Ruslan. R. 6, č. 215 (1902)

Ч. ^215. Львів, Середа дня 25 вересня (8. жовтня) 1902. Річник VI.

Передплата

на «РУСЛАНА « виносить:

в Австриї:

цїлпй рік . 20 кор.

пів року 10 кор]

чверть року . о кор.

місяць 1-70 кор.

За границею:

на цілий рік 16 рублів або 36 франків ва нів року . . 8 рублів

або 18 франків

Поодиноке число по 16 сот. «Вирвеш мп очи і душу мн ніцвеш : а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серпе і віра р у с к а < — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о ’із гол. пополуднії.

Редзкция, адміиїетрация і

експедиціія «Руслана» під ч. 1.

пл.Домбровского(Хорутцини).Екс-

педицнн м ін о ва в Аґенцйї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає

ся

лише на попереднє застережене — Реклямациї неопечагані вільні від порга.

—

Оголошенії зви­

чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена

по

ЗО с. від стрічки.

■ Повій клопіт ІІмяюім з сіоиктпми.

(Дальше).

На орґанїзацию сіоністів гляділа бай­

дужно польска суспільність, яку ся справа в першім ряді дбтикає (бож Поляки все замислюють жидів до польскої народності) і тим обезпечили собі всюди перевагу над Русинами, як ми на вступі сеї розвідки ви­

казували). Аж тепер конгрес сіоністів в Міньску зворушив польску суспільність а з дневників особливо Сга8 і Р ггесІ8ті а та кож Ргхе^іасі ирисьвятили сіонізмові! біль­

шу увагу. Онн признають, що проводирі сіоністів лише для ока,, для розбудженя жндівских мас фантастичними проектами піддержували ще програмову точку про Палестину, про еміґрацию, а тимчасом орґанізация ділае на місці, признають, що ідея сіонізму жиє і ’ розвиває ся, а в ожиданю налестиньского раю творить ся н а р о д н о - її о л ї т » ч и є с т о р о н н и ц - т в о з д у ж е б л и з ь к и м и , я с н и м и і н е б е з п е ч н и м и ц і л я м и . Се занепоко їло Поляків тим більше, бо они заманю- вади ЄН Даси тим, що вже жидівска ІНТЄЛ1- ґенция, а навіть значна частина широких верств послугує ся польскою мовою, вихо­

вала ся „а польскій культурі; а однак те­

пер п р и з н а є с я д о и н ш о ї н а р о д п о ­ с т и і ворожо відносить ся до иольс.кого народу. Давнїйше, жалує ся Сгак, коли жи­

ди з малими виїмками творили темну масу, котра на приказ кагалу ішла до виборчої урни, можна було говорити про рівнодушні елементи; сегодня можна побоювати ся, що з тих мас скристалізують ся ворожі еле­

менти, які готові кождої хвилі лучити ся з нашими противниками (читай Русинами

— Р е д .). ( газ потішає ся ще тим, що наразі Поляки мають діло з горсткою ін­

телїґенциї, але хто ручить, що та горстка не сфанатизує з окликом сіонізму цілих мас і не буде ними орудувати після вподо­

би, тим більше, що вже при ріжних наго­

дах сіоністи брутально виступали (вибори останні в Кракові і у Львові — Р е д .) против асимільованих жидів і в многих случаях мали за собою маси.

Не треба дурити ся, як деякі люди думають, каже Сгав, що сіоністів є мало.

Сіонїстичної інтелїґенциї в Галичині єсть багато, а сіонїстична ідея щораз більше обхоплює жидівскі маси. Особливо на про- вінциї богато молодих адвокатів, лікарів і т. д. належить до сіонїстичного табору, а передовсім більша половина шкільної мо- лодїжи (а мимо того шкільні справозданя

виказують їх яко Поляків — Р е д ) .

Після упадку асиміляцийного змаганя жидівска молодїж ділить ся з малими ви­

їмками на- два табори: сіоністів і социялї- стів. Але в социялїстичнім таборі, каже ('2а8, стрічає ся жидів з таким самим не- довірєм, як свого часу в таборі народнім польскім. Социялїсти бажають приєднати жндівских робітників, однак не радо гл я­

дять на жидів з інтелїґенциї, які бажають грати першу ролю. Навіть проводир відень- ских социялїстів, др. Адлєр, жид з роду,

боре ся против заливу социяльної дем окра­

т і ї жидами, побоюючись тим розбудити не­

довіро між робітничими верствами. Таким способом подібний процес, який ж идів-па­

тріотів загнав до сіонїстичного табору, спровадить там і жидів-социялїстів.

Сга8 остерігає отже- перед такою ко- роткозоростю, яка зберегає п р и х и л ь н у н е й т р а л ь н і с т ь с у п р о т и с і о н і з м у длятого, що він відтягає жидів від соцня- лїзму. На єго погляд се значить з дощу пхати ся під окай. Сгая лякає ся тим, ко­

ли би 10 проц. ідаселеня взагалі, а більш ЗО проц. мійского населеня з політичними правами опинило ся явно у ворожім табо­

рі. Ся гроза стає перед очима Сгаз у осо­

бливо тут в Галичині, де населене, як він каже, мішане і де, як ми се виказували на початку сеї розвідки, польскому елєментови в шкільництві і в політичнім та прилюд­

нім житю надано таку числову перевагу лише тим способом, що всіх майже жидів вписувано як Поляків. Длятого Сгаз ра­

дить не заманювати ся тим, що сіоністи мріють про Палестину, бо Палестина раз на все остане в обсягу фантазиї, а р е а л ь ­ ними остануть лише д о м а г а н я н а р о д - н о і о к р е м і ш н о с і и на роївкіе) хіеші.

Сгаз звертає і на се увагу, що сіоні­

сти віддалили ся і в етичнім зглядї від первісної ироґрами. Коли ще др. Носіґ ви­

ступав против лихварства, нинішні сонїсти приймають жидівску суспільність такою, я- кою оиа є, а всяку боротьбу проти тих хиб пятнують яко антисемітизм. Тепер от­

же змагають сіоністи лише до витвореня на місці, де они поселені, ж и д і в с к о- н а р о д н о г о с т о р о н и и ц т в а .

Сгаз відзиває ся отже до с а м и х ін- т е.л і ґ е н т н и х ж и д і в, які п о ч у в а- ю т ь с е б е П о л я к а м и (ще сам себе дурить,-бо ми знаємо, що н. пр. посли-жи- ди в Колі польскім мають своє окреме К о л о , окремо нараджують ся і т. д.), щ о­

би поборювали сю грозу сіонізму. Ріиш (ІезіЗегіит! Сга8 намагає ся переконати жидів, що викликуване з могили народно­

сті!, якої від 20 столітнії нема, без рідної землі і рідної мови є неможливе, і бажає звернути увагу на розвязку жидівского пи­

тана на економічнім полк. Се питане’ по­

встало длятого, бо жидів прийшло за ба­

гато. Польща всиіла засимілювати Вірмен, Татар, а жидів не змогла, бо они великою масою заняли всі позіщиї торговельні. Для­

того треба змагати до з о р г а н і з о в а н а н а в е л и к і р о з м і р и з а м о р с к о і е- м і ґ р а ц и і ж и д і в. Сіоністи освоїли жи­

дів з еміґрациєю, а доказом сего є остан­

ня конскрипция, яка мимо значної плодно- сти жидів, виказує, що жидівске населене зросло лише о половину тої зглядної ци­

фри, о яку зросло руске і иольске насе­

лене. Се показує, що самі жиди кинули ся до еміґрациї. Сему руховії треба нособля- ти, каже Сга-і, очивидно в тій цілії, щоби ослабити жидівский елемент а відтак лекше єго засимілювати. Ту методу посОблюваня еміґрациї прикладає ся так само і до ру- ского населеня, в надії, що так ослаблений руский елемент дасть ся лекше засимілю- вати.

Сгав кінчить свої просторі замітки тим що для Поляків справа сіонізму має п е р- в о р я д н е з н а ч і н є , є н е б е з п е ч н о с т ю б е з п о с е р е д н о г р і з н о ю .

(Конець буде).

З політичного поля.

В справі еміґрациї виїхав польский людо- вець пос. Стапіньскнй до Америки, де забавить в своїх аґітацийних і орґанїзацийннх цілях аж до Рождества. Задачию его старань є, як ви- сказують ся польскі дневники 1) Розслїднтн докладно услівя подорожи і вказати .подови спосіб заощ аджена коштів і прикростпй, 2) устроїти в пристанях Америки івформацийні бю- ра, в яких іміґранти одержували би вказівки, де яка і як платна є праця, 8) на зборах в ріжних місцевостях Союзних Держав старатись пере- сьвідчити про потребу повороту тих всіх емі­

грантів, які з ріжних причин не хочуть повер­

тати, помимо що мають достаточні средства на закупно господарства, 4) а тих, які там ще му­

сять остати, заохотити до ощадності! і органі­

зацій. — Завзив до повороту і закупна госпо­

дарств в старім краю, має очивидно »на цілії витвореня «валу народовеґо* у східній Галичині і стоїть в звязи з сеймовим проектом рентовнх.

осель та послїдними кольонїзацийнимп планами польскої гакати. Людовцї ріжнать ся в тім згл я­

дї від других тим, що коли тамті кричать, они дїлають.

Отворенв державної ради заиовіджено вже урядово, супротив чого всякі поголоски про не- довершенє австро-угорскої угоди, та димїсию обох кабінетів з тої причини — стають .безпред- метовими. Противно загальне панує переконане, що довершене угоди вже не підлягає найменшому сумнівовії. Однак не хибує також голосів, що др. Кербер скликує державну раду без огляду на стан справи угоди, бо є стілько важних справ до полагодженя, що державна рада і так буде мати богато до діла. ІІнші приписують отворе- нє державної ради прямому нриказовн цісаря.

Та найбільше промовляють всі дані за тим, що справа угоди стоїть корисно, бо і австршїскі референти остали в Будапешті, аби до ухвале­

не! митової тарифи приготовити виконуючі при­

писи і уняти єї в рами закона. Вправдї др. Кер­

бер не буде в можностп предложити готового проекту угоди державній раді, але зможе заяви­

ти, що ріжницї між правительствамн що-до уго­

ди вирівняні і вже приступлено до виготовлена відповідного закона. Що-до тих ріжниць, то оба правительства держать їх в строгій тайні і вся­

кі комбінациї на сю тему є безпредметові. До- перва вирівняна угода, як проект, предложений державній радї дійде до відомості! загалу.

Н О В II н к и .

— Календар. В с е р е д у : гр.-кат. Евфрознни, ЇІафнУтия; рпм.-кат. Бриґіти — В ч е т в е р : гр.- кат. Йсана Богослова; рнм.-кат, Діоннзия.

— Від Адміністрація. Просимо наших ВП. Пе­

редплатників, відновити як найскорше передпла­

ту і вирівняти залеглости, бо на кредпть рішучо не будемо посилати часописи.

— З Наукового Тов-а ім. Шевченка. Засїданє

фільольоґічної секциї буде дня 9. с. м. в четвер

2

о 6. год. вечером з таким порядкам: 1. Із сту- дий над Ксенофонгом Ф ілярета Колесси, реф. др.

Т. Мандибур. 2. Біжучі справи.

— Величаві вечерницї з танцями відбудуть ся в суботу, дня 11. жозтня с. р. в кім натах >Ру- скої Бесіди», заходом тоз. «Сокіл». В ж і сам і тенденцид товариств і взиває всіх, щ >б станули в той вечір під одним нраю рім , де в милій дружнї, достроєній щирим теплом забави, від­

живе не в одній душі бодрість і сила до народ­

ної ідеї і праці. З а б а в і буде охоча і богатд, т а к | що учасники присутні винесуть як найліпшії спомини. Буджет під зарядом Хв. Тов. »Кл:обу Русинок». Початок о год. 9. Вступ І К —

Ко.п'тет.

— Віче в Копичинцях, ск ликане на день І .с . м., не відбуло ся, б ) гуеятиньске староство заборо­

нило. — Що вільно Полякам, від того Русинам засї.

— Про хлїборобский страйк почав друк >вати кс. біскуп Теодорович ряд статий в Рггеїійдоіі-ї.

У. вступі автор виключує зі своєї розправи полі­

тичні і національні чинники, бо після єго думки они грали лише другорядну ролю в страйк їх, та і его власне становиско наказує станути єму понад тими чинниками. «Розслїджуючи позлїдні події — каже — мусить ся прийти до переко­

нана, що страйкуючий люд дїлав- передовсім під впливом социяльних чинників Социяльні чинни­

ки були коренем квестиї і справи до сеї степе­

ні!, що ті, які впливали на люд, виступали щ о­

найбільше в другім ряді з иншими причинами, доторкаючи передовсім в брошурах і промовах квестиї хліба». - На тих, після нашої думки, зо­

всім справедливо заложених основах, мають слі­

дувати дальші виводи, які не занехаємо подати в короткости нашим читачам.

— Мають руску ґімназию! Громадска рада в Яворові старала ся о засноване там ґімназиї з рускою викладною мовою і тим напитала собі біди. Нинішнє 8

іо

\

уо

роїнкіе доносить: «Громад- ску раду в Яворові різвязано, задля «ствердже­

них* там непорядків. Краєвий виділ предложив намістництву на правительственного комісари для Яворова п. Теодоровича, заступника секре­

таря краєв. виділу».

— Безличні напасти Одіеппік-а роїзк ого на рускі інститути для шкільної мо.іодїжи у Львові перейшли вже границі терпеливости, яка каже збувати мовчанкою погорди такі низькі клевети.

(Мимоходом кажучи, авторами тих напастий м о­

жуть бути лише... кацапи, сердечні приятелі Р гіе п н ік -а і польскої гакати. В гіепнік доніс перед кількома місяцями, що ґр. Дзєдушицка відступила даром свою каменицю при ул. (Сави) Курковій на дівочий інститут Руского Тов-а педа­

гогічного — розумівсь, в тім намірі, аби ґр. Д зє­

душицка під напором опінїї польскої сусіїільно- сги прогнала інститут зі своєї каменицї. В тій справі находимо тепер (!) спростоване в черно- вецкій «Буковині», яка пише: «Неправдою є, що ґр. Дзєдушицка відступила на поміщене сего ін­

ститути знану реальність безплатно, лише за оплату податків. Реальність сю (не 36 — а 16, почасти дуже вогких убікаций) відступила ґр.

Дзєдушицка товариству за чинш в сумі 610 К

і за оплату податків. Відступила — бо по сп ер­

ти мужа маєток і заряд маєтком розділено і перенесено зі Львова, а реальність, в котрій сей заряд містив ся, стала вільною. Будинок сей покритий ґонтами, отже роблячи Контракт на 5 літ, наразилось щ : 'в додатку руске товариств) на се, що уряд будівничий міста Л ьвові може зажадати або збуреяя сего старого будинку, або наю ж иги на товариство тягар — покрити єго дахівками. Не досить того. Товариство вложило в адонтацию сеї запущеної реальяости 1609 К, що б ую не ли н ризиком, але й великою кори­

с т ю для реїльностл, чи гам для властительки.

Адоптациї укладав, замовляв і годив п. Волод.

ІНухевич, гроні виилічувів її. О. Танчаковский

— можуть се п ісьвідчити». — В виду такого дійсного стану справи, інститут остає ще й до нині в згаданій каменицн. Та се не перешкоди­

ло тій польско-кацапскій кумпанії пустити дру гу денунцияцию на руску ґімназияльну мо- лодїж, буцім то она ходить вечерами по­

під дівочий інститут і висьпівує серенади так, що аж в польских ухах лящить. Ся денунция- ция є о етільдо правдива, що кацапскі щенята з «институтов» і зпоза «институтов», вертаючи з нічних прогульок, дають волю своїй «широкій русекій» натурі, заходять аж туди на Куркову і там без всякого людского сорому вигукують перед дівочим інститутом свої лайдацкі ііісонь- ки. Але на се найшла би ся рада, якби на цілій Курковій улици стояв бодай один полїциянт. — Найновійша напасть зі стор ній польско кацап- скої кумпанії стрітила ґімназиястів з бурси Ру­

ского Тов-а педаґ. при ул. ВірменьсКій. Іменно Б х іе їт ік поквапно нереймив дон >с,

щ о

учеііики в згаданій бурсі перекручують якусь там патріо­

тичну пісню і сьпівають єї такими словами: «О чесьць вам панове, полякі, бацярже, лайдакі».

З сеї нагоди О гіеппік так загнав ся в своїх менторско-денунцияцийних замітках на адоесу учеників що до їх браку культури і гайдама­

цтва, що на ліпші назви, як в згаданій пара­

ф разі, їх автор не заслугує.

Бо скілько правди на сих донесених, дока­

зує спростоване заряду Бурси, надіслане до польских часописий: «В інтересі правди прошу о ласкаве спростоване нотатки, дотично рускої бурси педагогічного Товариства о сгількд, що ученики вправдї сьпівали на нуту «Ґри наруд до бою» якусь пісчю, в якій од іак нема зовсім наведених в нотатці слів і яка ані одним сло­

вом не відносить ся до Поляків. Ся пісня була звернена проти кацапів, а спричинив єї відбу­

ваючий ся як-раз з'їзд москвофільскої молодїжи.

Хиба через незнане руского язика автор тої нотатки міг слова сеї пісни так фальшиво зро­

зуміти. Рівнож неправдивим є тверджене корес­

пондента, що ученики по цілих днях сьпівають, бо проби сьпіву відб/ваю гь ся лише раз на тиждень і то в присутносги заряду, а згадану пісню сьпівали виїмково, коли заряд на хвилю видалив ся з дому і за се строго наказано у- чеників».

— Про Ярослава Челяньского капельмайстра Львівскої Фільгармонїї так пише один з львів - ских рецензентів: «Цілу обильну програму сим­

фонічного концерту діріґував Челяньекий з па- мяти. Щоби се оцінити, належить взяти під ува­

гу, щ ) він вдоволяє ся в діріґованю маркоза- нєм гол івних ли не начерків твору і увагою над цїлісгию. але немов різьбить кождий такт і кожду часть такту; жадна нота не висмикне ся з під єго уваги, ж адні відтїнь в напнятю чи в темпі — супр іти чого належить подивляти нарівно єго величезну намить, як і невтомиму витриманість, яку можна витолкувати єдино з а ­ палом, що єго оживлює. Мимоходом кажучи, п.

Челяньекий є також всесторонним як віртуоз;

як сьвітло акомпанїює н і фортепянї, ми вже переконали ся на попередних концертах, а м а ­ буть в часі виступів визначних заграничних ді- ріґентів п. Челяньекий буде грати в орхестрі при перших скрипках. А члени орхестри ’ опо­

відають, що к їли єще не було гарфіста, а під­

час проб треба було грати на гарфі, п. Челянь- ский заграв сьвітло і на тім інстументї. Яким він є ентузияс'том для музики, виходить з того, як то також оповідають єго близші знакомі, що будучи в день цілий час занятпй пробами і не маючи зовсім вільного часу, встає нераз в ночн і грає на фортепянї цілими годинами — Сей величезний запал, що іде в парі з такими визначними спосібностями. видасть без сумніву в Фі іьгармонїї найкрасші овочі. Ціла атмосфера під впливом такої артистичної індинідуальности стає иншою, кождий в своїм обсягу стремить до того, аби дорівняти вимогам діріґента, який будить подив і запал. Справді можемо собі по- ж елати такого геніального капельмайстра ар ти ­ ста».—І^нодумати. що такого чоловіка ще недав­

ня тому низька злоба і зависть, иідцькувавши польский шовінізм, прогнала була зі Львова, а та сама ираса трактувала єго рег сапаіііе! Се правдива компромітация сего «духа народовеґо», який тепер вибуяв в Галичині, як той, всяку культурну ростину приглушуючий хабаз...

— Нова детравдацня у Львові. На зелїзничім двірци Львів-Підзамче було двох касиєрів. Один з них називав ся Ю зеф Тржцїньскі і зачисляв ся до з. зв. «золотої молодїжи», хотяй мав всеї плітні 2.300 К річно. Тржцїньский мав якусь уд ржанку, але се не шкодило єму водити ся з иншими дівчатами, програвав в карти, а на всі видатки черцав пригорщами з каси, розу­

мівсь, о скілько на такій малій стациї як Під- замче можна було зачерпнути. Онодї Тржцїнь­

ский доніс начальниковії стациї, що не прийде до бюра, бо легко занедужав. Начальник не пі­

дозрівав‘нічого злого, але коли «недужий» не являв ся. начальник вислав лікаря до дому Тржцїньского, але сей не застав єго вже дома.

Се дало причину до переведеня шконтра в єго касі. Викрито брак лише понад 6.600 К Ку­

ди поїхав дефравдант — не знати. Може до Мо­

нако, де перед кількома літами удало ся єму виграти кільканацять тисячів злр.!

— Консерватором історичних памятників в політичних округах: Бібрка, Долина, Дрогобич, Калуш, Рогатин, Рудки, Самбір, Станиславів, Старий-Самбір, Стрий, Турка і Ж идачів імено­

ваний др. Фридрих Папе, кустос унїверс. бібліо­

теки у Львові.

Др. Ярослав Окуневский.

Із Занзібару.

На селі

Перед хатою засіли ми до вечері. Всякі паки та дошки служили нам замість крісел та столів, а пальці за вилки. Але ніколи в житю не смакувала нам вечеря так як тоді. Наш провіянт злучив ся з провіянтом місіонарів, при чім показало ся, що й пан-отцї африканьскі ро­

зуміють ся на добрім трунку, бо з своєї пивниці видобули они неодну фляш ку С ііаіеаи-Ьаіііе та реньского. Слово по слову, про значінє місий, про се та про те, і ми стали приятелями. Не дивно, в Африці всі «мсунгу*. які би не були їх політичні та національні пересьвідченя, чують спільність своїх інтересів і лучать ся разом по­

серед чорного моря неґрів. І вийшла в нашім товаристві така навіть кумедия, що один Англи- чанин та нїмецкпй місіонар не могли инакше між собою порозумітись, як на суагельскій мові.

Бесідували між собою тим муриньским диялє- ктом, хоч уже давно були знакомі і приятелі.

А на селі тимчасом крик та гамір.

Наші неґри, хоч як помучені дорогою та терхами, прилучились до сьвятковаця. Бубен за ­ ревів. Чарка «тембо» — пальмової горівки — почала кружляти. Пішли воєнні думи та пісні хрипливими голосами, а потім танець воєнний Ж інки та діти прикучнувши на пяти, зробили круг на майдані. Бубен та труби та роги озва­

лись страшенно дикими голосами. Два вояки,

прикрашені воєнними признаками, струсевими перами та шкірами з малп, виступили против себе з короткими шаблями, радше ножами, та з щитами. їх скоки, їх крики, їх дикі замахи та ще дикш а оборона — все те робило при блідім сьвітлї місяця та розложеної ватри вражінє де­

монічне. Потім пішли по черзі борба спісами та луками та стрілами. Чорні поети почали при звуці »нзе-нзес висьпівувати думи на похвалу вождови та на посьміх Массаям. Опісля пішли дальші пісні та крики. Ж іноцтво вмішало ся...

Огонь ористрастий розпалахкотїв... Чарка кру­

ж ляла все скорше та скорше... Закінчило ся все загальною орґією.

На другий день пішли ми по селу.

— «Ямбу!» — «ямбу сана!» — «ямбу ка- малюлю!» (на здоровя! — на велике здоровя! — на здоровя як перла!) ©звали ся привіти зі всіх сторін на зустріч місіонарови, що нам служив за провідника та товмача.

Поза терновим частоколом, що служив Ва- камбам за вал та оборону против ворогів-Мас- саїв, стояли недалеко одна від одної стіжковаті хатчини. Хати не більші як копиця сіна у нас в горах, або як круглі курники на долах, та й таку саму мають форму. Всі ті салаші будовані з листя пальмового та з шувару. По середині хати камінь, на котрім горить полумя, два три горшки, один або два кошики, постіль т. є. ж м е­

ня соломи у куті — от і увесь прилад в хаті.

Кожда хатчина належить до жінки. Мущини, живучи в многоженьстві, не потребують журити ся, де їм приклонити голову.

Мущини і жінки ходять наго — тілько на велике сьвято або виходячи у місто, задягають они род плахти наоколо бедер. Але без лука та

затроєних стріл не вийде мущина ніколи поза межі свого села. Місіонар Гофман показував нам шкіру з льва, котрого убив з лука стрілою один із Вакамбів. коли одної ночи напав лев на село, щоби поживитись худобиною з бідної та худої череди Вакамбів. Неґр вцілив льва в саме око, лев побіг яких 100 до 200 крокіз і уиав неживий. Таку сильну отрую мають Вакамби в своїх стрілах.

Хоч Вакамби ходять звичайно наго, то на­

гота їх не робить вражіня наготи. Они носять свою наготу так сьміло та запз £епе, якби були одягнені в шовки та адамашки і сама вже їх оксамітна чорна шкіра робить на Европейця вражінє одежі.

Проживши у місіонарів ще цілий день та винищивши на добре їх курник та пивницю, удались ми з вечера на спочинок, бо перед на­

ми стояла велика дорога і ми постановили були ранним холодом вирушити з поворотом.

По півночи пробудив нас із сну дикий звук рогів та сковіт псів. Що се? Хтось крикнув:

— Се Массаї напали на село!

Всі зірвали ся з постелі та з просоня хва­

тнули за манлїхера.

Тількож алярм показав ся непотрібним. Се була передня сторожа із каравани Американця СЬашІІег-а, котрий не знаючи, де подіти свою хандру та величезні гроші, пішов у глуб Афри­

ки стріляти льви, тиґри та слоні.

Незадовго прибув сам Мг. Чендлєр. Ми

прилучились до него і рушили з поворотом до

Момбази

— Іменована Краєва шкільна рада іменувала Семена Гуменюка заступником учителя в рускій ґімназиї в Перемишля.

Мінїстер прзсьвіти іменував чієнам и в екза- мінацийній комісиї для учителів народних і ви- дїлових шкіл у Львові: директором комісиї Ю- лїяна Зубчевского, директора жін. учительскої семинариї у Львові; заступником директора: др.

Теофіля Цєсельского, проф. львівского універси­

тету, Антона Стефановича, проф. реальної шко­

ли, кс. Вал. Волча, дир. муж. семинариї учит. у Львові, Юлїяна Фонфару, окружн. інспектора шкільного, Франц. Говорча, окр. інспектора шк.

і ІІосифа Шафрана, проф. V Гімн. уЛьвові; чле­

нами комісиї екзам ін.: д-ра Пляцнда Дзївіньско- го, проф. полїтех., Василя Білецкого, проф. акад.

гімн., Иосифа Чарнецкого, проф. IV гімн., д-ра Ілию Кокорудза, проф. академ. ґімн., Франц.

Конарского, проф. V ґімн., д-ра Івана К >пача, проф . І ґімн., Генр. Ломницкого, проф. IV.ґімн.

д-ра Иосифа Лїмбаха, проф. ґімн. Франц Иоси­

фа, Стан. Маерского, Ром. Москву, проф. V ґім.;

Іл. Огоновского, Петра Огоновского і д-ра Мих.

Пачовского, проф. акад. ґім.; д-ра Ем. Савицкого професора академічної ґімназиї Михайла Сива- ка, професора IV. ґімназиї, др. Войтїха Ціппера професора II. ґімн., др. Евг. Пясецкого учителя ґімнастики IV’. ґім н , Омел. Б е р іга р іа, Е ім у н д і Гжембского, Мих. Лїтиньского, Володимира ІПу- хевича, Влад. Збєжховского, професорів реаль­

ної школи, Валєрияна Крицїньского і Е іварда Пєтша, професорів промислової .школи, Івана Плїшевского учителя Академії торгов., др. Воло­

димира Коцовского, Едварда Павловского, Вас.

Тисовского дїйсн. учител. сем. учит. муж.; Га- дея Копистиньского, д-ра Кароля Ніттманна дїйсн. учит. сем. учит. жін.; Людм. Новицкуучит.

сем. учит. жін., Казим. Брухнальского інспекто­

ра шкільи., д-ра Валєрияна Сербеньского доцен­

та гіґієни і соматольоґії сем. учит. ж ін , Івана Лїґензу директора вид. школи муж. ім. Міцке- вича, Вшк. Льонґхампс директорку вид. школи жін. їм. св. Анни, Марию Скшиньску директорку вид. школи жін. ім. Елисавети.

— Перенесена. Намістник переніс санітарного концепіста д-ра Каз. Мєрошевского зі Львова до Кракова, а санїт. асистентів: д-ра Людв Собє- щаньского з Дрогобича до Калуша і д-ра Стан.

Качиньского з Кракова до Снятина.

— Про ново відкриті рукописи св. Письма до­

носять анґлїйскі часописи ось що: В Дамаску (Азия) удержував ся від давна переказ, що в пивницях мечетів Ямі і Кебір замуровані старі рукописи, які відносять ся до перших иочатків християньства. По довгих заходах одержано дозвіл турецкого султана отворити пивницю, я- ка через кілька сот лїт була замкнена і яку бережено сильно. Однак перед тим запевнили знатоки султана, що там нема річей, які би від­

носили ся до ісламізму. Найдені там рукописи перевезено до Царгорода, де стверджено значне число уривків з св. Письма старого і нового Завіта в сирийскій мові разом з відривками Пентатевха в самаританьскім диялєктї, переклад 78 псаль­

му на арабску мову, писаний грецкими буква- Невільництво та будучність Африки.

Хто не читав «Хати дядька Томи», того пречудного твору панї Бічер Стоу (Веес1аег-8іо- м/е), в котрім так живо представлена незавидна доля та житє-буте невільників в нлянтажах аме- риканьских? Чия душа не обурилась на той не­

гідний спосіб, яким трактовано істоту лю дску?

Кому знов з новійших часів не звісна аґі- тация кардинала Лявіжері (Ьауі^егіе) проти не­

вільництва? Єго горяче слово зворушило уми та серця в Европі та Америці'. Папа видав енци кліку против невільництва. Цивілізовані держ а­

ви, а на їх чолі Англичани та Німці, виконують в практиці топ принцип, спиняючи торговлю не­

вільниками на побережу африканьскім. Що сї обі держави не роблять сего з чистої гуманно- сти, як то голосить ся в ґазетах нїмецких та анґлїйских, але в добре понятім своїм інтересі, іменно, щоби знищити силу Арабів та обернути в дальшій будучности робучу силу неґрів в свою користь — се річ друга.

В Африці під панованєм арабским не до­

ходило невільництво ніколи до тої жостокости, якою оно проявило ся в Америці в руках Евро- пейцїв. В тім зглядї перевисшили европейско- американьскі ученикн своїх арабских учителів.

В Африці не має навіть то слово «невільник»

в собі щось погірдливого. При стрічн з своїм зверхником або навіть приятелем називає себе Араб в цьвітистій орієнтальній бесіді — «не­

вільником

Невільництво — се одинокі в Африці від­

носини між хлібодавцем а робітником. Оно най­

ліпше дасть ся порівняти з нашою панщиною.

Правда, що при транспорті невільників ді­

ють ся жостокости. Алеж невільники — то зви-

ми, становить неоцї ієн їй матерняя до раз- слїдів арабскої м>ви п е р зі Магомедом. Д альш і в там 7-І сторін незяаяіго дося коменгаря в старо-сирийскій мові. 52 сторін псальмів і 11 сторін Пентатевха, писаних грецкими буквами, походять з XII столїтя. На приказ султана видано всі ті рукописи нїмецкому амбаїадоро- ви, баронові! Марніалльови, котрий відіслав їх

до. Берлина. ’І

— Лєкцийна комісля завязала ся в тоз. «Січ»

у Львові (Ринок 10) і поручає нашій П. Т. Пу- блицї здібних інструкторів і к ірепетиторів. Інте- ресовані можуть зголошувати ся письменно або лично (між 12—2. год. поиол.). На листову від­

повідь належить долучити марку на 10 сот.

— Поруччик гузарів кн. Франц Йозиф Браґан- ца. знаний з немилої пригоди в Льондонї підчас коронациї короля Едварда, виступив «на власне баканє» з австро-угорскої армії.

- Не жаль так жінки як гроший. Антонови Ку- шнїрюкови, замешкалому при ул. Міхнацкого, втекла онодї жінка Наталія літ 28. Кушнїрюкови не так жаль жінки, як тих гроший, котрі она забрала з собою, а іменно дві кннжочки гал.

каси ощадности, на 2014 К. Гроші виймила она з каси і пішла в сьвіт. Невірна Наталка очиви- дно гадала, що «твоє, то і моє», але полїция тої гадки, що лиш тоді, коли чоловік і жінка жиють разом, і длятого розписала за Наталкою гончі листи, в кілька сторін.

— Вискочив з поїзду. Селянин Гаврило Мужик з двома другими їхав оНодї поїздом, що ішов з Підволочиск до Львова. Всі три селячи мали висісти в Куткорі, але спостерегли ся аж в ча­

сі, коли поїзд вже минув стацию, і тодї пустили ся до дверий ваґона та хотіли вискакувати. Двох з них подорожні задержали, а Мужик таки в и ­ скочив, а іе так якось щасливо, що нічого ему не стало ся. На крик подорожних задержано по­

їзд о кілька кільометрів дальше від місця, де то стало стало ся і дано знати до Куткоря, а там показало ся, що Мужик лиш легко на лици покалічив ся.

— Тайні Фабрики табаки відкрили ц юві уря­

дники в Новім Норку і ск онфіскували 100 ти- сячів фунтів сеї поживи для носа, вартости 25.000 долярів. Сімох жядиків, властителів ф а ­ брик, увязнено.

— Зьвірского злочину довершено близь Не- вейґо, в Мічіґенї на фармі зв. Атія. При моло- ченю збіжа паровою молотїльнею 13-лїтний хло- пець-помічних від розвязуваня снопів скалічив в руку якогось Крейсона, котрий пускав снопи до машини. Ся необережність так розлютила Крейсона, що зловив хлопчину за ноги і кинув між триби молотїльнї, де потерло єго на кусні.

Инші робітники, котрі були сьвідками злочину, заволїкли тоді злочинця під найблизше дерево і повісили. Власти зарядили доходженє в тій справі і арештували всіх робітників.

— Всесьвітчий конкурс звцерів відбуде ся в Липску в червня 1903. р. Оригінал до зложеня на скорість буде написаний у францускій мові.

Будуть також оригінали писані і у всіх евро- чайно полоненики воєнні. Чорні королики мають між собою вічні крамоли та межиусобицї. Що з полонениками не обходять ся ласкаво, на се найшло би ся богато примірів з воєн та окупа­

ний европейских, навіть із послїдних літ.

Воєнних полонеників продають агентам, а аґенти арабским хліборобам. Араби стережуть своїх невільників — сеж їх інвентар, їх добро — і карають строго всякі утечі та перебіги. Але хто не пригадає собі тут тих паньских суплїк до уряду перед 1848-им роком в Австриї, а пе­

ред 1860 ими роками в Росиї та на Україні про побіг такого-то мужика Івана та про покаране єго? Неґри — инша раса від Арабів і безперечно низша раса — а ми-ж всї Европейцї приналежні до одної і тої самої кавказкої раси! А Помимо того кілько то сліз пролилось в сальонах евро- нейских Арабів, коли многонадїйні сини та іде­

альні панночки читали уступи із «Хати дядька Томи» ?

У тутешних Арабів уважає ся за нечесть, коли від кого утікають невільники. Се безпе­

речно, що у панів арабских живуть невільники ліпше та головно безпечнїйше, як у своїй земли рідній, при пануючім в осередку Африки кочо- вництві, при вічних війнах та елементарних не- взгодинах і се безпечно, що небогато — може й ні один із неґрів, що живуть тепер невільни­

ками в Занзібарі та головнїйших містах конти­

ненту, не захотіли би вертати в свою вітчину.

Ні разу не бачив я нелюдского обходу з негра­

ми — і о тім запевнювали мене всї Европейцї,- живучі довший час в Африці, що Ар іби в об ходї з неґрами справедливі і навіть гуманні.

(Дальше буде).

иеиских мовах до конкурсу на правильність при складаню, при захованю правописи. Нагороди будуть виплачувати ся готівкою.

— Пан Кон і панї Маєр. В Б ірлан ї є велика фірма кон}ізкдияні: «Маєр і Герц». Отже жінка пана М ієра, о юба, котрій вже минуло 45 літ, в ге к іа о юдї з аґентом згаданої фірми, паном Коном, мущяною літ ЗО. З а іюблена «дібрана»

пара щ езла без сліду. Поки-що ще не знати, кілько взяла на дорогу.

— Ц к. Дирекция зелїзни іь державних у Львові оповіщуе:

Північно-нїмецкий рух товаровий з Галичи­

ною і Буковиною 3 днем 1. жозтня 1902 вхо­

дить в жяте додаток VIII до II части, зниіики 2 тарифи.

Північно нїмецкий рух товаровий з Галичи- - ною і Буковиною. З днем 1. жовтня 1902 вхо­

дять в жите додаток VIII до II части зшитки З тарифи.

Дня 15. веревня с. р. створено в окрузі ц. к. Дирекциї зелїзниць державних в Інсбруку, вузкоторову зелїзницю льокальну Бреґенц-Беззв зі стациями Бреґенц, Кеннельбах, Дорен, Лянґе- неґ, Лінбенав, Еґ, Андельсбух, Шварценберґ, Бе- зав і перестанками Бреґенц зе і. льок., Ріден, Лянґенбух, Оберляяґенеґ і Райте, для примодного ужитку. Наведенісгациї уряджено для загального руху, а перестанки тілько для руху особового і иакункового. Л адівні По.мернґрабен служить тілько для товарів в цїловозових наборах.

— Дрібні вісти. В Надвірні ширить ся черевний тиф. Доси занедужало 40 осіб, а кілька з них померло. — В Болшівцях лютує віспа і тиф.

— Переписна Редакциї. П. Іван Брик зволить подати нам свою точну адресу.

— Гумористичний кутик.

— Сучасний стиль. «Мачя почула в собі неча- ягіно непобориму охоту до наук і почала мріти про сгепень доктора. Одним словом — в єї д і­

вочій душі пробудив ся мущ ина..«

Наука, штука, література.

— В Люблянї розпочав ся вже оперовий се­

зон оперою Р. Ваґнера У еспу т о г п а г (Цег Иіе- депДе Ноііапгівг). Партию Даляндового керманича сьпівав наш зем ляк п. Гаєк з добрим усьпіхом, а ловця Еріка Львовянин п. Туряньский, про я- кого висказуе ся критика, що перша трема 8вязала єго гру і не дала розвинутись засобам симпатичного впрочім голосу.

З Дьвівскої Фільгармонїї. В четвер, дня 9 жовтня шестий великий симфонічний концерт при співучасти Олександра Бонні, першого те ­ нора опери «Зе 1а 8са1а« в Медіолянї. Програма:

1. Бізе. Увертура з опери «Ц іатіїек», відограє орхестра. 2. Донізетті. Ария з оиери «Любовний наниток», відсьпіває в супроводі орхестри Оле- ксандер Бонні. 3. Чайковский. «Пісня без слів», виконає смичкова орхестра (квінтет). — II. 1.

Шуберт. Два антракти до драми «Козамунда», відограє орхестра. 2. Понкіеллї. Роман з опери

«Оіосопсіа», відсьпіває в супроводі орхестри Ол.

Бонні. - III. 1. Фібіх. Симфонічна поема. «Вече- ром», відограє орхестра. 2. Фльотов. Ария з оие­

ри «Марта», відсьпіває в супроводі орхестри Ол.

Бонні.

В суботу, дня 11. жовтня «семий великий симфонічний концерт».

Дирекция Фільгармонїї упрашає, щоби осо­

би, які замовили білети на четверговий концерт, вволили їх викупити до вторника вечером, бо в противнім разі продасть ся їх.

— Новий тижчевник. «Діло»

^{ДОНОСИТЬ, ЩО II.}

Михайло Петрицкий з днем 14. н. ст. жовтня с.

р. починає видавати політичний тижневник з напрямом національно-демократичним п. з. «Гай­

дамаки «.

Т е л е г р а м и .

Відень, 7. жовтня. Президент міністрів Сель прибув ту вчера вечером в товаристві мінїстер - яльного секретаря і буде нині на авдиєнциї у цісаря, щоби зложити звіт з ходу угодових пере . справ.

Брукселя, 7. жовтня. З балькона готелю , в якім мешкають бурскі Генерали, виголосив Девет промову. Заявив, що Бури прибули до Европи не длятого, щоби ' ту шукати помочи в цїли відзисканя независимости, але, щоби ш ука­

ти помочи для покрити шкід та страт, які вони понесли в наслідок війни.

Париж, 7. жовтня. Губернатор Мартинїки телеграфує, що вулькан Мон Пеле викидає все

«ще дим і чути підземний гук.