ч. 106. Львів, Четвер дня II (2 4 ) мав 1900. Річник IV.
Передплата і
на «РУСААНА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2 50 зр. (5 кор.)
на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) ;
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків
на пів року 8 рублів
або 16 франків І Поодиноке число по 8 кр ав. І Н ---— ---
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
• Виходить у Львові що Д ІЯ ] крім неділь і руских сьвчт
о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
Рукописи зверта*. ся лише ; ' на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільці від порта. — Оголошена зя і- чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По-
| дяки і приватні донесеня по
» 15 кр. від стрічки.
*
против визиску, коли захотів тут, на бать
ківщині вибороти собі услівя сякого-такого бутя, підвисшити свій заробок на стілько, щоби міг вижити — він не найшов навіть слова справедливості! між людьми неінте- ресованими безпосередно, а стоячими на чолі публичної опінїї, які повинні з загаль- нїйшого та справедливого становиска слі
дити та осуджувати суспільні прояви.
Страйк вже зближає ся до кінця. Вла
стителі більших иосїлостий приклонні під
висшити плату, та усунути надужитя, яких допускали ся їх офіциялїсти. Виїмком остав жид-поміщик Бартфельд, що всякими спо
собами хоче примусити мужиків в своїм селі до давнїйшого йіаїиз еро. Яких спо
собів уживає сей «джеджіц», ілюструє до
бре факт, поданий «ДФлом»:
• Зразу Бартф ельд пробував робити чужими людьми (з Боришковець і Кудринець), але як побачив, що то не йде, бо ті люди дізнавшись, о що ходить, добровільно відійшли з роботи, пустив ся на дорогу провокацпй, щоби Панів
ная вивести з рівноваги і тим способом прид
бати собі від правительства Острі міри на не
поправних. Отже в саму провідну неділю, коли люди вийшли пополуднії з Вечірні', на найбільше своє зачудоване побачили, ще на паньскім ого
роді' серед села один жид ходить за плугом, а другий поганяє — орють собі любісько парою коний на соблазнь цілої громади, а з боку по- ходжує молодий пан «джеджіц* Мортко Б арт
фельд, гордий мов індик в зальотах. Такого чу
да громада ще від початку сьвіта не видїла, тож щоби пригадати панам «джеджіцам* на
лежне пошановане для св. неділі, перескочило кількох паробчаків через пліт, виплягли коні з плуга і пустили їх на зелену пашу ; потім, не зачіпаючи нікого, вернули назад на улицю. Тут на дорозі і за дорогою на окопі стояв цікавий християньский нарід, вийшовши з Вечірні — ґа з
ди, баби, молодїж і діти, . поглядаючи преспо
кійно з гори, що то далі з тої «комедиї» вийде.
Отже рицарский молодий пан «джеджіц» Мордко
Мужицкий страйк і праса.
Страйк на ІІод’лю, хотяй він проявив ся У Дуже спокійній формі і не на велику міру, затрівожив опінїю польскої праси.
З малими виїмками, галицка праса відне
сла ся несимпатично до сего страйку, пред
ставляючи єго як виплив аґітациї радика
лів та послїдного віча, скликаного прово
д к ам и социялїстів Ічозакевичем і Ганке- вичем.
Найхибн іншою є така політика зами- каня очий перед надходячим небезнечень- ством. Прецінь дати про платню тамошного робітника, які подали ті самі часописи, що осудили сей страйк, доказують ясно, що управляв ся там страшний визиск праці.
Платня кільканайцяти крейцарів за ціло
денну роботу не лише, що не відповідає вартости поданої праці, але просто не ви
старчає на піддержане сил до сеї праці, на прокормленє себе.
Супротив страйку міских робітників, коли він лише придержує ся розважної і супокійної дороги солідарної
о б орон исвоїх інтересів, всяка праса має ніші слова спра
ведливості! і симпатиї. Для робітників мі
ских, чи фабричних найдуть ся зараз по
середники, виступлять в їх імени проми
слові палати і переговорюють з працьо- давцями, щоби узискати від них можливі пільги і користи для робітників. В недав
нім страйку в закопах угля само прави- тельство нриняло на себе ролю посередни
ка та ось тепер предложило раді держав
ній проєкт 9-годинної гірацї, який принесе ямарям немалі користи.
Тільки наш мужик, ся економічна під
става нашого рільничого краго, не має ні провідників, нї посередників, нї відповідної опіки. Полишений сам собі, найрадше уті
кає за море. А коли хотів боронити ся
побігли до «палацу» за «револьвержом* і вер
нули відтам в товаристві побережника Стрель- біцкого, котрий (потеп — отеп ) ніс в руках дубельтівку. Відтак вистрілили пять разів через пліт в сторону згромадженого народу, а то пан Мордко стрілили три рази з револьвера, а пан Стрельбіцкий два рази з дубельтівки. Але на щастє не трафили нікого, тілько кулька револь- верова перелетіла Віктови Ляіциньскому коло уха та й трохи від свисту олова перелякалась одна баба на окопі.
На ту канонаду надійшов війт з присяж
ними і без револьвера, а з простою вііітівскою палицею нійшов до двора, де серіозно запитав молодого пана Мордка: «Пане! на що стріляєте до людий? Таж то не пси! та й село могли би- сте запалити!» Але той розкривав ся, що на него напали, що ему двір хотіли розвалити, що він всіх вистріляє з «револьвержу» і такі инь- ші плів нісенітниці, а потім, щоби себе сальву- вати, вислав дві форналькн до Боришковець по жандармів. Думав певно, що приїде їх хоть два- цять. але приїхало всего три та й ті не мали що до роботи. Переконавшись по переслуха- ню сьвідків, що річ так ся мала, як то ми повнсше представили, жандарми нікого навіть не арештували, але від’їхали спокійно домів, а тілько записали, що пан «джеджіц» цілком не
потрібно стріляє до людий з револьвера і дуже можливо, що молодий пап Мордко Бартф ельд буде ще відповідати за «Гаїзгутее оЬеЬодгеиіе 8І§
г раїпуш Ьгопіеш*, хоч певно має ІУаґГеиразв-и, котрих ц. к. староство мужикам на дики з за
сади видати не хоче. На тім тота пригода і скін
чила ся.
Є се заразом доказом, що там в Бор- щівщинї не страйкує несьвідома, гіідущена чернь, але розважні, мирні люди, спону
кані до того безвихідним
ІІОЛОЖЄНЄМтяж
кого істнованя. Ся проява не дасть збути ся мовчанкою, не дасть зацитькати ся без- критичним гудженєм, але над нею треба застановляти ся розважно, та шукати за способами справедливої заради. Інакше
29
Г Е Н Р І І К ІБ З Е Н .
Як ми мертві воскреснемо.
(Далі).
професор РУБЕК.
Те, що я бачив докола себе у сьвітї на власні очи. Я мусів вивести се в статуї. Не міг інакше, Ірено. Я розширив підставу, — вона стала більшою і просторійшою. Умістив на ній кусник сфнльованої, потрісканої землі. А з прогалин сновидають ся тепер люди із лицями сфінксів, — чоловіки і жінки. — яких я пізнав у житю.
ІРЕНА
без духу, вижидаючи.
Але в середині тої юрби стоїть молода жінка, ясніюча надземскою радістю ? Так, Ар
нольде ?
ПРОФЕСОР РУБЕК викручувть ся.
Не в самій середині'. Я мусів на жаль по
сунути статую троха в зад, — для ліпшого вра- жїня цїлости, знаєш. Інакше вибивала ся-б за сильно.
ІРЕНА.
Але блиск ясної радостн тріскає й далі з мойого лиця ?
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Розумієть ся, Ірено. Бодай у певній мірі.
Може трохи притемнений. Так, як вимагала то
го моя нова ідея.
ІРЕНА підводить ся мовчки.
Та картина з’ображає жнтє таким, яким ти бачиш його тепер, Арнольде.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Так, мабуть.
ІРЕНА.
І в тій картині ти притемняв мене трохи вставивши у ґрупу — як другорядну постать.
Виймав між.
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Не як другорядну — скажім, як середню або щось подібного.
ІРЕНА шепче гострійіие : Тепер ти засудив себе сам.
Хоче ударити його.
ПРОФЕСОР РУБЕК обертавть ся і дивить ся на неї.
Засудив себе?
ІРЕНА
ховав швидко ніж і говорить здавленим голосом, я к би із болем.
Моя ціла душа, — ти і я, — ми, ми, ми і наша дитина були в тій самій постаті.
ПРОФЕСОР РУБЕК
живо, здоймав капелюх з голови і обтирав собі каплі поту з чола.
Але слухай тепер, як змалю вав себе у тій Труні. Над жерелом, як ось тут, сидить обладо- ваний провинами чоловік, що не може увільни
ти ся цілком від земської шкаралущі. Пі
сля мене він покутує за згайноване житє. ІІу- рає свої пальці у бистру воду аби їх обмити і журить ся і мучить ся гадкою, що се не удасть ся йому ніколи. Не увільнить ся во віки, не буде жити і не воскресне. Сидіти ме все, ві
чно у своїм пеклі.
ІРЕНА- твердо і холодно.
Поет!
ПРОФЕСОР РУБЕК.
Чому поет?
2 отвирає ся на розтїж ворота радикалїзмови
та социялїстичній аґітациї і замість спи
нити раз вибухлу полумінь, доливає ся ще оливи до огню.
Д о п и с ь.
ш.
(Справа Федора Боцвінко V. Рокіщук-Джоґлюк з Ясенова горішного).
(Далі).
Покривджені гуцули у своїй недоли трафи
ли на 2 щирих дорадцїв, та що з того, коли ті були судовиками і хоть людьми дуже правими, але гуцули з їх поради не користували/ бо «по
парившись, дули на студене< і попадались з малими виїмками всяким мантіям, котрі, доки гуцули мали чим платити, , бідькали над ними.
Спитає хто, а деж були ті Богом надані опікуни, особливо до того часу, доки гуцулів не вигнали з ґрунтів? Вони під той час не мали часу зай
мати ся такими «мєлоімі хахлацкімі», вони уганялись за підписами, звичайно гоакіеїн кглу^.а ви’., о «тисячилїтниє достояніє*, вони вправляли ся в сьпіві «Господі памілуй», хоть се не пере
пиняло їм рівночасно і в Римі »огарок« зажег- ти, — вони під той час запопадали ласки, на
віть понижаючими заходами, добитись нагороди
«совєтніковства» за полєзную (?) «дєятельность»,
— словом за такою многообразною «дєятельнос- тию« не мали на стілько вільного часу, щоби застановитись над тим бодай, що такий Абрам- ко, Іцко та Мордко ледви будуть у них дїти крестити, тим меньше вінчати, а уже певно не будуть «прятати» (похороняти) ні Абрамків, нї їх діти. Може би ще дехто, — але не я, — хо
тів таких крикливих «патріотов» уневиннити, виглядами на власну користь... Межи гуцулами не викорінив ся ще звичай т. зв. годованців, часом жидів. Обовязком такого годованця, се го гуцула, що записав ему маєток, утримувати до смерти, аби гуцул «не каравсь на сьвіточку божім», — а по смерти по християньски похоро
нити, — се є виразне застережене для жида годованця. Такий жид звичайно; платить добре за похорон (150 зр. і висше), не торгуючись, бо є звичайно і за що, та є ще і спекуляция, чи не зловить ся ще який гуцул на таку «слїчну відправу похоронну». — Тож вільно жидови в часї похорону «побиватись (вейкати) за покой- ним« гуцулом аж до утоми і гуцульску «ду
шечку по християньски відпоминати ; на «піврік»
і «рік» духовного до хати гуцульскої запросити, а на т. зв. «дідові» (иамятні) суботи парастас в бесагах під церкву приносити! Правда, що се забавна повина, колиж на жаль, а більшу ще ганьбу, опа правдива! Тим то і біда, що ми умієм лише «даянія» брати без почутя обовяз- ку бодай що-то віддати, бож самі слова, хоть як масні та солодкі, не то при виборах, але на
віть і «з проповідниці»— слова без діл остануть
«мертвими».
ІРЕНА.
Бо нема у тебе анї сили, анї волї, — ти оправдуєш усї свої діла і думки. Наперед убив ти мою душу — а потім з ображуєш себе в по
статі жалю, покути і самообжалованя сьмівть ся
— і думаєш що ти вирівнав сим свої ра
хунки ?
ПРОФЕСОР РУБЕК уперто.
Я артист, Ірено, — і не соромлю ся сла- босильности, якій піддаю ся може. Бо я у р о д и в ся, бачиш, артистом. І не буду також ні
коли нічим иньшим, як лише артистом.
ІРЕНА
глядить на нього із затачною, злобною усьмішкою і говорить ніжно і лагідно.
Ти поет Арнольде!
гладить його по волосю.
І що ти люба, велика, старіюча дитино не можеш бачити сього!
ПРОФЕСОР РУБЕК невдоволений.
Чому-ж ти називаєш мене все поетом ?
Хто не побував в часі послїдних ЗО років в Коссівщинї, той ио просту не повірить 1І0ВИС- шому, не повірить, що таГйа в Коссівщинї раює,
— не повірить пр. такому, що можна пусто-дур
но платити кілька сот зр. «у напасть», не пові
рить, що з коссівскої »школи« сьвідків, і то за досить низькою оплатою, реквірують до криво- присяти в чужі повіти! Перед кількома роками оповідав мені пок. о. Вол. Коржиньский, що якісь там жидики з'очили маєтного гуцула на ярмар
ку в Коссові і один з них бесідував з гуцулом, а другі два ніби байдужно стояли коло фіри,
«Дмитре! коли подасте мені тих три сотки, щосьте мені винни? — ніби жартом питає ся перший жидок. А гуцул также жартом відпові
дає: «ну-ну жди ще, колись то буде» — і се було вистарчаючим до засуду гуцула, бо тамті, два жидки присягли, що гуцул пообіцяв віддати.
Гуцул не маючи довгу і крейцаря — за »фі- ґель» заплатив 300 зр. А такого немало було в Коссівщинї. — 3 власного подам ще лучший доказ. Коли жиди спізнали, що я чоловік также і зглядом них, виявили мені, як то мало ся ме
не нищити. Огида ціла була уложена дуже зруч
но. Мали мені виточити 50 баґательок ио 50 зр., а що я не почуваючись ся до того довгу, був бим хотів напасть присягою відперти, то в та
кім слу чаю були »сьвідки«, що я такой довжен, отже кромі заплати 2500 зр. була ще для мене і кривоприсяга. — Були знову «сьвідки», що я довжен якомусь жидкови 2000 зр., а найпога- нїйше зі всеї огиди — то се, що були «сьвідки»
на таку справу неморальну, за яку сими днями мають судити банкира в Берлині, котрий давав 5 мілїонів марок, щоби лише з вільної стопи міг відповідати! Все хитро було вже прилагоджене, тільки в послїдній хвили побоялись «сьвідки»,
»іцо піп навіть зі старостою у Коссові процес виграв». Жиди коссівскі кладуть старосту по
вітового мудрійшим над усїми тому, що засідає в комісиї асентерунковій, і »що потрафив се зро
бити, аби такий наш ворог як др. Тарнавский не був при асентерунку«. Староста коссівский п. Сабат в найлучшім замірі відніс ся одного разу до Намісництва, щоби замість др. Тарнав- ского, лікаря повітового, котрий по думці' ста
рости мав бути хорим, хоть др. Тарнавский ка
зав мені' «гбгои.чгу ЬуІет об віе§о« (старости), призначило Намісництво якого другого лікаря до комісиї асентерункової... а злобні жиди от куда повернули!) — Погроз «торговельщиків», як зо
ве Еґан у своїм справозданю жидів, є чого боя
тись, і я побоювавсь, бо лагоджено мені навіть зраду стану (се при коссівских сьвідках річ небезпечна) по лише що іно перебутім процесі перед присяжними в Коломиї «о робЬиггапіе Іебпеі пагосккобсГ рггеет бги^іеі». Але понад усе боліло мене, що так, як по тім боці Карпат, так і ту «жупани» наші стояли в змові з жида
ми і з мотивів часто політичних і з обави вия
влена «сдєлок» хотіли з жидів мати оружє про
тив мене. — Минулого' року вертав я з розправи судової в Коломиї, де мусїв сьвідчити против
ІРЕНА з мрачними очима.
Бо в сих словах звучить рід ізвиненя, мій приятелю. Прощанє, що розпостирає свій плащ над усїми хибами.
Назад зміненим тоном
Але я була тоді' л ю д и н о ю ! І я мала жи
ти житєм і сповнити свою людську судьбу. Ба
чиш, все те. я залишила, все те покинула, аби стати твоєю невільницею. О, се було самоубій- ство; смертний гріх проти самої себе.
На пів шепотом.
І того смертного гріха не зможу відпоку- товати ніколи.
Сідав блигце нього над потоком, стріляв за ним незамітно очима і зривав механічно цьвіти з хащі в, що ростуть докола.
ІРЕНА
на око пануючи над собою.
Я повинна була привести на сьвіт богато, богато дїтий. Справжніх дїтий. Не таких, що їх ховаєть ся у гробах. Така була моя судьба. Я не повинна була ніколи служити тобі — ноете.
(Далі буде)
жида за кривоприсягу. На попасї зблизив ся до мене уцтивий жидок з запитанєм: звідки їду?
З Коломиї. Чи не з росправи против Іцка Тау- шера ? Так, — або що? Там мусів бути жидок Ґотлїб, що за Таушером сьвідчив. Був. — Не гнівайте ся єґомосць, бо я длятого питав ся, бо той жидок наймає ся за сьвідка, чи до Виж- ницї, чи до Коссова, чи де хочете, він усюди за гроші піде», — і оповів мені конкретний случай, де той жидок сьвідчив против гуцула на Буко
вині в користь жидка, а гуцула того Ґотлїб пер
ший раз при розправі бачив! Чиста специяль- ність коссівска\ Про сю спецняльність коссівску читав я перед кількома літами в ОчхеЬ-ї Коїо- гаузкк-ій »допись« якогось жида з Печенїжина.
(Далі буде).
З боєвища.
Майже кожда депеша доносить тепер про нову страту Боерів. Видко дух в них підував, почало ся роз’єдненє, зломила ся карність і по
слух. А з другої сторони Анґлїйцї напирають чим раз нагальнїйше. Ґен. Робертс формує тепер за
гальний похід на Трансваль з усіх сторін. Від сходу має наступати армія Булєра і разом з правим крилом армії Робертса повинна відтяти Боерам відворот до Кронштадту і в гори Лїден- бурґа. Від полудня посуває ся Робертс з цен
тром армії. Від полудневого заходу іде Метуен, а від заходу Гунтер. В Европі панує загальне пе
реконане, що справа Боерів вже програна і они не будуть в силі довго спинювати походу над стотисячної арвії. Питане лише, чи уступаючи, з’уміють охоронити себе від масової капітуля- циї, чи більшість послухає голосу свого прези
дента Кріґера, що рішив ся до борби на житє і смерть. Кріґер загрозив, що в остаточнім разі золоті закони в Иоганесбурґу висадить у воз- дух. Се налякало Анґлїйцїв немало і они зро
били Кріґера особисто відвічальним за цілість майна анґлїйских властителів. Здає ся, що Крі
ґер сповнить свою грізьбу, не боячи ся сеї відві- чальности, бо навіть, коли-б Анґлїйцї здобули цілий Трансваль, завзятий президент полишив собі послїдну твердиню, де може роками, ба де- сятилїтями боронити ся против витязів.
Сим послїдним заборолом, яке вибрав со
бі Кріґер є гіровінция Лїнденбурґ. Є се невелич
кий край на 100 кільометрів довжини і 50 ши
рини, де в осередку находить ся невеличке мі- сточко того самого імена. Сторона ся предста
вляє кітлину з недоступними багнами, з яких зносять ся стрімкі скали до 2000 метрів висо
чини. На багнах жиє хмарами їдка мухатсе-тсе, що складає свої яйця під шкіру людий та зві
рять і тим стає не лише докучливою, але і не
безпечною язвою для животних. Надто панує тут вічно жовта фебра, а для незааклїматизо- ваного тут Европейця побут в сих сторонах є майже неможливим. Скали криють в собі вели
чезні печери, які коритарями получили тубиль- цї-мурини. Жостоке нлемя Свазі держало ся тут довгі часи супротив напору Англичан, а відтак Боерів, нападаючи на оселї «блідолицих» задля мести і рабунку. Нарешті в 1846 р. Боери купи
ли у неґрів сю країну недоступних криївок, да- ровуючи кацикови 50 коров і великий хутір, а єго ватазі ферми та добуток.
До печер Лїнденбурґу казав тепер Кріґер згро
мадити величезні припаси ировіянту, сїна і вів
са, овець та товару, збруї і амунїциї і там га
дає ставити чоло анґлїйекій армії. Виглядає се романтично, бо майже фантастично, але не є зовсім неможливим. Свого часу малий, гористий Даґестан на Кавказі опирав ся через 60 літ ро- снйскій потузі, а малу Чорногору не могла зі
гнути під своє ярмо уся сила турецких арнавтів.
Так і Боери у сім засіку могуть боронити ся роками та узискати відтак корисні для себе у- слівя мира.
Ситуация для Боерів є о стілько корисна, що хотяй европейскі держави, а також і Аме
рика заховують ся нейтрально, то все таки з кождим днем продовжена афрнканьскої війни для Анґлїї ростуть небезпеченьства. Ми згадували вже давнїйше про клопоти Анґлїї з австраль- скими кольонїями, які через своїх делєґатів пред- ложили анґлїйскому парляЛентови проект пе- рестоєня Австралії на самостійні «Сполучені Держави». Ся справа на всякий спосіб, хоть зі стратами для Анґлїї, дає поладнати ся на мир-
з ній дорозі. Але далеко більше небсзпеченьство
грозить Анґлїї від сторони Індий. Виссана Ан- гличанами людність тих величезних просторів, де тепер мимо всего богацтва природи панує страшний голод між мілїонами живих кістяків, чим раз грізнїйше підносить голову до кровавої відплати, до оружного відпертя находу чужин
ців. Бунтівничий рух прибирає релігійну цїху і стає тим небезпечнїйшмм, тим грізнїйшим. Чут
ка про війну в Африці додає відваги заговор- щикам, а недостаток сильних залог анґлїйских підпирає їх роботу. Англичани мусять дуже спі
шити ся справитись з Боерами, бо леда тиж
день може вже деінде найти ся для них нова кровава робота.
Зельский); 5) Внесеня. О годині 9-ій відправить ся Служба Бож а з проповідию.
— Університет для женщин. З Відня доносять, що збір професорів університету, в порозуміню з деякими знатнїйшими женіцинами ухвалив стреміти до заснована університету для ж ен
щин, цілком анальоґічного з мужеским універ
ситетом. На сей університет буде приймати ся женщини з ґімназияльною матурою. Ректорат віденьского університету пристав вже на від- слуплене на разі' кількох саль для жіночого уні
верситету.
— З зелїзничого ваґона. Перед звичайним три
буналом віденьского суду відбув ся онодї про
цес, в якім обжаловував якийсь Ніслєр з Буркерс- дорфу під Віднем зелїзничий заряд за потовче
не. П. Ніслєр їхав минулого року зелїзннцею і заким ще усів на лавку в ваґонї, поїзд рушив несподівано з місця і п. Ніслєр потовк собі го
лову, а в наслідок сего дістав нервозу. Яко від
шкодоване жадав п. Ніслєр від зелїзничого за ряду 20 тисяч корон. Підчас розправи показало ся, що поїзд рушив несподівано з вини маши
ніста, але що завинив також і пошкодований, і то за се присуджено єму лишень половину ж ада
ної квоти.
— Стан землеплодів в східній Галичині'. Поча
ток мая досить теплий вплинув трохи корисно на озимину всюда (з виїмкою Поділя, де було за сухо). Однак від 10. м. настала студінь, а 11. і 13.
морози, котрі ростинність знищ или так, іцотам, де числено на поправу лихої озимини, счезла вся надія. Конюшина і трави ростуть дуже сла
бо. Ярі засіви сходять дуже поволи. Горох по
терпів місцями від морозів. Тютюн, засаджений з початком мая, вимерз зовсім на Покутю. Яч- мена і вівси на відслонених місцях потерпіли та кож від морозу. Найб льші шкоди наніс мороз садам. Цьвітостан груш коло Львова, в Стрий- щинї, Самбірщинї і Перемисльщинї знищений до тла. Неменьші шкоди потерпіли сади в Залїщ и- ках. Морелі в часі морозів були вже відцвили і заповідали велику надію, винниці були в пов нім розвою, — а тепер всьо знищене. Шкоду, яку зробили морози від 11. до 19. мая в самих морелях, оцїняють на 60.000 корон. Поля засіяні кукурузою в Залїщицкім селяни тепер заорують і засівають вдруге.
— Римский Капітоль. Одним з найбільше зай
маючих рефератів на недавно відбутім в Римі конґресї християньских археольоґів був реферат римского професора і лектора бібліотеки Валлї- целлїяна, Константина Меза. Пан Мез предста
вив конґресови витяг з обємиетого твору про
«Капітоль», який виготовуєсь до друку. Виска- зуючи, чим був римский «Капітоль», їсторию сего горба і сьвятинї Юпітра, автор ста шть сьмілий здогад, в який сам сьвято вірить, що останки сьвятинї но єї ножежи коло Остиї, не
далеко Риму, перенесено на сусідні багна. Мез заявляє, що там повинно находити ся 3.000 бронзових таблиць, що становлять найстарший архів Риму від початків міста аж до Веспазия- на. Крім сего мали би містити ся в багнах во- тивні таблиці, памягкові війскові грамоти, одним словом, цілий історичний музей, який лише мо
жна би собі представити. Треба лише висушити багна на схід і захід від Остиї, • а око людске побачить сї історично-археольоґічні скарби.
— З парискої вистави. Дописуватель «Нового Врем-ени» доносить з Парижа, що артистичні від
діли: росийекий, польский і фінляндский на ви
ставі представляють ся незвичайно слабо. Про сї образи доносить дописуватель таке: «Стовпи роснйского малярства, якими суспільність так чванить ся, як пр. Репин, Айвазовский і Васне- цов, виставили річи слабі, а н-;редовсїм сей остатний. Ще гірше представляють ся твори малярства двох других народностий. Фінляндскі і нольскі малярі є поміщені в осібній салі і — як пише «Новоє Время» — не з причини націо
нального або політичного згляду уділено їм таке місце, але з конечности мусїли нриняти сей ку
ток. Ті відділи є дуже слабі. Фінляндці мають ще Едельфельда, але польский відділ предста
вляє ся найгірше, мимо сего, що Поляки мають знаменитих малярів. Треба отже лишень жалу
вати, що артисти заложили руки і занедбали сей сьвітовий попис».
— Страшна катастрофа В копальні угля в 8Ьо- Яеїд, стану ІДаЬ, в півн. Америці наступив вибух запаленого пороху, що містив ся в бочках. На
слідки тої експльозиї були фатальні, бо до 300 .робітників стратило житє. Трупів витягають ще
і доси.
— Родинна драма. Властителька дому Міллєр в Фельдмахінґ, в Бавариї, дістала в ночи не
сподівано помішаня ума. Недужій здавало ся, що єї муж є великим грішником, а за свій гріх мусить тут на земли спокутувати. В наслідок сего збудила она обоє своїх дїтий і казала їм молити ся при постели свого батька, а сама взяла набитий револьвер і стрілила в груди спячого мужа. Перестрашені діти вибігли на двір, а на їх крик збігли ся с’тоїди. Коли вій- шли до кімнати, божевільна лежала вже без ж итя з простріленою грудню.
— француз про Англійців. Фейлетоніст журналя ЕсЬо де Рагіз подає в статї »Анґлїйска фізіо-
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ І СТАТИСТИЧНІ.
„Вістер" Товариство взйш х обези. у Львові.
Рахунок зисків і страт за рік 1899/
(Далі).
П р и х о д и :
I. Перенос фондів з минувшого року: 1. Р е
зерви премії Дз відчисленєм участи Тов. реасе- курац.) 128.526 кор. 24 сог. 2. Фонд резервовий:
а) стан 31. грудня 1898 193.550 кор. 10 сот,; б) до того з надвижки минувшого року 3.709 кор.
72 сот. 3. Фонд на ріжницю курсів 175 кор. 68 сот. 4. Специ ял ьна резерви 1.684 кор. 80 сот. 5.
Реш та з надвижки з р. 1898 18.000 кор. Разом 345.646 кор. 54 сот.
II. Резерва шк'ід з року попередпого: (з від- чпсленєм участи Тов. реасекурац.) 466 кор. 62 сот.
III. Побрані премії з відчисленєм сторн 680.504 кор. 46 сот.; від того премія реасекура- цийна 309.306 кор. 60 сот. Остає 371.197 кор.
86 сот.
IV. П рихід з наміщуваня капіталів: 1. Фон
дів премійннх (загаль.): а) відсотки від вкладок в інституциях банкових і щадницях 1.092 кор.
14 сот.; б) відсотки від цінних паперів 7.277 кор.
26 сот. 2. Фонду резервового: а) відсотки від вкладок банкових — кор. — сот.; б) відсотки від цінних паперів 8.722 кор. 32 сот. Разом 17.091 кор. 72 сот.
V. Иньші приходи: 1. Належитости побічні за грамоти обезпеченя 11.148 кор. 34 сот. 2.
Иньші доходи адмінїстрацийні (за таблички) 1.090 кор. 10 сот. 3. Зиск' на курсі' цінних паперів: а) осушений 511 кор. 50 сот»; б) книговий 3 кор.
80 сот. 4. Ріжні приходи: а) законний додаток для сторожей огневих на Буковині 75 кор. 2 сот.;
б) стягнено з відписаних належитостей 168 кор.
76 сот.; в) зворот порторий від властителів ли
стів удїлових 147 кор. 22 сот.; г) приходи фон
ду резервового: а) додатки членів при нових обезнеченях 39.343 кор. 44 сот., б) дроби з від
шкодовані. 475 кор. 80 сот., в) нрочі датки 13 кор. 14 сот. = 39.832 кор. 38 сот. Разом 52.977 кор. 12 сот. Загальна сума приходів 787.379 кор.
86 сот.
(Далі буде).
Н О В И Н К 11.
— Про побут ВПреосьвященого Андрея Шеп- ТИЦКОГО в Садаґурі пишуть до «Буковина»: Вла
дика прибувши дня 17. с. м. о годині 8% вече- ром до Садаґури на канонічну візитацию, зай
шов в пятницю, дня 18. с. м. о годині 4-ій по нолудни до народної школи хлоиячої в Садаґурі на науку релігії. У дверах повитав Преосьвяще- ного надучитель Ш вайцер на чолі учительского тіла короткою промовою, а опісля попроваджено Владику до сьвяточно прибраної шкільної кім
нати, де зібрані були греко-католицкі діти із Садаґури, Рогізної і Нової Ж учки. Перебувши в школі майже годину, попращав Владика дуже сердечно зібраних учителів, а від’їхавши, лишив дуже милий спомин по собі у всіх присутних.
— Людовий концерт в честь Т. Шевченка від
буде ся в неділю дня 27. с. м. в сали «Народно
го Дому» у Львові о год. 5. пополудни заходом Головного Виділу товариства «Просьвіта» при участи «Львівского Бонна» і «Кружка музично
го». Ціни місць: Фотель 60 сот., перворядне крі
сло 40 сот., другорядне крісло 30 сот., вступ на салю 20 сот., вступ на ґалєрию Ю сот.
— Хлопске віче відбуде ся в Радехові в по
неділок дня 28. мая о годині 11-ій в стодолї го
сподаря Василя Луцева віче з такою проґра- мою: 1) Реф ерат політичний (о. Зельский); 2) Про окружні громади (п. Корнило Стефанович з Козлова); 3) О радах громадских (о. Петруше- вич); 4) Про ординацию виборчу до сойму (о.
льоґія« таку характеристику синів Великої Бри
танії : Анґлїєць взятий яко одиниця є чоловіком милим, веселим, ввічливим, часто навіть сим патичним, але загально взявши є персонїфікацнєю еґоїзму, який доходить до запеклості! і завзя- тости, а навіть зьвірскости. Анґлїєць виглядає на кони все так, якби єму неприятель наступав на запятки, а в повозцї має такий вираз лиця, якби їхав по повитуху. Коли н. пр. подають на стіл каплони при »ІаЬ1е д’йоїе», то Анґлїйцї возь- муть з певностию самі крилця. — Разу одного в готели де Гіаидге, в Брукселп, подали на стіл, при якім сиділо більше гостий, шпараґи, перші в тім сезоні. Всякий взяв що найбільше по шість, але коли полумисок дістав ся до рук одного Анґлїйця, сей згорнув всьо, що ще було в полумиску, на свою талілку без огляду на те, що ними мало ся обділити ще 20 осіб. По сїм звернув ся сей їдун до свого сусіда, котрий не дістав шпараґів, і попросив єго, щоби подав єму сос. — 3 найбільшою приємностию послужу Вам
— відповів сусід — але звольте мені подати шиараґі.
— Два канадийскі міста Оттава і Гюл, щ о р о з- верглиеь по обох берегах ріки Оттава, в провін
ц ій Онтаріо, навістив огонь минувшого тижня і
лютив ся з такою скаженою силою, що наробив шкоди на 17 мілїонів доларів, 13 людий стра
тило житє, а 15 тисяч лишилось без даху і за- нятя. Пожежа розпочалась в Гюл, де з фабрич
ного комина вітер наніс полумя на поблизкі д а
хи робітничих помешкань, а звідтам на другі доми в обох містах. Богато потерпіли робітники, котрим майже все попалилось.
— Дрібні вісти. Нова церков з твердого ма- териялу буде будоватись в Славску коло І Сколього (аеп. львівскої), заходами пароха о. Евст.
' Качмарского, парохіян і властителя п. Шміда.
Славско лежить на угорскій границі. — У Львові є 232 лікарів докторів медицини, 14 хірургів, 17 ветеринарів і 316 повитух. — Межи зелїзничими стациями Кашира а Михаловскоє в Росиї розбив ся тягаровий поїзд так нещасливо, що 35 возів І поторощило ся, а чотирох кондукторів погибло.—
і В Познаньщинї в нослїдних часах набула пруе- ка комісия кбльонїзацийна двірскі обшари: Пад-
і нів, Кармін, Виків і Б ж езю , обнимаючі кілька тисяч морґів землі. — Мати д-ра Резека, мінї-
| стра для Чех, померла в Найгавзї в Чехії, в 75.
році житя. — біквория, анґлїйска королева, за
недужала небезпечно на очи Лікарі заявили, що утрата очий є нехибною. — При стріляню остри- ми патронами на війсковій площи в Вроцлаві лучилася сумна подія. Начальник громади Лямс- дорф п. Тінте, наблизив ся занадто до площі вправ і разом зі своїми двома дітьми і служни
цею поніс смерть на місци від перелітаючих куль.
Т е л є ґ р а м и .
Будапешт, 23. мая. На вчерашнім засїданю буджетової комісиї австрийскої делєґациї ра- джено над війсковою ординариєю. Після довшої дискусиї принято цілу війскову ординарию.
Ьерлин, 23. мая. Парламент одноголосно рі- і шив усунути з порядку дневного «Іех Гайнце», а натомість приняв «Іех Гомпеш» против голо
сів социялїствів і вільнодумців. Внесеня Гомпе- ша містять всі до тепер приняті параграфи «Іех Гайнце», натомість пропущений т. зв. параґраф театральний, а іцо-до склепових вистав містить компромісову постанову, заказуючу під загро
зою грошевих кар продажи необичайних обра
зів та письм молодим особам низше 16 літ.
Претория, 23. мая. Відбули ся тут збори під голим небом при участи около 2000 осіб.
Нараджувано ся над ситуациєю в случаю обло
ги Преторіїї і вибрано комітет для охорони жі
нок та дїтий.
Капштат, 23. мая. Рознесла ся поголоска, що Англичани здобули 27 льокомотив, прина- лежних до вільної держави Оранії.
Льондон, 23. мая. Генерал Булєр доносить, що одержав вістку від Бетума, що єго кінні стрільці попали в засідку Боерів, при чім зги
нуло 66 жовнірів. Бетум цофнув ся до Нюкастль.
Вешінґтон, 23. мая. Депутация Боерів зло
жила вчера неофіцияльну візиту президентови, Мек Кінлєєви. Президент заявив, що Сполучені Держави не можуть підняти ся інтервенцій', бо ще недавно тому Анґлїя не приняла від них та
кої самої прислуги. Делєґати відповіли, що само пересьвідченє, що Америка є прихильником бо- ерскої репубкики подає їм велике задоволене.
що вовна і розгар подоро- жіли о 30% — п р о д а в ,
Помимо
поки старчить, ковдри і м а т е р а ц и по давних низьких цінах лише специяльва робітня і м а
г а з и н п о с т е л и 1 7 - 3 0
ЙОСИФ Ш У С Т Е Р
Львів, Коперника ч. 5. Цінники даром .
