Ruslan. R. 5, č. 130 (1901)

(1)

Ч. 130. Львів, Неділя, дня 10. (2 3 .) червня 1901 Річник V.

Передплата

на »РУСЛАНА« виносить:

в Австриї:

на цілий рік . 10 ар. (20 кор.і на пів року . б ер. (10 кор ) на чверть року 2 60 зр. (5 кор.) на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.)

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пін року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и к псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дня

крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция >Руслана« під ч. 9.

ул. Колернина (Лїндого ч. 9.) Екс

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді

сланім» 20 кр. від стрічки. По

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.

Поквапність галицкого сойму.

(+ ) Вже перед самим скликанєм кра

євого сойму вказали ми на те, що пора призначена на обради вельми недорідна, а час вимірений на ту цїль вельми скупий, так що сойм ледво велів полагодити буд- жет і деякі ще дрібниці. Більшість послів, що займають ся господарством, будуть квапити ся домів і длятого в сій порі не може бути хосенної і поважної роботи, хоч краєний виділ приладив дуже богатий ма- териял і вніс деякі вельми важні і далеко- сяглі начерки законів. Цікаво однакже, що вже кр. марпіалок вказав у своїй вступній промові на два начерки законів, які нале- жало-б но вго думці конечно в сій сеснї полагодити, а також соймова більшість і стояче за нею дневннкарство вважає єї справи вельми пильними та змагає до їх полагоджена перед кінцем сеї законодатної доби. Вже пер^д сонмом натякнули ми в нашій часописи про сі начерки законів, нредложені кр. виділом на основі відомої Іех Гупка і внесена Поточка. Один начерк

в п р о ч а с о в у н е п о д і л ь н і с т ь р і л ь н и 

ч и х по с і л о с т и й с е р е д н и х р о з м і р і в , які користують ся рентовим кредитом, --- другий п р о т в о р е н е р е н т о в и х о с е л ь . Пригадуємо, що вторік т. зв. Іех Гуп

ка стрітила ся в сонмі і на вічах з явним опором, отже відослано єї разом з внесе- нєм Поточка до кр. виділу, а сей поручив обрібку теперішного начерку одному із своїх урядників. Робота вийшла доривочна з великого поквапу і має богато правни

чих і кодифікацийних недостач, які має направити усмотрений до того справозда-

Наталь Вахнянин.

„Лемент ввбожного намист ж у “.

Р. Б. 1871., 20. червня.

Ой пішла тяж ка жаль-недоля та по всій кацап- скій земли, Як стала ся смута у городі у Львові,

Що пан Богдан тяжко занедуговав,

До себе усіх Юрцїв, старшину кацапску іззивав, Та на раді ізо веїми опрощене брав,

Привіти клав,

Що всю кацапщину миром зоставляв.

До послїда години дохожав, Словами промовляв:

— »Ой, ви панове молодці, хоробрі кацапики, Усі ви старшини юрскі еївоглаві!

Що треба та вам радо рушати, Собі редактора ізберати;

Бо вже я, »іспорчен здоровєм», вельми недугою, До послідиього часа дохожати мушу,

На село, до Смерекова виїжжати мушу»...

— „Чи вже таки ти, Богдане, хочеш нас зістав

ляти, Сиротою Кацапщину покидати,

Основякам на позір оддавати ?

Чи вже дармо тая безчастна Кацашцина Катко- ви молила, Щоб міцна його воля з під кормиги „Основи"

свободила, На позір, на поругу хлопоманів не давала,

вець др. Пілят. Однак при всіх направах закон сен для руского народу є некори

сний задля самої єго цїли, яку він має сповнити. Законодавці взяли собі взорець з пруского закона про Кеп(еп£іїіег, котро

го змаганєм було улекшенє внутрішної ко- льонїзациї, виміреної головно проти поль- ского елементу в Познанщинї. Головним наміром нашого начерку закона є, улекши- ти більшій власності! парцеляцию обдовже- них дібр, щоби з одного боку допомогти більшій власності! визволити ся з надмір

ного обдовженя, а з другого, подбати про утворене середних рентових господарств, які би мали з часом набути виїмкові в по- рівнаню з дрібними господарями політичні права (значить, з часом стали би вірилїста- ми). Ми нічого не можемо мати проти то го, щоби більша власність визволила ся з обдовженя і щоби в тій цілії помагала собі парцеляцнєю частини своєї землі. Т а

ке змаганє бачимо вже й нині і оно з од

ного боку помагає більшій власності! рату- вати ся від запропащеня, а з другого бо

ку нашим малоземельним хліборобам дає спромогу набувати землю і поправляти свій бцт. Колиб обдовжені більші властителі, колиб краєві власти а також краєвий банк з більшою прихильностю для наших хлі

боробів вели таку парцеляцию, тоді при

родним способом скріпив би ся у „а с хлї- боробский стан, видобув би ся з без- або малозе.мельности і поправив би свій мате

ріальний бит. Справа вийшла би лише на загальну користь. Окрім того належало би подбати про живійше розбуджене краєвого промислу, про подвигненє занепавших ре

месел, щоби тим способом витворити від

плив одної частини хлїборобского населеня

Грішми наділяла?

Чи вже дармо она Каткови годила, йому вірно служила ?«

То пан Богдан ті слова зачуває,

До всіх Юрцїв еїдоглавих, старшини, кацапскої Такими словами промовляв:

— „Панове кацапики! добре ви дбайте, Собі редактора наставляйте,

Бо я стар, болію, більше редактором не здолїю’

Коли хочете, панове: Павлюка Гордієнка

Волоокого, або ІІавутченка Грубаря, або Васька Ковальчука Радоруского, або Підбрусняненка

Бурсаковского...«

То кацапи теє зачували, смутно себе мали, Тяжко зітхали, словами промовляли:

— >Не треба нам Павлюка Гордієнка Волоокого, Ні ІІавутченка Грубаря, ні Васька Ковальчука Радоруского, ні Підбрусняненка Бурсаковского, А хочемо ми „друга" твого, Финтика молодого,

„Сотрудника" давного.

То пан Богдан теє зачуває, Словами промовляє:

— .Мій Финтик, хоча він мені щирий друг, Та його у редактори ізберати не радую,

Бо він і розумом слабенький та і тілом недугує, Хоча окуляри має, правди не добачає,

Азбуки добре не знає.

Проміж себе редактора ізберіть, Та по його проводі думайте, робіть!*

То обізвав ся Павлюк Гордієнко Волоский:

— „Будемо ми старших людей біля його дер

жати, Будуть они його научати,

в сю сторону, уможливити їй иньший, окрім хлїборобского, спосіб прожитку і запобігти перелюдненю малої хлїборобскої власности і і єї роздроблюванні.

Тимчасом законодавці, не подбавши вперед про таке обезнеченє безземельних або малоземельних, хотять творити рентові оселі, які при рухливості! західно-галицко- го мало- і лихоземельного хлібороба у нас дістануть ся при помочи більшої власности і властий автономічних та адмінїстрацийних в руки того напливового а не місцевого елементу, а до того ще мають бути опісля вистачені політичними правами, вимірени- ми очивидно на обмежене тутешного насе

леня. Се й головна причина, длячого тене- рішний сойм, заздалегідь свого житя, так квапить ся, щоби сі начерки стали закона

ми і ся поквапність мусїла звернути на себе увагу.

Р у с к і с о н м о в і п о с л и , розділивши на других своїх сходинах сонмові иредло- ги, постановили в першім ряді розглянути і оцінити досяглість начерків про часову неподільність рільничих посїлостий сере- днпх розмірів і про творене рентових осель і на третих своїх сходинах (в пятницю), обговоривши обидва начерки, о д н о д у ш н о з а я в и л и с я п р о т и в н и х , в в а ж а ю ч и ї х д л я р у с к о г о н а р о д у в е л ь ми ш к ід н и м и . Однак і руске населенє не повинно заспати сеї справи і дати ви

раз своїм поглядам в п е т и ц и я х , я к і н а л е ж а л о би я к н а й с к о р ш е в н о с и т и д о с о й м у і тим піддержати змаганя своїх послів. Стіймо на сторожі наших прав, на

шої землі, якої у нас обмаль, щоб ще на ній поселювати напливових поселенців.

Будемо його добре уважати,

Тебе, батька нашого, старого редактора споми

нати”.

То Богдан тоє зачував, Велику радість мав,

Лисою головою поклін оддавав, Сльози на «тарелку» проливав,

Скоро після того, ще і гірше знемогав, Опрощене зі веїми приймав,

Шляпу на голову покладав, Долі сходами шкандибав, На візок сідав,

Зі Львова виїзжав.

То не в орменьскому монастирі у всі звони зво

нили, То кацапики за Богданом рули, голосили, З а місто провожали,

Опрощене приймали, Батька свого оплакали.

Дайже, Боже, за Финтика молодого.

Ж ити, як за старого,

Хліба і соли Каткова вживати, Основяків визивати,

«Бесіду» проганяти, Руске з трьома

с

писати, Всюди по ляцки розмовляти, Рідної мови ие знати,

Сорому лицарству кацапскому доставати, по віки А М І Н Ь !

„Основа" 1871.

(2)

2 КИРИЛО СТУДПНЬСКИН.

Катляревский і Артемовский.

(Дальше).

Та доси був ще д. Стешенко для мене ду

же ласкавим. Не таким він вже в осудї другої частини моєї розвідки про гайдамаччину в »Е- неїдї* Котляревс'кого. По гадці д. Стешенка ся частина «повна помилок*. Перейдемо заміти д.

Стешенка по черзі.

Д. Стешенко невдоволений, що на основі твору Стороженка «Гаркуша* я прийшов до ви

воду про єго неприхильність до гайдамаччини.

Рецензент каже, що «досить рісковано робити якісь виводи про думки авторів зі слів ріжних персонажів їх творів*; що «з самої пєси «Гар-

ство и вт> настоящемт, времени иотерявшеи вся

куша* можна витягнути иньші думки про г а й -! . .

1 . • кое политическое її соціяльное значеніе. Вт, по-

дамаччину, ніж виставлені мною; що досить знати „Кіндрата Бубненька Швидкого, де «гай

дамаччина малюєть ся о стілько виразними і прихильними рисами, що записувати Сторожен

ка в число противників колишнього руху можна тільки через непорозумінє*; що «вчитавши ся

в твори Стороженка і не знавши навіть Бубнен-1 _

, . . . . . .> женка говорить дуже богато. Стороженко оси

ка (спасибіг за комплімент!), львівскии учений г г з

дживав козаччину за те, що она принесла з со- міг би уже а р п о п збагнути, що Стороженко, ? . . .

. , бою і кріпацтво і панщину, а ідеалізоване ко

пко ворог усякої шляхти, ніколи не міг бути ___ 1 .. • „ прихильним до такого антигнобительского руху,

яким була гайдамаччина, навіть при всіх спо

лучених з нею нелюдскостях*.

На перший погляд виглядали би сї заміти д. Стешенка оправданими. Коли однак пригля

немо ся творам Стороженка близше, то пере- сьвідчимо ся, що тут не я помилив ся, не я за- ризикував, лише д. Стешенко.

Що в «Гаркуші* виявив Стороженко свою не

прихильність до гайдамаччини, се річ зовсім певна.

Історичний «Гаркуша* виглядає цілком инакіпе, ..

г, п ' ,, . г, стию та зьвірством. От, чому д. Стешенко на- як «1 аркуша* Стороженка. В драмі Стороженка .. 1 ’ 1

дармо хотів би «з самої пєси «Гаркуша* витяг

нути иньші думки про гайдамаччину; от, чому Г- ' ~ ’ Г ' ■* ’ - х' _ помиляє ся д. Стешенко в своїм тверджешо, що

Січовиком, бороти ся з невірними, а «тоді буде 1 ’

Г,

' .. Стороженко «яко ворог шляхти не міг бути не-

она єго' на віки вічні*. Гаркуша сповняє єї 1 г •

волю прихильним до гайдамаччини*. Стороженко міг

’ Історичний Гаркуша був Січовиком, боров бУти ВОРОГОМ шляхти’ але пе також СТОРОН- ся з невірними під Очаковом і Ханджибеєм, але " иком сего лиха> яке несло 3 собою для Ук Ра*

ще тоді, коли не був гайдамакою. З гайдамач- їньского ЛЮДУ козацтво' анї прихильником «хар- чини вії. вже до Січи не вернув-). цизства’ Розбишацтва* (говоримо словами Сто-

Гаркуша Стороженка красний як сонце/ Роженка), яке проявило ся в гайдамаччині.

і - З ипьшої причини і рівнож нарочно не

Історичного 1 аркушу вже в початку єго гайда- 1 . .. 7

, .. згадав я також про деякі твори Кулїша, в яких

мацких грабежии ловлять, засуджують на ка- „ .

,. він в прогиввагу давній своїй апотеозї гайда- торгу, виривають ніздря і зяачать па лобі та ' •

, маччини в «Коліях*8), писав хотьби таке про

обох щоках пятнами.’) ' 1

Між простим людом ходило чимало л є ґе н -, дарних оповідань про Гаркушу.3) Однак нема ні

якої основи думати, що тема драматичного образу Стороженка про любов сотнички з еї за-

хотьби

сотничка, дізнавши ся, що Гаркуша не «честний лицар* а «розбишака, харциз*, велить єму бути

кінченвм взята з уст народа, хотьби длятого, що україньский люд симпатизував з гайдамач-*

чиною. Значить ся, в уста сотнички вкладав Сто- бить мені з сего заміту, однак для повноти до роженко свої власні думки, а в них виявляє не- даю, що творів, в яких Куліш осуджував гай- прихильність до гайдамаччини. Тим то міг я на дамаччину, я не підтягнув до розвідки тому, бо основі «Гаркуші* прийти до мого висновку. іони могли бути лише сьвідоцтвом подражнена

Натомість не втягнув я нарочно «Кіндрата поета, з яким в науці годі числити ся.

Бубненька Швидкого*, бо в нїм виступає Сто

роженко яко етноХраф. Тут не Стороженко, але Кіндрат Бубненько Швидкий виявляв свої сим- і

патиї до гайдамаччини, коли про „Уманьску т р и - і „

зну“, в якій сам брав участь, каже: «То гуля-! З ПОЛІТИЧНОГО ПОЛЯ,

ла скажена наша недоля; то вихопитця в о н а ! £____

ноломям і спалить кілька городів, сел і м іс то -; Побут цісаря в Чехах, подїлав немов спра- чок, то хлине крівавою хвилею і захопить ти- вду успокоюючо на політичні круги так між о- сяч людий, то тозстелитця по краю пекельним (50ма народностями, як і між самими Чехами, чадом і на десятки літ не опамятуєтця народ рПхпепзке Ьівіу доносять, що монарх підчас од тою діявольского курева!... Відкіль же берет- свого побуту в Чехах мав сказати до Енґля, що ця те гіоломя, та, кров, той пекельний ч ад ? Із маб надїю побачити его небавом назад в парля- козачої сльози!*4) ментї. Після донесень староческих дневників,

небавом начнуть ся робити вступні кроки до

') К К о ш о в и к -ь : «Семені, Гаркуша*. Кіевск.

виборчого компромісу межи Старо- а

МОЛОДО

Старина 8 р. 1883. Т. V. стр. 631. і дальші.

і - ” • « •

*) Т а м ж е стр

536 ! чехами. Сей компроміс обчислений також на

•) Т а м ж е стр. 537. Про се в також згадка в «Гар- ’

дальшУ м етУ » як припускають дневники, міг би

куші* Стороженка. !---

*) .Основа" стр. 1862. Априль. стр. 59. О г о н о в - ки. Що і тут несправедливо обійшов ся зі Стороженком с к и й : «Іістор. лит.^рус.* Т. III. ч. І. стр. 358. В критиці критик, не підлежить сумнівовії, коли згадаємо, що не (Пипіна?), поміщеній в «Современнику* з р. 1863., в якій хто иньший, а сам люд -вложив чудові, поетичні пісні та автор силкуе ся висьміяти оповіданя Стороженка, під- оповідана.

черкнеш слова: «Із козачої сльози!* нричім додано:

«Чи

не правда, читачу, який любий сей реторично-палкий, че- 293—і. і мої «Лїтерат. Замітки* стр. 120.

рез лад горячий монольоґ на вустах старого діда? Чу- ’) Гляди: «Літер. Замітки* стр. 21.

дово, дуже чудово!* Гляди «Лї т.-н ау к о в. Ві ст н и к«, ' і) «Дзвін*, стр. 55. Порівнай: Ос. М а к о в е й : май 1901. р. стр. 107. де поміщений переклад сеї крити- «Панько Олелькович Куліш*. Львів 1900. стр. 161

Що в сім опопіданю і в богато иньших Стороженко вважав себе етнографом, попробую доказати.

До недавня думали критики, що Сторожен

ко в значній части своїх оповідань виідеалїзу- вав козаччину. Тимчасом і в оповіданих з ко- зацкого житя Стороженко не передавав своїх гадок, лише гадки і почуваня україньского л ю ду. Докажемо се власними словами Стороженка.

При посилці книгареви Білому поезиї Ар- темовского п. з. «Козацкая Мати* писав Сторо

женко:

«Гулаку Артемовскому очень не нравилось направленіе украинской литературьі, нагіравлен- ной кт> восхваленій) козащиньї, вьізваной в ь край б’Ьдствіями и пресл’Ьдованіем’ь праврсланія, ко

защиньї, принесшей с« собою и панство и крипат-

сланію шь Пантелеймону Алекс. Кулишу Арте мовскій очень мітко, сь свойственньїмь его таланту юморомь, посміялся надь всіма козаколюбцами минувшаго времени. 9то стихотворсніе будеш зо

лотою странницею д л я сборника1).

Я думаю, що сей виїмок з листу Сторо-

зацтва в своїх оповіданях він уважав лише етнографічним иередаванєм поглядів українь

ского народа. Ииакше дивним видав би ся на- сьміх над «козаколюбцами минувшаго времени*, до яких критики причнелювали і самого Сторо

женка.

Колиж Стороженко осуджує козаччину, хоть розуміє, що єї визвали «біідствія и нресл’Ьдова- нія православія*, то тим більше мусів він осу

джувати гайдамаччину, що повстала з тих са

мих причин, а виявила ся жорстокою нелюдяно -

.маччини в «Коліях*8), писав хотьби таке неї:

Я прежнїй вам догоджував словами Порожніми, як розум ваш козацкий, Пишав ся розбишацкими ділами І прославляв пожежі гайдамацкі...1)

Вправдї д. Стешенко дивним дивом не ро-

(Дальше буде).

-) « К іе в с к . С т а р и н а * з р . 1900 Том 68 стр

довести до злуки обох сторонництв против ра дикалів.

Дневники заповіли кілька візит монархів, але сї вістки ще дуже сумніві. І так що до по

дорожі! цісаря Вільгельма на чолї ескадри до Кадиксу на привитанє нїмецких війск, поверта

ючих з Китаю, виявило ся, що дотична вістка льопдоньского й аііу Ехргезз полягала на ошнб- цї, бо се лише корабель «Цїсар Вільгельм II,*

відбуде згадану виправу а на нїм брат цісаря, адмірал кн. Генрик на чолї компанії. Що-до по

голоски, що цар приїде на маневри до Гдань- ска, вийшла она від Вегі. Меиеаіе МасЬг., про які недавно було оголошено, що не належить їх уважати п вофіцияльним органом. Вкінци донесено, що сербскі королівство самі запроси

ли ся з візитою до царя, і цар приймив їх ві

зиту, але без назначена речинця. Отже се ще квестия, коли сї відвідини збудуть ся.

Зі швайцарского Берна доносять що-до конвенциї Червоного Хреста, що по мисли бажа- ня, висказаного на гаґекій конференциї, швай- царске правительство запитало ся держав, на

лежачих до конвенциї, чи пришлють своїх за

ступників на дотичну конференцию. Італія, Фран- ция, Анґлїя і Союзні Держави вже відповіли по- такуючо; Австрия і Німеччина возьмуть напев

но також уділ, — Росия ще не дала відповіди.

Що до речинця, коли ся конференция має від

бутись, Анґлїя застерегла собі, щоби не відбула ся перед покінченєм трансвальскої війни. Се за стережене Анґлїї потверджує звістки про жо- стоке поступованє Англійців з Бурами, як се засьвідчають щораз нові листи.

Н о в и н к и.

Календар. В

н е д і л ю : гр.-кат. Тимотея;

рим.-кат. Зенона. — В п о н е д і л о к : гр.-кат.

Вартоломея ач.; рим.-кат. Иоана Крестителя. — В і в т о р н и к : гр.-кат. Онуфрея; рим.-кат. Про- спера.

— Репертуар руского народного театру у Львові.

В неділю дня 23. р. м. (в салі «Смчагії-и* ул.

Францїшканьска): „Нещасне кохання", драма в 5.

діях зі сьпівами і танцями Манька Початок точно о 8. год. вечером.

Ціни місць: Крісло першорядне 2 кор.;

крісло другорядне 1 кор. 60 сот.; крісло третьо

рядне 1 кор. 20 сот.; партер стоячий 80 сот., а для ґімназиястів і війскових низше фельдвебля 50 сот.

— З Улашковець

ми одержали від о. Плятонї- да Філяса ЧВВ., як провідника василияньских місий, спростоване «на підставі прасового зако- на*, якого не містимо з причини, що не відпові

дає вимогам сего закона. Ми передрукували зві

стку про Зазулинецку місию з «Буковини*, здер

жуючи ся від взяких уваг зі своєї сторони, ти м часом о. Філяс виступає в згаданім спростова- ню против наших «уваг, виснуваних з ложної дописи, та против наших «закидів і напастий на Василиян. З нашого дневникарского обовя- зку, як і з огляду на самих оо. Василиян ми не могли поминути донесена «Буковини*, яке могло навіть не дійти до відома інтересованих кругів в Галичині', а на Буковині визвати вели

ке огірченє та церковну вражду, якої завеїгди треба вистерігати ся та ще між синами одного і того самого народа. Бо коло Зазулинцїв нема жадних „Волохів", як пише о. Філяс, а право

славні Русини, такі самі Русини з діда прадіда, як кождий унїят. Таких «Волохів* є на Бу

ковині чверть мілїона, а на Україні двацять пять мілїонів...

А після сего застереж ена ми з „чемности*

даємо слово о. Філясови, о скілько оно відно

сить ся до фактичних обставин:

З ч. 122. вичитав я, що Ваша Часописи передрукована з „Буковини" зовсім ложні і нас обиджаючі вісти про місию в Зазулинцях. Про

шу приймити до відомости, що

„чистою неправдою і клеветою є, будьто- би один з місіонарів з Зазулинцях, говорячи о Волохах, ужив слова: Ш изматик — бо хотяй ся назва прислугує існовідникам православія, зіста- ючих в схизмі з католицкою церквою, то од

нак, щоби Волохів, слухаючих нроновіди, не дра- знити, сьвященик наш сего слова ие уживав.

Рівнож неправдою є, будьте би місіонар говорив до Зазулинецких католиків, що „муси

те від Волохів сторонити, з ними не стикати ся ніколи, бо їх віра гірша є турецкої або каль- віньскої".

Неправдою є, будьте би говорив „не пийте від них сьвяченої води... бо приготовите собі пекло, в котрім будуть вас чорти мучити і бу

дете кипіти в смолі".

Неправдою є, будьто би сказав: „Хто іде

(3)

з до шизматицкої церкви, той більший гріх тв о

рить, ЯК ТОЙ, ІЦО йде до чужої жінки".

Правдою в дописи є се, що о. Фнлнпів, по

яснюючи католикам Зазулинецким позитивні за

сади віри католицкої, сказав їм то, що не лиш він, але і кождий католицкий сьвященик не то в Зазулинцях, але і в самім центрі православія, в волоскій катедрі в Чернівцях завсїгда сказа

ти готов і повинен, іменно:

„Що правд ва віра, котра веде до царства небесного, є лишень одна на цілім сьвітї, а тою є наша католицка віра. Трчмайте-жся, милі бра

ти, тої віри, а будете спасені".

Правдою відтак е, що хотячи Зазулннец- кпх католиків остеречи від утрати віри на сто

рону волоского православія, говорив о. Филп- пів дальше так:

„Ви масте тут під боком Волохів, но їх ві р а не є така як наша, не є католицка. Тому нам, католикам не вільно до їх церкви заходи ти, ані у їх сьвящеників сповідати ся, ані при

чащати ся, анї на Служби Божі, або акафісти у них давати, анї крести в їх церкві цїловати".

— З товариства ім. Котляревского

у Львові.

Засїдане Виділу відбуде ся ві вторник дня 25.

с. м. о 7. год. вечером в льокали тов. »Руска Бесіда».

— ІО-лїтний ювилей «Львівского Бонна»

відбу

де ся в нятвицю і в суботу в днях 28. і 29. с.

м. В програму обходу входить 1. Концерт (дня 28. с. м.); 2. З ’їзд делегатів усіх «Боянів» (дня 29. с. м.). — На концерті о годині 8. вечером, у великій салі «Народного Дому», виконані бу

дуть дібрані твори усіх наших композиторів З ’їздони делегатів ухвалив виділ «Львівзкого Бо

нна» иредложнти під обради зглядно ухвали слі

дуючі точки: 1. Сполучене усіх «Боянів» в одно краеве товариство; 2. Справу видавництв для потреб «Боянів»; 3. Справу конкурсів на музич

ні твори; 4. Потребу щорічних з’їздів «Боянів»;

5. Внесеня делегатів. — Запрошена на обхід ви

слано всім львівскпм народним товариствам і всїм позальвівским «Боянам».

— Вступні іспити

до І ої і приготовляючої класи на рік шкільний 1901 2 відбудуть ся в ру- скій ґімназиї в Перемишли дня 13. липня пе

ред фериями, а 1. і 2. вересня нофериях ш кіль

них. Зголошуватись належить бодай один день перед іспитом в дирекциї Гімназияльній і пре- дложити: а).метрику ученика, б) еьвїдоцтво ш кіль

не, коли ученик ходив до школи. Без предло- женя метрики ніякий ученик не може бути до ісппту припущений.

— Віче крамарів

скликує виділ філії «Просьві ти» в Тернополя на день 29. с. м., котре відбу

де ся в великій сали маґістратскій о 2. год. по

полудня. Предметом нарад будуть спільні спра

ви крамарскі, а передовсім справа орґанїзациї крамарів, до чого упрошено фахових референтів.

— Іменована. Цісар іменував надзвичайного

професора д-ра Кароля Клєцкого звичайним професором патольоґії на краківскім університе

ті — а ґр. Войгїха Дїдушицкого і п. Олександра

Варвіньского, головного учителя львівскої учи

тельскої семинариї, членами галицкої шкіл ної ради краєвої на будучий період урядованя.

— З черновецкого університету. ІІромоция II.

Осипа Маковея, звісного писателя і професора учительскої семинариї в Чернівцях, на доктора фільософії відбула ся вині дня 22. червня.

— Шкільні мундурки. Краєва рада шкільна ви

дала до дирекций середних шкіл обіжник, в я- кім взиває дирекциї і професорів, аби они дба ли про те, щоби ученики середних шкіл носили приписані шкільні мундури і удержували їх все чисто. Гін. господарі кляс мають пригадати уче- никам приписи що-до нешеня мундурків і звер

нути їх увагу на замічені неправильності!, та завізвати учеників, аби они до початку нового шкільного року усунули всі невластивости в приписаних мундурках.

— В сеймовій салі

прийшло вчера до малого замішаня. Над салею, як звісно, є скляний дах, через який занадто палило сонце. Щоби сему вапобічи, служба розстелювала над дахом поло

тно, але так неуважно, що вибила одну велику шибу. Кусні скла почали падати з гори саме на лаву стенографів і то з такою силою, що один кусень вбив ся в дерево на 2 цент, глубоко. Пе

рестрашені стенографи поутїкали з того місця, а маршалок дав гіриказ, аби робітники на даху ходили осторожнїйше. По кількох хвилях все успокоїло ся.

— Тяжкий заробок.

Дня 19. с. м. пописував ся в Стрию якийсь акробат з Угорщини. Через ц і

лий ринок перетягнено линву, народу зібрало ся кілька тисяч і акробат виліз на линву. Та ледви зробив, кілька кроків, як линва перервала ся і линвоскок упав з висоти 7 до 8 метрів на брук і ногиб на місци. Міский лікар ствердив, що смерть наступила в наслідок стрясеня мозку.

— Зі Станиславова

доносять нам, що послїд- ноі ночи в наслідок великої зливи усунув ся насип на зелізничім шляху межи Тисьменицею а Товмачем. Задля того дирекция зелїзниць за

рядила, що на ушкодженім місци подорожні бу

дуть пересідати ся, поки не направлять насипу.

— Хмаролом.

З Мостиск пишуть: Дня 5. с. м.

над полуднево-східною частию тутеш того пові- та перейшла страшна буря з градом і хмароло- мом. В наслідок того вилила нагле вода в на

ших потоках і наробила в 14 громадах величез

ної шкоди. Комунїкация всюди була перервана, вода забрала кількадесяти менших і кільканай- цять більших мостів і замулила цї.ік >.м пасови ска, сїножати і низніе положені поля. Найбільше потерпіли громади: Никловичі, Голодівка, Орхо- вичі, Щуровичі і Дитятачі. Розстелені здовж рік і потоків полотна, сотки штук, понесла вода сьвітамн. Одному господаревії забрала вода стай

ні, стодолу і комору, иньшому знов пару коний разом з фірою сіна. Води прибули так напрасно, що не було часу нічого ратувати.

— Іспит зрілости

в ґімназиї в Дрогобичи зд а ли: Александрович Ефроім, Автлєр Мойсей, Ба- децкий Яков, Бікель Герш, Борковский Едвард, Дуцько Юлїян, Гопфінґер Альберт, Ільницкий Олекса, Краевский Йосиф, Левиньский Володи- мір, Люстіґ Самуіл, Лаііьцуцкий Станислав, Пах г- ман Герш, Подставка Раймунд, Ресиорд Анраам, Рубін Маєр, Зеґі.іь Сімхе (з відзн.), Стрільбиц- кчй Іван, Цінґер Адольф, Шехтлер Самуіл. Два абітуриенти одержали поправку, а один репро- бовапий На рік.

— «Дика» ловля риб. Коломийский суд рішив недавно спір межи Ільком Стасюком а грома

дою Княждвір в справі ловлі риби в Пруті.

Ілько Стасюк заявив, що він яко властитель Грунтових парцель в Іванівцях, а положених над Прутом, через 6 літ ловив в тім місци рибу, та що громада нарушила посідане єго власно

с т е коли почала собі лобити рибу в тім місци.

Суд І. інстанциї орік, що громада дійсно нару

шила посідане власності! Стасюка і признав ему справедливість.

Однак суд II. інстанциї зм нив сю ухвалу на некористь Стасюка з сеї причини, що управ- ненє до дикої ловлі риб вже знесено, а право до ловлі риб має громада Княждвір, зглядно двірский обшар. Але на сім спір не покінчив ся.

Ілько Стасюк відкликав ся до найвисшого три

буналу, а сей затвердив ухвалу І. інстанциї, а вирок его з огляду на наведені мотиви має за- садниче значіне.

— Кровава екзекуция податкова.

В Скалїщу в Чехії приключив ся

сумний

випадок надужитя жандармскої власти. Селянин Кубу мав запла

тити 68 злр. податку, а що не мав на разі гро

шей, заряджено у него екзекуцию. Екзекутор з двома жандармами зафантував воли. Госпо

дар молив і благав екзекутора, аби забирав все, лише аби воли оставив, і станув у дверех стай

ні, аби не допустити до екзекуциї. На приказ екзекутора жандарми сконали Кубу. Але і тепер він старав ся перешкодити забрапю волів. Тоді жандарми витягнули шаблі і сікли ними селяни

на по голові. Ж ена Кубу станула оборонити му

жа, але і єї тяжко поранено, а еї мужа звяза- но. Коли виведено воли, Кубу зірвав ся ще раз з землі, але екзекутор приказав жандармам стріляти Ранений кулею Кубу номер.

— На чужині.

Чому ти, сонце, не заглянеш, Чому не кинеш лучів жменю В хатину, де сиджу самотно І дивлю ся на тії мури, На тїнн довгії контури,

І дивлюсь сумно та турботно?

Чому ти. сонце, не заглянеш, Не жаль тобі мене бурлаки ? Чи ти не бачиш, як в чужині Ж ию без другів одинокий, Як серце давить жаль глубокий По рідній, тихій Україні ?

Заглянь же сонце, не цурай ся, А вн розплиньтесь чорні хмари!

Бо я не хочу, щоб ви чули, Коли я стану розмовляти, Коли я стану споминати

Із

сонцем дні, що проминули.

Аж як вже зникне вся надія, Зажити щ астя хоть хвилину, Тоді надлиньте чорні хмари, Тоді насуньте ся горою І обгорніть мене ви тьмою, А я положусь сам на мари.

Відень 1900. Остап Тирса.

— Анархістична грозьба.

„ Ь

ісіоує

ЬІоуіпу" до

носять, що маршалок моравского сойму, Седлї- цки, одержав анонімний лист, в якім загрожено, що якби сойм приняв закон що-до полїпшеня учительскої платні в тій формі, яку предложено, то сеймовий будинок вилетить у воздух.

— Розрухи в Бразилії.

Після донесень жидів- ских часописий в бразилїйскій Парані вибухну

ли розрухи против жидів. Ограблено їх доми, ранено кілька осіб і кілька убито. Товпи жидів зігнано на майдан, а опісля прогнано з міста.

Бразилїйскі власти зарядили слідство.

— Конкурс.

Дирекция Товариства Ж іноча

спілка промислова „Труда, стоваришенє заре- єстр. з обмеженою порукою, розписує сим кон

курс на: 1) фахову управительку жіночої ро

бітні кравецкої; 2) фахову гнвалю до веденя ро

бітні біля; 3) фахову управительку торгової то

варів блаватних. — Рефлектуючі на ті посади мають внести свої поданя до Дирекциї Товари

ства у Львові (Ринок ч. 10.) найпізнїйше до 15.

липня 1901. До зголошеня треба долучити: ме

трику, сьвідоцтво моральности, сьвідоцтво фахо

вого уздібненя і заяву, на яку плату рефлекту

ють — Влизші інформациї засягнути можна в Дирекциї Товариства кождого дня з виїмкою

неділь і сьвят в годинах від 4. до 6. по обіді.

— Дрібні вісти.

Нові каеарнї у Львові для обох баталїонів краєвої оборони, при ул. Кохановско- го і св Петра, буде будувати знова звісний ра

бів Рогатин. — 3 Галича доносять, що Дністер і Луква грозять леда хвилі повению. — Минулої неділі вибив град все збіже в околиці Гусятина.

— Гумористичний кутик.

Між приятельками.

— Чи любиш сего чоловіка?

— Щ о? Я не терплю єго!

— Отже се неправда, що виходиш за него замуж ?

— І овшім. З а 14 днів наше вінчане.

— Ну, я не гадала, що ти єго так дуже ненавидиш...

З гадок самотіюго.

Ж и гє — се нездогадна книжка, в якій не

ма анї початку, анї кінця і від тисячів літ гро

мадить ся в ній чим раз більше загадок.

А немічні люди, що одну загадку розвя- жуть, то сто нових відкриють...

І перекидають безнастанно незрозумілими листами сеї великої книги та кивають своїми дурними головами.

З текн підростка.

Одні гості пращають ся, Щоби віддалитись, Другі гості пращають ся

Лиш щоби лишитись.

Наука, штука, література,

Молода Україна ч. 5. і 6.

за май і червень 1901. Зміст: Іван Труш'. Вражіня з могила Ш ев

ченка.

С. Людкевнч:

Про основу і значіне сьпівности в поезиї Тараса Ш евченка. — Мико

л а Височаньскчн: Василпяни в школах! — В а  силь Щурат: ПрольоГ концерту ґімназ. молодї-

жи в Перемишлі в память 40-их роковин смер- ти Тараса Ш евченка. — Тарасові обходи. — Хроніка з нашого житя. — Хроніка з чужого житя. — Бібліографія. — Дрібні замітки.

— Дьвінок,

ч. 12. з 20. червня 1901. Зміст:

Дивні пригоди Комаха Сангвіна, ним самим ро

зказані. Як розвивало ся письмо? — На ро

дині. — Дощ. — Ілюстрация: Церков в Підлю- тім коло Перегиньска.

— Чорний день для галицької шляхти.

Промо

ва посла І. Дашиньского в раді державній 13.

мая 1901. р. (Після стенографічних записок).

Накладом редакциї «Волі». Львів 1901. З «Дру

карні Удїлової» ул. Лїндого ч. 8. Стор. 29. 16’.

Ціна 10 сот.

Т е л є ґ р а м и.

Відень,

22. червня. З кіннем сего місяця цісар виїздить на двомісячний побут до Ішлю.

— Дня 15. липня прибуде монарх до Сольного- рода на відслонене памятника бл. п. цїсарею ї Елнсаветн.