Ч. 81. Львів, Вторник, дня 9 (22.) цьвітня 1902. Річник VI.
Передплата
на »Р УС ЛіАНА» виносить:
в Австриї:
на цїлий рік . . . . 20 кор.
на пів року . . . . 10 кор1, на чверть року . . . 5 кор
на місяць 1-70 кор.
За границею
на цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 16 сот.
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІИашкевичж.
Виходить у Львові що дня крім неділі, і руских сьвнт О О'Із гол пополуднії
Реданция, адмінїстрация і експедиції)! «Руслана» під ч. 1.
пл.Домбровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сн лише на попереднє застережене. — Реклямациї неоііечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в .Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
*
прігадка хМіністра-президента д-ра
(-{-) В пятницю лучила ся д-ровн Кер-) берови нова нагода звернути ся до послів з рішучою присадкою. Від минувшої осени не занехує др. Кербер ніякої нагоди, щоби не споглянув критично на кождочасне по-;
ложенє нарляментарне і не звернув на се бачности послів. Так і в пятнищо зазначив др. Кербер, що є ріжні способи нехтованя парляментаризму, а між тими єсть безпло- дність найнебезпечнїйшим способом. Мінї- стер-президент замітив зовсім рішучо, що такий як тепер спосіб ведена буджетової розправи не дасть ся в будуччинї удержа
ти, а безконечні промови ведуть до без- плодностн, • яку піддержують ще всякі пе
репони, що від часу до часу стають в до
розі. Др. Кербер пригадав знов н ед во зн а-, чно, що задачею нарляменту є. спільно з нравительством правити державою, а не лише розправляти.
Сторонництво нїмецких людовцїв ви
ступило знов з наглим внесенє.м в справі неиеречно важній, коли держава не упора
ла ся ще з безмірно важнійшими. Др. Кер
бер справедливо отже вказар на те, що не стає часу полагодити найважнїйпіі держа вні потреби, а щож доиерва говорити про такі трудні і незвичайно важні справи, як австро-угорска угода. До того ще її зако- нодатна робота від пяти років спочиває зовсім .нетикана. Тимчасом рада державна нічого не робить для усуненя сей застої, а лише від часу до часу взиває правитель- ство до всяких реформ. Колпж правитель- ство внесе які-небудь начерки законів, то они йдуть звичайно до парламентарного архіву, позаяк нема часу їх ухвалити в ра
ді державній. Длятого др. Кербер звернув бачність на сю суперечність між бажанями а доброю волею нарляменту і тим вказав на важке питане бути чи не бути пар
ламентові!.
Нагле внесене нїмецких людовцїв взи
ває иравительство, як найскорше а на вся
кий спосіб ще сего року предложити на
черк закона, яким би забезпечено грома
дам винагороду за переказаний круг дїла- ня. Палата одноголосно приняла се внесене і тим зазначила, що се є важна справа і вимагає реформи, алеж она є в звязи з реформою цілої адмінїстрациї. Потребу ре
форми адміністрацій' ще в 1875. році по
рушило одно внесене в раді державній, а реформи доси не переведено. А тимчасом держава, краї, повіти і Громади задля збільшеня аґенд і невідповідного способу полагоджуваня справ, задля безконечної писанини не в силі сповнити як слід своєї задачі. Очивидно і громади обтнжені не лише своїми справами, але мають значний обсяг переказаних державою справ. Для
того держава мусить щось зробити, щоби громадам дати якусь пільгу. Але чиж і за соби держави є такі невичерпані, що лише треба сягнути, щоби можна горнути пов- ною жменею ? Тепер справді від якогось часу ріжні сторонництва виступають з до- маганями, які вже доходять до соток мі- лїонів корон, а се не значить нічого инь-
нюго, як накладати н і населене нові тяга
рі, які ішли би на оплату процентів ново затягнених довгів, або на заспокоєне мі- лїонових домагань
Держава певно повинна громадам прий
ти з помогцю. Длятого иравительство вста
вило 1,600.000 К для Праги, в якій значна є смертність задля лихої води і недостачі каналїзациї. Крім того має місто виконати деякі будови, які стоять в звязи з реґу- ляциєю Велтави і державним гостинцем і тому держава ратами признає підмогу Пра
зі. Але з сеї підмоги зроблено політичну справу і то дало понуку до наглого внесе
на нїмецких людовцїв. Се кидає яскраве сьвітло на сумні відносини в раді держав
ній. Колії значна часть опозициї стає про
тив сеї підмоги для Праги, то зовсім при родно, що Чехи будуть гляділи відплати.
Чиж можна серед таких обставин думати, щоби рада державна була спроможна до рішена великих задач, реформи адмінїстра
циї, австро-угорскої угоди, торгбвельних договорів? Она не в силі упорати ся ско
ро з буджетом і сама безнастанно витво
рює нові трудності!. Длгітого др. Кербер виступиі: з новою пріїгядкою і вказав на те, що рада державна мусить перше сама собі помогти, мусить вернути собі повну свободу дїланя.
бінеіу Сель обійме нровізорично управу міні
стерства торговлї і сам буде вести переговори в тім подвійнім характері.
I I Л Є В Е.
Кнчина Горанского.
Угорскпй мінїстер торговлї Фердинанд І’о- рански помер в суботу о год. 9‘2О вечером. По- мерший хорував заледвн кілька днів; числив літ 64 і доиерва від 5. марця с. р. обняв теку міністерства торговлї по Геґедісї.
Горански иосьвятин сн був, по укінченю правничих наук, судовій кариєрі, відтак отнорив адвокатску канцелярию в Щольнок, звідки опі
сля став послом до угорского сойму і д е л є ґа -|
том на католицкий конґре^. Горански був дав
нішнє провідником т. з. народної партпї і зай мав велике число почесних урядів. Був почес-1 ним доктором державних наук і творцем дер-) жавного закона з нагоди тисяч.іїтя Угорщини.
Цісар вислав до сина покійника, Людвика) Горанского, посла на угорскпй сойм, слідуючу \ телеграму: »Ненадійна смерті, Вашого вітця тяж ко засумувала мене. Разом з цілим краєм ж а
лую Над стратою сего великого патріота. Помер на вступі своєї праці, но якій я і край стілі.ко : надїяли ся. Прийміть разом з родиною вискази щирого співчутя». Посол Горански подякував зараз телеграфічно горячими словами за сю кондолєнцпю.
Угорский президент міністрів Сель був при ложи умираючого до іюслідної хвилі. Зараз по кінчинї прибув і мінїстер краєвої оборони Фе- єрвари і зложив кондолєнцию родині. ПрезиЛ дент кабінету др. Кербер і мінїстер скарбу др. І Каляй виїздять нині на похорон до Будапешту, і Смерть міністра Горанского немало клопо
ту причинила угорскому правительству у виіпу- каню відповідного нрелїдника. В теперішних пе
реговорах що-до угоди з Австрнєю мінїстер торговлї мав відограти важну ролю. Сего тиж ня мали сі переговори вести ся дальше. Здає
ся, що з огляду на те, що ходить лише о оста
точне довершене сих переговорів, президент ка-
Новий росийский мінїстер внутрішних справ Вячеслав
уопПлєве, дійсний тайний радник, сенатор і секретар держави став іменований на місце погибшого Сіпяґіна. Родив" ся 1846. р., а кінчив правничий виділ на московскім універ
ситеті. і спинаючи ся скоро по драбині держа- внії-ііолїцнпних становиск і доетоїньств, ступив 'тепер на своє впливове і відвічальне місце.
Плєве належить до найбільше консерва
тивних мужів стану Росиї. По скінченні прав
ничих студиів став помічником прокуратора в Москві. Звідси перенесли єго до Володимира, а відтак до Тули, Вологди, а вкінци дістав ся був
д о
Варшави. В Варшаві був прокуратором з по
чатком вісімдесятих років. Коли в Кракові в р.
188н. відбував ся великий процес против соция- лістів, Плєве прибув в цивільнім строю до Кра
кова і через кілька тижнів прислухував ся роз
праві. В Варшаві відзначив ся Плєве головно на політичнім поли, тож звернув тим на себе ува
гу і єго іменовано прокуратором в Петербурзі.
Цар Александер II покликав Плєвого раз до себе особисто, щоби почути справозданє в справі слідства против нігілістів. Плєве відзна
чив сн головно в-слідстві о динамітовий замах в зимовій палаті. Відтак іменовано єго шефом департаменту державної полїциї, а в р 1885.
під Олександром І І став сенатором і помічни
ком міністра внутрішних справ. На сім стано- виску він випрацював ряд проектів против нї
мецких кольонїстів в Росиї, против шляхти бал- тицких провінций, против жидів, взагалі против всіх кругів в державі не - православного віро- ісповіданя В р. 1894. іменований шефом коди- фїкацийної комісиї державної ради. Від року був сенатором стану для Фінляндиї і головною під
порою Генерала Бобрікова. Плєве уходив за при
ятеля Побєдоносцева і найскрайнїйшого вико
навця
ЄГ(,і ієн.
Н О В ї ї Н К її.
— Календар. В і в т о р н и к : гр.-кат. Вадима;
рпм.-кат. Сотера. — В с е р е д у : гр.-кат. Терен-
•гия; рим.-кат. Войтїха.
— Нащити кацапску язву! „Ґалїчанїн» накидує ся на звісного поета проф. В. Масляка, що на зборах женщин в Станиславові дня 25. марця ужив сего звороту у своїй промові. З питомою собі нерфідиєю .Ґалїчанїн» приводить се в звязь з вибриками ґімназиястів в Коломиї і підсуває незамітню денунцпяцийку, що ось то,учителї руских ґімназий занимають ся політикою і у- чать дітвору »гайдамаческнх нравів». Але .н и щити кацапів» — Ас не політична, а культурна робота! Кожде наше нове товариство се кнут на кацапів, кожда читальня на них нагайка, кожда книжка для них пощочина, кожде фоне- тнческоє ї їм колька під бік, кожда ґімназия, се копненє ногою сих народних ренегатів, бо наше житє — се для них смерть!
— З Тов-а >Просьвіта«. В послїдних місяцях отеї громади внесли поданя до намісництва з донесенєм, що основують у себе Читальні »ІІро- сьвіти»: Стриганцї, Плїхів і Краснопуща, бере- жаньского иовіта; Трибоківцї, бобрецкого повіта;
Топорів, Лешнїв і Залізці, брідского повіта; Го-
нау, М. Ш міґеля в Ковалївах, М. Бурлацкого в Залізцях, В. Кнаппівяу в Глїбовичах великих
«на Гонишу*, Т. Бриияка в Гниличках, К. Ямку в Панасівцї, К. Целевича в Боратинї, Бр. Ґлян- цівну в Буцові, І. Шершеня в Мацьковичах, І.
Сьмялковского в Середній, Фр. Уруского в Сї- лисках, О. Балову, в Загірнику, Р. Романьского в Горі рончицкій, Й. Стефаньского в Ґромци, А.
Мазурківну в Щульганівцї, М. Яраславску в Стріл- кові, М. Захарску в Печихвостах.
Перенесла: Іл. Федорчука і Вінк. Момута, ст. учителів 0-клясової народної школи муж. в Святині на рівнорядні посади до 4-кл. школи муж. получ. з видїловою в Снятинї; В. Ґурску управительку, К. Воляньску ст. учит. і А. Собо- цїньску мол. учит. 3-кл. шк. жін. в Копичинцях до 5-кл. школи жін. в Копичинцях; М. Лїчков- ского з Заболотцїв до Гаїв старобродзкпх; М.
Лїшкову з Сьверклї до Стропи.
— Революция на Україні-
В державі білого ца
ря проявляє ся щораз більший революцийний рух. Короткі замітки про иослїдчі події в Рос і вказують, що рух проти гнету кнута, заінавґу- рований студентами і робітниками фабричними, переніс ся в, ширші маси сїльского населеня.
Перші піднесли голову смирні доси україньскі мужики Берлиньским часонисям доносять, іцо в двох повітах иолтавскої Губернії збунтували ся мужики і робітники і побили поліцаю і уряд
ників. Наслідком сего арештовано велике число о ;іб, але мимо того справа притихла лише но зірно, бо межи мужиками кишіть дальше. »При- дн'Ьпровскій крій*, який доніс про сю револьту, завішено на 8 місяців.
— Арештована в Варшаві
Віденьска «Ксие 2
і£.« доносить, іцо в Варшаві увязнено і зам кнено на цитаделі шістьох професорів варшав- ского університету.
— Цілковите затьмінє місяця
буде дня 22.
цьвітня с. р. вечером. Початок затьміня припа
дає на 6. год. вечером після часу середно-евро- пейского; повне затьмінє від год. 7. мін. 10 до год. 8. мін. 35; конець затьміня о 9. год. 45 мін.
- Син Лїгунчана
казав списати червоним і чорним тушо.м всі відзначена свого батька на звоях паперу, а кождий звій виносить по сім метрів. Сї списані відзначена вітця після катай- ского звичаю переслав син в дарунку пануючим домам в Европі. Показує ся з тих паперів, що старий Лїгунчан одержав за житя 70 відзначень а на останку жовтий кафтан, соболеву шубу, кирею вигафтовану в смоки і червоні поводи.
Від цісаря і цїсаревої одержав десять листів.
По єго смерти наказав цісар декретом двірску жалобу і признав небіщиковп титул «Вейн- Шунґ* (чоловіка визначного) «ученого і патріо
та*. На похорони дав цісар 5.000 тае.їїв, а князі складали жертви за спокій єго душі. Цісарский плащ покрив єго домовину. Син, по вичислешо всіх відзначень, додає від себе, що оплакував вітця кровакнми сл езім и та товк головою о з е млю на знак жалоби.
родеяка передмістє фольваркове і Городечка' передмістє монастирске, городеньского повіта;
Мальчицї, городецкого повіта; Богута, грибівско- го повіта; Нижбірок старий і Увисла, гусятинь- ского повіта; Солоне, Рожанівка і Хмелева, за- ліщицкого повіта; Кошляки, збаражского повіта;
Вязова, ж івківского повіта; Бучачки і Вербіж нижчий, коломийскогл повіга; Кути старі і Ше- шори, косівского повіта; Прислуп і Майдан, ка- луского повіта, Поляна, львівского повіта; Лоєва, надвірняньского повіта; Березів н. і Молодятпн, печенїжиньского повіта: Осталовичі, нереми- шляньскоі'О повіта; Новосїлка-Кут і Заставці, підгаєцкого повіта; Голодївка і Ляшки завязані, рудецкого повіта; Крехівцї, Тисьменичани, Межи- і’ірцї і Х янілич, станис іавівского повіта; Устє над Прутом і Залуче над Черемошем на Фрин- ківцї, спятиньского повіта; Сокирчицї, самбір- ского повіта; Городниця, скалатсмого повіта;
Довжнева, еокальского повіта; Долж анкаі Миш- ковичі, тернопільского повіта;' Млиниска, тере- бовельского повіта; Липє, турецкого повіта; Мо- лодилів, товмацкого повіта; Швейківцї, чортків ского повіта.
— Іменована. Мінїстер просьвіти іменував про
фесорів львівского університету д-ра Алексан- дра Колессу і д-ра Йосифа Сємірадзкого, члена
ми центральної коміспї для стариннос'тий.
— Значінє
членів повітової ради з сїльскої ку
риї. З станиславівских «Новін* дізнаємо ся, як значну вагу в рішаню руских справ відгривають члени повітової ради з сїльскої куриї, єсли со
вісно сповняють свій мандат. На послїднім засї- даню повіт, ради в Станиславові були присутні всі радні-селяни разом з н. Гуриком. З більшої посїлости явив ся лише ґр. Дїдупіицкий, а з мі- скої куриї др. Конкольняк, Русин, і кількох По
ляків. Між иньшими полагоджено на сім засї- даню отсї справи: Узгляднено просьбу н. Ал.
Цетвіньского на перенесене его в стан супочин- ку з пенсиєю 2.000 К, бо селяни голосували против удїленя ему емеритури 3.000 К річно.
Громадї Колодїїв признано 400 К на построєне двох керниць. Ухвалено не иідвисшати субвен- циї польскому «Соколови*, а зате підвисшено запомогу для дяківского товариства на
100К, а бурсі руского Товариства педаґоґічного на 200 К.
На покрите коштів устроєня курсу для громад-
; ских писарів призначено І. 00 К. На захоронку брата Альберта ухвалено 1000 К: 500 К на удер- жане, а 500 К на будову власного дому. Крім того ухвалено довгий ряд внесень на конечні повітові інвестиції немалої ваги для селян.
— Краєва шкільна рада
іменувала: управите
лями 2-клясових шкіл: Кл. Лукашкевича в До- мацинах; Ал. Мілана в Вельоноли скшиньскім;
молодшими учительками шкіл 2-клясових: Кір.
Бераинівну в Чорній, Ап. Ковальску в Ланах;
учителями і учительками І-кля;ов.іх шкіл: И'ос.
Шулачевского в Ж ш д зін ї, М. Кіршбавмівну в Палїкрлвах, Ем. Гудиму
вПємялу; Ал. Паєрс- фельдівну в Мальчищх: Я. Ґерґовичівну в Ебе-
— Протест проти природного лїченя недужих.
В новійших часах витворив ся новий рід лікарів, котрі кажутп, що не треба аж богато учити ся, а досить лиш уважати на то, що сама природа робить та як она помагає і після того радити собі в хоробах і такими средстваміг, які природа сама дає. Річ очивидна, що природні лікарі за
бувають на то, або не зважають на то що к о ли хтось хоче розуміти добре природу, і мусить і богато учити ся та богато знати та о скілько можна і всю природу обнимати. З дру
гої же сторони треба й то сказати, що ніякий патент не надає чолозікови знаня; він лиш по- тверджає то, що той а той чоловік учив ся там тілько а тілько приписаних ліг і за той час, о скілько то удало ся при іспиті дослідити, прид
бав собі таке знане, що може без жадної ш ко
ди для нікого займати ся тою роботою, до к о трої приучив ся. Річ очивидна, що може бути чоловік не маючий патенту, а уміти свою річ далеко ліпше як той, що має патент, але з дру
гої же сторони є і обава. що межи не патенто
ваними буде все таки далеко більше таких, що нічого не знають, як між тими, що мають иа- і тенти, бо ті іірецї мусять щось знати. Отже м е
жи такими патентованими а непантеваии.мн або
«природними* лікарями настала борба. Недавно тому помер помічний урядник при міністерстві справ внутрішніх, Іван Фльойс, і записав 409.000 К на основане в Стириї заведена для лїченя хорих природним способом, в котрім л'чили би лиш самі природні лікарі, а ніякий патентова
ний лїкар. Стирийскі лікарі внесли для того просьбу до міністерства, щоби оно того не до
зволило, бо ніш і закони не знають ніяких» при
родних* лікарів. Таку саму просьбу мають вне
сти до міністерства також і всі лікарі з цілої держави.
— Також не аби яка пригода.
В Медлїнґу коло Відня у тамошного бляхаря Мадера рубав тер- мінатор, 15-лїтний Франц Фіртль, скипкн і ро
бив то так незручно, що одним рубненєм від
тяв собі цілий малий палець лівої руки. Сила замаху була так велика, що палець відскочив на кілька кроків далеко. То побачила домашна кітка, скочила в тій хвити, вхопила палець і щезла з ним без сліду. Нещасливого без пальця мусїли відвезти до шпиталю.
— Податок від котів. В
півн. Америці в дер
жаві Массошете, наложено податок від котів по 1 доларова
нарік від одної штуки. Наколи би властителька кота (бо власті!гелів нема в Аме
риції не хотіла заплатити податку, то ноборцї мають право кота зловити, а правительство бу
де єго живити через 24 години. По 24 годинах будуть властительки платити 5 доларів кари
| або будуть зневолені віддати свої пестощі фіс- і кусови котрий, розуміє ся, кота повісить. Так
; отже коти затягнені в рубрики статистики і (не в нас, але в Америці), будуть мати вкоро
чену волю.
Втой спосіб запропастить ся «ідея*
знаменніих письменників як Дімаса і Боделєра,
перебутий день. Другі черпають сьвіжої сили до дальшої, безвпинної праці. Ииьші глядають у сні забутя про своє горе.
А він ?
Біль здавив його серце.
Не хотів навіть думати про своє положене.
Спустив голову на груди і глядїв сумно в тем
ну даль.
Нагло якийсь рух, якийсь гамір, немов людскі голосі! роздали ся десь недалеко. Не то суперечка, не то різкі прикази більшому число
вії осіб.
Вперед, вперед!
Дакевич виялив рчи В темряву, звідки до
ходив якби шорох нагінників, що тиснуть ся крізь корчі довгою лавою та обступають споло
шену зьвірину. Десь і слабе сьвітло блиснуло на хвильку та щезло. Відтак стало блимати частій ше. Так, хтось іде з лїхтаркою... Йде за його слідами, приглядаєш, ся його крови..
— Вперед, вперед!
Його переслідує ноліция дальше!
Віддер ноги, шо прикріпли кровю до землі, і почав утікати Ах, рука справедливості! не пропустила ще ні одного злочинця. Його-ж зло
влять ще сеї ночи. Зловлять конечно, бо не має сгірнту, властивого всім лиходіям. А він хотів бн ще хоч годину бути самітним, бо в са
мотині живуть всі вільні, величні твори. Ще з нів години...
Продирав ся серед корчів, раз і два уда
рив лобом о пбнь дерева... То всьо дрібниця, та гущавина також дрібниця... Коби лиш трохи свободи!
Голосний тріск ломачя та хворосту гомо
нів дико позаду і наповняв Дакевнча безмеж
ним ляком. Він мав охоту упасти на землю і зарити ся в купу листя, але лїхтарка мусїла 16)
О Л ЕКСА К У ЗЬМ А.
Д II В А К.
IX.
Отже він ще живе. Невмолима судьба за судила його на смерть, а він нікчемний сьмів її приювбра не виконати.
Проклятий, проклятий, проклятий!
Пробирав ся крізь пітьму як тінь людини, що вже давно небіщиком, як нещасний опир, що товчеть ся ночами серед покинутих людців, з якими не вспів за жити покінчити рахунків.
З нагих стін текла кров, але болю він не чув.
Байдуже йому про їдкий, проникливий мороз, що стинає в розмоклу землю острі груди, бай
дуже про фізичний біль.
Нехай ноги ранять ся, нехай мясо відпадає з них цілими куснями... Може сконає скорше, і як зблукана собака під тином. Красшої кінчини він не стоїть.
Ступав твердо босими ногами, затиснувши' зуби. Дика радість огортала його за кож дим ' ударом підошви об острий камінь. З ран у тік а -’
ли останки болючого тепла, кости кришили сні від холоду, а серце трусилось під ребрами як ! миша,
щ озамерзає серед купи каміня.
Станув, розглянув ся навкруги. Недалеко шуміла грізно чорна Зам кова гора. З міста до
літав часом гуркіт возів, на поблизькім двірци зойкнула инколи уривчасто парова машина...
Впрочім нічний суночинок вселяв ся серед людского муравлища. Одні спочивають в об ій -1 мах розкоші, довершуючи щасливо та весело'
бути туй-туй за його плечима. Раз хотів чепити ся галузи і вискочити на дерево... І се глупий помисл. Віддасть ся тим-иевнїйше в руки полїциї.
А найгірше та гора; що під неї треба дра
пати ся.
На чолі виступив холодний піт.
Чув, що довше не видержить. Сили опу
стять і він пропаде.
З розпукою вхопив кусник гиляки, що на- здонтав її босою ногою. З а тяж ка підпора.
Щ аслива блнсла думка... Відвернути ся на
гло і пальнути гилякою ворога по голові. Полї- цейник на се певно ненриготованин.
Затиснув руки і махнув ломакою для про
би. Знаменита!
Пристанув... відвернув ся...
Иослїдний ломіт збутвілого іірутя розприс 1 ся в шумі дерев. Понад всьо чути власне бите
; серця та щеміт крови у висках.
Поліцейскої лїхтарки не видати.
Ломака висунула ся з рук і упала легонь- ко на купу листя. З а нею повалив ся колодою Дакевич.
Чоловіче, будь послідовний, бо кождий схиблений крок відімстить ся на тобі страшно.
Ти хотів бути величнім, вільним, независимим, то-ж тям вже раз, що найвисшим ступнем не- зависимости є опущене раз на завсїгди знена
видженого людства т. є с м е р т ь !
Здрігаєш ся? Ж аль тобі сього мізерного єствованя, що було одним розлучним криком протесту проти себе, одною болїстною скаргою
| на самого себе... Тай впрочім, нощо властиво те єствонанє? Нощо пекольний закон природи і велить тобі зводити трудну, запеклу борбу о нього? Аби єствуючи, розкошувати ся своїми тернінями! Виїювідж вже раз до лиха тій при
роді свій послух, піднеси отнертий бунт! До-
І
з як також иньших, що коти є символом СВО-[
боди і независимости.
— Юлій Дальтон.
На днях номер в Парижи здібний і талановитий різьбар Юлій Дальтон.
Одним з найцїннїйшнх єго творів є »Слава Рі- чипосполитої*. Сей твір відслонено в році 1899.
на. одній з площів Парижа. Останним єго тв о ром був памятник Ґамбетти, який призначено для міста Бордо.
— На «Академічну поміч*
при
«Кружку земля ків» у Віднизложили до 15. иьвітня с. р.: 1111.
Антін Явецкий 130 К, др. Олександер Кулач- ковский 50 К, Антін Костишии 20 К, о. Олекса Базюк 15 К, Кость Явецкий 10 К, Сидір Мазур- кевич 6 К, Антін Комуницкий 5 К, Олександер Данкевич І К, - разом 240 К. З того уділено запомоги 3 плавникам 95 К, 1 фільозоф іви 15 К, 2 богословам 35 К, а кромі того 2 академи- ків має від 1. лютого дарове иомешканє за ЗО К місячно. — Старшина «Кружка* просить уклінно II. Т. земляків у Відня та в окресностц, аби вволили дальші свої датки на «Академічну поміч* присилати на руки скарбника Товариства п. Сидора Мазуркевича, 1. М іпогіїепріаіг 7.
— Дрібні вісти В Блудниках коло Галича зго
ріло онодї 17 господарств. — В Колодієві, ста- ниславівского повіта, ширить ся пятнистий тиф.
— В Бишові, підгаєцкого повіта, лютує череп ний тиф.
— Конкурси.
Громада Яричів новий розписує конкурс на посаду лікаря з рАного платнею 1"00 К. а крім того окрема платня за оглядини мер
ців і худоби. Поданя до 15. май е. р. — Гали- цкий краєвий виділ оголошує конкурс на 9 безплатних місць в віискових заведених з ф он
дації!' цісаря Франца Иосифа і 5 безплатних місць в віискових заведених. (Львівска Газе
та ч. ^9.)
Наука, штука, література.
Богдан'Лепкиіі'.
Листки падуть(Заходом К.
Студиньского). Львів, 1902. Накладом А. Хой нацкого. З друкарні
В.А. Шийковского. Стор.
125, 8°. Ціна елєґантно в полотно оправленого примірника з золотими витисками виносить ли
ше 2 К, а з порученцю почтовою пересилкою о 40 сот. більше.
Є се збірка ноезий нашого талановитого писателя, з портретом автора і надає ся на сьеяточні дарунки.
— «Руска драматична бібліотека*.
Виділ Т о
вариства ім. І. Котляревского у Львові починає видавати драматичну бібліотеку, аби зарадити пекучій потребі драматичних творів для амагор- ских кружків, яких число в остатних літах значно зросло. Перший випуск «Р. д. б.* буде становити «Наталка Полтавка*, яку Тов у ім.
Котляревского дарува іа «Ру :ка Бесіда* у Львові.
До другого випуску війде комедия звісного на
шого драматурга Григоріїв Цеглиньекого в. з.
сить вже тої тирани, досить вже тих терпінь, що виповнили навщерть твою душу! Терпели
вість добра для худоби, але не для вільного духа, не для хищого птаха! Ти був доси сьміш- ний иисеміст, бо захлаїщо бажав добра та щастя, а находив вічні розчарованя. І хоч перекопав ся ти не раз, що для тебе єдиним добром — ' смерть, ти замісць бути послідовним, терпів не
потрібно та гнівав ся на природу. Проклинав сю таємну, мстиву силу, що засудила тебе на се нікчемне єствованє. А гнів — се спонука до опору, опір се борба, борба — се житє. І так бажанєм смертн піддержувала в тобі природа бажане житя!
Га, га, га! Хнтрійша ти від самого дияво
ла, поетами звеличана та до божества піднесе
на природо! Прецінь раз здерта тобі маска, і тиранії твоїй конець! Більше піддурювати ся тобі не дам. Не раб вже я тобі, але лютий мест- ннк. Нахально иодопчу твою силу, розірву кайдани, плюну на
неїтвої закови, а сам ви
зволившись з часу та простору, поверну в сю райску, правічну тиіияну, яку ти мені марним жнтєм самовільно нарушила!...
Дакевич встав тихо, обережно, немов за гіпнотизований своїм рішенєм.
Вийшов з гущавини на алею і почав дро- жати цілим тілом. Ноги холїтали ся в кождому суставі в иньшу сторону, терпли вязи, готови
лись розпасти ся на дрібні частицї. Зуби сікли та кланцали так голосно, що він озирнув ся мимохіть навколо, щоб хто не почув. А вітер гудів горою, вив поміж галузи, шелестів сухим ирутєм та листєм. Немов лютив ся, що якась твар людска еьміла вдерти ся самовільно в область його сьвяточних повисів та спрофану
вати її наміреним вчинком. І з подвоєною си
лою иражив його їдким морозом, а инколи пря
«Ворожбит*, а в дальших випусках вийдуть всі три штуки, преміовачі на послїдні.м драматичнім конкурсі краєвого виділу. Члени Тов-а ім. Ко
тляревского, розуміє ся, котрі заплатили вклад
ки (З К річно), будуть одержувати всі випуски даром. Право вистави комедиї «Ворожбит») порішив Виділ Тов-а ім. Котляревского уділити лише тим читальням і своїм філіям, що всту ! плят в члени сего Тов-а. — Вкладки належить надсилати на руки касиєра п. Юстина Ганкеви-) ча, урядника «Дністра* у Львові, Ринок 10.
Т е л е ґ р а м и .
Будапешт,
21. цьвітня. На суботнїшнім з а сіданні угорского сонму нос. Візонтай вніс ін терпе іяцию в справі послїдної подорожі! кан
цлера Більова і віднови тридержавного союза.
Пос. Ш емере домагав ся орґавїзациї фахових курсів для дневникарів па пештеньскім універ
ситеті.
Берлин,
21. цьвітня. Розі доносить, що ґр.
Більов перебував у Відня в тій
цілії,аби на основі переговорів з Прінетім в Венециї, особи
сто „розуміти ся у Віднн в справі трилержав- ного союза.
Відень,
21. цьвітня. Карний трибунал засу
див інамбеляна Марияна Рошко Богдановича за обманьства і легкодушні довги на
(імісяців ви
нниці.
Білгород.
21. цьвітня. Позавчера мало від
бути ся ту віче в справі іменована Фірмілїяна єпископом Скоилї. Ионеже віче задля заборони не відбуло ся, зібрало ся до 2.900 осіб і уетро- їли демонстрацій. Перед королївскою палатою демонстранти сьпівали і кричали.
Ре*СС, 21. цьвітня. Пануючий князь Генрих II Рейсе помер в суботу.
Амстердам
21 цьвітня. Між Бурами кру- жить чутка, іцо мирові переговори розбили ся і більше до них не прийде
Берлин,
21. цьвітня. Наспіла ту вість, що убійник Сіїїяґіна Малишев в кілька годин по довершеню замаху випив в вязннци трутину і
ІІОГИб.КопенгаГа,
21. цьвітня. В наслідок страйку портових робітників, у всіх портах настав за
стій в торговлї. Застрайкувало 6.200 робіт
ників.
Брукселя,
21. цьвітня. В робітничім домі відбуло ся в суботу віче робітників, на якім со циялїстичнип посол Ван дер Вельде заявив, що нині збере
с яробітнича Генеральна рада, де з а паде ухвала, чи страйк має треватц дальше.
мо силкував ся викинути його як марний ли
сток у воздухи.
Але Дакевич йшов алеєю і глядів пильно на галузи. Всі такі високі, такі стрімкі. Коби хоч одна була инакша! Не вже ж уся природа против ньому?
Нагло пристанув. Одна галузь ішла майже прямово до пня 'дерева і була не дуже висока.
Рукою легко дістати.
Дивна галузь... Звідкись нона йому знана...
Так, на ній. повісив ся був один ученик висшої ґімназиї. Дакевич вибрав ся був раз з товариша ми на Зам ок оглядати схід сонця і на тім дереві, о, навіть біля сеї будки побачили нисїльника.
Ах, поганий вид!,.. Очи вибалушені, набіглі кро- вю, язик вивалений.. Шнурок перетяв наскрізь гортавку. »
Дурний хлоичиско! Чому він не взяв собі щось грубшого, от хочби ремінного паска?
Дакевич посмотрив на собі махінально свій) пасок і станув на міеци як прикований. Не міг відорвати очий від галузи.
Цікава галузь... Впаде в око всякому, х т о ) її потрібує. Чи вона тому така ирямова, що всі глядають на ній розвязки свойого житя, чи м о -) же природа нарочно станула нещасливцям в пригоді? Оригінальна галузь...
Дістав її рукою і потеліпав сильно. В ід та к ) оглянув ся, немов чогось йому захибувало. Не-
імов глядав себе самого, бідолашного Дакевича, бо він перекинув ся вже в иньше, чуже єство, вільне від всього того. ЩО
ДОСІ!з ним лу- чило ся.
(К онец ь буде).
Вроцлав,
21. цьвітня. На росийскій границі в Ейдкінах арештовано 3 нїмецких офіцирів під замітом шпігуньства.
Петербург, 21. цьвітня. Кружить ту поголо
ска, що Толстой, Чехов і Короленко, три ви
значні росийскі писателї, порішили зложити гід
ність почесних членів царскої наукової акаде
мії. аби сим чином задемонструватн проти уне- важненя вибору Максима Ґоркого на члена сеї академії.
Лїсбонз,
21. цьвітня. В околиця Лїсбони розширено тисячі революціїйних проклямаций, я- кими підбурює ся населенє проти портуґальско- го иравительства.
Гонконґ,
21. цьвітня. З Кантона доносять, що китайскі повстанці облягають місто Да-
нінґ. і
ВАСИЛЬ ЩУРАТ.
і
Поезия X IX віка.
ВІКТОР гю ґо .
Христос у Вітанії.
Тоїді Хрнсібс в Юдбї був. І всі слідили, як тут певісту вйрвав з бісової сили,
там слух вернув глухому, там .іїчйв проказу.
Злорадно фарпсеі глянули від-разу
на ті діла Христбві, — йшли на суд лукавий...
В Вітанії' помер був Лазар честніїй, правий, Мав ебетри: Марту й Марію, що з дороги Христу недавно міррою скропила нбга, Учйтеля принмйвши й Обже правди слово.
Тож хтось озвавсь: вмер Лазар! Другого дня знову, як перше, поступала за Христбм громада.
Із уст Христа у душі всім плила відрада.
Він мовив: «Хто зі мною, Бог єму опіка.
Колй в дорозі спрага тбмить чоловіка, колй єго в пустйни жар палйть без міри, він жаль відчує в серни, скоро збув ся віри.
До
