Ruslan. R. 2, č. 285 (1899)

Ч. 285. Львів. Неділя дня 20 грудня 1898 (І січня 1899). Річник II.

4

: Передплата ?

на >Р У СЛАНА* виносить:

в Австри :

і на цілий рік . . . 12 р. ав.

] на вів року . . . Є р. ав.

І на чверть року . . З р. ав. ;

* на місяць . . . . 1 р. ав. •

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на

ііів

року . . 10 рублів

або 20франків : Поодиноке число по 8 кр. ав. !

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмега, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

І • ________ ’

Виходить

у

Львові що дня ! ' крім неділь і руских сьвят •

О ГОД. 1-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і !

експедицин «Руслана» під ч. 5 І

ул. Л ї н д о г о . — Експедпцпя |

місцева в Аґенциї Соколовского { в пасажі Гавсмана. і і Рукописи звертав ся лише ; І на попереднє застережене. — ? Реклнмацнї неопечатані вільні від порта. — Оголошенії зви­

чайні приймають ся по Ціні' 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки. ?

Наші сердечні.

В 361 числї з дня 30. грудня наво­

дить Сагеїа пагосіоууа наше справозданє з носольскої конференцій перед отворенєм сонму, поклавши за титул своєї статі у- прекаючу напись: »гамг8ге піе2ас1о\уо1епі«.

Та чим же-ж ми маємо бути такими дуже вдоволеними, коли роблять нам з того за­

кид? Годилось би, щоби згадана ґазета за­

раз під тою написию подала була відрадні факти, з яких ми маємо тішити ся, ті до­

бродійства, які ми можемо уживати з з а ­ д о в о л е н о .

Але натомість Народівка заміщає пе­

ред нашою статию свої уваги, котрі зов­

сім не можуть причинити ся до нашого вдоволеня.

»Руслан« орґан п. Барвіньского — пи­

ше згадана ґазета, — подає в послїднім числі справозданє з наради руских послів, на котрій они мали ствердити, що »поло­

жене руского народа в краю значно по­

гіршило ся«. Не дуже дивуємо ся сему твердженні з ґрунту неправдивому. Руси­

ни безнастанними наріканямп одержали в послїднпх часах не одну концесию — отже пробують дальше тої системи«.

Наші сердечні не вірять з ґрунту не­

правдивому твердженю, як кажуть, що по­

ложене руского народа не то не полїпшає ся, але погіршає ся. Они не завдають со­

бі труду порівнати розвій польскої суспіль­

ності! в послїднпх часах з анальоґічним розвоєм нашої суспільносте. А тоді певно мусїла би упасти їм в очи величезна рі- жниця. А де шукати причини тому? Твер- дженя про вроджену, культурну СІІОСІбнІСТЬ чейже може занадто оклепані і безосновні, щоби-їх імали ся польскі дневникарі. Не перечимо натомість, що польский нарід зберіг з давнини більше завдатків для роз- вою культури, але щоби они могли розви­

нути ся до теперіїіінбго стану, на те тре ба було тих політичних і автономічних ко- ристних впливів, які уміли Поляки загор­

нути для себе від початку конституций- I ної ери.

Натомість нарід руский мусить ще до нині бороти ся о принципіяльні услівя на­

родного розвою. Ломимо сего наиружа- ючого змаганя з сильнїйшим польским е- лєментом розвій руского народу іде без­

настанно в гору. На кождім поли народ­

ної праці можемо вказати на незаперечені успіхи, на громадяньскі інституциї, снмо- пізнанє і піднесенє нросьвіти серед нашо­

го загалу. А з тим розвоєм виринають но­

ві потреби і недостаток їх відчуває нарід руский тим більше, чим дальше поступив наперед в своїм розвою.

Не першина для нас, що польска пра- са заннмає ся мало і дуже поверховно ру- скнми справами. Одним доказом з між богато иньших суть соймові справозданя польских дневників, без виїмки партий і відтїний. ”

значені там ляконїчно: »Ро«е1 N. \уу§їозіі (Лигзга то\уе«, або: »Ро сііихзгет рггетб-

чена, а не знати, коли буде могла зібрати ся Всякі промови руских послів за - 1 на ново. Причиною сего не є брак доброї волі правительства, а так важна справа, якою є ко­

нечність переведена угоди з Угорщиною. Через ігіепіи р. X ., гаЬга! Не лише поль- те дак-будают краєвий. як і,дсякі тни»і важні ский загал не довідає ся нїчо про виводи справи краєві буде можна полагодити аж ко- руского посла, але навіть і сам представи- і лись иізнїйше.

тель редакція в сонмі не слухає їх на

стілько, щоби міг з ’ориєнтувати сн в рус- які потерпіло сего року кільканайцять повітів

КІІХ справах. Тому ТО І не ДИВОТа, ЩО за- і краю. Краєвий Виділ міг доси прийти навіще- спокоєнє потреб руского народа они нази-1 ним повітам в поміч лише незначними квотами;

вають »концесиями« в тім зрозумінні, що се суть уступки для політичних провідни­

ків, без котрих уступок могло би також обійти ся.

Живучий народ не є прецінь якоюсь ' ли правительство зараз з весною уділить даль- -непорушною, мертвою масою, котру можна І шої помочи, а краєвий виділ подасть навіще- заспокоїти, визначивши для неї границі ним повітам зарібок при дорогах і при реґуля- раз на все. З розвоєм єго відносин, з но- ' циї рік.

за те більшу поміч дістали они від нравитель- ства. Тепер краєвий Виділ виготовив в сій спра­

ві внесеня в міру фінансового положеня краю, і Кредит 50.000 зр. вистане хиба в такім разі, но­

вим поступом, виринають, як ми се вже зазначили, нові потреби, а давні, не заспо-

коєні стісняють єго тим більше. Тому ми ] ктуальних виновників тих розрухів; на жаль, їх мусимо рішучо застеречи ся против такого ноннманя акциї наших заступників, мов би они »удавали невдоволених«, коли ідуть за голосом домагань руского загалу, та мов би «пробували системи витягань кон- цесий«, коли ходить о заспокоєне дійсних і пекучих потреб руского народа.

Промова маршалка краєвого.

З Обох довших бесід, якими відкрили те- перішну сесию найвисші достойники обох вла­

стей в краю, ми вже подали промову намістни- ка. Тепер подаємо докладнїнший зміст промови маршалка краєвого. Як вже буде відомо з від­

зивів поодиноких иослів-бесїдників в соймі, обі бесіди надзвичайно гармонізують з собою, май­

же схожі з собою.

Згадавши сердечними словами про гіамять бл. п. цїсаревої, указав маршалок на короткість сеї сесиї, котра за кілька днів має бути відро-

Маршалок згадав про елементарні нещастя,

Дальше перейшов до розрухів в західних повітах. Годі не висказати обуреня на інтелє-

21

Пригоди в ніч під новий рік.

Новеля Генрика Чокого, перевід С. Єзєрского.

(Дальше.)

— Люди, майте розум! — згомонїв Пилип.

— Се дуже знатний пан з двора.

— А коли-б навіть був сам король, мусів би з нами іти. Се наш обовязок. Він підозрі- ний! — одвітив один.

— Овва! -— закликав другий. — Великі па­

нове з двора мають певно з нічними сторожами і вам подібними тайні річи укладати, як ви тут перед хвилею один другому на ухо шептали.

Підчас коли задля принца ще сперечали ся, над’їхала попри церкву коляса осьмириком з запаленими смолоскипами.

— Стій! — закликав голос з коляси, коли она з юрбою нолїцийних слуг зрівнала ся, котрі принца окружали.

Коляса здержала ся. Дверцята коляси від­

чинили ся. Якийсь пан на верхній одежи з бли­

скучою зьвіздою вискочив і підійшов до сеї купки людий. Він штовхнув назад нолїцийних слуг, оглянув принца від стіп до голови, та ска­

зав: — Точнїсенько. Я-ж зараз пізнав птицю по єї пірю з далека. Маско, хто ви?

Улян не знав, куди єму в єго тісноті обер-І нути ся, бо пізнав князя Германа.

— Одвічайте мені! — закликав князь гро­

мовим голосом. Улян потряс головою і дав знак князеви, щоби віддалив ся. Однак сей ще біль­

ше завзяв ся знати, з ким він мав на бали діло. Він спитав полїцийних слуг. Сі стояли з відкритими головами навкруги князя і сказа­

ли: — Ми маємо наказ сего нічного сторожа до самого міністра полїциї завести. Він сьпівав обидливі вірші, котрі они на власні уши чули, але він вихопив ся їм ріжними переулками та заулками, аж єго вкінци тут при церкві в до- вірчивій розмові з сею маскою захопили. Она видить ся їм ще більше підозріною, ніж сей нічний сторож. Ся маска хотіла під якогось пана з двора підшити ся, але се очивидне сви- стуньство. Про се уважали они за свою повин­

ність, сю маску придержати.

— Сей чоловік не є з двора, — одвітив князь, —- на се можете спустити ся, я даю вам моє слово чести. Він закрав ся в підступний спосіб на баль і дурив кождого, що він принц Улян. Вкінци мусів мені відслонити маску, бо

| й мене рівнож ошукав та уйшов. Се якийсь не­

знайомий, якийсь пройдисьвіт. Я повідомив вже головного завідателя двора. Ведїть-же єго до королївскої палати, а зробите добрі облави.

По сих словах обернув ся князь, сів у ко лясу, гукнув ще раз: Не дайте-ж єму утечи! — і від’їхав.

Принц видів ся пропащим. Указати полї- цийним слугам своє лице уважав він за непри­

стойне, бо се рознесло би занадто єго ґенїяльні

ІІСОТИ

по цілім місті. Меньше небезпечним було для него, коли-б він вже перед головним заві- дателем двора або і міністром полїциї відкрив маску. Тому сказав рішучо: Про мене! Ходіть!

Они пішли. Рузя споглядала за ними зі сльозами.

XIV.

Пилип міг би був майже вірити в якесь чародійство, або що єму се всьо у сні приснило ся. Бо такої плутанини та ріжнобарвности, як сеї ночи, єму ще в житю не доводило ся бачи­

ти. Він не мав собі властиво що викидати, хиба що переміняв з принцом одіне і мусів потому мимоволі на бали грати єго ролю. А що принц мусів, як догадував ся, неправильно відгривати ролю нічного сторожа, бо і за що-ж би єго увязнили, тому надїяв ся він найти помилуване.

При палаті забило ся нашому бідному 11и-

липови сильнїйше серце. У него взяли плащ,

[ ріг і жердку. Тут поговорив принц пару слів

і з якимсь знатним паном і сейчас відослано по-

'лїцийних слуг. Принц пішов по сходах, а Пилип

2 — не викрито і не досягла їх рука справедливості!.

ГІравнтельство мусїло завести стан виїмковий, котрий оказав ся конечним; а в досить корот­

кім часї можна було би осуджувати поведене нравительства, бо оно лише сповнило свій обо- вязок в хвилї трудній і виїмковій. Причин тих сумних випадків глядати треба в ріжних обста­

винах, з котрих не знати котрій дати першень- ство. У всякім разі сюди належать: брак розу­

мів я основ релігії, брак иросьвіти, брак поша­

нована власті! і законів, материяльна нужда, ви­

зиск шинкарів, уподобане в слуханю бесід аґі- тацийних і підбурюючих, брак впливу на нарід і зі сторони тих, котрим такий вплив могло би улекшувати спільне житє на селі. З сего вихо­

дить для всіх обовязок зараджувати лихови.

Треба дбати о нросьвіту не тілько через шко­

ли, але і пізнїйше через читальні, кулка ріль­

ничі і нньші місцеві товариства: треба народо­

ві! давати пільги в єго тягарах і не накладати нових, дбати но громадах о дешевший кредит, о справедливість і рішучість властий, давати до­

брий примір пошанована власті! і законів, закладати інституциї і товариства, в ко­

трих би всі додатні чинники, що живуть на се- лї, лучили ся до спільної праці економічної і суспільної.

Перший крок в тім напрямі зробив вже краевий Виділ і складає проект Райфайзенівских кас під опікою краю. Провідною гадкою притім буде, щоби полагодити важну справу селяньско- го кредиту, а крім того утворити ста­

лу орґанїзацию, оперту на добрій воли а сполу­

чаючу всі чинники, живучі на селі; може она стане ся школою для сполучена тих чинників на будуче, для витворена спільної орґанїзациї громадскої, котрої трудність треба узнати і шту­

чно єї нрисиішати не можна, але добро краю домагає ся єї рішучо.

Відтак промовив маршалок по руски: >Ви­

діл краевий складає поновно проект будівничо­

го закона для сіл і місточок, змінений по ми­

сли ухвал анкети і по части бажань правитель- ства. Проект треба було примінити до матери- яльного положеня тих верств, для котрих він призначений; і для того не у всіх постановах відповідає він тому, що із становища будівля- ної і санітарної полїциї було би бажане. При тім всім є він рішучим улїгішенем теперішних відносин і значним кроком наперед.*

Опісля по польски обговорював маршалок нньші праці, які краевий Видїл приготовив для мусів за ним. — Не бій ся нічого! • сказав Улян і лишив єго. Пилипа завели до малого передпокою, де мусів довго сам оставати.

Вкінци війшов королївский лакей і ска­

зав: — Ходіть зі мною. Король хоче вас видїти.

Пилип майже не тямив ся від страху. Єго ко.іїна послабли. Єго завели у красну кімнату.

Тут сидів старий король, сьміючи ся, при малім столичку. При нїм стояв принц Улян без маски.

Більше нікого не було в кімнаті'.

Король приглядав ся якийсь час молодце­

ві!, як казало ся, з певним уподобанєм.

— Розкажи-ж мені всьо докладно, — ска­

зав до него король, — що ти в сю ніч здїлав.

Ся лагідна промова честивого монарха до­

дала нашому Пилипови знов духа. Він розказав все до чиста, що він за сю ніч дізнав і дожив, від початку до кінця. Однак він був надто ро­

зумний і скромний, та промовчав все, що чув від дворян і через що принц Улян міг би був бути в клопоті. Король сьміяв ся при сім опо­

віданні пару разів на голос, потім спитав про єго рід та занятє, виняв пару золотих монет з кишені, а даючи їх Пилипови сказав: Тепер іди і дожидай свого званя. Тобі не стане ся нїчо злого. Але не викрий ні одному чолові- кови, що ти сеї ночи наброїв і дізнав ся. Се тобі приказую. Тепер іди!

Пилип кинув ся до ніг короля і поцілував его руку — пробелькотавши пару слів по­

дяки. Коли знов підніс ся, щоби вийти, сказав принц Улян: Прошу Ваше Величество покорнїй- ше позволити, нехай сей молодець тепер підо­

жде на дворі; я маю ему за сю неприятність, котру я ему сеї ночи справив, ще малий дов- жок заплатити.

Король притакнув головою, усьміхаючи ся, і Пилип вийшов. (Конець буде.)

ісойму. Для попираня розвитку охотничих сто­

рожий огневих виготовив краевий Видїл проект закона о оподаткованій асекурацийних товариств і на користь тих сторожий. Другий проект крає- вого Виділу дотикає уладженя практичних кур- ' сів для громадских писарів. Краевий Видїл ба­

жає без якого-небудь примусу підготовити ІЦО року по кількадесяти добрих громадских писа­

рів і гадає, що они опісля також без жадного примусу найдуть легко користнїйше приміщене по громадах. Повітові ради повинні у власнім інтересі поперти ті заходи краєвого Виділу, ви­

значаючи дрібні стииендиї для кандидатів, ко­

трі в тих курсах схотять взяти участь.

Сегорічний буджет виказує 40.000 зр. над- вижки, хоч видатки збільшили ся о 700.000 зр.

В тій сумі містять ся о чверть мілїона збільше­

ні видатки на комунїкациї і о 150.000 зр. більші на меліорациї і рільничі цілії. Користний ви­

гляд буджету походить відси, що минувшого року лишило ся 900.000 зр. надвижки. Длятого треба завчасу подумати о нових жерелах дохо­

дів, бо инакше пришилось би незадовго або до­

датки до податків, і так вже високі, піднести, або розпочати нову серию позичок, до чого ніяк допустити не можна. Зважити ще треба, що ви­

датки не будуть стояти на місця, ’ а мусять і збільшувати ся. І так сам буджет шкільний на-

• віть в межах нинїшних законів мусить стало [ рости, коли схоче ся подбати о те, щоби кожда громада мала школу. Треба також подумати

і

про зміну закона о платнях учителів, хоч тепер єще ся річ не є можлива, бо нема відки по­

крити сего нового а значного видатку. Але ско­

ро край буде розиоряджати новим жерелом до­

ходів, то і зміна закона о платнях учителів { стріне ся в соймі з однодушним оплеском.

Вкінци складає краевий Видїл внесене в справі побільшена числа послів з куриї міст і иризнаня вірильного голоса ректоровн політехні­

ки і презесови академії наук.

Промову свою закінчив маршалок окликом на честь цісаря, а посли піднесли тричи сей о- душевлений оклик.

Краевий Сойм.

В дальшім ході вчерашиого засїданя забрав голос пос. Романович в дискусиї буджетовій, заявивши себе за предложенєм. Зазначивши, що цїсарске письмо контрасигноване відвічаль- ним міністром і тому підпадає критиці, підно­

сить, що в тім письмі висказано таку бліду, не- дозваляючу на двояке толкованє відповідь на автономістичну гадку адреси галицкого сойму і більшості! ради державної, що можна би сум- нїватії ся, чи ґр. Тун

щ е

дальше опирає ся на тій більшості!. Хиба що ненависть централїстів’

попхає ґр. Туна до правиці' і автономічної засади.

Відтак перейшов бесідник до справи за- хідно-галицких, антисемітских розрухів і скла­

дає цілу вину на байдужність властий так пра- вительственних, як і автономічних. Поява вій- ска всюди привертала спокій, бо нарід переко­

нував ся, що неможливо, щоби цісар позволив рабувати. Треба було розвинути збройну силу в неспокійних околицях, а не заводити виїмко­

вий стан, котрий діткнув сотки тисячів невинних горожан.

Що-до австрийскої політики уважає бесі­

дник доконечним підпирати иравительство, хоть- би з огляду на противну, централїстично-геґе- монїчну, нїмецку партию. Але на відворот се підпиране иравительство відносить ся супротив краю надто плятонїчною любовию. Реґуляция Дністра і Полтви не може діждати ся полаго- дженя. Коломийский уголь камінний не може видержати конкуренциї зі пілеским через неко- ристні тарифи. В р. 1869 цїсарским розпорядже- нє.м означені права польскої і рускої мови не виконані ще до тепер при почтах, в дирекциї скарбовій, в доменах дібр і лісів, при жандар- мериї та на зелїзницях. Участь краю в доходах держави якось не приходить, а иравительство навіть не виплатило бонїфікациї за зреченє ся побору додатків від особисто-доходового подат­

ку. Скарб є нашим довжником, а нїчо не ро­

бить для нас. Салїни в Долияї згоріли і не хо­

чуть відбудовати.

Вкінци звертав ся бесідник до польскої лі­

виці, що всі ті виводи і закиди не усправедли- вляють нікого стояти поза колом польским.

Пос. Солєскин говорив майже виключно про податки і способи, якими їх стягають, по­

кликував ся на письменні при міри надужить зі сторони адмінїстрацийних властий податкових і закінчив просьбою до намістника, щоби сам переконав ся о стані річи.

Намістник ґр. Пінїньский відповів на за­

киди пос. Романовича і Окуневского. Супротив пос. Романовича замічає намістник, що говоря­

чи про байдужність властий опирає ся на ре- ляциях других і третих осіб, бо на місци не розвідував справи і не знає фактичних відно­

син, які були під ту хвилю в, забурених околи­

цях. Так само що-до обсягу заведеня стану ви­

їмкового, пос. Романович мильно інтерпретує закон, бо не лише в тій місцевости або повіті, де збули ся каригідні діла, але належить за­

вести стан виїмковий в такім обсягу, щоби за-, побічи дальшому ширеню непокоїв. В 22 пові­

тах проявили ся розрухи, то не стійним є за­

кид, чому заведено виїмковий стан аж в 83 по­

вітах і що оно є безправне.

Що-до закидів пос. Окуневского відкликгє ся намістник на те, що з виборів коломийско- го- округа, отже із сімох повітів навів посол тілько одного комісари Яворчиковского, котрий мав безправно поступати. Вже те саме, що та­

кий пильний наглядач виборів, як пос. Окунев- ский, міг навести тілько одного Яворчиковско­

го, доказує, що вибори в коломийскім окрузі відбули ся правильно. Лист пос. Окуневского в тій справі до намістника не пішов до коша, але став причиною урядового доходжепя, з ко­

трого акти пішли до Відня, але доходженє ви­

казало, що поступованє властий підчас коло- мийских виборів не було безправне.

Що доцент не міг одержати габілїтациї у- нїверситету, то певно не тому, що він Русин, лише з огляду на єго наукову діяльність. В не­

довгім часі на львівскім університеті обсадять катедру рускою силою нрофесорскою. Так са­

мо не видано концесиі на еміґрацийие бюро не тому, що нетент був Русином, а тому, що в за­

галі' таких концесип не видає ся з засади.

Іїос. Окуневекий говорив наконець про квестию, якою мовою мають переписуватись вла­

сті! з рускими урядами парохіяльними. Є се — каже намістник — дуже широка квестия, а ни­

ні могу сказати тілько се, що де старости по­

ступали негідно з приписами розиорядженя, там завсїгди діставали упімненє. Але треба ствер­

дити, іцо деякі парохії ставляли за далеко іду­

чі жадаия під тим зглядом, а се вже не го­

дить ся з приписами розиорядженя. Внрочім у- важаю невідповідною річию і рішучо невласти­

вою, аби гр. кат. уряди парохіяльні звертали у- рядові письма, адресовані до них, не розпеча­

туючи їх тілько для того, що на них є ігольска адреса.

Відтак забрав голос пос. Барвіньский. Сю промову подамо в повній основі.

Пос. Бернадзїковский (люд.) виступив про­

тив ради шкільної, що замикає школи, против шляхті, що бажала би рядити в краю, а хлопа розпиває і деморалізує, против духовеньства, що не сповняє своїх обовязків, а служить політи­

чним клікам і вкінци відповів на завізванє пос.

Романовича, що доки коло польске не змінить свого статуту, доти людовцї не вступлять до него.

Відтак промовляв Бобржитовский в оборо­

ні ради шкільної перед закидами Бернадзїков- ского і Барвіньского, а так само Ііілять і Скал- ковский. Гін. Окуневекий і Барвіньский ренлїку- вали на виводи опонентів. Референт буджето- вої комісиї Андрей Потоцкий підніс з задоволе- нєм заяву пос. Романовича.

При голосованю палата приняла буджето- ву провізорию з додатком двох резолюций пос.

Скалковского. 1) аби иравительство реґуляцию горішного Дністра ограничило на 20 літ і при­

ступило безпроволочно до роботи, 2) аби Видїл краевий виготовив рівночасно проект засипаня надднїстряньских багнів (коло 40.000 моргів).

Член краєвого Виділу Верещиньский подав до відомости, що такий проект уже готовий, тіль­

ко виготовлене кошторису вимагає ще кілька мі­

сяців часу.

Решту дневного порядку полагоджено май-

з ж е без днскусиї. Ухвалено для погорілі цїв Дї-

душ иць вел. 700, Пацикова 300, Батрковець 500 зр., для потерпівших від граду 50.000 зр., на за ­

помоги, завзиваю чи вравительство до такої-ж підпомоги: на париску виставу 15.000 зр., заві- званє до гіравительства, щоби від рентового по­

датку увільнило заставні листи і не нерешка- джало будові вузкошляхових зелїзниць; дальше уповажнено Виділ краєвнй до отвореня курсу мелїорацийних доглядачів для 25 стипендистів;

вкінци концесию для двірского обніару в за- тварннцї на побір мостового мита на Сяні.

О год. 7*/» вечером, з: явив намістник, іцо з порученя цїсарского відкладає сойм. Маріпа- лок поручив прочитати протокол, а коли єго приняю , замкнув засїданє з желанем доброго нового року для послів, а л і п ш о г о нового ро­

ку для краю.

Н О В И Н К II.

— Іменована. Цісар надав радникові! наміст- ництва у Львові Адольфови Гутови титул і ха­

рактер радника двору з увільненем від такси.

— Старости Іполит Сабат в Косові, Богуслав Кешковскин в Самборі і др. Юлій Шумляньскип у Львові одержали титул і характер радників намістництва.

— Аптикарска такса в коронах і сотиках. В на­

слідок виданя нової такси ліків на рік 1899 в монеті корон і сотиків, обовязані всі аптики об­

числяти припадаючу належитість в сей спосіб, що на кождій лікаревій рецепті ціну приписа­

ного лїкарства належить виписати в короповій монеті. В слід за тим і публика мусить склада­

ти належитість тілько коронами і сотиками.

— Нові касарнї у Львові. З весною 1899 р. ро­

звіян е ся будова касарнї для одної шкадрони ка­

валерій (159 людий). Касарня та стане при ул. Ли- чаківскій на реальності!, набутій свого часу від п. Ііітша. Кошт касарнї буде виносити около 80.000 зр. Кромі сего є в проекті будова каеар- нї для одного баталїону ляндверів т. є. около 210 люднії біля Стрийскої рогачки на ґрунті

»Боднарівка< і будинку адмінїстрацийного для одного баталїону ляндверів, уміщеного доси в бараковій касарни при ул. Пелчиньскій. Надто приступить магістрат міста Львова до уложеня проґрам будови к сарень: для одної днвізиї кін­

ної ландвери (около 250 людий) і 2 дивізий т зв. »фурвезів«. Касарня для кінних ляндверії стане на ґрунтах, положених на т. зв. Нзлівци зг Лнчаківскою рогачкою, а для фурвезів на мі скім ґрунті коло війскової критої уїзджальн при ул. Ветеранів.

— Народне шкільництво в Австриї. В 1848 ро­

ці ходило в Австриї до народних шкіл 1,425.000 дїтий, в 1875 році 2,159.000, а в 1896 році 3,400.000 [1,700.900 хлопців і 1,690.000 дівчат].

Коштй народного шкільництва виносили в зга­

даних літах: 2,800.000—9,000.000—45,000.900 зр.

Не ходило до інколи в тих літах: 32, 20 і 8%;

в того в Галичині 85, 72 і 23 процент, а на Бу­

ковині 86, 79 і 24 процент. Анальфабетів, що переступили 6-ий рік ж итя було в відношеню до загалу людности в 1848 році: в цілій Австриї 38 процент; в Галичині 88 процент; на Букови­

ні 99 процент. В 1896 році було їх в цілій Ав­

стриї 21 процент; в Галичині 60, на Буковині 70, а в Чехії 4 процент. Учительский персонал в цілій Австриї числив в 1898 році 18.980 осіб а в 1896 році 70.000 [між тим 19.040 учительок].

— Директором папскої капелі' в сикстиньскій каплици іменував папа Лев XIII. 26-літного сьвя­

щеника Лаврентия Перозі-ого, славного компози­

тора ораторн і’ Воскресенє Л азаря< і >Воскресенє Христа*. Сі два твори рознесли імя молодого композитора по цілім музикальнім сьвіті, хотяй оба написані виключно в церковнім стилю. В своїх композициях відійшов Порозі від типу да­

вких ораторнії о стілько, що в словах св. пи­

сьм а глядить людского чувства, драмату, а о- сьвітлюе уступами повними високого релігійно­

го натхнїня. Текст ораторий латиньский. Як зві­

щають берлиньскі часописи, ораторні Перозі-ого набула берлиньска опера і підготовляє їх вико­

нане, як видить ся, під диріґентурою самого композитора.

— Скажений пес ноявив ся в Городенцї на сам е польске Різдво і покусав 12 осіб, котрих громада вислала сейчас на клініку нроф. Буйві- д а в Кракові. Пса удало ся одному з покусаних

убити.

— Прокляте щастє. З Загребу доносять, що велика виграна державної льотериї припала на льос, що его купив хлоп Микола Новакович.

Коли перед кількома днями виплачено ему ви­

грані гроші в сумі 100.000 зр., нещасний щ асли­

вець з радости дістав помішаня ума. Єго від­

ставлено до заведеня божевільних.

— Пес на весїлю. На Замарстинові відбува­

лось онодї жидівске весїле в винаймленім в тій цїли будинку. Коли молоді вийшли на подві-

рє, щоби після свого ритуалу взяти шлюб на сьмітю, станув собі один з весільних гостин Лєон Розентаґ в куті подвірн. Необачний не знав, що коло себе має небезпечного сусіда. Був то пес, що збуджений голосними молитвами весїльників, зацікавив ся незвичайним явищем і хотів ему трохи придивити ея. Але що Розентаґ показав ся трохи нечемним і заступив ему вид на цере­

монію, кинув ся пес на него і покусав єго так безпощадно, що гість місто на весїлю, поска­

кав на ратуикову стацию, де ему уділено лї- карскої помочи.

— Позичка цісаря Вільгельма. Одна віденьска часописи подала на днях вість, походячу з до­

бре поінформованих кругів, що нїмецкий цісар Вільгельм II. просив австрийского цісаря Франца Иоснфа о позичку 12 мілїонів. Письмо се мав нашому цїсареви доручити нїмецкий посол др.

Аіїлєнбурґ. Ввгііиег Та^ЬІаМ заперечує сю вість і називає єї звичайною дневникарекою качкою.

— Цар сьпіваком. До улюблених занять царя Николая II. належить музика, котрій посьвячує разом з жінкою весь вільний час. Цар грає на фортепянї дуже добре. Мало також знане і се, що могучий самодержець віддає ся також сьпі- вови і побирає від кількох літ в тім напрямі лєкциї. 6 він обдарений красним голосом тено­

ровим, вправдї не луже високим, але бар­

ва голосу має бути дуже мила, так, що цар сьпіває знаменито особливо романси. Коли од­

ного разу царска родина пробувала в Лївадиї на Кримі, після одного обіду, що в нїм взяли участі, також найвисші двірскі достойники і мі- нїстер ґр. Муравєв, усів цар до фортепяну і від- сьпівав два романси, між ними чарівну піснь Масснета »МІ£поіше тівсеі ГАтгіІ*. Пісні були віддані з великим чувством і очивидно нагоро­

джені оплесками. Цар уклонив ся звичаєм концертового сьпівака і сказав сьміючись до товариства: »Мої вороги відмовляють мені з за­

сади всяких прикмет, які они по їх думці лиш самі посідають. А прецінь в однім взглядї не дорівнують мені. Ніхто не вміє відсьпівати ро­

мансу з таким чутєм як я!«

— Замах на дневникаря. В Парижі! відбула ся сензациіша розправа перед судом присяглих против пані Гчиїшіег, котра вистріла.ми з ре­

вольвера ранила тяжко секретаря ґазети Биіі- інгпе Олївєра. Причиною замаху була статя в Баиіепіе, що образила на чести паню Ряаігаіег.

Обурена жінка удалась до редакцій' з гадкою застрілити редактора Мілєранда, але єго не за­

стала і стрілила кілька разів до Олївєра. На розправі визнала обжаловапа, що хотіла убити Мілєранда, щоби пімститись за свою честь і своєї дитини. Присяглі видали рішене уневин- няюче, а трибунал засудив в. Раиіішег на з а ­ плачене Олївєрови відшкодованя в сумі 15.000 франків.

— Збирач поцїлуїв. Ніхто не зібрав в своїм житю тілько ііоцїлуїв, як молодий американь- ский офіцир Гобзон, що ведавно доказав герой- ского діла в американьско-іспаньскій війні. При­

чинив ся він іменно підмінованєм одного іспань- ского корабля до иобіди Американців. Від тоді гомонить широко похвальна піснь про сего ге­

роя від океану до океану в цілих Сполучених Державах. Дневники хвалять єго цілими шпаль­

тами, тисячі єго фотоґрафій розійшло ся по краю, а зі всіх сторін напливають до него ли­

сти з осьвідчивами гарних Американок. По- слїдни.ми часами дає він по ріжних мі­

стах відчити, на котрих не став місць задля великого здвигу цікавих, побачити новочасного героя. В Чікаґо приключило ся, що при кінци відчиту дві дочки високого урядника вискочи­

ли на естрау і зачали Гобзона в одушевле- нєм цілувати. Вслід за ними ціла юрба молодих панночок впала на трибуну і стали тиснути ся до щасливого ирелєґента та обсипувати єго гіо- цїлуями. Були би розцілували єго на смерть, наколи-б полїция не була вдала ся в ту справу і не зарядила ціловане по черзі., Довгий ряд патріотичних Американок передефілював ко­

ло Гобзона і кожда зложила поцілуй на єго у- стах. З а приміром того міста приймають всю­

ди в той спосіб улюбленого молодця, котрому неодин позавидує щастя.

— Старинні чудеса. Одна часописе подає, що при старинних сьвятинях находили ся автома­

тичні двері. Той прилад був ділом великого ме­

ханіка Герона. Як жрець вступив до нрисїика,

запалювано огонь на однім з вівтарів. Огонь розгрівав воздух, що діставав ся рурами до начи­

ни з водою, уміщеного під землею і витискав сю воду рурою до иньшого начиня. То остатнє начинє під впливом тягару води опадало, тяг­

нучи за собою ланцух, що вив ся на около за ­ віс в дверях. Так отже жрець вправляв двері в рух і отворив собі сьватиню не доторкнувшись єї рукою. Як жрець виходив з сьвятинї то две­

рі зачиняли ся в той сам спосіб. Очивидно, що того ґенїяльного винайденя уживали жрецї до ошукувана людий і держали всьо в тайні, а —•

божества творили чуда, бо отвирали і зам ика­

ли чемно для сьвященика двері.

— Найлучший отець. Перед кількома літами якийсь Ееуегбу записав містови Парижеви зна­

чну квоту грошин, щоби проценти з тої суми що пять літ виплатити найліпшому отцеви ро­

дини робітничої. Сего року припала власне на­

города. Зголосило ся 68 кандидатів з 466 діть­

ми. Остаточно признано нагороду в 3000 фран­

ках ремісникови УапсІепЬгоиск, батькови 14 дї­

тий (двоє умерло), а то 7 сипів і 7 дочок. Б ать­

ко з заводу швець, має 45 літ, мати 39, най­

старша дочка 22 роки, а наймолодша 14 міся­

ців. Отець заробляє дневно 8 франків, котрими перед 6 роками удержував себе, жінку і 12 д ї­

тий. Тепер найстарша дочка і син зарабляю ть самі на себе.

— Дивний спосіб. Один богатий дивак в Бру- клинї в оригінальний спосіб обдарував убогих людий. Іменно по єго смерти найдено в єго за- віщаню між иньшим також одну рубрику, аби розпродати на лїцитациї полишені по нїм 171 нар майже не ношених сподень, але лише убо­

гим робітникам. Здїлано після єго волі. Один робітник, купивши споднї, заглянув до їх ки­

шені і найшов там 1000 доларів. Другі побачили те, почали собі шукати по кишенях і на диво кождий найшов 1000 доларів. Спадкоємці ви­

дали тим бідакам процес о зворот доларів, але зовсім єго програли.

— В обороні' перед вовками. В Водолачу під Харковом напали в ночи в лісі 12-лїтного хлоп­

чика Антона Синова вовки. В обороні перед сі­

рими зьвірюками видрапав ся він скоренько на поблизьке дерево і там пересидів через 20 го­

дин, привязавши себе поясом до галузи. Батько з синами, що вибрали ся шукати пропавшого хлопчину, знайшли єго вже напів скостенілого.

Відморозив руки і ноги, але видержав перед вовками до кінця.

— Столітні старці' в Росиї. Переведений ми- нувшого року загальний спис населеня в росий- скім царстві виказав, що в Росиі доходить ду­

же значне число людий до пізної старости.

Іменно в кождій ґубернїї — як пише »Кієвля- нїн* — найшло ся около 400 осіб, числячих звиж 100 літ. Тепер до всіх тих осіб розсила­

ють ся квестионарі, обіймаючі ряд питань що­

до условійїх житя, способу відживлюваня, рода занятя і т. ин. річнії, котрі могли вплинути на таку незвичайну довговічність.

Т е л є ґ р а м и.

Збараж, ЗІ. грудня. Прибув сюди нарочно з Парижа один торговельник старинностий і за­

купив в Глинній 3 шафи на книжки з часів Людвіка XIV. Ш афи є призначені на виставу в Парижи.

Відень, 31. грудня. ХУіепег 2

і

£. оголосила цїсарске розіюрядженє, котрим заведено на під­

ставі § 14. угодову і буджетову провізорию на вів року і установлено відношене квоти в до­

теперішній висоті також на вів року.

Відень, 31. грудня. \¥іепег 2

і

£. оголошує, що цісар іменував надзвичайного професора ґе- одезиї і астрономії в львівскій полїтехнїцї п.

Вячеслава Ляску звичайним професором.

Будапешт, 31. грудня. Правительсво почи- нило всьо, що було треба з причини застано­

влена конституцийних законів з днем 1. січня 1899. На разі правительсво занехало стяганя по­

датків і уникнуло проте неправильностий, які мусїло-б сповнити, наколи би стягало податки без ухвали парламенту. Тим відпадає також а- ґітацийне средство, яке мало відбути ся в мно- гих громадах, іменно, аби відмовити плаченя податків яко наложених незгідно з законом. К а­

сові запаси державного скарбу так значні, що

вистарчать на кілька місяців. Побір рекрутів

відбуває ся звичайно в цьвітни, а тимчасом

правительсво має доволі часу до полагодженя

справи з опозициєю.