Ч. 20. Львів. Середа дня 26 січня (7 лютого) 1900. Річник IV.
1--- ---
; Передплата і
на > Р У С / А Н А« виносить:
в Азстри :
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.);
на пів року . 5 зр. (10 кор.)1 І иа чверть року 2 50 зр. (5 кор.) ■ '■ на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границе* :
на цілий рік 16 рублів і або 36 франків і на пів року 8 рублів і або 16 франків . і Поодиноке число по 8 кр. ав. І
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а невовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра русва.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІПаиікевича.
т т
; Виходить у Львові т о дня •
; крім неділь і руских сьвят ' о год. 6-ій пополуднії.
Редакция. адмінїстрация експедиция >Руслана> під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч. 9 ) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- , коловского в пасажі Гавсмана. ; і Рукописи звертаь ся лише І
; на попереднє застережена. — і Реклямациї неопечатані вільні І І від порта. — Оголошенії зви- ) ' чайні приймають ся по ціні І 10 кр. віл стрічки, а в «Наді- і . сланім» 20 кр. від стрічки. По- ) дяки і приватні донесена по
і
’ 15 кр. від стрічки. т
СМ ІВ
ІЇП ІИШШЇ МИПРНЯ ІІЯІітІР І» ІКРТІІИЇ І управильненя национальних взаємин. І ся і ДІ) II ІІірИІ 3111|Н 11л П(іріІДІІ) в хЛИ, І|ЧІІ. анкета пробувала поладнати ческо-нїмецкий
--- антаґонїзм на Мораві. І там не дармовано, Всі австрийскі політики звернули нині а скодифіконано деякі закони язикові, свою увагу на ческо-нїмецку, мирову кон- шкільні і господарскі. Але і ся проба ми- ференцию, на гаґский конгрес в Австриї, реня повисла в воздусї.
і кожний з них витає, що вийде з сеї кон-і В тирольскім соймі, де від кільканай- ференциї? Проби миреня народів в Австриї цяти літ італїяньскі посли ведуть абстинен- були вже на дневвім порядку. А виходили цийну політику, пробував др. Катрани при- они по найбільше з почину самих послів, мирити Італїянцїв з Німцями. Перед ро- дві з вих і при участи правительства. ком обговорювано сю справу широко в
В нашій Галичині дало 29 руских по-[австрийских дневниках. Але і тут не було слів соймо: их почин до такого миреня в реального вислїду.
1869 році. В тім році, як звісно, поставив 5 Велику пробу прпмпреня Німців з Ч е - віцемаршалок красного сойму, пок. Юлїян хами підняв в 1880 р. сам ґр. Таффе. Бу- Лаврівский внесене, щоби сойм скликавша се акция, заінїииована самим централь- анкету для управильненя национальних' ним гіравительством, отжеж акция сфіци- відносин між Поляками а Русинами. Соймяльна, що випливала з доброї волі само- приняв гнесенє пок. Лаврівского і в 1870 го-ж правительства. А взяли в сій акциї р. скликав т. зв. угодову анкету, зложену'участь крім міністрів: Таффого, Пражака, з соймових послів і визначних політичних Гавча, Бакегема і Шенборна, умірковані мужів, котрій переказав соймову ухвалу'мужі з посеред Німців: Гальвіх, Пленер, до перегеденя. Анкеті сій проводив член Шаршмід, ІПлєзінґер, Шмайкаль, кн. Шен- краєвого виділу, пок. ґр. Ст. Баденї. Ан-'бурґ і ґр. Освальд Туй; а з посеред Че- кета відбула кільканайцять засідань, зко- хів: ґр. Кіньскі, кн. Юр. Льобковіц, Матуїп, дифіковала закони язикові і шкільні, а Ріґер і Цайтгамер. Угодона конференцію весь операт передала краєвому Видїлови., відбула від 4 до
19 січня 1880 р.кілька- Здавалось, що вже тоді, перед трийцятиі найнять засідань, а 27 січня змогла вже роками, улежать ся мирно национальні подати до відомости пунктациї угоди. Як взаємини в нашім краю. Однакож сталось Німці, так і Старочехм приняли вислїд кон- инакше. Поляки одержали в 1869 р. язи-[ ференциї з дійсним одушевленєм. ПІмай- кові розпорядженя і польекий язик у всїхікалеви, Ріґероки і другим виправлено в школах і яко Ьеаіі ро.чьіііепіек перейшли Празі овациї. Всі надіялись добра, коли відтак, на внесене краєвого Виділу, в сой-[нараз Молодочехи перебили цілу акцию і мі над цілим еляборатом угодової анкети повалили всі пунктациї. Ґр. Таффе ледви до дневного порядку, заставившись тим, успів ввести в житє закон о поділі шкіль- що деякі ухвали анкети не запали одного- ної ради краєвої і такий-же закон о поділі лосно. З того часу повисла иольско-руска : ради господарскої. Все проче: нова ордп- справа в воздусї. В 1898 р. порушили єї нация виборча для ческого сойму, закон вправдї на ново рускі соймові посли, язи- о школах национальних меньшостий, за- ковим внесенєм пос. Вахнянина, але сойм кон о поділі судейских округів і нацио- перейшов над сим внесенєм до дневного
інальних куриях, — все то лишилось не
порядку. виконане. Молодочехи були причиною гіа-
В моракскім соймі зложено перед тре-!деня віденьских пунктаций, поставили на ма роками подібну мирову анкету для їх місце своє девжавне право, а нині
нині вступили они в сліди пору гай ого ви ми старого Ріґера і засіли у В ідни за конференцийним столом.
Нинішня конференцію ческо-нїмецка, не є проте нічим новим. Др. Кербер хоче навязати там, де в р. 1880 урвано.
Ми, розумієть ся, радо попитали би удачу мирової акциї теперішного прави
тельства, бо за такою удачею можна би подумати про поладнає национального пи- таня і в других коронних краях. Але з дневників обох спорючих сторін не може
мо набрати пересьвідченя, що у обох сто
рін є добра воля і охота, вивести цілу справу на чисту воду. Ще не почались конференцийні заеїданя, а вже радикальна праса конферуючих сторін ударяє тараном на »угодових« послів. А з нраси нїмецкої можна вичитати, що австрийскі Німці най- раділе вичитали би фіяско конференцій. Не маючи спроможностп правити Австриєю через парламент після своєї уподоби, а то по причині малочисельності!, Німці зітха
ють просто до абсолютизму. Вкажемо тут лиш на заяву члена конференції, ГІрадого, котрий в Лїберецкін БеиІзсЬе Уо1кз2еі1ип§
на днях таке сказав:
>Наколиконферен
цію не буде мати успіху, то правительству не лишає ся другий вихід, як рознизати парламент і скликати новий, а коли би і сей не донів до путя, то Австрия мусить розстатись з парламентаризмом. Як ніс не для табакерки, а сабакерка для носа, так і Австрію не для нарляменту, а парламент для Австриї«.
Чехи з своїй сторони рівнож не оду- шевляють ся мировою конференциєю, ка
жучи, що Німці, ситі своїх национальних прав, мають на оці лише політичні корн
ети. Они бажали-б відділитись від ческого народу в Чехиї китайским муром, а на Мо- раві заасекуроватись на будуче проти ма- йоринїзациї. Поділ на национальні, соймо
ві курні уважають Чехи нарушенем прин
ципу конституцийного, де завеїгди рішає
8
ВОЛОДИМИР КОРОЛЕНКО.
С У Д Н И Й Д Е Н Ь .
(Й о м к і п у р).
(Далі).
— Е, дурний я був би! — сказар він на
решті, пускаючи ся у дальшу дорогу. Як би був дядько не видумав мудрого у ту ніч, напившись наливочки, та не заліг у ковбаню, тепер вкру
тили би мене з Галею; а вона от мені нерівня.
Ех, той слодко справді цїлуєть ся дівка, у-у як солодко! От я же і кажу, що якось все не так робить ся на цілім сьвітї. Як би до такого личка, та добре віно... ну хоч таке як каднен- ський Макогоненко дає за свою Мотрею. Є що тут вже і казати.
Він кинув з-за гори останній погляд назад, коли на селі залунав нараз удар дзвона. Щось наче упало з дзвіниці, що виднїлась серед села, на ніпильочку і полетіло дзвенючії і колихаючи ся над полями...
— Еге, се вже, видно, настає на сьвітї пів
ніч, — подумав собі мірошник і, позіхнувши на увесь рот почав швидко спускати ся з гори, роз
думуючи знов про своє стадо. Йому так і ба
чили ся його карбованці, як вони, мов живі, хо
дять по ріжиих руках, по ріжних ділах, та все пасуть ся собі, та все плодять ся.
Він навіть усьміхнув ся, уявивши собі, як деякі дурні думають, що працюють задля себе.
А прийде час і він володар стада, знов згонить його у свою ковану скриню, разом з приплодом.
І все се були думки приємні. Тілько гадка про жида знов зіпсувала сі приємні думки. Мі
рошникові стало сумно, що жид захопив собі усі пасощпва, і його бідним карбованцям нічим годувати ся, прийде плодити ся, мов стадові о- вець на вигоні, де вже побували жидівскі ко
зи. Тут вже звичайне не розгодуєш ся!...
— Е, щоб його чортяка забрав проклятого!
— подумав мірошник, і йому здало ся, що осе н є те саме, від чого йому так сумно... От осе саме тільки і є погане на сьвітї. Прокляті жиди перебаранчають хрещеному чоловікові збирати свій дохід.
Тут, на половшії гори, де тиха, та паче соння, шумлява води по потоках була'вже чутна без перестану, — мірошник нараз зупинив ся, мов укопанний, і ударив себе долоню по лобі.
— Чи ба, от була-б оказія! Далебі, добра річ була-б, єй Богу! Сьогодні саме судний день.
Що, як си жидівському чортові полюбив ся як-
«раз паш шинкар Янкель? Та де! Не вийде. Хи-
! ба мало там у городі жидів'? Та ще до того Ян-
| кель — жидюга гладкий, старий та костистий, мов корч. Що в ньому путнього? Ні не такий він, мірошник, щасливий чоловік, щоб Хапун ви
брав собі з тисячі! як-раз їхнього Янкеля.
— Ой Пилипе, Пилипе! Не добре й думати таке хрещеному чоловікові, що ти собі тепер думаєш. Схамеии ся! У Янкеля же зостануть ся діти. Буде кому позику отдавати. А друге — та
кий гріх. — Янкель тобі поганого не робив. Мо
же другим і є за що лаяти старого шинкаря, так з других ти-ж і сам не від того, що-б узя
ти лишив.
Але но, сі неприємні думки, що стали бу
ло кусати його сумлїнє, мов собачата, мірошник випустив другі, ще сердптші.
— Все таки, жидюга, жидюга й є, не рів- ня-ж хрещеному чоловікові. Я як і беру лихву,
— ну, і беру, сього не можна сказати, що не беру, — так аджеж краще, милі здаєть ся, від
дати проценти своєму братові, хрещеному, ніж нехрещеному жидові.
В сю хвилину ударило в останнє на дзві
ниці.
_________ (Далі буде).
2
дучий виділ звернув бачнїйше око на еконо
мічні справи, а іменно старав ся о як найчи- сленнїйше завязуванє Раифайзенок. Наш селянин потребує невеликого але дешевого і скорого кре
диту, а такий може бути лише в місци. Тимто при кождій читальні повинна бути Райфайзен- ка, а тоді і читальні будуть розвивати ся, бо люди будуть могли не лише просьвітнти ся, на
учити ся і забавити, але й в потребі порятувати ся. Де рухливійші члени заснували такі каси, там і читальні процвитають. Треба отже корп- стувати ся тим мілїоном. що ухвалив на ту ціль еойм. З польскої сторони чотири рази тілько зголосило ся в справі тих кас, що з рускої. Су
сіди наші роблять, а ми ведемо опозицпю проти сих кас і відтак знов будемо нарікати, що наші сусіди нас випередили.
П. Т а н я ч к е в п ч не відкидає вправдї се- го способу економічного, але вказує на сїльскі каси громадскі (довголїтніїй досьвід показав, що они не вдоволяють потребам Р е д.), а до того з політичних зглядів не радить позичати грошин в соймі, бо треба по тім процента платити і по
зички віддавати, але зате радив би перевести в житє велику ідею — П р о с ь в і т н и й б а н к , до котрого всі в мисли приступимо. Треба осну
вати щ а д н и ц ю : П р о с ь в і т и » , складати там лєґати, гроші без проценту давати, бо тим про
центом буде — буджене народу руского.
С і к о рс к п й (селянин з ГІеремишлянщини) похваляє гадку о. Танячкевича про безпроцен- тові позички і домагає ся, щоби виділ для кож- дої читальні роздобув такі позички на 6 літ.
О. Ц е г е л ь с к п и з Каменкп жалує, що виділ не постарав ея о більше число селян на Збори, о сьвітле богослуженє і о скору розсипку справоздань членам. На єго погляд заведене фонетики ще не було на часі (на нашу думку
ВИ Д ІЛ О П ІЗН ІІВ ся о пару літ Р е д.), книжочки є
; надто обємисті, за мпого дають господаревого
більшість. Рівнож неохотні Чехи нроєктови поділу краю на национальні округи.
Але хочби конференция мала і деякі успіхи, то одобренє єї ухвал в парламенті' стріне ще богато перешкод. На сім місця ■ замітимо лиш, що полудневі Славяни і со
лідарні з ними посли рускі не будуть в по- ложеню приняти одностороннє таке полад- нанє национального питаня в Австриї. Сло- віньскі дневники кажуть: »Нас вговорюють опять старим ладом, будьто по поладнаню ческого питаня прийде черга і на нас Сло
вінців. Але ми вже втомились вічним до- жиданєм. Годі нам вже дальше жертвува
ти наші национальні інтереси і честь наро ду в користь державних інтересів. Ми пе- ресьвідчились, що льояльність в Австриї не веде до цїли. До цїли веде лиш об- струкция, а обструкцию вести ми вже під
учились«.
Під таким знаменем почав др. Кербер мирову акцию. Ми не будемо єї перебива
ти, але і не будемо рівнодушні для своїх национальних прав.
Справозданє із загальних зборів
товариства „Просьвіта“
2. н ст. лютого 1900
(Далі).
Секретар товариства о. Лежогубский здав устно справу з діяльності! видїлу і оправдував, що друкованого справозданя не можна було ро
зіслати членам перед зборами, хоч канцелярия товариства має тепер трех урядників (давнїнше мала лише одного). Задля того кількох бесід
ників домагало ся. щоби загальні збори відбу
вали ся не 2-го лютого, але пізнїйше, бо тим способом можна буде виготовити справозданє по скінченю адмінїстрацийного року, випечатати і в час розіслати членам. Члени будуть мали спроможність точно переглянути справозданє і з приготовленєм зможуть відтак уділити усту
паючому видїлови абсолюторию. Секретар зга
дав також о тім, що виділ старав ся придба
ти для своїх видань повісти патриотичного змі
сту, популярні кідчптп і відносив ся до руских письменників, до філій, розписував конкурси, але ніхто на надсилав бажаних праць (видно, що у нас все ще є більше охочих до говорена і до критики, як до позитивної роботи. Р е д.).
З черги бібліотекар II а н ь к і в е к н и здав справу із стану бібліотеки і музея. Б бібліотеці є в 10 шафах 55А1 чисел книжок в 6.738 то
мах, крім того окрема бібліотека ім. Фр. Рже- горжа, музикалїй 67 чисел в 89 томах, а музей уміщений в 1 шафі і 23 осклених скрипках, 16 старших образів, 4 старинні хрести, 3 урни, 1 бандура і 1 цимбали. Богато ще монет старнн- них і церковних книжок не оглянено і не упо
рядковано. Бібліотека була відчинена крім не
діль і сьвят щоденно від 11—1 год. в полуднє.
Бібліотекар заявив, що виділ товариства має предложити зборам внесене, щоби бібліотеку і музей «Просьвіти» передати Науковому товари
ство ім. Ш евченка з застереженєм власности.
Проф. Грушевский заявив однак, що Наук, то
вариства ім. Ш евченка не може приняти такого застережена (як вже в першій статі про збори ми згадали), почім вивязала ся оживлена роз- зправа, в котрій взяли участь Ол. Барвіньский, В. Шухевич, проф. Грушевский, почім голова взяв назад внесене видїлу в сій справі.
Касиєр о. Т е м н и ц к и й здав справу із стану каси і фондів товариства. Актива виноси
ли в 1898 р. 140.904 зр. 15 кр., пасива 97.810 зр.
94 кр. а. в. в 1899 р. актива 142.824 зр. 91 кр., пасива 97.708 зр. 25 кр. — Товариство має в заряді 18 ріжних фондів, переважно стипендий- ннх, з котрих лише 4 зреалізовані і уконституо- вані, а іменно стішендиї: Франца Фронча, ім. Т.
Ш евченка і Евгебія Грушкевича та фонд Ду- бравского на літературні премії. В депозиті має
«Просьвіта» стипендийний фонд Вол. Барвінь- ского і фонд на оурсу Золочівскої філії. — Іак справозданє з дїяльности виділу, як і касове приняли збори до відомості! і уділили видїлови абсолюториї.
Вже в першій статі про збори »Просьвіти«
навели ми дещо з розправи над енравозданєм з дїяльности видїлу. Тут ще доповняємо сим, ЩО посол Б а р в і н ь с к и й домагав ся, щоби бу
них літ, зближене в неодній точці наступило.
Коли-б новело ся тепер довести до пожаданих вислїдів, то правитеяьетво звернуло би ся до переведеня економічних питань, а могучість держави зросла би.
По промові дра Кербера забрав голос го
лова молодоческого клюбу, др. Енґель. Він ска
зав: «Силою ухвали репрезентантів ческого на- рода і в імени всіх тут присутних заступників Чех і Моравії, заявляю, що наше співдїланє мо
же мати лише інформаційне значінє, з сего огляду, що нам доси не предложено конкретної програми нарад. Ми хочемо дізнати ся, чи і о скілько поле национальної борби в Австриї дасть ся обмежити і в стремленю до сеї цїли ми го
тові щиро співдїлати. Однак першим кроком до тих загальних цілий, уважаємо привернене ческої, урядової мови у внутрішній державній службі в Чехах і на Мораві. Мусимо також ви- сказагп наш погляд, що вислїд мирової конфе
ренції лише тоді може бути добрий, ели також на Ш леяку і в иньїиих краях о мішанім населе- ню, у правильне,ні будуть відносини в спосіб, що привертає мир і вдоволене.
Рівно-ж мушу тут ще раз зазначити наше правне становиско, іменно, що після нашої гадки управи іьненє ческо-нїмецких відносин належить до сеймового законодавства і єсьмо пересьвідчені, що без рішеня сего правно-політичного кон
флікту усунене заколоту не може бути тревале.
Вкінци заявляю, що сам ф акт нашої участи в конференції не пересуджує ще, яке евентуально становиско займемо в палаті послів».’
Онісля промовив Функе: «Я і мої товариші приняли запросини на сю конференцію, що
би дати доказ доброї волі, з якою присту
паємо до праці коло приверненя правильних від
носин в нашій вітчинї. Уважаємо пожиточною річню, іцоби ся конференция заняла ся виклю
чно язиковим питаним в Чехіїі і на Мораві, але змісту, а за мало історичного, ґеоґрафічного, і що.дп Чех також поладнанєм иньїиих питань, житєписного і повістярского. і б0 через осягненє додатних результатів на сім
Засновуване Райфайзенок було би вельме по-1 поли борба национальна в Австриї значно осла- трібне і для нарооу хосенне і треба в тій с п р аві‘^не. Сли отже і друга сторона начеркує подіб- корнстати з краєвого фонду, бо безпроцентових' ни{, 1ІЛЯН) то мп сей обяв витаємо з великою позичок ніхто не дасть. ! ПрИхильностию. Однак як-раз з сеї причини не
С ї к о р с к н й навпаки домагав ся виданя видає ся нам властивою річню приступати вже добрих рад господарских, щось в роді господар-, тепЄр до управнльненя язикових справ також в скої енцикльопедиі, де би селянин міг про все' ипьіипх краях. Рівнож непотрібними вважаємо найти пораду. загальні замгги, піднесені в справі нравно-полї- Голова виправдував виділ із зроблених ему і т11чної компетенції. В справі внутрішного уря- закидів. бо виділ зробив, що міг. Розпочала ся| дового язика і в справі мнимо правно-політич- жина розправа формальна над внесенєм проф., „ого конфлікту заявляємо, що після нашого пе Грушевского о передачу бібліотеки без засте- і ресьвідчепя законодатне заведене язика для за- реженя товариству ім. Ш евченка, почім голова гальн()Г0 ПОСЄрЄдН1ІцТва пе Т1ЛЬКО дасть ся полу- хотїв піддати се внесене під голосованє. П о з а я к '1|ИТИ 3 Міірннм пожнтєм в Австриї всіх народ- над ним пе було мернторичної розправи, многй
бесідники противили ся такому трактованю. но-! ностии, але се є також конечним усліввм між
народного становиска і могучости поваги нашої чім голова се внесене іменем виділу взяв з по- і держави. Навіть зі становиска міжнародного, ті
рядку дневного. два цитаня становлять нерозлучну проблему.
Но принятю справоздань виділу до в ід о -, х оть яа горячо желаємо конференції, щоби єї мости, перервано ранішнє заеїданє, а пополуднє- цїль { задача були здійснені, то все таки, як і І ве почало ся відтак о год. 4-ій. противна сторона, мусимо собі застеречи в пов-
(Конець буде). І иї свобідну руку.
Обі промови рішено втягнути до протоко
лу. Рівнож поставлено видавати комунїкати з нарад, укладай! комітетом, в котрого склад вій- дуть два члени обох вартий і репрезентанти правительства. Нині о год. ‘/,3 відбуде ся дру
ге заеїданє.
З ПОЛІТИЧНОГО п о л я .
Вчера, о год. 2. пополуднії почало ся пер
ше заеїданє мирової конференції. Явились на нїм всі відноручники так з ческої, як і нїмец- кої сторони. З сторони иравительства прибули міністри: др. Кербер, Бем-Баверк, Спенс-Боден, др. Гартель, др. Каль, Джіованеллї і др. Резек.
Конференцию відкрив др. Кербер промо
вою, в котрій висловив свою радість, що деле
гати зійшли ся, щоби нарадитись над введенєм мира в тій старій, поважній державі, що через национальну борбу потерпіла великі, економічні втрати. Держави, в котрих горожани єднають свої сили в праці коло економічного добра і ' внутрішного мира, — ті держави ведуть провід і в сьвітї. У нас діє ся зовсім инакше. Безна
станна, национальна борба витворює стан без
надійний і відбирає загалови довірє у власні сили і могучість держави. Всі етороннпцтва людності! бажають национального мира. Загаль
ним є пересьвідченє, що на случай заведеня
! мира, ми могли би звернути всі наші сили до
! попираня економічного розвою монархії. Спе-і цняльно робітничі верстви вже умучені безна
дійною борбою. Адмінїстрация державна і єї розвій майже неможливі. Мимо подій послїд-
Н о в її н к п.
— Селяньскі майорати. Краєвий виділ скликує на 9. лютого краєву рільничу секцню на нара
ду в справі внесена пос. Гупки. котрий в виду дроблена селяньскнх господарств проектує за
ведене ееляньнких майоратів і витворене так зв.
БгозяЬаиег-ів на лад нруский.“
— На селяньский шпиталь в Більчі устроює братство милосердна св. Івана концерт в Бор
щеві в са п і «Сокола» 15. лютого. Протекторат над концертом ириняла княжна Мария Сапіга.
На чолі комітету устроюючого станув А. Сїме- нович. Початок концерту о 6. годині вечером.
Вступ від корони до чотнрох.
— З житя американьских Русинів В амери- каньскій «Свободі» читаємо: Сего року відсьвят- ковало в Гіітсбургу братство св. о. Николая з особлившим торжеством празник св. о. Николая, свого покровителя, бо сьвято то получено з мі- сиєю духовною, котру устроїв о. Д. Поливка, за
гостивши в своїм повороті з Канади до Пітс- бурга. Місия, що тревала 8 днеіі, відбулась тор- жественно. В суботу вечером дня 16. грудня
ске правнтельство призволити 40 тисячам ро
бітникам постійно поселитись в Прусах, тим більше, що роснйске правнтельство з огляду на добро своїх рільників думає спинити еміґрацию росийских селян до ируских земель.
Мецґер в клїгцї. Едвард Водїчко, завідатель дібр кн. Радивила, їхав ЗІ. січня поїздом з Кра
кова до Стрия і — заснув. Прочунявшись під І Перемишлем, замітив, що на серци стало єму
| дуже легко, с. є. що не давить єго калитка з 3000 зр., яку мав в нагрудній кишені. Став шукати за згубою і — найшов калитку за огрі
вальною рурою під лавкою, на котрій лежав.
Врадований заглянув в пулярес, але на диво найшов там замість трех лише два тисячі зо
лотих. На щастє в однім купе з ним їхав лише один иодорожний. П. Водїчко оглянув ся за то-
! варишем і дослідив, що сей товариш зве ся Якон Мецґер і торгує в Кракові цибулею. Полї- ' ция краківска зробила своє, увязнила цибулеву і птицю, а ся признала ся в кінци до конфіскати і одної тисячки. Мецґера віддано судови.
і — Нещасна пригода. Війт з Луки, войнш ів- , ского повіта їхав недавно тому з родиною на і ярмарок до Букачовець. Коли переїздив через лід на Дністрі, лід заломив ся, в наслідок чого ціла родина війта, візник і коні найшли смерть в филях Дністра.
— Д-монстрациїв Базарні против Віль*ельма II.
\¥ііглЬііг£ег &і)аега1-Аигеі?нг доносить, що з на
годи уродин цісаря Вільгельма державні бавар- і скі будинки не були удекоровані горугвами, а що більше, ті уряди, що да н і вислів своєї льо- ' яльности через вивішене хоругов, мусїли їх в
короткім часі усунути.
1899 при звуках звопів ввійшов о. Місионар до церкви, почім місцевий сьвященик привитав єго короткою бесідою. Куратори церковні подали ключі від церкви, хліб і сіль, котрі о. Місионар поблагословив, пожелав громаді розвою, а ввій
шовши до церкви сейчас. зачав вечірню з ли- тією. По «Сьвіте тихий® виголосить о. Місионар вступну міснйну проповідь, а по вечірня відбу
лось мнрованє з благословенєм найев. Тайнами і поклоненем миру св. О. Николая. Понеже до того церков була красно прибрана цьвітами, то-ж не диво, що на другий день і в слідуючу неді
лю на закінчене місиї прибуло тілько народу, що церков не могла всіх помістити. Міси я у стро
їлась так, що кождого вечера була вечірня з проповідню і суплїкациєю. Проновіди місийні мусїлн зробити вражінє на людий, бо кождого вечера прибувало більше побожних, що уважно нрислуховались наукам. В неділю 24. грудня, в день закінчена місиї, відбулось пращанє о. Мі- сионара в шкільній гали, в котрій зібрали ся шкільні діти і братсво о. Николая. Діти сьпівали красні пісні і деклямовалн, о. Д. Поливки зао
хочував присутних, щоби посилали свої діти до рускої школи, а вкінци предсїдатель братства гі.
Д. Павлишак подяковав сердечними словами о.
Місионарю за єго труди, почім діти дістали від
повідні дарунки. — В Пітсбурґу наложило ся ді
воче братство Покрова Пр. Богородиці. На разі вписало ся 20 дівчат, а з них 1 і до »Р. Н. Со- юза«. З а предсїдательку вибрали Марию Вахнов- ску. місто-предс. і секретарку Теодору Павли
шак, каснєрку Марию Садамар, а опікунками хо- рих Софію Прусак і Еву Барна. Цїлию сего брат
ства є не лиш спомагати себе в разі слабости, але сходити ся вечером на науки. — Щ асть Б оже! — Вечерок музикально - декляматорский відбуде ся в 8Ьпиіоків, Ра. в неділю 4. лютого 19<>0 р. в гали під церквою з слідуючою про
грамо ю:
1) «Коза Д ереза.». Дитяча сьмішна опе
ретка.
2) «Тече вода» — дует в супроводі фор- теияна: А. Лучковець і М. Мурдза.
. 3> а) «По морю-. б) »Сирота» — хор.
4) Деклямация. — А. Лучковець.
5) «Помарніла наша доля». Сольо в супров.
фортеп. відсьпіває М. К.
6) Деклямация. — А. Мурдза.
7) «Стоїть гора високая®. Сольо в супров.
фортеп. — М. Мурдза.
8) «На беріжку» — хор.
9) а) «Гуляли*, б) «Сонце ся сховало» — хор. 10) Образ з живих осіб.
Початок точно о 7-ій год. вечером.
Вступ на салю 25 цнт. Дохід призначений на дитячий хор і розходи драматичного това
риства. Є се перший подібного рода вечер в Шамокін і тому запрошує ся всіх місцевих і за- місцевих гостей. — Баль на дохід парубоцкого братства ім. Богдана Хмельницкого в Олифантї, 11а. відбуде ся в суботу 27. січня 1900 в рускій гали. Тікет 25 цнт.
— Каси РайФайзена удостоїлись відчнту і по
хвал на зборах членів філії «Общества ім. Кач- ковского» в Тернополя 1. лютого. Відчит о хо- сенпости сих кас держав о. Юр. Куницкий, а
■о. Гр. Чубатий загрівав до їх закладань. Відчит о. Куііицкого буде напечатаннй в окремій бро- шюрцї і розновсюднений по громадах. Згадуємо про сю справу задля того, бо в таборі народов
ців віє ще заєдно духом рівнодушности для Райфайзенок. Мілїон золотих кредиту стоїт..
отвором для громад, що хотіли би в себе за- с оватн такі каси, але руска іптелїґенцня мало бере почину по селах. Аж коли сойм збере ся.
тоді певно почуємо з звісної сторони докір, що для західної Галичини ідуть сотки тисяч на кредитові інституцій, а на східну ледви сотки.
— Зміна Гарнізону. 8. полк драґонів приходить з Пардубиць в Чехи! до Перемишля і Радимна, а 11. полк уланів переносить сн з Перемишля до Пардубиць. — 1. баталїон вільних стрільців переходить з Райхенберґу в Чехиї до Гави ру- скої, а 12. баталїон п. стрільців з Рави рускої до Райхенберґу.
— Сто пять літ житя. В селі Підднїстряни не
далеко Ходорова жиє селянин. їв. Томашівский, що числить сто пять літ житя. До теперішної хвилі він цілком здоров, читає без помочи оку
лярів і займає ся поменьшими роботами при господарстві. Коли мав 65 літ, оженив ся по раз третий, а нині вже єго правнуки видають дочки за муж і женять своїх синів. Память задержує знамениту.
Еміґрация до Прус. В окремій статі згаду
вали ми недавно про хвилеву еміґрацпю наших селян до Прус на зарібки в поли. Еміґрация ся є хвилевою, позаяк пруске правнтельство боя
чись ославянщеня Німеччини, гонить на силу галицких цільних робітників сейчас по жнивах в свояси. Тепер надходять з Німеччини вісти, що тамошні аґраристи напирають на правнтель- ство. щоби оно призволило галицким і иольским робітникам з Конґресівки наймати ся стало до господарских робіт на Ш леску і в Познанп, бо инакше земельні господарства в сих краях зна
чно потерплять. В слід за тим рішило пру-
— Родинна траґедия задля одного пса. В м і- I сцевос'ти Ш ельфальо на Угорщині застрілив один і селянин Григорий Варади, пса Александра Фн-іь-
! десси. Властитель пса пімстив ся за свого чо- I тироножного любимця в той спосіб, ІЦО застрі-
| лив Варадого. Окружна палата засудила за се
і Фильдессу на 15 літ вязннцї, а судова королїв- ' ска палата заеуд потвердила. Вість о карі му- і жа так глубоко тронула жену Фильдееси, що з і розпуки застрілила свою шести літну донечку, а потім одним влучним вистрілом відобрала собі
‘ житє.
ґлїйский корабель, що перевезе єго до Сполу
чених Держав. Рівно-ж веліла цїсарева в своїх очах убити чотирох євнухів, що остались вірни
ми цїсареви. Крім сего увязнено майже всіх приятелів цісаря. Увязнень довершувано в чи
сто варварскпй спосіб.
— На цілій ззмлл ж и г до 1.500 мілїонів лю
днії. Річно умирає людий понад 33 мілїонн 390 тисяч, на годину около 3.800, що мінути 64, а
щ о хвилі один чоловік. Люди темної краски ли
ця жпють довше чим люди ясної краски; пер
ші однакож частїйше підлягають епідеміям і за разливим недугам, чим послїдні. Люди, що прий
шли на сьвіт на весні суть переважно здоровілі і сильнїйші.
— Ц к. Дирекция зелїзниць державних у Л ь в о ві оповіщ ує:
Додаток II. до обовязуючих від 1. жовтня 1899 тариф для иерезозу осіб і пакунків подо
рожних н і західних зелїзницях льокальних.
З днем 1. марця 1900, а дотично цій иере- возових на зелїзницях Цельтберґ-Вольфсберґ і Унтер-Дравбурґ-Велян з днем створена руху на тих зелїзницях — входптї» в житє додаток II. до тариф для перевозу осіб і пакунків подорожних на зелїзницях льокальних позістаючих в заряді державнім (з виїмкою зелїзниць льокальних в Галичині і на Буковині). — Ціна 20 сотиків.
«З днем 1. січня 1900 змінено дотенерішну назву стациї «Триєст вільна пристань« лежачої на шляху Герпелїе-Триєст (в окрузі ц. к. Дирек
цій зелїзниць держ. в Трнєстї) на «Труєст ц. к.
зел. держ.»
З повисшим днем застановлено також н а- даванє і відбиране посилок поспішних в тій стациї, — позістає проте тілько експедиция зви чайних носилок товарових.
— Дрібні вісти. В Монахові ширить ся інфлю- I енция в застрашаючий спосіб. Ш питалі пере- ' повнені, школи замкнено, а деякі з них перемі-
і нено на шпита її для хорих на інфлюеяцу. Так
і
само ширить ся інфлюенция в Інсбруцї. — 3 Будапешту доносять, що поручник Беля Пуль ра-
! зом з 30 товаришами, одержав від міністерства ' позволенє вступити до Ооерскої армії.
— Убийство на Сибіри. «Восточное Обозр’Ьніе- доносить: В місточку, Тіґріцкоє мешкали від ЗО літ два старі кавалери, Поляки, Хмєлєвский і Корейво, зіслані на каторгу за участь в поль- скім новстаню з 1863 року. По відбутю кари враз з Чернїшевским, автором роснйскої повісти з нігілістичним відкладом п. з. «Что долать*, обох оселено в околицях Мінусїньска, де тішили ся симнатиєю народу за свою учинніеть і добрі серця. Оба мали неправу родину, а жиючи з со
бою як два братя, помагали оба материяльно природному синови Корейви, якомусь Марковії Макеевови. Сей забажав загорнути майно обох своїх опікунів і рішив ся їх обох убити. В тій цїли наняв собі одного козака і Черкеса, а сі убили Хмєлєвского, коли сей був в гостині у купця Макридиньского. Убийннки викликали Хмєлєвского з дому купця під позорлм, що По
ляк Рищевский хоче з ним бачитись, убили єго
н а улицї, а тіло вивезли і закопали за містом в віддалена» вісьмох верст. Тіла доси не відкопа
но, але всі учасники злочину находять ся вже в руках власти, бо видав їх якийсь приятель, перед котрим звірювали ся.
Посмертна
І
оповістка.0 Кипрян Жуковский. парох в Кош ляках ' збараского повіта, юбілят, помер в 86 р. житя
а 58 сьвященьства. В. є. її.
Мария Корчиньска, вдова по о. Якову, паро- 2 ху в Торках, померла 27. січня в 63 році жи-
; т я . в . ї. н.
Кардинал Якобінї помер в Римі в 73 році
; ЖИТЯ. В. є. п.
Тєофіля Телишевска, вдова по гр. кат. па-
• роху, упокоїла ся у Львові. Похорони відбудуть і ся двя 7 о год. З нон. В. і. п.
Т е л е г р а м и .
Відень, 6. лютого. Міністерство війни заж а- ' дає в обох парламентах підвнсшеня контингенту І рекрутів на 1900 рік о 50.000 людий.
Відень, 6. лютого. Вчорашні збори акцио- ' перів австро-угорского Банку під проводом за- і ступника Губернатора Мюлєра вибрали на основі
! нового утатуту 12 Генеральних радників, 6 з Ав
стрії!, 6 з Угорщини. Губернатор Кавц гіо при
чині недуги подав ся до димісиї. Небавом по-
! слідує іменоване д-ра Білиньекого Губернатором ' Банку.
Прага, 6. лютого. Нині вибрано абсолют- і ною більшостию голосів (43 проти 41) пос&дни- 1 ком Праги Старо чеха д-ра Серба. Подлїпни не- і репав. По виборі демонстрували Молодочехи
перед ратушем в користь Подлїпного.
Льондон, 6. лютого. Всякі вісти про перехід Булєра через Туґелю, про бої під Брекфонтен і про похід Булєра на Лєдісміс (дорогою від схо- ду через Врігейд) взяті з воздуха. Полки ан- ґлїйскі стоять на давних становищах, праворуч Туґелї, На боєвищи спокійно, лише коло Лєді- смісу порають ся різне Боери.
— Великі відкрити і винаходи. Анґлїйский уче
ний, Альфред Р. Валяє, ділить в своїм недавно киданім творі, відкрита і винаходи, що мають нерворядне значінє для людскости. на дві ґру- іпи: До першої зачислює відкрити і наукові до- I бутки від наіідавнїйіпих часів по копець XVIII.
і столїтя, і тих є після него — 15, до другої в ід к р и т и і винаходи, довершені в XIX. віці, яких І після него є — 24. Першу Групу становлять:
і азбука, арабека система чисел, компас, штука І друкарска, телескоп, барометр, тепломір, числе
нне ріжничкове, закон ґравітациї, планетарна си-
і
стема. круженє кровн, обчислене скоростпсьвіт- ла і пізнане нринципияльних прав сили і пари, як також підстав хемії і науки про елєктрич- ність. Другу Групу, що є славою XIX. столїтя, становлять: Закон удержаня сили, теория мра- ки. спектроскоп, досьвід, що баццилї є жерелом всяких недуг, телєґраф, фоноґраф телефон, лу- чі Рентгена, правило органічної еволюциї, закон периодичности первенцїв, кінематична теория Газів, Кальвіна теория круженя матерні, відкрите теориї ледівцїв в ґеольоґії. наука про поча
ток і вік людского роду, винахід знечулюючих средств, Лїстена противгннльне заосмотрюванє ран та вкінци введене зелїзниць і пароходів.
— Страшна баба. Розуміємо під нею кптайску цїсареву-вдову. По скиненю з престола кнтай- ского цісаря візвала она в ночи під якимсь по- зором до цїсарскої палати пять високих урядни
ків, довірених детронїзованого цісаря і ириклон- I ників реформи. Чотнрох з них ставило ся на
! візванє. Скоро лише переступили они поріг па
лати, вхопили їх євнухи і убили. ГІятнй уряд-
; ник, Канґівей, недовіряючи сему нічному візва- ' ню, не прибув до палати і спас ся. Дізнавшись рано про смерть своїх товаришів, утік на ан
і_______Надіслане.
С а н а т о р и ю м
(ДІМ ЗД0Р0ВЛЯ)
| Д-ра ЕВГЕНА ВАЙҐЛЯ
створено
у Львові при улицї Гавзнера ч. 11.
Близш у відомість про заведене подають о к р е м і проспекти.
