Ruslan. R. 3, č. 97 (1899)

Ч. 97. Львів, Неділя дня 2 (14) мая 1899. Річник III.

» І

Передплата на »РУСЛАНА» виносить:

в Австри : на цілий рік . на пів року на чверть року на місяць . .

на цілий рік

За границею:

. 20 рублів або 40 франків

. 10 рублів або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

*

- --- — --- - .... •

12 р. ав.

6 р. ав.

З р. ав.

1 р. ав. •

»Вирвеш ми очи і душу ми вирвеці: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІІІашкевича.

І і

••►•-«І--- •№- ——---

• Виходить у Львові що д н я ; і крім неділь і руских сьвят і

1

0 год. 6-ій пополуднії.

Реданция, адмінїстрация і і

експедицпя »Руслана» під ч. 5 [ ул. Л ін д О го . — Експедицпя місцева в Агенцій' Соколовского І в пасажі Гавсмана. • і Рукописи звертає ся лише ; І на попереднє застережене. —

Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по ї 15 кр. від стрічки.

До угорскої угоди.

Хвилево угода автро-угорска занила п е р е д о в е місце у внутрішній політиці.

Нема дневника, що не розправляв би на сю тему. Комбінацій і здогади множать ся. Але взагалі замітно, що угорска цра- са с п у с т и л а з н а ч н о з тону. Ревіег ЬІоусІ, що недавно з такою нагальностию ударяв на австрийский кабінет, каже в вн- даню з 11. мая: »На конференцій' вири­

нули деякі суперечности, що остади неви- рівнані. Можемо сказати, що угорске пра- вительство не пристало на желаня австрий- ского кабінету. Ґр. Тун домагає ся удер­

жали віаіив ^ио. Чи більше нічого? Чи австрийский парлямент згодить ся на ми- тово - торговельний договор в істнуючій формі, наколи би ми пристали на залише­

не нової орґанїзациї австро-угорского бан­

ку? З віденьских дневників не можемо про се дізнати ся. Най би сказано нам, що хоче від нас австрийске иравнтельство?

Тоді і будемо знати, що нам жадати від Австриї за се або друге устунство». — Як бачимо, то Реві. ЬІоусІ рад би з ц іп и т и ся з Австриею методою жидівско-лїберальною.

На се 1ие§о Ні Ігаіїсо відповів Бецівсіїег УсІквЬІаІІ в сей драстичний спосіб в імени антисемітів: »Ґр. Тун без потреби їздив до ГІешту. Чейже можна було нредвидїти, що Сель не може відступити від своєї фор­

мул ки. Ся формулка придбала ему прези- дентуру кабінету. Не питав Сель ґр. Тупа, чи Австрия звільнить Угорщину від слова Банфіого, даного в Ішлю, то годі тепер так дуже панькати ся з угорским прези­

дентом. Най собі Мадярі! уложать свої торговельні відносини до Австрія с а м о ­ с т ій н о і після своєї вподоби. Не пере­

биваймо їм сеї забавки. Они зроблять своє, а ми с в о є . Побачимо, хто кого подужає?

А байку таки не віддамо панам Мадярам«.

Мадярами розриву, але може не в тій мірі, що Угорщина. В нас потерпіли би най­

більше фабричні коронні краї, наколи би ми не подбали завчасу про вишукане но­

вих ринків для нашої індустриї. Тоді тре­

ба би справді на серіо подумати про на­

буте китайского Фукіну, хоч би і на влас­

ну руку.

Не думаємо однакож, щоби Угорщина поповнила на собі самоубийство, дійсне — гаракірі. Длятого і не страхаємось так дуже тих погроз, якими заповнені угорскі дневники. Противно. Ми певні того, що пп. Сель і Люкач загостять н е б а в о м до Відня, щоби продовжити конфевенцию, на- вязану в ГІештї. Офіцияльний комунїкат про пештеньску конференцию каже навіть і виразно, що угорске иравнтельство »же- лає« продовжити переговори з ґр. Туном, коли такий-же офіцияльний комунїкат ав- стрийский каже лише ляконїчно; дальші переговори »не в и к л ю ч е н і* .

В найблизших днях буде угорский І сойм занятий зміною свого р е ґ у л я м ін у . Відтак має увійти на дневний порядок по- сольскої палати у г о д а з А в с т р и є ю . Ці­

ле питане прояснить ся проте невдовзі. На разі потребуємо лише трохи зимної крови

| і — терпеливости.

Нотуємо виводи обох сих дневників, бо оба они станули на крайнім становиску.

ГІо нашій думці, У г о р щ и н а не по- ів а ж и т ь ся р о з ір в а т и є д н о с т и т о р г о ­

в е л ь н о ї з А в с т р и є ю . Она ще не »при- способлена« до того. А як би розірвала, то сирівця свого не в и в е з е ні на всхід, ні на полуднє, ні на північ. Індустриї єї сусіди не п о т р е б у ю т ь . В Р о с и ї пра­

цює 22.4-83 фабрик з 1,426.755 робітника­

ми (1895 р.). Р у м у н ія ухвалила в 1887 р.

закон промисловий, дала новим фабрикам значні полекші, а недостатки свої на дея­

ких полях покриває промисловими вироба­

ми Франциї та Німеччини. Так само і Б о л г а р и н мала вже в 1895 р. 60 фа­

брик в руху, а С е р б ія подумала також в найновійших часах (1898 р.) про свою власну індустрию. Кудиж зверне ся Угор­

щина з своїм вивозом? А треба знати, що Угорщина жила доси понайбільше ав- с т р и й с к н м к р е д и т о м . Акцій австро- угорского банку находять ся рівнож у вся­

ких руках, лише не в угорских. Те, що дано Угорщині через намірену нову орґа- нїзацию австро-угорского банку, не подасть їй ніяка друга фінансова інституция. Коли давнїйше в надзираючій раді' сего банку засідало ледви 4- угорских горожан, то по новій організацій мала Угорщина одержати в тій раді половину заступників, окрему дирекцию в ГІештї і множество філій бан­

кових в краю. А і се не без ваги, що австро-угорский банк засилив доси Угор­

щину і на поли г і и оте к ар но г о к р е ­ ди ту. Всі ті корнети відпали би по евен­

туальнім розриві.

А чи значив би що голос мізерної Угорщини в хвилі, коли по експірациї те-

! перішннх торговельних трактатів нашої монархії з европейскими державами в 1903 році Угорщина схотіла би на свою руку відновляти ті трактати? Виравдї і Австрия потерпіла би богато на случай наміреного

Справа пос. Яворского.

Розмова пос. Яворского з дописователем Реяґ Ь1оу<1-а наробила більше квасу, ніж можна

і було надїяти ся. Ми вже згадали, що уступ з сеї розмови: . екзекутнвний комітет правиці по­

рішить ческо-нїмецку язикову справу с а м о

■ с т ін н о , б е з о г л я д у н а Ч е х і в , а лише в інтересі д ерж ави« зворушив дуже ческу нрасу.

і Нині приносить РоШік до сего уступу коментар і якогось польского політика, прихильного Чехам.

Ми не тикали би сеї справи, наколи би она не обходила цілої правиці і не була в силі, викли­

кати непрозумінь в хвили, коли правиця більше

1

Л Е В Л О П А Т И Н Ь С К ІІЙ .

„К о н к у р с н а м узка“

штука в 5. актах з м і с к о г о п о б у т у .

О С О Б И : Наталїя Вановичева, молода вдова.

Ярослава, єї своячка.

Ралсвич, вуйко Наталїі.

Любіна, єго жінка.

Ольга І ..

,, їх дочки.

Петро Коаацкий, їх свояк.

Н'ікодим Третяк, лїтерат.

Косоргг., укінчений богослов.

Др. Лачковский, директор банку.

прислуга Вановнчевої.

Андрій А нн а Листонос.

Післанець.

Парубок.

Дівчина.

Пендрак.

Річ діє ся в столици і в повітої в теперішнім часі.

місті

І обридло? Дивіть ся на него, що він виговорює на рідну жінку! Заздрісна? а хтож має бути з а ­ здрісною, як не ж інка? (наступає на него, він уступає серединою до дверий; до Слави) А кра­

сно, моя панночко, дуже красно! Ні, я вже му- ішу вам сказати раз усю правду до очий! Коли

| се єму не иомагає, то може вам поможе. (Ан- і дрій вертаєсь, хоче жінку вгомонити і тручає єї легко в рамя). Марш там до кухні, анї мені сюди носа не п оказуй ! Я сама буду прятати в покоях, а ти сиди там в кухнї! (випихає єго за двері через середину).

СЛАВЦЯ (що вже давнїйше відложнла з обу- ренєм робітку, підносить ся). Не викрикуйте, Анно, тут в покоях, ідіть собі до кухнї сварити ся. Звідки така сьмілість.

АННА (обертаєсь живо, взявш ись попід бо­

ки). Звідки сьмілість? А ви звідки маєте сьмі­

лість, моя паннунцю, вабити до себе чужого му­

жа? Га, що се, хто брав з ним шлюб: я чи ви?

СЛАВЦЯ (переходить зворушена на другу сторону; в голосі тремтять сльози). Ах того вже за багато! Я пожалую ся на вас перед па- нию. Такі обидн — я спалю ся зі встиду! З а

■ що я маю всьо тс терпіти? (еїдає назад на своє і місце і засланяє хусткою лице. — З а сценою і чути електричний дзвінок, вбігає Андрій).

А К Т І .

Гарно умебльований сальон. На ліво в глубинї кафльо- ва піч, перед котрою стоїть елвґанцкии параван. На право на передї ґарнїтур меблїв. Головний вхід середи­

ною. на ліво двоє дверпй до покоїв Вановпчевої і Слави, на право до робітні', на передї вікно. Право і ліво від

актора.

СЦЕНА І.

СЛАВЦЯ, АНДРІЙ.

АНДРІЙ (ніби то порядкуючи). ІІаннунцї скучно сидіти дома — (ніби залицяючись) а я си­

дів би і Цілий рік. Навіть за поріг не вигля- ‘ нув би...

СЛАВЦЯ (сидить з робіткою; зимно і згор­

да). Гм, прирівняв! Таж ви маєте жінку, своє ] гніздо, то і не диво.

АНДРІЙ (на пів жартуючи). Ей, що мені жінка! Тілько сварить та лає цілий день.

СЛАВЦЯ (обоятно). Скорше вам час минає...

АНДРІЙ. При ній? Ух! (бавить ся тріпач­

кою з перів в руках і підступає, несь.міло зир­

каючи). От, як я розмовляю з паннунцию, то мені так час злітає, що я і не стямлюсь. А жін­

ка то вже така заздрісна, що мені з нею житє обридло.

СЦЕНА II

АННА (заглядала через середину, чула по- слїдні слова і аж сплеснула в руки). Ж и тє тобі

2 як инколи повинна подбати о с в о ю ц іл іс т ь .

Польский політик оправдує пос. Яворского. Він каже; Нема підстав до зворушена, нема причи­

ни до політичних комбінаций. Польска делєґа- цня не предприйме нічого проти Чехів, що мо­

жна би назвати ворожим. Она не зрадить своїх вірних союзників. Делєґация польска жалує ще нині, що дала себе втягнути в звісну коалїцию з 1893 р. (?) Польскі члени екзекутивного комі тету правиці внскажуть с в о ю гадку о ческо- нїмецкій справі зі становища і н т е р е с і в к р а ­ го (не держави? Прим, ред.) і польского «Кола».

Яворский не міг сказати так, як про него на­

писав Резі. Ьіоуй. А наколи так сказав, то ска зав се лише яко голова польского «Кола», ро­

зуміючи, що польскі члени екзекутивного комі­

тету будуть на конференциї комітету заступати с а м о с т і й н і с т ь і ін т е р е с и П о л я к ів по­

біч інтересів парламентарної Оільшости».

Чи сими виводами обмив польский полі­

тик пос. Яворского з заміту єму зробленого?—

суд над сим лишаємо Чехам. Але додамо, що і провідники ческого народу в послідних часах о і н т е р е с а х п р а в и ц і судили так о д н о - с т о р о н н о , як се зробив пос. Яворский в ро­

змові з дописователем Рсзі. ІЛоусІ-а. Так, при­

міром, сказали недавно Чехи, що .правиця не м а є п р а в а , мішати ся в ческо-пїмецкий спір, яко справу д о м а ш н у Чехів. Чехи — сказа­

но — не мішають ся в нутрішні справи других коронних країв». Досить зле, що Чехам суть б а й д у ж н і справи польско-рускі, словіньско- нїмецкі або хорвартско-італїйскі. Справи ті п о- в п н н і обходити Чехів з огляду, що ані Руси­

ни, ані Словінці, ані Хорвати не відзискали до­

сі! національної рівноправності!. Як Русини, Сло­

вінці та Хорвати с т о я т ь н и н і з а п р а в а м и ческого народа, так винні і Чехи станути в обо­

роні і за права своїх союзників. Теория полі­

тична, яку висказали Чехи чи їх орґани о неу- містности мішане ся будьто в чисто домашні(?) справи других коронних країв, на скрізь еґо- істична і нельояльна. В правіти не сполучили ся з собою коронні краї а н а р о д и . Ми не зна­

ємо проте ніяких нетикальних справ коронних країв, а знаємо лише справи народів, сполуче­

них в правици, котрі чейже не можуть бути рівнодушні для правиці яко цїлости. Наколи пос.

Яворский заявив себе еґоістом, бо хоче диви­

тись на ческо-нїмецкий спір крізь окуляри поль­

ского »Кола«, то і Чехи заявили себе такими еґоістами, сказавши, що їх не обходять справи тих країв, де жиють їх союзні народи. Теория Чехів мусїла би в кінци довести до розбита правиці. Русини, Словінці та Хорвати не мали би дійсно ніякого інтересу нопирати Чехів, на­

коли у тих Чехів не находять взаїмности.

Про розмову пос. Яворского замічапє і N.

КеҐоппа, що мабуть дописователь Хзіег ЬЬмі-а зле вирозумів річ презеса правиці. Як би поо­

динокі клюби правиці станули на тім самім ста- АНДР1Й. Аннусго, Андзю, бій ся Бога, дзво­

нять, хтось надходить, цить...

АННА. Ага, дивись, як прибіг! Тілько пан­

ночка скривилась, а він вже тут. А як я ціли­

ми ночами (плаче) мочу сльозами подушку, то се єму байдуже! (крізь плач, але рішучо). Най іде хто хоче — мені всьо одно. Як тілько пані над'їдуть, я всьо розкажу. Я вже і так досить терпіла, (чути двоінок, Андрій що весь час мі­

мічно зацитькував жінку — вибігає).

СЛАВЦЯ (встає і нервово ходить по покою, чим довше говорить, тим більше вганяє себе в пересадний траґізм). Я не видержу того житя, я краще отрою ся, чим би мала терпіти що дня такі обиди. І за що? Чому ніби? Від кого? Леда від якої кухарки? Леда від льокая? Що я кому винна? Всі тут напосіли ся на мене, щоби мене загризти, збезчестити, затоптати в болото, за­

тратити мою долю!

АННА (визиваючо). Овва, не так то дуже!

Ми не є на нічиїй ласці, а їмо хліб зі своїх рук. Ми служимо вірно і кроваво заробляємо той кавалок хліба, (нараз, коли видить, що Славця не перестає плакати, вибухає собі пла­

чем і старавсь єї переглушити). Хиба кухарка, або льокай, то не людина, щоби над ними збит­

кувати ся, житє нам троїти? (обі ідуть, випере­

джаючись до дверий, белкочуть скоро щось не­

зрозумілого і плачуть на заводи).

нокпску, що пос. Яворский і Чехи в своїх ельо- кубрапнях, то лучше розійти ся, ніж в крити­

чній хннли дізнавати нелюбих розчарована.

Думаємо проте, що справа сих найновій- иіпх ельокубраций Поляків та Чехів повинна бути піднесена на зборах екзекутивного коміте­

ту правиці (25 мая) і всесторонно пояснена.

»8І"У«ч)які Хнпкі» замітив вже в одній статі, що Словінці не можуть бути звичайними с т а т и ­ с т а м и при рішаню національних справ. Язико­

ве питане в Австрія може бути порішене лише при увзглядненю всіх австрийских народів.

За тріпане по пальцях — пощочина.

Під заголовком . Политическія мьісли не-по- лмтк/га» ноявила ся в 3. випуску «Живого Слова»

літературно-наукового (?) орґану москвофільскої кліки знаменна статя, яку ,но гарпюгіа поміща­

ємо в дословнім перекадї. Автор вибрав собі за тему .Консолїдацию» і ось як говорить про неї:

Мир, загода, однодушність — все те дуже гарні і шановні річи, але лише тоді, коли они мають здорову вихідну точку та природний відклад.

Передовсім однак сторони, які заключують у- мову мусять мати па оці яку небуть обду­

ману спільну ціль або користь, що єї хочуть о- сягнути, ізза якої мусять ховати та окривати всі різькі, їм властиві черти своєго характеру та побуту та нриноровити їх до вдачі і терпе- ливостп противника. В противнім разі, коли не­

ма такої обдуманої цїли, не можлива є між сьвідомпми противниками ніяка загода, або вона обертає ся в нечистії фальшиву »сдєлку« що має на цїли лише вигоду одної, або другої сто­

рони обчислену на одну хвилину. Така загода є лише новою воєнною хитростю.

Таку загоду заключили перед кількома ро­

ками обі головні (?) рускі партиї в Галичині.

ГІрпнципіяльно різні собі партиї, що беззглядно виключають одна одну: »Старорусская« партия, що задержала своє .русскоє» імя і вітчину і партия сепаратистів, що відказала ся від сво­

єго «русского» роду і племени і на кождім кро­

ці поборює «русский» дух в Галичині. Що-ж спільного, сказати-б, може бути між сими дво­

ма екстремами? Яка спільна ціль, які спільні інтереси?

Але все таки було щось спільного між ни­

ми. Була се спільна безкровність, апатия, лінь.

Руским Галичанам - одній і другій партиї — надокучила і надоїла вже либонь вічна боротба, вічне напружене сил, постійне душевне роз- яренє. Так не можна ні зівнути, ні протягнути ся, ні заснути... А їм так хотіло ся, так дуже хотіло ся заснути! Але без заключеня догово­

рів та загоди спати не можна. Ніяково та не­

безпечно. Таким чином виринула та склала ся консолїдация галицко-руских вартий.

Та всеж таки по обох сторонах находили ся також відступні та хитрі люди, що приклада­

СЦЕНА III.

СЛАВЦЯ, АННА, РАЛЕВНЧ, ЛЮБІНА, АНДРІЙ.

ЛЮБІНА. Ходи сюди таточку, розбереш

!ся в середині, бо там на дворі така заверюха...

РАЛЕВНЧ. Але ту в хаті є ще більша заве­

рюха. (входять позавивані і розбирають ся зі шалів і футрів, з бацькорів і рукавиць на сцені, підчас чого Слав, помагає Любінї а Анпа Рале- вичови і старають ся закрити сліди свого не- давного зворушеня).

ЛЮБІНА. Що тут діє ся?

РАЛЕВНЧ. Кого маю честь застати... (пав- за, в котрій обі мовчать змішані).

ЛЮБІНА (показує на Анну). Тоту я знаю, як ся маєш Анно! (Анна цілує єї в руку і від­

ходить несьміло).

РАЛЕВНЧ (затираючи руки з зимна — ве­

село до Славці). Я вуко Ралевич — чи не за- ставєм Наталі дома?

СЛАВЦЯ. Ні, тіточка в театрі. Згадували про достойних паньства, що сподіє ся на свої імя- нини. Я сьмію також зачисляти ся до родини...

Цілую руки пані добродійки.

ЛЮБІНА (приязно). Чи не Славця? Зналам, знала єще отількою (показує). Гляди таточку се ровесничка нашої Ольдзї.

РАЛЕВИЧ. Дуже приятно пізнати. А листу мого не одержала Наталя?

ли до сеї консолідації!' єще друге, важнійте зна- чінє. Они числили на се, що зможуть в пітьмі консолїдациї не лише поладити собі на борзі та не замітно шоломи та списи, але також тим лекше в сій або тій справі піддурити та пере­

хитрити сконсолідованого противника. Они, хи­

трі «малоросси», не подумали об сім, що в про­

тивнім таборі можуть теж найти ся такі самі підступні політики, що числити муть на таку саму сконсолідовану тактику та мораль.

Таким чином по обох сторонах одна часть байдужно спала, ба навіть гнила, друга знов кидала ся тихцем на всі боки та хитрила. Такі то були висші цїли консолїдациї галицко-руских партий.

Однак на око придумано гарну та мило звучну покривку, та виставляло ся єї всюди на показ, чи треба, чи не треба було. Старий ко­

ник що його виїздили вже всі політичні обман­

ці сьвіта. На око піддержувало ся консолїдацию необходимостю економічного та політичного двигненя народа. Немов би то можна розділити народне житє на окремі, відлучці части. Немов би то можна відносити ся до них одною лише якою небудь стороною свойого єства, абстрактно та безкровно! Сього не було і не могло бути в отсїм случаю. Ні для економічного, ні для політичного, ні враз для якого небудь двигненя народа не зробили галицко-рускі партиї с п іл ь ­ но нічого. Вони вспіли лише всім разі зробити кілька партийних хитростий та довершити кіль­

ка своїх справок, а як і їм впрочім головно йшло •

А вибори 1897 року? А сей нечуваний до- сїль подвиг народного духа та самонізнаня? — чую обуроні гол.>си від Коломиї та Стрия та иньших міст цілої Галичини. Не побіда се, не заслуга се консолїдациї? Ні, панове! Ні побіда, ні заслуга, але просто-простісінько одна з під­

ступних консолїдацийних хитростий, яку мудро придумала одна, та на яку нодурному зловила ся друга із сконсолідованих партий. Що-ж в дійсності! дали народові! ті вибори?Крім сьо­

го, що наповнили тюрми рускимн селянами, — більше нічого. Друге питане, що дали вони одній і другій партиї? І що дали би серед иньших, більше сприяючих зверхних обставин? Консолї- дацийні вибори 1897 року були одним великим триюмфом партиї сепаратистів. Спільний комі­

тет поставив виключно їх кандидатів та цілий нарід двигав її ураз із руско-народною партиєю на своїх плечах та окупив їх своєю свободою і кровю, Так, прославлені вибори 1897 року бу­

ли торжеством виключно лише партиї сепара­

тистів!

А всенародне сьвяткованє 50-лїтного юви- лея народного відроджена галицкої Гуси ? А та сьвітла манїфестация 1898. року, що вийшла, сказати-б з одного серця? — крикнуть відтак львівскі любителі театральних представлень та штучок. Невже-ж се не побіда? Ні, се був та-

СЛАВЦЯ. Одержала; власне тіточка очіку вала паньства.

РАЛЕВИЧ. І тому забрала ся з дому? Га- га-га!

СЛАВЦЯ. Нині нова опера.

ЛЮБІНА. Наталя сама поїхала?

СЛАВЦЯ. Так єсть, взглядно в товаристі (послїдні слова трохи з прикусом).

РАЛЕВИЧ. Якто «взглядно» в товаристві?

СЛАВЦЯ. Нині були у нас на обіді дирек­

тор Лачковский і пан Косоріг. Відтак поїхали разом до театру на иремієру.

ЛЮБІНА. Чуєш татку? Сама в мужескім товаристві. Як можна так виставляти себе на людскі язики? (до Славці) Чомуж Славця не їха­

ла разом з Наталию?

СЛАВЦЯ. Тіточка не бере мене ніколи з со­

бою. Але за те сама не опустить ні одної за­

бави.

РАЛЕВИЧ (йовіяльно). Бавитись, то иньша річ, се ще нїчо злого...

ЛЮБІНА. Алеж таточку, ти завсїгда знай­

деш щось на оборону. Якби вона так бавилась, як слід бавитись, була би вже віддала ся до сего часу. Але так гуляти без цїли — се щось дуже злого.

РАЛЕВИЧ (сьміє ся). Га, га, га! чиста жі­

ноча фільозофия!...

ЛЮБІНА. І тота жіноча фільбзофия каже, що Славця могла би безпечно сидіти біля неї

кож хитрии, хоч меньше практичний підступ д р у г о ї сторони. Се був т р и ю м ф с т а р о р у с ­ к о ї п а р т и ї, єї с ь в я т о , при я к ім с к о с о л ї- д о в а н и й п р о т и в н и к , що н е п о л о в и в ся в пору, г р а в р о л ю с т а т и с т а і д у р а ч к а (!) І більше нічого. Більше ніякого значіня, ніякої користи не мала ся манїфестацня.

Я навів с'ї два факти як найбільше харак­

теристичні та важні. Але подібних побід та по­

ристий було богато. В однім разі раділа та за­

тирала зі щастя руки одна партия, в другім друга. Але народ, яко такий, не мав із сего ані навіть найменьшої користи, єго політичні ані економічні відносини не поступили ані на крок вперед. Противно, нолучена консолїдация мала на народне житє та тим самим і на житє обох короткозорих вартий дуже нездоровий та иога- , ний вплив.

Вони, сі партиї не доглянули із-за дерев лїса. Вони ганяли ся за своїми хвилевими хи­

трощами та спекуляциями, а не замітили, що застій ізза сего перемиря та лож їхнього нового положена витворюють в самій їхній душі роз­

клад, плїснь та гниль. Вони не замітили сего, що всьо, в чім лежить їх сила та житє, що стано­

вить їх підставу та суть, що всьо се раз-у-раз більше притуплює ся і придавлює ся в твердих рамах брехливих консолїдацийних умовин. Що їх дух ржавіє, енерґія ломить ся, що ціле їх єство обезпилює ся, нидіє та упадає.

І Бог знає, до чого довела би і чим за­

кінчила би ся ся сумна комедия, коли би на коисо.іїд шийне колесо не упав ненарочно той маленький волосок, від якого — по словам До- стоєвского — тріскає та ломить ся ціла машина.

Сим нещасним волоском була «противофоне- тичная» аґітация старорускої партиї, яка заго­

ріла поза умовинами консолїдациї. Ся аґітация повела ся успішно в народних масах та н о- в а ж н о п ід к о с и л а н а р о д н е п р о с ь в іт н е т о в а р и с т в о с е п а р а т и с т і в «П р о сьвіту » . До того степеня підкосила, що сепаратисти

вкінци запримітили се і обурили ся.

І прийшов консолїдациї «капут'ь». Сепара­

тисти заверещали на все горло, відказали ся від всякої спільности із старорускою партиєю, раптом і грубо зірвали з нею консолїдацию. їм відповіло ся. Пали обиджуючі слова, посипали ся пощочини...

І загоріла відтак стара, відвічна боротьба.

Она прочищує та оживлює гнилий воздух, під- нимає народного духа, підбадьорює народню енерґію, — ся боротьба, хоч она і як нищить, вже-ж таки сто разів она ліпша і користнїйша, чим брехлива, мертва, ледаща консолїдация!

З політичного поля.

В угорскім соймі прийде на дневний поря- ок найбліізших двох засідань справа реформи в льожі, а не тут висварювати ся зі слугами- Що тут зайшло було з кухаркою?

СЛАВЦЯ. Я встидаюсь навіть казати. Всьо­

му винна тіточка: лишає мене завсїгди з тими слугами — то вони і зпоуфаляють ся.

ЛЮБІНА. Щож она хотіла від Славці?

СЛАВЦЯ. Она... она зробила мені... сцену заздростн...

ЛЮБІНА (до Ралевича обурена). Но про- шуж тебе таточку. Служниця заздрісна о свого чоловіка?! Се вже крайність, які тут порядки.

РАЛЕВІІЧ. У нас на повіті не лучає ся щось подібного (з комічною скромностию), але тут в столнци: иньше паньство, — иньші слуги.

ЛЮБІНА. Пощо тримати таку голоту? Мал- женьство в службі — хтож то видав таке? Та вони певно заграбують для себе всьо, як ті круки.

СЛАВЦЯ. Тіточка віддавала сама кухарку.

ЛЮБІНА. Других віддає, а саму себе не може віддати! Се було би найліпше, якби про

себе подумала. ч

СЛАВЦЯ. Но-о! Тіточка мала такий завід в першім подружю...

ЛЮБІНА. Хороший мені завід: таку каме- ницю, що можнаб заміняти за село на Поділю!

СЛАВЦЯ. Та-ак, але небіжчик мав бути ду­

же прикрий чоловік...

ЛЮБІНА. Повинна була єму уступати. Він

реґуляміну, щоби унеможливити на будуче вся­

ку механічну обструкцию. По ухваленю нового реґуляміну буде сеся сесия закрита, а нова з новим реґуляміном сейчас відкрита. По ухва­

леню реґуляміну має Сель внести на стіл пре- зидиї соймової угоду з Австриєю. Чи перед тим порозуміє ся Сель з ґр. Туном? — покаже най- близша будучність. Угодове предложенє, як звісно, одобрене вже в соймових комісиях в тій формі, як єго зложили кабінети Банфі-Баденї.

В ческім соймі поставлено онодї інтерпе- ляцию до правительства в справі зраненого сту­

дента університету Ґромого. Нїмецкі дневники ударили сильно за те на ческий нарід. А о спіль­

но судове слідство викрило, то факт був такий, що чотири нїмецкі студенти, вертаючи з ре­

ставрації пізною ночию, напали на двох Чехів Кубра і Червінку з парасолями, стали їх бити, причім Курб в власній обороні зранив Ґромого ножиком в живіт.

Кн. Юрий кретеньский затягнув 2\Іг мілїо- нову позичку франків на поселене тих могаме- таньских жителів в краю, що в часі иослїдної війни втратили все своє майно.

В Брукселї заносить ся на бурю. Конфе­

ренції я делєґатів з оиозицяйних клюбів ухва­

лила викликати революцию (!), наколи би пра- вительство не схотіло цофнути свого виборчого предложеня, котрим намірило скріпити клери­

калізм в Бельґії.

Льондоньскнй кабінет під проводом Сельс- буріого ухвалив піддержати жаданя міністра анґлїйских кольонїй, Чемберлєна, до републики трансвальскої. Припускають, що Трансваль му­

сить підчинити ся тим жаданям, змагаючим до того, щоби чужинцям улегчити вступ торговель­

ний до землї боерів.

Рух студентский в Росиї.

Харків дня 8. н. ст. моя.

Господи, які тяжкі діла роблять ся у нас ' взагалі по всіх великих центрах, що до науко­

вої молодїжи, а у Харкові осібно. Сегодна 26.

цьвітня ст. ет. всі Харківскі мешканці були зди- і вовані тим, що місто начеб то проти недруга якого небудь, який ось-ось надійде, озброїло ся.

Куди-же пак! По улицях, тільки що сонечко по­

казало ся, почали вештати ся кінні козаки з на­

гайками на ноготові. Козаки-ж у нас у Харкові уральські, орда-ордою, все кирґізи найбільше, люті' і безмилосердні. Але козаки це ще не все.

1 Піхота кудись йде цілими баталїонами. ГІолї- цийні варти порозстановлювано усюди, де їх 'ніколи і не було. — Що де? — Чого це? — Куди це? — На кого вони? Питають ся один (у одного, нічого не тамлючі мешканці. Коли зго- і дом все визначило ся. Сегодня виголошені уря­

дом науковим по нашим всім трьом школам висілим в університеті, ветеринарному і техно- обсипав єї богацтвом, розкошами, а бажав тіль­

ко єї любови і слухняности.

СЛАВЦЯ. Коби не був старий, глухий і рев­

матичний, була би може любила і слухалась...

РАЛЕВІІЧ (перебиваючи). Отже тепер їй треба молодого, чуткого і кремезного чоловіка!

Годжусь зовсім з вами, панно Славцю. Я писав вже Наталі, що власне в тім замірі...

ЛЮБІНА (перебиває). Так є! Ми власне приїхали висватати Наталю.

РАЛЕВІІЧ. Тілько мамочко не так спішно.

Воно дасть ся єще видїти.

ЛЮБІНА. Пощо завивати в бавовну, коли є уже жених...

РАЛЕВІІЧ (перебиває). Алеж перепрашаю тебе, мамочко, позволь мені сказати слово.

ЛЮБІНА. Алеж перепрашаю тебе, таточку, позволь мені сказати моє слово.

РАЛЕВІІЧ. Тиж уже говориш від під го­

дини.

ЛЮБІНА. Не шкодить, (спір веде ся лагідно і забарвлений безпристрасним гумором). Я зможу говорити єще другої пів години. Я маю, слава Богу, здорові груди, а ти кашляєш єще від там- того року.

РАЛЕВІІЧ. Алеж тут не в говореню річ, мамочко. Тут дїлати треба проворно і осторож- но, щоби переломити упір Наталі.

СЛАВЦЯ. Даремні всякі змаганя. Тіточка хочуть на завсїгди остатись (з маленькою пере­

льоґічному інституті іспити, які згодила ся дер­

жати сама що найменьча частина студентів.

Остатні-же поклали не допускати їх до іспитів силкома й от то проти послїдних, а в оборону первих виступило військо. І сьміх і горе!Іспити під штиками! Чи чувано небудь де такого!?

Наприклад у технольоґічному Інститутові один, чи більше ротів піхоти сховано у стінах дворця, мов-би у залозї. По всім, бач, правилам стра­

тегії вони проти нещасних безборонних хлопят вирядили ся. Окрім того біля дворця стоїть сотня орди-козацької, всї коритарі заповняють нолїцияити — десятків з чотири їх, таке-ж саме й в остатних школах! І те у нас пішло під той час коли мирна конференция, викликана голо­

вою Росиї-ж, лагодить ся уладнати мир і спра­

ведливість у цілому сьвітї.

До звістки нашого кореспондента з Хар­

кова, додамо кореспонденцию 8Іоіуа роїзк-ого з Одеси, де так само збули ся при нагоді іспи­

тів розрухи студентскі.

В цїли наради, доносить згадана кореспон- денция, чи сідати до іспитів, збиралися унївер- зитетскі студенти по домах; в університеті не вільно їм збирати ся. Вислідила нолїция ті збо­

ри і в протягу кількох днів арештувала 57 сту­

дентів. Вчера був перший день іспитів для правників другого курсу. Замість кількадесяти зголосило ся до іспиту ледви шістьох.

Товии студентів окружали від вчасного ранку унїверзитет на Преображеньскій улицї.

Коли коло 10. год. перед йол. розпочали ся іспи­

ти, вбігло до салі кільканайцять студентів, що зголосили ся до іспиту, подерли книжки і па­

пері на шматки і доперва полїция поклала ко­

пець тим вибрикам. Арештовано звиш 100 сту­

дентів і відвезено до вязницї. Коло університету зібрало ся богато публики і она голосно зая­

вляла симпатию студентам, особливо женщини.

Чотири жінки арештовано, а городоначальник ґр. Шувалов покарав їх відтак 20 дневним арештом. Студентів, що перешкодили іспитова покарано 2 місячним арештом.

Побоюють ся тут розрухів против жидам.

Війскові патрулі ходять день і ніч. ІІо фабриках бівакує війско. Рабіни по еинаґоґах наказують молитви задля відверненя нещастя та вистері­

гана ся всяких причин до заколоту і незгоди з християньским населенєм.

Н О В И Н К II.

— Заходом читальні «Просьвіти» в Коцюбинчи- ках (в Гусятинщинї) відбуде ся дня 3 (15) мая с. р. (в понеділок) друге представлене театраль­

не »До Брязилії« Л. Лопатиньского. — Початок представлена о год. 6'/8 вечером. Чистий дохід на будову дому читальні в Коцюбинцях.

— Рада Надзираюча Товариства взаїмних о- безпечень і взаїмного кредиту «Дністер» відбула засїданє дня II. мая с. р. і уконституовала ся в сей спосіб, що вибрала Президентом дотепе- садою) самостійною, визволеною женщиною.

РАЛЕВІІЧ. Ага, отже Наталя терпить на еманципацийну горячку? Добре знати. В якім же напрямі показують ся симптомата хороби?

СЛАВЦА. Позвольте ласкаво добродію... жі­

ноче питане се не є хороба!

ЛЮБІНА. Славця терпить також на тото жі­

ноче питане?

СЛАВЦЯ. Я по части. Вправдї маю іспити і могла би заняти самостійне становиско, але думаю, що найсамостійнїйшим є становиско же­

ни, а найкористнїйшим іспитом — подружє.

РАЛЕВІІЧ. То здаєсь, вас можна би скор­

ше висватати, як вашу тіточку?

СЛАВЦЯ. Не зовсім. У неї брак охоти, у мене брак монети. В тім лежить моє — «жіно­

че питане». Тітчине питане можна обійти, але мого в жаден спосіб.

РАЛЕВІІЧ. Можна обійти, кажете — але як ?

ЛЮБІНА. Любов переможе всякі питана.

Най лиш побачать ся, пізнають ся, убудуть ся, полюблять ся — то і поберуть ся і будуть щасливі.

(Далі буде.)