Ч. 26. Львів, Пятниця, дня і (14.) лютого 1902. Річник VI.
Передплата
■а «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цїлий рік . . . . 20 кор.
на пів року . . . . 10 кор на чверть року . . . 5 кор.
на місяць . . . . Г70 кор.
За границею:
ва цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодивоке число по 16 сот.
«Нирнеш ми очи і душу ми вириєш: а нє возьмсш мнлостп і віри не возьмеш, бо рускє ми серпе і віра руска « — 3 Р у с л а л о в п х псальмів М. ІПашкевича
Виходить у Львові що
дня крім неділь і руских сьвят о о’І2 год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция »Руслана« під ч.
1.пл.Домбровского(Хорунщини),Екс-
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошенії зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по
З І ' С .
від СТР'ЧКІІ.
Русь ж де ВІД СВОЇХ СИНІВ ДІЛ.
(+) В сьвітлих добах нашого культур
ного розвитку ставали звичайно на чолі умового руху люди ширших
ПОГЛЯДІВі глибокої науки, яку здобули собі по біль
шій части поза границями краю, в куль
турних огнищах західної Европи, — у них було »не тілько сьвіта, що в вікні*. Тимто і в найновійших часах бачимо, що одини
ці рускої молодїжи змагають до того, що
би собі у визначних огнищах культурних Европи здобути ширшу осьвіту. Однак при відомім в вашій суспільносте загальнім убожестві, се буває можливим лише оди
ницям, загал рускої молодїжи приневоле
ний був обмежати ся осьвітою, зачерпне- ною лише в краю.
Судило ся одначе так, що руска ака
демічна молодїж поневільно полишила край і пішла глядіти дальшої осьвіти на инь- ших, визначних австрийских університетах, в Кракові, Відні і в Празі, а руска су
спільність з небувалою доси в ніякім слу- чаю жертволюбностю складає тяжко за
працьовану кервавицю на народнім жерто
внику, щоби лигне не дати пропасти моло
дому поколінні, будуччинї народу, щоби допомогти ему осягнути в тих замітних культурних» огнищах висшу осьвіту. З тою надією, з тою цїлию складала Русь свою лепту і виражала в сьвіт своїх синів, що
би там здобували собі науку, розширюва
ли своє знане, свій сьвітогляд, щоби опі
сля принесли славу рускому імени і пока
зали перед сьвітом, що руска народність не є меншевартна, що она є так само спо- сібна до найвисшого образованя, як кожда нньша культурна народність.
Коли Русь виражала своїх синів в до
рогу, то їй певно були на тямцї слова батька у відомім вірші Руданьского, що отеє приказував свому синови, посилаючи єго на науку:
«Видиш, сину мій, І ч о л о т о б і
Як працюємо, Н е х а й з м о р щ и т ь ся, Видиш, сину мій. І х р е б е т т о б і
Як горюємо; Н е х а й с к о ч и т ь ся!
Кождий на сьвітї Ти тікай від них, На те родить ся; Як від гадини Не дивись на сьвіт, Та не жди від них Що там робить ся! Перекладини, А на ичіл поглянь: А ти в сьвіт іди
Є робучії На оглядини!
Але й трутні є Ти у сьвіт іди,
Неминучії; Милий синочку,
Так і на сьвітї Ти усе спізнай Одні риють ся, І билиночку.
Другі потом їх Тоді 3 сьвітом ти Тільки миють ся. ГІорівнаєш ся, Будь ти и р о к л я т и Й ," В добрі, розумі М и л и й с и н о ч к у Закупаєш ся, Я к п р о с т е л и ш с я 3 полем батьковим Н а р я д н и н о ч к у. Ііривитаєш ся.
І справді, наколи має бути осягнений ідеал наших культурних змагань, українь- ско-руский університет, а побіч него укра- їньско-руска академія наук, як два найвис- іні культурні огнища, то се можливе єдино невсипучою, муравлиною працею і глибо
кою наукою. Руокий нарід не може пове- лнчата ся ні маєтками, ні вельможами, ні иньшими суєтами сего сьвіта, однак одно може осягнути, щоби єіх> сьвічна верства станула на верхнім щебли просьвіти, а се єдино можна здобути наукою і все те ле
жить у власних наших силах, у власній нашій волїі __ ,
Шлях до сеї цїли трудний і тернистий, але єї осягненє приносить опісля миле вдо
волене. Сего шляху не повинна лякати ся, не повинна єі’О виминати руска академічна молодїж, якій руска суспільність допомо
гла опинити ся в осередках великих, куль- тувних огіфщ. Алеж руска молодїж по
винна тямит^ ‘їдо словами не осягнемо сеї
(ВИСОКОЇ
цїли, що сему не поможуть віча, ані резолюція, хоч би в як рішучій висло
влені формі, бо тут треба діл, а тими ді
лами є наука, яку собі здобудуть одиниці і загал академічної молодїжи. Цікаві були для рускої суспільності! перші справозда- ня в руских дневниках про се, як нашу молодїж приняли на чужих університетах, як її витали, як она знакоадцла ся з моло- дїжю иньших славяньских народів і т. д., але тепер руска суспільність рада би за свою кервавицю, зложену в поті чола по
чути, як і з яким успіхом наша молодїж користує ся богатнми столичними бібліоте
ками і музеями штуки і науки, як она трудить ся в наукових семинарах і лабо
раторних, о скілько лєкциї тамошних про
фесорів причиняють ся до поглиблена і розширена знана наших слухачів і т. и.
Доси мала нагоду руска суспільність по
чути лише слова, а тепер рада би побачи
ти діла, котрі єдино пособлять перегодом здїйсненю високого нашого культурного ідеалу.
В ІС Т І! з Америки.
Президент Рузвельт — як доносить амери- каньска «Свобода» — вже передав до конґресу рапорт комісиї каналової. Комісия одноголосно поручає купно і перекопане Панамского каналу.
— Кромі сего радив егце конгрес над проектом прав для филипиньских островів, над побільше- нєм маринарки і над справою адм. Шлея. Сена
тор Мейсон вніс резолюцию, аби конґрес подя
кував адм. Щлейови за хоробрість і спосібність, доказану чинами й битві під Сантіеф, щоби єго наділив пропамятною шпадою, а всіх моряків, котрі були під єго приказами, аби відзначив ме
далям!'. Се внесене відіслано до комісиї для справ маринарки.
Чималу сензацию викликала в конгресі ве
личезна петиция, внесена в справі Бурів. На пе
тиції! є 212 тисяч підписів.
На Ф илипинах ступили Американці один крок дальше, але на жаль і встид, в напрямі страшного варварства. Видячи, що дотеперішний спосіб веденя війни не приносить пожаданих наслідків, адм. Генерал Бель рішив завести на острові Батанґас концентрацийні табори. Очи видний поступ!.. Від тепер вже зовсім вступили Американці в сліди бурских катів Англійців.
Ж інки і діти филипиньских ворохобників бу
дуть зігнані в величезні табори, де окружені війском (подібно як сем’ї Бурів в пол. Афри
ці), мусять погибати тисячами, падати жертвою
ріжних недуг і знущаня, голоду і холоду. Дій
сно, наколиб воскресли нині давні борці за во
лю Америки, так померли би другий раз з ж а
лю і досади.
Ворохобники в Кольомбії не лиш на сухо- пути, але й на морі доскулюють зненавиджено
му президентові» Кастрови. Дня 19. січня звели онії в панамскій пристани битву з правитель- ственною фльотою і наробили єї много шкоди.
Ґеверал Альбан і 6 вояків полягли в битві, 10 вояків було ранених, а нравительственний кора
бель «Лявторо» майже зовсім знищений. Воро
хобники мали 3 кораблі уоружені в гармати Ґатлїнґа, а на однім з них були навіть скоро
стрільні пушки. Все те сьвідчить, що револю
ц і й
в Кольомбії кріпшає, а президент Кастро ма
буть н,е вспіє єї придусити.
Европа дивила ся здивованими очима на анґлїйско-нїмецкі сердечности, яких виміна на
ступила по вступленю на анГлїйский престол короля Едварда. А мала причину до такої недо- вірчивости, бо торговая і промисл та ціла ко- льон'їяльна політика сих обох держав творять для себе взаїмно когікуренцию. Відколи цісар Вільгельм сказав, що «наша будучність лежить на морю» і тудою справив свої наміри задля сьвітового значіня нїмецкої держави, обі держа
ви, мимо хвилевих взаїмних чемностий та за- певнювань, мусїли скорше чи пізнїйше в своїх забігах стрінути ся око в око як суперники на океанах сьвіта.
Тут не поможуть деклямациї про спіль
ність ґерманьскої раси, ані вишукувана цригід- них моментів з прогулих часів історичної д а в нини, тут рішає обосторонна експанзивність і реальний інтерес. І сей конфлікт виринає скор
ше, чим можна було надїяти ся. А причиною єго стали дві справи: одна на далекім Заході, друга на далекім Сході.
Збройні заворушена в Венецуелі та при- межних републиках середущої Америки мають головно національне тло борби Іспанців з Аме
риканцями. Сполучені Держави уважали себе покликаними вмішати ся в сю межиусобицю на американьскім континенті, але се дуже пішло невсмак Анґлїї і Німеччині, які також мають там свої інтереси. Отже на довірочній конфе
ренції! амбасадорів в Вешинґтонї, як донесла ІЧГогсІсІ. АПд1. 2і§., анГлїйский амбасадор мав за пропонувати, щоби звернено ся з колєктиввою нотою до правительства Сполучених Держав з протестом против вмішуваню ся до середно- американьскої війни. Тимчасом льорд Кремборн в низшій палаті анГлїйского парламенту заявив, що пропозиция до такого кроку вийшла як-раз від нїмецкого амбасадора. Нїмецкі правитель- свенпі круги, — як доносять з Берлина — ма
ють бути дуже подразнені сею заявою льорда Кремборна. Цісар Вільге.іьм є особисто сею справою дуже зіритований і удав ся вчера в тій справі до анГлїйского амбасадора і відбув довшу конференцию. Заява Кремборна виклика
ла тимбільше роздратоване, що порушила сю справу як-раз в хвилї, коли кн. Генрих ируский вибирає ся до Америки, а тим способом Анґлїя наче хотіла підорвати приязні відносини межи Сполученими Державами а Німеччиною.
Але на Сході збула ся далеко важнїйша
подія', яка стає фактом перворядної, сьвітової ваги. Телєґраф докосить з Льоидона, що анґлїй- скиіі уряд для заграяичних справ оголосив, що меж а Анґлїєю а Япанїєю станула умова, яку дня ЗО. січня с. р. підписав з рамени Япачії я- паньский посол в Лі.оядонї, барон Г аяш :. Умова складає ся із вступу і шести артикулів, в яких сказано:
Правительства обох держав, перепиті ба жапєм удерж аня на далекім Сході зіаіиз дио і загального мара, як також удержиш сш остій ности і нетикальности Китаю і Кореї, заключи ли умову на ось яких услівях:
її зажадати, що належить, в цїли збере
же пя своїх інтересів, коли би їм грозила небез
печність чи то наслїдк їм зачіпного дїланя яко
їсь иньшої держави, чи то наслідком завору
шень в Китаю і Кореї і коли би з сего для о- боїх сторін, заключаючнх умову, вийшла конеч
ність інтервенцій для оборони своїх горожан;
2) коли би одна із заключуючпх сю умову сторін замотала ся у війну з якою ииьшою дер
жавою, тоді друга сторона заховає повну ней
тральність і буде старала ся педопустити, щоби ииьші держави брали удїл в ворожій акциї, зверненій против союзника; 3) коли би яка не- будь держава прилучила ся до ворожих кроків против сего союзника, тодї друга сторона поспі
шить єму з помочию, буде з ним провадити спільно війну і спільно порозумівати ся що до заключеня мира; 4) заключаючі умову сторони зОбовязують ся, що пїодна з них без запитаня другої сторони не буде вдавати ся в окремі у
клади з иньши державами на шкоду висше о- значенпх інтересів; о) завсїгди, .кілько разів висше наведені інтереси були би наражені на небезпечність, оба правительства будуть приси
лати собі обширні і ясні комунїкати; 6) умова входить сейчас в житє і обовязує на протяг о літ. Коли би одна із звязаних умовою г.ержав замотала ся у війну, тоді, коли надійде речи- нець пояснена умови, ся умова має об.овязува- т:і і дальше доти, доки не буде закію чений
мир
Всі льопдоньскі дневники обговорюють жи
во анґльо-япаньску умову. Баііу Маіі пише, що ся умова звернена є головно против Росиї і не корисно вплине на росий :ку політику вМанджу- риї. Оаііу И
суз, обговорюючи япаньско анґлїй- ску умову, пише, щ > «сьвітла ізоляцпя» нагле перестала істнувати. Чи сей трактат означує зірване авґльо нїмецкої умови в справі Китаю, чи відвідини кн. Генриха пруского в Новім Йорку є відповіддю на сей новий ялїянс, трудно сказати: сей алїянс вказує на поважну ситуацию Т і т е з пише, що ся злука з Япанїєю нікому не
Поет чи поетка?
{Пояснене до „Пальмового г и л л я “ А. Кримського').
В послїднім томі «Л.-Н. Вістника« др. Фран- ко сповнив страшне недорозумінє в своїм огля
ді «Нашої поезиї в 1901. роцї». Читаючи єго оцінку збірки поезий А. Кримського «Пальмове гилля», я просто відчував грозу трагізму. А.
Кримський хоче бути як найіцирійший, промо
вляє ясно і виразно, вже навіть не натяками — а чим яснїйше він хоче звірити ся, тим менше єго розуміють люди, тим менше єго розуміє чо
ловік сеї міри, що др. Франко.
У мене вже була давно розпочата критика
— не критика, а пояснене до «Пальмового гил
ля», однак я рішив ся не друкувати єї. Раз то
му, що для мене взагалі осоружно писати кри
тику на твори красної літератури, а по друге, що унимав ся писати про «Нечестивеє кохання», щоби кого не соблазнити. Сего я і тепер по- боюю ся. але бачучи, що несьвідомість злого є найтяжшою соблазнию, бо доводить часом до великих конфліктів, рішив ся порушити сю квестию.
Сам д. Франко каже на вступі, що душа автора «Нечестивого кохання» «віддана горячо шуканю правди, далека від усякої тїни кокет
ства, від усякого маскованя, чутлива та при тім соромязлива мов у дгечини*. Однак дарма, що сам автор хоче зараз в «Засьпіві» вияснити чи- тателеви, з ким він має до діла, кажучи:
Я був для вас причинний і тоді, Коли, чийсь образ носячи в грудї, В нім бачив тільки те, іцо поетичне
загрожує, а особливо опирає ся на засадах, які нриня.ін для себе всі иньші держави.
— 2 —
Просимо відновити перед м а ту, бо на кредит не будемо посилати часописи.
Н о в и н к и.
- - Календар. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Трнф ніа мученика; рим.-кат. Валентин. — В с у б о т у : гр-кат. Стрітенв Господнє; рпм.-кат. Фаветина.
— Тарасове сьзято в К мінцї струн В помать 41-их роковин смертл Тараса Ш евченка уряджує філія тов. '«Просьвіти» в Камінці струмиловій в суботу дня 15. лютого 1902. народні вечернпцг в са її Ради повітової. Програма: 1) Вступне слово. 2) Шезченко-Воробкевич: «Огні горять», хор мужеский мііцаяьскпй. 3) Шумаи: «Магсіїе ІипеЬге», солі.о скрипкове в супроводі ф зрте няну. 4) О. Ечг. Купччньский: «Везїлє», хор м і
шаний міщаиьокий. 5) Ш евченко: «Послане», де- клямация. 6) О. Нїжанковский: «Гуляли», хор мужеский міща іьский. 7) Шевченко-В їхняцин:
«Помарніла н іш а доля», сольо-сьпів в супроводі фортепяну. 8) Ш евченко: «Роїрнта могила», де- клямация. 9) «Крилець», хор селяньскиї з Ланів.
10) Продукциї з скіоптіконом. —- Ціни місць:
і Крісло 1-рядне 1 К 00 с., коісло 2-рндяе 1 К,
! місце стояче для селян і міщан 25 с'>т — Д о хід призначений на добродійні цїли. — II ічагок точно о 0. год. вечером.
- Загальні збори в Самборі. Дня 15. лютого с р. відбудуть ся загальні зб о р і філії' руского Товариства педагогічного в Самборі в рускій школі вправ учительок її семинариї о 2. годині з п ілудня. На дневнім порядку: 1) Відчит п. Т.
Біленького о дальшім образованю ся учителів;
2) Лєкция віірцева п. Филипняка. 3) Внесен і членів. Просимо о численну співучасть.— Від ви
ділу філії Товариства иедаґоґі чного в Самборі.
— Чит'льня міщаньскі в Городку усгроює юш- церт в неділю дня 16. с. м. о 7 ,/2
годвечером в сали «Ресурси». Чистий дохід призначений на руских академиків. Вступ по 2, Р50 і 0 60 К.
— Товариство Жіноче і «Руака Бесіда» в Го- рзден.іі устроююгь в неділю
ДНЯ23. II. ст. лю
того 1902. в салі кісиновій вечер з танцями По
чаток о год 8. вечером. Стрій для пан. народ- ний або вечерковий. д ія панів балевчй. — Вступ на салю від особи З К. білет родинний дач чотир їх осіб 10 К. — Чистий дохід призначе
ний на «Народний Дім». З а Виділ Точірисгва:
К). Карачевска. М Окучевска. 3. Л уіавгцхии, УІ.
Козанкевич.
Прихильний голос. Лптовска часопис - «Уіе- пуЬе», що виходить в РІутоиН і, Ра в північній Америці замістила в 3. числі с. р. статго п. з.
«Русини борють ся», в котрій порів іує положе
на Литвинів з нолоя&нєм Русинів та познако млюе литовску публику з пос Одними подіями на університеті у Львові. Ці іа статя визначає ся прихил .ностию і симпатиєю д ія Русинів.
І одкидав усе,' що прозаїчне.
Не божевіле в тім! не неморальність\
Що з серця йде, то правда й ідеальність.
— д. Франко бачить лише педантизм фільолі о- Га в тім, що поет до своїх гарних строф додає ще ось який коментар:
«Антиморальність моя лежить у тім, що в ненормальнім «Нечестивім коханнї» пречистої, безгрішної душі я добачив більше ідеальної ви- сокости, нїж у звичайнім, нормальнім «Коханнї по людському».
Автор сам налякав ся своєї отвертосги і каже зараз в примітці під зьвіздкою: «Завважу, що в обох циклях віршів не має нічогісінько автобіографічного» — але дармо бчяв ся: єго виразного признаня не зрозумів. — Ба, не ди
во, бо і сам автор, здає ся, не розуміє себе. Не лише люди уважають єго «психо
патом», але і він сам себе. Не тому, що єго
і «загукали другі тою назвою», як каже д. Фран
ко, але тому, що для него окрита єго власна порода.
Ціла тайна в тім, що се не поет, а поетка.
Так, д. Кримський належить до тих людий, що
— Політехнічна молодію в Варшаїі у х и л іп а отсю резолюцпю: «Симпатизуючи з віль юдум- кнн.м рухом Русинів, що стремлять до отвореня власного університету, заявляєм ося проти утра- візациї львівского університету, яко твердині нольскої культури, здобутої власними силами».
— Безлроцентові позички для Читалень »Про- сьвіти». Сими днями нидїл краєвин подав до відомости, що на предложенє Головного Виділу Товариства «Иросьвіта» у Львові признав з фон
дів краєвих безпроцентові позички отсим Чи
тальням «Просьвіги»: 1) Читальнії «Просьвіти»
в Кнїгиніїчах (рогатиньского п івіту) позичку в квоті 600 К: 2Ї Читальнії «Просьвіти" вВовчин- ци (станиславівского пон.) позичку в квоті 500 К; 3) Читальнії «Просьвіти» в Вишатичах (пере
міг жого поз.) позичку в квоті 1.000 К, і 4) Чи
тальнії «Просьвіти» в Ж урочі (рогатиньского пов) поіичку в квоті 900 К.
— Війскоза бланка в окрузі ц. і к. команди XI.
корпусу у Львові відбуде ся сего року в отсих речннціх: Ска іат 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12. і 13.
марця. — З б ір іж 15 17, 18, 19, 20, 21. і 22.
марцч. — Тернопіль 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 1Г, 12, 14, 15, 16, 17. і 18. цьвітня — Теребочля 3, 4, 5. 6, 7, 8, 10, (1, 12 і 13. марця. — Косів 10,
11, 12, 14, 15, 16. 17. і 18. цьвітня. — Ж іб є 21.
і 22. цьвітня. — Кіломия 10. 11, 12, ІЗ, 14, 15 17. 13, 19, 20, 2:. і 22 марця. — Снятйн 2,3. 4, 5, 8, 9, 10, 11. і 12. цьвітня. — Печенїжнч 14, 15,
16. і 17. цьв т ія. — Сокаль 3, 4, 5, 6, 7, 8, Ю, 11, 12, 13, 14. і 15. марця — Мости великі 17, 18, 19. і 20. марця. — Ж овква 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11. і 12 цьвітня. - Львів (місто) 3, 4. 5, 6, 7. 8, 10, II, 12, ІЗ, 14, 15. і 17. марцч. — Львів (п о віт) 18, 19, 20, 21. і 22. марцч і 2, 3, 4. 5,.8. 9,
10. і II. цьвітня. — Глинянії 3, 4, 5. і 6. марця.
— Переміни інші 7, 8, 10, II і 12. марцч. — Бібрка ІЗ, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21. і 22. марцч.
— Рогатин 3, 4, 5, 8, 9. і 10. цьвітня. — Бур
штин 11, 12, 14. 15, 16. і 17. цьвітня. — Підгай- цї 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, ІЗ. 14. марця. — Бережани 17, 18, 19, 20, 21. і 22. марц і і 2, 3, 4, 5 і 7. цьвітня — Обертнн 3, 4, 5. і 6. мірця.
— Городенка 8, Ю, 1 1, 12, 13, 14 і 15. м ірцч.
— Станиславів 17, 18, 19, 2 *, 21, 22. і 24. мар ця. — Галич 3, 4, 5, 8 і 9. цьвітня. — Н адир на 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18. і 19. цьвітня. — Тов
мач 3, 4, 5, .6, 7, 8,’ Ю, 11, 12, ІЗ, 14. і 15. мао- ця. - Богороічани І 18, 19, 20, 21. і 22. мар
цч — Золонін 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, ІЗ, 14.
і 15. марцч. — Зб ірів 17, 18, 19, 20, 21. і 22.
марця. — Бр іди 2, 3, 4, 5, 8. 9, 10, 11. 12. 14.
15. і 16. цьвітня. — Залізці 17, 18, 19, 21. і 22.
цьвітня. — Камінкіа струм. 3. 4, 5, 6, 7, 8, 10, ї ї , 12, 13, 14, 15. і 17. марця. — Гусятин 4, 5, 6, 7. і 8. марця. Коничинці 10, 11, 12, ІЗ, 14.
і 15. марця. - Залїщики 17, 18. 19, 20. і 21.
марця. — Товсте 2, 3, 4. і 5. цьвітня. — Борщів 8, 9, Ю, 11, 12, 14, 15. і 16. цьвітня. - Мільни- і ця 17, 18, Ю, 21. і 22. цьвітня. — Бунач 3. 4, 5, іб, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18 'і 19 марця.
— Чортків 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10. і 11. цьвітня.
— Вісти з Буковини. Загальні зб чви товар.
«К руж ж українькких дівчат» в Чернівцях • ід- були ся дня 9. с. м. Збори відкрила п. Ольга
ною а мушиною, а другі уважають се психопа
тичним проявом*). Законодавство рішає спра
ву в спосіб іґнорантннй та грубий, ба навіть жостокий. признаючи всякі сексуальні збоченя кримінальним злочином.
В старину розділ полів не був, здає ся, та
ким відрубним, як в новочасній добі**). Богато причиняла ся до сего обставина, що мущини і женіцинії менше ріжнили ся в одїжи. Оба поли носили довгу фалдисту одіж, і довге волосе, так іцо молодців тяжко було навіть відріжнити від дівчат. В підбігуиових околицях, де всі туболь- цї. так мущини, як і женщини убирають ся в мужеску одіж, зшиту з кожухів, ще і тепер має дуже часто приходити таке замішане полів.
В пізнїйших часах виховане і одяг та відмін
ний круг занятя і спосіб житя, а вкінци мо
раль і законодавство втискали людий у той за гальний розділ на два поли так, іцо призвича
єно ся не признавати жадних виїмків з загаль
ного правила.
Але такі виїмки були і будуть по всі часи. Не всіх їх можна уважати психопатичними, анї анор
мальними, бо як-раз ся комбінация природи ви
творює одиниці часом з незвичайною красою духа в мужескім тілі мають жіночу душу.*) Наука і і тіла. В таких «мішанцях» лучить ся часто ж і- вже давно сконстатувала такі комбінациї при- ноча мягкість відчуваня з бистротою мужеско- роди. Одні ставлять знов гіпотезу істнованя тре- ---
того пола людского**), який стоїть між женщи- і _________
. *) Фаховий твір д-ра Крафт-Ебінґа (якого я не читав) вказує на таке становиско вже з
*) КаїиггесЬі осіег УегЬгесЬеп, еіпе Зіисііе зоголовка: РвусЬораІІііа вехиаіів.
іїЬег
луєіЬ
іісЬ
єЬіеЬе Ьеі Маппегп ипсі и т £ е - Вехиеііе Могаї ипи Ну^іепе,
уопиг. . іе- кеїігі,
уопДоііаппез О иигеіі. Ьегі. Ьгапкі. а. М. 1901.
**) Ціе уегкекгіе СгЄ8сЬ1есЬІ8етрГіп<1ип£ **) Зехиеііе Іггм/е^е, еіпе уег^іеіспепае ипсі сіаз сігіїїе Ое8сЬ1есЬі, л/оп КеіпЬ. О егііп^, 8іис1іе аиз сіет ОезсЬІесЬізІеЬеп йег Аііеп ипсі
Вегііп. Мосіегпеп. Ог. тесі. РегФ 8іеіп£Іе88вг, Вегііп.
з Кобиляньска, привитавши щирими словами т о
варишок, і говорила про потребу і значінє тако
го товариства для орґанїзациї україньских дів
чат на Буковині. Покликана на секретарку п-а Анєля Бабюк прочитала статути нового товари
ства. Опісля пристунлено до третої точки про
грами, вибору виділу. Головою товариства ви брали збори одноголосно п-у Ольгу Кобиляньску, заступницею голови Наталку Попович, секретар
кою Апелю Бабюк, касиєркою Евгению Пігуляк, бібліотекаркою Ольгу Надзиску, а контрольор- кою Стефапїю Федорович. При вільних внесених забрала голос н-на Наталка Попович і реферу
вала о рускім університеті, ставляючи внесене вислати па руки посла Пігуляка петицию до парламенту з ж іданєм основапя україньского університету у Львові. Се внесене ириняли при
сутні з одушевленем. Потім зайшла між зібра
ними оживлена, ширша дискусия, в котрій з а бирали голос майже всі члени оенователькн 0 6. год. вечером замкнула предсідателька збори подякою для прибутних і и-ин Кадайскої, що відступила товариству кімнату. — На збори на спіло кількан іцять привітних письм і теле
грам.
Веч ірниці в честь 0 ипа Федьковича у- строгае тов. „Міщаньскпн Хор“ в Чернівцях у неділю Ні. с. м. Вечорниці заповідають ся сьві- тло. Програмі вечерниць така: 1) Вступне слово голови тов. Власюка. 2) Блажен муж, Борт- няньский, хор мішаний. 3) Деклямация «Золотий лев», Федьковича. 4) Козак до торбана, Лаврів- ский, хор мужескнй. 5) Верховино, хор мішаний.
6) Коло г.ію- походжаю, хор мішаний. 7) Відчпт про Федьковича 8) Кровава луна, хор мужескнй.
9) Деклямация: «Живим і мертвим», Т. Шев
ченко. 10) Глубоким сном, серенада Шторха.
11) Деклямация: «Тополя», Ш евченка 12) На прю. Лисенко. хор мужескнй.
Акчд. тов. „М >лода Укрона" устроюе в су
боту, дня 22. с. м. в салі касиновій в Кіцманп вечерннцї з іаицймя. Початок точно о 8. год.
вечером. Вступ від особи 3 корон. Стрій візи- товий або народний.
В Чернівцях упокоїв ся на 9. с. м. Василь рицар де Зота. Покійник належав до засновате- лїв „Товариства рускої православної ш ляхти“ і був в нїм видїловим.
— Дв’рский баль відбув ся в неділю в цїсар- ткім бурГу в Пештї. О 8. год. прибув на салю цісар, в товаристві архикнязїв і архнкнягинь.
Цісар розмовляв з президентами міністрів д-ром Кербером і Сельом та з ііньшпми міністрами.
— Проти оосийсяої мови. »\У іск XX» дояо сить, що проти науки релігії в росийскій мові запротестувала польска молодїж в ґімназиях:
в Житомирі на Воіини, в Ш авлях на Ж муди, в Грубишойі, любліпп.скої Губернії і в Машіям- по.іп. сувальскої Губернії.— Ґімназия в Сед іьци була замкнена лише один день. Віісші шкільні класти нриказалй розпочати всі виклади з ви
їм к їм релігії.
В обораиї Бурв. В Парижи почала виходи
ти часописі., яка віяла собі за задачу будити го духа, краса та ніжність тіла з атлєпічними мускулами. Они часто занимають визначні та відвічнльпі становпска, бо з жіночим спритом і тактом уміють пізнавати людий та вести їх до своїх цілий. Виречім улекшує їм се той несьві- домпй чар, який (-кружає їх особу, осияну лагід- ностию і пїжностиіо, а якому радо підлягають мущини.
Зі старинних часів уважають ІІлятона та ким мішанцем, якого „нлятонїчна любов" мала своє жерело в сій єго половій прикметі. Так са
мо на Сократа була, здає ся, Ксантипа не без причини заздрісна на єго учеників. Богато фі- льософів і реформаторів належало до таких мі- шанцїн. а доказом сего хотьби ся обставина, що они всі немали найменшого наклону до женщин, громадили коло себе самих мущин-нроселїтів, а женщинї призначували переважно лише дуже підрядне становиско. В цілій Спартї, де мущини виховували ся і жили немов в запорозьких ко
шах, окремо від женщин, мужеска любов мала часто случати ся та ставала підставою до за- ключеня тісного, вірного до смерти побратим
ства .між товаришами. З полководців передов
сім молодий Александер Великий мав бути мі
шанцем, а таким красним, «що тіло єго сияло як сонце, а пахло незвичайним якимсь милим запахом». Грізний Неро, зі своєю красою тіла і духовими спосібностями та артистичним нахи
лом, зі своєю боязливостию і жостокостию, за- розумілостию та заздростию був лише гістерич-
НОЮ І ЗІПСУТОЮ ЖЄНЩИНОЮ
в мужескім
ТІЛІ. ІЗ більшою чи меншою слушностию уважають мішаннями Дантого, Шекспіра, Байрона, Ііете-
•фіого, які навіть в своїх ліричних поезиях, пи
шучи про женщини, мали на думці мущин.
між людьми симпатию для нещасних Бурів. Но
ва часопись зове ся «Рагіз-Ргеїогіа».
— Жертви нерозваги. Сотки туристів іц > року гине марно в альпейских вертепах, а мимо сего нові фалянГи пнуть ся по голих скелях Альп, не оглядаючи ся на ніякі небезпеченьства, на ніякі грізні пригоди. Минулий рік був найнеща- сливійший для альпейских туристів, бо в самій Швайцарпї иоглотич 119 людских жертв. Як показує статистика, ще ніколи така сила людей не погибла в швайцареких Альпах. Найбільше крови з розторощених сьмільчаків полило ся ко
ло гори Шамунї; а опісля коло вершка Матер горн. Від 18-38. р., т. є від часу коли перший раз людска нога станула на Матергорнї, згинуло в дорозі на сю гору ЗО людей.
— Заробляє — як можз. З нагоди коронациї ан- ґлїйского короля, властителі готелів раді би як найбільше заробити і гадають, що тепер най ліпша нора дерти шкіру з тих, що доуть шкіру з Бурів, отже кажуть платити собі нечувані су
ми за комнати. Якийсь Анґлїєць хотів сими днями наймити в готели «Метроноль» в Льоп- донї одну комнату і давав вже 2000 корон, але властитель готелю відмовив ему і сказав, що він винаймає комнати на цілий час торжества коронациї, а не на один день. На іих готельчи
ків задивились мабуть і деякі анґлїйскі вельмо жі. Один такий вельмож хоче продати своє бароньство за 25.000 фунтів штерлїнґів (600.060 К) і оповістив, що готов би оженити ся з бога- тою дамою, котра би хотіла бути барокового і готова була заплатити ему за то 25.000 фунтів.
Може бути і стара і погана, все одно, чи .вдо
виця, чи стара панна; найважнїйша річ в тім, щоби була на стільки богата, щоби могла сьому будучому мужови заплатити за бароньство і жити опісля як баронова. Крім того мусить бу
ти чесного характеру і не сьміє бути розвідкою.,
— Без іспиту зрілости. „Астраханьскій Ли- стокт," доносить, що цар дозволив видати уче- никови VIII кл астраханьскої ґімназиї, Л. Поио- вови, сьвідоцтво зрілости без іспиту на основі піврічних сьвідоцтв.
— „Американьске торжество". Амер. «Свобода»
пише: Невдовзі має відбути ся велике „торже
ство". Ціла банда деяких «русских» наборщиків враз з иенеильвійекими москаликами, мають вступити в союз для видаваня »Хлопск-ої(?) Га- зет-н». Редактор «Ам. Рус. ВФ.ст.» буде правдопо
дібно також на торжестві, а коли будуть хре
стити о ного з помежи себе на редактора, має бути нововибрапому редакторові! за кума, а прй обливаню водою має тримати єго на шнурі...
Редактор «Св’Ьт а» при тій нагоді має наді піти єго орденом —- барана III класи.
— Згуба на балю «Основи». Бранзолєтку. згу
блену в понеділок в «Народнім Домі» на бали, можна відобрати в „Основі", ул. Льва Сапіги ч. 19 щодня між І —І ’/г сод. в полуднє.
На
фондакадемиків редакция американь- скої „Свободи" зібрала до кінця січня 407 до
ларів 23 центи.мів (1 дол. — 4’50 К).
З новітних фільософів мав Кант належати до тої породи, людий а вже напевно Нїче. На
уки єго Заратустри „поза границями доброго і злого" могли вирости лише на такій сексуаль
ній почві, де затерли ся відвічні границі і по- нятя про поли і їх ріжпицї і завданях. Ц 'ла фі- льософія Нічого є одним гимном для звеличана мужескої індивідуальности, сильної, гнучкої, без- зглядної та самолюбної задля осягненя свого найвисшого розвого; женщнну Нїче оцінює лише як средство для заспокоєня фізіольоґічних по
треб мущини та удержаня людского роду. Так само і Толстой занимає супротив женщини див
но невиразне становиско*), яке довело єго до ідеї полового самоубійства. Досить прочитати
«Крайцерову сонату», щоби зрозуміти муки та
кої одиниці, що силує себе жити з жінкою, як з жінкою, а він може жити з нею хиба як з посестрою, бо половий змисл відтручує єго від неї.
Також з другої сторони і між женщинами є такі мужескі натури (Маппдл'еіЬег), які не ма
ють ані жіночої нїжности, ані таких уподобань та привичок, а нераз навіть перебирають ся у мужескнй стрій і десятками літ живуть між мущинами, не збуджуючи в них жадного потя
гу до себе; аж нараз якийсь нечаяний припадок зрадить їх правдивий пол. З подібних женщин рекрутують ся ряди еманципанток, ексцентри- чок, старих паннів, а також героїнь, як пр. Ор- лєаньска Іванна.
Пишу те всьо тому, що хотяй оно мені було звісне вже давнїйше, я правдоподібність сих
*) Ь. Тоїзіор йа^айпіепіа зекзиаіпе, П б т а - с гу і (1г. А іі. XV.
— Конкурси. Громада Янів к. Львова оголо
шує конкурс на посаду громадского секретаря з річною платнею 1000 К і з двома 5-лїтями по 100 К. ІІоданя можна вносити до дня 15.
марця с. р. — Виділ повітової ради в Дрогоби
чі! розписує конкурс на посаду надзирателя до
ріг з річною- платнею 1150 К і 400 К на об- їздкн. Речинець до вноіненя подань до 20. мар
ця с. р.
— Дрібні вісти. Намісник ґр. Пінїньский виїз
дить в суботу до Відня в урядових справах і поверне звідтам дня 23. с. м. — У Львові буде отворен
із початком ш ильного року нова жіно
ча ґімназия. — Студента техніки Добека, аре
штованою за напад на ґімназияльного профе
сора Яворовского, випущено зі слідчої вязницї за кавциєю. — Француским консулем у Львові іменований Поляк, Ерачм Сьвєрчевский. — Лев ґр. Толстой смертельно занедужав в Ялті на серце і легкі. — На зелїзничім шляху Борщів- Івапч пусте з причини усунена насипу здержано рух товарових поїздів, а особовий рух відбуває' ся з нересїданєм. — В Коломиї і в околици по
німіли ся підроблені 20 і 10-сотикові гроші. — В Сколім увязнеяб кількох робітників, що допу
скали сн крацежий в зелїзничих маґазинах.
— На кчижочку вкладкову Товариства взаїмн.
кредиту «Днїстерк ч 1800 на фонд запомоговий для академічної молодїжи вплинули дня 11. лю того с. р. дальші датки в сумі 156 К 43 с., а дня 12. лютого 154 К 32 с.: по день 12. лютого включно вплинуло 52 813 К 79 сот.
Посмертна ! оповістка.
Др. Іван Барусевич, лікар окружний в Мри- голодї. син о. Іляріона Барусевнча, пароха в Д е
воні, упокоїв ся по тяжкій і довгій недузі дня
1. Л Ю Т Н ’О
