Ч. 78. Львів, Пятниця, дня 5. (18.) цьвітня 1902. Річник VI.
Передплата
на >РУСЛАНА« виносить:в Австриї:
на цілий рік . . . . 20 кор.
ва пів року . . . . 10 корі на чверть року . . . 5 кор на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на цїлнй рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число то 16 сот.
.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дна крім неділь і руских сьвят о о‘|а год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана« під ч. 1.
пл.Домбровского(Хорунщини).Екс- педнцня місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в .Наді
сланім. 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
Угодові переговори.
(X) Мінїстер-президент др. Кербер про
вів три дні в Пештї і иересправляв т а м ' з мінїстром-президентом Сельом. Се, що має бути переведене між Австриєю а У- горщиною, представляє ся так, як би ми вже вступили в обсяг договорних пере- і справ з дотичними державами. Се відно-!
сить ся і до автономної тарифи і до угоди з Уграми. Двічи мусить цлова тарифа пе
рейти скрізь довгі пересправи, поки ося
гне відповідну форму; двічи треба усунути всі трудності!, які насувають ся підчас пе- респрав, усунути, поки тарифа осягне таку форму, щоби можна її предложити обидвом і парляментам. Насамперед має Австрия зі Угорщиною норозуміти ся при всіх своїх і суперечних інтересах що-до цілого ком
плексу тарифових позиций, а та робота не відріжняє ся в нічім від договорних пере- снрав, які опісля спільно на основі цлової тарифи треба буде вести з третьою держ а
вою. Що-до економічної угоди, яку вже обидва мінїстри-президенти в останних на
радах основно обговорили в усіх подроби
цях, то се є вправдї внутрішня справа, і що-до сеї справи це буде переговорів з за- границею, як що-до цлової тарифи, однак ся економічна угода буде основою, на якій мусить станути Австрия й Угорщина, щоби довести до бажаного управильненя межинародних торговельних взаємин. Для- того подано у вересневім розпорядку з 1899. р. директиву до заключеня дефіні
тивного цлово-торговельного союза до кін
ця 1902. р. і правптельство приневолене сего держати ся. Притім не треба забува
ти, що угода і цлова тарифа внравдї не звязані собою конечним іипсііш, але так обопільно доповняють ся, що льоґічно тре
ба їх уважати звязаними. Одно без дру
гого було би якимсь половинним дивогля
дом, а коли наслідком обставин показує ся конечність обидві справи рівночасно підготовити для полагоди, то можна доса
дувати ся, що цлова тарифа пособляє при пересправах угодових, а угода при цлово- тарифових пересправах, щоби обидві спра
ви посунути вперед.
Дорога до порозуміня є вельми тру
дна, так трудна як і при договорних не респравах з Німеччиною з огляду на міні
мальні цла для збіжа і переведеного тепер в комісиї цла від товару. Угорщина посу
нула високо свої домаганя і се бачимо на кождім кроці. Угода і цлова тарифа дають нагоду до здобутків. Угорщина ішла без- зглядно до своєї цїли, коли Австрия поли
шена радою державною слабо була узбро- єна до відпору а § 14-. мусів перевести провізоричну цлово-торговельну угоду. Ко
ли Угорщина, маючи в руках сей цлово- торговельний союз, голосила, що не може бути ані крихта в тім змінена, чули ми з уст д-ра Кербера, що він числить на уступчивість Угрів. З телєґрафічних вістий дізнаємо ся, що весь материял економічної угоди обговорено в усіх подробицях. На- колиб ані крихта з сего не мала бути змінена, тоді тридневі пересправи, по кіль
ка годин денно, не були би потрібні. З те
лєґрафічних вістий довідуємо ся дальше, що небавом тарифова конференция має зі
брати ся задля третього читаня. З сего можна догадувати ся, що ріжницї, які сей поступ спиняли, або вже усунені, або не є так значні, так що тепер обидва міністри сего ресорту мають перевести порозумінє.
В тім дусі висловлює ся також угорский дневник »Вис1аре8Іі Ніг1ар«, близький уря
дових кругів, що пересправи не дають ні
якої основи до зневіри. Переговори про автономну цлову тарифу не довели вправдї ще й сим разом до повного успіху, однак після сего півурядового дневника сі пере
справи не були безуспішні. Наколи сей ви
слов півурядового дневника відносить ся до дальших пересправ, які мають бути предметом третього читаня, то можна спо- дївати ся, що сі пересправи не лише зі становища Угорщини але й Австриї не бу
ли безуспішні і що д-рови Керберови но
вело ся в останних часах висувані дома
ганя Угрів відклонити.
Із звязи між торговельними договора
ми а австро-угорскою угодою і поступу тарифових пересправ можез гноспти на поступ пересправ угодових і длятого впер
ше про се згадали телеграфічні вісти хоч коротенько і угодовим иересправам визна
чили місце перед третим читанєм цлової тарифи. Конечність полагоди австро-угор- скої угоди станула перед самим порогом.
Се мусить бути зроблене, наколи не має послїдувати виразна заява, що в році 1907 послїдує цловий розділ. Наколи до сего не має дійти, то треба повірити півурядовому дневникови, що хвилевий стан сеї справи не дає ніякої основи до зневіри.
(-р) Після телєґрафічних вістий застрілив бувший студент київского університету Малишев з німсти за покаране з нагоди студентскої во
рохобні міністра С іпяґіна. Ся ляконїчна вість, як і иньші подібні говорять вельми богато.
Атентати иовтаряють ся в Росиї тепер раз в раз і ніхто з урядових визначних осіб не є певний житя. Се може послужити доказом великого рогдратована суспільності!. Вісти про сі неспо
кої в царстві є так недокладні і невірні, що не можна собі виробити ніякого суду, можна роби
ти лише здогади. З письм, які дістають ся скрізь росийску границю, виходило би, що Ро
син стоїть перед недалекою революциєю. Мо
жливо, що се пересада, але се річ певна, що майже нема дня, щоби не відбували ся числен
ні арештованя. Війско і полїция в більших мі
стах на поготові, а козаки з кнутами і нагай
ками мають чимало роботи.
Минувшого року був атентат на міністра просьвітп Ванновского, на нолїймайстра Трепова в Москві останними часами стріляно три рази, а ві вторник упав Сіпяґін від револьверової кулі.
Він ніколи не виступав строго і беззглядно а сей атентат багато говорить про се, що так за взято промовчує росийске дневникарство. Сіпя
ґін був наслїдником Дурнова від 1895. в міні
стерстві внутріїпних справ і мав около 45 літ.
З а царя Александра III. був він начальником
кабінетової канцелярій. Він належав до консер- ватистів. Вже минувшого року роблено замах на него і длятого він ніколи не виходив сам, лише в супроводі детективів і длятого убійник перебрав ся за росийского ад’ютанта, щоби міг до него зближити ся, ніби то він має від в. кн.
Серґія передати ему якесь письмо і в тій хвилі, коли мінїстер брав письмо в руки, вистрілив Малишев пять разів. В годину опісля умер Сі- пяґін від тяжких ран.
Державна рада.
--- в
Вчера відбули ся два засїданя, як се по
становлено з огляду на вибір членів до делеґа- ций. Ранішнє засїданє зачало ся о год. ’/, 11 відчптанєм внесень та інтерпеляций, між якими находили ся: пос. Ольшевского в справі подат
кових шикан в Кракові і пос. Брайтера в справі наміреного епіритусового картелю. Пос. Бегайм жалує ся на надто довгі засїданя палати.
Відтак відповідали міністри зелїзницї В і- т е к і скарбу Б е м - Б а в е р к на інтерпеляцій' почім приступлено до дальшої дискусиї над бу-
дясетом ' карбу.Пос. Василь Яворский
жалує ся на податковий! гнет, під яким терпить населене Галичини. Закидає віцепрезидентови Коритовскому, що переслідує урядників з при
чини їх політичних переконань і народної при- належности. Сам бесідник може служити при
міром, бо єго два рази поминево при аванзї.
Обговорює широко причини пересиленя в ріль
ництві в Галичині, підносить конечність рефор
ми податкового закона, вступає ся за перека- занєм ґрунтових податків краям, домагає ся заведеня гуманітарних приписів при вимірі і стяганю податків, зазначує конечність нового закона про належитости. Свою промову кінчить бесідник домаганєм поліпшена биту податкових екзекуторів і заявляє навпослїдок, що руский клюб, не маючи довіри до правительства буде голосувати против буджету.
Промовляв ще пос. Л ю к ш , обговорюючи податкові справи та вніс резолюцию з домага
нєм, щоби знести ґрунтовий податок, як дер
жавний, а заступити єго прогресивним доходо- вим і заробковим податком. На сім замкнено засїданє о год 2. пополудню
Вечірнє засїданє
задля вибору членів до квотової депутациї, роз
почало ся о год о*/4. Перед приступленєм до дневного порядку пос. Д е р ш а т а ставить на
гле внесене, аби вибори до делєґаций відложи- ти аж до 23. с. м., бо се не є така пильна спра
ва; бесідник домагає ся поіменного голосованя над сею справою.
Пос. П а ц а к складає заяву, що понеже внесене нїмецко-людового сторонництва має на цїли виключно зискати на часі для трансакцій!
сего сторонництва з правительством, Молодоче- хи не приложать руки до сего і будуть голосу
вати против внесеня Дершати. В поіменнім го- лосованю відкинено се внесене 191 голосами против 62, почім палата приступила до
переведена виборів.
До квотової депутациї вибрано з галицких
послів Поляків: Яворского і Давида Абрагамо-
вича. До спільних делєґаций вибрані з Галичи-
2
ни: Яворский, Войтїх ґр. Хїдушицкий, Евг. Абра- гамович, др. Бик, др. Козловский, Поповский, а з Русинів Б а р в і н ь с к и й ; на заступників в и брано кн. Сапігу і др. Рошковского.
На сім замкнено засїдане о год. 8. вече- ром. Слідуюче нинї о год. 10. рано.
Н о в и н к и .
- - Календар.
В п я т н и ц ю гр.-кат. Теодула;
рим.-кат. Апольонїя. — В с у б о т у : гр.-кат. Ла- зарева, Евтихія; рим.-кат. Кресценциї.
— Заява.
Во виду безличної брехні «Галичанина*
будьто-би українська молодїж по тій причині рішила продовжити сецесию, що товариші бого
слови не поздавали піврічних іспитів та ке мо- гли-б наслідком того бути приняті до семинара, заявляємо, що:
I) не лишень усі товариші богослови, а і ве
лике число товаришів на сьвітских виділах поскла
дали на чужих університетах „со11одиїі“ пере
січно з дуже добрим успіхом,
II) як лишень дотичні сьвідоцтва будуть звернені унїверситетским и властями, у яких они находять ся тепер як залучники до подань о у вільненє від чесного, они будуть переслані до Львова та кождий буде міг переглянути їх в місци та часі, які пізнїйше оголосить ся.
Львів, дня 16. цьвітня 1902.
Комітет молодіжи.
— Говори Климе, най твоє не гине
На нашу коротку замітку що-до автентичнести «власної*
кореснонденциї «Д’Ьла* з Відня, оно відповіло довгою ст^тею, на більше як шпальту друку. Не хочемо збивати наведені там позірні аргументи, бо на те шкода нам часу; ми просто могли би переділити шпальту і передрукувати побіч нашу допись і передрук єї з «ДЬла* — але на те знов шкода нам місця. Вдоволимо ся заявою, що часть дописи обнимаюча 33 стрічки від слів
«Рескрипт не може нам служити* до «треба продовжити« є с л о в о в с л о в о передрукована з «Руслана* з пропущенєм лише слів «Се про
сто обида, кинена нам в лице*. Податок і ко- нець дописи, хотяй як они зближені до нашого справозданя. могли врешті походити від «влас
ного кореспондента*, а вжеж певно духовою власностию самої редакциї „ДЬла* є ті частини, яких у нас — зовсім нема. Але »ДЬло«, не мо- гучись виправдати, помагає собі закидами, які не стоять в жадній звязи з тою «крадіжкою* — як. само «ДЬло* назвало свій поступок. Іменно закидає нам недискрецию, поповнену мнчмо че
рез те, що ми помістили в дописи нашого ко
респондента «рішеня* довірочних нарад стар
ших Русинів у Львові На се маємо честь зая
вити: 1) Формальних «рішень* на дотичних збо
рах не було жадних, отже п. Старосольский пе
редав хиба для короткости в сій формі головні точки дискусиї і загально притакувані вислови бесідників. 2) Про довірочність зборів у Відни
ми не знали і не знаєм до тепер нічого, отже вина недискрециї може припасти хиба нашому дописувателеви. 3) Вже на довірочних зборах у Львові висказували ся бесідники, що нічого там не говорило ся такого, про що загал не міг би дізнати ся. З того виходить, що про якусь не
дискрецию тут і бесіди не може бути. Як ака демики зробили самі сецесию, не засягаючи ра
ди «старших", а мимо того цілий народ заявив свою солідарність з патріотичним поступком молодіжи, так і тепер, природна річ, що хотяй розважнїйші і більше опортуністичні «старші*
дораджували поворот, горяча і честилюбна мо
лодїж ухвалила продовжити сецесию — а су
спільність ізза того не відкаже підмоги своїм ідейним синам і не зірве солїдарности з патріо
тичними борцями за руский університет. З тим нема що крити ся, бо як-раз се доказує зелїзної
ЄДНОСТІ!
рускої суспільності!.
— Страстні псальми.
Хор учеників рускої ґім- назиї відсьпіває в цьвітну неділю дня 20. цьвіт
ня о 5. год. пополудни в церкві св. Юра отсї псальми: «Благообразний Йосиф* Бортняньско- го; «Скажи ми Господи* Бортняньского; «Нас ради* Рутковского; «Виджу Тя* Гайдена; «Бі же час* Воробкевича; «Вскую прискорбна єси*
Бортняньского.
— З «Научного Кружка* тов. «Основи*.
В нят- ницю (18. цьвітня) о 6. год. вечером відбуде ся виклад проф. О. Колесси з обсягу рускої літе
ратури. (Політехніка, І поверх, саля проф. Мари- няка).
— З тов-а «Просьвіта*.
Головний Виділ «Про- сьвітн* іменував и. Михайла Петрицкого своїм делєґатом для переведена люстраций читалень
«Просьвіти*, при чім гі. Петрицкий буде нарід поучати про справи просьвітні, торговельні, про
мислові і господарскі.
— З Самбора. В суботу дня 19. цьвітня с. р.
відбуде ся в комнатах «Рускої Бесіди* в Сам- борі відчит п. д-ра Данила Стахури про «Синю книжочку* Василя Стефаника. Вступ 20 сот. від особи. Початок о 8. год. вечером. З Виділу Ру
скої Бесіди*. О. Щавиньский, предсїдатель; ІІе-
рун, секретар,— Коломийскі маститі простують.
В справі
«спростовань* поміщених в ч. 75 «Руслана* пи
ше нам наш коломийский дописуватель ось що:
На згадані спростованя мож би коротко відпо
вісти: зі іасиіззез... наколи однак самі аж про
сять ся, годі відмовити відповіди. Тутешні кацапскі матадори трохи зпізнили: ся, видко, довго думали, як би когось перехитрити, та пе
рехитрили... самих себе. Зачинаю від першого з них. Що властиво хотів простувати той меце- ценас, годі зрозуміти. Шкода, що не допустив до слова самих „клієнтів*, от хочби о. савєтнї- ка Мардаровича з Камянок Бальших. Він би був певно так добре пояснив йому всі свої «здєлки*, про які була бесіда в ч. 42. «Руслана», що всі
лякі спростованя були би злишними. Наколи однак ґаспадін меценас хоче простувати, то я питаю ся прилюдно: Чи се може неправда, що о. савєтнїк Мардарович вміє від свого бідного парохіянина за треби церковні жадати навіть вексля, а відтак той вексель продати жидови?
Чи може хто хоче, щоби йому се доказати сьвід- ками, то я готов кождої хвилі служити. Так са
мо можу служити на прочі «здєлки* о. Марда
ровича та єго товаришів савєтнїків. Додати му
шу, що сі спростованя як одно так друге ви
кликали дуже добре вражінє в тутешній рускій громаді, бо, як видко, тутешна допись поміщена в ч. 42. «Руслана* ціль свою в значній части осягнула. Що-до другого «спростована* масти
того д-ра Дудикевича, то я зверну увагу лиш на одну точку тогож а іменно на се, що сюда перед нашими очима діє ся: Др. Дудикевич пе
речить, мовби він занимав ся орґазїзациєю ту- тешного брацтва, або був помічним при тімже о. адмінїстраторови д-ру Хомишинови. Се просто сймішно, щоби такий «унїят» як др. Дудикевич цурав ся в той спосіб свого унїяцкого церков
ного братства, бож се прецінь є обовязком на
шої сьвіцкої інтелїґенциї занимати ся орґанїза- циєю брацтв церковних, які належите ведені мо- гуть віддати і народній справі велику прислугу.
Видно з того, що на сій точці не все в ладі у д-ра Дудикевича. Наколи однак др. Дудикевич посьмів покликатись в сій справі на о. д-ра Хо- мишина, то я знов — з найліпшого жерела
— покликую са на того самого о. д ра Хоми- шина і заявляю прилюдно, що се не прав
да, мов те др. Дудикевич не був помічним о.
д-ру Хомишинови при орґанїзациї церковній.
Так виглядає спростоване д-ра Дудикевича на сій одній точці, а з сего і видко, що думати о ці
лім спростованю д-ра Дудикевича. Тільки на днесь.’ Треба більше, буде більше.
Той сам.— Політичні кльовни.
Здавалось би, що вже безповоротно минули часи, коли то кождий
«твердий» мав сьвятоюрский патент на «благо- разумного і поважного» чоловіка, а кожда точка над «фонетическим* і була бомбою социялїзму, анархізму, атеїзму і т. д. Однак «Ґалїчанїн* як той цирковий блазен завсїгди ще пробує давної штучки, а так вже вправив ся в ній, що она і тепер ще не минає без ефекту. Єго сердечний приятель «Бяіеппік роїзкі* підхопив єго статю, про духовну семинарию, статю, яку ми вже в пе
ра наклеймили достаточно, і очивидно бере єї за добру монету. Передрукувавши брехні «Ґалї- чанїна* про заряд семинариї, додав ще від себе
«відповідний* вступ і затитулував: «Йгойоичзко апагсЬіі!» а закінчив словами: Так то в осьвє- тлєню рускєґо (?!) пісма виґльонда ґр. кат. се- мінариум духовне ве Львове, виховуйонце рускіх аностолуф Слова Божеґо на Русі!
— «Русскії отроки».
Вчерашний «Ґалїчанїн*
дуже жалує ся, що сини ряних «кацапов» ста
ють Українцями, і між иньшим пише:
«Ми били даже свидЬтелем такого явле
ній, що один интелигентний отец «кацап*, образ- цевий русскій патріот, преспокойно прислуши- вался нелЬпостям своего подростка-гнмназиста на тему «кацапів-ренегатів», не считая умЬст- ним хотя би одним словечком наставити обала- мученного мальчугана на путь истини. На наш удивительний вопрос в том дЬлЬ, бил получен нами со сторони отця характеристичний отвЬт:
«У отрока — отроческій розум, с л іт а м и обра- зумится*. Конечно, такій «бЬдительний отвЬт*
ІЗ)
ОЛЕКСА КУЗЬМА.
Д И В А К .
VII.
Вже був у брамі та хотів скрутити на схо
ди, коли пристанув на хвильку і вибіг назад на улицю.
Перейшов на другу сторону і споглядав го
рі на перший поверх. Нагадав собі, шо меценас Пастернак приходив часами у вечер до канце
ляриї і сидів годинами над своїми актами. Те- пер його нема, бо вікна темні.
З а кілька хвиль Дакевич онинив ся вже під дверми канцеляриї і встромив ключ до дірки.
Хтось надійшов з горн сходами.
Несказаний ляк відняв йому притомність.
Хотів утікати, але чужі кроки вже біля нього.
Небавом перебігла ж вава служниця з коновкою в руках. Під брамою ждав на неї коханець.
Дакевич отворив осторожно двері і задер
жав ся у теїйному передсїнку. Притаїв віддих, надслухував.
Тихо.
Перейшов до канцеляриї. Сьвітло ґазових лїхтарень з улицї падало крізь шиби на против- лежну стіну і відбивало дивачні рами вікон.
В легкій сутїни виступали бюрка, крісла, а з кута біліло ся щось немов людска стать.
Меценас!
Кров заграла з шумом у висках. Він не мав сили рушити Ся з місця.
Тимчасом сіра стать вибивала ся чимраз виразнїйше, а невдовзі явилась зовсім докладно.
Се була печ... •
Ж ахлива непевність путала йому ноги, приковувала до місця. Перед ним густїйшав воздух, ціпенів, тверд, що годі було поступити і ся. Рівночасно зі всіх усюдів гляділи на нього таємні проникливі очи трівоги, немов тисячго- ловної публики, що слідить на сцені кождий рух дебютанта і викликує в ньому трему до нестями.
Але Дакевич освоював ся з своїм положе- нєм і набирав відваги. На пальцях перейшов першу кімнату, другу. Війшов до кабінету меце- наса.
Верни ся!
Глупий голос трусливости, впоєний в його душу ще за дитийьства. Та нині вщ хиба не дитина, щоби слухав того, що забобонні людці колись йому наторочили. Нині він вільний від усяких пересудів, поводить ся лише тверезим розумом...
Зблизив ся до бюрка, що стояло посере
дині. Характеристичний запах тютюну нагадав йому минулі часи, коли то він із записаним аркушом паперу ставав на сьому місци і ждав, поки меценас не приділить йому нової роботи.
Звичаєм меценаса було насамперед обрушити ся, буцім то перепиняє йому працю. Потім чи
тав уважно Дакевичову писанину. Найменьша похибка, хочби пропущена кроика над і, драту
вала його до крайносте. Остаточно зітхав немов у тяжкій розпуці і давац Дакевичеви нову ро
боту. " ♦
Тут на сьому бюрку меценас після скінче
ного урядованя числив зароблені гроші, брязка
ючи Гульденами та коронами. Звідси розносив ся таємний шелест банкнотів.
Дакевич доторкнув ся рукою шуфляди.
Була зачинена. Скорим рухом вложпв в шпару долото і став підважувати засувку.
Тряскіт ломлячого ся дерева переразив його. Пристанув і надслухував пильно, огляда
ючись довкола.
Здавало ся, що хтось порушав клямкою від сїнешних дверай. Впроч'м гробова тишина панувала в кімнатах, переривана хиба гуркотом возів з улицї.
Дакевич взяв ся опять до своєї роботи.
Тріска за тріскою-падала на землю, замкова засува колихала ся чимраз більше. Ще трохи і шуфляда буде отворена.
З подвоєною силою ломив дубову дошку та термосив сталевим замком.
Нараз пристанув як опарений. Тепер чув вже цілком виразно, що двері до передсїнка отворили ся. Так, дуже можливо, бо він забув витягнути ключ з надвору та зачинити ся з 'середини. Що за неосторожність!
Глухий, непевний гомін кроків доходив^з пе
редсїнка. Чути, як чиясь рука шукає по дверях : за клямкою.
Дакевич сховав швидко долото до кишені ' і скочив як кіт до першої кімнати. Ж д ав очай- : душно, приготований на всякий случай.
Тишина, страшна тишина, що стинає кров у жилах, позбавляє притомності!. Виски та сер
це бють так голосно.. В грудех, тут під горлом, давить так болючо... Хотів проковтнути слину, але в роті сухо як у випаленій печи.
Отвирають ся поволи двері... На порозі я -
вила ся присадкувата стать.
з отца не в еостояніи освідом ити сина, гді; исти-
на і не сд'Ьлает отрока закаленним борцем за русскую идею. Если интелигентний отец не осв-Ьдомляет своих дЬтей в національних вопро- сах, то неудивлятись, що наш крестьянин, им'Ь- ющій слабое національнеє сознаніе, упускает из ниду міросодержаніе своего сина »панича«, пре- вращающого ся во время студій из русского отрока в >украинского* гайдамаку. ІІослЬд- ствіем такого нерадЬнія со сторони родителей ест печальное и прискорбное явленіе, що д іт и , не впнося из родительского дома ніякого на
ціонального убіж денія, надают в гимназіах и университеті жертвою безсовістних лгунов.
Т ім способом ми, русско-народная партія, за- полняем своими синами ряди зл ій ш и х врагов Руси, називающих себе »украинцами«.
— До парцеляциї
Ґрунтова посїпість, 8 кільо- метрів від Львова, при зелїзничій стациї, в об- шарі 250 морґів орного поля і млин, є до роз- парцельованя під корисними услівями. Млин можна набути окремо. Близші поясненя подасть дирекцин «Краєвого Союза кредитового» у Львові.
— «Придніпровскій край»,
дневник,
ЩО ВИХОДИВ
в Катеринославі та інтересував ся справами Українців, перестав виходити задля заборони міністерства внутрішних справ за статю проти полїциї. Завішене сего видавництва було одним з послїдних подвигів мін. Сіпяґіна.
— Підвисшенє активальних додатків.
Н. Слово польске* доносить, що міністерство внутрішних справ влучило місто Львів до І кляси під згля- дом побору активальних додатків державними урядниками. Отже всі урядники крім чотирох перших кляс, до яких належать функцийні до
датки, одержать підвижку в поборах, а іменно:
В V. ранзі 2.000 К замість дотеперішних 1.200 К; в VI. р. 1.600 К зам. дот. 960 К; в VII. р.
1.400 К зам. дог. 840 К; в VIII р. 1.200 К зам.
дот. 720 К; в IX. р. 1.000 К зам. дот. 600 К;
в X. р. 800 К зам. дот. 480 К; в XI. р. 600 К зам. дот. 360 К. — Не знати, кілько в сім прав ди, а если донесене правдиве, то від коли чи
слить ся підвисшенє додатку.
— АнальФабети.
Після статистики, яка появи- ла ся недавно в Льондонї, Румунія, Сербія і Ро сия мають 8О°/о анальфабетів, Іспанія 63, Італія 48, Угорщина 43, Австрия 39, Ірляндия 25, Фран- ция і Бельгія 14, Голяндия 10, а Анґлїя 8%
анальфабетів. Серед білої раси в Спол. Держа
вах є 8°/0, а в Шкоциї 7°/0 неписьменних. В Б а варці, Баденї і Віртемберґії майже нема аналь
фабетів.
— Просьба о пантальони.
Якийсь спенсіонова- ний слуга канцелярийнийз Черновецьвніс прось
бу до найвисшого охмайстра цїсарского двору, в котрій просив о видане урядових пантальонів.
Цісар, по перечитаню просьби, усьміхнув ся ве
село. Істория просьби емерита є така: Возьному по вислуженю 42 літ і 15 місяців признано емеритальним декретом крім пенси! кождого но
вого року шапку і пантальони. Коли емерит на підставі декрету зголосив ся по згадані річи, видано ему шапку а пантальони ні, бо після
— Хто тут?
Дакевич онімів зі страху та розпуки.
— Хто тут о сїй порі крутить ся?
Як йому толкувати, що говорити? А тут секунда минає за секундою. Чим пізнїйше ві- дозвесь, тим тяжш е прийде оправдати ся.
Присадкувата стать поступила кілька кро
ків наперед. Дакевич пізнав у ній каменичного сторожа.
—Ну не пізнаєте мене, Андрію? Таж я... я...
Говорив, о скілько мож, мягко та природ
но. Треба було показати цілковитий спокій духа.
— Я вас не знаю.
— Ну, та-ж я пишу у пана меценаса. — При тих словах Дакевич скочив до передсїнка.
— Ого, я вас так не пущу! — крикнув сторож сердито і вхопив його з а рамя.
— Но, но, Андрію, тілько спокійно, тілько уважайте, що робите!...
Дакевич силував ся на обурене та видирав ся з твердих рук, що держали немов кліщі.
— Я вас не знаю, я вас так не пущу!
— Але-ж Андрію!...
— Не пущу!
Дакевич труйув з цілої сили сторожа до стіни і увільнив ся з його рук на хвилю. Але сторож вхопив його опять за барки і тягнув силоміць на двір.
Повстала завзята, розпучлива шарпанина.
— Я тебе мушу зревідувати — говорив сторож крізь затиснені зуби.
Дакевич запер Ся сильно ногами о поріг і впихав сторожа в глубину передпокою, страха
ючись, перенести борбу на сходи. Як почує їх хто з каменицї, тодї буде з ним круто.
урядових приписів тілько возьнї в чинній служ
бі одержують безплатно шапку і пантальони.
Емерит не зразив ся відмовою і вносив просьбу до щораз висшої інстанциї, але безуспішно.
Вкінци вніс просьбу до цісаря, і там доперва доситьучинено просьбі і перед кількома днями прислано ему новісінькі пантальони, зроблені в вязници в Станиславові.
— Буря І повінь
навістили онодї місто Бер
лин. О 3. годині рано почав падати зливний дощ при незвичайно сильнім вихрі. Вода зали
ла улицї так, що в ніякий спосіб не можна їх було перейти пішки, а на многих улицях не могли курсувати трамваї. Улицї перемінили ся в правдиві ріки, вода досягала одного метра, залила пивниці, а також богато партерових мешкань. Кілька домів завалило ся, кілька тре
ба було опорожнити. Огнева сторожа подавала поміч в 300 случаях ратованя дїтий. В школах не було науки. Буря зі зливою лютила ся до 9. години рано. Шкоди величезні.
— Борбництво; в Білім Домі
До президента Спол. Держав півн. Америки, Рузвельта, прихо
дить що дня професор фізики з Бостону О’Бріен і боре ся з президентом на кулаки аж до утоми.
Таке средство поручили лїкарі Рузвельтови, ко
ли він в послїдних часах почав незвичайно тов
стіти. Проф. Брієн є добрим силачем, а при тім відбув всї курси борбництва, тому як-раз его запросив президент на свого суперника.
— Конкурс.
Магістрат Станиславова розписує конкурс на посаду торгового комісари з платнею 1600 К 300 К актив, додатку і пять 4-лїтий по 200 К. Поданя можна вносити до 15. мая с. р.
— Вісти з львівскої архиепархії.
В пропозицию на Увсе приняті: оо. 1) 'Геодор ІІиндус, 2) Ма- риян Клодзиньский, 3) Андрій Киналь, а в списі:
Іван Королюк. Презенти дістали оо.: Едвард Косановский на Стрілків, Юлїян Левицкий на Зелену, Григорий Словицкий на Буск, Михайло Яцкевич на Красів, Александер Чубатий на Ж у ків. Завідательства одержали: о. Іван Гарматїй в Зарудю, о. Василь Владичин в Долині, о. Лев Юрчиньский в Помонятах. Сотрудництва діста
ли: о. Володимир Каратницкий в Псарах, о. Ві
ктор Несторович в Сороках, о. Алексей Ганас в Бурштині, о Василь Терещук в Доброводах, о. Богдан Охримович в Козовій, о. Михайло Вла- сенко в Пониковици малій, о. Михайло Сивень
кий в Щирци, о. Алексей Пясецкий в Городку, о. Володимир Мармаш в Вишенцї великій.
Посмертна і оповістка.
— Ал. М Лазаревский.
україньский історик, упокоїв ся на днях в Кпїві. Від шістьдесятих років почавши, працював він дуже богато над істориєю України, а від часу основавя Ж іевск-оі Старин-и« був єї сталим співробітником. Тут на- нечатав він цілий ряд статий по істориї українь- ских родів і по істориї бутя України. Назвемо довгий ряд статий гі. з. „Люди старті Малорос-
Його прошибла скаженість. Добув всіх сил
іі гепнув сторожом як колодою на землю.
— Рятуйте! — крикнув сторож глухо, і по- I валив Дакевича за ноги на себе.
Вивязала ся борба о смерть або житє.
Як два зьвірі кусали ся зубами, штовхали ся в груди, давили за горло. Запеклий гаркіт немов у псів, що жеруть ся на улици, мішав ся із зойком одного то другого.
Згодом Дакевичеви удалось вилізти на верх. Придусив противника колонами і штовх
нув його з цілої сили долотом у груди.
— Гину! — простогнав Андрій переразливо і пустив противника з рук.
Дакевич вибіг на сходи.
Під дверми стояла лїхтарня, полишена сто
рожем. В каменици тихо. Із передпокою не чути нічого.
Кількома скоками опинив сн в сїнех ка
меницї.
Брама вже зачинена! Десята минула..
— Пропав! — рикнув як божевільний і по
чав кидати ся по сїнех.
— Що я зробив, що я зцобив ?...
Нараз метнув ся знов на сходи і помчав в гору. Ліхтарні другого і третього иоверха були вже погашені. На потемки дістав ся до стрихо- вих дверий. На щасте були відчинені.
На стриху темно, хоч око виколи. Дакевич ступив кілька кроків і упав коміть головою че
рез шнур, що був розтягнений у воздусї. Розніс ся голосний шелест та гуркіт. Немов стадо овець утікало. Відтак роздав ся острий свист, а гуркіт відбив ся вже далеко на кінци стриху, як глухий відгомін грому.
Сам не знав, як дістав ся назад на сходи.
с.'и«, де виступають україньскі роди Лизогубів, Милорадовичів, Міклашевских, Сьвічків, Марке
вичів, Голубів, Кулябок, Ломиковских, Афенди- ків, Бороздних, Ж ураковзких і т. п. В тій самій
»Кіевск-ій Старин-Ї< видав він множество відділь
них статий і заміток до істориї гетьманьщини, Запорожя і взагалі старинних обичаїв. Дуже обильні дані для істориї суспільних відносин подає знаменита праця Лазаревского „Описаніе
старой Малороссіи“ (Київ 1888-9). З Лазаревскимсходить до гробу один з найбільше талановитих і плідних істориків України, котрого праці від
значають ся незвичайною совісностию і крити- чностию, далекою від всякого ідеалізована ми
нувшини.
— Олександер Гриневецкий, студент прав, син пароха в Мельничу, молодець горячого патріо
тичного духа, відданий щиро справі народної просьвіти, упокоїв ся у Львові по довгій і тяж кій недузї, проживши 24 літ. В. є. н.!
Т е л є ґ р а м и .
\ Льондон,
17. цьвітня. Ваііу Маіі дізнає ся, що мирові переговори застановлено. Ангігїйске міністерство не узгляднило просьбу о завішене оружя на час мирових переговорів. Анґлїя не годи і ь ся на загальну амнестию і на цофненє банїцийної проклямациї Кіченера.
Бури заявили, що піддадуть ся і зречуть ся независимости, але домагають ся відбудова
на знищених фарм, загальної амнестнї і цофне- ня проклямациї Кіченера та скорого зорганізо
вана репрезентацийного тіла.
Брукселя,
17. цьвітня. Вчера рано відбула ся кабінетова рада. Наради ведено над ревізи- ею конституциї.
Брукселя, 17. цьвітня. На час вчерашних нарад парламенту видано окремі заряджена о- сторожности.
Брукселя,
17. цьвітня. В фабриці машин в Коквіль застрайкувало 6.000 робітників. Межи робітниками і полїциєю прийшло до бійки. — В Бруксели і в околици ширить ся страйк.
Москва,
17. цьвітня. Максим Ґоркнй зане
дужав, на запалене легких.
Петербург,
