Ч. 194. Львів, Пятниця, дня ЗО серпня (12. вересня) 1902. Річник VI.
Передплата
на «РУСЛАНА « виносить:
в Австриї:
цілий рік . 20 кор.
пів року 10 кор]
чверть року . о кор.
місяць 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число но 16 сот.
«Вирвеш ми очи і душу МИ ВИ) веш ' а н е возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серпе і віра руска « — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дна крім неділь і руских сьвят о о ‘|, год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедицпя >Руслана« під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім* 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
Актро-угорм угода і в и м н е порозумше.
( х ) Останні п е р е с п р а в н обосторон них міністрів в Б у д а п е ш т і не переста
ють бути невичерпаною темою дневникар- ских і вічевих розправ про внутрішню по
літику. Загально признають всі, що мінї- стерскі пересправи доведуть до успіху, хоч тут і там ще виринають деякі журби і с у мніви. За те тим живіііше обговорюють в обох половицях держави п а р л а м е н т а р н е п о л о ж е н е . З «добре поінформовано
го боку» запевняють, що рада державна збере ся в першім тижні жовтня. Після ві
сти, яку подають Хагоіі. Ьізіу, має др.
Кербер на переговорах, які протягом сего тижня почнуть ся, подати заступникам в с і х с т о р о н н и ц т в з Ч е х і М о р а в і ї
»дві конкретні предлоги», злучені з со
бою »мериторичним іипсііні» і сі предло- ги мають творити основу дальш ого поро зуміня.
В понеділок др. Страньский знов про
мовляв і поясняв, що безосновно добача
ють в его попередній промові суперечність з поглядами д-ра ГІацака. »Я не маловажу язикової справи, сказав він, але більшу ва
гу кладу на у н ї в е р с и т е т с к у с п р а в у . Я зовсім згідний з д-ром ГІацаком що-до наслідків, які би послїдували, наколиб пра
в и т е л ь к о не зробило уступки в обидвох сих справах. Се заявив я 4. с. м., коли в Нїмецкім Вроді зустріну в ся з д-ром ГІа
цаком і д-ром Брзорадом, коли отже зібра
ла ся президия ческого клюбу. Я бачу в рафінованім складі сего міністерства з че- ским і польским міністром велику для нас небезпечність. Відосібненя не боїмо ся, аб
солютизм маємо вже й тепер, а що-до можли
вої втрати вельми поважаного нами особи
сто д-ра Резека, стоїмо на біблійнім стано
вищі: »Бог дав, Бог взяв, най славить ся бго імя!< Угода з Уграми се не каналова предлога ані буджет. Угода є для нас хви
лею пронсненя відносин і наш клюб в да
ній хвилі зірве ся до такої рішучости, що др. Кербер не пізнає «любих» Чехів. З а ходить питане, чи ческа обструкция на стіль-
ко сильна, щоби здержала ухвалу угоди в раді держ авній? Думаю, що так!»
Мова д-ра Страньского може отже по
ложене заострити, бо се є вже воєнний п >
клик, а також Хагоск Ьіаіу взивають до війни.
Тимчасом останка промова д-ра Ж а - ч к а придбала єму несподівано союзників в ч е с к н х о б ш а р н н к а х . Орґан ческих обшарників з Молодої Болеслави з г о д ж у є с я з о в с і м з д-ром Ж а ч к о м і запевняє, що обшарники підуть дорогою ним вказа
ною, бо головно розходить ся о те, щоби запевнити собі тривкі економічні корнети.
С к р а й н у о п о з її ц и ю м о ж н а л и ш е т о д і р о б и т и , н а к о л и м о ж н а с п о д і в а т и с я к о р и ’с т и . З сеї заяви аграрни
ків вельми невдоволені Кагой. Ьізіу, побо
юючись, що аграрники готові іти проти Мо- лодочехів.
Мопіа§8-Кеуие обговорює письмо д-ра ГІацака і каже, що він серед акциї прави-|
Коновка зимної води.
Знаменну статю про хлїборобскі страйки заміщує РГ2Є£ІЗ<1, як відзив одного з дідичів, який хоть сам не був у страйку, забирає голос, щоби опрокинути ріжні шкідливі а такі безумні, екстермінацийні проекти, що появляли ся до тепер в польскій прасї.
«З численних проектів — каже безіменний автор — більше чи менше нісенітних, які в сім напрямі проявили ся в періодичній прасї, два признано поважними і для відверненя страйків успішними: то спроваджуване на наші фільвар
ки Мазурів і заводжене роботизни мазурскими хлопами кольонїстами, а друге, се машинова господарка.
Кого стати на машинову господарку, то не можна справді нїчо ліпшого порадити, як лише те, щоби всяку роботу, яка лише дасть ся обробити машиною, обробляв при помочи ма
шин. А що до машини рівнож треба людий, отже примінюючи ся до першої ради, людий до робіт спроваджувати з Мазурів».
Чому ніхто із мазурских дідичів не висту
пить против такого проекту? — питає авто р .—
Таж звідтам «хлопство суне до Пруса і до Аме
рики без впину і чим раз численнїйше, на мі
сця робітника великий брак, а задля того м і
сцеві робітники так лїцитують ся іп т а іи в за роботизну, що бідний західно-галицкий дідич має хллборобскі страйки майже щодень* Єго лихе
тельства напав єго несподівано з заду. Тим став він союзником певних угорских кру
гів, які користують ся нашим розладом.
Для національно-політичних домагань не можна було вибрати непригіднїйшої хвилі.
Мопіа§8ргез8е думає знов, що письмо д-ра Пацака не треба так траґічно розуміти, бо всі сторонництва в Чехах, ческі і нїме- цкі признали, що національні суперечки ма
ють бути полагоджені в порозумінні. Пра- вительство не може отже з односторонними уступками виступати. Обструкция є вже зужите оружє, яке відокремило би Чехів, стягнуло на них ненависть і розбило їх сторонництво.
На останку і Резіег Ьіоусі займає ся сею справою і остерігає перед політикою завзятя. Колію мимо опору Чехів переве
дено угоду, тоді Чехи були б побиті на прах. Колиж би обструкция розбила еконо
мічну спільність держави, тоді не трудно оцінити, яке значінє для державних цілий припало би стороннпцтву, котре в найиова- жнїйшій хвилі не лише відказало своєї помочи, але викликало економічну рево- люцию.
Але й в Будапешті починає ся п а р л я м е н т а р н а ж у р б а .
Независиме сторонництво і сторонниц
тво 48-их років заповідають обструкцию в соймі угодовим предлогам. Заява останньо
го сторонництва звучить: »Наколиб прави- тельство прийшло з некористнїйшою уго
дою, як Банфіївско-Баденївска, або колиб не звернено бачности на парламентарний принцип, що обидва парламенти мають між собою погодити ся, тоді сторонництво не
зависиме почне обструкцию, якої ще край не бачив*.
економічне положене хочемо поліпшити ще більшим подорожінем західно-галицкого робіт
ника через вивожене єго до східної части краю.
І щоби хотяй східно-галицкій братні тим помогло ся; однак я сеї гадки, що так не є.
Спровадити таке число робітників Мазурів, аби вистарчили до всіх робіт і весняних і жнивяних і осіяних, є неможливою річию, не скажу задля браку стільки рук в західній части краю, але через те, що сей робітник сидячий на місци через цілу зиму і вичікуючий на весняні, літні і осінні праці в числі вистарчаючім на кілька літ, з'їв би звір з копитами. А спроваджувати робітника до жнив пр. підчас самої пори робіт, є річию рівно коштовною, як непрактичной.
Платимо робітникови дорбгу (на наших зелїзни- цях дуже дорогу), платимо за змарнований час транспорту, хлоп, що їхав вагоном для «40 Мани 8 Ріегсіе», через два дни випочиває на місци, от
же числить ся кожду голову близько по пять днів страчених для них, однак’ які треба дорого оплатити. Після мене се жаден інтерес.
Ага... інтерес народови... Се є, хлоп мазур- ский навчить ся страйкової цивілїзациї у руско- го хлопа і просьвічений тим сьвітлом східної цивілїзациї вже під проводом брацтва з Харгхо- (1-у буде просьвічував своїх земляків в західній Галичині. (Марггбсі писав у страйковій відозві до Мазурів, що руский хлоп є їм близший, чим польский шляхтич, і на се вказує автор. — Ред.) Не понимаю трохи, чому всякі народові інтереси мають ліквідуватись на скірі дідича, рів- нодушно, східно чи західно галицкого. Для ме
не б і се немаловажним, що спроваджуваним бра
тів Мазурів поріжнимо ся до решти з місцевим населеним.
Коли би 81о\¥о Роїзкіе взяло на себе мої фільварки, а мені платило приличну ґажу за ро
боту при зеленім столику, то я ще енерґічнїйше і сентиментальнїйше чим оно розписував би ся про господарованє на лані, що тепер заледви оплачує ся — робітником, спроваджуваним сот
ки миль, рівнож недбалим зовсім про місцевий елемент. А сей любий елемент мимо, а навіть побіч двірскої служби, навіть мазурскої (знаю факти), уміє, коли з двором іде на ножі, витяти ла н зеленого збіжа нічною порою (для чисто гай- дамацкої сатисфакциї); підпалить стирту на по
ли, зіпсує злосливо дорогу машину, підкине худо
бі якогось свиньства, так, що нещасний двір є у вічнім стані облоги і то в такім невиносимім, що чоловік давить ся іронією на тему „ми ржондзі- ми краєм* — і продав би сю дорогу, невдячну батьківщину леда перехожому.
Але ідім дальше. Народовий інтерес впма- магає від нас, аби ми для спровадженого, сьві- жого населена будували костели і каплички, закладали і фондували иарохії... Побіч стілько старих і тяж ких видатків, при щораз ростучім нашім обдовженю, дуже не богато жадає від нас інтерес народови... А старі греко- і римо- католицкі сьвятинї і иарохії рівнож остануть на наших плечах. Я почести Божої не оскорбляю>
але Бог бачить — не можемо». Тут наводить автор причини материяльного упадку шляхти, в застою торговлї рільничими продуктами і худо
бою, а далі застановляє ся над способами зара^
ди страйковому рухови на будуче.
2
Десятилїтє „Днїстра“.
Торжественним богослужеаєм в церкві У- спенїя Яр. Д. Марні у Львові сьвяткував нині
«Дністер» память тої хвилі, що як-раз минуло десять літ від дня, коли Тов-о обезпечень роз
почало свої чинности, випускаючи в сьвіт пер
шу полісу на обезпечене церкви в Городницп, городеньского повіта.
Серед загальної зневіри суспільносте у власні сили, по одноразовій відмові концесії! зі сторони міністерства не сночав гурток патріо
тів, не знеохотив ся до того важного діла і в р.
1892. довів до заснована 1-го руского Товари
ства обезпечень. Комітет основателїв «Дністра»
творили бл. п. сов. Теофіль Бережницкий, бл. II.
Алексій Тороньский, п. Василь Нагірний, др.
Дамян Савчак і др. Стефан Федак.
А почин і праця їх видали несподівано гарні овочі — «Дністер» нині найбільша руска інституцпя, ним гордить ся кождий сьвідомий Русин.
Не будемо широко розводити ся про роз
виток «Дністра», бо гарний єго розвій, відомий загально широким кругам з річних справоздань, а крім сего що місяця містимо справозданя се- го товариства, які доказують постоянний розвій і зріст. Для порівнаня тілько наведемо, що коли в першім році істнованя видав «Дністер»
14.337 поліс на обезпечене вартосте 20,261.456 К за премію 154.519 К, то в 9. році видав вже 101.751 важних поліс на обчислене вартосте 104,142.009 К за премію 927.700 К — отже чи
сло поліс збільшило ся 7 разів, а сума зібраної премії 6 разів. Порівнуємо перший рік з 9-тим, бо 10-ий рік адмінїстрацийний скінчить ся до- перва 31. грудня 1902. Загально видав «Дністер»
від заснованя до тепер (по конець серпня) 557.570 важних поліс на суму премії 4,612.293 К. Ш ко
ди виплачені до тепер числом 5729 виносили 2,827.935 К. Фонд резервовий виносить нині 439.973 К 31 с. Фонди товариства зложені в цінних паперах, виносять 718.600 К номінальної вартости.
На чолі Товариства станув яко перший президент бл. и. сов. Бережницкий, по нїм пре- зидував бл. п. совітник Тороньский, відтак п.
Василь Нагірний, а тепер є президентом сов.
Григорий Кузьма. Першим почетним президен
том був бл. п. Кардинал Сильвестер, тепер Єго ВПреосьв. Митрополит Андрей. Склад Дирекциї остає від початку незмінений.
На жадане і для вигоди своїх членів осну
вав «Дністер* в р. 1895. Тов-о взаїмного креди
ту «Дністер* під тою самою управою, аби обез- печаючі ся в «Дністрі» могли найти догідний кредит в своїм товаристві.
З днем 1. липня 1895. року введено се То
вариство в жите, а перший рік адмінїстрацийний закінчено в грудни 1896. З а тих 6 літ вложили сторони на щадницю 2,122.511 К, членам уділено позичок в сумі 1.708.538 К, на добродійні цілії уділено 8.840 К, а загальний оборот виносив 11,827.007 К. Як гарно розвинуло ся се Товари
ство, сьвідчить найліпше факт, що з посеред 705 істнуючих в краю стоваришень, тілько 11 взага
лі', а в рускій части краю тілько 2 перевисша- ють «Дністер* що-до суми вкладок і позичок — хоть майже всї они, сі товариства далеко стар
ші від нашого.
Годить ся згадати також, що в хвилі' роз
почати діяльносте числив «Дністер» разом з ди
ректором 7 людий персоналу — нині працює в обох товариствах 70. Для забезпечена старости своїх урядників і долі їх родин творить «Дні
стер» р. 1888. фонд емеритальний, котрий посі
дає тепер цінних паперів 65.300 К.
Отеє був би коротенький погляд на історию розвою нашого «Дністра», з жалем приходить ся тільки ще згадати, що помимо того очивидного тревалого розвою «Дністра», помимо єго взірце
вої адмінїстрациї, — єще не вся Русь згорнула ся до него.
Не маємо на думці тілько широких мас на- рода, бо природно зовсім, що серед сельского народу мусить звільна поступати ідея з'єдиненя ся в своїм товаристві, але маємо на думці круги інтелігентні. На жаль, повторяємо, ще не всї цер
кви і приходства обезпечені в «Дністрі», ще не всї школи рускі і будинки громадскі обезпечені в своїм товаристві. Богато їх ще обезпечає ся
в чужих товариствах, хиба на те, аби самих се
бе ослабите і весь народний орґанїзм. Може бо
дай тепер по 10 літах опамятають ся невірні і без дальшого ваганя чим скорше згорнуть ся до нашого »Днїстра«.
З політичного поля.
Про конференцією бурских вождів з міністром Чемберлєном оголошують урядове сгіравозданє.
Довідуємо ся з него, що дня 20. мая с. р. про
сили бурскі Генерали міністра Чемберлєна о ви
значене їм місця конференції', на якій могли би закомунїкувати ему дуже важні справи.
Чемберлєн відповів, що готов уділити авдиєнциї вождам, але поперед бажав би знати, які квес- тиї будуть обговорювані на конференциї, щоби міг дати безпроволочну відповідь. Бурекі Генерали заявили тоді, що головною квестиєю є просьба о цілковиту амнестию для всіх анґлїйских під
даних, які брали участь у війні' в полудневій Аф
риці і о помилуване тих, що обвинені за ріжні діла, сповнені підчас війни. Дальше Генерали просили, щоби з анґлїйскої сторони виплачува
но щорічно знатні суми задля підмоги вдів і сиріт по бурґерах і для бурских інвалідів. Даль
ше зажадали Бури рівноправності! анґлїйского і голяндского язика в школах і судах, рівних прав для Англійців і Бурґерів, вппуіценя на во
лю полонників, відшкодованя за всї понесені підчас війни (трати і шкоди і т. д. і т. д. Чем
берлєн висказав своє дійсне здивоване з причи
ни числа і характеру предложених постулятів, які в богато точках противлять ся підписаній угоді', а вимагали би списаня хиба нового про
токолу мира. Він не має власті!— с к а з а в -р а д и ти на ново над квестиями, які вже стали пола
годжені. Бури відповіли на се, що мирові услі- вя Англійці поставили в сей спосіб, що Бури мусїли їх або всі приймити, або відкинути.
Щоби уникнути дальшого проливу крови, приня- лп услівя, але були рішені при найблизшій н а годі просити о злагоджене їх, числячи при тім на запевнене Мільнера і Кіченера, які обіцюва- ли починити представлене в користь амнестиї.
Неудїленє амнестиї підчас коронациі, викликало великий завід у Бурів. Чемберлєн відповів бур
еним Генералам, що з материялів, які єму пред- ложено, нїчо не промовляє заамнестиєю . Взага
лі що-до повороту полонників, які сего гідні, не ставить ся трудностей. Анґлїя бажає, щоби Бу
ри, як добрі піддані і горожани спільно працю
вали для добра і розвою краю. Чемберлєн по
кликав ся на політику дарованя і заявив, що початок автономії в Африці полудневій зави
сать від настаня часу, в якім зникне всяка не
хіть. Правительство бажає, щоби кожда часть населеня мала своїх заступників, жадає, щоби нрві піддані ішли ему з помочию в сім напря
мі до половини дороги. На сім покінчено диспу
ту з буреними вождами.
Росия в Манджуриї думає засидіти ся на довгий час, а почасти загосподарити ся там на завеїди. Велику сензацию викликала статя «Пет.
Від.» органу кн. Ухтомского, котрий стоїть в ті
сних зносинах з двірскими кругами. Згаданий дневник заявляє цілком отверто, що на преве
ликий жаль, Росин не може виконати постанов заключеного з Китаєм договору в справі Ман- джуриї. Успокоєнє Манджуриї тревати буде ще кілька літ, а навіть, коли би осягнено сю ціль, то Росию будуть непокоїти ватаги з правого бо
ку Амура. Правий берег Амура мусить отже ли
шити ся в поеїданю Росиї, і Росия. може лише до певного віддаленя від ріки терпіти оселї К и
тайців і Манджурів. Окрім того на Манджуриї відбувають ся всі заворушеня, які вибухають в Китаю, і не хто инший, як Росия, терпить в на
слідок антіевропейских аГітаций. При таких об
ставинах петербурский кабінет мусить сотвори
ти сильну охорону иеред небезпеченьствами, ко
трі в будучности будуть тим сильнїйші, бо Росия буде мати против себе двох союзників: Япан і Анґлїю. Ніхто не сумнївав ся о тім, що Росия ніколи не думала о опорожненю Манджуриї.
Пора відновити передплату!
Н о в и н к и.
• — Календар. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Алексан- дра; рим.-кат. Македонія. — В с у б о т у : гр.-кат.
Полож. пояса Богор.; рим.-кат Аврелїя.
— Памятайте, Брати, на місию до Канади!
— 10-літний ювилей „Дністра1*. Заходом уряд
ників тов а взаїмних обезпечень «Дністер» від
править ся дня 13. с. м. о 7. год. рано в церкві Успенїя Пресьв. Діви Мариї п о м и н а л ь н е бо- г о с л у ж е н є за сім товаришів, померших в першім десятилїтю істнованя товариства.
— Зі Станиславова пишуть нам: Дня 9. вере
сня відбуло ся в тутешній катедрі торжественне богослуженє за спокій душі незабутої цїсаревої Елисавети. З тої нагоди не від річи буде запи
тати управу катедральної церкви, чому в такий памятний день підчас богослуженя не сьпівала бурса катедрального брацтва лиш дячки, що як-раз в такі дни не є при голосі. Бурса кате- дральна має вправний а сильний хор — але він здаєсь хиба на те, щоби вигукувати «многолїт- ствія* галапасам за те, що роблять сьвітлі ін
тереси на церковнім майні тай тому від довгих літ не предкладають ніяких рахунків...
День 10. вересня (середу) обходили тутешні' руско-україньскі товариства торжественно. День той, котрим зачалось друге десятилїтє Товари
ства взаїмних обезпечень «Дністер» є справді' для цілої галицкої Руси великим народним сьвя- том. Заходом руско-народних товариств відбуло ся о 8. год. рано благодарственне богослуженє , на інтенцию «Дністра» в тутешній катедрі, від
так зібрались предеїдателї всіх (десять) народ
них товариств (Банку звязкового, Народного До
му, філії «Просьвіти», Товариства жінок, Товар, педагогічного, Шкільної помочи, «Бесіди», Ру
ского Сокола, «Рускої Хати» і «Бонна») в ком- натах «Рускої Бесіди». По патріотичній промові голови «Бесіди», радника Карановича, яку зі
брані приняли з одушевленєм, вислано до Ди- рекциї «Дністра» слідуючу телеграму:
«Др Ярослав Кулачковский, директор «Дні
стра» у Львові:
>3 нагоди першого а так хорошого деся- тилїтя Товариства, станиславівскі руско-народні товариства прилучають ся в сій торжественній хвилі до радісних почувань всего руско-українь- ского народу з найкрасшими бажаними так для Товариства як і Хв. Дирекциї, що зачали так сьвітло діло економічної самопомочи народу.
Най росте і кріпить ся «Дністер» на славу та добро руского народу.
Гаврилів, Др. Ґробельский, Каранович, Куль- чицка, Полотнюк, О. Порайко, Рибчук, Стеблєц- кий, Др. Янович».
— Хлїборобскі страйки. Дня 5 с. м. перед з в и чайним судовим трибуналом в Тернополя відбу
ла ся карна розправа проте Івана і Мілька Оба- лїв з Ободівки, збаражекого повіта, обжалова- валих за погрози Грииьови Ж укови, який підчас страйку ходив на роботу до двора. При розправі сьвідок Гриць Ж у к зізнав під присягою, що між ним а обжалованими прийшло дійсно дня 18. серпня до сварні, але з причини шкоди, яку зробили єго гуси у вівсі Обалїв, а про страйк не було тоді й бесіди. Однак сьвідок зізнав дальше, що люди в селі ворогували на него за те, що він підчас страйку ходив на роботу до дво
ра ґр. Тишковского. Іван Обаль грозив єму підчас згаданої сварні', що він «навіть рачки не полізе до грабйого» а Мілько Обаль сказав єму:
• я грабйого не бою ся, я сам тебе обладжу, так, що мене попамятаєш». По розправі трибу
нал признав обох обжалованих винними злочину небезпечної погрози і засудив Івана Обаля на три, а Мілька Обаля на 2 місяці тяжкої вязницї.
Оборонець Гриневецкий зголосив зажаленє не- важности, а прокуратор Бережницкий зголосив відклик по причині низької кари.
В Станиславові ставали в пятницю перед карним трибуналом Федьо Панкевич,.Стефан Ли- сюк і 60-лїтна Марта Михайлюкова з Соколова, бучацкого повіта, обжаловані прокураториєю за публичне насильство через небезпечні погрози.
Панкевич мав сказати польовому, що працював підчас страйку на двірскім лані, такі слова: «Ти жнеш, зажди до вечера, я тобі вріжу». Михай
люкова мала відозвати ся до вертаючих вече- ром з робота польових і двірских слуг: «Чомуж ви не взяли горшка на кров, а мішка на кости?»
По переведеній розправі засуджено Панкевича на два місяці вязницї, Лесюка за перекроченє коаліцийного закона на чотири тижні арешту, а Михайлюкову на два тижні. Всі обжаловані си
діли в слідчій вязници по 5 тижнів. Прокуратор зголосив відклик проти засуду Панкевича задля низького виміру кари.
В Копичинцях в повітовім суді засуджено Тимка і Івана Демків та Івана Иендзївола на 14 днів арешту за переступ коаліцийного зако
на, Сильвестра і Петра Дурделів на 10 днів арешту, а Гр. ГІараіцука з Крогульця за нере- ступ §. 18. закона о стоваришенях на 8 днів арешту. Всї засуджені зголосили відклик. Спра
ва Гр. ГІараіцука після переведеної розправи представляє ся ось як: Концепіст староства,
— З — Срока, прибув до Крогульця, аби перевести ре-
візию в читальня, бо, як «поуфнє донєсьоно до староства», в читальни відбувають ся страйкові сходини. Паращук, яко заступник голови чи
тальні, не міг вдоволити бажань п. Сроки і отво- рити шафи з книжками, бо ключ був у бібліо
текаря, а розбивати шафу, як того хотів п. кон- цепіст, не сьмів. Та мимо доказів Паращука, що поведене п. Сроки було нелєґальне, стрітив его 8-денний арешт.
— З Нового Санча. Виділ Товариства Українь- ско-руска Бурса філії >Просьвіти« в Новім Сан- чи приняв до україньско рускої Бурси на 1902/3 рік шкільний 19 питомцїв, а іменно приняті: 1) До II. кляси шкіл народних: Тимків Мечислав, иупіль Андрея Ороша слюсара зелїзничого з Но
вого Санча. 2) До І кляси ґімназияльної: Дух Бронїслав і Дух Казимір, сини вахмайстра жан- дармериї в Ж авницї, Кобанї Іван, син народно
го учителя з Гладнишова, Коник Володислав, син офіцияла податкового з Бжеска, Кохан Сте- ф ан син Мелянїї, селянки з Береста, Павлюх Отто, син полковника-авдітора з Відня, Секунда Адольф, син старшого офіцияла судового в Но
вім Санчи, Ш ведлєр Франц, син вахмайстра жан- дармериї з Лиманової. З/ До II. кляси ґімнази
яльної: Поляньский Домінїк, син Аннн селянки з Поворозника. 4) До III. кляси ґімназияльної:
Мохнацкий Михайло, син о. пароха з Мохначки нижної, Секунда Володимир, син старш. офіц.
судового в Новім Санчи. 5) До IV. кляси ґімна
зияльної: Ґуряньский Михайло, пупіль Франца Ґуряньского селянина з Липицї долїшної, Кобанї Димитрий, син селянина з Боґуши, Копцюх Остап, син селянина з Підгородя. 6) До V. ґім назияльної: Москна Іван, син селянина з Ізб, Чичило Алексапдер, син селянина замешкалого в Америці. 7) До VI. кляси ґімназияльної: З а хідний Михайло, син селянки з Слободи золо
тої. 8) До VII. кляси ґімназияльної: Павлат Стефан, син селянина з Устиянови.
— З Тернополя. Виділ кружка жіночого філії руского Товариства педаґоґ. в Тернополя пові
домлює отсим, що вечерок з танцями заповідже- ний на день 14. с. м. в «Рускій Бесіді» в Тер
нополя, з причин від виділу незалежних не від
буде ся.
— Поміняли ся ролями. «Ґалїчанїн» в послї- Днім часі вже зовсім з’їхав з глузду. Старий крутій вже і крутити не потрафить. Заміняв вже ролю зі «Страхопудом» і удає добродуш
ного блазнюка. Коли ми наклеймили в досад
ний спосіб єго брехні у вступній статі «Др. Кер- бер в роле міротворца», то він тепер предста
вляв справу так, мов би ся статя не була серіо писана, а був се лише жарт задля насьмішки над Українцями... Мерзота!
— В страйкових справах —як довідуємо ся - всі засуди разом з актами відсилають ся на розказ міністерства безпроволочно до міністер
ства справедливости у Відня. Буде материялу досить...
— Вісти з Буковини. Галицка господарка, на жаль, приймає ся вже на Буковині. Примір сего находимо в жіночій учительскій семинариї в Чернівцях, де на 60 кандидаток І року принято лише 12 Русинок а кілька Румунок. ІІрочі дів
чата є Німками або Польками, що не вміють ні но руски ні по румуньски, отже для буковинь- ских шкіл непотрібні.
До І кл. нової православної дівочої школи в Чернівцях вписало ся доси в рускім відділі 23 дівчат, а в румуньскім 12.
Місточко Кіцмань перенесено цїсарским ро
зпорядком в катеґорию міст.
— З’їзд книгарів відбув ся онодї у Відни. Між иньшим ухвалено домагати ся, аби лише уздіб- неним книгарским помічникам удїлювано дозво
лу на отворенє книгарні. Ухвалено також засну
вати стоваришенє книгарских помічників з ці
лої австро-угорскої монархії.
— Буря з градом в Снятинщинї. Дня 31. сер
пня навістило полуднево-західну частину сня- тиньского повіта зловіще нещастє, яке соткам селян в одній хвилині знищило всю їх надію, все збіже на полях Згаданого дня о 2. годині йополудни чорні хмари заступили небозвід над селами Тростянець, Джурів, Рудники і сусїдними місцевостями. За хвилю завила люта буря, пе
ред якою не остояло ся ні одно стебло на поли, а густий, здоровий град прибив до землї поло- мане збіже. Коли по 1 ^ ‘Годинній страшній за- верусї випогодило ся небо, поля, як оком зася
гнути, представляли один грізний образ зниіценя.
ІІоломані, оголочені з листя дерева в садах і на полях сторчали як серед зими. Із збіжа і сіна, що стояло в копах і копицях, не остало ні слїду, а збіже невижате лежало притолочене до землі під грубою верствою грацу. З людий згинуло двох пастухів, яких тіла і доси не найдено.
— Замах на поїзд Невпслїджені злочинці під- ложили на шинах оренбурскої зелїзниці перед приїздом поїзду дві тяжкі колоди і накидали купу каміня. На щастє замах не повів ся, бо машиніст з далека замітив перепону і здержав поїзд.
— Хлїборобскі страйки проявили ся* також в Італії. Після донесеня аґенциї Стефанїого, за
страйкувало 400 селян в місцевости Кандона коло Тожії. Страйкарі замкнули всі дороги до села, аби не допустити чужих робітників. Неба
вом прибуло до Кандони війско і жандармерия, але роз’ярена товпа кинула ся на вояків, аби їх прогнати. Війско відповіло огнем і убило 5 осіб, а 10 тяж ко ранило. В слід за тим почали ся арештованя, а з міністерства прибув окре
мий / елєґат для переведеня слідства.
З тим коханням проклятущим — Страшно мучить душу!...
Та пропало — — до дна чашу Горя випить мушу...
16. Г ІІІ. 1901.
Посмертні ! оповістки.
— Іван Мицавка, нотарияльний кандидат з Дро
гобича, упокоїв ся в заведеню для божевільних на Кульпаркові в 42. році житя. Покійний був сином міщанина з Дрогобича, і щиро займав ся орґанїзациєю дрогобицких Русинів. В. є п.!
Т е л є ґ р а м и .
Шашвар (Угорщина), 11. вересня. Цісар приїде ту нині о 2. год. 8 мін. пополудни на ма
неври, а в 1 годин пізнїйше прибуде нїмецкий наслїдник престола, Фридрих Вільгельм.
Відень, 11. вересня. Вчера перед полуднем відбуло ся в замковій каплици богослуженє за упокій душі бл. п. цїсаревої Елисавети. Па бо- гослуженю були присутні цісар, архикнязї, міні
стри і дкірскі достойники.
Нові вибори до соймів деяких коронних країв мають відбути ся в жовтни с. р.
По упокійнім богослуженю за душу бл. п.
цїс. Елисавети президент угорского кабінету Сель обговорював з д-ром Кербером справу най- близшої угодової конференциї, почім виїхав до Ратот. Конференция відбуде ся в найблизшу суботу.
Льондон, 11. вересня. Т їт е з доносить з Капштаду, що політична ситуация в Капляндї все ще не прояснена, бо правительство і парла
мент ще не погодили ся.
Петербург, 11. вересня. Бід 10. червня с. р.
до нині' стверджено 17 случаїв чуми.
»Правит. В-Ьстникь» оголошує тимчасове розпорядженє про дисциплінарний суд для всіх шкіл, підчиненнх міністерству просьвіти. В суді будуть засідати професори, а до єго круга дїла- ня будуть належати справи розрухів на універ
ситетах, непорозуміня межи студентами а про
фесорами, або унїверситетскими урядниками.
Чого рожа похилилась?
Чого рожа зажурилась?
Рожо! сонце сяє,
Сонце сьвіт цілий витає, З сонцем сьвіт увесь сьпіває...
Рожо! чом схилилась?...
Чого рожа так розвилась?
Чого рожа так розкрилась?
Рожо, місяць сяє, Увесь сьвіт уже дрімає, В лонї ночі спочиває...
Рожо! чом розвилась?...
12. ГІ. 1902.
З поезий Я. Гординьского.
Весна. Та не мені позацьвітали Луги зелені та сади —
Цьвітки мої давно уже зівяли На вигонах поміж людьми.
Ж и ття. Та не мені воно сьвітає;
Я вже здаєсь, не оживу — Уже й могила тая заростає, Де я сховав свою душу.
9. III. 1902.
Попід гаєм похожав я, Попід зелененький гай, Цьвітку там одну здибав я, Де зацвпв чудовий май.
Так весело щебетали Пташки в своїх пісоньках, Так чудово сонце сяло І сьміялось в небесах...
Коло серця положив я Цьвітку пишную отсю І ароми з неї нив я День увесь і ніч усю.
Рано цьвітка звяла красна, Листочки відпали геть...
Хоть зійшло знов сонце ясне І поніс ся птиць щебет.
Відень. 8. VI. 1902.
\ _________
Ой не сьвіти, мій місяцю, З високого неба — В моїм серці таке сумно, Там сьвіту не треба.
Ой не сьвіти, мій місяцю, З неба веселенько,
Роздираєш мені серце — Мені' так сумненько.
Ой не сьвіти, мій місяцю, Стань мені в потребі, Бач, самий я на землиці І ти сам на небі.
Ой не сьвіти, мій місяцю, Мій друже єдиний;
Розваж себе, розваж мене В самітній годині.
Ой не сьвіти, мій місяцю, Сховай ся за хмару, Вирви з мого нещасного Серця любви мару!...
15. IX. 1901.
Кажуть — панщина минула...
Де там! не минула ще.
Гляньте! рано, до схід сонця, Тьма хлопів пшеницю жне.
Самі чорні, чорні, чорні, Мовби та сьвята земля, Мов заджумлені, понурі,
Зморщки болю на лицях...
А над ними бородатий Ж и д накликує — жене:
»Ну, не. стій, пилуй, нероба!»
А люд хилить ся і — жне...
7. VIII. 1900.
Ой повіяв буйний вітер З гори на толоку : Я кохання не зазнав ще, Аж до того року.
Я кохання не зазнав ще, Не знав, що то муки,
Аж тепер його пізнав ся, — Б аж ав би розлуки.
/
Скажіть мені, відки те дивне Коханя взялось вік по вік?
Скажіть мені, в якому краю
• Росте на него певний л ік ?
Як смерть тихцем воно приходить, Як камінь душу пригнїта,
Як иоломінь з ’їдає серце, Я к грім всї нерви потряса.
Скаж іть мені, чому у нього Отрути тої тілько є ?
Скажіть мені, чому так миттю Воно єство всьо розбере ? Немов чахотка тіло сушить, Немов опир воно пє кров, Немов розпука серце тисне, Косою підітне немов.
Скажіть мені', чому воно так Цілую душу огорта ?
Скажіть мені, чому від нього Спасеня жадного нема?
Тугою душу огортає І страстию її налить,
