Ч. 138. Львів, Середа, дня 20. червня (3. липня) 1901. Річник V.
І
Передплата
на «РУСЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 ар. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 кор ) на чверть року 2'508р.(5 кор.) на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Реданция, адміністрація і експедицпя >Руслана< під.4.9.
у». Коперника (Лїндого ч. 9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошене зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
Кому се ие на руку!
(+) Всякий почин, що веде руску су
спільність до позитивної і реальної роботи, всяке змаганє, що причиняє ся до націо нального осьвідомленя руского народу, вся
ка робота, що має на цїли культурне дви- гненє руского народу яко самостійної інди
відуальності! в Славянщинї викликує зараз завзяті напасти з боку наших народних відступників. Они не лякають ся і не со ромлять в такім случаю хонити ся хочби найпоганїйших способів, они накидають ся з питомою їм безличностю, щоби лише спинити і сплюгакити всякий почин, всяку роботу, що веде до розвитку руского на
роду, єго мови, єго письменьства, єго культури, що не допускає єго потонути в московскім морі. Се річ так ясна як сонце;
се бачимо і в Галичині і на Буковині від часу, коли тут і там засвитало заранє на
родної сьнідомости серед рускої суспіль
носте І нїчо в тім нема дивного, — ми вже до того звикли, як в природі на ниві побіч збіжа мусить бути бурян, який треба виполоти, щоби не заглушив збіжат як се
ред здорового зерна мусить бути кукіль, котрий треба відвіяти або висіяти. Таж на те засновувано в Галичині Поґодиньску Галиико-руску кольонїю, а за нею цілі етапи московскої аґенциї по всіх важнїй- ших осередках руского житя в Галичині і на Буковині, щоби спиняти розвиток сего житя, щоби накладати пута мертвеччини, щоби каламутити і колотити серед рускої суспільності! і не допускати єї до осьвідо
мленя, до отямленя, до ніякої позитивної роботи. Ми вже тілько разів вказували на
се, обговорювали сї прояви сего поганого боляка на здоровім рускім орґанїзмі, і єго небезпечність для нашого народно-культур
ного розвитку, що шкода слів тратити на се. Перегіиска з Поґодином, оповіщена на початку 80-их років, виявила цілу погань сеї Ііоґодиньскої Галицко рускої кольонїї у Львові, недавно оповіщена ііереписка Ле- бединцева показала, що'дїяло ся в 60-их ро
ках і до чого змагали тодішні проводирі москвофільства Дїдицкі, Головацкі і т. и., ми знаємо, що діють в наших часах такі наємники московскої аґенциї, що під фір
мою »Аделя Карвовская* і ин. шлють до
носи на всякі змаганя Русинів-народовцїв, що кують тут кайдани, щоби за кордоном заневолити і згнобити до решти і так вжеі пригноблених наших братів на Україні.
Серед таких обставин нічого дивного, що орґан московскої аґенциї »Ґалїчанїн«
нрисьвятив широку вступну статю в 135 ч.
заснованій в суботу у Львові »Рускій Гро
маді», на котрої чолі стоїть посол Барвінь- ский. Як що до всіх иньших змагань Ру синін-народовцїн московска аґснция при
держувала ся випробованої своєї тактики, виступати проти них з тероризмом, воюва
ти брехнею і клеветою, а де все те не по
магає, то хонити ся глузопаня, так і в сій статі послугує ся »Галїчанїн< сим давним оружєм. Він торочить своїй легковірній пу- блицї, що и. Барві ньский і єго ґрупа
• испов’Ьдиная самостоятельность малорус- ского народа, видигь его національнеє, культурное и политическое рознитіе,
ОДНИМ!,словом!.: всю его будущность —
В 'Ь Т І -с н о м 'ь є д и н е н ій с гь П о л ь щ е ю даже в'ь томгь случа’Ь, если бьі Польща доби
лась и политической самостоятельности*.
Се стара пісенька, яку ликують від десят
ків літ у нас всякого роду московскі аґен- ти, а за ними і »Ґалїчанїн«, але она вже так ріже уха як стара катаринка, що не тілько старі політичні діти, але й малі не хотять єї слухати, а навіть службодавцї
•Ґалїчанїна* вважають се оружє зовсім притупленим і заржавілим та не спосібним до нічого.
Окрім сего заржавілого і притуплено
го оружя добуває »Ґалїчанїн< проти •Рус
кої Громади* і її. Барвіньского иньше ору
жє, яким він так зручно і успішно оперу
вав за останних кілька літ в таборі наро
довців. Кін старає ся цькувати одних на других і тепер накликує собі поміч з сего боку — »думаємо», що »Ді,ло« дасть »Ру- слану* надлежаїцее поученіе*; але «Д^ло*
повинно собі уявити і сего не забувати
і
ніколи, скілько то лиха розвиткові! наро- і дно-рускої ідеї нанесла т. зн. консолїдацйя, з якої оно і всі, що при нїм сгоять, до нині не можуть обтріпати ся, не можуть позбути ся сего лиха, якого накоїли ви
слугою на поклик »Ґалїчанїна«.
На останку намагає ся »Ґалїчанїн«
переконати своїх читателїв, що в »Рускій Громаді* є лише голови, але членів нема, є ґенерали, але нема війска, хоч безна
станними сяжневими статями як-раз дока
зує противне, бо так як на иоробцїв не стріляють канонами, так була би злишна боротьба з тим, чого нема. Але він добре чує, що робота, яку підняла »Руска Гро
мада*, для єго цілий небезпечна і задля того такі завзяті напасти. Однак »Руска Громада* анї п. Барвіньский не злякають ся того всего, як і доси він не уляг на
пастям і безприкладному тероризмові! мо
сковскої аґенциї, а маючи на тямцї при
казку Глїбова »Прохожі та собаки* буде
Наталь Вахнянин.
Отець Александр.
(Билиця з недавних часів).
(Дальше).
Небавом потім бачив я о. Александра в нас дома, в хаті моїх родичів. Вій як-раз вертав з Лежайска, поступив до нас і заночував. Сего вечера представив ся мені о. Александр в дуже добрім гуморі: їв смачно, пив за трех і був ду
же бесїдливий. Своєю дорогою, на вигадках та приказках єму ніколи не доставало. Вже нове- черяно, вже подано чай, вже і випити »до по
душки*, коли нараз хто-то з нас запримітив, що нема ні щипти тютюну. Носи наші спустились від разу на низьку квінту. Тютюн для молодих курців — все одно іцо страва. О. Александр ви
димо достеріг наше заклопотане, усьміхнув ся злегка і з іронією заглянув в порожний капчук, що лежав па столі.
— У вас нема тютюну? — спитав він мов
би на кпини.
Ми мовчали, раз з журби, що не буде чим нашого гостя погостити, а в друге і по тій про
стій причині, що обходитись смаком є і буде до кінця сьвіта заедно дуже невідрадним ді
лом.
— Ш кода! — добавив о. Александр по
хвили — по їді люльочка найліпше смакує!...
І мовби нам на досаду, справив нашу бесіду на доброту турецких і угорских тютюнів. З чемно- сти потакували ми всім критичним роздобарам о. Александра, але в душі кождого була своя думка. Втім нараз повстав наш гість з канапи, сягнув в глибокий карман своєї капоти і по дов
шім шниряню витягнув звідтам спорнй
збитокпаперу. Зразу здавалось мені, будьте о. Але
ксандр для яких-там чистоприватних цілей предприняв сей иоіск за паперами, але яке бу
ло моє счудованє, коли сей
збитокперемінив ся нараз на пакуночок, а з него мовби з рога Пандори стали иоволи висуватись всякі роди сигарів — навіть недокурки — та ще ріжно- роднїйші сорти тютюну, все позаверчуване в о- кремих паперцях. О. Александр зложив все те богатство на столі і закотивши рукави, прибрав уклад трафиканта.
— Ви зволите сигарко, чи «чорного*? а може «круля* ? Є і прасовані «куба*, і кабано-;
сик найде с я !... Могу і табакою служити, чи
сто росийска: «нюхательний первого сорта«...
Ми оторопіли, але о. Александр став в с ій ' хвили так привітливим, що кождий з нас про
стягав сьміло руку і брав за несподівані со
лодкі гостинці.
— Все то моя добич з Лежайска! — хва
лив ся о. Александр. — Як самі бачите, не збу- | ває «Бернардюхам* на нічім, а жаловати їх, най хиба дурень жалує! Але, але! — перервав він нараз свої комуністичні виводи, ударившись
долонею по чолі: — таж в мене є ще щось., є ще щось і для дам!
О. Александр сягнув знову в другий глибо
кий карман своєї капоти і витягнув звідтам ще більший пакунок, зроблений з якоїсь серве- ти; зложив єго на столі перед собою, затер ру
ки, поклонив ся Граціозно матери і сестрам мо
їм і спитав ніжним, випощеним тоном велико- мійского цукорника: «Пані
зболятьхлїбового торта, чи бисконтів?а може начиняних кармель- ків, або смоковиць султаньских?*... І в миг ока розвернув наш гість другу свою, відай заобідну добич, і став нею дарувати всіх нас поочере- дно. Ми подивляли о. Александра, але при тім не уйшло нашому оку, що в тій серветї кромі плодів тодїшної пекарскої штуки і бакалїй м і
стились і спорі кусні виробів різничих всякого рода. Видимо, о. Александр не пощадив „Бер- нардюхів" і на тім поли і добре заосмотрив се
бе на дорогу.
Побачивши о. Александра в семинарскійспаль- нї, я в тій хвили згадав єго колишню обітницю, навістити мене в Перемишли, признаюсь, крихту змішав ся. Я бояв ся, щоби він справді не ви
їхав тепер «просто з моста* з насильним свата- нєм котрого з моїх товаришів з своєю одинач
кою. Оно кождого з них могло обидити, а мене представити в сьвітлї інтересованого сватача.
Поздоровивши на скорости о. Александра, я зро
бив наглий зворот до дверей з гадкою, запро
сити свого гостя на окрему авдиєнцию в музей.
0. Александр зрозумів мене від разу і ми они-
9 ити та ити своєю дорогою, котра скорше {
чи пізнїйше доведе до мети — повного розвитку національно-культурного руского народу, повної єго рівнопранности яко окремішної індивідуальности в Славянгцинї.
С к а р і і м м ф о н д а м против гуцулів в Ж а б » .
(Дальше).
Дальший спис імен підписаних і сфальшо ваних на ловномочию, виставленім Ж абянами пятьом повномічникам в сервітутових справах зі скарбківскою фондациєю:
ф Кукоіа Ііик 77*), ф Реіго К оггеїик 78, ф Р т у їг о 2 и /іи к М акзутічу 81, ф 8іе(ап Б ап- сгик 96, ф Ргапг ВдЬго^вкі 88, ф ім а п СЦвіескі 273, ф Ім ап 8огик 8 е т е п і\у 298, ф Магіа Дако- хуейсгик 299, ф Ь и кіеп Воісгик 311, ф Б т у їт о КасЬохл’вкі 326, ф І\\а п Н аитувгсгик АУазуїііу 328, ф Ресіог Оагасісгик 333, ІЛазі Т у т с г и к 340, ф Б т у їт о Вавигак 343, ф Нам'гуїо Зсіїиііеііик 374, Оіеха ЗріпсГгак 198, ф О т у їг о Віїіпсгик 369, ф Іи'ап Висіїагик 8іеГапо\у 359, ф Мугоп 8іи<1епіик 278, ф Магко Н арсгик 282, ф І\\ап 8/иі1еІіик Опи1гі\у 688, ф Каіупа 2асЬагик 718, -}- Іи а п КуЬак 578, ф Реіго ЗгиП еІіик 621, -ф ГІпаІ З ги ііеііи к 544, ф 111а З к о т а їс г и к 916, ф Р т у їт о Воісгик 188, ф .Такому УУегеіак 590, ф М аквут \Уеге2ак 237, ф Ім ап \Уеге2ак 241, ф Оапуіо ДУегеіак Ресііхг 245, ф .Іига ТгеГсгик 47, ф Іхеап Р ап сги к гесіе Мукоіа 140, ф Руїур Воісгик 613, ф Зіеіап ХУоІозгсгик 276, ф Оіеха КоЬиІіек 556, ф Ресіог Ьавкогіісгик 559, ф 11а ЛУ<2£гуп 561, ф Б т у іг о ХУ^^гуп 457, ф Р т у їг о Во]су.ик 330, ф .Іига 2а)аІсгик 357, ф\Уазу1 2іе- Іупіик 93, ф Ресіог Хіеіупіик 133, ф Вогуз Нге- Ьогсгик 132, ф .1екі\¥ Хуіупіик 119, ф Іи а п 2у Іупіик .Іигуп 257, ф Р т у їг о 2уІупіик МуеЬвДа 385, ф Ресіог В апсгик 335, ф Нгусіо Хісіупіик ОпиГгімг 210, ф Б т у ї г о Хіеіупіик 206, ф ІЬпаї 2иЬіик 1, ф 8 е т е п Іи ав іи к 106, ф Ресііо 2іеІу- піик Н аигуїіш 108, ф Ресііо З к о т а їс г и к Сіока- піик 115, ф К зейка С гокапсгик 118, ф Сикіеп К уЬ асгик 135, ф К о г т а Ііи к МісЬаДім' 147, ф Іи а п Імсазіик 128, ф Иукоіа Киїгуп 131, ф Оіеха К опізгсгик 152, ф Оіеха 2асЬагик 151, ф Маїу Оагасіегик 350, ф М аквут Коггеїик 358, ф Реіго КоЬиІіек 369, і РаїаЬпа Гїапуіисгка 375, ф <1ига Макомуусгик
379,ф Нгус ІІгеЬогик 390, ф В туїго Кетіепізгсгик
396,ф Оіеха Кег- тозгсгик
401,ф Реіго СЬгарсгик 405, ф Опиігу КохуЬазіик 417, ф І\уаи Згурегик 421, ф Тапазу Воісгик 435, ф Мекіеіа Ьагагик
473,ф <1ига На- и'гузгсгик
476,ф М акзут Козгеїик
479,ф Кі- гуіо Сім'еіик
481,ф Ресіог 8огик Вогпк
650,4 І5¥ап Магуусгик
658,ф 2аоЬагу Воісгик
668,4 Апсігу) Йазеїзкі
671,4 6а\¥гу1о Зкотаїсгик
*/ Наведені числа означають ч дому
пились в довгім, слабо осьвітленім хіднику се І мннарского забудована.
— Чи Дубовеньскиіі тут з тобою ? - - спи
тав о. Александр за одним з моїх товаришів, і не ждучи навіть на відповідь, правив дальше:
Бо "то бачиш, справа така, що старший брат се- го Дубовеньского сватав ся перед кількома ро
ками до моєї Кордульки, був в моїм домі зо три дні, оглянув все, як треба, а відтак, ні сіло нї пало, забрав ся, формально — утік.
Я похитав головою на знак, що мені жаль стало бідної, опущеної Кордульки.
— Може ласкаві вступити в наш музей, поговоримо свобіднїіпие, — замітив я.
— Спішусь, бо я тут не сам, а є і Кор- дулька зі мною! Ми заїхали під »Провидїнє« чи
сло 7. У вас тепер »інтерстициї«, маєте богато часу, то завтра загляньте до мене!
— Ми завтра заняті, ідемо на похорони, параду робити.
— А «шкартцути* не мож ете?
— Годі, не пристоїть.
— То по похоронах прийдіть разом з Ду- бовеньским, число 7. під «Провидїнє».
— А чи схоче Дубовеньскпй пійти на моє запрошене ?
— Мусить! — відвітив о. Александр. — Ти ідеш будьте на лїценцию, а він яко твій това
риш! Чей у вас суть єще які-то семинарскі за
кови ?
677,
ф Апіоп Озіарсгик
606,4 Каїагупа Згсгог-[
Ьап
690, 4ДУазуІ Сгегкаїик Імсапімс
691,4 АУа-
З іу ^ с г и к 696,ф Оіеха Зетокізгсгик
697,ф Мі- сЬаІ Бапсгик
698,4 Опиїгуі Купсігіак
699,4 МісЬаІ Зкотаїсгик
700,4 Реіго РоїаЬпіик
701,4 Зіеїап 8рі1сгик
702,ф Козі Кітегсгик
704,4 Нгусіо ЛУігзІіик
705,ф Кекейг Зіеїигак
708,ф Литу] Рапзгик
710,ф Рамтіо Зоїопупсгик 711, 4 Реіго Ьузуїсгик
713,4 Кигуїо Зкотаїсгик
714,ф Магко Маїусгик
715,4 І\\’ап ЗогосЬапіик
719,ф 8 етеп Войпагик
722,ф Нгус Реігазгик 751, ф Зетеп Реігазгик
752,4 Зетеп Кікіпсгик
753,ф Імгап
З е т е п іи к 754,4 О туїго Рііірсгик
755,ф ІАУап Бгузіик Зетеппу
756,ф М акзут Пик 8етепі\\'
161, іІ\уап Воісгик К ггтуп
168,4 Реіго Зоїопупсгик
177,ф Апіоп Магіузгсгик
200,ф Лига Реісгик
181,ф МісЬаДо Когпіеіик 213,
(Дальше буде).
На рускі потреби
ухв а л и л а б у д ж е то в а к о м іс и я :
Товариство взаїмної помочи дяків перемискої д и є ц е з и ї... 200 К.
Т ов ар и сто взаїмної помочи дяків львів-
скої д и є ц е з и ї ... 200 „ Товариство взаїмної помочи дяків ста-
ниславівскої диєцезиї . . . . 200 „ Руский народний театр ... 14.500 „ (Петицию о підвисшеїіє відіслано Ви-
дїлови кр. до снранозданя)
Товариство >Боян« у Львові • • • 600 ,, На видавництво руских шкільних кни
жок ... • 12.000 „ Часоиись «Учитель* • • • • • • 1.000 ,.
Товариство «П роеьвіта*... 6.000 „ Часоиись «Посланника»*... 400 „ Наукове товариство ім. Ш евченка:
на Руск. Істор. Бібліотеку • • 1.000 „ для археольоґічної комісиї • • 3.000 „ на наукові видавництва’ • • • 4.000 „ для етнографічної комісиї • • 1.000 „ па етнографічну експедицшо • 1.000 „ Часописі» « Д з в ін о к * ... 400 „ О. Селецкий на новіцият СС. Служеб- ‘
ниць в Ж уж ли ... 200 „ Для СС. Служебниць в Кристинополи 1000 „ Інститут дівочий в Перемінили • • 400 „
„ „ надзв. підмога ■ • 2.000 „ На видавництво рус.-укр. бібліотеки
Рус. Товариства недаґ. • • • 600 „ Для рускої школи видїлової ім. Ш ев
ченка ... 4.600 „ ОО. Василияни на видавництва • • 400 „ На реставрацию катедри в Станисла-
вові 4. р а т а ... 4.000 „ На реставрацию церкви в Рогатинї 2. рата 2.000 „
„ „ ,, в Галини з 9000
К. І. рата 3.000
Послїдні,вельми дипльоматичні слова впро
вадили мене в невід, з котрого не бАчив я лег
кого виходу. Нічого було Діяти, нічого відмовля
тись, аіеа ^асіа егаї! 1 я на прощаню мусів да
ти слово чести о. Александрови, що завтрішно- го дня зараз по похоронах ми оба з Дубовень- ским явимось під фатальною сімкою в гостин- ницї під »Провидїнєм«, хотяй признаюсь, успіху з сего сватаня не міг я надіятись.
По повороті в спальню, в котрій вже сьві- тилцсь, мої товариші повитали мене мов на ко
манду голосним: а-а-а!
— Се тесть твій, се тесть! не відмовляй ся, ми все знаємо !
— Скількож дістав ти на конто посагу ?
— спитав котрийсь із-за плечий.
— То хиба дай »майзля«! — предложив Юлько, перетасовуючи карти, що де-то взяли ся зараз в него під рукою.
— А чи гарна твоя «принцизна* ? - доки
нув товариш Ксаверий.
Як не на руку були мені всі ті питаня і не заслужені підозріня, однакож, ніде правди діти, я скористав з них як найлучше і в тій хвили повстав в моїй голові ц'ілїсенький
ІІЛЯНдо зрадливої кампанії против Дубовеньского.
— Хто цікавий на мою любку, — відповів я, покраснївши на силу повисше уший, — може зі мною завтра піти на лїценцию ! *
На реставрацию іконостаса в Сїняві • 2.000 к Для Товари ;тва «Сельсини Господар*
в О д е с ь к у ... 600 „ Інститут Василиянок у Львові • • - 1.000 „
„ „ в Яворові • • . 1.600 „ (Петицию о підвисіпенє відіслано до Виділу кр.
. до розслїдженя).
Захоронки, Соколи, бурси, акад. товари
ства, шкільні помочи побирають з загальних дотаций, котрі роздїлює опісля Виділ кр.
Крає вий Сойм.
В дальшім ході вчерашного засїданя пос.
Среднявскип мотивує своє внесене, щоби сойм признав будову зелїзницї ІІодґуже-Мисленицї- Любінь наглячою справою та вставив єї зараз на 2. точку зелїзничої програми, а заразом уио- важни краєвий виділ обняти на річ краю за- кладових акций за 1 мілїои корон. Пос. Кручке- вич мотивує своє внесене, щоби краєвий виділ перевів переговори з правительством в цїли від
повідного поміїценя клінік лїкарского виділу у Львові: іменно дерматольоґічної і окулїстичної та основаня нових: для нервових недуг і уми- слових, клініки для дїтий, горла і носа, для у- шних недуг і дентистики. Пос. Романович підпи
рає внесене за заведенєм закона про дисциплі
нарне поступованє з учителями народних шкіл, бо се потрібне для зрівнаня їх морального і правного становиска з державними функціона- рями так само, як підвисіпенє пенси! Пос. Ма- лаховскип підпирає внесене в справі полїпшеня платні народних учителів, підносячи се, що на
віть возьні є ліпше платні, чим они за свою та
ку відвічальну і пожиточну працю. При реГуля- циї платні' ріжних катеГорий номинено лише одних учителів і тому належить зробити конець сій кривд! Внесене переказано шкільній ко
місиї.
З черги сойм ухвалив призволити громаді Мільча, сяніцкого повіта на поділ громадского пасовиска в просторовії 26 моргів 920 сяжнїв межи членів громади Мільча.
Відтак пос. Козловский реферує справозда- нє водної комісиї про правительственний нроєкт закона в справі регулярні рік в Галичині'. Мар- шалок представляє старших радників державно
го будівництва, які явили ся на правительствен- ній лаві.
В дискусиї пос. кс. Стояловскиіі остерігає, щоби при реґуляцийних роботах не номинено краєвих сил. Пос. Бернадзїковский, що справа регулярні рік викликала за мало занятя в пала
ті. Пос. Рапапорт зазначує, що дискусия відпа
ла не з браку занятя, але з признана для дале- косяглої справи і знаменитого справозданя ко
місиї. Водний закон є епохальним і спасенним для Галичини. При укладаню закона подумало
Ііобіда була но моїй сторопї — оферти по
сипались мов з мішка.
В сій хвили зазвонено до вечері. Зголодні
лі товариші висипались з спальні, як пчоли з улия в Петрівку, а за споживаним дарів Бо
жих та єще в присутности префекта годі було продовжатп бесіду на темать о моїй судженій.
По вечери засіли деякі з товаришів до карт, сентиментальний Иосиф завів своїм звичаєм до Гітари страшно-траґічну иіснь: »Як прийдеш, мила, до мови могили!» а я, користаючи з за
гального замішаня, присів ся до Дубовеньского і — мовчав. На мовчаню такім зійшов нам якийсь час.
— Так ти завтра ідеш до своєї любки ? — почав він перший.
— Мушу! — відповів я коротко, злегонь- ка зітхнувши. Бесіда урвалась.
— Ти щасливий! — замітив знов Дубо- веньский.
— Не велике се щасте !
— Чомуж ?
— Бо бачиш, она не кождому може подо
батись: більше мила як красна.
Своєю дорогою, я Кордульки з роду не бачив.
— Білявка, чи чорнобрива ? — став ціка
витись мій товариш.
— Здаесь темнява.
з також про заробок для селян. Вибила щаслива
година для нас, тож не треба залишати нагоди.
Треба старати ся за бродский канал, бо він бу
де посередником між сходом а заходом. Пос.
Менцїньскип не задивлює ся так ідеально на сю справу та відказує на централізм, які запропа
щав всі змаганя до реґуляциї рік. Каналами бу
дуть загрожені пограничні ґрунти підчас вили
вів рік, які будуть наводнювати сі канали.
Нам. хр. ІІінїньскиїї висказує надію, що реґуляцня рік не дасть причини до сих нарі
кань, які тепер підносять. Реґуляция була вже давшім постулатом краю. Пос. І’апачорт ставив може за оптимістичні гороскопи, а пос. Менцїнь- ский за песимістичні. Намісник буде старав ся в кождім разі удержати цілковиту гармонію ме
жи співдїланєм автономічних і правительствен- них властий. Що до виливів то остаточно на
віть реґуляция рік не може дати цілковите за
безпечене, а одною з причин є нищене лісів на схилах гір. Намісник просить о иринятє прави- тельственного проекту без зміни.
0 год. 4у2 маршалок перериває наради над реґуляцнєю рік і уділяє голосу пос. Барвіньско- му, який інтерпелює презеса шкільної комісиї, чому она не відбула засїданя в справі стани- славівскої ґімназиї (подаємо в новинках — Ред.).
По відповіди пос. кн. Чарторийского замкнено засїданє перед 5. год. і слідуюче назначено на нині о год. 10. рано.
II О В I I I I К II.
Календаа. В середу: гр.-кат. Методия патар.;
рим.-кат. Альфреда. — В ч е т в е р : гр. кат. Юлї-
ян а; рим.-кат. Йосифа.— Наради дьвівских Русинів над справою бу
дови рускої ґімназиї відбудуть ся завтра, в се
реду дня 3. с. м., о год. 7. вечором в комнатах
„Рускої Бесіди1' (Ринок ч. 10. І. п.). З огляду на важність справи, просимо о як найчислепнїйшу участь.
— Інтерпеляция посла Барвіньского і товари
шів до привительственного комісаря:
Від кількох літ постановлено оснувати в Перемишли і в Станиславові диєцезальні гр.-кат. семинариї ду
ховні. Для здійснена сеї цїли в Станиславові жертвував б. єпископ станисл івівскнй а тепері
ш няя митрополит ВПр. Шептицкий власну ре-- альність, яку тимчасом відступив безплатно на уміщене бурси філії Руского товариства педаґо- ґічного. Ііравительство повірило вже будову ду
ховної семинариї архітектовн Баверови, котрий розпочав роботи, а також урядово вимовило у- міщенє бурси і тим позбавило єї великого до
бродійства безплатного уміщеня, і здавало ся, що засноване
духовноїсеминариї близьке вже здїйсиеня. Тимчасом нараз застановлено робо ти. Підписані запитують отже ц. к. правитель- ственного комісари: 1) з яких причин застано
влено розпочаті роботи при будові духовної гр к. семинариї в Станиславові, 2) що думає ц. к.
правительство зарядити, щоби будова була як найскорше докінчеиа і духовна гр.-кат. се чина рия введена в жптє. — У Львові дня 1. липня 1901. р.
— А очн які ?
— Відай голубі.
— Но, темнява з голубими очами.. може бути нічого! А ніс грецкий, чи римский?
— Колиж біда, я на носах добре не розу мію ся. Який же то римский ніс? — спитав я
притворившись.
— Римский ніс мусить бути крихту ви
гнутий. орлиний, — толкував мені Дубовень
ский, а грецкий - - простий, класичний. Воро
нім, щоб добре оцінити, треба би самому виді ти. Коли позволиш, то я завтра проведу тебе до твоєї любки ?
— А відтак нисьмієш мій ґуст? — відмо
вляв ся я нарочно.
— Но, но, так зле не буде! Ачей на стіль- ко приличаости в мене найде ся! А впрочім ти знаєш, що я люблю дохо <ати тайну.
— Як так, то прошу тебе завтра з со
бою!
Дубовеньский подав мені руку і ми ріши
ли зараз по завтрішних похоронах навістити о. Александра в єго Тускулюмі під «ІІровидї- иєм» ч. 7.
(Конець буде).
— В буджетовій комісиї
при шкільнім будже- тимчасом жиди і другі павуки спасають (у гу- тї промовляв п. Б а р в і н ь с к и й і виказував
іцулів спасти — зігнати зі сьвіта) народ! Ех!
потребу подбати про образованє заводових учи
телїв господарства. Комісия приняла резолю-
івдоволене справляє цию: «Доручай ся Видїлови краєвому, щоби об
думав способи, як би можна кандидатам, котрі покінчили учительску семинарию з добрим у-
коб то они хотіли порозуміти, яке то солодке виратованє одної погибаю- чоі вівці!»
— З Перемишля
Дня 7. с. м. (в неділю) від
буде ся в Перемишли перший галицко-руский спіхом і визначили ся замилованєм до науки КОМііозиторскии концерт звісного нашого компо- господарства, уможливити образованє в дублянь-1 зитора о. Иосифа Кишакевича, при співучасти скій висілій школі на заводових учителів госпо- і мішаного хор? «Переми-кого Бояна", хору пере- дарства при учите.іьских семинариях». і миских питомцїв і повної орхестри 9 п. п.
Крім того висказав її. Барвіньекчй, іцо
б о -| —Нечиста совість. Недавно доносили ми, що гато є громад, в котрих нема шкільних будин : в Скалицях в Чехії відбувала ся податкова ек- ків, а богато таких, де будинки дуже лихі, так і зекуция у селянина Кубу. Екзекутор казав жан- шо і молодїж шкільна і учителі западають че- ; д ірм<іВИ застрілити Кубу за те. що не дозволяв рез те на здоровлю, а громади не є в силі по- в11Пр ,вадити волів зі стайні. Ж андарм сповнив ставити ліпші. Бніс отже резолюцаю, котру при- тодї приказ екзекутора, ужив оружя, а тяжко нято: «Поручає ся Видїлови кр., щоби в сл ід у-: ранений Кубу помер. Ж андарм називає ся На
точім буджетї вставив па будову шкіл окрім д о - , кс,.ра як д ,носять нинішні телєґрами — за- теперішної квоти 200.000 К на певну чергу л їт ,Істрілив ся> бо ,-ризла єго совість. Наксера по- щоПи з того мо/кнл уділяти підмог і ромздзм Нгі * вдову і четверо дїтей.
Кореспонде-щийні картки з видами. Мінїстер- будову шкіл».
— П. Базвіньский інтерпелював на вчерапніім заеїданю кн. Чарторийского яко презеса шкіль
ної комісиї, що він думає зарядити, щоби суб- комітет вибраний 20. червня в справі рускої ґімназиї в Станиславові раз міг зібрати ся і щось постановити в с ій справі. Доси бо мимо за- повідженого Б гіепчік-ом електричного поспіху субкомітет не зійшов ся. Кн. Ч а р т о р и й с к и й відповів, що субкомітет три рази збирав ся, од
нак не було комплегу і що він просив ґр. В. Дї- дупіицкого, презеса субкомітету, щоби скликав єго ві нторник. Чи се не є забагнюванє справи?!
— Посол Окуневский, як довідуємо ся, вислав письмо до краєвого марш алка ґр. Баденього, в котрім висказує жаль, що задля недуги своєї д и
тини не-м іг бутигірисутним при врученю адреси маршалкови і висказує дуже теплими словами тої нагоди признане за єго невтомиму і ревну працю для добра краю, за єго енергію і безсто
ронність.
— Чорна картина. З
Косівского доносят.. нам про ось яку подію: Никола Попюк з Яблоницї бук. полишив маєток, а на той маєток діти: Сте
фана, Василя, Федора, Докію, Ііасилину, Михай
ла і, як Анна Попюк (синова) подає, була ще і сема дитина, хотя в ОгіЬеіІ з 4,5 901 ПІ 260/97,3 каже ся, що пасЬ Ап^аЬе Дез Агоп
Т искіпа пБеї сііезе Е іпіа^е 106 (Николая) гиг НііІПе (Іе т егЬІаззег. ЯоЬпе МісЬаДо ип<1 ] е т і ї */» Теііе (Іе т Імгап Роріик ип<1 Магіа Апусг £еЬ. Роріик, КІГКІеГП <ІЄ8 ¥ЄГ8ІОгЬеПЄП ЄГЬ1а88ЄГІ8СІ1ЄП Зоппе8 Зіеі'ап ги. — Цілий ґрунт по Ник. Попюк при
сів єго син Стсфан сам, другі діти порозходи
лись сьвітами, а найменший Михайло умагавсь ґрунту. Тимчасом Михайло пристав на чужий ґрунт, а Стефан робив ґрунт до смерти (1886) зн. поверх 40 літ. По смерти Стефана жид Арон Тухман вз^в «гаталь.ма» (силоміць) відбирати
*/2 ґрунту від єго дітей, але провізория відсуди
ла єго, а Михай.юви Попюк мали сказати: »ти мавєс за 50 літ ґрунту упомагатись, а не тепер від сиріт», як сьвідчать Кость Петрик, Андрій Петрик і ван Вакурєк
Ж ид не дав за вигране, а т і ї іе із СЄ88І0П8- игкиїкіе г о т 23/4 1894 записав Михайло жидо- ви ґрунт, а вже сііе оЬще КесЬІзпасЬїоІ^е була ї (ІигсЬ Фаз Еіпап1\¥ог1ип£8<іекге1 у о т 20/5 1894 21 5181 іп баз \ ’е гт б £ е п сіаз Хісоїаі Роріик ег- хуіезеп. Та се жидови не помагало ще, тож він підійшов Ів. Попюка, сина Стефана, а внука Ни- колая, цілком малоумного, і той віддав жидови більшу половину з парц. 738, 739/1 і 739/2, а для, більшої «правности» при »двірникови« (війтови) Миханлови Миронвкови, котрий „тогід сидів З мі
сяці у криміналі за фальч, а зараз потім при
сягав у с'ііі справі, хотя писарі сендз'і казали, що він фальчиво уже раз присягав і за се сидів".
Іван Попюк, яко малоумний, має куратора,;
як сьвідчить книжка кураторска до ч. ХС 22/00|І ; в Путилові, ‘ з 15/1 9<>0 видана ц. к. судом нов , . ,
в особі Михайла Мідака, але се не перепинило книгар обіцяв мені дати видати повисший ЦгіЬеіІ. Хотя жид перебрав
від малоумного Ів. Попюка ґрунт і уживає єгО вже поверх 10 літ, то податок оплачує — дур
ний Ів. Попюк.
Іван Попюк мав за адвоката Вг. КарІ8Є, котрому видав до 80 зр., >але він (адвокат) за
брав сн ще перед роком, Бог зна куди, і не був на 2 чи 3 термінах", та РГгіІіеіІ каї ги НссМ ег- каппі іп Зег тііпбііск пегкапсІеИеп Вескіззаскс без Агоп Тискіпап Кіадегз дедеп біс бигск беп Вепоіітаскіідіеп Або. І)г. Каргзе Вебе ипб Апі- шогі деЬипбеп Веіапдіеп.
Коли Анна Попюк, жена малоумного Івана, хотіла против засуду з 4/5 900 ІП 26О/97|І заре- куровати, то нотар в Путилові Ьисіппі Кіи^ег мав під неї зажадати «баґателю» — 100 корон за рекурс! Чиж не має справа мужиків упадати, коли від них от таких грошей домагають ся?!
На Україні ідуть патріоти в народ і в за плату дістають тюрму або й Нерчиньск; — а у нас згадай якому иравнпковн або лїкареви щоби осївсь в Путилові, Ж абю і т. и. місцях, то тобі роздратовано буркне, що не на те учив ся та кінчив високі школи, щоби осїдавсь в такій
„діріи, — у нас „патріоти" держуть ся більших центрів і спасають народ високою політикою, а
ство торговлї зарядило,
щовід тепер буде ВІЛЬ-
, нопродавати картки з видами лише на основі промислової карти або дозволу. Хто буде хотів продавати карти з видами, призначені виклю ч
но до за'-покоєпя потреб промислу і обороту або товариского житя, пр. з краєвидами, з ого
лошеними торговельними — мусить мати на те промислову карту. Хто хоче продавати карти з видами, які не служать до висше наведених цілий, але пр. картки висказуючі політичні гад
ки, або картки, що служать для змислових вра- жінь, або представляють ся яко артистичні ви
роби — сей мусить мати дозвіл з намісництва.
Карти обиджаючі моральність цілком природно виключено з торговлї. Книгарні не потребують старати ся о промислову карту або о дозвіл продавати картки з видами.
— Катедру китайскої мови
мають заснувати на університеті в Льондонї. Практичні Англійці, пересьвідчили ся, що їм яко промисловцям по
треба знати китайску мову. Професором має зі- стати п. Юрий Брови, б. консуль анґлїйский в Кіау Кіанґ, і буде викладати не літературну мо
ву, але таку, якою нарід говорить. Крім катед- ри китайскої мови повстане друга катедра тор
говельних і промислових відносин китайскої держави.
- Месть Римлянки.
Недавно тому купали ся в Римі в ріці Тибрі два хлопці, шкільні товари
ші Альберто Белльо і Ромео ді Фано і Ромео утопив ся. Мати Ро.меа в своїй розпуці запізва- ла чотирнайцяти-л(твого Альберта, бо топ мав ніби то бути причиною того, що єї син утопив ся. Коли обі сторони прийшли до суду і матір Ромеа побачила там Белля, взяла єї така злість, що она кинула ся на хлоиця і заким ще хто міг тому перешкодити, пробила єго ножем три рази кажучи: Через тебе мій син згинув, то гинь і ти! Матір арештовано, а хлопця ледви ще жи
вого відвезено до шпиталю.
— Гумористичний кутик.
