- бонї. Донна Мария Христина Романо де Ґаваццо, дама з ліпших кругів портуґальскої столиці, ма­

тір кількоро дрібних дїтий, хорувала від кількох днів, а онодї найдено єї рано неживу в постели.

Позаяк Португалія теплий край, то мерців хова­

ють там до 24 годин, отже пороблено чим скор­

ше приготовлена до похорону. З ’явив ся сьвя- щеник, тіло поблагословлено, зложено в домо­

вину, і родина через ніч сиділа коло тіла. На другий день, около 2. год. пополудни, понесли тіло на кладовище. Заким ще спущено домови­

ну з тілом до гробу, дав ся в ній почути глу­

хий голос, а відтак і драпанє по домовині' в се­

редині. Зараз отверено домовину, а Мария Рома­

но де Ґаваццо на великий страх всіх присутних підняла ся і сіла. Але здає ся, що із страху зійшла з розуму. Єї занесено чим скорше домів, прикликано зараз лікарів, але все надармо; она до иять годин таки вже направду померла. Вид­

ко, що оглядач мерців не пізнав, що Ґаваццо була лиш в лєтарґу і дав позволенє на по­

хорон.

— Міжнародний дурисьвіт. Будапеїптеньска полїция слідить за Анною Дубберштайн, яка під прибраними назвисками баронової де Ріґена, кн.

Ґіки, архикн. Катарини д’Есте допускала ся ве- лических обманьств і утікла за границю. Дуб­

берштайн позичала в банках грошей і брала у ювілєрів дорогоцінності! на кредит.

— З машиною до лїтаня — під воду. Відень- ский шжінєр Вільгельм Крес працює мало що не ціле своє житє над тим, щоби винайти ма­

шину до літаня. Малі проби з єго машиною д о ­ сить удавали ся і він постановив в з я т и ся до виготовленя єї на більші розміри, на що свого часу дістав навіть від цїсаря досить значну за­

помогу. Отже виготовивши ту машину, вибрав ся він на ставок, який творить коло Відня по­

тік Тульн. Після єго пляну мала єго машина су­

нути ся насамперед по воді, а відтак поволи пі­

дійм ати ся в гору і летіти у воздусї. Коли вже все було готове і Крес сидів на водї на машині до лїтаня та пустив з парової машини, що м а ­ ла гонити приладом до лїтаня, більшу силу, ці­

лий прилад не то що не сунув ся, але став на­

віть задним кінцем щораз більше поринати.

Крес видів, що вже зле і застановив парову машину, а сам посунув ся наперед. Нараз подув сильнїйший вітер, прилад до лїтаня перехилив ся на один бік і з великою скоростию зачав потапати. Крес в хвили небезпечности, щоби урятувати житє і не дістати ся під прилад у водї, з котрого би вже не міг був видобути ся, скочив у воду, а маючи иа собі пояс до плава- ня, виринув зпід води і став кликати на поміч.

Єго видобули з води, але єго машина пішла на дно і аж ледви на другий день можна єї було відшукати і витягнути. Креса прилад до лїтаня майже зовсім поломаний і здає ся, що винахо- дець вже не схоче більше пускати ся літати машиною, через котру мало що не пожив смерти.

— Як найбільше сьвітла! Розріст і розвиток малої дитини залежить головно від скількости соняшного сьвітла в кімнаті, де дитина пробу­

вав. Як ростина без сьвітла нидіє і усихає, так дитина вяне у темній кімнаті. На се родичі ма­

ло звертають уваги, головно в холодних порах року. Ціла родина тисне ся для заощаджена опалу в одній кімнаті, а ся обставина відбиває ся опісля на фізичнім розвитку молодого поко- лїня. Не дивуймо ся, що дитина на весну ви­

глядає нужденно, як вимокла, та від вітру ва­

лить ся. На одну так пережиту зиму потреба два літа, аби дитина повернула до нормального стану. А прецінь в році на одну зиму припадав одно літо і дитина з року на рік чимраз більше марніє. Ослаблений організм легко підлягав вся­

ким недугам і в борбі з ними переважно му­

сить улягти.

— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних у Львові оповіщує :

Східно-північно-західний-австрийский зелї- зничий союз. З днем 1. січня 1903 війде в жи­

та нова тарифа часть II, зшиток 6, зі знижени-