Ч 227. Львів, Субота, дня 7. (20.) жовтня 1900. Річник IV.
: Передплата,
на «РУСЛАНА» впнодать:
в Австриї:
на пїлніі рік 10 зр. (20 кор.) на пів року . о зр. (10 кор.) І н а ' вертьроку 2’50зр.(о кор.)
на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік . 1 6 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків І Поодиноке число ікі 8“ кр. ав. 1
» *
.Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІПашкевича.
; Виходить у Львозі що дня ; : крім неділь і рускнх сьвнт
о год. 6-ій пополуднії.
Реданция. адмінїстрация і експедиция .Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Е кс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
; Рукописи звертаь ся лише і і на попереднє застережена. — | Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в .Над - сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня п і
; 15 кр. від стрічки. ї
Політичні вигляди.
(X) Дотеперішній! виборчий рух в за- хідно-австрийекпх краях кидає висе доволі виразне сьвітло і тїнн на склад нїмецкої репрезентацій в новій раді державній. На правім крилі нїмецкої лівиці, по думці вірноконституцийного орґану, не тільки приняла ся 6етеіпЬйг§8с1іаІЇ, але вже вжи
ла ся. Ся-обставина нагадує Уа!ег1апс1-овн байку про селянина, що хотів свого осла відзвичаїти від їди. Вже мало що не ося
гнув своєї цїли, коли осел здох. Так ма
буть буде і з нїмецкою СепіеіпЬйг^йсЬаГі.
Уаіегіаші подає такі вигляди на будуччн- ну: Радикальні ґрупи лівиці змагають до нової і тїснїйшої злуки. Шенерер і двох- трех вірних єго товаришів остане на скрай- ній лівиці, т. зв. умірковані пересунуть ся на праве крило, а в середині остане вер- ховодяча ґрупа нїмецких, радикально-на
родних і вольнодумних послів. Головною понукою сеї роботи є відомий Вольф. Зда- єть ся, що та робота ще не перейшла ра
мок нїмецких людовцїв. Праский допису- ватель Реяіег І.ІоуФа замічає, що посол Ііраде не був на вічу в Трутнові, отже значить, що прилучив ся до Вольфа. Така підмога з сего боку означувала би значне скріплене ґрупи Вольфа, а майже цілко
вите розбите ліберальної партиї в Чехах.
Причинив ся до того відомою телєґрамою до цїсарскої канцелярій трутнівский бур
містр, а Вольф внхісновує се на свою ру
ку. Отже та нова ґрупа не злучйть ся з СетеіпЬцг^зсЬаії, а також антисеміти нерадо підуть з Вольфом. Сподіванки вір- ноконституцийного о, ґану покажуть ся отже хибними, а байка про селянина і єго осла стає щораз імовірнїйшою.
Справою нового укладу нїмецких сто- ронннцтв займає ся також згаданий вже праский дописуватель Резіег Ьіоуй-а і до
ходить до таких самих добутків. Звертає він бачність на те, що Вольф починає по
казувати ся щораз більше умірсним і збли
жає ся до Прадого. Колиб се повело ся,
23
В І С П А .
О п о в ід а н е В а ц л а в а К о с м а к а . З ческого переклав Я. Юлев.
II.
По двох літах.
(Далі). *
— Мгм! — промурмотів Свобода і затяв зуби.
Від того часу, як занемогла Маня, ходила шлюфірка — була ще доси в дворі — щодня вечером до млина і приносила молодцеви віст
ку, як має ся слаба. Він сам не хотів іти до двора: був єще загнїваний від згаданого сьвята.
Раз прийшла з вісткою, що Маня вже ходить і що питала ся про пана Осипа. Молодцеви при сих словах заперло дух. Постановив, що пере
може пиху і ніде туди.
Була се перша неділя Пилипівки. Сніг си
то Шенерер був би відокремлений а на лівиці витворили би ся ось які ґрупи:
1) Ґрупа Вольфа, народно-радикальна, зложена з певної части дотенерішннх єго сторонннків, а помножена ґрупою Прадого з нїмецких людовцїв і молодших лібераль
них елементів; 2) решта ліберального сто- ронництва злучила би ся з ґрупою т. зв.
Мавтнера і з вірпоконституцийною шлях
тою; 3) Антисемітам не осгавало би нїчо пньшого, як злучити ся з католицким сто- ронницт 'ОМ
Значна зміна проґрамп Вольфа і єго еманцппацпя зиід впливу Шенерера показує, щороботав тім напрямі не устає. Він поли
шив уже поклик І08
уопНош і не дома- гає ся вже вилучена Галичини й Дальма- циї. Теперішні свої домаганя обмежає до законодатного управильненя иїмецкого дер
жавного язика і інартпкуляциї австрнйско- нїмецкого союза і цлового звязку з Ні
меччиною.
В останнім часі змінено також проґра- му нїмецких людовцїв і майже до слова иринято домаганя Вольфа. З того видно, що обидві ґрупи щораз більше зближа
ють ся до себе і се н. осхати оез впливу на будучі парламентарні відносини.
Заходить однак питане, чи сподівана дописувателем Ребіег Ьіоуі-а злука між антисемітами а католицким сторонництвом не розібє ся задля подій, які зайшли в Т
іі- ролю і поки-що обмежають ся на сей край.
Між антисемітами а католицким сторонниц- твом в Тиролю почала ся боротьба, якої основою є відносини католицкого сторон
ництва до Чехів.
Католнцкі дневннки поясняють, що со
юз з Чехами не приніс ніякої шкоди ка- толицкій проґрамі, а спинив лише розпа- ношейє лібералів. Союз сей не був такий тісний, як союз антисемітів з лівицею. Ка- толпцке сторонннцтво має тепер вільну ру
ку, коли тимчасом антисеміти не можуть сим похвалити ся. Як дуже мали антисе
міти звязані руки, показує та обставина, що оставали в злуцї з лівицею, коли она вела найдикіпу обструкцию.
пав ся, аж страх і свистав острий вітер. Моло
дець пустив ся пополуднії скорим кроком до двора. Прийшов до передпокою, повісив пушку, стряс сніг і пішов на гору. Зайшов до кухні.
— А, пан Осип, — дивували ся дівки, — се гості. Ми думали, що вас вже лісні злодії застрілили.
— Є пан дома ?
— Є.
— Піди до покоїв і спитай ся, чи є панпа на горі і чи можу туди піти ?
Дівчина пішла; за хвилю вийшов сам Сво
бода. 4
— А деж, бій ся Бога, чоловіче, де ти був так довго? Чому не приходив? Бояв ся віспи?
— Чорта бояв ся — але панни відваджу
вати, як слабі, не годить ся.
— Но, ходім далі. Маня на горі.
Увійшли. Свободова сиділа при столі, ря
била поньчоху. Маня -спочивала в кріслі коло печи. — Доброго полудня, — поздоровив моло
дець і вклонив ся.
— Витаю вас — подякувала ввічливо Сво
бодова. — Се є чесний гість!
Ся боротьба антисемітів з католицким сторонництвом в Тиролю проявляє ся те
пер в завзятій боротьбі против вибору бар.
Діпавлього, головного представника сего сторонництва.
Але хочбп бар. Діиавлї не вийшов з дотеперішної курні, то вибір єго обезпече- нпй компромісом між вірпоконституцийною тирольскою шляхтою а католицким сторон- нпцтвом. Сей компроміс викликав строгу критику з боку ліберальних орґанів, які бачать в тім велику небезпечність, особли
во колиб він розширив ся на сонмові ви
бори. Клерикали зискали би тим способом
ііять
мандатів і мали би більшість в соймі.
Ліберальне сторонннцтво втратило би ору- жє, яким досп розпоряджувало, т. є спро
можність ударемнюваня ухвал в соймі.
N. Гг. Рі'Є88Є боїть ся. що сей компроміс вийде на шкоду нїмецкій 0егаеіиЬііг§8СІіаД.
Відповідь д-ра Кербера на відоме ме морандум бар. Мальфатого в справі поділу Тиролю викликала між австрнйскимн Іта- лїянцями велике завзяте проти правитель- ства і вже тепер можна на певно сподїва- тгі ся, що італїйскі посли в раді держав
шії будуть належати до скрайної опозицій.
Отакі вигляди розкривають ся вже на основі дотеперішнього руху виборчого в західних краях.
З виборчого руху.
Зі свого політичного, широкого репертуару заграв н Романчук знов одну комедию п. з.
»Крути та не перекручуй». На передвиборчих зборах в Болехові, коли прийшла під дискусіпо справа кандидатури з IV. куриї, і присутні мос
квофіли спротивили ся кандидатурі п. Романчу- ка, прочитав др. Кос уступ з письма п. Р ом ан- чука, в як ім він взивав комітет в Калуш и до кон- солїдациї. Не знати, чи др. Кос з прихильності!
вирядив и. Романчукови таку медвежу присгугу, чи нароком здискредитував єго відчитанєм сего письма, досить, що сам др. Кос не уважав на
віть відповідним поставити кандидатури Роман-
— Панно Маню, бажаю вам сердечно но
вого здоровля.
Маня спустила очи і шепнула: — Дякую.
— Але ви ні раз не були цікаві спитати .ся, як вона має ся, — витикувала ему посе-
сорка.
— Не дорікайте мені. Я мав кождого дня вістку, — 'ск а за в молодець.
Мани засьвітили ся очи.
— Кождого дня ? — запитала мати. — А від кого ?
— Сего не скажу.
— Лиши питати ся, мамо, — сказав Сво
бода, — а принеси що перекусити. На дворі зи
ма. Пане Осип — пиво, вино?
— Пиво!
Посесорка пішла до кухні, а посесор до пивниці. Молодець зістав з Манею сам.
— Панно Маньо, ви не знаєте, як я тішу ся, що вн знову здорові.
Маня дивила ся на него довго, а відтак сказала: — Я вам вірю. Але як тепер вигля
даю! Не лякаєте ся м ене?
2 чука, а прилучив ся до поставленого внесена,
щоби поки-шо не ставити кандидатури на IV.
курию, а вижидати голосу калуского і бобрец- кого повітів. Ну, а з Калущини вже підняв ся голос за... др. Ннколаєм Антоневичем, якого на соборчику в Вістовій — як доносить «Ґалїчанїн*
— поставлено «єдинодушно* кандидатом на IV.
курию.
В Воломийщинї приготовлють москвофіли якусь несподіванку. Доказують сего їх упряме придержуване ся консолїдациї ти насильне фор соване кандидатури др. Окуиевского, мимо его заяви, що кандпдувати ніяк не буде... Та не ли
ше на І. курию ставлять кандидатуру городень- ского меценаса, але здержують ся «до ісхода виборов* з кандидатурою на IV’. курию, щоби ніби то на случай «неуспіха* в V. куриї поста
вити опять кандидатом д-ра Окуиевского.
З 7о/ії л-ов« доносять до «Д'Ьла*, що »в спра
ві порішеня кандидатури на V. курию Борщів- Залїщики-Чортків-Гусятин-Теребовля-Скалат від
була ся за почином д-ра Дорундяка дня (і. с. м.
і
в Чорткові нарада відпоручнпків згаданих нові-|
тів. Наради тревали від 3. до 8. години На сей округ було більше кандидатів, але що деякі не припяли кандидатури, то лишили ся тілько два:
бувший посол з того округа др. Яросевич і но- торичний урядовець др. Олександер Кулачков
ский, редактор «Вістника законів д ерж ав
них* з Відня, котрий зголосив свою канди-|
датуру. Комітет ухвалив: »Приймає ся кандида
туру д-ра Яросевича під услівєм, що др. Яросе
вич дасть пунлично (в Газетах) заяву, що: а) в разі вибору він яко посол не вступить до клю- бу социяльно-демократичного, а б) вступить в члени клюбу незавпсимих руских послів, вкінци в) що его кандидатуру затвердить. Народний Ко
мітет, зглядно не поставить против него инь- июго кандидата*. Відтак комітет уиоважннв д-ра Дорундяка порозуміти ся в тім ділі з д-ром Яросевичем, а для остаточного порішеня справи скликати ще раз окружний комітет. Засїданє то
го комітету відбуде ся сими днями*.—Висуване кандидатури д-ра Яросевича е лише баламуче нем опінїї, бо др. Яросевич кандндує в ПерЄмп- шлянщииї з V. куриї як социялїстичшій канди
дат, і як такий не може заразом доситьвчипити услівям чортківских виборців. Впрочім его кан
дидатура в сім окрузі зовсім неможлива. Остає ся др. Кулачковский, який на своїм становиску у Відни стілько вчинив для чистоти і корек- тностн нашого язика в редакциї «Державних за
конів*. Коли чортківский комітет вже з гори з відтїнею упереджена назначує его, як «ното- ричного* урядовця, то робить кривду самому собі, бо сим устелює дорогу иольскому кандида
тові!, який виринув на сей округ в особі ґр. Ме- числава Пінїньского.
Реформи парового театр)'.
VI.
Начеркнувши коротку історию руского те
атру за послїдних десять літ, остає нам доклад-
— Чого лякати ся ? Хороба нікому не при
дає. Як виздоровієте, буде знову добре.
— Ах, нї! Дзьоби менї зісгануть.
— Що там кілька дзьобинок?! Алеж ви ті самі, що були. Коби я лише зістав лісничим — я би на те не дивив ся!
Маня се заговорила: — Хто такий давав вам вістку про мою хоробу ?
— Ш люфірка.
— Добра жінка! — сказала Маня.
Після сего прийшла мати з маслом на та- рели, а батько з пивом; засіли, попивали і ба
лакали свобідно в теплій кімнаті, аж було мило.
Свободова була нині ввічлива, Свобода веселий, а молодець жартував, що аж Маня забула на хоробу і пару разів з охотою засьміяла ся.
Коли стемніло, пішов молодець до дому;
здавало ся ему, що єще ніколи не був так ща
сливий як нині.
Приходив кождої неділі до двора і Сво
бодова нераз сказала: — Се прецї один чесний чоловік. Я єго тодї в сьвято обидила, а він за був на всьо і є, який був. Як то чоловік оши- бає ся.
(Конець буде).
нїйше висказатнсь, чому, мимо всеї прихильно
сте для театру, єго будучність представлявсь нам не в рожевих красках. Можна-б нам відкли
кати ся до тих загальних нарікань на тяж кі ча
си, де потреби зросли на кождім кроці, а же- рел доходу або не прибуває, або ще і зменьши- ло ся. Між народом нужда, міщаньство підупа
ло, наше сьвящество зубожіло, а нечисленна на
ша уряднича інтелїгенция мусить числити ся з кожднм грошем.
Але важнїйшого обставиною є се, що коли давнїйше народний патріотизм маніфестував ся на провінциї майже виключно у підпираню рус
кого театру, то тепер загортає він люднії до иньших, реальнїйших завдань. Товариства, чи
тальні, збори, виклади, концерти, аматорскі представлена, вечерки і т. д. абсорбують сили, час і гроші нашої нечисленної інтелїїенциї і ви
робляють у неї рівнодушність для сцени.
Так само і польска інтелїґенция, яка дав
нїйше на провінциї не мала жадної орґанїзациї, а до руского театру відносила ся вельми друж
но і знатно підпирала єго, тепер чим раз біль
ше живе в своїм товарискім крузі, дає свої а- маторскі вистави, виклади унїізерситетскі, за кладає читальні і т. д. та при тім всім проя
вляє декуди антагонізм до руского театру, по
чуваючись до патріотичного обовязку підпира
на польских, хотяй би лихих, провінціопаль- них труп.
До того ще змогли ся вимоги у нублики, навіть на глухій провінциї, в значній мірі. Дав
шій, наївний репертуар вже не вистарчає, до акторскої гри і сьпівацких сил прикладають вис- шу міру, а надто жадають вигоди та якої-такої елєґапцпї в поміщешо театру і авдиториї.
. Звісно, давнїйше грав театр в жидівскім нідсйио і ніхто навіть не дивував ся тому, бо не було деінде. Ж и д відступав сіни даром, а навіть ще часом і доплачував, бо він зарабляв на буфеті в своїй господі і «мав честь, що пани до него заходили на пиво*. Але тепер вже в найменьших повітових містах побудовано »§иіа- лйа зокоіе*, а в виду сего не можна грати в стайпи. Треба винаймити салю, за добрі гроші і хоть оно, правда, більше по европейски, але збільшає видатки, а не приносить більше до каси.
І противно, ще зменьшає доходи, бо інтелігент
ної нублики не буває більше, як давно, а про- стііппа, з Галєриї, особливо жиди, сторонять від
«паньского дому*. Ба, паніть наші «Народні До
ми*, які повстають по більших провінціональних містах, не подають для руского театру тих ко- ристніі, яких можна би надіяти ся. Найліпшим доказом буде хиба се, що підчас послїдного по
буту в Самборі, рускій театр від управою «Бесі
ди* не давав представлена в «Народній гостип- ницї«, яка має простору салю і гарно уряджену сцену та вигідні побічні убікациї, але в тісній, невигідній салі польского Касина з малою сце
ною і невигідним входом, бо Касино подало ко- риснїйші услівя, як Гостинниця.
Вигляди на успіхи по більших містах, як Чернівці, Краків, Львів також не великі, бодай на слідуючих три до чотири літ. Поминувши вже те, що за другою гостиною театр не мав би вже там тої приманьчивої цїхи новини — не- видальщини, то треба би до сих міст заїхати хиба з зовсім новим і добрим, народним репер
туаром, а за сей, звісно, найтруднїйіпе. Щож до прогульки на Угорщину, або до Праги, то єї не так легко виконати, як плянувати. Та впрочім се лиш був би також одноразовий, короткий успіх, і після него не можна укладати театраль
ного буджету, щоби не вийшло як у тій при
казці, що дід спустив ся на добрий обід, таи ляг без вечері спати...
А по провінціональних містах намножило ся польских, провінціональних театрів і они ро
блять сильну конкуренцию нашому театровн.
В своїй змінній долі они рятують ся патріотич
ними штуками, як «Ковсіазгко росі Ііае/атеісаші*
і др., представленями на ріжні льокальні «до
ходи* і вкінци гостинними виступами звісних артистів столичної сцени. Тим способом удер
жувала ся довший час на пів-постійна труна в Станиславові, де свого часу виступала безко
рисно навіть славна Моджеєвска, а вкінци стя
гають публику голосними а товстими фарсами і водевілями, як от: Хороша Єлена, Нїтуш, Тїтка Кароля і др.
Тих способів не має наш театр. ВправдГ н. Біберович спроваджував давнїйше на гостинні виступи польскі опереткові сили зі Львова і се оплачувало ся єму дуже добре, але опісля вий
шло се зі звичаю і ледви, чи поверне ся назад.
Патріотичних, народних або історичних штук у нас нема, бо ті, що є, написані без знаня сце
нічних вимогів і не роблять корисного вражіня, а товсті фарси виключені з репертуару беззгля- дно. Та всеж таки наш театр живе своєю до
брою славою, як солідна дружина, субвенціоно- ваиа краевим сеймам. Сей епітет приносить єму може більше користи па провінциї, як сама мі
зерна субвенция. Але небавом і се виїмкове між провінціональними театрами становиско на
шого театру стратить свою вагу, бо польска праса і автономія заходять ся ревно коло утво- реня польского, провінціонального, субвенціоно- ваного театру. Справа польского людового теа
тру стоїть нині так, що сонм краєвнн ухвалив вже внесене, признаюче потребу створена та кого театру і передав єго до розсліду краєвому видїлови. Сей звернув ся з запитапєм до зна- токів польского театру, в який спосіб краєвий виділ міг би иайвідповіднїйше виконати повірену єму краєвим соймом справу людового театру.
М. Ґавалєвич з Варшави зложив вже свою опі- нїю на руки краєвого маршалка, а видрукувала єї Єахеіа Би’очгзка. Також і др. К. Естрайхер по
дав свій еляборат до краєвого виділу, а опові
стив єго Сгаз в двох фейлетонах. Вкінци ще і Ст. Козьмян з Відня мав також надіслати свою гадку в справі людового, польского театру.
Головні точки опінїї К. Естрайхера є такі:
Належить розріжнити людовйй театр сільский, І маломісточковин. Обом сим сферам не достає у нас сего образованя, якого вимагає орґанїзация нинїшного тоатру. Але є ріжниця що-до села а місточка. Мужика театр не звабить, скоро прий
де ся єму платити за него, йін не розуміє пла
ченої розрнвки*). Народного репертуару, польско
го нема, а коли актор говорить по мазурски, то мужик уважає се висьміванєм єго бесіди. Само уряджене театру вимагає безінтересовного по- сьвяченя і жертнолюбностн. Повинно стояти стілько с'ільских театрів, скілько в повітових рад, а повіт мусів би поносити кошти вистав.
Заводові директори на села не поїдуть, бо се була би для них нужда.
По місточках людовйй театр в можливий.
і міг би дїлати уморальняючо при добрім ре
пертуарі. Але за часті забави можуть довести до ледачости. Такими театрами і забавами по
винні запите ся міскі уряди, як зверхнаки міст.
Колиб они дивили ся рівнодушно на сей рід роз- ривки, то не варто накидати їм сего, чого не розуміють.
Б Америці духовеньстцо з аматорами ство
рили рід людового театру, в якім грають ся штуки на тлі релігійнім і патріотичнім. Але та мошні відносини надто відмінні від наших, що
би на них ві кликати ся. У нас треба донерва створити слухачів. Певно, що з часом дасть ся се зробити, але на разі можливо хиба основати людовйй театр у Львові і Кракові і зобовязати єї о, щоби літною норою виїздив на провінцию.
Супроти сего свого - переконана и. Естрай
хер не висказує ся про орґапїзацию людового театру, бо уважає се передвчасном> річию, а ра
дить в сій цїли засягнути інформаций від орга
нізаторів людових театрів в Варшаві і на Шлеску.
ЦсіІТ|ШШІІІ й р и і комітет.
Вчера иополудни відбули ся збори делега
тів польских, льокальних комітетів виборчих в цілії доповнена центрального комітету вибо
ром 16 членів. З ізд числив коло 1-50 делегатів, а відкрив єго нрезес центрального комітету, Скалковский, промовою, в якій вказав на зав
дане так центрального як і льокальних коміте-
*) Про правду сих слів могла би сьвідчнтн пригода одного руского сьвященика, який за брав з собою кількох мужиків до театру. Не досить, іцо єму самому б^уло тїсно сидіти на власній фірі, купив мужикам білети і задля них мусів скорше вертати, хотяй мав товариство в місточку — они порадившись на другий день, прийшли з просьбою до пан-отця, аби їм вернув за страчений день...
— з тів; щоби вибрати як найбільше послів для
нольского Кола.
З бесідників визначив ся ґр. Войтїх Дїду- пшцкий, який в обороні політики польского Ко
л а виказував ті корнети, які она принесла, а з другої сторони шкоди, які викликує ОПО8ИЦИЯ
против єдности Кола. Як найліпший доказ хо- сенностн Кола для краю і нольского народа на
водить бесідник се, що Німці, а в першій лінії N. Гг. Ріезве, стардють ся розбити солідарність Кола. Вороги жалують, що Галичина одержала польский язик і хотіли би їй знов накинути ні- мецкий. В Королівстві, на Литві і в ІІозНань- щпнї давлять Поляків, тож бодай тут, в Гали
чині они повинні збудувати твердиню своєї на- роцности. А се можливо лише через єдність і в сій цілії повинно зорганізувати ся одно, ве
лике, народне сторонництво, до якого увійшли би консерватистн, демократи, селяни і жиди, о скілько чують себе Поляками.
Після заяви д-ра Соколовского в імени д е
мократів, якою они солїдаризують ся з вибор
чим комітетом і иольскнм Колом в імя наро
дної єдности, приступлено до вибору членів ко
мітету. На пропозицию ай Ьое вибраної комісиї ухвалено вибір слідуючих 10 членів: Антона ґр.
Водзїцкого, пос. Яна Дату, о. митрата Вальчинь- ского, д-ра Барбацкого, бурмістра з Нового Сан- ча, Ст. ґр. Стадницкого, Альбіна Райского, се
лянина Семена Пудяка, Казимира Цєньского, пос. д-ра Ш ецля і Фел. Созаньского.
Після з'їзду делегатів відбуло ся вечером заеїданє повного, центрального комітету, на якім кооптовано слідуючих членів: Хилїньского, редактора Сгаз-.у, д-ра' Фоґля, редактора Сагеї-и Кап й цу-ої, д-ра Осташевского-Бараньского, ре
дактора Ц/лепіик-а Роїак-ого, о. Лєнкевича, д-ра Бика, Вл. Країньского, Сам. Горовіца, пос. Ан
тона Тбодоровича і з Кракова: Лєона Горовіца і Кар. ІІєньоі.жка.
Н о в її н к її.
— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Сергия; рнм - кат. Фелїцияна епнек. — ,В н е д і л ю : гр.-кат.
Пеляґії; рим.-кат. Сімплїціа.
— Репертуар руского народного театру в Бро
дах: В суботу 20. X. «Пташник з Тироля»; в не
ділю 21. X. «Запорожець»; ві второк 23. X. «Не
щасне кохання»; в четвер 25. X. «Бідне дівча»;
в суботу 27. X. «Малка Шварценкопф» (з п. Мо- дзелєвским в ролі Маршелїка); в неділю 28. X.
«Ой не ходи Грицю».
— Нові ПОСОЛЬСКІ кандидатури. (Після пньших часописий). На V. курию терноиільску иоставле- ' но кандидатом о. Громницкого. В V*. к. борщів- скій кандИдують: др. Александер Кулачковский з Відня, др. Яросевич і Мечнслав ґр. Пійїньскии.
В V. к. львівскій видвигнено кандидатуру Ви- трвда ’Грачевского, учит-ля господарства. В V.
к. сокальскій кандидує др. Діяманд, социялїст зі Львова. На V. курию коломийску оголошено отеї кандидатури: Стефан Мопса, поміщик з Рудна .і др. Окунецский а Городенки: на IV. к.
коломийску оголошено кандидатуру Людвика Салього, професора рускої ґімназиї в Коломиї.
В IV. к. ясельскій кандидує о. Лев Пастор.
— Роботи около іконостаса в церкві- «Народ
ного Дому» у Львові поступають скоро наперед без огляду па холодну осінь. Золочене і лякеро ванє вже покінчене, орнаментация кінчить ся.
Недавно рішив управляючий Совіт «Народного Дому» обезпечитн іконостас (без ікон) на 15.000 зр. Ікони в роботі, а хрест з Розпятєм буде вже невдовзі уміщений на іконостасі. Цілий іконо
стас з іконами буде коштувати около 30.000 зр.
— Цїсарскі уродини в Африці. З Капетовну в полудневій Африці доносять, що, з нагоди 70 літних уродин цісаря Францїска Иосифа І. та
мошні австро-угорскі піддані уфундовалн одно ліжко в місцевім шпиталів
Мінїстер лросьвіти др. Гартель зажадав до
кладного сиравозданя про події підчас інавгу
рац ії на львівскій полїтехнїцї: ІЗ, сій сиррві роз
почато слідство, але є тенденция полагодити
•справу. Кількох професорів не годило ся ііа по
повняй вибір д-ра Нїмептовского па ректора .і т о м у-не прийшли були на інавґурацию сего
року шкільного.
— Пересторога перед еміґрациєю до Румуні'!.
Міністерство внутрішніх справ — як доносить
«ГгепнІепЬІаи» — одержало на днях справЬзда- нє австро-угорского консулату в Яссах, після якого/хііж тамошною клчеою робітничою задля недостатку роботи панує велика нужда, котра приневолює їх до виїзду з краю. В виду сено міністерство внутрішннх едрав перестерігає Всіх перед еміґрациєю-- до Румунії.
— Шкільні реформи. З Відня доносять телє-
« •
Графічно: Мінїстер просьвіти скликав на 24. і 25. с,. _м. до Відня конференцню директорів до- лїшно-аветрийских шкіл середних та запросив на ню богато пньших осіб. Цїлию конференциї є точно обговорити важні і актуальні шкільні справи. Між иньшими порушить ся справу ре
форми вступних іспитів до І класи середних шкіл, заведене обовязкової науки одного зі сьві- тових мов сучасних, увільнене директорів се
редних шкіл від ведена адмінїстрациї і т. ин.
Правительетво наміряє засновати з конференциї директорів середних шкіл постійну інституцию, що відбувала би заеїданя періодично.
— Міска рада львівска ухвалила вітворити в як найкоротщім часі міску касу щадничу. Все вже приготовано до неї, розходить ся лише о затверджене статутів краєвим виділом і о одержане призводу від правительства.
. — Наслідки неосторожности. Двацять кілька
літня панночка Бронмслава Городиска в Збара- жи занедужала на тиф. Поміч лїкарска не бо
гато помагала. Мати панночки зателеграфувала оводі по брата, ветеринара Герасимовича з Тер
нополя і той приїхав помочи сестрі обслугувати хору. ГІозавчера сконстатували лїкаві припадко
во якусь рану на клубі і заординували оклади карболем. Аптика видала карболь з нанисию
«отрута». Герасимович зробив оклад і поставив фляшочку з карболем на вікно поміж вазонки.
По якімсь часі змучена Городиска хотіла пода
ти недужій лік, а що всі ліки були в темних фляшочках, то подала недужій через ошибку ложку карболю. В наслідок того недужа помер
ла за пів години.
— Продає ся мастями двірска земля в селі Ямне коло Камінки струмілової. Землю тоту за брав за довгії віденьский банк і тепер продає єї селянам частими. Продажу тої землі перево
дить львівский адвокат др. Фердннанд Квятков
ский при помочи п. Буржиньского. Банк приняв на себе сплату всіх тягарів, які лежать на до- брах Ямне і тим способом кождий, хто купить часть тої землі і заплатить умовлену ціну ку- пна, не буде вже обозязанпй ніяких довгів пла
тити і за то ручить так само банк як і єго повномочники, адв. Квятковский і н. Буржинь- скнй. Кождий, хто купить землю і заплатить гроші, може свою пайку сейчас на себе інтабу- люватн і при тім обезпечить себе, що ніяких довгів на себе не принимає. Цілий сей обшар двірский обннмає 450 моргів, між тим 160 морґ.
сіножатнії. 'Ціна за морґ орного поля 200 зр. а за еїножати по 250 зр.
— Дурисьвіти. Директор «Соїозвеит» виїздить па днях зі Львова до Парижа і Льондона, щоби там заанґажувати нові «сили артистичні» на зимовий сезон. В першій мірі має намір заадґа- жувати до своєї «дружини» сім фоків, які про
дукували ся підчас парискої вистави в ^'Гоїіез Магічну» і здобули собі велике признане «цілого сьвіта». Також «звербує» директор на свою сце
ну у Львові якусь анґлїйску ногромительку ди
ких зьвірів і такі иньші «артистичні сили»*
— З Хойниць доносять, що за антісемітскі за ворушена з дня 10. червня с. р. суд присяглих засудив 5 осіб на 9 місяців вязішцї, а 4 особи увільнено.
— Румуньска позичка. Румуньске правитель- ство старає ся затягнути 12,150.000 франків по
зички в Берлині, а в застав віддає дохід з тю- тюневого монополю ца 12 літ. Уеловини, під якими старає ся Румунія о сю позичку, каже досадувати ся про тяжке положене фінансове, спричинене неурожаями в кількох остатних ро
ках, та скорим розвоєм державних видатків. '
— 50000 Франків відшкодована зажадали від якогось властителя віллі в Гарлемі, молодий професор Ш тохер і панна Дамо, учителька. Од
ного вечера сиділи рбоє в альтанці в найтем- нїйшім закутку і вели флїртовий розговор таіі
— цілували ся. Про се був би ніхто не дізнав
•ся, коби не електричне сьвітло та властитель віллі, у якого були гості. Єму заОагло ся забавити гостий киданєм снопів електричного сьвітла на далекі предмети. Нараз упало сьвіт ло на залюблену пару, саме коли обоє цілували ся. Наслідки сьвітла показали ся другого дня.
Ціле місто знало про професорскиїі флірт, а ра- ра шкільна ириказала обоїм зректи ся своїх по
сад. Тепер Штохер і Дамі- обжалувалн власти
теля віллі- за »иерозсудну« забаву і зажадали 50.000 фр. відшкодована, а суд присяжних, ко
трий має сю справу рішати, поставили в безви
хідне положене.
— Сцена зп о л у д н е в о - аФриканьскої війни Один з голяндских дневників оголосив лист якогось Голєнд^а, що в відділі Девета воював 3 М ін ч а н а м и . Лист описує, як .Боерп здобули анґлїйский ііоїзд під Родеваль, та представляє беззглядність Боеріи в безнадійній війні. Охот- ник голяндский ппще між иньшим; «’Деветови донесейо, що-на стацнї в Родеваль стоїть поїзд о 68 вагонах, а ^ г о стереже 240 анґлїйских во
яків. Та Девет відважив сд. з 80 Есерами напа
сти на 3 рази ейльнїйших ворогів. '■ В ночи ,з 5.
на 6. червня обсадив він Дворець./ Ненрия;гель.
не. иеречував лиха. Коли на дворі почало -зор?- ти, град куль посипав ся на сонних Англичан.
Напад був так нечаянннй і так добре обдума
ний, що Англпчане стратили в одній хвили 40 вояків, а 60 задля ран не були здібні до даль
шої борби. Небавом вивісили Англпчане білу хоругов на знак піддана. Тоді ми розглянули ся по стацнї. Гіо роз’оруженю живих Англичан кін пули ся ми рябуватії. Поїзд віз 30.000 мундурів, 2.000 лїдитових бомб, 2.000 мішків з листами, великий запас тютюну, напитків і живностн. Де
вет казав сейчас повідомити про побіду иньші відділи. Всі Боери перебрали ся в нову одіж, а стару скинули на велику купу. Ні один лист не остав ся цілий, бо ми шукали в них грошей.
Часть амунїциї забрано на вози, часть закопано, щоби пізнїйпіе можна було забрати. З пошарпа
них листів, з старої одїжи уложено великий ко- стир, а на него накидано лїдитових бомб. Під- ложено ЛЬОІІТ, який міг горіти цілу годину, щоби тимчасом далеко схоронити ся. Хто чув вибух бодай одної лїдитової бомби, сей може собі представити, який грім загудів з 2.000 бомб. Ве
ликий стовп диму, каміня, дощок з иотороіце- них вагонів зніс ся в гору під хмари. З цілої стацнї не остало ні сліду: шини, ваґони, мури, дерева вилетіли у воздух. В хвилю опісля загу
дів другий такий грім. Се вибухнули нафтяні магазини, що стояли віддалені від стациї на я- ких два кільометри».
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних оно- віщує:
З днем 1. жовтня 1900 р. змінено назву стациї Биків на шляху Гадікфальва-Бродина на Биків долїшний а назву стацнї Біволєрі на тім самім шляху на Биків горішний.
— Конкурси. Повітова рада в Долині оголоси
ла конкурс на посяду секретаря з платнею 3.200 корон річно. — Магістрат корол. міста Ж овкви розписав конкурс на посаду рахмап- стра з річною платнею 1.400 корон і 20°/о до
датку.
— Дрібні вісти. Др. Коритовский, віцепрези- дент краєвої Дирекциї скарбу, повернув з віт- пустки і обняв урядоване. — На краківскім двір- ци увязнено Файґу Кіммель з Медики, що везла зі собою до Америки дві дівчини: Стефанїю Ла- ґешівіїу з Тернополя і Леонтину Чупкалівну зі Стрия. — Іван Тимковский, молодець з Липицї долїшної, полюбив дівчину, з якою батько забо
ронив єму женити ся. Молодець в розпуці поло
жив ся онодї в ночи на зелїзничі шини на ш ля
ху Галич Підвисока і згинув під колесами по
їзду.
Т е л е г р а м и .
Відень, 19. жовтня. Нїмецкийамбасадорпри тутешнім дворі кн. Айлєнбурґ повернув на по-г стінний побут до Відня.
Відень, 19. жовтня. ХУіепег 7Л^. оголошує:
Цісар санкціонував проект закона, ухвалений га- лицким соймом, після якого уділяє ся повітовій раді в Турцї позволенє до зобовязаня ся в іме
ни повіту до заплати 50.000 корон на річ будо
ви зелїзницї Самбір-Турка-Ужок.
Прага, 19. жовтня. Комітет вірноконститу- цийної більшої посїлости відбув заеїданє під про
водом ґр. Освальда Тупа. На нараді обговорю
вано політичну сптуаціио і наближаючі вибори.
Відень, 19. жовтня. Зміну особи канцлера в Німеччині принято тут досить симпатично.
Єго небезпечним суперником був амбасадор у Відни кн. Айлєнбурґ, але задля китайскої аф е
ри, яку Більов провадив від початку як секре
тар стану, повірено єму канцлєрство.
Білгород, 19. жовтня. Двох редакторів за
становленої тепер часописи «Маїе Цоуіпу» засу
див тутешний суд за обиду короля Александра на нять, зглядно сім років вязннцї.
Софія,- 19. жовтня. Собраніє скликано на 28.
с. м. Виїмковий стан в кількох- округах задля тамторічних розрухів, знесено тепер.
Новий Йорк, 19. жовтня ; К е» ¥огк НегаН доносить з Ріо Ж анейро, що там арештовано, під закидом участи заговорів против ж птя пре
зидента бразилїйскої републики, Італїянця Мане- ті-ого, знаного як приятеля убійників Карнота
і Гумберта.
Новий Йорк, 19. жовтня. Як доносить депе
ш а з Пекіну 16. с. м. Лїгунґчанґ і кн. Чінґ звер
нули ся до послів чужих держав з письмом, за
прошуючим на першу мирову конференцню, яка має відбути ся в найблпзшу суботу.
Новий Йорк, 19. жовтня. Телеграма з Пекі
ну з дня 17. с. м. доносить, що кн. Вальдерзе прибув до Пекіну, нринчтий війсковими поче- с/я.\}и ііекіїїьскаї залоічі. -7‘ ; - '■
ВвШИНҐТОН, 19. ЖЧВ'ГІІН." З Цччсіна доносять, що в Північній стороні появнлр ся ноні ватаги
Боксерів.
