Nad Buhom i Narwoju: ukraińskie pismo Podlasia 2016 nr 5 (147)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

1

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

2

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

1

nadbuhom.pl e-mail: nadbuhom@nadbuhom.pl ul. Ogrodowa 13, skr. poczt. 77, 17-100 Bielsk Podlaski, tel. (+48)502565547

№ 5 (147) Вересень – Жовтень 2016  Nr 5 (147) Wrzesień – Październik 2016

Druk: Andare. Studio Grafiki i Reklamy, ul. Senatorska 40/91, 00-95 Warszawa. Nakład: 1600 egz.

Український часопис Підляшшя

„Над Бугом і Нарвою”

Видавець: Союз українців Підляшшя

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Зреалізовано завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Редакція: Андрій Давидюк, Юрій Гаврилюк (головний редактор), Андрій Єкатеринчук, Іван Киризюк, Людмила Лабович, Кароліна Хмур. Співпрацівники редакції: Христина Костевич, Агнешка Парфінюк, Микола Рощенко, Славомир Савчук, Леокадія Саєвич, Мирослав Степанюк, Єлизавета Томчук, Олена Чабан.

Не всі думки висловлені на сторінках нашого часопису віддзеркалюють погляди редакції. Не замовлених матеріалів не повертаємо. Редакція залишає за собою право редагувати, скорочувати тексти та змінювати заголовки. За зміст поміще- них реклам та оголошень редакція не відповідає.

Річна передплата на території Польщі коштує 50,00 зл. Річна передплата з-за кордону – рівновар- тість 35 доларів США (звичайною поштою) або 50 до- ларів США (летунською поштою). Банк. рахунок ви- давця: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ukraińskie pismo Podlasia

„Nad Buhom i Narwoju”

Wydawca: Związek Ukraińców Podlasia

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.

Redakcja: Andrzej Dawidziuk, Jurij Hawryluk (Jerzy Gawryluk – red.

nacz.), Andrzej Jekaterynczuk, Jan Kiryziuk, Ludmiła Łabowicz, Ka- rolina Chmur. Współpracownicy redakcji: Helena Czaban, Krystyna Kościewicz, Agnieszka Parfieniuk, Mikołaj Roszczenko, Leokadia Sa- jewicz, Sławomir Sawczuk, Mirosław Stepaniuk, Elżbieta Tomczuk.

Nie wszystkie opinie wyrażone na łamach naszego czasopisma wyrażają poglądy redakcji. Materiałów nie zamówionych redak- cja nie zwraca i zastrzega sobie prawo ich redagowania, skracania oraz zmiany tytułów. Redakcja nie ponosi odpowiedzialności za treść zamieszczonych reklam i ogłoszeń.

Roczna prenumerata krajowa kosztuje 50.00 zł (w przy- padku prenumeraty za okres krótszy ilość numerów nale- ży pomnożyć przez 8.50 zł). Roczna prenumerata zagraniczna – równowartość 35 USD (poczta zwykła) lub 50 USD (poczta lot- nicza). Rachunek bankowy: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ju. Hawryluk, Od króla Rusi do prezydenta Ukrainy ... 2

Я.Т., Михайло Грушевський – роль в історії, значення для сучасності ... 3

C. Савчук, «Родина» співає вже 25 літ ... 5

К. Купріянович, Березно: в пам’ять Хрестителя Русі ... 9

O. Купріянович, «Василівка» як знак збереження української культури на Південному Підляшші ... 10

Ju. Hawryluk, Odkrywanie przeszłości grodu na Chełmskiej Górze ... 11

„Pokazywać kulturę w najlepszym wydaniu…”. Rozmowa z A. Dyrdałem, pomysłodawcą „Podlaskiej Oktawy Kultur” ... 14

Холмські відзначення 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського. Chełmskie obchody 150-lecia urodzin Mychajła Hruszewskiego ... 18

М. Грушевський, «Там вночі під 17 вересня 1866 р. прийшов я на світ» ... 20

N. Jędruszczak, W kręgu cerkwi Daniela Romanowicza ... 28

Л. Лабович, «Мала пташечка, невеліченька...» ... 29

B. Halczak, Dylematy łemkowskie w XXI wieku ... 35

L. Łabowicz, Gwary podlaskie na tle kształtowania się języka ukraińskiego. Partykuła ... 38

В. Дмитріюк, Повернення у рідні сторони. ... 40

І. Киризюк, З циклу «Кров на камені» ... 44

Л. Лабович, З хроніки подій на Підляшші ... 45 НАША ОБКЛАДИНКА

Особа народженого 150 років тому в Холмі Михайла Грушевського у перших десятиріччях ХХ ст. стала для українців символом їхніх прагнень до вільного життя.

Отже й не дивно, що портрет М. Грушевського, нама- льований 1907 року у Львові Фотієм Красицьким, відтак переданий до Національного музею, був у 1950-х роках знищений прислужниками сталінського режиму. На щастя мистець, до речі, правнук Шевченкової сестри Катерини, 1908 року видав цей портрет у формі кольо- рової листівки. Примірник листівки, який ми викорис- тали у нашому колажі, зберігається в Історико-мемо- ріальному музеї Михайла Грушевського у Києві. На фоні:

Фотографія у слобожанському місті Суми на підтрим- ку Української Центральної Ради, 1917 рік. Фото з сайту Українська Сумщина (http://ukrsum.blogspot.com).

Стор. ІІ: Листівка з літографованим зображенням Пречис- тенського собору і Холмської ікони Богородиці, випущена 1867 року. Примірник з колекції Івана Крип’якевича, яка за- раз зберігається у Відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотека ім. В. Стефаника у Львові.

Стор. ІІІ: Чудотворна Холмська ікона Богородиці – сучас- ний стан після реставрації. Зберігається у Музеї волинської ікони в Луцьку. Фото з сайту Музею (http://volyn-ikona.at.ua).

Стор. IV: Устилузька або Василіaнська брама початку XVII ст. – найдавніша повністю збережена пам’ятка ар- хітектури Холма. Фото Ю. Гаврилюка.

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

2

Od króla Rusi do prezydenta Ukrainy

У

У її склад входили: голова СУП д-р Андрій Артем’юк, голова УТ та член Спільної ко- місії уряду та національних і етнічних мен- шин д-р Григорій Купріянович, член Голов- ної управи СУП Аліна Коршак та голова Бі- лостоцького відділу СУП Лука Бадовець.

Одним із важливих пунктів програми київського візиту підляської делегації було покладення квітів до пам’ятника уроджен- ця Холма, визначного українського істори-

ка та першого глави української держави у ХХ ст. Михайла Грушевського. Київський пам’ятник М. Грушевському розташований поруч будинку Української Центральної Ради, яку у 1917-1918 рр. він очолював.

Покладення квітів до пам’ятника М.

Грушевському делегацією Союзу україн- ців Підляшшя та Українського Товариства має особливо символічний характер, адже саме цього року відзначаємо 150 років від дня народження у Холмі цієї визначної по- статі. (гк)

Фото Аліна Коршак nie miał już znaczenia, jakie posiadał za

życia Daniela, ale aż do początków XIX w. pozostawał ośrodkiem administracyj- nym o randze zbliżonej do stolicy woje- wództwa. Także wtedy, gdy w pierwszej połowie XIX w. przestał już być nawet sie- dzibą władz powiatowych, pozostał cen- trum życia religijnego dla „Rusi chełm- skiej”, czyli mieszkającej na zachodnim brzegu Bugu etnicznie ukraińskiej ludno- ści wyznania grecko-unickiego (z niewiel- ką enklawą ludności białoruskiej nad Nie- mnem, wokół miasteczka Lipsk w pow.

augustowskim – 7 cerkwi z ok. 8,5 tys. pa- rafian, przy ogólnej liczbie 227 tys. wier- nych diecezji chełmskiej). Gdy więc po zdławieniu polskiego powstania stycznio- wego władze rosyjskie w Królestwie Pol- skim wprowadziły we wrześniu 1864 r.

system zarządzania placówkami oświato- wymi według wzorców panujących w Im- perium, siedzibę dyrekcji szkolnej, która objęła południowo-wschodnią część ów- czesnej gub. lubelskiej, umieszczono nie w powiatowym Krasnymstawie, lecz w Chełmie (część podlaska guberni podle- gała dyrekcji w Siedlcach).

Jak czytamy w liście nowo powoła- nego naczelnika Chełmskiej Dyrekcji Szkolnej Teofana Łebedyncewa (1828-

-1888), który przed tą nominacją był profesorem w Kijowskiej Akademii Du- chownej: „Mnie wybrano do Chełma dlatego, że tam mieści się rezydencja bi- skupa unickiego, seminarium unickie, unicka szkoła diakowska i jednocze- śnie nauczycielska, tam też chcą urzą- dzić pełne gimnazjum ruskie”. Adre- satem listu, pisanego w styczniu 1865 r. z Warszawy, był starszy brat Teofana – Petro Łebedyncew (1820-1896), pra- wosławny duchowny i pedagog, a jed- nocześnie założyciel i redaktor pisma

„Kijewskija Jeparchialnyja Wiedomo- sti”. W listopadzie 1865 r. na łamach tego periodyku, który oprócz części z informacjami oficjalnymi o życiu diece- zji miał też „Dział drugi” z publikacja- mi dotyczącymi historii i życia społecz- nego ziem ukraińskich, T. Łebedyncew opublikował informację: „17 paździer- nika w Chełmie miało miejsce uroczy- ste otwarcie 7-klasowego gimnazjum męskiego dla ludności grecko-unickiej Królestwa Polskiego i kursów pedago- gicznych mających przygotowywać na- uczycieli dla początkowych szkół grec- ko-unickich”.

Zakończenie na str. 17

P

Po latach Serhij Hruszewski (1830- -1901) pisał w listach do dorosłego już syna, że poród był bardzo lekki, wplótł też w swoje ojcowskie błogosławieństwo wspomnienie o tym znamiennym dniu:

„Urodziłeś się rankiem, o wschodzie słoń- ca, a ranek był taki jasny, przepiękny.

Wspominam to w związku ze zbliżający- mi się Twoimi urodzinami, proszę Boga, aby światło prawdy i miłości rozjaśniało wszystkie dni Twego życia, aby było ono dla Ciebie promienną radością, aby Bóg okrywał dni Twojego życia ciepłem i do- brem. Amiń”.

To, że Mychajło Hruszewski – „naj- wybitniejszy ukraiński historyk i pierw- szy prezydent Ukraińskiej Republiki”, jak go scharakteryzowano na brązowej ta- blicy pamiątkowej umieszczonej w 1991 roku na budynku przy ul. Sienkiewicza 8 – urodził się właśnie w Chełmie, było do pewnego stopnia przypadkiem. Hruszew- scy pochodzili bowiem z Naddnieprza, zaś pobyt w Chełmie był jedynie krótkim epizodem w pedagogicznej karierze gło- wy rodziny. Trzeba jednak zdawać spra- wę, że na takie „przypadki” w istocie pra- cuje cała historia, przynajmniej tej części świata, w której odbywa się wydarzenie.

Tak było i tym razem – przybycie jesienią 1865 r. Serhija Hruszewskiego na posadę nauczyciela języka rosyjskiego w nowo otwartym gimnazjum chełmskim to na- stępstwo zdarzeń nie tylko z połowy XIX w., ale też mających miejsce jeszcze w śre- dniowieczu.

Nie byłby bowiem pierwszy syn Hru- szewskich chełmianinem z urodzenia, gdyby nie to, że książę, a potem król Daniel Romanowicz wzniósł na szczycie wzgó- rza, które według latopisarza „tuziemcy”

zwali po prostu Chołm (góra), swoją sto- łeczną rezydencję, a później przeniósł do niej też siedzibę biskupa (z położonego bardziej na północ, na wschodnim brze- gu Bugu Uhrowieska – nie należy mylić z Uhruskiem). Wprawdzie w XIV w. wa- rowny gród na szczycie Góry Chełmskiej

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

3

Od króla Rusi do prezydenta Ukrainy

У

Приводом для проведення цього за- ходу стало 150-річчя від дня наро- дження Михайла Грушевського, яке відзначатимемо у вересні 2016 р. Цей ювілей має бути важливим для всьо- го українства, проте особливий ви- мір має він для української громадсь- кості Холма і регіону, адже майбут- ній очільник української держави на- родився саме у цьому княжому місті.

Невипадково саме в Холмі 28 люто- го 2016 р. відбулася інавґурація орга- нізованих Українським Товариством відзначень 150-річчя від дня наро- дження Михайла Грушевського, які триватимуть протягом цього року.

Місто Холм знаходиться зараз у складі Люблинського воєвідства Рес- публіки Польщі. Столиця цього воє- відства – Люблин – є не лише адмі- ністративним центром, але також на- уковим осередком, у якому діє де- кілька вищих навчальних закладів.

У люблинських вишах працює бага- тьох дослідників, які вивчають укра- їнську історію та культуру. У Лю- блині існує також українська грома- да, значну частину якої складають саме холмщаки або їхні нащадки.

Врешті, у Люблині навчаються зараз сотні студентів з України. Саме тому вибрали Люблин як місце одного із перших заходів у рамках відзначень 150-річчя від дня народження Ми- хайла Грушевського.

Люблинський захід, приурочений до ювілею, дістав особливу форму – проведено його як панельну диску- сію з участю двох польських і двох українських дослідників, двох істо- риків та двох політологів. За наміра- ми організаторів цей захід мав ста- тися початком польсько-української розмови про М. Грушевського та зна- чення його спадщини, і не випадково організовано його в науковому цен- трі регіону.

Гостинні мури факультету політо- логії Університету Марії Кюрі-Скло- довської в Люблині не вперше при- ймали учасників заходу присвяче-

ного важливій сторінці української історії. Дискусія відбулася у найпре- стижнішому приміщенні факультету – актовому залі ім. Іґнаци Дашинсь- кого. Організаторами заходу стали спільно Українське Товариство та факультет політології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині.

Почесний патронат над заходом при- йняли: Генеральний консул України в Люблині Василь Павлюк, Марша- лок Люблинського воєвідства Славо- мір Сосновський та Президент міс- та Люблин Кшиштоф Жук. Медіа-па- тронат офіційно прийняли: Польське Телебачення Люблин та Польське Ра- діо Люблин. Дискусію реалізовано завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП та за фінан- сової підтримки міста Люблин.

Захід відкрив голова Українсько- го Товариства д-р Григорій Купрія- нович, вказуючи не мету заходу. Зго- дом зі словом до зібраних звернув- ся як співорганізатор, так і господар місця – декан факультету політології Університету Марії Кюрі-Склодовсь- кої в Люблині проф. Ґжеґож Януш.

Після привітання офіційних гостей, запрошено до слова одного із почес- них патронів заходу – голос забрав Генеральний консул України в Лю- блині Василь Павлюк, який зачитав також листа скерованого учасникам заходу Надзвичайним і Повноваж- ним Послом України в Польщі Ан-

дрієм Дещицею. У листі представ- ник української держави наголошу- вав: «Ім’я видатного українського іс- торика належить до плеяди україн- ських політичних і державних діячів початку ХХ століття, справжніх па- тріотів, які гаряче і безкомпромісно відстоювали право українського на- роду на власну державу, побудову її на засадах демократії. Переконаний, що напрацьовані у ході жвавої науко- вої дискусії рекомендації і висновки стануть ще однією цеглинкою у під- мурівок майбутнього пам’ятника на- шому видатному землякові і творце- ві новітньої Української держави Ми- хайлові Грушевському у його рідно- му Холмі. Встановлення пам’ятни- ка Михайла Грушевського, а також надання його імені одному із скве- рів Холма є серед ключових пріори- тетів у нашій спільній роботі з поль- ською владою для гідного вшануван- ня 150-го ювілею першого президен- та України».

Після офіційних виступів почалася дискусія науковців. Учасниками па- нельної дискусії були: проф. Ґжеґож Януш – декан факультету політології УМКС, відомий спеціаліст з питань прав національних меншин, проф.

Маркіян Мальський – надзвичайний і повноважний посол, декан факуль- тету міжнародних відносин Львівсь- кого національного університету ім.

Івана Франка, колишній посол Укра- четвер 21 квітня 2016 р. відбу-

Михайло Грушевський – роль

в історії, значення для сучасності

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

4

їни в РП, проф. Томаш Стриєк – ві- домий польський історик з Інститу- ту політичних досліджень Польської академії наук та проф. Олексій Су- хий – завідувач кафедри новітньої історії України ім. Михайла Грушев- ського Львівського національного університету ім. Івана Франка. Мо- дератором дискусії був д-р Григорій Купріянович – історик, голова Укра- їнського Товариства, працівник Цен- тру Східної Європи УМКС та викла- дач Вищої школи адміністрації та підприємництва в Люблині.

У ході дискусії заторкнули ряд пи- тань. Розмову почали від рефлексії про значення М. Грушевського як істори- ка та його внесок у розвиток україн- ської історіографії і української науки взагалі. Черговою темою стала роль М. Грушевського у формуванні укра- їнської національної ідеї наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. ст. Згодом плавно перейшли до проблематики ді- яльності М. Грушевського як державо- творця в період формування самостій- ної української держави в 1917-1918 рр.

В окремій частині дискусії вказано на актуальність ідей і спадщини М. Гру- шевського. Останньою темою дискусії стало вказання на значення факту, що народився він в Холмі.

Після майже двогодинної дискусії запрошено до розмови всіх зібраних.

Слово взяв проф. Анджей Ґіль з Ін- ституту політичних наук і міжнарод- них справ Католицького Люблин- ського університету Івана Павла ІІ.

Він висловив погляд, що говорити про велике значення М. Грушевсько- го є необґрунтованим, назвав він це міфотворчістю.

На завершення заходу голова Укра- їнського Товариства д-р Г. Купріяно- вич висловив подяку всім особам та

установам, які були причетні до орга- нізації заходу. Особливу подяку ске- рував учасникам панельної дискусії зі Львова, Варшави та Люблина.

Люблинська дискусія про М. Гру- шевського зібрала кілька десятків учасників. Були серед них, зокрема, члени української громади Люблина, кількох працівників факультету полі- тології УМКС, поодинокі працівни- ки інших факультетів УМКС та КЛУ, Інституту національної пам’яті, кіль- кох українських і польських студен- тів. З-посеред офіційних гостей були присутні Генеральний консул Укра- їни в Люблині Василь Павлюк, По- чесний консул України в Холмі Ста- ніслав Адам’як, віце-консул Укра- їни Віталій Білий, заступник дека- на факультету політології УМКС проф. Марек Пєтрась, директор Цен- тру Східної Європи УМКС проф. Ва- лентин Балюк, колишня ректор Ви- щої школи адміністрації та підпри-

ємництва д-р Аґнєшка Юліта Риб- чинська. Засоби масової інформації представляли: Євген Рижик з укра- їнської передачі «Українська думка»

Польського Радіо Білосток та Олеся Ґєраль з українського варшавсько- го тижневика «Наше слово». Не було жодних представників місцевих ор- ганів влади, ні представників лю- блинських ЗМІ.

Люблинська дискусія могла ста- ти початком розмови про М. Гру- шевського, нагодою для нагадуван- ня про цю постать для громадськос- ті Люблинського регіону, у складі якого знаходиться місто народження М. Грушевського – Холм. Проте вико- нала свою роль лише частково, оскіль- ки була зігнорована представниками органів влади, як державної, так і са- моврядної, але також була не поміче- ною більшістю наукового середови- ща Люблина та навіть люблинськи- ми середовищами (досить численни- ми), які заявляють про зацікавлення Україною та українською культурою.

Сталося так, незважаючи на автори- тетний і різноманітний склад учас- ників дискусії. Дискусія не виклика- ла також більшого зацікавлення се- ред українського студентства, яке на- вчається в люблинських вузах. Не так сама панельна дискусія, але атмосфе- ра, яка склалася довкола неї, а зокре- ма проігнорування цієї події значною частиною місцевої громадськості, по- казують, як складно говорити про по- стать М. Грушевського в регіоні, де він народився.

Фото М. КупріяновичЯ.Т.

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

5

«Родина» співає вже 25 літ

Д

«Родина» це справжня підляська мар- ка. Коли чуєш традиційний багатого- лосний спів жінок та чоловіків з Дуб’я- жина, згадується стародавня «підлясь- ка Атлантида» – сільські весілля, хре- стини та інші свята, на яких обов’язко- во, коли надходив час застілля, звучали гучні народні пісні у виконанні сільсь- ких «хорів» – всіх, хто сидів за столом.

Сьогодні це явище вже навіть не рідкіс- не, бо практично закинуте. Хiба що на концертах, репетиціях, або товариських зустрічах «Родини».

Колектив з Дуб’яжина був заснова- ний у періоді, коли зорганізоване укра- їнське життя на Підляшші неначе «спа- лахнуло». Завдяки демократичним пе- ремінам у Польщі, питання української присутності в регіоні можна було ста- вити на офіційному рівні. В 1990 році покликано до життя підляський відділ Об'єднання українців у Польщі, який згодом, у 1992 році, перетворився в Союз українців Підляшшя. У 1991 році з’явився перший номер часопису «Над Бугом і Нарвою», у Мельнику відбули- ся «Музичні діалоги над Бугом» (від- так переросли у Фестиваль українсь- кої культури на Підляшші), а Україна проголосила незалежність. Рік раніше у

1990 р. в Польщі відбулись перші демо- кратичні самоврядні вибори, а війтом гміни Більськ став українець Юрій Іг- натюк. У таких історичних обставинах народилась «Родина».

Першим керівником колективу був, на жаль вже покійний, Василь Павлюк – рівненський музикант-фольклорист, збирач народної творчості, аранжуваль- ник, педагог та засновник студентського фольклорного колективу «Горина» при Інституті культури в Рівному. Трапило- ся, що цей колектив з України концерту- вав на Підляшші, а музиканти ночували по сільських хатах. Коли професор Пав- люк почув, як співають дуб’яжинці, на- родилася думка, щоб покликати до жит- тя ансамбль та відродити багаті пісенні традиції села Дуб’яжин. Ці часи найкра- ще пам’ятає Іван Томчук:

– До колективу в Дуб’яжні я присту- пив ще в сімдесятих роках – говорить справжній ветеран ансамблю. – Ми спі- вали два літа без назви, а потім були

«хрестини» і ми назвалися «Дубочки».

В тих «Дубочках» то ми співали біль- шість українських пісень, які в Дуб'я- жині були «наші», як хоч би «Розпра- гайте хлопці кони», «По саду ходила»,

«Стояла бероза». Як приїхав Павлюк, ми знов заложили ансамбль і назвалися

«Родиною».

Крім Василя Павлюка, на початку дев’яностих років з «Родиною» деякий час працювали також Микола Якубо-

вич та Степан Ярмола з Рівного. Саме той другий намовив, щоб приєдналася до ансамблю, іншу сьогоднішню «вете- ранку» – Любу Никитиюк.

– Співаю в колективі вже довго;

може 25 літ то ще ні, але щось коло того – говорить пані Люба. – Як Пав- люк заснував колектив, то ще не була, але як приїхав Степан Ярмола – тоді прийшла до колективу. Була ще молода, може з сорок п’ять літ мені було, була така охота співати, піти на репети- цію, десь поїхати. Люблю співати – коли співаю, тоді забуваю про все, що важ- ке, про стрес, забуваю про біду, про те, що погане в житті. Це все так підно- сить мене. Їдемо десь разом, сміємося, хтось там жартує. Пані Еля добре нас учить – багато пісень навчились за той час. Дай Боже ще трохи поспівати.

Пані Еля, як про неї кажуть члени колективу, працює з «Родиною» вже по- над 20 років.

– Пам’ятаю добре свою першу ре- петицію з «Родиною» – говорить її ке- рівник Єлизавета Томчук, яка сама з не так то й далеких від Дуб'яжина Кно- рид. – Будучи студенткою Рівненсько- го інституту культури, я приїхала до колективу на практику. Потім, зимою мала першу репетицію, пам’ятаю піс- ню, яку з ними вивчала. Після закінчення навчання, так вийшло, що в них не було керівника і від вересня 1995 року почала постійно працювати з колективом.

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

6

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

7

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

8

Вже на початку свого існування «Ро- дина» взяла участь у важливому укра- їнському фестивалі «Берегиня» в Луць- ку. Потім було багато виступів у Поль- щі та за кордоном. У 1997 році колек- тив концертував у Франції та Бельгії.

На карті виступів «Родини» є також Литва. У 2010 році ансамбль поїхав до Казімєжа над Віслою і взяв участь у ві- домому Загальнопольському фестива- лі капел та народних співаків. Приїхав звідси з історичною нагородою – як перший в історії колектив, який не спі- ває по-польськи, отримав на фестивалі перше місце.

– Тішить, що «Родина» існує вже 25 літ, що надалі, на мою думку, є у добрій формі, – говорить Єлизавета Томчук.

– Як знаємо, початки завжди є важ- кі і природно – хтось там приходить, хтось відходить з колективу, але мож- на сказати, що «Родина» то є вже мар- ка і не тільки на Підляшші. Співаємо різні пісні – ті, які хочуть члени ансам- блю, інколи якісь нові. Але все ж таки всі вони знають, що основна вартість це автентичний фольклор – а конкурси, в яких «Родина» брала участь, доказу- ють, що її члени знають, як цей фоль- клор виконувати. Учасники ансамблю мають свідомість, що цей автентич- ний фольклор треба підтримувати.

І тішить, що в колективі є й молодші особи, які вже від декількох років співа- ють, які переймають ту традицію від своїх батьків.

Молоде покоління в «Родині» це Адам Томчук, який на сцені виступає разом зі своїм батьком Юрієм, а також Кароліна Томчук, яка почала співати в гімназії.

пає. Був це більський «Ранок» – оба ко- лективи єднає особа керівника Єли- завети Томчук. Молодь з Більська для старших друзів з Дуб’яжина не тільки заспівала, але також затанцювала. На концерті була й черемшанська «Гілоч- ка», керівник якої, Ірина Вишенко, є ро- довитою дуб'яжинкою, а перші кроки на естраді ставила саме з «Родиною».

З «Гілочкою» приїхали ще жінки з Че- ремхи-Села, з якими дуб’яжинці гарно розуміються, бо це представники цьо- го самого покоління, які пам'ятають ще оці розспівані підляські села. З Біло- стоку прибула молодь з фольклорного ансамблю «Добрина». Як казали його учасники – «Родина» це джерело інспі- Данило Никитюк є з сусіднього Мо-

крого, в «Родині» співає від чотирьох років, у його випадку також можна го- ворити про родинну традицію тому, що в колективі виступає його бабуся. Вза- галі-то ансамбль недаремно має таку назву. Багато тут Томчуків, а згадува- ний Іван Томчук співає в «Родині» ра- зом зі своєю дружиною Валентиною.

«Родинне» подружжя це також Реня і Володимир Васьков’яки.

– Співаючи в колективі відчуваю себе як за молодих літ, – каже Воло- димир Васьков’як. – В «Родині» співаю вже десь з десять років. Багато пісень, яких виконуємо, пам’ятаю, пригадую з дитинства – співала їх моя мама.

28 серпня в Дуб'яжині проходи- ло подвійне свято – церковний праз- ник Успіння Пресвятої Богородиці та ювілей «Родини». На бенефіс колекти- ву, який відбувся просто неба, на сце- ні розкладеній біля будинку, в якому

«Родина» від самого початку існуван- ня проводить свої репетиції, прийшли та приїхали мешканці Дуб’яжина і до- вколишніх сіл, адже в ансамблі співа- ють не тільки дуб’яжинці.

Поки почався концерт, перед сценою створилась черга осіб, які хотіли повін- шувати шановних ювілярів. Зі слова- ми визнання та подяки зверталися, зо- крема, війт гімни Більськ Раїса Раєць- ка та голова Союзу українців Підляш- шя д-р Андрій Артем’юк, тобто пред- ставники установ, під яких опікою діє

«Родина». З двадцятип'ятиріччям по- здоровляли також голова Українсько- го Товариства у Люблині д-р Григорій Купріянович, директор Більського бу- динку культури Малгожата Біль-Яру- зельська і отець Марко Яким’юк з пра- вославної парафії у Пудбілю. Після по- бажань та поздоровлень, на сцені залу- нала музика. Співали ювіляри та їхні гості, тобто колективи-побратими «Ро- дини», з якими вона часто разом висту-

рації для них, отже у своєму реперту- арі мають пісні з Дуб’яжина та надію, що будуть разом співати так довго, як

«Родина». Звісно, не могло забракнути і

«Луни» з Парцьова – друзів з цієї самої гміни. До речі, «Родина» та «Луна» це вже зараз єдині ансамблі, які активно діють в гміні Більськ – а ще не так, зда- ється, давно співали «Берізки» з Кно- рид та «Згідні маки» з Райська. Згадані колективи дарували «Родині» не лише пісні, але також вітали з ювілеєм і вру- чали подарунки. Концерт завершив ви- ступ колективу Антонія Капелька з Сім'ятичів, який переніс публіку у світ сільських забав кінця ХХ століття, а та- кож товариська зустріч в колі колекти- вів та гостей.

В «Родині» чверть століття співають три покоління дуб’яжинців та мешкан- ців сусідніх сіл, колектив має за собою сотні виступів та концертів, багато ди- пломів і нагород, але передусім визнан- ня і пошану слухачів, котрі захоплю- ються міцними, традиційними голоса- ми народного співу. Нехай цей спів зву- чить у Дуб’яжині ще Многії літа!

Славомир САВЧУК Польське Радіо Білосток Фото Ю. Гаврилюка

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

9

Український дитячий колектив з Люблина

Березно: в пам’ять Хрестителя Русі

Відзначення свята почалося Бо- жественною Літургією у місцево- му православному храмі, який роз- ташований на кладовищі. Святко- ве богослужіння очолювали: настоя- тель православної парафії в Холмі (у складі якої знаходиться церква в Бе- резні) о. митр. прот. Іван Лукашук, холмський декан о. прот. Адам Вере- мієвич, о. прот. Юрій Ігнатюк з Воло- дави та о. протодиякон Вадим Штем- бурський з Холма.

Після служби і почастунку в Освітньо-музейному центрі Комп- лексу люблинських ландшафтних заповідників у Березні відбувся кон- церт української музики «Смакуван- ня спадщини». На сцені виступало п’ять ансамблів: український фоль- клорний ансамбль «Родина» з Дуб’я- жина, місцевий польський ансамбль

«Алє бабкі» з Дорогуська, ансамблі

«Осіннє золото» і «Намисто» з Ко- веля, а також наймолодший учасник концерту – український дитячий ко- лектив з Люблина, який підготувала до виступу Катерина Дмитрук.

Б

Кожного року збираються там з нагоди свята в честь київського володаря мешканці цього села – теперіш- ні і колишні, депортовані до Радянського Союзу та в рамках акції «Вісла». Відбувається тоді також кон- церт української музики при вогнищі, який від кіль- кох років називають «Смакуванням спадщини». Цьо- го року свято і концерт пройшли в суботу 30 липня.

Учні Української недільної шко- ли в Люблині представили також художню програму, яка приблизи- ла присутнім постать Михайла Гру- шевського. Цього року минає 150 ро- ків від дня народження цієї визна- чної постаті. У програмі вказано на значення цього, що Михайло Гру- шевський народився саме у Холмі.

На закінчення заходу, як кожно- го року загоріло вогнище. Розпалили його головні організатори: о. митр.

прот. Іван Лукашук та Владислав Ко- вальський – місцевий бізнесмен і го- лова Холмського відділу Українсько- го Товариства.

Організаторами свята і концер- ту були Православна Парафія св. ап.

Іоана Богослова в Холмі – філіал св.

Володимира Великого в Березні та Холмський відділ Українського То- вариства. Концерт української музи- ки був реалізований завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміні- страції РП, за підтримки ґміни Доро- гуськ і фірми «Midex» з Березна.

Свято у Березні є одним із нечис- ленних українських культурних за- ходів на Холмщині. Відбувається воно зусиллями невеликої, але дуже жертвенної і заангажованої в гро- мадсько-культурну працю горсточки холмщаків, яким дорога рідна віра, культура і традиція.

Катерина КУПРІЯНОВИЧ Фото М. i Г. Купріяновичі

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 5/2016

10

Т

проведено в Дубровиці-Малій чергову, вже десяту, «Василівку».

Урочистості почалися традицій- но панахидою над могилою Василя Альбічука на православному цвинта- рі у Дубровиці-Малій. Совершив її за душу раба Божого Василя о. прот. Іван Кулик, настоятель місцевої православ- ної парафії у Загорові. Співали члени білостоцького ансамблю «Добрина».

На закінчення молитви о. Іван звернув- ся зі словом до зібраних.

Урочистості продовжувались біля сільської світлиці. Саме там декіль- ка років тому поміщено пропам’ятну дошку і створено зал пам’яті Василя Альбічука. Як кожного року біля про- пам’ятної дошки урочисто покладено квіти від Союзу українців Підляшшя та від місцевої громадськості.

Згодом захід був продовжений у сільській світлиці, де відбувся концерт української музики. Від імені органі- заторів до присутніх звернулися голо- ва Союзу українців Підляшшя д-р Ан- дрій Артем’юк та настоятель Право- славної парафії свв. апостолів Петра і Павла у Загорові о. прот. Іван Кулик.

Варто нагадати, що організатора- ми десятої вже «Василівки» тради- ційно були Союз українців Підляш- шя та Православна парафія свв. апос- толів Петра і Павла в Загорові. Цього року в організацію заходу не включи- лася ґміна Піщаць. Захід відбувся за- вдяки дотації Міністерства внутріш- ніх справ і адміністрації. «Василівка»

не могла б відбутися без заангажуван- ня і праці людей, які хочуть зберегти пам’ять про Василя Альбічука: меш- канців села Дубровиця-Мала, а зокре- ма Володимира Крата, та сім’ї Харто- нюків з Білої Підляської.

Дубровиця-Мала – це зараз для багатьох, не лише українців, не про- сто маленьке анонімне село. Записа- лася вона золотими літерами в історії української культури – видала сина, який став одним із найбільш відомих художників Південного Підляшшя.

Невелике українське село дало відо- мого у світі маляра городів. Городи це була його любов і пасія, якій присвя- тив більшість свого життя. Вже піс- ля смерті мистця виявилося, що Ва- силь Альбічук – це не лише талано- витий маляр, а ще й поет, який писав своєю рідною українською говіркою.

Його вірші переповнені любов’ю до природи, зокрема квітів, а також кра- євидів рідного краю. Важливе місце в його поетичній творчості займає український патріотизм і жаль з при- воду зникнення рідної культури на Підляшші...

Ольга КУПРІЯНОВИЧ Фото М. і Г. Купріяновичі

«Василівка» як знак збереження

української культури на Південному Підляшші

Підкреслили вони значення збережен- ня пам’яті про підляського митця і по- ета. Серед офіційних гостей присут- ніх на святі були також: член Спіль- ної комісії уряду та національних і ет- нічних меншин та голова Українського Товариства д-р Григорій Купріянович, скарбник Союзу українців Підляшшя Аліна Рудчук, колишній війт ґміни Пі- щаць Ян Куровський, солтис села Ду- бровиця-Мала Едвард Стжемєцький.

На сцені, переплітаючись, виступи- ли два українські ансамблі: фольклор- ний колектив «Добрина» з Білостоку та ансамбль «Берегиня» із недалеко- го Берестя. Прозвучав віночок україн- ських пісень, виконаних у різних жан- рах. Поміж піснями Ольга та Катерина Купріянович зачитали також вірші Ва- силя Альбічука, даючи глядачам мож- ливість ознайомитись не лише з рід- ною культурою митця і поета, але та- кож і з його поетичною творчістю.