Ruslan. R. 4, č. 27 (1900)

Ч 27. Львів, Пятниця дня 4 (16) лютого 1900. Річник IV.

4 ---

І Гередплата :

на « Р 'С / А К А . виносить:

з Азсгри :

на цілий рік . Ю зр. (£Окор.)і на пів року . б зр. (10 кор.) І па чверть року 250 зр. (5 кор.).

• на м сяць . 85 кр. (1 к. 70 с.) •

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року 8 рублів '

або 16 франків . і Поодиноке число по 8 кр ав. І

.. .*■___________ *

і ■“

.Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска « — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Піашкевича.

і т

► • -■--- • -•---- ---- —

Виходить у Львові що дна •

■ крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Реданция. адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коаерника(Лїндого ч. 9.) Екс­

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ; і Рукописи звертаь ся лише І і на попереднє застережене. — і

Реклямациї неопечатані вільні і від порта. — Оголошена зви- | чайні приймають ся по ціпі ] 10 кр. від стрічки, а в .Наді- ! сланім» 20 кр. під стрічки. По- ! дяки і приватні донесена по і

’ 15 кр. від стрічки. і

Онодї (13. лютого) зібрали ся румунь- скі посли соймс ві і парляменту в Чернів­

цях і ухвалили резолюцию, в котрій ви- сказали, що успіх з скликаної у Відни кон­

ференциї зможе бути лише тоді реальний, наколи правительство рівночасно запору- чнть у всіх королівствах і краях всім на­

родам рівноправність з узглядненєм на- циснальних і культурних потреб, іменно, наколи упраїильнить невиносні в тім згля- дї відносини на Буковині.

Рівночасно схвалила міска рада вЛю- блянї резолюцию, в котрій виявляє Чехам вдячність за їх деклярацию, зложену в ми­

ровій конференциї, а жадаючу управильне- ня язикових відносин рівночасно у всіх краях о мішанім населенні.

Подібну подяку вислав на днях д-рови Енґлеви також пос. Ферянчич в імени клю- бу ліберальних послів словіньских.

Ми предсказували, що Словінці, Хор­

вати, Русини і Румуни мусять в теперішній хвили упімнутись громадно о справедливе управильненє язикових відносин в краях, ними заселених. Се виходить як з програ­

ми правиці, так і з простої конечності!, що велить парляментови і правительству под­

бати про нащюнальний мир у всіх корон­

них краях. Се і стало ся.

Почин до сеі-о дав «Славяньскин христ.- народпий Союз* вже в груднії минулого року ще в часі парляментарної сесиь То­

ді ухвалив «Союз*, щоби єго заступники в парляменгарній комісиї правіші підняли сю справу з всякою рішучостию і вивели єї на чисту воду. І тоді вже спитали по­

сли Барвіньский, Повніє і Вахнянин заступ­

ників других клюбів правиці, яке станови­

ще наміряють сі клюби заняти супроти на­

ціонального питаня у всіх краях Долитав- щини о мішанім населенні? Питане се вра­

зило деяких делегатів з посеред иольского

«Кола*. але мало той вислїд, що посли Евґель, Пацак, Траінфельс, Шварценберґ, Пальфі, Луиул і бар. Діпавлї, а відтак і негодуючі зразу польскі посли заявились за у р а в и л ь н е н є м я з и к о в о г о п и тай я не л и ш е в Ч е х и ї та на М о р ав і, а л е і у п р о ч и х к о р о н и и х к р а я х в м и с л ь з в і с н о ї п р о г р а м и п р ави ц і.

По деклярациях сих, зложених пред- ставителями поодиноких клюбів правиці, зложили рускі, словіньскі і хорватскі по­

сли готовий п р о е к т до я з и к о в о г о з а ­ к о н а і охоронні т. з в. н аш і он а л ь н и х м е н ь ш о с т и й у всіх краях на стіл пала­

ти посольскої з жаданєм передачі! єго язи­

ковій комісиї парламенту.

Зовсім льояльно поступили проте чес- кі посли, коли на зборах мужів довіря в , Празі 3. лютого — отже як-раз перед ві- деньскою конференциєю — ухвалили резо­

люцию такого змісту: «Заявляємо, що на- мірсна мирова акция лише тоді може мати успіх, наколи рівночасно з управильненєм язикового питаня в Чехиї і на Мораві бу­

дуть поладнані національні відносний на ПІлеску, як і у всіх других краях о міша­

нім населенні*.

Резолюцію сю виголосив відтак в іме­

ни ческих делегатів 5. лютого на конфе­

ренції гіос. Енґель яко голова молодоче- ского клюбу і сим самим подав єї до ві­

домості! не лише Німців, але і правитель- ства.

Німці запротестували вправдї проти та­

кого пюсіиз ргосесІепсН устами д-ра Функо • го, але ческі делегати не змінили в наслі­

док сего протесту своє льояльне станови­

ще супроти своїх союзників з правиці. Че­

хи не дали збити ся з тропу навіть і про­

тестами «Сгагеі-и Кагойоуу ої« та »8Іо\у-а РоІ8к-ого«, а стоять по нині при ухваленій в Празі резолюциї з 3. лютого.

«Роїііік* намагала ся вправдї на днях

— о чім ми згадували — успокоїти Поля­

ків і прирекла їм не підносити руского пи­

таня в державній раді, але за те виступи­

ла в обороні програми правиці, отжеж і

«переведеня рівноправності! всіх австрпй- ских народів*, молодоческі органи прасп іменно «ГІодріпан* Шпіндлера і — несподі­

вано краківский «Оїоз Хагосіи*. Сей послїд- ніш предложив іменно, щоби скликано (хто?) польско-руску анкету під проводом наміст- ника Галичини, котра би уложила язиковий закон для обох народів.

Як дальше розвине ся ціла ся справа

— не хочемо пересуджувати. Ми знає­

мо лише те, що теперішня хвиля надобить ся б'льше до управильненя язикового пи­

таня в поодиноких краях, як котра небудь друга. Акцию сю здаємо на наших послів, знаючи, що весь рускпй нарід піддержить єї враз з реяльними політиками польскими.

Радикали між собою.

(Далі).

Таке саме чудно почути від д-ра Франка, немов би іптелїґенти, вступаючі до нашої ради­

кальної партнї, «ставали осторінь від нациопаль- пих змагань*. Якеж змаганє може бути більше національне від заходів коло осьвідомлепя го­

ловної маси нашої нациї — селян? Розуміє ся, се тілько частіша національного змаганя, але

З П Е Т Р О Н А Н З Е Н .

Щ асливе подруже.

Єрмер використав ся небаром за­

просинами і не скінчило ся на тій одній гостині.

Дім Моґензенів мав властиву собі принадну силу для нього. Тут він най­

шов родинну щирість, до якої не привик у тих кружках, де обертав ся звичайно.

Відносини обох панів до молодої жінки були невимушені та товариські, а Єрмер почував се, що його відвідини роблять приємність. Ба навіть, йому здавало ся часами, що його прихід лагодить напру­

жений настрій між подругами. Одного вечера заскочив навіть молоду жінку із сльозами на очах. Вона старала ся однак затерти сліди смутку і була небавом знов у рожевім настрою. Моґензен вийшов по хвилині із спальні з нахмареним ли­

цем, коли однак побачив свойого прия­

теля, випогодили ся і його риси. Подруги повитали ся головою, усьміхнули ся до себе і знов яснів соняшний промінь у хаті.

Які-ж були властиво відносини між Моґензеном а його жінкою? І яка була властиво сама мала пані Нанді?

Над сим прнзадумував ся часто Єр­

мер та старав ся поробити спостереженя.

Коли сиділи у вечері при своїй шклянцї ґроґу, а молода пані услугуючи, увихала ся поміж обома панами, любив Моґензен нереймнти її в переході за стан та украсти їй поцілуй. Вона затримувала в часі сих пестощів свій лагідно усьміх- нений вираз лиця, виривала ся однак швидко із рамен чоловіка, а тоді нри- ключало ся досить часто таке, що вона, звертаючи ся плечима до Моґензена, пересилала Єр.мерови довгий в своїм ро­

ді погляд, — погляд, якого він не міг так добре означити, — а бодай не був цілком певний, чи має значити те, що він, після свойого здогаду, читав у нїм.

В протягу осені навідував ся Єрмер все частійше до хати Моґензенів. При­

тягало його з одного боку те, що добре поводжено ся із ним, як з милим гостем, з другого принадний чар туги і обітниць, який обвівала його особа пані Нанді.

III.

Було се в листопадовім дни сумер- ком. Єрмер прийшов у гостину до Мо­

ґензенів. Дівчина, що відчинювала йому двері, сказала, що пана нема дома, але пані сидить в покої та пан радник м о­

же війти блище.

Єрмер засукав до дверий, що вели

до кімнати Моґензена. Не було відповіді!, і він війшов до середини. Було темно.

Портієри до сусідньої кімнати були роз­

сунені — і тут залигала пітьма. Пішов тихо килимом, аби заскочити, заглянув до кімнати і побачив пашо Нанці, що сиділа на софцї перед нечю, обернена до нього плечима. Сиділа похилена впе­

ред, з опертими на колінах раменами, криючи лице в долонях.

Коли станув зараз поза нею, кри­

кнув глубокнм голосом: »Бу!<

Підскочила з криком в гору, про­

терла собі швидко очі, та сідаючи назад промовила сумним голосом:

«Ах, се ви Єрмер! Ви налякали ме­

не такі*

Вловив її руку, сів коло неї та промавляв ніжно і з снівчутєм:

«Люба пані Нанці, вн плачите — що вам такого?*

Не виривала від нього своєї руки, склонила ся взад, так що її голова до- торкнула ся його плечий та мовчала.

Обережно погладив її волосе лівою ру­

кою і заговорив таким лагідним голо­

сом, яким проговорюєть ся звичайно за­

плаканим дітям:

«Може ириключило ея що неприєм­

ного, милій дрібній пані?*

__________ (Далі буде.)

2

тиї щі й єї обкроїть, — розуміє ся, в ко­

ристь попів і сьвітскої рутеньскої інтелїґен- циї, а в некористь селян і всякого радикалізму.

Нарешті і тота одробинка радикалізму, котра би частина основна. Се зовсім не значить, аби і ми

не бажали ширшої орґанїзациї национальної пра­

ці Русинів, але ми сумнїваемо ся, аби така ор­

ґанїзация могла бути переведена в рамках одної партиї. Се мусить бути межи парти йна орґанїза- ! ция, як н. пр. орґанїзация наукової праці в То- ; варистві ім. Шевченка. ГІро те, що інтелігенти, ; приступаючи до нашої партиї, так сказати, ви­

ступають із рускої суспільности та стають осто- рінь навіть від усяких товариских зносин — не варто було д-рови Франковії навіть і згадувати.

Се було давно колись, іще за наших перших ча­

сів, а тепер те, що жде інтелігента за належ­

ність до радикальної партиї — лише тінь див­

ного. Ми з д-ром Франком і иньшими знаємо, кілько то боротьби і наших жертв пішло на те, аби здобути собі право мати радикальні иереко- наня. тай явно проповідувати їх. Чи варто-ж те- ! пер для тої може крихти більше огляду від су- І спільности покидати радикальну партию та при­

ставати до национально-демократнчної? У вся­

кім разі тепер радикалові! годі добути собі тим більше пошани, навіть від народовців.

Др. Франко нарікає, що в нашій партиї ма­

ло дружности, уміня йти рука в руку, нідданя волі одиниць під вимоги цїлости партиї, не під­

дав своєї волі вимогам загалу партиї, але поки­

нув нашу партию для чужої, до того всего до­

бра ще далеко меньше, і робив те все система­

тично, завзято, не вважаючи на товарискі осто- і

роги, просьби, мужицькі сльози і навіть на ви­

разну ухвалу з’їзду нашої партиї, на котрім був і др. Франко і заявив, що покидає політику, а після того не тілько пристав виразно до нової партиї, але і дав ся вибрати до єї заряду. Се, | безперечно вчинок не товарнскпй. Може др. ; Франко переконаний, що ліпше буде для него і і

для рускої справи, коли він піддасть ся під ви- , моїй того «загалу», до котрого він перейшов? і Ми думаємо! противно. І то все яко член ради­

кальної партиї, що був вибраний з'їздом 1898 р. і

навіть до головного заряду. А подумав би др.

Франко, як відбуває ся подібна сіпанина ради- , кальної партиї в ріжиі боки на маси селян. Не- і увагу на се ми беремо за дійсну провину і др.

Франкови і др. Яросевичеви та єго товаришам.

Я писав, що на мою думку, що др. Франко і

після свого поступку з радикальною партиєю — помер для нашої партиї, і в загалі для ради­

кальної політики. Др. Франко заявляв в своїм листі, що він жиє, що він здоров, що він як був, так і є гі буде радикалом. Се, розуміє ся, мене тілько радує. Виходило би, що др. Франко тілько . для того пішов до нової партиї, аби еї зрадикалї- зувати, запрягти до служби нашої радикальної партиї, нарешті і назву вї перемінити на „ради­

кальну", замість „национально-демократичної".

Се розуміє ся, похвальні наміри. Але я не вірю, аби др. Франко навіть із тим радикалізмом, що є в єго листі, міг далеко зайти в новій партиї, не вірю по-просту тому, що аж надто добре знаю майже всіх тих інтелігентів, іцо складають но­

ву партию. Др. Франко мусів би з своїм давшім радикалізмом насамперед видержати люту бо­

ротьбу з переважною більшостию самого заря­

ду национально-демократнчної партиї, де вже

і

тепер є аж 10 попів*) і купа сьвітских інтелї- і Тентів, противних всякому радикалїзмови, а я сумніваю ся, аби д-рови Франкови повело ся поборити їх усіх, навіть у спілці з проф. Гру- шевским, на котрого др. Франко покликував ся на нашім з'їзді. Др. Франко даремне покликує ся на мою прихильність до програми нової иар- тиї та й до єї орґанїзациї. Первісну ироґраму нової партиї, котру ми подали в 23 нумері «Гро- мадского Голосу» з 1899 р., дуже обкроєно ще перед з'їздом нової партиї, а тепер єї орґан

«Д’Ьло» заявляє, що і тота програма тимчасова, значить, що більшість інтелігентів членів пар-

сїнько не значить: она не вийшла з душі вели­

чезної більшості! партиї, то они й не в стані держати ся єї. ІЦо-ж до орґанїзациї нової пар­

тій', то ми і ніколи не казали, що она близька до органїзациї нашої радикальної партиї, бо се була би неправда. В орґанїзациї нової партиї з горн запевнено перевагу одному-однїсїнькому то­

вариству «Народній Раді», а там і доси верх мають старі народовцї-романчукістн. А в тім, ми бажаємо д-рови Франкови щастя і побачимо, кілько то єго давного радикалізму буде бодай в видавництвах нової партиї: в «Ділі» і «Свобо­

ді», книжочках «Просьвіти» і т. и. З гори мо­

жемо запевнити дра Франка, що селяни-ради- кали аж у долоні” будуть плескати, коли поба­

чать у тих виданих бодай анонси про книжку Дрепера «Істория боротьби межи релігією й на­

укою», книжки Драгоманова «Рай і Поступ»,

«Заздрі боги», або про «Громадський Голос», коли вже не про Йосифіньский Патент. А в тім, нехай но др. Франко спробує запевнити в «Ділі»

про свої намірені поступати в новій партиї в дусї свого давного радикалізму. Але, розуміє ся, на­

ші селяни і тоді не пристануть до нової партиї, як не пристала до неї й молодїж, серед котрої партизани пової партиї дістали всего один голос.

Із сего ясно, чому ми в новій партиї ба­

чимо «своїх найгірших ворогів». Особливо ми не можемо допустити, аби она з організувала ся на руїні нашої радикальної партиї, коштом де- зерциї з нашої партиї. Коли др. Франко хоче вести радикальну роботу в новій партиї, то не­

хай формує собі нову армію із селян-не-ради- калів. Ми не можемо піддати ся новій партиї, тай не піддамо ся, а то тим більше, що ми не певні, чи замість дра Франка не буде єї вести Романчук, і чи він не поведе єї ще в яку нову еру або в москвофільство. Але, розуміє ся, що на скілько нова партия буде поступати згідно з нашою програмою, на стільки ми готові вва­

жати єї своєю спільницею. Та власне ся думка обовязує нас тим більше критикувати нову пар­

тию з радикального становища. Не значить се зовсім, аби ми думали, що в нашій радикальній партиї все благополучно, противно, ми самі ба­

чимо в нашій партиї великі хиби, котрі мусять бути поправлені.

Проссе будемо говорити ще не раз. А те­

пер, кінчаючи суперечку з д-ром Ів. Франком, повторю докладнїйше думку, висказану мною на нашім остатнім з’їзді. Всі такі суперечки, які були на нашім з'їзді, вся тота хитанина і скаканипа щирих інтелігентних Русинів, уся гри­

зня межи ними, остатним часом чим раз острій- ша — усе те не виходить з особистих причин і не робить ся для якихось особистих користий.

Причина сему — самі ви, братя селяне, а вла­

стиво— нещасливий, чим раз гірший стан усего нашого народу. Щирі інтелгґентні Русини-Укра- їнцї критикують ся й сварять ся межи собою за те, яким би способом найліпше помогти руско- україньскому народови. Кождий з таких людий чи гуртиків робить по своїй найліпшій волі, по свому найглибшому переконаню; кождий іде сюди чи туди, в переконаню, що так буде ліпше для нашого народу. 1 др. Франко зробив по свому найліпшому переконаню. А судною межи нами може бути аж істория — пізнїйше, щасливійше від нас поколінь, котре зможе про. все те міркувати спокійнїйше. Ми, що вас, братя селяни, ведемо в радикальній партиї для боротьби з вашими ворогами, можемо сказати вам лиш ось що:

Не дивіть ся ви на наші особи, а дивіть ся на ідею, на користь партиї. Коли хто з нас, ва­

тажків, робить зле, ви не тілько не робіть того за нами, але й сваріть нас, коли ми робимо зле.

Коли тоті, що держали в руках радикальний стяг і вели вас до боротьби, падуть, або вида­

ють ваш стяг — нехай хапає той стяг перший ліпший з вас і нехай веде радикальну громаду.

Так робить на війні хоробре війско. А наше ра­

дикальне війско не тілько хоробре, але й сьві- доме того, за що бє ся і до чого йде. Впало чимало радикальних ватажків — але ідея, думка радикальна, не паде, а чим раз більше росте.

Люди вмирають, але жадна ідея не вмирає — она безсмертна. Нема що ховати правди: всі

*) Попи, писав сам др. Франко 1898 р., — , така верства, з котрою неможливо водити при­

язнь, як рівний з рівним. В відносинах кождої партиї непопіског до попів можливі тілько дві до­

роги: або станути протне попів, або піти до них на службу" (Дивіть 17. книжочку «Хлопської бі­

бліотеки», ст. 10). Ми цікаві, яку дорогу вибере национально демократична партия. Попи терно- пільского повіту, як бачимо далі з дописи з Тер­

нополя в сім же нумері, порозуміли з’орґанїзо- нє нової партиї так, що се їх партия, та що ра­

дикали піддали ся їм. Чи сяк чи так. а нова партия вдавить ся попами.

ми, дотеперішні провідники радикальної партиї з виїмком пок. Дрогоманова, як показує ся, за малі. ,)/« встигли викликати величезний рух межи селянами, але доси не вміли взяти той рух у руки, з організувати єго. Він переріс наші голови і богато з нас немов налякало ся єго сили та почали тікати межи більші гурти посторонних люднії в надії, що они зорганізують наш рух.

Але се надія марна. Організатори якогось руху можуть повстати лише серед него самого. І так : певно н стане ся. Не може бути, аби такий сильний рух як наш радикальний не вродив і відповідних ватажків-орґанїзаторів.

АГ. Навлик.

(Конець буде).

З політичного поля.

Від понеділка до середи обговорювали сек- циі мирової конференциї питане, що належить розуміти під мішаними округами, зміну вибор­

чої ординациї для ческого сойму і справу язи­

кову для автономних властий в Чехиї і на Мо- раві. Доси не доведено до порозуміня в жадній з сих трех справ.

«КеісЬзк-еЬг», згадуючи про скликане пар­

ламенту, каже, що др. Кербер не має ніякої по­

руки про активність парламенту. Він пробує після пословицї: »\¥ег »а^і, 8ег §еиппц(;».

«РоїіЬік» має деяку надію на успіх конфе­

ренциї, наколи случайно радикали не возьмуть опять верх. Члени конференциї розправляють обєктивно і річево. Охота до винайдена яко­

гось шефів уіуєпйі є. Діло поступає вправдї звільна вперед, бож і дуже тяжко найти посе- редну дорогу у сих важких питаних. Обі сто­

рони чують на собі всю вагу відвічальности.

Правите.іьетво бажає поки-що лише роз’єму.

Такий роз’єм може би і наступив, наколи би др.

Кербер міг дати Чехам деякі ґваранциї. Чехи домагають ся заведеня ческої урядової мови у ческих областях, заким би змогли ручитись за своїх радикальнїйших клюбових членів. Біда однакож в тім. що лівиця не хоче навіть чути про часткове поладнанє ческо-нїмецкого питаня.

Звісно, що вже ґр. Клярі хотів дати Чехам уря­

дову мову, тілько-ж лівиця запротестувала і ґр.

Клярі мусів уступити.

З Відня доносять, що социяльні демократи наміряють зараз на першім засїданю посольскої палати поставити нагле внесене на 8-годинну роботу но законах, що Чехи імовірно порушать при війсковім законі справу «гііе», а Шенерери- яни і деякі нацпонали поставлять д-ра Вітека в стан обжалованя за надужитя §. 14.

В угорскім соймі забрав 14. лютого слово пос. Фест (жидок?) і звернув увагу міністра рільництва Дараніого на річ, яку мав виголоси­

ти проти жидів мінїстерияльний комісар Еґан при нагоді роздачи запомог голодуючим руским селянам північної Угорщини. Дараній відповів, що Еґан поклав великі заслуги, подбавши про скору поміч для руских селян, він розслїдить заміт Феста і не стерпить ніякої аґітациї проти угорских горожан (жидів). Еґан — о скілько можна досадувати ся — мав на оці жидівских лихварів, захожих з Галичини, що знищили ру­

ских селян карнатского підгіря.

З Берлина доносять, що дійсно Жюберт почав офензиву проти Булєра і жене ся за ним з 6000 відділом. В Пєтермаріцбурґу і Дурбанї пополох. Війска анґлїйскі здеморалізовані. В Лє- дісміс недостає живности, подібно як в Кім­

берлї. Послїдний город острілюють Боери дуже живо. Робертс упімнув ся в Льондонї о висилку нових воєнних сил. В третім бою над Туґелею втратив Булєр 3-50 людий. Вся надія АнГлїї спочила ще в Робертсї, котрий з шумом запо­

вів, що в і 4 днях буде під Кімберлї, а відтак ударить на Блємфонтен.

Н о в и н к II.

Головний Виділ руского педаґоґічного Това­

риства у Львові звертаєсь з уклінною просьбою до всіх тих Ви. Добродіїв, Щ О ЗБ О Л И Л И тогід приняти в розпродаж цеголки на річ Бурси то­

вариства, щоби прислали узбиранілепти як най- скорше, а нерозпродані цеголки, щоби задержа­

ли у себе, позаяк Вис. ц. к. Намісництво про­

довжило иозволенє на збиране добровільних складок до кінця жовтня 1900. — При тій на­

годі пригадуєсь тимже мужам довіря, щоб збо­

лили з’єднувати нових членів для товариства,

з бо єго дальший розвій залежить лише від збіль­

шена числа члевів, тай вкінци сегорічні Загальні збори, що мають відбути ся в Станиславові, по­

винні випасти з огляду на таке поважне стано­

вище Товариства і єго змаганя, вже величаво, та дати наглядний доказ, що руска суспільність вже добре поняла єго ціль і значінє на поли шкільництва.

— Іменована і перенесена. Мінїстер сираведли- вости іменував судовими ад’юнктами авскуль- тантів: О. Бєсїка і І. Щульца для висшого суду краєвого в Кракові., нотарияльного кандидата Ляхецкого в Нїску, Йос. Калужняцкого в Пече- нїжішї, Р. Фоґля в Снятинї, Ґ. Лончиньского в Олеску, В. Ш мідта в Підбужу, С. Ворка в Ко­

сові, Ем. Вовша в Монастерисках, Ст. Слєвінь- ского в Вірчч, В. Яворка в Товстім і М. Маєв- ского в Збаражі). Дальше переніс судових ад ’юнктів: Ос. Павловича з Підґужа до Луки, Стеф. Дрогомірецкого з Надвірної до Заболото- ва, Л. Сьвідерского з Бірчн до Щирця, С. Ли- твинишина з Луки до Бучача, І. Пєрацкого з До- бромиля до Самбора, Мих. Совиньского з Лопа­

ти на до Косова, В. Ільницкого з Косова до За- лїщик, дра Стан. Рубчиньского з Монастериск до Копичинець, В. Творовского зі Снятина до Дрогобича. Вол. Іванїцкого з Печенїжина до На­

двірної, Ос. Дукета з Косова до Добромиля.

Вкінци падав мінїстер посади судових ад’юнктів:

Осипови Ганїиьчакови в Дрогобичі), кандидатові!

адвокатури Ладижнньскому в Делятині, а Мих.

Бобаковскому в Жабю.

— Мінїстер заграніїчних справ, ґр. Ґолуховский, прибув ві второк ноиолудни до Львова де має забавити кілька днів.

{

.

— В справі 59 Комарнянцїв. З засуджених пер­

шим разом в Самборі за кроваві Баденївскі ви­

бори з 1897 р. відбуває кару в заведеню карнім у Львові 17 (бо 18-ий там номер), а 41 відбувало кару в Самборі. Отже ті 41, висидівши прису­

джені їм кари, вже всі повернули до Комарна, а на намятку купили в товаристві для виробу риз церковних в Самборі хрест до комарнянь- скої церкви за 64 корон.

— Ксеньку Федик. що удусила 6 місячне дитя, увя нено передвчера коло Навариї і відведено до .Іьвова. Обжалована зізнала, що не мала най- меньшої причини удусити єї опіці повіреного дитяти, і що в тім завинив звичайний случай.

Як она оповідає, сталось се так: Положившись спати, поклала вона дитину побіч себе, а в ночи так нещасливо обернулась, що придавила єго собою, в наслідок чого оно удусилось.

— Рабунок у Львові серед дня Михайлина Ц., жінка почтового урядника донесла полїциї, що на неї напав ві второк в саме полуднє на Га- лицкій площі) якийсь незвісний панок в зеленій хустці на шиї, а приперши єї до муру камяницї, витягнув з єї кишені калитку з 18 коронами, і закн она змогла опамятатиеь, безличний зло дюга утік.

— Дашиньский виголосив позавчера канди- датску бесіду на соимового посла в салі львів- скої »6»і»ай-и«. Явилось 400 осіб, між котрими було богато жидів і недоростків. Бесіда Даиіинь- ского була дуже обережна, специяльно, де при ходило ся говорити про жидів. Раз лише ро­

зігнав ся Дашиньский і почав говорити про жи- дівску лихву, але зміркувавши ситуацию, урвав на половині фрази. Наиблизші передвиборчі збо­

ри. які заповів Дашиньский, відбудуть ся в четвер.

— Загадочна смерть. Дня 9. с. м. померла не­

надійно в Тарнові Мария С., 19-літна дівчина, котра мешкала у свого брата, купця. Зараз по­

тім розійшла ся вість, що М. С. не померла при­

родною смертию, але що єі отруїв брат, який мав дуже зле з нею обходити ся і держав єї як слугу до найзвичайнїйшої домової послуги.

Обурене загалу було тим більше, що номерша була сиротою, а брат єї, у котрого мешкала, був богатим чоловіком. В виду таких вістии, віддано справу судовії до розсліду. Переведена обдукция мощиіі через судових лікарів д-рш Еберсона і Роґальского виказала, що М. С. по­

мерла неприродною смертию, здаєсь, від отруї, длятого порішено віддати єї жолудок хемічному розборови. Дальше слідство вияснить, чи має ся тут до діла зі злочином убниства, чи з са- моубийством.

— Рада міста Дрогобича заіменувала прези­

дента польского кола, Апол. Яворского, почетним горожанином міста Дрогобича.

— За визване на поєдинок. Адвокатский кан- дидзт. др. В. Рамерт визвав на поєдинок раднії- ка суду, Ґоломба в Ланцутї, бо був обиджений новеденєм иослїдного в суді. Ґоломб візваня не приняв, закриваючи ся тим, іцо дїлав в урядо­

вім характері. Рамерта обвинив крім сего суд о злочин визваня на поєдинок, однак суд увільнив єго двічі!, головно для того, що Рамерт був зне­

волений визвати Ґоломба на поєдинок під за ­ грозою утрати степени резервового поручника.

Найвисший, касацийний трибунал глянув на сю справу з иньшого становлена і засудив Рамерта на шість неділь вязницї.

— Воєнний хор в Полтаві що від якогось часу підчас народних відчитів виступає, здобув собі

симпатій’ публики, що ходить на відчити. і слу­

жить способом примани публики в салю город- скої управи в недїлї. Хор сей зложений з 15 сьпіваків-любителїв, що визначаюча ся сьвіжнми голосами, виконує гарно свій доволі ріжнородний репертуар, а особливо гарно виходять україньскі пісні.

— XII. Археольоґічний з’їзд має відбути ся 1902 р. в Харкові. Дня 16. січня с. р. зачав в Москві в Московскім Імператорскім Археол.

Обществі свої роботи під иредсїдательством ґр.

Уварової приготовляючий комітет будучого з’їзду.

В сім комітеті мають участь відпоручники ви­

слані в Москву всїмн росийскими історично-ар- хеольоґічнимп інституциями і товариствами: з то­

вариства Літописця Неетора вибраний проф.

Петерб. університету Соболєвский, проф. київск.

університету Голубєв і бібліотекар того-ж уні­

верситету Кордт. Київский університет не ви­

слав своїх відпоручників, позаяк повідомлене дійшло за пізно. На першім засїданю ухвалено допустити читане рефератів в нїмецкім, фран- цускім і славяньских язиках. Над сими останни- ми розвела ся широка і оживлена розправа (ми вже звіщали, що один проф. Соболєвский був противний допущеній рефератів в рускій мові).

Постановлено устроїти етнографічну виставу з предметів україньского побуту, щоби відтак она осгала в Харкові для музеа.

— В справі заложеня ватиканьского посольства в Петербурзі’ доносять, що переговори на разі розбили ся, бо Росия не хоче признати репре- зентантови Ватикану тих самих прав і привилеїв, з яких користають відпоручники иньших держав.

— Шевченко по московски. Відомий переклад­

ник Ш евченка на московску мову, Іван Бєло- усов, напечатав в «Южномч. Обозрініи» (ч. 835) переклад «Мені тринадцятий минав». Переклад не злий, ось початок:

Мий снилось: снова я ребенок'ь, Пасу ягнятокч» за селомт., На небФ солньїшко сіяетт., Тепло и весело кругомч»,

И мнй такт, радостно, что словно Не на землй я, а вт> рай.

—- Україньска трупа давала в Харкові в часі Різдва Хр. в цирку братів Никитина народні ви­

стави. Мали там виставити кілька ще не гранях творів в Харкові.

— З МогНіатрІоп, Ра. пишуть до американь­

скої «Свободи». »В минувшім році 1899 прийшло много лю дпйробітників до Нортгамптон і око­

лиці, бо тут робота йшла добре через літо, а і тепер, вели тілько дощ не перерве, то можна виробити кождий день. Фабрики ту суть майже всі «цементові млини», одні істнують вже від кілька літ, а другі ставляють, бо найшлось мно­

го каміня здалого на цемент. Углеві »брехи« не вираблялн кождий день, то нарід тягнув ся там, де би можна лучше заробити, полишали цер­

кви і сьвящеників, а прибули на такій плейзь, де нема ані церкви ані' сьвященнка близько, словом, не було місця, де би можна було слово Боже почути. От так нарід жив з дня на день, однаково чи неділя, чи сьвято, чи буддень. Але знайшлись такі, що не дали рускому наро­

ду спати «сном блаженного«, а стали иробу- джати єго до житя; але до якого житя? Знай­

шлись такі людці, що завели борби за віри. За- ложили братство »православное« в Саіанаициа, Ра. і не дивниця, що удалось їм захопиити кіль- канайцять душ руских під «московский покров», бо як каже пословиця: «утопаючий чіпає ся бритви», так і з тими людьми сталось. Не було жадного иньшого братства анї орґанїзациї на­

родної, то добре до якого будь товариства на­

лежати, ко б лиш мати відповідну підпору в ча сї слабости. Но не так сталось, як би собі де­

хто бажав, бо прийшов з помочию о. Кешеляк з Лансфорд, 11а. і що трету неділю відправля­

ють нам Службу Божу, напоминаючи людий, щоб держали ся своєї віри і народности. З а їх старанєм засіювало ся ту руске братство ім. У- спения Пр. Богородиці, котре в протягу трех мі­

сяців свого істнованя, числить вже 48 членів.

Всі члени належать вже до »Р. Н. Союза». З а ­ ходять ся також о. 11. Кешеляк около будови рускої ц е р к в и в Нортгамптон, Па. Місце під будову церкви Рже закуплено на дуже виднім і краснім місци і контрактора згоджено але зи­

мова нора не дозволяє забирати ся до роботи.

Церква має бути мурована з цегол. Буде она коштоватв кільканайцять тисяч долярів, але на тілький нарід руский, котрий ту перебуває, не значило би много, ко-б лиш люди хотіли задер­

жати ся при тім обрадї, в якім хрестились. Од­

нак на жаль і ганьбу Матери-Руси, много є та ­ ких синів, що відрікають ся єї ту в вільнім краю, де кождому свобідно визнавати свою ві­

ру, свій обряд і свою народність. Не тіште ся, любі братя, обіцянками, які вам захвалють не- прошені опікуни, будьто цар росийский наділить вас добром дочасним, єсли перейдете в єго та- бор, бо то все неправда! Чому они вам не ска­

жуть о нагайках і о Сибіри? Кілько то там лю­

дий невинних терпить гірку недолю, а тоді пе­

реконаєте ся, до якого братства маєте належ а­

ти, і якого обряду держати ся».

— Нещасний випадок. До американьскої «Сво-

боди« пишуть з Ансонїї: Робота в нашій кольонїї йде досить добре, однак якесь нещастє повисло над нашими людьми, бо машини чогось завзя­

лись і убивають, або калічать богато людий, а між ними і наших. Того року мали ми аж 6 т а ­ ких нещасних випадків. Одного убила машина, змісивши до непізнанії, другому відтяла ногу, иньших меньше небезпечно потовкла; а ось 20.

січня с. р. »шефт« (конець вала) злапав за оде­

жу Івана Ш курата, коли той «клинував» і так ним пару разів обернув, що той ледви вийшов живий, але страшно покалічений. Лице порозри­

вало до непізнаня, так, що аж треба було над 20 докторских штихів, щоби поспливати; одежу здерло з него цілком, поздиравши шкіру, а крім того зломило руку в двох місцях низше ліктя.

Ів. Ш курат є родом з Бортного і є членом бр.

св. АА. II. і П. і заступником голови молодечого бр. св. Володимира В.

— Бійка в бельґійскім парламенті'. В палаті по­

слів в Брукселї прийшло до бурних сцен в часі нарад над предложен. м, яке дотикало відновле- ня привилею национального банку. Социялїсть Дембльон ударив одного з послів по лици, за що виключено єго з заеїданя. Коли Дембльон не хотів добровільно опустити салю, президент перервав заеїданє.

— З боєзища в полудневій Африці доносять, що в Дурбан засуджено на смерть і розстрілено і Англичанина, стражника портової вежі за тайні

| порозуміня з Боерами при помочи сиґналів.

— Шлюб на дереві. В околиці Люавілль, мі-

! сцевости півн. Америки, довершено в вересні

• м. н. шлюбного акту по американьски — на де- ) реві. Наречена, дуже еманципована а при тім

; жадна слави дівчина, задумала найкрасшу хви- 1 лю свого житя т. є. шлюб перебути на вершку І дерева. В означеній годині зібрали ся свояки, 1 приятелі і знакомі в городі при величезнім де­

реві, сикомори. Коли прибув вже послїдний з за- ( прошених гостий, вийшла з дому молода пара і в товаристві пастора і дружок, і поважно ви- ' лізла на дерево, а за нею всі весільні гості. Тут

і між галузями виголосив пастор довгу промову

’ до молодих, котру ириняли гості веселими оп- плесками.

— З 50 рибаків, котрих, як ми недавно писа­

ли, понесла ледова крига з фіньского заливу на і повне море, найдено живих 27, а иньші погибли

з голоду.

— Ратуш перевезено зелїзницею. Два міста в державі Небраска, Гемінґфорт і Алїянс, стано­

вили від давна одну громаду і мали один ра- і туш, котрий стояв в Гемінґсфорт. З огляду, що то місто з ріжних причин під’упало, ухвалила рада громадска перенести ратуш до Алїянс, що- ] би не ставити там нового коштом 150.000 ко-

! рон. Перенесене поручено одній транспортовій

! фірмі, але показало ся, що всякі єї потягові

; прилади були за слабі і недостаточні, так що

■ фірма була вдоволена, що єї звільнено від кон­

тракту. Справа опинилась знов на засїданю ра-

; ди громадскої котра за всяку ціну хотіла по­

ступити по американьски. З зелїзничою дпрек- ' цнєю заключено умову, що она має довершити І сего діла. З огляду, що зелїзннча лінія ирова- 1 дила через рівнину і не було на ній анї велн- (ких насипів ні мостів, задумано цілий ратуш ' нараз перевезти. Дім довгий на 18 м., а виео- I кий на 187, м. зложено на осібнім помості і у- ' ставлено на чотирох ваґонах, з котрих кождий і видержував ЗО тон (30 тисяч кґ.) ваги. Щоби

; однак не перевернув ся на бік, прилучено на

’ череді і на зацї транспорту ііо однім ваґонї, на- ) ладованім углем. Поїзд рушив з місца і щасли­

во перевіз ратуш до Алїянс. Цікавих відсилаємо до технічної часописи »1?іе Кеіогш», що зам і­

щує ілюстрацию зелїзницї з ратушом після ф о­

тографічної знимки.

— Дрібні вісти. Найстаршим учителем є без­

перечно якийсь Кернер з Німеччини. Має він 85 літ, а учителює 66. рік. — В айлєнбурскій ф а- і брицї машин експльодував Газовий мотор о силі

і 100 коний. В сїй страшній пригоді стратило двох і робітників житя, а один є тяж ко покалічений. — і 3 завтрішним днем війде в житє новий уряд

! почтовий в Прощовій, тернопільского повіта. — 112. с. м. згоріла в Черкасах під Києвом велика І рафінерия цукру, що була обезпечена в кількох асекурацийних товариствах на суму 1,120.000 рублів.

Л р п и о п незрівнаної доброти, ста-

/ I о і і п а р д і о п с і ра житня горівка — бу- телька 1 зр., иів бутельки 50 кр.

Поручає торговая

/ІЕО Н А РД А СОЛЄЦКОГО

Львів, ул. Батория ч. 2. 2—ЗО П п & и и ш іп ІЦ0 вовна і розгар нодоро-

• Ш л І П ш І І жіли о 30°/о — п р о д а є ковдри І м а т е р а ц и по давних низьких цінах лише специяльва робітня і м а г а з и н п о с т е л и

13 30 ЙОСИФ Ш УСТ ЕР

Цінники даром Львів, Коперника ч. 5.