Ч 182. Львів, Субота, дня 12. (2 5 .) серпня 1900.________ Річник IV.
: Передплата
на «РУСЛАН А» виносить:
8 Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.)
• на чверть року 2'50зр.(5 кор.) $
• на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
і *
РУСЛАН
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевича.
| і
Виходить у ЛЬВОЗІ 1ЦЧ ДНЯ ;
‘ крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндзго ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ?
; Рукописи звертаь ся лише І І на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголопіеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня п>
; 15 кр. від.стрічки. і
Нове польске сторонництво.
На днях збула ся в польскій суспіль
ності! давно приготовлювана і поволи до
зрівши подія, яка на будуче уформованє політичних відносин краю може мати ве
лику вагу. Сею подією є перший отвертий і сьвідомнй виступ польскої демократії- Ми подали вчера обширне справозданє з перебігу з’їзду сего «цьвіту польскої інте- лїґенций — як себе називають провідники демократів. І справді зібрав ся в львівскім ратуши спорий гурт сьвітлих людий, хо- тяй до. тепер не так видних на політичнім поли. . Але нові, сьвіжі чинники бувають звичайно тим енерґічнїйшими, тим більше охочими до праці і посьвяти. Тому можна приннти, що і нове демократичне сторон- ництво розвине широку діяльність і вже до нових виборів може приступить зі знач
ним заступом приклонників.
Галицка польска праса — винивши
«5І0ІУ0 РоІ8кіЄ< і « К и гїе г ІДУО\У8кі<, ну і |потратили би свої мандати в руских виборчих! відслонила би пропасти, що ділять сї опозиций
»Кеіогш-у« — приняла нове сторонництво :округах. 7. 10КРУ ні фракциї. Творцям демократичної унії ішлі
взагалі неприхильно. Подамо понизще єі і • Русини новпїші тепер вже '•знати, щп то
голоси про з’їзд і партию, але передовсім і мож „адїяти ся но сих демократично фарбова-
нотуємо замітки »Дї«ла« у вступній статі
»Польскі демократи*:
Програма відроджуючого ся сторонництва, є очевидно шовіністична польска, котра згадує про «несповнені національні обовязки сунротив Ш леска і Буковини (!)«. Програма кривдув собі також, що Полякам ще «далеко до повности язикових прав в пазгугп кгаіи».
В рускій справі »деімократи» стоять на тім самім становищп, що Г напконсерватнвнійші польскі сторонництва, котрі виступають з гас
лом «піета Ниві!» З найбезличнїйшим цинізмом демократи заявляють, що «попремо ті їх (Ру
синів) змаганя, котрі зможуть утревалити спіль
ність наших краєвих і національних (!) інтере
сів».
Що Русини доперва в «демократах* знай
дуть серіозного ворога, доказують дальші точки їх програми, котра зазначує потребу «правди
вої самоуправи краю, котру мусить випередити відповідна зміна правнополїтичного становища краю сунротив держави». Відтак наступить ос
новна адміністративна реформа: «Громади тре
ба злучити з двірекимн обшарами; а так спо
лучені громади злучити в більші збірні гро
мади».
З такою національною, краєвою і адміні
стративною програмою, демократи будуть іти солідарною і сильною фалянГою против Русинів яко нациї, против Русинів яко хлопскої кляси.
Де при виборах консервативний шляхтич не буде міг побороти демократичного Русина, там з найбільшою певностию всі виборчі надужитя дадуть мандат польскому демократові!. Також мимо нроклямованої «отвертої борби з консер
ватизмом», «демократи» будуть поборювати руского кандидата там, де з двох польских кан
дидатур більші вигляди може мати нольский консерватист.
Від консерватистів ріжнять ся демократи постуиовійшими постулятами в обласги соц іал ь
ного законодавства. Демократи домагають ся розширена обезнеченя робітників, обезпеченя приватних урядників і т. и. В економічній полі
тиці сторонництво хоче пертії до вкорочена фіс-
калїзму і реформи належитостнй, обниженя цін соли і знесеня дрібної льотериї. Край мусить мати участь в консумцийних податках і посте- пенно перемінювати їх в реальні податки. Най
більша часть постулатів сторонництва має на увазі інтереси міских промисловців.
Рада шкільна має бути скріплена автоно
мічним елементом — очивидно на се, аби По
ляки ґаздували в руских школах, так як їм за
хоче ся, а ніхто не мав права мішати ся в ту їх господарку. Одним з найголовнїйших посту
латів «демократичного» сторонництва є вибор
ча реформа до сойму — борони Боже до пар
ламенту, бо шляхта з демократами і так вже має там перевагу. Ціле однак жадане реформи краєвої ординациї виборчої обмежає ся на за
веденні пятої курні. 0 загальнім голосованю, о безпосередннх виборах зі сїльскрї куриї «де
мократи» не згадують. Очивидно! страх перед Русином гамує їх в демократичнім запалі. Во
рог шляхтича, хоч виступає до отвертої борби з «консерватизмом*, не хоче завести загального голосованя ні безносередних виборів, бо «побо
рювані» демократами польскі консерватисти
них лисах. Специяльно рускі міщане не повинні дати злапати ся на деякі демократичні постуля
ти демократичних кандидатів в містах і міс
точках східної Галичини. Як доси поборювано
«консерватистів», так треба нам тепер і в бу- Буде се отже передвиборчий, центральний ко- дучностн поборювати і демократичних «против- мітет все-опознциі.
нііків* консервативної партиї. Чи станемо на за
гально національнім, чи на чисто хлопскім ста- новищи, наша тактика супротнв одних і других мусить бути одна.
тиї. Але не досить на тім; понятє концентрації!
розширяє львівский орґан дуже далеко, бо аж на Стояловчиків та социялістів. В статі, на
званій мальовничо: «Купою чи люзом», ся гадка розведена докладно, а союс з социялістами ви
кликує кілька плятонїчних застережень, обчи
слених на се, щоби надто не зворушати нашого міщаньства, то прецінь наради з їзду доказують, що «демократи зі 81о\и-а« готові в кождій хвилі іти рука в руку з революцийним социялїзмом.
Найосновнїйше збивав «Ргге§1а<і« ви
води »51о\уа« про потребу і можливість злуки всіх опозицийних, польских сторон
ництв. Сю аґітацию приписував »Рг2Є§1аа«
кільком невдоволеним дневникарям, які перед півтора роком, по знанім фінансовім стрясеню, розвинули нечувано підбурюючу повну ненависти аґітацию: зненавиділи они
В послїдних ч а с а х містило »81о\уо Рої- люди, що своїми голосами також підперли пред-
8кіе« вступні статі, обговорюючі а ж до дожену п. Рутовским програму сторонництва,
знудженя намірений «зворот на ліво* поль- програму, яка збільшає заколот в нашім краю
ских демократів. Се викликувало полеміку і так вже збідженім Оорбами сторонництв, аґі-
зі сторони консервативної праси, яка сю тациями ріжних великих і малих «мужів стану»,
польску «демократію* ідентифікувала з,програм у, що ломить народну солідарність, з по-
«деструкциєю» відносин в краю. І так п и -'м о ч и ю якої ми лише єдино осягнули значінє і
ше к р а к ів с к и й »С2аз«, який ще не мав вплив в парламенті, програму, яка постановлює,
перед собою повного справозданя зі з’їзду: що пп. демоіуіати іти будуть на дальше рука Поминаючи вже з правдиво східною фан- в руку з царохвальцем, апостатою Стояловским тазиєю викомбінований «зворот на ліво» - вар- і з социялістами. Вистане вичислити сї точки та звернути увагу на натиск, який кладе «Зїоігопрограми, щоби схарактеризувати стремленя пп.
роїакіе» на концентрації «демократичних с т о -' галицких демократів.
ронництв»* ходить ему очивидно о позисканє' Будучі вибори з певностию зметуть з по- опозицийних, людових Груп, які дотепер досить | верхні пп. галицких демократів, які Групують успішно опирали ся приманам ліберальної пар
край і раді би єго підпалити з усіх кін
ців! Тегіер-жеж, по з’їзді нового сторон
ництва стверджає «Рг2Є£ІасІ»:
Зближене опозиціоністів не опирає ся на жадній додатній програмі, але єдино на опози
цийних почутях, на стремлїню до створена инь- шої більшости в соймі і державній раді — а пе
редовсім на намірі спільного підпирана себе при найблизших загальних виборах до Сойму. Даль
ше не може іти солідарність опозицийних сто- роняицтв, бо они межи собою є такі суперечні, як приміром огонь і вода. Ліберали старого крою, Стояловцї, людовцї семіти і антисеміти, вкінци социялїсти не могуть спільно працювати для краю, для цілої суспільности, понеже всі їхні суспільні і політичні погляди є зовсім ріжні.
Тілько в неґациї, тілько в буреню сего, що є, могуть сї сторонництва б) ти солідарними, алеко- ли-б їм удалось збурити істнуючі відносини, то жадних нових они не з’уміють витворити. Очи
видно творці сеї демократичної унії не є так наївними, щоби не розуміли сего; тому в за
прошених на віче та в нарадах віча старали ся не порушувати жадної такої справи, яка сейчас
ішло з одної еторони о забезпечене для себе манда
тів підчас будучих виборів, з другої сторони о створене Генерального штабу опозициї, в якім штабі они стали-б Генералами. Сей штаб буде складати ся з иЬслів лівиці і мужів довіря т а борів: людового, Стояловцїв, лібералів і т. д.
«Бгіеппік ро1які« ломить жереб над новим сторонництвом, кажучи:
Ж аль лише бере чоловіка, що в сих збо
рах взяли участь деякі поважні і поважані в краю
ся в сонмовш лівиці, а на їх місце вийдуть властиво ті правдиві, польскі посли демокра
тичні, яким з’їзд висказав «нагану», а які, хо- тяіі їх мала Група, дали численні докази, що хотять і уміють працювати для добра краю в народнім дусі, що ідуть самостійно, не луча- чи ся з консерватистами, але також не хотять іти разом з антинародними та переворотовими сторонництвами: зі Стояловским і социялїста- ми. Виборці вискажуть небавом свою опінїю, а мимо хороших балаканок пп. Рутовского та Ро
мановича, сей вирок випаде для них фатально.
Першим вістуном сего погрому є цілковите ви- цофанє ся львівского міщаньства з табора сеї демокрациї. З а львівским міщаньством, розум
ним, горячо патріотичним, правдиво демокра
тичним, підуть також міщане других міст.
«Сагеіа Хагосіоіуа* замістила лише головнїйші точки зі справозданя з’їзду де-
2
мократів та старає ся ’ зменьшити єго зна- чінє та осьмішити.
В цїлім сгіравозданю — пише «Кагойбіука»
— найбільше імпонуючою є довга листа «послів і мужів довіри«, які запрошені до участи в з ’їзді — не прибули. «Зіоио Роїзкіе» вичисляе по імени звиш ЗО таких ненрисутних, з додат
ком «і богато иньших». Однак не тратячи фан- тазиї, сї так численні, відмовці листи назвав н.
Романович «заявами симпатій». Нехай і так бу
де! На 400 розісланих запрошень, явило ся на зборах коло 80 учасників, а їх число також дуже знатно зрідло, коли професор др. Буйвід з Кракова і др. Двернїцкий почали розводити ся над потребою союза соймової лївицї з со- циялїстами та остаточно переперли ухвалу в сім дусі. Самому провідникова зборів- пос. Вай- гінґеровн зробило ся за горячо в сій атмосфері і мусів виручити єго при кінци в справованю уряду презеса пан Ротер.
Козацтво і гайдамаччина
в „Енеїдг“ Котляревского.
(Конець).
Се не лицарі, що в боротьбі убивають про
тивників. У Котляревского і Низ і Евріяль — вовки, що дусять смирних овець, тхорі, що висмоктують мозок курятам, злодії, що наку
ривши хлів сіркою, крадуть гусиіг, качок і т. п.
Сими порівнанями Котляревский осуджує від себе Низа і Евріяля. Однак з другої сторони уміє поет війти в їх положене. Він розуміє, що сих молодців привело сюда не лише самолюбне бажане, заслужити собі на славу, але також жажда, прислужитись князеви і вітчинї. Коли Низ, перед виходом з табору Енея, толкує Еврі- ялеви, що він матери ради не повинен вистав
ляти свого житя на небезпечність, поет вкладає в уста Евріяля такий зворот:
Розумно, Низ, ти розсуждаєш,
А о ПОВИННОСТІ! мовчиш, Которую сам добре знаєш, Менї-ж зовсім другу твердиш.
Д е о б щ е є д о б р о в у п а д к у , З а б у д ь о т ц я , з а б у д ь і м а т к у , Л е т и п о в и н н о с т ь і с п р я в л я т ь ; Як ми Енею присягали,
Для його служби жизнь отдали, Тепер не вільна в жизнї мать.
Так само й тепер, по * страшній різні, виправленій Низом і Евріялем в таборі ворогів, поет немовби в оправдане від них самих, не
мовби для висьвітленн цїли, яка завела їх на місце різні, додає:
Так наші сьмілії вояки, Тут, мовча, проливали кров;
Од ней краснїли ся мов рани З а ч е с т ь і к к н я з ю з а л ю б о к Л ю б о в к о т ч н з н і де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильнїйша від гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть копійка...
Низ і Евріяль бродять в крови, утікаючи з табору Рутулцїв. Вже перебрались щасливо на рівнину, та тут зайшов їм дорогу Вольсент з полком рутульскої дружини. Низ і Евріяль
«дали як раз до лїса тягу», бистрійше бігли від «хортів». В лїсї слїдят.ь РутулЦЇ «одважних наших р о з б и ш а к » , прихоплюють одного « з а р із у » , Евріяля, а Низ криє ся тимчасом на де
реві. Звідси шле він на ворога копіє і стрілу, убиває Сульмона і Тага. Розлючений за се Вольсент розмахуєсь шаблею на Евріяля, щоби зняти єму голову з п.іечий. Та
Тут храбрість Низова пропала, І серце стало кулїшем.
Біжить, летить, кричить що сили:
«Пеккатум робиш фратер милий, Невинному море задаєш:
Я стультус, л я т р о , р о з б и ш а к а , Н е к в і с с і м у с , г а й д а м а к а ! Постій, невинную кров лєіи!»
Евріяль гине від шаблі Вольсента, а хоть Низ відомстив смерть свого друга, убиваючи Вольсента, то й сам «лишив ся живота» від мечів Рутулцїв. Поет кінчить:
Так кончили жизнь козарлюги, Зробивши славнії услуги, На вічность памяти с в о є й ? 1)
*) О н и ш к е в и ч : «Руска бібліотека» Ч. І. стр.
60—64 (пісня V.). Ціла картина описана доволі за твором Вірґіля. У останнього Рутулцї також „зотію уіподие зоїиіі ргосиЬиеге", в їх таборі „Ііітіпа гага тісап і, «Непі Іаіе 1оса“. Мотив, що веде Ннза і Евріяля до табору Ру
тулцїв, відзначений вже в перших стпхах:
В картинї, яку начеркнув нам Котлярев
ский, боре ся признане поета для відважних молодців, що хотіли заслужити собі на честь та віддати услуги вітчинї і князеви з гуманним чувством, що мерзить ся виправленою різнею і пролитою кровго. Я сказав би, щ о,се друге чувство перемагає. ГІоет не щадить для Низа і Евріяля назв: в роді: «розбишака», «заріза»,
«лятро», «гайдамака». Послїдний еиітет, поміще
ний поруч з иньшими, дає нам легкий натяк, як поет глядить на гайдамаччину. Чи описуючи сю картину, не мав поет на гадці страшної уманьскої різні', якої дрібним первообразом м о гла могла бути різня, справлена Низом і Еврі
ялем ?
Колиб хто замітив, що картина різні в та
борі Рутулцїв не дає нам ще достаточної відпо
віді! на вияснене погляду Котляревского на гай
дамаччину, то можемо взяти до помочи ще два иньші уступи «Енеїди».
В описі пекла подає нам Котляревский таке місце:
Паливоди і волоцюги, Всі зводникн і всі плути, Ярижники І ВСЇ ПЯН Ю І’И,
Обманщики у всї моти, Всі ворожбити, чародії, В с ї г а й д а м а к и , всі злодії, ІІІевцї, кравці і ковалі;
Цехи: різницкий, коновальский, Кушнїрский, ткацкий, шаповальский, К и п і л и в п е к л ї в с і в с м о л ї. *) Се місце по моїй гадці рішає зовсім ясно питане, як глядів Котляревский на гайдамаччи
ну. Гайдамаків вкидає поет до смоли на рівні з паливодами, волоцюгами, шлутамн, пяницями, обманцями, злодіями. Сей натяк в поемі К отля
ревского на гайдамаків впадає тим більше в очі, щ о д л я к о з а ц т в а і є г о с т а р ш и н п о е т м і с ц я в п е к л і н е н а й ш о в . Козацтво умі
щує поет В « Є ІІ8 ІІІШ » , місци призначенім для праведних, між «бідними, безпомощними вдова
ми», між честними, непорочними дївами».
Тут такж е старшина правдива, Бувають всякії панн;
Но тілько трохи сього дива, Не квашпоть ся на се вони.
ф Б у в а ю т ь в і й с к о в і, з н а ч к о в і , ' ’ І с о т н и к и і б у н ч у к о в і ,
Я к і п р а в д н в у ж и з н ь в е л и...а) Видно з сего, що поет в рівній мірі сим
патизував з козацтвом і осуджував гайдамач
чину.
Наведемо ще один уступ, де Котляревский характеризує Ж елїзняка. ГІоет описує союзні війсйа Турна, що йдуть против Енея. Поміж провідниками поодиноких воєнних відділів спі
шить Мезап:
З а сими плентавсь р о з б и ш а к а Нептунів син, сподар Мезап, Д о б о ю б у в с а м и й с о б а к а І л о б о м б и в с я т а к , м о в ц а п . Б о є ц ь , я р у н і з а д и р а к а ; Стрілець, к у л а ч н и к і рубака І дужий був з його хлопак:
Б виски, було, кому, як впнеть ся, Аепеап ассігі оіщіез. рориїдие раігезуие, Ехрозсипі тіціцис уігоз, і,иі сегіа герогіеиі.
В тім ріжнпть ся від твору Вірґіля Котляревский, що з початку одній псотї чи жаждї крови приписує на
мір молодців («то каші наварилиб там») і доперва даль
ше висьвітлює властиву ціль. Через те виходить у Ко
тляревского образ трохи замазаний.
Патріотичні відзиви Котляревского в відгомоном твору Вірґіля. Дізнавшись про намір молодців, Алєт так промавляє:
Ьі раїгіі, циогиіп зешрег зиЬ пиіпіпе Тгоіа езі, Хоп іа т еп оіппіпо Теисгоз ііеійге рагаїіз.
С ит іаіез апітоз іиУепит еі І а т сегіа гиіізііз Ресіога...
Оиае хоЬіз, диае біщіа, \ігі, рго ІаибіЬиз Ізііз Р гаетіа роззе геаг зоїхі?...
Смерть Низа і Евріяля оплакує Вірґіль:
■ Еогтпаіі атію ! зі (ріііі т е а сагтіпа роззипі.
Хиііа ііісз и тди ат тето гі уоз ехітеі аеуо, Ііи т гіотиз Аепаеа Сарііоіі ІгатоЬіІе зах и т Ассоїеі ітрегшіщріе раіег Котапиз НаЬеЬіі.
(внпга IX. верші 188-9, 191-2, 246-9, 251-2, 445-8).
Низ, видячи небезпечність, що грозить Евріялеви, кличе:
Ме, т е ! а із и т , диі і'есі, іп т е сопу'егіііе Іеггит, О Киїиіі! т е а Ггаиз о тп із; піїїіі ізіе пес аизиз, Хес роіиіі; соеіит Нос еі сопзсіа зігіега іезіог:
Тапіит іпіеіісет п іт іи т гіііехіі а т іс и т . (верші 426-9).
З сего видимо, що слова, які Котляревский вкла
дає в уста Низовп: «я стультус, лярто, розбишака, неквіс
сімус і т. п., а також порівнаня вчинку Низа і Евріяля з вчинком вовка, тхоря, злодіїв — оригінальні. З них пробиває слубока гуманність Котляревского.
*) О н и ш к еви ч . «Руска бібліотека» Ч. І. стр. 23.
пісня III.
8) Т ам ж е, стр. 28. пісня III.
Той на сухо не отдереть ся;
Т а к и й Л я х а м б у в Ж е л ї з н я к . 1) Порівнаня, яких ужив поет для характери
стики Ж елїзняка, вказують також, що він для одного з провідників К О Л ІЇВЩ И Н И не відчував великого новажаня. Се не лицар, що боресь з противником, що. аж «шабельки засвистіли і іскри з них полетіли»,2 *) але се «розбишака»,
»боєць«, «задирака», «кулачник».
Сї невеличкі наші спостереженя вказують, що Котляревский гайдамаччину осуджував. При
чина, для якої се поет вчинив, легко зрозуміла.
Є нею г у м а н н і с т ь поета. Свою людяність зазначує поет в IV книжці «Енеїди», де каже:
К о л и я т і ш и в с я в і й н о й ?
Н е з ь в і р я л ю д с к у к р о в п р о л и т и , І н е х а р ц и з , л ю д и й щ о б б и т и , Д л я м е н е г и д к и й в с я к и й б о і і ! 8)
Се високе, гуманне чувство веліло ноетови осудити гайдамаччину, що нелюдяностию і убив
ствами значила свій кровавий терен. В осудже- ню гайдамаччини і в неприхильній характери
стиці провідника колїївщини, Ж елїзняка, поет пішов в розріз з народними піснями і оповіда
ними.
Осуджуючи гайдамаччину, посилаючи «всіх гайдамаків» до пекла, поет рівночасно стає по стороні бідних, закріпощених селян. Пани, іцо закріпощувалп народ, находять також в пеклі свою нагороду:
Панів за те там мордовали
• І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів.
З а те вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал, Чорти за ними приглядали, Залізним прутям підганяли, Коли який з них приставав...4)
* * *
На сім кінчимо наші замітки, а коли за
гально починаємо числити нову добу нашого письменьства від Котляревского, то тут ствер
дити мусимо, що всі дальші письменники, що осьпівували козацтво, або гайдамаччину, йшли вже, слідом Котляревского, б о в і н п е р ш и й у д а р и в і в о д н у і д р у г у с т р у н у .
Кирило Отудиньский.
Відозва
в справі запису дїтий до руских шкіл у Львові.
Родимці!
В днях 29., 30. і 31. серпня почнуть ся за
писи до шкіл народних львівских.
Є се справа не лиш для Львова, але і для всего краю незвичайно важна і вагу сю повин
ні всі львівскі Русини добре норозуміти і спов
нити совісно свій обовязок. Мало маємо шкіл русїшх, тож коркстаймо як слід ХОЧ з тих, які маємо. У Львові маємо чотири рускі школи на
родні: дві мужескі і дві женьскі.
Одна мужеска школа чотиро-клясова: руска школа вправ, уміщена передню в «Народнім До
мі» а тепер перенесена на ул. Длуґоша ч. 17.;
друга школа чотиро-клясова: міска імени Марки- яна Ш ащкевича при улици Скарбківскій ч. 26.
Они — знані вже II. Т. Родимцям — розвива
ють ся дуже успішно і вдоволяють найбільшим вимогам П. Т. Родичів.
Для дівчат маємо чотиро-клясову женьску руску школу вправ при улици Сакраменток, а записи до неі відбувають ся в учигельскій се- минариі женьскій при улици Сакраменток. — Ш кола ся також вже звісна загалови рускої П. Г. Публики, розвиває ся надзвичайно хоро
шо. Родичі, іцо посилали свої дівчата до неї не мають слів похвали і для науки і для веде- ня дівчат та для щирих відносии між учитель
ками та дітьми. Руске Товариство педагогічне отворило з днем 1. вересня 1898 класу І. (V.) рускої дівочої ніколи видїлової. В сім році шкільнім будуть вже отворені три кляси, то є
’) Т ам ж е, стр. 42. пісня IV. У Вірґіля, Мезап — богатир-лицар, якого не йме ся ні зелїво, ні огонь. (Кн.
VII перші 691 і дальші). Котляревский характеризує нам єго самовільно, щоби тим яркіііше відзначити постась Желїзняка.
2) О н и ш к е в и ч : «Руска бібліотека», стр. 70. пі
сня VI.
а) Т а м ж е , стр. 39. пісня IV.
4) Т а м ж е : стр. 22. пісня III.
