Ruslan. R. 6, č. 5 (1902) )

Ч. 5. Львів, Неділя, дня 6 (19.) січня 1902. Річник VI.

Передплата

па «РУСЛА НА» виносить:

в Австриї:

на цїлий рік . . . . 20 кор.

на пів року * .«• . . . 10 кор на чцорть року . . . о кор.

на місяць . . . 1-70 кор.

За границею:

на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року ' . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 16 сот.

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милостп і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о ’ Іа Г°Д пополудня.

Редакция, адмінїстрация і '

експедиция >Руслана» під

ч. 1.

пл.Дом6ровского(Хорунщини).Ек®-

педицпя місцева в Аґенциї

Со-

коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи ввертав ся лише на попереднє яастереженв. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по

ц ін і

20 с. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.

кої сторони. Досить згадати тут памятне внесене пок. віцемаршалка Лаврівского і т. и., котре погребано в архіві виділу кра­

євого. Се та метода, яка так само проя­

вляла ся в козацко польских війнах, коли король або польскі воєводи заключали у- мови з козаками, відтак сойм не хотів сих умов ратифікувати.

Замітне на всякий спосіб признанє п.

Меруновича, що «силою рускої справи не не розвяже ся, бо навіть потрібної до того сили нема, промовчати її також не можна, або удавати, що її не бачить ся, також годі*. Длятого дораджує п. Мерунович спро­

вадити руский народний рух на спокійний ш лях відносин, опертих на взаїмнім пова- жаню, прихильності! і вирозумілости з роз­

важним узглядненєм обопільним правди, вословленої тепер в сонмі, що «мусимо жити з собою*. В тій цілії домагає ся п.

Мерунович, щоби «спільною працею най- благороднїйших умів руских і польских в Галичині витворити сильне огнище науко­

вого і літературного руху, щоби скріплю­

вати ся на економічнім полі спільною пра цею, щоби в обсягу суспільних справ кер­

мувати засадами справедливості! для всіх кляс населеня, а Повстане л г а д о в а Р у с ь від Бескиду поза Дніпро, щезне нужденне рутеньство і давна унія політична двох братннх народів відродить ся новим жн тєм «.

На се ми замітимо, що ми маємо т а ­ ке наукове і літературне огнище в Наук.

Товаристві ім. Ш евченка, маємо почини економічно-просьвітних змагань в «Про- сьвітї*, «Дністрі*, «Кредитовім Союзі* і т. п., треба лише, щоби зі сторони кр.

сойму більшу їм показувано прихильність і подавано відповідну поміч, не спинювано їх розвитку, бо скріплене Руси, як сказав ґр. Ст. Баденї, не є шкідливе для польскої народности.

Голоси в рускій справі.

(Конець).

Станувши в першій половині своєї статі про зворот в рускій справі на тім становищі, що она була викликана лише змаганєм до « с е п а р а т и з м у » , «ненани- стю до Ляхів* прошарованою а г і т а т о р а- м и, н. Мерунович признає в повній супе­

речності! з самим собою, що н а р о д н а с ь в і д о м і с т ь обгорнула вже мілїони люду і з сеї маси виходять щораз числен­

нішій ряди і н те л і ґ е н ц її і, перенятої н а р о д н о - р у с к о ю і д е є ю . Признає та­

кож,

Щ О ДО С І!

сей рух в своїм єстві н е є щ е в о р о ж и й П о л я к а м , хоч знов тут посуджує руских сьвящеників о засліплене захланностю на виключну власть над се­

лянином, а в суперечності! з тим додає, що руска інтелігенція не виступає в пе-і реважній части аґресивно супроти Поляків?

Тимчасом в дїйсности руский нарід, як се виказує істория, був і є мирної в д ач і і і хиба доведений до крайності! зривав ся до завзятого відпору. Сеж і виразило ся так ясно і наглядно в народній проповід- цї: «Посунь ся, Ляш е, най Русин сяде*.

Отже не агресивність, не захланність, а ли­

ше бажане ж и т и с в о б і д н о с в о ї м ж и- т є м проявляв усе руский нарід і того ли­

ше бажає руска інтелїґенция, щоби Руси­

ни могли свобідно розвивати ся. Колиж нераз доходила руска суспільність до зво- рушеня, яке в польскім дневникарстві най- новійших часів пятновано зараз яко « г а й д а м а ч ч и н у * , яко «завзяту ненависть до Ляхів* і т. п., то се було викликуване не- Гацнєю з польскої сторони, маловаженєм рускої мови і народності!. Се-ж признає по- середно і п. Мерунович, вказуючи на се, що « т я ж к о ю б у л о би с е п о м и л к о ю і з с т а н о в и щ а п о л ь с к о ї н а р о д н о ї п о л і т и к и , п х а т и л ю д і в с ю р у с к у і н т е л ї ґ е н ц и ю в р я д и о п о з и ц и й н и х с т о р о н н и ц т в — н е ґ а ц и й н и м в ід- п о р н и м с т а н о в и щ е м с у п р о т и н а ­ р о д н о г о р у с к о г о р у х у * .

Нехай же п. Мерунович скаже так по щирости з рукою на серці, чи дотеперішна політика супроти Русинів і в галицкім сей­

мі і в краєвім правительстві, котре таки є на скрізь польске, не пхала руского насе- леня, рускої інтелігенцій в ряди опозициї.

Признаємо, що були хвилі', коли і сеймо­

ва більшість иольска і краєве правилель- ство робили деякі уступки в користь Ру­

синів, але се було звичайно або піднапо- ром корони або центрального правитель- ства і тому було зроблене не з щиростю, не з охотою, а по неволі і задля того всякі уступки роблені в користь Русинів лишали по собі вражінє, що они були ви­

мушені.

Бували нераз проби компромісів з Ру­

синами і з боку краєвого правительства і передових мужів сеймової більшости, однак сі «дипльоматичні компроміси угодові з рускими проводирами, як каже п. Меруно­

вич, є до нічого* — однак не каже чо­

му? Л ми додамо — тому, позаяк ніколи не додержано умов, які були подані з рус­

Політичне положене.

' ( х ) Речинець скликана ради державної на дальшу сесию ще до нині не означений, а пра- вительство отягав ся з тим з двох причин: пе­

редовсім бажає правительство, щоби буджетова комісия покінчила свою роботу з буджетом, а відтак хотіло би також промостити дорогу до ческо-нїмецких переговорів. Буджетова комісия працює пильно, бо крім неділі і понеділка від­

бувають ся 6 —8-годинні засїданя, однак мимо того робота не може скоро поступати задля т о ­ го, позаяк протягом 4-лїтної безбуджетової доби нагромадило ся стілько справ, що обговорене сих справ вимагає основнїйшої розправи. Буджет міністерства зелїзниць в найліпшім случаю скін­

чить ся в сім тижні, відтак прийдуть ще на дневну чергу останні розділи міністерства скар­

бу, а мабуть аж в середу міністерство справед- ливости, яке забере всі засїданя слідуючого тижня. Після того прийшло би на чергу міні­

стерство просьвітп (центральна управа, народні школи і семинариї учит., середні школи, уні­

верситети і т. д.) і ледви до кінця січня буде полагоджене. Лишають ся ще деякі иньші ро­

зділи буджету і длятого вже появляли ся дне- вникарскі вісти, що правительство думає аж 3.

лютого скликати раду державну.

Покликана на нову сесию рада державна мала би заняти ся передовсім ухваленєм кон­

тингенту рекрутів і боснїйских зелїзниць, а від­

так полагодити буджет в 2-ім і 3-ім читаню і після загальної думки, при правильних відноси­

нах, не зуміє посольська палата полагодити еих справ перед 22. марця, почім прийшла би черга на краєві сойми.

Окрім роботи в буджетовій комісиї, на яку правительство звертає бачне око, веде оно пе- респрави з визначнїйшими ческими і нїмецкими послами, щоби підготовити основи до ческо-нї­

мецкої конференциї. Окрім послів з Чех, що си­

дять в буджетовій комісиї, прибули до Відня і иньші визначнїйші, щоби порозумівати ся з мі­

ністром-президентом в згаданій справі. Остан- ними днями пересправляв др. Кербер з всенїм- цем д-ром ПІальком і з нїмецким людовцем Праде, з котрих перший займає відпорне стано вище що-до ческо-нїмецкої конференциї, а дру­

гий хоч має охоту взяти участь в ній, не.спо- дїває ся по ній ніякого успіха і вимагає від правительства точного озиаченя внутрішньої мови урядової ческої. Були також погляди між нїмецкими послами, щоби правительство не скли­

кувало спілі ної конференциї ческо-нїмецкої, але окремо пересправляло з одною і другою сторо­

ною. Мимо сеї зневіри деяких нїмецких кругів політичних думає мінїстер-президент таки скли­

кати ческо-нїмецку копференцию, по якій таки снодїває ся певного успіха.

На політичне і парляментарне положене в найблившій вже будуччинї вилинуть без сумні­

ву відносини, так сказати би, домашні, які про­

явили ся у всенїмецкім таборі, в котрім від я- когось часу проявив ся чималий розлад і роз­

клад. Мало яке сторонництво політичне так ско­

ро занепало морально і політично, як всенімец- ке. З а поганими оправками всенїмця Герцога, якого виключено з клюбу, слідувала брудна справа Вольфа, якого Шенерер приневолив до зложеня мандату і в звязи з ним д ра Чана, котрий також вже опинив ся поза всенїмецким клюбом. Позовний вибір Вольфа, хоч із значно­

го стратою голосів, показує моральний занепад всенїмецкого сторонництва, а крім того неміч керманичів, іменно Шенерера, що не вспіли у- держати в своїм таборі карности і допустили на власну руку осягнути мандат витрученому з клюбу Вольфови. Таким способом трійка Герцоґ- Чан-Больф буде кулею у ніг Шенерера і певно буде дальше пособляти розклад сего сторонниц­

тва. На всякий спосіб самовлади всенїмцїв і їх грізне становище на політичному і парламен­

тарному полі значно останними брудними во д і-, ями домашними, яких з приличности не хочемо обговорюватй, значно захитані і неперечно впли­

нуть на політичне і парляментарне положене в Австриї. Всеж таки годі серед даних обставин робити якісь далекі і широкі вигляди. На будуч- чину, а можна поки-що хиба се приняти яко річ більше-менше певну, що єствованю ради державної до великодня не грозить ніяке вели­

ке лихо.

Уступленє намісника.

Перед кінцем року виринули були пого­

лоски про уступленє ґр. Иінїньского, які після сеймової демонстрацій у вжесїньскій справі на­

брали великої иевности. Польскі дневники при-

2 писували жерело сих поголосок Русинам, які

хотіли би «позбути ся дідича з Грималова<, а в поеліднім часі злучили з сею справою навіть особу Митрополита о. Шептицкого, який в спра­

ві сецесиї унїверситетскої молодїжи заняв від­

мінне становиско від намісника. Вкінци сі днев- ники заперечили катеґорично вістці, немов би становиско ґр. Пінїньского було захитане.

Скілько правди є на тих всіх донесених і де належить шукати причини недалекого усту- пленя теперішнього намісника, довідуємо ся з Іпіогшаііоп, яка пише в сій справі.

«Ріжно пробували представити зовсім без- замітпим становиско галицкого намісника підчас вжесїньскої дебати. Особливо підношено, що Граф Пінїньскніі намагав ся щиро, зупинити об­

говорюване дразливої афери в поодиноких за ­ ступ ничих тілах польскої мови. Але ему удало ся лише здержати нелегальну ухвалу сойму. Про­

тивно запевнюють визначні сонмові посли, що всі члени краківскої фракциї прибули до Льво­

ва з твердою постановою, не допустити до ж ад ­ ної «вжесїньскої дебати». При тім могли они покликати сс на листи ґнїзнїньского архиєпи- скопа Стаблєвского, польского примаса, який просив в них за залишенем всякої, шкідливої нрускнм Полякам демонстрації, а особливо вся­

кої парляментарної дискусжї. Отже прошено на­

місника, вплинути в тім змислї на східно-га- лицких членів сойму, а особливо львівских, на­

ціональних радикалів, але він відкинув се, вка­

зуючи на то, що він не має жадного впливу на радикалів і мав звичай, з засади здержувати ся від всякого вмішуваня до парламентарних кор­

порацій!. Наслідком сего було, що зглядно умір- коване внесене Романовича мусїло уступити п е­

ред оружними експектораториями князя Чарто- рийского, що привело до звісного дипльоматич- ного заколоту».

Канадийскі гаразди.

Канадийский місіонар о. Василь Ж олдак надіслав до одного зі своїх приятелів лист, у якім пише:

Я вже майже половину Канади обїхав. Зи ­ ма страшна, зимно, най Бог криє. Відки пишу,

то менше-більше половина моєї дороги. Тепер находжу ся десь на прериях, сам не знаю, де!

Не знаю, де північ, де полуднє, де схід, де за­

хід. Біда страшна! Приїхав я до одного місточ­

ка, де і зелїзниця кінчить ся, а разом з тим і

! всяка комунікацня. Наші люди мешкають від того міста що найменше 25 миль. Я зібрав ся, тай далі серед морозу і вітру до наших братів, їхав, їхав та ледйи живий добив ся до якоїсь хати, брудної, студеної, розумівсь, рускої. Немо­

жливо було в ній ночувати! На щастє була ніч погідна, але мороз, най Бог криє. Я пошукав по довшім часі другої хати. Натрафив на ліпшу;

приняли мене, тай в ній я остав. З тої то хати на прериях канадийских я і пишу до Вас, до­

рогий Друже. Страшна і тяж ка праця. Прошу собі представити, я ще недавно в Канаді, а вже мені приходилось і самому прати, мити, бульбу варити, розуміє, ся і дрова збирати. Всьо те в зимі. А зима, то не наша галицка. Як таке зи­

мно, як в Галичині на дворі, а я єго маю в ха­

ті, то тішу ся. От таке то. Ж и тє місіонарске, то страшне. Я вправдї вдоволений з такого жи- тя, бо Божа ласка видимо мене підтримує, але з другої сторони здоровлє нищить ся страш ен­

но. Що дня майже деінде ночую, з місця на місце перебігаю широкі простори пущі, йду від хати до хати по кілька миль. Се неімовірне, але таки так є. Хата від хати по кілька миль, люди бідні, а ще до того доріг нема. їхати тре­

ба, куди очи несуть; провідника нема! Трафляй чоловіче, де трафиш! Біда на всі боки. Наріц майже дикий, дичіє без слова Божого, без про- сьвіти, без науки. Як Бог не вмилосердить ся над тим бідним народом, то певно і сліду не остане з руского народу в Канаді. Загине, про­

паде! Тут потреба дуже сильної праці, людий з пожертвованєм, готових на всяку можливу і неможливу біду і невигоду. Кажу то з недовго­

го досьвідченя. Я ще короткий час в тій Кана­

ді, але вже много а много досьвідчив.

Як Вог позволить, я пізнїйше Вам більше напишу про житє нашого народа в Канаді. На тепер то кажу лиш, що наш нарід виставлений тут в Канаді на неминучу загладу під кождим зглядом, і то іце раз кажу, що під кождим зглядом...

З буїжетввої мімі рада ириші.

При нараді над етатом міністерства зелї- зниць поставив пос. Форцт резолюцию, щоби для збіжа і збіжевих продуктів вернути до кі- льометрової тарифи. Против сего виступили га- лицкі посли, доказуючи, що така тарифа була би дуже некорисною для галицкої рільничої продукциї. Вивіз збіжа і збіжевих продуктів при великім, подовгуватім просторі краю стає бога- то кориснїйшим при т. з. БігазаепигіГ, яка вменшає ся в міру віддалена. Пос. Форцт пе- респравляв з галицкими послами і намагав ся політичними аргументами наклонити їх до при- нятя сеї резолюциї — але безузгіішно. На по­

полудневім засїданю підпирав пос. Форцт свою резолюцию, апелюючи головно до гал'ицках по­

слів. Єму відповів пос. 6. Абрагамович, що кі- льометрова тарифа була би прямо кривдою для Галичини, коли навіть росийске збіже має но- лекші. Коли кільометровою тарифою мають по­

правляти блуди угоди з Угорщиною, то нехай красше парламент справить ті похибки.

В голосовашо презез оголосив резолюцию Форцта прннятою, але коли запротестовано про­

тив сего і зажадано числа голосів, презез др.

Катрайн ствердив лише, що після єго перекона- ня більшість була, але не подав числа голосів.

Відтак полагоджено рубрику »Мита« і при- ступлено до дискусиї над консумцийними по­

датками.

Дальший хід нарад нині.

Н О В и н к и.

— Календар, в н е д і л ю : гр.-кат. Богоявленів Господнє-; рим.-кат. Фердинанда. — В п о н е д і ­ л о к : гр.-кат. Йоана Хрестителя; рим.-кат. Фабі- я н а .— В і в т о р н и к : гр.-кат. Георгія, Емилияна;

рим.-кат. Агнїшки.

— ВПреосв Митрополит Шептицкий — як нам пишуть з Відня — иересправляв в справах унї- верситетских з мінїстром-президентом д-ром Кербером і міністром просьвіги д-ром Гартлем, а в четвер був також на авдиєнциї у цісаря.

Цїсар приняв вельми прихильно ВПреосв. Митро­

полита і вислухавши єго слів, обіцяв унїверси- тетску справу нособляти. Також посли Барвінь-

АНТІН КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ.

Помиріть ся...

Прийшли до мене два мужики.

— Що скажете?...

— А він знеславив мене!

— Та як?

— А от ми посварили ся і він обкидає мене поганою лайкою як болотом...

— Якою?

— Назвав мене сяким та та ­ ким. Бог би його скарав!

— Ну та що-ж?

— Га... я хочу завдати його до суду.

— Та що там! От, помиріть ся...

Мужик почіхав ся в потилицю, подумав і м ови ть:

— Ей нї, я таки не дарую йо­

му свого...

І пій шли на суд.

*

А на суді вийшло, що о ба вони не жалували собі всяких прізвищ.

Так я і присудив їм по три добі арешту. Тоді вони оба нараз:

— Та ми вже помиримо ся...

А дві робучі днинї стратили тягаючи ся по суді.

Культ краси.

Там судия починає нетерпели- вити ся. Якось страшно пиняво йде

йому нинішня лїцитация. І то як на злість нині, коли він так мало має часу. А на біду, — лихо й за- взяло ся всьо, аби дразнити його, приводити до крайної злости.

Ось і та баба, чого вона реве, чого вона затроює йому житє...

— Паноньку милостивий, ба­

теньку наш солодкий, голубоньку...

Голосить і ловить його за к о ­ ліна.

— Згляньте ся на нас, не ли­

шайте нас старцями...

— Хоч па торби старечі ли­

шіть нам... — молить глухо ґазда.

' — Ного ви хочете від мене, що-ж я винен вам, що вас лїциту- ють. Я урядник, право присилає ме­

не сюди...

— Паноньку наш дорогий, хоч стріху лишіть нам, аби було під чим переспати, хоч тих мізерних чотири стіни...

— Хата з обійстєм: сто корон

— хто дасть більше...

— Йой, йой, йой...

— Марш бабо, відчепи ся від мене! Чого хочеш ? Свої гроші маю платити за тебе?...

А коли вона знов припала йо­

му до колін, він друлив її сильно руками від себе. Мало не перевер­

нула ся коміть головою — та добрі люди затримали її.

— Ходіть кумо, ходіть... Ш кода ваших сліз! Се кат — не чоловік...

І повів її силоміць на бік.

А ґазда стоїть перед паном су-1 диєю, стоїть понурий як та чорна могила, мовчазний як сотня м еш ­ канців її — холодних трупів.

— ...сто корон но раз другий і...

і... третій...

Рушив ґазду сей голос, рушив його із місця та й приголомшив.

Скотив ся він під хату та й голо­

вою в стіну, в стіну...

Та так здорово гатить...

І кров не сльози з очий йому спливає!... І рев не голос розсаджує йому грудь!...

А як займив рукою в чуприну, жменя сивого волося лишида ся йому в долоні...

*

— Слава-ж Тобі Боже!... — зі­

тхнув пан судия, коли вже найшов ся серед битого шляху. — А то чо­

ловіка могли всі чорти взяти, якби так довше треба було забавити між тою голотою...

І так хто знає... Ану?... Ш еста година. Приїду на сему. І ан'ї віді- тхнути, ан'ї спочати. Такий втомле­

ний, такий розстроєний...

То щастє, що так скоро скін­

чило ся.

Усьміхнув ся вдоволений.

Купців мало, тай не було що довго робити. Бо подумати собі, якби так стануло десятьох до лїци- тациї!... Ну й коли я впорав би ся ? Не приїхав би на час — а потім кваси, жалі... а нарочно забрав ся аби не сьпівати на концерті... а се, а те...

Подумав хвилину, відкашляв троха... А нібито позіхаючи, перей­

шов цілу скалю своїм звінким го­

лосом.

— Щось не дуже! Могло би

бути ліпше. Ну, але щож робити.

Та проклятуща баба... Нї! на другий раз не приступлю до лїцитациї, до­

ки властителі не винесуть ся. Про­

шу я кого!... ч Відки я приходжу до того, аби ще лютити ся, сварити ся, уїдати, як той пес... Ну і ось як я нині! Маю сьпівати — розумієть ся, повинен зашанувати свій голос... Ну, прошу, міг я зашанувати його?

ІІовозка підскочила на великім камени. Пан судия стряс ся.

— А ти худобо мордата! Ти мужичка дурна! Не бачиш, куди їдеш! А засліпило би тебе!...

А під такт слів торощить па­

рубка у карк.

Та зараз таки й успокоїв ся.

Його думки звернули ся знов на нинішній концерт.

Бо то й слави не можна втра­

тити. Такий сьпівак колись!... Ха.

ха, ха! Добрі то були часи! Треба тримати ся, о! треба добре трима­

ти ся!

А й пісні вибрав собі, вибрав..

Давнин молодечий запал почи­

нає йому вертати.

Нї, справді, якби ще не сьпів, не музика, якби не той культ к р а ­ си, поезиї в звуках, якби не ті хви­

лі упоєня, забутя про буденні спра­

ви, то чоловік став би серед сво­

його окруженя таким...

— Як от сей, ти худобо мер­

зенна! Знов мусів виїхати на ка­

мінь, а грім би тебе побив.

Простував свої змучені руки

на карку парубка.

з ский і Романчук переговорювали з д-ром Гар-

тлем.

— З Праги одержали ми нині дуже інтересну допись про милі хвилї трех перших днів пробувана нашої молодїжи між Чехами, та на жаль, допись прийшла так пізно, що мусимо єї відложитп до слідуючого числа.

— Молода Русь у Відни. В четвер на прозьбу рускої академічної молодїжи відправив ВПреосв.

Митрополит Шептицкпй в церкві св. Варвари Пораклис по Пр. Богородиці, підчас котрого сьпівав хор богословів і академиків, а відтак промовив теплим слово до зібраної рускої ака демічної молодїжи. загріваючи її до праці і на­

уки, бо руский нарід буде жадати від неї ра­

хунку з тої праці в користь Руси і весь сьвіт тепер глядить на поведене і поступоване рускої академічної молодїжи. від котрої залежить бу- дуччина народу. Відтак удала ся молодїж до мешканя ВПреосв. Митрополита, з подякою, а при сїй нагоді розмовляв архипастир щиро з многи- ми, випитував ся о їх відносини і потреби і про­

сив, щоби

у

всіх потребах до него звертали ся.

Ся справді батьківска печаливість Архииастиря нашого приєднала ему серця всеї молодїжи.

— Зміни зверхників. Про сподівані зміни у верховітях краєвої єрархиї пише Іп іо гт аїіо п : В інтересовачих кругах становлять предмет оживлених розправ особисті зміии, які на най- висших становисках адміністрації^ та судівництва Галичини в недалекім часі мають наступити. І так без огляду на всякі дементі піддержують тверджене про передстояче заступлене намісни­

ка ґр . Пінїньского наслїдником, при чім вибір має колибати ся єіце лише межи князем П а­

влом Сапігою, а тенерішни.м віцепрезидентом краєвої дирекциї скарбу, тайнам радником, ри царем Корнтовским. Колиб покликали сего по- слїдного, то член державного трибуналу бр.

Ш енк має бути назначеним до перенятя управи галицкої скарбовости. На всякий спосіб цілкови­

то певним є устуиленє радника двора Л їд л я з віцепрезидентури галнцкого намісництва, а на єго місце прийшов би радник двора Клвберґ, член державного трибуналу. Радник двору К лв- бсрґ, як кажуть, не рад заміняти свого стано- виска у Відни з львівским, але остаточно пови-

■ен би примінити ся до цїсарского завзиву. Пре­

зидент краківского висшого суду тайний радник Чтцан стоїть перед своїм пенсіонованєм. Єго наслїдником вказують в першім ряді радника двора др. Вітолда Гавзнера, до тепер снецияль- ного референта для західної Галичини в міні­

стерстві справедливости. який однак немов ухи- ляє ся від того, бо він надто довго був чинним в адміністративно-судовій службі і себе самого не уважає спосібним до практичного судівництва.

Коли радник двора Гавзнер не відстуиуть від сеї надто скромної думки, то став би іменова­

ним радник двора бр. Шенк президентом висшо­

го краєвого суду в Кракові, чому, розуміє ся, він відай буде раднійший, чим віце-президенту- рі галицкої дирекциї скарбу. На третім місци говорить ся також про теперішнього віцепрези- дента краківскогоі висшого краєвого суду рад­

ника двора Стебельского, якого загально уважа­

ють дуже спосібним правником і сумлінним суджєЮ.

- - Лунайте а отворять вам. Справу складаня адвокатскої присяги по руски, порушену нами м. р. кілька разів, полагоджено прихильно для Русинів. ГІрезидия висшого краєвого суду у Львові вже має руску формулку присяги для адвокатів і нотарів, а перший складав присягу по руски новоіменований нотар в Підбужу п.

Роман Бачиньский.

— Нове товариство в Станиславові. Товариство для міщан і середної верстви інтелїґенциї, ПІД назвоїр „Руска Х ата“ завязує ся в Станиславові.

Статут вже затвердило намісництво. Перші за­

гальні збори відбудуть ся в неділю по Иордани т. є. 26. січня с. р. в комнатах «Рускої Бесіди»

при улицї Собіского ч. 28. В імени комітету о- снователїв і Русинок станиславівских без ріжни- цї стану і погляду на найчисленнїйшої участи в зборах і вступленя в члени „Рускої Хати“.

Ігнатий Полотнюк.

— Вечерок з танцями львівских друкарів, який відбуде ся дня 25. с. м. на Стрільници, запові­

дає ся величаво. Вечерковий комітет постарав ся о ріжні несподіванки для гостий, а карнети- ки, приокрашені ручними малюнками будуть м и­

лою иамяткою для гарних пань. Забава буде йти охочо, бо комітет постарав ся о лєґіони танцюристів, і заиевнює всім паням добру за­

баву. Шляхотна ціль вечерка, бо чистий дохід призначений на фонд будови власного дому, збере певно численних гостий, що не лишень знаменито забавлять ся, але своїм грошем при­

чинять ся до гарного діла.

— Вінчане п. Стадника, артиста і резншера руского народного театру, з панною Софією Сте- чиньскою, відбуде ся дня 19. с. м. о 5. год. по­

полудня в церкві 0 0 . Висилиян в Дрогобичи.

— Нові пушки в Австриї Резіег Ьіоуй доно­

сить, що справи заведеня нових пушок в ав- стрийскій артилєриї ще доси не порішено. До сего прийде на сегорічних літних маневрах або

аж па весну 1903. р. тому, що нема вигляду, аби скорше можна було приступити до орґанї- зациї артилєриї в тім напрямі. В наслідок сего можна надїяти ся, що в сегорічнім буджетї, предложенім в делєґациях, не буде жаданя кре­

диту на нові пушки.

— Артистичні спори. Вже рік тому, як я. Ми- шуґа, тенор польскої опери у Львові позиває ся з директором театру п. Павлїковским. Діло ле­

жало в »бісованю« арий на сцені. Дирекция за ­ боронила була сьпівакам повтаряти ариї на ж а­

дане публики. Однак п. Мишуґа на представле- ню «Гальки» хотів повторити одну з єго улю­

блених арий, але тодїшний капельмайстер орхе- стри відказав акомпанїяменту. П. Мишуґа за я­

вив тоді дир. Павлїковскому, що він не буде сьпівати, поки капельмайстер не уступить а коли не одержав задоситьучиненя, ваиізвав’ п.

Павлїковского о 2.000 їх, що належали ся єму за 4 виступи. П. Павлїковский знова обжалував п. Мишуґу за зломанс контракту і зажадав 20.000 К відшкодована. Суд і інстанциї прихи­

лив ся до жаданя п. Мишуґи, а суд II інстанциї признав обом сторонам справедливість, а їх ж а­

даня відшкодовані, мали зрівноважити’ ся. Крім того п. Мишуґа мав заплатити кошти обох про­

цесів. Вкінци на відклик, обох сторін найвисший

і

трибунал зніс оба попередні приговори і на днях порішив справу так, що обі сторони поносять кошти, кожда за себе, а відшкодована ні один ні другий не дістане. — Замітне при сім, що в часі' спору п. Мишуґа сьпівав на сцені

її.

11а- влїковского і брав дальше по 500 К за виступ.

— 0 руску мову в школах в Паранї. Зкольонїї Антонїо Кандідо під Порто Уніон в Паранї по­

містили в курітибскій польскій ґазетї члени портоунїоньского польского товариства »Ро£ой»

справозданє з відбувших ся в день 29. падоли­

ста 1901, яко в річницю повстаня листопадового зборів того товариства. Збори відбули ся на’

нідміскій кольонїї Антонїо Кандідо в домі Тео- дора Колодки. Почтивши память повстаня по­

ставив п. Ш мід внесене, щоби перенести се’ т о ­ вариство, котре вже було завісило свої чинно­

сте — на кольонїю А. Кандідо, а то в цїли за- ложеня там польскої школи. Внесене се нрння- то і рішено приступити до будови школи. Між списом членів того товариства і підписами на тій патріотичній дописи читаємо також рускі прізвища (н. пр. Птуїго ОІоШа і иньші) тай сам господар дому, Іеодор Колодка, очевидний Русин. Тож гадаємо, що в тій школі повинні учити також і по руски. Так вимагала би спра­

ведливість. В Порто Уніон і найблизшій околи­

ц і!

є мала кольопїя иольска і не дуже значна руска. Русини однак становнять досить значний

‘ процент людносте. Колиж школа удержує ся та- і кож коштом Русинів, то треба в ній учити і ІІО руски. — Яркий примір такої рускої сиравепли івости є на кольонїї Прудентонолїс, де в

^{І’ОЛОВ-}

, ній школі при рускім монастирі! Василияньскім, 'заложеній о. С. Кизимою і удержуваній перева­

жно. коштом Русинів, учить учитель п. Ян Лєх І не тілько по руски, але і по иольски.

— в

Пру- Iдентополїс є 10.000 Русинів гр.-кат., 1.800 ла-

ІТИННИКІВ

рускої мови і около 200 Мазурів. Тож тим більше належить ся місце також і для ру­

скої мови в школї на кольонїйцї А. Кандідо. На жаль н. пр. в кольонїї Санта Барбара, де рускі кольонїсти в великій части причинялись до у- держапя школи, учили в школї лише польского, а руского зовсім ні — а прецінь руский посе- ленець Наливайко був там одною з головних підпор удержаня школи.

Вправді повинна кожда національна кольо- нія удержувати свою окрему школу національну, бо се є найліпшим способом удержаня тої пи­

томої, елементарної сили національної, забезпе­

чуючої одну і другу народність перед спортуґа- лїзованем, однак в менших кольонїях, де так склало ся, що людність осіла помішана, там треба в школах спільно удержуваних узглядня- ти також язик меншосте! Як справедливість, то справедливість! —- Іван Г-юк.

— Краєва шкільїа рада на засїданю дня 13 с. м. ухвалила: затвердити дійсних учителів: в ґімназиї в Бродах, о. Івана Туркевича, і Софро- на Матвіяса, в ґімназиї Фр Йосифа в Тернопо­

ля, в учнтельскі.м званю і надати їм титул про­

фесорів; затвердити вибір на представителїв до шк. окружних рад. М. Деща в Вовчицях, Павли- на Станьковского в Снятинї і В. Ґриґлєвского в І.арнобжеґу; затвердити іменоване кс. Стан.

Кравса на духовного члена р.-кат. обряду до окр. шк. ради в Бродах;

іменувати в народних школах в Дрогоби­

чи: Л. Лукашевича директором 3-клясової шко­

ли видїлової мужескої, П. Рабе і Теодора Конд- рата учит. 3-кл. муж. школи видїлової, Михайла Гавдяка і Мих. Чепіля стар. учителями, а Васи­

ля Ратальского мол. учителем 4-кл. муж. школи злученої з видїловою, Ольгу Ланьцуцку дирек­

торкою 3-кл. вид. жін. школи; Аделю Онишке- вичівну, Йосифу Ольшаньску і Р. Д. Аксову у- чительками 3-кл. вид. жін школи, Ч. Арваївну ст. учителькою і Антонїю Калужняцку мол. учи­

телькою 4-кл. нар. жін. школи полученої з ви­

дїловою, Мих. Остаповича управителем, Ф. ГІуль- манівну мол. учителькою 3-кл. школи на перед­

містю Зварицко-лішняньскім, Ген. Фединову ст.

учителькою, Мих. Лєрхівну мол. учителькою 4- кл. нар. жін. школи, Йосифа Войтовича стар.

учителем, X. Л. Туртелятівну мол. учителькою 3-кл. школи на передмістю «Задвірне» в Дрого­

бичи, Ядв. Колькевичівну стар. учителькою 4-кл.

нар. школи полученої з видїловою в Тернополя, М. Ш афранівну мол. учит 4-кл. жін. школи в Тернополя, Анну Мосєвичівну управителькою, Елеонору Дудикевичівну і Олену Булатівну стар.

учительками 4-кл. жін. школи в Куликові, Ів.

Батку управителем 2 кл. школи в Боровій, Зен.

Заклїку, Андрея Стебновского стар. учителем 5- кл. муж. школи в Галичи, Людмилу Левицку стар. учит. 4-кл. школи в Виткові новім. Павла Гринишака управителем 4-кл. школи в Князьо- луцї.

— Рзорґанїзация народних шкіл. Краєва шкіль­

на рада порішила: виключити громаду Порохни- ще, коломийського округа, зі шкільного обсягу в Росохачи і засновати 1-клясову школу в Поро- хнищу; зорґанїзуватн 1-кл. школу в Слобідці лї- сній, коломийского округа; перемінити 1-кл. шк.

в Ромашівцях чортківского округа і в Містках львівского округа на 2-кл. школи.

— Ческі квіти на посольскі диєти. Пос. Герольд порушив справу ческих квітів на диєти посоль­

скі і довів діло аж до державного трибуналу.

Справа представляє ся так: Канцелярия нарля- менту не приняла ческих квітів на диєти пос.

Герольда. Президент палати ґр. Феттер списав протокол, а п. Герольд звернув ся до нравитель- ства з жаданєм заплати диєт. Онодї п. Герольд одержав відповідь, в якій президент кабінету доносить єму, що правительство не має потреби в кождім поодинокім случаю виплачувати д и є­

ти, бо президия палати після умови підняла ся виплачувати диєти. Що-до ческого квіту — то правительство уважає ся непокликаним рішати сю справу. 11. Герольд на сю резолюцию вніс жалобу до державного трибуналу з жаданєм ви­

плати залягаючих диєт.

— Дрібні вісти. В наслідок сніжних заметіль здержано рух на шляху Біла чортківска-Залї- щики аж до відкликана. — \У іепег 2Л§. оголо­

шує санкцию ухваленого галицким соймом за- кона в справі удїленя повітовій раді в Грибові розволу затягнути позичку 30.000 К.

Т е л є ґ р а м и.

Берлин, 18. січня. Кн. Генрих нруский, ко­

трий виїздить дня 15. лютого до Америки, по­

їде прямо до Вешинґтону, а звідтам в товари­

стві президента Розевельта вибере ся до Ново­

го Йорку. Там відбуде ся спущене на воду цї­

сарского яхту, який названо іменем найстаршої доньки президента. Кн. Генрих повезе дорогі дарунки панні Алїциї Розевельт. Як ходить віст­

ка, кн. Генрих запросить президента з амери- каньскою ескадрою на корабельні маневри до Кільонїї.

УІьондон, 18. січня. Княжна Валїї не поїде зі своїм мужом до Берлина. Князь від’їздить дня 24. с. м.

Новий Йорк, 18. січня. З місцевосте Ціль- дацінео в Мексику доносять, що в наслідок зе- млетрясеня погибло 600 осіб.

МаФекінґ, 18. січня. Бури переступили зелї- зничий шлях, що веде з Каплянду,} і напали на анґлїйску залогу в Вільовдан. Иньший відділ Бурів здобув 1000 штук анґлїйскої худоби.

Малий ^{фєйлєтон} .

Поетичний зїльник.

Муки зневіри.

До серця зливаєсь немов шумовинє їдкая, нелюдська ненависть та злоба;

Нутро роздирає болюче терпіне;

Несита, розжерта розпуки хороба Поклала на серце холодні окови.

Як вихор лють серця змагавсь, гуляє, — Ском.іит;» та арканом розшарпує душу.

Смага скаженіє, жаром розпікаєсь.

Ж ервію! горію! ще хвиля розрушу Нескінченим жаром пекельні основи!.,.

Як груба колода в безодню валю ся, І тулю ся, з жахом чортів обнимаю...

Та надаю в церкві, покірно молю ся, Безсоромно стогну, скомлю та благаю Хоч іскорку віри, надії, любови.

Петро Норманський.