Ч. 140. Львів, Неділя, дня 23. червня (6. липня) 1902. Річник VI.
Передплата
на «РУСЛАНА» виногп'П.ї в Австриї:
цілий рік . . . 20 кор.
пів року . . . . 10 корі чверть року . . . 5 кор.
М ІС Я Ц Ь 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 .франків Поодиноке число но 16 сот.
‘ Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а ме воаьмепі милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска* — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О О’ ІІ год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 1.
пл.Домбровсиого(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со*
коловского в пасажі Гавсмана.
. Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в ‘ Наді
сланім» 40 с. під стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
Руека і і ш ш і С т а ж ю м і в шкільній хомісиї.
(+ ) На першім зараз засїданю еойму дня 21. червня мотивував п. Бариіньокий внесене предложене ще «а грудневій ©
єсйїі1901. р., а при тім покликав ся на спра- воздаиє кр. виділу о ухвалі ради тюгатоввй станиславівскої. На основі сеї ухвали кр.
виділ також від себе представив <ооймопи внесене на засноване рускої ґімназиї в Станиславові. Внесене п. Барвснвского в і
діслав сойм до шкільної комісиї, а цред- сїдатель єї кн. Нарторийский поставив сей предмет зараз на 'першім засїданю дня.24.
червня. Як вже відомо нашим читателям, комісия ухвалила > відрочити розправу над
ЦєиьчжиЙ, Ротер, Крамарчик, кн. Казимир Л ю -!м ати. Один єго професор Українець не хотів бомврский, митроп. Б ’ е а т < ц к и й, архиеп. Те-
одорович і Б а р в і н ь с к и й .
Р а й с к и й доказував, що фреквенция в руских Гімназиях не є ще так значна, щоби треба творити нові рускі ґімназиї, а навпаки
«фреквенция польских кім.назий вимагає сего, щоби «приступити до заоиовуваня нових ш кіл,—- що не знати, чи родичі руских учеників в Ста
ниславові осьвідчи.ти п»: за рускою ґімназиєю і будуть посилати до ньї своїх синів, що в ру
ских ґімназиях молодїж доходить ДО ЗДИЧІЛО’
подавати ся до рускої ґімназиї, а другий не хо- тїв обняти науки рускої мови в цілій ґімназиї, а просив, щоб ему половину годин виповнити грекою. Наколи Русцни хотять мати ґімназиї, то закон дає їм можність там, де є 25 учеників руских домагати ся паралєльки. Він ставить внесене, щоби сю справу відрочити.
П р е з и д е н т Р а д и іпк. кр,
ж
е к запевняє, що в короткім часїдованя і особисто пересьвідчив ся в акад.
назиї, бувши там при іспиті зрілости, що д р. П л а- свого уря- ґім - УРО- сти,диш е ненавистию д о всего, що польске, а вень наукова учеників і сил учительских зов- як в польских ґімназиях. Уче- двох руских сьвнщ еників просило єго перед ви
їздом на сойм, щоби борони Боже не ухвалю- ва«о заснованя нової р ускої ґімназиї, що учите
лі руских ґімназий іду’ґь на взаводи в загоріло-
сім не є гірша
ники виказували дуже добру знаємість польскої мови і літератури, в грецкім язиці давали дуже добрі відповіди, а так само з справозданя про>
сим предметом, поки не буде роздане згада
не ВИСПІЄ справозданє кр. виділу до сеї са-
{яячаншгь) виступають явно проти руских Гімнасти з учениками, вист: івляють Гайдамаки Ш е в -; іспит зрілости в Перемишлі бачить, що ученики чезгкові яко ідеал і на зва гайдамака нині -стала там були зовсім добре приготовлені і наукова почесною назвою, щ о деякі рускі дневники (їГа-іуровевь була відповідна.
Президент виказує статистичними датами
мої справи. Сир&возданє було аиробоване і приготовлене до щечатаня вже перед сей
мовою сесиєю, -однак затрутило ся і до- перва після сеї;'події в шк. комісиї відшу
кано сей акт, випечатано і 2.7. червня ро
здано послам, а також приділено комісиї.
Мимо того проминуло чотири засідань ко- місийних, поки ся справа прийшла там на дневиий порядок. А іменно на засїданю :30. червня взято під обраду справозданє о народних школах, 1. липня на 6. год. ве- чер скликане засїданє не відбуло ся, по
заяк. нольске Коло скликане на 4. год. роз
почало свої наради аж о
б.год., 2. лип
ня на ’б. год. скликане засїданє не відбу
ло ся, позаяк мало бути засїданє комісиї аграрної, але се також не відбуло ся, ;3.
липня ухвалено взяти наперед зміну зако- на о платах учительских, що виповнило ціле засїданє, а доперва 4. липня принято внесене в. Барвіньского, щоби єго внесене взято на дневний порядок. З сего отже видно, як комісия зовсім не квапила ся, як вподобала собі методу проволікана, практиковану вторік ґр. В. Дїдупмщким з таким успіхом. На вчерашнім засїданю роз
почала ся розправа над внесенєм н. Бар
віньского і тривала від *А5 до 1/27., а від
так на внесене п. Ридиґера відрочено даль
шу розправу, позаяк деякі члени комісиї були запрошені в якійсь важній справі до архиеп. Більчевского. Сегодня пополуднії має відбути ся дальша розправа, а імовір
но буде докінчена і справа буде поручена якомусь справоздавдеви. Може бути, що комісия ще зажадає, щоб опісля над сира
зий, а т. зв. стара паї ітия посилає своїх синів і що клясифікация в руских ґімназиях зовсім не до нїмецкої ґімназиї. Вносить отж е, щоби Сойм
поручив Раді шк. -кр. скликати анкету, котра би застановила ся над ти їм, як би воему тому з а радити в теперішиих | іуских іїм назвях.
Проф. Я вор<е<з«и а указує н а т е , і що ре
скрипт міністерства з иарця 19@1. р. в сій спра-
є так лагідна. Рада шкільна кр. звертає пильну бачність на молодїж не лише в польских але й руских ґімназиях, бачить, що тепер там стирає ся молодїж україньска з москвофільскою, але нема проявів специяльної ненависти до народно- сти польскої. Всякі вибрики проти шкільної кар- ві є лише замасковано о відмокаю >ї думає, щ иі пости у всіх школах розслїджує Рада шкільна стан доси не змінив с я ', бо нема доетатонно у-1кр. дуже докладно і винних карає. На останку чительских сил, як ії п еред рескриптом, що за-і подає президент статистичний виказ руских сил.
сновуванє дальших русі :их ґімназий є передча-.'! учительских, які осягнули квалїфікацшо в ре- сне і длятого є за тям, щоби передовсім засне-; яинцї листопадовім і літнім, з чого показує ся,.
вувати в західній Гаяич инї нові ґімназиї, шоза- як єствуючі там шкоди надмірно переповнені л ставить резолюцією: »С ойм взиває іВидїл к р , щоби з своєю предлогао в иступив тоді, коли пра- вительство заявить, що є подостагком руских сил учительских і коли заради ть переновненю західних ґімназий».
Ц - є л є ц к и й думає, що- засноване рускої ґімназиї не є анї наглою анї конечною потре
бою, позаяк число руских учі т и к ів в Станисла- вовї є незначне, що богато руских учеників вча
щає до польских і нїмецких ґім назий, що уровень наукова в руских ґімназиях низька, а учи- тельскі сили також не відповідаиоть <евоїй з а дачі, клясифікация дуже поблаж лива і длятого годить ся з революциєю Яворского. В Терноио- лї засновано руску ґімназию в надії, що она бу-
що приріст руских сил зовсім не остав поза ліри ростом польских учительских сил квалїф іка-
цийних.
Д и р < ект. М і х а л о в с к и й заявляє, Що приглядаючись з близька руекій ґімназиї в Тер
нополі', не зробив ніяких уємних помічені,,' однак фреквенция в руских школах є ш т у ч н а . В т ім зглядї є між подільскими Русинами орґанїзация (бееїдник не ганить її), яка має довести до того, щоби кожда громада околичних повітів достар- чувада ^найменше одного ученика до рускої ґі
мназиї і причиняла ся до єго удержаня. Так штучно викликана фреквенция не промовляє за потребою засновувана руских ґімназий, а гро
маджене кількох середних шкіл по провінціональ- них містах впливає некорисно на поведене мо
лодїжи поза школою і длятого бурмістр терно- пільекий був спонуканий виступити з загрозою де злучником між рускою а пожьскою суспіль-
ностию і причинить ся до признана вдяки для проти вибриків молодїжи середних шкіл. Бесї- польскої суспільносте а тимчасом: она ширить |дник є длятого за творенєм середних шкіл в мі- ненависть до Поляків і розширяє щ е ту про істах, де таких ще нема.
пасть поміж обома народностями в краю, о чім і Б а р в і н ь с к я й замічав, що всі попередні бесідник знає з дуже віродостойних жерел. В ід-!бесідники запевняли, що хотять оцінювати носини межинародпі там заострили ся, руска
і
справу чисто з річевого становища, однак всівозданєм відбула ся розправа, поки
оно (ґімназия в чинником роз’ятрюючим, і .нема яїя-! зійшли па політичні і суспільні відносини і для-буде віддане до печатаня, а позаяк в слї-|К0Ї
П°РУКИ, "Ова ґімназия руска не піде і'того бесідник має право і обовязок відповідатидуючім тижні лише 4 дни остає на засі | в тім самім
напрямі, а не в напрямі згода. Д ія-(не лише на річеві закиди, але на всі ипьші.даня, які імовірно в цїлости виповнить бу-ІТ0Г0
звертає ся до провідників руских, щ оби: Новочасні недаґоґи поставили зовсім оправдануджетова розправа, то дуже вигідно буде І
впливали передовсім на руске дневиикарство,! засаду, що успішна наука може відбувати ся щоби не ятрили а писали миролюбиво, тоді міг ліпне в рідній мові і задлятого польска нароби він поиирати їх змаганя. (дні-сть домагала ся заведеня польскої мови не Д и р е к т о р Т о м а н і є в е к и й признав, що! лише в середних школах, але й в університеті'.
і соймовіи більшості! і краєвому прави- тельству вимовляти ся тим, що для справи станиславівскої ґімназиї не б у л о часу.
Для важності! справи подаємо понив
ше докладне справозданє з вчерашної ро
зправи.
Присутні були: кн. Чарторийский, Ридиґер, Том ашевский, Козловский, Райский, Міхалов
ский, проф. Яворекпй, Бобжяньский, Целєцкий,
Поляки не можуть засадничо бути противні ру- Русини стоять за сею самою засадою і длятого ским ґімназиям, бо самі жалують ся на гнобле-■ домагають ся і мають повне право домагати ся не за границею, однак в практиці представляє ся щоби і руска молодїж мала спромогу нобират и та справа зовсім инакше. Між Русинами є дві:науку в рідній мові. С е є також понука до вне- нартиї: одна україньска, що уважає ідеалом сеня, яке є предметом нарази.
самостійну Русь-Україну, а друга москвофіль- II. Райский каже, що фреквенция в руских ска, що змагає зілляти ся з Роснєю. Але й ґімназиях є незначна. Справозданя Ради шк. кр.
Українці не є такі патріотичні, як би можна ду- можуть переконати, що всі дотеперішні руск
2
ґімназиї мають надмірну фреквенцию, так що не лише в низших але і у висших ґімназиях треба творити рівнорядні кляси, і та фреквенция росте з кождим роком. П. Міхаловский доказу
вав, що та фреквенция штучна, але так само доведено до переповненя ґімназий в Тарнові, Ря- шеві і т. д., де лат. сьвященники цілими фірами звозили селяньских синів і старали ся о їх удер- жанє коштом громад. Що. там є похвальне, не може бути догаиним у нас. Сил учительских не- достає не лише в руских, але й в польских ґі- мназиях, в котрих працює багато Русинів, а ко
ли деякі рускі учителї нерадо ідуть до руских ґімназий, то причина сеї прояви лежить в пе
вних особистих обставинах, яких бесідник не хоче тут виводити. А коли часть молодїжи ру
скої вчащає до польских ґімназий і нїмецкої, хоч має в місци руску, то передовсім се треба віднести до сих людий, на котрих покликував ся п. Райский. Річ зовсім ясна, длячого они не хо- хуть руских шкіл, бо не узнають рускої наро
дності! і мови, а раді-б розплистись в московскім морі, і ми не завидуємо п. Райскому таких со юзників. Польска суспільність є національно біль
ше сьвідома від руско7, а тепер особливо проти Німеччини дуже розогнена, а мимо того богато польских учеників є в нїмецкій ґімназиї, хоч мають тут три польскі. Вже президент Ради шк. кр. виказав, що в руских ґімназиях нема спе- цияльної ненависти проти Поляків, а коли гі Райский говорив о Гайдамаках Ш евченка, то певно їх мусів читати, тим більше, що они вий
шли в перекладі Совіньского а полеміка Ґор- жалчиньского з Совіньским виказала ясно, що Ш евченко не ідеалізує гайдамаччини і так само не може сего вважати ідеалом руска молодїж.
Рівно збив президент Ради шк. докази про низь
ку уровень наукову руских ґімназий, як і про лагідну клясифікацию, а дир. Міхаловский до
кори н. Цєлєцкого звершені проти руск. ґімназиї в Тернополі. Колиб п. Цєлєцкий взивав руских провідників до усмирюваня руского дневникар- ства, то бесідник так само не може сего ві
дняти ся, як не може накидувати п Цєлєцкому задачі, щоби усмирював «Б гіеппік роївкі"
і т. п. Директор Томашевский радив нам до- магати ся паралєльок. Сего вже Русини про
бували, однак безуспішно, а також станиславів- скі Русини вносили таку петицию до Ради шк.
кр., котра відказала їх домаганю, покликуючи ся на те, що на основі сего закона може Рада шк. лише в декотрих предметах завести руску викладну мову, а заводити в цїлости належить до компетенциї сойму. Русини раді би мати школи середні там, де ще нема иньших і так свого часу робили заходи о руску ґімназию в
Чорткові, тепер в Раві і Яворові. Алеж Поляки на се кажуть: піе ш о і е т у гизхсгус тіеагап е]
Іийпойсі XV Оаіісуі хузсіюсіпіер а коли бурмістр Тернополя не може собі ради дати з молодїжю трех середних шкіл, то що мав би сказати пре
зидент Львова або Кракова?! Бесідник застері
гає собі право забрати голос в дальшій розправі.
Р е к т о р Р и д и ґ е р засадничо не є проти рускої ґімназиї, але міністерство нросьвіти ви
разно відмовило. Руских сил учительских можна сподївати ся хиба в протягу 10—20 літ подо- статком, отже тоді можна би говорити про нові рускі школи. А позаяк сорочка близша кожуха, то Поляки мусять передовсім домагати ся но
вих польских шкіл, тим більше, що Русини в справі університету так ворожо виступали, По
ляки кидають Русинам більше, як мають, не треба накидувати ся, позбути ся чутливости, бо Русинів нічим не заспокоять, отже вносить ре- золюцию, щоби домагати ся утворена кількох польских середних шкіл, а тоді також і рускої ґімназиї.
М и т р о п. Ш е п т и ц к и й в довшій про
мові виказав, що річеві трудности наведені про
ти рускої ґімназиї вельми незначні, що голо вним мотивом проти рускої ґімназиї є боязнь перед ненавистию, гайдамацтвом і т. д., що вже збив президент Ради шк. кр. Ніхто з бе
сідників не доказав фрактами, що молодїж в руских ґімназиях є гірша як в польских, про
тивно, в польских є більше нагоди до супере
чок і ненависти, бо руский ученик може дума
ти, що Поляк-професор єго переслідує, наколи дасть єму злу цензуру. Бодай се велике питане, чи руска молодїж в польских ґімназиях не ви
ховає ся екраннійше, як в руских, чого дока
зом рускі радикали, що вийшли головно в поль
ских ґімназий. Бесідник є проти відроченя і проти скликана анкети предкладаної п. Рай- ским, бо Рада шк. кр. певно сповняє свій обо- вязок. Арґументу жадного важного проти засно
вана руск. ґімназиї не навели бесідники, хиба лише длятого сему противні, що розходить ся о р у с к у ґімназию. Бесідник відносить вражінє, що Поляки кажуть тепер: к г у м а т у г \х а т і. З а сноване рускої ґімназиї не є концесия, сего не дає сойм, бо ухвалює лише резолюцію, а вико
нує правительство своїми фондами, а теперішна розправа робить вражінє, що Поляки стають між Русинів а правительство, щоби оно не дало Русинам ґімназиї. Неможна казати, щоби сего, що зроблено, було досить, руский нарід не має ще заспокоєних своїх культурних потреб, а таке становище, що сорочка близша як кожух, є не
відповідне, бо тут розходить ся о справу краю
! а не лише Поляків.
Потім зесїданє відрочено. — Нині заеїданє дальше о 5. год. вечером.
Як довідуємо ся, польскі клюби по
становили справу рускої ґімназиї відрочити, се значить, справити похорон внесеню п.
Барвіньского і Виділу кр.
З польекої праси.
ТТро сецесию Русинів, а властиво про за
повідане єї пос. Богачевским пише
в статі „Ма їаівгумге.) сігосіге»: >Хоробливою про
явою є тактика т. з. сецесий, яку менше більше від року примінюють рускі політики, очивидно без найменшого пожитку для рускої справи.
В зимі заінсценовано сецесию руских академи- ків з університету, вчера покинули рускі посли демонстрацийно буковиньский сойм, а і в нашім соймі знова відай прозябае серед руских послів гадка урядженя нової сецесиї. Так бодай вихо
дить з заяви руского посла о. Богачевского, який заповів, що коли сойм приступить до на
рад над законом про рентові оселї, в такім разі Русини ухилять ся від дальшого уділу в єго працях. Отже — після гадки „Ргге£І§с1и“ — така метода добивати ся о свої постуляти є пропащою і не може довести до цїли, бож прецінь жадне здорове тіло парляментарне не може допустити до того, аби засада ІіЬегшп уєіо(?) розпаношила ся в нїм і щоби меншість накидувала(’) свою волю більшости. Коли Русини мають які річеві заміти против закона о рентових оселях, то мо- гуть поборювати єго в комісиї, в повній, палаті а з иевностию справедливі їх жаданя будуть узгляднені(П), але демонстрацийними сецесиями анї ухваленя сего закона не ударемнять, анї також не причинять ся до єго зміни! Знаємо, що деякі рускі посли лише нехітно беруть участь(?) з тих демонстрациях і чинять се під натиском еґзальтованих елементів, які у Русинів беруть гору... нехайже рускі політики менше оглядають ся на ті буйні, еґзальтовані елементи, а керм у
ють ся лише розвагою і думкою про будучність*.
На сї > п р и я з н і- р я д и „Ргяецї^ііи'1 відновімо по- словипею: «Гарний паньский кожух, та на нас шитий!*
К а на лїя „зе сфер рускіх“ в Б гіеп п ік-у роїзк-ім пише: »Руска праса триу.мфує. Б езна
станні під’юджуваня(!) по письмах і писемках, безнастанне підбурюванє(!!) по вічах і довіро- чних зборах, видали вже свій овоч. Хлопи на
слухали ся від ріжних агітаторів повно очерню- ючих(!) закидів про визиск, якого немов то(!)
ЮРИЙ К М ІТ.
На термін.
(Копець).
Телєґрама з Лїска до Андрія Ш рама — 1. липня 1894.
Приїзди, син безнадійно хорий
— Юлія.
Чортова Скала 27. липня 1894.
Дорога Мамо !
Дуже перенрашаю Вас, що так довго не писала я нічого, але не дивуйте ся! — Я цілу дорогу їхала в сварці та плачу. Все кричав до мене: «Ти вбила мені дитину. Н е послух- пімстив ся на тобі і мені.
Доріж, добий мене!« Я втихомирю
вала його й розраджувала. Але де там! Город застала я зарослий по вуха, велике нехлюйство в хаті! я вже четвертий день чогось слаба, ледво ходжу... Чи Мамунця здорові?
Мільця? Лугові? Мінї до того всьо
го вкрали, тілько що приїхала я, три кусні солонини, вартости сім золотих. А хто винен? жінка. За моїм дорогим синочком не можу
усиокоїти ся; дуже міні тяж ко на серцї; що ночи снить ся міні дуже бридко, а пробудивши ся з такого сну не памятаю нічого, що дїєть ся зі мною? Бачу немов на яві, як лікарі стоять над ним, а воно му
чить ся, рощибає собою, корчі під- мітують ним, пищить дико, мель
кає язичком, перебирає скоро. Всьо як тоді було. Уста спалені, викри
влені від болю, очи запалі. Бачу, як лікарі вливають лїкарства. А я кричу несамовито: Сину мій,дитин
ко моя! З а що ти так дуже мучиш ся? З а що терпиш? Що ти кому заподіяв? Що завинив? І з тим криком буджу ся. Всьо лізе мені на нам ять. Ніколи не можу розвя- зати кінця, ні початку. Не знаю, що зі мною буде?
А тепер, Мамо, пишу Вам най- важнїйшу річ: між нами • дуже ве
ликі гризоти. Одного дня не було без гризоти і сварки, від коли я приїхала. Страшно гризе мене; го
ворить, що не дасть міні їсти нічо
го і змусить мене, аби я пішла со
бі від нього. Кілька разів хотів ме
не бити, останніми словами лає ме
не і лише бє та пре на се, аби я забрала ся. Се, що він хоче сепа- рациї, говорить мені на день по кілька разів, а тепер останні три дні говорить заєдно, що їде до ад
воката і зробить конець, бігмаєть
ся й заклинаєть ся, що правду к а же. Я в тій розпуці вибрала ся до пані Розмаринової. Вона почала де
що оповідати за свого чоловіка, а тоді я стала розказувати їй за своє нещаетє. Питаю ся її, що робити?
; Вона сказала на се, що в кождім иодружю є ріжні нещастя — біль
ші і менші, але є всюди. Казала, хоть знаю, іцо грішила, що нодру- жє не може походити від Бога, ли
ше від чорта. Стілько погані, в с я кої мізерні не міг би, каже, Бог зсилати на звязаних людий; се все чорті вська справа. Звязати звя- жуть, але чому не розвяжуть? Ли
ше кажуть смажити ся на розж а
рених вуглях терпінь і катовань.
М у с и ш , а як годі? Колиб сї, що хочуть женити ся, знали докладно, яким гараздом є нодружє, то від
пекувались би руками й ногами жінки й чоловіка. Пекло закрите перед людьми. Ніхто не зідре по
переду заслони...
Для людського ока, для опінГі вудять, консервують ріжні скандали, страхають ся розкрити чорну книгу перед сьвітом. Хай котрий прочи
тає сам з неї... А може люди, як сї нетлі до сьвігла, лізуть у цодруже но смерть, по отрую. Вона нагово
рила ся ріжного; сказала мені, що він мусить давати дещо для мене на житє; говорю, що без дитини
не піду, бо я збожеволіла би. Роз
маринова заявила, що і дитину му
сять міні присудити, бо се дівчина;
говорять: що будете журити с я ? Чи ви без нього не будете жити?
Перехрестіть ся і йдіть. Бідна пла
кала з моєї недолі. Говорила, аби я нічого не зачинала. Хай він упе
ред їде до адвоката і починає, що хоче, а ви заждіть, аж дадуть вам знати, тоді будете робити своє. 0- дначе я на неї не спускаю ся, але пишу до Вас, бо може вона добре не знає, а я могла-б вийти на тім дуже зле. Тому то прошу Вас, Мамо, і благаю, коли любите мене, не пу
скайте сього собі в іграшку, бо то не жарт. Оповіжте се все Луговому і хай буде так добрий, хай пора
дить, що з тим робити ? Чи хай він їде в перед до адвоката? чи я маю їхати ? чи дитину присудять мінї і кілько пенсиї можуть прису
дити? А знову коли він піде скор
ше до адвоката, аби не говорили опісля на мене люди: як ти була би добра, то не ходив би він по судах... Колиб се мало вийти мінї на ганьбу, то може я пішла би вперед? Мамунцю дорогенькі, )колиб Луговий' не хотів нічого сказати, то їдьте зараз до адвоката, тілько до
і якого доброго, порадьте ся про все, та зараз відпишіть мінї, бо я дуже гризу ся; майте надомною милосер-
з допускає ся на них шляхта і розпочали грома-
дно домагати ся більшої заплати і не вдаючи чзя в жадні угодові пертрактациї(!), здержують ся від роботи по дворах». Дальше ся каналїя денунциює люстратора «Просьвіти» в гусятинь- скім п. Петрицкого, що він під покришкою лю- строваня читалень підготовляє масовий страйк, т а запитує розстріленими буквами, >чи може
»Просьвіта« на оплачене такого люстратора з а ж адає від сойму субвенциї?»
Відтак падькає над урядниками «Дністра», яким стане ся кривда через те, що б. редакто- рови «Діла» п. Белеєви хотять дати «синекуру»' в сім товаристві. Нехай би ось каналїя влїзла в таку синекуру в »Дністрі», то пізнала-б тоді', що против неї підла писанина каналії в «Бгіеп- пік-у« є архисинекурою. А що каналїя лише за легким хлібом гонить, хотяй би набутим і най- підлїйшим способом, про се сьвідчить зараз слідуючий уступ, де каналїя пропонує: «ГІонеже аґітация серед руского населеня прибирає чим раз ширші розміри, на чім очивидно найгірше виходить темний і непросьвічений руский хлоп, тому було би вказаним, щоби краєвий виділ, порозумівши ся з чесними та інтелігентними Русинами (читай: каналіями — Ред.), постарав ся о заложене такого руского товариства, яке би брошурками, закладанєм читалень, уряджу- ванєм відчитів і т. и. старало ся о ширене про
сьвіти межи руским людом, але правдивої про
сьвіти, а не такої, якою єго дотепер кормить
„Просьвіта". Субвенцию, виплачувану дотепер д ля
„Просьвіти", можна би признати д л я такого то
вариства, а тоді' аґітацийна господарка тамтої не потревала би довго, а краєвий виділ і сойм д али би один доказ більше, що добро руского народа не є ему рівнодушним, як се при кождій нагоді голосять рускі агітатори».
Руска пожарна сторожа.
Попис пожарних інструкторів, виобразова- них нашим «Соколом», відбув ся вчера пополу
днії в міскій пожарни при площа Стрілецкій.
Пописуючі ся інструктори під проводом управи
телів курсу п. Антона Щербовского, секретаря краєвого »Союза сторожей огневих» і п. кіпріо
т а Еліясєвича, містоначальника міскої сторожи пожарної у Львові, представили зібраній публицї способи гашеня пожару даху селяньскої хати, огню иивничного, поверхового огню комнатово- го, а вкінци дахового пожару двоповерхової ка- меницї. Заразом представили наші пожарники способи спусканя зімлілих осіб з висших повер
хів, як також задемонстрували спосіб спусканя
ся з високого даху за помочию линви і пояса і рятункового.
Всі вправи наступали одні по других скоро і точно, причім кождий з присутних міг легко замітити велику справність пожарників в воло- дїню так малою як і великою сикавкою, а та
кож короткими і складаними двоповерховими драбинами, по котрих ступали сьміло і певно.
Найцїкавшою була послїдна точка програми, а іменно демонстрация гашеня огню дахового на двоповерховій каменици. Ту показали ся в цілій повні овочі щирої праці пп. Щербовского і Елїя- сєвича. Небезпечні і дуже трудні способи вхо- дженя на високі будинки і дахи при помочи однораменних драбин завішених з вікон на внї будинку, як і при помочи помосту і малої дра
бинки, завішених над пропастию з вікна друго
го поверха, виконано з цілою бравурою і охо
тою, котра каже догадуватись, що учасники присвоєну собі штуку полюбили і в наслідок сего дальше єї стануть розповсюджувати. Так само і ті, що працювали при великій сикавцї, як і при ланцуху воднім, заслугують на похвалу задля точного і скорого, а мимо того спо
кійного і зі сьвідомостию цїли виконаня своєї задачі.
Виповіджена начальником сторожи міста Львова п. Правном перед фронтом пожарників похвала, була цілком заслужена, а слова єго, накликуючі до завзятої борбп з огнем — нищи
телем людского майна, повинні собі наші по
жарники глубоко в серпи записати і наклику
вати нарід до засновуваня скрізь по краю сто- рожий пожарних під егідою нашого «Сокола», котрий на кождім кроці своєї дїяльности дає докази, що задачу свою розуміє і мимо слабо
го на разі попертя суспільности, працю свою сповняє точно і спокійно, але певно і без цо- фаня ся назад. На промову п. Правна відповів голова «Сокола» п. Будзиновский подякою для
«Союза сторожей огневих» за згоду на переве
дене власне що нокінченого курсу, як також начальництву сторожи огневої міста Львова за прихильне становище, яке заняло в тій справі.
Особливо горячо подякував п. Будзиновский управителеві] курсу и. Щербовскому, котрий як Поляк, не тілько що нриняв участь в управі курсу, але надто повну мозолу працю свою про
водив цілком безкорисно. Рівну подяку виска- зав бесідник п. Елїясєвичови, котрий мимо сильного обтяженя працею свого уряду, працю
вав рівнож безкорисно з цілим замилуванєм, щоби лише єго ученики змогли всі трудности побідити і показатись добрими і практичними ножарниками. Вкінци візвав п. Будзиновский всіх інструкторів до праці' для добра народа і краю.
По пописї відбулись обзорини рятункових пожарних уряджень при сторожи огневій львів- скій, причім учасники курсу, як і добірна пу- блика — серед котрої з'амітилисьмо посла О.
Богачевского, проф. Цеглиньского, дир. Мороза, проф. Алїськевича, и. Золотовского і иньших, — мали нагоду видїти і подивляти незвичайну і майже надлюдску скорість в приготовленю до виїзду цілого табору пожарного, складаючого ся з сикавки, бочковоза і воза рятункового. На да
ний іменно начальником п. Правном розказ, по
чали всі двері і брами при помочи автоматич
них приладів отвиратись і усувати, а находячі ся в сусїдних комнатах особи і коні явили ся як зпід землі, щоби в протягу не більше як пів мінути — отже в протягу ЗО секунд — заложи- ти три пари коний і в чиелї 12 осіб-пожарників і коминярів — заняти свої місця в повнім рин- штунку огневім, готові до виїзду. Дійсно при такім начальнику як п. Правн і єго заступники пп. Елїясєвич і Золотовский, може Львів спо
кійно спати!
В цїли пізнаня ріжних системів сикавок, удались відтак учасники курсу до магазинів
«Бюра Торговельного» при ул. Косцюшка ч. 4, де управитель тих магазинів п. Байґер давав всі потрібні поясненя так що-до всіх сикавок, як і иньших приладів пожарничих. Вкінци уда
ли ся учасники до «Сокола», щоби вислухати послїдного викладу д-ра мед. Грабовского о пер
шій помочи при ушкодженю тіла і перевести практичні вправи в примінюваню штучного від- диханя і масажу серця. Виклад свій покінчив др. Грабовский завзивом до слухачів, щоби сте
регли ж итя всіх своїх співгорожан і старались всіма своїми силами кождого занедужавшого чоловіка як найенерґічнїйше рятувати, бо житє кождого чоловіка належить не тілько до него самого, але також до цілого народу, а смерть єго є стратою не тілько для єго родини і гро
мади, але дуже часто принести може необчи- слиму шкоду цілій суспільности. Вкінци п. Бу
дзиновский, зложивши горячу подяку п. д рови Грабовскому за єго трудну а безкорисну працю, замкнув перший курс пожарництва при «Соколі»
у Львові.
Пора відновити передплату!
Н о в и н к II.
— Календар. В н е д і л ю : гр.-кат. Агрипини;
рим.-кат. Ісаії. — В п о н е д і л о к : гр.-кат. Рож- дество Йоана Крестд —- рим.-кат. Иоана д у к л .—
В і в т о р н и к : гр.-кат. Февронїі; рим.-кат. Ели- дє. Знають Мамуньця, як Бога лю
блю, так терплю вже, що в моїй силі; так буде шукати, так буде книрати, доки не пічне якої сварки.
Робить се по кілька разів денно.
Я ще з одного не виплачу ся, а вже друге є. Гадаю так, коли піду собі від него, то може-б ми мешкали разом в якім більшім місті, дешевше коштовало би нас р а зом; трохи мала-б я пенсиї від него, трохи шила що і якось давала-б собі раду. А слуга говорить, що за жадну ціну сьвіта не полишила ся би з ним, каже, що вже досить її палоточнв, як мене не було в дома.
Конче просить, аби я взяла її з со
бою, толи від’їду. Вона буде й за меншу платню, лише аби була при мені, а вона не є дуже зла, добра дівчина — не можу нічого злого сказати на неї, кромі того, що не- харна трохи. Оля здорова, весела;
кличе виразно: мамо.
Кінчу, бо замкнуть почту. Ж ду як найшвидшої відповіди. До него нема вже що говорити, бо він за раз каже: твоя мама « в а р я т к а » і ціла твоя родина божевільна. Ма
мо, не журіть ся й не гризіть ся, бо се не поможе нічого. Така вже моя доля. З а адвоката зверну Ма
мунцї' гроші.
ли, аби мала свій кусник хліба в руках, а тоді' може віддавати ся.
Для мене вже всьо за пізно!
Посилаю Мамунцї щадничу кни- жочку, аби Ви прислали мені на дорогу. Маю сім золотих довгу у Берґера, черевики подерті, не маю навіть чим приодїти ся, потрібно найменше шість зол., а тепер доро
га; я беру всї мої річи та всьо па
кую у великий куфер, ліжка не бе
ру. Не знаю, як надати на зелїзни- цю сей куфер і де його відослати, чи до Мами, чи до тітки ? Може я найду яке місце. Прошу не барити ся з присилкою грошин, зробіть се найшвидше. Гадаю, що трицять пять ринських вистане ? Коли і Мама вважалн-б, що сього за мало, то про
шу вийняти більше. Я не хотіла би шастати, тілько всего крейцаря маю на найтяжшу годину, в якій недузі.
Прошу мені як найскорше відписа
ти: як вислати куфер і де ? Чи
! Мамунця здорові? Мільця? Лугові?
Цілую руці Мамунцї —
Юлія.
Чортова Скала 6. X. 1894.
Дорога Мамо!
Лист і гроші отримала я. Прав
доподібно виїду до Вас рано в чет
вер на другий тиждень. Пишу до Мамунцї про дуже прикру річ. Ан
Цілую руці дорогої Мамунцї і всіх цілую сердечно —
Юлія.
Чортова Скала 25. IX. 1894.
Дорога Мамо!
Я отримала лист від Мамунцї, : та довго не відписувала нічого.
і В тих безмежних гризотах не мо
жу взяти ся до нисанн; так само
! не відписала я на лист Мільці' і і тітки. Я зволікала з дня-на-день;
'гадала, чей буде ліпше; не хотіла ' я наробляти Мамі жури. Але тепер
; бачу, що шкода всього мого захо-
!ду; він як скажений зьвір, бє мене, і ходжу зі синцями немов яка ву- личниця, шкалкх мене останніми словами перед служницею і все ка
же: забирай ся від мене, бо викину тебе; говорить, що коли-небудь звя- же мене шнурами й добре набє, а відтак вижене. От таке то житє маю я з моїм чоловіком! Сього вже мені' за богато — робіть, що хочете, я не буду з ним жити. Ви самі, Мамо, не будете потягати на таке житє, коли тілько маєте милосерде надо мною. Тут лише гріхи, иро- клони, а ніякої користи. Ой зле, зле, що я не маю ніякого талану в руках; я вже давно була би зро- била з ним порядок, а так — Учіть ІМільцю, учіть, ехай покінчить шко
дрій не хоче менї дати нічого, кро
мі куфра і річий до вбирання. Не хоче дати ні одної подушки, ні по
стелі, ні футра, ні машини, ні ко
рови. Говорить, що на се має ди
тину і се все полишає для дитини.
Радять мені, аби я викрала маши
ну; радять, щоб лишити верх з ма
шини там, де стоїть, тілько саму машину опанувати добре і дати до куфра. Що мама скажуть на се?
Дораджують мені, аби я взяла зі свого ліжка подушки, а на місце напхала яких-яебудь лахів... Чи зро
бити с е ? ? Бою ся футро брати, аби не вбив мене. Воно висить у сінях.
Відписувати на се не будуть мати Мамунця часу, тому то нехай Ма- мунця прочитають лист і нехай з а раз зателеграфують до мене сими словами: Зроби так, коли годите ся, аби я викрала річи; кола знову Мама не хочуть, то прошу зателє- ґрафувати: не роби так. Я вже бу
ду розуміти, що значить се. Прошу зробити се як найшвидше, бо я хо
чу пакувати.
Цілую руці Мамунцї — Юлія.
На сім уривають ся листи. Ан
дрій і Юлія розійшли ся. Істория іженитьби на термін покінчена.
