Ч. 282. Львів, Субота, дня 15 (28.) грудня 1901. Річнин V
; Передплата і
, на >РУ СЛАНА* виносить:
в Австриї:
! на цїлий рік . 10 зр. (20 кор.) . на піп року . 5 зр. (10 кор.) ) на чверть року 2'50зр.(5 кор.)
! на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.) 2
За границею:
і на цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків І на пів року . . 8 рублів
або 18 франків ■ .' Поодиноке число по 8 кр. ав. 1
>Вирвеш ми очи і дупту ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о д н я
крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Еке- педиция місцева в Аґенциї С о коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в Н аді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня но 15 кр. від стрічки.
Перед соймом.
(X) В суботу дня 28. н. ст. грудня збирає ся на основі Найвисшого Патенту з дня 12. грудня с. р. краєвий сойм га
лицкий на першу сесию VIII періоду ви
борчого. В перший раз зберуть ся отже нововибрані сего року соймові посли на дводневну сесию, щоби передовсім ухва
лити буджетову нровізорию.
Рускі посли вийшли після иамнтної сецесиї перед закінченем УІІ-го періоду в зменшенім числі з останних виборів, отже їх становище з двох зглядів є тепер труд- нїїіше, як їх попередників. Взявши загал ь
не їх число на увагу, трудно їм буде ста
вити інтерпеляциї і самостійні внесенд, бо не розпорядж айсь 15-ма підписами і бу
дуть приневолені глядіти посторонно за доповненєм своїх підписів. З другого боку знов становище нових послів є труднїйше, позаяк їх попередники вийшли з останньої соймової сесиї і не вернули більше на за
сїданє. Тим способом отже зазначили, що скінчила ся уміркована чи опортуністична політика руских послів. Положене Русинів в краю з того часу однак не тілько не поправило ся, але навпаки погіршило ся, відносини межинародні заострили ся не- тількн сеймовими виборами і їх вислїдом для Русинів, але й иньшими подіями, між котрими передує унїверситетска справа.
Так отже чаш а горести, яка приневолила руских послів покинути останню соймову сесию, доповнила ся ще більше.
Колиж завтра збирає ся галицкий сойм на нову сесию, то насуває ся пере
довсім гштанє, яке становище займуть но
вовибрані руски посли. Від двох тижнів снують ся по краєвих і позакраєвнх днев- никах всякі вісти, викликані довірочними
зборами, які відбули ся 17. ц... ст. грудня с. р. з почину руских послів. Деякі днек- ники подали вість, що на тих зборах ухва
лено, щоби рускі посли вступили до сой- му, иньші знов, що там ухвалено абсти- ненцию, а иньші знов помішали сї збори із загальними зборами Народної Ради і довірочними зборами рускої національно- демократичної партиї дня 25. і 26. грудня.
О скілько сягають наші інформациї, може
мо зазначити, що на зборах 17. грудня не запала ніяка ухвала анї що-до абстинен
ц ії анї що до участи руских послів в сей
мовій сесиї. Сегоднн вечер, в пятницю, зб и рає ся нровізорично уконституований рус- кнй сеймовий клюб на засїданє і негіереч- но першим предметом нарад буде питане про становище руских послів, бо властиво рускі посли яко такі в першій лінії, а відтак їх виборці покликаними рішати о становищі і політиці в сойм і, а рішеня вся
ких иньших зборів або товариств можуть мати лише дорадне значіцє.
Не хочемо пересуджувати рішеню ни
нішнього засїданя руских послів, а позво
лимо собі з нашого дневннкарского обо- вязку зробити деякі замітки. ІЦо станови
ще руских сеймових постів нині вельми трудне, труднїйше як коли небудь, се кож- дий добре розуміє, хто знає положене рус- ского народу в Галичині. Але як-раз задля такого положеня руского народу і голос і одвічальність руских послів є тим важнїй- ші, тим більші. Тепер іменно вимагає се положене руского народу, вимагають важні питаня культурні, які зворушили всю"
руску суспільність (між тими справа укра- їньско-руского університету), щоби їх при
людно обговорювати, і задлятого руский нарід конечно потребує парляментарної трибуни, з якої би рускі посли могли пе
ред сьвітом обговорювати і пояснювати всі жизненні справи руского народу, про
стувати і відпирати всі клевети і напасти противників і ставити політичні, національні, культурні і економічні домаганя. Досьвід, який зробила горстка руских послів в раді державній в оеїннній сесиї, може бути і для сонмових послів понукою. В хвилі, іменно, коли розгоріла ся в краю унївер
ситетска справа, показало ся, якою цін
ною є гіарляментарна трибуна для руского народу, нокало ся, що навіть горстка рус- ских послів зуміла станути з успіхом в обо
роні прав руского народу і пояснити перед сьвітом положене руского народу, що певно не остане без наслідків. Не випереджуючи рі
шеня наших послів сеймових, сподїваємо ся, що они сьміло, рішучо і однодушно постоять за руску справу і тепер, коли на черзі стануло велике культурне питане, посунуть сю справу вперед.
З країни нужди і здирства.
З Косівсного.
(Мгвсеїапеа на увагу..) (Конець).
Такого міг би я т и і і и т ще напровадити, та достаточно й того, щоби доказати, що з острахом питаю себе, до чого се доведе? — Та ще з довгого ряду гуцульских кривд подаю без зміни «гагаїепіе бо пазтуугзге^о с. к. Ргеаусіуі Бщіи кпуолуещ) Оіепу Б іореціик14. — Письмо се передала мені та гуцулка до ужитку, та що я боявсь підступу, то по довшім часї зізвав ін- тересовану гуцулку до себе і вона уповажнила мене до уміщеня того письма. Письмо писане дуже читким і красним начерком звучить:
Що ХаЩу/яге^о с. к. Ргегубуі ЗіЩи кга- ,Іотге§о! \уе Ь^омгіе. 2ага1епіе Оіепу Зіорепіик лу ЙаЬіи—2еІепа Ріка рггесіту Мозгкомї Міпяіе- го'лї
ууХаЬіи о гЬгобпщ озгикілуа і Їаізгуїуе^о копігакіи кирпа геаіпоясі паб
2000К і гепіу
госгпез 144К. Зіап їакіусгпу. XV токи
1900ро П) ДЖЕРОЛЯМО РОВЕТТЛ.
Н ІК Ч Е М Н І Т И Р А Н И .
З італійської мови переклав
Данило Зарічний.(Конець).
V.
Слідуючого дня, ще добре рано, побігла графиня Орзолїна до свочарки. •
— Найдіть менї, пробіг! яку наймичку аби споряджала бодай грубілі роботи. Моя нянька лежить в ліжку, в пронасници. Щ е сього мені не доставало!... І як-раз нині, подумайте! коли у мене обід на дванайцять осіб!*
— Блажена дівчина попаде, здає ся, в ве
лику хоробу!*
— Гості няй будуть терпеливі! Я післала сказати, що місто обіду запрошу їх на сьвятий вечір.
— »їсти муть грушки на вербі!* подумала собі овочарка! відтак запитала про слабість Аґнєшки.
— Ах! дайте мені спокій з тим боляком!
— Лікар каже, що буде пропасниця..., няй му
там буде! Се правда, що кашляє. Не дала мені спати цілу ніч! Кажу вам, вчера розболїло її черево від ласощів, які дала моя любка з при
хильності! до неї. Я вже казала випити трохи рицинусу*.
Впрочім, хто би там зважав на примхи лі
каря. Він хоче лічити селянки наче ианяночки, аби лише єго взивати як найдовше на візити.
Вона була противна таким примхам, а ба
жала як найскорше збути ся Аґнєшки!
Тимчасом бідненькій все гіршало...
Третього дня найшла ґрафиня одну най
мичку, лише на дві години зраня, та все була в трівозї, все ходила в подертім пороховнику;
руде волосє, розкудовчене, звисало но раменах;
сьвітлицї і знаряди не були вже такі, як за Аґнєшки, всьо було в неладі, заялозене, запо
рошене. Всюди видко було брак Аґнєшки.
— Ніколи не бажала я собі того, аби одну з моєї служби віддано до шпиталю — оповідала нанї овочарцї, виявляючи своє горе — в сім случаю лікар каже, що вона захоріла на чахот- ку, а я не хочу брати на себе ніякої відвічаль- ности зглядом родини дівчини. Не дай Боже якого нещастя, говорили би опісля, що я зле ходила коло неї!
На нещастє посадник дїлав трудности, при- няти Аґнєшку в шпиталь, бо вона не походила
з Верони, а пані казила ся, гримаючи на ґраф а Вячеслава, що не хотів навіть рушити ся, та дозволяв, аби його хата замінила ся в «хлоп
ський лязарет*. Ґрафиня Орзолїна найшла вкін- ци другу няньку і потрібувала кімнати, в якій лежала Аґнєшка.
Через цїлий час лежала бідна хора сама самісінька в нужденній кучцї. В пропасниці на
ходив на неї сон, безконечний, хоробливий і . то
ді в непритомній горячцї, бачила вона хору неньку на білій постели, як умирала, а Менїко плакав коло неї.
Ґрафиня не входила до єї кімнатки, хи
ба воркотіти, а Розаліїї рішучо заборонено там входити, аби не набрала ся слабости від неї. Лише раз, десь під вечір, як ґрафиня вий
шла з хати, аби розвідати дещо про нову нянь
ку, вбіг до кімнатки ґраф Вячеслав наляканий, та поспішно вложив Аґнєшцї під подушку по
маранчу, яку взяв від Розалїї. Притім наказу- [ вав, майже просив бідну хору, що зворушена
! горячо дякувала, аби ніхто не бачив, як вона 1 буде їсти.
Тимчасом одушевляла ся ґрафиня новою нянькою; лише заєдно воркотіла, що муеїла дер-
і
жати в хаті ще другу, а в гніві забувала навіть на свій аристократизм, та витрясала всі епіте
ти належні і неналежні посадникови Верони, так
2
зм'і^іасЬ 2іе1опусЬ рггузгіа родрізапа деіепа Зіорепіик <іо
тузі іролугосда до А Ьгатка 8гІеі- пега Вр)ка, а оп роі,гакїо\уа) доЬгц мюдкц га ге т ге злуут гі^сіет Мозгкіет Міпзіегет і Мозгкіет Кгеігіет. То ромдаггаїо зі§ рггег д\\'а дпі, родсгаз іе^о Їгак1о\уапіа мгзгузсу ігге] па- тадуіаіі родрізапц, аЬу зрггедаіа злуц геаІпозс
^гогцс ^е], ге .іегеїі піе зрггеда, іо дорото^ц ЬгаІапко\уі гтагіе^о т ^ г а родрізапе^ одеЬгас луі^кзгц С2<28<5 та.іціки, а гезгіа піе Ьіуігіє ууу- позіїа па\уеі
144К госгпе) гепіу. Родрізапа Ь<уЦс ріапц даіа зі§ п а т о т с і 2§одгі1а зіе зрггедаб іггу то г"і ^гипіи і сЬаЦ га 1600 К, а гезгі^ разімйзка т іа іа рогозіас падаї ууїа- зпозсіц родрізапе]. Ро іщодгіе рорголуадгіїі уузгузсу ітго) родрізапц до поіагуизга і оро\уіе- дгіеіі т и , ]акі пі сеіи рггузгіі, а Мозгко Міп
зіег оіуазпіаі соз поіагуизгоіуі, аіе поіагуизг піе сЬсіаї копігакіи парізас. 8іцд рорпшадгіїі род- різапц до Мозгка Міпзіега, даіі іе] ^езс і ріс а Мозгко Міпзіег лугіці
5І<;до різапіа копігакіи.
Ро парізапіи озчдадсгуі родрізапе,], ге ідгїе до р. 8осЬаскіе£О гаруіас зі^, кіеду т а т рггуізб 2 гудеш до 8цди. Ро піе^акіт сгазіе роуугбсіі і гаЬга! родрізапц до 8цди, "дгіе піе Ьуіо пікодо оргбсг р. 8ос1іаскіе£о і кІисгпікаКгепгру. К гет- ра он\уіадсгуі, ге ]езі й\уіадкіет; рггупіт род- різапа родрізаіа копігакі Міпзіега і оіггутаїа 400 К од піе§о. Рггег іеп саіу сгаз родрізапа Ьуіа ріапц і гиреіпіе піе луіедгіаіа' со зі§ г піц дгіе^е, Ьо паууеі ріепЦдгу піе Ьуіу и піе], іуі- ко и М^азуїа Кіспіака; іеп і МісЬа^Іо дапізгсзкі оро\уіедгіе1і ^ез доріего рбгпіез со опа исгупііа.
8іцд идаіа зі^ родрізапа до 8гіеіпега, §дгіе рггенраіа пос. Згіеіпег па дги§і дгіеп кагаї зо- Ьіе гаріасіс га парове, кібгуті ігакіо\\гапо род- різапц г ріепі^дгу, кібге т іа іа оіггутас га т а - Зціек. Міпзіег одіісгуі ре\упц к\уоі$ діа 8гіеіпе- га і Кіеізіега, а гезгі^ мг^сгуі родрізапе^
уукууосіе 100 К рггусгет ггекі, ге ріепузгц роіо- уу<5 ріепі^дгу даі ЛУазуїохуі Кіспіакоууі, а іегаг да]е гезгЦ. Родрізапа идаіа зі<5 до Кіспіака а іеп даі ]ез ріепщдге і оролуіедгіаі ^ак зі§ ггесг т іа іа і. у ге зрггедаіа та)ціек га 600 К, га кібгу Пак Магіузгсгик і і\уап К и тіу к да\уа1і родрізапез 2000 К. ІІзіузгахузгу іо идаіа зЦ родрізапа до Ьгаіапка гтагіе§о т § га і гагцда- іа од піе£о гепіу госгпе^ 140 К тбмчцс, ге до іедо доіогу 600 К і одпіезіе М
іпзієго^
уі, аЬу з<‘) уугбсіі £гипі. Вгаіапек гдгіхуіопу ромчедгіаі, ге іе§о зате£о дпіа Ьуі и піе^о Міпзіег і гцдаї гепіу госгпе] г іггесЬ Іаі гаіе^іе], кібгц Ьуі оп оЬоууіцгапу ріасіс родрізапеу Оду родрізапа о і е т зі<« доууіедгіаіа, уупіозіа допіезіепіе до с. к.
Ргокигаіогуі Рапзіууа 8цди оЬ\уодо\уе§о
ууК
о- іотуі, а зіцд рггезгіа іа зргаууа до /аЬіе^о.
Міпзіег ууіедгіаі о уузгузікіт ^ак паздокіадпіе^
і £гогіі кагдети, кіоЬу рггесіуу п іети йууіад- сгуі, кгетіп аіет. Тууіегдгіі, ге т и віз піс гіе-
£О зіас піе тоге, Ьо
уу^е^о д оти тіезгк а з§- дгіа. Каууеі
уудпіи рггузіисЬапіа зротіепі ро- уууге^ зрбіпісу ^гогіїі зууіадкот, ге р. НосЬаскі уузгузікісЬ гаткп іе до кгетіпаіи. Оду зід род
на иньшим разом вихвалювала посадника Ві ченциї, коли глядала мешканя. Аж наконець на
спіло повідомлене, що Аґнєшку принято до шпи- таля та сейчас прийшли два чоловіки з ноша
ми, аби еї занести. Як положили на ношах се худоіцаве, змарніле тіло Аґнєшки, зачали навіть сьміяти ся грубі і високі люди: «Ми боїмо ся, аби де не згубила ся та маленька!»
Аґнєшка дякувала слабеньким, немічним голосом гіанови ґрафови, післала поцілуй Роза- лїї, а у пані просила прощеня за «всьо». В сїи хвилі зворушило ся дуже тверде серце пані ІІортоманеро і вона зачала ревно план ч Цілу
вала, обнимала малу Аґнєшку, навіть обіцяла, що вскорі її навідає в шпитали, та запевняла, що знова прийме, скоро лише по/ ужае.
І ту, аби показати ся милосерною перед сторожами шниталя, що її потішали, тю ачивш и таку загрижену, накидала на ноші богато нома- ранчів і ласощів та навіть дала напити ся бідненькій кілька крапель наливки.
Відтак в вісім день, як постигла її дуже бурлива сцена з новою нянькою, яка грубо від
повіла пані, пішла до шпиталю навідати Аґнєш
ку; але як лише сказала в шпитали її імя, від повіли, що власне сеї ночи віддала Богу духа.
Сього таки вечера зібрали ся в каварни европерскій професор і прочі учителі, що тво
різапа доууіедгіаіа, ге М
іпзієгоууі(піс) піе ггоЬі, идаіа зі^ ге зууіадкаті: Іууапет К и т іу к іе т і ХУазуїет Кіспіакіет і МісЬаііет бапізгезкіт до Ргегудепіа с. к. 8цди оЬууодоууе^о
ууК
оіо- т у і, Ьу р. Ргегудепі зууіадкбуу рггузіисЬаі, іесг зіцд одезгіат Ьег зкиіки, Ьо уузгузікіе акіа Ьуіу
уу2аЬіи.
Юіаіе^о родрізапа обтіеіа зі§
уупієзсргоз- Ье до с. к. Ргегудуі 8цди кгарууе^о
ууєЬ
ууо-
ууіє
о іазкаууе рггергоууадгепіе рггузіисЬапіа зууіадкбуу
уу8цдгіе оЬууодоууут
ууКоіотуі.
Родрізапа оЬоууіцгіуе зі^ ууіазпут козгіет зрго- ууадгіс зууіадкбуу
ууозоЬасЬ: іууапа К итіука, ЛУазуїа Кіспіака, МусЬа^іа ДапізгезкоЬо і Ііа- ка Магіузгсгика. \Угагіе, ]еге(іі)Ьу гЬгодпіа о- згизіууа ууукопапа рггег Мозгка Міпзіега і ,)е^о уузрбіпікбуу ууукгуіц і игпапц піе гозіаіа, ро- дезтиуе зі^ родрізапа роддас кагге, наказе]
уу'утіеггопц Ьуб Ьу то&іа. Хіпіе^зге гагаїепіе уупозг^
уупадгіеі, ге Ка^ууугзге с. к. Ргегудуит 8цди кгаіоууе^о гасгу до ^еі ргозЬу зі§ рггу- сЬуііб і гаггцдгі досЬодгепіе зргаууу
ууКоіотуі, і ге озкаггопе§о і зе^о уузрбіпікбуу паіегусіе икагге, а рокггууудгопц ууупа^годгі.
Оіепа 8іорепіик“.
Загині зборі „Варомої Рив".
ІІри участи понад 200 членів почали ся по- завчера о год. 10. зрана в сали »Рускої Бесіди»
загальні збори львівскої «Народної Ради». Голо
ва товариства пос. проф. Юл. Роман чук отворив збори промовою, оправдуючи виділ товариства, чому аж чотири роки не скликував загальних зборів. Скликано п ертий раз Народний З ’їзд дня 26. грудни 1899, котрий з того часу в знач
ній части став заступати загальні збори «На
родної Ради». Пос. Романчук згадав померших членів товариства Мих. Струсевича і Гр. Вре- цьону та візвав збори до вибору президиї, про
понуючи на про ідника нарад о. Городецкого, а на єго заступника цос. Старуха. Сей вибір при- нялн збори аклямацнєю, а о. Городецкий за
й в і ш і й
місце провідника, покликав на секретаря
п. Мих. Нетрицкого та удїлив голосу секретаре
ві! виділу «Народної Ради» д-рови Евг. Озарке- вичеви для справозданя з дїяльности виділу за час остагних чотирох літ.
Виділ в перших двох роках мав 26 засі
дань, і на них занимав ся ось якими справами:
Оправою дальшого видавництва народної часо
писи «Свободи» і еї субвенціонованя, справою соймового адресу до трону з нагоди ювилею 50 літного панованя цісаря і уложенєм окремого адресу від руского народу, обходом ювилею 50- лїтного панованя цісаря і знесена паньщини та відроджена галицкої Руси, справою всенародно
го віча у Львові і віч по краю з тої-ж нагоди, доповняючими виборами послів з округів бу- чацкого, тернопільского і сяніцкого, справою на- міреної будови львівскої рускої гімназиї на пло
рили кружок, та не мало мусїли собі завдати труду, потішити «нещасну» ґрафиню. Вона не могла здержати сльоз, а з важких грудий вихо
дили зітханя і оханя, наче дим з великого д и маря.
— Ах! таж вона була така мила, така до
бра ся бідна Аґнєшка! Се був ангел! А мені була така прихильна, така добра душа! — Не
правда, Славку ?
А згадка на чесноти і заслуги бідної Аґнєшки ставали вже приміром і мукою зара
зом всім иньшим нянькам, що діставали ся на службу до дому Портоманерів. Ґрафиня згаду
вала все бідну небіщку, аби їх побудити до на
слідувана, аби мати покривку мучити їх і зну- щати ся; кождої хвилі хвалила Аґнєшку, зітха
ючи: «сей лад, ся чистість, се серце; а відтак, аби се ствердити^ взивала свойого мужа на до
стовірного сьвідка:
— Неправда, Славку ?!
Граф Вячеслав потакував на се головою;
але на саму згадку про Аґнєшку нрошибав його мороз і тряс цілим тілом та все добувало сяне- висказане милосерде для небіщки.
Львів, 12. лютого 1901.
щі! Сольских, доповняючим вибором посла з пятої куриї в окрузі Коломиї-Снятина-Косова на місце уступившого о. Гробельского, справою руских друків на зелїзницях, обходом столїтної річниці відроджена рускої літератури (сьвято Котлиревского), справою Народних З ’їздів, пору
шеною пашим духовеньством, справою рускої переписки з урядами, справою реформи науки рускої мови в польских середних школах, спра
вою громадских виборів, вибором посла до сой- му з Равщини, виборами до ради міста Львова, доповняючим вибором посла пятої куриї в окру
зі Сянока-Лїська-Добромиля, справою повітових орґанїзаций, справою руского університету у Л
ьеові(інтерпеляция о. Танячкевича в держ ав
ній радї).
Пос. Романчук доповняє се справозданє ще такими датами: На народнім з’їзді дня 26. гру
дня 1899. р. принято змінену в дечім і допов
нену народну проґраму, орґанїзацию і тактику, та вибрано ширший і тїснїйший Народний Ко
мітет. З того часу виділ «Народної Ради» спільно з Народним Комітетом займав ся переведенем народної орґанїзациї і перевів єї майже у всіх повітах, висилаючи в деякі повіти таки на мі
сце своїх відпоручників. Так само спільно з На
родним Комітетом займав ся виділ «Народної Ради» переведенем остатних виборів до держав
ної ради. Сам виділ висилав пропамятні письма і депутациї до иравительстаа. І так виладнв і вислав пропамятні письма до міністра просьвіти в справі заведеної и. Бобжиньским на нашу шкоду реформи науки руского язика в сере- дпих школах і опісля в справі університету та в справі обсади місця директора в мужескій се- минариї учительскій у Львові, а два пропамятні письма до міністра внутрішних справ в справі виборів до державної ради, вислав депутацию до намісника і до президента міністрів в справі тих виборів, укладав, друкував і розсилав пети- цнї до сойму і до державної ради, як негициї в справі заведеня збірних громад і в справі уні
верситету.
В дискусиї над сим справозданєм, пос. Ро- манчук, на запитане: які успіхи мали сї заходи виділу «Народної Р ади»—відповідає, що так в справах культуральнпх, як політичних і націо
нальних жадних успіхів майже не було. Однак сим не треба знеохочувати ся, а радше всіх сил
! докладати в обороні наших прав. На закид, що [справозданє д-ра Озаркевича є дуже иоверховне, відповідає, що скликане загальних зборів заско
чило виділ Також селининови п. Яворскому, який зажадав від п. Романчука посольского справозданя, мусів пояснити, що на се не час і нагода на загальних зборах «Народної Ради».
М. Мих. Петрицкий жадає, щоби з уваги на пояснена н. Романчука про успіхи заходів
«Нар. Ради» збори висказали нравительству, так краєвому як центральному, своє недовірє. — Правительственний комісар противив ся сему внесеню, але п. Петрицкий зазначив, що крити
ка поведеня правительства є законами дозволе
на. Селянин п. Прибила нопирає се внесене, але провідник зборів указав, що тепер веде ся ди- скусия над справозданєм з дїяльности уступаю- і чого виділу. Сел. п. Крушиньский виступає про- [ тив хрунїв, браку солїдарности і патріотизму, а
!о. Попович підносить, що хотяй з дискусиї мо
гло би видавати ся, мовби збори були невдово- лені з дїяльности виділу «Нар. Ради», то невдо- воленя ніякого нема. Виділ робив все, що міг і повинен був, а брак бажаних успіхів не єго ви
на. Єго внесене на замкнене дискусиї принято, почім наступило справозданє касове.
(Копець буде).
Н О В И II к и .
—
Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Елєвтерия, Павла; рим.-кат. Молодців мучеників. — В н е- д ї л ю : гр.-кат. Аггея, Теофанїї; рим.-кат. Томи.
—
Від д-ра Я. Кулачковского одержуємо пись
мо, в якім заявляє, що своєю відозвою до ру
ских (і неруских) редакций він не мав зовсім на цїли довести до «консолїдациї фондів», а ви
казав лише ґенетично повстане двох комітетів, яке не мало жадної причини політичної анї закраски нартийної, але випливало з хронольо- ґічного порядку виступленя нашої молодїжи з львівского університету в двох партиях, дня 3.
грудня і 10. грудня.
з
Я вислав своє письмо для остороги, пише п. Кулачковский, щоби взаємними докорами і лайками в часописах не остудити одушевленя загалу для самої справи академиків, а також не ослабити солїдарности студентів, яка проявила ся в сецесиї. Забираючи голос в якійсь публич- ній справі, мушу бути приготований на критику,
— але не обовязаний єсьм приймати кривдячі і безпідставні напасти. Я стою дійсно осторонь від всякої політики, але не з *індіферентнзму в спр (- вах народних*. Праця, котра мене абсорбує, — замилованє правди, котрою все і всюди руко- воджу ся, (а котре не пезволяє мені погодити таких політичних актів як те, що одного дня посли творять 1 клюб опозицийний, завтра два ріжні клюби, — раз заявляють Чехам в раді держ., що ми з Поляками самі обрахуємо ся дома в соймі без їх помочи, кадять президенто
ві! міністрів, кадять більшости сеймовій, завтра апелюють о поміч до Чехів, виступають з сой- му, або знов вертають, — днесь викидає ся з Народної Ради членів основателїв, проголошує ся щирих людей зрадниками, висказує ся їм погорди, — завтра узнає ся їх послами, — днесь ідемо з радикалами, завтра з Митронолитом, — днесь підписує ся адресу до б. маршалка, зав тра пише ся против нему, що має ся з ним не- скіпчені рахунки і т. д., — а так само змінна політика статей редакцпйних: вчера „Діло" з
„Галичанином" на „Руслана», днесь «Руслан» з
«Ділом» против «Галичанина», завтра «Галича
нин» з «Русланом* против «Діла» і т. п., пізнаване людей і відносин цілого краю без ріжницї партий, — то суть причини, що не беру активної участи в політиці. Однак без пересади сказати могу, що я в своїм крузі дїланя при своїм «індіферентизмі» більше робю для народ
ної ідеї, як цілий ряд статей політичних. А вели в послїднім уступі Вашої статиї розумієте також мене межи «катеґориямн заскорузлнх га- лицких Рутенцїв», котрі потайно стремлять до роснйского університету у Львові, через «нову консолїдацинну акцию*, — то се вже Просто за
кид народної здради* і т д.
Як видко з наведеного письма, її. Кулач
ковский в подразненю, яке очивидячки викли
кало у него те, що ми спрятали єго відозву до редакцийного коша, стає несправедливим супро- тив себе самого і супротив нас. Анї ми не ска
зала, що «заскорузлі Рутенцї» стремлять до ро- сийского університету, анї тим менше мали тут на думці д. Кулачковского. В цілій нашій статі ми не вийшли поза рами річевої критики наді
сланої нам відозви, а тим самим і не замістили жадних «кривдячих напастий .
Колиж письмо д. Кулачковского не мало на
ц іл іїжадної «консолідацийної цїли», як се ми могли приняти на підставі доходячих нас вісток то яку-ж властиво оно мало ціль? Нащо моро чити дальше нашу і так всякими консолїдацйя- ми запоморочену суспільність, що «повстане двох комітетів не має жадної партийної причи
ни, анї закраски?» Нащо затирати ріжницю між Українцями, а кацапскими блюдолизами, що не
мов то нашому народові! ощ і, як і другі ста
нуть у добрій пригоді, покінчивши студпї? Ко
лиж се перечить фактам, колиж се як-раз вия
вило ся при нагоді сецесиї з університету, що ся частина молодїжи. яка виступила «10. груд
ня», .дише під моральним примусом загальної опінїі приступила до сецесиї і після «наставле
ній старших менеров*, що хотіли лише урату- вати позори руского патріотизму, зяідля даль
шого бороздженя нашій народній справі. А ви ступаючи, подали ще до сенату своє «заявле- нїє«, осуджуюче цілу акцию своїх товаришів, та зобиджуюче руско-україньску мову і народ
ність !
Коли ходило о заохоту до дальшого скла даня складок, то красше було замість згаданої відозви, прислати нам категоричне заперечене поданої нами попередно вістки про намірене
«сконсолідоване фондів», щоби кождий Русин- Українець знав, що він складає жертву на укра їньский університет і на україньску молодїж, щоби в кождім датку містила ся заразом ідей
ність народного відроджена, а не консолїдацийне безголове.
— З нагоди відкрита краевого сойму відбуде ся в архикатедральній церкві св. Юрія торжествен- не богослуженє о 9. год. рано, а о год. 1 1, від
буде ся отворенє сойму в сеймовій салі.
— З сойму. На
порядку дневнім завтрішного засїданя є:
1) Справозданє краєвого Виділу о виборах послів на сойм краєвий з куриї сїльскпх гро
мад, більших посїлостий і з куриї міст і палат торговельних та промислових. Справоздавець пос. Вайгінґер.
2) Справозданє Виділу краєвого о виборі посла на сойм краєвий з виборчого округа мі
ста Тарнова. Справоздавець пос. Верещиньский.
3) Перше читане справозданя Виділу крає
вого о прелїмінари буджету фонду краєвого на р. 1902. Справоздавець пос. Верещиньский. •
4)
Перше читане справозданя Виділу крає
вого о замкнешо рахунків фонду краєвого за р.
1900. Справоздавець пос. Верещиньский.
5) Перше читане справозданя Виділу крає
вого о буджетовій провізорні на перші чотири місяці року 1902. Справоздавець посол Вере- щиньский.
6) Справозданє Виділу краєвого з внеском на уділене Гаді повітовій в Новім Санчи конце
сій до иобираня митничих оплат від моста на ріці Каменици в Ленгу коло Навойової. Справо
здавець пос. Верещиньский.
7) Справозданє Виділу краєвого з внеском на уділене Видїловн повітовому в Пільзнї кон
цесиї до побираня митничих оплат на громад- скій дорозі І кляси Камениця долїшна-Ґлобико- ва. Справоздавець нос. Верещиньский.
8) Справозданє Виділу краєвого з внеском на удїленє Раді повітовій в Сокали концесиї до побираня митничих оплат на повітовій дорозі Сокаль - Угринів. Справоздавець посол Вере
щиньский.
9) Справозданє Виділу краєвого в предметі призволена громаді м. Куликова на побиранє громадскої оплати від псів Справоздавець пос.
Вайгінґер.
10) Справозданє Виділу краєвого в предме
ті' наданя громаді м. Переворска права до поби
раня громадскої оплати від псів. Справоздавець пос. Вайгінґер.
11) Справ здане Виділу краєвого в пред
меті нризволеня громаді м. Ліско на побиранє громадскої оплати від сиіритусових напоїв, від пива і меду. Справоздавець пос. Вайгінґер.
12) Справозданє Виділу краєвого в предме
ті' нризволеня громаді Коничинцї на побиранє громадских оплат від сиіритусових напоїв, від пива і меду. Справоздавець пос. Вайгінґер.
13) Справозданє Виділу краєвого в предме
ті' призволена м. Гисьменици на побиранє гро
мадскої оплати від спіритусових напоїв, від пи
ва і меду.
14) Вибір 4 секретарів, 4 квесторів і 12 ревідентів.
15) Вибір Комісиї буджетової з 19 членів.
— Іменована.
Мінїстер скарбу іненував подат
кового інспектора д--ра Івани Старжевского і скарбового комісари д-ра Романа Дзєдзїцкого, приділених до міністерства скарбу, мінїстерияль- ни.ми конципієнтами в міністерстві скарбу. — Мінїстер судівництва іменував судового секре
таря д-ра Рудольфа Наймана зі Львова радни
кам краєвого суду в Сяноку. — Ад’юнкт д и рек
ц ій
помічничих урядів в міністерстві скарбу,
Мариян Каєтан Мартаняк, одержав титул і ха
рактер директора помічничих урядів. — При
ватний доцент хірурґії на краківскі.м універси
теті, др. Лев Криньский, одержав титул надзви
чайного професора.
— Консулярна ачадемія
уВідни. Цісар у від- ручнім письмі до міністрів ґр. Ґолуховского і д ра Кербера зазначив, що коли покінчило ся видавництво твору «Австро-угорска монархія в словах і образах», до чого дав почин бл. п.
архнкн. Рудольф в 1884. р. і коли се видав
ництво причинило ся до пізнаня народів що за селяють нашу монархію, то тепер потрібно у- лекшити познакомленє молодїжи з чужими кра
ями і народами. До сего має служити консуляр- на академія. На єї будову монарх призначив фонди, які остали з видавництва, прочі видатки покриє з власної каси.
— «Львів 12.»
На протяг сеймової сесиї отви- рає ся з днем 27. грудня <?. р. в забудовашо соймові.м уряд почтовий з назвою «Львів 12».
Сей уряд буде занимати ся лише прийманєм пе
ресилок почтових всякого рода і тєлєґрамів.
— З Парани. Куритибска «Оагеїа Роїзка м/
Вгахуііі» (ч. 47 з 23. XI. с. р.) пише: «З ріжних сторін надходять жалі на посуху; жито і куку
рудза з вчасних засівів* є гарні і тим вже по
суха шкоди не зробить, але оба ті роди збіжа з пізнїйших засівів є в сумнім стані. Кукурудза пожовкла і звпнула листе».
Наших поселенців дуже ошукують фальш и
вими банкнотами, котрих там множество є в обігу. Тож нехай остерігають наші тамошні сьвященики нарід перед тим обманьством.
— Ригіез аісайоїіса. Якесь товариство ияних молодців довершило сеї ночи геройского діла при ул. Шкарповій у Львові. Дотепні молодці повертали імовірно з якоїсь забави і для рівно
ваги держали ся плота. Але при ул. Шкарповій пліт, а зглядно паркан, подав ся; розлючені тим хлопці розірвали не . пе паркан, але й муро
вані філяри, а дошки і цеглу розкинули на ули- цї, причім — мабуть з неосторожности — ви
били цеглами всі вікна в напроти стоячій ка
меници. ГІо довершеню сего Геркулевого діла нічні герої ноперевер"' їли ще всі будки жидів- ских перекупній коло біжницї І
ИІЙПІЛИспокійно спати.
— Найбільший дім на сьвітї почали будувати в Льондонї, в дільниця Гольборн. Площа під бу
дову обіймає 100.000 квадратних стіп. В будин
ку буде мешкань 6.000. Трицять вінд буде у- лекшувати комунїкацию на 12 поверхів. В бу
днику буде гостинниця на 8.500 осіб. — Такого велита не має навіть Америка, бо вправдї в Чі- каґо є каменицї з 27 поверхами, але є се струн
кі обеліски, обчислені більше на сензацию як здатні до практичного ужитку.
—
