Ч. 234. Львів, Четвер дня 17. (ЗО.) жовтня 1902. Річник VI.
Передплата
на • РУСЛАНА» нпносить:
в Австриї:
па цілий рік . 20 кор.
на пін року 10 кор па чверть року . о кор.
на місяць . Г70 кор.
За границею:
аа цілий рік 16 рублів або 36 франків па пів року . . 8 рублів або 18 франків
Поодиноке число по 16 еот. • Вирвеш ми о'ш і д^шу ми мигнеш: « не нозьмеш милости і віри не нозьмеш, бо руске ми серпе і в ір а р и ска» — 3 Р и с д а и о в п х псальмів М. Піашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О о'І, год пополудня
Редакция, адмінїстрация і експедипия »Руслана« під ч. 1.
пл.Домбровского(Хорунщини).Екс- педицпя місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише иа попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від норта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в •Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
З державної ради.
По відчитаню вплинувших внесень та іитер- пеляций, відповідав президент міністрів др. К ер- б е р на ряд інтерпеляпий, а відтак з дневного порядку пристуилено до дальшої
дебати над хлїборобскими страйками П о с . Д а ш и н ь с к и й заиимаа голос для підпертя свого наглого внесеня що-до вибору мішаної комісиї задля розслїдженя справи страй
ків. Виказує, шо єго внесене не нарушув засади автономії Галичини, анї польского патріотизму.
Заперечує національний характер страйку, який єму хотіли накинути, та витикає польскій шля
хті, що хотяй уважає Кербера своїм «хитрим ворогом»,^висилала до него депутацию з прось
бою о полїцг.ю, війско і ката. Коли польскому колови вільно вносити денуицияциї в формі ін- терпеляциї. то і єму мусить потати евобідним говорити про недолю люду. Бесідник описує ли
хе положевє галицких хлопів, наводячи стати
стичні дати, виказує внлику смертельність, зро
стаючу щораз еміґрацию та показує бохонець чорного хліба, який рускому селянинови мусить стати за поживу.
Гіос. П е рн е р е т о р ф е р: Чи панове з иоль- ского кола також їдять такий хлїб?
П о с . Ш у м а є р : По вязницях дають ліп ший!
П ос. Д а ш и н ь с к и й закидує шляхтичам, що визискують нарід гірш лихварів. Наводить численні случаї такого визиску, а також примі- ри, як старости помагають шляхтї у борбі з лю
дом. Поліпшене відносин в Галичині наступить аж тоді, коли упаде могутність шляхти, яку они позискали через несправедливу виборчу ордина- цию. Супроти краевого правительства, супроти старостів є сам президент міністрів безсильним.
Бесідник остерігає перед знущанєм ся надто довгою слідчою вязницею в прирівнаню до самої кари. Остерігає польске коло і правительство перед сироваджуванєм чужих робітників як страйкбрехерів, а особливо мазурів. До тепер ро
бітничий стан ріжнить ся може своїм материяль- ним положенєм, але колиб в клясу сїльекого пролєтарияту заведено єще національний шові
нізм, то тоді мир краю не остояв би анї одного дня. Понеже социял-демократична партия не має претенсиї, щоби на слово єї представителїв по
вірено, тому жадає висланя мішаної комісиї до
• краю голоду і терпіня».
Дальше бесідник вказує на надзвичайне обтяженє Галичини ґрунтовим податком. На 7,300.000 мешканців в Галичині' находить ся ли
ше 65.000 осіб таких, що мають висший дохід понад 600 зр. річно і платять особисто-доходо- вий податок.
Що-до шкільних справ бесідник закидує зарядови, що не будує потрібне число шкіл, че
рез що 371.000 дїтий не побирає шкільної науки.
В бучацкім повіті 49’ 0 дїтий, в чортківскім 44, в гусятиньскім 38, в косівскім 33 процент дїтий не ходило до школи. Селянин живе в нужді і кормить ся недостаточно. Дїдич їх використує гірш жида лихваря. Бесідник доказує се цитата
ми з ріжних консервативних учених; заведено новий рід панщини а завідуванє маєтків відда
вано жидам. З а послїдних ЗО літ 591.000 морґів землі перейшло в жидівскі руки і вже ІЗ про
цент всеї більшої власности належить до жидів.
Ш ляхтичі че оіразую ть ся фахово до веденя господарства, не хотять праці, іі іе доброї ренти, щоби могли єї пускати у Львові, Відни, Парижи.
Маєтки випускають жидам в аренду, які стано
влять нині 45 процент арендаторів в Галичині.
• В польскім дворже» сидить тепер 1.383 жидів.
Се пуста бесіда, що той двір є репрезентантом високої ідеї »польскої місиї». Шляхтичі є лише рентиєрами, а жиди госиодарують. В страйковім окрузі на 1000 двірских властителів було 340 жидів властителів або посесорів.
Відтак бесідник виказує, які низькі ціни для робітника рільного дають в Галичині і на
водить приміри з дібр ґр. Водзїцкого, Ґолухов- ского, Лянцкороньского. Виступає проти духо- веньства обох обрядів, яке на проповідальници виступало проти страйків і наводить слова кс.
Домарадзкого, пароха в Дунаєві в перемишлянь- скім повіті. Розказує, що коли один староста написав в справоздашо до намісництва, що при
чиною страйків є нужда, звернули єму з допи
скою, щоби на будуче не предкладав таких
•сторонничих* справоздань. Повітовий суди Ко- зловекий покарав 12 селян лише за те, що за- вяьали страйковий комітет. Щ е більше очеви
дно ішли старости на руку шляхті. Бесідник показує фотографію куляної жінки, яку мимо єї старости і каліцтва арештовано, сковано з дво
ма мущинами і погнано до вязницї.
Вкінци звертаючи ся до польского Кола, бесідник каже: Яким чолом вп хочете з 20 чи 24 мілїонів Русинів зробити ворогів для ІІОЛЬ-
ского нагода? Ви робите се тому, аби зробити при тім свій інтерес, аби маги дешевшого ро
бітника. Хочете поріжнити два народи, які стіль- ко ворогів мають довкола, в тій цїли, аби без праці і інтелїгенциї ви могли збирати почести в державі, аби ваша кліка мала якесь значінє.
А що нам даєте за се в заміну? Вашу лінь, ваш анальфабетизм, вашу некультурність. А що нам дає тих кількасот шляхотских родин ? Чп они дають нам культуру, силу, розвій ? Ні! Але за те для їх інтересу мають працювати хлопи і міщани, для їх інтересу ми маємо поріжнити ся з Русинами. Мої панове, ваша політика є полі
тикою сліпою, а власне тому, що є такою, під
пирає єї австріїйске правительство.
Тут приходить до острої перепалки між бесідником а ґр. Дїдушицким, а вкінци заявляє пос. Дашиньский що грозьба, начеб Русини хо
тіли Поляків викинути за Сян, є прямо дитинь- ством і просить палату, щоби приняла єго вне
сене.
Відтак заняв слово президент міністрів др.
К е р б е р задля полеміки з передбесїдниками і виясненя страйкових справ на підставі урядових даних. Сю бесіду подамо в повнім змісті пізнїй- ше, а тепер наведемо лише кінцевий уступ, який загально ілюструє становлено правитель
ства супроти страйків. — Тут зарисовує ся — сказав премієр — велика ріжниця межи погля
дами противних собі сторонництв, супротив якої правительство може лише цофнути ся на ста- новішко закона ( о п л е с к и ) , полишаючи се по
ступовії часу, щоби найшов ся перехід без Ва
силя і неприязни. Однак жертвувати се, що є, не будучи певним, що се, яке наступить, є ліп
шим, правительство не може, а вже що най
менше не приходить єму па гадку накинути ся (паЬеІгеіеп) на нарід, який не лише завсїгди виявляв патріотизм, але також з розсудливо- стию статиста серед шаліючої борби за уфор-
мованє внутрішних відносин, стояв непорушно на дорозї спокійного, копституцийного розвою.
( О п л е с к и ) .
Також і друга народність, ідучи но тій са
мій дорозї, може числити на повне, легальне поперте, але багато з того, що п. Дашиньский сказав, є доказом, що те, що підчас послїдного літа збуло ся в Галичині, має прецінь глубокий політичний відклад. Правительство на підставі того образу свого иоетупованя, має певно право відперти з цілою рішучостию всякий заміт сто- ронничости. Оно признає економічне значінє га- лйцких подій і поважно заходить ся коло по
прави економічних відносин в тих околицях (о—
п л е с к и), однак не може замкнути очий перед спостереженєм, що страйковий рух мав служи
ти також до політичних цілий, а наслідком се- го став засадничо грізнїйшим ( с о ц и я л ї с т и п е р е р и в а ю т ь ) . З огляду на се безсумнівне полученє справ, мушу заявити тут, з сего мі
сця, що ми маємо ручити за супокій населена, якій в змаганях на економічнім полю політичні аґітациї певно не поможуть і що сей обовязок сповнити під всякими услівями наміряємо без упереджень, але і з цілою енергією (о п л е с к и).
Своє становиско супроти поодиноких внесень опредїлить правительство, коли прийде до ме- риторичних нарад над ними. Могу надїяти ся,
щ о в сім, що я заявив, найде ся також відпо
відь на інтерпеляцию нц. Яворского і тов., вне
сену на засіданні з дня 17. с. м. ( ж и в і о п л е с к и і б р а в а ; п е р е б и в а н е з л а в Р у с и н і в і с о ц и и л ї с т і в).
З черги промовив пос. Д а в и д А б р а т а м о в и ч, по якого бесіді перервано засїданє до нині рано.
в радї державній.
Промова міністра просьвіти і віроісповідань д-ра ГАРТЛЯ.
Висока палато!
Мушу побоювати ся, що змучу високу па
лату моєю бесідою, будучи знов змушеним, а ргеи тгбз сказати те саме, що я вже сьмів сказати при кількох нагодах. Я мав нагоду прилучити ся до дебати, коли розходило ся о подібні наглі внесе
ня і я не міг поминути, щоби не заявити що-до того предмету, що мені не видає ся анї після природи справи вказаним, анї практично кори
сним змагати до сеї цїли на сїй дорозї, на до
розі наглого внесечя. Я згадував, що є дві о б ставини, які вимагають докладного застановле- ня і приготоваия, коли маємо приступили до о- снованя якогось університету. Мої слова остали без вражіня, бо ті самі аргументи вертають майже в тих самих словах. А обі сї точки бу
ли: грошеве питане і наукове підготоване. Я властиво, як міяїстер просьвіти, тішив би ся, що мені аж нять університетів — сказав бим
— подають на тарели (в е с е л і с т ь, о к л и к и:
д у ж е д о б р е ! ) і стає мені тяжко відсунути від себе славу, яку я міг би собі здобути основанєм такого великого числа університетів (н о в и й с ь м і х ) , але признаю ся до моєї слабосильно- сти та і браку такої честолюбпости. Правда, що слабосильність я відчуваю більше, як кождий
2
инший член високої палати, іменно сю слабо- сильність, щоби з істнуючими і. розпорядимими средствами істнуючі університети завідувати в сей спосіб, як они повинні завідувати ся. Бо справді: Коли нині того рода наукове огнище має стати устроєне, то до сего потрібно таких материяльних средств, яких в давнїйші часи ні
коли не було потреби подавати; ми мусимо ни
ні, коли хочемо удержати університет, видержа
ти конкуренцию. якої ніколи не мала давнїнше жадна. Бо прецінь се мусить бути цїлию кождо- го університету, нехай він . в якім небудь крузі національно культурнім стане построєний, щоби він удержав ся в суперництві о найвисші добра людскости з другими заведеними того рода.
Але мої панове, коли кините один погляд в буджет, який вам предложено, то побачите, з яким трудом ми успіли заспокоїти заледви найдоскульнїйші потреби, а скільки єще треба було відложити, що є доконечним задля допо- вненя та удержаня істнуючих університетів. Тож висока палата, коли би піднесену справу ува
жала наглою і за нею голосувала би, мусіла би рівночасно рішити ся на те, щоби ті знатні средства, що потрібні на такі цїли, а нема їх зовсім в наших фінансах, призволила через но
ві покрити.
Однак єще тяжіле є, так зараз через ніч створити сю наукову точку, якої доконечно по
треба для основаня університету і яка вже з гори мусить бути принята. Можете прецінь пі
знати з тих случаїв, на які часто жалують ся по університетах, з якими безконечними труда
ми се получене заступити нагло заходячий убу
ток. Розуміє ся само собою, що трудність є там більшою, де культурний круг є тїснїйшим. Але навіть там, де він найширше розтягає ся, — от
же як приміром з огляду на нїмецкі універси
тети в Австриї — треба найбільшого напруже- ня, щоби завсїгди найти і задержати добрі і спосібні професорскі сили. Тож ся трудність з огляду на основане руского університету не є певно меншою.
Не отягаю ся признати, що руский нарід задля свого природного уздібненя, особливо в послїдпих десятках доказав чималих річий та що цілий ряд знаменитих професорів сеї націо- нальности покликано на инші університети та они там розвивають почесну діяльність. Але припустім, коли би ми були нині' в стані отво- рити руский університет, хто мені заручив би, що я зміг би сих професорів зібрати з тамтих університетів, та що они сейчас послухали би завзиву перенести ся на сей університет? ( з о в с і м с п р а в е д л и в о ) . А коли би і послухали сего завзиву, як я був би в силі — прецінь не
ма багато таких людий — покрити потребу па тих инших університетах? Певно, що не в ко
роткім часі і не зараз.
Так само я признаю схотно, що студенти рускої народности відзначують ся великою щи- ростию, пильностию і поважним старанєм; але притім не можу замовчати, що власне з сеї сторони, яку поважаний бесідник зачепив остро, ті браві студенти одержували підмогу всякого рода. Се польскі професори львівского універ
ситету, які ще недавно тому взяли в предложе- нє до міністерства більше число руских моло
дих студентів задля дальшого академічного образованя, а коли я подрібно тут наведу, що між ними находять ся два фільольоґи, один математик, один теольоґ і один правник, даль
ше два медики, то переконаєте ся, що се чи
сло, коли з ним прирівняти стипендиї инших національностий, не є за мале. Тішу ся, що най
шло ся таке число многонадїйних, молодших сил, та що се є професори львівского університе
ту, які дотичних студентів самі підпирають і поручають. Думаю, що тим способом ступає ся далеко успішнїйше по тій дорозі, яка може до
вести до цїли, іменно створити потрібні наукові основи, з яких відтак неначе сам із себе може потім вийти університет. Ся дорога буде рішучо певнїйшою, як дорога наглости внесеня, за яким прецінь висока палата по зрілім застановленю ледви чи зможе рішити ся, сли рівночасно має сьвідомість відвічальности за се, що мусить вийти з ухваленя такого наглого внесеня.
Може закинуть мені, що коли сї академічні студенти рускої народности будуть колись вже готові габілїтувати ся, для них замкнуть тоді' дорогу. Не можу віддати ся тій обаві. Они на
кождім нїмецкім університеті, коли відповідять законним вимогам, стануть радо приняті, а та
кож мушу нриняти се і про львівский універси
тет. (Пр и т а к у в а н я). Бо, мої панове, число добрих академічних сил учительских, які відда
ють ся сій небезпечній кариєрі, якою таки ака
демічна є, не велике, і кожда професорска ко
легія тішить ся, справдїшну має радість з кож- дого молодого чоловіка, який чує в собі відва
гу, віддати ся сій кариєрі і зможе в першім ступіни, при зголошеню ся до доцентури ви
казати сї прикмети, які запоручають осягненє цїли.
Також не еумнїваю ся, що через те про
мостить ся поволи поступ для рускої паціональ- ности, що для неї буде готових кілька ґімназий та на них будуть вчити учителі рускої народно
сти, бо они не лише вчать, але працюють та
кож науково. Бо середні школи і учителі' при середних школах є семінаром для університетів і ми мусимо часто посягати по їх учителів. А прецінь не можна твердити, що супроти Руси
нів не були вчинними що-до основаня гімназиї, лише і тут розвій середних шкіл мусить поволи доспівати. Тож коли з нагоди обговорена сего предмету, против одної позициї буджету, до
тично гімназиї в Станиславові упала увага, що вставлене сеї позициї є беззаконним, то по
звольте мені на зовсім коротке та щире поя
снене.
Не можу уважати вставлене сеї позициї за щось, що стало ся сопіга Іе д е т , ба ледви чи ргаеіег Іе ^ е т . Бо вставлена нозиция мала лише під тим услівєм мати якесь значінє та доперва тоді стане успішною, коли задоситьучи- нить ся дотичному законови, се є, коли буде готова ухвала галицкого сойму. (П р н т а к у в а- н я). Як довго нема такої ухвали, є природно вставлене сеї позициї, коли можу ужити сего висказу, академічним. Але позвольте мені ви- сказати надїю, що наступить мирний настрій межи партиями, і ся справа стане розвязана з чисто річевих зглядів в добровільний і справе
дливий спосіб; ( О п л е с к и ).
Слравозданє „Дністра".
Рада надзираюча Товариства взаїмних обез- печень «Дністер» відбула 23. жовтня с. р. звичайне квартальне засїдане під проводом президента сов.
Григория Кузьми, в присутності! 17 членів Ради і комісари правительственного гофрата 1’ута і розглянула білянси Товариства взаїмних обезпе- чень і Товариства взаїмного кредиту «Дністер»
за час від 1. січня до ЗО. вересня с. р. як та
кож представлені справозданя Дирекциї що-до руху і стану обох Товариств, почім комісия ре- візийна гіредложила свої справозданя з переве
деного в червні! і жовтня с. р. шконтра каси і фондів обох Товариств і доконаної ревізій книг і рахунків.
В Товаристві обезпечень видано сего року по конець вересня 89.050 важних поліс з пре
мією 804.716 К, попередного року було в гім часі 76.749 важних поліс з премією 692.197 К, отже сего року оказуе ся приріст о 1.575 поліс і 10.292 К премії. Більше обечиечень сего року прибуло зарівнр на будинках як і на движимо- стях і збіжу.
Ш кід прлключило ся 777 на суму 425.721 К (52.88% суми зібраної премії), з того зверну
ла реасекурация 230.686 К (54.15% суми шкід) а на власний рахунок оставало 195.035 К (48%
премії захованої на власний рахунок).
Кошти адміністрації' разом з провізиею аґентів виносили за 3 квартали 169.229 К.
Активи Товариства (не рахуючи кавцнї аґен
тів) виносили 992.686 К, в тім плинні льокациї (вкладки, готівка і цінні папери) 749.180 К. Цін
них паперів було на 718.600 К номін. вартости а після ціни курсової вставленої до білянсу на 680.378 К.
Фонд резервовий побільшив ся до кінця вересня с. р. о 54.273 К і виносив 440.676 К.
Фонд емеритальний побільшив ся о 15.500 К і виносив 63.254 К. До того фонду припало титулом провізні з житєвих обезпечень за З квартали 2.868 К. Сума та повинна бути в двоє більша, але на жаль дуже много} наших членів заключало свої обезпеченя житєві в краківскім
Товаристві не через «Дністер» анї через аґен
тів «Дністра», через що провізия від таких обез
печень припала иншим посередникам замість до фонду емеритального «Дністра».
Зворотів за минувший рік зачислено чле
нам на рахунок премій 51.655 К; остає єще до відобрана 22.559 К.
В Товаристві взаїмного кредиту «Дністер»
прибуло від 1. січня до ЗО. вересня 309 членів,
— є проте всіх 2.315 членів, котрі декляровали 2.407 уділів в сумі 120.350 кор. і виплатили на них 91.655 кор. — (76% декларованої суми).
Капітал власний Товариства (уділи, фонд резервовий і специяльна резерва) — виносив 103.577 К. і є ульокований в цінних паперах і вкладках банкових.
Рух вкладок збільшив ся; в протягу 3 квар
талів вложило або доложило 1522 сторін суму 527.764 К, виняло 762 сторін 376.722 К, остає з кінцем вересня 1.218 книжочок вкладкових в сумі 1,051.255 К.
Позичок уділено і виплачено 590 в сумі 505.290 К, — звернено па позички 366.412 К, остає 2.116 позичок в сумі 1,235.757 К.
Сплата позичок послїдувала правильно; за лягає з ратами 241 довжників на суму 15.401 К (1'І4в/«
3 суми
1898.
позичок) року 1
а то:
довжник на 89 К,
3 1899. 3 п л 172 п
3 1900 „ 7 я п 495 Г)
3 1901 „ 26 п 1825 п
3 1902 „ 204 я п 12820
Запізнаних є 31 ДО ВЖ Н И КІВ на суму 10.457 корон.
Кошти адмінїстрациї виносили 13.369 кор.
Капітал оборотовий виносив 1,347.897 кор.
Рада по перевеведеній дискусиї приняла до відомости оба справозданя Дирекциї і Комісиї ревізийної.
Відтак полагодила Рада справи відшкодо
вана в дорозї ласки в тих случаях, де пошкодо- вані утратили після статута право до відшко
дована не заплативши премії перед- пожаром, і признала датки: Василеві! Назарови з Вербиці, равского повіту 150 К, Дмитрові! Тиркусеви з УТорска, стрийского повіту 220 К, Петрови Со
лонинному з Вільшаницї, товмацкого повіту 300 К, Антонові! Білиньскому Милошовичеви з Бі- лини великої, самбірского повіту 600 К, і Васи
леві! Мочульскому з Поздимира, сокальского по
віту 1900 К за будинки і 172 К за движимости;
разом отже 5 відшкодована на суму 3.342 К.
На засїданю 8. мая 1902. признала Рада 7 від
шкодована в дорозї ласки на суму 1.162 К, ва- гально отже в т і м р о ц і д о к і н ц я в е р е с н я п р и з н а л а в д о р о з ї л а с к и 12 з ід ш к о д о в а н а н а с у м у 4.504 К. Натомість відмовн- вила Рада і не уділила ніякого датку 4 пошко- дованим, що-до котрих не найшла достаточного оправдана і підстави до помилована.
ІІо полагодженні дальших справ адмінїстра- цийппх закінчено засїдане о год. 9.15 вечером.
II о в и н к и.
— Календар. В ч е т в е р : гр.-кат. Андрея;рим,- кат. Марцеля. — В п я т н и ц ю : гр.-кат. Луки еванг.; рим.-кат. Вольфґанґа.
— Від Адмінїстрациї. При зміні місяця проси
мо наших ВПов. Передплатників відновити пе
редплату і вирівнати залягаючі рати, бо на кре
дит не будемо висилати часопись. Також про
симо приєднувати нам нових передплатників.
— З товариств. Загальні збори тов. „Основа"
відбудуть ся дня 3. падолиста 1902. о годині 5.
пополуднії на полїтехнїцї у Львові в сали VI.
проф. Мариняка з слідуючим порядком: 1) Спра- возданє уступаючого виділу. 2) Справозданє ко- місиї контрольної. 3) Вибір нового виділу. 4) Внесеня і інтерпеляциї. З а виділ: Антін Галька, заст. голови. Ев. Савчук, секретар.
Виділ „Читальні руск.-укр. богословів" в дух. Семинариї у Львові, просить сих товаришів, що перебувають тепер поза Семинариєю а задер
жали у себе книжки читальняні, о як найскор- ший зворот книжок і сплату довгу. — Дмитро Яремно, голова.
Загальні збори членів товариства „Труд"
відбудуть ся в пятницю 31. жовтня о год. 4 з полудня в льокалях товариства, Ринок ч. 39 у Львові.
Самбірска окружна Рада скликала на день 1. падолиста н. ст. всіх своїх членів і кромі сего запрошених гостий на 1. год. з полудня до сал/
з
народного готелю на дпвірочну нараду. Реферат о теперішнім нашім по.юженю обняв посол на сойм краєвий о. Теодор Богачевскй. Всім запро
шеним пригадує ся, щоби точно явили ся о озна
ченій годині.
На дохід «Народного Дому» в С т р и ю у- строює стрийский »Боян< дня ІЗ. н. ст. падоли ста в сали товариства в е л и ч а в и й к о н ц е р т під артистичною батутою славно звісного ком нозитора і діріґента Ост. Нижанковского. Добро
дійна ціль і добірна програма, яку оповістить ся в своїм часі, чей згромадять в сім дни всю на шу патріотичну, своїх обовязків народних сьві- дому суспільність докрестну в сали концертовій.
А для Бояна буде така громадка участь актом признана єго трудів та заохотою до щирої, не
всипущої праці на ниві плекана нашої пісні і му
зики.
— Утраквізм на зелїзницях. «Діло» доносить, що на н )вім двірци у Львові на зелїзній входо
вій брамі зі сторони міста поміщено лише поль ску наиись »Ь \\ом <, а рускої дасть Біг. Певно, що жаль >Дїла“ є оправданий і ми з нашої сторони мусимо рішучо запротестувати проти такого утраквізму на галицких зелїзницях. Од
нак не можемо мовчки поминути і сего, що хотяй — як нам доносять — «Народний Комі
тет» знав на кілька місяців перед тим, що на львівскім двірци буде лише польска панись — не подбав про те, аби поміщено також руску.
Однак думаємо, що про сю самоволю будівни
чих орґанів не знав п. радник двору Вербицкий, і надїємо ся, що тепер потягне їх до відвічаль- ностн та зарядить, аби попри польску панись бу
ла також руска, як се запоручено основними законами державними.
— ПреЗїНту на нарохію ге£Іае соїіаііопіз в Ми
ровій, надало намісництво о. Петрови Лунечцї.
— На низші школи рільничі в краю прелїмінує виділ краєвий до покритя в 1903 р. слідуючі недобори: в Городенцї 2.340 К, в Ягольници 20.796 К, в Кобєрници 20.929 К, в Березници 36.130 К і в Суходолі 28.558 К. Наколи би край з тих всіх шкіл такий мав пожиток, як з ріль
ничої академії в Дублянах, то шкода всіх захо
дів і видатків, тим більше, що всі ті низші школи рільничі є тільки на те, аби виховувати панам економів, а не — як и ,винно б ути — для розширена знана агрономії поміж сїльским хлї боробским населенєм.
— Руский „Сокіл" в Станиславові недавно з а снований числить вже 46 членів.
— Димісия мін. Пєнтакз. Віденьский / с і ї д о носить, що мінїстер для Галичини др. ІІвнтак подав ся до дн.місиї в наслідок вставленя без его відомості! до буджету на 1903. рік позициї на утворене рускої ґімназиї в Станиславові без
«оиередної ухвали сонму.
— Поєдинок пол. Брайтера. П. Брайтер запро
сив кількох послів на нараду, аби они осудили, чи посол є оровязаний ставати до поєдинку за справи піднесені в своїй промові в парламенті.
На нараду прийшли пи : Ферянчіц, Офиер, Ильой, Зазворка, Кос Странски, Малїк, Німентовский, Вєльовєйский, Дашиньскйй, Микола Василько і Данєляк. II. Брайтер оповів свою справу і вий
шов, почім зібрані вибрали головою гі. Ферян- чіца і почали наради відчитанє.м дотичного у ступу промови и. Брайтера. Перший промовив пос. Малїк і заявив, що після него посольска нетикальиість має приміненє також до справ иоєдинкових. П. Страньский висказав як-раз противний погляд: абр стоїть ся на засаді гоно
рового кодексу, а тоді помимо основних держа
вних законів приймає ся поєдинок, або треба противити ся поєдинками, а тоді відказує ся оружної розправи з сеї причини, а не задля по сольскої ненарушчмости. Сего самого погляду був пос. М. Василько. П. Нєментовский думає, що п. Брайтер вже тим самим заявив ся за поєдинками, що іменував своїх сьвідків. П. ГІльой промовляв за ненарушимостию посольскою. По переведена) довшої дискусиї покликано п. Брай
тера, а п. Ферянчіц іменем зібраних заявив, що зібрані не хотіли, аби їх уважати яко гоноровий суд, тому нічого не ухвалили. Зібрані є одначе сеї гадки, що посол за свої слова ужиті в пар
ламенті не є перед ніким відвічальний, але в сім случаю о т і полишають до осуду п. Брайте- рови, чи він хоче користувачі ся посольскою нетикальностию. — Се ореченє п. Брайтер зате
леграфував своїм сьвідкам у Львові і їм пере
дав остаточне рішене справи.
— П. Брайтер про гузарів. На вчерашнім засї- даню парламенту віцепрезидент палати п. Кай
зер уділив нагани п. Брайтерови за різькі напа
сти на гузарів в єго иятницевій промові в справі хлїборобских страйків.
В угорскім соймі пос. Ракоші обговорював справу різьких нанастий на гузарів, зі сторони пос. Брайтера і Романчука. Бесідник протесту
вав проти сего і домагае ся на основі угоди, аби гузарів спроваджено до родинного краю. У відповідь на промову п. Ракоініого забрав слово президент кабінету Сель і заявив, що в тій -справі поговорить з міністром гонведів.
— Пропавше село. Т і т е з доносить з Японії, що на остров Томаші.ма вислано пароход на
місце вульканїчного вибуху. Пароход повернув в відомостию, що не застав там анї сліду живої душі. Цілий островець покритий попелом і ля- вою. Кромі кістяків двох волів не стрічено анї сліду первісного населеня. Сільце з 129 жите
лями цілком пропало, лиш не знати, чи море, чи лява єго затопила.
— Зуби причиною смерти. В Огіо в Америці ириключила ся подія, яка доказує, що лучі Рентгена не все мають успіх в медицині. При
міром сего є отся подія: Горожанин з Огіо, Біт- нер одного ранку замітив, що на столику нема єго штучних зубів, які там м ав поставити з ве- чера. Отже мусів сї зуби проковтнути в сні. По
кликані лікарі ужили лучів Рентгена, аби пошу кати зубів в жолудку і дійсно з фотографії ви
ходило, що зуби є в жолудку. Сейчас присту
пили до операциї: отворили жолудок, але зубів не найшли, а то тому, бо їх перед хвилею най
шла служниця під ліжком Бітнера. В додатку пациєнт помер.
— Нова всосьвітна мова. -Бувають люди, що хотіли би все звести до одної міри, а не зна
ють, не видять, або не можуть того зрозуміти, що ціла природа, як величезна она, не знає од
ностайності!. А такі люди хотіли би конче за вести одну мову на сьвітї та гадають, що то так легко, як убрати людиц в мундури. Приро
да не знає мундурів, хоч би й без ґальонів та ліберийних ґузиків. Завести одну мову на сьвітї річ просто неможлива, вже для тої самої при
чини, що чей годї вставити кождому чоловіковії однаковий рот відоляний точно після одної фор
т и . Хоч би хтось й завів одну мову для всіх і люди зачали єї уживати, то все таки з часом она би в ріжних сторонах змівила ся всіляко.
Того переконаня є і Торкельзон, винахідник но
вої «всесьвітної мови» Але всесьвітпа моваТор- кельзона, то ніякий «воляпік», анї мова Еспе- ранза та й не синя анї не зелена мова, не мова голосу, але мова німа, мова знаків, котрою годї говорити, але котру на письмі можна би розу
міти. Торкельзон (родом Ісландець,) виготовив вже й словар тої мови і граматику до него. До сеї мови уживає він 25 знаків, котрими озна
чає найважнїйші понятя, а відтак сполучає ті знаки з собою в дальші понятя ніби слова, по- нятні для кождого! Та найновійша всесьвітна мова є дуже практична а має лиш ту одну хи
бу, що єї. треба учити ся. Хто би хотів учити ся єї безіїосередпо від 'Горкельзона, мусить на
самперед виучити ся по ісляндски, або нехай зачекає, коли єго твір буде переведений на фран- цуску або анґлїйску мову; нехай тоді' виучить ся францускої або анґлїйскої мови і бере ся до на
уки найиовійшої всесьвітної мови. Кождий, хто єї виучить ся, буде МІГ В ОДНІЙ ХВИЛІ! розмови ти ся листовно, чи то з Китайцем, чи з Німцем, з Ескімосом або Патагонцем і Ботокудом, скоро лиш і ті виучать ся також писати знаками Тор- кельзона. Нема що казати, винахідники «все- сьвітних мов» то дуже практичні люди!
— Дикі Іщияне в Паран. Бразилїйскі часопи
си доносять, що над рікою Івагі в ІІаранї натра- флено на незнане доси племя Індиянів. їх від
крив полковник, під якого управою будують тепер дорогу з Прудентополїс здовж ріки Івагі д» стану Матто Ґроссо. Іпдияне находять ся в первіснім стлій розвитку: ходять голі, не знають металів, і уживають камінних знарядів. Пса ні
коли не виділи. Одно, що їх ріжнить від ИННІИХ
індияньскйх племен, є незвичайна гостинність.
К лн ирп першій стрічі з ними робітники дали їм знак приязни, Індияне відложили сейчас своє оружє.
— Гумористичний кутик.
— Б а т ь к о : Ви, діти, зовсім списали м е
ні синий оловець!
— В л о д з ь о : Прошу, татка, ми бавилися в журналістів і прокуратора...
— Родимці! Памятайте на фонд будови при
ватних шкіл!
Наука, штука, література.
Концерт сімфонїчний «Льв. Фільгармонїї»
з 28. жовтня був дуже заставний. Програма кон
церту містила самі найдобірнїйші музичні твори.
С.макоші так зв. „живописної музики" могли вдоволити себе. Массене, ҐріГ і Ґольдмарк (Фран
цуз, Скандинавець і Німець) явили ся на арені і мов на взаводових олїмнійских ігрищах ста
ранних Греків суперничили з собою о першень- ство на йоли «ілюструючої музики». Массене (в Зсепез ріПогезсріез) малював похід веселого француского тозариства, серенаду (невірно затії туловану яко арию балетову), вечірну молитву і розгульну забаву інтелігентного пролєтарияту (т. зв. «циґанерій»). Ґріґ в своїй 5иіІ-і „Реег Супі" (нами вже достойно оціненої) малював ранок, смерть героя Ази, танець Анїтри і грозу в теремі короля верховини. Гольдмарк (в сімфо-
нїї ои. 26.) малював сїльске весїлє в пяти сценах і марш весільний, пісня судженої, серенада, сце
на в гаю і танець. Котрому з сих трех, дуже визначних композиторів мав би дістати ся ла
вровий вінець першеньства ? — годї порішити.
Всі три суперники достойні нагороди. Фаховим музикам припав до душі найбільше Гольдмарк благородносгию основних тем своєї композициї, евфонією, коль ритом, ритмікою і роботою, або самою партитурою. Гольдмарк ілюструє кожду сцену відповідною ариєю, котру передає безна
станно поодиноким сольовим інструментам, а котру то арию прибирає відтак в різвородні ефе- ктовні сукмани орхестральні. Марш весільний (дуже ритмічний) починають глухим тоном кон
трабаси, мельодию переймають відтак роги, флє- ти, скрипки, обої з фаготами, клярінети, аж в кінци виконують ІиМі. В прикрасцї мельодиї че
рез нрочі інструменти в найрізнор іднїйших ком- бінациях лежить стійність і краса композициї.
А в добираню і комбінлциї сих красок орхестраль- них виявив ся Гольдмарк дійсним малярем ар- тистом. Годї розбирати тут поодинокі сцени сего твору. Скажемо лише, що «пісня судженої» за снована па нольонесовій мельодиї, що «серенада»
дуже жива (2/4), що сцена в гаю ілюструє розмо
ву залюбленої пари та що фінальний танець розгульний над міру і степенований до ргезіо.
Француз Масене має опять с в о ї красоти.
Він сьпівний в «серенаді», живий в «гульбі циґа- нериї», а поважно настроєний в «молитві». І він прибирає свої мельодиї в різнородні костюми орхестральні. Тількож француский костюм трохи чи не за ефектовний задля самого ефекту. Со- вістно осудивши, ми би поклали Масенета поза Ґольдмарком, хоч другорядне се місце в нічім не оскорбляе француского Ілюстратора, бож з другого боку єго легкий стиль має свої окремі принади для слухача і духа і дуже інтересує.
Щож сказати тепер про Гріґа? По нашій гадці ҐріГ таки всім слухачам припав найбільше до вподоби. Спосіб ілюстрациї сцен є в него той самий, що в Ґольдмарка і Масенета. Але Ґріґ уміє заховати всюди міру в ефектах орхе- стральних, а єго мельодиї таки чи не сьпівнїй- ші від мельодий обох суперників і — дуже ща
сливі, се значить: они самі собою малюють си- туацию, хочби не було написане, що се ранок, або танець якоїсь етеричної Анїтри, або туга- жаль за героєм Азесом (чи Азою). Сими мельо- дийними інвенциями станув Ґріґ висше від своїх товаришів, а евфонія і кольорит орхестральний не чужі і Ґріґови. На сім поли він мистець і то класичний. Він ловить за душу найбільше, бо мабуть з душі сьпіває.
Клясики мали свою розраду в Бетговена увертюрі до «Еґмонта». І она ілюструє моменти з борби Нідерландців о свободу своєї вітчини класичним давним способом. З ритму самого віє строгий дух гнобителя свободи вожда Аль- би і єго жостоких жовнярів.
Але і «увертюра україньска* Ґросмана не перейшла без вражіня. Вправдї заснована она лишень на ритмі різького і ефектовного «коза
ка» (мельодиї україньскої там мало), але добре інструментована. Обі увертюри виконала орхе- стра під управою Мельцера, прочі нумери — під управою Челяньского — знаменито. Н В.
— Репертуар Львівскої Фільгармонїї. В суботу, 1. падолиста «великий концерт фільгармонїйний»
при співу части Віржінїї Ґуерінї і Мєця Горшов- ского. Програма: І 1. Л. Санер: Пригривка до драмату «Гейдецаубер». 3. Мозарт: «Концерт коронацийний» відограє в тов. орхестри Мєцьо І'оршовский. 3. Россінї: Каватіна з опери «Семі- раміс» відсьпіває В. Ґуерінї. — II. 1. Массенель:
«Зсепез ріііогезциез». — 2. Ґлю к: Ария з опе
ри «Орфей» відсьпіває В. Ґуерінї. 3. Себ. Бах:
«Сициліяна» б) Ф. М. Бах: »5оІ1е££Іо« в) Шу- манн: Ардбеска) г) Нєвядомский: «Мріюче озе
ро»; д) Лєшетицкий: Менует (посьвячений Мє- цьови Горшовскому) відограє М. Горшовский. — Бетговеи: «Іп циезіа іо т Ь а озсига»; б) Верді:
Ария з он. «Трубадур» відсьпіває В. Ґуерінї. 2.
Ваґнер: Пригривка з он. «Льогенґрін».
В неділю, 2. падолиста «популярний кон
церт».
В понеділок, 3. падолиста «надзвичайний концерт» при співучасти Михайла Тарасевича, арт. драм і тов. «Хору академічного».
