Ruslan. R. 9, č. 258 (1905)

(1)

4. 258. Львів, пятниця, дня 19. падолиста (І. грудня) 1905. Річник IX.

Передплата

п .РУСЛАНА < виносить:

яд цілий рік л» пів року чх твсрть року ВД МІСЯЦІ. .

в Австриі:

. . ЗО кор . . 10 кор . . с кор . 1*70 кор

За границею

па ц і я й рік . . 16 оублїв або 36 франків іа пів року . . З рублів

або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.

•Вирвеш ми очж і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не еозьмеш,

4 с руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с д а н о в в і псальмія М. Шашкевича.

Виходить у Львові ЩО Дії.) крім неділь і рускпх е ь в т

• о ‘!і год. пополудня.

Реданцка. адгліііїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 1.

пл.Домбровскогс”(Хоруищн!:н).Ккс- педицпя місцева в Агенцій' Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звергав ся лише на попереднє застережене, — Рекламацій веоііечагапі вільні від порта. — Оголошена зви

чайні приймають са по цїнї 20 с. від стрічки, а в •Наді

сланім» 40 с. від стрічки. По

дяки і приватні донесена до ЗО с. від стрічки.

-«* ^імгвЯіЗЯВЯ'ЖЖЯ

Нова сесия державної ради

( х ) Державна рада зібрала ся ні вто- рок 28. листопада на нову сесию, а сей день починає неперечно нову добу в ав- стрийскій іс-ториї. Мінїстер-ирезидент бар.

Ґ а в ч виголосив зараз після відкрити за- еїданя широку заяву про внутрішньо полі

тичні відносини монархії, до котрих ми ще повернемо при иншій нагоді, але найваж- нїйшою точкою сеї промови було

З И 1 0 В І-

дженє правительственної предлоги про за гальне, рівне, безпосереднє і тайне право виборче, котру правительство приобіцяло внести найпізнїйше в л ю т і м слідуючого року в иосольскій палаті. Після такої тор- жественної заяви з правительственного місця нема вже відвороту, виборча рефор

ма мусить бути і буде переведена і бар.

Ґавч заповів, що мимо всяких трудностий доведе її до кінця. Правительство зрозу

міло, що змаганя ріжних політичних сто- ронництв в тім напрямі не можна легко

важити і взяло керму в свої руки, щоби повернути сі змаганя в користь держави і поселених в ній народів. Тим способом запобігає правительство внутрішним зако лотам і потрясеним, які би мусів виклика

ти опір в цїли збереженя перестарілих форм державного устрою. Росия може стати відстрашаючим прикладом, до чого доводить завзятий опір в цїли збереженя давних, пережитих і закостенілих форм державних.

Задля того почин бар. Ґавча заслугує на признане, позаяк розгукані филї виклю

чених від виборчого права широких верств народних спроваджує в широке русло пра

вильної і спокійної струї. Ту силу отже, котра могла руйнувати, визискує держав

ний керманич, щоби державну будову від

новити і оперти її на новіших основах.

Якнебудь що до многпх подробиць!

ікЗ№.ааяі заповідженої предлоги про виборчу рефор

му в промові мінїстра-врезидента остало богато отвертих питань, всеж таки одно зазначив він рішучо і ясно, себ то з н е с е н е к у р и я л ь н о ї с и с т е м и . Таким способом отже Ш мерлїнґівека основа, на якій опирала ся дотеперішня державна ра

да зовсім уступає, а основою стає за гал ь

н е ,

рівне, безпосереднє право виборче б е з о б м е ж е н а що до і н т е л ї ґ е ц и ї (отже й н е г р а м о т н і мають користува

ти ся виборчим правом) і щ о д о п о д а т к о в о ї с и л и. Отже уступають дотепері

шні куриї, оперті на станових привілеях, а се доторкує ся головно великої власно- сти, промислу і торговлї. Мінїстер-прези

дент зазначив впракдї, що загальне право виборче не має цілковито виперти систему з а с т у п н и ц т в а і н т е р е с і в з к р а є - н и х с о й м і в , одначе нема сумніву, що курияльна система не дасть ся на довго удержати в краєвих сой мах і що й сойми небавом будуть приневолені достроїти ся до державної ради, як се він заявив не

давно депутациї моравских социял-демо- кратів.

Мінїстер-президент подав у своїй про

мові також о с н о в н і з а с а д и , на яких має бути оперта пракительственна предло- га про виборчу реформу, а із сего видно, що він відступив від сумнівів, які мав ще щ о до сеї справи в жовтні і не бажає вкорочувати загальности і рівности вибор

чого права певними обмеженими. Як вже сказано, не виключав від сего права не

грамотних (що немило вразило особливо Німців), не обмежає сего права також до економічно-самостійних осіб, не вводить пропорцияльного вибору (бодай яко за

гально обовязкової засади), лише виїмково для охорони национальних меншостий. 0- крім того бажає улекшити виконуване ви

борчого права т м, що се має відбувати ся в. кождій громаді.

Отвертими питаними лишає бар. Ґавч плюральне право виборче, обовязок вико

нувана сего права і довше засиджене в громаді (н. нр. христ. социяли домагають ся пятилїтного засиджена).|

Ся заява сьвідчить про добрі наміри правительства, довести до рівности всіх го- рожан що до виборчого права. Але з дру

гого боку зазначив мінїстер-президент, що виборче право не повинно бути примінене в Австриї механічно, не має бути •мета

левим одягом«, як він висловив ся, але повинно бути приложене до питомих ав- стрийских відносин. Він зазначив, що пе

редовсім розходить ся о те, щоби кождій народности було обезпечене єї народне заступництво і щоби народні меншости не були згноблені більшостями (се важне та

кож для руского народу). Задля того не може бути мови на єго думку про арит- метичний розділ мандатів після числа душ, як се є у Франциї і в Німеччині. Тому має бути задержана основа теперішньої конституциї, котра придїлює мандати ко

ронним краям, узглядняючи силу подат

кову, значінє економічних інтересів і куль

турної спроможности кождого краю (тут може се ністрє бути звернене проти Гали

чини, щоби їй не признати відповідного єї населеню числа мандатів—

а

про се повин

ні подбати посли, щоби нашого краю не скривджено). Виборче право одиниць було би отже в усіх краях рівне, але число виборців, яке випадає на одного посла, було би рівне в поодиноких краях, а на

віть в поодиноких округах виборчих. Тим способом хоче правительство економічно і культурно сильнїйші народности охорони

ти перед згнобленєм менше розвитих на

родностей, що заселеним ними областям приділило би більше мандатів у розмірно менших округах виборчих.

Национальні мен шоста думає прави

тельство передовсім тим способом охорони-

На шкільних фериях.

Через шіснайцять літ своєї науки я не ді став нї одного листа з дому. Декому може буде се дивним. Шіснайцять літ — як він ж ив?

Було, приїду у вакациї домів — страх яка радість, яка втіха. Отець анї словечком не віді- звесь до мене, а мати — от як ґаздиня — с и дить в буранах на грядці' та вириває бурян — щаслива, що я приїхав. Ніколи не питала ся, чи я їв чи нї. Одно тільки було у неї на думці — от коби вивчив ся у люди — а тоді буде по паньски жити. Сестра моя — се людина против

ної вдачі. Було і курці голову скрутить, коби лишень мені угодити. Она була весела та говір лива. Було нераз, праця горяча — а

ми

обоє бі

гаємо но саду, наче мала дітвора. В неділю то нашій пустоті не було міри. Тільки великий звін забовкав, я вже ішов у церкву, щоби прн- слухувати ся старому дякови. По укінченій утре

ні вертав на снїданє, що складало ся з двох пи

рогів. Р аз, пригадую собі як нині — вже нере- звонили на Службу Божу,

а

я ще не поснідав, хоч пироги наче пискорі стояли нередомною. Я приглядавсь їм — чому не їв — сего таки не знаю. Знаю тільки се, що пес від тоді став моїм

іраим приятелем — хоч що правда раз як хи- в

тнув за ногу, то ще нині отець сварить на м е

не. чому я дав споднї на поталу псови.

Всі в дома уважали мене за пустїя, що хвильки не посидить на однім місци. Сьвідоцтво се не було конче добре для мене, тож приду

мав я спосіб, щоб єго усунути.

Одного дня набрав я сильної охоти віддати ся поважній нраци.

— Тату, я поїду з вами по еїно.

А се висказав я так рішучо, що отець від

разу повірив. Я взяв батожину в руки, та ви

скочив на драбинястий віз. Яка радість запану

вала в моїм серцю, тяжко описати. Одно липі занепокоїло мене. Я вичитав з вітцївского лиця, що він став жалувати мої сили — що марнують ся на шкільній лавці. Єму видало ся, що у м е

не великий дар до господарки.

Заїхали ми на луку. Сіна богато — як то видати на в із? Взяв я вила у руки — видаю, видаю, аж нудьга мене побрала. Вкінци таки не міг видержати і сів. Отець кричить з воза: •да

вай!» — а я з долини: >чекайте, бо, бачите, бодяк клятий впялив ся в руку.

— Та який бодак — відзиває ся отець — єго ту і на лік не найдеш, от химера тай тіль

ки. Шкода, що все тобі тільки гроша шлю у школи, а ти так виглядаєш, як колиб ніколи страви не бачив.

— Та бачив, не бачив —відзиваюсь. — А пригадайте собі, курку їв я єще тамтої неді

лі і звідкіля візьме ся сила.

— А ти сякий-такий — відізвав ся отець

— а ти бачив, щоб я їв коли курку, а гарую як чорний віл.

— Добре вам тату таке говорити, як ви все на сьвіжім воздусї.

На се отець не мав жадної відповіли.

Вкінци сіно дивним дивом найшлось на возі.

Конї були меткі, памятаю, оба червоної масти. Фірманю відважно — минаю фіри за фі- рою. — Аж на раз недалеко дому — як отець не крикне »вісьта», а я як не шарпну поводами і в одній хвили віз вивернув ся. Отець нічого не говорив, — ходив, оглядав, — як то він звик говорити, чи статок не поломав ся, а я крутив задним колесом як малий дітвак.

Коли було по фериях вибираю ся у шко

ли, — ніяк не мож було дістати від батька ба

гато побренькачіь. А отець був дуже ощадним, хоть при тім богатим. Але і туть я находив спосіб. Було, перед від'їздом розповідаю батько

ва про печ стару, повибивані вікна в школї, а се вже вистарчало, щоб отець прибільшив мою ґажу. Не раз в тій важній для вітця хвили і м а

ти дала мені' в руку кілька шайних. Бо мати

І

(2)

ти, що, скілько спроможно, буде творити национально відмежені округи виборчі, щоби були национально немішані округи, отже бажає национальні меншосте звести до меншого числа. Але там, де не можна би вже обминути национальної меніпости, там мали би они бути або виділені з мі

шаних округів і прилучені до сусїдних о- кругів тої самої народності!, як се зробле

но в Моравії, або там мав би бути примі- ненин пропорциональний вибір.

Се могло би вийти у великій части та

кож в користь руского населеня, де оно є перемішане або влучене до повітів заселе- вих

в

значній части Поляками, як н. пр. в західній. Галичині'. Тимто рускі посли і по

літичні органїзациї повинні як найскорше зібрати відповідний статистично-етноґрафіч- ний материял, як ми вже недавно на се вказували, щоби інтереси руского населеня обезпечити Материял сей був би чим скор

ше потрібний, позаяк бар. Ґавч виразно заявив, що бажає представників кождої на

родносте і кождого сторонництва вислуха

ти і на тій основі робити ме поділ вибор

чих округів, а також і на дальший час, коли правительство вже внесе начерк за кони з поділом округів виборчих і почне ся розправа над тим предметом у виборчій комісиї і в палаті.

Окрім того всего заповів бар. Ґавч також р е ф о р м у п а л а т и в е л ь м о ж відповідно зміненим обставинам, які настануть по переведеню виборчої рефор

ми для посольскої палати.

Заповідженєм виборчої реформи зро

бив бар Ґавч важний крок до перестрою Австриї на нових підвалинах, але дорога до сєго перестрою доволі далека і трудна.

Мінїстер-президент вказав у своїй річи на

«сили опору», котрі супротивні такій ре

формі, зазначив, що 178 мандатів відпаде (наслідком знесеня курий) а ті, що втрати

ли би сї мандати, не легко схочуть ся з тим освоїти. Найбільше невдоволенє, як ми вже звіщали, викликала та реформа в польскім колі, а особливо в краківскім і подільскім сторонництві, бо нема сумніву, що коло втратить свою перевагу в парла

менті.

Німці, котрі спершу станули були до

сить остро, починають освоювати ся з реформою виборчою, хоч бачать се я- сно, що в слідуючій палаті застануть пе

реважне число славяньских послів.

Попри виборчу реформу заповів барон Ґавч також потребу р е ф о р м и р е ґ у - л я м і н у, а се викликало особливо в нїмецких кругах невдоволенє, котрі раді би собі заховати і на будучі часи обструк- цийне оружє. Одначе правительство не бу

де наставати на те, щоби і та друга ре

форма ще в теперішній палаті була конеч

но ухвалена.

На всякий спосіб правительство дало

все рахувала на старий лад. Тим робом і батько був з мене вдоволений, що я ему у всім звіряв ся і я з него.

А вже в своїм пан-отцем, то ми найбільші други. Було від рана до вечера перебуваємо на поли. Оглядаємо збіже, розправляємо про інтен- зивну аґрономію — хоть що правда — то я про ню не мав понятя, а відтак вертали ми з вов

чим апетитом домів.

Раз якось засидів ся я у свого пан-отця до пізної ночи. Ніч була темна. Я удавав біль

ше відважного, як в дїйсносги ним був. Іду то ровом то понад рів — обережно, щоб не впа

сти в яку калабаню. В тім побачив я доріжку та так зрадів і не розумуючи довго скочив в саму середину. Але якеж розчароване. Моя шапка стала плав ти, тільки було видко

„ґ“.

А я цілий в калабани. Але якось я вернув домів.

Мій шкільний мундур таки новіський стратив форму а барва чорна замінила ся в красу. Від тої хвилі пізнав я ріжницю сукна від полотна.

Львів 1Т./ХІ. 1908.

Осип Заболотний.

тим способом доказ, що бажає сучасні зма- ганя спровадити в русло законносте, а всякий опір проте того викликував би не

потрібні потрясена і ворохобні.

З росийского заколоту.

Як розбурхане бурею море не може прич

ти до супокою, хотяй вже притихли филї напи

раючого вихру, так і на безмірних країнах ро- сийскої імпериї не вгавають забуреня, хотяй вже стало довідно певним, іпо правительство серйозно приступило до гіереведеня конститу- цийннх реформ та з сеї причини вже і заспо

коїв ся перший напір свободолюбних і поступо

вих елементів. Так само тими великими просто

рами дасть хиба пояснити ся, що той конститу- цийний і революцийнпй рух не має одноцїльно- стп, не має навіть своїх провідників, а може має їх за богато, але за те менше видних На провідників накидають ся нераз люди, які крім рішучості! і вимови не мають до того жадних ингіїих квалїфікаций, а рух, викликаний ними, не має пїчо спільного зі змаг.шями інтелігент

ної росийскої суспільності! для здобута консти

туційних ф >рм публичного житя в Росиї.

До тих несьвідомих і безцільних рухів, ви клакапих не ідеєю, тілько як раз недостатком всякої ідейносги, можна зачислити передовсім всякі війскові бунти. Бо і чогож доконали „По- т е м к ін ц у т і к ш и зі збунтованим кораблем до Ромунїї? Були революционерами, доки не випо

рожнили офіцирску спіжарню, а відтак навіть не захотіли працювати на себе на чужині, а більша часть їх воліла „з туги покаяня" верну ти на салдатский хліб. Ще сумнїпший перебіг мали револьти

в

Лібаві, Ризі, а відтак в Крон- штадї: по кількох днях дикої гульні, знищеня і проливу крови, ворохобники піддавали ся ви

сланим против них відділам війска, або таки самі між собою убивали ся і вязнилп себе в наслідок повстанших незгодин і недостатку про

воду та карности. Але всі вже бунти перевис- шила своїми страшними розмірами, як і без цїльностию ворохобня залоги Владивостока. Збу рено майже ціле місто, всі' доми замешкалих там Хінцїв і велику часть чужинців, знесено укріплепя, вимордувано офіцирів і остаточно, коли не стало в місті живності! для бенкетую

чих ворохобників — они не вміли собі дати ин- шої ради, як піддати ся Ген Лєнєвичови, видав

ши своїх провідників.

Подібно діє ся тепер і в Севастополі!. Там ворохобня обняла майже цілу залогу чорномор- скої ескадри. Та коли „Потемкінцї“ викликали були свого часу сензацию в цілім сьвітї своїм бунтом, то про севастонольскі події' мало хто

і

пише, хотяй они в десятеро перейшли несьмілі почини „Потемкина". Цілий Севастополь нахо

дить ся в руках ворохобників, богатс офіцирів убитих, решта увязнена і інтернована, зелїзницї позривані на кілька кільометрів від міста, так само і телеграфи, в виду чого місто цілком ізо

льоване від сьвіта. Однак ворохобники поводять ся мирно, не рабують населеня і не демолюють міста. Якийсь молодий офіцир Штайн мав ста нути на чолі того руху і хоче проклямувати не- зависиму... севастопольеку републику. Як сен епізод скінчить ся, поки що не знати, бо всі вістки про Севастополь полягають тілько на комбінаціях з причини перерваня всякої кому

нікації з містом.

Натомість з добрими надіями і чимраз біль

шим заіптересованєм вертає ся росийска су

спільність до вислїдів нарад з'їзду земців в Мо

скві, який радить вже від двох тижнів їжд про

водом кн. Долґорукого. Між иншим земці дуже ревно заняли ся польскою справою та ухвалили жадане автономії для Польщі, натомість укра

їньску справу поминули зовсім. Представник земства з Нернигова адвокат ПІраг пояснив на на з'їзді справу україньску і дійшов до вислїдку, що централізація розібє Росию, а автономія зєдинить єї. На жаль, з'їзд сформуловав автоно

мію лише одної Польщі, отже ПІраг зажадав, щоби так само вироблено відповідні проекти ав

тономії для України, Литви і Грузи і. Що до тої квестиї доносить петербурска телеграфічна аґен- циь, що з Пятигорска одна Група мешканців ви

слала до ґр. Віттого телеграму, в якій зі згляду

на поголоски про намірене надане автономі1 Фінляндиї, Польщі і Кавказови, просить, нщби правительство справи автономії не полагоджу- вало перед скликанєм державної думи, бо біль

шість росийского народа є противна сему. Ґр.

Вітте у відновіди зателеграфував, що росийский нарід може бути спокійний і рада міністрів не позволить на се, щоби цареви запропоновано за- рядженя, які могли би спричинити відірване про

вівшії від держави, з якою стали злучені но бо

гато тяжких змаганях, як се сьвідчить істория.

Се було би шаленим чином, за який не можна пряняти відвічальности супротив царя і народа, колиб з легким серцем рішено ся на такі деци зиї, які можуть довести до роздробленя держа

ви. злученої росийскою кровию. Інїциятива в квестиях дотично тих провінций може вийти тілько від думи. Однак правительство не плекає недовірчикости до жадної части паселеня. Вико

нуючи волю царя, правительство мусить шану

вати і удержувати всі национальні і релігійні прикмети всіх частий населеня держави.

Промова цїсарг Вільгельма.

ІІідчче вчерашного отвореня нїмецкого раїїхс- таґу виголосив цісар Вільгельм престольну бе

сіду, в якій заповів фінансові реформи, фльото- ве нредложене і ряд соціальних та економічних законів.

Цісар з вдоволенєм підніс, що єму удало ся поперти змаганя президента Союзних Держав північної Америки Рузвельта в справі заключе- ня мира Росиї з Япанїею. Висказав свої живі симпатиї для такого талановитого і хороброго народа, як япаньский і повитав з вдоволенєм встуїіленє Япанїї до ряду великих держав. Даль

ше висказав свої живі симпатиї для змагань царя в справі упорядкована внутрішнії* відносин в Росиї і висказав надію, що цар промостить нову дорогу для будуччини Росиї. Згадав даль

ше про марокканьску справу, полагоджену з ко- ристию для Німеччини та підніс, що уважає сво

їм обовязком удержати мир для нїмецкого на

рода, однак деякі познаки вкладають обовязок на нарід, зміцнити оборонну силу супротив ата- ків. Тим певнїнше дадуть тоді здійснити ся ми

рові цілії три державного союза.

— ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ’. При зміні місяця про

с ім о наших Вп. Передплатників о скоре відновле

на передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нагл нових передплатників.

Н о н и

ї ї і ;

іі .

— Календар.

Б п я т н и ц ю : руско-кат : Плят.

Ром.; римо-к.ат.: Елегія'. — В с у б о т у : руско- кат.: Авдія, Варлаама; римо-кат.: Бібіяни діви.

— З Тов-а „Взаїмна т м іч галицких і буковинь- ских учителів і учительок".

Перші загальні збори відділів окружних відбудуть ся: І. грудня в Р о гатині, 3. грудня в Коломиї, Косові, Сокали, 8.

грудня в Бібрцї і Раві рускій. Довірочна нарада відбуде ся І. грудня в Зборові. — На днях вне

сено вже поданя о засноване першого відділу окр. в Буковині, іменно в Чернівцях. — Зголо- шень є вже 1058, дійсних членів 611} а то 547 звичайних, 60 спомагаючих а 4 добродив. Обо

рот касовий від І. вересня виносить 3581 К 81 с, в касі є готівка 1685 К 71 с.

— Дирекция.

— Відчит про закордонну Укр їну. В

суботу 2.

грудня устроює Читальня «Просьвіти» на передм.

Личаківскім (ул. Личаківска ч. 87.) чайний вечір з товарискими забавами, попереджений відчито.м тов. Евгена Василієва, Українця з Кїєва «про закордонну Україну». — Початок в */28 год. ве- чером. Вступ вільний. Гості пожадані. —

В и д іл .

— В Мостисках

будуть дня 3. грудня заг. збо

ри філії «Просьвіти». Початок о 3. год. по пол.

— Віча. В

справі виборчої реформи буде віче дня 1. грудня в Комарні, а дня 5. грудня в Г уд ках. Початок обох віч о 1. год. по полудни.

— В Чорткові

відбуде ся дня 8. грудня наро

дне віче в справі виборчої реформи.

— В ідгуки студентских демонстрацій уЛьвові

Поляки мойееєвого віроісповіданя між ученика-

ми середних шкіл, обходячи памятку иольского

повстаня молитвою в головнім жидівскім темплю

дали ся пірвати до того степеня патриотичної

(3)

о загорілости, що заінтонували в сьвятини «Во£е

с >§ Рокка , а відтак наперекір сионїстам, які стали протестувати против такої демонстрацій в сьвятини. веселу нуту пісні «Левгсяе Роїзка піе гфиеіа». Обурений тим рабін др. Ґутман пере

рвав богослуженє, а до демонструючих стан про

мовляти перед темплем якийсь жид академик.

накидуючи ся на си інїстів і на рабіна, що від- клонюють ся піддати честь «героям в б лобі за свободу нашої польскої вітчини». От до чого д о водить «ународовленє» школи, що вже і мури сьвятпнї не є певні перед умундурованими па- триотами. — Того самого дня о год. 5. по пол

зібрали ся на Личаківскім кладбйіци великі тонни польскої молодїжи з усіх львівских шкіл і звід- там, по відспіваню патриотичних ггсень, пішли коло 7 години вечером іюхо юм через місто з таблицями, прапорами і смолоскипами, співа ючн по дорозі польскі піснї і підносячи голосні оклики На розі ул. Пекарскої заступив їм доро

гу сильний кордон поліциї. Підніс ся крик і

пло

та Хвилю здавало ся, що повторить ся подія з Трибунальної улиці як з руского молодїжию.

Однак стало ся інакше. Полїция розступила ся а молодці потягнули дальше при звуці піснї, погасивши перед тим смолоскипи Перед памя- тннком Міцкевича співано і промовлювано аж до утоми, без жадного вмішувана ся поліцаї.

Як на перший наступ «ународопйоней мло дз-жп» — то се досить хиба, а що в тім на

прямі

он а

ніде єіце дальні^, з» те сгараю іь ся єї «поважні опікуни і приятелі», які найдуть ся завсе на чолі студенцких походів і усувають полїцию, трамвай і взагалі' всякі запори на до

розі молодих умундурованих демонстрантів. Пе менше старає ся і иолі.ска ираса піддержані то го бундючного духа серед учачої ся(?) молодїжи,

бо ось як пр. написав Обіепшк роккі про оно- дїінний страйк і демонстрацій реалістів:

«Поко-

лїнє вітцїв наповняє думою і радостию та об

ставина, що наша шкільна мояоді'ж так живо відчуває живчик панюго народного житя і так горячо складає голд геройскій і мучеиичій ми

нувшині.- Знаємо, що тяжко жадати від моло- дїжи зимної розваги, не маємо претенсиї, щоби она бавила ся в дипльомацию, — бо се було би прямо убийчим(?!) для молоди душі — нато

мість мусимо від неї жадати карности, яка є першим услівєм новоджеия кождої громіаної народової акції? А в такій акцпї і для молодїжи найде ся поважна участь» — Одно нас болить при тім всім найбільше: що ті самі кру

ги. які в сей спосіб відзивають ся до своєї мо лодїжи, цькують при кождій нагоді на пашу мо-

лодїж навіть без причини і жадають віл вас, щ іби і ми поводили ся з нею після їх «гайда- мацкої» рецепти.

В иослїдній хвили дізнаємо ся, що шкільні власті! замкнули класи Уа, Уб, Уіа, УІб, УНа і УІІб реальної школи, а за кілька днів по пере- веденю слідства відбудуть ся нові вписи учени- ків тих кляс.

— Братя Русини равского повту!

Велику ра

дість, веселу новину подаємо Вам до відома. Ми маємо в Ваві рускій свою хату, свій «Руский Народний Дім*. Ми доси страшно бідували, бо коли нам приходило ся устроїти яке віче, збори або вечерницї, то ми мусїли тиняти ся по чу

жих хатах. Нині ми маємо с в й «Руский Наро

дний Дім*, свою хату і аж тепер пізнаємо в своїй хаті свою правду і силу і волю. Сею ве ликою радостию перекликуємо ся до

^ВСІХ

Руси-І вів равского повіту і просимо живо переняти ся сею новиною та приняти до відома,

що

в пя тницю дня 8. грудня в. ст. сего року відбуде ся торжественне посьвяченє «Руского Народного Дому* в Раві рускій і отворенє „Селяньскої бур

си0 для тих учеників, котрі в Раві рускій хо

дять до школи. Торжественне богослуженє зачне ся в парохіяльній церкві в Раві рускій о 10. год.

рано, наступить процесиональний похід до „Ру- ского Народного Дому11, де відбуде ся торж е- ственне посьвяченє. Хто має діти в школі в Р а ві рускій, повинен як найскорше забрати дитину з приватної станцій' та примістити єї в бурсі в

„Рускім Нар. Домі11, бо тут знайде кождий уче- ник батьківску опіку і поміч в науці а також навчить ся церковного співу і істориї Руси. Бра тя Русини равского повіту! Затямте собі сей день і оберніть єго у великий народний пра- зник: зберіть ся сего дня до Рави руск ї не ти сяч-два, а тисячами тисяч: Най сьвіт пізнає, що ми живемо, що з „Руским Народним Домом11 в Раві рускій, піднесе ся руский Лев, що дух на

роду скріпшає у непоборного велитня і дібє ся прав Божих і людских для себе. Гей, Братя Ру сини равского повіту! Перекличте ся від села до села, від хати до хати, та громадно явіть ся дня 8. грудня н. ст. с. р. в Раві рускій: Най з посьвяченєм „Руского Народного Дому11 в Раві рускій осьвятять ся скорим та добрим успіхом всї заміри нашого руского народу! — В ид іл „І Н. Д .“ в Раві рускій.

— Віче в Бурштині'

в справі загального права голосоваия відбуло ся дня 28. с. м. Дотичний реферат виголосив адв. др. Андрій Чайковский з Рогатина. По рефераті' і переведеній дискусиї ухвалено одноголосно отсї резолюції!: 1) Віче жадає заведеня загального, рівного, безпосере

дного таиного і примусового права голосоваия до всіх законодатних тіл в краю і державі. 2 і Віче протестує проти відокремішненя Галичини.

— В Ззлїщиках

зорганізовано за почином філії Р. Тов а педаґ. ряд відчитів в цїли при

дбана фондів для приватної рускої женьскої семінариї у Львові. Відчитів буде десять, з чо

го адв. др. Охримович читав вже „про наші народні хиби11, а о. Туркевич „про основи фільо- софії.11 На дальші неділі приготовано відчити про Хмельницкого (п. Бараник), про економічне значінє хову дробу (о. Раковский), їстория люд- скої культури (п. Каратницкий). Відчити відбу

дуть ся в комнатах Рускої Бец'ди11, що неділі', початок о 8 год. вечером. Вступ за добровіль

ною оплатою. Датки з нвовінциї просить ся слати на руки о. Раковского.

— Україньске віче в Петербурзі. Дня 11. падо

листа в. ст. відбуло ся в петербурскі.м унїверси- віче студентів Українців

тетї віче студентів Українців. Визначена на віче сяля фізичного інституту була за мала, аби мо

гла

помістити

всіх зібраних в ч.гслї около 2.<>00 осіб. Були там студенти університету і инших ви нних

шкіл

, курсистки і робітники. З огляду на величезне число вічевиків на просьбу депу- тациї ректор позволив відбути віче в унїверуи- тетскій авлї. По виборі президій почали ся про

мови. Перший з бесідників зазначив, що се перше україньске віче в Росиї з і нослїдних 250 літ. Українці можуть перший ; а.і представити свої постуляти росийскому загалові! і обговори

ти відносини росийского п.іавптельства до укра- ні.скої справи. Дальше слідувало читане рефе

рат,в. Зміст першої’ і

р еф ер ату и

я »Ґенеза ав

тономного руху па Україні* був отсей: Початок рухів серед укріїньского н

ірода треба постави ти

на ту хвилю, коли в и починає ні ірін.няти ся від Татар і Поляків. З початком XIX віка

ііочи

-

Всїх членів , Н. Д.11 було 1902. р. 532. Від того часу 37 померло, а нових принято 68, так іцо тепер є 563 членів. Сим числом вичерпує ся вже вся „сознательная11 кацапска інтеліґен- ция, але чи она представляє той нарід, котрому наш монарх уфундував „Народний Д ім 1, і на я- кий складав ся весь руский нарід?

Вартість всіх реальностий „Н. Д.“ у Львові оцінено на 948.86740 К, а добра Білка і Косте

нів, в перемипіляньекім повіті, представляють вартість 189.636 К. Разом

1,03832340

К Крім того було готівки з кінцем мин. місяця 2.80Р39 К, а бібліотека (без музея) з 81.785 томами представляє також поважну вартість.

Всі д о х о д и „Н. Д.“ виносять річно 104.000 К. Між р о з х о д а м и стрічаємо між иншими квоту 30.000 К на удержанє буречі і на якісь „из- держки по Д’Ьламть11 Білки і Костенева 7.000 К.

При тім треба зазначити, що аренда тих двох сіл приносить річно 14.500 К а арендатор Яков Ґольдман має власним коштом удержувати всї будинки в добрім етані.

На маєтках „Н. Д.11 тяжить

довг 244.000 К

• Фонди стнпендийні, богослужебні, просьві- тні і депозити н „Н. Д.“ виносять 819.13549 К, з чого виплачено в 1903, 4 і 5. р. 21.ОбО’бО К сти

пендії й.

Всі ті капітали мертві для цілого руского нарнда, а зглядно приносять величезні шкоди для народної справи і немов розкладаючий ся труп затровують здоровий народний орґапїзм.

— З „Труда". Отсим подаємо до відомости Вп. Пань, що зарядилисьмо перший раз від часу заснована нашого товариства в и п р о д а ж ви- сортованих товарів і готових виробів, як рештки материн на блюзки, спідниці і т. и., готові ка

пелюхи в великім виборі, готові сукні, блюзки, гальки і пр. в цїнї низіпе фабричної. Відомою нає ся рух нацпонально-де- окра: ігіннй. Зіпрш у річию є, що » Груд* удержує все товари тілько проявляв ся він в городах, де є університети, а першої якости, отже і висортованин товар є потім постеїіенно розширяв ся па провінцию. якості! доброї, а випродаж уряджуємо тілько Ліпшим висловом того ргху було «Кирило Ме- длятого, щоби дати нашим Вп. Паням за .деше- тодиєвске бріцтво, якого організаторами були в < гроші набути гарний товар, та щоби утвори- Шевченко, Костомарів, Куліш і ин. Основною ™ місце в пашім інтересі' для сьвіжого, сезоно- думкою того брацтва було зрівнанє всіх паро ного і модного товару. Випродаж гютреває тіль- дностий і автономія України. На копець рефе- ко °ДИН місяць, т. є до кінця грудня 1905. — рент зазначив, що укр. нарід буде добивати ся Дирекция.*

своїх н іциональних прав, просьвіти, шкіл і пре-

— Дрібні вісти.

В Кракові отвирає ся з попа

си в рідній мові. Другий бесідник в ярких кра- тком нового шкільного року нову ґімназию з сках начеркнув відносини росийского правигель-

стаа і рос. суспільности до укр. справи і зазна

чив, що проти руху до самостійності! укр. паро-

черги V, на що є вже цїсарский дозвіл. — Цісар затвердив вибір Едв. ґр. Дзєдушицкого, власти

теля дібр в Ііидорівцї, на презеса повітової ра

да роспііска суспільність стояла на тім самім ди в Ж идачеві, вибір Лєон. Віснєвского, власт.

становити, що рос. нравительств >. Дальші два дібр в Дрогобичи, на презеса а кс. Мих. Сер- референти подали начерк, як но драконьски варкого, рим.-кат. пароха в Дрогобичи, на з а ві днісило ся рос. ііравительство до україньского

слова. Послїдний бесідник подрібно застановляв ступника презеса повітової ради в Дрогобичи.

-— 3 зелізниць

В шли уможливлена публицї безпосередного зіткненя ся з ц к. зарядом зе - Лїзіїичим і устного гіредставлепя своїх желань і жалоб як також засягненя інформаций в справах комерцияльних і тарифових, відносячих ся до переводу на шляхах ц. к. зелїзниць дер

жавних; обїзджати будуть делегати ц. к. Д ирек

цій зелїзничої більші стациї в цїли устного ію- розу.міня ся з інтересентами. Делегати ті будуть принимати інтересентів з понисше поданих мі- сневостий в бюрі начальника стациї від години 9 ої рано, а іменно в:

Вродах ся над україньскими нартиями і дійшов до ви

сновку, що нині є дні партій на Україні: буржу- азийно демократична і вролєтарска, котра ділить ся на укр.-революцийну і чисто народну ііартіпо.

По иеречптаню рефератів приступлено до дискусиї, в якій численні бесідники доказували вагу хвилї і потребу щирої праці на народній областю В

сінці

! ухвалено однодушно отею резо- люцию: Ми, Українці, зібрані дня 29. ж втня (ст. ст.) 1905. р. на першім україньскім вічу в Петербурзі, постановляємо: В виду тіго, що у- живанє рідної мови у всіх державних урядах і товариствах є одним з важнїйшнх середників культурного і економічного розвитку науки;

проти того, що Україна, яко национальна оди ниця, визначує ся ще цілим рядом социяіьно економічних особенностий, уважаємо, що при нинішнім режімі неможливе ніяке обезпеченє национальних прав. Длятого ми признаємо за необхідне: 1) скликане конституанти на основах загального, рівного, безпосередного права голо сованя; 2) заведеня автономії України на широ ких демократично-федеративних основах. (За

„Бирж. В'Ьдом.11). д.ія а

— «Народний Дім* у Львові

відбуде

грудня загальні збори. З сеї пагоди иоявив ся ся в „В’Ьстнику Н. Д-11 звіт з діяльності! і стану ( фондів сеї мілїонової інстнтупиі, яка мала слу

жити цілому рускому народові! в Галичині, І а тимчасом загарбали єї москалі у свої руки на і пропаганду москвофільства. Послїдні заг

в 1902. р. ухвалили, іцо заг. збори мають від

бувати ся що року. Але „Савєт Н Д.-1 не вико вав сеї ухвали, звиваючись, що через смерть касиєра бл. п. Вол. Площаньскбго в

1904 не викінчено рахунків за 1903. р.

ший касиєр викінчив рахунки аж в протягу 1904. р. І і тому вибрана загальним збором комісия не могла в часі ііровірити касових книг. По сім вступі, котрий дає образ „господарки11 в мілїо- новій інституциї, переходить СЯ

ДО ДІЯЛЬНОСТІ!

,,Савєту‘;. Замітнїйшого в нїм доробку нема ні якого. Годить ся хиба згадати, що в 1903. р.

задля недостатку (!) средств не виплачено у хвалених заг. збором 4.000 К на устроєнє етно

графічного музея. З тих самих (?) причин по

кинено гадку перенесеня до Львова мощів кня ся Льва і основний фонду на відбудоване кня

жих замків в Галини і у Львові. З а т е купив Савєт11 дім при ул. Курковій за 78.000 К, де заложив бурсу для виховуваня москалів. В про

екті' є розширене тої бурси на кількісот уче ників.

су Підволочисках

• Тернополя Перемінили Ярославі Переворску Дрогобичі!

Сколю Стрию

•Устриках 1 Любачові

Раві рускій Сокали Сам борі

д. 4. грудня 1905 і 7.

ЛЮТОГО

1906

)1 •) V 5. 55

5»

51 6. ,,

П 6. я

з;

,і 18-

,5

ї» 12. .»

55

,, 19- „

13. 55

55

,, 20. 14.

₅₎

„ 8. січня 1996 і 19. 3,

35

,5 У’ 5,

п

20.

_,5

5, Ю. „

.•5 21. я

⁵⁵

,5

П. „ ї» 22. »5 ” ч

5, 1 6-

5)

21. марця

₅₁

„ 17.

_її

22. 55

55

,5 18-

5,

23.

_5»

5, 24. „ 28. 55

55

Всячина.

горальни.

Із Стан иславова доно- Тись-

— Страйк в

сять, іцо в горальни ґр. Потоцкого коло

зб() и : мениці, арендоваши Гольдфельдом, застрайкува

л и всі робітники в числі 40. Страйкарі жадають і иідвисшеня денної нлатнї з 60 сот. на 1 К або

! бодай на 80 сот. З Товмача прибув комісар ста- цьвітни

Пізнїй-

роства і покликав війско із Станиславова. Ж ан- дармерия арештувала трех провідників страйку.

Посмертні ! оповістки.

— 0. Михайло ПерФвцкий, сьвященик-ювілят, па-