Nad Buhom i Narwoju: ukraińskie pismo Podlasia 2015 nr 2 (138)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 2/2015

1

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 2/2015

2 1

№ 2 (138) Березень – Квітень 2015  Nr 2 (138) Marzec – Kwiecień 2015

Druk: Andare. Studio Grafiki i Reklamy, ul. Senatorska 40/91, 00-95 Warszawa. Nakład: 1600 egz.

Український часопис Підляшшя

„Над Бугом і Нарвою”

Видавець: Союз українців Підляшшя

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Зреалізовано завдяки дотації Міністра адміністрації і цифризації.

Редакція: Андрій Давидюк, Юрій Гаврилюк (головний редак- тор), Юстина Гапонюк, Іван Киризюк, Христина Костевич, Люд- мила Лабович, Кароліна Хмур. Співпрацівники редакції: Ігор Вереміюк, Микола Рощенко, Славомир Савчук, Леокадія Саєвич, Мирослав Степанюк, Єлизавета Томчук, Олена Чабан.

Не всі думки висловлені на сторінках нашого часопису віддзеркалюють погляди редакції. Не замовлених матеріалів не повертаємо. Редакція залишає за собою право редагувати, скорочувати тексти та змінювати заголовки. За зміст поміще- них реклам та оголошень редакція не відповідає.

Річна передплата на території Польщі коштує 50,00 зл. Річна передплата з-за кордону – рівновар- тість 35 доларів США (звичайною поштою) або 50 до- ларів США (летунською поштою). Банк. рахунок ви- давця: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ukraińskie pismo Podlasia

„Nad Buhom i Narwoju”

Wydawca: Związek Ukraińców Podlasia

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Administracji i Cyfryzacji.

Redakcja: Andrzej Dawidziuk, Justyna Haponiuk, Jurij Hawryluk (Je- rzy Gawryluk – redaktor naczelny), Jan Kiryziuk, Krystyna Koście- wicz, Ludmiła Łabowicz, Karolina Chmur. Współpracownicy redak- cji: Helena Czaban, Mikołaj Roszczenko, Leokadia Sajewicz, Sławomir Sawczuk, Mirosław Stepaniuk, Elżbieta Tomczuk, Ihor Weremijuk.

Nie wszystkie opinie wyrażone na łamach naszego czasopisma wyrażają poglądy redakcji. Materiałów nie zamówionych redak- cja nie zwraca i zastrzega sobie prawo ich redagowania, skracania oraz zmiany tytułów. Redakcja nie ponosi odpowiedzialności za treść zamieszczonych reklam i ogłoszeń.

Roczna prenumerata krajowa kosztuje 50.00 zł (w przy- padku prenumeraty za okres krótszy ilość numerów nale- ży pomnożyć przez 8.50 zł). Roczna prenumerata zagraniczna – równowartość 35 USD (poczta zwykła) lub 50 USD (poczta lot- nicza). Rachunek bankowy: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

S. Sawczuk, Kontynuacja zadań i nowe wyzwania ... 2 В. Середа, Михайло Вербицький – талант і пам’ять ... 3 А. Парфінюк, Поезія Шевченка для душі і тіла ... 5 А. Ґіза, Діти в Більську готові до весни й Великодня .... 7 С. Лукашук, Ювілей з молитвою, піснею, іконою ... 8 Й. Романюк, Черемшанські писанки і квіти ... 11 І. Л., З весняних хронік Українського Товариства ... 12 Переїзд мотоциклами шляхом

біженства 1915-2015 ... 13 Л. Лабович, Нове від «Українців у Фетерів» ... 14 Ю. Гаврилюк, Михайло Вербицький – біографія

вписана в краєвид надсянських сіл ... 15 L. Łabowicz, Dialekty podlaskie na tle

kształtowania się języka ukraińskiego, cz. 2. ... 23 В. Дмитріюк, Дорогами війни й миру –

з «Кобзарем» у душі ... 29 Л. Лабович, Світ народної еротики

в підляських піснях ... 32 A. Kulgawczuk, Ukraiński „klub” w Lublinie ... 38 Іван Киризюк, З циклу «Калейдоскоп життя» ... 39

Ю. Гарилюк, Хронологіон 2014.

Цим разом – лемківський ... 40 Програма культурних заходів приурочених

до Ювілею Епіфанія Дровняка – Никифора ... 43 Konkurs „Jestem, bo wrócili. Przywracanie pamięci

w setną rocznicę bieżeństwa” ... 44 Л. Лабович, З хроніки подій на Підляшші ... 45 (юг), Шляхтовські горяни «прийшли»

на виставку про «міф Галичини» ... 48 НАША ОБКЛАДИНКА

У березні Ювілей Тараса Шевченка перейшов у Юві- лей Михайла Вербицького. Каплиця-пантеон над мо- гилою композитора музики українського національ- ного гимну Михайла Вербицького в селі Млини (Ярос- лавський повіт, Надсяння).

Стор. ІІ-ІІІ: Пам’ятки народного каменярства Пів- нічного Підляшшя – у Чорній-Великій і Новому Бере- зові. Стор. IV: Весняний краєвид попід Більськом.

Фото Ю. Гаврилюка

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 2/2015

2 3

Д

Музичний талант молодого Ми- хайла Вербицького розвинувся у Пе- ремишлі, тодішньому центрі україн- ського духовного і національного від- родження Галичини. Там він навчався у гімназії та отримав добру європей- ську музичну освіту в співацько-му- зичній школі при кафедральному со- борі. Учні Перемиської хорової школи виховувались на найкращих зразках європейської музики, на творах Дми- тра Бортнянського, Максима Березов- ського. Вже у зрілому віці, будучи ві- домим у всій Галичині композитором, М. Вербицький дуже високо оціню- вав мистецький рівень цієї школи: «…

школа стала консерваторією в мініатю- рі, а хор дорівнював добрій опері».

У творчій спадщині композитора о.

М.Вербицького є церковна музика (в першу чергу Літургія для мішаного та чоловічого хорів), світські хори, соло- співи, вокальні ансамблі, обробки на- родних пісень, оркестрові музичні тво- ри, музично-сценічні твори для теа- тральних вистав.

Іван Франко називав Михайла Вер- бицького «найзначнішим талантом»

серед галицьких композиторів. Був він не тільки основоположником про- фесійної музичної культури в Галичи- ні, але й одночасно, як писав Станіслав Людкевич, став «символом нашого на- ціонального відродження».

Вперше наш Славень «Ще не вмер- ла Україна» публічно було викона- но 10 березня 1865 року в Перемишлі як заключний концертний номер пер- ших у Галичині світських «вечерниць в пам’ять Тараса» (Шевченка). У дово- лі детальному «дописі з Перемишля»

(«Мета» № 3, 1865 р.) наголошено, що виконання «Ще не вмерла Україна» за- вершувало декламацію вірша Ксено- фонта Климковича «На вічну пам’ять Тарасові», який закінчувався словами:

Михайло Вербицький –

талант і пам’ять

Народ наш великий, пропащий без волі, Живе – проживає, милуючи правду – Дамо собі раду, дамо собі раду!

І – з попелу фенікс – з цієї руїни Таки ще воскресне доля України!

І, як пише автор, «тоді молодиї коза- ченьки, що стояли в-півкруга за декля- матором, гукнули сильним хором заві- тній гимн Тараса:

Ще не вмерла Україна І слава і воля»

То ж не дивно, що львівський часо- пис «Мета» у 1863 році російський ім- ператор Олександр ІІ особисто «вы- сочайше повелеть соизволил: воспре- тить газету эту в империи», а П. Чубин- ського, автора слів майбутнього гимну українців, ще у жовтні 1862 року роз-

порядженням шефа жандармів кня- зя Долгорукова «за вредное влияние на умы простолюдинов», тобто патріо- тичну діяльність, відправили з Києва на семирічне заслання до Архангель- ської губернії.

Похований о. Михайло Вербиць- кий у селі Млини поруч з старовин- ною з 1740-го року дерев’яною церквою Покрови Пречистої Богородиці, у якій він 15 років відправляв Богослужіння.

У наш час її відреставрували, а прицер- ковну територію впорядкували. Церк- ва служить храмом для місцевих римо- католиків.

У 1934 році за кошти української громади та членів студентського хоро- вого товариства «Бандурист» на могилі о. М. Вербицького встановили пам’ят- ник. Справді дивно, але надмогильний пам’ятник пережив воєнні і особливо повоєнні на цій території лихоліття.

P

Założony w 1992 roku Związek Ukra- ińców Podlasia przez ponad dwadzieścia lat działalności zdobył pozycję jednej z li- czących się organizacji mniejszości w re- gionie. Miarą tego mogą być takie przed- sięwzięcia, jak gromadząca tysiące osób noc „Na Iwana, na Kupała” w Dubiczach Cerkiewnych lub Festiwal Kultury Ukra- ińskiej „Podlaska Jesień”, którego kon- certy oraz imprezy towarzyszące odby- wają się w takich miastach, jak Białystok, Bielsk Podlaski, Hajnówka, Siemiaty- cze oraz innych miejscowościach. Kolej- ne pola działalności to m.in. wspieranie

nauczania języka ukraińskiego oraz wy- dawanie czasopisma „Nad Buhom i Na- rwoju”. Działalność związku opiera się na pracy społecznej, prowadzonej, jak mówi- ła uczestniczka zebrania, członek zarzą- du Maria Ryżyk – „bez etatów, najczęściej kosztem życia rodzinnego”.

Głównym zadaniem zjazdu był wybór nowych władz, a przede wszystkim oso- by, która stanęłaby na czele organizacji.

Pojawiło się kilka kandydatur, ale żadna z zaproponowanych osób nie zgodziła się na podjęcie ciężaru i odpowiedzialności.

Trudności z wyłonieniem przewodniczą- cego obrazują szerszy kontekst pracy or- ganizacji pozarządowych, na co zwró-

cił uwagę przewodniczący Towarzystwa Ukraińskiego w Lublinie, członek Ko- misji Wspólnej Rządu i Mniejszości Na- rodowych, a także członek Związku Ukraińców Podlasia dr Grzegorz Ku- prianowicz:

– Związek Ukraińców Podlasia, po- dobnie jak większość organizacji poza- rządowych, musi szukać nowej formuły działalności w związku ze zmieniający- mi się warunkami i z pewnością jednym z nowych kierunków jest profesjonaliza- cja działalności – powiedział prowadzą- cy zjazd.

Zakończenie na str. 27

Kontynuacja zadań i nowe wyzwania

Nauczanie języka, wzmocnienie struktur organizacyjnych, praca z młodzieżą, wzmocnienie aktywności w terenie oraz wzrost zaangażowania członków w sprawy organizacji – to niektóre z priorytetów działal- ności, na które wskazywali uczestnicy V Zjazdu Związku Ukraińców Podlasia. Sprawozdawczo-wybor-

cze zgromadzenie członków organizacji odbyło się 29 marca w Bielsku Podlaskim.

Przewodniczącym Związku ponownie został dr Andrzej Artemiuk.

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 2/2015

4 5

У 1990 р. за ініціативою та при без- посередній участі української громади Перемишля і відомого львівського бан- дуриста Михайла Барана, при підтрим- ці Львівського відділення Українсько- го фонду культури (голова Еммануїл Мисько, уродженець Устріків-Доліш- ніх) була виготовлена у Львові і вста- новлена на могилі композитора у Мли- нах декоративна металева огорожа.

Вперше за всі часи 9 червня 1990 р.

на могилі о. М. Вербицького з участю львівської демократичної влади на чолі з В'ячеславом Чорноволом від- булась масова і величава урочистість.

У 1995 р. до 180-річчя від дня наро- дження о. М. Вербицького зусиллями Яворівської районної влади здійсне- но подальше облаштування його мо- гили. Тоді також відбувся масовий па- ломницький похід через українсько- польський кордон до Млинів. З участю Президента України Віктора Ющен- ка, великої офіційної української деле- гації, українців Перемищини та Львів- щини 12 квітня 2005 року було відкри- то і посвячено на могилі о. М. Вербиць- кого новозбудований Пантеон.

Стало вже доброю традицією кож- ного року у Млинах 4 березня та 7 грудня, у день смерті композитора, з участю представників Львівської об- ласної, Яворівської районної і місцевої польської влад, місцевої української громади, членів Львівського товари- ства «Надсяння» релігійною і грома- дянською панахидами, покладанням квітів до його могили гідно вшанову- вати пам’ять цього великого українця.

Рішенням 37-ої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка проходила у листопаді 2013 р. в Парижі, 200-річчя з дня народження композитора Ми- хайла Вербицького затверджено у ка- лендарі пам’ятних дат, які у 2015 р. бу- дуть відзначатися під егідою цієї най- більш авторитетної світової організа- ції у справах освіти, науки і культу- ри. Широкому відзначенню на загаль- нодержавному рівні 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького та 150-й річниці першого публічного ви- конання українського Славня «Ще не вмерла Україна» присвячений, підпи- саний 12 січня ц.р., Указ Президента України. Верховна Рада України 14 січ- ня ц.р., в свою чергу, прийняла Поста- нову «Про відзначення 200-річчя з дня народження Михайла Вербицького».

Львівське суспільно-культурне то- вариство «Надсяння» виступило з іні- ціативою спорудити за доброчинні пожертви у Львові пам’ятник нашо- му славному краянину о. М. Вербиць- кому. Ініціатива отримала підтримку

ТАРАС ШЕВЧЕНКО 1814 – 1861 – 2015 TARAS SZEWCZENKO

Ш

Тарас Шевченко народився у 1814 році у селі Моринці в сім'ї селян- кріпаків. Рано померли його бать- ки, тому він наймався у навколіш- них селах в учителів-малярів. До 24 року життя був невільним кріпаком.

Навесні 1838 року завдяки допомо- зі поета Василя Жуковського та ху- дожника Карла Брюллова Шевченко став вільною людиною. У цьому пе- ріоді Тарас навчався в Петербурзькій

академії мистецтв, писав багато тво- рів та двічі подорожував Україною. У квітні 1847 року Шевченка заарешту- вали та призначили рядовим в Орен- бурзький окремий корпус із заборо- ною писати і малювати. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним наглядом поліції. Помер 10 березня 1861 року в Петербурзі.

Найбільш відомі вірші Шевченка прозвучали у черемуській гімназії, щоб приганути великий талант пое- та та універсальний зміст його тво- рів. – Дівчата вирішили, щоб зорга- нізувати таку врочисту академію, тому що на уроках української мови вивчаємо поезію українських поетів, особливо Тараса Шевченка – гово- рить Ірина Вишенко, вчителька укра- їнської мови у гімназії в Черемсі. Зу- стріч була теж нагодою, щоб потре-

нувати декламаторські уміння. – На- ближується час, коли діти візьмуть участь у Воєводському декламатор- ському конкурсі «Українське слово»

в Більську, так що вирішили ми, що це добрий момент на Шевченківську академію – пояснює вчителька.

Заняття української мови в Черем- сі були основою для створення ан- самблю «Гілочка», який став вже ві- зиткою гміни. Група успішно пре- зентувалася на багатьох фестивалях чи переглядах у Польщі та на Украї- ні. Участь в ансамблі це важка праця, але одночасно велика приємність та здобування нового досвіду. Як гово- рять самі дівчата, дуже люблять ви- ступати в «Гілочці».

– Люблю співати, їздити на кон- церти. Завжди пізнаємо нових лю- дей, відвідуємо нові місця – каже Ане-

Поезія Шевченка для душі і тіла

Український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч, символ українського народу – Тарас Григорович Шевченко. 9 березня українці

цілого світу відзначали день народження Великого Кобзаря. Врочиста академія пройшла також у Комплексі шкіл у Черемсі.

як серед представників громадськості Львова, так і з боку львівської міської влади. Журі Всеукраїнського відкрито- го конкурсу на кращу концептуальну ідею пам’ятника визнало переможцем проект відомих львівських скульпто- рів Андрія і Володимира Сухорських.

(Брати Сухорські, яких родинне корін- ня у лемківському селі Вілька, є також авторами львівських пам’ятників Тара- су Шевченку, Юрію Змієборцю, пам’ят- ника Соломії Крушельницькій у Терно- полі). Всі дії, пов’язані зі спорудженням пам’ятника координує Громадський комітет, співголовами якого є відомі львів’яни Ігор Калинець і Тетяна Кру- шельницька.

Наші предки за свої важкою пра- цею зароблені кошти будували Народ- ні Доми, читальні «Просвіти», церкви.

Ми вирішили продовжити цю славну традицію. На жаль, нам в Україні сьо-

годні випало жити у дуже важкому як в економічному, так і в політичному сенсі, проміжку нашої історії. Очевид- но, що збройна агресія путінської Росії природно визначила нашим першочер- говим завданням зміцнення обороно- здатності України. Однак і в цих вкрай несприятливих умовах збір доброчин- них пожертв на спорудження пам’ят- ника у Львові отцю Михайлу Вербиць- кому триває.

Володимир СЕРЕДА Голова товариства «Надсяння»

http://nadsyannya.org.ua Всі, хто бажає долучитися до спо- рудження пам’ятника, можуть пе- рерахувати кошти на рахунок:

р/р 26008301203649 у Філії Львівського ОУАТ «Ощадбанк»; код банку 325796;

ЄДРПОУ 20856341.

Фотографія Михайла Вербицького, виконана у 1860-х роках та перехована ін- шим уродженцем Надсяння, Станіславом Людкевичем, якого особистий архів зберігається у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові.

Експонувалася на виставці „Відомий і невідомий Михайло Вербицький”

(4 березня – 17 квітня 2015 р.).

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 2/2015

6 7

та Явдосюк, учениця третього класу гімназії. – Люблю співати та гово- рити українською мовою. Уроки та- кож є дуже цікаві – додає її одноліт- ка, Юлія Романюк.

Протягом зустрічі можна було по- чути гарні голоси членів колективу.

– Пісні виконували дівчата з ан- самблю «Гілочка», які переважно вчаться вже в третьому класі – до- дає Ірина Вишенко, одночасно керів- ник колективу. – З тої причини вони приготували на цей вечір також по- частунок. Можна сказати, що вже від нас відходять – говорить.

Окрім чаю чи кави, глядачі мали можливість попробувати дуже смач- них тістечок, які спекли учениці.

Врочистого характеру додавало теж прикрашення класного залу. Увагу привертала кількість народних ви- шиваних рушників та синьо-жовтих квіток і прикрас, які безпосередньо символізують український народ та його традиції.

На академії присвяченій Тарасові Шевченку не могло очевидно забрак- нути портретів видатного поета. Ці- кавим елементом презентації твор- чості Великого Кобзаря був показ

короткого мультфільму, якого ство- рено на основі вірша «Тополя» Шев- ченка. Фільм наближував зміст одно- го з більш відомих творів поета.

Зустріч з Шевченковим словом мала на меті відзначення пам’яті ве- ликого поета, художника та духово- го провідника українського народу.

Одночасно була це нагода, щоб за- презентувати здібності учнів та рі- вень навчання української мови в Че- ремсі.

– Уроки української мови в гімна- зії проводяться у двох групах – роз- казує вчителька. – Праця не є легкою, тому що діти майже завжди послу- говуються в домах польською мовою.

Дуже складно вивчити дітей пра- вильно говорити українською, осо- бливо акцентувати – пояснює Ви- шенко. Тому так важливим елемен- том у збереженні народної мови та культури є свідомість самих бать- ків. Вони вирішують, в яких умовах живуть та вчаться їхні діти, перека- зують свої взірці та традиції. – Ду- маю, що батьки дівчат співаючих в

«Гілочці» прив’язують велику увагу, щоб діти вивчали і пізнавали культу- ру нашого Підляшшя, а також гово- рили українською мовою – додає вчи- телька.

З огляду на це, що навчання укра- їнської мови в гімназії є переважно продовженням занять з початкової школи, у найближчих роках учнів не забракне. – В наступному році в гім- назії будуть теж дві групи учнів ви- вчаючих українську мову як рідну. Ду- маю, що через декілька років утри- маємося в такому стані – говорить Ірина Вишенко.

Вечір з поезією Тараса Шевченка задовольнив як тіло, так і душу гля- дачів. Чутлива декламація, чудові голоси, зворушливий зміст творів та солодка гостина утішили прибулих гостей. І знову підтвердився універ- сальний сенс слів Великого Кобзаря:

Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Агнешка ПАРФІНЮК Фото Є. Рижика

Imprezy kulturalne poświęcone ucz czeniu rocznicy urodzin Tarasa Szewczenki z udziałem Związku Ukraińców Podlasia odbyły się w ramach zadań realizowanych przez ZUP dzięki

dotacji Ministra Administracji i Cyfryzacji RP.

26.03.2015 в Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича в Більську відбулися майстер-класи, на яких під керівництвом пані Євгенії Казимирук діти з класів ІІ А і ІІІ А виконували прикрашені гілочки на Вербну неділю.

27.03.2015 всі учні з чотирьох початкових класів з україн- ською мовою навчання виконували символ приходу вес-

ни – «буслячі лапки» з дріжджового тіста, яке раніше приготували вчительки.

Заняття проходили в рамках програми «До джерел», реа- лізованої Союзом українців Підляшшя завдяки дотації Мі- ністра адміністрації і цифризації та підтримці Бургомістра міста Більськ-Підляський. А. ҐІЗА 26.03.2015 в Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича в Більську «буслячі лапки з дріжджового тіста, яке раніше

Діти в Більську готові до весни й Великодня

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 2/2015

8 9

В

Отож, в суботу, 28 лютого, до ма- льовничого села на Надсянні, що за 47 кілометрів від Перемишля, приїхала численна делегація зі Львова та облас- ті, з Тернополя, представники Львів- ських обласної ради та держадміні- страції, офіційна делегація з Яворів- ського району, де на кількох парафіях служив отець Михайло Вербицький.

Також приїхали делегації українців з Перемишля, з Варшави, зі Львова най- більш представницькими були товари- ства «Надсяння» та «Лемківщина» – це безпосередньо ті люди старшого поко- ління, які були примусово виселені з цих теренів, їхні діти та онуки.

Після закінчення Служби Божої від- булося освячення інформаційної та- блиці, на якій трьома мовами – україн- ською, польською та англійською – роз- повідається про те, що в цьому селі на- родився композитор, автор мелодії На- ціонального гимну України отець Ми- хайло Вербицький. Правда, встанови- ти її на дзвіниці біля церкви, як попе- редньо планувалося, не вдалося – укра- їнці Перемишля, які цим займалися, не встигли пройти всі бюрократичні ща- блі й отримати відповідний дозвіл.

Можливо, це й добре, що так сталося, бо дзвіниця, де має висіти ця таблиця, зараз перебуває в досить занедбаному стані. Вона потребує реставрації, зре- штою, церква також.

До церкви великомученика Дими- трія в останні роки їздять члени това- риства «Надсяння»: на день вшануван- ня цього святого, на день народжен- ня о. Михайла Вербицького, на вели- кі християнські свята. Зараз мова іде про те, аби цю недіючу й вже непотріб- ну полякам церкву повернути україн- ській громаді Перемишля. «Для нас вона має велику мистецьку й історич- ну цінність, — казав голова товари- ства «Надсяння» Володимир Середа.

— Проблема у тому, що зараз в Явірни- ку Руському немає жодної української родини, до Перемишля коло 50 кіло- метрів… Не так просто буде цю церк- ву утримувати. У будь-якому разі ми будемо домагатися передачі цього хра- му українцям. Про це ми вже поінфор- мували і попросили сприяння віце- прем’єр-міністра, міністра культури В’ячеслава Кириленка. Для початку було б добре, щоб там хоч раз на місяць чи раз на два місяці відправлялась Лі- тургія. Також тут дуже гарне місце для проведення фестивалів духовної музи-

ки. Гадаю, це б зацікавило поляків та й європейців, які б відкрили для себе нашу духовну візантійську спадщину.

Це невеличке село може стати справж- ньою туристичною Меккою, і 2015 рік може стати переломним у цьому: двох- сотлітній ювілей Михайла Вербиць- кого внесений до святкувань на рівні ЮНЕСКО».

З перших днів березня у Львові по- чали відкриватися виставки, на яких були вперше показані унікальні екс- понати, що ілюструють життя і твор- чість українського композитора. Від неділі 1 березня в архикатедрально- му соборі св. Юра експонована була виставка «Перші парафії о. Михайла Вербицького». Це пересувна вистав- ка, яка впродовж останніх місяців вже побувала у селах, де колись служив о. Вербицький – Завадові та Залужжі Яворівського району і Стрілках Ста- росамбірського району Львівської об- ласті. Згодом експозицію матимуть змогу побачити мешканці різних міст Львівщини та всієї України.

Ювілеї 200-ліття народження автора мелодії державного гимну України і 150-річчя його пер- шого публічного виконання у місті Перемишлі це, як завжди нагода для публічних національ- них маніфестацій, а у цьому випадку й інтер- національних, адже місцевості зв’язані з роко- винами зараз у межах Польщі, тому своїм го- лосом приєдналися до них президенти обох дер-

жав. Але, окрім молитов над Сяном і квітів від президентів на могилу композитора, у Львові, одному з міст на його життєвому шляху, відбу- лася ще й низка заходів, які не лише стимулю- ють позитивні емоції, але й поглиблюють зна- ння, отже виставки національних раритетів з музеїв, архівів та бібліотек. Зрозуміло, що не могло обійтися й без підляських акцентів.

Ювілей з молитвою, піснею, іконою

Нащадок композитора Андрій Вербицький біля ним самим укладеного генеалогічного дерева роду Вербицьких. Фото Т. Гринчишин.

Створили цю виставку Світлана Ко- чергіна, науковий працівник Львівсько- го історичного музею, Ганна Папірник, голова Львівського обласного осеред- ку Всеукраїнської громадської органі- зації «Жіночий вибір» та Ольга Котов- ська, викладач Львівського регіональ- ного інституту державного управлін- ня. Двоє останніх, окрім того, підготу- вали до ювілею книгу «У музиці життя до Господа полину. Невідоме з життя о.

Михайла Вербицького».

На відкритті були присутніми дале- кі нащадки о. Михайла, зокрема, 67-річ- ний праправнук Андрій Вербицький з родиною. До речі, цей чоловік уклав генеалогічне дерево роду Вербицьких, яке містить інформацію про понад сот- ню осіб з 9 поколінь. Воно також пред- ставлене на виставці. Багато на ній різ- номанітних світлин і документів. Осо- бливе зворушення викликає єдиний, дивом збережений, аркуш зі знищеної метричної книги із власноручним за- писом о. Вербицького про смерть його рідної доньки. Окрім того, тут чимало оригінальних речей з церков згаданих сіл. Деякими з них, цілком ймовірно, міг користуватися сам священик і ком- позитор.

3 березня у Львівському музеї істо- рії релігії було відкрито виставку ти- тулом «Творець українського Гимну», скомпоновану з архівних документів,

фотографій та дуже незвичних ікон.

Відкриття супроводжувалось аншла- гом: у традиційному виставковому залі музею – колишній монастирській тра- пезній, не залишилось жодного вільно- го місця. На прохання організаторів ви- ставки Зоряни Білик й Василя Банаха відгукнулися архівні й музейні устано- ви Львова, надавши цінні документи зі своїх збірок.

Багато тут документів, що пока- зують основні віхи в біографії ком- позитора, як хоч би аркуш метрич- ної книги із записом про його наро- дження та документи часів навчання у Львівській семінарії. Чільне місце у виставці займають особисті нотні за- писи композитора: церковні пісні для чоловічого хору «Отче наш», «Хрис- тос Воскрес», «Заповіт» Т. Шевчен- ка, оперета на одну дію «Простач- ка». Окреме місце експозиції займає унікальний рукопис першого варіан- ту пісні-гимну «Ще не вмерла Украї- на!», отже головну пісню тепер мож- на й побачити. Окрім того, на вистав- ці експонуються і фотографії місць над Сяном, де жив та творив о. Ми- хайло Вербицький, виконані Юрієм Гаврилюком, який, проживаючи на Підляшші, досліджує та документує, інколи «з дещо мистецьким ухилом», все, що стосується української історії і культури у межах Польщі.

Та родзинкою виставки, безумов- но, були ікони-тіні Маргарити Дави- дюк – також підляшанки, яка зараз од- нак проживає у Перемишлі й займаєть- ся не лише іконописом, але веде також реставраторську майстерню. Вона до- вгий час реставрувала церкву Покро- ви Пресвятої Богородиці в селі Мли- ни, де була остання прижиттєва пара- фія о. Вербицького. Працюючи, відна- йшла там дерев’яні дошки, які вже не були придатні для вжитку – і перетво- рила їх на своєрідні ікони-тіні. Отже зараз Млини, це не лише «рідне місце»

національного гимну, але й нової фор- ми мистецтва, водночас традиційного та новаторського.

Наступного дня, 4 березня, була від- крита виставка «Відомий і невідомий Михайло Вербицький», яку її куратор, Роксоляна Мисько-Пасічник, побуду- вала на матеріалах з особистого архіву Станіслава Людкевича, що зберігається у Музично-меморіальному музеї Соло- мії Крушельницької у Львові (його філі- алом є Меморіальний музей Станіслава Людкевича). С. Людкевич, народжений у надсянському Ярославі, в молодості зв’язаний також з Перемишлем, актив- но пропагував музичну спадщину га- лицьких композиторів ХІХ ст. Саме він у 1934 р. писав: «Ким є для нас Михай- ло Вербицький? Яке місце займає він в розвою нашої музики? Оце питання, Підляшанка з-над Сяну Маргарита Давидюк та мистецька «родзинка»

львівської вис тавки – ікони-тіні, яких ідея народилася під час реставрації церкви в Млинах. Фото В. Дубас («Львівська газета»)