Ч. 116. Львів, Субота, дня 25 мая (7. червня) 1902. Річник VI.
Передплата
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . на пі в року . . на чверть року . . на місяць
20 кор.
10 кор . 5 кор.
1*70 кор.
За границею:
иа цілий рік 16 рублів або 36 франків па пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число ІІО 16 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми в гіве ш : а н е возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске мп серпе і піра руска < — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові гцо дня крім неділь і руских сьвят О р'Іі год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедипия «Руслана» під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педицня місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише па попереднє застережене. — Реклямациї неонечатані вільні від аорта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні доиесеня по З і с. від стрічки.
Спокусники люду.
Під таким заголовком з нагоди робіт
ничих розрухів у Львові пише «бахеїа па- гогіоиа* ось щ о: «Розвельможненє впли
ву радикалів, випосажених ораторскою умі- лостию і безличною сьмілостию до викли
куванії авантур — отеє причина тих всіх сумних подій, яких овидом став Львів в нослїднпх часах. Зачало ся на університеті від битя иеделїв і викиданя професорів, потім перейшла акция на політехніку, в середні школи, а врешті в робітничі товпи.
Бійка в «Народнім Домі* межи народов
цями і москвофілами з нагоди зборів Това
риства Михайла Качковского, є також од
ним з акордів в сій пекольній музиці. Всї-
ми тими авантурами радикально-польскі^щ^^(5ластИ) але висилає також емісарнїв в ма- радикально-рускими, радикально-социялГфЬкї^орускі (україньскі), як також і у велико- ми і т. д. кермує одна і та сама рука сЦ2$$і№<рускі сторони, де нідбувають ся хлопскі виворотових аґітаторів, які систематично.
пхають суспільність до заколоту, до ава_н4|.для ведЄня чим раз ширші круги обнима- тур в імя ріжних кличів, бо авантури дїГд*
носять їх вплив і значіне, дають їм вдасть над тоннами*.
В орґанї намісника сидить видко п о стійний відпоручник галицких кацапів, який промощує для них дорогу до нрестола «під кавками*, а народовців старає ся стругати в челюсти радикальних катакомбів. Нема сумніву, що сю статю писав якийсь кацап який в тім самім числі «Оагеі-и* говорить на иньшім місци про «Просьвіту* і висту
пає против єї фонетики (!), а тут пише з повним титулом і затямив навіть докла
дно хресне імя Качковского! О таку основ
ність в дневникарскій статі зглядом кацапо- руских справ не можна прецінь посуджу- вати Поляка! Вирочім згадуючи про всякі радикальні аґітациї, він з кацапскою пер- фідиєю підносить лише ті події, які доти
нать рускої академічної і ґімназияльної молодїжи, промовчуючи зовсім далеко за- гальнїйші і далекосяглі уличні демонстра
ц і ї перед консулятами у Львові та тепе- ріїнний страйк на полїтехнїцї.
Зі справою рускої сецесиї на універ
ситеті, або з побоями кацапских опрични
ків на руских гімназиястах в ІІеремишли і Львові не мають ні найменшої звязи ра
дикальні впливи, або робітничі розрухи з причини страйку будівельних робітників. Се ясне як сонце. Причини сих неспокійних ворушень добачує зовсім деінде «Іпґоггаа-
Ііоп*
з 2. червня, яка пише зі Львова так:«Всюди стає можливим будь добачати руку в с е п о л ь с к о ї д е м о к р а ц и ї , будь помічати єї. Она не дає прийти до спокою учачій ся молодїжи, уводячи єї до частих опорів против шкільних властий. Але она має також свої орґани межи робітниками, яких она почасти без їх сьвідомости, по части против їх волі підмовлює до небезпеч
них ексцесів против публичної власти. При безпосередно послїдних таких пожалуваня гідних подіях в нашім місті показало ся зовсім ясно, що страйкуючі робітники не ішли вже за своїми покликаними провідни
ками, але иньшосторонним т о ів <Г огЛге, або ліпше йе сіезогйге. Фактом є, що вій- ско зачеплено і провоковано війско в най-
дерзкійший спосіб. Се не є социял-демо- кратична метода, се була не з социяльних, але з п о л і т и ч н и х мотивів сьвідомо ви
кликана улична біяі .ка! Розуміє ся само собою, що сей рух ’ограничив ся лише на самі робітничі товгш. Аранжери постарали ся о се, що наймлена а4 Ьос чернь при
лучила ся до спокійних з початку демон
странтів, вмішала ся межи них та пірнала їх до насильних чинів. Сеж прецінь зви
чайна поява
в
психольоґії мас, що она дасть ся спонукати хотьбн лише кількома людьми, що дають їй иримір, до найбільшого заслїпленя і лютости. Починають вже і в Росиї, після того, як звернено їм на се увагу зі сторони Прус, давати бачний погляд на нещасну діяльність всенольскої дем ократії. Там виринає гадка, що она не ограничує свої аґітациї лише на польскі
(револьти. Ц е н т р а л ь н о ю з в е р х н о с т и ю ючої к о н с п і р а ц і ї ї — а про таку можна вже тепер говорити— є і остане Р а п е р с - в і л ь (Швайцария), де богаті Анґлїйцї і Американці мали достарчити грошин на сю ціль*.
В виду живої акциї вшехпольского
»81о\у-а ро1йк-ого«, яке містило справозда- ня, виходячі далеко поза границі гуманно
сті! супротив робітників і наразило ся кіль
ка разів на конфіскату — і то аж два рази одного дня — донесеня «Іпїоппаі-ії* ста
ють богато імовірнїйші, чим ложні інси
нуації! «ХагоНбхгк-и*.
Закінчене страйку.
Не воєнна сила і полїция покінчили страйк, але самі майстри. В середу коло год. 2. пополу
днії станула загода. На запрошене президиї м а
гістрату зібрали ся ще раз заступники обох сторін і добили торгу тим, що майстри підне
сли ціну ще о кілька крейцарів, опустили чверть години часу на снїданє, так що праця буде те
пер тревати 9*/2 годин. Делегати робітників зго
дили ся на те, і вчера — хоть се руске сьвято
— при всіх будівлях у Львові працювали вже робітники, як звичайно.
Похорони.
В середу о год. 3. попол. відбуло ся погребане жертв страйку. З каплиці ири заведеню «Ана
томії» вивезено тлінні останки Яна Серадзкого, Катерини Оркишової і Франца Мікулїньского на личаківске кладовище, а із жидівского шпи
талю при улици Шпитальній Анчля Іґля на но
вий жидівский цминтар. Трема християньскими похоронами заняв ся безінтересовно н. Курков- ский, жидівским товариство погребове жидівске.
На Личакові.
Кількатисячпа товпа робітників зібрала ся вже на годину перед назначеним часом при шпитальній каплиці. Коли руский і нельский сьвящ еник відправили над тілами молитви, ро
бітники взяли домовини на руки і поминаючи три стоячі каравани, стали нести на руках до
мовини на кладовище. На чолі походу ішла хо
ругов стоваришеня будівляних робітників, за
нею несено два вінці з червоними центами і з написами: «Страйкуючі — жертвам...* і «Ака
демічна молодїж - - жертвам...« Потім знов не
сли кілька вінців, між рядами будівляних робі
тників в числі понад 1000; відтак хрест і білі братскі хоругви, заслонені чорною крепою, опі
сля сьвященикп і три домовини. За домовина
ми не було жадної родини, але ішли за ними провідники страйку, а вкінци знов і елика сила робітників і публики.
З кладовища до міста.
Перед самою брамою кладовища, при зву
ках брамових дзвонів, хоругов проводяча похід звернула на ліво ід церкві св. Петра і Павла.
З а нею вінці, робітники, хрест, ну — і сьвяще- ники, хоть неохотно і з протестами. Не вволити волю в сій хвилі тисячному иохоровному похо- дови було-б небезпечно. Похід завернув коло церкви св. Петра до міста. Передом ішов гур
ток яких 200 робітників і усував всякі пере
шкоди перед походом. Трамваї застановлено а вози завертано, ба, навіть кількох почтилїонів мимо їх сунротивлень. Похорон ішов в спокою і порядку при церковних сьнівах.
Критична хвиля.
Організатори похоронного походу мали очи- видно намір піти з жертвами розрухів перед на
місництво. Та про те дізнала ся і цолїция і в и дала розказ, щоби компанія війска замкнула ул. Чарнецкого коло одваху при намісництві.
Коли похід зближав ся до скруту з Личаків- скої улицї на Чарнецкого, випереджаючі хорун
жого робітники звернули на право до намісниц
тва, розступаючи ся по боках, та оставляючи вільне місце хорунжому іти... на настромлені багнети. Кількох загорільцїв прискочило до хо
рунжого і стали его намовляти та тягнути, що
би ішов на право. Хвиля була найбільше кри
тична. Важило ся жите і смерть соток людий, бо війско мало розказ абсолютно не пустити нікого в сторону до намісництва. Хорунжий за- вагав ся, а кількох розсудливійших академиків і комісар полїциї'І Райнлєндер майже мольбою відвернули его від погубного наміру. Хорунжий звернув на ліво, а за ним посунув цілий похід.
На Бернадиньскій площи хотіли деякі заверну
ли єще до міста, але хорунжий опер ся сему і пішов прямо попри Генеральну команду та звер
нув відтак на ул. Пекарску.
На кладовищи.
Похід ішов супокійно і поважпо аж на місце вічного супочинку. Тут відправили сьвя- щеники церковний обряд над усопшими, яких зложено у еиільну могилу. Бесідники виголоси
ли кілька промов, а відтак понесли ся звуки социялїстичного і польского гимну. Тихо верта
ла велика юрба народа з того місця, куда кож- дому прийде час перенестись і на виданий пароль згромадила ся
на толоці
побіч кладовища, щоби почути від свого за ступника и. Ж елязкевича услівя довершеної залагоди, які ми подали в горі. По вислуханю сего комунїкату, присутні піднесли кілька окли
ків в честь страйку і розійшли ся зовсім спо
кійно в свояси.
Жидівский похорон
відбув ся також не без пригоди. Коли учасники похорону, назначеного на 3. год., прийшли до
2
жидівского шпиталю, довідали ся там, що тїло ІГля вже перед пів години повіз караван на кладовище. Кількадееять чоловіків пустило ся навздогін за караванярем. Дігнали єго під са
мим кладобищем, забрали з воза домовину, звісно отверту у жидів, і на плечах занесли мерця назад до шпитальної трупарнї. Тут від
правив молитви над мерцем рабии др. Каро і похоронний похід, який числив коло 2000 лю
д и , рушив на Янівску рогачку Над могилою виголосили промови др. Каро, М. Ганкевич, др.
Діяманд і еще двох бесідників, а відтак при
сутні вернули спокійно до міста.
Державна рада.
Засїдане в середу стояло під знаком наглих внесень,
яких відчитано з початку велику силу, а імен
но нагле внесене пос. Ф е р я н ч і ч а і т о в в справі удїленя пупілярного безпеченьства дов- жним скриптам; пос. Р о м а н ч у к а і тов., щоби галицкій дирекциї пропінацийного фонду пору- чило правительство, виплатити громадам без жадних відшибок належні їм за роки 1893 до 1897 громадскі додатки до доходового податку за виконане пропінацийного права; пос. Б р а й - т е р а такого змісту: 1) Взиває ся прівитель- ство, щоби намісника ґр. Пінїньского і всіх спів винних полїцийних урядників та війскові особи потягнуло до відвічальности з причини львів- ских подій; 2) щоби родинам убитих підчас екс
цесів у Львові уділило достаточної підмоги з державних кас; 3) щоби зарядило, сейчас розпо
чати будову зелїзничої лінії Львів-Винники-ІІе- ремишляни а так само иньші будови коло ре- ґуляциї рік; пос. П е р н е р с т о р ф е р , Д а ш и н ь с к и й і тов., щоби палата висказуючи жаль з причини львівских подій, візвала пра
вительство потягнути до відвічальности всіх без згляду на становиско, що провинили ся легко
душним ужитєм оружия против безоборонних робітників.
Крім тих наглих внесень, пос. Ш е н е р е р вносить висказати симпатию Бурам з нагоди покінченя війни, пос. Д а ш и н ь с к и й інтерпе
лює в справі поминеня 80 ад’юнктів при авансі в наднрокураториї і висшім краєвім суді у Льво
ві, пос. К р е м и а в справі основаня ґімназиї в Мельци і и.
З черги відповідали міністри: Г а р т е л ь і К а л ь на інтерпеляциї, відтак по короткій ди- скусиї полагоджено нагле внесене Ферянчіца і приступлено до наглого внесеня
пос. Романчука
Внеекодавець вказує на значінє, яке ся справа має для убогих громад Галичини. Опи
сує широко історию пропінацийного фонду і ви- сказує тверджене, що сей фонд обовязаний за платити сі додатки громадам, однак хоче 10%
відтягнути. Заступник правительства, секцийний
5) ЛЕВ ЛОПАТИНЬСКИИ.
П А Р А Ц Я .
комедия в 3 а кта х зі сьпівами.
II АКТ
Т ая сама обстанова; вечер.
Сцена І.
БОГДАН, ЯРКО, потім ГАНЯКОВА, ЯРИНА.
(5 хати вибігають хлопці: Один з ручником, дру
гий з сіткою на мотилі}.
ЯРКО.
Ідемо купати ся! Ідемо купати ся!!
БОГДАН.
Я перший полізу до води, будеш видїти!
ЯРКО.
Овва, я буду довше сидіти. Я вже умію, пливати на одній нозт!
радник Райс заявляє, що ся квестия належить до автономічних властий а евентуально перед адмінїстрацийний трибунал. Пос. В а с и л ь к о жалує ся на несправедливе поведене правитель
ства супроти національних меншостий, а пос.
Д а ш и н ь с к и й називає становиско правитель - ственного заступника прямо неможливим до принятя, коли не хоче уняти ся за внзискува ним більшою посїлостию населенєм в справах пропінациї. При голосованю наглість внесеня у- пала 70 голосами против 55 (не узискала ’/3 го
лосів).
Три наглі внесеня
пп. Брайтера, Пернерсгорфера і Дашиньского рі
шено обговорити разом. По промовах внескодав- цїв Б р а й т е р а і П е р н е р с т о р ф е р а заняв слово президент-мінїстрів др. К е р б е р і дав успокоюючі виясненя та запевнив, що прави
тельство старає ся ревно о достарчене праці ро
бітникам. Відтак промовляв ґр. Войтїх Д і д у
н і и ц к и й , а потім знов др. К е р б е р , подаючи
змість наспілої телеграми зі Львова, яка доно
сила про покінченє страйку. По промові пп.
Е л ь д е р ш а і П е р н е р с т о р ф е р а палата відкинула наглість обох внесень і приступила з дневного порядку до нарад над законом про
податкові пільги
для потергіівших від елементарних нещасть. Пе
реведено дискусию аж до вибору Генеральних бесідників. Вкінци президент палати заявив, що про слідуюче засїдане повідомить послів пись
менно.
Пора відновити передплату!
Н о в и н к и.
— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Йоана; рим.- кат. Роберта. — В н е д і л ю : гр.-ктг. Карпа;
рим.-кат. Медарда.
— Діждав ся Тарас! Зі Львова доносять нам про дике варварство, якого допустили ся — львівскі богослови москвофіли: В рекреацийній салі духовного семинаря стояв бюст Тараса Шевченка. Коли москвофільска «маладьож» по
вернула з другим нівроком до Львова, першим її ділом було знищене Тараса. Безборонного скинула кацапня з призначеного місця, пообби
вала ему уши і ніс, повиколювала очи та вики
нула з рекреацийної салі. Монгольска дич ледви чи здобула би ся на щось подібного.
— Виклади проФ. д-ра Сгудиньского про дра
матичну літературу XVII віка заінтересували широкі круги львівскої інтелїґенциї. На другім викладі, який відбув ся в середу з рамени Тов-а ім. Котляревского, явило ся близько 200 слухачів і слухачок. Прелєґент говориз про вер
теп, єго ґенезу, значінє, відношене до західно- европейских вертепів і почав говорити про тво
ри, що вяжуть ся з вертепом, а іменно про
«Вірші на Рождество Христове», видані у Льво
ві в 1616. р., а написані ІІанвою Бериндою.
Третий виклад проф. Студиньского про драматичну літературу XVII віка відбуде ся в суботу дня 7. с. м. о 6*/4 год. вечером в »На
БОГДАН.
Ходіть борше, мамцю! Яринко! Ходїіь!
ГАНЯКОВА (з хати}.
Зараз, зараз. А взяли ви мило з собою?
ЯРКО.
Нащо мила. Там вода сама вибе. Я піду під найбільше гуркало.
ГАНЯКОВА (на порозї}.
Тілько будьте хлопці чемні. І не сидіть в воді за довго. Се не здорово! Ходім Яринко.
ЯРИНА.
Ще чогось Михась вернув ся.
ГАНЯКОВА.
Ну, без того він не вийшов би з хати. Му
сить щось забути!
Сцена II.
Тіж, ЯВДОХА.
ЯВДОХА (надходить з обори).
Чи не купати ся знов ?
роднім Домі», III пов., саля На. На сей виклад, неменше цікавий як попередні, Виділ Тов-а ім.
Котляревского запрошує як найиіирші круги львівских Русинів. Вступ безплатний.
— Вчерашна прогульна з танцями в лисинец- кім броварі, устроена тов-ом >Сокіл« випала гарно. Прогульковцїв було кількасот. Танці при звуках війскової музики протягли ся до 11. год.
в ночи. В перестанках сьпівав хор «Сокола».
Зачуваємо, що тов-о «Січ» і «Кружок укра- їньских дівчат» наміряють но Зелених сьвятах устроїти величаву прогульну в околиці Львова.
Забава получена з фантовою льотерию, штучни
ми огнями, товарискими іграми і танцями при звуках музики та при добірнім буфеті має від
бути ся на полянці в лісі.
— До Парани! Нині пополудня виїхали зі Львова до бразилїйскої Парани чотари Васили- яни: о. Мирон Хмілєвский, о. Шкірпан, о. К іи м Бжуховский і брат Софрон Горощук та два сьвітскі Русини пп.: лікар Стефан ГІетрицкий і учителі. Гарух. Від’їзджаючим желаємо щасли
вої подорожі! і богатих успіхів в просьвітній праці між нашими замореними братами!
Відкликане клевети читаємо в послїднім
«Ґалїчанїнї*:
Его Вьісокопреродобію о. сов. Касіану Ку- ницкому, ц. и к. войсковому капелану в ь Ста- ниславов’й. Вт> 271 н-рй газетні «Галичанин»
сі» датьі Львова. 4 (17) декабря 1901 г., в ь пе- редовой статьй п. з. «Кривда намт>! (Голосі»
изт» станиславовской єпархій)» поднесеньї про- тивч» Вашего Вьісокопцеподобія такій замйтьі, будтобьі Ваше Вьісокогриподобіе не перебирали вт» ередегвахть, щобьі истребити своихт» про
тивникові.', будтобьі употребляли даже доно
сові., щобьі невинньїхт» людей очернити передт.
властями; які. также будто бьі Ваше Вьісоко- нреподобіе, яко консисторскій совітникт» обли- ченьї бьіли вт. того рода дйлахт» и должньї бьі- ли уступити изт. консисторії!. Сим'ь заявляю, що яко отвйтетвенньїй редакторі, газетні «Га
личанина.», не зналт» я содержанія уномянутой статьи, нарушающей честь Вашего Вьісокопре- подобія, які. тоже, що та статья бьіла напеча- тана без моего в ід о м а ; а убіливш ись, що в с і з а м іт и в сей статн і, против!» Вашей личности направленьїи, совсймі» неправдивьі и еовеймт»
несправедливо нарушили Вашу достойную честь, считаю гражданскою обязанностію вт. ц ілости ихт» откликати и перепрашаю Ваше Вьісокопре- подобіе по причині еділанпой Вамт» обидві. — Йвана. Н. П е л е х т».
До сеї заяви клеветника вернемо пізнїйше з обширнїйшими коментарями.
— Вечерницї в Яворові. Дня 8. червня 1902 відбудуть ся в Яворові заходом Міщаньскої Чи
тальні вечерницї з такою програмою: 1. ПрольоГ, Івана Франка. 2. Урра у бій. Муз. Вахнянина, мужеский хор. 3. Роїроигі, Кпіріа, цитра. 4. а) Засьпівай ми соловію, Ів. Лаврівского; б) Понад тими горонькамп, Ф. Колесси, мішані хори. 5.
Фортепян. 6. Деклямация: Воскресни Бояне, ІО- рия Федьковича. 7. Огні горять, Лисенка, сольо- сьпів з акомп. фортепяяу. 8. З окрушків, Ост.
Нижанковского, муж. хор. 9. Ж ивий образ. — Ціни місць: І. крісла 2 кор., II. крісла 1 кор. 40 сот., III. крісла 80 сот., партер 20 сот. Початок точно о 8. год. вечером. Чистий дохід призна
чений на будову «Народного Дому» в Яворові.
— З Ваньович доносять нам: Деклямацийно- вокальний вечерок в честь Преосьвященого Отця Епископа Константина Чсховича, устроюе чи
тальня «Просьвіти» в Ваньовичах дня 6. червня БОГДАН, ЯРКО.
Купати ся, купати ся! (скачуть}.
ЯВДОХА.
Далі вже гет сполочете ся! Се нині вже другий раз.
БОГДАН.
А я третий, я третий раз!
ЯВДОХА.
Та вже тепер, чи не зимно буде під вечір ? БОГДАН.
Ого, вечером вода найтеплїйша. Так добре сидіти під гуркалом гу-гу-гу! (наслідує р ухи при купаню}.
ЯРКО.
А я умію так пускати нурка. (Затикав пальцями ніс і очи та присідав до землі}.
ГАНЯКОВА.
Треба нам спішити ся, бо справді буде за холодний воздух (кличе). Михасю, ходи вже раз, не ґуздрай ся!
ГАНЯК (за сценою}.
Іду вже іду, жіночко, тілько ще термоме
тра не можу найти.
— з — 1902. Проґрама: 1. Вступне слово. 2. «Виворожи*
ла«, комедия І. Луцика. 3. Боже великий»:, хор, гимн народний. 4. Три шляхи Т. Ш евченка, декл. 5. «Калино чом ти в лузї стоїш«, хор, пі
сня народна. 6. «Чужа дитина не то що рідна*
От. Руданьского, декл. 7. «Ой там в лїсї край дорогії*', хор, пісня народна. 8) Спілка, Стеф. Ру
даньского, декл. 9. ГІослїдне слово.
— З Тернополя пишуть нам: В суботу пере
їзд и в архиепископ Більчевский через Терно
піль. Як звичайно у таких случаях, завізвав староста обіжником усїх ' начальників властий, щоби явили ся на пероні двірця привитати сво го архипастиря. З Русинів запрошено о. Гром- ницкого яко пароха — тож він і явив ся на двірци, хотяй з уваги на аґресив іе поведене польских ксьондзів можна було супокійно сиді
т и в хаті, бели однак о. Громницкого можна ще якось оправдати — то вже ніяк не можна еего зробити зглядом о. Бородайкевича. Ніким не- іірошений пхає ся той тихий а заїлий кацап, щоби лише заманїфестуватись яко »рог2§с1пу<.
І се знов катехит, а ще до того рускої ґімназиї!
Поява о. Бородайкевича на двірци зачудувала навіть Поляків — тож мимо волі міркував ко
ждий, чого він там упхав ся. Тоді о. Бородай- кевич, щоби як-так вияснити немилу для него ситуацию, пояснив нрисутним, що тернопільскі
«тверді* тепер «русско-народная партія* висла
ла єго, яко депутата. II. староста почувши се, змінив відразу фронт і оказував, як міг, свою ласкавість «маститому* дегіутатови. І так о. ка- тех и г вдоволив бажашо свого серця, що свою партию представив в д разу як «блаґонадьожну*, з котрою варта і можна Полякам зачинати діло.
Нема то як «русская ловкость!*
— Іспит зрілости в академічній ґімназиї у Льво
ві зложили в середу Степан Сухоцкий і Яків Яцкевич. оба екстернїстп.
— Страйк на льв вскій полїтехнїцї тревае ще доси і покінчить ся мабуть замкненем політех
ніки. Вправдї 62 студентів, що заложили у о іи т
« е р а г а їи т проти страйку, готові дальше ходити на виклади, але ся горсточка за мала, аби за- побічи замкненю школи. Всі иньші студенти внесли подана о сьвідоцтво відходу.
— Самбірска рада міска і еп. Чехоаич. З Сам-
<5ора доносять до «Діла*: В часі своєї каноніч
ної візитациї має 7. червня загостити до Сам- бора ІІреосв. єпископ Чехович. Тамошні Русини заходять ся (коло достойного принятя вис. го стя, а члени ради міскої проф. Лашкевич і о.
крил. Щавіньскнй поставили в раді внесене, щоби місто своїм коштом поставило хоч три- юмфальну браму. Та сему внесешо супротиви- лись кс. Куліш, окружний інспектор шкіл і др.
Томашевскии, директор ґімназиї і посол, та що би приняти кз. Ьізкира г наїсіп ^ сгсід, як ви
разив ся бурмістр др. Штаєрман, дано Русинам в і д ч і п н о г о 100 корон.
— Іменована і перенесена. Міністерство тор- говлї іменувало асистентами почтових нракти кантів: ІІ. Цєнлїка в Закопанім, Тад. Сікорского, Й. Ушиньского, Миколу Кузьму, Володимира І'о- мика і Л. Вітеїцака у Львові, А. Ш раґера в Зо- лочеві, Фр. Пящиньского, Ар. ПІлярка у Львові, Т. Фріцого в Тернополі!, Меч. Чачку в Кракові, Стан. Саковского у Львові, Стан. Заруцкого в Новім Санчи, Каз. Флясека в Сяноку, Мих. До- мішевского, Ч. Яхімовского, Л. Равского і Фр.
Сурму у Львові, Мих. Охабу в Кракові, Вол. Ту- лєя, Ант. Строконя і Ром. Ґарвулїньского у Львові, Ш. Ґертваґена в Осьвєнцїмі, Ярослава Хоміцкого в Галини, И. Залєского у Львові, Л.
ГАНЯКОВА.
Ходи, ходи. Як буде зимна вода, мометр не поможе
Сцена III
Тіж — ГАНЯК.
ГАНЯК.
Ага, видите! Бо завеїгди мене називаєте забудьком. А я всьо забрав, що треба, і не бу
д у вертати ся зза порога. Ручник є, рукавичка
«, тютюн є, сірники є, пушка на хрущі є, гре
бінь є, щітка є, термометр є (всьо ге він витя
гав і вкладав до кишенїв) — ага, ще я зіставив парасоль! (вертав ся).
ГАНЯКОВА.
На, маєш, таки вернув ся! (кличе за ним).
На що тобі парасоля під вечір! (до дїтий). Хо
діть, діти, татко дожене нас (ідуть).
Сцена IV.
ГАНЯК, потім ПАСТУХ.
ГАНЯК
(у великім поспіху з парасолем; мовби дальше го
ворив до жінки).
ГАНЯК.
Ану, ну покажи! А, а, дуже незвичайна гу
сениця. А на якім дереві ти єї придибав?
ПАСТУХ.
Таки на лїщинї, де пасу худобу, прошу пана.
ГАНЯК.
Так, так, завеїгди зірви той сам листок, на якім зловиш хробака. Тим самим листом я му
шу єго відтак годувати (платить). Маєш тут чо
тири сотики (гладить по голові).
Єтона в Білій, Корн. Льондоньского в Ярославі, Ю.і. Галузу у Львові, Г. Копиткевича в Кракові, Івана Савицкого і Каз. Плахцїньского у Львові Ед. Дибусп. в Кракові, Александра Дутку в Ста ниславові, Йосифа Мацїлиньского і Фр. Гомбе- ша у Львові;
дальше почтових експедиторів: М. Маока в Перемишли, Л. Каца в Букачівцях, Едв. Фе- дера у Львов1, Едм. Кляйна в Кракові, Володи
мира Здановича і І. Ґанїлевича у Львові, Кл.
Швоба в Кракові, В. Жмудиньскооо у Львові, Г. Ґільнрайнера в Ж ивци, Емануіла Випничука і Меч. Мйончиньского у Львові, Л. Росгендлєра в Калуши, Гіполита Ортиньского у Львові, Ст.
Потаковского в Кракові, Александра .Слизюка у Львові, В. Клосовского в Калуши, И Орлов- ского і Теофіля Барана у Львові.
Дирекция почт і телєґрафів перенесла:
Кузьму до Тернополя, Гомика і Льондоньского до Чорткова, Вітещака, Сурму і Ортиньского до Щакової, Ш раґера до Калуша, Фрітего до Бе
режан, Саковского до Коломиї, Заруцкого до Тарнова, Яхімовского до Галича, Равского до Рудника, Тулєя до Скали, Ґарвулїньского до Горлиць, Єтона до Хшанова, Галузу до Дембици, Казимира Плахцїньского до Лежайска, Дутку до Снятина, Марка до Самбора, Каца до Ряшова, Федера до Бучача, Здановича до Рави рускої, Ж муднньского до Тарнобжеґа, Випничука і Ва
рана до Підволочиск, Мйончиньского до Мико
лаєва, Росгендлєра до Розвадова, Слизюка до Залїщик, Клосовского до Ніска — а всіх инь- ших лишила в дотеперішних службових місцях.
— Огонь знищив: в Сердицї коло Щирця 20 господарств. Причиною огня були дрібні дїти і сірники; в Дублянах коло Львова 19 селяньских загород.
— Нещасна пригода. Підчас вправ в Переми
шли дістав ся один з жовнірів 10. п. артилєриї під колеса армати, в хвили, коли армата в най
більшім бігу пересаджувала рів. Армата переї
хала по нещасливім і здусила цілком грудну клітку. Непритомного жовніра забрано сейчас з місця вправ і відвезено до війскового шпи
талю.
— Страшна експльозия наФти приключила ся недавно в Пітсбурґу, в Америці, на передмістю Шеріден. Два ваґони наповнені нафтою зудари- ли ся ва перехрестю Корк Рон, в наслідок чого нафга розлила ся і широкою струєю поплила до засьвічених лямпів на пересувачах шин. Се викликало великий огонь і експльозию першого ваґона. Прохожий нарід, зацікавлений незвичай
ним пожаром, зібрав ся в велику товпу і при- динляв ся огняним струям. В тім з грізним шу
мом і гуком експльодуван другий і третин ва
гон. Нафта вилетіла високо у воздух і почала падати на людий огняним дощом. Між товпою настав великий переполох і метушня. Всі хоті
ли утікати, та не знали, в яку сторону; кождий бажав рятувати житє, та в страху попадав в є- ще більшу халепу; все тручало ся, падало і тра- тувало. А з гори все падав огняний дощ, горі- ючі струї обнимали всіх і люди почали горіти мов смолоскипи. Експльозия знищила також два сусідні будинки, де було тоді около 200 осіб і спалила один готель. Заки наспіла пожарна сто
рожа і шпитальні амбулянси, 13 осіб згоріло живцем, 212 було попарених і покалічених. З тих послїдних померло вже в шпиталях 12 і либонь пімре ще кількадесятьох/
— Істория сорочки. Сорочка, сей найконечнїй- ший одяг, не належить до дуже старих добут
ків цивілїзациї. З недавно виданої книжки я к о Нащо парасоля під вечір? Се для зміцне- то і т е р -; ня памяти. Го, го, я вам покажу, що ще прийде і час, де ви не будете могли робити собі дотепів і на тему ирофесорского забудьківства.
ПАСТУХ (кланяючи ся низько).
Слава Богу!
ГАНЯК.
На віки слава! Ти, маленький, чи не до мене, га ?
ПАСТУХ.
Я приніс хробака. Такий великий, а стра
шний!
гось Франклина дізнаємо ся, що сорочки ноше
но вже вправдї в XI столїтю, однак не була то ноша загалу, лише визначнїйших одиниць. В XIII столїтю так сорочки, як прочий спідний одяг роблено з небіленого полотна. Ж енщ ини любоаали ся в сорочках зафарбованих на кре
мово. Аж до XV столїтя ношено сорочки лише в день, а на ніч всі скидали їх. Доперва в XVI столїтю почали спати в сорочках. Столїтє XV і XVI протеґовало біле; в висших кругах суспіль- ности привязувано велику вагу до сего, аби м а
ти як найдорозше біле і — щоби єго як най
більше було видчо. В тій цїли роблено в верх
нім одягу кільканайцять розпірок на грудях, плечах, рукавах і т. д. Учений «історик* вичи- сляє при кінци, що ще й тепер богато диких або напів диких народів не уживають біля або доперва починають єго уживати.
— „Для тяжко хорого письменника" прислала Впв-а О. С. в Л. 2 К; разом доси є 79 К.
Наука, штука, література.
— Літературно - Науковий Вістник, книжка VI.
за червень 1902. року. З м іс т: Із поезий Па
вла Рябошапки: І. Нема братерства і II. Убогий син. — Проїздом, Сергія Павленка. — На су
часні мотиви Богдана Гайово го: І. На спомин полтав. «кустарного* з’їзду 1901. р. II. Під заві
рюху.. — Земля, оповідане Ольги Кобиляньскої (конець). — 3 минулого та пережитого. (Про батька Тараса та ще про дещо. Спомини Дани
ла Мордовця). Візия стрічі, Катерини Гриневи- чевої. — Весняний день, С. Грущенка. — Розм о
ва з привидом про початки азбуки, Анатоля Франса — Із оповідань А. Нємоєвского: II. Ти
хим вечером. III. Проклятий. — Із німецьких поетів, І—-IV, II. Грабовского. — В справі н а родного язика, Ів. Верхратського — Михайло П.
Старицький, їв. Франка (кон. буде). — Теория і практика. — Наукові листки: IV. Звідки взяла ся нафта? Ф. К. — Хроніка бібліографія.
Т е л є ґ р а м и .
Будапешт, 6. червня. Угорска делєґация у- хвалила етат міністерства війни і маринарки.
Відень, 6. червня. ОеиІзсЬез УоІкзЬІаП до
носить, що італїйска королївска пара приїде в вереси и до Відня відвідати цісаря Франц Йо
сифа.
Білгород, 6. червня. Редактора тутешного дневнчка, Кукуцека, засуджено на три місяц вязницї за обиду .австрийского цісаря.
Париж, 6. червня. Президент Любе поручив сенаторови Комбесови зложити новий мінїстер-
ский кабінет.
Льондон, 6. червня. Льорд Кіченер зістав Генералом, одержав титул віцеґрафа і нагороду 50.000 фунтів штерлїнґів.
Нїзза, 6. червня. На житє тутешного ро- сийского консули зроблено замах. Якийсь Овен, росийский підданий — як він сам зізнав — стрі
лив до консули з револьвера.
ПАСТУХ (цілує в руку).
Я ще принесу. Там таких є богато ріжних.
ГАНЯК
(держить нерішучо в руці).
Зараз, ага, треба би віднести до хати.
(Кличе в сторону за відійшовшими). Гоп, гоп!
БОГДАН, ЯРКО (з далека).
Гой, Гоп!
ГАНЯК.
Ой, они вже далеко. Нема часу вертатись.
То ти, синку, потримай того хробака, аж доки я верну з купіли.
ПАСТУХ.
Коли, прошу пана, моя маржина пішла вже до дому. Я мушу доганяти.
ГАНЯК
Ага, у тебе нема часу. Так щож мені зро
бити з гусїницею?
ПАСТУХ (показує на пуиіку).
А тото, що теліпає ся? Може там можна упхати?
