Ч. 222. Львів, неділя дня 8. (21.) жовтня 1906. Річник X
в Аветриї:
пїдий рів. . 20 м р , V. ІІ1В року . .. .. 10 иор>
на чверть рмку .■ о кор.
А'. «ПСЬНЕ 1-70 мор.
За границею:
ціани рік . 16 рублів або 36 франків
■в пів року . 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
Передплата
■в »РУСЛАНА* ви носи*:
-‘-ч.-.ОКЖЯІ
• Ьярвепі ми о чи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш молости і віра не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — З Р у е л а н о в п х псальмів М. ІПашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьият о о'|а год. пополудня.
Редаиция, адмінїстрация і експеднция >Руслана* під ч. 1. пл. Дїмбровского (Хорун- щинн). Ексцедиция місцева в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сялише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатаніи вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч кн, а в «Надісланім* 10 С.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесевя по ЗО сот.
ВІД СТВІЧКИ
До ситуациїо
Мимо пильної і по части успішної працї в комісиих панує під добу в усїх напрямах діяльності! законодатного тіла велика непевність, хотяй оптимісти не покидають надії корисного полагоджена аґенд.
Розправи в комісиї виборчої рефор
ми застрягли на §. 42. і вже від трех засідань не поступили ні кроком. Німці жадають, як звісно кваліфікованої біль
шості! задля евентуальної зміни поділу виборчих округів, Чехи не хотять при
стати на се, а всякі компромісові внесе
на в тім зглядї не можуть удержати ся.
Дійшло до того, що частина Чехів, під проводом Странского приняла ся навіть обструкцийної тактики в комісиї, а знов Німці, віддячуючись їм, ставлять трудно- сти удержавленю Північної зелїзницї, ми
мо сего, що ся справа вже порішена в зелїзничій комісиї в користь постулату удержавлена.
Вчера по полудни відбула ся в при- сутности президента міністрів бар. Бека і міністра зелїзниць д-ра Дершати, кон- ференция провідників сторонництв, на я- кій виступили ярко всі ті ріжницї. Пос.
Абрагамович домагав ся иоставленя пред- ложеня про удержавнене Північної зелї
зницї яко четвертої точки дневного по
рядку нарад палати, а то межи законом
Ґі де Мопасан.
К О Н Ф У З И Я .
(Дальше.)
Зачала давати мені питаня дрожачи з цікавосте; в пять мінут хотіла дізна
тись всего. Знала імена усіх славних людий і богацько инших, о котрих я не чув ще навіть.
— Який є Ґунод! А Сарду? Ах, пане — я так люблю штуки Сарду-а!
Яке то все веселе, з дотепомі Як лу
пить ся мені коли побачити котру з них, то мрію потім через цілий тиждень! Чи- талам також одну книжку Додета! Са- ф о, знаєте с е ? Чи Доде є хороший?
Ви бачили його? А Золя який? Щоби ви виділи, як я сплакала ся над його Ж е р м і н а л ь о м ! Пригадуєте собі ту дитинку, котра вмирає? Яке се страшне!
О мало, що я не заслабла! Читала я також Буржета С т р а ш н у з а г а д к у ! Маю своячку, котра до тої стегіени за вернула собі голову тим романом, що
|про рейонованє бураків, а законом про піяньство. — Пос. Ґессман висказує пе- ресьвідченє, що полагоджене удержавле
на Північної зелїзницї перед виборчою реформою викличе серед мас населена кепске вражінє. — Пос. Гоффман, Вел- лєнгоф і Пахер домагають ся ухвалена закона против неуцтивої конкуренції, а в квестиї удержавлена Північної зелїзни
цї прилучують ся до виводів пос. Тесс- мана. — Пос. Крамарж натомість дома- гає ся як найскоршої полагоди удержа
влена Північного ш ляху а пос. Толїнґер звертає на справу конґруї і урґує за у- хваленєм дотичного закона. Пос. Адлєр згоджує ся на переведене Північної зелї
зницї по укінченю праць в комісиї вибор
чої реформи.
Бар. Бек просить о можливо най- скорше полагоджене справи удержавлена Північної зелїзницї задля стверджена, що по переможеню национальних трудностей можна дійсно доконіііп чогось. Прави- тельство не може жадати довшого часу проволоки. Виборча реформа не розібє ся од теперішні трудносте, бо не мо- жерозбити ся з певностию, натомість треба сподївати ся, що комісия вже в часі найблизшого тижня покінчить свої праці над виборчою реформою. — Пос.
Лїхтенштайн не має нїчо против скорої полагоди удержавленя Північної зелїзницї, однак побоює ся, що в часі дебати в па
латі над удеожавленєм, праця в комісиї написала до Буржета! Мені видалось се дуже поетичним. Однак волю так і те, що є забавне. Знаєте Ґр евін а? А Коке- лїна? А Дамалю ? А Рош еф орта? К а
жуть, що такий дотепний ! А Касаняк ? Здаєсь, має що дня поєдинок?...
По часі якої години почали вичер
пуватись ті питаня; і заспокоївши її ці
кавість в як найфантастичнїйший спосіб, міг я вже сам говорити з черги
Я оповідав її істориї зі сьвіта, з париского житя,
з
великого сьвіта. Слухала з цілим скупленєм, цілим серцем.
Ох! з певностию набрала понятя о хо
роших дамах, нариских дамах. Були се тільки самі любовні пригоди, сходини, шалені пориви і фатальні випадки. Від часу до часу питала вона:
— Ох! то то, так є в великім сьвітї ?
Я усьміхав ся зі злосливою міною.
— Справді! То тільки міщаночки провадять спокійне і монотонне житє, і всім є байдужно...
і
І я зачав копати чесноту сильнимидля виборчої реформи буде іти поволи.
— Пос. Ґрос звертає увагу, що попри наради над удержавленєм Північної зелї
зницї не стане абсолютно часу для праці в комісиї виборчої реформи. — Пос.
Абрагамович єще раз з цілою рішучо- стню обстає при тім, щоби удержавлене Північної зелїзницї поставлено на четвер
ту точку нарад палати.
Пос. Ґессман ставить внесенє, щоби удержавлене Північної зелїзницї введено на дневний порядок нарад в дорозі на
глосте. — Пос. ґр. Феттер ставить вне
сенє, щоби скликати найблизше заеїданє державної ради на четвер, аби комісия виборчої реформи могла до того часу покінчити свої праці. Бесідник має намір, почавши від слідуючого тижня, відбувати пленарні заеїданя в суботи і понеділки.
— Пос. Абрагамович акцептує внесенє Ґессмана, а пос. Хіярі відкликує ся до порозуміня зі своїм клюбом. — Пос.
Пльой заявляє, що заеїданя комісиї ви
борчої реформи буде скликувати в поне
ділок, вівторок і середу.
На внесенє пос. Абрагамовича ухва
лено скликати найблизше заеїданє в се
реду, а тимчасом нїмецкі сторонництва порозуміють ся, чи згодити ся на тра
ктоване справи удержавленя Північної зелїзницї яко наглої.
Рівнож і в угорских взаєминах па
нує непевність. Загроза ухваленя мінї- строви заграничних справ ґр. Ґолухов- ударами іронії фільософії і бляґи. На- сьміхав ся безмилосерно з дуреньких невинних жінок, котрі старіють ся, не пізнавши нічого доброго, без зворушень, не зазнаючи ніколи смаку і розкоші го
рячих, крадених поцїлуїв, і то длятого, що вийшли заміж за чемненького собі дурня, котрого подружи обережність на
казує їм жити аж до смерте в несьвідо- мі усїх вирафінованих, пристрасних роз
кошнії і цілого розмаю забороненої лю- бови.
Потім навік я ще кілька пригод з осібних кабіпетів, любовних зносин, зн а
них, як запевняв я, цілому сьвітови. А всегда я вставляв, як звичайно повтаря- ючу ся стрічку, дискретну похвалу утає- ня пориваючої, а скритої любови.
Находила ніч, тиха ніч і тепла. Ве
ликий корабель, що потрясав ся цілий своєю машиною, поров море під безме
жним склепінєм темносиного неба, котре горіло зніздами.
Гарна женщина вже не говорила ні
чого. Віддихала звільна і вздихала по
декуди. Нараз встала.
2 скому вотум недовіри в угорскій делєґа-
циї, приняла такий острий вид, що мимо авдиєнций у цісаря і переговорів в сій справі президента угорского міністерства д-ра Векерля з партиєю угорскої незави- симости — загально говорять про неда
леку димісию ґр. Ґолуховского.
З подорожи до св. Землї.
(Дальше).
Єрусалим 15. вересня 1906.
бще далеко до обіду, тож кількох з нас вибрало зя з фотографічним апара
том, щоби поробити деякі гарнїйші зним- ки видів, Груп та поодиноких лиць. Зро
бити знимку з Турчинки без заслони уважали ми за вигране великого льосу.
Шукаємо вражінь, та ідемо нарочно та
кими улицями, на яких доси наша нога не була. Дорога веде заулками, по сход
ках до гори, то на діл. На однім обій
стю сидить кучки Арабка і бавить ся з дітьми, а на вид чужих людий навіть не рушає ся, не зміняє постави, ані не хо
ває очий, а противно сьміє ся сердечно, що ми мусимо вертати, бо дорога кін
чить ся на мурі. Дальше з закратоватого вікна споглядає молода Турчинка уперто в нашу сторону. Апарат вже готов, туй- туй вже зловимо, а тут наднесло Турка.
Вікно сей час опорожнило ся, а аматори як не пишні дальше поплентали ся.
Іде похорон. Наперед поступає по
важно ковас, а за ним хоругви, сьвяще- ник, товариші помершого несуть домови
ну, відтак мужчини, а на кінци жінки.
Коли кінчив ся похід, дивлю ся на хрест, аж на нім напись польска: Й. р . Згушоп РггуЬуІо газпаї і т. д. Тим більше ди
вним се виглядало, що всі, що ішли за похороном, без винятку були в чисто арабскій ноши, а женщини навіть з за
слонами і тому годі було мені розпитати.
За хвилю іде другий похорон, вір- меньский. Ковас на передї, за ним довгі
— Іду спати — сказала — добра
ніч вам.
І подала мені руку.
Я знав, що мусїла завтра їхати ди
ліжансом з Бастиї до Аякчіо, котрий во- дочесь цілу ніч через гори.
Одвітив:
— Добраніч.
І з черги пішов і я положити ся до каюти.
На другий день, зараз з раня, за
купив я усі три місця в диліжансі для самого себе.
Коли смеркалось і всідав я в Бастиї до старого повоза, спитав мене кондуктор чи не згодив би ся я відступити одно
місце одній пані.
' Я запитав ся скоро:
— Якій пані?!
— Жені офіцира, котра їде до А- якчіо.
— Скажіть тій пані, що дуже радо відступлю те місце.
Прийшла, як мені сказала, переспа
вши цілий день. Усправедливила ся, по
дякувала мені і усіла.
Повіз був свого рода герметично
два ряди бородатих сьвящеників, а відтак дальше як при попереднім, юрба Арабів.
Вийшовши за місто, ми стрінули чо
тири жінки; підходять близше і сідають під муром для відпочинку. Наставляю апарат, а они в крик, та сварять ся не
зрозумілим для нас язиком. Збігає ся юрба людий, одні викрикують, а другі як на глум витягають руки по бакшіш.
.Ситуация стає неприємна, тож ми рішили зрезиґнувати з фотографована »типів«, щоб не впасти в яку халепу.
З міста надходить певним кроком харно і добре убраний Бедуїн. По єго ноші та блискучих пістолетах можна бу
ло догадуватц ся, що се не бідолаха.
Якеж було наше здивоване, коли він сей час зажадав бакшішу, як перший лучший обідранець. Дістав 10 сот. і за
брав ся навіть не подякувавши.
На північ від міста пішло гірше, бо не тілько, що Феллаги кричали і махали руками, якби хотіли відогнаги від себе нечисту силу, але ще в додатку плювали в нашу сторону.
Було часу досить, то треба кори- стати і заглянути, яке житє і уряджене по домах.
Тамошні люди остерегли нас, що Араб є дуже ввічливий і гостинний, коли єго застане ся, так знова лютий, коли хто зайде до єго хати, як єго нема до
ма. Жінка не прийме гостя, коли муж поза домом. Бідні люди мають одну жін
ку, а богатший може мати їх більше.
Моральність у них не є чеснотою, але природним станом річи, бо нагоди і підстави до неморальности нема. Кожда і дівчина виходить за муж, бо о се старає ся вже ціла родина, а вдову бере зараз брат мужа, бо так каже звичай. Старших нежонатих майже нема, вояки всі жонаті, то публичні доми розпусти не мають під
стави.
Житє домашнє у Арабів виглядає поєдинчо, але за те відай спокійнїйше.
Просте є ціле уряджене дому. Кім натки малі, стіни пусті, а дерки і мате- раци на підлозі заступають ліжка. Бо- замкненим пуделком, до котрого дістава
ло ся сьвітло через двоє дверий. І так знайшли ся ми сам на сам. З початку точив ся повіз скоро, потім звільнив в горах. Сильний сьвіжий запах ароматич
них цьвітів залітав через спущені вікна, той запах, котрий розносить Корсика так далеко навкола себе, що моряки розпі
знають його на широкім морю, перейма
ючий запах, як запах людского тіла, як запах подиху зеленої землі, котрий викликують з неї горячі сонця лучі.
Я знов зачав говорити о ГІарижи, а вона знов слухала мене з горячковою у- вагою. Моє оповідане ставалось зухвале, підступно прозоре, повне здогадливих і зрадливих слів, тих слів, що бурять кров.
Стемнило ся цілком. Я вже не видів нічого, навіть тої білої плями, котру тво
рив перед обличя молодої женщини.
Тілько з переду, коло фірмана осьвічува- ла ліхтарня чотири коні, що вдрапували ся під гору.
(Конець буде).
гатші Араби уряджують доми вже на ев- ропейский лад.
(Дальше буде).
По Україні.
(Про сільске господарство в Київщині).
(Конець).
Якаж поденна плата була весною?
Виявило ся, що робітникови платило ся од 28 до 40 коп., а в цілій губернії (бе
ручи на круг) — 37 кой., робітниці 22 до 36 коц., по губернії — 29 коп., пів- робочому 14—25 коп., а по губернії 20 коп. Найзлиденнїща плата була в липо- вецкому повіті: на хазяйских харчах 28, 22 і 14 коп., а на своїх: 33, 26 і 17 к ; не далеко втік од того й звенигородский повіт: ЗО, 25 і 15 коп., а на своїх хар
чах: 45, 35 і 25 коп., найдорожче пла
тило ся в Канівщннї: 45, 36 і 23 коп.
на хазяйских, і 50, 40 та ЗО — на своїх харчах.
Робочим з конякою, парою коний та парою волів платило ся так: 73 к — 1 карб., 98 к. — 1 карб. 60 коп. 90 к. — 1 карб. 52 коп, на хазяйских карчах, і 87 к. — І карб. 25 к.. 1 карб. 20 к. — І карб. 93 к., 1 карб. 13 к. — 1 карб.
82 — на своїх харчах, а взявши кругом по цілій губернії: 86 коп., 1 карб. 28 к.
та 1 карб. 20 к. на хазяйских харчах, і 1 карб. 7 коп., 1 карб. 47 к. та 1 карб.
37 к. — на своїх. Знов і тут найдешев
ше платило ся в лпповецкому повіті, а найдорожче в київскому та канівскому.
По чому платило ся за обробіток 1 десятини на своїх харчах? Кругове чи
сло на всю губернію вийшло таке: за повний обробіток 1 десят. з одною оран
кою — 4 карб. 88 к., за повний обробі
ток 1 дес. з 2 оранками — 7 карб. 83 к., за одну оранку 3 карб. 63 к., за во- лочіня — 68 к., за сівбу — 48 к. Варто завважать, що в радомисльскому повіті обробіток мало не в двоє дешевший, бо там пісчана земля, якої не доводить ся так щиро обробляти.
Ціни за арендовану землю. Аренда в Київщині переважно за гроші, дуже небагато за часть, ще менш з половини і сливе немає за одробіток.
Арендні ціни на землю цього року скрізь, крім радомисльских пісків, були вищі, як два попередніх роки. Особливо підняла ся ціна в черкаскому, чигиринь- скому та канівскому повіті (мало не на 4 карб.), а в решті повітів — більш, як на 2 карб
Цеї весни ціни за 1 дес. на ярину були од 15 (в київскому пов.) і до 18 карб. 70 к. (в канівскому), а по всій гу
бернії кругом 16 карб. 34 к., за 1 десят, під озимину од 12 карб. ЗО к. (в київ
скому) і до 15 карб. 50 к. (в черкаско
му), а по всій губернії кругом 13 карб.
43 к. А тим часом в радомисльскому по
віті: 1 десят. на ярину — 7 карб. 9 к., а під озимину 3 карб. 38 к.
Цїниж за сїнокос були од 25 до 30 карб, десятина, бураків ЗО до 50 карб, і під баштан 35 до 60 карб.
Ціни на скотину в осени р. 1905 та
весною р. 1906. Весінні ціни були твер-
дїщі й вищі за осінні. В осени коняка
стояла 43—50 карб, а весною 50—63
з карб.; віл в осени: 60 — 71 карб, весною
— 68— 81 карб, корова в осени: 32— 50 карб, весною 4 0 — 58 карб. Найдешевші коні були в осени в радомисльскому по
віті (31 карб.), а найдорожші в тара- щанскому 50 карб., а весною: найде
шевші в радо.мисьскому (42 карб.), а найдорожчі в київскому — 63 карб. Во
ли в осени найдешевші в радомисль
скому пов. (45 карб.) і найдорожші в бердичівскому (71 карб.), весною найде
шевші в радомисльскому (54 карб.), і найдорожші з звенигородскому (81 карб ).
Корова в осени найдешевша була в ра
домисльскому (28 карб.) і найдорожша в липовецкому — 58 карб.
Ціни на пашу д осени р. 1905 та весною 1906 року. Ж и то: в осени (на цілу Губернію) 53 к., весною — 57,3 к . ; пшениця: в осени — 71 к., весною
— 76,4 к., ячмінь: весною — 56 к., в ооенн — 59 к , овес: весною — 50,7 к., в осени — 57,1 к., просо: весною
— 59,7 к., в осени — 63,3 к., гречкч:
в осени — 61.1 к., весною — 64 к .;
ріпак: 1 карб. 12 карб, і 1 карб. 27 к., горох: 79, і 83,4, картофля: 15,5 і 22 к., буряк: 3.67 і 3,77, сіно: 25,6 і 30,1, солома: 7,6 і 10,5 коп. Таким чином видно, що в осени ціни нижіпі як на весні.
Такі висновки зроблено з тих від- довідів, що прислало їх 1610 кореспон
дентів київської Губернії про сїльске го
сподарство в осени 1905 та весною р.
1906. Тепер тим кореспондентам розси
лають ся запитана за літо (за жнива), а разом з тим розсилають ся і заиитаня про усяку працю не хліборобску: саді
вництво, бджільництво та инше-
З цих відиовідів, як ми тільки що бачили, кожен знатиме й бачитиме, як у нас стоїть сїльске господарство: в якому повіті воно ведеть ся краще, а де гір
ше, в якому місці вигоднїще хазяювати, а де людові тяжко доводить ся. Таким тільки чином, од самих же людий, і мо
жна буде довідати ся про їхню долю й недолю, й тільки тоді, коли відомості в таких назбіраєть ся чимало, видно вже буде, яких і де заходів треба вживати, щоб кого слід порятувати. А настане нова дума і приступить вона до того, щоб роснлутати нарешті земельне пита- ня, якого по за думою ніякі »устрои- тельньїя* та »усмирительньія« комісиї розвязати не можуть, — тоді і для цієї вельми важної для кожного справи при
дадуть ся як найкраще відповіді корес
пондентів, і за їх допомогою можна бу
де і дешево, і любо зробити те, чого не зроблять ніякі чиновники.
Н о в и н і ; и .
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат. Пела- гії; римо-кат. Уршулї. — В п о н е д і л о к : ру
ско-кат. Якова ап.; римо-кат. Кордулї. — В і в т о р о к : руско-кат. Евлампія; римо-кат. Йо- ана Каністр.
—- Преосьв Еписноп Чехович вже повернув з Відня до Перемишля.
— Директор рускої ґімназиї в Тернополи др. Савицкий простує вість про самоубийство ученика III кл. Постригана в отсей спосіб:
1) Не є правдою, що «Директор прогнав По
стригана зі школи*. Постригач ходив до шко
ли правильно і єще дня 14. с. м. був на бо-
гослуженю шкільнім разом з учениками. 2) Не є правдою, що Постригач скінчив житє самоубииством. Єго похорон відбув ся 16. с- м. при асистї обох оо. катехитів після припи
сів церковних; мусїли отже покликані до то
го власти набрати пересьвідченя, що не са
моубийство було причиною смерти. 3) Не є правдою, що батько покійного Миколи побив єго почувши від директора »що син єго ви
далений зі школи...» Правдою є от що: Пе
ред директором жалувала ся одна жінка (мабуть сусіда Постригачів), що покійний Ми
кола бив єї по лици, і домагала ся за се ка
ри. З конфронтациї оскаженого з сею жін
кою, не набрав директор пересьвідченя, що Микола був стороною нападаючою, тому і ні
якої кари, крім упімненя, на него не нало
жив а батькови. завізваному до канцеляриї, представив, що поведене єго сина є (хотя би лише з огляду на вік тої жінки) невідпові
дне, і в случаю повторена такого учинку по
тягне за собою злу ноту з обичаїв.
— Вістки з закорд. Унрани. З днем 28. с. м.
(15. ст. ст.) починає в Ж итоміри виходити тижневник и. з. „Голось Вольїнскаго Общества Грамотности" який буде нечатаний в двох мовах:
їкраїньскій і московскій.
Івана Парасенка, що був послом до дер
жавної думи, увязнено і замкнено в кролеве- цкій тюрмі.
„Волинь" пише ось що: В Летичові на Поділю парубок закликав до себе єврея купи
н і овес. Єврей, узявши кільки десятків кар
бованців, прийшов куповати і парубок у ко
морі зарубав єго сокирою, гроші забрав, а ті
ло кинув у річку. Другогож дня все викрило ся і парубок зараз же признав ся. Він навіть не вважає себе винним, бо сказав на допиті так: „А хиба за жида карають? Он на погро
мах скільки їх убивано, а нїкогож за те не карано".
— Постулат україньского університету в Ро
сиї етан займати круги студентів-Українцїв в Київі, котрі почали організувати ся через щотижневі публичні збори на університеті.
Київска „Вада" замістила в тій справі ось я- кий поклик:
До студентів-Українцїв! Вільний універ
ситет хоче викинути з свого житя всі мудро- сплетеці бюрократією тенета і йти шляхом самостійним. Автономний університет — се початок у нас науки. Хоч у Росиї було й є багато вчених, професорів, проте справжньої науки було ще дуже мало, як і дуже мало було справжніх учених. Проте, і таких учених житє політичне мимоволі втягувало в неба
жані для уряду події, а наслідком сего була еміґрация таких вчених за границю, де нема
ло з них стали славні на цілий сьвіт. Універ
ситет, переважно студенти, на протязі півсто- лїтної боротьби за волю завжди вів перед.
Тепер, коли житє старе, як кожда стара буді
вля, з дня на день руйнує ся і от-от упаде, університет перший здобув собі автономію.
Україна наша тільки прокидає ся. Україньске широке громадянство, перелицьоване на мо- сковский або польский лад, не може взяти в свої руки справу відродженя народу. Для сего треба самому відродити сї потрібні сили ду
хові, яких воно не має. Студенство, як осьві- чена молодїж, шо не» втягла ся ще в старі традициї, не вичерпала своїх сил духових, найбільше може орієнтуватись у житю і про
класти стежку украіньскому народові! волі, добробуту, щастя. Одна з сих стежок — то, буде устрій автономного університету, де наш народ буде мати на україньских катедрах сво
їх представників і заступників. Старі профе
сори, „немножко малороссьі", авторитетно ви
словлюють, що наша мова наукова ще не ви
роблена, або виробляє ся в Галичині під поль- ским впливом, що бракує україньских лекторів, але саме сим доводять, що потреба українь- ского університету є неминуча. Хто визнає, що вкраїньский народ мусить жити власним национальним житєм, що обрусеніє, яке до сего часу вбивало єго душу — се велике зло, той не може не згодитись, що чим ранїйш Україна почне розвивати ся на своїх народнїх
основах, тим швидше настане час нормально»
го для народа житя. В справі заснована укра
їньских катедр студенство подало свій голос та й занишкло. А між тим, при сучасних об
ставинах, студенство, як корпорация у віль
нім університеті є господарі всего діла і від їх вимагань у найбільшій мірі залежить у- стрій цілого унїверситетского житя. Тільки вони зараз можуть здобути коли вже не ці
лий україньский університет, то принаймні кільки катедр на народній мові. Вони з свого кола через який час можуть виділити славну наукову силу. І коли аванґарда громадянства
— студенти зараз не подбають за се, не здо
будуть в Київі, Одесї, Харкові жерел для вкраїньскої науки, то не швидко будуть у нас і национальні ґімназиї і україньскі народні школи. Громадянствож само, без молоді отя- жене «добрими» старими традициями, не в силах посунути сю справу власними силами і, на нашу думку, доля України тепер у ру- студентів. Коли вони не скористують ся те
перішнім часом, то виступить згодом якась инша сила, що зробить в істориї нашого від
родженя їхнє ДІЛО.
— Почтові самотоки себто самоходи заво
дить почтовий заряд до перевозу осіб і па-
■кунків в тих сторонах, де доси нема зелїз- зниць. В Галичині має бути заведена така комунїкация межи Львовом через Камінку струм, і Радехів до Стоянова. До удержаня того курсу мають причинити ся інтересовані громади.
— В справі одїжи ґімназиястів. Краєва р а да шкільна видала сими днями до дирекций середних шкіл обіжник, котрим позволила у- ченикам носити пелерини з темносивого су
кна із синими вилогами. Рівночасно обіжник виступає остро против надто високих ковнї- рів при студентских мувдурках, против кур
ток з баранковими ковнїрами та шнурками і взагалі против всякого наслїдованя офіпир-
ских мундурків.
— Інтернационалка. У Львові — як нам до
носять — завязує ся товариство социялїсти- чної молодїжи академічної без ріжницї наро- дности. Б тій справі відбули ся вже довірочні наради відпоручників польских, руских і жи- дівских академиків, що признають ся до со- циял-демократів. Назва і урядова мова в тім товаристві буде, розуміє ся, польска.
— Дрібні вісти. В Стрию померла дня 16.
с. м. Амалїя з Вайсів Кручковека, вдова по директорі ґімназиї в Коломиї, в 98. році ж и
тя. Покійниця помагала нераз убогим учеки- кам і полишилась у вдячній памяти цілих по
колінь вихованців тої ґімназиї. Мимо свого старечого віку, котрий позволив їй бачити своїх повнолїтних праправнуків, покійниця аж до послїдних літ житя почувала ся зовсім здорового. — Міска рада в Теребовлї наділила намісника ґр. Андрія Потоцкого почетним го- рожаньством за отворенє ґімназиї в Тере
бовлї'
— Репертуар руского театру в Бучачи.
Саля «Сокола». Початок о вечером.
Білети продає торговля п. Рогозиньского. (Або- намент на 6 вистав під ряд 10 К).
В неділю 21. жовтня: «Невольник», на
родний образ зі співами і танцями в 5 діях, переробив з поеми Т. Ш евченка, Кропив- ницкий.
Ві второк 23. жовтня: «На дні», сцени з дна житя в 4 діях М. Горкого.
— Репертуар міского театру у Львові.
В суботу попол.: «Косцюшко під Рацла- вицями; вечер: «Самсон і Далїля», оп. 4 д Сен-Сенса.
В неділю по йол.: «Галька», оп. 4 д. Мо- нюшка; вечер: «Орлєаньска діва».
В понеділок: «Орлєяньска діва».
Ві второк: «Оповідана Гофмана», оп. 4д.
Офенбаха.
В середу: «Маман Колібрі», ком. 4 д. Г, Батайля.
4
Т елеграм и
з дня 20. жовтня 1906.
Відень. Вчера в палаті послів роздано печатаний звіт про удержавлене північної зе- лїзницї.
Париж. На вчерашній кабінетовій нараді президент міністрів Сарієн звістив, що подав ся до димісиї, почім всі міністри внесли свою збірну димісию.
Ломжа. Цлові власти в Ґраеві сконфіску
вали 19 скринь висланих з Берлина до Ти
флісе, в яких містило ся 74.000 набоїв.
Лев Лопатиньский.
Четверта заповідь.
(Іл ько П ащ ак)
драма в 5 діях з гуцульского житя, нагороджена на конкурсі Тов. ім. Котляревского.
(Конець).
ЯВ А 6.
ІЛЬК О , к о с т ь . ІЛЬКО.
(який перейшов коротку, але потрясаючу борбу в самим собою, витягав безпомічно, мов погана ■ ючий до гори руку', відтак опускав долоні на
голову і вибухав сильним нервовим плачем).
КОСТЬ (по хвили).
Плач, плач Ільку, нехай твої горячі очі сполочуть ледову кригу у твому зацїпілому серці.
ІЛЬКО.
(крізь плач).
Я не гідний ласки Господньої, — для ме
не вже нема спасеня.
КОСТЬ.
Я тут привів когось з собою, Ільку, до кого тобі певно рушить ся серце.
ІЛЬКО.
Віра!... Ваша паня прийшла з Вами ? Она простила мені, дарує мої вини ?
КОСТЬ.
Так, так, вона з далека молити ся буде за тебе Ільку, бо може хоч не сьвідомо при
чинила ся до твоєї недолі.
ІЛЬКО.
Ой, нї, вона чиста як ангел, вона таки
ми словами промовляла до мене. Але я мав дїявольскі забаги в душі... Просіть єї, щоби не гнівала ся на мене, бо я єї так любив, так дуже любив...
КОСТЬ.
Бачиш, друже мій нещасливий, що твоє серце було спосібне до правдивої, чистої лю- бови. Зона як хрусталь сьвітить серед саміт
ника твоїх гріхів. Тож зверни сю любов до тих, що найбільше заслужили ся єї. Твій дє дьо сивенький, що цілий вік старав ся для тебе, навчав тебе розуму і господарства і хоть може був трохи гострий, то всеж хотів тілько, аби з тебе вийшов працьовитий, ощад
ний господар, (Ілько похнюпив голову і бв ся в груди) — чи віщ гадаєш, не дивить ся і те пер зпоза могили на свою дитину, що в при
ступі шалу вкоротила ему житя, не жде тої хвилі, нї, коли прокине ся твоя СОВІСТЬ, коли серце розплине ся в сльозах покаяня, щоб, коли Бог тебе помилує, — і він міг тобі про
стити ?
ІЛЬКО
(тихо мов стоном, ударяючись в груди).
Боже!...
КОСТЬ.
А ось прийшла сюда до тебе твоя мати..
ІЛЬКО Мати!!.
(тихо, мов стоном).
КОСТЬ.
Чекає, коли отворить ся твоє серце, аби і ті двері вязничні могли отворити ся для неї.
ІЛЬКО.
Мати! Моя матїнька! Де вон а? Пустіть єї, най я єще раз перед смертию увидю єї, най єї попрошу прощеня.
КОСТЬ
(підходить до дверий і від хиляв їх', на порозі являвсь Явдоха, убрана убого, але дуже чистень
ко, майже вся біло — на лици сумна і збідже,- на, посивіла передвчасно).
Я В А 7.
Тіж, Я В Д О Х А , потім С Т Р А Ж Н И К И . ІЛЬКО
(кидав ся до ніг матери і цілу в ЇХ', Яв доха стоїть неподвижно і тихо втирав сльози, що ко
тять ся по лици.
Мамцю, мамцю моя рідненька, моя до рогенька ненечко, сьвята мученице терпелива
— ти прийшла до мене, до твого негідного сина, ти вивідала ся до мене, до поганого душегубця, ти даєш цілувати свої ноги не
вдячному виродови, не копнеш єго як пса скаженого, не плюнеш на него, як на змия їдовитого, не відвертаєш ся від него, як від проклятої зарази ? Скількож твої сьвяті плечі згинали ся над моєю колискою, а я їх обкла
дав синяками, скілько твої уста нацїлували ся мене, а я проклятий плював на них у пе- ресердю, плював на те лице, що тілько всьмі- хало ся любо до мене, на ті дорогі губи, що тілько пестощами промовляли до мене і к а з
ки золоті мені переповідали і пісоньки срібні мені пересьпівували! А я клятий віддячив то
бі лайкою і наругами і проклонами! Я твої рученьки роботящі викручував, твоє волосеч- ко турбітне виривав з голови отсими нелюд- скими руками. Чи простиш ти мені, матїнько дорогосенька, чи можеш ти мені те все про
стити ? Се не пальці, нї, що зношу тепер до тебе, а гадюки люті, що рвали твоє тіло, се не син ридає перед тобою, а вовк скажений, що кинув ся на власного дєдя — чиж мо
жеш ти найти для него слово прощеня ? ЯВДОХА
(підносить руки, я к до благослсвеньства і тихо порушав устами).
ІЛЬКО.
Ні, нї, не прощай мені, я не варт того, я не гідний ласки, — я за мало жалував за своїми гріхами, за мало терпів за свої вчин
ки! Кари, кари на мене, кари! Кажіть мене бити ланцами до крови, ломіть колом мені кости, вогнем печіть моє тіло — най моя ду
ша найде відпочинок, аби моя покута зава
жила передЗБогом! Може хоть муками відро
блю свою вину! Страшними муками, які тіль
ко може вигадати людска сила. Що там ши
бениця — се не на мене кара! На мене лю
ди не мають кари! Най жеж мене хоть побо
ли вішають, абим міг справедливійше зійти зі сьвіта!
ЯВДОХА
(плаче тихо, стрясаючись', між тим увійшли стражники і станули мовчки коло дверий, да
ючи знаки о. Костевй).
О. КОСТЬ
Твій щирий жаль, Ільку, важнїйший за веї муки! Наспіла пора, — час тобі, брате, по
проїдати ся.
СТРАЖНИКИ
(урядово приступають до делїквента і стають біля него).
ЯВДОХА
(отвираючи широко руки).
Ільку, синашу мій! (Ілько припадав їй до грудий і цілу в руки', она цїлуе вго в голову).
Най Бог милосерний простить Тебе, я вже давно простила тобі.
Конець пятого і останного акту.
НАРОДНА ГОСТИННИЦЯ.
(Готель, реставрация і каварня — ріг ул. Сикстускої і Косцюшка у Львові).
Приїхали дня 19. жовтня: др. Михайло Литвинович з Черновець, о. Людомир Зариц-
кий з Устя, Йосиф Стадник з Бучпча, Андрій Гаек з Ягольницї, Емилїя Застирець з Бродів, Павло М. Конко з Перемишля, Петро Бугель з Краківця, о. Сильвестер Степяк з Камінки- старе село, Михайло Ольховий з Бортник, др.
Могильницкиіі з Снятина, Іван Бойко з Ябло- нова і Станислав Лутнер з Камінця поділь- ского.
Всїх лїкарских наук
Др. Кость Танячкевич
б. сенундар шпиталя Вільгельміни у Відни ио відбутю трилїтної практики у віденьских
шпиталях та клініках
оеїв в Золочеві.
(Ординує в домі інспекторату податків).
Лїкар внутрішних недуг
Др. Мирон Вахнянин
ординує від 3 — 5. пв пол.
= = ул. Академічна 26. = =
Твори Л Лопатиньского:
До Бразилії! др. 4 д. (вичерпане).
Свекруха ком. З д. (вичерпане).
Беата і Гальшка др. 5 д. І К.
Конкурс на мужа ком. 5 д. 90 с.
Четверта заповідь др. 5 д. 1 К.
Параця ком. З д. 2 К.
Яблочникар ком. 1 д. 40 с.
Сольо-терно оповідане ЗО сот.
Переклади:
Уриєль Акоста Ґуцкова траґ. о д. 2 К.
Ь а Ь о ге ть з Бєрнсона др. З д. 1 К.
Дістати можна у Львові, в книгарні Тов-а ім. Шевченка (ул. Театральна І.) і в Ставропи- гійскій (ул. Руска 3 ).
Всілякі К У П О Н II
і
вильосоввні цінні папері виплачує без нотрученя провізні
або коштів
Контора виміни
ц. к. упр. гал. акц
Б А Н К У
Г і п о т е ч н о г о ,
й
й
Яр»
й Й
-ф-
й й й й
С о ї о з з е и т
в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
в і д 15. д о 31. ж о в т н я 1 9 0 6 .
Нова сензацийна програма.
Щоденно о 8. год. вечер представлене В неділі і сьвята 2 представленя о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідЬ-Ьіїе представлене. Білети вчаснїйше можна на
бути в конторі Пльона при ул. Кароля Лю- двика ч. 9.
оидає і відповідає за редакцию: Льа Лопатиньский З доукарнї В. А. Ш ийкокского
