Ruslan. R. 3, č. 48 (1899)

Ч. 48. Львів. Второк дня 2 (14) марця 1899. Річник III.

І і

і Передплата і

на «РУ СЛАНА» виносить:

в А в стр и :

на цїлий рік . . . 12 р. ав.

І на пів року . . . 6 р. ав.

• на чверть року . . З р . ав.

на місяць . . . . 1 р . ав. ;

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

» і

л

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вотьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

і-г-»— ---— - --- --

Виходить у Львові що дня

" крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.

Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслаиа» під ч. 5 ул. Л ї н д о г о. — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.

ї Рукописи звертає ся лише ' на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по

т

15 кр. від стрічки.

І

І І

Наміри ґр. Тупа.

Наш погляд на язикове питане в До- литавщинї, висказанин в 18. числі »Р усл а-;

на<, мабуть оправдує ся. Сеіїчас по відро- ченю парлнменту сказали ми, що в виду ростучого національного роз’яреня з одно­

го боку, а неохоти центрального парля­

менту і краєвих соймів до законного угіра- вильненя язикового питаня з друго боку, ґр. Тунови не лишає ся друга дорога до виходу, як та одна, щоби правительство на основі §. 14. рішило ся, о к т р о ю в а т и я з и к о в и й з а к о н д л я в с і х к р а ї в о м і ш а н і м н а с е л е н ю .

Дневннки віденьскі і праскі принесли на днях вісти, що щ ось подібного в горі кроїть ся. Ґр Туй забирає ся до серіозної акциї. Ш кода лише, що ся акция має об­

межити ся на краї ческо-нїмецкі, а може навіть на саму Чехію. Се була би опять кардинальна похибка з дуж е лихими на­

слідками, бо за такою односторонною ак- циєю прийшло би напевно до розбити те­

перішної парламентарної більшости.

Плян ґр. Туна має бути такий. Він рад би поділити Чехію на три національні округи: ческий, нїмецкий і мішаний. Міша­

ним узнано би той округ, в котрім друга народність становила би 25°/0 населенії.

Язики ческий і нїмецкий одержали би по­

всюди повну рівноправність. З виданєм я- зикового закона зніс би ґр. Тун язикові розпорядженн бр. Ґавча, а октройований закон язиковий прийшов би відтак під дис- кусию і ухвалу центрального парляменту.

Наколи ті вісти справдять ся, то мо­

жна би надїяти ся і скорого скликанії державної ради, а ґр. Тун остав ся би вір­

ний своїй первістній вроґрамі, проголош е­

ній при обнятю керми управи. Тоді бо ска­

зав ґр. Тун найвиразнїйше, що він язикові

розпорндженя бр. Ґавча уважає лише прові- зоричними і готов їх кождого часу відкли­

кати, як лише обі інтересовані сторони на се згодять ся. Позаяк однакож се не наступило, то ґр. Тун завізвав парлнмент до ухваленії язикового закона. Колиж анї лівиця анї правиця не рішились вибрати язикову комісию до уложеня такого зако­

на, то ґр. Тун — після свого приреченії — подав

ДО ВІДОМОСТІ!

обох спорючих сторін с в о ї »основні начерки* до язикового »а- коиа. А коли Німці і сї начерки відкину­

ли, то ґр. Тун застеріг собі на будуче с в о б і д н у р у к у і ся свобідна рука м а­

ла би тепер окроювати язиковий закон для Ч ехії.

Знаменним притім є поведенє нїмецкої праси. Праса ся домагала ся заєдно від кликаня язикових розпоряджень яко таких, котрими нарушено конституцию. Колиж те­

пер заносить ся на знесене язикових роз­

поряджень, то та сама нраса підняла крик і посудж ує ґр. Туна о те, будь то він ді- знав ся про основу позитивних національ­

но-політичних постулятів австрийских Нім­

ців і на тих постулятах опер свій язико­

вий закон. Крик сей тЯк чудний і дитин­

ний, що навіть ЦеиІбсЬев УоІквЬІаН ува­

жає конечним, сказати Німцям: не робіть себе сьмішними!

Рівнож і поведене Чехів видає ся нам не конче коректним під теперішну хви­

лю. їх праса, хоч не вен, виступає також проти наміреного октройованя язикового закона, неначе би язикові розиорядженя мали більшу вартість від закона. Праса ся гніває ся на ґр. Туна, кажучи, що він сею акційні нарушає компетенцию чесного сон­

му. Чехи кличуть навіть до помочи і про­

тести нольских автономістів. Маневр сей дуже неповоротний, позанк звісно, що че­

сна більшість в чеснім сеймі не заходила

ся доси серіозно коло з ’орудованя спра­

ведливого язикового закона. Ч ехи самі по­

винні добачати, що роздор національний мусить вже раз покінчитись, хоч би навіть посредством откройованя, наколи оба на­

роди, заселяючі Ч ехію , не снромогли ся доси на мирну полагоду язикового пита­

нії. Одна консервативна Роїііік не проти- вить ся намірам ґр. Туна, розуміючи, що другого виходу з теперішної путанини най­

ти годі.

Ми з нашої сторони можемо лише о- добритн намір ґр. Туна, хоч єго акция мала би на разі обняти лише один корон­

ний край о мішанім населеню. Ми нере- сьвідчені, що по удачній пробі в Ч ехії на черзі стануть і другі коронні краї, де не- полагоджене язикове питане не лише за- острює міжнародний антаґонїзм чим-раз більше, але і спиняє всяку позитивну куль­

турну та економічну роботу. Непримири­

мих треба хоч би силою примирити, ґор- дийский узол язиковий розмотати — ме­

чем...

Г а л іщ к и їі соїім.

З послїдного засїданя маємо ще донести, що при предложеню кр. видїлу в справі відкри­

ти курсів науки для громадских писарів вивя- залась широка розправа, в котрій з руских по­

слів взяли участь др. Окуневский і в імени клюбу Вахнянин. Оба бесідники говорили за відкритєм такого курсу. За тим промовляли та­

кож з польскої сторони посли Вангінґер і Фрухтман, а проти предложеня посли Ґурский і Абрагамович. При голосованю ледви удержа­

лись предложеня видїлу краєвого 48 голосами проти 46 правиці. Річ пос. Вахнянина подамо пізнїйше.

з

Б е а т а і Г а л ь ш к а

історична траґедия в 5 актах з д р у г о ї п о л о в и н и XVI. в і к у

Льва Лопатиньского.

(Дальше.) СЦЕНА VII.

Ті самі — Максим.

Максим. Князь Санґушко приїхав, просить о гостинність.

Гальшка (радісно). Санґушко!...

Беата. Санґушко? (павза) Спустити малий міст до фіртки!...

Гальшка. Скоро, скоро, не дай кнАеви че­

кати під брамою.

Максим. Князь з дружиною на подвірю. Ми впустили всіх, видячи, що то свої і приятелі.

Беата. Як ти сьмів сам рядитись? Чому не дожидав осібного приказу?

Максим. Та встид якось, вельможна кня­

гине, дати князю чекати під брамою. Рід кня­

зів Санґушків то прецінь давна дружба з на­

шими князями.

Беата (закусуючи уста). Кілько їздців має князь з собою?

Максим. Всього трийцять козаків. Двайцять лишило ся на брамі, а з десятьма в’їхав князь иа иодвіре.

Беата. Проси князя до гостинної.

Максим. Князь сам сюди поспішає (отвирає єму двері і виходить).

СЦЕНА XIII.

Ті самі — Санґушко.

Санґушко. Даруйте милостива княгине, що я з нетерплячки не дожидав призводу. Хотів скорше зложити поцілуй на дорогій ручці вели­

кої княгині.

Беата (зимно). Витайте князю. Справді зро­

били нам несподіванку, що прибули на наш пу­

стий двір.

Санґушко. Схлїбляю собі, що та несподі­

ванка не є для достойних пань не милою... (до Гальшки) Чолом, вам достойна княжно! Ви про­

стите мені...

Гальшка. Мене тішить се, що ви не забу­

ваєте на нас...

Санґушко. Приязнь, се наша дорога спад­

щина. Ваш блаженний отець...

Беата. Не відкопуйте померших, се воняє гр<Лом...

Санґушко. Для нас они живуть, бо їх діла цвитуть житєм. Єсли призволите, милостива княгине, я вибрав ся на довше ваш хлїб-сіль їсти.

Беата. Мої пороги відчинені для приятелів нашого дому, ви розгостїть ся князю.

Санґушко (до Гальшки). Оно й годить ся,

щоби та щира дружба, що цвила межи нашими батьками, перейшла і на дїтий.

Беата. Але дружині звольте князю завер­

нути у волость, там я кажу помістити їх.

Санґушко. Я не розлучаю ся, княгине, з дру­

жиною ніколи.

Беата (строго). Ваш сам приїзд, князю, для мене загадочний, а ваше поведенє зовсім не­

зрозуміле.

Санґушко. Ми вияснимо все, скоро тілько князь Василь прибуде.

Беата (налякана). Василь на Острог? По що?

Санґушко. Не лякайте ся, княгине! Князь Василь прибуває в найкрасшім намірі.

Беата. Так ви знаєте в якім намірі?

Санґушко. Щоби запобічи нещастю, яке могло би вийти для Вас і для цілого роду Острожских через недібране замужє княжної Гальшки.

Беата. Се заговор межи Вами, а Василем?

Санґушко. Я мав упередити Вас, що князь Василь не допустить до звязи з Графом з Горки.

Беата. Якеж вам князю до того діло, або Василеви?

Санґушко. Князь Василь, яко найблизший родич, а я...

Беата. Знаю вже про ваші і Василя на­

міри, але ви вернете оба разом з тим, з чим

приїхали поодиноко. (Далі буде).

Д в а н а ц я т е з а е ї д а н є з 13. марця від­

крив маршалок о 11. годинї. По відчитаню пе- тиций відповів правительственний комісар на де­

які інтерпеляциї, почім приступлено до дневного порядку. Першою точкою було правительственне предложенє з проектом закона о реформі реаль­

них шкіл в Галичині'. Предложенє відослано до шкільної комісиї. ГІос. Клєменсевич мотивовав своє внесене в справі установлена надзираючих орґанів до виконувана поліцаї здоровля і до за- побіженя фальшованю віктуалів. Пос. Шнель реферував відтак в імени комісиї господарства краєвого справу годовлї худоби в нашім краю.

Справозданє комісиї принято враз з законом одноголосно без зміни. Сойм приймив відтак справозданє комісиї господарства краєвого в справі публичних складів на збіже і сніритус в Кракові і у Львові. Довша дискусия вивязалась відтак при проекті будівничого закону для мі­

сточок і сїл. В Г е н е р а л ь н ій р о з п р а в і за­

явив ся пос. Г а м о р а к в імени своїм проти сего проекту, хоч признає, що теперішний спо­

сіб будови хат по селах і місточках потребує реформи з зглядів санітарних і безпечности пу- бличної. Уложенє доброго закона будівляного для цілого а так просторого краю є дуже тяж­

ким ділом. Тут треба числити ся з місцевими обставинами, способом житя селян, звичаєм їх, способом будови і материялом буцівляним. Від­

так противить ся бесідник кумульованю закопа будівляного для місточок і сіл, вичислює деякі неясности стилїзациї і вносить, щоби краєвнн виділ виробив окремі будівляні закони для міст і сіл. Бесідник каже, що будова коминів буде дуже коштовною річию. Деякі сторони обходять ся по нині без димників. Деякі приписи буді­

вляні суть для громадских неписьменних вла- стий тяжкі до виконаня. — Пос. Н о в а к о в- с к и й заявив ся також проти закона будівля­

ного. Закон сей хоче зрівняти села з місточка­

ми що до будови(?), а тут нужда в краю. По селах велика біда. Біда ся повстала через інде- мнїзацию, пропінацию та катастер. Люди не ма­

ють в що одіти ся. Діти мруть як мухи. їда се­

лянина нужденна. Постелі селянин ледви має.

1 тим людям кажете будовати парадні хати? За що? Бесідник вірить, що з часом доля селян поправить ся. Буде лучше, як заведемо каси Райфайзена. Тоді потрафить селянин лучше будуватись. Предложений закон накладає на бу­

дуючого тяжкі обовязки, але не накладає кар на тих війтів, що будуть секувати селян. А та­

ких лихих війтів, таких Ґлїньских, богато по се­

лах. Бесідник заповідає деякі поправки при спе- цияльній розправі; іменно що до будовляних нонсенсів, котрі війти будуть роками(?) проволі­

кати. Пос. С р є д н я в с к и й говорить проти при­

мусу, крити хати дахівками (в законі для сїл сего нема), відтак проти віддалена хати від ха­

ти (на 10 метрів). Бесідник буде голосувати за предложеним законом, але заповідає поправки.

Пос. М е р у н о в и ч говорить проти виводів пос.

Гаморака і удержує, що комісия всюди увзгля- днювала бідне положене селян. Пос. В а х н я н и н говорив за тим, щоби предложений закон взяти під специяльну розправу і ухвалити єго з по­

правками, які покажуть ся потрібні і відповідні материяльним обставинам селян і маломіщан.

— Специяльца розправа послїдує на другім за- еїданю. О 1. год. маршалок закрив заеїданє.

Рун на галицкий банк кредитовий.

В неділю пополудни при величезнім здвизї народа поховано б.директора гал. банку кредито- вогоб. п. д-ра Крижановского. Похорони провадив сьвященик мимо того, що небіщик згинув са- моубийчою смертию, а за домовиною ішло бо­

гато осіб польскої аристокрациї і з фінансових кругів. Ся обставина, що сьвященик провадив похорон, подала участникам нагоди до уваг на тему, чи справді' небіщик допустив ся самоу- бийства в приступі мелянхолп, чи може він мав важні причини до сего кроку. Переважала гадка, що в кредитовім банку мусїли бути якісь не- правильности і мальверсациї, що б. п. Крижа- новскому дали підставу до грижи і докорів совісти.

Однакож, як ми вже доносили, перший ди­

ректор того банку, др. Мархвицкий заперечив рішучо, мов би в рахунках кредитового банку

були які ненорядки, а князь Адам Сапіга сам усною повав в суботу тиснучих ся по вкладки людий, запевняючи кождого, що вкладки зовсім безпечні і жадних неправильностий нема в бан­

ку. «А коли боїте ся — сказав кн. Сапіга, — то прийдіть до мене на улицю Коперника, а я вам виплачу». При ииьгаій нагоді князь сказав:

Заряд банку був би радий з того, коли-б вицо- фано як найскорше всі' вкладки, бо заряд зви- нув би зовсім вкладкогий відділ. Бо в ни- нїшних відносинах, де кількадесяти людий, змо­

вивши ся, в одній годині прийдуть з кни- жочками по гроші і можуть викликати рун, змо- білїзувати пів міста, задержати комунїкацию та викликати формальний переворот в нормаль­

нім функціонованю банку, утримуване випадко­

вого відділу не лише не приносить пожитку банкови, але стає для него просто невиносимим тягаром. Впрочім приниманє вкладок ощадності!

трактував банк кредитовий як зовсім підрядний відділ своїх чинностий, майже як причіпку, і су­

ма всіх вкладок, які находять ся там, виносить заледви 1.600.000 зр. До того ще після стату­

тів вкладки ощадности в гал. банку кредитовім забезпечені не лише на цілім маєтку банку, але також і на заставах заставничого відділу і на банковій реальности.

Гал. банк кредитовий зачав свою діяльність від мая 1873 р. і є товариством акцийним, ко­

тре до тепер випустило 5.000 акций по 200 зр.

отже разом на суму одного мілїона. Банк має копальні земного воску в Бориславі, відділ заставничий, а недавно утворив акцийну спілку «Львівске товариство акцийне броварів», котре закупило веї львівскі броварі і цілу місцеву продукцию пива взяло в свої руки.

Орґаном виконавчим банку є рада завідуюча.

На єї чолі яко презес стоїть Адам кн. Сапіга, заст. Мечислав ґр. Дунїн Борковский, Члени:

Брикчиньский Стан., Иосиф Яблоновский, др.

Мархвіцкий, б. гі. др. Стан. Крижановский і Меч.

Онишкевич. До дирекцій' належать: Др. Мар- хвіцкі, б. п. др. Крижановский і Брикчиньский.

Віцедиректором є и. Ед. Мариновский.

За р. 1897 виплатив банк 7 проц. дивіден­

ди, з чистого зиску, виносячого 108.463 зр. 63 кр.

Після білянсу за р. 1897 виносив стан ак­

тивний з днем 31. грудня 1897 р.: Каса головна і каса відділу заставничого і вк іадкового 318.255 зр. 41 кр., векслї 2,097.418 зр. 82 кр.;

ефекти 680.679 зр. 96 кр., задатки на застави і нарослі відсотки 384.692 зр. 43 кр., ґмах бан­

ковий. 250.000 зр., реальности 242.222 зр. 1 кр., інвентар 7 000 зр., довжники в рахунках біжу- чих, гіпотечно забезпечені і участь в спілці' бо- риславскій 9,240.562 зр. 48 кр. разом 13,250.831 зр. 11 кр. Стан пасивний: Капітал акцийний (5.000 акций по 200 зр.) 1,000.000 зр. фонд ре- зервовий 300.000 зр., резерва надзвичайна 230.000 зр., фонд умореня ґмаху банкового 30.000 зр., векслї реесконтовані 1,067.063 зр. 84 кр., асиґна- ти касові і вкладки на книжочки 2,180.618 зр.

5 кр., надвижки лїцитацийні 2.045 зр. 40 кр., акцийні купони 269 зр. відсотки переносимі 21.001 зр. 39 кр., вірителї 8,311.469 зр. 80 кр., надвижка зиску 108.463 зр. 63 кр. — разом 13,250.831 зр. 11 кр.

— 2 —

Москвофільське сгесіо!

Розібравши заміти консолїдацийних союз­

ників покрою Мончаловского против україно­

фільства в Росиї, питає ся н. О. Маковей, чо­

го хотять они від політичного українофільства в Галичині?

Чого хоче д. Мончаловский від него? Воно-ж також не має своєї мілїонової армії! На се д.

Мончаловский в імени своєї партиї каже таке:

>Ми не боремо ся за Українців в Росиї, бо вони й не потребують нашої помочи, а тим мен­

ше за Росиян, бо вони скорше нам потрібні, ніж ми їм (розуміє ся!). Ми не боремо ся против лі­

тературного і політичного українофільства то­

му, що воно мало би роз’єднати росийский на­

рід, бо цілий росийский нарід з переважною більшостию україньского народа мають против роз’єднаня певну оборону і такі сили для пере- конаня, які найсильнїйше на сьвітї самодержав­

не царство, сьвітову літературу, а в потребі і мілїонову армію. Ми боремо ся виключно за ру- ске населене Галичини і Буковини, а боремо ся

против сих змагань українофільства, котрі мо­

жуть обезсилити наш нарід і відобравши єму способи до природного розвитку на національ­

но-історичній ниві, зробити з него безпомічний матернял для прозелїтских замахів зі сторони ' Польщі і латиньства».

Простїйше виповідає д. Мончаловский про­

граму своєї партиї на иньшім місци: «Росийска партия в Галичині боре ся против українофіль­

ства виключно в інтересі галицко-руского на- селеня, бо по її глубокому пересьвідченю, літе­

ратурне українофільство разом з політичним може Ослабити і справді ослаблює єго відпорну силу против польонїзму і латиньскої пропаганди.»

Для повного зрозуміня програми москво- фільскої партиї ще треба знати сей уступ з праці Мончаловского- «Росийска партия в Гали­

чині і Буковині рішучо не противна україньско- рускій, особливо галицко-рускій літературі. Ми бачимо, що она має дуже важну задачу нро- сьвічувати галицко-руске і буковиньско-руске населене і підтримувати єго національне житє.

Ми признаємо право на іетнованє україньско-ру- скої літератури і бажаємо їй розвитку, бо кра­

єві говори (областньїя нар'Ьчія) росийскої мови, то живе і невичерпане жерело для збогаченя загально-росийскої літературної мови, — кожде україньско-руске слово має право увійти у скар­

бницю росийскої мови. Але ми не можемо і не сьміємо зрікати ся помочи, яку для Русинів мо­

жуть дати і справді дають росийска літерату­

ра і наука, що суть національним і культурним виразом цілого росийского народа».

Щож се таке, взявши разом сї слова д.

Мончаловского: «Ми не боремо ся против укра­

їнофільства в Роспї, ми знаємо, що там є ар­

мія і иньше; ми боремо ся против українофіль­

ства в Австриї, але ми рішучо не противні у- країнофільскій літературі, особливо галицко-рус-

! кій...» Отже властиво против чого боре ся мо- ' сквофільека партия? Політичного українофіль­

ства взагалі нема чого бояти ся, бо для него нема користних обставин, а за літературним у- країнофільством і ми, москвофіли, також! Спра­

вді чудна така льоґіка!

Ні! Адже подає д. Мончаловский ще й инь- ший доказ потреби боротьби. Йде о польон'їзм і латиньску пропаганду. Як то?! В Галичині' і і українофіли і москвофіли ведуть завзяту бо­

ротьбу против польонїзму і латиньскої пропа­

ганди, — українофіли ще вавзятійшу, бо їм ні­

коли не прийшло на думку радити своїм лю­

дям, щоби приймали від урядів польскі письма;

до того політичні відносини зложили ся так, що українофіли і москвофіли навіть злучили ся на політичнім поли для спільної боротьби між инь- шим против польонїзму і латиньскої пропаган­

ди; самі Поляки уважають українофільство біль­

шим нещастєм для себе, бо з українофілів нї- I коли не бувають Поляки, а з москвофілів бу­

вають, они навіть прилюдно радять приймати польскі письма, — і проте ті самі українофіли

«ослаблюють відпорну силу народа против по- льонїзму і латиньскої пропаганди!» Ні, і се льо­

ґіка страшенно загадочна і тут не знати, що й думати про таку «ясну» програму москвофіль- скої партиї. Договорили ся до крайних нісені­

тниць! А коли до того додати факт, що і ро- сийскі і австрийскі українофіли зовсім не зрі- кають ся помочи росийскої літератури і науки та користають з них справді дуже богато, тим- часом як мосвофіли своїми пересьвідченями і поступками все дають доказ, що зовсім не ро­

зуміють гуманного духа росийскої літератури, а в голові їм тілько росийска мова і правописи, то що з того виходить? Против чого-ж борють ся москвофіли? В імя чого? На що стілько бо­

ротьби і ненависти і страти дорогих народних сил ?...

Н о в и н к и .

— Номере був непотрібний! — таке написало

«Дйло» о комереї, що відбув ся по Шенченко- вім концерті 16. марця в сали Почт. клюбу. Чо- гож сей номере видав ся «Долови» непотріб­

ним? Таж сторонники «ДЬла» в послїдних лі­

тах, в ері консолїдациї, не раз не два устрою- вали комерси по всяких вічах та народних тор­

жествах і тоді «ДІїло» заєдно одушевляло ся

комерсами. Щож сталось? Звідки така нагла а-

патия до комерсів? Проява занадто цікава, тож

варто приглянутись їй близше. Попробуймо! Про-

з — стора саля заповнила ся битком. На поку­

тю засїли аранжери концерту, концертанти і — старшина політична: проф. Романчук та редакто­

ри «Діла*. При подальших столах примістились члени »Бояна<, гості і академічна молодїж. Го­

ловою комерсу окликав проф. Шухевич д-ра Кормоша, підніс відтак чарку в честь концер­

танта Курца, н-ни Проскурницкої і Лопатинь- скої, а др. Кормош в честь проф. Шухевичаяко голови «Бояна*. Доси було все коректно. Тоас- ти переплітав хор «Бояна*, но сали ніс ся ве­

селий гамір гостин, здавалось, все іде мов з платка, всі' сьвяточно настроєні, всі раді, що концерт удав ся, та що руска родина найшлась онять в купці, щоби себе ободрити та загріти до народного діла, тим більше, що др. Кормош заповів вже, що до слова зголосилось богато бесідників. Др. Кормош застукав в склянку на знак .-іі'і-щіііга, а на столі біля дверий виросла фіґура першого бесідника, голови «Академічної Громади*, Цегельского. Бесідник став говорити.

Щож сказав? Жалував ся, що на вечер Шев ченковий не допущено до слова представителя рускої молодежи; згадав відтак про иалочників на Високім замку; провірив, що не вся руска інтелїґенцня пише до урядів но руски; сказав, що народовці з 60-их років мали свої національ­

ні ідеали, котрі відтак затрачено; що теперішні народовці пішли в службу москвичам; що чле­

ни «Просьвіти* закладають читальні >общества ім. Качковского* та що т. зв. консолїдация на­

носить Русинам лише шкоду. Отеє був зміст палкої річи Цегельского. Чи сказав неправду?

Чи обидив чувства рускі? Чи нарушив чию честь? Мабуть ні. А мимо того від хвилі, як бе­

сідник лише натякнув про те, що не всі Руси­

ни пишуть до урядів по руски (мимо даного слова), почав ся шум на сали. Ножиці обізва­

лись. Видко, що при деяких столах сиділи на­

родовці, що перенялись покликом«Галичанина*:

Пишіть радше по польски, ніж фонетикою! Шум збільшив ся при згадці про тих народовців, що закладають читальні «общества ім. Качковско­

го*, та при сконстатованю шкоди, яку наносить Руси консолїдация. Кільканацять >ст рших*

підбігло до стола, з котрого говорив Цегельский і тут вже понеслись епітети, як смаркач і по­

клики: мовчати! - Чогож ви так обидилиеь?—

спитав я одного з консолідованих. — Як не о- бидитись, коли він нам закидає безідейність, брак всякої морали народної і безхарактерність?

— відповіл мені сконсолідований. Він, видко, лучше зрозумів слова Цегельского і скристалі­

зував їх в трех словах: безідейність, немораль­

ність і безхарактерність! Конець був такий, що сконсолідовані кричали на лад нїмецкої обструк­

ц і ї !

в віденьскім парламенті, а Цегельский гово­

рив заєдно а 1<і Зсіїиескег Ьаі Паз \¥огі. Я огля­

нув ся случайно позад себе і бачив, як старши­

на політична тихцем почала виноситись з салі.

Один лише п. Борковский Александер кричав заєдно: смаркач най мовчить! Він жеж пише тепер в »ДЬл(>« передові статі. По Цегельскім говорив др. Франко на тему, що Русини повин­

ні обиратись на власні сили, що в політиці тр. - ба іти простою дорогою та що треба нам бути толерантними для чужих гадок. По д-рі Франку говорив Мих. Новаковский на тему, що молоде­

жи треба дати нагоду висказати свої гадки, тим більше, що ся молодїж тепер працює на науковім поли, а не воює словами. Крик малів з часом,'а молодїж заховалась зовсім прилично і не перебивала пі бесіди о. Погорецкого, ні о.

Городецкого, з котрих перший не богато умів сказати, а другий боронив консолїдацию, по- кликуючись на Мольткого слова: ріігеииі ппг- всЬігеп, у-геіпі .чі-її 11 а п! Молодїж хиба тим пе­

ребила мудру річ о. Мольткого, що хтось кри­

кнув: Ви нас у^геіас били на Високім замку! — Ось вірний образ комерсу. Ні! — не вірний, бо для ратованя ситуациі виведено ще на стіл пос.

Окуневского. Він мав сказати наймудрійше сло­

во. Чи сказав? Мабуть ні, бо замість говорити про руску справу, став балакати — сим разом не лише від серця, але з душі і від серця — про щадницю і банк кредитовий. Не клеїлось сконсолідованому речникови. А який же комерс був би «потрібний* «Д'Ьлови*? Певно такий, як, бувало, перед двома-трема роками, в тих до­

брих часах, коли одно слово: новокурсники!

старчило за всяку мудрість. На щаетє, картина обернулась! Фрази переїлись. Пароксизм минув ся. Наспіла реакция. Молодїж підняла замара- ний кацанским болотом народний прапор. Отве- резінє обіймає чим-раз ширші круги. Наймит­

ство зчезає. Недужий руский орґанїзм прихо­

дить скоренько до здоровля. З розпукою в ду­

ши закінчив проте др. Окуневскнй свою річ про щадницю словами: «Га! се природно. Ми муси­

мо уступити місця нашій молодежи*. А моло- діж ся най би лише витривала при Тарасовім заповіті, байдуже, що се «Д’Ьленькови* не буде до смаку....

— Портрет б. п. кардинала Сембратовича, кисти маляря Августиновича, звістний добре широкій публицї з вистави штук красних у Львові, на­

був краєвий виділ за 2.000 зр. до своєї ґалєриї маршалківскої.

— Центральний комітет передвиборчий для східної Галичини зібрав ся в неділю в полуднє

в часі богослуженя в костелі курив папіроси на хорі. Длятого покликано єго до канцеляриї, де директор, не нровіривши зовсім правдивости сего донесеня, ударив ученика два рази в лице.

Ученик з плачем вернув до кляси і оповів то­

варишам, що стало ся. Обурені товариші по­

кривдженого опустили сейчас кляси і вже кіль­

ка днів не приходять цілком до школи. Ходить лише трох, що мають стипендиї. Прочі запо­

віли, що так довго не являть ся в клясї, доки директор не перепросить обидженого тілесно товариша в присутности учеників. Сею справою заняла ся тутешна молодїж політехнічна і ви­

слала депутацию до директора з домаганєм, щоби дав сатисфакцию обидженому ученикови.

Рада шкільна краєва вже вдала ся в ту справу і, о скілько чувати, директор має пійти на еме­

ритуру. Ученики стрейкують дальше. В ночи з неділі на понеділок появили ся на мурах до­

мів у Львові писані рукою малі афіши, взива­

ючі цілу реальну школу до солідарного стрейку з клясою шестою. На афішах було написано:

«Нині дня 13-го марця нема шкільної науки в реальній школі*.

— Огні. Онодїшний пожар в М у ш и н і коло Криниці знищив 37 домів з господаревими за­

будованими. — В А га р е н на Моравії погоріло 45 господарств, а понад 50 родин остало без даху.

— Руский народний театр переїздить на день 14. с. м. з Бережан до Станиславова, де того-ж дня виставить «Шельменка-наймита*, комедию Основяненка в 5 діях, а дальший репертуар та­

кий: в четвер 10. «Честь* Судермана; в суботу 18. «Пташник з Тироля*, оперета в 3 актах, му­

зика К. Целлєра; в неділю 19. «Ой не ходи Гри­

цю», образ зі сьпівами і танцями в 5 діях В.

Александрова і М. Старицкого; ві второк 21. «За хлібом*, штука в 5 діях Б. Лепкого; в четвер 23. «Запорожець за Дунаєм*, опера в 3 діях Артемовского; в суботу 25. «Барон циганьский*, оперета в 4 діях; в неділю 26. «Не судилось*, народна драма в 5 діях.

— Дрібні вісти. Господар з Крисович, в повіті мостискім, Іван Марек, в приступі хвилевого бо- жевільства, задав своїй жінці чотири небезпеч­

ні удари сокир по, а потім сам повісив ся. На житє нещасної жінки нема надії. — Війт з Го- лодівки, в повіті мостискім, Микола Венгринов- ский, повертаючи вечером трохи підпитий до­

мів, упав до ріки, а хотяй вода в тім місци не була глубока, умер, розбивши собі голову о о- стре каміне ріки. — Жандармерия в Тернополя арештувала виновника пожару в Симаківцях в минувшім році, селянина Козуба, котрий з ме­

сти на коршмаря за то, що відмовив єму кре­

диту на пів літри горівки, підпалив коршму.

Згоріла тоді не лише коршма, але поблизький фільварок і 20 селяньских загород. — Арешто- також ватагу молодих опришків, котрі були по­

страхом подорожних на гостинци Мишківцї-Ми-

кулинцї. Проводирем був кільканацятьлїтний * хлопець Петро Семчишин. — На спаді Замкової

гори у Львові найдено онодї рано повішеного на березі 19-лїтного субєкта Рахміля Шапіру.

Причина самоубийства незвістна. — На стациї Кругівцї, в окрузі дирекциї зелїзничої в Стани- славові, ударили па себе онодї дві машини, з котрих одна вискочила із шин. Нащастя з лю­

дьми не було ніякого.

в ґмаху товариства кредитового земского на нараду в справі виборів по п. Щепановскім з міскої куриї коломийскої і п. Розвадовскім з сокальскої куриї великої посїлости.

— Рух еміґрацийний, як вже доношено, проя­

вив ся особливо в Мариямполи і в громадах Волчкові, Ганушівцях, Побережю і околичних селах, а звернений до Канади, де вже від кіль­

кох літ пробував богато емігрантів з тих сторін.

До еміґрациї намовляють громадскі писарі і на­

родні учителі в Канаді, котрі пишучи до своїх знакомих від себе або від своїх сусідів, пред­

ставляють Канаду землею обіцяною. Можна на­

певно здогадуватись, що ті кореспонденти є рівночасно агентами звістних еміГрацийних фірм в Гамбурзі і Бремі. Свочю дорогою, нашим ви­

селенцям в Канаді має поводити ся незле. Але все не оправдує оно еміґрациї, тим більше що в тих сторонах Галичини нема такого перелюд- неня, а земля надднїстрянсска належить до най- буйнїйших і найурожайнїйших в краю. Висе­

ленці випродують вже землю, а купують не хто иньший, лише жиди, що вміють досконало ви­

користати еміґрацийну горячку.

- Проект курсів дія громадских писарів, ухва­

лений на онодїшнім заеїданю сойму на основі внесеня комісиї громадскої, представляє ся в цї- лости ось як: І. Наука буде обнимати слідуючі предмети: 1) Манїпуляцию урядову, а то: ведене дневника податкового, книг, виказів, реєстрів так з власного як і норученого круга дїланя, ведене архіва і т. п.; 2) закони, приписи і роз порядженя як: закон громадский, о репрезента- циї повітовій, закони дороговий, полевий, поста­

нови полїцийні і т. д.; 3) письменні вправи н.

гір. видаване оречень, виповнюване реєстрів, зда­

ване реляций і т. д. Стилістичні вправи будуть відбувати ся в обох язиках рускім і польскім.

Кандидати, що будуть робити вправи в язиці рускім, будуть обзнакомлені також з рускою термінольоґією; 4) Поручений круг дїланя; 5) Укладанє буджетів, інвентарів, замкненя рахун­

ків, ведене дневників і книг касових. — II. Курс для писарів громадских буде відбувати ся що року через 4 місяці, числячи 6 годин викладів денно. В науці буде могло брати участь 40 кан-' дидатів, взглядно писарів, бо за той час годї приготовити більше кандидатів. Коли же би зголосило ся більше число кандидатів, то може ■ бути уряджений другий курс в тім році. -- III. і День отвореня курсу буде оголошений В часо-!

писях і будуть повідомлені ВИДІЛИ повітові В ЦІ- [ ли дальшої акциї і повідомлена всіх громад. — І IV. Компетенти будуть вносити поданя до В и-[

ділу краєвого на руки Виділів повітових, а до поданя будуть мусїли долучити: 1) Сьвідоцтво скінченої школи народної; 2) опис житя: чим ' доси займали ся, як довго, з наведенєм місце- вости, в котрій перебували; 3) сьвідоцтво мо- ■ ральности, виставлене громадою, в котрій пере- ! бувають, а потверджене парохом і ц. к. старо- | стою. — V. Особи в службі публичній мають долучити до поданя сьвідоцтва своєї власти. — і VI. В курсах для писарів громадских можуть!

брати участь також і секретарі міст і місточок, обнятих законом з 3. липня 1896 або також кандидати на ті посади, але іспит мусять скла-І дати після норм приписаних для функционарів сеї катеґориї. — VII. Не можуть бути припущені на курс: 1) особи карані судово за злочини; — ) 2) особи карані за провини із захланности; З )1 особи відправлені з публичної служби в дорозі дисциплінарній. У виїмкових случаях може Ви-1 діл краєвий відступити від постанови під 3). — ! VIII. Першеньство принягя на курс будуть мати ті, що подадуть ся на власний коштий, в дру­

гім рядї ті, що дістануть стипендию з виділу повітового а на конець буде і Виділ краєвий і уділяти стипендий в міру фондів. — IX. Виділ краєвий віднесе ся до репрезентаций повітових з завізванєм, щоби вставили до буджету відпо-) відні суми на постійні запомоги і ремунерациї для іспитованих писарів, що сповняють свою;

функцию в повіті як потреба. То буде заохотою для иньших до науки і складаня іспитів, буде средством збільшена числа добрих писарів в по­

віті. — X. По скінченю курсів будуть писарі і кандидати на писарів обовязані складати іспит письменно і устно перед комісиєю, установле­

ною Виділом краєвим. Комісия буде складати ся з трох членів і протоколіста. В склад комі­

сиї увійдуть: член Виділу краєвого і двох екза- мінаторів, котрих Виділ краєвий визначить. Про­

токол з іспиту буде предкладаний раді Виділу краєвого. — XI. Кождому кандидатови, що зро­

бить іспит письменний і устний буде виставлене сьвідоцтво уздібненя а крім того Видїл краєвий оголосить лїсту кандидатів, що зложили іспит.

Кандидатам, котрі при іспиті докажуть докладне знане язика руского в мові і письмі, буде то потверджене в сьвідоцтві. Кандидати на писа­

рів, признані при іспиті за нездібних, можуть бути знов припущені до іспиту, але не скорше аж по трох місяцях.

Сойм визначить на устроєнє сих курсів в буджетї на 1899 р. суму 3300 зр.

— Стрейк учеників. Ученики VI. класи львів- скої школи реальної стрейкують від кількох днів. Причина така. Директорови д-рови Ґерст- манови донесено, що один з учеників VI. кляси '

— Померли: О. Ів а н К а р а т и иц ки й, декан і иарох в Загвоздю під Станиславовом, в Вроцлаві.

Покійний удав ся був перед кількома днями на клініку проф. Мікулїча, щоби піддатись опера­

циї якогось боляка, але по операциї помер. — М ихай ло Л о г и н ь с к и й , податковий ад’юнкт у Винниках (коло Львова), дня 9-го марця в 33.

році житя.

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 13. марця. Цісар затвердив ухвалу галицкого сойму о краєвій ґваранциї за вкладки галицкої каси щадничої у Львові.

Відень, 12. марця. Цісар іменував гр. кат.

пароха в Волчи дольній, о. Айталя Вітошинь- ского, крилошанином капітули в Перемишжи. — Мінїстер віроісповідань і просьвіти іменував су- плєнта реальної школи в Тернополи, Юлїяна Гавла дїйстним учителем ґімназиї в Коломиї.

Прага, 13. марця. В палаті ґр. Туна відбу­

лось заеїданє вірноконституйийної великої по­

сїлости, де ухвалено протест против уживана

§. 14. до полагоджуваня язикових спорів.

Ню-Йорк, 13. марця. Онодї відплинув звідси корабель з трома мілїонами доларів на Кубу, котру то суму приняли Кубанці від Амери­

канців.