Ч. 145. Львів, Вторник, дня 2 (15.) липня 1902. Річний VI.
Передплата
на >Р У СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на ціляй' рік 20 кор.
на пік року . 10 кор на чгерть року . . . л кор.
на місяць . Г7і кор.
За границею:
на пї.ііііі рік Ні руо.іТв або 36 франків на пік року Я рм'лїв
аоо 18 ірранків Поодиноке число но 16 і от.
>Кпрнеиі мп очп і душу мп вік непі: а в** возьмеш милости і віри не возьмеш, Ао руске мп герце і віра рус * « — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.
виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о ’Іа год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 1.
пл.Дом6рзвсного(Хоруніцини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- кодовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклнмациї неонечатані вільні від норта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в Н а д і
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по З ) с. від стрічки.
ступованю сеймової, більшости, як і поль
ского дневникарства виявило ся найліпше, як би то бажало ся взагалі наложити ка
ганець на вислів всякої думки і перекона- ня, що виходять з руского боку.
А вжеж промови руских послів не бу ли зовсім говоренєм на вітер, бо все в них було чи то в політично-національних, чи в шкільних, чи економічних справах осно
ване на певних фактах, хоч правительство звичайною методою кваліфікувало се яко загальникові закиди, не подаючи з свого бо
ку фактичних на сеідоказів, але як раз лише загальникову відправу, прикрашену сарказ мом. Сим разом однак правительству якось не вело ся, бо не лише з рускої сторони обзивали ся голоси рішучої критики, але можна сказати, що з цілого сойму відо- звали ся важкі докори проти краєвого ира- вительства і цілої адміністрації. Не лише людовець Стапіньский завзято виступав про
ти краєвого правительства, не лише псеудо- демократ Рутовскип піддав строгій критиці цілу систему правительственну в краю, але і ґр. Стаднїцкий і ультраконсервативний краківский професо і Мілєвский безпощадно виказував хиби кра*євого правительства, а мнима оборона Козловского була лише потвердженєм обжалованя тамтих бесідни
ків. Можна отже безпересадно ствердити, що весь сойм неприхильно і недовірчиво відніс ся до сучасної краєвої адміністрації.
Се може послужити доказом, що у нас в краю положене недобре, що оно вимагає рішучої нанрави з гори аж в долину, що жалоби руских послів тим лише потвердже
но і авторизовано і що они не були, як звичайно говорить ся — РаивсЬаІЬезсЬиІ- гіі§ип§еп, але мають своє оправдане. Рускі посли своєю тактикою спонукали відро- ченє закона про бюра праці, спинили вне- сенє закона про рентові оселі, вимогли по
ставлене на найблизшім засїданю справи рускої ґімназиї в Станіславові, але й кри
тикою краєвого правительства осягнули певний успіх, бо й иньші сторонництва, о с о б л и в о з л і в и ц і з а я в и л и при від- роченю сойму, що приступлять до тактики руских послів, наколи правительство буде маловажити потреби краю.
ГІО соймі.
(X) По тритижневих нарадах відрочено сесию галицкого сойму в суботу до осени. і
Сойм мав би знов імовірно коло 5-го вере
сня зібрати ся на докінчене сегорічної се сиї, однак нема певности, чи дійсно буде ще осїнна сесия. Головну бо роботу, якої звичайно правительство вимагає від парла
ментарних тіл, т. є буджет, сойм зробив, хоч з великою поквапностию.
Склад і настрій теперішнього сойму зазначив ся рішучою і беззглядною не- прихильностю для руских потреб і домагань, а се найнагляднїйше проявило ся в шкіль
ній комісій над внесенєм посла Барвіньско- го і кр. виділу о засноване рускої ґімназиї в Станиславові, бож се небувала річ, щоби комісия відкидала внесене кр. виділу, які і в розправі над відмовою виплати підмоги для товариства »Г1росьвіта« за рік 1901.
Головний провід в соймі обняли тепер в на
ціонально-політичних справах подільскі дріб
ні шляхтичі, які все найнеирихильнїйше відносили ся до рускої справи, а з їх про мов і в комісиї і в повній палаті проявля
ло ся зовсім виразно, що они всякі змага- ня руского народу осуджують і в усім ідуть за голосом гороїжного польского дневни- карства в роді Б гіегтік а роїйк-ого, Сагеї и Хагогіоіу ої ітп. і стоять прямо на неґаций- нім становищі. А позаяк ехзігепіа зе іап-
§ипі, отже природними союзниками сьої протирускої політики уважають соймові не- ґаторі Руси наших домородних ^яничарів, москвофілів, покликають ся в своїх промо
вах на їх свідоцтва, позаяк і москвофіли так само, як і они, не хотять національ
ного і культурного розвитку руского наро
ду. А що школа є неперечно підвалиною культурного розвитку всякого народу, тим то головні напасти так сеймових противнії ків руского народу, як і наших москво філів були звернені проти рускої школи, тимто і справа рускої ґімназиї викликала найбільші напасти на рускі ґімназиї і ру- ску молодїж.
Горстка руских послів мала отж евель- ми трудне становище серед такого складу і настрою пригнобляючої більшості! сеймо
вої тимбільше, що правительство з свого боку зовсім не причиняло ся до усмиреня сего вибуялого завзятя головно подоляків.
Однак так пригнобляючо переважній біль
шості! показали рускі посли, що могли би були спинити, а бодай дуже значно прово- лї'чи ухвалене буджету основними промова
ми при важнїйших буджетових рубриках.
Хоч рускі посли се лише зазначили і тим дали своє шешепіо соймови, проявляло ся вже серед соймової більшости велике роз- братованє і нетерплячка, було чутно про погребу побіч Іех ГгЬаіійкі ще завести я- кийсь МаиІкогЬзекеігІ, а нольске дневни- карство, яке деинде такі слезн проливає задля гамованя свобідного виразу своєї думки, тут задля поступованя руских по- послів відказувало їм культурности, а то длятого, позаяк рускі посли своїми нромо вами в тритижневій сесиї забрали соймови а ж 10 г о д и н дорогого часу! В тім по-
Краєвий Сойм.
Ранішнє засїданє в пятннцю
В дальшій розправі буджетовій забрав го
лос о 2. год. попол. пос. М о г и л ь н и ц к її й для продовжена своєї промови в обороні видав
ництв »Просьвітн« перед закидами ширеня не- нависти до польскої народчостп. Бесіда, виголо
шена з незвичайною краснорічивостию, викли
кувала зі сторони публики на ґалєриї що хвилі гучні >брава», а польских послів так поразила, що сиділи мовчки як злочинці, прихоплені на горячім учинку. Русини не домагають ся від сойму ніякої милостині, але звороту частини того, що складає наш власний нарід. Ми шанує
мо за високо наше народне достоїньство, щоби жадати виплати відмовленої субвенциї, але не можемо дозволити на таке поведене з нами.
Відтак промовляли ще в тій справі пи. Ве- рещиньркий і Бобжиньский, котрий заявив, що
[ хотяй Полякп робили промахи в минувшині, то однак тепер старають ся з них поправитись, почім вибрано Генеральних бесідників рго і сопіга.
З а субвенциєю для »Просьвіти« промовляв нос. Г у р и к , підносячи величезні заслуги сего товариства около подвигненя руского народа, против ухва.іеня субвенциї говорив пос. Цє- 'лєцкий. Вкінци по оживленій ще дискусиї, в ко
трій забирали голос пп. Б а р в і и ь с к и й і М о- г и л ь н и ц к и й , сойм відмовив »Просьвітї« суб- івенциї за рік 1991, а на рік 1902 ухвалено 6.000 1 К до розпорядимости краєвого виділу.
І
Вечірнє засїданє в пятницю
і створив кр маршалок о 802 год. вечером. По
’ухваленю 16.000 К запомоги для польскої шко- Іли в Бялій, забрав слово нос. Б а р в і н ь с к и й і в справі жіночої видїлової школи у Львові, удержуваної Руским товариством педагогічним і
! домагав ся для неї права публичности та жадав, аби в будучім році' кр. виділ вставив висшу квоту на удержанє сеї школи, як сего року.
При голосованю принято впесенє комісиї с. є.
6.400 К.
Дальше ухвалено після внесеня комісиї 400 К запомоги для оо. Василиян на видавництва релігійно-морального змісту та иньші запомоги на образованє і просьвіту. (Запомоги на рускі цїли подали ми давнїйше — Ред.) Дальші ру
брики буджету: удержанє історичних памятни- ків, кватирунок жандармериї, кр. загальний шпи
таль у Львові, будови водні і мелїорациї, ви
датки на цїли рільництва і гірництва ухвалено після внесеня комісиї.
Перед замкненєм засїданя п. Стапіньский поставив нагляче внесене в справі конфіскати відозви до Грунвальдекого обходу, але на- глости внесеня не ухвалено, бо не було ком- плєту.
0 1. год. в ночи кр. маршалок замкнув за сїданє і оголосив, що слідуюче відбуде ся в су
боту о 12. год. в полуднє, бо митрополит Шеп- тицкий уділив диспензи на засїданє від по
лудня.
Суботнїшне засїданє почало ся о 1. год. пополуднії.
По відчиташо інтерпеляций і внесень, пос.
Стапіньский запитує маршалка, чому в сеймо
вій канцелярія не видавано білетів на нинішнє засїданє, а дальше жадає отвореня дискусиї над своїм внесенєм в справі ґрунвальдекого об
ходу. На се заявив кр. маршалок, що всі біле
ти на ґалєрию роздано, а що-до другого, то всі ухвали аж до провіреня некомплєту були важні, отже дискусию над наглим внесенєм уважає за замкнену, і піддав під голосованє наглість вне
сеня. Внесене упало, бо правиця голосувала против. Посли Русини вийшли зі салі підчас на
рад над ґрунвальдекою справою.
З дневного порядку сойм приступив до дальшої подрібної дискусиї буджетової і приняв після внесеня комісиї видатки па піднесене ре
місництва і промислу в сумі 504.000624 К. Даль
ше сойм приняв енравозданє комісиї в справі помочи для населеня, що потерпіло від пове- ний в червня с. р., і ухвалив рубрики: доходи, фонди краєвої полїциї, краєвої культури, сиро- тиньский і иньші.
Вкінци сойм приняв фінансовий закон в третім читаню. Ухвалені внесеня комісиї будже
тової звучать:
І. На 1902. рік установляє Ся видатки кра-
2
євого фонду в сумі 22,913.884 К, а доходи влас
ні того фонду в сумі 8,852.008 К.
II. На покрите недобору краевого фонду в 1902. р. буде ся поберати додаток до безпо- середних державних податків.
III. Поручає ся краев. видїлови, аби по пе- реведеню з правительством відповідних перего
ворів предложьв на найблизшій сесиї сойму проект о поборі консумцийних оплат від пива, який уможливив би побір тих оплат через дер
жавні органи та запевнив краєви весь дохід з сеї оплати Ьгиііо, призначуючи на кошти ад- мінїстрациї і контролі найвисше 5°/0.
По ухваленю буджету заберали голос пп.
Райский і Стапіньский, критикуючи поведене правительства зглядом галицкого сойму. Вкінци по довшій дискусиї ухвалено, що край причи
няв ся квотою І */2 міл. корон до будови зе- лїзницї Львів-Підгайцї та візвати правительство, аби розширило будинки львівскої політехніки.
Відроченє сойму.
О 7 ’/2 год. вечером забрав голос намісник і заявив, що з найвисшого порученя відрочув соймову сесию, а по нїм промовив краевий мар- шалок.
В своїй промові маршалок згадав, що м и
мо короткого треваня сесиї праця в соймі була інтензивна і видатна. Наради вели ся спокійно, хотяй соймова сесия відбувала ся в горячковім часі. Дальше маршалок зазначив, що в буджетї полагоджено дуже важну справу, іменно підне
сене платні народним учителям і говорив даль
ше отсими словами: «Богато справ приготовано вже в комісиях і жде лише на дискусию в па
латі. Тішу ся, що через відроченє а не замкне
не сойму, о що я також дуже старав ся, сї справи не зійдуть з дневного порядку, але бу
дуть могли війти під наради, як лише знова зійдемо ся. Не згадую про иньші пильні справи, хоч може менше важні, але не могу промовча
ти двох, а іменно про бюра посередництва пра
ці і справу заснована ґім н а зи ї в Станиславові.
Ся послїдна справа, яка в високій степени обхо
дить руску народність, зійде також на дневний порядок вже найблизшого засїданя. Тоді безпе
речно розвине ся основна дискусия, а маю надію, гцо она причинить ся і доведе до сего, аби обі на- родности більше зблизити, а не віддалити від себе.
(По руски). »Певне число справ полагодив В. Сойм, висилаючи їх до краевого виділу. Могу запевнити В. Палату, що кр. виділ кожду таку
справу провірить з всею точностию і совісно- стию, але думаю, що при подібнім полагоджува- вю не все сойм бажав показати через відосла- нє, що дотичну Справу має ся полагодити при
хильно, отже коли би кр. виділ по провіреню прийшов до відмінного осуду, не буде отягати ся представити справозданє і поставити внесе
не, хотяй би неприхильне». Дальше промовляв по польски, згадуючи про рентові оселі і пере
дачу монархови Вавельского замку і закінчив свою промову окликом: Франц Иосиф І най жиє, який посли з одушевленєм повторили три
кратно.
Засїдане покінчило ся о 8. год. вечером.
Н О В и н к и.
— Календар. В і в т о р н и к : гр.-кат. Полож.
ризи П. Б.; рим.-кат. Розісл. апост. — В с е р е д у : гр.-кат. Мокія, Анатолія; рим.-кат. Фавста.
— Про посьвяченє церкви в Славску пишуть нам: В четвер 10. с. м. посьвятив ВПреосв. м и
трополит великолїтну, після планів п. Нагірного, муровану церкву в Славску. Торжество відбуло ся при великому двизї верховинців, стройно і величаво. Неутомима ввічливість і праця Кир Андрея єднала ему глубоке поважане від всіх, а блеск его богослуженя, іцирости молитвів єго і апостольскі проповіди, прямо гіпнотизували вірних. Велика то і розумна сила, сила сьвідо а путя свого і своїх цілей. Она укріпила і озарила тяж ку працю місиї, уморальненя підупавшого народонаселеня тих сторін. В місиї тій брали участь і Преп. отці чина св. Василия Великого і вивязали ся з своєї задачи — як звичайно - так гарно, що їм і належить ся як найсердечнїй- ша за те подяка. Панотця Остапа Качмарского, пароха села Славска, іменував Високопреосьвя- щенний, за его довголітні невсипущі заходи і працю около подвигненя з материяльного і мо
рального упадку своїх прихожан — на місци совітником Св. Митрополичої Консисториї і від
'їхав вечірним поїздом до Львова. В торжестві брали участь майже всі духовники деканата скільського, а з сьвітскої інтелїґенциї архитект Василь Нагірний зі Львова, начальник суду в Сколім Левицкий, начальник зелїзничої стациї Іван Дудрик та иньші. Верховинці провели архи- паетиря на дворець і довго дивили ся за від
'їжджаючим, знать, що жаль їм було розстатись з тим сьвітлом, що наче метеор коротенько за
ясніло між ними.
В Тухли колонія вакацийна привитала Ми
трополита сердечним многолїтствіем.
Корн. Уст.
— Систематичні вправи Гімнастичні в рускім
«Соколі» кінчать ся ві вторник дня 15. с. м.
Для довільних вправ членів буде саля отворена
щоденно — з виїмком неділь і сьвят від го
дини 6—8 ‘/2 вечер. Боїще Гімнастичне служити буде до диснозициї членів кождого дня, не ви
ключаючи неділь і сьвят, через цілий день. — Старшина.
— Пос. Барвіньский і тов. поставили до виді
лу краевого в справі накиненя окружного писа
ря громадам Попівцї, Дудин, Іспас, Кутище, Я- снище, Паликрови і Паньківцї виділом повітовим в Бродах таку інтерпеляцию: Дня 19. м ар тас. р.
наведені громади вибрали собі писарем Павла Концевича, емерит. ц. к. надстражника скарбо
вого в Підкамени і просили виділ пов. в Бродах о затверджене тогож. Но виділ повітовий в Бро
дах не зважаючи на те, зіслав до Підкаменя 20. мая с. р. люстратора Добруцкого і жадав, щоби всі ті громади приняли яко писаря яко
гось жида Фінкля, котрого він таки привіз зі собою. Колиж ті громади на се не пристали, але затвердженя п. Павла Концевича яко писа
ря домагали ся, люстратор на се не згодив ся, але накинув всім громадам яко писаря другого жида Райхля. — Тому то підписані запитують:
Як зможе виділ краевий таке поступоване від
чиненого виділу повітового в Бродах оправдати і чи готов він волю і ухвалу висше поданих громад узгляднити і вибраного писарем Павла Концевича затвердити?
— Підла ся птиця, що своє гніздо наляє. «Ді
ло» доносить: Кождому уцтивому чоловіковії,' хочби і Полякови, мусїла прийти на гадку ся народна пословиця, коли довідав ся з нарад шкільної комісиї, що двох руских сьвящеників просило пос. Райского, щоби, борони Боже, не ухвалювано нової рускої ґімназиї. Пос. Райский не назвав по імени тих підлих людий, але ми можемо з иньших ф актів виконклюдувати, хто би то міг бути. Пос. Райский е маршалком по
вітовим і делегатом ради повіт, до ради шкіль
ної окружної в Рудках. В тій раді шкільній за сідають з ним о. дек. Мих. Матковский, також делегат ради повітової і о. дек. Каламунецкий, ординариятский шкільний комісар. А що ті отци духовні виголошують па кождім кроці свої анти- рускі погляди, особливо на пункті руских ґімна- зий, (о. дек. Каламунецкий взагалі є ворогом школи і казав, що скорше на єго долони воло
се виросте, чим у него буде школа), то можемо з всякою правдоподібностию на них вказати, яко польско-паньских підлизників, що то они недавно на засїданю ради шк. окр. петициюну- вали у посла Райского (знаного Русиноїда) про
тив рускої ґімназиї.
— Станиславівский епископский ординарят ого
лосив в справі богословів-сецесіонїстів розпоря- дженє таке саме як львівский митрополичий ординарят. Іменно всі богослови, що покінчили 4. рік студий, мають в вересни старати ся опри- няте їх до духовної семинариї, де будуть скла
дати іспит зі всіх богословских предметів, з цер- ковно-славяньского язика, церковних обрядів і сьпіву. Студенти богословія І, II і III року, що перебували поза дух. семинаром, мають внести
1)
На Тарасовій могилї.
Під тим заголовком видано в Тернополя, в друкарні Л. Вербицкого, річ сценічну, яку ві- дограно в Бережанах дня 2. червня 1902. р. пе
ред вечерницями в память незабутного Ґенїя України, Тараса Ш евченка. Автором єї е один з визначнїйших наших письменникі п. Богдан Лепкий, що підписав ся на брошурі псевдоні
мом: Ярослав Марченко. Задля незвичайности еї з огляду на гадку, поетичний талан та й час, який переживав або переживає наш народний табор, позволимо собі за дозволом автора пере- печатати цілу річ сценічну у повному змісті.
Український степ, покритий вечірним легким фіолв- том. Далеко ва Дніпром жовта сонїшна смуга.
На право Тарасова могила, до неї веде стежка від лівої куліси. Коротка павза. — Потім звільна висував ся двоє людий. Мущина в одягу перес чного інтелігента в віці' до ЗО літ і мужицький хлопець більш як десяти- лїтний. Ступають ледви замітно і стають кілька кроків перед могилою.
Хлопець.
Ось вам, пане, Тарасова могила!
Подорожний (відкривав голову).
Честь і слава во віки і віки!
(по хвили до хлопця).
А чи знаєш дитинонько мила, Хто то був той Тарас боговитий ?...
Чи лицар то був слави неситий, Що мечами гонив душі з тіла, Аж кервою багрили ся ріки, Аж земля стогнала і тремтіла?...
Чи оден то з сьвятих оборонців,
Що до неба долоні здіймали І як птахи зривались до сонця А на крови в могилу лягали ?...
Чи богам був чи нам грішним ровесник Той великий покійник?
Хлопець.
був местник, Характерник і чудесник...
Так ш йстарш і повідають
В селі люди, а вони богато знають, Що було і що знов буде.
То він, кажуть, мав способи Від всілякої хороби
І таке знав, кажуть, слово, Що вмерлих будив на ново До житя — а хлопські болі Відчував так, якби свої.
Тож говорять, йшло до нього З всіх усюдів людий много, А гін кождому дав раду, Як не поміч, то розраду, Як не силу, то надію, Наче дощик в суховію, Наче зорю в нічку темну Поміч їм давав даремну.
А жив в хаті, не в палаті, І убогі, небогаті
Були йому рідні братя...
Раз, говорять, аж до трону Він дібрав ся покрийому І промовив там так сьміло, Що аж мури затремтіли, А найвисші Генерали, Що від золота сияли, Як небіщики збіліли...
І за те ворожі сили Зрадою його убили,
На могилї поховали, Хрест зелїзний положили І решіткою скували.
Але — скажу вам до уха, Що то всьо марна робота, Бо він там лежить і слуха В ночи тихі, в ранки ясні, Як ми терпимо нещасні І які нам кривди творять, І як ми мремб від горя.
Аж колись прийде година, Що здійме ся домовина, Що розкриє ся могила, А з могили встане сила, . А та сила збудить волю,
Що дрімає в чистім полю.
І тоді' Дніпром у море Понесе ся наше горе. — Люди так старі говорять.
Подорожний.
І ти віриш ?
Хлопець
Вірю пане.
А як ви не ймете віри, То заждіть, аж північ стане, Аж здрігне ся степ розлогий, Аж заграють звуком ліри Всі шляхи і всі дороги, Всї хрести і всї могили, Всьо тото, що пережили!
Тільки бережіть ся, пане, Бо вам волос дубом стане, Бо вам серце спопеліє Бо вам сьвіт цілий змарніє То така велика пісня!
Прощавайте!
до еписк. ординаряту в Станіславові поданя о ііриняте їх до духовної саминариї і явити ся назначенім часї в Станиславові для елекциї і зложити іспит з наук з послїдного року.
— Нову церков будують в Губичах коло Дро
гобича.
— Ґрунвальдский обхід у Львові почав ся в суботу вечером паперовою ілюмінациєю. бо ко
мітет ухвалив, аби — замість палити у вікнах сьвічки з нїмецких фабрик — наліплювано карт
ки по 10 сот., а дохід з карток призначено на польскі школи. В неділю о 5% год. рано про
будили мешканців міста вистріли з моздїрів на Стрільници і орхестри виграваючі улицями мі
ста патріотичні пісні. 0 10. год. відбули ся бо- гослуженя в латиньскій і вірменьскій катедрі і в синаґозї. По богослуженю в катедрах станули тисячі народу до походу, який вирушив пл. Ма- рийскою і ул. Кароля Людвика до міского теа
тру, де виголошено промову з балькона. По від- сьвіваню «Єще ГІольска не згінела* і »Ґди на- руд до бою*, всі зібрані розійшли ся. Пополу
дня відбували ся відчити по читальнях на пе
редмістях, а вечером представлене в театрі.
Хотяй обхід ґрунвальдскої річниці був чи
сто польскою манїфестациею і з політичними почуванями Русинів не мав рішучо нічого спіль ного, мимо то подекуди були слїдні намаганя надати тій демонстрації' характеру «росі )е й п у т Я асЬет*. Проти переконана руского загалу по
зволили собі деякі вшехпольскі гегемони наду- жити нашого народного гимну, звелівши «наро- довій* орхестрі вигравати по місті між иньшим
«Ще не вмерла Україна», а понадто вивішено на банку гіпотечнім, міскім касинї, центральній
•стациї електричного трамваю та на многих при
ватних домах синьо-жовті хоругви.
Вправдї орґан ренегатів «Ґалїчанїн* в сво
їм залицаню до Поляків заявив онодї що «ґрун- вальдскій манїфестациї не принесла би ганьби також і руска декорация*, а стараючись дістати ся як найскорше під горячо бажаний «іесіеп
<1асЬ«, посьвятив битві під Грунвальдом аж три фейлетони, то все те було лише ріиш сіевісіегіит ренегатів, а ніяк руского загалу. Те, що деякі львівскі каменичники-кацапи позаліплювали собі по приміру Поляків всї шиби у вікнах картками, з яких дохід піде на польскі школи і читальні між руским народом, сьвідчить лише о їх низь
кій моральній вартости.
— Вінчаня. Дня 22. с. м. відбуде ся в Ветлинї • (почта і зел. стац : Сурохів) вінчане п. Івана Ху- дика, укінченого богослова, з п-ною Теодозиєю Набаківною. — Вінчане укінченого богослова и.
Михайла Дацька з п-ною Наталією Менцїньско- ю відбуде ся дня 15. с. м. в Хідновичах (почт.
Гусаків, тел. ст. Мижинець, зел. ст. Перемишль).
— Вінчане п. Віктора Кончила, укінч. богослова, з п-ною Софією Чайковскою, відбуде ся дня 22.
с. м. в Грозьовій (почт. Войткова, ст. зел. і тел.
Коростенко).
— ДеФравдация на львівскій почтї. В пятницю
зголосив ся в головній почті у Львові п. Генрих Бауер, властитель контори, з жалобою, що доси не одержав грошевого листу з 2 700 К, висла
ного ему дня 1. с. м. Почта зарядила сейчас доходжене і викрила дефравдацию, якої допу
стив ся листонос Іван Котлярчук. Показало ся що грошевий лист дійшов до Львова, але Кот
лярчук сам підписав посьвідку (рецепіс) і заб
рав гроші. Притиснений до муру признав ся до крадежи, бо — як казав — мусів покрити спро- невірені давнїйше 600 К. Котлярчука переслу
хала також полїция, де він заявив, що решту грошей сховав в мурі будуючого ся промисло
вого музея. На вказанім ним місци грошей не було, а всї обставини промовляють за тим, що Котлярчук не міг там сховати гроші. Котлярчу
ка увязнено. Він є від 2 літ листоносом, по ви- служеню 12-лїтної служби при кінноті; оженив ся з Чешкою і має двоє дітей. '
— Іспит зрілости в ґімназиї в Станиславові відбув ся в днях ВІД 3. ДО 9. 0. м. під проводом кр. інспектора п. Ів. Левицкого. Іспит здали:
Ашкенази Генрих (з відзн.), Булка Омелян, Дрім- мер Мордхе, Ґольденберґ Олексапдер, Галїбей Стефан (з відзн.), Галюх Іван, Ясїньский Іван, Кобежицкий Людвик, Колянковский Людвик (з відзн.), Костецкий Зенон, Котрба Иосиф, Ма ґнет Авраам, Ног осельский Ж игмонт, Пачовский Ярослав, Райнгольд Иосиф (з відзн.), Рольский Иосиф, Щушкевич Кароль (з відзн.), Снїгурович Михайло, Вайнґартен Хаім, (Винні,цкий Казимір, Витвицкий Стефан, Висоцкий Виктор, Забавский Володислав, Заверуха Іван. Один ученик репро- бований на рік, а трех одержало поправку.
— Нове добродійства Постерункам жандарме- риї роздано по однім примірнику кайданів на руки, нової конструкциї, для випробованя їх вартости. Уживані доси ланцушки були того ро- да, що нераз ранили руки аж до крови. Нові кайданки складають ся з двох вигнених дротів на подобу двох закаблуків і замикають ся ав- томатично, а до отвореня їх потреба ключа.
— Подяка. Преосьвящений Владика переми- ский кир Константин, зволив в часі носїщеня бурси ім. св. Володимира В. в Самборі — жер
твувати ласкаво на сю бурсу 100 К. — Завдяки нопередному щедрому дару їх Преосьвященьства
— (в материялї будівлянім) було Тов о в спро
мозі вибудувати в сім році новий дім для бурси, так, що з новим шкільним роком найде 50 уче- ників приміщене в двох домах бурси. Виділ тов а складає отсим щиросердечну подяку сво- му щедрому Добродїєви.
Від Виділу Тов-а «Шкільна Поміч* в Сам
борі: о. М. Ортиньский, предсїдатель. Т. Білень
кий, скарбник.
— ТелєґраФ без дроту вже в Франциї найшов примінене в підводних суднах. Іменно поручник Тадіе винайшов прилад, при якого помочи мо
жна з торпедовця, плаваючого 15 метрів під водою, висилати телеграми до прибережних ста- ций. Перші проби були зовсім вдоволяючі.
— Рільнича і промислова вистава в Харкові. В днях від 3. до 18. н. ст. жовтня с. р. буде в Харкові рільничо-промислова вистава, обмежа- юча ся лише на харківский уїзд. Вистава буде поділена на отсї відділи: 1) управа рілї і лугів;
2) огородництво, садівництво, лісництво і плека
не цьвітів; 'і) знаряди і машини, уживані в с л ь - скім господарстві; 4) сїльска годівця худоби! 5) ремісничий промисл; 6) се.іяньско господарский иромисл; 7) земский, педагогічний і научний.
— Божевільний емерит. Недавно внесено до пенсийного бюра в Вешинґтонї замітну просьбу.
Якийсь емерит, що побйрав ЗО долярів місячно, просив о зменшене ему платні, бо она видає ся ему за висока. Директор бюра здивований не
звичайною просьбою вислав одного з урядників, аби він провірив справу. Показало ся, що до тичний емерит був несповна розуму і перебу
вав передше в заведеню для божевільних.
— Вторник в житю Едварда VII б днем ф ено
менальним. Кароль Едвард VII — як доносить
«Іоигпаї сіє КеупоМ з — родив ся ві вторник дня 9. падолиста 1841, хрестив ся у вторник, оженив ся у вторник дня 10. марта 1863, занедужав на тифоідальну пропасницю у вторник (1871), всту
пив на престол у вторник 29. січня с. р. і ві вторник 24. червня с. р. перебув тяжку операцию.
— Дрібні вісти. Намісник ґр. Пінїньский виї
хав до Відня, звідки поїде до морских купелів.
— Віцепрезидент кр. пік. ради др. Плажек виї
хав до Відня і поверне до Львова в четвер. — Цісар затвердив вибір кс. Мих. Сервацкого, рим.- кат. пароха в Дрогобичи, на заступника повіт, маршалка в Дрогобичи. -- Дня 16. с. м. отво рять новий почтовий уряд зі звичайним кругом дїланя в Торговпци пільній, до якого будуть належати двірскі обшари і громади; Торговиця пільна і Топорівцї.
Т е л є ґ р а м и .
Льондон, 12. липня. Бюро Райтера доносить, що не будуть вже висилати до пануючих уря
дових запросин на коронацию анґлїйского короля Едварда VII.
Париж, 12. липня. Президент Любе підписав вчера бруксельску конвенцию в цукровій справі.
Будапешт, 12. липня. З богато місцевостий на Угорщині доносять про бурі і новени.
Цетинїя, 12. ляпня. Нині відбуло ся вінчане кн. Мірки Чорногорского з Константиновичівною.
Станиславів, 14. липня. Роїзд ч. 1315 виско
чив в Ходорові зі шин. Один кондуктор тяжко ранений.
Льондон, И . липня. Президент кабінету Сельсбері уступив зі своєї гідности, а его місце заняв Артур Бальфур, дотеперішняй першний льорд скарбу.
Подорожний. Йди здоровий!
(До себе) І рости в своїй великій вірі, Поки хвиля не прийде обнови, Пок житя не покладеш в офірі!
Чзадумуесь... по хвили)
О! якийже, хлопче, я нужденний І який малий суиротив тебе, По земли тиняв ся і по небі І зійшов усї гадок дороги І стаю ту нині так убогий,
Як сліпець, що ходить по пустині І в каміня просить милостині'.
Мисли мої у важкій мандрівці Крізь народне терне і болото Утомились як бездомні вівці І безрадні стали і трівожні І відпала їх давна охота
На шляхи пускатись бездорожні И небезпечні.
А тимчасом тихо До душі скрадавсь отупіне І зацитькув, вговорює сумлїне, Що зносити лихо і варварство, Що коритись перед правом бука Т о не сором єсть — лишень лицарство,
Не понижене, лиш найвисша наука.
Бо лиш праця — каже — безутомна Хоть в недоброго, чужого пана Дасть нам хліба і теплої страви, А борба — то штука карколомна, А свобода — опириця пяна,
Щ о провадить нас крізь смерть до слави!..
... І чи справді? Чи справді ?? — питаю В тебе віщий, безсмертний пророче, Осіни мої незрячі очи,
Най в темряві довше не блукаю, Най безпечно і певно і сьміло Йду з народом до спільної цїли,
Щоб колись, як прийде хвиля суду, На гріб мій не кинули болотом, Щоб я був не фарисеєм люду Лиш його правдивим патриотом’...
Сонїшна смуга меркне, робить ся темно. Від Дніп
ра зриває ся вітер, дерева біля Тарасової могили почи
нають грізно шуміти. На могилї з'являя ся сіра постать старезного козака-бандуриста. Хвилю дивить ся на про
хожого, кивав з жалем головою і починав говорити го
лосом грімким і певним:
Українським патриотом бути То — недосить на порозі хати, Як ніхто не буде того чути, Українську пісоньку сьпівати!
То — не досить мати в своїм роді Сагайдачних, або Дорошенків, А синів плекати на Шельменків, На хабуз в народнім огороді,
На відступників, на зрадників, на Юдів, На гидких в ордерах страхопудів!
Сором, сором, безпримірний сором Перед сьвітом, перед власним людом,
Щ о зберігсь якимсь предивним чудом Не зіпсутим, божим первотвором!..
Чи на тое прадіди козацькі Крсв свою так щедро проливали?
Чи на тое предки гайдамацькі На палях посеред мук конали?
Чи на тое ті степи безмежні, Як поля пекольні, безбережні Перейшли такі надлюцкі болі, Щоб Москві вродити бараболі І бурак, добірний корм для скотів І таких нужденних гіатриотів На хосен і втіху для Москви Як ви??!!
Таж дивіть, дивіть ся, онде діти Не хотіти мовою чужою
Отченаш до Бога жибонїти,
Хоть їх били й страшили тюрмою!
А ви-ж прецінь люди, а не діти, А в вас прецінь кулаки і плечі Здоровенні, дужі, молодечі, Тільки серця треба розігріти, Тільки душі треба розпалити, Щоб почали жити і любити, Не дрімати, не спати, не гнити!
Схаменїть ся!!
Трийцять мілїонів,
А нїчо не видно крім проклонів, Крім нарікань і планів на долю На біду, безвихідну, неволю!
Киньте сльози а беріть ся діла, Бо година надходить рішуча.
Чорна хмара над землею сіла, Наступає небувала туча,
Блискавки палають, грім грюхоче, Стугонять проклонами могили, Протирай чимскорше сонні очи.
Ту не сліз потреба, тілько сили, Ту тра віри в себе а не в чуда!
Перше чудо — серце в груди, Друге чудо — будьте люди, Третє чудо — най люд буде Разом з вами — а ви з людом!
Не на слові — а на ділі.
Не в книжках і не в Газетах, Не при чарці, на весїллї Лиш в тюрмі і на баґнетах — Серце з серцем, грудь при груди Все і всюди, а Русь буде!
