Ч. 101 Львів, Вторник, дня 7. (2 0 .) мая 1902 Річник VI
Передплата на »РУСЛАНА« виносить:
в Австриї:
ва цїлпп рік . . . . 20 кор.
ва пів року . . . . 10 кор) ва чверть рокт . . 5 кор на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число но 16 сот.
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руски х сьвят о о ‘|а год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Ру слана» під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциі' Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неонечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 30 с. від стрічки.
«шин рух І.
(+) Екропейске дневникарство звертає щораз частїйше і щораз більшу бачність на події, які ворушать Росию. Сими днями по
дав Резіег Ьіоусі простору і цікаву статю під наведеним в горі заголовком, яку тут подаємо в повній основі.
«В Росиї склали ся події, які є непе- речно познаками революцийного руху. Ко
ли в 1931 р. в цілій державі проявили ся на улицях політичні демонстрациї, а не лише робітники але й інтелїґенция стали ворушити ся революцийно, старало ся спершу правительство виступити супроти сего руху на небезпечну дорогу уступок.
Оно змагало до того, щоби обидві головні струї революцийні, студентский і робітни
чий рух, справити на законну дорогу і від
няти їм революцийну силу. Мінїстер иро- сьвіти Ванновский признав студентам пра во товариств і зборів, студентскі овґанїза- циї, читальні і бібліотеки. Рівночасно на- магало ся правительство прихильно настро
їти робітників і позволило відкрити робіт
ничі клюби, спілки і курси для власної на
уки. Сї устуики правительства є для сучас
ного положеня в Росиї неменше знаменні, як безнастанні вибухи революцийного по
жару в державі.
Сучасний революцшїний рух в Росиї, се вже не манїфестация купки змовників або не невинне зворушене студентів, лише вислїд довголїтного, економічного і інте
лектуального розвитку, який починає при
носити політичні плоди. Після смерти Оле
ксандра II. здавало ся, глядівши здалека, що в Росиї завмер всякий революцийний рух. Правительство розбило революціоне
рів, а реакция піднесла побідно голову.
Але як-раз в останних десятилїтях витво
рили ся ті вступні социяльно економічні услівя, які уможливили теперішний рево
люцийний рух. В останних двох десятилї
тях розвинув ся в Росиї могутний про- мисл і викликав економічний переворот, який зовсім змінив характер кріпостної Ро
сиї. Міста почали скоро зростати, всюди добувано богаті скарби природи, комунї- кацию розширено. З одного боку витвори
ли ся зароди міщаньства, а з другого роз
винув ся робітничий рух. Сї обидві су
спільні верстви, як-небудь в своїх інтере
сах собі суперечні, підкопують однаковим способом абсолютизм, позаяк розвиток сих верств стоїть в суперечности з абсолютиз
мом. їх політичні і социнльні почуваня на- магають ся розбити обсолютну форму у- прави кріпостної Росиї. Міщаньство дома- гає ся свободи праси і зборів, участи в управі, самоуправи і власної свобідної у- частн в своїм розвитку. Міщаньство може розвинути ся лише в* конституцийній дер
жаві і виробити ся на політичну силу. Ще могутнійте пруть пролєтарні і социялї- стнчні почуваня робітників на дорогу бо
ротьби за конституцию. А хочби иравитель- ство як ревно дбало, то одну верству під
держувати привилєнми, то другу успокою- вати уступками, то не
всііієздержати раз вже початого розвитку, який звертає ся
проти абсолютизму. Де вирівняє ся одна суперечність, -так повстає десять иньших.
Роволюцийний рух в Росиї відносить ся властиво до шістдесятих років минув- шого столїтя. Ворохобня декабристів при вступленю на гірестіл Миколая І. була війсковою змовою, яка сим разом відогра- ла ся поза палатою, але не революцийним вибухом пригнетеної верстви. Літературний кружок в Москві в сорокових роках, в я кім верховодили Бєлїньский, Герцен, Оґа- рев, були лише теоретизуючими конвен- тиклями, які з диялєктичних і метафізич
них основ геґелїяньскої фільософії в ро
зумію лівого крила сеї школи видобули політичні і социяльні висновки. Також лі
тературна діяльність Герцена мала з за- границею спершу теоретичні прикмети і не опирала ся на ніякій політичній орга
нізацій та не проявляла політичних дома-
; гань.
Перша революцийна подія в Росиї проявила ся в 1866. р., коли бувший сту
дент Каракозов стрілив- до царя Олексан дра II. Тайне товариство, до якого нале
жав Каракозов, складало ся з студентів московского і иньших університетів, які тоді були під впливом радикальних і мате- риялїстичних ідей тогочасних. Тайне това
риство звало ся «орґанїзациєю* і виступа
ло на зверх яко невинне запомогове това
риство для студентів, щоби тим лекше за крити революцийні пляни. Так само як Каракозов був діяльним між студентами терорист Нечаєв, ученик Бакунїна, який в роках 1867—70 розвинув в Росиї вельми живу революцийну діяльність. Під впливом сеї революцийної роботи Нечаєва вибухли вже в 1869. р. непокої між иетербурскими студентами з революцийними прикметами.
З початком сімдесятих років виступа
ють в Росиї »народники*, приятелі народу.
Студенти почали «іти в народ*, як тоді говорено, щоби пригнобленим народним верствам нести волю і сьвітло. Студенти і студентки покидали свої і чужі універси
тети, одягали ся в хрестяньску або робіт
ничу одіж і йшли в нарід учити, просьві- чувати і проповідувати революцийну ідею.
Рух сей захопив цілу державу, поки пра
вительство в 1874. р. громадним увязне- нєм 770 осіб, з яких багато вислано на довгі літа в Сибір, не згнобило сего руху.
Поміж тими 770 находили ся знані опісля в сьвітї Степняк, кн. Крапоткім і ГІеровска.
На се громадне увязненє відповіли сту
денти петербурского університету демон- страциями і забуренями, які відбули ся в мурах університету.
З кружка «народників* витворило ся сторонництво »Земля і Воля«, яке задума
ло аґрарну революцию і почало послугу
вати ся політичним тероризмом. Однак правительство хватило ся найстрашнїйшого гнобленя і розпочало славний процес 193-ох.
Найменший підзор політичної нельояльно- сти вистарчав, щоби когось вислати яко небезпечного в далекий Сибір. Дня 24.
січня 1878 стрілила Віра Зазулїч на пе- тербурского городоначальника Трепова, ио- заяк він велів політичного вязня Боґолю- бова бити палками. Вже з нагоди увільне- ня Віри Зазулїч устроїли петербурскі сту
денти політичні демонстрациї. Безпосередно післи того вибухли на всіх росийских уні
верситетах неспокої з визначно політичним характером. Около 600 студентів видалено Із самого Петербурга. Петербурскі студен
ти вручили тодішньому наслїдникови пре- стола Александрови адресу.
Страшне гноблене правительства спо- 1 нукало революціонерів до нової тактики. — і Тероризм, уживаний доси лише случайно в порозуміню противної акциї супроти гно
бленя правительства, став тепер системою.
В 1879 р. розпало ся сторонництво «Зе
мля і Воля« на два сторонництва «Чор
ний Переділ* і «Народная Воля*. Ся о- стання зробила тероризм програмовою за
садою і почала таку боротьбу супроти цари
зму, яку ледво яке революцийне стороннпц- тво провадило. «Народная Воля* ухвалила згладити царя Александра II., що викона
но 1. марця 1881. Між змовниками, що у- били царя, було найбільш бувших студен
тів. Перший, що кинув динамітову бомбу, був 21-лїтний студент Рісаков. Убійство ца
ря Александра II., се найбільше револю
цийне діло «Народної Волі*, було також почином єї упадку. Нарід не ворушив ся по убійстві царя, залякане правительство охолонуло скоро і розбило громадними у- вязненями і так ослаблене сторонництво, котре тимчасом, усумнивіпи ся що-до сво
єї програми і тактики, кілька років прове
ло в бездїйности. Ся непевність револю
цийної війни ослабила також студентскі розрухи, які тепер проявляли ся лише яко слабі демонстрациї в 1882. і 1883. р. в деяких унїверситетских містах.
(Копець буде).
До в
{Подав Ол. Сушко).
Отверте письмо Романа Брандта (професора в Мо
скві) до видавця сего видавництва.
Внесена Педагогічного Товариства — мимо їх уміркованя — звернені передовсім против найбільших сьвятощів росийської Графіки — против і , та при тім серед загалу не підняв ся ні один голос в користь І'. Чиж можливо, щоби Ви вставляли ся за і-? Мені здаєть ся, що Ви від
чуваєте для і те саме чувство, що і я про нього говорю в моїм викладі (48 стр. на долі), однак се не значить, що ми пересьвідчені о хіснї сеї букви. При уживаню і виявляєть ся род яко
гось поважана перед стариною, та рівночасно легковаженє істориї:
В XX столїтю уживати букви, яка можливо десь в XII в. була пригожою, — се є грубий а- нахронїзм. Впрочім наша правопись зовсім не є якоюсь стариною дубовою, яка заховалась до наших часів. Колиб так було, то я двигнув би в пері д археольоґічне Товариство, а навіть за жадав би підмоги полїциї, щоби вратувати сей інтересний намятник з варварських рук нерозу
мно загорілих реформаторів. Ні! Правопись — се п лян, що після нього повинні усі письмен
ники будувати нові будівлі, а такий плян, коли він перестарілпй, треба його конечно перероби-
2
ти і приноровити до єствуючнх вимог. Можливо, що для нас фільольоґів мозільне вивчене отсьо- го і справді є немалою нагородою, коли нам в формі жені приходить на думку цілий ряд зву
кових перемін; одначе чи ся нагорода, присту
пна жмінцї фільольоґів, є достаточним відшко- дованєм за труди мілїонів иньших людий ? По усуненю того і лучили би будучі учені ті самі історично-порівнуючі спомини з буквою е... На- учна обробітки порівнуючої граматики славян- ських мов вже би зовсім не потрібувала утер
піти від усунена новоросийського і . Або може і корисне для студентів фільольоґів? Ні, не ко
рисне, але шкідливе. Як часто приходило ся мені читати в рефератах наших студентів заки
ди, звернені против поважаних монахів, будьто би вони не вміли відповідно уживати її а се то
му, що вони писали т де через е, а обитіль че
рез •&! Оттак виглядають плоди недоуцтва, гір
ше як незнаня. Тим менше корисним показуеть ся і для звичайних смертних. Вони виносять зі школи менше-більше оттаке понятє про і : «є в російській азбуці одна буква £, яку дуже тяж ко відріжнити від е, що я щасливо осягнув (або й нї)«. Справді дуже хороше та корисне знане!
А кілько то дорогого часу мар уєть ся на при
своєне отсих мудрощів! Крім того здаеть ся ме
ні, що пануюче серед широкої громади упере
джене до нашої фільольоґії, се іґнорованє язи кових дослідів, треба головно тому приписати, що шкільна граматика вважаєть ся передовсім наукою о уживаню букви й та иньших схола
стичних премудрощів.
Що відносить ся до питаня, чи отворенє ортоґрафічної борби як-раз тепер є на часі, то і я сам нишком сумнїваю ся — з огляду на иоиятливість росийської громади (стр. 29)... Одна
че я не міг довше ждати: бо хто знає, чи я сам міг би числити на більшу особисту повагу, як єї тепер маю, а житє мабуть клонить ся вже до кінця... Та й так впрочім мав я в р. 1899.
особлившу принуку: я хотів зібрати маленький даток на «Народний Дім» в Будишинї, а що
«дехто» вагав ся позволити мені мати відчит про Міцкевича, тому й я рішив ся дати волю моїм, від років збираним материялам до право
писного питаня (про Міцкевича мав я опісля в Товаристві Приятелів наук иубличний відчит, який появить ся в сьвяточній книжці, виданій в честь Николи Іл. Стороженка). Мені здаеть ся, що я виступив в відповідну хвилю, коли саме тепер на порядку дневнім реформа середних шкіл зі зміною та розширеним научного пляну.
Обставина, що побіч молодечого царя маємо міністра просьвіти з військових вругів*), здаеть ся, спрняти-ме отсїй баталії против схолястики.
Також научний погляд на росийську мову тепер
*) Як знаємо, тепер, після смерти Сіпяґіна, віє в міністерстві нар. просьвіти зовсім против
ний вітер. (Зам. переклад.).
14)
КОРНИЛО УСТНЯНОВИЧ.
К А В К А З . !
{Розвідка етнохрафічно-історична).
Таким коршуном чинили Кавказця єго з в и -1 чаї, а передовсім дика і величава природа гір, що его виховали. Кавказкий хлопець ріс і ви хо-' вував ся па хищника, бо навкруги себе не ба
чив нічого нньшоїо, як тілько грозу, розбій і хищпицтво. Пасучи вівці в лісах, в полонині ба
чив він серну, як пнялась по скалах, як пере
скакувала пропасти страшенні, або кидалась в безвісти тай гибла в меткій утечи перед лю
тим рисьом. Він бачив, як каменя метом падав кавказкий орел на ягницю, як меднідь ударом лаби вбивав ему вола, як без потреби вовк з а гризав нераз цілу отару... і серед такої війни у природі, не показуючої ні доброти ні помилува
на, а бодай пошанована чужої власности, ста
вав він так диким як она і так само хищним і безсердечним. А нридивляючи ся тому, як гірскі потоки уносили з собою і ту жмінку зе
млі, що єї засіяв — ставав він не менше погу- бним для окруженя. Боронячи своє стадко перед І наиастию зьвіря — як зьвір споглядав він на |
значно підніс ся — бодай у більшости учителів
— не надармо в останних десятилїтях обзнако- млювано студентів з справдїшними питоменно- стями та відносинами славяньских мов між со
бою. Вже той добуток в нашім Педаґоґічнім Товаристві, на який я сам не числив, сьвідчить о поступі: в 60 тих роках не осягнули правопи
сні наради в Петербурзі побідного вислїду, як тепер петициї до міністерства. До еьої просьби задумує прилучити ся ще більше педаґоґічних провінцияльних товариств (можливо в детайлях з деякими змінами). В Академії побіч Фортуна- това можемо числити на Корша і Ш ахматова, против нас може бути Соболєвський... Вони під
несли вправдї свій голос за 4 в тих случаях, де після етимольоґії і вимови (т. є. як а) воно є оправдане, одначе вони з невностю не муть на
лягати за уживанєм тої букви в щоденнім жи- тю в теперігпний спосіб, вздовж і поперек, а ще менше після иньших, зовсім самовільних правил.
Я все читаю Ваші статні в «АгсЬіу-і» з ве
ликою увагою та й Ваша зам ітка «гиг Т гапз-' зсгірііоп» (XX., 432—3) не уйшла моїй увазі.
Одначе поставлене такого питаня перед громадою необізнаною з латинським письмом | західних Славші — видало ся мені невідпо-1
БІДНИМ.
До правописного питаня відносить ся та-і кож Ваше пояснене дїєіменпика итти (XXIII. 586). І Я придержую ся вияснена Буслоєва, що д ( о ч е - ' видно не яко таке, але лишень як подвоєне т) ’ ввійшло в дїєіменник з часу теперішного (стр. ! 49, зам. 53., порівнай Морфол. стр. 463., зам. 3).' Форми ить нема (старопольське іб — очевидно
— годі брати під увагу), а воно було би задер
жало ся, як ось пить, вить, дать; старинне итьти має ь, думаю, як знак мягченя, а крім того щ е ' й тому, що стара ортоґрафія не знала подвоєна співзвуків.
Що відносить ся до слова фйда (Агсіііу, XXIII., 537) — то я годжу ся, що нема жадної підстави говорити про німецький вплив, одначе мені все ще видаєть ся найбільше правдоподіб
ним моє вияснене, поміщене в Варшавських і Р. Ф. В. XXIV., 150., т. є що також Славяни починали числити від неділі, тому, понедіїльник, вторник, четверг, пятниця, і так вже у Добров- ського (Сіа^оііііса, стр. 78.), який здаеть ся пер
ший підніс гадку нїмецкого »Мі і і\уосЬ«. Антон пішов противною дорогою (стр. 160).
В надії, що Ви своєю помочию улекшите нам вложений на нас тягар, остаю з правдивим поважанєм
Ваш Роман Брандт.
Мужицькі розрухи в Росиї.
До редакциї «Буковини» дійшов опис розрухів, гектоґрафований на піваркушовім, то- чуже стадо з неиовздержимою кортячкою: схо-[
пити щось для себе, хотьби й мав і більше як]
єго сусід і як вовк жевривий нищив усадьбу чужу безсердечно. Він знав, що завтра, як з а спить, не вчує, єму так само вчинить єго ворог і гиб як зьвір — бючись до останка, або як олень кидав ся в безодні, коли не міг вже спа
стись від неволі.
Те посьвідчає вісїмдесятилїтний досьвід потомків Запорожців на Кубані, те й показала послїдна кавказка війна. Черкес не піддавав ся і полкови цілому — каже Владикін’) — і гиб нападаючи, або умирав від голоду і стужі, з а гнавши ся в неприступні верхи і сніги... а не піддавав ся Москві.
Такі племена на довго ноработити не були в спроможності! орди степові. їх можна було ограбити, їх можна було угнати нисоко в скали і сніги, де вже ніхто не поліз за ними, але за панувати над ними — кому й який хосен? »Чу- рек і сакля» тай кошара, всьо то не лакоме для степових орд. Длятого они хоть і налітали сотнями тисячів на ті гори, то не на ті гори, а на шлях в Грузию богату. Верховинці, виперті зразу масою орди в верхи, отямлювались скоро, спускали ся нечаянно в низ і безнастанними наиадами чинити мусїли неможливим пробуване всякій орді в верховинах Кавказа.
’) Путеводитель по К а в к а зі.
тенькім папері — неофіцияльна часописи, котра сповняє важну роботу, бо інформує західну Ев- ропу про правдивий стан розрухів:
Селяньскі розрухи зачали ся з початком цьвітня 1902. р 3 початку в Карловцї, констан- тиногородского уїзду, полтавскої ґуб., де нахо
дять ся добра великих князів Меклєнбурґ-Стре- лицких (около 40.000 дес.). Недовго перед тим повернули в село Карловку 300 селян після крайно невдачного заходу, переселити ся в у- фримску ґуб. Нічого й говорити, що положене вернувших переселенців було страшенне. Они лишили ся майже без ніяких ередств до житя.
Многим удало ся однако яко тако завести лад, а навіть обробити собі з осени троха землі. Они надїяли ся одержати весною зерно в позичку для сїйби, але позички не дочекалн ся і були примушені купувати зерно, для оброблепого по
ля за позичені гроші. Між иньшим звернули ся они також до Ш айдемана, управителя велико
княжих дібр. Сей вихіснував добрий случай, за правив в них страшну ціну, а потім і зовсім відказав, ізза незвісних причин, продажі зерна.
На сій підставі й виникнув замір селян, привер
нути нарушену справедливість. Они виїхали з плугами і заорали 2.000 дес. княжої землі, і на
брали собі із княжих гамбарів зерна для сїйби.
Потім розрухи селян ширили ся з вража
ючою скорістю по константиногородскім у., пе
рейшли на валківский у. харківскої ґуб. і захва- тили його майже цілком. В полтавскій ґуб. був ґрунт підготовлений для таких сильних розру
хів нелєґальною літературою. Бистрий же ро
звиток розрухів у валковскім у. обяеняєть ся злою системою зглядом економічного поліпше
на. Той уїзд і без того стояв на низкім уровинї економічного добробиту після сильного неуро- жаю. Зарядили по волостях список тих, що по
требували позичку для сїйби, но сі списки л е
жать єще до сего часу в м. Валках, хоть час сїйби давно вже минув. Так ведуть ся в Росиї
«продовольственньїя кампаній».
Всюда бунт селян вилив ся в одну форму
— забирали з паньских економій зерно, знаря- ди, худобу і т. п. і лиш в рідких случаях гра
билн і палили помешканя. Сцени виходили ори
гінальні: являють ся селяни на добро (звичайно з 10—12 верств віддалене) і без ніякого на
сильства, бійки, шуму починають розбирати
«паньске добро», мов би вертали собі у них за
бране добро. Дідичі або загодї удиряють, або сидять смирненько. А вслід дїдичови, що утікає, несуть ся глумливі оклики: «ті
кай, пан, тікай!» Достовірно звісно про таке розбиране слідуючих дібр: Волікова (полт. ґуб.), Павлова (село Нагірне, полт. ґуб.), Ілушкова (зем. нач. валк. у.), Орлова (с. Михайлівна, в. у.), Задонского, Сухомлинова (близь Миньківскі), Кузьминова (близь Миньківскі), Кузьминова (близь Снїжкова), Почтеннова (близь с. Ковуч), Корсуна (богатий селянин, близь Оґульцїв, спа-
Однак при всій дикости своїй, цінили Чер
кеси високо богатирскі пісні і взагалі поезию.
Без балалайки (однострунна скрипка) і без сьпі- ву не відбували ся у них ніякі торжества.
І танець любили они. На весїлю і при инь
ших нагодах танцюють они при звуках балалай
ки, пищавки (фуярки) і бубна танець похожиіі на козачка. На весїлю відбуває ся цікавий обряд розтинаня ґорсета. Дівка ходить вже з літ дитинних зашита в ґорсетик з овечої на біло ви
правленої шкіри; який доперва «молодий» на весїлю своїм кінджалом розтинає».
Похорони відбувають ся також з піснями і майже так само як у Мінгрелів з одним додат
ком, що к заритому в землю Черкесовії підхо
дить алунті то є: черкеский мулла і — коли всі жалібники на єго зазив відступили від мо
гили — дає мерцеви полезні науки на дорогу в рай.
Найбільше значінє мала однак пісня бога- тирска. Б ез Геквокво то є без чюета сьпівака Черкеси не ходили на війну. Русинам були они давно знакомі... ще за хороброго сина «равно- апостольного князя Владиміра — «иже за р й за Редедію передч. ігьлкн Касожскими».
(Дальше буде).
з — лено все до тла), Духовского (с. Меччик), Фю-
лера (зем. нач. около Валок, помешканє спали
ли), цукроварню Молдавского (близь Коломака), паровий млин Кузьминова (близь Валок), цукро
варню Кенїґа (с. Гути, богодух. у.). Спис сей під кождим згладом неповний, особливо для пол тавскої ґуб. Кромі того прийшли в більших мі
сцях на підмогу дїдичам війска (з Харкова пі- слано всего майже 2 полки і майже цілий ко зачий полк). Так, козаки охоронили добро кн Ґолицина і Шіркова (Стар. Володачі), Шідлов- ского (с. Знаменске, тут встиг становий до при
бути козаків розігнати «близьких» і «дальших»
селян), фабрику Кузнецова (с. Пуди) і кілька ді 'р в округ с. Гуляй-поле (Змієв. у.), на добрах кн Сьвятополк-Мірского (близь Люботіна стоя
л а навіть артилєрия).
З прибутєм войск картина скоро міняєть ся і починаєть ся масове зьвірске катоване се
лян. Козаки доходили майже до нестями. Явив
шись напр. в с. Знаменьске, они заявили, що сейчас Губернатор прочитає «маніфест» і щоби селяни зібрали ся длятого на одно місце. Коли селяни зібрали ся, їх окружили козаки і збили но зьвірски. В с. Ст. Володачу харківский Гу
бернатор кн. Оболенский (той сам, що був від
значений царским ордиром Владиміра за своє зьвірске поступованє з селянами. — Прим, ред.), що пробував на місця розрухів більш тижня, вибрав 15 селян, більш винуватих, по його гад
ці, і приказав висічи. Так поступають собі і на далі. Відбирають у селян добро дідичів і січуть прямо безпощадно. Иньші приходили з власної волі і вертали «награблепное», але їх так само не жалували. Тепер селяни виводять ночию все, що не можна сирятатн і кидають у яруги і т. п.
Загалом настроєне піднесене. Селяни поражені таким надзвичайним явиском в своїм житю.
Многі розуміють під попавшим їм нелегальним иисаням «маніфест» від царя, написаний золо
тими буквами (інакше їм непонятне ціле бала- канє про царску «золоту грамоту», котра відда
ла їм всю землю дідичів). Але жостокість і не приказані насильства заставляють їх додумува
ти ся, що всі «начальства* за дідичами, а не за селянами. 0 вооруженім опорі війскам нічого не чути. Звісні тілько два случаї. коли застрі
лили коні звід селян, що утікали. Козаки пово
дили ся страшенно: самі били селян, грабилн їх, ґвалтували женщин. Ж адні скарги нічого не помагали. Та й що тут за скарги, коли саме
«его сіьтельство» кн. Оболеньский заявив висі
ченим селянам: «Ото вам, мерзавцї, по ЗО ба
тогів за то, що рабували, а ще ЗО від мене!»
Той Оболеньский так загнав ся, що переступив
«Височайше» припоручену йому Губернію, почав ловити селян полт. ґуб. і казав висічи навіть одного старшину, котрий не хотів перед него явити ся. Полтавский же Губернатор Бельгард вів себе по людскому, за що, як зачувати (так і стало ся — прим, ред.) буде перенесений. ІІе- тербурскі власти всім тим дуже стревожені то
му, що кілька полт. дідичів післало міністерству внутрішних справ телеграфічну жалобу на без
чинність властий. В послїдних днях приїхали в Полтаву новий мінїстер Плєве і віцедиректор .дем. полїциї Поярков.
Н о в и н к и .
— Календар. В і в т о р н и к : гр.-кат. Явлене Креста; рим.-кат. Бернарда. — В с е р е д у гр.- кат. Иоана; рим.-кат. Олени.
На нинїшних загальних зборах „Просьвіти*
явило ся звиш 150 членів товариства. Між при- сутними є немале чи ло селян навіть з подаль
ших закутків краю. Збори отворив голова това
риства нос. Романчук. почім відчитано протокол з послїдних заг. зборів, а опісля справозданє з дїяльности товариства за послїдні два роки.
Над справозданєм відбула ся оживлена диску сия. О год. І 1/} пополудня збори тревали дальше.
— Руска байдужність. Ми вже підносили раз справу організацій руского дневникарства, як єї недостаток дає ся відчувати і з огляду на ста- новиско наших дневникарів серед суспільности і з огляду на деякі загальні справи доторкаючі всего дневникарства. Отеє з нагоди з’їзду сла- вяньских публіцистів мусимо на жаль знов скон- статувати лихі наслідки такого стану. Сей з’їзд тим важний, що через взаїмне пізнане ся з пу- блїцистами-Славянами та через виголошені там реферати виробляє сявзаїм на опінїя про себе. А що публіцисти як-раз мають найбільше спро-
можности свою опінїю ширити між загалом своєї суспільности, тож і заступництво на з’їзді публіцистів набирає чималої ваги. А як відне
сли ся Русини-Українцї до сего з’їзду? На тре
тім з’їзді в Дубровнику не було нікого з .Укра
їнців, так що на брехні Вєрґуна мусів відпові
дати хтось з Поляків... в обороні нашої нациї.
На теперішний з’їзд в Люблянї кацапи скон- сиґнували цілу шайку: Мончаловекого, Маркова, Вєрґуна і Алексевича як заступника «Православ
ної Буковини». А з руско-україньских публици- стів поїхав один-однїський др. Франко, як ре дактор місячника »Л. Н. В.» і ніхто більше з дневникарів так, як би ми лише літературну ролю відгривали в сьвіті, а жадної суспільно-
політичної. Очивидно, що в сій абстиненциї го-1 ским вульканом, ловну ролю грають материяльні средства, на які і їздити.
не може здобути ся приватна мошонка р ед ак -! Звісний метереольоґ Фальб замістив в бер- торів. Але редакциї в інтересі своїм власнім і !линьскім »Та£еЬІаМ-ї« фей ієтон про катастрофу в інтересі цілого руско-украіньскої публіцистики на Мартинїцї. Він приписує вину смерти тілько повинні би самі покривати ті кошти, щоби на людей їм самим тому, що поселили ся так славяньскім з'їзді репрезентация нашої иублїци-' близько невигаслого ще вулькану. Дальше стики не виглядала, бодай чисельно, як який Фальб каже, що вулькан нечинний через дов- прихвостень кацапского табора. Як сумно ми гий час є тим страшнїйший, бо Гази і пара ма- виглядаємо на сім з ’їзді показують числа за- ли час нагромадити ся в значній скількости. На ступників других австрийских Славян. І так при- основі власних дослідів Фальб ставить свою хало на з’їзд 39 Чехів, 25 Поляків, Хорватів т ^ р и ю вибухів вульканів, яка основує ся на 22, а навіть Словаків аж 11, крім 44 заступни ! вщношеню напору Газів у внутрі землі до ти с ків словеиьскої публіцистики. «Галицко-рузских», і неня воздуха на верху землі.
Альфонс XIII іспаньский король вступив передвчера на престол, після проклямованя єго повнолїтности з укінченим 14 роком житя. Ко- як вже згадано, прибуло 4, а Українець аж 1!
— Дирекция тов-а взаїмного кредиту «Дністер»
подає до відомості! своїх членів, котрі вплатили і
цілий уділ 50 К, що ухвалену загальними збо-,Р °нация відбула ся дуже торжественно при рами дивіденду від уділів в висоті С°/в, можуть
підняти в касі товариства в годинах урядових:
9 —12 перед пол., і 3—5 попол. Заразом проси
мо і взаємно всіх членів, що не підняли єще дивіденди за р. 1897. і 1898., аби ту дивіденду відобрали найдальше до 1. жовтня с. р., бо по тім часі перенесена зістане дивіденда за р. 1897.
і 1898. по мисли статута до фонду резервового і виплачувана не буде.
— Др. А. Могильницкий, адвокат в Рогатині, вже на стілько подужав, що повернув зі Львова до Рогатина і може урядувати в своїй канце
лярій.
— Королева Наталія в рускій церкві. З Риму пишуть до «Діла»: Дня 13. с. м. в церкві св.
Серґія і Вакха (при рускій колегії) відсьпівав о. прал. В. Левицкий при співучасти наших пи- томцїв торжественну Службу Божу, замовлену бувшою сербскою королевою Наталією, котра перейшла недавно па католицизм. Служби Б о жої вислухала королева в товаристві кардинала Уіуез-у-ТиІо, князя Ґіки і прочої дружини, при чім молила ся з руского молитвослова, і то ви
дана т-а «Просьвіти*. По Службі Божій задер
жала ся королева ще довший час у колегії та розмовляла з о. прал. Левицким про нашу цер
кву і наш обряд в Галичині.
Еміґрацийні аґенти і торговельники живим товаром уживають всяких підлих способів, що
би заманити в свої руки немудрих. Сими дня
ми перехоплено в околицях Черновець чотирох писарів громадских, які фальшували пашпорти для селян, що емігрували до Румунії і Америки.
Ж андармерия почала п и л ь н о слідити і найшла сю злучену шайку, котра в порозуміню з загра- ничними агентами вела справжню торговлю людьми. Показало ся, щ о писарі мали на услу- гах диєтаря при старостві. Він мав у себе пе
чатку старости, прибивав єї на сфальшованих гіашнортах, котрі давав старості до підпису.
Староста, видячи печатку, був того переконана, що всі урядові формальности переведено і під
писував. Як великі надужитя доси зроблено, го
ді провірити. Стверджено, що писарі входили в умову з хлопами і продавали їх або на Схід або до Америки в імени своїх заграничних аген
тів. Можна досадувати ся, що та сама спілка улекшувала торговлю дівчат до Стамбулу.
— Катастрофа на Мартиницї. Телеграми з Порт де Франсе, головного міста на острові Мартинї- ка, доносять нові подробиці з міста Ст. Пієр в часі вибуху вулькану Мт. Пелє. В готели найде
но помершого, який держав в руці кусень недо- їдженого хліба. З сего можна вносити, що жиль-
ці міста вигинули наглою смертию, мабуть в ' котрий схоче жертвувати 2 мілїони доларів, то наслідок удушена. Крім якогось вязня спас жи-1 він за сі гроші збудує такий воздушний кора- тє др. Артіє, який на нриказ Губернатора їздив і бель, що буде можна в нїм перевезти через оглядати вибухаючий вже вулькан Мт. Пелє і ] Атлянтийжий океан відразу 1000 подорожних.
провірити, чи він грозить місту Ст. Пієр, чи ні. і Імовірно синдикат американьских капіталістів Др. Артіє в повороті з вулькану замітив, що ви
бухи змогли ся, тому без надуми виїхав з Ст.
Пієр до Форт де Франсе і се єго урятувало. — З Нового Йорку доносять, що вибухи вулькану Мг. Пелє ослабли, і можливо, що невавом уста
нуть. Не знати лише, чи місто Ст. Пієр відбу
дують наново.
Крім вулькану Мт. Пелє почали вибухати иньші вулькани на Антилях. Найбільше нещ а
стя наніс вулькан Суфрієр на острові св. Він- кентия. Після донесеня «Ню-Йорк Геральду»
вулькан Суфрієр почав вибухати вже дня 5. мая і вибухав 9 днів. На острові весь той час було темно як в гробі, лише в кількох місцях остро
ва палаючі міста і хуторі плантаторів осьвічу- вали близьку околицю. Грубі хмари диму, пари, і попелу покривали весь остров, а море довко
ла него кипіло як в горшку. Страшнїйшого яви
ща годі собі представити. З населена острова спасли житє лише ті, що утїкли в хвили, як лише вулькан почав вибухати. Всі иньші уду- сили ся Газами.
В Мексику ожив вулькун Колїма, а ціле на
селене з околиці утїкло до міста Мансанїльбо, яке віддалене на 50 клм. від нулькану Колїма.
В Небрасцї горячі жерела і ґайзери, доси спо
кійні, бухають з більшою силою, як переділе.
Вулькан Нона в північній Америці почав на днях вибухати.
Рівночасно з вибухами вульканів в Амери
ці порушили ся вулькани в Европі. Коло Аячіо на Корсиці стало бурити ся море над підмор- а кораблям заборонено туда
співудїлї представителїв усіх пануючих дворів.
Мадрид прибрав ся у сьвяточні шати. Великі товпи і музики заповнюють улицї і площі. О 2.
год. пополудня король удав ся до палати послів в торжественнім поході, зложенім з 24 карит.
Король і королева реґентка їхали в послїдній повозцї. В палаті на трибунах запяли місця за- граничні князі, дипльомагичний збір, заграничні надзвичайні посли; салю виповнили посли і се
натори. По сході на салю корол засів на пре
столі і візвав послів та сенаторів, щоби сіли.
Реш та присутних стояла. Презес палати візвав короля до зложеня присяги. Король відповів:
„Присягаю на Бога і на евангелиє, що буду примінювати ся до конституциї і законів». Від
так удав ся похід до костела св. Франца дель Ґранде, серед шпалїра війок. Похід був велича
вий. Король ішов під бальдахимом, який несло 6 сьвящеників. В церемонії взяло уділ двох кардиналів і ЗО єпископів. Публнка не мала вступу до костела, а лише ґалєрпї занялп дами з аристокрациї.
— Горівка у войску. Селяньскі діти часто аж в войску приучують ся пити горівку. Нагоду до того дають кангини, маркетендри, що волочать ся всюди за войском, а такж е шинки по містах Нераз закорінює ся піяньство таки на добре межи вояками, а відтак, привчивши ся до го- рівки у войску, не покидають єї вже і пізнїнше.
Неодин господар приніс навичку до горівки з войска. В деяких державах заборонено воякам пити горівку. Перший дав почин до сего Гене
рал Гезелєр, командант корпусу в Мецї Він за боронив продавати горівку в кантинах і взагалі на маршах і в таборах. Се мало дуже добрі на
слідки. З а ним пішли другі команданти, а за добрим приміром тих командантів в Німеччині пішли францускі команданти, нарешті мінїстер війни у Франциї видав таку заборону для всего француского війска. Як страшно шкідлива го
рівка для вояків, показує ся з того, що в о- дній лише Бавариї за послїдних 10 літ тре
ба було в двоє тілько вояків перед часом пере
нести із лінії до запасної резерви задля вад серцевих, що походять від уживана горівки. З а те в ІПвециї, де піяньство значно зменшило ся, процент таких новобранців, щ і неспосібні до служби войскової, зменшив ся із 32 на 22 на сто. Коби то і в Австриї зийшла від м і
ністра війни така заборона, продавати горівку у війскових кантинах і на маршах та в таборах!
Велике з того добро вийшло-б для народу!
— Сантос Дімон в Америці. Славний винахі
дник бальона з кермою Сантос Дімон запевнює, що вели найде ся товариств > або підприємець,
війшов в уклади з Сантос Дімонтом, бо хоче забезпечити собі воздушний шлях перевозу че
рез Атлянтик. Сантос Дімон, котрий перебуває тепер в Сполучених Державах, і показує дійсні чуда при кермованю бальоном, поверне назад до Нового Норку, щоби устрої™ поїздки до
вкола статуї Свободи, через міст Еазі-Піуег і під Бруклїн-мостом.
— В однім році умерає па цілій земли майже 33 мілїони осіб, значить ся: на один день при
падає 91.554 осіб, на годину 3.730, а на мінуту 62. Пересічний вік ж атя чоловіка виносить 32 літ. Четвертина людий умерає не доживши 70 літ, а половина перед 17-ма літами. З 10.000 людий д ісягає тілько одна особа 100 літ, з 500 одна 90 літ, а з сотки от,на 60 літ; замужні особи жиють довше чим вільного стану. З 10.000
