Ч. 229. Львів, середа, дня 12. (25.) жовтня 1905. Річник IX.
Передплата п >ЄУСЛАНА<
виносить:в Австриі:
п цХлвя рік . . . 20 кор ва пів року . • . 10 кор
■ж чверть року , с кор
■ж місяць . . . Т70 кор
За границею
П ПІЖИЙ рік . . 16 рублів
»бо 36 франків їж вів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
► Вврвсгп ми О'ш і душ у ми виснеш : а »>• «озвмеїн м н л т т ч кір.і не возьмеш , во-руеке ми серпе і віра руска.« — 3 Р у с л а н о н и х п саіьм іа А1. Ш аіпкевича.
Виходить у Львові що дия крім неділь і руских вЬВЯЯ
• о ’|, год. пополудня.
Редакция, адміністрації!! і експедицкя »Руслана< під ч. 1.
лл.Дом6ровского(Хорунщинм).Еке- педшіпя місцева в Лґенниі Со- коловского в пасажі Гавсманж.
Рукописи звертає ся лиш»
на попереднє застережене. — Реклнмацпі неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по пїйї 20 с. від стсічки, а в ►Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
Конець скандинавскої унїї.
( х ) Мало що не ціле столїтє була Норвегія зєдннена із Швециєю і була т е пер під управою старенького короля Оска- ра. Події в Норвегії, про котрі ми свого часу звіщали, довели до розділу тих двох королівств зєдинених особистою унією. Пі сля ріжних переговорів, які вели ся поміж норвеским соймом і правительегвом а ко
ролем, закінчила ся наостанку справа роз
ділу 18. жовтня торжественним богослуже- нєм в замковій каплиці і заеїданєм на іпведскім сонмі В
Ш тОКГОЛЬМ І.Після бого- служеня явив ся весь королївекий двір на заеїданю сойму. Президенти обидвох палат приступили до короля, котрий засів на престолі, і зложили ему бажаня іменем сойму. Обидва бесідники вказали на те, що у н і я з і р в а н а , але заявили, що ми
мо того III вен, и я г л я д и т ь б е з з н е в і р и в б у д у ч чи н у . Іменно президент другої палати вказав на те, що учасники одноголосно приписують королеви О с к а - р о в и м и р н у р о з в я з к у спору. Мін.
президент ЛюнденбурГ виступив відтак перед короля і прочитав ухвалу сойму, а потім король сильним але зворушеним голисом проголосив престольну річ.
В престольній річн висловив король, що в рішучій хвилі забирає голос в пала
ті. В 1874 р. основане з є д и н е н є столї- тями розбитих народів С к а н д и н а в с к с - г о п і в о с т р о в а розірване, а шведский сойм одобрив королїнску иредлогу що до р о з л у к и у н і ї ухвалою з 16. жовтня.
Не без глибокого болю глядить король на сей новий р о з д і л обидвох споріднених народів і на ті т р у д н о с т і ! і н е б е з п е ки, котрі на ціле столїтє були відвернені, а тепер м о ж у т ь н а н о в о в и р и н у т и . Одначе, хоч послїдувала розлука, не те
Ярослав Гординський.
Івав Гуш еви і його т в о р и ,
(Дальше).
Від 50-тих років зриває Гушалевич із при
родними стремлїннями галицької суспільности і звертає свої мрії в напрямі Росиї. Через те ки- даєть ся він на своє нещастє . у зівеїм инший чужий сьвіт, котрого він анї не знав ані не пі
знав ніколи, у якім чув ся заєдно не свій. Че
рез те тратить він тую одиноку опору, яку мав у своїй суспільности, а нової не зискує. Москво
фільський напрям зимний, беззглядний, безідей
ний не міг дати йому сьвіжах ідеалів, бо їх сам не мав, а тоє, що він дав йому на місце колиш
ніх поглядів, було таке мертве і бездушне, що не могло його нїяк оживити. Стративши ідеал тратить Гушалевич і поетичний талан. Ще не мав навіть часу розвинути його в повній силі, його поезиї нотрібували ще дуже виглади як під оглядом мови так і форми, коли по 3 чи 4 літах його літературної дїяльности приходить сила, котра убиває одним замахом всякі добрі зароди його талану. І так місто стреміти до ліпшого, паде він без гіамяти в безодню мертво
рне король н а д і ї , що м і ж н а р о д а м и Ш в е ц и ї і Н о р в е г і ї б)Де тривалий мир, котрий причинить ся до щастя обидвох народів, а добру п і д в а л и н у до того по
ложило п о р о з у м і н є з Н о р в е г і є ю , тим способом, що обидва народи приняли королївске внесене. Король висловив г о р я ч у п о д я к у за в і р н у п р е д а н н і с т ь , яку шведский нарід обявик єму в тім тру
днім для него положеню, що тягнуло ся аж доси від 7. червця і длятого хоче він ще останні літа свого підхожого віку у- жити для добра народу і краю.
Сею престольною річию закрито сесию шведского сойму.
Розділ скандинавскої унїї висунув те
пер на дневну чергу справу дальшого у- строю держати, зглядно обсади опоро- жненого королївского престола. Повстала там також р єн у б л и к ан ь с к а а г і т а
ц і ї
я а поставлене регіубликанцями дома- ганє про н а р о д н е г о л о с о в а н є над д е р ж а в н о ю ф о р м о ю , діждало ся по
вного фіяска, і нема сумніву, що б і л ь ш і с т ь п о н а д д в і т р е т и н и заявить ся в соймі за вибором короля. Голосованє відбуде ся аж тоді, коли шведский король Оскар вишле соймови відповідь про канди
датуру молодшого свого сина (Король є противний, щоби єго син обняв норве- ский престол). Задля того сойм має пре- дложити норвеский престіл князеви К а р о - р е в и з Д а н і ї і нема сумніву, що він прийме сю иредлогу і вступить на престіл під іменем Г а к о н а .
Більш а часть населеня Норвегії вижи
дає супокійно дальшого уладженя внутрі- шних відносин, а відозви останні деяких політиків, котрі домагали ся від сойму, щоби не приступав до вибору, короля осталп без вислїду і з сего видно, що ре- публиканьский рух в Норвегії вельми.слабий.
Даньский князь К а р о л ь (Християн, ти. В тім як раз лежить велика траґедия тої зломаної душі.
У нього було за мало критицизму, щоби зрозуміти усю погань і небезпеку, яка грозила йому від кружка, «почтенногостарика> Зубриць- кого — впрочім, як же вимагати від нього того критицизму, коли його не було тоді і у таких великих духів, як Яків Головацький...
У душі Гушалевича повстає тепер переді- веїм роздвоєннє: він думає що иншого, а пише що иншого. З переконання крайний москвофіл, що не вірить у свої колишні ідеали і насьміха- єть ся з них. мусить він удавати перед публи кою галицького «патриота».
В сей спосіб тратять його поезиї моральну основу і зміняють ся у пусту деклямацию. Для
того спиняєть ся його духовий розвій:
Він не може поступати разом із своєю су- спільностю, а хто не поступає у істориї культу
ри, той іде назад.
Таким робом попадає Гушалевич у мерт
воту духа. Його не одушевляє нїчо, нічого не може викликати у нього теплійших і щирійших почувань, а хоч і викличе, то звичайно годі на
віть пізнати того правдивого чуття, бо воно о- мотане у мертву форму. — Гушалевичова пое- зия стає зимна, без чуття і без життя. Отеє й було причиною, длячого у його поезиях нахо
Фридрих), котрому мають предложити нор
веский престол, має 34 роки, є чолові
ком вельми образованим, але в політи
чних справах нічим ще не зазначив ся.
Він є жонатий з дочкою анґлїйскої коро
левої і часто перебував в Анґлїї, та тї- шить ся великим довірєм короля Едварда.
Цар Олєксандер III. мав також до него велике довірє і він є любимцем царицї- вдови. Вісти, будьто би Німеччина бажала осаді.ти одного з цїсаревичів на престолі в Норвегії, показала ся безосновною.
Зелїзничий страйк в Росиї.
В головних містах Росиї вибухнув страйк між зелїзничою прислугою і майже застановив всю комунїкацию в краю. Торговля поносить великаньскі страти, а безпечність комунїкацаї є наражена у великій степени. Мотиви страйку є переважно політичної натури і е се тілько пригривкою до загального страйку інтелїґенциї і бойкоту виборів до державної думи, за чим тепер веде ся широка аґітация н Росиї. Доно
сять навіть, що Віте рже узгляднив сю поставу росийскої суспільности і наміряє переробити зо
всім виборчу ординацию Булиґіна. а в тій цїли вибори відрочить на два місяці.
З Петербурга доносить Вегі. Ьокаї Апгеі^еГ) іцо до безробіття зелїзнвчих урядників’і офіция- лїстів прилучили ся також листоноси. Зелїзничі урядники і офіциялїсти, які ведуть безробіттє жадають заведеня осьмигодинного дня праці, безкарноста для всіх, що взяли участь в страй
ку, знесеня стану облоги .і т. з. зміцненої охоро
ни, амнестиї для всіх иолїтичйих переступнів, пошанована горожаньских свобід і загального права голосованя, словом, ціле безробіттє опирає ся на політичних основах. Мінїстер комунїкациї поїхав до Москви і надіє ся, що єму удасть са покінчити страйк компромісом.
димо на цілім просторі часу тід 1846. р. аж до початку XX. століття так мало нових мотивів.
Його кругозір не розширював ся ні раз; дух Гу- шалевича завмер на тім ступені розвою, який дав йому 1848. рік. Виравдї він стараєть ся опі
сля ввести у свою поезию нові кличі москво
фільства, але тоє не іде йому якось і він оеьмі- шує себе тільки.
А на згадку про те, що сьвіт поступає і він не може дорівняти тому його поступови, по
падає він у шалений гнів...
Тільки раз (винявши, розумієть ся деякі спорадичні появи) у 1880. р. розширюеть ся йо
го горізонт.
В «Галицк. отголоск-ах» береть ся він тро
хи до загально людських тем. Але уже за пізно було рятувати себе в сей спосіб. Навіть там, де він попадає на справді гарні теми, псує він їх невмілим обробленнєм і поганою язиковою мі
шаниною.
Ще одна обставина зруйнувала талан Гу
шалевича. Він був спосібний тільки до лірики — талану епічного оповідання не було у нього зі
веїм. Бачимо се найкрасше на його байках, ба
чимо се і на його „поемах". В них сходить Гу
шалевич до простого, мозольного вишикування
римів, а байки тії се звичайно балаканина без
змислу.
Рух на Миколаївскій зелїзницї, між Москвою а Петербургом, — здержаний. З Москви доно
сять, що на вчерашних зборах зелїзничі робітни
ки ухвалили дальше страйкувати, доки їх ж ада
на не стануть сповнені. Арештованих членів зе лїзничого Союза випущено назад на свободу. Ни- нї до Москви приїздять вояки зелїзничого бата- лїону, щоби вправляти ся в удержуваню зелї- зиичого руху. Інтервенция міністра Хилкова не мала успіху. В Харкові страйк обняв майже всі варстати і фабрики. Всякий рух здержіний. На
віть вози міскої зелїзницї здержує населене. На вечір заповіджене велике віче під голим не
бом. В Балашові страйкує від вчера цілий зелї- зничий персональ. Рух устав. В Кирсанові так само. В Саратові розпочали вчера страйк, в Ли- таві не хотять їхати до Москви. Стара столиця московского царства відтята нині від усїх міст, жаден поїзд не може вийти з неї ні в одну сто
рону сьвіта.
іі справі галншго утаїш.
Високому Соймови під розвагу.
На адресу сойму заміщує орґан Руского Товариства педагогічного «Учитель» статю п. Ю.
Л., яку наводимо в цїлости задля жизненних справ, які в ній порушено:
„І знов очи цілого краю звернені на єго представителїв, що тепер іменно зійшли ся на нараду, і будуть ухваляти рішеня, від яких з а лежить будучність цілого краю. Хвилі сеї не можемо оминути, аби не забрати голосу в іме- ни 10.000 учителів народних і не пригадати по
слам нашим обовязків, які тяжать на них су- против учительства.
Доплинулисьмо над беріг пропасти. Не маємо вже нїчо до страчена! Вичерпала ся мі
ра терпеливости! З а нами цілий ряд злуд, оман, цїлі гори обіцянок, солодкі тиради, накликуючі до розваги, промовляючі до амбіци'’, що високе покликане учителя повинно бути єму росою не
бесною, маючою заступити хліб і омасту“.
(« й гк о -1а« з 1. липня, н. 1905).
От який голос розпуки розніс ся в цілім краю по санкционованю послїдної устави крає- вої о відносинах правних учительства! І не ди во. В чім бо властиво поліпшила нова устава долю учителів народних? В нічім! Учителі га- лицкі як давнїйше, так і тепер, по 40 літах служби одержують платню таку, від якої буко- виньский учитель зачинає службу; як давнїйше, так і тепер побори їх суть низші від поборів державних возьних, терциянів, екзекуторів, стра- ж я скарбової, кондукторів, всілякого рода д о зорців, лісничих камеральних і т. и. с л у г д е р ж а в н и х ; як давнїйше, так і тепер не унормо
вана справа додатків 5-лїтних, додатків за упра- витольство, переносив зі зглядів службових; до тепер не видано докладної прагматики службо
вої, ясних постанов що до справ дисциплінар
них, не знесено тайної кваліфікацій, не поліпше
но долї вдів і сиріт по учителях. Як давнїйше, так і тепер учителі учать і мешкають в будин
ках нужденних, перетяжені фізично і умислово в наслідок надмірного числа дїтий і неможли
вих до виконана ріжнородних приписів. Як дав
нїйше так і тепер учителі, ті «каменярі» будуч- Та мимо того складаєть ся його поетична спадщина по більшій части із тих поем. І се бу:
ла тільки страта часу та марнозаннє талану.
Характер ноезий Гушалевича переважно я- сний, спокійний. Ж иттє илило йому рівно, без більших зворушень, він не зазнав у ньому нія
ких бльш их заводів — про те майже не бачи
мо у його поезиях ніяких пристрасних вибухів.
Вирочім до сього була навіть неспосібна отся в дїйсности добряча душа, чоловік, що заєдно ба
чив тільки тоє, що мав безпосередпо перед сво
їми очима.
До ширших, дальших поглядів та поривів не мав він анї охоти, анї здібности. Тільки раз, у 1879. р. тратить він рівновагу. Се й зівсїм зро
зуміле: бачив свою близьку загибіль, хотів ра- тувати ся хоть криком. Та пізнавши, що се не поможе, притих скоро.
(Дальше буде).
ности народу уважають ся в суспільности май
же за — нариясів! Чиж дивувати ся нам, що з груди тих упосліджених та всїми забутих ви
риває ся крик крайної, безмежної розпуки?!
Ми сему зовсім не дивуємось. Радше ди
вувати ся треба нашим представителям в сой- мі, що не хотять зрозуміти сеї простої а ясної засади, що який учитель — така школа, і що єдино від школи залежить будучність народу.
Як не можна думати о будучности народу без доброї школи, так не можна думати о добрій школі', єсли не займемо ся щиро учительством.
О сій ясній і простій засаді сойм так, як би забув!
А тимчасом житє незамітно та невпинно йде та йде і лишає незатерті сліди, які колись запише істория на картках своїх. А сліди се сумні, та грізні.
Близько 1200 громад без шкіл, майже 75°/о анальфабетів, близько пів мілїона дїтий без на
уки, понад 10.000 учителів платних гірше від слуг державних, ото вислїдки понад 30-лїтної
«праці* над просьвітою народною!!
І не може бути інакше! Як довго край не займе ся щиро долею учительства, як довго ним по батьківски не заопікуєсь, так довго і ду
мати не можна о якій небудь тревалій, не на ефект обчисленій поправі сего сумного стану річий!
Не зарадить тому орґанїзация нових шкіл, бо будуть они без учителів! Не зарадить сему обсаджуване посад силами неквалїфікованими, бо з сил таких, як учить досьвід, нема ніякої користи. Не зарадить сему навіть і помножува
не семінарий учительских. Адже і тепер видимо, що значна часть кандидатів лиш на те кінчить семінари!', аби по матурі чим скорше вступити до якого небудь заводу, лиш не до учительско- го. В р. 1903 укінчило семінарию 791 кандида
тів, але в тім самім році прибуло учителів враз з неквалїфікованими лиш 627. Деж поділа ся реш та? Пішли они до инших заводів, хліба на
сущного ради!
Як довго учителеви не буде забезпечене т іп іт ш п екзистенції!', як довго побори єго не будуть зрівнані з поборами трох найнизших клас урядників, як довго єго права і обовязки не бу
дуть докладно означені, так довго будемо сьвід- ками громадної дезерциї учительства до инших заводів, так довго без устанку зростаючі люки будуть мусїли бути «латані» силами неквалїфі
кованими, та без належитого ириспособленя.
Миж в тім напрямі на встид та сором дійшли вже тепер до того, що на 10.072 учительских сил маємо 1031 сил без ніякої квалїфікациї (між ними 918 женщин) а 1572 сил штучно уквалї- фікованих т. є по одержанні диспензи від мату- ри (між ними 1003 женщин). Разом отже маємо 2603 сил учительских, які не учащали до семі- нариї!! Чи в той спосіб поправимо шкільництво?!
Тому то на сім місця пригадуємо Високо
му Соймови пекучу справу, якою єсть остаточне полагоджене справи правних відносин стану учительского. Браком фондів годі вже тепер за- слонюватись. Дотеперішні звижки фондів пропі- нацийних, виносячі річно 3 ’/2 мілїони корон, мо
жуть і повинні бути на се ужиті. А помножува
ти дальше узбирані до тепер капітали в фонді пропінацийнім, виносячім 40 мілїонів корон — нема зовсім ніякої потреби. Лиш трохи доброї волі і зрозуміня інтересу краю і держави, а спра
ведливі бажаня учительства народного можуть бути легко заспокоєні.
В ч 26. з р. с. писала „Ззкоіа": „Що зав
тра принесе — не знаємо, але то знаємо на певно, що улетіла решта полуди з очий паіївір- нїйші.х і найтерпеливійших одиниць; що розвій шкіл елементарних, а тим самим справа про- сьвіти народної мусить станути на місци, бо га
мує єї дорогу крик розпуки тих тисячів, котрим до вчера ще здавало ся, що край мислить на серио о видатнім полїпшеню плат учительских.
їх віра упала! А прецї була то віра найвірнїй- ших і найревнїйших, віра одиниць працюючих десятки літ — для ідеї!"
Ми ще до такої зневіри не посуваємо ся, не хочемо посувати ся. Ми хочемо вірити сло
вам Ексцелєнциї ґр. Дїдушицкого, котрий сказав депутациї учительекій: „...Ручу Вам, яко Дїду- шицкий, що на найблизшій сесиї соймовій реґу- ляция плат учителів людових буде залагоджена
не — як до тепер діяло ся — капаниною, але в спосіб видатний". Ми хочемо вірити в слова Ексцелєнциї Иєнтака, який тійже депутациї на питане, що буде, коли сойм не поліпшить пла
тні учителів, відповів: „По такім торжественнім приречешо ґр. Дїдушицкого, данім без сумніву по порозуміню з провідниками Кола, по запев- неню всіх міністрів, сойм того учинити не мо
же, впрочім я і присутні ту з вами посли до того не допустимо". Ми віримо в слова прези
дента міністрів д-ра Ґавча, який сказав: „Фонди Галичини будуть управильнені, а сойм буде мав средства до заспокоєна ваших справедливих жадань".
Ми в те все віримо і маємо повну надїю, що ся сесия соймова принесе учителям полі
пшене, о яке они добивали ся безуспішно."
До угорсного пересклені
Про наміри нового угорского нравительства довідує ся будапештеньский кореспондент дне- вника «Біе Ееіі» на підставі інформаций з міні- стерских жерел, що єще в ходї біжучого тижня треба надійти ся автентичної правительственної проґрами. Зараз по оголошенні сеї програми бар. Феєрвари прийме ся за противакцию задля спаралїжованя агітації!' коалїцийних сторон- ництв. Правительство буде старати ся просьві-, тити край в тім напрямі, що монарх не нару- шує конституцій, тілько коалїция хоче наруши- ти права монарха, ґварантовані законом з 1867, як також, що неправдою є мов би кабінет бо- яв ся станути перед парламентом. Противно за
раз по засїданю дня 19. грудня с. р. кабінет стане в парламенті, розвине там на ново свою програму і буде старати ся позискати для него приклонників. А коли не зможе згромадити коло своєї проґрами більшості!, прийде до но
вих виборів. Бар. Феєрварі не думає нарушува- ти анї свободи праси, анї свободи зборів, однак грозить найострійшими карами всім тим, що будуть втягати особу монарха до партийних борб.
В Соботицях (Зіеіпашапдег) на Угорщині відбули ся збори, на яких промовляли також Кошут і А'льберт Аппонї. Кошут обговорював програму бар. Феєрварого і підніс, що сеї про
ґрами не можна брати на серіо. Коалїция за ціну сеї проґрами не посьвятить своїх засад. 0- шибають ся у Відни, коли мають таку надію.
Ошибають ся у Відни, коли мають таку надію.
Нове правительство стане в соймі переголосо- ване, а колиб, парламент розвязано, то опози- ция верне єще в більшім числі послів до пала
ти і задасть смертоносний удяр угоді з 1867 ро
ку. „Коли Відеаь не дасть нам тепер — гово
рив Кошут — тих дрібниць, яких жадаємо, то пізнїйше піднесемо цілий комплекс нашої про
грами". В подібнім дусі промовляв Аппонї, який сказав, що нарід не дасть ся перекупити за гальним голосованєм. Треба відкинути найліпшу потраву, коли в ній містить ся отруя (для ма- дярского шовінізму — Ред.) Принято резолю- цию, висказуючу обурене з причини понижую
чого принятя представників коалїциї дня 23. ве
ресня у Відни.
Н о в и н к и .
— Календар. В
с е р е д у : руско-кат.: Прова, Андронїка; римо-кат.: Йоана Кант. — В ч е т в е р : руско-кат.: Карпа муч.: римо-кат.: Евариста.
— З Камінки струм, доносять нам: Комітет основателїв Віддїлу Товариства «Взаїмної помо
чи» на округ Камінна, стр. запрошує на пер
ший загальний збір, котрий відбуде ся 1. н. ст.
падолиста 1905 р. в Камінці стр. о 2. годині по полудни в сали „Сокола" з отсим порядком:
1) Відкрите збору відпоручником Комітету осно
вателїв. 2) Вибір президії! збору. 3) Поясненя до статуту. 4) Вибір окружного виділу. 5) Вне
сена членів. —
Комітет основателїв.— Філія Руского Товариства педаґ. в Буску
запрошує всіх своїх членів і прихильників сего товариства на конференцию, котра відбуде ся 1.
падолиста с. р. о 11. год. перед полуднем в салі
„Сокола" в К а м і н ц і с т р у м . Порядок днев- ний: 1) Відчитане протоколу з посл. конферен- циї. 2) „Сухоти — спосіб ширеня і занобіганя" — науковий виклад д-ра М. Олійника. 3) Наука ра
хунків на І. стенени на підставі нового підруч-
з
зміні поїзд особовий ч. 1227 на частковім шляху з Хирова до Самбора і відходити буде з Хирова о год. 4 мін. 56 рано, з Фельштина в год. 5 мін.
8 рано, з Глубокої о год. 5 мін. 13 рано, з На- диб о год. 5 мін 24 рано, з Бісковач о год. 5 мін. 33 рано а приходити будо до Самбора о год. 5 мін. 45 рано. Від'їзд і приїзд висше наве
дених поїздів подані після еередно-европейского часу.
- Дрібні вісти. У
рожен цї з рр. 1885, 1834 і 1883 приналежні до м. Львова, котрі мають ста
вати до війскової- бранки, і всі пописові перебу
ваючі у Львові мають зголосити ся в падолисті в міскім уряді конскрипцийнім. — В Ремизів- цях, золочівского повіта, згоріло онодї ЗО бу
динків, між ними 6 домів. — У Львові померла в пятниця 4-лїтна дитина п. Чачкеса при ул. Ка- зимирівскій на менїнґітіс. Доходженє не вика
зало, звідки дитина заразила ся сею хоробою.
Всячина.
— Земля на продаж для хліборобів! Під містом Коломия є до розпродаєш (парце- ляциї) кількасот морґів добре справленої видатної землї, рибний ставок і малий млин.
Хто хоче купувати тої землі, нехай зголо- сить ся лично або письмом до д-ра Стефа- на Федака у Львові (ул. Сикстуска ч. 48.
або д-ра Леся Кульчицкого в Коломиї в Народнім Домі).
— Гарне товариство! Саг-
ї ї роїзк ій в Куріти- бі донесено з міста Ріо Ґранде в Бразилії: В ту
тешнім польскім товаристві ..Вяли оржел11 прий
шло до кровавої бійка між членами Много осіб поранено, а одній жінці розрізано лице ножем.
В школі, де містило ся се товариство, вибито всі вікна і поломано лавки. Полїция арештувала кілька осіб.
— Зелїзничий страйк в Москві.
З Москви ви
ходить десять зелїзничих шляхів в ріжних на
прямах. На всіх тих зелїзницях з виїмком одної московско петербурскої вибух страйк і устав всякий рух. Москві, котра числить поверх два мілїони населеня, грозить тепер голод, бо довіз живности зовсім спинений. Тим чаном хочуть социялїсти приневолити правительство до д ея
ких устунок в політичнім житю і хто знає, мо
же дещо здобудуть.
— Замах на поїзд.
На шляху ярославско со- кальскої зелїзницї лучили ея двічи замахи на поїзди між стациями Бобрівкою а Новою Гре
блею. Одного разу поставили збиточники старі шини впоперек шляху так, що особовий поїзд' був би певно вискочив там із шин єсли би м а
шиніст здалека не був побачив грізної перешко
ди і не здержав поїзду. Другий раз восгавлено впоперек на шини стовп вирваний з землї, на якім прибита табличка вказує нахилене шляху.
На щастє, було се в день і .машиніст здержав тягаровий поїзд саме перед тою запорою. За злочинцями заряджено строге слідство.
— Страйк ткачів в Америці-.
ЗіапіІагФови доно
сять з Нового Норку, що в сім тижня має там вибухнути величезний страйк 265.000 робітників, занятих в фабриках бавовняних виробів. Робі
тники жадають такого часу праці і такої плати, яка була перед двома роками. Союз американь- ских ткачів рішив поперати змаганя тих робі
тників.
— Видумка мілїонера. Вілїям Вальдор Австор, американьский мілїонер, видумує всілякі річи, аби наслідувати старих Римлян. Перед неда- вним часом устроїв він в Каїрі, в Єгипті пир, на який запросив гостин. Гості сиділи довкола квадратового стола, по сім осіб з кождого боку.
Стіл представляв пустиню Сагару. Замість біло
го піску пустині розсипаний був по столі цукор, а на піску стояли дуже удачно вироблені малі фіґури: мужчини, ж.нки верблюди і цілі кара
вани. Малі хатки, з малих пальм потворені оази і перепливаючі води розвеселювали око. По се
редині здіймали ся піраміди і сфінкс з пере
пливаючим Нїлем, на котрім колисали ся човна з малими Арабами. По мороженім внесено ве
лику судину з малими золотими джаґанами і лопатами для запрошених і гостин попрошено аби на пустиня робили розкопи. Добуто із шту
чного піску тілько старих єгипетских дорого- цїнностий, кілько було гостин при столї, котрим відтак всї ті предмети роздавано на памятку.
Кожда з дарованих річий мала вартости по кілька тисяч франків.
ника — прелеґент О. В. Лада, і) Розклад мате- риялу з рахунків на І. степені, -— прелеґент М.
Тарнавский. 5) Внесеня членів. — 3 огляду, що повисіла конференция в камінецкім судовім о- крузї відбуде ся перший раз а подана програма дуже інтересна, з огляду, що того дня і в тій самій сали о 2. год. по полудии відбуде ся пер- ліий загальний збір Відділу- Тов-а „Взаїмної по
мочи11, просить ся всіх, що справою народного вихована цікавлять ся, о чисельну участь. Нако- либ хто з інтересованих не одержав запросин,
зболить
зголоситись по се на місци. — Виділ Філії Руск. Товариства педаґ. в Вуску 15. ж ов
тня 1905. Голова: о. Гр. Словицкий. З а секр.: А.
Шмата.
— До руского загалу.
Брати Русини! Ми Ру
сини равского повіта будуємо в Раві рускій свій .Народний Дім11, де примістять ся рускі товари
ства і селяньска бурса. Згаданий дім вже на укінченю, однак г-'дї єго докінчити задля браку фондів. Всі наші фонди, якими ми доси розпо- ряджали, вичерпали ся. Ми Русини равского по
віта ніколи не сторонили від датків на рускі „На
родні Доми'1 і рускі бурси по инших певітах.
Звольтеж, Братя Русини, з инших повітів допо- мочи нам бодай дрібними лептами докінчити наш „Народний Дім" в Раві рускій та увести в житє селяньску бурсу, за що Вам буде велика дяка. Всякі датки просимо слати на адресу: о.
Евгеній Горницкий, парох в Раві рускій. (Всі ру
скі часописи зволять сю просьбу иерепечатати).
— Виділ.
— Вибори в Сганиславівщинї.
Кигуег єіапізі, пише, що виборчі шанси польского кандидата на посла з V курні не є такі злі. В станисла вівскім повіті — як подає Киг. зі. — на 261 в и борців дістане він 140 до 145 голосів, а в бу- чацкім повіті на 251 дістане 210 голосів. В ро- гатиньскім і підгаєцкім повіті польский канди
дат буде мати дуже мало голосів, а в Товмач чині мало що понад половину. Взявши під увагу, щб Киг. зіап. досить песимістично висловлює ся про шанси польского кандидата, а й ще не без того, аби при обчислюваню голосів для него не переборщив в єго користь, можна надіятися по- біди руского кандидата, д-ра Окуневского з Го-
роденки.
— Винагорода за війскові вправи. В неділю по полудни відбули ся в Празі збори резервістів.
Учасники зборів, в числі поверх 200, ухвалили резолюцию з жаданєм відшкодована з держа
вної каси за час страчений на війскових впра
вах і маневрах Подібну аіїтацию мають розве
сти по всіх краях Австриї.
— До родимців перемишляньского повіта. Пе
ред 8 місяцями розпочало у нас свою діяльність кредитове товариство «Народний Дім в Переми шлянах». В і. родимці нашого округа мали на
году на загальних зборах, на прив ітних зібра
них і через наші часописи Ьозиакомилась з важ ною єго цїлию і переконали ся о конечнозти піддержана сеї так потрібної інституциї. Не бракло горячого слові, просьби і пригадки зі сторони управи товариства. Та хотяй може і більше з причин дотеперішної анемії нашого
„Народного Дому", то все таки ф ік т остане фактом, що до нині на 52 членів лиш 19 зло
жили в цїлости свої декларовані уділи, та що на цілий перемашляньский повіт лиш 3 особи і одна читальня ульокували свої дрібні ощадности в нашім товаристві. Невідрадний сей прояв не може вправдї захитати єствованя товариства, та однак такий брак заінтересованя зі сторони родимців нашого округа безперечно здержує розвиток товариства, а хто знає, чи ще довго потревають ті деякі догідні для розвитку обста
вини, котрі товариство тепер має, а котрі при піддержаню зі сторони наших людий, могли би дати товариству відразу тривкі основи. Тож знов приходить ся нам просити Вн. о. духовних, учи
телів, інтеліґенцию, міщ ін, селян і читальні на
шого округа, щоб заінтересувались нашим това
риством, щоб вступали в члени, щоб льокували у нас свої хоть дрібні ощадности, та щоб шука
ючих таного і догідного кредиту до нас відси
лали. Ви. членів, котрі декларували свої уділи, просить ея безнроволочно їх зложити. — З а ди рекцию тов-а „Народний Дім11 в Іїеремишлянах:
Вол. Сїнґалевич, директор голова.
— З зелїзниць. З днем 1. падолиста с р. за проваджує ся на шляху Дрогобич-Самбір новий поїзд мішаний ч. 1288 для перевозу осіб, який відходить з Дрогобича о год. 10 мін. 35 вечером, з Добровлян о год. 11 мін. 15 в ночи, з Доро- жова о год. 4 в ночи, а приходить до Самбора о год. 12 мін. 50 в ночи. Сей поїзд буде мати в Дрогобичи полученє з поїздом особовим ч.
1220, котрий відходить зі Стрия о год. 10 вече ром. В Самборі буде мати полученє з поїздом
особовим ч. 1212, який відходить зі Самбора о год. 1 мін. 10 в ночи в напрямі Хирова, Загіря, Сянока, Кракова. В ціла допровадженя їдучих з Борислава до мішаного поїзду ч. 1288, відходя
чого з Дрогобича о год. 10 мін. 35 вечером, кур
сувати буде на шляху Борислав-Дрогобич новий поїзд мішаний ч. 1888, котрий відходить з Б о
рислава о год. 9 мін. 18 вечером, з Трускавця о год. 9 мін. 40 вечером а приходить до Дрого
бича о год. 9. 48 вечером. Рівночасно улягає
популярною річию тим більше, що виїмок із неї находить ся в ґімназияльних підручниках (V кл.) Длятого поговоримо про сам твір тільки коро
тенько, щоби пригадати собі його в головних чертах.
Як у поважній драмі інтересує нас головно акция, представлена в особі якогось характеру, так у комедиї приковує нашу увагу головно х а
рактер (тип) виведений на тлї якихсь подій.
І длятого кажеть ся, що комедия робить вражінє типами. Розуміли се дуже добре великі комедиописателї всіх часів, а кляеичні твори францускої комедиї завдячують безперечно в першій мірі знаменито виведеним типам се, що вони не зійшли ще й досі з европейскої сцени (пр. Ь ’Атаге Моллїєра).
Такого типа представив нам і Тобилевич у своїм «Мартинї Борулї». Мартин Боруля —- се оригінал. Доробивши ся якого-такого маєтку, за бажав він стати шляхтичем. Отже тратить і час і гроші, осьмішує себе та свого родину, наражає ся на великі неприємности на те, щоби вкінци прийти до непохитного переконана, що він — шляхтичом. Ось і суть цілої акциї: студия того сьмішного — часом аж до сліз жалю сьмішно- го чоловіка. Переведене сеї акциї дуже просте та ясне. З одної сторони стоїть Мартин Боруля із своїми «аристократичними» змаганнми, з дру
гої його родина, котра не хоче чути нічого про тую єго мрію — шляхоцтва тим більше, що його донька Маруся любить Миколу. Хибою сеї драматичної «інтриґи» уважав би я се, що тая родина, котра могла би дуже добре репрезенту
вати — контракциго, виступає досить пасивно супроти Борулї, винивши хиба при кінци, де зло- маний Боруля піддаєть ся вкінци намовам своїх вайблизших та палить шляхоцкі папери, або ще і в IV дїї, де донька Борулї позбуваєть ся чи- новника-жениха. Взагалі контракция в сій ко
медиї більше — так сказатиб абстрактна. Бору
лю змушують позбути ся шляхоцких забага- ганок не так випадки на сцені (пр. тії всякі н е
щастя із крадежию його коний, вигнанєм сина і т. п.) як радше закриті перед очима публики події поза сценою (про котрі тільки оиовідаєть ся) отже се, що виказало ея в старих актах, що документи, на котрих Боруля спирав свої іпля- хоцкі претенеиї, були виставлені на імя Беру- лї не Ворулї і т. д. а тоє, що дїєть ся на сцені, відкриває в тім зглядї тільки другорядну ролю.
Сю недостачу, котра децентралізує акцию, від
чуває кождий зараз на перший погляд. Так отже виходить, іцо акция є ту тільки по стороні' ге роя і вся будова драми переведена з тої точки.
Належить зазначити, що техніка сеї комедиї о- иерта на класичних взірцях.
Перша дїя — завязка акциї: Мартин Бору
ля уряджує дім на шляхоцку моду. Друга дія, наируженє: шляхоцтво наражує Борулю на бога- то неприємностий: його син Степан, котрого він вислав до міста в урядники, розпиваєть ся, а під
час тої піятики крадуть Борулї коні.
Третя дія — акция доходить до зеніту. Бо
руля анї не гадає покидати своїх замірів тим більше, що його дочку хоче засватати р е є ст р а тор Нацїєвский. Приїзд сього жениха становить кульмінацийну точку.
Четверта дія — акция спадає повільно:
донька Борулї, Маруся, котра любила Миколу, сина чиншовника Ґервасия Тульницького позбу
ває ся в зручний сиосіб, розуміється, проти в о лі батька чиновницкого жениха.
Пята дія — Боруля зівсїм зломаний. Він бачить, що не добуде шляхоцтва, що тільки д а
ром поріжнив ся з найблизшими... вагаєть ся хвилину, а опісля -палить свої шляхоцкі акти та стає відразу одновленим, давним добрим та щасливим чоловіком дарма що хлопом.
Поодинокі сцени „Мартина Борулї" визна
чають ся взагалі' добре обдуманою та гарною будовою. Яко велику додатню прикмету нале
жать піднести се, що дияльоґи суть річеві і не нудні. Комічні ефекти виступають ярко і не пе
реходять у карикатурність. Що до характери
стики осіб, то вона переведена взагалі вмі
лою рукою та консеквентно, хоч може за мало умотивоване поступованє Борулї в V дії.
Взагалі ми .Мусимо замітити, що нята дія ви пала слабше. Вона більше епічна, а сцені
чні ефекти (кромі одної сцени, як Боруля не може розлучити ся із своїми шляхоцкими ак
тами) без порівнаня слабші, чим у иопередних Наука, штука, література
З
