Ч. 138. Львів, Пятниця, дня 21. червня (4 . липня) 1902. Річник VI.
Передплата
ва «РУСЛАНА» виносить:
в Австрія:
цілий рік . . 20 кор.
пів року . . 10 кор' чверть року . . . о кор.
МІСЯЦЬ 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік 1В рублів або ЗВ франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке ЧПС.ІО по 16 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми кивнеш: а не возьмеш милостн і віри не возьмеш, бо руске ми серпе і віра руска» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх сьвят О о'іі год. пополудни.
Редаиция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
З сойму.
Поставлене ьчера в сеймі пос. С т а и і н ь - с к и м самостійне внесене в справі виборчої ре
форми звучить:
«Сойм приказує видїлови краєвому, щоби на найблизшій сесиї предложив внесене що-до зміни статуту кр. і кр. орд. виборчої на слідуючих основах:
1) Утворена буде курин загального голосо- ваня — на спосіб унормований зак. держ. з 14 черввя 1896 ч. 168 В. з. д. в справі ординациївиб.
до ради державної з 30-ма мандатами.
2) Число послів з куриї селяньскої зістае побільшене так, що кождий повіт політичний вибирає одного посла.
3) Вибори до всіх курий відбувають ся без- носередно. Голосованє в куриї великої посїлости.
міст і палат торговельних відбуває ся лише тай
но, в куриї селяньскій та курий загального голосо- ваня вільно голосувати тайно картами або уство.
Внесене се підписане пос. Станіньским яко внескодавцем, кромі того підписані на нїм посли:
Бойко, Кремпа, Барвіньский, Король, Богачевский, Старух, Глиджук, Барабаш, Гурик, Сколишевский, Мазикевич, Стояловский, Могильпицкий т а О- стаичук.
Внесене пос. Ґ а р а н і х а що-до достав для
• армії і пільг від тягарів війскових обовязків звучить:
Взиває ся правительство: 1) аби всі пільги, пороблені в користь угорских рільників при до- ставах збіжа і рільних плодів для армії і кра- євої оборони, завело також в Австриї, а особен- но в Галичині,
2) аби безгосередні достави в дрібних спіль
ностях завело не лише, як до тепер, при заку
пні збіжа, але також при закупні всіх иньших плодів землі', а імевно сіна, соломи, дерева, мо
лока, масла і т. д.,
3) аби процент промислових достав, призна
чений армією і краєвою обороною в височині 25° 0 дрібним промисловцям, підвисшило до 5О°/о і дрібних промисловців з Галичини, а в особен- ности домовий нромисл узгляднило в більшій мірі при доставах,
4) щоби воякам, належачим до рільничого населеня, правильно удїлювано урльопів підчас жнив,
5) аби резервістів підчас жнив не покли- кувано до служби,
6) аби приписи, забороняючі відбувати м а
неври і війскгві вправи підчас жнив та иньших наших робіт в поли, війскові власти в порозу
мінні з намісництвом строго виконували,
7) аби справедливо винагороджувано шкоди, виряджені в часі маневрів і війскових вправ в фортових рейонах,
8) аби правительство предложило законо- датним тілам опертий на устнім і явнім носту- повавю та на засаді обжаловань і оборони про
ект карної процедури для армії,
9) аби правительство постарало ся о ухи- ленє приписів, ограничаючих власність через примусове виставлюванє реверсів демоляцийних у фортових районах, або знов належите винаго
роджувало сї ограниченя суперечні з цивільним законам і основними законами держави.
Вісти з Буковини.
Сєцесия руских послів з буковинвекого сойму.
На вчерашнім засіданні буковлньского сойму руский пос. Л е в и ц к и й обговорював ситуа- цпю, яка витворила ся через те, що Німці, Во
лохи і Поляки перевели вибір до комісий без порозуміня з Русинами. Бесідник зазначив ко
нечність умови і заявив, що лише під таким усліьєм прийме вибір до комісиї. Маршалок по
відомлює, що пос. Зубрицкий не возьме уділу в сесиї задля недуги і заряджує на єго місце доповняючий вибір до адмінїстрацийної і фінан
сової комісиї. Пос. М а р і й (Німець) заявляє, що сторонвицтва більшости порозумівали ся з пос.
Стоцким, а і тепер бажають увійти в порозумі- нє з Русинами що-до вибору до комісий. Те саме заявили пос. А б р а г а м о в и ч іменем По
ляків і пос. В о л ч и н ь с к и й іменем Волохів,
і Однак коли псс. Стоцкий зажадав перерви за- еїданя в цїли виміни гадок провідників клюбів, відкинено се внесене 16 голосами против 7. То
ді' пос. Стоцкий іменем Русинів означує знаси- луванє належних прав і тому Русини не возь- муть уділу в нарадах сойму доти, доки рускому населенні не дадуть доситьучиненя. Посли Стоц- кіи\_Пігуяан, Легищіий і « К О іі л *■-> а * ДЬко ВИЙ
ШЛИ по сій заяві з салї.
Конференция провідників клюбів, яка ра
дила по заеїданю сойму, не довела до жадного в і: сліду. На вечірнім заеїдазю сойму заявив президент краєвого правительства, що щирим жалем переняла єго вістка про абстиненцию Русинів. Він завсїТди, при кождій нагоді старав ся впливати на норозумінє е\рронництв, зі своєї сторони ніколи не впливав на зміну програми буковиньских Німців, іменно в напрямі непри
хильнім для Русинів. Завсїгди виступав за у держанєм добрих відносин межи Русинами а
Німцями і буде також на будуче підпирав інте
реси Русинів. Тому бесідник мусить скинути з правительства всяку відвічальність за абстшіен- цию Русинів. Після сего слідували лагодячі за
яви заступників всіх трех народностий що-до Русинів і вкінци доконано доповняючого вибо
ру до комісий, вибрано пп. Пігуляка і Левицко- го (які очивидно по мисли зложеної заяви сего вибору не приймуть — Ред.).
П о с . др. С м а л ь-С т о ц к и й помістив в
«Вик. Р о зі.« слідуючу заяву:
«В найновійших часах виринає консеквен
тно в партийних орґанах Волохів і Німців твер- джен є, що в бувшій сеймовій більшости зани- мали як-раз рускі посли супроти Волохів най
більш е вороже становиско. Супроти того зазна
ную публично, що як-раз ми, Русини, були про
тивні змаганям Німців, що належали до бувшої більшости, щоби уживати насильства супроти волоскої партиї, що була тоді' в меншости. На
шому протестови завдячити, що подібне насилє, яке поповнила теперішня більшість на однім із членів теперішної партиї, не поповнило ся то
ді' на волооких послах бароні Мустацї, др. Івані Фльондорі і др. Юрієви Поповичеви. Так само належ ить ся приписати нашому впливовії, що в шкільних спрзвах западали всі ухвали по по
переднім порозумінні з волоокими послами, ні, так як намагала ся нїмецка сторона, против во
лі Волохів через ухвалу більшости. При сім му
сить ся піднести, що вже за часів бувшої соіі- мової більшости не всі нїмецкі посли прямува
ли до здїйсненя повисших прямо против Воло
хів звернених намірів, лише та їх частина, к о тра завинила акт насильства 21. червня 1902, Остаточно нехай менї буде вільно дальше з а значити, що за часів, коли Волохи без союзу з Німцями — в який союз они тепер увійшли — становили більшість в соймі, не дали они ніко
ли пірвати ся до таких насильств, яке є тепе- рішне«.
Збори православних руских сьвящеників. В понеділок зібрали ся на запросини послів Ни- колая Василька і Пігуляка православві рускі
! сьвященикп на нараду. Із 81 запрошених явили ся на зборах 53 особисто,' иньші були заступле-
; ні повновластями. Предсїдателем зборів був про- теєрей Іван Гнідий з Нової-Жучки, секретарем нарох Кисилєвский зі Садаґури. По справозданю послів-Василька і Пігуляка про положене Руси
нів в церковних і політичних справах забраз голос протоєрей із Мамаївцїв Андрейчук. В сво
їй бесіді пригадав він на меморандум руского сьвященьства в справі переслідувань Русинів в церкві, котре подано свого часу, а котре доси і не узгляднено, на письма архиєнископа Гакма- на, видані пос. проф. Стоцким, і завізвав ру
ских сьвящеників до однодушного поступованя.
Відтак промовляли і иньші сьвяіценики, підно
сячи кривди Русинів V церковних справах, з а гріваючи один другого до солідарного поступо
ваня. Всї бесідники говорили в повній згоді.
Відтак вибрали комітет і ухвалили резолюції!', котрі держать ся цоки-що в тайні. Лише тіль
ко можна навести, що збори уділили на внесене о. Андрійчука рускому клюбови вотум повного довіря, а окрім того на внесене о. Семанюка збори висказали послови Николаєви Василькови подяку і поважане.
Д о п и с ь.
З Тернополя.
(Тарасове сьвято.)
Місто Тернопіль найпізнїйше ніж усі нньші більші міста віддало честь Ґенї'єви |Руси-Укра- їни, незабутньому Тарасови, бо доперва аж вче- ра 1. с. м. відбули ся вечерницї в честь Тараса.
Та провина сеї проволоки не тяжить на терно- пільских Русинах. Уже від давна відбував «Бо
нн» проби та лагодив ся до народного сьвята — але до послїдного часу не знати було, чи вечер
ницї відбудуть ся. Причина сего — се брак сво
єї хати — своєї салі. Ціла проте справа почи- вала на тутешнім магістраті, до котрого Русини внесли прошене о відступленє салі на вечерок в честь Ш евченка. Та презес міста др. Луча- ковский, котрому магістрат відступив удїлюванє своєї салї на вечеркн і збори, не відказав єї Русинам і тим способом міг вечерок відбутись.
Тож на сім місци належить ся д-рови Лучаков- скому сердечна подяка тим більше, що відсту
пив салю зовсім безінтересовно.
Салю маґістрацку, доволі простору а тепер красно відновлену, осьвітлену електричним сьві- тлом, виповнила по береги виключно (руска пу- блика, між котрою бачили ми кільканайцятьох сьвящеників навіть і з подальших місцевостий Поділи. Поляків тернопільских не було ні на лік.
Явнло ся лише кількох жидів, представителїв поступової части тутешного жидівства. Наші ка
цапи, а особливо їх польско-аристократіїчна ча
стина, забавилась в абстиненцию і не явилась на вечерку. А нуж »радикаін« засьиівали-б «Не пора» ?
2
Деж ті кацапо-поляко-утилїтаристи, що суть взором політичного такту, могли-б се слухати?!
Вечерок почав ся красною так що-до зм і
сту, як що-до форми і нроголошеня, промовою д-ра Голубовича. У своїй промові не тілько що зложив він честь Тарасови, найліпшому Синови Руси-України, але також загрів присутних в імя ідеалів Тараса працювати для добра люду. Слова бесідника, повні патріотичного жару, викликали у публики грімкі оплески та піднесли високо ЄЇ патріотичний настрій.
Насть вокальна спочивала в руках тутешно- го »Бояна«. Хто знає неутомиму працю диріГен- тів п. Терлецкого і п. Левицкого, той і сумнївати ся не може, що усі пісні сьпівані «Бонном» ви
пали не лише добре — але прямо чарували слухачів прецизиєю виконаня. Тож завдяки на
шим дирігентам, «Тернопільскому Боянови» на
лежить ся між нашими Боянами не послїдне місце. Пп. диріґенти як і члени «Бонна» збирали по кождій точці заслужені оплески.
Сольові точки виповнили пп. Сіяк і Кру- шельницкий. Перший з них уже не перший раз виступає на естраді концертові й. Єго мягкий, металічний, а при тім ліричний голос надає ся як-раз до виконувана Лисенкових пісней. А ко
ли додамо до того, що п. Сіяк уміє доволі гарно орудувати своїм голосом, то можемо признати, що з задачі на него вложеної він вивязав ся бездоганно.
П. Крушельницкий сьпівак не зовсім мо
лоденький. Єго барітоновий, прекрасний, повний голос — се доперва сирий материял, з якого можна і найкрасших успіхів доробитись. Та хо- тяй п. Крушельницкий, сьпіваючи по раз пер
ший перед ширшою публикою, пе міг позбутись треми, то все таки Лисенкових «Гетьманів» від- сьпівав він добре та виявив свої високі музи
кальні спосібности. При такім материялї голо
совім, а при совісній праці п. Кр. може стати колись атракцийною силою руских концертів.
Насть інструментальна була слабо засту
плена, а по нашій гадці було се як-раз недо
стачею вечерка, бо надавало єму якоїсь моно
тонної цїхи. Складалась она з одної однісінької точки фортепянової, що спочивала в руках мо
лоденьких, а вже рутинованих пянїсток пп. Ка- литовскої і Крушельницкої. їх гарна, жива гра, ввела бодай трохи ріжнородноети у вечеркову програму.
Кульмінацийною точкою програми, котра вповні розбудила той патріотичний огонь в сер
цях слухачів, який вже др. Голубович запалив був своєю промовою, була деклямация п. Остап- чука. Єго «Титар» пірвав публику — тож неу- мовкаючі оплески приневолили єго додати по
над програму ще другу деклямацию. Всі раді-б були ще з одну деклямацию почути з уст зна
менитого пронунціятора, та пізня вже досить пора не дозволяла на сей справдешний пир.
Бож дійсно п. 0. майстер голошеного слова. По
скінченім концерті публика піднявшись з місць відсьпівала народні гимни: «Не пора» та «Ще не вмерла»; опісля майже всі зібрались в ре- ставрациї Зиха на спільний номере.
На комереї зложили присутні складку на
«Народний Дім», а горячим бажанєм всіх було, як найскорше обходити Тарасове сьвято у своїй хаті. Нехай-жеж подільска Русь сповнить се ба
жане своє як найскорше!
На другій півкулі.
До свого справозданя амбасадор з Ріо Ж а - нейро н. Е. Кучиньский залучає відпись жалоби кольонїї Ж анґади, написаної кепскою польщи- ною, яку навіть в Бразилії рускі мужики не відвикли уважати «уржендовим єнзикем». Для характеристики подаємо в переводі деякі місця
«оригінальною польщиною».
Марайпіе)82а с. к. Міпізіегіо!
В покорі підписана громада Соїопіі О епе- гаї Сагпеіго (Ж анґада) з Бразилії, провінциї Парани, удаєм ся з просьбою до своєї вітчини, до Мара6піе]82еі ЛУазге) Е кзсеїепсуі і с. к. Мі- піеіегіі і Марабпіеізге^о Рапа Ргапс Дозуіа І-е’О, як нашого Батька просимо Вас Найяснїйше Паньство Ваша Ексцелєнціо і с. к. М іпізіегіо о ласкаву поміч і забезпече є нашої бідної Ко
льонїї. Понеже дня 14/6 1900. р. прибув до нас о. місіонар, іт іе п іе ш А піопу М агіупіик та від
правив набоженьство і сповідь, на яку люди чекали вже 4 роки, не відомо з якої причини о півночи напали на кольонїю 10 Зоїйаібіу і один офіцир з карабінами і шаблями і де най
більше ночувало людий, почали давати огня острими патронами, наші люди утїкли всі до лїса і в ліс-} з дітьми ночували, а не мали чим боронити ся, бо навіть жадної причини ми до них не мали, жадної суперечки з ними ніхто з наших людий не мав; убили на смерть Сте- фана Мекелиту родом з Бутин, жовківского по
віту, дістав три кулі, а коли вже був неживий, то ще єго по смерти мордували, попробивали єго ножами 8 разів і голову єму порубали, оста- ла по нїм бідна вдова з трома дїті.ми без опі
ки і без жадного удержаня, діти дрібні, і-ший син 7 літ, 2-гий син 2 рочки і донька 15 літ.
Мати має 40 літ, але ту в Бразилії жадної ради не може собі дати, єсли не буде відшкодована і винагороджена*). 2-гий Гринь Хась є по цілім тілі страшно покалічений, родом з Бутин жов
ківского повіту, 3-тий Карпо Музика дістав три кулі в бік грудин, родом з Бутин, пов. Ж овків і єго дитина син 2 літ має розтяте лице. 4-тий Лука Лясковский дістав кулю в ногу, поломала
*) До тепер, як ось писав недавно до нас п. Валькович з Ж анґади, вдова не дістала ж а дної винагороди і живе в крайній нужді з дрі
бними дітьми.
єму кости, він умер, літ 18. 5-тпй Онуфрий Го- родецкий дістав кулю в ногу, тяж ко ранений, літ 18, родом з Лищева пов. Теребовля і є ще більше покалічених людий, хоть не так дуже, то їх тут не описує ся. О па|іайпіе]82е павге Рапзім'о А изігуаскіе, хуавга Ехсеїепсуо і с. к.
М іпізіегуо і пааг Ка^айпіеізгу МопагсЬо, Отче наш, ми ваші діти і ваші піддані. Хоть ми в чужім краю, але завеїгди не забуваємо на свою Австрийску Державу. Просимо і благаємо вашої помочи, щоби нас увільнити від таких страш
них нападів. Просимо вас Найяснїйшо наша Ав- стрийска Державо вставити ся за нами бідними і відписати до тутешних Урядників, щоби їм се заборонили, щоби наші люди могли спокійно ночувати в своїх хатах, бо люди вже два тижні ночують по лісах, діти нам поперемерзали, по- хорували ся від зимна. Так само просимо, аби не мали до нас гіретенсиї, коли ми будемо ста
вити Церков, бо бути може, що се пішло їм з то
го, що ми зачали будовати Церков. З найбільшим поважанєм. Благаємо вашої помочи ц. к. Мінї- стеріо!
Н о в и н к II.
— Календар, в п я т н и ц ю : гр .-кат. Юлїяна;
рим.-кат. Иосифа, Калясантия. — В с у б о т у : гр.-кат. Евсевія, Юлїянїї'; рим.-кат. Кирила і Методия.
— Від Адмінїстрациї. Просимо наших ВП. Пе
редплатників, відновити передплату і вирівнати залеглости, бо на кредити не будемо посилати часописи.
— Руский народний театр переїхав з днем 2.
с. м. до Гусятина, де дасть такі вистави: дна 3.
липня «Запорожець за Дунаєм» (опера); 5. лип
ня «Ж идівка вихрестка» (драма Тогобочного);
6. VII. «Пісні в лицях» (опера); 7. VII. «Шала- вило» (шутка в 5 діях Ґлїньского); 8. VII. «Ка
терина» (народ, опера в 3 діях); 12. VII. «Дон Цезар» (оперетка в 3 діях); і 13. VII. «Неволь- ник» (нар. образ в 3 діях): 15. VII. «Хата за се
лом» (драма в 5 діях зісьпівами); 16. VII. «Власть тьми» (драма Толстого); 19. VII. «Ямарі» (опе
ретка); 20. VII. «Ой не ходи Грицю» (народний образ в 5 діях); 22. VII. «Барон циганів» (опе
ретка).
— В Яворові відбуде ся в суботу дня 5. с. м., орхестральний п о ч н е учеників школи для ви
робу дїточих забавок. Орхестру виучив п. Шмід.
— Наші сецесіонїсти-академики повертають на . днях з Відня на літні фериї. На сьвітских виді
лах кінчить ся літний піврік в половині с. м.
а на богословскім виділі будуть відбувати ся іспити до кінця липня.
— Попис інструкторів пожарничих ДЛЯ СЇЛЬ- ских і маломісточкових сторожий огневих від
буде ся завтра в пятницю (4. липня 1902.) о 4.
год. зполудня в міскій пожарни при Стрілецкій площі. На пописї представлять фреквентанти по- жарничого курсу ріжні способи гашеня огня, як також способи уживаня пожарничих приладів.
Старшина «Сокола», котра усгроїла згаданий курс, має честь запросити Вп. Публику, щоби
ЮРИЙ К М ІТ .
На термін.
(Дальше).
Портова Скала, д. 28.V . 1894.
До дому вернув я від декана в середу. Застав у порядку все, — хату мов сьвяті перелетіли, - тихо, спокійно від рана до вечера. Серце відживає, радуєть ся. Давно я за
знавав сього добра. Нема ні сварки, ні острих відтинань, ні гіублїк та мерзенних, огидних насьміхів для ворогів, нема сварні — аж любо!
Йду відповідно настроєдий правити службу Божу. А як нераз приступав я до вівтара — Бог один відає...
Гарно все тепер, лише сум спови
ває чогось душу, бо любих, дорогих моїх діточок нема тут... З а негідну їх матір мушу я терпіти і сі бідня
тка. Але гадаю: за се вона може набере там розуму, та вже спокій буде між нами. Аж нараз одержую від Тебе лист. Боже! як він згриз мене нині... Бодай би ні я Тебе не знав, ні Ти моїх порогів не бачила;
бодай і сліду не стало, .ніж ми ма
ли стрінути ся й повязати свою до
лю! Що ми зробили з сьвятої річи
— з нодружя ? Годі виповісти. Лі- диха сто літ за мене й за Тебе бу
де конати. Ш ах-мах і весїлє ! Скажи міні, маю я деяке право до своєї дитини? Говори, говори, делікатний язичку. Помуж вибира
єш, не оглядаючи ся зовсім на мене, особу міні зненаведжену, прокляту Ксантигіу за хрестну матір для м о єї дитини? Здаєть ся, я діпше по
шанував Твоє материньство. бо не зважив ся назвати дитину зненави
дженим Тобою іменем, хоча я лю
бив се імя. Але іцож Тобі я, моя особа, аби на її вийшло. Все було повпереки, все на перекір, чом же й мало-б инакше бути ? Він так, я так; в.н у ліво, я в право. Ба, То на
віть не питаєш ся, лише повідомля
єш про свою волю і кажеш безогля
дно міні примінити ся до неї, дода
ючи, що Луговий так каже. Таке і Ти робиш? Отже Луговий має тут і рішити ? Ш турк Панька в око, Пань- 1 ко спить, а око висить. Скажи: му- [ дра, добра жінка так поступає з чо- 1 ловіком ? І хто не візьме Тобі сього
за зле ? То Луговий має рішати, а я лише примінити ся до Вашої п о станови й шинку прислати, бо ко- либ не шинка, то може уважала би Ти за безпотрібне писати про се до мене. Дивує мене, що шинку лю биш, а веприка тримати при хаті зовсім не любиш. На Твою пове
дінку лише се можна сказати: стань>
подивись, плюнь, відступись...
Що Луговий говорить таке, не дивує мене, бо він ще не знає, чи є дитина для батька. А для мене має бути се маловажна річ, що мо
їй дитині має стати раз на все хрестною матїрю — ся, що прова
дить свою рідню на безголове, ся марнотратниця; а що найстрашнїй- ше — се кат — се довголітня, не- милосерна вбійниця свойого рідно
го чоловіка. Що вона з ним виро
бляє? Такому вченому чоловікови вкрала, змарнувала житє. Він через неї став між людьми ідіотом; вона не спокутує того гріха. Се зьвір — не женщина. І Ти пишеш: не випа
дає инакше? А випадає, аби така була мамою для моєї дитини, хоча і би лише хрестною? Кажеш, що о- бидить ся. Гарна історня — диви
на неї! То Ти волиш згристи мене, аби тілько її не обидити? Міні має більше залежати на неї, ніж на сво
їй дитині? Я скажу її в очи се. Га
даю, що Ви всі повинні ізолювати її з своєї родини, геть вилучити з поміж себе, колиб Ви мали бодай трохи співчутя над сим нещ асли
вим її чоловіком. А Ви навіть стра
хаєте ся то зїлечко обидити, хоча би й дитину нашу жертвовати на се, номимо що недавно ще тягала Вас по судах? Отже се їй випада
ло, а нам не випадає, бо уразить ся? А се що таке?! Пусти пса під лаву, він вилізе на лаву. Я не по
зволю собі на голові гречку моло
тити. Чого Ви надїєте ся від неї?
Вона дуже Вам щира, нема що го
ворити! Сядьте собі коло нашого стола, возьміть собі свого хліба й кусайте, будьте ласкаві. Багато Вам надавала? Га? Що? Найшли церкву Богу молити ся! Але я виджу з сього, що Ти до таких людей не чуєш зовсім ніякої відрази, а може навіть такі Тобі до смаку... Родом кури чубаті. Уразить ся? Адже во
на процесувала ся недавно і вже перепросила ся, тим то певнїйше
