Ч. 214. Львів, Неділя дня 21 вересня (3 жовтня) 1897. Річний І.
Передплата
■ж «РУСЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків -4 Поодиноке число по 8 кр. ав.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
*
Виходить у Львові щ о дн я
крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви- чайні приймають ся по ц іт 10 кр. від стрічки, а у .Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
’
Закон язиковий.
Тишину, що розлягла ся понад парла
ментом з нагоди пригоди мінїстра-прези- дента і розправ над грозою нужди п на
слідок неврожаю і повений, перервала нині нагло вість, що палата посольека думає на серіо про з а к о н н е у п р а в и л ь н е н є пи
т а й я я з и к о в о г о в Долитавщинї. Сама гадка про потребу закона язикового в кон- ґльомератї національнім Австриї не нова.
Єї підношено вже давнїпшими часими не один раз. Угорщина посідає такий закон язиковий від 1868 року. В нас вдоволяло ся на тім поли традицийною практикою, а побіч того в деяких краях односторон- ними розпорядженями язиковими, приміром в Галичині. Уходило се так довго, як дов
го у деяких народів сьвідомість національ
на і сьвідомість національних прав була ще в сповитку. Уходило се також так дов
го, аж поки елучай не приніс з собою, що найновійпіими розпорядженями язиковими, виданими в користь Чехів, Німці зворуши
ли ся і в ід ч у л и ту к р и в д у , як у в ід д о в г и х л іт т е р п іл и в с я к і м е н ь ш о с т и н а ц і о н а л ь н і в Австриї. Ми недавно то
му указували в «Руслаиї*, що Німці аж тепер зрозуміють прикре положене меншо- стий національних, коли самі попали в таке положене в Чехії та на Мораві, та що ма- будь тепер они самі повинні подбати про закон, котрий би такі меньшости взяв в обо
рону перед можливим насильством із сто
рони дійсних чи штучних більшостпй.
Справу законного управильненя прав язикових підніс тепер бар. Діпавлї. Вправ
дї не предложив він ще доси в імени сво
го клюбу потрібного предложеня, але можна надіятись, що діло се небавом стане акту
альним. Вар. Діпавлї робить се нині з по
треби. Він нереймив на себе невдячну вправдї але благородну ролю посередника
над котрою трудять ся деякі посли, то справа витвореня в палаті посольскій у- м ір к о в а н о г о ц е н т р а . Центр сей мав би зложити ся з кількох »диких* послів,
■котрих на разі є всіх 17 чоловіка. Органі
зацією сего центра мав би заняти ся по
сол буковиньский др. Стеф. Стефанович.
До »диких* належать два Серби (Балик і Квеквіч), три Русини (Окуневский, Таняч- кевич і Волан), Чех Вашаті і кількох Німців.
Як видко проте, то з одної сторони змагає нинїшна більшість парламентарна до приборкана обструкциї через закон язи
ковий, з другої сторони розходить ся їй о як найскорше і найбільше з’ізольованє Шенерериянів і близших їх товаришів з посеред поступовців і націоналів нїмецких.
межи правительством а обструкциєю. Плян єго такий, щоби зложити окрему комісию з 36 членів, котра враз з нравнтельством мала бн виробити проект до закона язико
вого і сей проект предложити раді держав-' ній до ухвали. Закон сей був би рамковий, т. є. він мав би лише в головних чертах означити права кождого язика в прилюднім житю. Рами сего закона мали би відтак виповнити сойми краєві постановами по- дрібними, приміненнмн до місцевих потреб.
Видане такого заксна мало би умо-1 жливити відкликане ино-що виданих роз
поряджень язикових для Чехії і Моравії, а тим і усунено би непорозумінє межи об
струкціоністами а правительством. І вовк став бн ситнії і коза ціла.
Проект бар. Діпавлього проголосили на днях »Тіго1ег 8(ітшеп«, назвавши єго самого: »<1ег ейгІісЬе Мак1ег«. Дехто хо
тів з сеї вістки виснувати здогад, що бар.
Діпавлї зриває з теперішною більшостию парламентарною і звертає ся більше в лі
во, до лібералів чи поступовців нїмецких яко своїх земляків. Здогад сей не має підстави. Клюб католицких людовцїв нї
мецких не може звертати ся в ліво. Такий зворот значив би одно, що резиґновати з внесеня шкільного д-ра Ебенгоха, позаяк як раз Нїмцї-поступовцї і націонали з всею завзятостию поборюють внесене д-ра Ебен
гоха. Посеред лівиці бар. Діпавлї не мав би ніякої надії на осущенє свого ідеалу, ніколи віроісповідної, коли противно через розши
рене автономні країв коронних, що заклю- чає ся в проґрамі більшості!, може орга
нізацію школи народної перейти на сойми, як се від давна практикує ся виїмково в Галичині. Клюб бар Діпавлього стоїть проте, як сам каже, незрушимо (ипепііл-е§і) при програмі більшості! парламентарної, а в тім случаю переняв на себе лише ролю посередника.
Друга справа, достойна занотована,
Д о п и с ь.
З Відня пишуть нам під днем ЗО. вересня.
Нині внесли посли рускі ради державної два ввесеня на стіл президиї, котрі гласять:
Внесене пос. Барвіпьского і товаришів: »Висока палата зволить ухвалити: Взиває ся ц. к. пра- вптельство, щоби оно приспішнло розслїди сло- тою і повенями заподіяних шкід в Галичині' і щоби внесло нредложенє на удїленє запомог пошкодованих з фондів державних як і призво
лило на потрібні кредити. Відень, ЗО. вересня 1897.* Внесене пос. Барвіпьского і товаришів:
«Висока палата зволить ухвалити: Взиває ся ц. к. правительство, щоби як найскорше предло- жило палаті посольскій проект закбну о зао- смотреню вдів і сиріт по гр. католицкім і пра
вославнім духовеньстві. Відень, ЗО. вересня, 1897.*
Сими двома внесенями, підписаними по
слами рускими, словіньскими і хорватскими, сповнили посли рускі свій перший обовязок су
проти обіднілого селяньства нашого і жиючих в крайній нуждї вдін і сиріт по руских духовних.
Однакож не треба забувати, що в справі зано-
12
Задля дрібшіцї.
(Дальше),
Довго стояла она і вдивляла ся в похмуру даль, аж нараз почула знакомий голос. І хорий,- що доси навіть не ворухнув ся, почув і пізнав тон голос — Станислава скоро приступила до ліжка.
«Клявдзя е — закликати еї?« питала по
квапно.
Володко заперечив головою. >Тепер нї«, сказав слабим голосом.
Сего она й хотіла! Сам на сам з своїм во
рогом мусить єго понижити, на нїм пімститпсь!
Она вийшла.
К лявдзя вернула домів.
Довго-довго мусїла она чекати у вузкім корптари, переповненім сопухом, де люди ходи
ли то сюди то туди; адвокати, судні, писарі бі
гали з актами під пахою безперестанно, а по
тім викликувано імена підсудпмих. Клявдзї йшла голова ходором; вічний шепіт і холодна повага на лицях всіх збільшила єї страх і лише дого
ворюваним щирої приятельки она завдячувала, що не впала там безсильно.
Вкінци прийшла >сирава Гнідий* на чергу.
Коли викликано єї імя, К лявдзя задрижа
ла — тремтячи і смертельно бліда вступила до сали судової.
Але опісля йшло все дуже скоро. Обжало- вуючнй привів два сьвідки, молоді дівчата, з котрих одна відступила від присяги, а друга го
ворила так неясно, що вкінци на Остре запита
не судиї заявила, що не чула нічого докладно.
З а те пані Комаровска говорила ясно і доклад
но. Слідували короткі промови адвокатів, а по
тім судин по короткій надумі виголосив вирок:
підсудиму увільняє ся від всякої вини, а обжа- ловуючий має заплатити кошта процесу.
Все минуло. Др. Ручицкий відпровадив -мо
лоду жінку до фіякра і коли єї бачив з запла
каними очами, з єї блідим, змарнілим, а проте гарним лицем, з виразом спокійного щастя — защеміло єго серце... «Щасливий чоловік той Гнідий!* подумав собі тихцем.
І так вернула Клявдзя домів — не так то і щаслива, як єї приятелі думали. Найтруднїйша річ ще не полагоджена — она мусить Володко- ви признати ся — і тепер она собі пригадала, який хорнй, який зворушений був він сегодня зраня. Але за чверть години] він вже буде все знати. Все буде добре і вона відпічне від тяж кого горя — в єго обіймах!
К лявдзя хотіла вже відчинити двері до комнати хорого, але ще задержала ся, щоби на
брати відваги — втім відчиняють ся двері і ви
ходить — Станислава.
«Ти тут?* вимовила зі страхом К лявдзя і дивпла ся на неї.
Станислава зачинила двері, так що Клявдзя не могла ані увійти ані бачити хоро
го. «Так, я тут — бо ти єго опустила!* сказала з холодним спокоєм і взяла Клявдзю за руку, щоби єї потягнути за собою. Слуга дивила ся доси здивована на все, але тепер виступила на
перед і сказала: «Пан доктор казали, аби пані пішли до ліжка*.
«Я єї вже заведу до ліжка*, відповіла жорстоко Станислава.
«Пусти мене до мого чоловіка!* кликнула Клявдзя, здогадуючись щось злого, і хотіла у- вільнитись.
«Володко не х о ч е тебе навіть видїти!*
зашепотіла Станислава і тягнула Клявдзю за собою до єї комнати. Нараз вирвала ся Кляв
дзя, гордо стала мала, ніжна женщина перед своїм ворогом і змірила єго лютим поглядом.
«То т в о я робота!*
Панна Станислава байдужо здвигнула ра
менами. «Як собі хочеш. Але ходи до покою, най слуги не слухають*.
«Я хочу до Володка!* вперла ся Клявдзя.
«А я тобі кажу, він тебе не хоче видїти««
повтаряла Станислава глумливо.
А ?2 мог для пошкодованих в наслідок слот і пове-
ний селян наша інтелїґенция руска мусить при- няти на себе обовязок, стилізувати і вносити потрібні до того петициї і висилати їх на руки послів ради державної. З другої сторони було би дуже пожеланим, щоби духовеньство наше заняло ся також укладом петиций в справі за
конного заосмотреня вдів і сиріт по духовних руских. Петициї ті можуть бути вношені пооди
нокими личностями або, що було би відновід- нїйшим, деканатами. Посли рускі з своєї сторо
ни доложать всяких трудів, щоби обі справи не заснїтили ся. Замітимо при тім, що до нині вплинуло на стіл президиї кілька соток петиций в справі неврожаїв і повений з других країв коронних, а з Галичини — майже ніякі.
ВІСТИ політичні.
Заповіджені конференциї єпископів відле
жено на кілька тижнів.
На засїданю християньского руско-словінь- ско-хорватского клюбу ухвалено слідуючу резо- люцию: »Клюб не нарушуючи в нічім, своїх по- зитивно-християньских основ також що до по- єдинкової квестиї, заявляв своє щире вдоволене по причині', що справу поєдинку президента мі
ністрів полагоджено актом помилуваня із сторо
ни компетентних властин церковних і прави- тельственних в спосіб вдоволяючий — і упевняє Ексцелєнцию, що як найсильнїйше осуджуючи зневаги кидані на єго честь і єго народу, щиро вспівчує з ним і складає желаня найскоршого повороту до здоровя. На тім самім засїданю заявлено одноголосно теперішному предсїдате- леви клюбу послови Шустершічови призйанє і довірє.
»1лп2ег УоІкзЬІаП» містить лист з Відня—
автором має бути др. Ебенгох — в котрім ра
дить католицкому сторонництву людовому, що
би оно стало посередником межи Німцями і Че
хами а то в сей спосіб, щоби внесло в палаті' проект до полагоди язикової квестиї дорогою законодатною. Справа ся мала би ось як пола
годити ся: Парлямент повинеп згодити ся на вибір комісиї, котрій би поручено занити ся угодою межи Німцями і Чехами. Щоби справу улекшити, потреба би доконче ухвалити в пар
ламенті право, котре становило би охорону для меньшостий національних. А тоді', коли вже буде таке право, належало би віддати язикову квестию соймам поодиноких країв, щоби они управильиили єї відповідно до потреб поодино
ких країв.
Ледво чи буде який успіх з тої пропози
цій'. Обструкция певно не згодить ся на ніякі переговори перед відкликанєм язикових розпо
ряджень, а Чехи готові рівнож віднести ся до сего проекту неприхильно, бо-ж они ледво пе
ред кількома днями ухвалили домагати ся по- степенного виконана їх правно-державних і на- ціональних бажань.
Тепер вже піддала ся молода жінка — гордо ступала навперед свого ворога до свого покою, а потім спитала:
»Щож ти від мене хочеш?*
Станислава змірила єї глумливо. »Го-го-го!
Вельможна пані! Лише не дріть ся так дуже!
Як приходить ся з рандеву з своїм «приятелем*, як ся свого чоловіка туй-туй строїло...»
»Що?< скричала Клявдзя. -Що з Волод- ком? Боже — ті каплі...
«Морфіюм», додала Станислава.
»Морфіюм? — і я єму їх наливала...»
«Так — ти єму їх налила», повтаряла Ста- ниелава немилосерно.
Клявдзя вдарила ся рукою в чоло і хотіла вибічи, але Станислава перешкодила їй. Мов кіт одним скоком стала коло двернії і замкнула їх на ключ. »Лише без скандалу!» сказала суворо і відірвала Клявдзю від дверий. «Лиши но! Він жиє — але він тебе не хоче й знати. Тепер я панї, розумієш? — і тепер тобі скажу вже всю правду в очи*. Она попровадила Клявдзю в ку
ток, посадовила на крісло, а сама стала перед нею, висока, гарна стать.
«Я лиш тілько скажу, що коли хтось се все наробив і притім єго зловили, то нема чого удавати невинну. — Отже тн такой була у др.
Т^Хучицкого ?«
«Тешра» в ступнім артикулі пише про те- перішну позицию ґр. Баденього в парламенті, що має він в своїм клопотливім положеню ща- стє. По поєдинку зискав президент міністрів на опінїі і на точці виходу; місто упасти на без
сильність, може уступити з честию, а сли позі- стане, ніхто не згіршить ся, що по раз другий положить конець диким сценам відроченєм пар
ламенту, котрі доводять до таких крайностий.
ґр. Баденї перед поєдинком переслав цїсареви ре- зиґнацию, але монарха не приняв єї і долучив сердечне довірє. Сли би ґр. Баденї був уступив, противники єго були би в гидкім положеню.
Але скоро він зістає силою цїсарского довіря, має отвертий кредит; зробить лад з тими, що хотіли єго полишити, має час перед собою, що
би розмотати ситуацию. Щасливий случай, ща
сливий блуд! Легко відгадати що має робити ся по тій новій кризї. Чи президентом буде ґр.
Баденї, чи хто иньший, не буде міг нічого пнь- шого зробити, як відослати розлючених і збі
шених, щоби їм мозки охолоднули. Скоро де- лєґация вибрана, угода може бути провізорично продовженою, то правительство зискає на часі, а тимчасом пристрасти з’ужиють ся і прави
тельство буде могло свобідно уговорювати ся о утворене більшості! здецидованої попирати єго на основі ясно означеного пляну вспільних праць.
На засїданю парламенту, з четверга, не предложено прелїмінара буджету на рік 1898.
Стало ся се тому, що палата мала досить инь- шого материялу до передискутованя. Головно заняла ся квестиєю помочи в справі елементар
них нещасть. Дальше належить додати, шо на се засїданє було виготовлених 57 наглячих вне
сень, над котрими перервано наради 24-го ве
ресня. Згадане засїданє (в четвер) відбуло ся зовсім спокійно. В парламенті явив ся і посол Вольф зовсім незамітно, т. є., що ніхто не звер
нув на него уваги і не демонстрував. Ґр. Баденї, як можна було догадувати ся, не був в палаті.
Єго заступає бар. Ґавч. Ціле засїданє заняли річи послів, що мотивували свої наглячі внесеня в справі шкід елементарних і домагали ся за
помог з фондів державних. Рускі посли без о- гляду чи опозицийні чи неопозицийні не мали нагоди забирати слово, бо патріоти наші в краю не подали доси до ради державної ні одної просьби в імени потерпівших від неврожаю громад.
Б ^лет предложив мінїстер скарбу доперва 1-го жовтня. Загальна сума єго виносить 719,900.282 зр. З того запотрібує ся тілько 715,920.827 зр.; позістане проте надвишка 3,979.455 зр.
Кабінет в Агинах поставив 30-го вересня на засїданю парламенту квестию довіря. За пра- вительством голосувало лиш ЗО послів, 20 про
тив а 43 вздержало ся від голосованя, наслід
ком того настала кабінетова криза. Король при-
»Т е б е то нїчо не обходить», кликнула Клявдзя, в котрій тепер змагали ся впертість і досада з плачем. «Що з Володком ? Єму гірше?»
»О, твій лїк був добрий — шкода лише, що лікар надійшов», відповіла Станислава по
малу; єї несказано тішили муки єї жертви.
«Зрештою він вже все знає».
«Все?» питала Клявдзя затрівожена; але потім перемогла гордість і завзятість над стра
хом і она додала:
«Коли так — то я йду до него — він ме
ні м у с и т ь простити!»
«Ту сиди!» зашепотіла Станислава люто.
«Володко тобі ніколи не простить — а тепер слухай що я тобі скажу.
«Я була бідна, самітна дівчина і Володко приняв мене у свій дім. Ми жили спокійно і щасливо, я доглядала єго і любила єго — ні, я єго обожала! Він потребував мене, чуєш? — мене потребував він для свого щастя і колись він би був то пізнав і був би зі мною оженив ся. Я була би єму щира, добра жінка, товариш
ка — не таке нужденне уломне сотворінє як ти! — Тоді' він побачив тебе».
(Конець буде.)
няв димісию. Нове міністерство буде імовірно коалїцийне.
В Царгороді говорять, що Порта запроте
стувала против укріиленя Филипополя і деяких иньших стратегічних місцевостий всхідної Ру- мен'ії. Сьвідчилоби то о неконче добрих відно
синах межи Болгариєю а Туреччиною.
н о в и н к и.
— Стан здоровля Єго Єм. Кардинала С. Сем- братовина. В стані здоровля Є. Ем. не зайшла по- слїдними днями ніяка особливша зміна. Загаль
ний стан здоровля є добрий.
— З Риму пишуть нам: Як звичайно так і сего року надійшло до св. Отця, Папи римского ти
сячі телєґрам з Італії як і з заграниць, по при
чині річниці занятя Риму через войска сполу
ченої Італії. Всі посольскі амбасади держав не вивісили своїх хоругов на дни 20. вересня. На
лежить памятати, що держави не узнали офі- цияльно забору Риму через італїйске прави
тельство.
— Комісия податку заробкового IV. кляси в Станиславові складає ся з самих жидів. Таку саму відомість маємо з Тернополя. Хто отже заплатить заробковин податок з IV. кляси, сли жиди возь- муть перевагу в комісиї, відгадати не трудно.
Обовязок члена комісиї загального податку заробкового є дуже прикрий, длятого христия
ни не спішать ся до неї; але противно не хо- тять навіть принимати того горожаньского обо- вязку, полишаючи єго жидам, а ті у власнім ін
тересі' охотно беруть єго на себе і натурально з’уміють з него добре скористати.
— Винагорода сьвідків і судових знавців. По- елїдний зошит »Дневника законів державних*
подає постанови що до винагороди сьвідків і судових знавців в новій процедурі цивільній.
Кошта подорожі! мають бути о тілько призна
вані, о скілько їх сьвідок дійсно поніс. Лише в специяльних случаях, або коли віддалене ви
носить понад 4 кільометри, може бути зарахо
вана їзда. Впрочім повинні сьвідки і знавці по
слугувати ся громадними средствами транс- иортовимн. За страту часу може сьвідок лиш в такім случаю домагати ся відшкодована, єсли ставанєм в роли сьвідка, поніс яку значну стра
ту в заводових занятях. В такім случаю зара
хує ся єму не лише час переслухана, але вза
галі цілий
час від виходу з дому до повороту.
Відшкодоване за кошти живности і нічліг ма
ють установити висші суди краєві, кождий для свого округа. Будуть тут тарифи, поділені на 4 кляси, після степени достатности і суспільного становища осіб, взиваних за сьвідків. В подіб
ний спосіб унормоване має бути відшкодоване за страту часу. В кождій клясї тарифи має бути означене т а х іт и т і т іп іт и т відшкодова
на. Судові знавці' мають право домагати ся від
шкодована за понесені кошти, страту часу і труд понесений. Розпорядженє се входить в жи- тє з днем 1. січня 1898.
— З великоміскогожитя. Сего тижня відбулася розправа перед судиями присяглих проти звісного дефравданта в намісництві Яна Мільковского, офі- цияла в рахунковім департаменті'. Вина злочин- ника звісна читателям від давна. Обжаловатіий в протягу несповна трех літ, бо від 9. жовтня 1894 р. до 4 мая 1897 р. посредством всіляких злодїйских штучок забрав з головної каси у Львові суму 35.306 зр. ЗО кр. Гулящий сей па
нок, як показало ся, є незаконним сином Мариї Каспінишак, що служила в Дрогобичи а пізнїйше вийшла за полїциянта Мільковского. В намісництві був він вже від 7 літ, і позаяк в службі відзначав ся яко дуже совістний і взірцевий урядник, пові
рено єму кромі веденя книг лїквідацийних плат урядників, також і шконтра відповідних дневни- ків. З причини однакож замалого числа урядни
ків в рахунковім відділі' і великого перетяженя поодиноких урядників, котрі, як показало ся із зізнань сьвідків, мусять відробляти ще третину роботи за всіх прочих урядників намісництва, шконтра дневників відбували ся ледви раз на 9 місяців, та й се робили дуже часто ті самі урядники, котрі самі мали бути через шконтро контрольовані. Завдяки тим обставинам Міль- ковский довільно писав квіти на плату урядни
ків, що вже давно були перенесені до иньших міст, сам ті квіти ліквідував і брав з каси гро
ші, з разу сам, а пізнїйше через возьних. В той спосіб здефравдував Мільковский до кінця року 1894 суму 551 зр. 41 кр. в 1895 році суму 5.198 зр. 68 кр., в році 1896 суму 18.257 зр. 64 кр. а в році 1897 заносило ся на безліч, бо до часу арештована т. є в чотирох місяцях виняв з ка
си 11.298 зр. 87 кр. Злодійство викрило ся слу- чайно: ревідент Малдзиньский при річнім зам- кненю рахунків найшов похибку о 2 кр., почав отже порівнувати з собою книги і викрив богато по- зиций підшкробаних і сфальшованих. Всї гроші набуті в сей нечесний спосіб, пускав Мільков
ский на женщини по кнайпах і тінґлях, де пе
ресиджував цілими ночами. Любовниць мав без
з
міри, а платив їм не лише люксусові вечері, ку
пував їм біжутериї і иньші дорогі презенти, але кільком шансонеткам платив рівночасно на у- держанє но 400 до 500 зр. місячно. Декотрі лю- бовницї висилав на купелі до Карльсбаду і до иньших заграничних місцевостий. З розправи по
казало ся, що Мільковский становить один з тих патольоґічних типів, що їх описали учені про
фесори Крафт-ЕббінГ і Кільрі. У него при- страсти зглядом женщин в нормальнім значіню слова властиво не було, а свій нічим неперемо- жений наклін до женщин заспокоював в страш
но анормальний і понижуючий спосіб і то було причиною, що мусів їм за се так нечувано опла
чувати ся. Се понижене тяжіло на єго совісти до тої степени, а з другої сторони так вязало єго з любовницями, що навіть по їх виїзді до Будапешту, Відня і Парижа, посилав їм туди гро
ші. Мільковский мав рівночасно два мешканя:
одно в готели Метрополь а друге своє приватне.
На себе не видавав майже нїчо і до забав ту- тешної т. зв. золотої молодежи зовсім не мішав ся. Не їв дуже по паньски, не убирав ся. Обід мав в приватнім домі за кільканацять зр. а в реставрациї сам пив чорну каву або воду содо
ву, за те в ночи в товаристві тінґлївок платив за шампани і богаті вечері сотками. Сей непри
родний, збочений спосіб житя, а притім вічна обава перед викритєм єго дефравдацнй зденер- вували єго до сеї міри, що перед приятелями звіряв ся заєдно з думкою самоубийства. Єдину відраду і забуте приносили для него нічні гуля- чики в сьвітї шансонеток, котрий робив на него вплив прямо магнетичний. Обжалованого боро
нив адвокат др. Сумпер, вказуючи на єго пси- хопатольоґічний стан і з огляду ще на многі иньші злагідняючі обставини трибунал присяж
них засудив єго на три роки тяжкої вязницї, заостреної що чотирнайцятого дня постом, • на заплачене скарбови здефравдованої квоти 35.306 зр. і поношене коштів процесу.
— Будова православної церкви у Львові при ул. Францїшканьскій розпічне ся сего року. За- ложене угольного каменя відбуде ся торжеств ен
но в день іменин цїсаря, 4-го жовтня о годині 11-ій рано.
— Руский театр. Довідуємо ся, що з приїздом руского театру в половині падолиста заходять деякі трудпости. Проте належить брати перед
іле подану нами вість з резервою. Довідуємо ся рівнож, що теперішня дирекция театру докладає всіх сил, щоби привернути ему давну єго хоро
шу славу. Клопіт однак, що рознолїтнкована публикадуже мало відвідує представлена, а че
рез недостачу материяльних средств робота ди- рекциї мусить поступати дуже повільно.
— Окружним інспектором шкільним для округа Надвірна і Богородчани іменований провізорично о. Омелян Абрисовский, грек.-кат. катихит в Ста- ниславові.
— Колеґія професорів виділу фільозофічного львівского університету предложила міністерству просьвіти др. Олександра Колессу яко одинокого кандидата на падзвичайного проф. рускої мови і літератури. Рівнож іменовано др. Колессу еґза- мінатором з тих предметів при іспитах профе
сорів до середних шкіл.
— Против президиї так званого краєвого руского комітету виборчого відбула ся оногді в львівскім міско - делегованім суді в справах карних розправа о переступство §. 23 закона прасового кольпортажию виборчої відозви. Роз
праву поки-що перервано для візваня деяких сьвідків.
_ 3 армії. Минувшого тижня відбули ся іспи
ти на резервових офіцирів в 11-ій бриґадї арти- лериї. З 30 однорічних охотників зложило іспит 23 з тих Русини: Александер Сероічковский (полк 32), Константнії Бірецкий, Дмитро Ключ
ник і Володимир Щавиньский, всі три з 10-го полку.
_ Трагічне весїлє В Гаях коло Львова відбува
ло ся недавно ужида-коршмаря весїлє, а на нїм з’їхали ся трохи не всі коршмарі цілої окресно- сти. Жидиска скакали, як хто вмів, їли пили а нарешті похорували ся. Веї як були, попадали смертельно недужі, навіть фірмани занемогли.
Конець був такий, що 4 особи таки на місци по
мерли, а ирочі поприходили якось до себе. Не
наче з якої убийчої челюсти утікали жиди з ве- сїля домів, уходячи перед стоячою уже за пле- чми смертию. Що там такого стало ся, годї знати, бо жиди держать цілу подію в тайні. Хо
дить лише чутка, що пейсаті весїльники потро
їли ся рибою, або, як иньші повідають, хлібом.
Судове слідство, заряджене властями, мабуть викриє і вияснить сю загадочну справу.
— Живцем спалені діти. В Берлині ставала сими днями перед судом 26-лїтна робітниця Розалїя Косовска з ГЇознаніцини, обжалована о
підпал. Она обікрала сусідів, також робітників, Гопів, 1 щоби укрити сліди крадежи, замкнула двоє дїтий Гоппого 4‘/» і 1*/а літні дівчата і під
палила помешканє. Очевидно, що діти згоріли.
Люту палійку засуджено на 15 літ тяжкої вяз
ницї.
— Вуж в людскім тїлї. Одна француска Газе
та пише: Від пів року терпів малий 7-лїтний хлопчина в Монлїсон у Францпї страшенні болі в середині і чахнув таки в людских очах. Болї ті уставали трохи, коли недужий випив спору мірку молока. Дитина худнїла з дня на день, хотяй мала ненаситний апетит. Вкінци дала ма
ти хлопчині за порадою сїльскої баби якийсь напій і по кількох годинах видав синок із себе живого вужа. Батько дитини є гандлярем дере
ва і здає ся, що як одного разу наскидав купу дерева перед домом і дитипа заснула там се
ред забави, вуж вліз їй ротом до середини.
Зрештою була се звичайна веретільниця, що тим самим не лишає подію імовірною.
— Край хороших голосів. Один бувалий ан- ґлїйский сьпівак оиеровий ставить в одній му
зичній часописи цікаве тверджене. Після єго думки в краях, де їдять богато мяса а особли
во риб, подибати можна як найменьше красних голосів, підчас коли там, де люди жиють пере
важно з пільних плодів, овочів і ярини, можна почути дуже часто, хороші звучні і чисті голо
си. Хотяй отже Італія а так само Іспанія ма
ють право назвати ся краєм сьпіву, то прецінь остає факт, що Італїянцї, жиючі в Неаполю і Генуї, котрих пожива майже виключно складає ся з риб, лише дуже рідко є добрими еьпівака- ми і сьпівачками. Також риболовні Норвеґи мо
жуть дуже рідко похвалити си красним голо
сом, противно Шведи, що управляють жито, звісні також із сьпіву. Подібно має ся справа з птицями. Ті, що живлять ся рибами і мясом кракають лише, а противно їдуни зерна з мали
ми виїмками відзначають ся дуже милими го
лосами. АнГлїйский сьпівак виражає дальше по
гляд, що лише Ірляндия — остров смарагдів — є тою країною, де можна стрінути на кождім кроці чудесні, солодкі голосочки женщин. І там також міщанки не обдарені так голосами як радше сельскі дівчата, о чім пайлучше можна переконати ся, сли послухати тілько хору в ір- ляндскій сельскій церкві. А у нас на Руси? Ціл
ком подібно, і взагалі сьпіваки походячі із Сла
внії, отже народу переважно веГетерияньского, звісні в цілій Европі, а декотрі і в цілім сьвітї.
— Убийство. В Скваряиі новій, новіта жовків- ского, щез був кудись перед місяцем селянин Михайло Сїнявский, що недавно тому удало ся жандармериї найти тіло пропавшого, де оно ле
жало в ямі, прикрите галузєм. Яко підозрілих о вину, арештовано незаконного сина погибшого, Кароля Химчука і жінку Анну Сїнявску. Обоє признали ся до убийства.
— Ірляндскі путники, зложені З ійвисших верств суспільних в числі 300 людий мають при
бути до Риму коло 12-го жовтня і будуть при- няті св. Отцем на осібній авдиєнциї.
Пчоли віщунами погоди. Звісно, що деякі птиці, зьвірята і комахи прочувають інстиктов- но всякі зміни воздуха. Звісно також, що осо
бливо пчоли є вразливі па відміни воздуха. Они мусять заздалегідь розпізнати теплоту, студеп- ність та дощ.
Всякій, хто слідив пильно поведене пчіл, міг зауважити, що пчоли на зиму кптують силь
но всякі шпари у внутри. Сего року зауважано, що пчоли взяли ся до тої роботи дуже вчасно і роблять єї вельми основно.
Але що найважнїйше то се, що вже в по
ловині серпня сего року пчоли китують не тіль
ко у внутри але навіть звужають свої отвори в очках. Досьвідні пасічники, ворожать з того ду
же морозну зиму.
Іменованя, перенесеня, відзначеня, конкурси.
— Перенесеня. П е р е н е с е н і а д ’ю н к т и : Алекс. Позняк з Сянока до Динова, Алекс. Ко- зловский з Балигорода до Нового села, др. Мавр.
Морґенрот з Нового села до Дрогобича, Тадей Стрілецкий з Сянока до Чорткова, Ігн. Гонт з Комарна до Лїська, Волод. Кульчицкий з Ло- иатина до Калуша, Филимон Метелля зі Сняти- на до Чорткова, Орест Дембицкий з Любачева до Бродів, Конст. Павликів з Сокаля до Нижан- кович, Адольф Нехай-Фельсайз з Копичинець до Рудок, Стан. Новосельский з Грималова до Те- ребовлї, др. Волод. Цїхоцкий з Чешанова до Ско- лього, Павло Войтасевич з Радехова до Дрого
бича, Ів. Вінценц з Микулинець до Заболотова, Роман Левицкий з Рудок до Жовкви, Иос. Ган-
чаковский з Заболотова до Дрогобича, Здислав Нановский з Старої соли до Устрік, др. Ришард Лежаньский з Галича до Винник, Лев Левицкий з Тлузтого до Рожнїтова, Ілїя Френкель з Ко- зової до Сколього, Ант. Копровский з Потоки золотого до Отин'її, Стеф. Лопушаньский з Міль- ницї до Болехова, Стеф. Дрогомирецкий з Кра- ківця до Надвірної, Тома Лобазевич зі Зборова до Любачева і Віктор Свобода з Тернополя до Чорткова.
ПОСМЕРТНІ ф ВІСТИ.
Лєопольд Шабель, радник намістництва і шеф департаменту для справ католицкого віроіспові- даня, помер вчера в своїй иосїлостп, в Яво- рівскім.
Т е л є ґ р а м и.
Відень 2. жовтня. Вчера довідували ся про здоровлє ґр. Баденього архикнягиня Єлисавета і архикнязь Евгеній. Вчера конферував ґр. Ба- денї з міністрами Білиньским і Рітнером.
Відень 2. жовтня. На двох засїданях руско- еловіньского клюбу раджено над становищем супротив правительства і обструкцій. Клюб зма
гає до того, щоби від правительства і більшо
сті! дістати запоруку сповненя єго жадань Рус
кий клюб предложив жаданя Русинів. То все закомунїковано вже парляментарній комісиї.
Від запоруки сповненя тих жадань зависить становище руско-словіньского клюбу. Слідуюче засїданє парламенту 5. жовтня. Комісия пар
ламентарна уложила основні точки для ор
ганізацій правиці. Правительство ще не здецп- доване з якою більшостию має йти. — ІИене- рер, Вольф і Іро розпочали на ново галабурди.
Відень 2. жовтня. Заступник посадника ві- деньского Наймаєр поставив внесене на засїда- ню мійскої ради, щоби внести петициї до ради державної домагаючі ся, щоби християн не за
присягали судиї-жиди, понеже їм недостає по- чутя для етично-релігійних і національних чувств і поглядів арийских народів. При відчитаню проектованого тексту петициї прийшло до вели
кого заколоту. Люеґер мусів виключити від на
рад кількох ліберальних радних.
Відень 2. жовтня. Посли належачі до хри- стияньского руско-словіньского клюбу заявили комісиї правиці, що жадають запоруки, що їх на
ціональні бажаня будуть як найскорше полаго
джені. Головно йде їм о полагоду язикових прав для національних меньшостпй. Рускі посли зая
вили, що стоять непохитно при клюбовій солї- дарности.
Будапешт 2. -жовтня. Одна угорска насо
лись доносить, що Банфі в розговорі з послами дав вираз невдоволеня по причині взмаганя ся славяньских народів в Австриї і їх політичної переваги. Угри повинні підпомагати нїмецкпй елемент. Ся справа вела ся довірочно, то-ж годї ручити за автентичність.
Париж 2. жовтня. Одна женщина напала на сьвященика несучого Найсьв. Тайни до хо- рого і ранила єго смертельно ножем. Злочин
ницю приловлено.
Брукселя 2. жовтня. »8оіг< оголошує акт обжалованя в панамскій справі, Є там ціла істо- рия від основаня товариства аж до єго упадку.
Обжаловує Накета, Ст. Мартіна і Морета.
Атини 2. вересня. Король поручив зложене нового кабінету ирезидентови парламенту Заі- мови, однак сей хоче взяти до кабінету цілком нових людий, а палати не розвязуватп.
Переписна Редакциї і Адмінїстрациї.
Вп. Нас. Допись вашу помістимо в однім з найблизших чисел. — Вп. Ю. Дут. За дотеперіш
ні материялп сердечно дякуємо і просимо о нас дальше памятати. Просимо о місцеві відомости, а головно о такі, що відносять ся до руского житя.
Сироп зелево-солодовий
Др. Зебурґера.
Знамените і нипробоване средство против недуг
грудних і гортанних.
9 Ф " Ціна 50 кр. "ф ф
Головний склад в аптицї
ш 6 6 - ?
