Ч. 134. Львів, Пятниця. дня 15. (2 8 .) червня 1901. Річник V
І <
--- --- — ---
Передплата
на »РУСЛАНА< виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 к о р ) на чверть року 2’бОвр. (5 кор.) на місяць 85 кр. (1 в. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а нп возьмеш милости і віри не вояьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адміністрацію і експедиция >Руслана< під ч. 9.
у». Колерника (Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмаиа.
Рукописи ввертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
„Руска Громада“
політичне товариство у Львові.
(-(-) Відроджене україньско-рускої літе
ратури в 60-их роках XIX столїтя розбу
дило на Україні народну сьвідомість поміж тамошньою осьвіченою верствою українь- скої суспільності! і спонукало осьнічених Українців, подбати про розповсюджене про
сьвіти і народної сьвідомости також в ши
роких верствах народних. Сю задачу при- няли на себе г р о м а д и по всіх усюдах, де лише найшло ся певне число сьвідомих Українців.
Народне відроджене, викликане літе
ратурним рухом на Україні, найшло також голосний відгомін в Галичині а опісля і на Буковині. Посів, зроблений в Галичині на народній нив: під впливом благодатного леготу України першим нашим народним поетом Маркінном (Русланом) Ш ашкевичем, заглуш ив ’бурян поґодиньскої кольонїї і доперва відроджене україньско-рускої літе
ратури 60-их років пробудило і в Галичині завмерлу народну сьвідомість. І тут почули сьвідомі осьвічені Русини потребу трудити ся н а н а р о д н и х о с н о в а х для розвитку рускої мови, руского письменьства, дбати про розповсюджене просьвіти і розбудже
не народної сьвідомости в найширших вер
ствах рускої суспільности. Поки ще в Ав
стриї появив ся закон о товариствах і збо
рах, були г р о м а д и сьвідомих своєї наро- дности Русинів, що приняли назву н а р о д о в ц і в , тими огнищами, які розбуджува
ли, розвивали, плекали і розповсюджували народно-руску ідею, які положили підва
лини до витворена н а р о д н о - р у с к о го
Наталь Вахнянин.
Око за око.
Пану ерентому, Григорию Табачцї, скупаре- ви на все село, післав Бог маленького гостя в хату. Він одягнув ся в нову бекешу, взяв шапку і палицю і посунув в село просити ку
мів. Вернувши, він став посеред обійстя і почав мірковати, чим би то завтра приняти своїх го
стей ?... Єму на зустріч вискочив з хлївця годо
ваний веприк.
— Ти скачеш ? —говорив Табачка до свого годованчика, — а не знаєш, яку страшну долю судьба тобі на завтра лагодить! Завтра..
Табачка не докінчив, зітхнув тяженько і по
вісив голову. В тій хвили скрипнули ворота і в них виявилась висока, худощава постать пана Бриндзї, писаря громадского. Бриндзя був чоловік бідненький, але за те мав дітей купоч- ку. Заглянувши Табачку, він пустив ся до него
з благожеланіями.
— Добре, що ви тут, пане Порфірин, — почав Табачка. — У мене клопоти; завтра, ба
чите, крестини, а тут жаль колоти веприка...
Бриндзя глянув з укоса на кругленького годованчика і проликнув слинку. Він знав єго обре. Перед роком єще малий веприк був єго
Д
с т о р о н н и ц тв а, с т о р о н н и ц т в а н а р о д о в ц і в в рускій суспільности в Галичині.
Спершу обмежало ся се сторонництво на
родовців до пізнана народу, єго мови і звичаїв, до розповсюджувана просьвіти між селяньством і міщаньством, до розвитку письменьства в рідній мові. Зложене май
же виключно з молодих, палких людий, держало оно високо н а ц і о н а л ь н и й п р а п о р , берегло єго чистоту, щоби нескаляли єго замарані руки народних відступників, що цурали ся рідної рускої мови і наро
дності!, плекало і розвивало традициї по
лишені Маркінном Ш ашкевичем і єго гро
мадою, а в тих змаганях піддержували ру- ску молодїж патріоти-ветерани Осип Заяч- ківский, Степан Качала, Теофан Гліїньский і иньші. Весь рух просьвітний, літератур
ний і національний опирав ся також на р е л ї ґ і й н о - м о р а л ь н и х о с н о в а х .
На таких основах оперла ся заснова
на н а р о д о в ц я м и »Просьвіта«, на таких станула також ними заснована львівска
>Народна Рада*, коли вже народовцям до
вело ся вступити і на політичне поле, на тих основах стояли і засновані народовця
ми орґани »Правда« а опісля »ДГло*. Од
нак з одного боку ширені народними від
ступниками русофільскі ідеї, з другого роз
повсюджувані під впливом західно-европей- ских социяльних доктрин гадки і погляди внесли перегодом і до табору народовців потроха неясности, п рим іток і хиткости, доводили навіть до компромісів з одного боку з явними відступниками рідної рускої мови і народності!, а з другого боку з ти
ми, що вважали н а р о д н і с т ь п у с т о ю ф о р м о ю а позитивну р е л ї ґ і ю п р и в а т н о ю р іч и ю . Сї компроміси довели до заколоту в таборі народовців, до затемне- власностию, тілько Табачка взяв єго на силу яко процент від позиченого реньского.
А через що жаль вам колоти веприка?
- спитав Бриндзя.
— Через те, — замітив Табачка, — що шкода єго для тих широких мужичих ротів. Ди- віть самі, яке тут сало...
— То не коліть єго, — порадив Бриндзя.
— Ет, вам сьміх, а мене люди, осудять, скажуть: Табачка до дітей скорий, а крестин обійти не уміє...
— А що дасьте за добру раду?
— Передну шинку дам, єй-Богу, дам!
Бриндзя призадумав ся, в голові єго роїв ся якийсь великий плян...
— А послухаєте мене у всім ? — спитав но хвили.
— Як рідного батька!
— То нині вечером заколемо веприка, а завтра розголосите по всім селі, що злодії єго в ночи украли. Чи добре ?
Табачка аж підскочив з радости та в ве
чері того самого дня колов свого годованчика питомими руками, і вже колов єго нарочно так по легоньки, що через чверть години веиринний квик розлигав ся по селу. Трупа втягнено від
так на тік до стодоли, випатрошено, вимито, гей того жида на шабас, і вже сам Бриндзя замкнув єго на колодку. Табачка лиш усьміхав ся до всего.
Другого дня зійшло сонце як звичайно.
ня народно-рускої ідеї, до затрати і зане
дбана чистоти народних традиций 60-их років, пильно бережених і плеканих в то- дїпіних г р о м а д а х . Дійшло до того, що велика частина народовців покинула давшій свій прапор, перестала з в а т и с я н а р о д о в ц я м и , принявши назву націонал-демокра
тів, а прапор сей похитили відступники ру
скої мови і народності! і стали на глум звати себе н а р о д н о - р у с к о ю н а р- т и є ю.
Не бракло змагань, щоби весь загал Русинів-народовцїв нахилити до давних тра
диций 60-их років, щоби відклонити від єднаня з одного боку з народними відсту
пниками, з другого з інтернаціоналами, що лише для форми приберають руску назву.
В грудні 1899 вийшов почин від в с і х ру
ских послів сеймових до такого з ’єднана всіх народовців, виходив подібний почни і при засновуванні націонал-демократичної партиї від старих народовців 60-их років, однак виливи народних відступників і т. зв.
руских інтернаціоналів перемогли. Націо
нально-демократичне сторонництво, поки
нувши прапор н а р о д о в ц і в , стануло на виключнім становищі і спричинило, що ча
стина давких'народовців 60-их років, вір
них давшім традициям громадяньским, оснувала у Львові політичне товариство
• Р у с к а Г р о м а д а * , котрої статут з а твердило ц. к. намісництво розн. з д. 18 6 1901. ч. 56 597. Р у с к а Г р о м а д а має:
•дбати про всестороиний розвій руского народу в Галичині, яко самостійної сла- вяньскої народності!, окремішної від поль- скої і московскої і про скріплене єго сил у всяких напрямах, а то на н а р о д н и х і на р е л ї ґ і й н о - м о р а л ь н и х о с н о в а х ; стояти на сторожи політичних, горо- Табачка нроснув ся і зареготав ся на всю хату Єму снилось, будьто доокола стола позасідали голодні куми та дожидають запашної ковбаси з чосником.. а він стоїть коло них, сумний, зігнув ся в двоє та править їм: Рад би я вас, любі гостеньки, всім пошановати та ба, лупи
лось нещастє: з вечера вчера заколов пацючка, а в ночи украдено єго, єй-Богу, украдено!...
Табачка встав і заглянув до стодоли.
— Добрий-день тобі, мій... — почав він ве
селим голосом та не докінчив свого поздоро
влена. Лице єго простягнулось на аршин, ротик і очи розлізлись широко, дух заумер в грудех. —>
Боже, що се ? Чи мені заступило ?... де мій веприк?... застогнав сердечний і ледви з ніг не повалив ся: на току не стало і сліду з веприка.
— Злодії, злодії! — кричав Табачка мов неса
мовитий, а дальше вибіг на улицю і яструбом впав у двір Бриндзї.
На крик сей виглянув Бриндзя з хати.
— Украли, єй-Богу, украли! — ренетовав Табачка веїми голосами.
Бриндзя покивав головою і усьміхнув ся з легонька.
— Не сьмійтесь, пане писар, се не жарти, а таки украли!
— Украли ? — повторив Бриндзя, мов би нічого не догадуючись, і знов усьміхнув ся.
— Ви сьмієтесь? — заревів крізь слези недобитий вже єрентий.
— Та як не сьміятись мені, коли так до*
бре граєте комедию. Грайте лиш до вечера, а
жаньских та національних прав і свобід, запоручених рускому народові! конститу
ц ією і єї основними державними законами;
нести позитивну поміч і’осподарно-слабшим, іменно дбати про д в и г н е н є с е л я н ь - с т в а і м і щ а н ь с т в а « .
Отеє після статута ц і л ь т о в а р и- с т в а » Р у с к а Г р о м а д а * , а до о с я- г н е н я с е ї ц і л и мають служити:
»3бори і віч а з відповідними р еф ер а-, що вони роблять се для добра родини, що сам тами і відчитами, поученими і бесідами, | Котляревский каже, що вони зробили ^славнії для наради і ухвал в важних біжучих сира-, услуги на вічність памяти своєй*. Автор не зва- вах, в справах пеіиций, пропамятних иисьм іЖає ні на що і осуджує гайдамаків за те лиш, і для законної о^виливу на вибори громад- що вони в двох не виступили против усього скі, повітові, сонмові і до ради Державної,, війска! Хиба-ж се дивно! Хиба не дивно також, а іакож для піддержана кандидатів до а в -(що д. Студиньский ставить в догану Низовії тономних і законодатних тіл, товарискі і лайливі слова, які він уживає на те, щоб нав- сходини, ширене часописи яко орґану то- вмисне виставити себе в найгіршім сьвітлї та вариства, друїих письм, книжок та брошур, ісим відвести очи ворогів від Енріяля, і взявши відповідаючих цілям товариства, як і за- на себе провину, визволити друга від смерти?
снованє і удержанє власної друкарні*. ;Не-вже значіннє і мета подібних водій не ясні, Ціль товариства ясна, дороги, якими і як день? Ми ще більше дивуємось д. Студинь- ОНО хоче простувати ДО сеї
ЦІЛИ,прості, а І ск іму, що він висловлюючи означені погляди коли товариство розвине
СВОЮдіяльність,
іна гайдамаків в >Енеїдї«, не удав ся до крити- то може принести справдешній хосен в к„ думок иньших дослідників, ідо були далеко 0< ьвідомленю і подвигненю руского се- иньшої гадки про названий факт, ніж д. Сту- ляньсіва і^міщаньства. Почин кождої сира-( диньский. Чому він не спинив ся хоча-б на дум- ки трудний, перепон найде ся всюди ч и -;Ках д ір Ж итецкого? Думаємо, що гіо збільше- мало, а не бракне також як звичайно люд-
нійпраці та увазі йому-б поталанило не так, як скоі зависти і ненаннсти, підозріваня і кле- ' НИнї, і він би оминув надто явної помилки*
вет. З такими трудностями і перепонами (стр. 19—20).
м^еїло бороти ся всяке руске товариство, і л нанятнував сей уступ з рецензиї д. Сте- отже они не минуть і Р у с к о ї І р о м а д и ,. шеика властивим іменем, бо рецензент воює про- не лякає ся сеї о, лише тид менс тим, що я дуже точно, на основі ііорів- малої, сьвідомої г р о -:1іаіІЬ Твору Вірґіля з »Енеїдою« Котляревского, мади виросте при щирих змаганях поважне аияснив в м їх ^ їтературн и х Замітках* (стр.
товариство, бо не сумнїваємо ся, що хто 27— 8.). Так дійшов я до досліду (не зроблено стоїть на народних основах і признає себе рдньше ані в працях Ж итецкого ані Стешен- але нехай он а
сьміло йде вперед
н а р о д о в ц е м , хто бажає розвитку рус
кого народу на р е л ї ґ і й н о - м о р а л ь- н и х о с н о в а х , сей стане під прапор
>Рускої Громади*, котра в с у б о т у (29.
н. ст. ч е р в н я) відбуває . п е р ш і с в о і з б о р и (див. н о в и н к и ) . Тим то шле
мо »Рускій Громаді* до єї важного щироруске помагайбіг!
КИРИЛО СТУДИНЬСКИЙ.
Котляревский і Артемовский.
(Дальше).
Легкий спосіб витрясана з рукава безоснов- них, або противорічних фраз, повів д. Стешенка на ще більше ховзку дорогу, против якої в на
уці треба рішучо застеречи ся. В рецензиї д.
Стешенка слїдні не лише брак розваги і на сквільннй тон; по при них виступила ще груба несовістність.
війт і вся громада повірять, що вам і справді украдено веприка.
Сумно і невесело минули крестини у Та- бачки, сумно і невесело минув цілий піврік по нещасній пригоді. Табачка не глянув навіть на давного приятеля, плював в слід за ним. Аж от і треба було, що одної неділі Бривдзя зай шов у крилос і став відтягати здоровим, кріп- ким басом.
— Где в него такий голос взяв с я ? — пи
тав себе в душі Табачка і якось від неохоти глянув па Бриндзю. — Чи се він, чи не він ? — подумав ечудований.
Через сего нівроку Бриндзя і справді зм і
нив ся до непізнаня: тіло єго розрослось втроє, лице вибіліло, вигладилось, аж вилискувалось.
— Так, тепер я певний свого! Він, а не хто другий украв мого веприка, — подумав Та
бачка і списав жалобу до суду.
Через тиждень одержав Бриндзя письмо:
»В справі крадежи веприка завзиває ся пана Порфірин Бриндзю, в ціли переслуханя завтра о годині девятій рано в судейску канцелярию*.
Бриндзя змішав ся. — Біда! — погадав він: — Табачка чогось догадує ся! — Але ско
ро прийшла ему така думка до голови, щоби будь-що-будь не явитись в суді.
Другого дня скоро сьвіт, Табачка заїхав фірою під хату писаря.
— Не втечеш мені тепер пташку! — мір і
Д. Стешенко пише: »Д. Студиньский каже, що Котляревский був ворогом гайдамаччини і дає сьому ілюстрацию. На його гадку, Низ і Ев ріяль дають сьому найкращі докази і власне через те що вони крздькома вбивали своїх во рогів, а Низ ще називає себе >неквіссімус, гай
дамака, розбишака* і т. п. Незрозуміннє прочи
таного д. Студиньским повне! Він не зважає на те, що Низ та Евріяль ідуть на певну смерть,
ка), що всі патріотичні відзиви у Ктлярсвского в огювіданю про Низа і Евріяля є лише відгомо
ном латиньского первовзору. Ріпнож вияснив я ріжницї, які в описі сеї події заходять між обо- I ма творами. І Вірґіль і Котляревский годять ся і в однім: они ідеалізують мотив, який завів Ни діла і за , Евріяля до табору Рутулцїв, а була ним не
лише жажда слави, але й бажане, передерти ся через ворожий табор і звістити Енея, віддале
ного від свого війска, про небезпечність, яка грозить єго дружині від Турна. Мотивом сего бажаня була охота, прислужили ся вітчинї. К о
ли однак Вірґіль ааотеозує також їх вчинок, рі
зню виправлену м іж снячими лицарями, — К о
тляревский іде в розріз з латиньским твором Тут нін на скрізь оригінальний. В єго „Енеїдї* (про се д. Стешенко не хоче чути) і Низ і Евріяль — вовки, що дусять смирних овець, тхорі, що в и смоктують мозок курятам, злодії, що накуривши хлів сіркою, крадуть гусий і качок. Утікаючих з воля різні Низа та Енріяля зове Котляревский
»одважними розбишаками*, ^зарізами*. Осуджу- ковав веселий єрентий — посидиш хоч рочок, аж твоє салочко крихточку опад е!... Але на го
ре, Бриндзя не виходить з хати. Табачка ждав і не міг діждатись; вкінци вступив в комнату свого ворога.
— Ходіть до суду! — почав недобрий.
— Не піду!
- Мусите!
— Не мувіу!
— Чогож не підете?
— Не маю в чім: сурдутина легка, єще заморожусь, умру, не піду!...
— Не викрутитесь, пане писар, аби-м бекешу з себе мав вам дати, а таки приставлю вас до канцеляриї.
— Дасьте бекешу ? — спитав скоренько Бриндзя, котрому в голові новий плян засвитав.
Дам!
— А чоботи дасьте ?
— І чоботи дам!
— А шапку д асьте,?
— Дам і шапку ?
Через малий час оба неприятелї сиділи на возі і їхали у місточко.
— Ви взяли веприка пану Табачцї ? — пи
тав судия писаря.
— Я ?... крий Боже! — одвітив Бриндзя, здвнгши плечима.
— Таж пан Табачка обжаловав вас о кра
діж ? Щ ож скажете на свою оборону?
ючи нелицарский, але розбишацкий вчинок, рі
зню між безборонними, снячими ворогами, Ко
тляревский зовсім консеквентно, без огляду на намір Низа. щоби спасти товариша, вкладає в уста Низови лайливі епітети: »я стультус, лят- ро, розбишака, неквіссімус і гайдамака*. Осудже
не вчинку і консеквентний добір епітетів в по
емі Котляревского веліли мені бачити в сім образі легкий натяк на гайдамаччину і від сего погляду не всилї мене відвести ані пасквільний, менторский тон, ані несовістність рецензента, що над веїми моїми, на сім місця лише точнїйше спрецизованими виводами і над недовідними для него уступами з поеми Котляревского перехо
дить до порядку дневного.
На наївний дотеп д. Стешенка, що »д. Сту
диньский не зважає нїнащо і осуджує гайдама
ків за те лиш, що вони в двох не виступили проти усього війска* я не уважаю потрібного рі- чию відповідати, бо я сего нікуди не сказав і чо
ловік доброї волі навіть подібного вражіня не міг би винести з моєї розвідки.
В сій справі питає ще мене д. Стешенко:
»Не вжз д. Студиньский хоче, щоби війна зро
била ся якимсь поєдинком а не масовим битєм, як тепер, бо поєдинковий спосіб війни д. Сту
диньский вважіе, очивидно, якимсь особливо чесним* (стр. 23.). Хоть я піддаваного мені по
гляду на віііну також ніколи не висказав, то ми
мо сего годі мені не відповісти, що коли маю вибирати поміж »поєдинковим способом війни*
а „масовим битєм*, — то волю перший. А і перший і другий спосіб симпатичнїйші для м е
не. чим різня, виправлена в ночи між снячим ворогом.
На тім приходить ся мені скінчити поле
міку з д Стешенком в справі інтерпретованя о- повіданя Котляревского про Низа і Евріяля.
(Дальше буде).
Ітріюіш л-ра Ожинного і топ,
до Високого ц к. праиительства в справі поступованя староства жидачівского о роздїл запомоги для потерпів-
ших від поненп.
В повіті жидачівскім ! вилучило ц. к ста
роство від участи в державній запомозі для по- терпівших від повеви богато громад фактично чошкодовашіх, але таких, що голосували при виборах до ради держінної в грудки 1900 на руского кандидата. Між тими громадами була також громада Побереже, через котрої терито- рию переходять три ріки: Дністер, Сьвіча і Кре- хівка, котрих вилив сиоводував для громади в р. 1900 величезні шкоди. Коли ц. к. староство в Ж идачові громади сеї при розділі запомоги зовсім не узгляднило, удалась депутацая грома
ди дня 11. мая 1901 до ц. к. староства з про- шенєм, щоби іюшкодовані з громади Побережа
— Щож маю к азати ? — звивяв ся Брин
дзя, — хибай те скажу, що пан Табачка від якогось часу з глуздів зсунув ся!... Давнїйше були ми найліпшими приятелями, аж від якого- то нівроку, мов би до него що приступило:
і плює на мене і заєдно згадує про якогось ве
прика! От і нині влізло ему приміром в голову, що отея бекеша, вщ на мені, не моя, а єго...
— А чия-ж би, як не м оя? — перебив стревоже іий Табачка.
— Може і чоботи ваші? — питав дальше Бривдзя, сьміхаючись.
— Так є, і чоботи мої?
— То може і тая шапка ваша?
— Єй-Богу, моя, єй-Богу, моя! — кричав Табачка з досади.
— От вам і доказ, пане судия, що у Та- бачки не всі дома, — продовжав осьміленнй вже писар. — Перше морочив мене лиш вепри
ком, а тепер вже і бекешею, і шапкою, і чобо
тами!... Скажіть ліпше, щб я цілий ваш...
— Табачка остовпів і ледви не зомлів. Єго всаджено на фіру і справді на половину дурно
го привезено домів, а Бриндзя ходить по нині в єрентівскій бекевш і сьмієсь в кулак.
— Се тобі, пане .Табачко, за того веприка, що в процентах взяв...
1882.
з були запомогою нядїлені. Тодї управитель жи
дачівского староства заявив депутациї: »Рггу
\¥уЬогасЬ ісігіесіе в \¥ о іт Волієш, а Іегаг і<1гіе- сіе сіо Г2$<1и ро ріепі§<1ге. Лак м у гг^сіомі, Іак гг^З м а т * . Відтак відправив денутацию з ні
чим і велів їй другий раз зголоситись при
КІНЦІ! мав. Коли депутация при кінци мав зголо
силась, відозвавсь до неї п. управитель старо
ства словами: »\¥ іевіепі Ь^сі^ мгуЬогу; іа к Ь^- (Ігіесіе т і е с г о г и т , йозіапіесіе га р о т о ^ е . Лак Ь^йгіесіе ге гг^ й е т, гг^сі Ь§3гіе г м а т і! » По тих словах підпустив депутацию знов з нічим домів.
Правдивість сих фактів ствердять нко сьвід- кп члени депутациї: Василь Стасишин, Семко Дорончук і Антін Якимишин, всі господарі з По
бережи.
Позаяк управитель ц. к. староства явно і отверто заявив, що запомога державна призна
чена є лише для тих громад, котрих виборні голосують за кандидатами правительством під
пираними; позаяк заявою сею стверджено ви
разно нідозріня загалу юдности, оперті на чи сленних примірах з історій' роздачі сеї запомо
ги, що она фактично призначена є на позиска- не голосів для таких кандидатів;
позаяк після сеї заяви призначене тої за
помоги державної і на надходячі вибори сонмо
ві має розтягатись
подають підписані те до відомості! ц. к.
правительства і просять:
зволить Висі ке ц к. Правительство рішучо і отверто заявити, чи запомога державна для потерпівших від новени мала дійсно на цїли бути фондом позисканя голосів для підпираних ц. к. Правигельством кандидатів ври виборах до ради державної в р. 1900 і при надходячих ви
борах до сойму в р. 1901? А коли так не е, то:
а) яким правом і на якій основі управи
тель ц. к. староства в Ж идачеві запомогу ту фактично в той спосіб і в тій цїли роздає і з неї виразно аґітацийний фонд виборчий тво
рить ?
б) Рівночасно зволить Високе ц. к. ГІрави- тельство того б. управителя до строгої одвічаль- ности потягнути і зарядиш як найскорше одві- тні міри, щоби стероризована тим способом лю
дність жидачівского повіта набрала пересьвід- ченя, що тероризм сей в інтенциях ц. к. прави
тельства не лежить і що она в свободі віддана -своїх голосів обмежена не буде
Олесницкий,
Бойко, Барвіньский, Гаморак, Крамар- чик, Важеха, Ж ардецкий, Окуневский, Ковалевский, Вуйцїк, Поточек, Остаи- чук, Вахнянин,Небиловец, Каратницкий.
Н о в и н к и.
Календар. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Амоса, Єронима; рим.-кат. Льва папи. — В с у б о т у : гр.-кат. Тихона; рим.-кат. Петра і Павла.
— Репертуар рускзго народного театру у Львові.
В суботу дня 29. с. м. (в сали польского
• Сокола*, „Барон циганьский“, комічна опера в З діях Стравса. Перший гостинний виступ и. Ста- нислава Оржельского, першого тенора опери в Загребі. — В неділю дня З». с. м. в сали •Со
кола*: „Ямаріи (ПІтиґар), комічна опера в 3.
діях Целлєра. Другий гостинний виступ п. Ста- нислава Оржельского. В 3-ім акті відсьиіває н.
Оржельский серенаду Ґалля.
Початок точно о 8. год. вечером.
Вілєти на ті представлена продають ся в цукорнї Ви. Бєвєцкого, ул. Кароля Людвика, і в Народній Торговий.
II. Оржельский незрівнаний Барон цигань- ский і князь Родерик в Щ гиґарі виступить в суботу і в неділю перед нашою публікою в са
ли «Сокола*. Можна надійти ся, що львівска'иу- блика збере ся численно, щоби почути знаме- нитог і сьпівака-тенора.
— Загальні (конституючі) збори політичного товариства у Львові „Руека Громада1* відбудуть ся в суботу дня 29. н. ст. червня точно о год.
1, 10 перед полуднем в салі ІНтадмілвра (ул.
Краківска) на І. поверсі з слідуючим дневним порядком:
1. Відкрите зборів і пояснене статута.
2. Вибір виділу і голови.
3. Пояснене сучасного політичного поло
жена.
4. Пояснене національно - язикового питаня.
5. Внесеня членів.
— Гуцульска кривда Одержуємо отеє письмо до поміщеня: В наслідок інтерпеляциї пос. Бар-
віньского в раді державній заряджено доходже- симпатично та заповіла ему велику будучність ня про віднесені кривди гуцулів. Про се ядізнав на артистичній „иві.
ся 15. с м., але жиди-кривдники мусїли скорше і — Перенесеня. Намісник переніс старших по- се провідати,* бо понеслись під самий ш аба:«.
бітовихкомісарів: Йо ифа Балицкого зі Стрия Я иересьвідчений, що доходженя будуть прові-і д,, Львова і Лєо юльда Белдовсю го з Бучача до дигнсь з найбільшою точностию, однаково» для } Богородчан; повітових комісарів: Казимира Яст- повности розсуджена справи було би.пожадаїпім, шебского з Надвірної до Бучача і Станислава щоби переслухував чоловік, обізнаний. докладно :фишковского з Печенїжина до Косова; концепі- з гуцульским говором, бо одно непорозуміне с л о -|СТ[в намістицтва: Стефана Біликовского з Цї- во може змінити річ н некористь покривджено- ціанова до Городенки, Б олесіава Кудельского го або покривджених. і 3 Цідгаєць до Цїшанова, Михайла Вершховского
Не знаю, чи інтерпеляциєю пос. Б ар- 3 Коломиї до Печенїжина і Андрея Гоффмана віньского обнята справа Вас. Боичука, описана ’3 Богородчан до Підгаєць та концептових иракти- V отвертім письмі (в »Русланї« ч. 79. з с. р.) ДО і кантів намісництва: Стефана Ружецкого з Ко- Єго Екц. Президента суду кр. Саму гуцулови, пі- росиа до Роачиць, Кароля Ольпіньского зі Л ьві- сля єго представленя, заподіяно таку кривду, до Надвірної, Романа Сьвітальского зі Льво- що на се годі знайти слів обуреня. Реальність
того гуцула
ДОВЖИНИ В д н н ш . VI з а
«иді кор.
п а л ї ц ч т а ц и ї д окупили ту реальність жиди ОегзсЬоп НігзсЬ,\
Ізтаеі П п т е г і і МесЬеІ Мог. Гуцул прихо
див до мене вже 2 рази, що хоче їхати до п.
президента, але я ему відрадив, бо надію ся, що єго кривда буде також обяяга доходженем.
Гадаю, що не було би прийшло до тої лї- цитациї, наколи би було кому зараз по списа- ню довжного скрипту справити гуцута до п. пре
зидента. Та в тім біда, що наш гуцул не шукає поради у своїх інтелігентних провідників, а у жидів і має до сего важку причину, бо чує май
же щораз »ми нони не до того*.
До доходженя в справі ошуканого гуцула Павла ІІавучєка через Шльому Щ ефера, де то перебраний за судового урядника жид-іозеї В те-, гег (тепер уже в Африці) лїцчтував ґрунт, тре-|
ба знати, що за
ш>. По довгих допитах уд
ва до Стрия, Станислава Сїдлецкого з Ропчиць уцула зліцитовано за знапастовапий скрипт до Бучача і Станислава Косєрадзкого зі Львова ції в днн 10. VI за 5400 кор. На лїцчтациї до Коломиї.
— Україньска ча шпись в Росиї. Петерїурска
»Р< ссія* доносить, що в Херсоні має виходити двотижневник •Степ'ь*, час лийсь литературно- наукова и сильско господарска* під редакциєю земских аґрономів Ябл іновского-Снадковского і Гавриленка. В програму часописи має війти: б е летристика, публіцистика, кореспонденциї, статї научні і з сїльского господарства. Але чи росий- ске пра іите.т ство дозволить видавати сю ча
сописи? «Россія* пише, що прошене
0 ДОЗВІЛнаходить ся вже в »Гол >вній управі для справ друкарских*, але «Київска Газета* донесла пйред двома тижнями, що справу «Степу* полагодже
но відмовно.
— »Нагі душі*. Уми Бурштина зав ірушені шапочку з рукою заплачено гро- Спокійні та примірні горожане, що дають точно ш.тах удалось мені на се знай- Б о ,У> є Боже, а кисарю, що кисареве, не годні отрясти ся з вражінн романтичної афери, яка скоїлась нагло в їх смирних мурах, Особли
во красша половина Бурштина не може досить наговоритись. Виходить ясно, не треба вже; Па
рижа, а навіть Львова, хочби як розпшибишев- щеного, коли й Бурштин має свої таємниці, а- вантурки, нагі дуїш і т. п. Ось молодий лікар др. Ганаковский уводить хорошу жіночку кан
дидата нотария.іьного п. 1’еліховского і виїздить з нею »в незвіснім наплямі*. Ге, ге, ге! Ром ан
тично, чудово, модерно... 1 в Бурштині велика еензация..
— Град. З під Зборова доносять: В нашім кутї Озїріюї коло Зборова дуже сумно: Град за градом товче, ціла надія знищена; нарід з роз
пуки аж почорнів. Перший град 16. с. м. пора
зив по троха, другий 22. с. м. доправив ліпше, а 23. вже цілковито все знищив. Найбільше по
терпіли села Сервира, Боїківцї і Бзовицч. Град, і еличини курячого яйця все змісив. Що буде, страшно подумати, бо і картофлї, на котру ще була надія, так обсікані, що йно штамбурі де- неде стоять.
— Чому цар помллувів студентів? Віденьскі часописи подають причину помилувапя царем засуджених в салдати студентів: Матери сих студентів вислали до царевої письмо о иомилу- . . , . напє їх синів, а царева передала се прошене рослав, Горницкий Зенон, 1 ела Іляріон, Днмків | СВ06Му мужени. д , щасливім розвязаню царевої Ник «лай (екст.), Долошицкий Мирні, Дуткевич цар видав сейчас звісний указ що-до студентів- Богдан, Кот Василь, Комарницкий Володимир,1 салдатів. Загально думають, що в случаю уро- Козак Анат.сіь, Кшііель Иочіф, Лаврівский Бо-1 дИН мужеского потомка, цар був би видав даль
ше сягаючу амнесгпіо.
— Конкурс. Виділ „Русчої Бурси в Тервополи"
розписує конкурс на опорожнені місця для гіи- томцїв сеї Бурси. Місці, безплатних є 6; всі ті безплатні місця надає о. Андр й Качала (адреса:
Медин, почта Скорики). Оплата для всіх чрочих питомцїв Бурси наносить 16
до вношена подань упливає 1901. р.
• - Ц. к. Дчрекция залізниць оновіщує:
Східно-півяічно-західний
зелїзничий. З днем 1 липня 1901 входить в жи- тє додаток III до части II. зшиток 2, а тарифи і додаток V. до части II. зш. З тої тарифи.
Австрз угорско румуньскпй с ію і зелїзни
чий. Часті, II. зшиток 1 і часті, III. — 3 днем 1. липня 1901 вхо ціть в житє додаток II.
— Дрібні вісти. Цїсар затвердив Витовта Нє- забітивского вчастите ія дібр Лапки яко пред- еїдателя, а д-ра Станислава Гр. Мицзльского, властителя дібр Біринпчі яко заступника иред- еїдателя повітової рати в Бібрцї. — Число аптик у Львові побільшило ся о дні, при ул. Словац- кого і Сіняшній.
— Гумористичний кутик.
Зломана колюмна.
(П рисьвята собі самому).
