Ruslan. R. 6, č. 144 (1902)

ч. 144. Львів, Субота, дня 29. червня (12. липня) 1902. Річник VI.

Передплата

на »Р У СЛАНА» виносить:

в Австриї:

цїлпп рік . 20 кор.

пів року . . . 10 к ° р !

чверть року . . о кор.

МІСЯЦЬ

1-70 кор.

За границею:

на цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке чпсло но 16 сот.

«Впрвеш ми очп і душу ми ви[ веш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске мп серце і віра руска « — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о“|2 год. пополудня.

Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 1.

пл.Домбровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише па попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.

казав був навіть прямо пабоженьства у ва- вельскій катедрі і доперва на всесторонні наляганя впливових чинників, згодив ся на обхід ґрунвальдекої річниці' в костелі.

Як колись ирускі хрестоносці наду­

живали католицкої віри і Христового іме­

ні! для своїх заборчих цілий, чиж так і за пятьсот літ нїчо не змінило ся в понятих морали і гуманности, в зрозуміню Слова Божого? Чиж нині ми так само маємо на­

дуживати Церкви для політичних цілий, для гадки відплати і иімсти?

Впрочім і з католицкого становиска дуже оно дивним виглядає, відправляти бо-(

гослуженє на інтенцшо подяки за погром тих власне хрестоносців, які з мечем в ру­

ках несли хрест і католицку віру в по ) ганьскі країни Литви. А хотяй они, як ми вже сказали, надуживали сего знамени вселюдского мира і братерства, то се ще не управнює сучасних до надуживаня тих самих високих заповідий Божих.

Як люди сьвітскі, так сказати би, грі­

шні, знаємо, що не все може діяти ся по божому, і далеко ще людскостн до осяг- неня христинньского ідеалу. Передовсім розуміємо піднесену Польками гадку сг.вят кованя ґрунвальдекої річниці і з нашої

сторони нїчо не маємо против неї, хотяй в ній участь брати не маємо змоги. Однак повторяємо єще раз: пе шійсеапіиг засга с и т ргоіапік, до своїх борб, ненавистий, завзятя, иімсти нехай люди не взивають Бога і єго імени не надуживають для сьвітских, не божих Ц'ЛИЙ!

11с взивайте і к и Господа щ е !

Ґрунвальдску побіду загадали галицкі Поляки сьвяткувати у відповідь на обидлн- ві слова цісаря Вільгельма II. Манїфеста- ция має обняти всі верстви польскої су­

спільності!, а столиця ладить ся офіцияль- но до звеличаня сего народового тор­

жества.

Але як звісно, під Ґрунвальдом не ли­

ше самі Поляки били ся, а литовскі і ру- скі війска під проводом князя Витопта за­

служили ся чи не більше коло иобіди над пруским орденом, чим трусливий король Ягайло, який навіть не умів використати і довершити осягненої иобіди над віковим ворогом.

З тої причини комітет, уряджуючий ґрунвальдску річницю, уважав відповіднимі візвати також Русинів до с п і л ь н о г о сьвяткованя спільної колишньої иобіди.

Вже поминувши сю обставину, що* ся істо­

рична подія, хотяй збула ся при участи і з жертвою Руси, не дотичить зовсім єї на­

родного житя, то Русинам не час тепер на торжества, коли їх ціле гр о м а д с к е ж птє

оповите тепер туманом смутку, розчарова- ня і тяжкої журби.

На знак вдячности рускому народови за єго жертви на користь колишньої ІІоль- щи, на знак щирости, славяньского бра­

терства супротив навали ґерманїзму, яке перший раз заманїфестувало ся під Ґрун­

вальдом, на знак своєї народової мораль­

ної стійности — побіч протесту против слів Вільгельма — ціла нольска суспіль­

ність повинна супроти Русинів заманїфесту- вати ся знеслим ділом віддяки і справед- ливости: п р о т е с т о м п р о т и в з н а с н л я н а Р у с и н а х , до я к о г о к р а є в и й с о й м л а г о д и т ь с я в с п р а в і ста н и - с л а в і в с к о ї ґ і м н а з и ї . Се було би ви­

соке сьвяткованє тої кровавої річниці для пруских хрестоносців і достойна відповідь на хищі затії мальборскоро бесідника.

Тому, що з Русинів ніхто, як то ка­

жуть, і вусом не моргнув на згадані за­

просини комітету, а він доконче хотів ма­

ти про параду дещо руского в день обхо­

ду, депутация сего комітету удала ся до о. Митрополита з просьбою, щоби в церкві св. Юра відправила ся в сей день Служба Божа. О. Митрополит ’ — як доносять поль- скі часописи — з цілою готовостию зго­

див ся на просьбу депутациї і поручив...

порозуміти ся з парохом. Депутация удала ся відтак до начальника жидівского збору і там обговорила богослуженє в синаґозї і позискала для проповіди рабіна д-ра Кара.

Бути може, що др. Каро не мав труд­

ності! в приреченю урядити богослуженє в синаґозї, бо Мойсеева наука голосить »зуб за зуб, око за око« і взиває Бога на мест- ника дізнаних кривд. Але певно, що о.

Митрополиті прийшло дуже тяжко відвер нути від себе чудну місию депутациї. Ми певні, що лише з вроженої делїкатности наш Владика не відказав прямо депутациї, а поручив лише — порозуміти ся з паро­

хом. Краківский кардинал кс. Пузина за­

Барвіньеквго

ще зовсім не зараджено, бо треба се лихо зо­

всім викорінити.

Край наш є майже виключно рільничий, бо 77 на 100 людий в краю занимає ся ріль­

ництвом, промислом займає ся троха більше як 9 на 100, а мало ще більше як 5 на 100 при­

падає на всі иньші верстви, як урядники і инь- ші. Отже треба передовсім подбати о се голо­

вне населене, котре належить до рільничого стану. Але як оно виглядає в числах се насе­

лене. Коли переглянемо статистичні викази, які видає кр. виділ, то дійдемо до дуже сумного образу, а іменно переконаємо ся там, що в л а ­ сність табулярна є так обтяжена довгами, що з а . 24 остатних літ обдовженє потроїло ся, об- тяжене власности мійскої збільшило ся протя­

гом тих 24 літ в пятеро, а обтяженє власності!

сїльскої зросло в осьмеро. Отже се є числа за- страшаючі. В році 1870. їяж ило на селяньскій землі 144 мілїони довгу а в 1894. вже 400 мі- лїонів. Щ еж поможуть наші ухвали на цілії рільництва, які тут прелїмінуємо на мілїон кіль­

касот корон на цїли рільництва, коли та сель- ска власність є так страшно обдовжена, що для неї є то так, якби ми умираючому дали каплю лїкарства. Тут треба звернути увагу на се- ЛЯОЬСТНО. кптрр. К

^и’Дп п л і і л о і о

і до>рггсаст і єго висвободити з довгів. Я підносив ту спра­

ву в одній з минувших сесий і домагав ся по- рученя кр. видїлови, щоби поробив розслїди в цїли конверсиї гіпотекарних довгів на аморти- зуючий ся і невиповідальних із сторони віри­

теля рентовий довг. Але коли такі замітки ви­

ходять від руского посла, не находять звичайно послуху. Коли би се учинив хтось и. пр. з кра- ківского клюбу, то би може хто на се звернув увагу. Я звертав увагу, щоби можна при­

ступити до викупу се.іяньски» довгів.

Сею справою займають ся в Чехах і в Тиролю поважні посли (н. пр. посол тироль- ский Ґрабмайр. Але замість такими спра­

вами у нас заняти ся, подає ся штучний лік, приготовлений в краківскій кухні і може бути, що на тамошні відносини той лік був би може здоровий, але на наші відносини є невідповід­

ний, Маю тут на думці знаний закон п. Гуики, що був предметом нарад у вторішнім соймі, був одною з причин, як п. Стаднїцкий сказав, не­

щасної сецесиї. Перший бесідник на вечірнім заеїданю жалував ся, що правительство того закона не нредложило до санкциї (чого рускі посли домагали ся) і сказав, що" відоеланє на­

черку закона до кр. виділу було непотрібне, бо можна було приняти в такій формі, як був ухвалений на минувшій сесиї. Я не є правии- ком, але чув від дуже поважних правпиків і професорів права, що сей закон є неможливий до санкціонованя, бо містить в собі богато ко- дифікацийних недокладностий і суперечности з цивільним кодексом, з правничих зглядів не може бути санкціонований, а що правительство центральне не поспішило ся, той закон внести на теперішній сесиї, не буде дивно, хто троха близше пригляне ся річи. Що-до тих рентових осель звертає увагу, то не тілько погляд Руси­

нів в тім зглядї є відмінний. Покликую ся на слова п. Гурика, котрий в рільничій анкеті, скликаній в справі неподільності! ґрунтів, ска­

зав свою гадку, проти того виказав, що тре­

ба передовсім двигнути промисл і иньші да­

ти способи прожитку селянам, а тоді буде мо­

жна перевести неподільність ґрунтів. Тож само сказав Охенковский, професор економії, чоловік в кр. соймі при загальній розправі над бюджетом

дня 8. липня 1902.

(Конець).

Але й середнє» заможні господарі упада­

ють під тягаром податків, визискувані лихвою і несумлінними покутними писарями, нищені процесами і ті середні господарі також не мо- гуть собі дати ради і заради і мусять глядіти щ астя за морем і продають за безцїн добуток, який їм ще остав по батьках. Нагадаю тут од­

ну справу, яку я підніс і в раді державній, два рази в формі інтетерпеляциї а так само і в тій В. Палаті, а недавно вплинула інтерпеляция в тій справі від ВПр. митрополита Шептицкого.

Та справа відносить ся до визиску гуцулів, яких зведено на жебрачу торбу. Край до недавна за­

можний, нині зубожів під впливом лихви, під впливом судів, котрі не старають ся заопікува- ти із свого обовязку тими непорядними і тем­

ними, визискуваними селянами, тілько ідуть ще в великій части тим покутним писарям і пяв кам на руку.

На жаль правительство не відповіло на двократну інтерпеляцию в раді державній, не відповіло також на інтерпеляцию внесену тут видно отже, що не може нїчо відповісти, бо все що там сказано, є простим рабунком тих без порадних і темних селян. Впраьдї чув я, що де­

котрих судиїв перенесено з Гуцульїцини, знаю,

що староста косівский, що богато причинив ся

до зубоженя гуцулів, на останку вже спенсіоно-

ваний, однак на тім ще не копець, тим лиху

2

з'е н и ’і, щ о обзнакомив ся з відносинами в на- Ушім краю і за границею, бо там був професором тако к тамошним відносинам придивив ся.

Тож само п. Чеч був тому противний; отже ко­

ли так поважні голоси против того відзивали ся, то сей лік н. Гупки не є так благодатний, як деякі панове судять.

А тепер позвольте панове, що перейду до політичних справ і навяжу до слів ґенерального сіравоздавця буджету Є. Е. ґр. Ст. Баденього, висказаних при буджетовій провізорні, котрий сказав, що треба би змагати до того, щ )би по­

вагу всякої власти у нас підтримувати, щоби ті, котрі мають вплив на нарід, на широкі маси, не підбурювали тих мас, але повагу власти скріпляли. Як власть не має поваги, тодї насту­

пає анархія. Але передовсім сама власть вер­

ховна повинна дбати о се, щоби своїм поступо- ванєм здобула собі не тілько повагу і вплив на широкі верстви. Власть повинна старати ся, що­

би її не тілько бояли ся, але поважали і люби­

ли. Я зверну увагу на ту найвисшу особу в на­

шій державі, котра є власне прикладом обовяз- ковости для всіх, що мають які-небудь обовязки.

Се уособлене почутя обовязку і кождий, що мав нагоду бачити, як паш монарх виступає чи в державних справах, чи в церкві, чи при инь- шій прилюдній нагоді, то кождий мусить від ­ дати єму найвисше поважане, бо бачить, що монарх знає і сповняє свій обовязок. Наш монарх не встидає ся чи то в церкві, чи на процеси!' уклякнути, він все є там, де сего репрезентация від него вимагає. Позволю собі нагадати недавнє торжество Божого Тіла у Львоні. Щ ож ми ба­

чили? Можу запевнити, що се була наука з по­

гляду, як власть сама підкопує свою повагу.

Тут показало ся, що обряд наш, нашу церкву уважають яко щось послїднїйшого, бо коли на таких торжествах латиньского обряду буває кр.

маршалок яко заступник краю і намісник та президенти всяких урядів, тут майже нікого не було. Так само коли з почином соймової каден- циї відбувала ся Служба Б. у св. Юра — дума­

єте, що були там які репрезентанти власти?!

Був лише полїцийний аґент і 2 полїциянти!

Отже, як се бачить широка маса людности, щож собі думає?! — що се щось менше вартного, низшого, а тамто висіле. Розуміє ся, що потім роблять ріжні замітки, які до поваги властий не можуть причинити ся.

Перший бесідник в загальній розправі під- нїс справедливі жалоби на невідповідне посту- пованє урядників з горожанами краю, але вика­

зував лише поступованє з селянами комісари Бартманьского. Але я би міг вам виказати при­

клади, як висші урядники і то в намісництві поступають навіть з людьми з інтелїґенциї, на щастє не був се Русин, бо з ним обійшов би ся був сей урядник ще може гірше, але з поль- ским послом до ради державної, котрому пока­

зав двері і доперва як той урядник полапав ся, що се посол, то став перепрашати. Ж алували ся тут також на повільне залагоджуване справ в урядах і то не лише з боку руских послів, але зробив се і п. Мілєвский консерватист. Я лише повторяю, що він сказав о правительстві краєвім. Цілими літами лежать справи непола- годжені мимо того, що сторони просять і при­

гадують. Нераз удають ся люди до нас, щоби в міністерстві ті справи приспішити, а в міні­

стерстві кажуть: »того а того року пішло до намісництва і ще не вернуло. Таких справ міг би я богато вичислити, однак не хочу забирати дорогого часу.

То саме можна сказати про вичікуване по урядах, чи податкових, чи почтових, чи иньших.

Коли прийде чоловік заплатити податок, часто мусить ждати годинами і часом урядник не тілько не полагодить справи, але й поганьбить зза свого віконця. Треба би отже урядників по- учувати, що не край для них, але они для краю, а коли они поставлені на своїм становищі, то повинні обходити ся з людьми як слід.

Численні наводжено нераз приклади непо- шанованя руского язика, от н. пр. при відкритю сойму. У всіх краях при відкриваню сойму бу­

вають промови в обидвох краєвих язиках, в че- скім соймі по чески і нїмецки, так само на Мо­

равії, Буковині, в Істриї і т. д. У нас тілько кр.

маршалок зводив кілька слів по руски випові­

сти, але я ніколи не чув, щоби намісник, хоч

І в тій части краю уроджений, промовив хоч кілька слів по руски. Мушу признати, що є в тім зглядї певний поступ в порівнаню з давнїйшими часами, що начальники властий уміють вже по руски підписувати ся, бо був давнїйше такий случай, що при закладинах угольного каменя під духовну семинарию у Львові, коли бл. п.

архикн. Рудольф підписав ся на грамоті по руски , тодїшний намісник питав ся мого сусіда, як по руски пише ся буква 3. (пос. Б о г а ч е в - с к и й : скандаль!). Але не дивно, що наша мова не дізнає пошанованя, також ректор універси­

тету жалував ся, що опинивши ся між рускими крилошанами у св. Юра, сидів як на турецкій проновіди, бо всі говорили по руски. Дивне ви­

магане і дивний -погляд, бо щож би ви сказали, колиб хто з Русинів, війшовши до польского то­

вариства, вимагав, щоби ціле товариство гово­

рило для одного Русина по руски. Погляд ректо­

ра є доказом хибного погляду і маловаженя ру­

скої мови. А прецї та мова руска була урядовою і розговірною на дворі Ягайлонів і тут можу по­

кликати ся на історичні записки з XV. і XVI.

ст., що тодї учені Поляки уміли по руски. Длу- ґош і Стрийковский читали рускі літописи, Бель- ский наводить руску азбуку в своїй літописи, а кардинал Олесницкий умів читати і писати по руски і тим найбільшу ласку з’єднав собі у в.

кн. Витовта. Руский язик був надворним і роз- говорним за вел. кн. Ягайла, Витовта, Казимира Ягайловича. Королївска канцелярия мала деколи більше експедиювати руских актів, як латинь- ских або польских. Були в тім язиці писані гра­

моти, договори і записки аж до XVII стол. го­

сподарів молдавских а навіть татари уживали в зносинах і угодах з польскими королями рус­

кого язика, а учені польскі признають сему язи- кови велику вартість. Бандке називає єго най- красшим межи всіма славяньскими, Міцкевич красшим від росийского і білоруского. Найбільша однак біда для многих з вас, як ректор Ридиґер сказав — та нещасна азбука. Я виказав п. рек- торови, що властиво тілько 18 букв не 32 ріж- нить ся від польских і сего легко можна научи­

ти ся за два, три дни.

Мені один з бесідників звернув увагу на національне питане. Дійсно треба сказати, що се питане є дуже пекучою раною, яку належало би загоїти не лише в нашім краю, але й в цілій державі. Заостренє на національнім полї в оста- тних часах значно збільшило ся. У нас в краю нарікано, що між Поляками а Русинами є су­

спільна борба і ворогованє. Я сего не бачу в так чорних красках. Коли порівнаємо наші відносини з відносинами н. пр. в Чехах або Моравії, чи Істриї, то переконаємо ся, що у нас під тим зглядом ще не так дуже зле, як дехто думає.

Звичайну причину заостреня складають на ру­

ску сторону іменно на рускі часописи. Я думаю, що Русини тілько відпирають напасти з поль­

скої сторони (Др. К о р о л ь : так єсть!) А що до провокациі Русинів мусимо віддати першеньство

»Вгіеппік-ови ро1зк-ому«, котрий майже в ко- ждім числі пише про гайдамаччину. Признаєте, що на такі заміти і ж абяча кров зворушить ся.

Є в тім певна система. Я приписую причину роздражнена і непорозуміня, незрозуміню відносин, а причиною сего є незнане руского письма і язика.

В інтересі польскої суспільности було би, близше пізнати руску мову і руське письмо; ба­

гато злого усунуло би ся і відносини уложили би ся зовсім инакше.

Коли ми виступаємо з нашими народними домаганями, то стрічаємо серед польскої суспіль­

ности на певний відпір, як давнїйше. Вже п.

Мілєвский звернув увагу на те, що треба ввести лад в політичних відносинах в нашім краю. Я годжу ся з ним, але пригадую, що між вами найшов ся був муж високоповажаний, котрий хотів довести до вирівнаня політичних відносин не лише в Галичині, але в цілій державі, котрий уложив язиковий закон, ало польске Коло не хотїло допустити до того і казало єму зложити се до актів. Закон сей був справедливий і для Русинів в Галичині' і се було каменем перепони, о який розбила ся ціла справа. Коли п. Мілєвский позволив собі сказати, що політика правитель- ства є протисуспільна і протидержавна, то се правда, то правительство не допускає до спра­

ведливого полагоджена наших народних дом а­

гань і само тим причиняє ся до протидержавної політики. Звичайно говорите нам, що наші дома- ганя за великі, що виступаємо із щораз новими, щораз більшими домаганями. Се нагадує мені, як ми в 1891. р. в раді державній подали ко­

роткий спис найнильнїйших наших народних по­

треб ґр. Тафому і мінїстрови Залєскому, а тоді ґр. Залєский відповів:се є найпильнїйші потреби, потім прийдуть пильиїйші, відтак пильні і так не буде кінця. Але се хибний погляд, бо з роз­

витком руского народу має ся справа так, як з розвитком кождого чоловіка. Малий хлопець має невеликі потреби і домаганя, але було би дивно, як би н. пр. батько сказав малому синови:

справлю тобі се і те, але на тім конець, бо як доросте на мужа, має иньші потреби і вимоги.

Так є і з народом. Ви також не вдоволили ся чим небудь. Спершу н. пр. мали ви «Тохуаггузіуго рггуіасібі паик« і замінили се на Академю наук, школу в Дублянах на рільничу Академію, школу малярства на Академію штук і т. д. Руский на­

рід також не стоїть на місці, а розвиває ся і по­

ступає і має щораз нові потреби. До недавна ви ­ старчали нам н. пр. народні школи, опісля по­

чали ми домагати ся ґімназий, а тепер змагаємо до свого університету. Вам тимчасом се видає ся посяганєм на ваш народний стан посідана.

Се зовсім хибний погляд. Рускі школи, ґімназиї і т. п. можуть бути побіч польских, а коли Ру­

сини домагають ся сего і того для свого роз­

витку, то до того мають повне право.

Русь вже в XI і XII віці мала свою мо- гутну державу, мала високу культуру і бл. п.

архикн. Рудольф] не безпідставно сказав про Русинів »еіп аііез Киїїигуоїк* (старинниЙ куль­

турний нарід). Такі памятники як Нестор, Руска Правда, Слово о полку Ігоря є доказом високої культури і можуть бути окрасою кождої евро- пейскої літератури, так само Галицко-вопиньска лїтопись, що була важним жерелом для Длуґо- ша і иньших. Правда, татарский погром знищив край наш і лишив звалищ а і згарища; діста­

лась Русь під литовске панованє але висшою рускою культурою зрущила Литву так, що ли­

товске князівство було в дїйсности руеким. Ру­

ский язик був канцелярийним і розговірним на дворі Ягайлонів, а князь і король Ягайло ча- стїйше говорив по руски як по нольски, в тім язиці списано також литовский статут, книгу законів. А коли за Ягайлонів Польща була силь­

на, сягала від моря до моря, то для того, що до неї належали рускі землі. Такі битви виграні як під Ґрунвальдом (Дубровном), підчас відсічи Відня, під Хотином і т. д. були можливі тілько при участи сил руского народу і Русини від­

значали ся в тих битвах, як признають і поль­

скі історики. Говорите звичайно, що Польща була р г г е с іт п г е т християньскої віри — се ли­

ше в части вірно, бо властиво Русь була забо- ролом Европи перед азийскими ордами. Се признав король польский Володислав Локигок, коли писав по смерти галицких князів Льва II.

і Андрія II. до тогочасного папи, що не стало щита, котрий хоронив християньство перед та- тарскою навалою.

Але коли Русь пізнїйше підупала культур­

но, двигнула ся знов в 16-і 17. столїтю під впли­

вом відродин наук. Згадаю лише школу Ставро- пигійску у Львові і колєґію Петра Могили, піз- н'ійшу академію в Київі, котрі видали много учених і владик. Се були головні розсадники, котрі знаменитих видали мужів для Руси, Поль- щи і Московщини. Рускі учені понесли культу­

ру в Московщину а також і в воєнних часах не забували Русини про науку і просьвіту. До­

казом того Конашевич, що пособляв Ставропи- гійску школу і київску колєґію, як і Виговский, котрий домагав ся засновин двох університе­

тів на Україні. Опісля упала автономія України а з нею і просьвіта, але до нового житя зірва­

ла ся Русь-Україна з кінцем 18-го віку і мимо гнобленя не пропала україньска література, а розвиває ся щораз красше. Так само і в Гали­

чині, хоч Русь була заумерла, однак розбудже­

на Ш ашкевичом до нового житя, двигає ся і розвиває і має щораз нові культурні потреби.

Алеж як, панове, поступаєте з нашими культурними потребами, ось найновійший доказ:

Розходить ся від кількох літ о засноване рускої

ґімназиї в Станиславові. Але як поступила собі

шкільна номісия ? — се відомо. Можна також

з подіяти ся, що так само піде і в В. Палаті

а може навіть постарають ся о те, щоби справа не прийшла під обради. Ш кільна комісия ста­

рила ся нібито річевими арґументами збити по­

требу рускої ґімназиї в Станиславові. Однак, як виказав ВПр. митрополит, трудности в заснованю сеї ґімназиї нема, але всі оцінили сю справу з політичного становища і вказували на се, що руска суспільність дише духом гайдамацким,

ненависті! до всего, що польске і більшостю 8 приводить до тої послїдної книжочки, яка стала голосів проти 4 висказали ся натепер проти за- причиною здержаня ухваленої вже субвенциї за снованя рускої ґімназиї в Станиславові. Чиж с е ’р. 1901. У своїм виводі бесідник доказує, що не може дати таким Затлєрам поводу, що б у -'в сій книжочцї говорить ся не про церковну дуть знов на се покликати ся. Сеж не лежить Унію, але про любельску унію. Ся унія підгото в нашій силі, замкнути уста Затлєрам і єму по­

дібним, але старайте ся, панове, щоби не було причини до того. Однак колиж ви навіть здер-

влювала ся двіста літ, отже видко з того, що на ній дуже залежало польским предкам і що єї дуже бояли ся литовско-рускі вельможа та жували нас в нашім культурнім розвитку, то бояри. Доказаним історично фактом є, що ли- руский нарід має в собі таку силу житя і ви- товско-рускі депутати утїкли не підписавши творив в собі віками таку енерґію і силу до роз- акту любельскої унії, бо не довіряли польскому витку, що не боїмо ся о наш розвиток, котрого кличеви: гои'пі 2 гом гауті, їуоіпі 2 м ю іпуті!

нічим здержати не можна. Отже сама любельска

^{^ а « , а}

уНЇЯ Є ОДНОСТОрОННИМ

Длятого звертаюсь до всіх, що дальше гля- актом, а що єї осно и рівности і справедливо- дять і оцінюють з ширшого становища наше сти стали парафразою, про се сьвідчить сумна положене не лише в тім краю, але і поза єго теперішність руского народа. З а такі плоди сеї границями, і запевняю, що таке поступованє до унії Русинам нема як єї величати і пишучи про діла не доведе. ' неї, они мусять висказати ся уємно.

Будьте, панове переконані, що та у х вал а1 Дальше бесідник хоче перейти до гайда- шкільної комісиі буде толкована яко розрив зно- маччини, але задля спізненої нори (124/2 год.), син між нами а вами, се буде водою на м л и н , просить маршалка, щоби міг завтра докінчити тих, котрі сего хотять. Чи се лежить в інтересі свою бесіду. Маршалок годить ся на се і зами обох народів, в інтересі краю й держави, най над кає засїданє.

тим застановлять ся ті що сі справи рішають.

(Славно, оплески). .

Краєвий Сойм.

По промові еп. П е л ь ч а р а запяв слово

’пос. Т о м а ш е в с к и й , який між иньшим осудив

■наміренпй страйк народних учителів і пос. ПТя-

•ер, який жадав помноженя семинарий і .унаро- довленж шкільних підручників, а відтак пос.

С т а п і н ь с к и й жалував ся, що інспектори роз­

відують ся про учителів у обшарників та жан­

дармів і уживають учительство до політичних цілий.

Поголоски про обструкцию.

Видко, що деяких справоздавцїв польских дневників так вже разить руске слово, що слу­

хати єго годину — е для них вічностию, бо в

Пора відновити передплату!

Н о в и н к и.

— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Петра Павла', рим.-кат. Генриха. — В н е д і л ю : гр.-кат.

Собор 12 апост.; рим.-кат. Марґарети. — В п о ­ н е д і л о к : гр.-кат. Косми і Дамяна; рим.-кат.

Бонавентури. — В і в т о р н и к : гр.-кат. Полож ризи 11. Б.; рим.-кат. Розісл. апост. — В с е р е ду: гр.-кат. Мокія, Анатолія; рим.-кат. Фавста.

— Будова гр.-кат. духовної семинариї в Стани- елавові. Станиславівскі »Мо\иіпу« доносять: На днях прийшов з намісництва дозвіл, розиочати будову гр.-кат. духовної семинариї, яка має бу­

ти готова до кінця вересня 1903. Будинок ста­

не при ул. Лииовій напротив епископскої пала­

ти. Будову буде вести тутешнє староство і в тій цїли головою будівляного комітету іменовано нинїшних ранїшних виданяхЗ >5Іоию Роїєкіе» і

»Цгіеппік« вже оголосили руску обструкцию старосту Прокопчица.

з тої причини, що пос. Б о г а ч е в с к и й позво- — Сніг в Карпатах. Минулої неділі] упав сніг лив собі говорити довше, як дві години. Тимча- в солотвиньских Карпатах, і звідси взяв ся та-

•сом се не була зовсім обструкцийна б.-сїда, а л е / 1" 1 холод'

річева, оперта на фактах з области покривдже- ' п “ РІЛ!*НИЧИЙ стРайк в б у х н у в в Гаях коло

т, . . н Львова. Селяни жадають шдвисшеня платні на

ня \ синів на поли шкільництва. Сю бесіду по- час Жнив. Доси плачено їм в дворі по 20 і ЗО дамо у повному змісті. 1 кр. денно. Вчера відбуло ся в тій справі віче,

По промові референта пос. Козловского на якім всї обовязали ся до солїдарности.

■иринято всі рубрики шкільного фонду.

Учительска семинария в Бялій

'викликала довшу дискусию ири X рубриці, де був загально висказаний завзив до правитель-1 ства о засноване кілька нових семинарий. Пос.

С т о я л о в с к и й порушив справу Бялої і з а я - 1

— На стациї Бобрівка на шляху Ярослав-Рава руска вискочили зі шин два ваґони тягарового поїзду ч. 985. Ніхто з людей не потерпів не­

щастя.

— Перский шах виїхав онодї з Карльсбаду до Остенди надзвичайним поїздом. Поїзд складав ся з двох сальонових возів, реставрацийного во­

за і кількох звичайних і їхав до Остенди 48 го-

з того видатків вив, що краєве правительство і шкільна рада дин, бо як звістно — шах не зносить скорої краєва стали скомиромітовані в сій справі мінї- і їзди. В карльсбадскім кредитовім заведеню шах стром просьвіти. Намісник ґр. П і н ї н ь с к и й мав отвоРенеі_к? вт0__на 3,000.000 К, але

відпер рішучо сей висказ, а по поновній промо­

ві пос. С т о я л о в с к о г о заявив

і взяв лише 750.000 К на покрите всіх та на удержанє своє і двора.

— З Станиславова пишуть нам: Дня 27. червня с. р. сьвяткувала станиславівска залога ювилей побіди в битві під Трутновом (Тгаиіепаи), яка збула ся дня 27. червня 1866.- року. В сій битві брали участь між иньшими три полки, що сто­

ять залогою в Станиславові, імменно 24. і 58.

полки піхоти і 14. (ческий) полк драґонів. В на- вечеріє обходу війскова музика нз улицях міста і перед мешканями командантів відограла му­

зичні твори. В пятницю дня 27. м. м. яко день торжества відбула ся полева Служба Божа в ш а­

трі на плоіци вправ Діброва. Службу Божу від­

правив місцевий війсковий душпастир сов. о.

Касиян Куницкий і уділив благословеня Найсьвя- тїйшими Дарами. Опісля були промови полко­

вника 24. полка Колярда, в нїмецкій і рускій та поручника драґонів ґр. Кінского в черкій мові, а вкінци передефілювали війска перед фельдмар- шалляйтнантом Фрайндом, окруженим числен­

ною дружиною. В окремім шатрі сиділи підчас полевого торжества пані з війскових родин.

Пополудня були їздецкі прогони драґонів за нагородами вечером відбула ся спільна субвенциї такому товариству, але бесідник не вечера офіцирів на 105 накрить, на якій був

в, що справа на­

ходить ся у ф азі переговорів, тому на неточні а подекуди ложні донесеня ріжних дневників не може дати близших пояснень. В сій справі забирали ще голос ип. С т а п і н ь с к и й , С к о ­ л и ш е в с к и й , К р а м а р ч и к , Ц є н ь с к и й і Р о т е р так, що се робило вражінє немов об- струкциї. Вкінци референт пос. Козловский зго­

див ся на додаткову поправку: в першій лінії' м ає засноватись семинария в Бялій і сойм у- хвалив цілу рубрику, разом з тою резолюциєю.

По ухваленні постійної субвенциї д л я заве­

дена глухонімих у Львові в сумі 2.500 К річно прийшла під дискусию

справа „Просьвіти".

Пос. Ц е л є ц к и й виступає з обвиненями на »1Іросьвіту«, закидуючи їй, що она є голов­

ним мотором всенародної аґітациї против Поля­

ків. Властиво належало би зовсім відказати

сьтасит на разі жадного внесена в тім зглядї Хоче лише своїм остереженєм звернути увагу польского загалу на те, що довкола него діє ся, Пос. М о г и л ь н и ц к и й відпирає з обуре- нєм і погордою в імени цілого руского народа інсинуациї против »Проеьвіти<, яких речником був п. Целєцкий. Відтак на доказ культурної і просьвітної, реальної праці »Просьвіти« розказує єї історию і діла від повстаня до тепер. Вкінци

прису»яиіі командант стациі і дивізюнер кін ноти фельдмаршалляйтнант Фрайнд

— Бурі і тучі лютять ся по цілій Европі а холод такий, як би то було з початком весни а не серед літа: В неділю лютила ся страшенна туча в Гітвера деля Серена в провінциї Бада- хоз. Громи убили двох селян, а град витовк все збіже і наробив шкоди на мілїон пезгтів. —

— З Нового Норку доносять, що в послїдних днях лютила ся страшна буря в західних сто­

ронах держави Новий Йорк. Від великої зливи настала повінь, а вода забрала богато хат і м о­

стів. Шкоду обчисляють на сто тисячів долярів - Може бути, що вже сими днями веремя ЗМ І-.

нить ся, бо з Відня заповідають вже погоду і тепло, а з Італії доносять, що там навіть наста­

ла велика спека, в Мілянї було дня 7. с. м. в полуднє 38° Ц. і то в тїни. Також і з Риму та Фльоренциї доносять о великій спеці.

— Немовлятко в вал зї. На стациї Раздєльна полуднево-західної зелїзницї, надійшла надана валізка і ніхто но неї через місяць не зголосив ся. По місяци отворено валізку і найдено там трупа малої 6-тижневої дитини. Тіло дитини бу­

ло обвинене ватою з сублїматом, а на устахбула вата, наповнена хльороформом. Персьвідчено ся, що смерть дитини наступила не в послїдок удушеня, лише з голоду. Лікарі при секциї за я­

вили, що дитину хльороформом усплено, і в ча­

сі того сну она умерла з голоду. При дитині найдено 2 хустки до носа з буквами В. С., З мамки ґутаперхові, 2 фляш ки молока, 2 кусні хлїба, кілька пелинок і плащик. З того можна вносити, що дитина походила з засібнїйніої ро­

дини.

Наука, штука, література.

— Практичний провідник для катехитів. Уло- жив Евгений Гузар, катехит муж. учит. семина­

риї у Львові. Друга часть для 3. і 4. року нау­

ки. У Львові, 1902. Накладом автора. З друкарні Наукового Товариства імени Ш евченка під за ­ рядом К. Беднарского. Стор. 112, в. 8°. Ціна 1 К 40 сот. Набувати можна в Книгарні Наук. Тов-а ім. Ш евченка і Ставропигійскій у Львові.

— Учитель ч. 13 з дня 5. липня 1902. Зміст:

Нові досліди над дітьми. — Мова і єї розвиток у дїтий. — Сумний стан нашого шкільництва.

Коротенький перегляд австрийскої держави від Мариї Тереси до Франц Йосифа І. — Поліп­

шене платні народних учителів. — Дрібне.

— Комаря ч. 12. і 13. з 7. липня 1902. визна­

чає ся гарними ілюстрациями і добірними ста­

тейками. ІІа примір подаємо одну анекдотку:

Праотець Адам по добрій вечері ляг під паль­

мою і не міг заснути, бо щось єго дуже кололо в боці. Стогін Адама почув Господь, явив ся перед ним і питає:

— Чому так. Адаме, стогнеш ?

— Ой, — каже Адам, — ратуй мене Боже, бо щось мене дуже в боці коле!

Господь змилосердив ся над Адамом, успив єго і виняв з боку... к о л ь к у і з неї сотворив ж е н щ и н у.

Краєвий Сойм.

О год. 10. перед полуднем розпочало ся засїданє відчитанєм петиций і відповідий виділу краєвого на інтерпеляциї. Відтак вибрано допо- вняючо членом краєвого виділу др. Ст. Дембско- го а заступником др. Адольфа Вурста.

Галицка Щадниця.

Пос. А б р а г а м о в и ч реферує справозданє банкової комісиі про галицку Щадницю, а сойм приймає єго і підвизшує ґваранцию краю для вкладок гал. Щадницї о 10 мілїонїв с. є до 80 мілїонів корон. Пос. Ш е д е л ь жадає, щоби Щ а­

дниця не продавала нафтових теренів в чужі руки.

Ґрунвальд.

Пос. С т а п і н ь с к и й ставить нагле внесе­

не в справі конфіскати львівскою прокурато- риєю відозви задля сьвяткованя ґрунвальдскої річниці, в .праві заказу маршалком відчитана в соймі сконфіскованих місць і в справі заказу станиславівским старостою обходу. Внескодавець покликує ся на те, що дотичну відозву не скон­

фісковано на Буковині, де Поляки не мають в приближеню тої сили, що тут.

Пос. Т а р н а в с к и й інтерпелює правитель­

ство, чому полїция в Перемишли заборонила збори і похід в день обходу річниці.

Народне учительство.

Пос. К о з л о в с к и й представляє справо­

зданє шкільної комісиі в справі-зміпи краєвого

закони про нравні відносини учительского стану

і про поліпшене їх биту.