Передплата
на »РУ СЛАНА» впносить:
в Австриї:
на цілий рік . . • ,. 20 кор.
на пів року . . . 10 кор]
на чверть року . • о кор
на місяць 1-70 кор.
За границею
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 ф ранків Поодиноке число по 16 сот.
«Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а не вовьм еш милости і віри не вовьмеш , бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Ш аш кевича.
Виходить у
Львові що дня крім неділь і руских сьвят о 6*|а Г°Д- пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция »Руслана« під ч. 1.
пл.Домбровского(Хорунщини).Екс- неднция місцева в А ґенциї Со- коловского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застереж ене. — Реклям ациї неопечатані вільні від порта. — Оголош ена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки.
П одяки і приватні донесеня
п оЗО с. від стрічки.
Престольна річ
і вивід ґр. Ґолуховского.
(■+•) Точка тяжести анстро-угорскої по
літики находить ся тепер в Будапешті, де пробував монарх, а рівночасно відбуває ся сесия делєґацпй. Іменно середа сего тижня була днем високої політики. Престольна річ, промови президентів обидвох делєґа- ций до монарха, виводи ґрафа Ґолухов ского, а відтак широка розправа про полі
тику заграничну монархії в буджетовій ко- місиї австрийскої делєґациї — се важні події того дня.
В престольній річи, уложеній вельми коротко, зазначив монарх виразно надію на евронейскнй мир-, а сю надію покладає на приязних взаєминах з с о ю з н и м и д е р ж а в а м и , а о с о б л и в о н а п р и я з н і в ід н о с и н и до Р о с и і. Сим прияз- зннм відносинам нашої монархії до Росиї присьвнщений в престольній річи окремий уступ, а крім того зазначено там з прити
ском, що тривка приязнь з Роснєю запо- ручає лад і спокій на балканьскім піво
строві. З наведених слів престольної річи випливає отже виразно, що тридержавний союз триває на дальше без зміни, а крім того, що задля приязних відносин до Ро
сиї нема чого бояти ся якої небудь воро
хобні на Балканї і що тим способом обез- печений загальний мир бодай на дов
ший час.
Сі запевненя, висловлені з престола монаршого до народів держави повтаряють ся вправдї рік-річно, але в тих річах пре
стольних всеж таки можна добачити пев
них ріжнипь не без ваги. Так нпр. 13. мая 1900. року висловив монарх, що «політич
не положене не дізнало ніякої зміни», «до
вголітні щирі відносини до наших союзни
ків удержанї», а «всі питаня, які тикають ся блнзшого Сходу, будуть рішати ся в сталім порозумінні з Роснєю». В рік опі
сля 21. мая 1901. зазначує престольна річ, що «і сим разом тривають незмінні сер
дешні відносини до союзних держав» і що з сих відносин як і з «зовсім приязних взаємин з иньшими державами* можна ма
ти надію на удержанє мира». Колиж з си
ми словами з 1900. і 1901. р. порівнаємо слова сегорічної престольної річи, то по
бачимо, що значно теплійте звучать слова сегорічної річи і певнїйшими надіями про- никнуті они о с о б л и в о щ о-до в з а є м и н з Р о с и є ю . Коли ще вторік були політи
ки, які з великою зневірою гляділи на сі відносини і послугували ся висловом зелї- зного канцлера Бісмарка про розрив дрота між Віднем а Петербургом, то сегорічна престольна річ розвіяла основно сю зне
віру.
Ще виразнїйше і яснїйше пояснив значінє престольної річи і політичні відно
сини ґр. Ґолуховский в своїм виводі про заграничну політику в буджетовій комісиї.
Він заявив зовсім рішучо, що т р и д е р ж а в н и й со ю з, як и й к ін ч и т ь ся п р о т я г о м м а я 1903, буде в і д н о в л е н и й і що виготовлені дотичні документи будуть
небавом підписані. При тім пояснив ґр. Ґо-1 луховский ще раз значінє тридержавного союза я к о к о н с е р в а т и т в о г о ал їя н - су, що має обезпечувати стан посїданя союзників і запобігати всяким комплїкаци- ям, які могли би наразити союзників на якусь шкоду. Се головний шлях, на якім поступає союз. Від сего ведуть побічні до
роги також до мирних цілий. Такою по
бічною дорогою є навязані останни.ми ча
сами приязні відносини Італії з Франциєю, мимо єї приналежности до тридержавного союза, а з другого боку «незвичайно у- спішне уладженє відносин Австро-Угорщи
ни — до Росиї». Ґр. Ґолуховский добачає не лише в француско-росийскім, але й в анґлїйско-япаньскім союзі змаганя з кон
сервативними спонуками, щоби удержати і в заморских областях зіаіиз дио. Цікаве було також пояснене ґр. Ґолуховского на- і ш и х в з а є м и н з Р о с и є ю, основаних на умові з 1897. р. Головним змістом сеї у- мови є: понеханє всякого самолюбного змаганя особливо що-до заборів; залишене всякоі’О вмішуваня у внутрішні справи балканьскнх держав, псиехаш всякого по
ділу сфери інтересі: на Балканї, якої не
будь переваги одної або другої держави (Австриї чи Росиї) на півострові; ніякої спільностн з ворохобними змаганями на Балкан! Мимо неґативного опредїленя у- словій сеї умови, мають они позитивне зна
чінє., бо скоро балканьскі держави зрозу
міють, що нема між Австриєю і Росиєю ніякої політики навзаводи, ані ніякої ріж- ницї і непорозуміня, то мусять прийти до нересьвідченя, що не можуть ворохобні змаганя числити на яку небудь підмогу сих держав, а сим багато осягнено для у- держаня мира на Балкан'!. З того випли
вають дальші наслідки, що обидві держа
ви на основі консервативної політики бу
дуть відпирати всякі революцийні змаганя на Сході.
Приязні взаємини Австро-Угорщини з Росиєю причинять ся однак не лише до мира на Сході, але й в цілій Европі, а льояльність обопільна, на яку з натиском вказав ґр. Ґолуховский, найде відповідний відгомін і в Петербурзі.
Важні були також слова ґр. Ґолухов
ского про т о р г о в е л ь н у п о л іт и к у , я- кої після єго думки не годить ся мішати з політичними союзами, хоч з другого бо
ку політичні союзи виключають торговель
ну війну між союзними державами. Мінї- стер не тратить надії на переведене торго
вельних договорів з союзними державами, однак до сего головно може причинити ся ( передовсім уладженє ц л о в о -т о р г о в е л ь - н о г о с о ю з а м і ж А в с т р и є ю а У- г р а м и .
Музична консерватория.
Сьиіволюбні ми, але маломузикальні. Вправ
дї приняла ся приповідка, що як двох Русинів зійде ся, то вже сьпівають квартети, але ті квартети вже осьпівані від двох або трех деся
тилітнії і виучені найчастїйше зі слуху, бо па
нове сьпіваки навіть не знають читати ноти...
Тому то і наші концерти представляють немалі трудности, бо «неписьменні музикально* члени, які мусять донерва надслухувати і потягати за другими, не мають такої приятности в хораль
нім сьпіві, яку дає ерудиция і певність в тоні і тексті. З сеї причини відтягають ся від вправ, і проб та лише при зелїзній витревалости і са
мовідреченні діриґента дадуть спонукати ся до участи в хорі не задля власної приятности, але з конечності! і «з патріотичного пожертвовапя*..
Програми хоральних продукций мусять се
ред таких обставин ограничати ся на невелич
кім кружку знаних і пересьніваних композиций, а се викликує знов застій на поли музичної продукциї, бо композиторів знеохочує до праці Такий невідрадний стан річи.
Б ,гато гірше стоїмо під зглядом інстру
ментальним. І не згадуючи вже про капелї, або більші інструментальні ансамблі', у нас тяж ко почути на концертах взагалі який-небудь інстру
мент. Навіть і стереотипний фортенян пропуска
ють тепер звичайно в програмі, бо продуковала ся звичайно мірнота, яка викликувала хиба ж а
добу — вийти з салі «на папіроса». Крім по одній «славнозвісній» артистичній силі, в тіснім кружку галицкої публики, на цитрі, скрипці і фортепяш, ми нз видали іцс нї одного справ- дїшпого артиста-віртуоза не то вже сьвітової слави, але хотяй би непереминаючого, заслуже
ного значіня на поли музики.
Не маємо наміру писати якоїсь розправи на сю тему, але хочемо лише сконстатувати, що на музикальнім поли у нас марнують ся та
ланти більше, чим в якім-небудь иньшім напря
мі, бо наш народ вже із свого природного на
хилу криє в собі великі скарби музикального почутя і сносібноетий. Зовсім сьміло можемо сказати, що колиб обставини по сему, колиб була орГанїзация в тім зглядї і підмога загалу, то не одна Крушельннцка, Мишуга та Дїдур збирали-б лаври та золото, але десятки спосібних і при
родою щедро вивінуваних артистів рознесло-б славу руского імени по сьвітї.
З таким переконанєм, люди інїциятиви і рухливості!, які Групують ся коло львівского
«Сокола», піднесли гадку заснована «Музичної консерватори'!», яка дала би нашій молодїжи нагоду до музикального образованя. Інїциятори розглянули ся докладно між обставинами, з я- кими треба числити ся і зваживши обережно всі доклади за і против основаня нової інститу- циї, запевняють, що наша консерветория могла би розпоряджати перворядними учительскими силами і придбати вкоротцї знатне число уче- ників. З а невеличкою місячною оплатою могли
! би тоді користатн з науки консерваторці учени- ки-Русини львівских ґімиазий, вихованці СС. Ва- силиянок і численні дилетанти в сьпіві і інстру
ментальній музицї, які задля браку відповідної ' нагоди дають заснїтїти свому таланови. Колиж консерватория сконсолідує ся і уґрунтує своє істнованє, опершись на визначних учительских силах, то не є виключеним, що займе ширші круги любителів музики і стане осередком му
зикального житя, який буде притягати до себе чимраз численнїйші ряди шукаючих науки.
Нанпораднїйше було би заснувати таку консерваторию при істнуючім товаристві «Львів- скиїї Бонн». Інїциятори сеї гадки признають се самі і навіть в тім зглядї відносили ся приват
но до «Бонна». На жаль «Боян» в послїднім часі
не проявляє тої енергії І
П ІД ІІрИ ЄМ Ч И ВО СТИ ,якою
відзначав ся з початку, тож і піднесену гадку
2 основаня музичної школи, чи консерватори! при-
няв з байдужною здержаностию. А шкода, бо сама гадка є дуже хосенна і до переведена не є неможлива, а лежить як-раз в обсягу змоги і цілий .Бонна». Колиж би він не.хотів підняти ся поладеня основ до серіозного піклованя музики серед нашої суспільности, то інїциятори запевнюють, що не дадуть упасти сій гадці.
„Сокіл”, який на підставі свого статута вже у- правляє хоральний сьпів, старав би ся, в случаю абстиненциї »Бояна« розширити, на взір ческих Соколів, підстави свого сокільекого хору до об- ему музичної консерватори! Вже павіть і усмо- трено дуже догідне приміщене для будучої кон
серваторці, ім енно убікациї в каменицї нашого народного театру, де перше містила ся філія нїмецкої ґімназиї.
Зі своєї сторони щиро бажаємо скорого здїсненя сій пожиточній, а нелегкій задачі, а невтомимим інїцияторам рускої консерватори!
чличемо з серця: Щасть Боже!
З політичного поля.
З Б у д а п е ш т у доносять зміст важнїй- ших промов при нарадах над етатом міністер
ства війни в австрийскій будже.овій комісиї спільних делєґаций. Зачинаючи наради, мінїстер війни бр. Кріґгамер пояснив докладно реформу артилєриї і заведене нових гармат, яке хоче пе
ревести в трех літах, та запросив присутних, щоби оглянули нові гармати в арсенал! З між польских послів промовляли Поиовский, Козлов- ский і Дїдушицкий. Перший підніс з вдоволенєм ухвалене теплої вечери для вояків, та заінтер- пелював за нову карну процедуру для війска:
другий жадав знесеня »шііанґів«, та виступив в справі відносин між війсковостию а населенем в Перемишли і в справі Мореного Ока; третин інтерпелював за будову зелїзницї Ясло-Жмнго- род-Конечня, — а всі три згадували про знесе
не демоляцийпих реверсів, достави для війска, покликуванє резервістів на вправи і заявили ся 8а буджетом міністерства війни. Чехи заявили ся против, ческа консервативна шляхта за бу
джетом. У підповіди міністра на замітн ріжних бесідників, замітним е те, що бр. Кріґгамер, бо
ронячи команданта перемиского корпуса Ґаль- ґоч-ого, заявив, що мінїстер сам був командан- том корпусу в Галичині і знає дуже точно добрі прикмети галицкого населеня, а коли відносини змінили ся в Галичині в послїдних літах, то се належить приписати головно діяльності! деяких кругів, завдяки яким до поодиноких кругів на
селеня дістав ся такий дух, що звертає ся в першій лінії против війска, а також против инь
ших станів. ,
Американьский імпериялїзм хоть і як силь
но розвинув ся, не сьвяткує триюмфів.
З Венезуелї йде одна вістка за другою о великих успіхах повстанців. В послїдних двох тижнях правительственні війска були побіджені
8)
КОРНИЛО УСТИЯНОВИЧ.
К А В К А З .
(Розвідка етнографічно-історична).
Обичай у них загально-кавказкий і культ ватри той сам, що і всюди. Гостинність велика.
Присягу складає Абхазець на зелїзну бабку (на ковальню, амбос) і помимо магометаньства вірить до нині ще (місцями) в богів як: Зейґут бог війни — Т л е п с = V и 1 к а п, Д ж а д ж і богиня плодів, Ш е с т
убог зелїза, Е й р і ґ по
кровитель злодіїв, Х а т о ґ у а т Ротона, Х е п е - з у а т русалка; а найвисший бог зве ся у них А ф а. Є ще і А х ін а бог скоту і ему приносять они що три роки викоховану на те родиною князів Ц е б е ялівку. Мали они до недавна і щось в роді египецкого апіса, — але то тільки християньскі Абхази полудневого побережи краю, сусіди Мінгрелів і ті-же. Був то бугаєц, котрий
— в ніч св. Юрия (чи на сам Великдень) — поч- тай зібраного народу біля церкви в Ігорах впро
в кількок місцях і виперті зі всіх повітів обхо
плених ворохобнею. Столиця стану Ляра опини- ла ся в руках повстанців, портове місто Тука- кас здобув дня 3. с. м. їх Генерал Соляґні, а правительственна армія під гіриказами ґен. Е- скалянте і двох братів президерта Кастро по
терпіла в стані Бермудез величезні страти. З 830 вояків, котрі брали участь в битві, лишило ся всего 350 люда; нрочі були убиті, ранені, або перейшли на сторону повстанців. Иньшу би
тву, в якій також побілили повстанці, зведено дня 4. с. м. близь Ель Піляр. Правительственна армія не могла нїяк устояти і соромно утекла до уфортифікованої Карруни, де ожидає під
моги.
На Филипинах вже зовсім притихає воро
хобна. Від двох тижнів майже нічого о ній не чути, та за те чим раз більше лютує еї наслї- дниця — холера. До дня 11. цьвітня занотовано 430 случаїв занедужаня, з яких 326 закінчило ся смертию. Та в тім місци мимоволі насуває ся питане, чи до відома поавительства доходять точні вісти о тій страшній хоробі? Чи по горах і яругах, по лісах і безвістях не гине тисячі Филипинцїв, котрі утекли перед напором амери- каньских війск? Дуже не хоче ся вірити, аби Американці мали точні інформациї з глубини островів, де ще не була їх нога!
Пора відновити передплату!
Н о в и н к и.
— Календар. В н е д іл ю : гр.-кат. Ясона; рнм- кат. Мамерта- — В п о н е д іл о к : гр.-кат 9 му
чеників в Кизицї; рим.-кат. Гіанкрация. - В і в т о р и ик: гр.-кат. Якова, рим.-кат. Сервация.
— До нинїшного числа додаємо картку додатку.
Посьвячене льокалю Товариства »Труд« у Львові, Ринок ч. 39. І поверх (в стороні •Народ
ної Торговлї») відбуде ся в неділю дня 11. с. м.
о
12. год. в полудни, на котре запрашає ся всіх Членів Товариства. — Дирекцня Товариства.
— Народне віче в Збаражи відбуде ся в бу
динку маґістрацкім дня 15. н. ст. мая, с. є в пе
редодень памятного дня знесеня панщини. По
чаток віча о 2. год. понолудни.
— В Будневі коло Тернополя устроїли дня 28.
м. м. члени Читальпї »І1росьвіти« з Острова а- маторске представлене в стодолі о. Глииьского.
Відограно драму Корженьовского «Верховинці».
На представленю було около 200 селян.
Драма .Верховинці» є як на еїльских ама
торів за тяжка до відограня, однак всі висту
паючі — як нам доносять — вивязали ся ду
же добре зі своїх роль. На визначене заслугу- ють дівчина М. Лїсевич (в ролі матери), А. За- дорожна (Параня), М. Петраш (Максим), С. Крі- са (Прокоп), А. Конарска (Анна) за точне ви
учене і віддане своїх роль, але й гру иньших виступаючих осіб годить ся похвалити. Виставу драми належить почислити в заслуги острівско- го дяка п. Ів. Задорожного, який не щадив ні труду, ні заходу, аби аматори виступили на сце
ваджував ся сьвятиню, де его заколював сам архиерей, а мясо ділив помежи вірних.
Поганий обичай похоронний найшов Іпіе- гіапо в XV ст. між Абхазами.
• На похоронах одного князя — пише він
— заколено бика і ип ^іогіпе ^аііагсіо знаси- лував перед лицем народи молоденьку на те вже жертвовану діву».
Імперетиньский архиепископ Гаврін повста
вав1) против розпусних обичаїв абхазких Дзи- ків і Пачанґів при похоронах, котрі особливо|
ночию на » о с ь в і ч у в а н я х « відбували ся в честь помершого і для розвеселеня родини.
Між Абхазами водило ся і те, що найшов в XVII в. Роїоскі у Інгушів, верховинців кіргізко- гоплемени, сусідуючих з Чеченцями, що над Те
реком; а такі самі обичаї зауважив Араб Муза Каґкантаваці в Гіу-Гуннів. Гунни не пановали в Абхази!; але мені здає ся, що Пачанґи належа
ли до племен гірских — за таких бодай держа
ли Русичі Печенївгів; а ті справді володіли я- кийсь час в Абхази!’).
’) К о в а л е н с к і й : «Закон» обичай на Кавказ!
’) Грузійска лїтопись » К а р т л ї с - ц х о в - р е б а» каже, що край Пачанґі (так звали в V в.
ну приготовані. Чистий дохід в квоті 20 К при
значили селяни на фонд академиків.
— Аматорске представлене в Яворові. •Драма
тичний кружок в Яворові відограв дня 4. мая комедию Льна Лолатиньского «Конкурс на му
жа». Аматори, самі міщани, грали добре, бо вже переділе давали подібні вистави. Режисериєю і управою сеї вистави занпмав ся п. ПІавала, сту
дент прав, який радо працює для народної спра
ви. Сим разом було вже більше інтелігенцій так місцевої, як і з нровінциї, але все ще деякі пан
ки боялп ся прийти, хоч зовсім без трівоги могли явиги ся. — II.
— В Угринові середнім коло Калуша отворено Читальню »Просьвіти«, до якої вписалс ся 50 членів.
— П. Михайло Микита Литвинович одержав на віденьскім університеті степень доктора прав.
—Вибори на посла до державної ради відбудуть ся у Львові в понеділок дня 12. мая в 6 салях магістрату від 9. год. рано до 1. год. попол. і від 3. до 6. год. вечером
— Наша публика. З Тернополя доносить до
•Діла» якийсь принагідний кореспондент», що одного дня мав нагоду на двірци зелїзницї бачи
ти два поїзди руских емігрантів до Канади по 200 осіб в кождім. Як ми вже при иньшій на
годі виткнули, — звістки про еміґруючих дохо
дять до наших дневників, як не з польскої пра- си, то що найбільше від случайних видцїв на двірцях зелїзницї. Щоби хто-небудь з дотичних сіл, де шаліє еміґрацийна горячка, як в Борщів- іціінї та Гусятинщинї, доніс нам про близші об
ставини, хго і куда емігрує та кому і за кілько продає своє тутешнв майно сего годі допро- сити ся! В польских дчевниках, коли який там вкраде де курку, вже і е допись з провінциї, — а наші інтелігенти »за тяжкі» написати кілька слів про таку животну справу, щоби можна пі
знати розміри і наслідки еміґрацнйного руху.
А може не так писати, як розпитувати та роз- слїджувати між народом, осоружно нашим інте
лігентам? Се кидало би ще сумпїйше сьвітло, бо стало би доказом, що наша інтелїґенция ма
ло стикає ся з народом та не знає про течії і події, які збувають ся серед него.
— За море! Вчер» переїхало через Краків 100 емігрантів із східної Галичини до Канади. Од
ного з емігрантів, Нпколу Леськина з Гушпинок, гусятиньского новіта, увязнала в Кракові жан- дармерия на жадане его жени. Леськил мав за
брати свому синови 400 К.
— Братя Поляки як колись вступали в би- сурменьску службу, щоби бороти ся з Москалем, так тепер хотять на Буковині лучити ся з Ру
мунами, щоби ударити на Русинів. Супротпв Москалів оправдувала їх бодай ді знана кривда, але чим виправдають польскі політики погану злуку з Румунами? Силькось і там найде ся як аргумент утерте слівце »оброна кресуф».
— Самоубійство. Перед тижнем подали ми звістку про самоубійство фрайтра 15. п. піхоти.
Як тепер показує ся, той нещасливець ще жиє, а зглядно мучить ся у війсковім шпитали у Львові. Називав ся Болеслав Романович і е си
ном управителя школи в Куровичах. З полише
ного листу до родичів а оголошеного в »Курив - рі львівекім» виходить, що причиною, яка з а ставила 19-лїтного молодця (Романович вступив добровільно до війска) наложити на себе руку, було систематичне переслідуване із сторони ка
дета. »Житє мушу собі відобрати — писав він в прощальнім листі — бо не можу дати собі ради з кадетом. Він мене переслідує і сказав
Абхазія граничить до півночі! з Черкесами- Послїдна місцевість абхазка є місточко ҐаГри — прастаре Паґри, котре було — ачейже — фені- кійскою кольонїею перед 2.500 літами. Там суть ще руїни великих укріплень біля ріки Бзиб і но горі Баллах-даґ. За рікою починав ся край Джиґетів, край черкески й.
І так ми облетіли душком довкола Кавка- за і гіознакомили ся побіжно з его важнїйшими народами. Додати мушу, що як всьо західне по
береже кавказкого краю (за виїмкою Мінгрели) і его північні верховини та цілий Дагестан слу
хають Ісляму, а за оббдиняючу всіх бесіду при!
знають татарску, так проче всьо полуднє Кав- каза визнав віру Христову і признавсь до кари- вельскої народности і до літературної грузий- скої мови.
(Дальше буде).
Абхазію) почав від р. 482. — т. є від коли звідтам винесли ся Печеніги — називатись: »А- база«... То само пише і УаІкоисЬі в своїй Ніві.
(Іеіа Оеог^іе. Т. І. рад 159.
мені: Я Романовича мушу віддати до Гарнізону.
Власне вчера призначив мене до рапорту. За щ>? Невинно... Ляйтнант, котрий заступав при рапорті капітана, засудив мене нині па два дни арешту. Але за що ? Недавно тому кадет в очах цілої компанії назвав мене дурнем, ослом, сви
нею. Велів мені самому бігати »ЬаиГзсЬгіМ«, герпітелював мене може 50 разів, люди сьміяли ся, зі стиду та ганьби бурила ся в мені кров...»
і т. д. Цілий лист до кінця повний гіркою ж а
лю та розлучної резиґнациї. Нещасливець б; в дуже амбітний і всякі зневаги та шикани брав собі до серця.
— Руский Кілїньский. Коли недавно селяни і міщани тисячами зберали ся на віча і підпису
вали петициї в справі заснована самостійного руского університету у Львові — польскі газети писали, що ее песьвідома справи товпа >под’же- ґана« рускими агітаторами д магае ся заснова- ня університету, а не вміє читати. Аж ось та сама *Ґазета народова». яку так кололи мужн- цкі віча і петициї, доносить, щ > в Тернополя швець Демчук інтерпелював на передвиборчих зборах кандидата на посла д ра Дулє.мбу, як він задинляє ся на справу руского університету.
Що відповів др. Дулємба, про се »Ґаз нар.» не пише. Ми стверджуємо лише факт, що Руси
ни мають сьвідоме міщаньство.
— Морозна сторожа. Такої весни як сегорічна, вже давно не бувало. Зі всіх сторін доносять про сніги та морози в маю. Найбільша небезпе
чність грозить тим сторонам, де росте вино
град, і длятоіо там люди найбільше боронять ся від морозів. Цікаво описують нїмецкі Газети ту борбу в ночи в дня 27. на 28. цьвітня в місце
востях Лянґенльойс і Гаіндорф в долішній Ав
стрія, де від давна є сторожа від морозів, так само, як деинде сторож і від огню Около
ПІВНОЧІ! показував термометер один стенень морозу, а по 12. год. настало вже було аж 3 степені.
Тепер дав дзвінок знати, що пора аапалювати
•огні і робити дим коло виноградників. З а пів години опісля горіло вже звиш 1.000 огнів в ці
лій околици. Сама сторожа морозна з Лянґен
льойс і Гаіндорф розложила була 50 огнів. Так роблено дим аж до сходу сонця. Люди р опові
дають, що ще від 1806. р не було в тій порі так студеної ночи як отся. Окремий комітет пильнував роботи аж до 6. год. рано і тоді к а зав гасити огонь. Потім ходили люди по вин >- градниках переконати ся, чи дим що поміг і показало ся, що не було майже ніякої шкоди.
Лиш денеде дуже рідко змерз був якийсь корч.
— Злодїйска штучка. Господарева часош сь
♦Руска Рада», яка виходиіь в Чернівцях, доно
сить оттаку пригоду: Николай Свищук з Кайло
ва продав на ярмарку в Святині пару волів за 470 корон. Іде собі до дому. Аж ту перебігає єго якийсь пан і питає: що сте продали, ґаздо?
— Воли! — А звідки ви? — 3 Карлова. — А знаєте ви карлівского професора? — Знаю. — Прошу вас, каже панок, передайте професорови 10 корон і картонку, але покладіть тоті 10 ко
рон коло своїх грошин. — Николай Свищук по
клав в книжку до купи гроші, дістав ще за се 50 сот. від панка з
ідорогу, тай іде собі далі, а панок вернув ся. Ледви Николай відійшов кілька кроків, аж зачув неспокій в своїм чересї Дивить ся в черес, в книжку, де були гроші, а то нема ані тих 470 кор., що за воли взяв, ані тих 10 корон, що панок єму дав, лиш якась карточка, в котрій щось було надряпане олівцем так, що годі прочитати. Очнвидна річ що той панок Николая Свищука обікрав. А з того така наука, не заходити собі з такими панками і не вислуїувати ся їм. Як мають они передавати комусь гроші, то на то є почта, бо ось бачите:
за наше добре серце ще нас і обкрадають.
Будьмо осторожні!
— Як ширять в Америці' просьвіту, про ее пи
ше часопись »Т1іе Оиііоок». В Сполучених Дер
жавах закладають народні бібліотеки не лише для старших, але також для дороелцх дїтий.
В таких читальнях не дають лише книжок до читана, але іі управляють в читаню. До сих бі
бліотек ходить поважне число молоденьких чи
тачів охочих до науки. І так ходило до читаль
ні в ІІітсбурґу, «Сепігаї ІЛЬгагу» в 1900. році 200.000 дїтий, а що неділі мала читальня до 20.000 дїтий, що знаходили місця в просторих і вигідних комнатах. Сі комнати прибирають дуже приємно образами і цьвитучими рослинами: не- стро оправлені книжки поскладані на широких низьких столах і штеляжах так, що дітям легко вибрати, яка їм до вподоби. Окрім книжок є та
кож тижневники і місячники, котрі більше при
тягають дїтий, головно старших, нїж байки і оновіданя. Бібліотека уділяє окрім сего німу науку в істориї, географії і в природничих нау
ках: таблички в родї календаря показують що днини памятні дни, дни уродженя і смерти ве
ликих мужів і женщин. Діти, ідучи до школи, вступають радо до бібліотеки, щоби довідатц ся, якому з великих людей присьвячений день і перечитати єго біографію. В деяких бібліотеках, як прим, в Мільвоке, читає лектор два рази тижнево національні поеми, головно епічні і по
яснює їх. Там виховують дїтий вже змалку на
правдивих горожан, апелюючи до їх амбіциї і самостійності!. І так над дверми висіле згада
ної біблютеки прибита таблиця такого змісту:
♦ Ся бібліотека стоїть під оцікою хлопців і дів
чат міста Мількове». І рідко коли трафить ся ушкоджене якоїсь книжки Так діє ся в Амери
ці, а в нас як ?
— Щт значить опізненє депеші ? З Парижа доносять, що начальник одного великого банку в Берлині телеграфував до другого банку в Па
рижі!, що там мабуть прийде хтось міняти два чеки на чверть мілїона франків. Чеки ті по- фальщував в Буенос-Аірес урядник того-ж бер- линьского банку, отже начальник остерігає за- здалегід. Тимчасом депеша спізнила ся о кіль
ка мінут і гроші як-раз виплачено на ф альш и
ві чеки.
— Елєктро-маґнетична гаомата. УоззізсЬе 2 і £.
доносить, що професор фізики Біркенлянд в Християни винайшов елєктро-маґнетичну гарма
ту. Сей винахід викликав у віискових кругах незвичайне заінтересоване, бо може потягнути за собою такий переворот в мілітаризмі, як свого часу винахід стрільного пороху. Гармата є довга на 10 метрів, а куля з неї летить па 150 кільометрів. Кілько разів буде довша гар
мата, тілько разів дальше полетить куля; при
міром 20 метрова гармата буде нести на 300 клм. і т. д. Се донесене Уозз. 2 і £. подобає на байку, але нема нічого під сонцем неможливого.
Єсли така гармата можлива, то приміром війну Америки з Европою не ведено би на мори, але з суші; от хотьби з Перемишля бомбардовано би Новий Йорк.
— За мало сьвітла. Редактор виходячої в Ме- длїнґу коло Відня Газетки нїмецкої *Медлїнґский повітовий посланник», її. Ціцек, написав перед кількома д н ім и в тій ґазетцї, що в громаді Ві- пер-Найдорф під Медлїнґом є дуже зле осьві- тленє і що ніхто не дбає про людий, котрі му сять ходити по улицях па потемки. В кілька днів опісля приїхав він до Вінер Найдорф і хо тїн переконати ся, чи єго писане що помогло, а що т ) було ще ясно і ліхтарні не сьвітили ся, зайшов до гостіїнницї, перекусив там щось і ви пив, заплатив і вийшов на улицю. Там вже че
кало на него двох здоровенних мущин з Най дорф, кождий з засьвіченою великою лїхтарнею в руці, взяли єго силоміць попід боки і вивели з громади аж назад до Медлїнґа. Гам пустили єго і сказали: Мабуть буде з вас вже супроводу і осьвітленя з Вінер Найдорф аж до Медлїнґа.
Бувайте здорові, а на другий раз просимо вас знову до нас в гостину .
— Не так склалось, як гадалось. Францускі часописи доносять про цікаву подію, яка збула ся в одній з другорядних реставраций. Якийсь слухач фармациї, син богатих родичів, завязав був тїснїйші зносини з молодою панною бльон- динкою, що була помічницею в якіЙеь торговлї.
Дівчина замеш кала у слухача, що в Парижи не належить до незвичайності!. По якімсь часі п а
ничеві! нодобала ся иньша панна зі склепу, бру- нетка. Він заявив своїй бльондинцї щиро і от верто, щоби она з ним розстала ся, б< єго сер
це підбила чорноброва Галя. Бльондинка не ли
ше не налякала ся сеї вісти, але ще обіця
ла помочи агітикаревп при навязаню зносин з Галею. Она порадила фармацевтові!, аби приніс з собою дозу якого нешкідливого средства на сон, а она приведе Галю і всипле єї незамітно сей порошок до вина. Молодий загорілець приняв пропозицию дуже радо, але що стало с я ? Дотепна бльондинка, коли війшли до сепа
ратні! в реставрациї, незамітно всипала норо шок не Галі але свому б. любовникови і той в ко
роткім часі' заснув пря столі твердим сном. Але коли пробудив ся, не мав чим заплатити за на
пої, бо обі панночки забрали від него все, що мав вартнїйшого і утїкли з реставрациї. Моло
дий фармацевт так встидав ся своєї глупоти, що не сьмів навіть донести иолїциї про дізнану страту.
— водопад Нїяґари. Води уживано вже від давен давна яко средства кумунїкацийного, а менших рік і потоків до порушувана тартаків і млинів. Спадаюча вода з певної висоти ока- зує вже свою силу тим, що навіть в найтверд
і ш і ї
