Nad Buhom i Narwoju: ukraińskie pismo Podlasia 2017 nr 5 (153)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

1

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

2

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

1

nadbuhom.pl e-mail: nadbuhom@nadbuhom.pl ul. Ogrodowa 13, skr. poczt. 77, 17-100 Bielsk Podlaski, tel. (+48)502565547

№ 5 (153) Вересень – Жовтень 2017  Nr 5 (153) Wrzesień – Październik 2017

Druk: Andare. Studio Grafiki i Reklamy, ul. Senatorska 40/91, 00-95 Warszawa. Nakład: 1600 egz.

Український часопис Підляшшя

„Над Бугом і Нарвою”

Видавець: Союз українців Підляшшя

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Зреалізовано завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Редакція: Андрій Давидюк, Юрій Гаврилюк (головний редак- тор), Андрій Єкатеринчук, Людмила Лабович. Співпрацівники редакції: Іван Киризюк, Христина Костевич, Агнешка Парфі- нюк, Микола Рощенко, Славомир Савчук, Леокадія Саєвич, Ми- рослав Степанюк, Єлизавета Томчук.

Не всі думки висловлені на сторінках нашого часопису віддзер- калюють погляди редакції. Не замовлених матеріалів не повер- таємо. Редакція залишає за собою право редагувати, скорочувати тексти та змінювати заголовки. За зміст поміщених реклам та ого- лошень редакція не відповідає.

Річна передплата на території Польщі коштує 50,00 зл. Річна пе- редплата з-за кордону – рівновартість 35 доларів США (звичай- ною поштою) або 50 доларів США (летунською поштою). Банк.

рахунок видавця: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ukraińskie pismo Podlasia

„Nad Buhom i Narwoju”

Wydawca: Związek Ukraińców Podlasia

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrz- nych i Administracji.

Redakcja: Andrzej Dawidziuk, Jurij Hawryluk (Jerzy Gawryluk – red.

nacz.), Andrzej Jekaterynczuk, Ludmiła Łabowicz. Współpracownicy redakcji: Jan Kiryziuk, Krystyna Kościewicz, Agnieszka Parfieniuk, Mikołaj Roszczenko, Leokadia Sajewicz, Sławomir Sawczuk, Mirosław Stepaniuk, Elżbieta Tomczuk.

Nie wszystkie opinie wyrażone na łamach naszego czasopisma wy- rażają poglądy redakcji. Materiałów nie zamówionych redakcja nie zwraca i zastrzega sobie prawo ich redagowania, skracania oraz zmia- ny tytułów. Redakcja nie ponosi odpowiedzialności za treść zamiesz- czonych reklam i ogłoszeń.

Roczna prenumerata krajowa kosztuje 50.00 zł (w przypadku prenumera- ty za okres krótszy ilość numerów należy pomnożyć przez 8.50 zł). Rocz- na prenumerata zagraniczna – równowartość 35 USD (poczta zwykła) lub 50 USD (poczta lotnicza). Rachunek bankowy: Związek Ukraińców Pod- lasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ю. Гаврилюк, Осень на Пудляшові –

не оно з грибамі, алє й культурою ... 2 S. Sawczuk, Kapliczka w Knorydach – odbudowana ... 3 JH., „Wasylówka” – uczczenie artysty

modlitwą i pieśnią ... 5 Przesłanie Świętego Soboru Biskupów Świętego

Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego z okazji 70 rocznicy tragedii Akcji „Wisła” ... 7 Г. Купріянович, «Сумні дні настали,

коли наші люди на захід їхали...» ... 8 Ю. Гаврилюк, Над Нарвою – празнік

на святого Володиміра ... 15 S. Sawczuk, O Podlasiu i Ukraińcach –

na poziomie naukowym ... 18

«Заповнити науковий простір підляського

життя». Розмова з д-ром Г. Купріяновичем ... 19 І Підляська українська наукова конференція

«25 років Союзу українців Підляшшя» ... 20 Ю. Гаврилюк, З невисохлого підляського

жерела української культури ... 21 Л. Бартошук, Як пȯ-нашȯму люде

дикǐ звǐрі називают ... 25 L. Łabowicz, Od Mozarta do …Mettalicy.

O popularności ukraińskiego repertuaru ludowego ... 28

A. Stefaniuk, Wspomnienia chłopca z akcji „Wisła” ... 31 Л. Лабович, «Пушов ді^ед по гриби,

баба по опенькі…». Назви грибів

у говірках між Бугом та Нарвою ... 35 С. Пантюк, Абетка маленького грибника ... 35 І. Киризюк, З циклу «Сільський іконостас» ... 40 В. Сосна, Розказане римами про себе

і про своє житє ... 41 Л. Лабович, З хроніки подій на Підляшші ... 43 Гілчани, Черемуська «Гілочка» у Львові ... 47 НАША ОБКЛАДИНКА

Звершенням центральних відзначень 70-х роковин акції «Вісла» Православною Церквою у Польщі ста- ли урочистості у православному чоловічому монас- тирі в Костомолотах. Поруч монастирської церкви була розміщена виставка «Сумні дні настали... Акція

„Вісла” (1947) та її наслідки для Православної Церк- ви». Фото Г. Купріяновича

Стор. ІІІ-IV: Каплиця Ікони Матері Божої «Всіх Скорбящих Радість» у Кноридах (парафія Ботьки), яку після злочинного спалення відбудовано за проек- том Андрія Марушечка. Фото Ю. Гаврилюка

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

2

«Х

Ну так – небо плаче за мінулим вже, без можлі- вості вернутісь, лі^етом, а народ? Народ, хоч і весни най- буольш жде, то все ж ті^ешиться, бо «весною горчкі порож- ні^еют, а осеньою – повні^еют», бо «весна богата на квіткі, а осень – на снопкі». Правда, што вже буольшость з нас по містах живе, не по селах, а навіт і селянe не снопкі на полю в’яжут, оно «бразкотуху» клічут, што за одним по- махом і зожне, і обмолотіт. Алє за грибамі до лі^еса й міс- тови громадно бігут – сіголіта «грибуов бочку» не назбі- рав оно той, хто їмі не цікавіться. А колі хто, хоч цікавіть- ся, то однак лєніви, може, з Бі^ельська до Білостоку ї^едучи, в Риболах всякім добром обкупітіся, бо гуліця через сі^ете село то кільометрови ринок зо всі^ем, што не оно з поля, алє й із лі^еса принесут. То буде што насушиті, замарино- ваті чи інакш на зіму наготовіті.

Тому файно осеньою ті^ешитіся, а найбуольш – спра- ва зрозумі^ела – ХХVІ Фестивальом української культу- ри «Пудляська осень». А тиждень перед тим буде ще пер- ша українська наукова конференція – тим разом присвя- чана ювілєйові заcнованого у 1992 рокові Союзу україн- цюв Пудляша. Алє, як винікає з програми, немало буде говоритіся тоже про 1980-ти рокі, бо пудляськє «молодоє українство» народжувалося саме тогди. Моментом стар- ту бив 1982 руок, колі почало формоватіся інтегроване се- редовіще – в основному зо студентської і шкуольної моло- ді. Алє билі в йому тоже такіє, поважні^ейши ві^еком і богат- ши знаннямі, люде, як наш сіголітні Ювіляр Микола Ро- щенко, з роду кліщелюовець, якій працьовав тогди у лю- блінському УМЦС-і, де рані^ей студійовав історію і фільо- льогію, а свою докторську дисертацію, обороняну у 1979 рокові, напісав про українські говуоркі околіці Кліщель.

Саме йому налєжит мі^есцє першого в колі уроджаних в нашуй часті Пудляша люді з науковим ступеньом, ко- тори активно заангажоваліся в осві^eтню й культурну пра- цю українського середовіща – доповіді про наше мінуле, якіє д-р М. Рощенко виголошував в часі разних зустрич, билі для мнугох першою історичною лєктурою, послі зай- мав вуон громадську посаду першого головного редакто- ра «Над Бугом і Нарвою», видав монографію про своє ру- одне мі^есто, а тепер в гурті засновнікув Пудляського нау- кового інституту і доповідач на конференції.

Закуончинє на 4 стор.

«Х

Осень на Пудляшові – не оно з грибамі, алє й культурою Oseń na Pudlaszowi – ne ono z hrybami, ale j kulturoju

Бо в культури – сіла!

Bo w kultury – siła!

«Ch

Nu tаk – nеbо płaczе zа mіnułym wżе, bеz mоżliwоstі wеrnutіś, li^еtоm, а nаrоd? Nаrоd, chоcz і wеsny nаjbuоlsz żdе, tо wsе ż tі^еszyt’sia, bо «wеsnoju hоrczkі pоrоżnі^еjut, а оsеnioju – pоwnі^еjut», bо «wеsnа bоhаtа nа kwіtkі, а оsеń – nа snоpkі». Prаwdа, sztо wżе buоlszоst’ z nаs pо mіstаch żywе, nе pо sеłach, а nаwіt і sеlane nе snоpkі nа pоlu wjażut, оnо «brаzkоtuchu» kliczut, sztо zа оdnym pоmаchоm і zоżnе, і оbmоłotіt. Аle zа hrybаmі dо li^еsа j mіstоwy hrоmаdnо bіhut – sіhоlitа «hrybuоw bоczku» nе nаzbіrаw оnо tоj, chtо jimі nе cіkаwіt’sia. А kоli chtо, chоcz cіkаwіt’sia, tо оdnаk lenіwy, mоżе, z Bі^еlśkа dо Bіłostоku ji^еduczy, w Rybоłach wsiakіm dоbrоm оbkupіtіsia, bо hu- licia czеrеz sі^еtе sеło tо kіlоmеtrоwy rynоk zо wsі^еm, sztо nе оnо z pоla, аle j іz li^еsа prynеsut. Tо budе sztо nаsuszytі, zаmаrynоwаtі czy іnаksz nа zіmu nаhоtоwіtі.

Tоmu fаjnо оsеnioju tі^еszytіsia, а nаjbuоlsz – sprаwа zrоzumі^еła – XXVІ Fеstywаlоm ukrаjinśkоji kultury

«Pudlaśkа оsеń». А tyżdеń pеrеd tym budе szczе pеrszа ukrаjinśkа nаukоwа kоnfеrеncіja – tym rаzоm pryswjaczаnа juwіlejоwі zаsnоwаnоhо u 1992 rоkоwі Sojuzu ukrаjinciuw Pudlaszа. Аle, jak wynіkaje z prоhrаmy, nеmаło budе hоwоrytіsia tоżе prо 1980-ty rоkі, bо pudlaśkie «mоłodoje ukrаjinstwо» nаrоdżuwаłosia sаmе tоhdy. Mоmеntоm stаrtu byw 1982 ruоk, kоli pоczаło fоrmоwаtіsia іntеhrоwаnе sеrеdоwіszczе – w оsnоwnоmu zо studеntśkоji і szkuоlnоji mоłodі. Аle byli w jоmu tоżе tаkije, pоwаżnі^еjszy wі^еkоm і bоhаtszy znаnniamі, ludе, jak nаsz sіhоlitnі Juwіlar Mykоła Rоszczеnkо, z rоdu kliszczеluоwеć, jakіj prаciowаw tоhdy u lublinśkоmu UMCS-і, dе rаnі^еj studіjоwаw іstоriju і fіlоlоhiju, а swoju dоktоrśku dysеrtаciju, оbоrоnianu u 1979 rоkоwі, nаpіsаw prо ukrаjinśkі hоwuоrkі оkоlicі Kliszczеl.

Sаmе jоmu nаleżyt mі^еscie perszoho w kоli urоdżаnych w nаszuj czаstі Pudlaszа ludі z nаukоwym stupеniom, kоtоry аktywnо zааnhаżоwаlisia w оswі^etniu j kulturnu prаciu ukrаjinśkоhо sеrеdоwіszczа – dоpоwіdі prо nаszе mіnułe, ja- kije d-r M. Rоszczеnkо wyhоłoszuwаw w czаsі rаznych zu- strycz, byli dla mnuhоch pеrszoju іstоrycznoju lekturoju, pоsli zаjmаw wuon hrоmаdśku pоsаdu pеrszоhо hоłownоhо rеdаktоrа «Nаd Buhоm і Nаrwoju», wydаw mоnоhrаfiju prо swoje ruоdnе mі^еstо, а tеpеr w hurtі zаsnоwnіkuw Pudlaśkоhо nаukоwоhо іnstytutu і dоpоwіdаcz nа kоnfеrеncіji.

Zakuonczynie na 4 stor.

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

3

N

Skromna, drewniana świątynia spłonę- ła szybko, a jak stwierdzili policyjni bie- gli, powodem pożaru było podpalenie.

Dla miejscowych oraz wielu osób, które odwiedzały to słynące z cudów miejsce, był to szok. Kilkanaście miesięcy póź- niej ból po stracie świątyni zamieniła ra- dość z nowej, odbudowanej kapliczki, która nawiązuje do swej poprzedniczki, a jednocześnie zachwyca nowymi roz- wiązaniami i kolorystyką.

Nieco historii

Kapliczkę Matki Bożej „Wszyst- kich Strapionych Radość” wyświęcono w 1873 roku. Jak podają autorzy książ- ki „Święte miejsca i cudowne ikony” o.

Grzegorz Sosna i Antonina Troc-Sosna, zbudowano ją „za środki mieszkańca tej wsi Pawła Cara, miała wartość 650 ru- bli, nie licząc własnej roboty”. Cerkiew- ka na mokradłach za wsią nie powstała w przypadkowym miejscu, lecz na tzw.

Piationce, którą tradycja wiąże z kultem Ikony Matki Bożej Poczajowskiej.

Kapliczkę zbudowano nad źródeł- kiem, a legenda głosi, że w tym miejscu ojcu z niewidomym synem ukazała się Matka Boska stojąca na dużym kamie- niu, spod którego po zakończeniu widze- nia trysnęła woda. Po obmyciu twarzy niewidome dziecko odzyskało wzrok.

Na pamiątkę tego wydarzenia zbudo- wano kapliczkę, obok której znajduje się kamień z wgłębieniem przypominają- cym stopkę oraz krzyże stawiane w in- tencji lub w podzięce za uzdrowienie.

Jak pisali autorzy wspominanej mo- nografii, kult ikony Matki Bożej Pocza- jowskiej był na Podlasiu bardzo silny.

Aż do II wojny światowej i zmiany gra- nic wierni z naszego regionu pielgrzy- mowali do Poczajowa, przywozili stam- tąd ikony i pieśni ku czci Bogurodzicy.

Warto wspomnieć, że w Knorydach są dwie świątynie. Oprócz wspomnia- nej, na wiejskim cmentarzu znajduje się niedawno wyremontowana kaplicz- ka pod wezwaniem św. Jerzego. Głów- ne uroczystości na Piationce odbywają

się w każdy dziesiąty piątek po Wielka- nocy, ale w to miejsce ludzie przybywa- ją przez cały rok – modlą się, nabierają wody i dotykają kamienia.

– To miejsce bardzo cenne dla wszyst- kich prawosławnych – mówi proboszcz parafii w Boćkach, do której należą Kno- rydy, ks. Mirosław Niczyporuk. – Każ- dego dnia przyjeżdża tu wiele osób, nie tylko wyznania prawosławnego, ale tak- że katolicy, ludzie innych wyznań, ponie- waż wiedzą o tym miejscu. Przyjeżdżają ze swymi problemami, przyjeżdżają po- dziękować za uzdrowienie. Jest to miej- sce szczególnie czczone.

Społeczna inicjatywa

– Rano zadzwonił do mnie Gienek Ry- żyk i mówi, że kapliczka w Knorydach spłonęła – mówi autor projektu odbudowa- nej świątyni Andrzej Maruszeczko. – Cer- kiewka była mi znana – byłem tam, więc od razu zacząłem myśleć, jak by ją od- tworzyć. Wkrótce spotkałem się z ks. Mi- rosławem Niczyporukiem, który także był zdania, że kapliczkę trzeba szybko odbu- dować. Zrobiłem projekt, zaprezentowa- łem koncepcję, następnie trzeba było zro- bić profesjonalny projekt architektoniczny i zaczęła się odbudowa.

Dokumentację architektoniczną wy- konał Andrzej Popławski. Prac podjęła się firma Mirosława Jakimiuka. Zaczęli póź- ną jesienią i pracowali w trudnych warun- kach – przy wietrze i mrozie, ale wykona- li świetną robotę i już wkrótce, podróżując szosą Bielsk – Siemiatycze, w oddali moż- na było zobaczyć wyłaniający się orygi-

nalny obiekt – z jednej strony nawiązują- cy do tradycyjnej architektury drewnianej Podlasia, z drugiej – przyciągający wzrok wyrazistą kolorystyką.

Święto w Knorydach

26 czerwca w Knorydach padał deszcz, ale na podmokłych łąkach położonych w pobliżu kapliczki było dużo samochodów.

W tym dniu odbyło się poświęcenie od- budowanej świątyni. Wczesnym rankiem proboszcz dokonał poświęcenia wody i kaplicy, a następnie odsłużono tu pierwszą Boską Liturgię. Jak się okazało, zbudowa- ne wcześniej podesty oraz galeryjka okala- jąca kapliczkę sprawdziły się już podczas pierwszego nabożeństwa. Nowa świątynia wzbudzała zainteresowanie przybyłych.

– Teraz jest nieco inna – ale ładna, ko- lorowa, są zadaszenia, podesty, można się schować od deszczu – mówi jedna z przy- byłych osób.

Gdy w cerkwi trwa nabożeństwo, u jej podnóża ze źródełka przez cały czas leci woda, którą wierni piją i zabierają w na- czyniach do domu.

– Przychodziłam tu od małego. Wycho- wywałam się tutaj – wspomina spotkana przy źródełku kobieta. – Przed świętem ro- biliśmy bukiety, sprzątaliśmy. Nasze pole było niedaleko stąd. Swego czasu miałam chorobę skóry i nic nie pomagało. Szłam z mamą na pole i powiedziałam jej: „Bę- dzie, jak będzie, ale obmyję się w tej wo- dzie”. I wszystko zeszło. Mama do samej śmierci brała tu wodę i przemywała nią oczy i, o ile wcześniej miała problemy ze wzrokiem, to do samej starości czytała.

N

Kapliczka w Knorydach – odbudowana

Knorydzka kapliczka wczesną wiosną 2005 roku

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

4

Pośród łąk, w morzu zieleni stoi obecnie kapliczka, która oprócz trady- cji świętego miejsca, przyciągać będzie także swą architekturą i kolorystyką, nawiązującą do symboliki maryjnej. Jej odbudowa odzwierciedla szacunek do przeszłości przodków, ale tworzy także nową wartość – w lokalnym pejzażu po- wstał ciekawy obiekt.

Jedna ze spotkanych podczas nabożeń- stwa kobiet mówi, iż jest tak szczęśliwa z odbudowanej kapliczki, że „aż płacze”.

Nie na darmo kapliczka ma w nazwie „ra- dość strapionych”.

– Przyszliśmy do tego świętego miej- sca, które pracą proboszcza, parafian i darczyńców zostało odnowione – mó- wił podczas kazania ks. Jerzy Charyto- niuk, proboszcz parafii w pobliskich Ma- leszach. – To miejsce przepełnia radością.

Była tu stara świątynia, namodlona, bli- ska duszom ludzi, ale czyjaś ręka z niezna- nych nam powodów zrobiła to co zrobiła i kapliczka spłonęła. Ale praca człowieka jest błogosławiona i w krótkim czasie zbu- dowano na tym miejscu wspaniałą świąty- nię. Dziś ją poświęciliśmy i mam nadzieję, że będzie stać tu wiele lat.

Sławomir SAWCZUK Polskie Radio Białystok Fot. J. Hawryluk, S. Sawczuk Poświęcenie odbudowanej kapliczki. 26 czerwca 2017 r.

Осень на Пудляшові – не оно з грибамі, алє й культурою

Закуончинє з 2 стор.

За мінули рокі до ді^еяльності Союзу українцюв Пуд- ляша і його прихільнікув – організаційної, культурної, осві^ет ньої і наукової – всі^е вже привиклі і сприймаєть- ся вона як натуральни елємент регіонального кольориту.

Називают його найчасті^ей «богатством пограніча», хоч з нашого боку дівівшися, не всьо такоє однозначно по- зитивне. Бо то правда, што українські «культурни про- дукт», як чисто місцьови, в буольшості традиційни (спер- ти на фолькльорові), так і буольш новочасни, што яко- юсь мі^ерою твориться тоже на Пудляшові, алє переважно привозіться з Кійова, Руовного, Луцька чи Львова, збога- чує культурни крайовід Пудляського воєводства. Алє чи ми самиє, якіє сталі того богатства причиною, маємо вже можлівость, коб наше духовне житє било направду жи- тьом по-нашому? Чи часом тоє, што з далєка виглядає на

«богатство», колі приглянутіся бліжей – реально не ока- зується «нендзою»? В осі^енні і зімови вечорі^е варто над тим задуматіся: што в нас вже є, а чого нам – хоч того по- требуємо – ще не хватає? Бо богатство треба ж ці^ели час примножуваті, ну а з нендзою мусово боротіся.

Саме з такої рефлєксиї у 1950-1960-х роках народівся перши українські осередок у Кліщелях, з театральним гуртком і наукою української мови в школі, у 1970-1980-х – література пісана «по-свойому», українськє друкова- не слово й всі^е інши ініціятиви, якіє створилі основу для того, коб у 1992-му муог з’явітіся Союз українцюв Пуд- ляша. Про тоє, што вже одишло в мінуле, будемо гово- риті 20-21-го жовтня на ювілєйнуй конференції у Бі^ельсь- кові. Што маємо тепер, 24-29-го побачимо на концер- тах і презентаціях «Пудляської осені» – значит, на фес- тивальові української культури. Бо в нашуй культури – наша духовна сіла!

Юрій ГАВРИЛЮК Фото автора статті

Zakuonczynie z 2 stor.

Zа mіnuły rоkі dо dі^еjalnоstі Sojuzu ukrаjinciuw Pudlaszа і jоhо prychіlnіkuw – оrhаnіzаcіjnоji, kulturnоji, оswі^еtnioji і nаukоwоji – wsі^е wżе prywykli і spryjmajet’sia wоnа jak nаturаlny еlemеnt rеhіоnаlnоhо kоlоrytu. Nаzywаjut jоhо nаjczаstі^еj «bоhаtstwоm pоhrаnіczа», chоcz z nаszоhо bоku dіwіwszysia, nе wsio tаkoje оdnоznаcznо pоzytywnе.

Bо tо prаwdа, sztо ukrаjinśkі «kulturny prоdukt», jak czystо mіsciowy, w buоlszоstі trаdycіjny (spеrty nа fоlklоrоwі), tаk і buоlsz nоwоczаsny, sztо jakojuś mі^еroju twоryt’sia tоżе nа Pudlaszоwі, аle pеrеwаżnо prywоzіt’sia z Kіjоwа, Ruоwnоhо, Łućkа czy Lwоwа, zbоhаczuje kulturny krаjоwіd Pudlaśkоhо wojewоdstwа. Аle czy my sаmyje, jakije stаli tоhо bоhаtstwа pryczynoju, majemо wżе mоżliwоst’, kоb nаszе duchоwnе żytie było nаprаwdu żytiоm pо-nаszоmu?

Czy czаsоm toje, sztо z dаlekа wyhladaje nа «bоhаtstwо», kоli pryhlanutіsia bliżеj – rеаlnо nе оkаzujet’sia «nеndzoju»?

W оsі^еnnі і zіmоwy wеczоrі^е wаrtо nаd tym zаdumаtіsia: sztо w nаs wżе je, а czоhо nаm – chоcz tоhо pоtrеbujemо – szczе nе chwаtaje? Bо bоhаtstwо trеbа ż cі^еły czаs prymnоżuwаtі, nu а z nеndzoju musоwо bоrоtіsia.

Sаmе z tаkоji rеfleksyji u 1950-1960-ch rоkаch nа rо- dіwsia pеrszy ukrаjinśkі оsеrеdоk u Kliszczеlach, z tеаt- rаlnym hurtkоm і nаukoju ukrаjinśkоji mоwy w szkоli, u 1970-1980-ch – litеrаturа pіsаnа «pо-swоjоmu», ukrаjinśkie drukоwаnе słowо j wsі^е іnszy іnіcіjatywy, jakije stwоryli оsnоwu dla tоhо, kоb u 1992-mu muоh zjawіtіsia Sojuz ukrаjinciuw Pudlaszа. Prо toje, sztо wżе оdyszło w mіnułe, budеmо hоwоrytі 20-21-hо żоwtnia nа juwіlejnuj kоnfеrеncіji u Bі^еlśkоwі. Sztо majemо tеpеr, 24-29-hо pоbаczymо nа kоncеrtаch і prеzеntаcіjach «Pudlaśkоji оsеnі» – znаczyt, nа fеstywаlоwі ukrаjinśkоji kultury. Bо w nаszuj kultury – nаszа duchоwnа sіła!

Jurіj HАWRYLUK Fоtо аwtоrа stаttі

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

5

D

Na Podlasiu jedną z takich miejsco- wości jest Dubrowycia (Dąbrowi- ca Mała), niegdyś znajdująca się w ziemi brzeskiej, obecnie zaś w pow.

bialskim woj. lubelskiego. To tutaj urodził się i przeżył swoje malarskie życie Wasyl Albiczuk (18 lipca 1909 r. – 22 lipca 1995 r.), porównywany na ogół z innym wybitnym twórcą z ukraińskich peryferii – Łemkiem Epifanem Drowniakiem z beskidz- kiej Krynicy, znanym na ogół jako Nikifor Krynicki. Podlaski malarz ogrodów, przekonany, że prawdzi- we piękno pochodzi od przyrody, też zazwyczaj jest nazywany po pol- sku Bazylim (także na mogile na prawosławnych dubrowyćkych mo- hyłkach widnieje zaskakujący napis

„Базыли Албичук”). Ale o tym, że w głębi duszy był właśnie Wasylem, świadczą jego wiersze – pisane w oj- czystym języku ukraińskim. (Nota- bene, wbrew temu, co można zna- leźć w Internecie, na terenie pow.

„Wasylówka” – uczczenie artysty modlitwą i pieśnią

bialskiego czy włodawskiego ukra- iński nie jest „językiem wschodnich sąsiadów”, lecz językiem ojczystym wielu tutejszych autochtonów, przy czym nie tylko prawosławnych, ale też rzymskich katolików, chociaż

oni sami nazywają go najczęściej da- lekim od poprawności określeniem

„język chachłacki”). Miejscowi to oczywiście rozumieją, albowiem co- roczna impreza poświęcona pamięci artysty nazywa się nie „Bazylówką”,

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

6

lecz właśnie „Wasylówką”, a przy jej organizowaniu władze i instytu- cje kultury gminy Piszczac i powia- tu bialskiego zgodnie współdziałają ze Związkiem Ukraińców Podlasia.

Tegoroczna, dziesiąta z kolei

„Wasylówka” odbyła się 23 lipca.

Rozpoczęła się tuż przed południem drugim już rajdem rowerowym ku pamięci artysty, który do Dąbrowi- cy Małej wyruszył z gminnego Pisz- czaca. W samej Dąbrowicy począt- kiem uroczystości była panichida za duszę raba Bożija Wasilija, któ- rą nad jego mogiłą odsłużył ks. Jan Kulik, proboszcz parafii prawosław- nej w Zahorowie. Po nabożeństwie żałobnym przedstawiciele samo- rządu i Związku Ukraińców Podla- sia złożyli kwiaty i znicze pod po- święconą Wasylowi Albiczukowi tablicą pamiątkową na ścianie wiej-

skiej świetlicy. W świetlicy znajduje się też niewielka izba z przedmiota- mi, które niegdyś należały do twór- cy i kopiami jego obrazów – gości

„Wasylówki” oprowadzała opiekun- ka izby Bożena Chazan. Dla dzie- ci przygotowano zajęcia malarskie oraz gry i zabawy.

Oczywiście głównym akcentem artystycznym były występy zespo- łów śpiewaczych, zarówno miejsco- wych, jak i zaproszonych przez Zwią- zek Ukraińców Podlasia z Ukrainy.

Śpiewały więc „Na swojską nutę”

z Zahorowa i „Dobrynianki” z Do- brynia Dużego (oba po ukraińsku),

„Macierz” z Ortela Królewskiego Drugiego oraz dwa zespoły z Korca w obwodzie rówieńskim – „Jaseny”

i „Serpanok”.

JH Zdjęcia Ireny Wiszenko Związek Ukraińców Podlasia współ- organizował „Wasylówkę” dzięki do- tacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji, w ramach realizacji zadania „Festiwale kultury i trady- cji ukraińskich na Podlasiu”.

Василь АЛЬБІЧУК (31 липня 1909, с. Дубровиця-Мала Люблинського воєводства, Польща – 22 липня 1995, там само) – народний митець – художник і поет.

Майже все своє життя провів самітно в рідному селі, де закінчив 4 класи початкової школи (1920-1924). Малювати вчився самотужки, працюючи на колгоспній пасіці в Україні, куди закинула його доля під час 2-ї світової війни. Майже рік навчався у Київському художньо- промисловому училищі, а повернувшись у рідне село, працював на відновленні костелів (1951-1959). Реставраційні роботи не вдовольня- ли його, тому зосередився на творчості «за своїм задумом».

Малював пейзажі рідного Підляшшя. У 1965 створив свою першу картину з циклу «Сад», яка привернула увагу критиків. Його картини почали експонуватися на виставках у Польщі і за кордоном, художни- ка відзначили кількома преміями. При своїй садибі Альбічук створив

«диво-город», де росли найрізноманітніші квіти, що служили йому

«моделями» до малювання.

Нині роботи Альбічука зберігаються в багатьох музеях, найбільша колекція у Музеї Південного Підляшшя в Білій-Підляській. Свої вра- ження і переживання висловлював також у поетичній формі. Вірші, писані переважно українською мовою, залишилися в рукописах.

Музей українського живопису, м. Дніпро museum.net.ua

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

7

B

Siedemdziesiąt lat temu, po raz kolejny w historii, próbowano zniszczyć naszą Cerkiew i Jej wiernych. Rok 1947 należy zapisać do najciemniejszych kart historii, wśród takich jak rok 1596, Ta- lerhof, lata 1915, 1938, 1944.

Miejmy świadomość, że bez pamięci o historii nigdy nie zro- zumiemy współczesności, nie zrozumiemy również życia naszej Cerkwi, jej męczeńskich losów, ale jednocześnie i wielkiego he- roizmu. Celem deportacji było oczyszczenie ziem od tradycji cy- rylometodiańskiej, wiary, kultury i języka naszych przodków. To właśnie dlatego dotknęła ona prawosławnych wiernych.

Apelujemy do wszystkich wiernych naszej Cerkwi o uczcze- nie tragicznej w skutkach akcji „Wisła”. Jej ofiarom okażmy szczególny szacunek, pamięć i miłość. Wsłuchując się w ich wspomnienia, pochylmy czoła przed heroizmem tych, którzy doświadczyli wysiedlenia na „ziemie odzyskane”. Ich heroizm polegał na tym, że bez względu na to, w jakich warunkach zna- leźli się na „cudzej ziemi”, trwali oni w świętej wierze prawo- sławnej i tradycji swoich przodków. Nie bacząc na okoliczności, troszczyli się przede wszystkim o organizację życia religijnego.

To właśnie dzięki Cerkwi ich potomkowie przetrwali po dzień dzisiejszy i świadczą o prawdzie i sile wiary. Pomimo, że swoje nabożeństwa odprawiali w domach mieszkalnych często po kry- jomu, najważniejsze dla nich było pozostawanie przy swojej wie- rze prawosławnej i jej życiu liturgicznym.

W naszych modlitwach wspominajmy zatem naszych dzia- dów, ojców, braci i siostry, którzy nigdy nie stracili wiary, nie wyrzekli się swej tradycji i nie wstydzili swojego języka. Sło- wa apostoła Pawła: Pamiętajcie o swoich przełożonych, którzy głosili Wam słowo Boże, i rozpamiętując koniec ich życia, na- śladujcie ich wiarę! (Hbr 13,7) niech umacniają i naszą wiarę, będąc duchowym drogowskazem dla zachowania naszej tożsa- mości religijnej.

W sposób szczególny wspominajmy cierpiących w obozie w Jaworznie, wśród więźniów którego byli duchowni i wier- ni naszej Cerkwi.

Wspominajmy również wszystkich, którzy przekazali nam największy skarb, jakim jest Święte Prawosławie, jego tradycja oraz kultura i język naszych przodków.

Wychowujmy w duchu wiary i tradycji naszą młodzież i dzieci tak, aby znali swoją historię, by pamiętali o ziemi oj- ców, zroszonej ich krwią i łzami.

Niech pamięć o tragicznej historii naszych przodków nadal kształtuje naszą świadomość. To, co otrzymaliśmy od naszych ojców i matek, przekazujmy młodemu pokoleniu.

Wznieśmy nasze modlitwy do Chrystusa Pana, aby Jego Zmartwychwstanie dało nam moc trwania w Świętym Pra- wosławiu i dawania o nim świadectwa. Tym, którzy odeszli:

Wicznaja pamjat’.

Pouczeni radością Zmartwychwstania Pańskiego, wypowiedz- my głosem całej naszej Cerkwi słowa przebaczenia: Przebaczmy wszystko wszystkim mocą Zmartwychwstania.

Z Bożej łaski, pokorni:

+ Sawa,

Metropolita Warszawski i Całej Polski + Szymon,

Arcybiskup Łódzki i Poznański + Abel,

Arcybiskup Lubelski i Chełmski + Jeremiasz,

Arcybiskup Wrocławski i Szczeciński + Jakub,

Arcybiskup Białostocki i Gdański + Jerzy,

Biskup Siemiatycki,

Prawosławny Ordynariusz Wojskowy + Paisjusz,

Biskup Przemyski i Gorlicki + Grzegorz,

Biskup Supraski

Miasto Stołeczne Warszawa, Pascha, 16.04.2017 r.

Przesłanie Świętego Soboru Biskupów Świętego Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego z okazji 70 rocznicy tragedii Akcji „Wisła”

Do Czcigodnego Duchowieństwa, Miłujących Boga Mnichów

i Wszystkich Wiernych.

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

8

У

відбулися на Південному Підляш- ші центральні православні відзначен- ня 70-х роковин акції «Вісла». Зі всіх дотеперішніх відзначень, організова- них Автокефальною Православною Церквою у Польщі, саме цьогоріч- ні були найбільш велелюдним і ши- рокомасштабним вшануванням цієї трагічної події в історії українського народу та Православної Церкви, якої наслідки болісно відчутні по сьогод- нішній день.

Акція «Вісла» займає особливе міс- це серед подій, які помітно вплину- ли на ситуацію Православної Церк- ви в Польщі після Другої світової ві- йни. Польські комуністичні власті в 1947 р. вирішили про масову депорта- цію українського населення, здійсню- ючи етнічну чистку території від око- лиць Криниці на півдні по околиці Бі- лої на півночі. Акція «Вісла» мала від- так стати завершенням процесу зміни етнічного, мовного, культурного об- личчя цієї території та ліквідації Пра- вослав’я та традиції східного христи- янства на землях, де було воно присут- нім від тисячі років.

Під час акції «Вісла» депортова- но майже 150 тисяч населення, се- ред них понад 40 тисяч вірних Право-

«Сумні дні настали,

коли наші люди на захід їхали...»

славної Церкви з Холмщини і Півден- ного Підляшшя та західної Лемківщи- ни. Депортували людей, котрі жили в культурі, мові, яку століттями назива- ли «руською», згодом «малоруською», а в модерний час стали називати «укра- їнською». Акція «Вісла» драматично змінила життя цих тисяч людей, котрі за кілька годин мусили залишити свої оселі, землю своїх предків та їхати у незнане з тавром «злочинців»...

Кодень

Офіційні відзначення попереджу- вали майстер-класи, темою яких був запис спогадів про акцію «Вісла», які відбулися в Кодні над Бугом 29 лип- ня 2017 р. Їх організатором було Брат- ство православної молоді Люблин- сько-Холмської єпархії. Збагачува- ти свої знання і вивчати досвід приї-

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

9

«Сумні дні настали,

коли наші люди на захід їхали...»

хала православна молодь не лише з Люблинсько-Холмської єпархії, але також з інших єпархій Православної Церкви у Польщі: Вроцлавсько-Ще- цінської, Білостоцько-Гданської, Пе- ремисько-Горлицької та Варшавсько- Більської, а також з Білорусі та Украї- ни. Серед учасників була молодь, якої предки зазнали акції «Вісла», але та- кож молоді люди, для яких була це зо- всім нова, невідома тема.

Майстер-класи відкрив духівник Братства Люблинсько-Холмської єпар- хії о. прот. Мартин Ґосцік. Відбули- ся вони у двох частинах: теоретичній та практичній. У першій частині дов- голітня діячка Братства Ольга Купрія- нович дала лекцію про акцію «Вісла», а також поділилася досвідом про мето- дологію запису та опрацювання спога- дів про депортацію 1947 р. Письмен- ник Ян Ґаюр розповів про мистецтво писання гарних текстів. У другій час- тині майстер-класів учасники запису- вали спогади жертв акції «Вісла» з на- вколишніх сіл.

Окремим завданням молоді стала підготовка до кількаденних відзна- чень і допомога при їх проведенні в Яблочині, Волошках, Кодні та Косто- молотах. Саме цьому молодь присвя- тила чергові дні.

Яблочин

Офіційна інавгурація центральних відзначень 70-х роковин акції «Вісла»

Православною Церквою у Польщі від- булася у неділю 30 липня 2017 р. уве- чері в Яблочинському св.-Онуфрієв- ському монастирі над Бугом. На цю символічну подію зібралися в Ябло- чині не лише мешканці навколиш- ніх сіл, які 70 років тому зазнали ли- холіття і згодом повернулися на рідну землю. У цей день прибули сюди та- кож жертви акції «Вісла» та їхні на- щадки з інших територій, наприклад з північних і західних земель Поль- щі, з Сяніччини, Люблина чи Варша- ви. Була також присутня православна молодь, яка попереднього дня брала участь у майстер-класах і допомагала при організації цього заходу.

Яблочинські відзначення почалися урочистим молебнем у монастирсько- му соборі преп. Онуфрія Великого. Бо- гослужіння очолив архиєпископ Лю- блинський і Холмський Авель у спів- служінні намісника Яблочинської оби- телі архимандрита Афанасія та числен- ного духовенства з навколишніх пара-

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2017

10

фій, а також з Білостоцько-Гданської і військової єпархій, з України і Нідер- ландів. Спочатку архипастир звернув- ся до вірних зі словом українською мо- вою, у якому підкреслив значення цієї трагічної події для Православної Церк- ви та її вірних. У молитві до покрови- теля монастиря – преп. Онуфрія, який століттями оберігав монастир та міс- цевий народ, згадали тих, які зазнали лихоліття акції «Вісла».

На завершення богослужіння від- бувся хресний хід навколо храму, під час якого посвячено пропам’ятний хрест, споруджений для нагадуван- ня 70-х роковин акції «Вісла». Хрест знаходиться за вівтарем монастир- ського собору і поміщені на ньому дати: 1947-2017. Це вже другий знак у пам’ять акції «Вісла» на території монастиря, перший такий хрест спо- руджено 20 років раніше – у 1997 р. – перед головною брамою обителі. По- свячення нового хреста звершив ар- хиєпископ Люблинський і Холмський Авель. У заупокійній литії пом’янули також покійні жертви акції «Вісла».

Черговим пунктом програми від- значень стала конференція, присвя- чена трагедії 1947 р. Відкрив її архи- єпископ Люблинський і Холмський Авель. Першим з доповіддю про іс- торичний контекст акції «Вісла», спосіб її проведення та наслідки для Православної Церкви і українсько- го православного населення висту- пив автор цих рядків – Григорій Ку- пріянович. Другим доповідачем був о. Ярослав Щур, родом із сусідньо- го села Лішна, котрий представив процес боротьби з Православ’ям на Холмщині і Підляшші у ХХ ст. та на- слідки акції «Вісла» у житті окремих парафій на цій території.

Другою частиною конференції ста- ли спогади про акцію «Вісла» та її на- слідки. Говорили очевидці подій 1947 р.: Миколай Шолуха з Добратич, меш- канець Білостоку Анатолій Степанюк, який родом із Костомолотів, Галина Євтошук з Малашевич, Юрій Патеюк з Парослі. У живих, емоційних висту- пах рідною мовою розповіли вони про свій особистий досвід, про збережений образ 1947 р. та наступних років жит- тя на чужині і повернення на рідні зем- лі. Своїм баченням акції «Вісла» поді- лилися також (вже польською мовою) нащадки жертв акції «Вісла» у друго- му поколінні: церковний староста па- рафії у Межилисті Іван Ковальчук та Іван Волосюк з Тересполя.

Завершенням конференції, а водно- час яблочинської інавгурації централь- них православних відзначень 70-х ро- ковин акції «Вісла», стало відкриття виставки «Сумні дні настали... Акція

„Вісла” (1947) та її наслідки для Право- славної Церкви», підготовленої спеці- ально на ці урочистості та яка була по- міщена біля паркану поруч монастир- ського собору. Автор виставки Г. Купрі- янович представив її першим глядачам, розповідаючи про зміст окремих стен- дів. Виставка була створена протягом останніх тижнів з благословення ар- хиєпископа Люблинського і Холмсько- го Авеля. Автором графічного про- екту є Тереса Олещук, мериторичну консультацію дали д-р габ. Роман Ви- соцький та о. д-р Андрій Конахович.

У створення виставки поруч Люблин- сько-Холмської православної єпархії, заангажованими було також Україн-

ське Tовариство та Люблинський ін- ститут православної культури. Її виго- товлення було можливим завдяки під- тримці багатьох установ і осіб, які пе- редали фотографії.

Учасники яблочинських урочис- тостей могли також придбати зробле- не спеціально на ці урочистості тре- тє видання книжки «Dwie godziny.

Wspomnienia mieszkańców Chełmsz- czyzny i Południowego Podlasia o akcji

„Wisła”». Був також доступний при- свячений роковинам акції «Вісла»

спец-випуск часопису Братства пра- вославної молоді Люблинсько-Холм- ської єпархії «Істочник».

Волошки

Центральні відзначення 70-х роко- вин акції «Вісла» Православною Церк- вою у Польщі були продовжені у поне- ділок 31 липня вранці у неіснуючому