Ruslan. R. 6, č. 52 (1902)

Ч. 52. Львів, Вторник, дня 5. (18.) марця 1902. Річник VI

Передплата

н а »РУ СЛАНА * в и н о с и т ь :

в Австриї:

н а цілим р ік . . . . 20 кор.

н а пів р о к у . . . . 10 кор]

н а ч в е р ть р о к у . . . 5 к о р на місяць . . 1-70 кор.

За границею:

н а цілий р ік . . 16 р у б л ів а б о 36 ф р а н к ів н а п ів р о к у . . 8 р у б л ів

а б о 18 ф р а н к ів П о о д и н о к е число п о 16 со т.

• В и р в еш МИ ОЧИ І д у ш у МИ в и р в е ш : а н е в о з ь м е ш М1ІЛОСТИ І в ір и н е

В08БМЄШ,

бо р у с к е м и с ер ц е і в ір а р у с к я * — З Р у с л а н о в и х п сал ьм ів М. Ш а ш к е в и ч а .

Виходить у Львові щ о дн я крім неділь і р у ски х с ь в я т о о ‘|а год. пополуднії.

Редакция. адмінїстрация і ек с п е д и и п я >Руслана« під ч. 1.

пл.Домбровского(Хорунщини).Екс­

педиції я м ісц ева в А ґе н ц и ї Со- к о л о в ск о го в п а са ж і Г авсм ан а.

Р у к о п и си з в е р т а є сн лиш е н а п о п ер е д н є з а с т е р е ж е н е . — Р е к л я м а ц и ї н е о п е ч а та н і вільні від п орта. — О го л о ш ен а зв и ­ чайні п р и й м аю ть ся но ц ін і 20 с. від с тр іч к и , а в .Н а д і­

сланім * 40 с. від с тр іч к и . По­

д я к и і п р и ва т н і д о н е с е н я п о ЗО с. від стр ічки .

Страшне поражене Англичан.

(X) Несьміливо признали ся Англича-;

ни до пораженя, яке їм заподіяли Бури минувніої пятницї в західнім Трансвалю, а

?е кидає яке сьвітло, на удержувану навмисне Англичанами пітьму над півден­

ною Африкою. Полон Генерала Метуена, втрата значна в людях, конях, гарматах і воєнних припасах має в тім останнім по- раженю лише підрядне значінє. Все те мо­

же Анґлїя перетерпіти і доповнити. Але головна річ лежить в суперечности, яка проявляє ся між розповсюднюваним Ан­

глією оптимістичним поглядом про воєнне положене, а дїйсностию, яка показала ся наглядно. Війскові круги здавна вже зне- вірливо приймали анґлїйскі справозданя про хід війни в Африці, а обставина, що про понесене 7. с. м. поражене, подане телеграфічно Кіченером уже 8. і 9. е. м., повідомлено загал Анґлїї аж 10. с. м., ви­

правдує найкрасше сю зневіру до анґлїй- ских енравоздань. Затаювано в Анґлїї сю вість два дні в надії, що Бури, котрі доси зараз визволювали полонених і тепер ви­

зволять льорда Метуена з полоненими во­

яками. Коли би се було стало ся, були би Англичани знов мовчали, як свого часу про полон Генерала Френша і иньших, по­

ки би по тижнях або місяцях ся вість вся­

кими манівцями дійшла до відомости Ев- рони. Імовірно Делєрей був так обережний, позаяк Англичани проти всяких воєнних прав розстріляли полоненого Генерала Ше- перса, що задержав Метуена в полоні, що­

би мати в руках репресивний спосіб, на­

коли би Англичани схотіли так само роз­

стріляти полоненого Генерала Крайцінґера.

Се справдешня немезида Англичан, що їх варварске лютованє супроти полонених дає привід до розкриванії їх закрашуваних справоздань.

Але не тілько анґлїйскі справозданя воєнні показали ся замилгованє.м очнії всему сьвітови, але й їх виславлювана си­

стема бльокових домів, до якої війскові круги спершу відносили сц з певним не- довірєм, показує ся безхосенною. Доси не новело ся спинити тими коштовними бльо- ковими лініями ані одного воєнного відді­

лу Бурів. Спершу поносили Бури великі втрати, але відтак почали переривати сі лінії, наганяючи на сітки з кільчастого дроту поміж бльоковими домами стада ху­

доби і в останнім місяци уживали легких гармат для острілюваня самих домів бльо­

кових. Тепер забрали Бури на сході і за­

ході Трансвалю стілько гармат Англича- нам, що могли би воружити ними більшу часть своїх значнійших відділів. Се ясна річ, що бльокові доми безпечні лише су­

проти стрілів піхоти, але в тій хвилі втра­

тять своє значінє, скоро лише Бури звер­

нуть проти них вистріли із здобутих на Англичанах гармат.

Найновійше поражене потверджує дру­

гий ще, проти анґлїйскої воєнної управи підношений, а Англичанами все відпираний докір. Докір сей відносить ся до сьвітского

міністерства війни Льондонї, котре за недбало з яркою несьвідомостю всякі воєнні приготовленя з самого почину вій­

ни. Почавши від Булєра, кождий команду­

ючий Генерал в південній Африці проте­

стував проти якости насиланого там мате- риялу вояків, коний, нотягових зьвірят, я- кий їм насилало міністерство війни, що руководило ся більше купецкими, як воєн­

ними інтересами. Вояки, котрі вже з по- верховности не надавали ся до служби, шкапи, якими ледво можна би по місті де­

що возити, їхали до Африки, щоби лише виповнити понесені втрати. Але се була ще найменша шкода, позаяк сї вояки і конї ледви доходили до фронту противника.

Найбільшим лихом такого доповнювана втрат було, що насилано зовсім не вивче­

них вояків і підофіцирів, і в прернях на­

ловлені, невиучені коні і мули, з замор- ских кольонїй до Африки, а ті часто спо­

лохані викликували переляк між анґлїй- ским війском і доводили до пораженя

Льорд Робертс, особливший комендант, що по своїй грубій помилці що-до кінця війни переміняв трудну задачу полководця в південній Африці на вигіднїйший уряд воєнного критика в Льондонї, був першим, що на вість про найновійше поражене Ан­

гличан, забрав голос в палаті льордів. Він заявив, що здержує ся від уємної критики Метуена, поки не буде відомо, хто зави­

нив се поражене. Як та критика мала би випасти, показав уже Робертс супроти Бу­

лєра, Френша і иньших Генералів, але з таким успіхом, що навіть повернувші з А- фрики війска ремонстрували супроти неї, поки осудженим Робертсом Генералам не вернено їх урядів. Тепер, коли один з най- спосібнїйших і найвитревалїйших Генера­

лів анґлїйских попав в полон, можна знов сподївати ся некорисного осуду Робертса.

Коли з Робертсом почавши, начальники корпусів, діиізіонери а навіть бриґадіери покинули невдячне африканьске боєвище, позаяк війна нібито на покінченю, або за­

для підірваного нїби-то здоровля, Френш і Метуен витривалії перед противником, хоч останній занедужав і був ранниіі. Вина по­

раженя лежить лише в анґлїйскій воєнній управі, яка показала грубе незнане ненри- ятельских сил. Успіх Бурів не дає ще на­

дії на їх побіду, бо такі успіхи часто бу­

вають в иартизантскііі війні, але й слу­

жить доказом, що до кінця війни ще дуже далеко, що Европу обманювано система­

тично і що справа Бурів не є так дуже безвиглядна, як деякі европейскі прави- тельства думають.

Б О Д Р ІМ С Я !

(7і справі осмовуваня Сокільских товариств).

(Конець).

Матернє товариство вспівдїлаючи при за­

снована} своїх самостійних філій має мораль­

ний обовязок дбати нетілько про їх удержанє, але також уживати всіх своїх сил і впливів в цїли доведена їх до як найвисшого розвою. Сей

обовязок сповняє товариство головне через удї- люванє рад і вказівок, так що-до поодиноких случаїв конкретних, як і що-до загального стано­

вища, яке товариства сокільскі в справах народ­

них і загально-суспільних занимати повинні.

Таким чином удержує ся безпереривна звязь помежи веїма .Соколами*, котра поляга- ючи не на примусі, але на обопільнім довірю і дружескій любови, є о много сильнїйшою від всіх урядових і статутових зносин.

Всіх тих догідностий полишені товари- ства самостійні (не-філїї) з тої причини, що не посідаючи ніякої звязи з другими .Соколами», не мають нї права, нї спроможности користувач ти ся помочию подібних до себе товариств і через се приневолені суть стояти тільки один- і цем. Того рода житє потягає за собою знова цілковите здержанє поступу і і альшого розвою, а спроваджує майже все такі товариства само­

стійні до ряду товариств касинових. Ті товари­

ства, що хотять такої сумної долї уникнути, му­

сять лучити ся в союзи і платити знатні вклад­

ки на покрите видатків союзних, котрі рідко ко­

ли приносять успіхи, що стояли би у відповід­

ній нропорциї до коштів.

З сего представлена виходить, що найвід- повіднїйіпою формою товариств Гімнастичних є самостійні ф ілії .Сокола* львівского, котрі, як оперті на окремих статутах, становлять власти­

во товариства цілковито самостійні і котрі в р а ­ зі потреби (н. пр. на случай некорисних для на­

роду кон’юнктур в головнім заряді) можуть, без права заперечувана зі сторони товариства ма- терного, перемінити ся навіть в товариства ціл­

ком самостійні.

Пояснивши, який рід товариств сокільских є так для членів, як і для нашої суспільності!

найдогіднїйший, кличемо до вас, родимці:

ЗавязуДте самостійні ф іл ії >Сокола* львівского!

Щоби охочим людям помочи при завязу- ваню товариств сокільских, постановила стар­

шина львівского „Сокола**, аби Русинів поза- львівских принимати в замісцеві члени за од­

норазовим здоженем при вступі 2 корони впи- сового і за оплатою вкладки, яка виносить річ­

но 2 корони і може бути плаченою в кварталь­

них ратах з гори. Рівночасно згодила ся стар­

шина, що в місцевостях, з котрих буде кілька­

нацять членів, має коштом львівского .Сокола»

бути заснована самостійна філія, якій матернє товариство зверне вкладки всіх єї членів з по­

сліди.юго року. Дальші вкладки членів дочерно- го товариства будуть вже в цї.іости належати до него самого, без обовязку плачена яких не- будь оплат на річ »Сокола“ у Львові, так, що материий .Сокіл* остає обмежений лишень на тих кільканацять корон, які вплинуть титулом вписового перших членів замісцевих і які ма­

ють безїж адної дальшої доплати зі сторони фі­

лії служити не тілько на покрите (бодай вчасти) коштів переписки, висиланя відноручників і всіх иньших видатків, які випливають зі зносин то­

вариства головного з філією.

Спосіб завязаня самостійної філії є сліду­

ючий. О с о б а , к о т р а х о ч е з д л о ж и т и ф і ­

л ію , п р и с и л а є б у д ь т о с а м а з а с е б е ,

б у д ь т о с п і л ь н о з і с в о ї м и з н а к о м II ми

д о л ь в і в с к о г о . С о к о л а * в і д п о в і д н у

к в о т у з а в п и с і в к л а д к у з а м і с ц е в у н а

о д н н, а б о і б і л ь ш е к в а р т а л і в , п о ч і м

с т а р а є с я п р и д б а т и в к р у г а х с в о ї х

2

з н а к о м и х я к н а й б і л ь ш е ч л е н ів . К о л и ч и с л о с и х ч л е н і в в и н е с е к і л ь к а н а й - ц я т ь о с і б , н а т о й ч а с « С о к іл » л ь в і в - с к и й з а і м е н у е о д н о г о з т а к и х ч л е н і в с в о ї м д е л е г а т о м і п і ш л е н а е г о р у к и в з о р е ц ь ф і л і а л ь н о г о с т а т у т а. С ей с т а т у т ч л е н и д а н о ї м і с ц е в о с т и н а с в о ї х а й Ь о с с к л и к а н и х с х о д и н а х з м і ­ н я т ь , або д о п о в н я т ь , а в к і н ц и в п я- т ь о х п р и м і р н и к а х п і д п и ш у т ь і в і д і ­ ш л ю т ь д о « С о к о л а » у Л ь в о в і, д о д а л ь ­ ш о г о у р я д о в а я я.

По з а т в е р д ж е н е ) с т а т у т а , с т а н у т ь с к л и к а н і з а г а л ь н і з б о р и ф і л і ї в ц їл и у к о н с т и т у о в а н я т о в а р и с т в а і в в е д е ­ н а е г о в ж и т е .

В сей спосіб отвирае ся широке поле до щирої праці над добром нашого народу і его суспільности і маємо надію, що поклик наш

«Бодрім ся« в недовгім часі буде звенїти у всіх сторонах не тільки Галичини, але і нашої Бу­

ковини.

Старшина «Сокола» у Львові.

АльФред Будзиновский Денис Кучика

голова. справник.

Університет через підписку.

Під таким заголовком появила ся брошур­

ка в Чернівцях, яка поставила собі за ціль до­

казати, що осягнути нам найвисшу школу не­

можливо інакше, як через підписку, т. є. з вла­

сної інїциятиви і власними силами.

Коли по переведеню сецесиї руської моло- дїжи з львівского університету — виводить зга­

дана брошура — зродила ся вперве думка ко­

нечної і наглої потреби русько-україньского уні­

верситету, стало ясно всім Русинам, що дорога добути університет через Відень не принесе ре­

зультатів.

Між Русинами — сказано там — є дві Гру­

пи іцо-до теоретичних поглядів на завдане і бу- дучність держави. Одні придержують ся тої школи нїмецких фільософів і економістів, яка придумала теорию про всеобемущу державу, яка після ходу історичних подій, поволи обійме всї функциї народного господарства. Після них не­

розумно противдїлати сїй природній еволюциї устрою людскої суспільности, а радше підпира­

ти его і тому ідолови-державі посьвятити всьо, принести в жертву цілого себе. Се революціонї- сти-посТуповцї між Русинами.

Друга Група, консерватистів, придержуєсь репрезентацийної теориї, після якої всьо має кермувати ся одними руками, або хоть з одно­

го центра через представителїв народа. Ті пред- ставителї можуть дати нам найліпші закони, а

вистарчить видати гарні закони, щоби і нация була щаслива.

Тота найчислеянїйша Група Русинів пере- сьвідчена, що всьо добро не в наших руках, а під замком у тих представителїв, та що всьо залежить від вітру, який там в горі віє. І над марною бесідою в парламенті' пишуть більше як над епохальною працею якого економіста в своїм краю! Тому то ті круги Русинів і ті наші заступники, що бавлять ся в державних мужів і розбирають нашу політику з якогось «держав­

ного» становиска, стають в очивидній суиереч- ности з інтересами нашої нациї.

Автор брошури заявляє обі сї теориї хиб­

ними. Держава повстала з потреби оборони рід­

ного краю. Єї головною функциєю була первісно і остала до тепер — війна, а єї формою війско- ва орГанїзация з монархом на чолї.

«Зародок держави то начальник варварских племен, що веде племя на війну; других задач держава тодїшна не знає. З розширенєм цивілї- зациї повстає поволи кляса вояків-февдалів, ко­

трі суть маленькими монархами в відношеню до підданих і мають усю адмінїстрацию і судів­

ництво над ними. Але монарх сам має над кля- сою вояків судівництво і адмінїстрацию, отже до держави вже належать крім війни, дві даль­

ші функциї. Коли пізнїйшз через зріст міст і загальної культури скріпилась власть прінціпу монархічного і коли повстала несьвідомо тен- денция з вирівнаня всіх людий держави яко підданих в противеньстві до всемогучого абсо­

лютного монарха, відбирає монарх-держава су­

дівництво і адмінїстрацию низшу клясї вояків, і навіть стремить усунути осібну клясу вояків, а повинність оборони краю зробити уділом всіх підданих. На тій ступеня монарх-держава бере на себе вже богато функций більш господарскої натури; школи, дороги, почти, а навіть стараєсь виливати безпосередно на рільництво, торговлю, промисли. Та все таки найважиїйшою функциєю держави остала оборона горожан від сусіда.

І власне через ту головну функцию держава приняла на себе богато иньших, хотяй они бу­

цім на позір зовсім иньшого характера. Так здавалось би, фо на примір висші школи не стоять в звязи з війною. А оно так не є. Бо ось війна вимагає певної центраиізациї. під силь­

ною рукою, а послїдна держить ся чиновниками для котрих заложено школи».

(Дальше буде).

Н О В и н к и.

— Календар. Ві в т о р н и к : гр.-кат. Конова;

рим.-кат. Едварда.— В с е р е д .'" гр.-кат. 4 2 'му­

чеників аморійских; рим -кат. Йозифі.

— Руський драматичний конкурс порішено в неділю, дня 16. л. марця. Засїданє конкурсової комісиї відбуло ся в краєвім Виділі під прово­

дом радника краєвого Виділу, Верещиньского.

Явили ся члени комісиї: проф. Володимир Шу- хевич, проф. Ілярий Огоновский, посол др. Евге- ний Олесницкий, проф. др. Ол. Колесса, проф.

Ілия Кокорудз, проф. др. Кирило Студиньский.

Не прибули члени: проф. др. Стоцкий з Чернів­

ців і проф. др. Володимир Коцовский, що пере­

буває тепер в Петербурзі. Оба останні прислали письма. Не взяли участь в сїм році в осудї кон- курсових творів взагалі задля перетяженя инь- шими занятями: проф. Мих. Грушевекий, пос.

Олександер Барвіньский, радник, др. Дамян Сав- чак. Нарадам комісиї прислухував ся член кра­

євого Виділу, радник Глїджук. Твори обговорю­

вано незвичайно веесторонно від 10. год. рано до ’/22, год. пополуд. З тринайцяти творів, при­

сланих на конкурс, нреміовано три. Замітне, що п е р ш о ї нагороди в квоті 500 К н е п р и з н а ­ но ж а д н о м у т в о р о в и . Другу нагороду в квоті 400 К одержав автор драми «В народі», трету в квоті 300 К автор драми: »Кара совісти», четверту в сумі 300 К автор поважної комедиї означеної «Иг. 1222». Отворено коверти. Авто­

ром «В народі» є Українець, І в. С т е ш е н к о , творцем «Кари совісти», галицкий Русин, дире­

ктор руської ґімназиї в Перемишли, Г р. Ц е ­ гл и н ь с к и й , а творцем «Цг. 1222» є Українка, пані Л ю б о в О л е к с а н д р а Я п о в с к а . Оба україньскі твори взяті з житя інтелїґенциї, дра­

ма Григор. Цеглиньского з житя селян.

— Важне для народних учителів. Реколєкциї духовні для народних учителів відбудуть ся під Протекторатом їх ВисокО-Преосьвященьства Ми­

трополита в духовній семинариї у Львові на днях 24, 25, 26, 27. і 28. с. м. Перша наука бу­

де дня 24. с. м. о год. 7’/

і

вечером. Ті народні учителї, котрі схотіли би взяти участь в згада­

них реколєкциях, найдуть поміщене і удержанє в духовній семинариї і зводять повідомити про те наперед ректорат (адреса: Ректорат духовної семинариї у Львові ул. Коперника ч. 36.). Кошти удержаня за цілий час реколвкций д ля менше засібних учителів покрив фонд реколвкцийний.

— Тарасове сьвято в Коломиї. Всі україньско- руські товариства в Коломиї устроюють дня 20.

марця с. р. в салі Каси ощадности всчерок в честь Х Ь І роковин смертн Тараса Шевченка. Чи­

стий дохід призначений на «Народний Дім» а по части на руську 4 класову школу в Коломиї.

Програма: 1) Вступне слово — проф. В. М. 2) Масляк-Кииіакевич. -Рута», мішаний хор кол.

Бояна з орхеетрою. 3) НІевченко-Нижанковський.

«Минули літа молодії", сольо мезосопранове п.

О. 3. в супроводі скрипки і фортепана пп. К. Г.

і М. К. 4) Лисенко. Карвоіііе єиг (Іез іЬ е т е з <Іе 1' Цсгаіпе; фортепянове сольо, відограє п.

М. Г. 5) Шевченко-Сїчиньский. «Дніпро реве», мішаний хор з фортеняном. 6) Масляк-Шуман.

„Не зроню сліз»', сольо мезосопран >ве з форте- пяном. 7) Шевченко. «Титар», деклямация, п-нї Слобода-Крушел .ницька. 8) а) Ганницкий. «Се­

ренада», б) Шуман. «Мрії», сольо скрипкове в супроводї фортепяну. 9) Шевченко-Кишакевич.

«Тарасова ніч", мішаний хор в супроводї орхе- стри. — Початок точно о год. 7*/2 вечером. — Ціни місць: Фотель 2 К, крісла перворядні І К 50 с., другорядні І К. Партер 80 с., для учени-

1

ОЛЕКСА КУЗЬМА.

На перебій!

Пробудив ся серед діймаючого зимна, яке вкоротило довжину його сцїиенїлого тіла о до­

бру половину. Як живе срібло в склянній рурцї термометра, так він стягнув ся на старенькій цератовій софі, скулив ся до купи, сягаючи ко­

лінами трохи не до бороди. Рад був зменьшити розміри свойого тіла ще під зглядом ширини, та на жаль не ройпоряджав в тій цїли відпо­

відними мязами. Вдоволяв ся бодай тим, що міг притулити рамена до грудий та гріти собі руки під пахами. Ноги покинув на потялу Мо­

розови. Вони впрочім до сего привикли. Як за- коцябіли ще вчера вечером, коли укладав ся на спочинок, так витревали вірно сему станови до рана. Прийде ще на них черга ліпшої долі, от скоро лишень встане, зачне рухати ся...

Звинений в клубок, як собака, дивував ся, що дряхла ковдра та зимовий плащ немов спри- сягли ся сеї ночи з морозом. Замісць гріти об­

дають його таким їдким холодом, що цїрки на голих раменах та шиї вибуяли до величини зер­

няти гороха.

Обернув ся на другий бік, позатикав ста­

ранно всі щелини, якими міг добути ся зимний воздух, і пробував заснути. Хоть чверть го­

дини продрімати ся, бо цілу ніч не спав а мучив ся. Якісі. дивовижні сни пересліду­

вали його на переміну з прикрою сьвідомістю докучливого зимна, серед якого він без упину добирав собі догіднїйшого положеня, поправляв покривало, брав дальше участь в прикрих мріях, то знов мостив ся як на гнїздї курка.

Чвертьгодинна дрімка уговтала-б трохи роздразнені нерви, скріпила-б зболіле, худе тіло.

А потім знов той безконечний день...

Ах, проклятий послугач! Вже добуваєть ся...

Зірвав ся швидко і чим боржій почав на­

тягати черевики. На смерть забув, що вони . без обцасів! Послугач за ніяку ціну не сьміє їх бачити. Вже досить кривить писком на вид його вбожества та поводить ся супроти него з міною магната. Тепер мав би причину вважати його скінченим дідом...

Отворив послугачеви двері.

— Пан вже встали ? Так вчасно ?

— Маю пильну роботу.

— То прошу скинути черевики, я очищу.

Що за глупий помисл: маю пильну робо­

ту! Цікаво, яку? Не вже мінути в скарпитках висидіти годі?

— Нї, нї, їх нині чистити не треба.

Послугач взяв лише черевики з перед ліж­

ка, де бовванів спорий клунок, закутаний в плахти та лахи.

— Але нині мороз! З роду такого не па- мятаю. На подвірю знайшов замерзлого воробця.

— Бідачисько...

— Та може пани дадуть на дрова. Тут ма­

ло що теплійте, як на дворі. Вже з тиждень не палено.

Хухнув густим клубом білої пари, яка, зда­

валось, на очах перемінилась в иней або сніг.

— Дамо, дамо, пізнїйше трохи.

Сказав неправду о стілько, о скілько по­

повнив граматичну ошибку, говорячи про одну особу в числі многім. Міг дати може сплячий товариш, бо сам не мав зломаного шелюга.

Станув над його ліжком і глядів на клунок лахів, які підносили ся та спадали ритмічно і зраджували під собою щось живого. Глядів ува­

жно, немов бажав із розмірів корчливости сего

«щось» означити докладно стан комнатної тем­

ператури. Та головно ходило йому о розвязку проблема, о скілько те «щось» годне реагувати на прикрі впливи сеї температури. Бо передо­

всім треба би зготовити якесь снїданє, а відтак годило б ся таки затопити в печи, що разом сполучене з видатком двох-трех шісток.

— Денисе, вставай! О осьмій маєш виклад.

Затріщало ліжко, з під клунка плахт та лахів висунула ся розбурхана чуприна.

— Чому не наставив самовара, Семене ?

— Твоя черга нині.

— Фільософ!

Денис почав мерщій убирати ся, кланца- ючи зубами від стужі.

— Оо, вугля нема?

— Нема...

Сховав руки в кишені і глядів ионуро у

з ків, селян і Гарнізону ЗО с., ґалєрия 40 с., для

селян 20 сот. — По концерті буде номере в су- межній сали.

— Тарасове сьвято в Бучачи. «Руська Бесіда»

в Бучачи уладжуе дня 23. с. м. (в неділю) му­

зикально-вокальний вечер в честь памяти Тараса Шевченка в сали «Сокола». Початок о 7. год.

веч. Вступ від особи 2 К; карти вступу в тор­

говий и. К. Рогозиньского.

— З товариства «Просьзіта». Справозданє за місяць лютий 1902. р. Гол. Виділ відбув в тім місяци 4 засідань, на яких полагоджено отсї справи: Принято до відомости, що сьпіваник —

•Наша дума» — україньско-руські народні пісні п. Філярета Колесси вже вийшов з друку і бу­

де коштувати 2 К 50 с. 2) Друк книжочки «Збір деклям аций“ вже укінчено і розсилає ся чле­

нам яко книжочку за марець і цьвітень с. р. 3) Редакцию календаря на рік 1903. поручено п.

Кирилови Кахникевичеви. 4) Принято до відо­

мости, що філія в Комарні наміряє устроїти за­

гальні збори і віче економічне, а філія в Р ога­

тині загальні збори дня 27. лютого с. р. та рішено яко відпоручника вислати п. Короля. 5) До філії в Камінці стумиловій, що уряджувала вечер вокально-деклям. в честь Т. Ш евченка вислано п. Горбая з скіоптіконом. 6) Принято до відомости, що Виділ краєвий уділив позичок читальням: в Книгииичах в сумі 600 К; в Вов- чинци 500 К; в Вишатичах 1.000 К; в Журові 900 К. 7) Принято до відомости справозданє Читальні «Просьвіти» в Немирові і рішено ви слати признане тій читальни на руки голови о.

Кинріяна. 8) Стипендиєю ім. Тараса Шевченка, в квоті 200 К наділено п Модеста Сосенка, ма­

ляра, нробуваючого на студиях в Монахові, а сти­

пендиєю ім. Фронца — Юл. Ленція уч. IV кл. 2.

ґімназиї в Перемінили. Сгипендийну запомогу ім. Евзевія Грушкевича в квоті 200 К надано Ден. Грушкевичови II кл. Гімн, в Самборі. 9) До бібліотеки тов. »Руска хата» в Станиславові по­

даровано 20 книжочок. 10) Принято

д о ВІДОМО­

СТІ!,

що фонд ім. Череватенка зріс до повної суми 1.01)0 рублів і рішено розписати конкурс на праці. Принято 116 нових членів.

— Пишіть всюда по руськи! З Снятинщини нншутк нам: Минулого місяця с. р. мав-єм нагоду бачити в суді скаргу векслеву Ч 323/2 з канце­

лярій д-ра Окуневского з Ророденки по пїмецки виписану, в котрій жидок Маєр Зорі'ер обжало- вує мужика Дмитра Лисака Яця з Ророденки о квоту векслеву 180 К. Видно, пап др. Окунев- скнії цілком не руководить ся еим покликом ему байдуже, а се не перший раз Цікавий я, як темний мужик зрозуміє сю скаргу і чи ж и­

док не буде з сего користати.

— З Станиславові пишуть нам. Наймолодше з тутешних товариств «Руська Хата», к пре згуртувало в собі широку середну верстку

^{м і ­}

ську, стало ся дуже добре розвивати. В товари стві відбули ся вже 3 відпити, котрі читали н.

Рибчук, професор ґімназиї, др. Ннович, лікар і о. Бариш, парох Угрипова. В мясниці дало то ­ вариство дві забави, йкі під ю ж іи м зглядом добре випали і принесли зиачнїйший дохі і на добродійні цїли тай на власний дім. Иа сих ве- черках можна було стпітити особи з всіх верств нашої суспільносте. «Руська Хата» згуртувала навіть тих Русинів, що або не належали до н і­

яких, або до чужонародних орґанїзацнй. Се то вікно. Ледяні цьвіти. присипані грубою верствою снігу, заступили сьвіт непривітним муром і в ія ­ ли таким холодом, як би ціла комната находи­

ла ся серед підбігуноввх криг. Зашитий в ме- двежу шкіру Ескімос не нарікав би у ній на тепло.

— Як то, ані хліба, ані цукру?

— Ані нафти... Всьо вийшло.

Попали оба в глубоку задуму, якої спіль­

ний зміст не дуже був глубокий. На десять днів перед першим оба лишили ся без крейцара в к и ­ шені!. без всяких средств до житя!

Без крейцара в кишени... Деякі фільософи мовлять,

^{щ о}

абсолютне визволене духа з неволі матерпяльних інтересів се ііайідеальнїйший стан, до якого може взнести ся розумна людина. Сей стенень совершеньства удалось їм обом осягну­

ти виїмково легко, без ніяких трагічних борб душі із змислови.м тілом, без торжественного вирікана сьвітойих розкоший. Та ледви чи на­

віть славний Діоґенес радів би такою «дурнич­

кою», наколп-б його бочку перенесено з під те­

плого класичного неба до кавалєрского номеш- каня Семена та Дениса, а в додатку сказано йому цілком серіозно: »О, блаженний чоловіче, твоє нужденнб тіло не буде їсти цілих десять днів!» Га, не всякому поталанило уродити ся у класичному віці.

(Дальше буде).

Посмертна І оповістка

— Стеоанія Бойківна, б. семинаристка 11 р, у- покоїла ся у Львові дня 15. с. м. в 18. році ж и ­ тя. В. є. п.1

вариство має свій хор, котрий і хорови «Бонна»

не уступає; сей хор причиняв ся до урозмаічу- ваня своїх вечерків. Остатними часами кириня кацапска стала підсувати ся під се товариство, але найшла однодушну відправу від сьвідомих своєї народности членів «Хати».

Філія тутешна «Просьвіти» розширила зн а­

чно свою бібліотеку — будь то дорогою заку­

пна, будь даровими книжками новійшої руської літератури популярної, белетристичної і науко­

вої — так що може вдоволити потребам чита­

телїв ріжних станів.

Що неділі підчас великого посту уряджує філія руського Товариства иедаґоґічного відчити для ширшої иублики.

Русько-україньскі товариства приготовля­

ють Ш евченковий обхід — а ґімназияльна мо- лодїж устроює концерт в честь Тараса в т е а ­ тральній с а л и .

— Ельокубрациї Охіеппік а роївк-ого. Ми вже нераз мали нагоду зазначити, що міродайним орґано.м інформацийним для ріжних польских Дзєннїкїв, Словів, Народуфків, Куриєрків і т. п.

про житє Русинів є «Ґалічанїн». Всякі нісенітні ельокубрациї сего «днєвнїка» иольска праса під­

хоплює горячково, а закрасивши їх на свій лад, кормить сею кацанско-польскою саламахою своїх читателїв. Щппту такої саламахи з ранїшного

«Ргіепиік-а роїзк-ого» подаємо для приміру.

Р гіеп п ік наводить за «Ґалїчанїном» опис Ґоґо лївского сьвята у Львові і цитує за ним сі сло­

ва: «Ще перед 15 літами у нас, в Галичині, не було би м ож іиве таке торжественне сьвяткова- нє памяти Ґоґоля, як було вчерашне. Се лїтера- ітурне і народне сьвято подібно, як устроєне у Львові в 1899. р. ІІушкінївске торжество, є ясним доказом, що русска гадка обіймає у нас щораз ширші круги і проникає щораз глубше галицко-русску суспільність». — Сю брехливу самохвальбу «Ґалїчанїна» Ц гіеппік заосмотрив отсим власним тенденцийно глупим висновком:

«Спостшеженє Ґалїчанїна ест істотне слушнем.

1 ми єстетьми зданя, же україньска гаидама- чизна в результацє повєнкща тильно шереґі партії москевскей, в кгурей прендзей, чи ііузь- нєй, споткайом сен вшистке братнє душе бори- телюф рускіх».

— М

осквофільскі

залицянки. З Москви доно­

сять, що тамошнє славянкске товариство одер­

жало з Софії від бо ігарского товариства пропо- зицию до злуки всіх славяньских товариств Болгарске товариство проектує також зорганізу­

вати центральний міжнародний комітет славянь- спиіі, котрий що року зміняв би місце свого побуту і переносиш ся до ріжних столиць сла- вяньскнх країв.

— Вимудрував. Ту^ойпік за тЬ о гзк о - сігоію- Ьускі доносить таку історик»: В марцю 1901. р.

асентеронано до війска Кирила Будза, сина Фе-, дя з Ж укотина коло Турки. Федь вніс рекля- мацию, що він старий і нездібний до праці і просив, аби увільнено з війска єго сина-одина- ка. К їли прийшло ся Федьови ставати перед кодіісиєю в Самборі. він нідилатив 60-лїтного Дмитра Возняка і сей станув перед комісиєю.

Делегат з Ж укотина б. війт Захар Будз, мабуть свояк інтересованого, потвердив тожсамість осо­

би і Кирила увільнено з війска. В лютім с. р.

відбувало ся вже весїлє Кирила Будза. Коли гості бавили ся як найліпше, війшли жандарми до хати і увязнили Федя, Кирила і Захаря Бу- дзів і відставили їх до суду за обманьство пе­

ре/ війсковою комісиєю.

— З віденьскої праси. Тижневник 2еД перемі­

нить ся небавом в дневник. В тій цїли утвори ло ся акцийне товариство з капіталом 2 мілїо- нів корон.

— Для М М., убогої матери 5 дїтий, прислали на руки нашої редакциї ВП. Добродії: Др. Д. Ку­

лик, адвокат в. Кутах 5 К і Ольга Левицка в Винниках З К: — разом 8 К.

— До милостивих сердець звертає ся о поміч убога, старша женщина, мати 5 малодітних д і­

тей, якої муж нездібний до праці задля тяжкої недуги. Ласкаві датки приймає наша Адмінї- страция з зазначенєм «для М. М.«

— На книжочку вкладкову Товариства взаїмн.

кредиту »Днїстер« ч 1800 на фонд заномоговий для академічної молодїжи вилинули дня 15.

марця с. р. дальші датки в сумі 105 К 60 с.

і дня 16. марця 15 К; но день 16. марця вклю ч­

но вплинуло 58.068 К 26 с.

— Родимці! Памятайте про будову руского те­

атру у Львові!

Т е л є ґ р а м и .

Прага, 17. марця. Провід молодоческого сто- ронництва оголошує обіжник, який вказує, щ о Чехи поводили ся доселї терпеливо супроти пра- вительства, але їх терпеливість вже скінчила ся. Ііравительство має час до полагодженя бу- джету. Коли до того речинця правительство не приступило би до діла і не могло би достарчи­

ти доказів, що має волю і вдасть до виповню­

вана сего, що становило услівє парламентарного завіш ена оружя, ческі посли виступлять з ре­

зерви і займуть наново беззглядно воєнне с т а - новиско; нехай тоді діє ся з парламентом і конституциєю, 1ЦО воля.

Відень, 17. марця. Ві вторник відбуде ся друге читане буджетової провізорні, а потім, як нагла справа, увійде на дневний порябок кон- венция з Мексиком. Сьвяточні фериї начиняють ся в иятницю і до сего часу надїють ся пола­

годити «висші школи» в буджетовій дискусиї.

Будапешт, 17. марця. Урядовий дневник оголошує письмо цісаря до бар. Феєрварого, в якім висказує бажане, щоби мінїстер гонведів остав дальше на своїм становиску.

Берлин, 17. марця. З Царгороду телеграфу­

ють до «Вегііпег ТадЬ1аМ-у«, що дня 13. с. м.

арештовано там знов 60 офіцирів ріжних ранГ.

Число арештованих офіцирів в двох послїдних тижнях виносить 146. Межи арештованими на­

ходять ся два Генерали дивізиї. Мінїстер війни видав декрет, заказуючий всім офіцирам уча­

щати до европейских клюбів.

Льондон, 17. марця. Дневшщи доносять, що льорд Вольселєй удає ся до полудневої Африки для розслїдженя положена на воєннім теренї, щоби здати королеви довірочне справозданє.

Подяка.

Дня 1. л. марта похоронили ми Найліпшу Ж ену, Найсердечнїйшу Матір, Печаливу Бабуню, Вікторин» з Каналів Студиньску. В нашім ро­

диннім нещастю почуваємо ся до обовязку, бо­

дай сею дорогою, зложити сердечну подяку Тим Високоповажаним Знакомим і Другим, що від дали останну прислугу Незабутній Покійниці.

Сердечне Снасибіг шлемо Вир. Отцям: деканови Вол. Громи ицкому з Тернополя, о. Ів. Любови- чеви з Острова, о. А. Мироновичеви з Березови- цї, о. Ем. Воляньскому з Ходачкова, о. Із. Глинь- скому з Буцневи, о. І. Дякову з Ж еребок, о.

Вас. Леницкому з Дичкова, що відсьпівали со­

борну службу Божу та відвели Покійницю на місце вічного спочинку. Вгір. о. Мироновичеви дякуємо ще з окрема за глубоко відчуте, ира- іцальне слово а а. Дякову за приїзд на поми- пальне богослуженє на дни 3 марта Неменьше сердечну подяку передаємо Вив. Паням: Любо- вичевій з Острова, Мироновпчевій з Верезовицї, Матильдї Поховскій і Юлії' Лопатиньскій з Тер­

нополя, що не зважаю чи на лиху дорогу, при­

були на похорони. Слова сердечної подяки п е­

ресилаємо нашим Неоцїненим Сусідам, Вив.

Паньству, Марні і Петрови Двернїцким, що м ай ­ же до останних хвиль житя Покійниці не опу­

скали єї постелі, заняли ся устроєнє.м цілого похорону та зложили від себе па домовині ві­

нець. Щире Спасибіг хорови села Кипячки і єго діріґентцї, Насті Чикало та хорови з Товстолу- га під артистичним проводом учителя, її. Ме- тельского, глубока подяка Хвальним церковним Брацтвам з Кипячки, Товстолуга і Застінки, що прибули на похорон з процесиями, щирий по­

клін нашому доброму Сусїдови, учит. п. Тома- сєвичеви, Чесним Ііарохіянам Кипячки, Товсто­

луга, Застінки, що в числі понад тисяч осіб хо­

ронили разом з нами свою Добру Матір, а вкін- ци Всій нашій, близшій і дальшій Родині та Знакомим чи то за участь в похоронах, чи з а слова співчутя.

Від серця дякуємо також др. мед. Ренахо- ви з Тернополя, що незвичайною дбалостию і совісностию оточував Покійницю в часі Єі т я ж ­ кої невилїчимої, серцевої недуги.

Біль за великий, смуток за важкий, щоб нас могло стати в сій хвилі на иньшу подяку.

Кипячка, дня 16. л. марта.

о. ЇІосиф Студиньский, муж, др. Кирило СтудЛньский, син, Стефанїя Слюзар, дочка, о.

Длм.м, Слюзар, зять, Леонтия з В ахнянинів Сту­

диш, ска, невістка, Антонїя Сгудиньска, братани-

ця, Роман, Клим, Володимир Слюзарі, внуки,

Ірена Сгудиньска, внучка.