Ч. 216. Львів, Четвер дня 26 вересня (9. жовтня) 1902. Річник VI
Передплата
на .Р У С А А Н А . «вносить:
в Австриї:
на нїлий рік . . Я ) кор.
на пів р ок у . 10 кор’
ва чверть року . о кор.
на місяць . 1*70 кор.
За границею:
ва цілий рік 10 рублів а б о 36 ф ранків ва иів рок у . . 8 рублів
або 18 франків П оодиноке число чо 16 с о т.
• Вирвеш ми очи і душ у ми ви, веш : а не воаьмеш милоств і віри яе ноаьмеш , бо р уск е ми сер п е і віра руска < — 3 Р у с л а п о в н і псальмів М. Ш аш кевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і р у с к и ї сьвят О О*І1 год. пополудня.
Редакция, адміністрацій і експедиция »Руслана« під ч. І.
лд.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педиция місцева в А ґенциї Со- коловского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише ва поп ер едн є застер еж ен е. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошенн зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в .Н аді
сл ан ім . 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні дон есен а по ЗО с. від стрічки.
тизм , котрий, як знов Сгаа доказує, як
раз нособляв розвиткови сіонізму. Ргге§І£<
обмежав ся лише до сеї погрози, що Мас- кі, 82ІаеЬсісе і тіевгсгкі могуть зірвати свої торговельні взаємини з Мошками, однак хто знав теперішні відносини еконо
мічні в Галичині, сей признасть, що Ма- сіек, 82ІасЬсіс і тіезгсгка більше зависимі від Мошка, як Мошко від них і тому Мо
шко не дуже то налякає ся такої погрози.
Але виразнїйше виступив Р
гїєйзіуіів оставній ІУ-ій статі п. з. 8ро1есгепзіі¥О роїзкіе мюЬес зуопіггаи, надписавши сю статю заголовком: пази рго^гага. Отже п о- з и т и в н и й а н т и с е м іт и з м має бути про
грамовим змаганем проти сіонізму. Рггей- зтеіі радить отже поступати з жидами, як з ч у ж и м , н е п р и я з н и м е л е м е н т о м , на шовіністичну програму сіоністів відпо
вісти а н т и ж и д ів с к о ю п р о ґ р а м о ю , безправя і зарозумілість жидівску поборю
вати р е п р е с и в ю і о с т р а к і з м о м , а захланність торговельно-економічну п р а цею і о р ґ а н ї з а ц и в ю п о л ь с к о г о п р о м и с л у і т о р г о в л ї. Треба отже, як каже, зорганізувати п о з и т и в н и й а н т и с е м і
т и зм з о к л и к о м х р и с т и я н ь с к о ї а к- ц и і с у с п іл ь н о ї.
Все те зовсім не нові і не вчерашні проекти, а повторяють ся вже здавна, однак чи они у великій части не остануть лише дневникарскими статями і при відомім тем
пераменті Поляків і задля відомої зависи- мости економічної і політичної Поляків від жидів, се покаже ся в недалекій будуччинї.
З загальним питанвм сіонізму вяже ся безпосередно специяльне питане п р и з н а- н я ж и д і в с к о ї н а р о д н о с т и в л ь в ів - с к ім у н і в е р с и т е т і і на т е х н і ц і , по
рушене жидівскими студентами. Сему пи
танні присьвятив в Киг)ег-і 1ї¥о\узк-ім проф.
львівского університету Дибовский три ста
ті, п. з. АУ к^езіуі »игпапіа пагогїотеозсі гуйотезкіе) IV ипвуегзуїесіе Іяго^зкіт і о еі ріег\У’0%’20Г2Є«, яких не можемо
МОВЧКИпри сій нагоді обминути. Одначе з гори заявляємо, що не думаємо вдавати ся в поважне обговорене сих статий, позаяк до проф. Дибовского можна справедливо при- ложити приповідку: »Швець знай своє шев
ство, а в кравецтво не мішай ся«. Профе
сор Дибовский сими статями зложив хиба доказ, що можна бути ученим зоольоґом, але в політично-народних справах, іменно в рускій справі бути темним, як табака в юзі. Хоче він одним замахом пера рішати справу жидівскої народности на універси
теті (і як первовзір еі вважає змаганя укр.-рускої молодїжи до заснованя укр.- іуского університету. Покликує ся на ви- скази померших уже професорів Шаране- вича і Омеляна Огоновского, яких вже те
пер провірити годі, ставить в своїй заро- зумілости Русинів поруч з Бурятами, Кам
чадалами, Якутами і иншими племенами, які стоять на найнизшім ступні розвитку, оцінює після Ставропигійского Временника (здав ся з укр.-рус. літератури нічого не бачив!) ступінь розвитку укр.-рускої мови і науки і кидаючи звичайним обжалованєм, що Русини трудять ся >роиг 1е ігаг ги88Є«, хоче рішати справу україньско-руского
Лемі клопіт Я м яш з м істам .
(Конець).
Як Сгаз так і Ргге§1а<і признав, що сіонізм змагав до витворена окремого ор
ганізму, до окремої індивідуальности наро
дно-політичної. Так само глядить і Рггей-
втуіі
і уважав, що точка тяжести сіонїстич- ного руху лежить поза Палестиною, що сіонізм в п о к л и к о м н а ц і о н а л ь н и м , який при відомій расовій ненависти, при недостачі етичних засад супроти ґоя-ворога набирав характеру скрайної в и к л ю ч н о - с т и і зводить жидівскі маси на дорогу односторонного, тісного шовінізму і ради
кальної, беззглядної боротьби, що в сіоні
змі жидівство відкривав шелом супроти
ПОЛЬСКОЇ
суспільности. Рг2Є^81¥ІІ признав, що тепер вже Поляки не будуть мати діла з жидами під покришкою польских патріо
тів, меценатів польскої штуки і промислу, помічників в науці і літературі і с о ю з н и к ів в п о л ь с к ій н а р о д н о -п о л іт и ч н ій р о б о т і, що а с и м іл я ц и й н і з м а г а н я в жидівскій справі з б а н к р о т у в а л и , а тепер на цілім обшарі давної Речипосполи- тої повстає ж и д ів с к е с т о р о н н и ц т в о з н а р о д н о -п о л іт и ч н и м и ц іл я м и , зо
всім чужими і ворожими польскому наро- дови.
Поляки зрозуміли отже аж тепер гро
зу сіонізму для своїх політичних змагань (чи не справдить ся тут знов приповідка:
тай гу Роїак ро вгкойгіе?!) і ладять ся до відверненя сеї нсбезпечности, але які на се подають способи ? Сгаз все ще в такий наївний, що припускав, що в поборюваню сіонізму найуспішнїйшу поміч могуть дати самі жиди, а особливо ж иді в ск а ін т е л ї
ґе н ц и я , яка себе п о ч у в а в п о л ь с к о ю . Значить, Сгав сподївав ся, що жиди будуть поборювати жидів, а притім заманює ся сею поверховною проявою, що нібито жи- дівска інтелїґенция почував себе польскою!
Забував Сгаз, що навіть вихрести все і при всякій нагоді спочувають жидівскій справі і сій пособляють, а вже щоби жиди побо
рювали жидів, се просто річ неможлива, наколи тут розходить ся о відносини між жидами а християнами.
Рг2Є£І£Й бачить одну з причин сіоні
зму в тім, що в Галичині нема школи ра- бінів, що рабіни для Галичини образують ся в Пештї і у Відні, де головно виплеку- ють сіоністів. Є се зовсім хибний погляд, бож самі Поляки признають, що сіоністи виросли як-раз з жидівскої молодїжи й ін- теліґенциї вихованої на польскій науці і культурі, а так само і в Росиї дали почин до сіонізму ті інтелігентні жиди, які при
своїли собі московску мову і науку і пи
сали навіть наукові твори московщиною.
Отже рабінатскі школи, хочби они повста
ли у Львові чи в Кракові, хочби в них учило ся польскою мовою, так як і тепер в середних школах жиди учать ся своєї релїґії польскою мовою, нічого тут не по
може.
Дальшим способом поборюваня сіоні
зму після Рг2Є§1ад-у мав бути а н т и с е м і
університету, так як швець Терешко в Квіт- чинім Салдатскім Патретї брав ся критику
вати мундір салдата. Отже, скажемо, пане професор, пильнуйте там своїх інфузорій, насїкомцїв і т. и., але не тикайте носа в справу, про яку не маєте найменшого зна- ня, не говоріть про укр.-руску мову і пи- сьменьство, якого Ви не бачили і не чи
тали, а судите, як сліпий про краски!
З отакою то гордостю і зневажливостю, як рупротив Русинів, відозвав ся проф.
Дибовский і про сіоністів, та се вже їх річ з ним розправити ся.
Всі ті дневникарскі голоси а також голос проф. Дибовского стають лише до
казом, чого можна сподївати ся з того боку, коли Русини не хочуть бути паііопе Роїопі, а бажають жити своїм житєм, ба
жають не чужого, а свого то права, коли жиди не хотять бути Ьгасші то.)'ге820\¥Є£о мгугпапіа, а хотять остати жидами!
З бразилїйскої України.
(Борба за долю наших людей і яка оборона ц. к консуляту за нами).
До того часу на нашій кольонїї було кілька збуйних верховодів, котрі над нами зчаста збит
кували ся. Се було трох Бразилїйчиків і один комісар (коЬгайо) Ж уацім де Санто Ґама. Той комісар був призначений з Губернії' на нашу кольонїю збирати у нас сплату за землю, як нам уряд був приказав платити по 400 міль- рейсів за 10 акрів (т. є. 40 моргів) землі на одну родину.
Два роки тому минуло, як немилостивий тон комісар Ґам а був нас повідомив, що маємо платити за землю. Але біда наша, що за такий короткий час в тих вікових лісах щесьмо ся гроший не доробили і ще на гріш ми бідні, але той немилостивий комісар не зважаючи на те, зачав нас натискати за гроші і над нами зну- щати ся. Збирав до себе зчаста тих трох збуй
них верховодів Бразиліянів, узброєних револь
верами і ножами, довгими на 1 локоть і так переїзджав помежи наші люди і неодного бив і калічив за те, що гроший ему не давали. З а той наш утиск і напад на наші доми і побитих і поранених наших людей удавали ся наші лю
ди до ц. к. консуляту австрийского в Курітибі з просьбою і зі скаргами, що нас так нищать і неодному і здоровлє відняли. Ц. к. консуль австрийский в тій справі нашій не зробив чи не міг нічого зробити в обороні за нами, тілько сами мусїлисьмо ся бороти і без опіки консули.
Дальше місяця січня 1901. р. коли приїздив до нас руский сьвященик з Прудентонолїс о.
Митрофан Михняк Ч. С. В. В. то на дорозі перед кольонїєю напав був на него один Брази- лїйчик, що був вистрілив 2 рази на віз, котрий був будою критий і одна куля була продїравила буду на передї коло фірмана, а другий вистріл пішов боком. Се був один з ряду тих трох збуй
них Бразилїйцїв по імени Петро Салєра. З а то булисьмо внесли скаргу до ц. к. консули в Ку
рітибі в сій справі, однак ц. к. консулат нам не поміг нічого і розправи на то ніякої не було.
(Консулят звертав ся кілька разів до бразилїй- ского нравительства, але єго представленя збуло бразилїйске правительство голословними прире
ченими. — Ред.)
2 На початку місяця цьвітня сего року знов
був до нас приїхав з Ляни той немилостивий котюга комісар Ґам а і розказав нам був платити за землю. Але з причини, що той рік є для нас лихим на гроші, зарібків нема, на ґрунтах добре не породило ся про брак дощу, бо підчас поза
саджуваних наших росів (поле на місця виполено
го мху) посуха панувала, тож і гроший не було де здобути і за землю до Губернії платити. Ми говорили до того комісара Ґами, що гроший не маємо і просилисьмо на дальший час нам заче
кати. З сеї причини той немилостивий к’омісар (ТСоЬгасІо) розлостив ся і взяв ся до рабунку на нашій кольонїї з наших бідних людий.
На другий день зараз рано той комісар Ґам а позбирав був до себе на поміч тих трох збуйних Бразилїйцїв узброєних револьверами і ножами та пустив ся на рабунок в кольонїю до наших людий. Забирав, що і но хто мав: коні, товар, збіже, жито, кукурудзу, фасолю і навіть безроги і готову солонину, лише одні кури ли
шали. З жита і фасолї то брали остатнє, навіть, як хто іно мав тілько, що до їдла, то і з того забирали дві части собі а трету лишали людям до їдла на житє. Кукурудза то єще в полю сто
яла не збирана. Як котрий упирав ся і не хотів дати остатної кварти фасолї, і о єго били не
милостиво ножами і не одного покалічили і по
рубали тіло, і здоровлє відобрали.
І над тім стали ми радити ся, що ту ро
бити нам сиротам на чужині, бо не маємо ту над собою жадної опіки і питали ся одні дру
гих, чи єще так довго дамо бити себе і так рабувати, як тепер той лютий і немилостивий комісар Ґа м т нас зрабував; бо се то був чи
стий рабунок а уряд в Губернії нічого про те не знав, як ту той Ґам а поступає, бо сегр до
зволу він з Губернії не мав!
По тій нараді вислали ми були двох лю- да: Івана Рака і Михайла ІІетровского, у ко
трих був забрав коні і вози, до ц. к. консули австрийского в Курітибі з просьбою і з ужа- ленєхі, бо малисьмо певну надїю, що ніхто так, як ц. к. консуль за нами не обстане і не буде нас боронити. Але ц. к. консулят в Курітибі на то тим двом людам нічого не зробив і нич не порадив, іно навертав тих двох люда назад до того немилостивого комісара Ґама, говорячи:
ідіть до комісара Ґами. він є добрий чоловік, бо я єго добре знаю, та просіть єго, то він вам зробить, що сам буде уважати. Ото така була зарада нашого оборонця ц. к. консули австрий
ского в Курітибі.
І тодї тих два люда видячи, що не можна надїяти ся помочи від консулату, удали ся до одного бразилїйского горожанина 6 миль від Курітиби, до доброго і милосерного пана, ноіме-
Др. Ярослав Окуневский.
Із Занзібару.
(Конець).
Невільництво т а б удучність Африки.
Р аз одинокий лучило ся мені видїти, як надзорець-мандатор знущав ся над невільницею, що несла вугля із магазину до прибережної лодки. А се була невільниця анґлїйскої фірми 8 т ііЬ , М аскепгу єї С°. Як то? Англичане дер
жать невільників? Сохрани Боже! — відповість Мг. 8ш ііЬ. Се тілько ще Араби держать невіль
ників. . 8Ьоскіп£! Але що сей Араб тілько під- наймлений за дешеві гроші, щоби дав своє імя,
— того не треба усїм знати. Таким робом і гу
манність сита, і честь Альбіону ціла...
Чогож хотять Европейцї, заповівши війну против невільництва? Хотять того, чого хотять усї сильнїйші, та провірнїйші, та беззгляднїйші раси, — панованя! Замість тілесних крепаків они заведуть поки-що невольників капіталістич
ного устрою, хоч і се ще не виключено, що ви
гнавши Арабів, они оставлять віаіиз дио апіе.
Се залежить від того, як буде треба, та як ко- риснїйше. Безпечно, що тут діє ся несправедли
вість і Арабам і неграм — алеж де в сьвітї та справедливість?
В борбі о істнованє панує лиш один закон
— жостокий — закон сили. Молот та наковало
— се девіза в борбі одиниць та в борбі рас і
ни Армелїяна Домели з просьбою, аби за нами схотів дещо вставити ся до Губернії, і розпові
ли єму то всьо, що у нас так воює, бє і рабує той немилостивий комісар Ґама, пан Армелїян Домела вислухав від тих двох людий всі наші утиски і кривди, та зараз виступив нас борони
ти і зараз написав скаргу від пас на комісари Ґам у до Губернії, а Михайло Петровский доручив тому скаргу до рук самому ґубернаторови в Ку
рітибі. Ґубернатор привитав щиро тих людий і взяв до рук карту, котру були єму подали, а по перечитаню тої карти то аж ґубернатор покру
тив своєю головою і сказав: що таке діє ся на кольонїї Антонїо Олїнто, та я про те нічого не знаю, як у вас Ґам а поступає, бо я доперва перший раз і першу карту діставєм від вас з вашої кольонїї і доперва перші мені скаржите ся о вашім утиску і о вашій крив її. Таже Ґа- мови не вільно того робити і так рабувати, іно хто має гріш, той може єму за землю платити, а котрий не має, то той пізнїйше заплатить. І сказав був Губернатор, що Ґам а там у нас вже більше не буде і з тим тоті два люди відійшли з Губернії до себе, роздумуючи над словами Гу
бернатора, щ одо тепер єще ніхто з нашої кольо
нїї не скаржив ся, коли ми вже кілька разів заносили свої скарги до ц. к. австрийского кон
сулату. Яка була з того втіха на кольонїї, то і не ( писати, але на тім не скінчило ся, а то д ія ло ся перед самими Великодними сьвятами.
(Конеиь буде').
З політичного поля.
Ф інляндия стогне під царскпм кпутом, я- кий нехтує та обсмикує дрібку єї автономії і висилює всю свою змогу задля русиф ікації краю. Новеє Время присьвятило трийцять шість статнії докладному розслїдови тамошних відно
син, а в трийцять семій начеркує теперішний настрій населеня Ф інляндії. Опінїя вагає ся ме
жи ключем: «борба чи угода» і в тім напрямі веде ся оживлена полеміка та аґітация. Се пи
тане — каже Ноноє Время — мусїло зродити ся в умах по ряді безхосенних виснлків безчин
ного і чинного опору супроти недавних прави- тельственних розпоряджень. Відповіди є поділе
ні. Одна партия кличе, аби не уступати ані на крок і не зрізати ся нічого добровільно, нато
мість друга, оцінюючи критично шанси опору, склонює ся до компромісу. Ся иослїдня партия, після гадки автора, бере тепер верх і з того при
воду завзяте успокоює ся, а розум будить отя- му та осторожність по гадці висказу Бісмарка, що »протест лише тоді має рацию бутя, коли протестуючий має досить сили, аби перешкоди
народів. Пустіть сегодне на верх утисненого — він нічим не буде ліпший від свого попередно- го пана. Нещастє того, хто слабший. Нехай у- міє стати ся «молотом»! Наріканє на неспра
ведливість пусте та сьмішне.
Безпечно, що після гуманности стала ся несправедливість червоно-шкірим в Америці.
Безпечно і те, що велика несправедливість дія
ла ся Папуасам в Австралії, коли зайшовши ту- да кольонїсти, стріляли їх як диких зьвірів, та по їх трупах закладали цьвітучі ферми та мі
ста. Безпечно і те, що діє ся велика несправе
дливість Чукчам, Черемисам, Вотякам в Сибірі.
Аде їх в тім вина, що они уродили ся низшою расою. Можна плакати, можна нарікати на по
топтані права людскости, — всі с'ї лементи, хоч як гарно они звучать, не мають в щоденнім житю найменшої вартости, хиба що служать гу
манною вивіскою, під котрою проворнїйше до
вершує ся екстермінацийна борба. Хто не уміє використати беззглядно ситуациї та стати па
ном на своїй земли — того розторощить коле
со незмінного закона і зітре з землі.
Тепер прийшла черга на неґрів в Африці.
Що стане ся з тою расою — безжурною, веселою, дитинячою по складови свого ума, що остала ся теиер в XX столїтю на так низькім ступени культури? Чи винищить ся она так як тубольцї в Америці та Австралії, чи може, під
нісши ся на висший ступінь, она з своєї сторо
ни дасть причинок до загального поступу?
Що раса европейска з своєї сторони нічо
го не залишить, щоби ту расу зробити собі під
даною і нешкідливою для свого панованя, —
ти сему, проти чого протестує». Нагода згоди, після гадки Нового Бремені, єще не страчена, бо правительство ще не витворило такого положе
на, яке унеможливило би всяке порозумінє.
Ґенерали Бурів прибули до Брукселї. Девет, Бота і Делярей були витані товпами населеня, яке тисячами зібрало ся на двірци. Ж андарме - рия не могла здержати напору товпи, яка серед окликів в честь Генералів окружила повіз. Ґ е нерали поїдуть в середу до Ґандави, звідки по
вернуть в четвер, і того самого дня від'їдуть до Утрехту в Голяндиї на уродини президента Крі- ґера. - 3 балькону готелю, в котрім зам еш ка
ли ґенерали, виголосив Девет промову. Заявив, що прибувають до Европи, не аби гляДати по
мочи в цїли відзисканя независимости, але аби глядати помочи для покрита шкід і страт, які потерпіли в наслідок війни.
До Манджуриї виїхав росийский мінїстер фінансів Вітте, а рівночасно покликано на чле
на ради державної дотеперішного начального ко- манданта окупацийної армії в Манджуриї, Ґро- дєкона. Берлиньскі дневники доносять, що при
чиною виїзду міністра на далекий схід були чи сленні мальверзациї при будові зелїзницї; при
чиною відкликана Ґродекова мала бути нездар- ність, яку виказував при евакуациї Манджуриї.
— Евакуация Манджуриї представляє ся в дій
сносте так: В міру, як поодинокі відділи росиЙ- ских війск відходять з Манджуриї, иравитель- ство творить там узброєні відділи зелїзничої сторожи. Ся сторожа має бути чисельно так сильна, як відкликана стала армія, отже ЗО ти- сячів людий. Иншими словами: Росия «уступає»
з Манджуриї, але буде в ній дальше панувати при помочи зелїзничої сторожи.
Н О В И Н К II.
— Календар. В ч е т в е р : гр. кат. Йоана Бого
слова; рим.-кат. Діонизия. — В п я т н н ц ю : гр,- кат. Калистрата; рим.-кат. Францїшка.
— Від Адмінїстрациї. Просимо наших ВП. Пе
редплатників, відновити як найскорше передпла
ту і вирівнати залеглости, бо на кредити рішучо не будемо посилати часописи.
— 0 Митрополит до духоаеньства видав но- сланиє, яке «Ґалїчанїн» з першої руки видруку
вав чи не у повному змісті, заправивши єго сво
їм жарґоновим язичиєм і карлючками. Також і польскі дневники наводять поодинокі уступи сего послання і коментують їх. Ми не хотячи переводити з другої руки невірно переведені може, або тенденцийно заправлені цитати чу
жих часописів, зазначуемо лише своє здивова
не, чому наша редакция, як і усї народні часо
писи, стала виключеною від одержана одного примірника згаданого послання? При сій нагоді се річ ясна. Поки-що заведено горілку — то средство, що віддало такі добрі услуги в борбі з червоно-шкірими в Америці. Неґри запивають ся і тратять через те давну свою силу фізичну та духову енергію.
Що неґрів в Африці можна і цілковито винищити — то показали Бури (т. є мужики) в своїй Трансвальскій та Ораньскій републицї. Они виперли Бечуанів геть по-за границі своєї дер
жави і заложили там гарні хлїборобскі мужиць
кі осади.
Поки-що річ стоїть тепер так:
Клімат східно-африканьский не дозволяє ще до тепер постійного поселеня Европейцїв.
Европейцї хорують на пропасницю, червінку, • тиф. Неґри, зааклїматизовані, не підпадають так небезпечно тим хоробам. Робучі руки потрібні Еврогіейцям, отже Европейцї будуть старати ся удержати силу неґрів. З управою землі, з вису- шенєм багон і т. д. — може все змінити ся. І що тоді, коли неґр покаже ся злишним, «мсун- ґу» не пожалує єго, і тодї почне ся нищене по
головне, — про се нічого й говорити.
Сила по стороні Европейцїв. МасЬі £еЬі
уог КесЬі — мовить Бісмарк, а перед ним ще старий рабін Сиіноца сказав: ҐІпиздиізцие Іап- І и т іигів ЬаЬеґ, ц и а п іи т роїевіав уаіеі. (Тгасі.
роїіі. Сар. 2. §. 8.).
з не можемо поминути тої дивної, а характери
стичної обставини, що царофільский »Ґалїчанїн<
взагалі всякі вісти з епархий і консисторий — і то всіх трех — одержує найскорше і правиль
но, — немов офіцияльно. Чи справді вертає давне сьвятоюрство з часів Наумопича, а орґан н. Маркова став орґаном нашої церковної єрар- хії ?
— Бібліотека і робітня Наук. Тов-а ім. Ш ев
ченка отворені що дня від 2. до б. год. пополу
дня, крім неділь і руских сьвят.
— Руске Тов-о педаї'оґічне у Львові помістило сего року в своїй бурсі ЮО учеників рускої ґім- назиї. Не треба богато цьвітистих слів, щоби доказати, якої ваги є та бурса для нашої су- спільности. Ч и с л о с т о с а м о с о б о ю г о в о р п т ь. Такого числа учеників не містить жадна бурса в Галичині. Але в в минулім році мала бурса 3.000 К довгу. А на сей рік. коли є в бурсі о 25 учеників більше, як минулого року, може бурса попасти в ще більші довги, коли Ви, Родимці, не підіпрете єї так грошевими дат-
ками, як і натуралїями! Комітет бурси вже раз ,239, а в ІІеремишли 248.
відніс ся до Вас з зазивом. щоби Ви не за б у -; _ Краєва шкільна рада іменувала д-ра Йоси- вали на бурсу, а тепер ще раз звертав ся до ф а ГІавловского заступником учителя в муж.
Вашої жертволюбивости: збирайте і давайте на у4Ит. семинариї в Станиславові; Якова Богосе- бурсу, та на бідних учеників, щоби з них ви- ВИ4а заступи, учит. гімн, в Золочеві, заступни- творити інтелігентних та сьвідомих членів н а - ! Ком учителя в сем. учит. в Короснї, Март. Па- шої, суспільности!! 'стерчика і Івана Сметану учит. ст„ Еразма Зьо-
Вже за вересень сего року мала бурса ловского учит. мол. в шк. вид. муж, в Яслї;
1.800 К розходу. Годі припустити, щоби ученики Тересу Нїщиньску ст. учит. 5-кл. шк. в Сухій;
зі своїх вкладок 12—20 К місячно, покрили ко- Йосифа Крижака управ. 2-кл. шк. в Решотарах;
піти ‘видатків. А тепер коли зближає ся зима, Петра Герасимовича управ. 2-кл. шк. в Ж елехо- коли ще і сьвітло і опал буде дорого коштува- в ; ВВл.; Елисавету Витошиньску учит. 1-кл. шк.
ти, розходи бурси о много побільшать ся! ; в Майдани липовецкім; Юл. Блажиньску 1-кл.
Родимці! ; шк. в Майдані.
Коли Вам справді добро нашої Вітчини лежить
на серцю, коли Ви є справдїшними патріотами ницї; йосифа Мадейского з Творкової до Геч- не лиш по словам але і по ділам, покажіть с е !!: наровиць; Олену Мащйковску з Рокітної до Ви- Позаяк вже лучило ся, що гроші післані до за- шенки ве.іикої;'Івана Чабана з Городенки до ряду Бурси не наспіли на час, просить ся адре- Ж идачова-
сувати точно: Заряд бурси руского Товариства перенесла в стан супочинку Франц. Вла- педаґоґічного у Львові, ул. Вірменьска, ч. 2. стиіпинівну учительку в Волі радихівскій.
„ „ . , ‘ ' і — Другу деФравдацию на зелїзници викрито
— Посольскииі ЗВІТ буде складати о. Теодор на п н Дефравдантом є жид Богачевскии в Долині дня 9. жовтня (в четвер) А м Розенбавм> ас-истеі1т, а здефравдована о 2. год. пополудни в домі п. Писарского. ' кво\ а ВЙНОСИТЬ 3.998 К р озеибавм був перед-
— Виділ Кружка укр. Дівчат у Львові повідомляє ше зелїзничим асистентом у Львові, опісля в Товаришок, що відчити і сходини тов. відбувають в Стрию, а недавно перенесено єго до Пере- ся тепер кождої неділі о 3. год. попол. вкомнаті Ворска. Всюда знали єго яко веселого, забавно- Читальнї »І1росьвіти* Ринок 10 І. пов. Заразом г0 хлопця, аранжера всяких жидівских забав і звертає ся до всіх тих Українок, котрі ще не т. д, Розенбавм по здефравдованю грошей утік вступили до товариства, щоби вписались в члени, 3 Переворска до Львова і ту пересиджував у бо тільки спільними силами можна обовязки свого шваґра, поки полїция не примістила єго і задачі поставлені Кружком виповнити. в свої х »апартаментах«.
— Товариство »Руска Бурса реміснича і про-, _ Поворот з Ґімаляїв. Перед кількома місяця- мислова» у Львові подає до відомосте, що на ми Виїхала з Відня наукова експедиция на Гіма- сей рік нринято 5 нових питомцїв, так що т е - 1ЛЯІ; Один з учасників експедициї, др. Весельи пер містить Бурса 16 питомцїв. Є се як на Бур [доносить, що експедиция повертає домів, бо не су, котра не має жадних сталих доходів, дуже могла осягнути своєї мети с. є дістати си на тяж ка задача, удержати тілько питомцїв; —для- ; Верхи гір. Найбільша височина, до якої можна того Рада звертає ся до всіх Добродіїв Б урси ,' було дійти, виносила 6.300 метрів, але вже там аби особливо тепер не забували на нашу Бурсу деякі з подорожників занедужали на запалене і спішили 4й-з иомочию, а як-раз тепер в най-1 легких і мусїли вертати в долину. Др. Весельи труднїйших для нас часах позабули на нас на- також був занедужав, але вже виздоровів.
віть ті Добродії, що стало підпомагали нашу Бурсу. — Просимо дуже хотьби о як найскром- нїйші датки.
— Членів повітових Рад Русинів просить Рада товариства >Руска Бурса реміснича і ііромисло-
ва« у Львові, аби поперли просьби Бурси в н е с е -;3ДУ в Франкфурті арештовано одну з пань, яку ні до Рад повітових східної Галичини о субвен-, підозрівала полїция, що она є перебраним му- цию. Минулого року кромі кількох виділів по-1 щиною. Арештована мала коротко стрижене во- вітових решта перейшли по просьбу до дневно-1 лосє, мужеский капелюх і модерну одіж, тому го порядку над нетициями Бурси, тож нехай н а - ' звернула на себе увагу полїциї. Біда еманци- ші люде, члени Рад, зволять допильнувати, аби панткам’
і сего року се не повторило ся і аби наша пе- тиция трактована була на рівні з иншими, котрих находять ся фонди навіть на цїли
хідної части краю. Сего вимагає народна честь. ’ла ся там вкзекуциина^ ліцитация спадщини по
— Зміна назвища. Намісництво дозволило п, Михайлові! Клїщеви, студентови IV р. прав на І ® львівскім університеті, змінити родове назвище
Кліщ на Калитовский.
помершім Графі Артурі Ніжан; лїцитовано образи, меблі, збрую і так уторговано до кількох днів 20.000 К. В замку були також ґр. Ляваль Ніжан і єго сестра Анна, та переглядали протокол лї-
тт „ і цитациї. Підчас того прийшло межи братом а
“ Р інчанє п-^ о д е н к а 1 елера, директора Л ьвів-, сесТр0Ю до 0СТр0{ суперечки. Графиня Анна, зна- скої Фільгармонїї з панною Іреною Богусівною, І
оперовою сьпівачкою, буде дня 11. с. м. о 11.
годині перед полуднем в рим -кат. катедрі у Львові.
Вінчане п. Стефана Чепіля, зелїзничого у- рядника з п-ною Марисю Криницкою відбуде ся в Голиню дня 19. с м. о 8. год вечером. Почта, стация зелїзн. і тел. в Калуши.
— Редакцию „Діла" обняв з вчерашним днем др. Евген Левицкий по др. Володимирі Охримо- вичеви.
— Хрунївский повіт. В цілій Галичині з сьвіч- кою не найшов би більше хрунїв-війтів, ик в снятиньскім повіті. Тепер, коли рускі посли і ці
лий руский нарід протестують проти заведеня повітових бюр посередництва праці, то війти-хру- нї снятиньского повіта зійшли ся оноді — як доносить Рг2ес1з\¥і(; — на нараду і ухвалили по
требу заведеня такого бюра в Снятинї. Що зро
били се лише з несьвідомости а головно з пань- ского лизуньства, се розуміє ся само собою.
— З Золочева доносять нам: Недавнє нольске
віче, яки ту відбуло ся, протверезило і тих Р у
синів, що пробували жити в згоді з тутешними Поляками і належали до касина урядничо-вій- скового. Однак дарма, польский шовінізм при
неволив їх виступити з касина і зірвати всякі зносини з людьми, що їх метою є будувати Польщу на хребтах руских мужиків, при помо чи ковбаси і горівки. На згаданім вічу було зрана до 5.000 мужиків переважно Русинів гре
ко-католиків, пригнаних з сіл паньскими еконо
мами. На властивім вічу лишило ся з цілої че
реди лише кілька сот латинників, а прочі по
поївши в польскім »Соколї«, пішли до міста на торг.
— В учительских семинариях в Галичині впи
сало ся в сім шкільнім році загалом 2.065 уче ників, а 716 учениць. З того числа припадає на мужескі учит. семинариї; в Залїщиках 168 учен.
в Коломиї 182, в Ряшеві 176, в Тарнові 196, в Сокали 201, в Тернополя 209, у Львові 223, в Самборі 228, в Кракові 257; в жіночих учитель, семинариях: у Львові 229 учениць, в Кракові
перенесла: Франца Зузяка з Ропи до Ясе
— Бельґійский король Лєопольд — як доносить Могпіпд- Ьеапсіег — наміряє передати королївску корону в руки свого братанка.
— Ошибка полїциї. Підчас нарад жіночого зі-
на яко особа дуже нервова, пішла до сусїдної комнати, вхопила револьвер і стрілила до свого брата. Ґр. Ніжанови не стало ся нічого; куля свиснула лиш попри саму голову почерез волося і застрягла в стіні. Він тоді отворив вікно і став кликати о поміч. Случайно зачув то якийсь ио- лїциянт і вбіг до хати та вирвав Графини 3 рук револьвер, в котрім були ще три острі патрони. Графиня сидить і доси в замку під надзором полїцийним.
— На бурсу Руского педаґоґічного Тоз-а зло
жили в місяци вересни: Вп. Яцко Палайда 1 К, Василь Бахор І К, др. Степан Федак 50 К, сьвя- іценьство яричівского деканата на соборчику в Чернушовичах 5 К 60 сот., о. Петро Патрило 4 К 40 сот. Крім тих, жертви в натуралїях зло
жили Вп.: Малко Гнат, Ґаук Василь, Тихий Іль- ко, Тузяк Степан, Бардин Тимко, Яблоньский Теодор. Заряд бурси складає тим Добродіям щиру подяку.
— На все Є рада. Підчас розправи в однім з віденьских судів прийшло було дня 1. с. м.
— Родинна драма . В історичнім замку Терзат- дЛЯ ' то коло Фіюме прийшло було дня 20. вересня за- ДО страшної сцени. Від дня 20. вересня відбува-
мимо поважної хвилі до комічної сцени. По ви- льосованю судиїв присяжних відберав предсїда- тель трибуналу присягу від присяжних. Коли прийшла черга на шестого присяжного, купця Гіршлєра і він мав повторяти слова присяги, к о тру проводив предсїдатель, він мовчав. Предсї- датель здивований повторив ще раз перші слова присяги, а Гіршлєр тоді відозвав ся: >Я не чую«.
Аж тепер показало ся, що Гіршлєр дійсно май
же зовсім глухий, а судин присяжний повинен прецї передовсім чути. Здавало ся вже, що тре
ба буде розправу відложити, але предсїдатель трибуналу порадив собі; він казав глухому при
сяжному подати крісло і посадив єго близько трибуналу, а що глухий мав ще й слухову труб
ку при собі, то сьвідки мусїли підходити до не- го і говорити в трубку. В той спосіб переведено розправу до кінця.
— Вісти з перемискої єпархії. Презенту на Я- ворець одержав о. Сава Ломницкий.— О. Віктор Саламон, парох в Вороблику королївскім, імено
ваний титут. совітником еп. консисториї. — К а
нонічно інституовані оо.: Віктор Кмицикевич на Королик волоокий, Йосиф Копистяньский на Ле
жанок, Омелян Давидович на Тартаків. — До канонічної інституциї на Мацьковичі завізвании о. Антін Весоловский, — Завідательства одер
жали оо.: Сава Ломницкий в Явірци, Волод.
Вльок в Горинцї, Юрий Гонсьорский в Мисцовій.
Сотрудництва одержали оо.: Данило Бодревич в Порохнику і Іван Головка в Росници. О. Захарий Лихицкий іменований заступником катихита при ц. к. ґімяазиї в Новім Санчи.
— Родимці'! Памятайте на фонд будови при.
ватних шкіл!
Наука, штука, література.
_______
7. жовтня відбув ся під управою п. Челянь- ского перший »звичайний сімфонїчний концерт
>Льв. Фільгармонїї». На нїм повторено Ваґнера увертуру до опери »МеІ8Іег8Іпдег« а крім того виконано Бетговена сімфонїю (ч. 5), норвейского композитора Зиепсізеп-а рапсодию (ч. 2), і Лїста сімфонїчну поему >Гірекі луни* (Се ди’оп епіепсі 8иг Іа пюпіа^пе). ВаГнеряни мали свою заставу, кляснки свою, модерністи — свою. Розуміє ся, що клясики вийшли найлучше. Сімфонїя Геніаль
ного Бетговена, притьмила свої суперниці так, як ясне сонце тьмить прочі небесні зорі. Широ
ка мельодийна тема, унята в форми, ясно згар- монїзована, спокійно зінструментована, поважно закрашена красками тонів, не замарана еф екта
ми для ефектів, чудно сконтрастована — лила ся повного та спокійною струєю і мусїла всякого не лише причарувати, але таки пірвати з собою в ті сфери, де — після нашого понятя — цар
ствує гармонія і лише гармонія. Поліфонія Ва
ґнера, контрапунктовані фрази і періоди, три те ми о ріжнородних ритмах зведені з математич
ною точностию в одну цілість, скалі покладені на однім тоні, могучість ефектів, піддержана пу- зонами, тубами, кітлами, чінелями і пістонами в найвисших позициях — все то змаліло в виду Зетговенівскої чистої, непорочної, простої, ясної, а попри те глибоко подуманої мельодиї і гармо
нії'. Природною красою вивінована дівчина мусї
ла побідити вишмінковану кокету. Ще низше станула «сімфонїчна поема* Лїста.
Як сама інтродукция до «Гірских лун« ви
дала ся нам дуже зручною, вірно ілюструючою наближаючу ся грозу бурі, так дальший малюнок
«гірекого житя* з всякими відголосками видав ся нам модуляциєю без кінця і міри, без форми, без душі — просто сказавши. Знаємо, що сю
»поему« інструментував Лїстови єго приятель Мюллєр, але сумнїваємо ся, чи сама комиозиция фортепянова Лїста подїлала би на безсторонних слухачів лучше ?
Свендсена норвейска рапсодия, зручно ін
струментована припала до вподоби своєю безпре- тенсіональностию. Не; дорівняв Свендсен Ґріґови, але не станув далеко поза сим першим компо
зитором скандинавским. Єго рапсодия зложена з оригінальних танців норвейских. Козачок, обе- рек, легкий мазур та знов рід якоїсь шумки — все то складає ся в одну цілість, котра манить до себе сьвіжостию.
Орхестра держала ся добре. Сімфонїю Бе
тговена відчули артисти. Діріґентови, п. Челянь- скому, належить ся щира подяка не лише за саму управу, але більше ще за сам уклад про
грами.
