Ruslan. R. 5, č. 43 (1901)

Ч. ЗО. Львів, Четвер, дня 8. (21.) лютого 1901. Річник V.

»

Передплата

на »РУСЛАНА« виносить:

в

А

в стриї:

на цїлий рік . 10 ар. (20 кор.) иа пів року . 5 зр. (10 кор.) иа чверть року 2'оОзр. (5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 в. 70 с.)

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке числб по 8 кр. ав.

и .---— ---—

•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.

Редакция, адміністрацій і експедиция »Руслана« під ч. 9.

у*. Коперника (Лїндого ч. 9.) Екс­

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки. ї

--- --- --- ---

Нова конституция.

(Копець).

1867. Аж після К енїґґрецу /могла Угор­

щ ина знов нідзискати свої Црнституцийні права, так давно одїдичені як і з 1848.

року. Ліотова конституция втратила свою вагу наслідком угоди з Угорщиною і тре­

ба було її перехрестити на грудневу кон- ституцию. Ш мерлїнґ був особисто певно поважаний характер, а наколиб єго полі­

тичний талант був лише в половині таким, як єго особиста чеснота, не одно ощадив би був Австриї, що їй несьвідомо заподіяв.

1870. Національні суперечки вибухають знов ясним поломінем. В міністерстві ви­

ринув меморандовий спір. Потоцкий, Та- ф е і др. Берґер, одна з найяснїйших го- лов в Австриї, укладають вимовне мемо­

рандум меншости проти централістичної більшости міністерства Гаснера. На хвилю сей останній побідив; але вже з кінцем січня покидають Поляки раду державну, щоби по трех місяцях знов вернути, бо з кінцем цьвітня вже упало міністерство Гаснера, а ґр. Потоцкий став наслїдннком.

1871. Сей рік назнаменованин ерою Го- генварта, що тривала від 5. лютого до 14.

листопада. Її розпочали відомі фундамен­

тальні артикули, яких зміст творила краєва автономія, а скінчила ся не менше зна­

ним цїсарским рескриптом.

1872. Галицкий сой.ч ухвалює т. зв.

галицку резолюцию, а міністерство Аверс- нерґа передає її* в раді державній до спра- возданя комісиї, в якій її погребало, бо й до нині она не прийшла під обраду в раді державній.

1873 В тім році вірноконетитуцийне сторонництво, добивши ся знов значіня, допустило ся парляментарної насили, якій нема рівної в річниках парламенту. Чехи,

котрі ніколи не признавали витвореного грудневою конституциєю дуалізму, покину­

ли раду державну вже 1868. року; їх ви­

хід мав перший такий наслідок, що остав- ший замість ради державної тулововий парламент ухвалив 1869. примусовий ви­

борчий закон, щоб намість неприсутних Чехів, яких мандати все уневажнювано, переводити безпосередні вибори в Чехах.

Але ся проба не довела до нічого.

Отже міністерство Аверсперґ-Лясер від­

важило ся в 1873. р. на згадану насилу, що була дійсним зло.манєм конституциї.

Она містить в собі виразну постанову, що всяка зміна конституциї вимагає б і л ь ш о ­ с т и д в о х т р е т и н . Мимо сеї виразної по станови конституциї перемінено з в и ч а й- н о ю більшостю вибори до ради державної, виконувані досн краєвими соймами, на без­

посередні. Се зломанє конституциї, яке ви­

дерло краєвим соймам право виборче, ви­

тискає всім з того часу переведеним ви­

борам до ради державної, питно неправ- ности.

1879. Знов пруть невиносимі обставини до зміни системи. Дня 12. серпня починає ся управа ґр. Тафого. - Можна про то ду­

мати, як хто хоче, але всеж таки було се правительство тривкійше і успішнїйше, як яке небудь з попередних. Зручному мане- врованю Тафого повело ся, Чехів по дов­

гих роках знов спровадити до ради дер­

жавної, хоч з правнодержавним застере- женєм.

З упадком Тафого скінчила ся пра­

вильна діяльність в раді державній і з то­

го часу ніяке правительство не було трив­

ке. З уступленєм Тафого з політичної ви- дівнї не міг остояти ся австрийский пар­

ламент. Міністерства зміняли ся як краски в калейдоскопі, національні спори вибухли в раді державній з елементарною силою, поки парламент зійшов до таких галабурд, а Австрия дійшла там, де нині находить ся.

Нїчо не може цілої недолі і бездон­

них невзгодин наших теперішних обставин виразнїйше зобразити, як сучасний вигляд нашої народної репрезентацій. Де був коли небудь такий бідолашний парламент, в ко­

трім стороннпцтва добачали би в тім сла­

ву, не допускати до утворена більшости?

В дальшій послідовності! сего майже не­

імовірного заперечена всіх парламентарних основ самим парламентом, винесла наша народна репрезентацію від кількох ліг до значіня доґми засаду: лише ніякого пар­

ламентарного правительства! Такий парла­

мент, що не хоче ніякої більшости, а лише благає о одну ціль: Боже, спаси нам лише урядниче міністерство! — такий парламент попав в самоубійчу божевільність, а хто не хоче сам заманювати ся хибною дпя- ґнозою, мусить дійти до сьвідомости, що ся божевільність має свій корінь в істну- ючій конституциї, яка суперечить цілій історичній минувшині Австриї і сучасним услівям її істнованя. Ся протиавстрийска конституция не могла, як видно з иовис- шого хронольоґічного огляду, дожити дов­

ш ої доби спокійного дальшого розвитку.

Рішучі зміни неповних її засад, безнастанні переміни правительственних систем аж до цілковитої застанови конституциї, насильні реформи виборчої ординациї, — словом, безнастанне хитане і колибанє всіх полі­

тичних і економічних відносин а притім лише один позитивний добуток, що націо­

нальна війна і язикова боротьба стенену- ють ся аж невиносимости з дня на день.

Тут не поможуть ніякі хвилеві ліки, всякий оптимізм в тім напрямі приспішує лише темно до неминучої погибели. Для сеї старечої недуги є лише один лік ріш у­

чий: С е є н о в а к о н с т и т у ц и я , яка ви­

лучить національну і язикову боротьбу з центрального парламенту, а перенесе до соймів. Щоби обезпечити сойми, щоб там національні меншості! в якім небудь зглядї

Осип Маковей-

Еманципация мущин.

(Дальше).

Приходив баль. Роман ждав його нетер­

пеливо. Нову одежу вже мав у шафі, але ще не мав шапокляка, рукавичок, білої краватки, шовкової хустинки, перфуми, лякерків, кальо- шів і — грошин. Все те він мав колись і зуж ив/

і

вже від двох літ думав, що крім грошин ні­

чого з того не буде потребувати. Аж ось вий­

ш ло: треба знову! Видатки страшенні і то на один вечір! Найменше з рік треба буде те все сплачувати ратами. Та, ще колиб хоч випла­

тило ся! А правда: ще й букет для панни Сте­

фанїї! Який будь не можна дати: треба заімпо­

нувати... В якій то вона буде сукні ?

На грошеві клопоти поміг Романови зна­

йомий жидок, а в справі букета — .хто би спо- дівав ся?! — стала Романови у великій приго­

д і маленька Зоня. Вона розповіла йому, яку сукню буде мати Стефанїя, ще й пробку м ате­

рні дала. Роман сховав сю пробку і дав зро­

бити гарний букет з відповідним маншетом

і

лентами. Стефанїя здивує ся, звідки він знав,

яка в неї сукня. Роман був дуже рад із себе, але був і нетерпеливий, як панна перед балем.

Цілий тиждень перед забавою він спав з пере- вязаними вусами, щоби виглядали красше. Ре­

ш т а лиця здавала ся йому менше важною і ін­

тересною для жіночого роду; впрочім не мав чого й лякати ся: його лице від реставраций- ного харчу було дуже інтересне: бліде, як у панночок, що їдять зернята кави, оловцї, уголь, цитрину, або й глину із груби. А чупри­

на була у нього здоровенна, густа як щітка, і зачесана з фантазиєю в гору, так що високе, розумне чоло ціле було відкрите.

Але на день перед балем склала ся при­

года, яка на хвилину сколотила його тихе ща- стє. Прийшов він до пані Павловської, бо про­

сила його, щоб заняв ся деякими орудками; аж тут він тілько привптав ся, а Павловська з Сте- фанїєю просто навали його з ґратуляциями.

— Ґратулюємо! Ви заручені, а нам нічого не кажете!

— Хто вам казав ? І з ким я заручений ?

— Вже ми знаємо. Сегодня лист дістали ми з сеї околиці, де ваша панна. Кажуть, що дуже богата.

— Я нічого не знаю.

— Не вдавайте! А Ганчаківна що?

— Ганчаківна!

Романови аж дух заперло. А тут Стефанїя з докором до него:

— Ви здавали ся мені такими щирими, тимчасом виходить...

І в тім докорі Стефанїї було стілько смут­

ку і жалю!

— Алеж мої ласкаві пані! Присягаю ся, що я не заручений!

Дами не зважали на його присягу. Вони в таких справах не вірять присягам.

— Чи хоч гарна вона ? молода ? розумна ?

— Питали ся обі цікаво.

— Покажіть нам її фотоґрафію, що носите певно на серці! Чи буде завтра на балю?

Роман був просто оголомшений сими пи­

таними; одну тілько мав потіху, що у словах Стефанїї чув виразно заздрість; було видко, що займав її. Він боронив ся, як лев, але йому не вірили. Тоді він став просити Бога, щоби при­

слав Ганчаківну на баль, — нехай би її Стефа­

нїя побачила і його не підозрівала... Ного моли­

тва була така щира, що Бог його справді по­

слухав.

На балю була Ганчаківна: приїхала! Поба­

чивши її, Стефанїя усьміхнула ся, але в ту са­

му хвилину і споважніла. — Хто знає — ска­

зала до Романа і Роман не знав, як сї слова

розуміти. Колиж до того побачив на салї і рад-

2 насилували національну більшість, треба би

постарати ся о відповідні розпорядки. Такі подає вотум курияльне, як се виложив пе- реконуючо др. Адольф Фішгоф. Такий центральний парламент, в котрім була-б не­

можлива національна боротьба і такі сой- ми, в котрих всяке знасилованє більшости було би виключене, піддержані відповідни­

ми реґулямінами, що унеможливляють вся­

ку обструкцию (Іех ЙгЬапвкі. Ред.), ко­

ротко, нова будова, яка мусїла би спочи­

вати передовсім на підвалинах с п р а в е ­ д л и в о ї в и б о р ч о ї о р д и н а ц и ї — такі парламентарні тіла самі зуміють ще кон- ституцийну управу в Австриї удержати а навіть скріпити.

Але чи є така конституция ?

Т ак! каже 8опп- и. Моп1я£8-2І£., ї ї еляборат здавна находить ся в міродайнім місци.

(Ся статя Аи§1гіаси8-а вказує виразно, куди справа йде! — Ред.).

П а р а н а.

(З! справозданя з подорожи делегатів краввого виділу до Бразилії).

(Дальше).

Другий обсяг становить ви ?окорівня, на яку входимо по перебутю пасма гір 8,ігга 6е Маг, що підносить ся до 1200 метрів над уровінь моря. Ся високорівня, знесена на яких 1000 м е­

трів над уровінь моря, має зовсім иньші кліма­

тичні відносини, як поморе. Високорівню покри­

вають шпилькові ліси (Агаисагіа Вгазіїіепзів) та просторі луги, а численні европейскі кольонїсти управляють тут жито, пшеницю, ячмінь, барабо­

лі, кукурудзу, тютюн, вино і овочеві дерева уміркованих полос В сім обсягу, який впрочім посідає плідну почву, що повстала через стру- пішінє ґранїту, лежить столиця краю Куритиба та численні иольскі і рускі кольонїї.

Недалеко Куритиби має свої жерела ріка І^иаззи, одна з найважнїйших комунїкацийних артерий стану, сплавна на простороні! звиш 60 Географічних миль. Від заходу рівнину Курити­

би відграничує пасмо, а властиво високий сту­

пінь 8еггівЬа, високий на 1200 метрів. Звідси на захід вступаємо в обсяг камінистого степу, що становить продовжене знаних вже нам Сагаров Сегаез. Високорівня Сагаров Сегаез спадає сте­

пенево на захід, а зачавши від місточка Р а їт е і- га І. С иріт, появляють ся що раз частїйше шпилькові і листові ліси, аж до підніжа гір 8егга

6а

Еврегапга, найвисших в краю, бо дохо­

дячих до 1300 метрів височини. Розлогі степи околиць міста Сгиагариага, що посідають значно урожайнїйшу почву, чим Сагаров Сегаев, тягнуть ся від Йегга 6а Еврегапла дальше на захід. Тут вступаємо вже в обсяг плодоносних червоних глин (8егга гоха). Границю сеї урожайної поло­

ника, його серце переповнило ся дивними почу- вжнями. Для відваги він випив чвертку вина в буфеті і йому стало троха лекше на серці.

Перетанцювавши вальса із Стефанїєю, він по- хожав з нею по салі (Ганчаківна трохи не з’їла їх обоє очима, а Стефанїї се очивидно дуже сподобало ся) і бавив її веселою розмовою.

Йому було так приємно!

— Ви читали «Дівочі сльози ?» — питала ся панна Стефанїя.

— Читав.

— Правда, чудова річ?... Що, н і? Ну, ро­

зуміє с я ! Ви всі мущини однакові. Коли ми упо- минаємо ся о рівноправність з вами, то вам се не подобає ся. Ви все хочете бути панами з пов­

ним правом на житє своє і наше, на працю, на любов, а нам ніяких прав не признаєте.

— Бо ви всіх наших обовязків не хочете на себе нриняти. Прав хотіли би, а обовязків ні.

На приклад у війську не служите — відповів Роман так тілько для суперечки.

— Я служила би, як би мене взяли.

— Розуміє ся при гузарах і відразу офі- циром. Уніформ богатий, нічого казати!

— Ет, ви всі думаєте, що ми тілько за у- нїформами пропадаємо.

— Ну, то возьмім, коминарем згодились би бути? Подумайте собі, що ви бідні і прине­

волені бути коминарем, чорнити немилосерно

си переступили галицкі кольонїї над ріками І»и- ієзи і .Ігаїїу, а дальше ціла околиця положена на захід, до долини Парани є зовсім незнаною та від часу прогнаня Єзуїтів зовсім опущеною.

Степенево високорівня спадає аж до 150 метрів височини, входячи вже в горячу полссу, здатну до управи кави, бавовни і т. п.

Підсонє цілої високорівнї є лагідне і зд о­

рове та можна порівняти єго хиба з підсонєм Італії. Хотяй нема до тепер докладних метеоро- льоґічних дат, вказує на подібність італїйского підсоня так характер лісної ростинности, як і роди управного збіжа, трав та ярини. В тутеш- них лісах не росте жадна ростина горячих по­

лос, а переважають АгапЬагіе, магонь (С 'бгеїа Вгазіїіепзіє), Негуа Маїе, девевнисті папороти і бамбус. Управними ростинами є всякі роди ев- ропенских збіж, бараболі, вино, тютюн, евро­

пейскі овочі, наша ярина, а крім сего з тамош­

ня х краєвих ростин: манйок, солодкі батати, чорна фасоля, натомість зовсім не дозрівають банани, риж дозріває лише в низших долинах а помаранчі є дрібні і квасні, як в Льомбардиї і на італїйскій Рівієрі.

Спека в літі не є більшою, чим у нас на Поділю, а н зимі бувають часто приморозки, а деколи навіть сніг лежить через кілька днів.

Числа польских емігрантів’ ) в Парані на­

віть в приближеню не можна обчислити, бо у- рядові викази узглядняють лише емігрантів, прибувших просто з Еврони. Натомість богато кольонїстів прибуло сюди, після всяких пригод, з иньших станів републики сухопутною доро­

гою або водною. На підставі урядових дат мож­

на подати такі числа: До р. 1889. числено поль­

ских кольонїстів в цілім стані на 12.000; в лі­

тах 1890— 1891. прибуло 15.000 виселенців з Ко­

ролівства і Литви, в літах 1895— 1896 25.000 Галичан. Тож урядові дати подають число По­

ляків в стані на 52.000, але се число в дійсно­

сті! є богато висшим і можна єго нриняти на 70.000.

Істория польскої кольонїзациї в Парані є в короткости така: В р. 1868. прибуло 11 родин Ш лезаків до пристани І1а)аЬу в стані Санта Катаріна, поміщено їх на ґрунтах кольонїї Вгиь- цие, на горячім побережю, серед

диких

ботоку- дів. Сі Грунта остали були по кольонїї Ірланд­

ців, яких бразилїйске правительство на жадане анґлїйского консуля мусїло відсилати своїм кош ­ том до Европи, бо не могли там витримати. І Ш лезаки також там не витримали та по вели­

ких трудностях, при помочи о. Зелїньского та інж. Запорского переселили ся до Парани, де їм магістрат Куритиби, тбдї ще малого і лихого

*) Подаємо сей уступ справозданя, хотяй в наведених числах поминено зовсім ріжчицю ме­

жи польекими а рускими «Галичанами». Маємо при сім надію, що сі звістки про иольскі кольо­

нїї в Парані, дехто з наших бразилїйских допи- сувателїв доповнить датами про рускі кольонїї,

— о що дуже просимо. — Р е д .

своє біле личко зажею, але зате вилазити к о - ( мином на дах, на те найвисше становище, яке тілько мущини займали доси. Не схотїли-б? От бачите!

— Всеж таки ви маєте волю, а ми н е ­ вільниці!

— Звісно, звісно: ми маємо волю любити панну і дістати гарбуза. Ми вибираємо, а ви бід­

ні тілько ждете... Право на гарбузи ми вам лю­

бісінько відступимо. Поміняймо ся раз ролями.

Вибирайте на приклад мене; я буду сидіти в городі на лавці, а ви прийдете несьмілі, заж у­

рені, і почнете говорити про бодяки, місяць, со- ловіїв, жаби і т. п. поетичні річи, потім скаж е­

те: «люблю вас!», а я ночервонївшись відпо­

вім: «Спитайте тата!» або «Моє серце належить уже до Ганчаківни!» Коли ми мущини діждемо ся такої волі?

— Глузуйте собі здорові! Ви всі тілько глу­

зуєте собі з нас і не хочете зрозуміти. Того не бачите, які ми безпомічні, які б е зза х и с т н і---

— Знаю, знаю: се стоїть у «Дівочих сльо­

зах». Ну, ви мабуть маєте з чого жити?

— Я не про себе, а про иньших.

— Але ви — —

Роман не договорив, се вже було би з а ­ надто сьміло.

Букетом, який він подав Стефанїї при ко- тилїонї, він зовсім здобув собі її серце. Вона

місточка, приділив по кілька морґів Грунту та.

дав заробок при будові дороги.

В р. 1875. прибуло до Куритиби 64 поль­

ских родин з Німеччини, з західних Прусів і за- ложили кольонїю Абронхес, недалеко міста. В р.

1876. прибуло кілька тисячий польских виселен­

ців з Прусів і Галичини та їх поселено також в сусідстві столиці на кольонїях: 8. І^пасіо, Ог- Іеапз, Б. Ребго, Кігіега, О. Ая^ивіа, Т Ьотаз Сое- ІЬо і 8. Савбіба. Сі кольонїї творять комплекс, який тепер має урядову назву: «Нова Польоиїя».

В р. 1885, 1886 і 1887 заложено новий ряд польских осель в близькості! Куритиби: Ааіопіо Ргабо, Ргезібепіе Гаггіа, 2 ісЬагіаз, Мигісу, Іп- зресіог СагуаІЬо, Ассіоіі, .Іоао АІГгебо, 8. Ьаигепсо, СЬгізІіпа, АІісе.

Иньші польскі оселі повстали в тім самім часі в околицях Понта Ґроса іКастро:Єиагаипа, Таеиагу, Кіо Уегбе, Егабіа, Абеїаіба, Виїи^иага, Гіогезіа, Ііаіасоса, МоЬвгаа, ТіЬа§у, 81. Ьеороібіпа, 8. Кіага.

В роках 1890 — 92 заложено ряд польских осел над рікою 1§иаззи: 8. ВагЬага, СопІа§а1Іо, Кіо боз Раїоз, А^иа Вгапса, 8. М ііЬеиз, Кіо СІага, ВаггаГеіга і в околиці Ріо Неґро: Ьисепа.

Галицких емігрантів з двох нослїдних літ поміщено на нових кольонїях: Ргибепіороііз, Рог- 1о ГГпіао, 6ав§а<1а, А^иа А тагеїіа, Урігаио;а, Са- зіеііапо.

(Дальше буде).

З ПОЛІТИЧНОГО п о л я .

Після інформаций «Рга^ег Та^ЬІаК-у» сойм ческий стане скликаним на день 14. цьвітия.

З Будапешту доносять, що спільні делєґациї м а­

ють бути скликані на цьвітень с. р., а наслідком сего наради обох парламентів будуть перервані на якийсь час.

Нїмецкі дневники ще тягом застановляють ся над причинами, які спонукали цісаря Віль- гельма до виявленя таких незвичайних симпа- тий Англичанам та доходить до переконаня, що монарх хотів віддячити ся за поміч, дану в ки- тайскій справі. Деякі з сих дневників, як пр.

КЬеіпізеЬ-ХУезіГаїіі-сЬв 2

і

£. подають ся як ствер­

джений факт. Цісар — пише сей орган — є ду­

же невдоволеним з перебігу китайских подій, а іменно не таїть зовсім свого обуреня з при­

чини поетупованя Франциї і Америки в справі начального проводу китайскої експедициї. Сі держави наперед признали ґр. Вальдерзого, хо­

тяй не без застережень, начальним провідником, однак потім робили ріжні трудности, наслідком чого нїмецкий, начальний провід став лише пустою формальностию. Берлиньскин уряд за - граннчних справ посідає ще дуже богато дока­

зів сего інтриґантского поетупованя; не все з того дійшло до відоми широкого загалу. Без застережень признали начальний провід Німеч­

чини лише анґлїйскі війска. а вчинили се на і чудувала ся його бистроумности і ріжним инь-

шим гарним прикметам. Потім, коли дами ви­

бирали мущин до танцю, Стефанїя вибрала й о­

го, сказавш и притім важні сл ова’ — Се наше одиноке виборче право і то ще на коменду му­

щин.

А Роман сказав на те неменше важні сло­

ва: — Я вам признаю і всяке иньше право ви­

бору...

Обвішаний ордерами і оголомшепий чара­

ми балю і прихильностию Стефанїї, він зовсім не зважав на те, що і радник Скрутинський танцював з. його милою — годї-ж було Романо­

ві! все тілько з нею танцювати. З а те заняв його один плян, яким він думав раз на завеїди прикувати панну до себе. Звісна річ: жінки страшенно люблять відважних мущин. Вони ди­

вують ся їх відвазі і за неї нагороджують най- красше. Роман знав уже, яке геройське діло має вчинити, але справді і він застановляв ся добру хвилину, чи відважити ся на таке діло чи ні. Все одно! — сказав він собі вкінці, сьмі­

ло перейшов салю і попросив до танцю — Гаи- чаківну...

Вражінє було незвичайне: Ганчаківна була би танцювала дві години, як би Роман був ви­

тримав, і що більше: вона сказала в розмові

цілих еїмнайцять слів; він упрів, якби не знати

при якій праці; а Стефанїя своїм очам не віри-

з розказ Сельсбері-ого. Сим Анґлїя спасла Німеч­

чину від цілковитого відокремішненя та заощ а­

дила ґр. Вальдерзому велике упокорене. Отже передовсім учутєм вдяки можна витолковати собі поступованє нїмецкого цісаря, яке в Німеч­

чині принято як незрозумілу заяву надзвичай­

ної нрихильности для Анґлїї. Другі дневники, повторяючи сю статю, зазначують, що справді хід китайскнх подій не б таким, щоби цісар Вільгельм міг бути вдоволеним з него, а вислїд великої замореної акциї Німеччини був би ще фатальнїйшнм, колиб не щира поміч Анґлїї.

Після донесеня анґлїйскої часописи Іаіе- гиеі Ке\ие, число анґлїйских війск в полудневій Африці виносить тепер: 84 баталїонів піхоти, 21 баталїонів кінної піхоти, 17 полків кінноти, 9 батерий артилериї кінної, 45 батерий полевих, 2 батериї артилериї гірскої, 3 компанії артиле­

рій' піхотної і 20 баталїонів льондоньских охот- ників. Кождий анґлїйский баталїон можна чи­

слити на 800 людий. Полк кінноти має що най­

більше 400 коний, бо більша часть коний упала в наслідок недуг і лихої поживи. Загалом проте має льорд Кіченер під своїми приказами войск спосібних до борби, що найбільше 71.000 піхо­

ти, 15.000 кінноти і 336 армат. — Супротив ве­

личезної рухливости і підприемчивости Боерів і великаньских просторів, на котрих треба розсі­

яти анґлїйскі войска, така армія не вистане, і ледви чи вистане й жадана Кіченером підмога 30.000 людий. Тому то в анґлїйскім парламенті виступив з острою критикою веденя війни і по­

ведена иравительства провідник ліберального сторонництва Кампбель Баннерман. Пригадав, що міністерство вже в осени впевнювало, що війна в полудневій Африці покінчена і що хо­

дить лише ще о привернене спокою і безпечно­

сті! в краю. Тимчасом війна веде ся до нинїш- ного дня і кінця єї цілком не видко. Отже або правительство сьмішно помилило ся, або допу­

стило ся безличного перекрученя подій для аґі- тацнйних цілий. Правительство повинно не ли­

ше висилати до Африки чим раз нові відділи війска, але передовсім видати проклямациї, в котрих впевнило би, що Боери не будуть поли­

шені прислугуючих їм прав, а в такім случаю війна скоро скінчить ся. Бальфур відповів, що війскові дорадники правительства впевнювали в осени, що опір Боерів вже зломаннй. Прави тельство не могло знати, що Боери против своїх власних інтересів розпічнуть нідїздову війну.

Правительство не може їм сказати- «Зложіть оруже, а одержите конституцийні права», але мусить передовсім боронити авґлїйскої переваги в Африці'. Боери дуже добре знають, що на случай зложеня оружя одержать ті права, які їм належать ся.

Н о в и н к п.

— Календар. В

ч е т в е р : гр.-кат. Теодора;

рим.-кат. Елеонори. — В п я т н и ц ю : гр.-кат.

Никпфора; рим.-кат. Петра Ст.

ла, так здивувала ся. Однак замість похвалити Романа за відвагу, вона сказала йому: — «Вас таки щось тягне до неї“... З такої замітки Ро­

ман не був рад, але потішив себе небавом зна­

ним спостереженєм, що льоґіка у жінок иньша, як у мущин.

З а те знов як любо вона усьміхнула ся до Романа но двох днях, коли у «Рускім дневни- ку< прочитала опис балю; там очивидно ніхто ииьіний, лише Роман, назвав її королевою ба­

лю. Він не виписав цілого її імена і прізвиска, але букви «Стеф. Черк.» очивидно не означали нічого иньшого, як її саму. При пайблизшій на­

годі вона сердешно стиснула його руку: друко­

ваних компліментів для себе вона ще пе чита­

ла ніколи в житю.

Були се гарні часи — —

«А чорт би т.ебе побрав!» — скрикнув Ро­

ман несподівано; се бажане його відносило ся до голки, що, притиснена до стола, зломила ся аж на три части. Через те якийсь час його уя­

ва була занята ґузиком і голкою, але вже не­

бавом гіятиіі ґузик сидів твердо на своїм місци

— і не було ніякої перешкоди згадувати далі гарні часи.

* * *

(Дальше буде).

— Концерт в честь о. Митрополита

відбув ся вчера після проґрами, при участи численної пу- блики з провінциї. Ціль і характер концерту та фірма Ставропигійского Інститута вчинили, що з'їхали ся сьвященики і від Тернополя і аж з Лемківщини. Очивидно, що львівский штаб використає сю обставину для доказу сили і чи- сленности «старорускої партиї», як се вже по­

казало ся на комереї, що відбув ся після кон­

церту. І тут зібрали ся корифеї москвофільскої партиї в поважнім числі, переважно люди старі

— молодїжи майже не було. Справді «старо- руска» се партия, яка незадовго має перейти до архіви! Але тих бесідників, що виголошу­

вали там промови про «нашого ґенїя...» Пушки- на, належало-б хиба віддати... на Кульпарків.

— Двірский баль,

який відбув ся вчера вБур- ґу, закінчив ряд забав сегорічних мясниць. Ко­

ло 9. год. вечером війшов на салю цісар з ар- хикнягинею Мариєю Иосифою; за ними йшли ар- хикн. Франц Фердинанд з архикн. Мариєю Ва- лєриєюх архикн Фердинанд з архикн. Елисаве- тою Мариєю та иньші архикнязї. Крім того у- часть в балю взяли достойники двірскі, дипльо- мати, ґенералїция і ин.

— Сорокові роковичи смерти Тараса Шевченка

обходити муть русько-україньскі товариства в Чернівцях в суботу дня 9. марта с. р. велича­

вим концертом в салі «Народного Дому».

— Акциї «Ґалїчанїна»

підупали до сего ступ­

ня, що не має вже чим і за що заповнити 4.

сторону. «Пасобій нєг» а ту читачі оцінюючи вартість ґазети, хотіли би еї мати даром, або по зниженій ціні. Бідний «Ґалїчанїн» заливає ся в »гіереписк-і« гіркими сльозами, а на доказ убожества показує голі плечі: четверту сторону незадруковану, білу як сибірский сніг.

— Артист-маляр Іван Труш

устроює у Львові в перших днях цьвітня с. р. виставу своїх к ар ­ тин. Побіч кільканайцятьох мінїятурових ескізів будуть виставлені краєвиди: «Могила Ш евченка під Каневом», «Надднїпровий вид з могилою Шевченка», «Місце хрещена Руси в Київі», «Ве чер над Дніпром», «Андреївска церков в Київі»,

«Вид з над ГІсла під Гадячем». З численних портретів, які артист остатними часами малю­

вав, виставлять ся портрети: Лисенка, проф.

Грушевского, п. Грушевскої, н и Драгоманівної, проф. Антоновича, Вяч. Будзиновского і Лесі Українки.

— З львівскої архиепархії.

Речинець для руко- поваганя на пресвитерів назначено на день 5.

марця с. р., а ті, що желають бути нринятими до нресвитерского дому, мають свої поданя внести найдальше до дня 27. с. м.

— Впр. Отців духовних,

котрі до осягненя цї- ли дяківскої льотериї значнїйшим закупном льо- сів з скарбони церковної не причинили ся, про­

симо о щедрі датки з тихже скарбом для цілії льотерийної. Датки ласкаві з зазначенєм: д л я цТлп дяківскої льотериї, просимо присилати під звичайною адрес но: Дирекция Народної Торго- влі у Львові. — о. Д. Танячкевич.

— З львівскої судової салі.

Перед звичайним трибуналом у Львові розпочала ся вчера р о з­

права против 11 обжалованих за напад на двох офіцирів 58. гі. и. в Перемишли. Головною при­

чиною сеї події' були напасти на війско сония- лїстичного «Оіоз-у рггеїпувк-ого», якого відві- чальний редактор, Колькевич, ставав за се не- раз перед трибуналом присяжних судиїв, але все виходив побідоносно. Вкінци

в однім з

чи­

сел «СІ. рг2.« появи.іа са статя — якої автором мав бути провідник перемиских социялїстів др.

Гермап Лїберман — обкидаюча болотом офіци­

рів. В редакциї явили ся небавом два офіцири з просьбою, би їм подано імя автора статі. Від- новідию на се було потовчене їх робітниками в редакциї, а опісля напад на них на улици. З а се стануло перед судом 10 обжалованих: Реґер, Рихлік, Олєарчик, Гебель, Пєхоцкий, Колькевич, Дубіс, Добряньский, др. Лїберман і Врона, а 11.

Мария Чопівна, 17-лїтна дівчина, за кривопри­

сягу. Розправа мала відбути ся в Перемишли, але щоби оминути демонстрацій, перенесено єї до Львова.

— .Школу драматурґів мають засновати в Но­

вім Йорку. В ній будуть учити, як має ся пи­

сати комедиї, драмати і т. ин. Наука буде тре вати два літа. В першім році познайомить ся учеників з технічною будовою драмату, а в дру­

гім році будуть они вже писати одноактові шту­

ки, пізнїйше дві-, три- і більше актові. При іспиті' має кождий з учеників нредложити одну штуку на конкурс, а нагороджену штуку відо- грає ся на одній з перших сцен. В сей спосіб Американці думають придбати собі писагелїв.

Зовсім но американьски!

— Портрет

цісаря Вільгельма. Цісар Вільгельм підчас свого побуту в Льондонї замовив пор­

трет у проф. Геркоммера. Портрет виготовлений вже до половини і зроблений є на великих плитах цинкових а для тривкости мальований е.малїєю. Цісар представлений на портреті в мундурі кірасиєра, в високих чоботах, в корона- цийнім плащи, зі шаблею в руках.

— Убійник 24 осіб.

В селі Калинівці, волинь- Іскої Губернії в Росиї, викрито розбишаку, який

убив в своїм житю 24 людей. Недавно впросив ся до него на ніч дротар, а розбишака дума­

ючи, що у дротаря є гроші, убив єго сокирою, тіло почвертував і викинув до яру, а одіж схо­

вав до хліва. При убитім найшов всего 1 ру­

бель і 50 копійок. Коли на другий день рано розбишака вийшов до двора на роботу, а єго жена пішла до сусіди по воду, війшли до хати якісь господарі закурити люльку. М іла дитина, що була тоді в хаті, розказала прибувшим, що єї батько убив в Яочи чоловіка, а мама вичи­

стила хату з крови. Господарі не хотіли спер­

шу сему повірити, але коли найшли укриту в хліві одіж, повірили дитині і донесли про се власті!. Увязнений убійник признав ся, що пе­

ред двома роками замордував ще якогось подо- рожного, а підчас свого побуту в Бесарабії убив і ограбив аж 22 людей.

— Невдалий замах анархістів. В

Ж еневі аре­

штовано двох анархістів, що наміряли заморду­

вати президента тамошного суду Ґонеля. При них найдено підроблені пашпорти, котрими хо­

тіли послужигись на случай невдачі атентату, аби утечи до Америки. Однак ареш товано їх перед сповненєм злочину. При переслуханю при­

знались они до всего.

— Надто поглядова наука.

Перед окружним су­

дом в Цїшинї на Ш леску ставав онодї катехит місцевої школи жіночої, обжалований за «рев­

ність в науці». Іменно катехит по поясненні у-, ченицям шестої заповіди, наводив практичні приміри з житя в такий драстичний спосіб,

що

через те допустив ся провини проти обичайно- сти. Розправу відложено, бо не явили ся веї сьвідки.

— Дрібні вісти.

Вчера відбуло ся вінчане д-ра Михайла Олійника, лікаря в Мостах великих, з п-нею Мариєю Фіцнер-Морозовою, б. артист­

кою галицко-руского і україньских театрів. Він­

чане відбуло ся в костелі св. Анни у Львові. — На шляхах Копичинцї-Гусятин, Г адікф альва-Ра- дівцї, Радівцї-Бродина, Карльсберґ-Путна і на коломиских зелїзннцях льокальних привернено рух поїздів. — В Чехії, в горішній і в долішній Австриї настали острі морози. В Чехії замерзли онодї в ночи 3 особи. — В Станиславові дня 18. с. м. вибухнув огонь в домі Галяревича при ул. Липовій і знищив три господарства.

— Гумористичний кутик.

Житеііский проблем.

Б ез воздуха чоловік не може жити, а

а

воздуха також ні.

Лвторске щасть.

— Отже ваша драма ждала цілий рік, нїш вийшла на сцену ?

Так, а зійшла зі сцени за один вечір...

Боязливий.

— Коли приходжу до тебе, жіночко, то бою ся своєї тїни.„

І тому ніколи в день не приходиш до до­

му, але аж пізно в ночи!

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 20. лютого. Нинішнє заеїданє дер­

жавної ради розпочало ся серед загального на­

пружена що-до заяви през. Фетера в справі принмованя ческих інтерпеляций. Зар аз на по­

чатку заеїданя внїс ческий посол Сілєний, аби ческі петициї печатано в протоколі. На се кри­

кнув Шенерер: То є викрут, в той спосіб хоче­

те втягнути ческий текст до нїмецкого прото­

колу.

Опісля през. Фетер заявив, що на сім зась»

даню не допустить до ніякої дискусиї над цен- зуровапєм інтерпеляций, бо се порішено на по­

переднім заеїданю. Се викликало бурю між Ш е - нерериянцями.

Промовляло ще кількох послів, а між ни­

ми пос. Б а р в і н ь с к и й у відповідь на напасти д-ра Коса.

При кіици заеїданя през. Фетер зложив за­

яву, що приймає ческі і’нтерпеляциї але в н ї- мецкім перекладі. Відчитувати має ся їх по н ї- мецки, а зміст ческий зглядно в иньшій мові має ся лише долучити. Петициї приймає ся к кождій мові, а внесеня лише в нїмецкій.

Слідуюче заеїданє завтра о 11. год.

Відень, 20. лютого. Вчера пополудни відбу­

ла ся у президента ґр. Фетера друга конферен- ция в справі нриймованя пенїмецких інтерпе­

ляций. В конференциї взяли участь: Кайцль, Пацак і члени нїмецкої лівиці. Виглядів на ком­

проміс нема. На нині рано заповіджена ще кон- ференция всіх клюбів, яка відбуде ся перед з а - еїданєм у президента.

Відень,

20. лютого. Коло польске на триго-