Ruslan. R. 6, č. 95 (1902)

Ч. 95. Львів, Вторник, дня ЗО цьвітня (ІЗ. мая) 1902. Річник VI.

передплата

на >РУСЛАНА« виносить:

в Австриї:

цїлпй рік . . . . 20 кор.

пів року . . . . 10 кор

чверть року . .

. 5 кор

МІСЯЦЬ

Г70 кор.

За границею:

на

цілий

рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 16 сот.

• Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не вовьмеш, бо рускс ми серце і віра р у с к а . — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

на се, що удержанє сеї єдності! не повин­

но бути осягнене лише коштом Австриї.

Не сумнїваємо ся,-щ о др. Кербер має бачне око на заходи сеї властилюбної ґру- пи, а певно знає добре і про се, як Сель запобігає прихильності! у ческих делєґа- тів, які тепер пробув.ають в Пештї. Не су­

мнїваємо ся також, що ческі делєґати так в пересправах з Сельом, або новоіменова- ним угорским міністром торговлї д-ром Л я н ґ о м , з котрим все були в приязних відносинах (пін написав давпїйше прихиль­

ну для них розвідку про язикове питане в Австриї), а також з Групою Хлюмецкнй- Бернрайтер будуть вельми обережні і мати­

муть не лише свої власні але й австрийскі інтереси на оцї.

Угодове пересклене.

(X) Угодові пересправи, які веде др.

Кербер з угорским міністром президентом Сельом, війіили тепер в критичну стадию, а пересклене стало тепер протяглим. Пере- силепє се споводоване обставиною, що як­

раз тепер, коли др. Кербер квапить ся по­

лагодити угоду Австриї з Угорщиною, Сель не спішить ся і справу всякими мо­

жливими способами проволікає. Критичність положена поясняє одна півурядова відень- ска часописи сими словами: «Трудність дійти до порозумінн, лежить в річевих рі- жницях, нозаяк У гр и не х о т я т ь в в о ­ л и т и б а ж а н и м А в с т р и ї, а до того ще підносять що-до автономної цлової та­

рифи такі домаганя, які мусїли би н а н е ­ с т и ш к о д у а в с т р и й с к о м у п р о м и- ■ с л о в и . До. Кербер однак мусить дбати про охорону австрийского промислу і для- того хоче ему обезпечитн в угоді з Угор­

щиною певне становище, щоби уможливити переведене угоди в раді державній. II е- р е г о в о р и обидвох мінїстрів-президентів н е д о в е л и до з б л и ж е н я в п о г л я ­ д а х . В суботу відбула ся австрийска рада міністрів, на котрій др. Кербер здав спра­

ву з пересправ в Иеіптї і мав засягнути по­

ради що-до дальших постанов. Тим спосо­

бом перейшло пересклене урядове в кри­

тичну стадию і домагає ся скорого ріше- ня, однак все ще не є виключена можли вість вирівнаня ріжниць. На се вказує об­

ставина, що др. Кербер має протягом сего тижня знов виїхати до Пешту і дальше вести переговори. Чи ті переговори дове­

дуть до цїли, се годі предвидїти В тій хвилі розходить ся не так о переговори, як о зближене поглядів обидвох сторін і о питане, чи Угри думають зробити які небудь уступки Австриї».

Положене д-ра Кербера є отже дійсно критичне, позаяк він станув на становищі

»або — або», а всі менше-більше сторон- ництва ради державної стоять за ним і ви­

жидають, чи др. Кербер дійсно додержить власних своїх слів про »рішучість і муж ність», якими розбудив в австрийских на­

родах певні надії. З усего дотеперішнього поступованя і вдачі д-ра Кербера можна догадувати ся, що він не доведе до роз- чарованя.

Др. Кербер поступив отже зовсім по­

правно, коли справу иредложив в суботу раді міністрів, а постанову ради мінстрів, як она випала, нредложнть до рішеня мо- нарсї, а відтак угорскому мінїстрови-пре­

зидентові!. Супроти корони становище д-ра Кербера в с е щ е є сильне, однак п р и х и л ь н е С е л ь о в и сторонництво з Б е р н р ай т є р о м і Ш т і р ґ о м на чолі, яке бажає хватити керму в свої руки, намагає ся перебити заходи д-ра Кербера, а голов­

ну ролю в тих закулісових змаганях грає президент делеґацийної комісиї буджетової Х л ю м с ц к и й . Впливовії сего останнього належить приписати, що в промові д-ра Бернрайтера до монарха згадано вправдї про велику вагу спільної цлово-торговель- ної області!, але ні словом не натякнено

„Всеславяни з під Городка".

В »Кіевск-ій Старии-Ї« за цьвітень чита­

ємо:

•Росийскі часописи все ще не перестають інтересувати ся д-ром Вергуном. В »Одесск-ім Листк-у« поміщено фейлетон и. Звіздич.1, вимі- рений против воїнственної політики подібних до него славяньских .діятелей». В 53. числі тоїж часописи д. І. В. Камепьский, сотрудник Вергу- нового «Славянск-аго Віж-а. виступив в обороні того (по єго словам) » сим пати ч ваго, знергична- го, вьіеокообразованнаго и передового бонца за славянское еближеніе, за славянскую свободу, за равнопрнвньїй союз'ь веіхт, славян'ь в-ь ви­

д і федерацій, за иден Хомякова, Аксакова, Герцена, Костомарова, Шевченка.. Оцінивши такими словами д ра Вергуна, єго» оборонець, між пньиінм, виябняє, що видавництво »Славян- ск-аго В ік а» піднято з троякою цїлию: 1) «Дать русскому и славянскому читателю п о л н о е , я с н о е и п р а в д и в о е п р е д с т а в л е н і е о культурной жизни всего славянства; 2) итти на встрічу желаніго юго-западних'ь славян'ь озна­

йомить ся с'ь русскою річью настолько, чтобьі русскій язьікт, могь одівать ся со временемт, о б щ и м 'ь язьїкомт, для культурних славян'ь между собою, и 3) дать австро-венгерскимь, русскимь и балканскнмт. производителямт. и торговцамт. войти в непосредственньїя сноше- І1ІЯ«.

Оборона д. Камепьского визвала в 75. чи­

слі тоїж часописи горячу відповідь д. Коиощен-’

ка. »Не знаю, каже він, о скілько діпняв д.

Вергун останню ціль; щож до перших двох, то про се може дати » полнор , ясное и правдивое представ.іеіііе« по 1-ше виклад

о

„Зарубежной Руси« читаний ним при доволі виїмкових обста­

винах в Кпїві і Москві, і .десять заповідей, так званих в Галичині .староруссовт,., до яких партиї належить др. Вергун, той »всеславяпскій боец'ь“. Повторивши в коротцї відповіді! на те­

зи викладу д-ра Вергуна, вис казані в многих орґанах росийского друку, д. Конощенко пере-і ходить опісля до славних пзаповідей» і пише так: »3 десяти заповідей для русских'ь хло-’

пов'ь« нанечатаних в орґанї .староруссовт,.

•Русское Слово, наведу лише дні, які дуже точно характеризують »всеславянскій« настрій

• староруссовт». і д-ра Вергуна з ними:

1) .Будь тім 'ь, ЧІМТ. сотворилт, тебя Го­

сподь т. є р у с с к и м т> х л о п ом і , а не яким'ь- то у к р а и н ц е м т . и т. д. а не будутт. изь те-

Виходить у Львові що дня

крім неділь і руских сьвят о о '|2 год. пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция >Руслана» під ч. 1.

пл.Домбровского(Хорунщини).Екс-

педиция місцева в Агенції! Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по

ціні

20 с. від стрічки, а в .Наді­

сланім. 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 3 ) с. від стрічки.

і бе другій народи сміяти ся і будутт, тебе по нажати.;

(і) „бели те б і кто скаже, що т ь і— у к р а ­ й н є цт., то скажи ему: »тьі сам'ь дурний..

В сей спосіб, для .всеславян'ь. типу д-ра Вергуна триіщятьмілїоіювий нарід, якого прина­

лежність до славчньскої раси безсумнівна, — тілько »хлоігь«, тілько історичне „бидло*, на якого хребті гюльска шляхта галицкої і укра- їиьскої Руси построювала свій добробут, а стрем- леиє до розвою національної самосьвідомости, яке проявляє ся тепер у всіх верствах українь­

ского иарода — се ознака »глупости«. І таке говорять • симпатичньїе зпергичньїе...» і т. п.

борці »за равноправньиї союз'ь всіхт, славян'ь, за иден Хомякова, Аксакова, Костомарова, Шев­

ченка!» Таке проповідують »діятеліі«, що пе- чатають свій «Славянскій Віка,, на всіх сла-*

внньских язиках, крім україньского, того неща­

сливого язика •хлоіюв'ь. і »дурней«, признаного однак самостійним язиком сьвітилами славянь- скої фільольоґіі!

Проч з руками, госігодинове, .симпатіїчине, знергичнне. и т. д. »всеславяньскіе бойци!« Не прикривайте своєї, вносячої незгоду в славянь- ску землю, дїяльностп іменами великих с.тавя- нофілів, шо в дїйстности стреміли до свобідно- го, рівноправного, культурного єдиньства в с і х славяньских народів! Не кладіть на своїм зна- менн імен Костомарова і Шевченка, що любили і сей україньекий нарід, який ви хотіли би зіста­

вити вічним .хлоііомт.. і сей україньекий язик, якого ви тепер цураєте ся! А великий україиь- ский поет, Т. Шевченко сказав:

• Хто матір забуває, Того Бог карає,

Чужі люди цурають ся, В хату не пускають..

Так пише росииекий орґан. Подаємо сей голос, хоть не думаємо, щоби він мав вплив на >всесланян з під Городка», яких совість за­

глушила давно... росийска бумажка. Нехай буде він хиба сьвідком нової нощочини, вииіреної

• всеславянам з під Городка» з сторони росий- скої праси.

Схизма.

Про гнет і понижене нашого'обряду в Аме­

риці розповідали ось як бесідники на «великім з’їзді», як се доносить нослїдне число амери- каньскої .Свободи»:

В тім часі однаковож — говорив о. Коп- станкевич дальше — наступило несподіване відступленє від давної практики. Ото дня 15.

листопада 1897. ч. 1243. пише Митрополичий ордииарият, що в справі висланя оо. Бончев- ского і Підгорецкого повідомляє ся Вас, що Митр. Орд. сейчас по внесеню подань наведених сьвящепників відніс ся до Собрапія для розши- реня віри (в Римі) для у зпеканн одобреня “ для них, позаяк копґреґадня Пропаганди таке роз- порядженє Митр. Ординариятови уділила і як скоро тоє одобренє надійде, зіетануть згадані сьвященики сейчас повідомлені, що могуть без- ироволочно від’їхати до Америки. Ще більше відступленє від давної практики наступило в 1899 році. В письмі Митр. Орд. з дня 15. люто­

го 1899, ч. 66. стріть тик: »В відповідь на пи­

сьмо з 19 січня 1899, гірипоручає ся Вашій Все-

9

чесности завізвати о. П. 'Гимкевича, щоби (зі згляду на приписи видані Собранієм для розши­

рена віри, для гр. кат. душпастирів в Америці', котрим тутешному Ордпнариятови віднято власть удїляня грамот поставлеия на посади душпа- стирскі в Америці і приказано, що хотячі іюлу- чити посаду душпастиря тамже,- мають пости­

рати ся о согласіє дотичного ординарця (ла тиньского єпископа) — о. Тимкевич удав ся до Преоср. Епископа КориГена, до котрого в сій справі звідси відносим ся. Все те показує ясно, що власть краєвого митрополита над тутешни- ми сьвящениками. котру тойже за довгі літа виконував, зістала остаточно Митрополитови ві­

добрана, а наші сьвященики відчинені тутешним латиньским єпископам з волі Пропаганди для розширена віри.

0. Бончевский пояснює, що піддане тутеш- них сьвящеників під латиньских єпископів має на цїли златиньщенє Русинів і загарбане їх цер­

ковних маєтків та доказує се з власної практи­

ки. »Я удав ся до латнньского єпископа, щоби мені позволив уживати костелів в своїй диєце зиї для відправлюваня богослужень там, де цер­

кви нема. Так жадали собі люде. Епископ пере­

глянув мої папери від Кардинала Митрополита і другі та сказав, що они неважні, бо на них нема римскої печатки і що він мене не узнає за сьвященика! Я відійшов домів а в к л ь к а тижнів дістаю письмо від того самого єпископа, щобим предложив папери, бо в противнім разї мене засуспендує. Я відписав єму, що єсли він не узнає меі е за сьвященика то і суспендовати мене не може — а рівночасно відніс ся до Ми­

трополита. Митрополит написав до Риму і аж так по довгих короводах латиньский єпископ узнав мене сьвящеником та видав мені папір, в котрім стоять такі мудрощі, як те, що мені не вільно миропомазувати, олій сьвятити і т. д. Ко­

ли я раз здибав ся з ним пізнїйше, то єпископ сказав мені так: «Твоя церква не є церква, але божниця». — >Чому питаю?» >Бо я єїн е с ьв я - тив і она не записана на мене — не інкорпо­

рована».

На запитане деяких людий, чи наші сьвя­

щеники жалувались на таке поступованє з нами тутешних єпископів до митрополита, відповів о.

Констанкевич, що так. З початком 1901 року вислано збірне письмо до Митрополита Шеп- тицкого. Митрополит відповів на него доперва в листопаді 1901, що працює що сил над до­

бром рускої церкви в Америці, але нічого не обіцяє, бо справа тяж ко йде.

О. Підгорецкий розказує, що коли минув- шого року приїхав до ХУоопзоскеі, К. І. запро­

шений людьми, щоби їх сповідати і зайшов до епископа, щоби му тойже позволив на сю ціль костела, то епископ сказав, що тут руских по­

пів не треба, а для Русинів вистарчать попи польскі

О. Н. Дмитрів каже, що наш обряд все і всюди уважають латинники за щось низшого як латиньский, а помимо того, що обряду на

9) КОРНИЛО УСТИЯНОВИЧ.

К А В К А З .

(Розвідка етнографічно-історична').

II.

Придивім ся тепер трохи близше головним народам кавказкого краю.

Котрий з них найдавнїйше тут поселив ся, тяж ко дослідити.

Професор В с е в о л о д М і л л є р доказує в своїй — найприхильнїйшу критику европейских учених стрітившій — розвідці „ Е т ю д и о с с е ­ т и н е к і й : що мова того племени — виказує найстаріпші черти і до всіх язиків іраньскпх...

зачнім отже від Осїтів.

По древности язика того заключає Міллєр, що Осїти, які себе властиво »Іра« називають, поселились на Кавказі давно перед появою найстарших памятників язика > А б е с т и < . А що в осетиньскій мові всї вирази, котрі відно­

сять ся до садоводства і скотарства, виказують іраньске походженє, а тілько назви металів як:

шого не розуміють, хотїли-б нам розказувати.

О. А. Поляньский, бувший^ катехит в Дрогобичі!

а опісля парох в Пітсбурґу, Па., жив дуже добре з пітсбурским польским попом так, що тойже запросив між ипьшимп і о. Пол. на посьвяченє польского костела. О. Поляньский приняв за ­ прошене, прийшов до костела, убрав ся в ризи і станув враз з латиньскими сьвящениками ко­

ло престола. Коли се побачив латиньский епи­

скоп, котрий був там також присутний, то так розлютив ся, що скинув з себе ризн і хотів іти | геть. Розуміє ся, що о. Поляньский видячи се, здійняв з себе ризи і вийшов з костела, а б і­

скуп остав. Не треба забувати, що о. Полянь­

ский був перед тим у того самого біскупа і той єго узнав за сьвященика, а однак не хотів єго бачити в тім самім костелі, що був сам. Як гарно тутешні латиньскі біскупи розуміють, хто ми є і який паш обряд, видно хочби з сего, що приміром один епископ питав мене, чи я по грецки ироповіди говорю’... Лупилась мені також одна цікава пригода, котра вказує, як тут ла­

тиньскі попи дивлять ся на руских сьвящеників.

Було то в Маввепа Зргіп^з, N. У. Люди запро­

сили мене охрестити дитину. Я охрестив і хочу вертати домів, аж тут на дині стрічає мене ка- толицкий піп з констаблем і арештують мене.

Думка у католпцкого попа була зробити мені встид, щоб я більше до сего місточка не пока­

зував ся, однак один Анґлїк сторник, поставив за меие бейль і тим способом попсував като лицкому

^ПОПОВИ

всї єго плини. Розуміє

СЯ, Щ і

я сейчас же арештував католицкого попа і спра­

ва на тім скінчилась.

(Дальше буде).

З політичного поля.

Буї ж етова комісия австрийскої делєґациї приняла в дальшім ході нарад огіїіпагіиіп і ех Ігаогсііпагіпт маринарки та додатковий кредит.

На пополудневім суботнїшнім засіданні принято спільний етат міністерства скарбу, найвисшого, обрахункового трибуналу і замкнене рахункове за 1900. р. Дальше без дискусиї принято до ві- домости справозданє про прелїмінар міпїстер ства заграничних справ і приступлено до оку- пзцийного кредиту, який по довшій дискусиї принято, а тим самим покінчено праці' комісиї.

Генеральним справоздавцем вибрано марґр. Ба- кегема.

Після покінченя праць буджетової комісиї австрийскої, приходить тепер черга на комісиї угорскої делєґациї. Нині о год. 4. пополуднії збирає ся фінансова комісия, а о год. 5. комі­

сия для заграничних справ. У вторник о год. 4.

пополудни відбуде ся засідай є війскової комісиї, а в середу о 10. рано комісиї воєнної мари­

нарки.

Справа угоди станула, як здає ся, на кінци меча. З Відня телеграфують, що австрийске срібло, мідь, олово урало алтайскі, то і догадує ся Міллєр, що Осїти якийсь час кочували за Уралом і звідтам доперва зайшли в Европу і на північні склони Кавказа,

Походженє іраньске стверджує не тілько м ова Осїтів і назва народу »Іра», а краю » Ір о - н і с т а н » ; але такж е їх міти, забобони, обичаї і сам вигляд лиця.

І так осетиньский « А м ір ан ® , котрого Бог, за бунт, приковав до Е л ь б о р у с а , не є ніхто нньший як А г р і м а н Д з е н д - А в е с т и , котро­

го Агура-мазда приковав до скал Демавенда в горах Ірану, які такж е звуть Ельбрусом. Що біль­

ше: казки грецкої мітології і героїчних часів Гелляди може кождий почути і на Кавказі, осо­

бливо м ж Осїтами. Они розказують за П о л і ф е м а , котрий у них Бержен-дау називає ся і про Улісса — по іхнїму Урісмаґ — точ в точ так, як написано в Одисеї. Титани звуть ся у них Н а р т и . З а гордість привалює їх Бог най- висшими горами Кавказа.. Б а т и р а с , то Гер­

кулес осїцкий; а всі ті казки родились ще в до­

історичних часах в Ірані.

Подоба Осїтів є чисто арійска, а віра їх, хоть одні з них ісповідують Христа, другі Ма- гомета, а треті покланяють ся (ще й доси) бо­

гам — то ^маздеізм*, то віра Заратустра.

Культ сьвятої ватри кермує всім житєм

нравительство мало не згодити ся, щоби підня­

ти в сім тижні наново переговори ресортових міністрів, як се пропонувало угорске правитель- ство. Др. Кербер заж адав наперед, щоби угор­

ске нравительство відповіло мериторично і рі­

шучо на деякі конкретні пропозициї австрий- ского правительства в справі автономічної та ­ рифи і угоди. В сей спосіб витворило ся пере­

синене так в Австриї, як і в Угорщині, якого рішене почиває в руках цісаря.

З Чорногорії доносять до угорских дневни- ків, що кн. Никита мав зарядити мобілїзацию своєї армії. Чорногорска цензура не перепускає за границю жадного донеееня про зброєнє ся Чорногори і наслідком сего заграниця не знає про се нічого. Після сеї вістки збірними точ ка­

ми для війска означені міста Антіварі, Подку- ріца, Спур, Оляшин, Мойковац і Тушина. Мобілї­

зацию перевбдепо в типіинї, а навіть наложено на населене контрибуцию сего рода, що кожду 7. штуку більшого товару і кожду 10. штуку дрібної худоби мають віддати на цїли армії.

Вже 16. цьвігня почато зьвірята віддавати пра- вительстну. Воєвода Лазар Сочица запевнює, що в єго окрузі зігнано • 3000 до 4000 волів. Так само доносять, що пристань Антіварі виглядає зовсім як воєнна пристань, бо італїйскі парохо- ди з Анкони привозять там оружє і амунїцию.

Жертва на храм Божий.

Сумно то дїдови, коли на старі літа свої мусить витягати свою руку по милостиню до чужих людей, бо діти свої дати єї не можуть, бо не мають; однако іде старовина в далекий і широкий сьвіт і потішає ся тим, що є мило- сердіє у Бога і людей. Так і мені яко душпа- стиреви випало на старші мої літа іменем Хри- ста, іменем моїх братей, моїх словесних овець забрати в свої руки т р їу пастушу і кий, і піти в широкий сьвіт, звертаючи ся до милосерних сердець, бо діти мої духовні кажуть: — Отче — хліба для душі не маємо, ми церкви не маємо, а як Христос сказав: »Пастир добрий душу свою полагаєт за овци своя« — так і Ти Отче положи за овци свої труд свій, іди і проси за нами, а ми разом будемо молити ся за Добро­

діїв наших, без котрих ми не в стані побудува­

ти Дому Божого.

Отож іду я за голосом мені повірених па- рохіян і прошу о ласкаві згляди, прошу о ла­

скаві жертви на нашу церков, та прошу не без­

підставно.

Ото два віки пережила наша церковця на хвалу Божу і на пожиток людям; днесь зуб ча­

су положив на ній своє знамя. Она стоїть ста­

ренька, мала і згорблена, похиляє ся до тих мо­

гил, які єї окружають і немов сама хоче в мо­

гилу покласти ся.

Сам найвиеший час забрати ся до будови иньшого Дому Божого.

Осетина. Цікаві і дивні обичаї та постанови н а­

ходили у них учені земльозьвіри

Перед слюбом питають дівчину, чи хоче вийти за того, що єї сватає. Молодий витає княгиню при дверях своєї саклі з горіючим лу- чивом в руці і сьвітить перед нею поти, поки она не обійде торжественно в около домової ватри. Она, відтак, сідає на покутї, не їсть, не пє весь час весїля і не говорить ні слова до нікого, хиба до мужа; а свати ладнають до

»кур«. Мовчанка молодиці тріває доти, доки не вродить дитини. На пропою сьиівають:

«ОакагапЬоп Запаяа Вапаз! па кусіїїа Іигсвіі Оепоазап Гатезіі

Вапав, Ьапаз, Ьапаз!»

ІІю твоє здорове - Пий’ руки мліють!

Пий, пий.

Пий!*)

Подружя завязували ще до недавна між найблизшими рідними. Они звали ся у старин- них Перзів: Нуаеіуосіаїйа то є подружє сьвяте.

Єще в XVIII столїтю находив КІарргої, що Осї­

ти і Дідойцї женили ся тілько в родах своїх; а так само мало бути у Тушнн і у Хсвсудів, що сусідують з ними.

Коли Осетин женив малолїтного сина з до-

*) НакзіЬаизеп.

Но якжеж се зробити? Число моїх паро- хіян є так маленьке, що они своїми силами не поставили би нову сьвятишо так скоро, як того вимагає потреба. До того крапна нужда між ни­

ми відбирає їм всяку надїю на здвигненє своїм власним коштом нового Храму, до котрого они щиросердечно нривязані.

Найже не перегомонить безуспішно моя просьба нпнїшна! Най скрутить она Ваше Ви- сокоблагородне Серце і побудить Вас не відгя гнути Своєї Щедрої Руки від нас! Кожду жер тву, хотьби і малу, приймемо з великою подя­

кою. Просимо сердечно, чи то о відправлене а- кафиста, чи о дар із скарбони церковної, чи о жертву із власних средств на ціль будови на­

шої церкви!

З а Ваше жертволюбіє Бог най помилує і спасе Вас.

З а комітет иарохіяльний:

Николай Сенета парох в Бикові.

Всяві датки просить ся присилати на руки пароха о. Николая Сенети в Бикові, н. Медика.

Пора відновити передплату!

Н о в п н к п.

— Календар. В і в т о р н и к : гр. кат. Якова, рим. кат. Сервация. - В с е р е д у : гр.-кат Єре- мії рим.-кат. Бонїфация.

— Тарасове сьвято в Теребовли. В намягь 41.

роковин смерти Тараса Ш евченка відбудуть ся дня 18. н. ст. м ая 1902 в сили Касина Стрілец- кого в Теребовли вечерницї з отсею програмою:

I. Вступне слово, О. 'Г. 2. Вахнянип: 3 опери

• Купало», хор міш. »Терн. Бояна» з форт. 3.

ТЬоптав: »МІ£ПОП«, форт, на 4 пуки — пп. О. К.

і А. К. 4. Лисенко-Ф, анко: »Не забудь», сольо тен. п. С. 5. Ш евченко: «Послаяіє», декл. п. Ст.

6. Лисенко Шевченко: «Скорбна дума», хор муж.

•Терн. Бонна» з акомп. фо,>т. 7. аї Лиеенко- Шевченко: »Ой по горі ромен цвите», б) Тол- стого «Романс». Сольо сопр. п. Е. К. 8. Лисенко:

• Щедрівки», хор міні. »Терн. Бояна» з акомп.

форт. 9. Ве.лот: »Аіг уагіе», сольо скрипкове п Л. з акомп. форт. 10. Шуман: «Ж итє цига­

нів», хор міш. »Терноп. Бонна» з солями і дує тами при акомп. форт. Ціни місць: Крісло 2 К, вступ на салю 1 К, для селян ЗО с. Початок точно о 8*/в год. нечером. По концерті уетроює місцевий комітет вечерок з танцями. — Комітет.

— Руский народний театр в Чорткові відограв в суботу 10. мая «Поворот батька», в неділю I I . мая »Ой не ходи Грицю та на вечерницї».

Дальше відбудуть ся отсї представленя: ві втор­

ник 13. мая «Бідне дівча», оперета в 3 актах Куна; в четвер 15. мая «Загублений рай», дра­

ма в 5 актах Тогобочного; в суботу 17. мая

•Ямарі», оперета в 3 актах Целєра; в неділю 18. мая «Запорожець за Дунаєм», оперета в З актах Артемовского і «Вечерницї» Нїщиньского;

н понеділок 19. мая «Хата за селом», драма в 5 діях за Крашевским; ві вторник 20. мая «Ша- лавило», комедия в 5 актах Глиньского; в четвер

рослою дівкою, то жив сам з нею наче з же- ною, поки син не прийшов до літ, а діти, які уродили ся за той час, почитували ся за пра- весні діли того сина. Коли Осетин віддаляв ся з хати на час довгий, то виберав для своєї жінки заступника (потиіиє), а діти зроджені за єго небутности признавав завсїгди за свої вла­

сні. По смерти мужа виходить Осїтка ще й нині за брата покійника як у жидів — а діти з того нового подружи признавали ся за діти покій­

ника. Колиж у небіщика не було брата або близшого родича, за якого би Осїтка могла вийти за муж, то вільно їй було нриняти в ха­

ту любовника (ґса.ґалата), а діти уроджені по смерти покійника писали ся і признавали ся за правесні діти єго. Дух єго витав над саклею і опікував ся своєю ріднею.

Коли жена утече мужеви до родичів своїх, то отець віддає ему половину урат-у т. є. віна, що за неї взяв від молодого. Уводитель пла­

тить за уведену жінку ціну так високу, якби за єї убійство, а так само за кожде дитя, що она уводителеви вродить. З а відрізане носа платило ся давнїйше до 10-тн коров, а за утяте руки або ноги так много, як і за житє.

(Дальше буде).

22. мая «Бурлака», штука в 5 актах Карпенка- Карого; в суботу 24. мая «Пташник з Тироля, оперета в З актах Целєра; в неділю 25. мая

«Невольник», драма в 5 актах Кропивницкого;

в понеділок 26. м ая на дохід будови церкви в Чорткові «Украдене щастє», драма в 5 діях зі сьпівами і танцями д-ра І. Франка, ві вторник 27. мая «Катерина», велика опера в 3 актах Аркасова; в четвер представленя не буде; 31.

мая «Барон циганьский», оперета в 3 актах Страуса, в неділю дня 1. червня «Нещасне ко­

хане», драма в 5 діях Манька.

П Саломея Крушельницка, наша землячка, артистка варшавскої опери, прибула до Парижа і виступить 17. с. м. в Великій Опері в роли Ельзи. Голю Льогенґріна буде сьпівати сьвіто- ний сьпівак Решке. ГІариский Рі^аго називає п. С. Крушельницку «великою артисткою — ро- сийскою».

— П ну Бучманівну, бувшу артистку руского народного театру, заанґажувала дирекция к р а ­ ківского театру.

— Передсмертні судороги. В остатнім числі

«Галїчанїн» кидає ся мов божевільний на вид конаючого москвофільства в Галичині. З а зн а ­ чивши, що при кацапах оетали лише: «Народ­

ний Дом» і «Ставропигія» у Львові та „Ризни­

ця" в Сачборі, „Галїчанїн" взиває всіх галиц- ких кнутоноклонників, аби не містили своїх „ к а ­ піталів" в україньских товариствах, а основува­

ли свої' „зачетні каси". Да іьше нападає на тов-о

„Дністер" і приказує кацапам бойкотувати се українь ке товариство, а вкінци переходить до епос Ібу оборони трех висше наведених москво- фільскіїх твердинь. Що-до „Народного Дома"

певний єго удержаня в кацапских руках. „Став- ропигія", після „Ґалїчанїна", нічого не робить для ширеня москвофільских „убіждений", а при помочи своєї друкарні могла би ширити „па­

тріотизм" І „просьвіщеніє". „Ставронигійская книгарня" пропагує — уви, уви!! — фонетику.

Всі шафи і полиці завалені там „фонетически-

міі

ізданіями", а навіть не можна там дістати

„етимольоґіческаво молитвослова". „Галїчанїн"

радить совітови Ставропигії викинути з книгар­

ні всі книжки пи ані фонетикою (а ми додамо:

решту с. є Качковского

і

кілька росийских кни­

жок лишити мишам на гнїіда, а буду замкнути).

Самбірску „Ризницу" каже „Ґаїїчанїн" стеречи як ока в голові, „бели би она — не дай Го­

споди — попала в руки радикалів (а хотя би

„украінцев", бо межи ними мала ріжниця), то все перевернув ісь би горі дном".,

В дописи з Тернополя „Іалїчанїн" плаче, що з „Рускої Бесіди" викинули кацапів разом з їх органом і взиває двох-трех тернопільеких мо квофілів (бо більше нема) завязати своє

»г< бчесгв-," при помочи „інтелїґенциї" провін- ціональної.

— Прогульки ґімназиястів. Ученики львівскої рускої ґімназиї організують прогульку на Чорно- гору на рускі Зелені сьвята. Терноиільскі ґімна- зиясти загостять на той час до Львова.

— Краєва шкільна рада ухвалила побудувати дві школи 6-клясові мужеску і жіночу в Підво- лочисках і 1-клясову школу в КенїГсау, дрого- бицкого повіта. Крім того к >. шк. рада ухвали­

ла устроїти в часі великих ферий с. р. вакаций- ний курс в бокали для учительок без квалїфі- кациї, яким вже даровано іспит зрілости, або ще стараю іь ся о дароване іспиту. Наука почне ся дня 16. липня, а скінчить ся дня 28. серпня.

На курс буде принятих зі східної Галичини 25 учительок, яким уділить ся по 50 К запомоги на час курсу. Поданя о иринятє і запомогу мож­

на вносити до дня 25. мая с. р.

— Напади на д ра Шустершіча з боку всенїм- цїв, які они розпочали вторік в радї державній, щоби єго знеславити і тим підкопати станови­

ще Славяньского Центра, до чого (на жаль пода­

вали руку і ліберали словіньскі) осягнули за- кі іченв в процесі д р і Шустершіча і б. посла д-ра Крека против ОвЮеиІзсЬе КипсІзсЬаи пе­

ред судом присяжних. Редакция зложила заяву, в якій цофнула всі напасти проти чести обидвох згаданих словіньских послів.

— Вісти з Буковини. На надзвичайних зборах тов а «Рускої Школи» в Чернівцях ухвалено за- візвати Виділ сего товариства, аби він заняв ся справою видаваня фахового органу для руского учительства на Буковині і ввів єго в житє з по­

чатком 1903. року.

Драматичний кружок тов-а «Зоря» в Чер­

нівцях відограв вчера мельодраму Корженьов- ского «Верховинці».

Жидіаско християньский компроміс. В Кня­

гинині під бташіславовом відбули ся онодї ви ­ бори до громадскої ради. Виборцї-християни мо­

гли без ніяких заходів вибрати в III. і II. колі своїх радних, а І. коло переважно жидівске бу­

ло би вибрало 12 радних самих жидів.. Однак християнам забагло ся входити з жидами в п е­

реговори, на яких вийшли лихо, бо жиди як все не додержали приреченя і в І. колі пере- ф ірсува.іп Чотирох жидів більше, як було умо­

влено. Наслідком сего 17 християн радних і 9 заступників зрекли ся вибору і зажадали нових

виборів, бо при доповняючих виборах нїодин християнин не явив би ся при голосованю.

— Фабрика горівок Шпрехера у Львові, в ко­

трій власгп викрили велику контрабанду, буде мусїла заплатити 150.000 корон кари, а від 1.

січня 1903. р. не вільно буде провадити тої ф а ­ брики під дотеперішною фірмою. Показало ся, що фабрика вирабляла більше горівок, як вика­

зувала до оподаткована.

— Ґен. Ґальґочи, командант перемиского кор­

пуса, зістав іменований Генеральним інспекто­

ром війск і виїхав вже до Відня.

— »ШусЬожапіе пагоііо*в». П. Вінк. Лютослав- ский, б. доцент краківского університету, мав в су­

боту і в неділю виклади на тему «народового вихована», і оба виклади скінчили ся скандала­

ми. Суботнїйший виклад відбув ся на львівскій іюлїтехнї'цї з рамени кружка «Захента наукова».

По викладі прелєГент просив отворити диску- сию, бо — як казав — волить, аби про него говорено єму в очи, як поза очи. Перший за ­ брав слово п. Людвик Кульчицкий і строго скри- тикував погляди п. Лютославского. Подразнений прелєГент прискочив до бесідника і крикнув го­

лосно: «Пан то фальшиве поймуєш». На те п.

Кульчицкий бухнув єго кулаками в груди так, що п. Лютославский задержав ся аж при стіні.

На сали настав пекольний вереск мущин і жен- щин, яких також немало було на відчитї. Кри­

ки «проч з ним» — «викинути через вікно» не умовкали, а деякі з техніків грізно наступали на горстку сторонників Кульчицкого, між якими він стояв. Вкінци п. Кульчицкий при помочи своїх сторонциків вийшов зі салі. Перед будин­

ком політехніки іце довго лаяли ся обі сторони і грозили собі палицями.

В неділю п. Лютославский мав виклад про

«виховане народбве» в салі »Сокола«, а диску- сия по викладі покінчила ся соромною бійкою.

П. Володислав Студи цкий хотів пояснити субо- тнїшну подію на полїтехн нї, але публика кри­

ком не дала єму прийти д-, слова. Ще раз п.

Студнїцкий вистувив на естраду, але кількана- цнть рук сіпало єго па всі сторони і тягнуло в долину. Підчас метушні п Студнїцкий ударив ногою в груди якогось панка, так що сей аж повалив ся на землю, однак потягнув за ноги і п. Студнїцкого. Борба па земли тревала кілька хвиль, аж на голос: «нолїция йде«, оба зірвали ся і вийшли зі салі.

— Що гублять ? В дирекцій полїциї у Львові находять ся найдені па улици дві золоті штучні щоки з повного зубнею. Не знати, хто і кому вибив такі цінні щоки ?

— «Надіслана» паезия Так стало тісно на сьвітї, що сучасні поети - не всі — мусять глядіти приміщеня своїх поезий в рубриці' «на­

діслане». Як всі найновійші винаходи походять з Америки, так і сей спосіб розширювана ио- езиї має своє гніздо на вільній американь- скій землі, а звідтам уіа Льондон ІІариж-Відень примандрував до Львова. Польскі часописи м і­

стять вже «поезиї» по 10 крейцарів від стрічки, а як у нас буде? — побачимо.

— Новітнє Геркулянум. На фрапцускім острові Мартінїк в малих Антилях настав перед кілько­

ма днями вибув вулькану Пелє коло місцевості!

Ст. Пієр. Губернатор острова дав дня 8. с. м. до Парижа знати, що лява випливаюча з вулькану спалила два будинки фабричні, при чім згоріло й 24 людий. Нині наспіли телеграфічні вісти з острова св. Томи і з Ню-Иорку, після яких в Ст.

Пієр на Мартінїк згинуло 40.000 людий. Дня 8.

с. м. Ст. Пієр було покрите димом, парою і огнем.

Виратувало ся всего лиш 20 людий. В портї згоріло 18 кораблів разом з цілою залогою і всім, що на них жило. Капітана корабля, котрий без якора і маштів приплив до Санта Люция, відвезено до шпиталю. Із залоги часть згинула, а часть є смертельно хора; 11 моряків виско­

чило з корабля недалеко Ст. Пієр в море і всі утопили ся. Анґлїйский пароход «Еск», що по- завчера в ночи переплив коло Ст. Пієр, прибув до одного з портів покритий грубою верствою попелу мимо того, що плив на 5 миль далеко від побережа, де була катастрофа Спущені лодки старали ся підплисти як найблизіне до місця катастрофи, але не найшли ані живої д у ­ жі. Видко лиш було полумінь. Як доносять ни­

нішні телеграми, цілий остров знищений: чого не заляла огниста лява, то засипане попелом і розпаленими камінями.

— Еміль Золя в Єрусалимі. Славний письмен­

ник пробував тепер в Єрусалимі для робленя студиї до нової повісти. Так само, заки Золя взяв ся писати славні свої повісти «Люрд» і

«Рим», — їздив на місце збирати точні обсер- вациї.

— Ц к. Дирекция залізниць державних у Львові оповіщує:

В сегорічнім літнім сезоні будуть перехо­

дити поміж Львовом а Бруховичами слідуючі поїзди льокальні: від 15. мая до 14. вересня включно щ іденно поїзд ч. 2255 (відходить зі Львова о год. 5. мін. 50 рано), ч. 2256 (прихо­

дить до Львова о год. 6 мін. 50 рано), ч. 2259

(відходить зі Львова о год. З мін. 26 пополудня)