Ч. Ю5. Львів, Субота, дня II (24.) мая 1902. Річник VI.
Передплата
на «РУСЛА НА» виносить:
в Австриї:
на пїлнй рік . 20 кор.
на пів року . . . 10к°р! на чверть року . . . 5 кор.
на місяць 1-70 кор.
За границею:
на цї.іип рік 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число но 16 сот.
«Вирвеш МИ ОЧЕ і душу ми вирвеш: а іе возьмеш МИЛОСТЕ і віри не возьмеш, бо руске мп серце і віра руска» — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о‘|2 год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1, пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічкп, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
Угодові пересправи в Пештї.
(X) М інїстер-президент др. Б е р б е р прибув ві вторник з міністром торговлі бар. Б а л ь о м і секцийним шефом Ш т і б р а- л ь о м та міністром скарбу Б е м - В а в е р - к о м до Пешту, щоби наново підняти уго
дові пересправи з мінїстром-президентом С е л ь ом. Протягом середи і четверга від
бували обидва мінїстри-президенти і дотичні ресортові міністри наради. Участь Бем-Ба- верка в пересправах спою дована сего об
ставиною, що розходить ся о увільнене угорских паперів від австрийского ренто- вого податку і о оподатковане комісийних складів. По тих пересправах міністри вер
нули до Відня. В неділю і в понеділок буде др. Бербер знов в Пештї з нагоди ДВІрСКИХ обідів ДЛЯ делегатів І покористує і ся сею нагодою, щоби дальше вести пере
справи з угорским нравительством. Загаль
но думають, що сим ще не покінчать ся угодові пересправи і що докінчена можна сподївати ся аж літом.
Політичні круги з великою цїкавостю слідять за ходом сих пересправ, хоч не мають вельми рожевих надій. Всеж таки можна сказати, що в пересправах насту
пив новий, відрадний зворот. Коли після останних переговорів обидвох мінїстрів- президентів розійшли ся вісти, що перего
вори перервано, проявило ся у віденьскім а особливо в пештеньскім дневникарстві страшне роздратоване, а неменше і в оби
двох парламентах. В раді державній на
віть задумувано після промови Села в у- гррскім соймі почати якусь спільну акцию, скінчило ся однак на наглім внесеню Б р а й т е р а , котре також відрочено. Вза
галі видно тепер значне успокоєнє умів по обидвох сторонах Литави, а в обосто- роннім дневникарстві повіяло теплїйшим вітром від надії.
Австрийске правительство мало вже давнїйше подати угорскому цілий ряд предлог що-до ріжниць, які проявили ся в пересправах. Сі предлоги відносять ся вчасти до цлового і торговельного союза, вчасти до цлової тарифи. Головно розхо
дить ся о усунене деяких недогод, викли
каних цїсарским розпорядженєм з 21. ве
ресня 1899. р. і о яснїйше сформулованє деяких постанов та усунене неправильно- стий, які проявили ся в практичнім нере- веденю. Австрийске правительство не має нічого проти иособлюваня угорского про
мислу, бо стоїть і за розвитком свого про
мислу. Так само деякі ветеринарийні при
писи мають бути змінені. Що-до цлової тарифи, то ріжницї дотикають в части ви
соти промислового цла, вчасти цла від сирих плодів і половичних фабрикатів, ко
трих впроваджуване уважають жизненим питанєм для конкуренцийної спроможности австрийского промислу на сьвітовій тор
говиці.
Всі ті справи мало угорске иравитель- ство переглянути, а з приїзду д-ра Бербе
ра можна догадувати ся, що наступило певне зближене в поглядах обох прави- тельтв. Австрийскі круги парламентарні ба
жають, щоб між угодою а цловою т а р и -; — Плавачку відпустили сего року Прусаки ро- фою було ішісііш, бо сподївають ся тоді
се лекш е перевести, бо се було би зара
зом порукою обезпеченя а >стрийских інте
ресів в торговельних договорах.
Д о п и с ь
З над Черемошу.
- «Галїчанїна і сиямекого Мопііога»).
(Конець).
Найбільшим лихом для гуцулів зі сторони Прусаків суть т. зв. плавачки. Для читаючих мушу близше обновитись. Кльоци зрубані, око- ровані або облуплені, звозить ся зимовою по
рою над воду, де тисячами складавсь їх у ве
ликі могили, по гуцульски «меґлуєсь у меґлї».
В такій меґлї, на місци догіднім, буває часом 10.000 і більше кльоців. Колиж з весною прий
де «саморідна» вода (з таючих снігів і дощів), тоді Прусаки в місто, щоби з місця дараби (цлоти) збивати — вязати, кажуть ті меґли роз
бивати, щоби вода пігнала кльоци як найдальше.
Се їх заробок. Чи чесний? річ друга. Який сей заробок, докажу на теперішній платні для кер- маничів-гуцулів. Прусаки не платять за один кльоц на 1 км. навіть 7/8 КР- Кождий окрім при
хильників »Ґалїчанїна« признасть, що се страш
но нужденна платня. Та ще й то не дістаєсь гуцулам. Прусаки сплавлюють т. зв. плавачкою на десятки км. кльоци, а сплавлюють їх певно поверх 400.000, тож на один км. плавачки зара- бляють 3.500 зр. Я ту все применшую, а не прибільшую і кажу, що в поданий ту спосіб сплавлюють що найменше на просторони ЗО км., тож витягають з робітницкої кишені 105 ти
сяч зр. А що дерево треба би спроваджувати з місць небезпечних, тож і платню треба , би що найменше почетверити, тож гуцулів обрабовуєсь о заробіток 420.000 зр. Та ті добродії «Ґалїча
нїна» не вдоволяють ся і тим зарібком. Они нищать гуцулів ще й штучною водою.
Прусаки побудовали над чорним і білим Черемошом збірники води т. зв. гати. З тих гатей можуть они воду випускати лише тоді, коли в ріці стан води є низький, тай тоді по
винні їх побережники остерігати що 2 км. гуцу
лів, що повінь з гати (Кіаизем’ааззсг) надходить, (Про «добродіїв»
дині Ш ерфів, славній з інтерпеляциї в дни 2/3‘
1900 п. Барвівьского в парламенті.
Ті добродії Прусаки рабують робітників гуцулів в «білий день«. Увязь до дараби та кер- ми рахують їм дуже дорого і коли гуцул до
ставить дарабу «до складу» (збірного місця в Кутах), не вільно ему ту керму яко свою про
дати, ба що більше, безсовісність тих Прусаків іде ще дальше. Коли гуцул з якої нещасливої, а не провиненої пригоди «утопить» (розібє на водї) дарабу і ледви житє своє виратує, то не то, що ті добродії Прусаки не помилують єго, не звернуть за утоплені: сокиру, свердел і др.
річи, але ще й за «сарсану» (так називають гу
цули одним словом увязь, столець під керму і керму) стягнуть гроші!! Таких «ируских добро
діїв не списав би і на воловій шкірі», а понеже ті добродії побачили, що теперішний курс в Ко- сівщинї іде в розріз до попередного, то они му
сять віддатись в опіку «Ґалїчанїна», бо навіть їх — ВІаП-и не хотять тих добродїйств їх для гуцулів в оборону брати. — Не чудуюсь «оборо
ні» Ґалїчанїна, але не можу начудовати ся мов- чаливости п Пігуляка, котрий знає далеко яскравійші і від ту поданих кривд гуцулів-ро- Оітників, — котрий від більше 20 літ через 2 місяці тим кривдам що річно приглядає ся на
очно, а не згадує про те нї в Чернівцях ні у Віднп! З а много уваги на гостинність пруску.
Державна рада.
Між внесеними та інтерпеляциями була п.
Нїментовского інтерпеляцій в справі удержавле
на північної зелїзницї.
Над буджетом мін. справедливости
по пос. К л є в а й н ї промовляв пос. Д о б о- ш и н ь с к и й виказуючи причини великих ре- станций в найвисшім трибуналї та в галинкім сенаті, пропонує ріжні зміни і доповненя в скла
ді найвисших судових інстанций, жадає устано
влена двох ґенеральних адвокатів і заведена иольского язика у внутрішній службі прокура- ториї. Пос. X о ц нападав дуже остро на міні
стра справедливости, виступаючи против тайних квалїфікаций, які назвав ганьбою судейского стану. Ж адав скорого полагоджена справи ав- скультантів, зміни карної процедури і знесеня кари смерти та вкіпци заявив, що Чехи будуть аби не було якого нещастя. Я ту між гуцулами голосувати против буджету, бо они не мають вже 17 літ, а ще не видів, щоби хоть раз та-.більш ого ворога, як міністер Спенс-Боден. Пос.
кий побережник остерігав. Ба що більше, я ба- Щ і к е р висказує признане для нової цивільної чив, що при надзвичайнім стані води (3 мтр. процедури і обговорює відносини авансу судей- понад 0) пускали воду з гатей і рівночасно ских урядників і відносини адвокатури в Чехах.
20.000 кльоців з меґлї. Діялось се перед 8—9 По пос. Д в о р ж а к у жалував ся пос. П е р літами. Можна собі уявити «плач і вогіль» гуцу- ґ е л ь т на нелад в ческім судівннцтві від часу лів з причини тих добродіїв Прусаків. Такий заведеня двоязичности.
кльоц рвав тоді на раз по сяжневи землі з бе- Пос. О ф н е р підносить конечність уставо- регів. В одній мінутї перепливало тоді в однім датної охорони робітників, реформи прасового місци білим Черемошом 350 кльоців! — Дорога закона, конкурсового, карного і закона про на- зірвана тоді кльоцами на */» км. і до сегодня кежитости. Ж адає, щоби 38 мілїонів на гарма- ще не направлена, хотя при люстрациї ґр. Лося ти не ухвалено, доки не буде реформи війско- була ся справа іако гаїаімчопа вичеркнена. — вого карного поступованл, критикує бюрокра- Гуцульскі «добродії» Прусаки кажуть в часі по- тизм і зависимість в судівннцтві та ореченє вений для того дерево з меґлей пускати, бо при найвисшого трибуналу, як пр. ореченє, що днев- новени запливе оно і на Прут, а може навіть ник яко такий не може бути обиджений. По заплисти і до Черновець, а се не аби який за*
робок! І сегодня (10/5) близить стан води до надзвичайного, а Прусаки пустили дві гати наї білім Черемоши і таку силу кльоців, що навіть і
пос. Ґрабмаєрі, який жадав реформи ґрунтових книг, заняв слово
в заступстві хорого міністра шєф секциї др. Кляйн
не акробат може по кльоцах через ріку перейти, і відпирає тяжкі закиди що-до зависимости су-
2
диїв, заперечуючи сему, немов би деякі судиї звертали ся до висших властей з запитанєм, якої они думки що-до рішена даної справи. Не
справедливим називає закид що-до надмірної централізацій судівництва, бо для удержаня од- ностійности в судівництві є потрібним, щоби апеляцийні суди предкладали свої розпорядженя міністерству справедливости. Недостачі і похиб
ки в приміненю нової цивільної процедури є зникаючо малі, супротив чотирох мілїонів скарг, які впливають через рік, а і ті спорадичні слу- чаї стають рідшими. Найвисший трибунал є справді перетяжений працею, але сему можна зарадити через помножене числа єго членів, що залежить від щедросте міністерства скарбу.
Супротив адвокатского стану висказує бе
сідник повне признане за его льояльну поміч при заведеню нової процедури і запевнює, що міністерство не мало ніколи на думці війни про
тив адвокатского стану, а лише забезпечена доброї справедливости і стверджує, що початко
ве непорозумінє вияснило ся і дотичне розпоря- дженє, видане міністром, увійшло вже в житє.
Дальше повідомлює п. Кляйн, що міністер
ство випрацьовує проект нового карного закона і працює над новим карно-полїцийним законом.
Щ о до реформи ґрунтових книг в Галичині
і Буковині заявляє бесідник, що они може ще гірші, як їх представлено в палаті, але з при
чини великих коштів їх реформи, заводить ся лише там нові книги, де старі вже зовсім ста
ли неможливими до ужитку. Загальна реформа може наступити лише в законодатній дорозі і дотичний проект вплине небавом до палати.
Вкінци заявляє, що з огляду на малий обсяг, в Буковині не можна утворити окремого віїс
т о г о краєвого суду, але натомість збільшити число окружних і повітових судів.
Конець другого читаня.
В дальшій дискусиї нос. Д і к виступив з найбільшою завзятостию против міністра Спенс- Бодена твердячи, що ціла оборона міністра є брехнею, а ческі посли помагають єму обидли- вими окликами і оплесками. Віцепрезидент К а й з е р візвав за се до порядку пос. Фресля і посла Дика.
Пос. Д л у ж а н ь с к и й підносить заслуги ш ефа секциї Кляйна коло заведеня нової про
цедури, і обговорює недостатки що-до поміїце- ня судів і авансу судовиків. ГІос. Г е р ц о г поле
мізує з Диком, а др. Р о ш к о в с к и й взиває правительство до пристунленя до берненьскої літературної конвенциї з р. 1890 і потрібного змоднфікованя в тій цїли постанов австрийско- го закона про авторскі права. По промовах пп. Г е р о л ь д а , Б а р т о н ї - о г о і референта Е. А б р а г а м о в и ч а принято прочі титули е- тату міністерства справедливости, і тим спосо
бом покінчено друге читане буджету серед го лосних оплесків всеї палати. Конець засїданя о
год. 12. в ночи; слідуюче засїданє нині о год.
11. рано.
Н о в и н к и .
— Календар. В, с у б о т у : гр.-кат. Методия, Мокия; рим.-кат. Иоанни.— В н е д і л ю : гр.-кат.
Епіфанїя; рим.-кат. Урбана.
— Відчит в „Клюбі Русинок* 1*. В суботу дня 24. с. м. о 6 ’/2 год. вечером відбуде ся в «Клю
бі Русинок» у Львові відчит д-ра Грабовского.
— ЗІ Станиславова пишуть нам: Недавно до
ніс „Руслан", що наші консисторскі галапаси звивають свою філї-о у Відни т і відкликують єї директора о . Сємйонова до Станиславова. Та новинка вказувала би на перший погляд, що наші твердяки »посрамились« та тепер по тихо завертають. Але так гадати може лише той, хто тої ненаситної, усі місця та гонори пожерти р а дої кліки, не знає. Атєц Сємйоноф є знова кан
дидатом на нове визначне місце. Парохом св.
Варвари у Відни має зістати о. Левицкий з Р и му. На те то місце о. Левицкого наші консието- скі «ґалубчики» ладять вже сю птичку зі свого гнїздочка, та тому єї вже за вчасу стягнули до себе, щоби сим успішнїйше шанси єї попиратл Вам, отче Сємйоноф, коли хочете буяти по чу
жині, радимо постарати ся о отворенє такого місця де в Петербурзі або Москві, та желаємо від серця Вам успіху в здобутю, знаючи, що найкраще гармонізувало би з Вашими заду
шевними бажаними.
— Польска дяка. Гакатистичний Б гіеп п ік рої- зкі містить знов ряд статий під ідіотичним о-
кликом «Ратуйми креси всходнє», в яких ста рає ся виказати мниме покривджене Поляків у східній Галичині на церковнім поли. Опираю
чись на звіснім аргументі, що релігійний фонд повстав із засеквестрованих польских кляшто- рів, кличе галицкий гакатист: »Ані слова, добре ми вийшли на спілці з Русинами. Поляк завше лише давав і дає, а Русин бере готове і єще не вдоволений, а часто кричить: кривда, причини ще! Для своїх часто не маємо гроша, а Русинів тучимо. І сі люди не сидять бодай тихо, але викликують вовка з лїса. І они єще правлять про руску кривду; і они сьміють єще кликати:
проч з Ляхом(?), проч з Римом(?!). Як се назва
ти!» І на доказ рускої несовісности автор ста
тий наводить цілий ряд польских добродїйств д ія Русинів, що там один дідич справив сиґна- турку за 60 зр,, другий олтар за 100 зр., третий дав ґрунт під церков, четвертий покрив церкву бляхою, пятий зреставрував ириходский дім, або і поставив церков, справив чашу, орнат і т. др.
«Тепер знаємо, — виводить гакатист — чому иольский люд не має костелів. Ж ертви ідуть на рускі церкви; на рускі цїли іде польский гріш! Коли би хотяй була яка взаїмність що до жертв, але де там! Не знаємо случаю, аби Ру
син вибудував хотьби один латиньский костел або уфундовав хоть одно польске пробоство». — Але забув гакатист, що ті польскі кляштори були на рускій колишній земли, та що від віків руский люд своїми пушками справляв паньскі лани, збирав достатки в єго стодоли, що їх па
ни відтак розкидали по сьвітових столицях або Щедрою рукою давали на «олтаржу ойчизни*. А
коли котрий з них за кілька поколінь тем від
вічним наймитам своїх маєтків справить д зв і
нок, або покриє дїраву церковну кришу, то се заслугує хиба на назву сповненя бодай частини обовязку людяности. Підносити се до значіня всенародної жертви і чванитись »також вспаня- ломисльносцьон» — се прямо сором для поль- скої праси.
— Консолїдацийний бик посла Романчука, яко
го стрілив в своїй брошурі «Діє КиїЬепеп ипсі іЬге Оедпег іп Оаіігіеп» доказує, що консолї- дацийна кортячка перейшла у него в хронічну, невилїчиму недугу. Іменно характеризуючи «ру
скі партиї в Галичині в своїй брошурі, призна
ченій для західної Европи, представляє «старо руску» або москвофільску партию найсильнїй-
шим сторонництвом по націонал-демократах зпід стягу «Діла». Се є прямо фальшованєм фактів і реклямованєм кацапів — питаємо ся в якій цїли і за яку ціну?
— Для будучих ґімназиястів. Руска Бурса в Стрию оголошує: Значна часть молодїжи нашої перепадає при вступнім іспиті до шкіл середних задля недостаточного підготовленя в предметах, які вимагають ся дотично язика викладового, нїмецкого, рахунків. Щоби усунути сю важну перешкоду, порішив Виділ Рускої Бурзи Стрий- скої устроїти підчас ферий великих так зови- мий курс вакацииний, підготовляючий учеників, котрі мали би спроможність і охоту вступити до стрийскої ґімназиї; до вступного іспиту до І кляси. Курс сей трівати-ме від 17. липня до ЗО.
серпня. ІІриняті на нього полупать цілковите у- держанє в Бурсі, всяку опіку а науку потрібних предметів удїлювати-муть рутиповані сили учи- тельскі. З а цілковите удержанє враз з наукою визначує ся оплата 40 К., котра в случаю но- торичного убожества гіетента, достойного узгляд
нена, може бути остаточно обнижена. ГІри тій нагоді звертаємо ся до Всч. Отців духовних і панів учителів повітів Стрийщини, з просьбою, щоби З Б О Л И Л И — єсли лучить ся в селі хлоп
чина тямущий, охочий до науки, звернути увагу родичів єго на се оповіщене нашої Бурси. Зго- лошеня з терміном до 10. липня просить ся ви
силати на руки предсїдателя товариства. В Стрию 20. мая 1902. Ю. Федусевич, предсїдатель, Анд. Мосіопдз, секретар.
— Підлота ренеґатів. Недавно тому розтрубів орґан наших ренеґатів, пресловутий «Ґалїчанїн», игЬі еі огЬі про дарунок, який україньскі ака- демики в Кракові мали вислати звісному па- лочникови Мончаловскому. Була се коробка з
папіросів, а в ній шнурок з осею допискою.
«Государю!! Отсей шнурок купили краків- скі правники, посилають фільозофи, а усі же- лають, щоби тебе уже раз вирвало! «Русскин»
младенци пробували його з прихильности до Вас і казали, що видержить. А ми просимо Вас запишіть в завіщаню той шнурок і другим чле
нам редакциї! Бо нас не стане усім посилати.
Пайдократи».
Очивидно з нагоди такої посилки, якась креатура позволила собі в «Ґалїчанївє» зараз переїхати ся по загалови наших академиків та потішити своїх читачів буцім то новим доказом милокультурности «українцоф». Ми відразу не вірили, щоби україньскі академики схотіли вго- нити ренеґатови стілько чести, та аж в сей спо
сіб реагувати на єго рубльо-платну нікчемну роботу, тому і на жалі та наріканя „Ґалїчанїна*
17)
КОРНИЛО УСТИЯНОВИЧ.
К А В К А З .
(Розвідка етноґрафічно-історична).
Ось! звідки брали Осїти казку Тамару, ко
тра як та Омфаля убивала своїх любовників на замку в даряльскій дебрі, що називає ся так сам о1) як'кападокійске місто над рікою Сарос:
Кумана. Ось звідки той культ богині Ляші2), звідки черкескі та сванецкі Амазонки 3), що хо
дили в зелїзних збруях і віддавалися муїцинам на нарочитій горі, під відкритим небом в пра- зник богині любви і плодів. Не занесли ж той культ під снігові верхи К авказа птиці, а люди.
З ними прийшов, бачу, і той матріярхат і лег
кість обичаїв кавказких; ту найшли они хиба тілько: з горнил вульканів повставшу і горючи
ми нафтяними жерелами вигріту віру огньо- хвальну.
Зваживши отже все то, видить ся мені, що не буду далеко від правди, коли поставлю здогад, що правітчиною картвельского племени то IV.
Племена картвельскі.
Культ Хети був дуже розкішний і змисло- вий. Они защепили єго в Кападокії. Над ріками Іріс і Сарос в городах Романах легкодушний, веселий, а завзятущ о хоробрий народ — що ви
кохував найкрасші коні — почитав такими са
мими обрядами свою богиню житя, як те ба
чили Греки і Римляне у Мошісів (Мосохів ?) і Сванетів на малім і на великім Кавказі. В Ро
м анах над рікою Сарос жило — пише Оіойогиз Зісиїиз — 6.000 гіеродуль, що ходили в панцирах і празнували культи хетицкі, так похожі на культ кавказкої богині Ляші. Там десь недале
ко в Лїдиї царствувала і та Гераклева Омфаля, ЩО кождого чужинця вабила к собі на нічліг, а рано убивала1'). В Лінії слив і матріархат такий сам, як у Черкесів.
’) Культ такий богині житя цвив за а с и - ' рийских часів по всій Малій Азиї. Омфаля, то
репрезентантка тої богині, що в Асириї Істар- Нуне, у Сумерів Льохамі (льоха), а на Кавказі Ляш і а также й Нуне, Ніна звалась. Щоби по ній і слід затерти, поставило хрисгияньство
«равноапостольну» Сирійку Н уну або Ніну.
В казках Орієнта живе ще й до нині на- мять про богиню Ляші. Она там зве ся Лябі, царює над городом огньопоклонних магів і пе
рекидає тих, що їй звірили ся любовників, в зьві- рів (НІегерезаде).
1) К о в а л е н с к і й за Плїнїєм в своїй кни
зі: «Закони, и обьічай на К ав казі» . 2) Той сам, за Помпонїєм Мелею.
’) Страбо.
є більшої части народів, днесь проживаючих на южних склонах Кавказа, була древня Катпатуха або Кападокія.
В році 666. виводить Ассур-бан-габаль збун
тованих Етіопів з Египту1). А що девять літ пе
ред тим то є в р. 675. кимерійскі Скити і Тве- ри напали були на Лїдию і по всій Малій Азиї розбивали, догадувати ся можна, що Етиопів тих або переселено на західні Границі Ассирії в Кападокію, або й на просьбу вислано лїдий- скому цареви Ґіґесови против кимерійского кня
зя Тушпе з Ґумрі.
Страшні то мусїли бути часи. Лютий Ас- сур, прогайнувавши свою дику силу на полоне
не і.здоптуванє народів Мидиї, Вавилонії, Хал
деї. Урарту, Хети, Кападокії, Палестини... словом Малої Азиї тай Египту, валив ся нагло у свій гріб; як двома, всі заливаючими тучами, на
хлинули на него з К авказа грізні Кимеріти, а зза Яксарта ще грізнїйші Саки. Бурі ті розне
сли Ассура і знищили всю Малазию. Перед без- численними всьо пожираючими ордами утікали, товкли ся і проганяли один другого народи і гпали в безвісти, спасаючи жизнь, куда несли очи, або і братали ся з наїздниками і текли ся з ними.
Около 620 -6 0 0 перед Хр. вертають назад ті храми з відкіля і явили ся, а місця спусто
шені грозою бачимо вже під иньшими народа-
*) Геродот'. Еутерпе.
— З — не звертали ми уваги. Навпаки ми певні, що
наша молодїж, давши стілько еьвітлих доказів своєї ідейности, наколи-б конче мусїла зіткнути ся з верховодами ренеґатів, то на всякий слу- чай вивязала би ся з того дїла не так, правду сказати, по штубацки, але більше по мужески.
Але коли вість про мнимий вчинок укра- їньскої молодежи стала кружити по нольскій пресі, довідуємо ся отеє з достовірного жерела, з самого Кракова, що ціла затія з султаньским подарунком вийшла з круга молодїжи москво- фільскої. Іменно заражені ренеґатскими ідеями младенци, бачучи свою цілковиту безсильність супроти крайної погорди, з якою відносить ся су
проти них україпьска і польска молодїж, видума
ли в своїх здеґенерованих до ідіотизму мозках цілу штуку зі шнурком. Они то й самі вислали ко
робку до Мончаловского, бо видячи, що їдь, якою він бризкає в послїдних часах так обиль- но на всьо україньске, вже вичерпує ся, отже постановили побудити єго до сильнїйшої скаж е
нини. Чи се їм удало ся, не знаємо, бо »ґаспа- дін< палочник виїхав трохи «погулять» до Лю- бляни та поблищати між славяньскимн дневни- карями своїм ренеґатским чолом.
— Справи католицкої церкви в Америці вима
гають скорої реформи, як се доказують тамо
шні відносини не тілько серед Русинів, але і серед Поляків. З Чікаґо пишуть в сій справі до Рг2Є£Ідс1 у: Стараня польского духовеньства в Сполучених Державах о установлене кількох и льских єпископів, як здає ся, не будуть мати великого вислїду, особливо що в лоні самого духовеньства прийшло до незгодин, які ударем
нили вислане до Риму делєґациї в сій справі.
Правдою є, що наші церковні відносини поли
шають богато бажати, наш клир не є добірним, бо в деякій части складає ся з людей, які з рі- жних нідозріних причин виеміґрували зі старого краю і користаючн з тутешного браку сьвяіце- ників, приймали духовні посади. Тому апостоль-
■ска столиця не має довіря до того клиру і про
мишляє над иньшими способами реформи. Уста
новлене епископских суфраґанїй польских в СЬі- саащ, Міїхуаикее, Осігой і N0%' Уогк у на разї заш кодило би справі реформи, викликуючи се
ред нашого клиру личні амбіциї, тому повстав проект постирати ся о се, щоби римска курия тимчасом іменувала при делєґациї в Вешинґтонї окремого авдитора для польских справ. Сей ав- дитор посередничив би в таких частих нині за
дирках межи американьскими єпископами а поль- скими громадами і сьвящениками, сторожив би над моральним станом парафій і клиру, над ви- хованєм молодого духовеньства і т. д. Надто два польскі дорадники в римскій Пропаганді кс.
Смолїковский і кс. Скірмунт одержали би в спра
вах американьских Поляків дорадчий голос. — Дальше висказуе дописуватель бажане поселеня в Америці кілька польских монаших чинів і з а ведена польскої мови в теольоґічних заведених в Вешинґтонї, Бальтіморе, Лювен і в Римі.
— Катастрофа в Бориславі. В бориславских закопах галицкого Банку кредитового показала ся вода і наробила богато шкоди. З закопів витягнено доси три трупи.
— Родинна траґедия в Вишенцї. Причини тра
гічної смерти родини Станека иійшла з убійни- ком до гробу. На сю тему ріжно говорять, але показує ся, що як що але маєткова руїна не могла вложити Станекови в руки убійче оружє.
ми. Місце зметених з лиця землі Асирійцїв за- нимають Меди, Аляродцїв з Урарту находимо за Араксом, Мосоків бачимо у жерел Кри, су- племінні їм Табарени і Тубалї спасають ся на Фазіс, а разом з ними пішли — думаю — і ті примусові асирійскі кольонїї жидів, Еламітів, Халдеїв і Етиогіів. Кумаиів і Кумихів а може й Арпадів бачимо вже як і Товелів також аж на Кавказі, а властивих причин того передвиженя гаразд вияснити не уміємо.
Передвиженє таке однак було і не дивни
ця, що літ 150 піснійше пізнав Геродот в Коль- хідї Айтіопів1). Ми бачимо з відки взяв ся і держав ся до нині в Абхазиї культ апіса, зв ід ки в Сванетії Табарени а з ними каска про е- гипецкого царя Рампсиніта звідки — страшні Езекиглови-Мосохи на Курі а Товели під серед
ини Кавказом і під снїговерхнми Ґо ґа м и Алла- но Скитів, Іронїстану та з відки Аляроди-Карт- велцї над середною Курою і по цілому Закав- казкому краю від Каспія аж по Чорне море.
Автохтони, макрокефали, троглодити. Гебри чи жиди і Каспи не годні були оборонитись від наплинувших на ті землі голодних зайд і або мішали ся з ними, або уступали в найдик- ші дебри і висоти гір. Сванети, Тушіни, Хевсу- ри і Хетаґури мусїли злити ся з Алланами. На те вказують і осетиньскі слова в мові їх і ча-
*) З р а т т е г з ХУекдеєскісЬіе.
Купно Станівцїв на Буковині не було би підко
сило родини Станека, хотяй би за них заплатив був більше, чим були вартні. Маєток Станека становив мілїони, а они були би ще збільшили ся, бо небавом має ся будувати зелїзниця з Я- нова до Яворова і була би перетинала ліси Ви- шенки, що виносять 6.000 морґів.
Похорони родини Станека відбули ся по завчера нополудни. Найперше похоронено Ста
нека при участи протестентского пастора і кіль- канацятьох кольонїстів, бо Станек був проте
стантом. По похоронах убійника відбув ся вели
чавий похорон прочої родини, при участи лат.
каноніка і шістьох руских сьвящеників. По від- сьпіваню приписаних молитов і покропленю мо- щів, винесено найперше три білі домовинки ді
тей а вкінци чорну домовину з мощами м ате
рії. На похорони зібрали ся безчисленні товпи народу: селяни, пани, пані, селянки і діти, а з Я- нова приїхало богато жидів. Похід посував ся поволи і станув над мурованим гробом, де пе
ред кількома хвилями зложено мощі Станека.
Після бажаня Станека поставлено між домови
ною єго а єго жінки домовину найстаршого си
на, а впоперек на батька і матір зложено до
мовинки двох наймолодших дітей. Народ стояв мовчки наслухуючи, як стукіт домовин гудів в підземпім гроб'. Поколи цвинтар опустів, а ли
ше ангел смерти простер свої крила над сьві- жим гробом.
— З Тернополя пишуть нам: Поведене н. Мо- ' ра, учителя муж. учительскої семинариї, викли
кало невдоволенє і серед ПОЛЬСКОЇ суспільності!, особливо ж серед тої єі частини, котра не хотї- ла-б понижати учителів та видїти в них плат
них яничарів центрального комітету розбоїв.
Проте всі в місті' не мало чудовали ся, що п.
Мор відважив ся на такий крок, та зашоломле- ний виборчою горячкою не ходив навіть в день виборів до школи. Та тепер ся загадка розвя- зана уже! П. Мор мав на день виборів ф ор
мальний урльоп, а до ревного сповненя ролі в и борчої гиєни заохочувала єго повага та »вінк«
єго настоятеля, дир. Міхаловского. Директор Мі- халовский яко сеймовий посол «нашеґо ґроду», не міг виступати против жидів і їх кандидата, хоч і як рвїлось єго карне, польске серце за др. Дулємбою, та з тої причини і не був підпи
саний на виборчих афішах, — з другої однак сторони хотів таки помочи свому сторонникови тай пупілеви своєї кліки д-рови Дулємбі, тай ту поміч уділив єму через п. Мора. І так і вовк ситий і коза ціла. П. Мор ролю свою сповнив ліпше, чим би єї був сповнив сам п. Міхалов спий — а жиди усе ще гадають, що п. Міхалов- ский має їх за «правдзївих брацї*. І от розвя- зана загадка, чому п. Мор замість учити дітей в школі, в очах цілого міста товк ся цілий день по улицях та шинках і агітував за д-ром Дулємбою. ,
— Перекупства на зелїзн іцях. З Черновець доносять сензацийну вість про засуспендованє двох висілих урядників зелїзничих: інспектора Бріля і начальника магазинів Елїяса. Причиною прогнана урядників мали бути грубі могоричі, нобирані ними від торговельника безрогими, Бо- риславского. Справа викрила ся случайно. Бори- славский в подорожі! до Львова їхав з якимсь паном і в розмові виговорив ся, що при висилці безрог мусить оплачувати ся згаданим урядни
кам. Єго сусід представив ся єму також яко стий жовтий волос та сині очи і арійска подоба лиця.
Алеж не тільки они, але і другі Аляродцї або Картвели перемішали ся з автохтонами Кавказа і приняли иньший вид. Грузийця легко пізнати не лиш від Хевсурета і Свана, але та
кож від Імерета і Мінгрели. ГІо всіх однак слї- дно кров семіцку, коли вже не жидівску; Ґурий- цї одні задержали чисту подобу жидівску; знак тому, що не мішали ся з ніякими племенами.
Однак на то, що всі ті племена одного по- ходженя і що навіть кимерийскі Скити не були їм зовсім чужими, указує сванецка казка похо- жа на нашу про Чеха, Русса і Чеха; казка про трьох братів Суон, Осе і Картил, котра Осїтів — правдоподібних потомків Ґімерів —- признає рід
ними братами Картвельцїв так само, як дійсно однородних з Грузийцями Сванів.
Ще більше на якесь споріднене показують всім спільний культ сьвятої ватри, ті самі за
бобони і в многім — дуже иохожі на осїцкі та черкескі звичаї Картвельцїв.
І так у Сванів християньство не затерло ще й до нині' культу богині Ляші. Се видко м е
жи иньшим і з обряду усиновленя, котрий ч а сто покриває любовні зносини. Є звичай, що молодий Сванет виберає собі даму серця, а нею буває завеїгди замужна жінка Він приходить під єї саклю з музиками і заявляє чоловіковії, що посьвячує ся жінці' на досмерті рицарскні у - ! слуги. Єго приймають з великою чесгию і н а - !
торговельник безрог і точно дізцав ся про все.
Тимчасом тим незнакомим був урядник міні
стерства, який по повороті до Відня доніс про все висшим властям. Наслідком сего донесеня поїхала до Черновець комісия і засуспендувала Бріля і Елїяса, а те саме має стрітяти ще кіль
кох контрольорів зі Станиславова
— Підпольна робота коломийских кацапів. З Ко
ломиї пишуть до «Діла*, що кацапский штабо- вець адвокат Дудикезич збирає між коломий- скими міщанами підписи на петицию до міні
стерства просьвіти з жаданєм, щоби тамошну руску ґімназию замкнути раз на все.
— Заборонений дозвіл. На львівскій полїтехнї- цї збирає ся знова на бурю. По оголошеню мі- нїстерского рескрипту, яким знесено розпоря- дженє з дня 15. лютого с. р., студенти залиш а
ли страйк і внесли до ректорату прошене о дозвіл на віче з тою самою програмою, що по
переднє. Ректор видав письменний дозвіл, а се
кретар прибив печатку і справа здавала ся бу
ти полагоджена. Тимчасом вчера ректор покли
кав до себе студентів, що скликують віче і за
явив, що мінїстер доси ще не відкликав свого розпорядженя з 15. лютого с. р., тому він не може дозволити на віче. Рівночасно ректор за
явив, що нині відбуде ся в тій справі заеїданє сенату, аби не брати на себе відвічільности.
— Славяньска Прага. Столиця Чехії числила в 1857. році 117.288 Чехів, а 52.468 Німців.
В 1900. р. було в Празі 359.919 Чехів, а лише 29.408 Німців.
— Средство на гостець (ревматизм). З Б ер
лина доносять, що лікар др. Майсер винайшов лік проти гістця. По ужитю сего средства тіло спершу пухне, але по тижни біль зовсім уступає.
— Катастрофа на Міртинїцї. Положене на Мартйнїцї таке, що імовірн > треба буде цілому населеню забрати ся з острова. Француский м і
нїстер для кбльонїй Декре просив вже навіть трансатлянтийске товариство, аби призначило кілька кораблів на перевіз населеня з Марти
шки.
Вулькани в середущій Америці почали ви
бухати з такою силою, як ніколи середтим. Ґе- ольоґи кажуть, що цілій середущій Америці гро
зить завалене.
— Комети в 1902. р. Після обчислень Шульго- ф а в сім році належить надїяги ся двох комет:
Свіфта з 1895. р. при кінци жовтня, і Темпля в груднії. Обидві комети будуть сьвітиги неясно, тому може першої не буде навіть видно. Шуль- гоф запевнює, що комета Свіфта є ідентичною із славною кометою Лєкселя з 1770. р.
— Штучний дощ ЗсіепПГіс А тегісап доно
сить, що в Фукусгіма в Япан'її при помочи елек
тричних струй викликано зливні дощі. Елєк- тричність дїлала цілу добу, а другого дня від рана до вечера в пятьох опадах падав дощ на значнім просторі землі. Про спосіб приміненя елєктричности ся часопись нічого не подає.
Посмертні І оповістки
0. Доротей Федоринчук, єромонах Ч. С. В.
В. в погоньскім монастири, упокоїв ся дня 6. с.
м. в 70. році житя, а в 46. р. сьвященьства.
В. є. п.!
Апольонїя з Воробкевичів Грибович, вдова по пароху, сестра буковиньского поета Ізидора
ступає обряд усиновленя. Ж ен а обнажує грудь свою і посипує соску солею; а молодий Сванет клякає перед нею і дотикає соски устами гово
рячи: »8і сіі, т і де2ІІ« т. є — ти мати, я син — по чім обмінюють ся подарункам.
Таким чином вступає молодець в спорід
нене з усиновившою єго женою, получає значні прерогативи в родині єї мужа і служить їй ціле своє житє; а фамілїярні зносини єго з нею п е
реходять всякі у нас можливі границі і понятя;
а мимо то в Сванетії нїхго не сумнїває ся в мо- ральности, в ідеальности взаємин таких хлопця з чужою женою. Обряди Авести задержали де
котрі картвельскі племена, як Хевсури1), Туши
ні!, Діґорцї, Алаґіри і Хетаґури ще твердше як самі Оеїти. Они ще й нині мають своїх жрецїв, яких деканозами називають; а ті сьвященно- дїйствують всі огньохвальчі обряди. Культ той празнуе ся по сьвятинях, що називають ся: ра
ком. Особливо чистоти стерегуть деканози як найстараннїйше. Всякий дотик к чому, або і к кому нечистому мусить огнем і молитвою очи
щувати ся; а під тими прастарими приписами Заратустра терплять найбільше жінки. Они му
сять часто відбувати кількадневну кварантану в осібному к тому призначеному місци. Трупів виносять на скали на прокормленє птиць і зві
рів, або її палять їх.
__________ (Дальше буде).
) Князь Єристав-ь: Хевсурьі и Хевзуретія.
