Ruslan. R. 3, č. 49 (1899)

Ч. 49. ® Львів, Середа дня 3 (15) марця 1899.

5 ... ... Річник III.

і ---——

Передплата

на «РУСЛАН А» виносить:

в Австри :

на цїлпй рік . . . 12 р. ав.

і на пів року . . . Є р . ав. ' І на чверть року . . З р . ав. •

| на місяць . . . . 1 р . ав. •

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на сів року . . 10 рублів

або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

РУСЛАН

• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевпча.

; Виходить у Львові що д III ; і крім неділь і руских СЬВЛТ і

о год. Є-ій пополуднії.

Редакция, адміністрації і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана. •

? Рукоппсп звертає ся лише • на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по

» 15 кр. від стрічки. ?

Справа плати народних учителїв.

В понеділок пополудня зібралось з по­

чину кн. Юр. Чарторийского до 50 послів з меньшої ГІОСЇЛОСТИ в соймовім будинку на приватну нараду в справі внесеня д-ра Малаховского, змагаючого до підвисшеня нлат народних учителїв. Справа ся була вже предметом наради членів кр. виділу і комісий буджетової та шкільної перед де­

сяти днями. Успіх наради був такий, що тоді вибрано субкомітет з шести для близ- шого розслїдженя діла. Субкомітет сей мав перед собою еляборат шкільної ради краєвої, котра вже п е р е д внесенєм пос.

Малаховского в сонмі застановлялась з в л а с н о г о п о ч и н у над справою підвис­

шеня плат народних учител’в. Після про­

екту шкільної ради краєвої належало би в найблизшім часі підвисшити плату учи­

телів народних, іменно по селах. Не вхо­

димо тут в подробиці проекту. Скажемо лише, що після обрахунку шк. ради крає­

вої проектована підвишка потребувала би на своє покрите суми около ЗіЗ.000 зр.

Підвисшеню плати учителїв мало хто про- гивив ся як на зборах обох згаданих ко- місий, так і на понеділкових зборах послів з меньшої носїлости. Значна більшість зі­

браних узнала потребу поправи долі учи­

телів, розуміє ся по змозі, с. є. відповідно до краєвого буджету.

В дискусиї на понеділкових зборах взяли участь посли: Андр. Потоцкий яко референт справи, Вахнянин, Бернадзїков- скиіі, Цєлєцкий, Крамарчик, Хамєц, Оку- невский, Барвіньский, Яворский, Каратниц- кий, Вуйцїк, опять Цєлєцкий, Водзїцкий, Жардецкий і Чеч. Годі нам тут наводити річи сих всіх бесідників. Скажемо лише, що на зборах віяв взагалі дух прихильний учительству, а дискусия обертала ся го­

ловно в двох напрямах, раз довкола хо- сенности теперішних шкіл, відтак що до

дохід завела, тоді би треба на всякий слу- чай таки рішити ся на підвисшенє подат­

ків краєвих. Посли Крамарчик і Цєлєцкий били на те, щоби придбати для шкіл по селах дешевших учителїв, т. зв. учителїв Н И ЗШ 0Г 0

типу, що вдоволились би низшою платою.

Добру відправу сим обом послам дали одиа- кож рускі посли Окуневский, Барвіньский і Каратницкий. Окуневский заявив, що селяни радо підвис’пать додаток краєвий хоч би 65 кр. від Гульдена, щоби лише знищити а- нальфабетизм в краю і селян побудити до енерґії. Пос. Барвіньский в основній, фа­

ховій річи доказав Крамарчикови і Цєлєц- кому, що в теперішних часах годі вже фантазувати про дяківскі школи та про низші тини учителїв. Плату учителїв треба піднести, бо инакше вкоротцї не стане у- чителїв, позаяк молоді люди всюди, а ли­

ше не при школах мають вигляди чогось дослужитись. Бесідник обставав притім, щоби множити учительскі сили женьскі, чому на диво власти шкільні і п. мінїстер просьвіти противлять ся. Гріш даний на інколи не іде марно. Се дуже продуктивна інвестиция. Чехи най служать нам за при- мір. Рівнож і нос. Каратницкий виступив рішучо против проектів Карчмарчука і об­

став горячо за учителями. В дусі позити­

внім промовляли посли Еернадзїковский, Вуйцїк та Жардецкий. А з цілої дискусиї вийшло на разі те: 1) що вправдї в 1899 р. не буде можна піднести плату учителїв;

2) що однакож плата ся м у с и т ь б у т и п ід н е с е н а в ід 1. с іч н я 1900 р., та що на покритє треба буде шукати доходів або в державнім скарбі (з консумцийного по- 1 датку, або після пос. Яворского з так зва­

ної УегзсЬІеізйІеиег), або в підвишцї кра­

євих додатків.

На тім покінчилась нарада селяньских послів, як бачимо, в користь народних у- чителїв. Однакож малої терпеливості! тре- і ба. На разі най буде лише учительство винайдена жерел на покритє нового ви­

датку. Ся друга точка була есенціональ- нїйшою, позаяк добра воля, принести по­

міч учителям, зависить від того, чи край зможе найти фонди на підришку плати учителїв?

Референт, Гр. Потоцкий, представив в загальнім нарисі білянс сегорічних дохо­

дів і видатків краєвих. З білянсу сего по­

казало ся, що в 1899 р. видатки побіль­

шать ся імовірно о поважну суму 770.000 зр. в порівнаню з буджетом минулого ро­

ку, та що в 1900 р. край стане перед де­

фіцитом, сягаючим до 900.000 зр. Сего- річні видатки найдуть ще покритє, але в слідуючім році треба буде вже піднести додатки краєві до податків о 7 або 8 край- царів, наколи край не роздобуде случайно яких иньших жерел доходу. Без підвисше- ня додатків — заключив референт - годі проте думати про поправу биту учителїв.

В виду так сумного положена краєвих фінансів здавалось майже неможливою рі- чию, найти покритє на новий видаток в ко­

ристь учителїв. Але по виводах деяких послів показало ся, що дещо таки дасть ся зробити. На нове жерело доходів ука­

зали іменно посли Вахнянин і Яворский.

Пос. Вахнянин провірив, що наколи би ґр.

Тупони повело ся заворожити ческо-нїмец- кий спір і парламент зробити активним, тоді сей парламент буде міг взяти ся за нідвисшенє податків від цукру, пива і горівки, а Галичина одержала би від­

так з державного скарбу під певними услівями річну участь в сумі 1,780,000 зр. Частину сего гроша можна би від­

так з’ужити на получшенє долі учи­

телів народних шкіл. Тоді і не було по­

трібно підвисшати додатки до податків, котрі в нас суть значно висші, ніж в я- кім-небудь другім короннім краю. Пос. Я- ворский указав на те саме жерело споді­

ваного доходу, а наколи би надія на сей 4

Б еата і Г ал ьш к а

історична траґедия в 5 актах з д р у г о ї п о л о в и н и XVI. в і к у

Льва Лопатиньского.

(Дальше.) СЦЕНА IX.

Т і самі — Максим.

Максим (вбігає зворушений). Милостива кня­

гине! Князь Василь з відділом збройної сили!

Ми хотіли стягнути мости, та козаки князя Сан- ґушка не допустили.

Беата. Що се значить ся, князю?

Санґушко. Моїх хлопцїв може найшла яка буйність. Але бо пощо замикати Острог перед Острожским!...

Максим. Наша залога не в силї оперти ся.

Єї розсипали і заняли замкове подвірє.

Беата. Мати Божа!... Оружєм нападають на мій замок! Що се значить ся? Се нарушенє спокою, нахід!

СЦЕНА X.

Т і — входять Василь з двома козаками.

Козаки (провадять силою одного з двірскої служби, котрий показує їм дорогу в замку; по­

бачивши княгиню пускають єго і самі цофають ся за двері).

Василь (входить за ними). Чолом вам Беа- то, поздоровляю всім благом! Як виджу, тут на вашім замку забули вже, хто приятель, хто тут свій, кому належить ся гостина і честь!

Беата. Мої люди дїлали після приказу. Я прошу, щоби вся уоружена дружина вийшла з замку.

Василь. Ха-ха-ха! І вам не сором се ка­

зати? Нащо пустили, коли не хочете нас го­

стити?

Беата. Мій наказ є, що уоруженим нема приступу тут на Острог. Острог є приютом без­

оборонних женіцин.

Василь. Острог є твердинею против набігів татарских, братова! Тут як раз місце збройній силі, а не юрбі розніжених дворачок!...

Беата (грізно). Князю!... (зміняючи тон).

Так не думаєте увільнити нас від вашої ва­

таги ?

Василь. Дайтеж нам хоть віддихнути...

Беата. Перш всього мусить бути моє жа­

дане сповнене: віддаліть козаків з замку!

Василь. Коли ви так наглите, то і я мушу приступити відразу до річи (до Гальшкп). Здо­

рова була, Галю! Щож, зазулько, в час прийшли?

ПТе тобі не завязали сьвіта за тим новомодним Графом з Горки?

Гальшка. Нї, стрию, м ам о ч к а не хотять Графа з Горки.

Василь. Ба, ба, говори любко, вже я добре розвідав! Хочуть тебе, голубко, віддати на жир хиіцому яструбови. Тебе заполонити і твою батьківщину розклювати (до Санґушка). Говори­

ли, князю, братовій про себе?

Санґушко. Не було часу... Ви так скоро на­

спіли...

Василь. Бачите, пані братова, ми їдемо до вас з Німеччини, чи з Туреччини, полювати куницю, чи там красну дівицю, мою братанку Гальшку. Привожу вам стрільця-молодця, хоро­

шого козака, князя Дмитра...

Беата. Чи то в такий спосіб приїзджають по приязни і в такій спосіб роблять предло- женя?

Санґушко. Ласкава княгине! Приклоніть ся до нашої просьби. Моїм найщиршим старанєм буде щастє того ангела.

Беата. Не знаю, про що ви говорите, кня­

зю, анї ви, Василю, бо у мене нема такої донь­

ки, котрій би час віддавати ся.

Василь. Говоримо про ту саму доньку, що має війти заміж за варгаавского дворака, за- ушника королївского, Графа з Горки.

Беата. Не ведіть, князю, наруги над безо­

боронною женщиною. Ви самі старали ся у ко-

— 2 певне, що доля єго лежить краєви щиро

на души. Не можна сумнївати ся, що в тім самім дусї, що на раді селяньских по­

слів, западе і ухвала в повній палаті. Від 1. січня 1900 р. учителі о д е р ж а т ь вис- ші плати.

В справі руско: мови в галицких судах.

В падолисті 1898 р. в 246 числі навели ми рескрипт Президиї ц. к. висшого суду краєвого з 8. жовтня 1898 ч. 11.292, котрим таж Прези- дия полагодила зажаленє товариства взаємного кредиту «Дністер» на деякі суди повітові, за невиконуванє істнуючих приписів правних що-до уживана судами рускої мови і письма. Ре­

скриптом тим повідомила Президия апеляцій товариство взаїм. кредиту «Дністер», що поучи- ла Дотичні суди повітові о істнуючих приписах і візвала їх, щоби тіїж перестерігали. Поучене се і пригадка дістали ся однак лише тим судам повітовим, що були наведені в зажаленю Товариства «Дністер» а хотяй «Дністер» опо­

вістив рескрипт Президиї апеляциї так, що і иньші суди могли о нїм довідатись, дія­

лось дальше таке, що суди необняті за­

жаленєм нехтували істнуючі приписи що-до уживаня рускої мови і письма і товариство

«Дністер» було спонукане внести поновно зажа­

ленє до Президиї ц. к. висшого суду краєвого у Львові, що ті суди видають ухвали табулярні і виконують вписи табулярні по польски, легалі­

зують підписи на скриптах по польски або хо­

тяй по руски, то латиньскими буквами. На то зажаленє, внесене дня 4. січня 1899, відповіла Президия ц. к. висшого суду краєвого рескрип-|

том з дня 21. лютого 1899 ч. през. 1764,17 1/99, котрого зміст подаємо тут дословно:

«През. 1764,17—1/99. В иоданю внесенім дня 4. січня 1899 до тут. Президиї жалилося Почтенне Товариство на гдекотрі суди, що І) на поданя о інтабуляцию права заставу вне­

сені в язиці рускім і помимо, що дотичний скрипт довжний писаний по руски уміщено клявзулю табулярну в язиці иольскім або вправдї по руски але польскими псіе латинь­

скими буквами; 2) що лєґалїзацию підписів на скриптах довжних помимо що підписи на тихже суть рускі, виконано в язиці иольскім а вкінци 3) що суд пов. в Козові на подане інтабуляцийне руске видав ухвалу в язиці польскім.

Вже в відповіди з дня 8. жовтня 1898 Ир. 11292,25/98 на попереднє подібне зажале­

нє зазначивєм, що Почтенне Товариство вне­

сена зажалень що до уживаня язика клявзулї лєґалїзацийної збуває на компетенциї, понеже тоє могло би бути внесене тілько через сто­

рону, котрої підпис неналежито легалізовано.

На будучність отже на зажаленя в тім на­

прямі відповідати не могу. Тим разом однак зажадавєм єіце від висш. судів в зажаленю наведених оправдана що до закинених їм не- правильностий, щоби переконатися, чи і о скіль- ко суди не держать ся приписів обовязуючих взглядом уживаня руского язика. З передло- жених мені справоздань переконавєм ся, що на правді в суді в Белзї, Бурштині, Козові, Монастирисках, Раві, Бібрцї, Журавнї і Копи- роля о те, щоби видерти мені доньку зпід вла- сти (показує королївскі письма і кидає їх з по­

гордою під стіл). Але мимо ваших заходів моя донька не вийде ніколи за князя Санґушка, ро­

зумієте, ніколи!...

Василь. Ходи-ж сюда Галю, розкажи сама дитино!

Беата. Сего зовсім не потреба, мої слова суть єї волею. Гальшка останесь при мені.

Санґушко. Милостива княгине, вірте, що нам залежить найбільше на тім, щоби узискати ваше призволене...

Беата (гордо). За мало знаєте княгиню Бе- ату з Косцєлєцких Острожску, коли думаєте, що тим способом випросите у мене дозвіл...

Василь. Алеж братово, нам зовсім не хо­

дить о вас, але о вашу доньку, о Гальшку!

Беата. Хибаж би ви сьміли йти насильно?

Князю, ви божевільні!

Василь. Нам вже досить прошеня і моле­

бнів, досить ви вже нас зводили і зрадою кор­

мили, тим шляхом не дійдемо з вами до цїли.

(до Гальшки) Гальшко, ходи сюда до мене (хо­

че брати за руку).

Беата. Не сьмійте доторкатись до моєї ди­

тини!

Василь. Ходи сюда до стрия, Гальшко!

Беата. Не важте ся нападати на мою донь­

чинцях зашли неправильності! зажаленєм об­

няті, а дотичні суди оправдують такові будьто переоченєм або неувагою, будьто виражають переконане, що уживане лативьских букв на­

ступило правильно по мисли розпоряд. Міні­

стерства справ, з 22. жовтня 1852, ч. 16571.

Переконане моє що до уживаня язика при лєГалїзациї підпису і що-до уживаня руского письма виразивєм вже в моїм висіле наведе­

нім письмі з дня 8. жовтня 189811р. І І292|25/98 і відповідно до того видаю до наведених су­

дів застосовані до Змісту справозданя заря- дженя і поучаю відповідно ті суди, котрі ви­

разили блудне переконане, будьто би уживане букв латиньских в письмах руских було на­

казане, взиваючи їх, щоби в будучности до тих заряджень стосовали ся і стисло пересте­

рігали приписів розп. Міністерства з дня 9.

липня 1860 ч. 10349, 5. червня 1869 ч. 2354, 9. червня 1891 ч. 6033 і 28. червня 1894 ч.

13095 і стерегли ся старанно закинених пере- очень, котрі перестерігане іірпписів не оправ­

дують і рішучо довжні бути виключені. На­

чальництву суду нов. в Бурштині наказавє.м, щоби здїлано заміт ведучому книги ґрунтові і

іменем Президиї висшого суду краєвого за!

поповнену неправильність і завізвало єго, що-!

би в виконуванні свого уряду в будучности не поводував ся своїми власними здогадами, ‘ але приписами обовязуючими, незнаємостию' котрих толковатн ся не може. Що-до судів в Мельницї, Сколім і Грималові зажаленє Поч-І тенного Товариства оказало ся беззасадне.

Перший з них скрипт довжний вправдї

і

в язиці рускім споряджений, а навіть в тім \ язиці підписаний стороною, котра свій підпис1 удостовірила, залєґалїзовав в язиці польскім, ■ але здїлав тоє цілком правильнії, понеже після і реєстру удостовірень сторона зажадала лєґа-!

лїзациї в язиці польскім. — Суди в Сколім і в Грималові умістили клявзулю лєґалїзацнйну цілком слуиїно в язиці польскім, понеже сто­

рони на скриптї довжнім підписали ся в язи-|

ці иольскім. — О тім маю честь повідомити і Почтенне Товариство.

З Президиї ц. к. висшого Суду краєвого

^і

у Львові, дня 21. лютого 1899*.

До того рескрипту позволимо собі заува­

жити, що Президия ц. к. висшого суду кр. знов уиоминає тілько ті суди повітові, котрі на­

ведені були в зажаленю, місто видати поу­

чене до всіх судів повітових; се має такі наслідки, що иньші суди дальше нехту­

ють руску мову і письмо і як зачуваємо —

«Дністер» має вже новий богатий материял до зажаленя і буде мусів так довго трудити Пре- зидию апеляциї своїми зажаленями, поки всі суди повітові не дістануть відповідного поу­

ченя з аиеляциї.

Що до самого рескрипту, то в нїм ясно піднесено, що суди повітові зглядно їх функ- ціонарі оправдують свої над'ужитя «перео­

ченєм* або «власними здогадами». Тут бачимо якусь Генеральну хронічну хоробу «переочуваня»

і «власних здогадів», котрій не поможе мопїто- ванє Президиї апеляциї в поодиноких случаях, тільки хиба рішуче поучене в формі розпоря- дженя до всіх судів повітових в нашім краю, що час вже закинути «переоченя* і «власні здогади* а натомість строго придержуватись істнуючих постанов правних.

ку!... Князю, князя?, пустіть! Га, се напад, на- силє !

Василь (рівночасно). Пустіть єї... га д’чор- ту!... (відриває Гальшку і тручає Беату, котра паде зомліла на крісло).

Гальшка (припадає до матери). Боже, мати зомліла, ратуйте! (дами двору ратують)

Василь (ходить зворушений по кімнаті).

Дайте спокій, пані братова!... Такі штуки може би що вдіяли на дворі королевої Бони в Вар­

шаві, але на Острозі, перед нами не вдіють ні­

чого. Не дозволю на се, щоби наші добра родинні переходили в чужі руки, щоби тут, де наші батьки і діти свої голови поклали, розвель- можнювали ся варшавскі заушники, ті двірскі блюдолизи. До блудів мого брата, що віддав вам на грабіж не тілько землі і міста, але і ці­

лу скарбницю Острожских, не стану і я сам до­

кладати руки. (Беата прочуняла ся). Досить ви розкинули скарбів Острожских в Варшаві, та розіпхали між свою рідню — лишіть-жеж нам хоть те серце Острожских, внукови славного діда Константина!

Беата. Не дозволю, щоби так, як я сама, і моя донька утопила тут між вами своє

щасте.

Василь. А я не дозволю, щоби варшавскі шелихвости витискали машу рідну, руску шлях­

Не меиьше важним є факт, що Президия ц. к. висшого суду кр. відмовляє товариству

«Дністер» компетенциї вносити зажаленя що до уживаня язика в клявзулях лєґалїзацийних при удостовіреню підписів на скриптах і иньших до­

кументах, «понеже тоє могло би бути внесе­

не тілько через сторону, котрої підпис ненале­

жито легалізовано».

Тепер отже повинні штересовані сторони сейчас вносити такі зажаленя і коли Президия апеляциї волить мати до діла з тисячами за­

жалень сторін місто одного збірного з сторони

«Дністра», то і бути може, що діставши таких зажалень тисячі, видасть раз відповідні поученя до всіх судів повітових і в той спосіб викорі­

нять всі «переоченя» і «власні здогади*.

Річ посла Вахнянина

при справі громадских писарів.

Висока Палато!

Я забрав слово, щоби зазначити станови­

ще послів руского клюбу до проекту, котрий стоїть в дискусиї. Відтак забираю я слово і по тій причині, що на нинішнім засїданю віджила знов память нещасливого проекту, трактованого в тій високій Палаті перед двома роками, імен­

но проекту збірних громад.

Вже тоді при широкій розправі над сею справою заявились ми рішучо проти заведеня в нас збірних громад. А стояли ми при тім як­

раз на тім самім становищи, на якім поставив ся нинїшний бесідник з правиці, с. є., на стано­

вищи ненарушаня і удержаня автономії громад яко автономічних одиниць, підстави автономії повітів і краю. Дальшою причиною, для якої промавляли ми тоді проти збірних громад, бу­

ла обставина, що такий устрій після легкого обчислена наложив би на край тягар що най- меиьше 6 мілїонів зр., котрого тягару нарід наш понести би не був в силі.

Були ми противні сему проектові! ще і для того, бо там в однім параграфі стояло, що начальники збірних громад не мали бути сво- бідно вибирані, а з гори накидані і, розуміє ся, дуже добре платні. Були ми противні збірним громадам вкінци і длятого, бо пересьвідчили ся, що весь проект побільшив би бюрократизм в діловодстві громадскім. Тепер зазначую та­

кож з натиском, що рускі посли завеїгди бу­

дуть противні витворенні збірних громад.

Але з другої стоїмо перед фактом, що в нашім краю громадска адмінїстрация не конче процвитає. Кождий з нас пересьвідчений, що належало би поправити сю адмінїстрацию. А причина лиха, лежить, як всім звісно, в недо­

статку інтелігентних сил посеред громад. Для себе, для лагодженя своїх громадских справ мо­

же би виставала інтелїґенция війта і писара.

Але нозаяк тепер закинено громади значним материялом норученого круга дїланя із сторо­

ни властий адмінїстрацийних, податкових, вій- скових, судових та автономних, то тепер і інте- ту і нищили нашу батьківщину. Гальшка не мо­

же оставати під вашим згубним впливом ору- дєм до ваших ненаситних намірів, — ми забе­

ремо єї з собою (відбирає Гальшку).

Беата (зриваєсь з крісла). Не накликуйте матерної мести! Князю, се просте насильство, наїзд на без’оборонних жінок, негідний шляхоц- кої чести!

Гальшка. Мамочко... стрию, що я завинила?

(до Санґушка). Князю, поєднайте їх!...

Санґушно. Князю, княгине, здержіть СЯ В гніві, не чиніть кривди безневинній княжній. Чи се-ж сватане, се наші такі заручини?

Беата. Проч від моєї дитини, насильнику!

Нема вже нікого, хто би постояв за мною? (до вікна). Гей Максиме! Де служба? Збери залогу!

Сюди, гей!

Василь Як та змія, що влізла в чужу осе­

лю, сичить тепер, що не дають їй розвести по­

ганого кодла! (через двері) Гей хлопці, сюди!

(входять козаки). Заведіть сю юрбу на праве крило замку і глядіть, щоби не розбіглась! (омлї- ваня, спазми, зойки).

Беата. Боже, зішли свій гнів сьвятий з не­

ба, бо на земли нема на них кари! (виво­

дять їх).

(Далі буде).

з —

вико- ковский, Пашковский, Вахнянин, Каді і Берна- А до- дзїковский, а на їх внесене відослано сей §. 13 двірскі не сполучать ся з громада- назад до комісиї.

інтелїґентного елементу, лїґенция війта і писара не вистае, щоби

конати всї функцйї, вложені на громади, ки обшари

ми і туди не внесуть

доти мусимо стояти на становищи, що нашим обовязком єсть, подати тим громадам поміч. Те, що тут проектує ся, не становить ніякої вели­

кої реформи. Але не є се також справа, проти котрої би можна виступити, або над котрою з легким серцем можна би перейти до дневного порядку. Селам нашим треба подати, не скажу вже дуже інтелїґентну поміч — хоч з тим ін- телїґенция вяже ся — але поміч технічну, що­

би відтак громади наші докладнїише могли ви­

конувати поручені собі справи. А поміч така технічна буде подана громадам як-раз через вишколених писарів громадских. Не бою ся я при тім, щоби інтелігентний писар, знаючий закон і всї бюрократичні форми, потрафив відтак — як тут сказано — аж знищити автономію наших громад. Менї здає ся, що самоуправа громад глибше в пас вкорінена, як щоби інтелїґентний писар зміг єї нарушкти. Постанова, за ко­

трою будемо голосувати, не є ніяким зако­

ном. Постанова ся буде правосильною лише на якийсь час, щоби придбати для краю вишко­

лених писарів. Є се проста проба. А ту про­

бу перевести хочемо ‘ на разї поручити кра- євому видїлови. Поділяю проте в цїлости ща­

сливе мотивоване устроєня писарскої школи в осередку краю, де, як сказав поважаний посол, Фрухтман, доперва покаже ся, чого учитись ма­

ють будучі писарі громадскі. Тут виробить ся для тої науки і певна система. Наколи би ми під’учене писарів віддали повітам, то напевно в кождім повіті учено би їх після иньшої систе­

ми і чогось иньшого. Припускаю притім, що ся проба удасть ся і що через то подамо нашим громадам інтелїґентний технічний материял.

Припускаю також, що з часом иисарскі школи зможуть повстати і по повітах. Не виключаю можностн, що кр. виділ може колись прийде з проектом, щоби на повіти висилати мандрівних учителів для під’учуваня писарів. Припускаю вкінци, що найдуть ся навіть приватні люди, котрі заложать для тої цїли приватні иисарскі школи. Поки-що однакож будемо нині голосу­

вати за проектом громадскої комісиї, згідним з предложенем кр. виділу, а проти відрочаючого внесена пос. Абрагамовича. Справу сю годі відволікати.

Галицкий сойм.

Т р и н а ц я т е з а с ї д а н е з 14. марця від­

крив маршалок о 10і/, годині. Петицию присіл­

ка Корчівки (громади Барилова Волиця) підпер пос. Вахнянин. Присілок сей погорів в літі, а жи­

телі єго находять ся нині' в крайній нужді. Пе­

тицию відослано до буджетової комісиї. Пос.

Каді (ректор львівского університету) мотивовав своє внесене, щоби при середних школах всюди установлено шкільних лікарів, котрі би заразом могли бути учителями природничих наук, одер­

жавши відповідну квалїфікацию. Пос. Домбский мотивовав своє внесене в справі ґрунтових ме- лїораций. Мелїорациї поступають вперед в на­

шім краю. Проява відрадна. 1 селяни беруть ся за мелїорацию своїх ґрунтів. В минулім році більші властитетї змелїорували 3.500, меньші — 500 морґів землї. Але акция ся повинна іти ріж- че, а се можливе буде тоді, як потворять ся між селянами мелїорацийні спілки, а край дасть певність, що на сю ціль будуть на певний про­

тяг часу дані субвенциї в формі безпроценто- вих позичок. Так робить ся на сусіднім Шлеску.

Дискусия ширша вивязала ся при специяльній розправі над будівлянним законом. §. 1 иринято без зміни. В §, 2 принято дрібну поправку пос.

Вахнянина. В §. З принято поправку пос. Роте- ра, а відкинено поправку пос. Вахнянина. В §. 4 иринято стилістичну поправку пос. Бернадзїков- ского. Відтак принято §§. 5, б, 7, 8, 9, 10, 11.

без зміни. В §. 12 принято поправку пос. Ка- ратницкого (на кошт правительства). При §. 13 почалась дуже широка дискусия. Параґраф сей трактує про плян реґуляцийний будови сїл і мі­

сточок на случай більшого нещастя. Постанови сего §-фу гласять так, що хиба по 2 місяцях було би вільно погорільцям побудовати ся. В дискусиї взяли участь посли Окуневский, Чай-

(2 година. Засїдане трсває дальше).

Перегляд політичний.

В П р а з ї відбуло ся передвчера засїдане виконавчого комітету нїмецкого сторонництва поступового під проводом Шлєзінґера. В тій конференцій взяли участь всї члени сторон­

ництва, що належать до ческого сой му, однак не було на ній членів нїмецкої людової партиї.

По довгій дискусиї ухвалено поки-що придер­

жувати ся абстиненциї, бо до тепер нїчо не змі­

нило ся в ситуациї ческого сойму. на користь Німців. Є се важна заява в виду того, що ґраф Тун, як доносить 8опп- и. Мсціа^ягіуг, на­

раджував ся в Празї з репрезентантами всіля­

ких народних і політичних вартий що-до того, як би були приняті маючі видати ся на основі

§ 14. розпорядженя, що мають в новий спосіб залагодити справу язикову. Розпорядженя ті суть вже готові і оголошене їх наступить по за.мкненю теперішної сесиї ческого сойм.у.Вслїд за тим піде скликане Ради державної. А що правительство хоче передовсім, щоби ті розпо­

рядженя прийшли зараз під нараду і евенту­

ально зараз були ухвалені, то минувши сесия задлятого, щоби позбути ся з порядку дневно­

го всіляких пильних внесень і обжаловань мі­

ністрів, буде уважана за закриту. — Та-ж сама Газета доносить з Праги, що в палаті’ ґр. Осваль- да Туна відбуло ся засїдане вірноконституций- них властителів більшої посїлости, на котрім був між иньшими також бувший мінїстер тор- говлї др. Бернрайтер. Зібрані ухвалили протест против уживаня § 14. при заголоджуваню спо­

рів язикових. Заразом постановили обставити при забезпечених конституциєю інтересах люд- ности, і висказала бажане, щоби акцию в цїли усталеня народно політичних, нїмецких прав старало ся правительство довести як найскорше до кінця. Стоячи на основах нривязаня до ди- настиї і держави, вірноконституцийна партия великої ПОСІЛОСТІ! заявляє ся з одної сторони против уживаня релігії як аґітацийного сред- ства, а з другої сторони против вмішувана ар­

мії до народних спорів. — Що до наміреної ґр.

Туном иолагоди язикової справи в Чехах, про що ми вже згадували у вчерашній вступній статі, доносять, що ґр. Тун без огляду на голо­

си поодиноких партийннх дневників приступить до розпутана сего ґордийского узла в австрий- скій політиці тим більше, бо переконав ся, що всї визначнїйші політики так нїмецкі як і ческі годять ся на єго наміри. Також і \¥іен. АЬепіі роФ кяже між иньшим так: За неосиориме можна тепер уважати понятє е д н о с т и к р аю коронного і — зі взгляду на високий культур­

ний розвій обох народів замешкуючих край — жадане рівного права: а що всякі заходи около залагодженя національних спорів будуть вихо­

дити із сих обох засад, за то ручить політич­

ний характер тенерішного правительства. Мимо обставаня при повній рівиоправности обох кра- євих язиків не знаходить спротивленя також і гадка, що треба числити ся по можности з фактичними відносинами і потребами. Сюди належать особливо два дуже доносимі моменти:

З одної сторони осідок обох народів збитими масами, з другої же сторони розкинені гіо краю меншости. -

дрея Марияна Січку, концептового практиканта краєвої Дир. скарбу Івана Капусцїньского, був­

шого концепіста кр. Дир. скарбу Станислава Слотоловича і практиканта концептового на- містннцтва Януша Онишкевича.

— З львівского театру. Директор львівского театру др. Юлій Бандровский уступає з днем 15 с. м. з того становища, а дирекцию сцени буде вести дальше єго дотеперішний спільник Людвик Геллєр. — Рівнож уступає на днях з львівского театру вельми симпатична і цінена львівскою публикою артистка п. Клїшевска, що була свого часу в рускім театрі.

— Намістник композитором Намістник ґр. Лев Пінїньский звістний вже давно яко великий зна­

вець музики. Особливо над музикою Ваґнера робив специяльні студиї і написав о тім пред­

меті кілька цінних розправ. Довідуємось тепер, що ґр. Пінїньский також компонує і єго то о- дну композицию до слів Гайного »На крилах пісні» відсьпівав артист п. Мишуга на онодїш- нім равтї у краєвого маршалка. Ту піснь а та­

кож иньші пісні достойного композитора до слів Міцкевича ширша публика буде мати на­

году почути в виконаню п. Мишуги на кон­

церті' в театрі дня 20 с. м.

— Стрейк учеників VI. кл. реальної школи у Львові викликав в місті' загальне заінтересоване.

, Дехто стає по стороні' молодежи, а дехто домагае ся строгого укаран я виновників. Вчинок ученика, зневажаючий в високій степени Божий храм, заслугує безперечно на примірну кару, але в кож- дїм случаю не яло ся уживати до сего так не- , педаґоґічного средства, як пощоччина. Навіть і за часів тілесної кари в школі, таке укаране у- ченика за вчинок, будь що будь недоказаний, і ледви чи дало би ся оправдати. Нині оно мо­

же викликати лише обурене та зачудоване, директора Ґерстмана уважано доси приятелем молодежи. Тимчасом ціла справа поступила о крок дальше. По інтервенциї політехнічної мо­

лодежи та виминаючій відповіди директора, я- вили ся стрейкуючі ученики, в числі' 62, вже в неділю на екзортї, а й в понеділок до школи.

Тут їм однак сказано, що можуть цілком не приходити, коли вже раз д о б р о в іл ь н о в и ­ п и сал и ся. По нолудни відбула ся в реальній школї конференция професорів, в часі котрої товпи учеників чекали на улици на вирок.Скінчило ся на тім, що збір професорів цілу справу віддав під рішене ради шкільної краєвої. Вівторок рано явили ся всї ученики в клясї і професор, що мав виклад, візвав їх, щоби ходили дальше правильно до школи. Однак ученики по годині опустили клясу і заявили, що доти не переста­

нуть стрейкувати, доки ціла, справа не буде по­

лагоджена.

— Місто Відень дістало новий статут, що ді­

лить столицю монархії на 20 округів. Дотепе­

рішний округ Леоиольдштадт поділено на два:

Лєопольдштадт і Бріґітенав. Подібно дотепе­

рішний виділ міский буде усунений, а на єго місце будуть установлені секциї. Новий статут постановляє дальше, що міский радний, котрий на підставі ухвали дисциплінарної комісиї буде виключений з засїданя, скоро не схоче вийти з салі, має утратити мандат і право вибираль- ности на кілька літ. Обовязком кождого радного буде старати ся, щоби Відень задержав характер нїмецкий. Вкінци після нового статута кождий австрийский горожанин, що мешкає постійно у Відни від 5 літ і має 24 роки житя, має пра­

во голосу при виборах до міскої ради.

— З банків. Білянс Австрийского заведеня кредитового земского (Озіегг.-Войепсгесіііапійаіі) внказуб за рік минулий чистого зиску в квоті' 2,708.950 зр. в золоті. Дивіденди виносить 37 і пів франка в квоті' за кожду акцию. До надзви­

чайного фонду резервового перенесено 600.000 зр., на новий рахунок записано 93.000 зр. в зо­

лоті. — Білянс Лєндербанку виказує за рік ми­

нулий чистого зиску 2,960.000 зр. Дивіденди ви­

носить 10 зр. Загальні збори Лєндербанку від­

будуть ся 24. марця.

— Новий ґмах пруского сойму коштує 5,000.000 марок. На закрутах головних сходів стоять ста­

туї: Краснорічивости, Мудрости, Справедливости і Сили т. є. чотирох прикмет, якими повинен відзначати ся кождий посол. Замічено однак, що нема там з’ображеня иятої прикмети, яка украшає многих послів, т. є. Маломовности.

— Засоби американьского збіжа. Після оголо­

шеного власне рочника департаменту рільниц­

тва Сполучених Держав північної Америки скіль- кість збіжа, що находило ся дня 1. марця в руках фармерів, виносила 198 мілїонів бушлїв пшениці. 80О.000 бушлїв кукурузи і 283 мілїонів бушлїв вівса. Скількість пшениці призначеної на продаж виносить 82% цілого збору.

Н о в и н к и.

— Іменованя в судї. Львівский висший суд краевий іменував авскультантами тогож суду практикантів судових: Вольфа Заковера, Евге- ния Гвоздецкого, Атаназия Михалевича, Остапа Весоловского, Климента Гвоздецкого, Антона Лопушаньского, Антона Міхелїнього, Людвика Станислава Смоленьского, Винкентия Марияна Зяркевича, Івана Ганаса, Антона Чеслава Пше- сташевского, Людвика Генрика Козака, Івана Новину Зарицкого, Альойзия Ґіртлера, Генрика Садловского, Івана Будного, Петра Левицкого, Витолда Александра Альойзия Гляватого, .Богда­

на Теодозия Монцїбовича, Болеслава Иосифа Шулякевича, Стефана Кушпїра, Франця Найбара, Миколая Корчиньского, Аііександра Марияна і

ебчиньского, Павла Витолда Лянґа, Марияна осифа Романовского, Івана Калиневича, Гадея І Інолита Кисилевского, почтового офіцияла Ан-1

— Помер: Ів а н К р о п е л ь н и ц к и й , ученик

V. класи академічної ґімназиї у Львові, дня

11. с. м. в 17-ім році житя. В. є. п.