Ч. 7. Львів, Второк дня II (23) січня 1900. Річний IV.
І --- --- • « •’
: Передплата :
на «РУСЛАМ А» виносить: і
в Австри :
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 250 зр. (5 кор.) ■
на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) •
За границею:
на цілий рік 16 рублів
або 36 франків
на пів року 8 рублів
або 16 франків І Поодипоке число по 8 кр. ав. І
* А
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бс руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ИІашкевича.
і --- ’
Виходить у Львові що дня ;
і крім неділь і руских сьвяг о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ;
Рукописи звертає ся лише ; на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді- ; сланім» 20 кр. від стрічки. По- | дяки і приватні донесена по
’ 15 кр. від стрічки. і
і 1
Русини в XIX. столїтю.
(Огляд В ПТИЧІМ леті.)
(Далі).
Обєдинительний напрям, змагаючий до постепенноі асиміляциї руского народу в Галичині з московским, защеплений Ііоґо- дином у нас, був (говорячи новочасно-ме- дичним ладом) справдешним бакцилем для рускої суспільности. Пошесть, нанесена защепленем сего бакциля на рускій су
спільности, стала проявляти ся передовсім на ниві иисьменьства. Яків Головацкий і Микола Устиянович, що у красили гарними первоцьвітами запустілу доси письменну ниву, стали намагати на московщину і ви
творили ту язикову сумішку (церковно-мо- сковско-руску), що й до нині мов би кукіль занечистила нашу письменну ниву. Витво
рено тим штучну літературу, котрої анї руский анї московский нарід не хоче вва
жати своєю, бо її не розуміє (справді, мо
вляв Шевченко «мишам на снідання*) і не бачить в ній анї крихітки живого духа — она тхне мертвеччиною. Тимто «Зоря Га- лицка», що мала сьвітити на всю Русь, ледви блимала, і Г а л и ц к о - р у с к а Ма
ти ц я, що мала ширити сьвітло науки між народом, стала бездїйною, бездушною і мертвою.
Обєдинительна пошесть почала отже нівечити рускі інституциї, звихнула їх гарні і важні задачі, звела їх на манівці. Г а
л и ц к о - р у с к а М атиця стала мертвим товариством, старинна С т а в р о п іг ія і На
р о д н и й Д ім не лише не сповнили сих надій, які на них покладав руский нарід, не лише не довели руского народу до повної народної сьвідомости, але стали по- собляти национально-гюлїтичне баламутство і в своїх бурсах ширити погорду до ру
скої мови, а тим самим і до рускої народ
ності! і виховувати сей нарибок, що роз
повсюджує ся відтак но краю, сї кадри, якими безнастанно скріпляє ся у нас кліка зложена з руских ренеґатів, що з колиш
ньої Поґодиньскої кольонії Галицко-рускої виросла на центральну аґенцию москво
фільства в Австриї з філіальними аґенция-
ми у Відні, Чернівцях, Станиславові, Пере
мишлі, Коломиї і ин. місцевостях австрий- скої Руси.
Тим способом перші так гарні почини відроджена і осьвідомленя национального Русинів в Галичині' зроблені М. Шашкеви- чем та єго товаришами, а також патрио- тами 1848-го року по части змарніли, по части обернули ся на шкоду руского на
роду.
Защепленє москвофільского бакциля на рускій суспільности в анстрийскій Руси, причинило Русинам, вірним Маркіяновим
! ідеям і народним основам положеним в
; 1848 році, справдешню Сизифову роботу, яку мусять з того часу вести, щоби не І дати рускому народовн потонути в москов- :скім морі. З тої пора марнує ся у нас 1 чимало сил і часу на те, щоби виполювати
|з нашої народної ниви той кукіль, яким і безнастанно її закидають наші народні від-
’ступники і ледви прочистить ся троха на- і родна нива, за якийсь час бачимо її знов
вкритою пустоцьвітом і бурянами.
Народне відроджене на Україні після Миколаївскої нагінки, блисло ясним сонцем
■і в Галичині, викликало в «Народнім Домі*
і засноване осередка товарнского житя »Ру- 1 ска Бесіда*, котра небавом занила ся за- неденєм »Руского народного театру*, роз- і будило наново народну сьвідомість між Русинами і живий рух на літературній ниві, на котрій виступає ціла громада молодих робітників (Слово, Вечерницї, літер, збірник, Галичанин і т. п.), але важнїйша всего по
дія, що й з завмерлої доси Буковини являє
і ся на сій ниві перворядний поет— Ф едь-
| кови ч.
Навіть у старого Богдана Андрієвича ' Дїдицкого, що не так то давно плів сти- Ішилища каліченою Московщиною (Коню-
і
шій, Буй-Тургь Всеволода, і и.), відозвало і ся «козацьке завзяття*, а він надівши ко 'зацку шапку, став у «Слові* та «Галичанин! « (не нинішнім!) печататн твори укра
їньских письменників навіть фонетикою (Кулішівкою)! Тай обаламучений ГІоґоди- ном і Зубрицким старий Головацкий відмо- лоднїв попри «Вечерничниках* і не тільки разом з Дїдицким розповсюджував твори
україньских письменників, спроваджені з Києва, але в нїм віджив давний Маркіянів дух. Для характеристики сего духового перевороту, який зробила україньско-руска ідея в 60-их роках навіть поміж старими, що були вже заражені москвофільским бакцилем, наводимо незміняючи і право
писи, в ір н о п іс л я о р и г і н а л у частину мало тепер відомого листу проф. Я к о в а Г о л о в а ц к о г о до редактора «Основи* Ва
силя Білозерского, котрому Головацкий пе
реслав вірш Волод. Шашкевича «Нинішня наша пісня*, виголошений при відкритю
«Рускої Бесіди* в «Народнім Домі* 9/21 січня 1862 р.
Ось що пише Головацкий Білозерско- му: «Поклоніт ся панові П. А. Кулішові и іого чесьній сопрузі и скажіть имщ, що той стишокт. голошений бувт. при отворе- ню нашого н а р о д и іо г о касина підгь имямгь «Руська Бесіда* вт. « Н а р о д н і мт, Д ом і, в'ь тімть куті, где за іого буття ві Львові закладали сн хундаменти и звідки вінгь взяв'ь собі на памятку каміньчикт».
Тегіерт, нехай би нони, чесьні, побачили розмаліовані и красно устроєні комнати згь воскованими паркетами, украшені зеркала- ми та меблями, осьвічені газомч., — нехай би увиділи зібрану руську братію зч, 50 до 100 чоловік'ь, якт, вечорами забавля- ютен та бесідують, а все по руськи, аж'ь ся душа радує! Коби вони могли були прийти на заведеніе Б е с ід и , якто крас- ненько виголошали наші молодці гарні стихи Тараса Шевченка, які, співали хо- ромгь наші співанки: Мирт» вам т. б р а т т я ! або: Я с ч а с н и й ! р у с ь к у м а т ір м аю , и щ ири й Р у с и н 'ь м ій о т е ц ь ! гарно, ве
село, ажгь серце розпливалося, коби, сер
дешні, були приїхали хотьби на пробу тан- цівть вгь Бесіді, або и наигь р у с ь к и й б а л ь , котрий відбувся 23-го січня вгь ре- дутовій салі на вдивовижу всего Львова—
найби шановний пан Кулішт, побачив ь, як- то гарно по козацькії*) поубирали ся наші молодці-студенти, та гуляли зч. нашими
*) Так крім В. А. Дїдицкого одягали ся і иньші стовпи москвофільства: Геровский, ‘Д.
Кулачковский, І. Добряньский і иньші.
В Л А Д И С Л А В ОРКАН.
Владислав Оркан — властиво Фран- цїшок Смеречиньский — се одна з най- симпатичнїйших постатий молодого поль
ського Парнасу. Він цікавий не лишень як поет; його приватне житє, се житє незвичайного чоловіка.
Син середньо-проміжного селянина, кінчить середні школи в Кракові і вер- тає потім назад під родинну стріху, аби працювати там на скропленому йотом своїх батьків загоні. Се істория його ж и тя, істория на перший погляд і проста і звичайна. Але коли подумати над нею, то побачить ся у ній як - раз протест сильної одиниці проти сього, що в нас таки дуже «звичайне». Бо у нас розумі- єть ся само собою, що усякий, що дістав
«патент на інтелїґента* має обовязок за
тягнути ся в ряди т. зв. «інтелїґенциї»
і жити її житєм — найби воно і як бу
ло сіре та пусте. Поступок Оркана ціка
вий не лишень як протест проти това
риської традициї. І сам про себе він не
звичайно характерний для свойого авто
ра: бо треба тямити, що він людина чи
малої інтелїґенциї, тож цілою силою ін
телектуальних інтересів звязаиий з місь
ким житєм. Літературна діяльність Ор
кана позваляє нам заглянути за заслону, іцо криє сей психічний процес, який він мусів тоді пережити. На основі її можна положити, що любов до мужика з одно
го боку, а питомо лише селянському си
новії любов землі — се були мотиви сього кроку.
Се приватне житє не є без звязи з літе і'урною творчістю Оркана. І воно приносить польскій словесности щось но
ве, щось, чого до тепер польська слове
сність не знала. Те нове лежить в арти
стичних взаєминах Оркана до польського
селяньства. Селянин добув собі вже до
волі давно право горожанства в поль
ській літературі. Оркан не є першим поль
ським письменником, що обібрав його предметом своєї артистичної творчости, не він також перший иолюбив щиро му
жика. Така любов бє н. пр. з писань Ко- нопнїцкої, може ще палкійше чим в Ор
кана. Він поклав «чисту правду* девізом своїх творів — але і в сьому він не пер
ший, бо вже перед ним у Родзєвічівної, в деяких новелях Ж еромского, Пруса, Се- вера і иньших мужик зображений дуже, трохи чи не надто реалістично. Але пе
ред тим ніхто з польських письменників не подивив ся на селянство як на одну суспільну верству, яка тепер власне пе
реживає незвичайно важні хвилі.
(Копець буде).
2
щоби мати зовсім свобідну руку на будуче. Зм а- ганєм лівиці буде тепер, завести в Австриї н ї- м е ц к у д е р ж а в н у м о в у , а притім обезпечи- ти інтереси вїмецкого народа в судетских і аль- пейских краях проти »лявіни< словяньскої. Все те скристалізоване в зеленосьвятній програмі лівиці. Ми сумніваємось, чи лівиця за конфе- ренцийним столом вдоволить ся парцияльним поладнанем ческого питаня? Нїмецкі радикали не згодять ся на се, а умірковані елементи лі
виці (поступовці і шляхта) уляжуть тероризмо- ви. А наколи би др. Кербер захотів натиснути на лівицю, то она піде оиять в обструкцию і знищить останки парламентаризму, щоби дове
сти до абсолютизму, котрий буде виключно нї- мецко-централїстичний. Такі суть задушевні на
міри лівиці, такий поклик вийшов на днях з табору радикалів і так буде. У л і в и ц і н е м а д о б р о ї в о л і.
Чехи, віримо, готові з огляду на державні інтереси помирити ся з Німцями. Але і они крім рівноправності! ставлять нині услівя досить тяж кі. Екзекутивний ческий комітет, що зібрав ся в Празі 18. січня, ухвалив вправдї, що Чехи возьмуть участь в конференциї, але під услівя- ми, що: 1) В конференциї возьмуть участь в с і ч е с к і с т о р о н н и ц т в а (старо- і молодо-Чехи аґраристи і радикали). 2) Що предметом конфе
ренциї буде язиковий закон для в с і х к о р о н н и х к р а ї в Австриї. 3) Що парламент не ком
петентний рішати ческо-нїмецке питане в Чехії, бо на се є ческий сойм. Послїдні пригоди в ча
сі делеґаций розволожили ческий нарід дуже недобре для угодових переговорів, а вкінци певна річ, що ческі радикали с у п р о т и п р о г р а м и л і в и ц і видвигнуть ч е с к е д е р ж а в не п р а в о . До пересаджена своїх постулатів посідають Чехи випробоване вже лівицею сред- ство — обструкцию, в надії, що з знищенєм центрального парламенту не прийде — як ліви
ця надіє ся — до нїмецкого абсолютизму, а прийде до зміни австрийскої конституциї — до ф е д е р а л і з м у .
Вість, що др. Кербер без огляду на удачу або невдачу конференциї скличе небавом пар
ламент, ся вість є доказом, що новий кабінет с а м не в і р и т ь в можливість ческо-нїмецкої угоди. А додамо, що і праса обох таборів від
носить ся до конференциї з великим скепти
цизмом.
Щ ож сказати при таких обставинах про одобрене угоди з Угорщиною? Де подибле ся більшість, що віддала би голос за сею угодою ? Більшість таку мав ґр. Тун і лише ґр. Тун, ко
трому вірила правиця. Хто причинив ся до па- деня Гр. Туна, той причинив ся і до евентуаль
ного розриву з Угорщиною. Ґр. Клярі не важив ся навіть згадати про угоду з Угорщиною, а мабуть і др. Кербер не нозискає ні лівиці ні правиці для сеї конечности державної. Н а ц и о - н а л ь н і сторонництва навчились занадто кори- стати з колїзий держави, як щоби могли свій інтерес национальний відчинити державному ін
т е р е с о в і Ехешріа ІгаЬиаІ. Всі бачать, що в Ав
стриї доходять народи до своїх прав лише си
лою і давленєм правительства до стіни. Чого-ж би не пробовати?
Може бути, що наш погляд на ситуацию песимістичний, але ми занадто добре знаємо аспірациї сторопництв,, що засядуть за стіл кон- ференцийний, як щоби могли віддаватись ілю- зиям. Німці хотять п а н у в а т и , Словяни н е х о т я т ь п і д ч и н и т и с я під верховодство Нім
ців, а головна хиба всяких дотеперішних кабі
нетів лежала в тім, що ті кабінети о д н о с т о р о н и о л а д н а л и н а ц и о н а л ь н е п и т а н е в А в с т р и ї .
Наколи др. Кербер не зважить ся на вне
сене язикового закона д л я в с і х к о р о н н и х к р а ї в , як се вимагає конституция, то ми і се- му кабінетови не ворожимо успіхів. В тепе
рішній хвили розходить ся н е о с а н а ц и ю п а р л а м е н т у , а о с а н а ц и ю А в с т р и ї , с. е.
о вдоволене австрийских народів. Терпеливість вичерпала ся, серцем ніхто не править ся, а ро
зум велить кождому з сих народів пильнувати щоби не вийти з порожними руками. В вдово- леню народів лежить порука сильної і мирної Австриї. З системою налїятивних средств треба вже раз зірвати рішучо, а повагу правительства
львівскими красавицями к о з а к а и к о л о м и й к у , побризкуючи брязкачами!— Зхт>!
сказав би сердеі’а: »ще не вмерла козаць- і кая руськая мати!« Нашим'ь публичнимгь і виступом'ь показали ми народними. норо-;
гамт. и недоброжелателямчь нашим'ь, що Р у с и н и с у т ь и ж и ю т ь с в о є р ід н и м ь
Ж И ТТЄ М Ь гп> древній столиці руського кня
зя Льва«.
Отаким то теплим, щиро-народним ду
хом повіяло було з початком 60-их років, під впливом благодатним відроджена Укра
їни, в мурах новоздвигненого лептами ці
лого руского народу »Народного Дому«, в ново заснованім огнищу товариского жи- тя »Руська Бесїда«, а духа того розносив по цілім краю небавом покликаний до жи
ти >Руский народний театр«. В Гали
чині почули ся всі сьвідомими Р у с и н а м и , пробудила ся з довгого просоня і Буковина та вислала найкращого свого си
на, щоби на словесній ниві України-Руси станув поруч Шевченка і Шаіикевича.
Та недовго тривала та радість, не дов
го плила україньско-руска ідея народна чистою і широкою струєю; найшли ся знов люди, що скаламутили сю народну струю і загатили її всяким сьміїєм та баговинєм.
Переписка, обговорена недавно і в Ру с л а ні, між Лебединцевим і Б. А. Дїдицким та Головацким виявила сі публично відомі тайни. »Слово« Б. А. Дїдицкого оповістило маніфест 1866 р., що ми не Русини, а Мо
скалі, що Русь сягає аж на Камчатку. —
»Руску Бесіду« викинено з »Народного Дому«, »Рускому народному театрови« не хотів совіт Шар. Дому« не лише дати, але й винаняти салі на вистави »Народний Дім« став твердинею москвофільства, де розсїло ся »Русское Кассино«, »Русская Рада«, де вигодовувало ся бідне бурсац
тво на московских яничарів.
Згромаджені коло »Вечерниць« »Мети«
і »Ниви« а відтак »Прявди« молоді Руси
ни, принявши назву »народовцїв«, поста
новивши трудити ся для просьвіти народу,' для подвигненя рускої народної сьвідомо сти в дусі традициї М. Шашкевича, патрио- ї тів 1848 року і братів Українців і з того часу починає ся нова робота народна, але і борба поміж двома супротивними таборами москвофілів (кацапів) і народовців (званих також невластиво українофілами).
_________ (Далі буде).
До ситуациї.
Кабінет д-ра Кербера, іменований в день Богоявленя, зложив присягу в руки цісаря 19. ; січня. Він зложений з вісьмох урядників Нім- ! цїв, одного урядника Чеха і одного Поляка, по
сла. Кабінет новий є проте н е п о л і т и чн о-п о- ' л і т и ч н и й і д е ф і н і т и в н о - п р е в і з о р и ч ' н и й, відповідно до хаотичної ситуациї. Н еполї-;
тичним є кабінет, позаяк складавсь з згаданих і
вісьмох урядників, ресортових міністрів. Полі
тичний о стілько, що оба міністри без тек ма
ють удержати контакт між кабінетом з одного боку, а Чехами і Поляками з другого боку. Но
вий кабінет буде дефінітивним, с. є. остоїть ся довше, наколи не удасть ся ему успокоїти пар
ламент і довести до коалїциї польско-ческо-нї- мецкої. Буде він однакож провізоричним, нако
ли дійсно три згадані посольскі Трупи подадуть собі руку до тойив уіуєпНі, бо тоді прийшло би до зложеня иарляментарного кабінету, що опер ся би о парляментарну більшість.
Задача, яка предстоїть новому кабінетови є: у г о д а ч е с к о-н їм е ц к а і о д о б р е н е у- г о д и з У г о р щ и н о ю . Обі сі справи повисли в воздусї. Чи прийде до ческо-нїмецкої угоди?
_ сумнїваємо ся дуже. Лівиця находить ся ни
ні в лучшій ситуациї. Она вела обструкцию про
ти язикових розпоряджень від мая 1897 року, повалила Баденього, Ґавча і Туна, а за обструк
цию нагородив єї ґр. Клярі знесенєм згаданих розпоряджень. Лівиця м о ж е т е п е р і ш н и й с т а н р і ч и й у д е р ж а т и я к н а й д о в ш е б е з ш к о д и д л я с в о ї х н ї м е ц к и х , п а р л я м е н - т а р н и х і н т е р е с і в . Лівиця не вислала до нового кабінету свого специяльного заступника,
На сім місци витаємо проте щиро у х в а л і ческого екзекутивного комітету з 18. січня. Сю ухвалу піддержать Русини, Румуни, всі полуд
неві Словяни і католицкі людовцї, тим більше, що вже в часах ґр. Баденього бар. Діпавлї ли
ше у в с е с т о р о н н і м п о р і ш е н ю н а ц и о - н а л ь н о г о п и т а н я д о б а ч а в к о н е ц ь н а ц и о н а л ь н о ї б о р б и в н е щ а с н і й А в
с т р і ї і.
Рух в руских товариствах.
Заряд Бурси рускої в Бережанах почувавсь до сьвятого обовязку з кінцем року подякувати Вп. Добродіям за ласкаві жертви в користь убо
гих нитомцїв сеї Бурси.
Бурса бережаньска приміщує за низькою доплатою рік-річно понад ЗО убогих учеників, для котрих не лиш о прокормленє, а часто на
віть і о одіж старати ся мусить. А коли ся зва
жить, що Бурса жадного фонду не має, а з дру
гої сторони, що доплати питомцїв суть так низь
кі, що ніяк не можуть вистарчити на покрите коштів удержаня молодіжи в Бурсі поміщеної, то одинока надія спочиває в добровільних д ат
ках і жертвах Добродіів. На жаль однак велика У нас під тим зглядом обоятність, бо Бурса наша не много Добродіїв може начислити. Тому виділ Бурси майже що року находить ся в при
крім положеню що-до покритя недобору касо
вого, бо весь майже тягар спадає на 9 членів Виділу, що маючи те іцастє, чи радше нещастє що є видїловими, суть морально приневолені до несеня в користь Бурси жертв нераз більших, як то є в іх силі. Так само стало ся в сім ро
ці, в котрім Вир. О. Ш амбелян Соневицкий проф.
Бачиньский і о. Садовский на своє імя мусїли затягнути позичку для ратованя Бурси. Так от
же кількох членів виділу Бурси мусить поноси
ти такі кошти в хосен інституциї, котрої добро повинно лежати на серці цілого загалу доокре- сних Русинів 4 повітів. Бурса, се інституция, о котрій кождий повинен иамятати і нею печа
литись. Обовязком кождого громадянина є сні •
ІНИТИ по змозі з помочию такій інституциї, щоб
бодай в части причинитись до єї розвою і добра.
Длятого нині відзиваємося до всіх доокре- сних Русинів нов. бережаньского, иідгаєцкого, перемишляньского і рогатиньского: Не забувай
те на шкільну молодїж бережаньскої Бурси, в котрій знаходять поміщене діти ваших знайо
мих або і кревних! Вірячи в щиру любов до свого народа, в охоту до несеня убогим помо
чи, просимо Вас о які-будь датки, чи то в гро
шах чи в натуралїях.
тим Вп. Добродіям, що як давнїйше так і в <
році поспішили з датками. Передовсім сердеч
»Спасибіг« висказуємо Ви. П. совітникови В.
ворскому з Нового Санча, найбільшому доб|
дїєви нашої Бурси, що крім датків в грош рік-річно жертвує бочку нафти; Вп. о. сов. г ровскім у з Бабиниць за збиране датків м іж , околичним духовеньством; Ви. д р у Завдереї ви і д-ру Ковшевичови за лїкарску поміч. Кр сих Вп. Добродіїв слідуючі суть записані в щ памятній книзі жертвуючих на нашу Бурсу:
Вчт. Гриневич жертвував оберок. __
сов. Карачевскии. оберок і иньшу одежу. — ] сов. Танячкевич 5 зр. - Вчт. о'. Макогоньск 10 міхів бульби. — Ви. др. ТерлєцкиЙ 5 зр Вп. о. Онишкевич 1 зр. - Вчт. о. Городець 1 зр., бараболі і діжку сира. — Вчт. о Биш кевич 1 зр. - Вчт. о. Гавр. Боднар 1 Зр.
Вчт. о. Рибак 1 зр. — Вчт. о. Кудрик 1 зр Вчт. о. Воєвудка 1 зр. - Вчт. о. РозлуцкиЙ 1
— Дохід з иреферанса 1 зр. 50 кр. — Вчт.
Залужний 6 фунтів солонини. — Вчт. о. Чир скии 2 зр. і корець пшен. — Вчт. о. Любій, кии О0 кґ. гречки. - Ви. „. меценасова Чайк, ска оберок і череники. — Н. Н. одежу. - п. Саляк одежу.
Всім тим Вп. Добродіям складаємо огс сердечну подяку.
треба ратувати принципом всесторонної справе
д л и в о с т і
Від заряду Бурси в Бережанах:
О. II. Садовсісий, настоятель Бурси.
З політичного поля.
Вибір членів мирової конференциї буде по
лишений поодиноким сторонництвам. Чехи і Німці мають вже бути в ноеїднню угодових
з предложень нового кабінету. Радикали нїмецкі
імовірно не сходять взяти участи в конференциї.
Також Чехи не одушевляють ся сею акциєю правительства. N. Гг. Рге»8е невдоволена, що до кабінету не війшов ліберал. БецІзсЬез УоІкзЬІаМ подає до відомости, що посада нїмецкого міні
стра задля того опорожнена, бо др. Кербер бояв ся розбити лівицю. Ліберали пхали ся до кабі
нету, а прочі клюби лівиці не згодили ся на ліберала. Покликане Резека і Пєнтака уважає лівиця за малий зворот в право(?). Угорский мінїстер гіросьвіти Влясіє мав заявити у Відня, що сей переважно нїмецкий кабінет іхмовірно небавом повалять Словяни, а тоді Угорщина верне до 30% квоти. Після Маг. Ьі§(.-ів будуть Чехи передовсім домагати ся заведеня ческої урядової мови без яких-пебудь компензаций в користь Німців, оповіщена язикового закону перед конференцією, явних переговорів угодо- вих і законної охорони ческих меньшостий в нї- мецких областях.
Радикально-нїмецка Єгагнг Тидезрозі дома- гає ся, щоби др. Кербер розвязав парламент, а угоду перевів з новими послами, котрі до за- ключеня угоди були би від своїх виборців упов- номочені, Теперішної акциї Сг. Та^езрозі не ро
зуміє і уважає єї безцільною.
Небавом має уступити дотеперішний Гене
ральний директор австро-угорсцого банку, бар.
Кавц, а кандидатами на директора суть др. Бі- линьский і др. Пленер.
ГгеївйепЬіаЦ каже про новий кабінет, що він є вправдї урядничий, стоячий поза парла
ментом, але хоче бути в контакті з парламен
том, а свої задачи переводити через парламент.
Першою єго задачею буде уздоровленє парла
менту. Уиіегіапй думає, що в часі управи Кер- бера сторонництва уразумлять ся. N. Гг. Рге.ззе з суботи ворожить, що угодова акция д-ра Кер
бера є послїдною пробою. Другі нїмецкі дневни- ки заняли супроти нового кабінету становище ирихильно-вижидаюче.
На місце бар. Ш ісля іменував цісар кон- сулем в Сербії, бар. Карла Гайдлєра фонЕґереґ, ґенер. консули з Каіра, а на місце сего нослїд- ного радника австрийскої амбасади в Берлині, Велїча.
Король иіведский відкрив 18. січня сойм в Штокгольмі троновою річию,' в котрій прові- рив приязні відносини Щвециї до всіх держав.
Згадавш и про конференцию в Газі, скавав: Де розходить ся о екзистенцию і самооборону на
родів, там не може рішати мировий суд.
Над Туґелею тихо. Догадують ся, що на днях прийде до рішучого бою. Підозрівають, що Боери нарочно перепустили Англичан через Ту- ґелю, щоби їх остаточно знищити.
Н О В и п к н.
— З Станиславова пишуть нам під днем 19.
с. м.: В пятннцю вечером виїхав Гіреосьв. єпи
скоп Андрей Шептицкий на візитавию декана
тів: Піетнньского і Снятиньского; в суботу і не
ділю перебуде в Печенїжинї, в понеділок і вто- рок в Рожнові коло Рудник, в середу і четвер в Карлові. Дальший плян візитацийнин ще не означений. Помимо труду візитацийного в так прикрій порі року, управу єпархії веде сам Пре- осьвящений.
— Загальні збори «україньско руского драма
тичного товариства імени' Івана Котляревского*
відбули ся вчера в комнатах «Рускої Бесіди*
при участи досить великого числа членів. До
теперішний голова сего товариства проф. Іля- рий Огоновский здав сиравозданє з діяльності!
Виділу. Гроший призбирано за перший рік істпо- ваня 1206 корон. Внесено також подане підпи
сане 11 укр. товариствами до Ради міста Льво
ва в справі відступленя площі під будову укра- їньского театру. Є надія, що Рада міста Львова полагодить прихильно се подане: Далі заявив голова, що міністерство затвердило новий ста
тут, після якого членьска вкладка виносить З кор. річно і позволило збирати складки на бу
дову укр. театру. Потім приступлено до ви
бору нового Виділу. Головою вибрано дотепе- рішного голову проф. Ілярия Огоновекого, за ступником голови нр. Ілию Кокурудза, десятьох видїлових і 4. заступників видїлових. При вне
сених та інтерпеляциях виринула справа побу
дована тимчасової салі для руских вистав та концертів. Рішено віднести ся до Виділу »Про- сьзіти*, чи не перебудувала би «Проеьвіта* од
но крило своєї каменицї на таку салю. Далі рі
шено переговорювати з «Рускою Бесідою* в справі неренятя руского театру від «Бесіди*. Як пока
зало ся з дискусиї, у Виділі «Рускої Бесіди*
віє прихильний дух відданю театру в руки се
го молодого товариства. Можна надїяти ся, що тов. ім. Ів. Котляревского перейме ще в сім ро
ці театр в свою управу.
— Зворот в >Д£л-ї* Про політику «Галичани
на* каже тепер «Д-йло* таке: «Єго політика ясна. В Галичині повинно Русинам бути чим-раз гірше, бо тілько тоді може бути для них зовсім добре після єго рецепти. Органічна праця на поли просьвітнім і політичнім для него гірше хрону, а політика по єго думці одинока відпо
відна для Русинів — плакати, кричати: «крив
да нам!» — і домагати ся — в с е г о . Всего від разу, або нічого!» — Ми прочитали сю ельоку- брацию «Діла* і очам не вірили. Щ ож сподія
лось? «Діло* радить Русинам п о с т е п е н н о добувати своїх прав? Таж недавно ще писало се саме «Д іло*: Не потребуємо Гімназиї в Тер- нополи, або всі Гімназиї або жадної! — «Діло*
і звертаєсь відтак до «Руслана* і питає єго, чого і «Руслан* кричить на нову партию? Таж «Ру- іслан* кидав на нас громи за консолїдацию і кликав Русинів до Справді реальної і справді народної політики, а ухвали з’їзду з 26. грудня вказали, надіємось, досить ясну(?) стежку, досить практичнії?) способи. Значить: »\¥огн йег Ьаегт(?) АІУня зІеЬі йеп Н^ггп хи Біепвь-ц ?« — Славно
«Діло»! коли редакция єго зрозуміла вже, що [ р е а л ь н а політика скорше спасе Русь галицку, [ніж «принципяльна*. Тількож чи стежка, указа-
! на згаданим з’їздом така дуже >;ясна* і «прак
тична* в виду того, що «Діло* в попереднім І числі само назвало сю стежку лише «провізо- ричною, котру треба буде ще зробити яснїй- шою? Вкінци кличе «Діло* всіх Русинів до
«здвоєної* праці, опертої на национальній сьві- домости і ировірює, що радикали возьмуть ся
і за таку працю після свого знаня і з любови до народу. «Діло* навіть на стілько ласкаве, що і нас кличе до сеї праці, від котрої ми ніколи не відказували ся, хоч дехто в тім часі лише в консолїдациї бачив добро галицкої Руси. Зво рот сей в »Діл-ї« витаємо щиро.
— Бійка в «Народнім Домі*. Вчера давала кон
церт у Львові, в салі «Народного Дому* Надіна Славяяьска зі своїм хором. На салі явило ся невелике число польскої молодїжи, щоби запро
тестувати против продукциї росийских артис- стів. Скоро роздали ся звуки росийскої пісні, з поміж горстки польскої молодїжи роздав ся свист, а гнилі яйця посипали ся в сторону хо
ру. В салі настало страшне замішане. Богато людий почало утікати. Хтось з публики підніс оклик «полїция* повторений з одушевленєм ' значною частию »русско-ї* публики. ІІоелушний сему зазивови «ґаспадінов-ь* Мончаловскиі іщ е якийсь, високий до неба «младанець* кинулись на демонстрантів. Мончаловский вхопив одного і за ковнір, однак... удар в лице зневолив єго до відвороту. На поміч Мончаловскому поспішила , москвофільска молодїж. Розпочала' ся обосто- I ронна бійка на кулаки і палиці. Студенти Поля- і ки засьпівали «^єхсхе Роїзка ціе хдіиеіа* і хорі іСлавяньскої (гесіе: Надіни Куґель, жидівки) му-і
! сів перестати сьпівати. З а хвилю явило ся пе
ред «Народним Домом* війско і полїцийна па- , троля. Кажуть, що війско спровадив якийсь о- фіцир, що хотів інтервенїювати в салі і був зне
важений. Польску молодїж виперто з салі. На улицї Корняктів посипали ся ще каміня до ві- : кон салі «Народного Дому*. Прихоплено 22 де- I монстрантів і відставлено під войсковою е- скортою на нолїцию. Ту явили ся др. Грек і Лї- берат Заячківскцй, заноручили, що всяка шко- I да буде покрита і демонстрантів пущено на во- , лю. Причини демонстрациї треба шукати в тім, що як враз вчера була річниця польского пов- ' станя. Надіна Славяньска, чи там Куґель, має
! концесию на устроюванє концертів в Галичині
! на імя одного нолїцийного агента.
— Конець чуми. Міністерство справ внутріш- них і намісництво оповістило на підставі дослі
дів д-ра Буйвіда і Вайксельбавма, що др. Коста- нецкий не умер на чуму. Мимо сего родину Д-ра Костанецкого відокремішнено на десять день, числячи від дня смерти. Социялїсти, що уважа
ли д-ра Костанецкого своїм сторонником, відбу
ли вчера похід на цвинтар і по промовах д-ра Куницкого і жида, д-ра Марка, (котрого бесіда на християньскім цвинтари викликала велике зачудоване), зложили на гробі покійного лікаря, нещасної жертви науки, кілька вінців. На цвин
тари звивало ся множество полїцийних агентів, а двох з них старанно списувало промови бе
сідників.
— Старості' Едм. Навроцкому, иослови дер
жавної ради, занято судово посольскі диєти. Т а
ке доносить УУіепег 2еі1ип£. Справу сю опублі
ковано в урядовій Газеті лише тому, що місце побуту п. Навроцкого незвісне.
— Добрий синок. 23-лїтний жидок, Мошко Мар
ко Фіш Майзелес ударив в суперечці свою 52-лїт- ну матір ножом в груди в хвилі, коли переодї- вала сорочку. Доброго синка осаджено на разі в полїцийних арештах.
— Похорони росийского адмірала В суботу від
були ся в Відни похорони помершого там адмі
рала росийскої фльоти, Вальронда. На розказ
цісаря вирушив великий відділ війска. В похо
ронах взяли участь архикнязї: Франц-Фердинанд, Отто, Фердинанд-Кароль і Райнер, дальше Гене- ралїция і иньші високі достойники. По покро- иленю мощів відвезено домовину на дворець північної зелїзницї і виправлено до Одеси. В хви
лі від’їзду поїзду компанія війска віддала по- четну сальву.
— Маніфест Шенерера. В справі наміреної пра- вительством ческо-нїмецкої конференциї угодо
вої оповістив Ш енерер в Озій. К.ишІ8сІіаіі такай маніфест: Держіть ся зелїзною рукою при жа- даню нїмецкої державної мови і поборюйте без
пощадно домаганє Чехів на заведене ческої у- рядової мови! Проти поділу Чехії протестуйте, бо австрийскі краї належать до союза нїмецко
го і можуть бути управляні лише в нїмецкій мо
ві. Дано на замку в Розенав. Гартунґ, 20 13 р.
(січень, 1900 р.). Поздоровляє Ґеорґ Шенерер.
— Жон Рускін, славний анґлїйский естетик, у- мер на інфлюенцу переживши 81 років. З а мо
лоду хотів він посьвятити ся малярству. В 1843 р. видав перший том своєго твору: «Сучасні малярі*, до якого доробив сам ілюстрациї. В 1860 р. укінчив сей твір. Вийшло єго 5 томів.
— Сильна пожежа. У Ріксдорфі під Берлином зняла ся в пятницю у вечері сильна пожежа в виставовім вікні базару по тій причині, що трісла електрична лямна. Огонь почав ширити ся так швидко і так сильно,-що обіймив неба- ром цілий склеп та дістав ся до горішних по
верхів, де мешкали ріжні льокатори. Люди ле- дви ноутїкали з душею, а троє осіб, що не мо
гли ся вже дістати до дверий, мусїли скакати з 3 поверха на простягнене сукно, причім всі троє віднесли тяж кі рани. Ціла камениця горі
ла із середини як велика факеля, а мимо ра- тунку огневої сторожи не лишило ся із неї по кільканацятьох годинах ніщо крім голих стін.
Шкоди великі, бо не уратовано із сеї нечайної пожежі ані ниточки.
— Для дїтий Мариї Мулик прислав на руки на
шої редакциї Впр. о. Конст. Ластчук, з Березова вижного п. Яблонів 1 зр. і Внв. Миколай Бод- друг, півець церковний з Березова вижного 50 кр.
Наука, штука, література
Б/ковиньска Русь, культурно - історичний образок. Написав проф. др. Ст. С м а л ь - С т о ц - к и й . Накладом «Буковини*. Чернівці 1897. З дру
карні товариства «Руска Рада*. Стр. 291 мал. 8°.
Зм іст: І. Коротенький огляд істориї молдавскої Руси, II. Прилучене Буковини до Австриї, III. Бу
ковина в часі прилучена до Австриї, IV. Почат
ий шкільництва на Буковині, V. Доля народного шкільництва на Буковині від р. 1786—1868, VI.
Наука в школах народних, VII. Нова школа на
родна, VIII. Перші висші заклади наукові на Буковині, IX. Зародки руского письменьства на Буковині, X. Наука рускої мови в школах се- редних на Буковині, XI. Пробуджене ночутя на- ционального на Буковині, XII. Початки орґанї- зациї национального руху на Буковині, XIII. Т о вариство «Руска Бесіда* в Чернівцях і Слово на закінчене. Ся фундаментальна праця профе
сора рускої мови і письменьства чсрновецкого університету, а заразом одного з найдїяльнїй- ших і найбільше заслужених робітників на полі народного відроджена буковиньскої Руси, дра Стеф. Смаль Стоцкого, повинна находити ся в кождій рускій хаті. Она оперта на актах, письмах, літературних пробах, а вкінци на до- сьвідї і спостережених самого автора, що від кільканайцяти літ бере визначну участь в духо
вім житю Буковини. Книжка відслонює нам новий сьвіт з давнїйших часів і кидає цілу вязку сьвітла на події з культурного житя, що зайшли на Буковині в послїдних літах. Тимто праця дра Ст. Стоцкого має для нас первосте- пенне значінє. Друк єї почав ся, як вказує на- головний лист вже в 1897 р., однак з причин незалежних від автора скінчив ся доперва в тих днях. Набувати єї можна в Ставропигійскій Книгарні у Львові.
Т е л е г р а м и.
Відень, 22. січня. Конференция менерів лі
виці ухвалила вчера заняти супроти нового к а бінету прихильне становище, а навіть піддержа
ти почату акцию для управильненя парлямен- тарних відносин. Відтак порозумів ся др. Фун- ке з д-ром Кербером що-до числа нїмецких де
легатів до угодової конференциї. Лівиця вишле своїх делегатів. Рівнож і др. ЕнГель або Голова молодоческого клюбу одержав від д-ра Кербера запросини до участи Молодочехів в конферен
циї. Екзекутивний ческий комітет не дав ще відповіли. Він збере ся 22. січня. Після «ВоЬе- га-ії* домагають ся Чехи усуненя намісника ґр. Кудеигового, заким би явились на конф е- ' ренцию.
Відень, 22. січня. Офіцияльна ХУіеп. АЬепй-
