Ч. 285. Львів. Второк дня 21 грудня 1899 (2 січня 1900.) Річник III.
і Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австри : на цілий рік . .
на пів року . . . 12 р. ав.
. 6 р. ав.
на чверть року . 3 р. ав.
на місяць . . . 1 р. ав.
>ВирвЄШ МИ ОЧИ І душу МИ вирвеш: а не В08ЬМЄШ милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІІІашкевича.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків : Поодиноке число но 8 кр. ав.
---- -- -- --- --- » «
Виходить у Львові що дня •
і крім неділь і руских сьвят ' о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация ’ експедиция >Руслана> під ч. 9 ул. Коперника(лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
і Рукописи авертаь ся лише ; і на попереднє застережено. — і
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По-
| дяки і приватні донесеня по
’ 16 кр. від стрічки. і
Намірена санация.
З десяти скликаних соймів обрадує лише ческий сойм. На него і звернена загальна увага. З ческого сойму, споді
ють ся, вийде почин до ч е с к о - н і м е їд
к о г о п р и м и р е н я . Сама акиия почалась тим, що німецкі посли по майже дволітній абстиненциї (від 26. лютого 1898 р.), спо
нуканій адресовою розправою, явили ся я ческім соймі. Явив ся навіть Вольф на чолі 13 своїх одномиїпленників, радикаль- нійшого покрою. Марніалок, ґр. Куден- гове, добачив в тій події перший крок до можливого иорозуміня обох народів. Бу- джетова розправа, що почне ся по Новім році, викаже, о скілько оба народи р о з - п о л о ж е н і для справи примиреня. Акиия
— як ми вже замітили давнїйше — має почати ся в ческім соймі, а продовж атись' у Відни, під оком н о в о г о к а б і н е т у . Ні-!
мецкі посли поставили вже перші услівя до примиреня. Они домагають ся: 1) по-1 д і л у к р а ю на национальні округи і 2)!
зміни краєвого статута як і виборчої орди-;
нациї в тім напрямі, щоби замість сїльскої і міскої куриї сойм ділив ся на дві к у р н і н а ц и о н а л ь н і з правом уеіо в справах, дотинаючих уживаня краєвих язиків в при
люднім житю, через автономні власти і ті інституциї, які суть призначені в користь обох народів. Наколи би ческий сойм ті два закони ухвалив, тоді дальша акция примиреня перенеслась би до Відня, а ак- цию ту мало би перевести нове правитель
к о через центральний парлямент. Акция віденьска обняла би головно у п р а в и л ь - н е н є я з и к о в и х в і д н о с и н в Ч е х і ї в д е р ж а в н и х у р я д а х і в л а с т я х . Се головні точки миротворної акциї в Чехії.
4
Володимир І. Немирович-Данченко.
Б а ш т а н н и к .
О п о в ід а н е . (Конець).
Стара відійшла у хату і довго гляділа за сьвічкою, що її принесли з церкви після про- читаня страстий. Тимчасом Порфир з сином у- ложили тяжкого й закостенілого трупа, з не- понятною силою зложили йому на груди руки, старик перехрестив ся, поклонив ся до землі й закрив мерцеви очі. Невістка принесла відро води. Вороний кинув ся до неї з жаждою. Ста
ра принесла сьвічку і сірники. Старик приліпив сьвічку до задньої части телїчи над головою покійника, вложив сірники в кишеню, одів с я ,!
казав синовії загорнути ся і повів вороного за село в напрямі баштану.
Увійшов так з верству, задержав коня, за
палив сьвічку, знову поклонив ся до землі, ла
гідно нагнав вороного і вернув з сином в село.
З верству від куріня Коломянкова, з того боку, де тягнуло ся широке поле соняшників, що нагадували густий, темний ліс з царства лі
ліпутів — стояв величезний курган, знаний під назвою «могили», або «сторожевої могили»- На його вершку, що щільно всів у землю, сторча- ла камінна «баба». Говорили, що тут був похо
ронений татарський хан, а опісля Запорожці о- бернули могилу в свою сторожницю. Літ з 40 назад володар цілого округа, богатий поміщик, почав розкочувати курган в надії, т о найде ін
тересну старинну паходку, але робота вимагала великих накладів, а поміщик вскорі зовсім зни
щив ся. Тепер з його великого паньского хуто
ра лишило ся тільки крило, обернене селянами на школу, а курган так і стоїть з одного боку розритий. Він стоїть па узгірю Під ним роз- стелюєть ся безкраїй, безлісний степ. З його висоти у день зірке око може оглядати білі сільські церкви навкруги до 40 верств.
Камінна «баба» стоїть так непохітно ли
цем до сходу, як кілька столітні назад. Вітри ■ і дощі сточили її, як черви точать старе дере
во. Риси лиця злили ся і воно більше подобало на мужеське з довгою бородою, що трудно ПО
Н Я Т І ! , длячого сю статую називають «бабою».
Велика голова в чудацькім строю сидить на вузких плечах. Туловище коротке, груди широ
кі, ноги якби зрослі до колій.
З заходу курган запав ся і туди вела до
рога. Місцеві люди не звертають на нього ува
ги. Тільки пастух, коли в низу пасе ся «чере
да», стадо коров, або «отара» .— барани — лю бить сидіти у підніжа «баби» і еьиіваючи жде,
чи непокотить ся вниз перекотиполе.
Максим Коломянков ніколи не міг проїхати рівнодуїпй.о мимо Кургана. З а яким би спішним ділом не ироїзжав туди, все спиняв ся не злі
[ Чи і о скілько ся акция буде розширена і на Мораву і Ш леск? — поки-що не звісно.
Н о в е п р а в и т е л ь с т в о , що обняло би керму управи по кабінеті Вітека, було би огіять зложене з урядників. Нове гіра- вительство — після здогадів віденьских дневників — мало би задачу, підготовити в парлямент4' ґрунт до ко а л іп н і в с і х у м і р к о в а н и х с т о р о н и и ц т в в одну парламентарну більшість. По витворенні такої більшості! прийшов би до керми п а р л а м е н т а р н и й , к о а л ї ц и й н и й к а б і н е т і сей перевів би через парламент угорску угоду, щ о тепер висить лише на
§. 14-ім. Після інформаций, які дійшли нас з Відня, кабінет д-ра Вітека мав би уступити небавом по новім році, так як він був призначений лише для оповіщеня закону о поділі консумцийних податків між Австриєю а Угорщиною на основі §. 14-го.
Однакож чи осуш и ться сей цілий план санациї ческо-нїмецкого питаня, а в слід за ним і парламенту?
О скілько нині звісно, то між чесни
ми послами нема в тім напрямі однодуш
ності!. Радикали ческі стоять ще заєдно на становити ческого державного права, ра
дикали німецкі на становищи нїмепкого централізму. А радикалізм сей має своїх ісповідників і в широких кругах населбня ческо-нїмецкого. Отеє та скеля, об котру може розбитись весь санацийнин плян.
Ґреґр і Кайцль, Вакса і Енґель стоять на супротивних собі становищах. Ті ріжнород- ні становища виявили ся вже рішучо в ча
сі послїдної парламентарної сесиї, як не меньше в розправах над буджетовою про- візориєю в делєґациях. Надто треба мати на увазі і се, що ческа февдальна шляхта (що - до державного ческого права) кло
нить ся тепер більше в сторону ч е ск и х р а -!
дикалів та що Німці раді би ческу ш лях
ту при теперішній акциї лишити зовсім на боці. Ми сумніваємось проте дуж е, чи і ся проба примиреня Ч ехів 5 Німцями піде так гладко, як дехто думає і сподіє ся. Хагосі- пі Ь іеіу видали на днях оклик: проч з грудневою конституцією ! Федералізм! В ' моравскім соймі зашуміли ческі посли, а
і консервативна Роїііік не дуже то одуше- вляє ся початою миротворною акциєю. Ч е
хи не вірять Німцям, Німці підозрівають Чехів. Оба табори мають ще в памяти істо- рию віденьских пунктаций. Наколи би че
ска більшість соймова ухвалила навіть вис
піє згадані два закони о поділі краю і на- циональних куриях, то певно застереж е со- кі ся більшість несанкционованє сих зако
нів аж до пори, коли центральний парля
мент ухвалить язиковий закон для держа
вних урядів і властий. А іцож стане ся, на
коли Німці зажадають відтак урядової нї- мецкої державної мови? Чи не стануть Нім
ці в віденьскім парламенті на становищи своєї зеленосьвятної проґрами? Я ке стано
вище займуть до всего того другі славянь- с.кі посли? Чи завороженєм ческо-нїмецкого спору вдоволять ся другі клюби парламен
тарні? Чи ті другі клюби згодять ся на о д н о с т о р о н н є п о л а д н а н є националь- ного питаня в Австриї? Такі і другі пита
ня виринуть опять в віденьскім парламен
ті і зможуть так само, як ческа справа, спинити машину державну і довершене у- горскої угоди.
Австрийскі державні мужі грішили за
єдно тим, що не уміли знестись на станови
ще загальнїйіие, що обняло би інтереси всіх народів і країв. Они иодобали на тих египетских лікарів, що лічили з ’окрема біль ока, а не брались ніколи за уздоровленє цілого орґанїзма. Огонь национальний об заючи з телїги на верх і довго глядів звідтіля на безкраїй горизонт, на темно-зелену ленту річки, що крутила ся вередливо, на її плеса, на І свій курган, що видавав ся зверху іграшкою.
Була вже одинадцята година, як вороний
! заморений, ледви плентаючи ногами, видрапав І ся з привички на курган-могилу і пристанув 'із своїм тягаром около камінної «баби». Сьвічка 1 над головою покійника усе блимала. Сїдий ко- виль, неначе білий серпанок, покривав могилу.
Від річки підняв ся туман і стелив ся широки
ми филями по степу, що подобав на той самий який був тому кілька віків назад. Від місяця, що був ще все обведений матовим кругом, роз
ливало ся срібне сьвітло. Він пронизував туман і наповняв його собою так, немовби мрака сама видавала з себе проміні сьвітла. Ні звука кру
гом, всьо неначе вимерло, або людська нога іще ніколи не ступила на сю землю.
Але внизу від куріня баштанника тягнув ся легкий димок. Там павловська міщанка Ко
ломянкова все іще ждала з вечерою свойого сина.
Вороний заіржав і його голос гучио проніс ся по стену.
Переклав з росийського Володимир Вербенець.
2 няв нині всі коронні краї о мішанім насе
ленні, а гашене сего огню в Чехії не зга
сить ще огню в других краях. Тому і ми мусимо лише скептично дивити ся на те- перішну акцию рішаючих сфер.
Галицкий Сойм.
На суботняшнім, в сїм році нослїднім за- сїданю Сойму поставлено три наглі внесена, а то: в справі удїленя річної пенсиї 1200 зр.
вдові по пок. члені Виділу краєвого, Гошардї;
в справі запомоги на будову зелїзницї льокаль- ної Закопане-Новий Торг і Суха Гора і на бу
дову зелїзницї Переворск-Розвадів. Наглість у- хвалено, а внесеня приділено комісиям, з тим, щоби справозданя з них предложено на тім са
мім засїданю.
По відчитаню ріжних справоздань наступи
ло читане внесеня Пілята в справі хлопскої емі
ґрациї. Ііос. Пілят». мотивував своє внесене і жадав, щоби правительство розслїдило причини еміґрациї, зібрало дані, охоронювало емігрантів перед посередниками і аґентами, що вербують робітників до Німеччини і там їх страшно ви- користують. Внесене відступлено комісиї адмі- нїстрацийній.
Пос. М е р у н о в и ч підпирав внесене в спра
ві будови зелїзницї зі Львова до Винник; вне
сене передано комісиї зелїзничій.
Опісля ириступлено до виборів комісий.
З Русинів вибрано секретарем Сойму, пос. Ка- ратницкого, квестором п. Вахнянина, ревідента- ми о. Небиловця і пос. Заячківского.
До б у д ж е т о в о ї комісиї вибрано з Руси
нів: пос. Барвіньского, Каратницкого, З аяч ків
ского; до а д м і н ї с т р а ц и й н о ї комісиї: п. К а
ратницкого; до г р о м а д с к о ї : п. Кульчицкого;
до ш к і л ь н о ї : еп. Шептицкого і Вахнянина; до п е т и ц и й н о ї : о. Гаморака, Новаковского, Охри- мовича, Окуневского, Винничука; до п р а в н и ч о ї: Каратницкого; до п р о м и с л о в о ї : Остап- чука; до б а н к о в о ї : о. Маидичевского; до с і л ь н о ї: о. Маидичевского і Винничука; до г і р н и ч о ї : п. Охримовича; до п о д а т к о в о ї : о. Маидичевского; до комісиї г о с п о д а р с т в а краєвого і з е л ї з н и ч о ї відбуде ся ще вибір Русинів, бо тепер забуто; до д о р о г о в о ї : п.
Охримович! до с а н і т а р н о ї : о. Мандичевский.
По перерві, в часі котрої уконституовали ся комісиї, почала ся розправа над буджетовою провізориєю. Перший промовляє пос О к у н е в- с к и й . Бесідник говорить доривочно, не зад ер жуючи ся довше над жадною справою, тому его річ не робить вражіня. Бесідник жалить ся на упадане промислу і експорту, на еміґрацию селян, иорушув справу «МаігікеІі'ііЬіег-ів*, нарі
кає на адмінїстрацийні власти, що ширять по містах і селах корупцию і взиває намістника, щоби сему зарадив.
На місце Гошарда вибрано членом Виділу краєвого д-ра Домбского. Вдові по Гошардї признано иенсию 1200 зр. річно. Ухвалено, що
би правительство скликало сойми як найскорше.
По ухваленю буджетової провізорні' сойм від- рочено.
З політичного поля.
З десяти скликаних соймів відрочено де- вять по ухваленю буджетових провізорий. Коли зберуть ся ті сойми і коли будуть скликані лиш- ні сойми числом сім ? — не звісно. Неский сойм не має також довго тривати. Спільні делєґациї зберуть ся 9. січня. До 18. січня мають покін
чити свою задачу. Дехто сподіє ся, що коло 20.
січня буде скликаний нарлямент. Після Сгагег УоІкзЬІаМ-у буде п^рлямевт скликаний аж в мар- тї. З десяти скликаних соймів не наложили висших краєвих додатків сойми Горішної Австриї, Країни і Шлеска. Видко, що там ще кінці схо
дять ся.
Квоту означить цісар на половину року в пропорциї 65.6 для Австриї, 34.4 для Угорщини.
Рівночасно буде оповіщений закон о поділі' кон- сумцииних податків, а закон о знесеню стемпля калєндарского і дневникарского одержить санк- цию. XV. 2і£. оповістила вже санкцию закона о платах державної служби.
Товариство віденьских купців ухвалило ви
дати відозву до послів парламенту, в котрій
апелює до них, щоби помирились на националь- нім поли.
Король сербский гостить ще заєдно у Відни.
Сподіють ся, що небавом король помилує засу
джених в послїднім процесі' білгородскім ради
калів. Король Александер вручив цїсареви орден Мільша Великого.
Дневники францускі подають вість, що ко
роль портуГальский Карло відступив за гроші пристань Деляґоа (в Африці) по половині Ні
меччині, по половині' Анґлїї. Француска воєнна фльота одержала наказ, безпроволочно зібрати ся в Тульонї. Вість ся викликала сензацию в Ан
глії. Бюро Райтера доносить з Каіра, що еги- нетский агітатор антианґлїйский Мустафа Каміль стоїть в близьких зносинах з президентом Ора
ну (Лєйдом) та що Лєйд заохочує Каміля до нової офензиви дервішів проти АпГлії в Судані'.
З трансвальского боєвища нема важній ших вістий. 19. і 20. грудня острілював Буллєр відді
ли Боерів, що під Колєнсо перейшли ріку Туґе- лю і правобіч ріки стали сипати окопи. Боери вернулись на лівий берег Туґелї, а Буллєр зни
щив міст на ріці. Під Лядісміс борикав ся Віте з Боерами 22. грудня без успіху, а 27. і 28.
грудня вийшов з міста і мав заняти сусідні узгіря. Доносять також, що Булєр одержав 8.000 помічних війск з 12 пушками і що небавом опять виступить офензивно над Туґелею, щоби помочи Вітому, — На західнім боевищи поло
жене Англичан не змінило ся. Ґен. Метвен укрі
плявсь в своїм таборі. Під Кімберлї прийшло до малих форпочтових перестрілок. Наколи 8 дивізия анґпїйска наспіє до Каплянду, то новий вожд льорд Робертс буде розпоряджати 122.000 армією. Біда лише з тим, що капляндскі Боери лучать ся з Трансвалем.
Оповіщене ц к. Дирекциї почт в справі змін в приписах почтових від І. счн я 1900.
(Далі).
8) Пакети без поданої вартости. Оплату за пакети без поданої вартости обчисляє ся після ваги і віддалена. Оплата виносить: а) до 5 кґ.
в 1 стрефі [10 миль ГеоГр.] ЗО с., на дальше від
далене 60 с.; б) над 5 кґ. за перших 5 кґ. так, як під а), за кождий дальший кільоґрам або за частину того-ж: в І стрефі [10 миль Геоґр.] 6 с., в II стрефі [10—20 м.] 12 с., в III стрефі [20—
50 м.] 24 с., в IV стрефі [50— 100 м.) 36 с., в V стрефі 1100—150 м.] 48 с., в VI стрефі [над 150 миль 60 с.
З а пакети неоплачені аж до ваги 5 кґ.
порто додаткове 12 с. При висиланю кількох пакетів на основі одного листу пересилкового оплачує ся належитість за кождий пакет з ’окрема.
9) З а посилки з поданою вартостию вино
сить порто: а) за листи грошеві без огляду на вагу: в І стрефі 24 с., а на більше віддалене 48 с., кромі того за неоплачений лист порто до
даткове 12 с.; б) за пакети з поданою варто
стию кромі належитости як висше, за пакети без поданої вартости ще оплата за подане вар
тости. Оплата та є та сама при листах гро
шевих, як і при пакетах з поданою вартостию і виносить при вартости до 100 кґ. 6 с., а над 100 кґ. за кождих 300 кґ. 6 с., однак наймень- ше 12 с.
10) Посилки за рецепісом зворотним. Всі
лякі посилки (листи, пакети, перекази), що-до котрих надавець жадає потвердженя відобраня адресатом (рецегііс зворотний) мусять бути на
даючим оплачені. Кромі належитостий звичай
них належить заплатити за посилку оплату за реценіс зворотний, котра без огляду на рід по
силки виносить 25 с.
11) Листи судові за рецепісом зворотним.
Адресат листу судового має оплатити за лист місцевий без огляду на вагу 8 с., а за лист за- місцевий до 50 ґр. 10 с., а над 50 ґр. 20 с.
12) Оплата за збиране посилок. З а листи поручені, перекази, листи грошеві і пакети, ко
трі збирає листовий сельский в цїли дорученя або дальшого перевозу ночтою, належить опла
тити кромі звичайних належитостий також по
бічну (додаткову) належитість, а іменно: за па
кети 15 с., а за иньші носилки 5 с.
З а вкладки на книжочки уряду почтових кас щадничих над 10 к., а також за кожду вкладку в обороті чековім тогож уряду оплачує
ся належитість в квоті 5 с. листовому сель- екому.
(Далі буде.)
Н о в и н к и .
— Знесене дневникарского стемпля 3 нинїш- ним днем дневникарский стемпель знесений. Устає страшний тягар для кождої редакциї. Наша ре- дакция знижає тому від дня І. (ІЗ) січня перед
плату на 10 злр. річно, 5 злр. піврічно, 2 злр. 50 кр. квартально, 85 кр. місячно. Є се ціна дуже низька. За десять злр. річно можна мати щоденно руску Газету. Обєму і Форми нашого видавництва не зміняємо. Наших П. Т. Передплатників просимо о вирівнанє рахунків, бо на кредит Газети давати не будемо. Рівнож просимо наших П. Т. Перед
платників о приєднуване нам нових абонентів. Ми виступали все в обороні нашої Церкви і нашого народа і з сего становища не зійдемо. Се наша програма! Тому заслугуємо на поперте.
— Діяльність Преосв еп. Шептицкого. Як до
носить »Галичанинь«, сп. Ш ептицкий прибув до Делятина на деканальний соборчик, на котрім горячо і широко обговорював з духовеньством ріжні церковні справи. На питане одного зі сьвя- щеників, в якій мові належить виставляти вла
стям метрики, Владика відповів, що в тій мові, в якій ведуть ся метрики, однак додав притім, що м е т р и к и м о ж н а в е с т и т а к о ж в ру- с к і й м о в і , отже і властям можна видавати метрики в мові, згідній з оригіналом. Преосв.
Владика єднає собі між підвластним клиром своєю сердечностию, працею і иечаливостию не
звичайну симпатию.
— »МопИог« і Височаньский. В часі розправи виступив редактор »Моиііога«, п. Брайтер, з вне- сенєм, щоби суд переслухав нового сьвідка в особі п. Височаньского, начальника філії >Фльо- риянки» в Самборі, на мнимий факт(?), що сей сьвідок мав чути на власні уши, як ц. Манев- ский просив пос. Вахнянина о протекцию до панни Ф. Пос. Вахнянин піддержав се внесене Брайтера і просив з своєї сторони о допущене сего нового класичного сьвідка(!). Трибунали від
казав покликане п. Височаньского. Щ ож стало ся? Ось на розправі в суботу заявив предсїда- тель трибуналу, що п. Височаньский зголосив ся листовно до трибуналу з заявою, що він ні
коли не накидав ся п. Брайтерови яко сьвідок та що він ніколи не був в товаристві п. Вахня
нина і длятого не міг чути, як и. Манєвский просив п. Вахнянина о якусь протекцию до п-ии Ф. З факту сего показуєсь, яким оружєм воює редактор *МопіІог-а«. До старої ложи причиняє заєдно нову. Веде доказ правди, хоч на вступі розправи заявив, що він звісний артикулик (»ди- ктерийку» для забави) не відносив до особи н.
Вахнянина, а пізнїйше додав, що він не веде доказу правди на сам видуманий факт, але на те, що в Самборі ходила така сплетня. НіІГ, «а- Ьеііеп капи.
— П-на Сальомеа Крушельницка, онерова сьпі- вачка переїхала з Варшави до Петербурга на виступи в італїяяьскій опері в театрі Мариянь- скім. Минувшої суботи був перший єї виступ в
»Аідї« в роли титуловій.
— Похорони Мариї Абрамовичівної відбули ся в суботу о год. 3. по полудни. З а домовиною йшов брат, товаришки і кілька тисяч народа.
Отець відтелєґрафував, що не успіє прибути на похорони. Домовину бідної дївчини везено на білім каравані, білими кіньми. Служба була оді
та в білі костюми. Щ ира слеза співчутя блисла в оці всіх, коли домовину спускано до гробу.
— Вибори в адвокацкій палаті' відбули ся вче- ра при дуже численнім, бо зі 100 осіб зложенім, зборі. Предсїдателем вибрано знов др. Роіньско- го, віцепредсїдателями д-ра Макса і д-ра Бика.
— Мальтретованє дитини. У Львові, при ул.
Ж овсківскій ч. 30 мешкає сторож Микола Со- сенко з жінкою Мар єю. Микола оженив ся з вдовою і на дитину єї перелив свою ненависть.
Чотиролїтна Анна мусїла терпіти незаслужеко лайку і побої. Дитина дрожала від холоду і го
лоду, відбувала покуту і зносила варварство ро
дичів. Хтось з мешканців камяницї доніс се полїциї. Висланий аґент полїциї, Пшеетшельский застав дитину на подвірю. В одній сорочині сто
яла она коло сьмітника серед 7. степенів моро
зу. На тілі найшов аґент множество синців і розбитий ніс. Нелюдских родичів потягнено до судової відвічальности.
— За нелюдяне поведене з конем арештовано візника Хомяка. Хомяк бив так довго коня за
пряженого до воза дров, доки худобина не здо
хла. Інтересне те, що кілько людий не було коло злющого візника та єго жертви, ніхто не перешкодив єму пакостити ся так немилосерно.
— Зневага різдва Христа В урядовій ІУіепег напечатано фейлетон, в котрім різдво Хри
ста названо >лєґендою«. Видно, що фейлетон писав жид. В суботу на засїданю віденьского сойму поставив пос. Люеґер нагле внесене з ві- званем до правительства, щоби оно на будуче не допускало міщеня подібних статий в урядо
вім дневнику. Не обійшло ся без великих буч,
з
бо жиди ставали в обороні редакциї ЇУіепег 2ір.
Мимо сего внесене д-ра Люеґера ухвалено. Є надія, що в сей спосіб утре ся жидам роги бо
дай в урядовім дневнику. •
— Фабрика в Сасові. Втрати, я кі має Г. Вай- зер по причині пожежі, обчислює він на 520.000 до 530.000 злр. і то вже по відчисленю того, що вспів уратувати. Лишили ся лише ненарушена котлівня з чотирма кітлами, льокаль до вареня шмат також з чотирма кітлами і маґазини.
З готового паперу вратовано лише 60 бель, решта паперу вартости 24.000 злр. згоріла, а крім сего за 54.000 шмат. Властитель фабрики займеть ся зараз її відбудованєм. В кождім разі се иотріває коло 8 місяців, а з 450 робітників, що були у него заняті, лишить ся лише кількадесять.
— Замість шлюбу — похорони. На 24. с. м.
було назначене в Празі вінчане зелізничого урядника дра Клявді з п. Самаден. День перед вінчанєм приїхав молодий до Праги, але в го- тели дістав апоплєкспю і умер.
— Родинна драма. Про незвичайний злочин пи
шуть з Будапешту. В місцевости Мере Васарге- лї мешкав робітник з цегольнї Олекса Дешо, і що не мешкав від довшого вже часу з жінкою. І Коли перед кількома днями прийшов погодити ся із нею, не застав її. Знетерпеливлений до крайного довгим жданєм почав ломити меблі і т. и. Тоді десятилїтний єго син побіг по стар
шого свого брата і ось враз почали бити ся з батьком. Копець бійки був т а к и й , що сини убили батька.
— Чудова дитина. В Мадритї давала концерти трилітня дитина. Музикально виобразувала єго мати. Можна подумати собі, що мусів перетер
піти сей дітвак, заки потрафив виступити з кон
цертом. Але штука не буде мати, здаєть ся, нія
кої користи із него.
— Снігові заметїльницї поробили на степах над рікою Волгою великі шкоди, бо отари ху
доби, що зимували там здовж ріки під голим небом потерпіли богато від морозу. Силахудоби і погинула від морозу, а пастухи попропадалиі десь по більшій части, здаєть ся засипані снігом.
— Дві бесіди про поєдинок з цілком против
ною тенденциєю почули недавно гості, які від
проваджували перед кількома днями тіло офі- цпра, що поляг в поєдинку. Протестанцкий па
стор закінчив свою бесіду окликом: Коби вже раз щезли ті випадки, що інтелігентних людий силують рішати деякі справи поєдинком. По пасторі промовив командант баталїону майор Даймлїнг, що славив як-раз номершого за те, що лишив ся вірний своїм поглядам, у яких виховав його полк, а реалїзуючи сі погляди на-І ложив головою.
— Бунт тюремників. Як пишуть з Триєсту від
казали ся у сих днях всі вязнї в карнім закл а
ді в Саро сГ Ізігіа всяких робіт по тій причині, що не дістали, як то було давнїйше, ліпшого хар
чу на Різдво. Ситуация заострила ся, бо вчера відставлено там компанію війска з прокурато
ром і трьома урядниками.
— Невинно засуджений. В ночи 25. жовтня 1883 р. між годиною 10 а 103/4 убито в Ель- берфельд, на 'зелїзничій дорозі Берлїн-Кольо- нїя, жінку Альберта Зітена, властителя гостин
ницї і голяря в одній особі. Убийство сповнено в їдальні гостинницї, що належали до Зітена.
Зітенову найдено на підлозі з чашкою розтрі- сканою ударами молотка. Кусники мозку обриз- гали довкола підлогу. Нещасну жертву переве
зено до шпиталю, де она по пяти днях ско
нала. Дня 29. жовтня, в хвилі позірного спо
кою, успів єї ще переслухати слідчий судия.
Сейчас по смерти єї, власти судові почали пі
дозрівати Зітена, що він убив жінку. Тимчасом Зітен був цілий день в Кольонїї і повернув до дому но год. 11-ій, коли вже убийство сповнено.
Двох сьвідків, що переходило коло хати, чуло, як Зітен питав ся жінки: >АЬзг Магіє, и?ає і§4 біг бевп £Є8сЬеЬеП ?«, почім вибіг з дому по лі
каря, а сьвідків лише в кількох словах звістив, що єго жінку убито. З сего виходить, що Зітен не міг сповнити убийства, бо був в дома всего три мінути. Мимо сего Зітена засуджено на 20 л іт тяж кої вязницї, з чого 15 він вже відсидів.
На підставі акту обвиненя мав Зітен в протягу трех мінут, засьвітити лямиу, вняти плащ, роз
мовляти з жінкою, убити єї, побічи на подвірє і умити собі руки, обтерти руки з крови і води, очистити одіж, збудити слугу, розмовити ся з жінкою ще раз для замиленя позорів у пере
хожих і вкінци вибічи на улицю. Засуд сей оперто на тім, що коли слідчий судия питав Зітенову, хто єї убив, она назвала маляра Рос- баха, опісля якогось перукаря, дальше началь
ника полїциї, а вкінци мужа. Послїдне зізнанє узнав слідчий судия легальним і невинного чо
ловіка засуджено на 20 літ тяж кої вязницї. Со- циялїстичні, нїмецкі посли піднесли сю справу в Газетах і вірять, що доведуть до ревізиї про
цесу. Однак хто винагородить бідному Зітеневи тяжкі муки 15-лїтйої неволі?...
— Ілюстровані виданя для народу в Росиї. В Пе
тербурзі, як звіщають «Новости», повстає дуже цікаве видане. В останних часах розпочав один з петербурских видавців обширне видане вели
ких образів на всякі теми: в них буде росий- ска іетория, Географія, етнографія; вже давно в ріжних артистичних кружках піднимали пита
не, щоби заступити так звані лубочні картини дійсно артистичними, напечатаними, скілько мо
жна, в як найменьшій скількости красок для дешевої продажи. Оригінал одного з образів згаданого нового народного виданя представляє велику карту Европейскої Росиї, на котрій в Ге
ографічнім порядку розложені види всяких мі- сцевостий і міст, виконані акварелю і тушом, між иньшими Україна, Київ, доньскі степи, Но- воросия, Одеса і Крим. Всего до 80 акварель виконаних вельми старанно і живописно. Відпо
відно зміні підсоня, зміняє ся і сам тон аква
рель, починаючи від холодно-сірої і синьої пів- ночи, а кінчаючи видами південними, залитими жаркими нромінями соняшними. Ся карта що
до артистичного виконана заелугує на повну похвалу. Небавом вийде она з иечати в одній з найліпших артистичних лїтоґрафій І. О. Ка- душина.
— Росийско-перский договор. Недавно подали нїмецкі дневники вість, що росийско-перский договор, який дає нечувано далекі прерогативи Росиї, відновлено. З нагоди сих голосів нїмец- кої ираси, пише «Сйверньні Куриер'ь»: «Коли би навіть берлиньскі дневники завчасно подали таку вість, то се не підлежить сумнївовп, що договор, сли не нині то завтра буде підписаний, бо шах живить найліпші чувства до Росиї. тим більше, що впливи Анґлїї устають. Найліпшим на се доказом є такий случай: Коли в літі 1898 року грозила нам небезпечність занесеня чуми з Іпдиї через Афганістан, начальник закаспій- ского краю, нинїшний мінїстер війни Куропат- кін, мимо сильного опору анґлїйекого посла в Тегерані, успів виєднати дозвіл шаха на пере
ведене через Перзию полку козаків зі штабом в цїли оточеня кордоном белюджистаиьскоі гра
ниці. Як звісно, чума в Індиях не гасне, тому нема причини до відкликуваня наших війск з границі Белюджистану. Недавно жалило ся »Но- вое Время* на се, що анґлїйский поручник, Уайб враз зі своїми агентами розпоряджає ся в Сеіетанї, на белюджистаньскій границі, як у своїй хаті. Не маємо причини до непокоїв; на сего поручника маємо на границі сотників, асаулів, полковників і сотки козаків».
— Про анґлїйских жовнірів в Трансвалю, відо- сланих з боєвиїца, оповідає льондоньский корес
пондент одного з француских дневників таке:
• Прибуло ту на пароходї «Суматра» 130 жовні
рів з п о л у д н е в о ї А ф р и к и . їх п е р е в е з е н о с е й ч а с
до. воєнного шпиталю в Воольвіч, куда я поспі
шив, щоби одержати від них вісти з боєвиїца.
Однак показало ся, що ні один з них не брав участи в війні, ні один не є ранний. Є се цілий ряд хорих і сухотників, що по прибутю до Дур- бану дістали ся, сейчас до шпиталю. Не ж а
лять ся, ані не говорять, лише кулять ся при печах і огрівають вихудїлі руки. Два офіцири, що їх привезли, брали участь в війні. Капітан Форл одержав в битві під ЕлянсляГт рану в ра- мя. В тій самій битві ранено також поручника Мотби. З поміж жовнірів один був під Глєнкое, але не брав участи в бою. Він заболів день пе
ред битвою і пішов до шпиталю. Не забуду ні
коли, розказував він, що я сеї днини чув і ба
чив. Я лежав в ліжку в страшних муках. Рано і було нас лише двох в шпиталю; в полуднє за повнили ся ліжка, а вечером лежали на землі покотом ранені і конаючі. В три дні опісля м і
сто було опущене. Ми зіставили під опікою лі
карів. Вечером, по заході сонця дав ся чути ту
піт кіньских копит. Боери займали місто під свою власті.. Я пе думав, щоби їх число було так значне. В кілька днів опісля на розказ Ген.
Ж уберта, нас поділено. Ті, що були на дорозі подужана, узнані були полонниками, иньших ві- дослано до Лєдісміс. Я находив ся поміж ни
ми». Я вийшов з салі, кінчить кореспондент, на сходах почув я сьпіви і сьміхи. Коли я спитав, що се значить, мій провідник відповів мені: Се божевільні, вісім жовнірів збожеволіло в Транс
валю.
— Тайні товариства в Італії. В справі процесу против посла Полїцолї, убийника сенатора Но- тарбартоля, викрито нову сензанцийну подроби
цю. Показало ся іменно, що один з послів, що є високим судовим урядником, належав до си- цилїйскої банди розбишак » Ь а Г г.іеііапа». Про- звищ а сего посла доси не виявлено.
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних уЛьвові оновіщує:
Австро - угорско - росийский союз зелїзни- чий. — 3 днем 20. грудня 1899 ст. етил. (1. січ
ня 1900 н. ст.) входить в житє нова тарифа то
варова часть IV с. є. тарифа виїмкова для пе
ревозу збіжа поміж зелїзницями австро-угорски- ми а росийскими.
Австро -угорско - швайцарский союз зелї- зничий. — 3 днем 1, січня 1900 входить в ж и тє новий «Зшиток спільний Д.«
— Для дїтий Марні Мулик прислали на руки нашої редакциї сини о. К. К. з М. один зр.
Т е л е г р а м и .
Відень, 1. січня. «ІУіеаег 2еіІип£» оголошує буджетову провізорию для цілої монархії на протяг чотирох місяців, а для австрийскої по
ловини монархії буджетову провізорию на шість місяців, — дальше відручне, цїсарске письмо до управителя кабінету, в котрім установлено кво
ту спільних видатків на перших шість місяців 1900 р., для Австриї в висоті 6646/4в, для Угор
щини 333/49. Рівнож на підставі §. 14. оголо
шено т. зв. ТІЬегтегеІ8ип£8§е8еі.г, розпорядженє в справі бонїфікаций належностий поміж обома державами, розпорядженє в справі управильне- ня взаїмних відносин Австриї з Угорщиною що
до стемпля і стемплевих такс, а вкінци розпо
рядженє в справі зміни порядку, в якім сліду
ють по собі медичні риГороза.
М АЛИ Й Ф Е Й Л Є Т О Н . П е т р о К а р м а н с ь к и й
О с т а н н ь о ї н о ч і.
Час зближав ся до границі .між неділею, а понеділком. Півні вже витали нового гостя, що в особі містичного, богатого в кабалу понеділ
ка ішов ранній зірниці на стрічу.
Просторий дім сільського сьвященика сто
яв мов заклятий, зачарований двір: ніщо не во
рушило ся у ньому, жадного голосу не було чу- ти, і ніякої о сьвїтла не видко.
‘ Тільки в задній части дому, крізь малень
ке віконце стріляв пірнатий промінь сьвітла, пробивав ся крізь густу сіть гірської мраки і падав на стіну стодоли ясним плесом.
На небі висіло червоне сяєво місяця. Ру- мяне його лице, здавало ся дратувати душу. Чо
гось боязко було глянути на нього; чогось нер
ви ворушили ся на вид гнетучої присутності!
зрадливого сторожа ночі.
Студений, північний вітер свистів та шу
мів, рвучи що сили жмутки стріхи з високої стодоли. Великий пес підніс голову, та, дивлячи ся в сторону місяця, вив сумно, жалібно.
Не весело було на сьвітї.
В ту хвилю сиділо у задній комнатї двох молодців. Оба здали що йно матуру і повні на
дій зривались на своїх молодих ще крилах до- лету у дальші сьвіти. А поки-що відпочивали та хиба мріями буяли у сьвітї фантомів.
Оба на тім самім возі судьби намагали ся їхати. Та немилосерна відьма збиткувала ся над одною дитиною. Оба молоді, оба по тій са
мій дорозі до воріт будучого щ астя примандру
вали, оба однакові надії плекали. Та не обид- вом та сама зірниця сьвітила.
На лици одного з них розцьвіла ся в по
вній красі і силі молодість і гордо розливала ся румянцями-рожами, мов хотіла сказати: Ось дивіть, яка я краля! Гляньте ка се румяне лич
ко, на вогонь, що сьвітить в очах красавця, на житє, що пирскає з кождої пори ніжної шкіри, з кождого маленького волоска, що дрібнень
ким мошком розсіяв ся по лицїх. Се син сьвя
щеника. Він сидів та грав па цитрі. Щасливий, вдоволений, безжурний.
Страшно відбував від єго лиця вид друго
го товариша. Чорні очі запали у сині ями, — мов загасли; пожовкле лице порізали чорні ж и
ли: з під довгого, рідкого, темного волося ви
хиляла ся висохла поморщена шия; під розпня- тою сорочкою филю вала запала грудь.
Мов потапаючий хватав хорий з трудом холодне новітрє. Від часу до часу видирав ся згрудий молодця сухий, напрасний кашель, що повалював його на стіл, мов безсильну дитину.
На лице виступали тоді якісь сині плями; на підлозі, коло нього, червоніли великі ш матки крови. У його горлі свистіло. Страшно було гля
нути на догаеяючу жертву лютої хороби, що добуваючи крайних силь, завзято борикала ся зі смертю. «Ошпіа уапйа8» — мов казали сум
но, білі мов крейда уста.
* * *
(Конець буде).
