Ruslan. R. 6, č. 277 (1902)

Ч. 277. Львів, Четвер дня 12 (25.) грудня 1902. Річний VI.

передплата

на »РУСЛАН А« виносить:

в Австриї:

на цілий рік . 20 кор.

на пін року 10 кор на чверть року . 5 кор.

на місяць 1*7< кор.

За границею:

на цілий рік 16 рублів або 36 франків на піп року . . к рублів

або 1Н франків Поодиноке число по 16 сот.

’ Кпрксні ми о-'и і д>иіу ми и. непі: а не возьмєнр милос-іи міри не иовьмеш, бо гуски мі, гепне і н’па р і г « — З Р у с л а н о в п х псальмів М. ІИ аш кевича.

Виходить у Львові т о дна

крім веділк і руских енант о я ", сод понолудни

Реданция, адмінїстрация і екпіедпция »Руслана« під ч. 1, п.і. Д чк6,}звского(Хоруніцини).Екс-

■п-іііц іін місцева в Аґенциї Со- ьо.іовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише ви попереднє застережене. — І ек.інміїцнї неопечатані вільні і. д аорта — Оголошена зви­

чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стр:“ки, а в • Наді­

сланім* 40 с. від стрічки. П о­

дяки і приватні донесена ^{п о} 3 ) с. від стрічки.

Ческе проламятне письмо.

(Дальше).

Виїмна урядова мова.

«Так само і що-до в и ї м н о ї у р я д о- в о ї м о в и є обовязуючі постанови так я- сні, виразні і точні, що в тій справі вла­

стиво не потрібно би дальших переговорів.

Для ческих сторонництв остає се несхитно­

го засадою, що в ческих краях Чех чи Н і­

мець в усіх державних урядах може найти своє право в своїй мові, і то не лише при ниманєм, але й переведенєм і нолагодже- нєм своїх письменних і устних домагань.

Від сих основних домагань не можуть че- скі сторонництва не лише длнтого відсту­

пити, позаяк се від непамятних часів є признаний пранний стан в краях ческих, '•але й длятого, позаяк се є заповідию со

.ДЇ

інлйні

І

го

обовязку новочасної державної уирани. Не лише »осілі* меншосте мають право до законної охорони і социяльної о- піки держави, але кождий приналежний до обидвох народів поселений в ческих краях, позаяк доходженє своїх прав і домагань в усіх державних урядах в своїй матерній мові означає набути національне право для кождого нриналежного до обидвох народів, право, котре іменно для робучої кляси що­

до свободи єї переселюваня і використува- нн всякої пригідної нагоди заробкованя є як-раз першим услінєм єї економ,чного би­

ту. Сего права однако не обезпечено в нредлозї нїмецких послів, позаяк вимоїн язикової охорони для більшосте населенн инакше уііравильннє ся нк для меншосте, а що-до останних ще робите сн ріжницю поміж «осілою* а иншими меншостями;

крім того годі промовчати, що предложене управильненє язикового питаня, яке потя­

гає за собою так часті і зовсім злишні переклади так многих урядових чинностей, не означає зовсім «упрощеня* прилюдної управи, лише утруднене і подорожінє пра-

вної охорони.

Поділ на округи.

»3 другого боку вважаємо потрібним і се сказати, що предложена нїмецкими по­

слами з Чех метода, дійти через о к р у ­ ж н и й у с т р і й до управильненя язикового питаня, ледви є можлива. Навпаки, упра­

вильненє язикових відносин, повна язикова безпечність ііравна для кождого нринале­

жного до обидвох народів могла би бути донерва відповідною підвалиною адмінї- страцпйної реформи, якої відповідності! не хотяте заперечувати ческі посли в певних обставинах. Ми як раз думаємо, що окру­

жний устрій в першім ряді повинен бути порукою ліпш ої управи, а не передовсім інституциєю для охорони національних прав, хоч і ми се признаємо, що творенє націо­

нально скілько мога однородних окружних управ не може бути некорисне для їх у- спішного дїланн Лише не повинно творити сн н е п р и р о д н и х к о н ф і ґ у р а ц и й, насильно розлучувати споконвіку єствуючі економічні союзи, вимушувати нові витвори навпаки неперечно єствуючим економічним

і суспільним потребам, .інше щоби осягну­

ти т. зв. національне розмеженє. Ческі по­

сли мусять отже п о л а г о д у я з и к о в о г о п и т а н я признати яко послідовність пере­

веденого окружного устрою, але яко єї п р и п у щ е н е .

«Що-до самого окружного устрою, т<ї ческі посли не є засадничо противні сій інституциї, яка була в Чехах історичною а в инших краях була взірцем. Але вже тепер мусимо заявити, що ніколи на се не призволимо, щоби з округів потворити щось в роді департаментів, які мали би бути по- середною інстанциєю поміж староствами і міністериями. Бажана раціональна децен- тралїзацин перетворнла-б сн там способом в таку нераціональну централїзацию, що се не було-б адміністративно-політичним посту­

пом, але неможливим зворотом в зад.

Намісництво стало б безсущною інституциєю, а конечна із становища успішної управи однопільна управа історично і ґеоґрафічно даної економічної цілости, як Чехи, розби- ла-б ся з шкодою социяльно-культурного і економічного розвитку краю і пожертвува- ла-б ся зовсім безцільно. Дєцентралїзация управи так великої економічної областе, як королівство Чехи, є конечна, але єї єдність належить намісництвом не лише що-до імени, формально, але й дійсно обезгіечити.

Намісництво повинно в усіх справах крає­

вого законодавства і в усіх тих случаях бути останньою інстанциєю, котра не задля єї засадничого значінн повинна бути з а ­ стережена рішеню мінїстерий, як довго те перішня конституция обовязує. Але також в тих случаях не повинен хід інтенций об­

минати намісництва. Таким способом бу- ли б не лише міністерства, але й намісни­

цтво увільнені від тнгару полагоджуваня дрібних справ і могли би дійсно і доразно бути надзорчими властями управи.

»Також і що-до о к р у ж н и х р е и р е- з е н т а ц и й повинні бути права ческого сойму і краєвого виділу обережно обезпе- чені, щоби не була загрожена ц і л і с т ь к о р о л і в с т в а , яку ческі посли вірні сво­

їй державно-нравній проґрамі і в добре зрозумілій дбалости про інтереси держави мусять берегти. До з н е с е н я такої значної інституциї, нк

п о в і т о в і

р а д и , нема по нашій думці д о с т а т о ч н о ї п р и ч и н и . Навпаки є се давним бажанє.м ческих сто- ронництк, щоби і в Моравії і в Ш лезку були заведені повітові ради, і ческі посли будуть обставати при тім домаганю.

«Заведенє окремих окружних рад без зміни автономічних фінансів було-б навіть немислиме, і ми не могли-б згодити сн на те, щоби сї місцеві орґани дістали якусь компетенцию в справах, що є в звязи з кра- євими фінансами. А колиб окружним ра дам мав бути приділений відповідний круг дїланн, тоді зміною краєної ординациї му- еїла би бути відповідно розширена законо- датна компетенцію краєвого сойму.

»Ческі посли були б готові розважити над утворенєм о р ґ а н ї ч н о ї з в я з и між о к р у ж н и м и с т а р о с г н а м и а автоно­

мічними о к р у ж н и м и р а д а м и , однак мусять зараз примітити, що она не могла би обмежити сн на округи і їх управу, ли­

ше вимагала би рішучої переміни дер жавно1 і автономічної управи від найнизшої до найвисшої інстанції)'.

«На всякий спосіб вимагала б стільки часу розвязка сих трудних питань, яка-б мацже немислима без найстараннїйшого розбору всіх безчисленних законів і р о з ­ порядків, котрі творять прилюдне право, що ческі посли не могли би згодити сн на проволоку наконечної розвязки язикового питаня аж до законодатної полагоди ти х трудних питань. Мимо їх висловленого вже переконаня, попереднє управильненє язико­

вого питаня улекшило би і уможливило роз- вязку всіх тих чистих адмінїстрацийних пи­

тань, позаяк сї останні, відділені від націо­

нальних замірів і побоювань і оцінювані лише із становища адміністративно-полі­

тичної хосенноСти, могли би бути скорше і успішнійше для обидвох народів бути по­

лагоджені.

«Державна і автономічна управа краю, який істориєю, віковим економічним і со- цинльним розвитком творить одну цілість, н е м о ж е б у т и н а г л о о д н о с т о р о н н о л и ш е з н а ц і о н а л ь н о ї т о ч к и п о г л я ­ д у перемінена, і длнтого не можуть ческі посли згодити ся ані на неприродне, ґе о ­ ґрафічно неоиравдане національне творенє округів, а тим менше се творенє округів уважати нко «перший крок і взорець*, щоби «таким самим способом зорґанїзува- ти управу фінансів і почт, щоби в дальшім послід стві всі краєві пласти в Празі у стро­

їти після засади поділу справ відповідно язиковим областям*, позаяк се не була би орґанїзация але навпаки с п р а в д е ш н я д е з о р ґ а н ї з а ц и я однопільної управи че­

ского королівства. А за сею обставати на­

казує ческнм послам не лише їх сьвідо- м сть обовязку супроти ческого королів­

ства, але й супроти держави, якої будуч- чина і могутність є обусловлена державно- правною єдностю і ненодїльностю королів­

ства Чех.

(Дальше буде).

(Дальше)

Відповідь п. Романчука.

Правда,, що 'в теперішнім справозданю, яке нам тут відчитав п. президент міністрів др. Кер- бер, нема так богато і так грубих ложий, як було тодї в справозданю ґр. Баденього. Але, приглянувшись трошка ліпше, можна також за­

раз на перший погляд показати деякі неправди;

инші найдуть ся опісля, коли справу ліпше роз- слїдить ся. І так пр. каже Єго ексцелєнция зараз на початку своєї бебїди, що в Галичині плачено підчас жнив по одній коронї до чоти- рох за день роботи. Тимчасом вже справа рад­

ника Боцюркова показує цілком що иншого. От­

еє один професор-Поляк посьвідчує в одній польскій газеті, що на єго просьбу радник Бо- щорків на клонив селян в залїщицкім повіті, що пристали на платню по 70 кр. за день роботи;

але єму, тому посесорови видала ся така плат­

ня занадто великою, і він не згодив ся. Таке

стало ся в повіті, де як-раз був найбільший

2

страйк і де так після урядових як і приватних снравоздаш. також і найбільше платили за ро­

боту. Другий доказ, що те, що п. президент мі­

ністрів сказав про платню, е неправдою, маємо такий: В рускім дневнику в >Дїлї«, котре пи­

сало за страйком, появила ся допись, що селя­

ни в однім повіті жадали по дві корони за ро­

боту; отже той дневник, що виступав за страй­

ком, відраджував селянам домагати ся високої платні! Як-жеж можна в такім разі говорити про чотири корони ? Тут очивпдію галипка упра­

ва пускає блахмана п. президентови міністрів.

Так сало поступила собі галицка управа і в другій річи. ГІ. президент міністрів каже, що страйкувало 886 громад у 18 повітах. Тимчасом в руских ґазетах обчислено —- почасти я сам робив те обчислене — що страйковая » в 23, а властиво в 24 повітах і що найменше в 421 гро­

мадах. Отже й тут підпустила галицка уйрава блахмана п. президентови міністрів. Укажу ще на один окремий важн'(йший випадок, бо п. пре­

зидент міністрів простував те, що я вже про те сказав. Я сказав, що в гусятиньскім повіті арештовано 138 селян нараз, що війско взяло їх в середину і так гнало їх кілька миль до повітового суду. На те відповів п. президент мі­

ністрів, що тих селян помістили в сухій стодолі, дали їм їсти, що они не жалували ся, щоби з ними хто зле обходив ся, і що їх опісля відста­

вили до суду. Отже при тім, що я сказав, стою і дальше; я помилив ся лише в тім, що назвав повіт гусятиньский замість залїщицкого. Все инше. що війско гнало селян, їдучи часом на­

віть трапом, що селяни були зразу повязані і заковані — все те є правда.

Але при тім єще одна річ заслугує на ува­

гу; п. президент міністрів признав її, тілько не показав у властивім < ьвітлї. Ото при арештова- ню 138 чи 137 селян — одного більше чи мен­

ше, на тім мало залежить, перегнали їх повяза них до повітового суду; а коли їх в суді пере­

слухали, випустили 123 на волю, а тілько 14 лишено у слідстві. Прошу собі подумати: 123 селян арештовано без жадної ■•ричини, тримали їх через ніч на купі в солом1, гнали покованих чотири милі, а по двох днях, коли їх переслу­

хали в суді, пустили їх невинних на волю! Але й тих 14 задержано в слідчій вязници лише за те, шо належали до страйкового комітету! Бо передовсім звертали увагу на страйкові коміте­

ти і звичайно арештували як-раз комітетових, через що, розуміє ся, й селяни не

^МОГЛИ

опісля входити з дворами в угоду що-до робітничої платні.

Инших неправдивих річий з бесіди п. пре­

зидента міністрів не буду тепер простувати; але пригадаю ему раду, яку єму дав уже п. Василь­

ко: нехай удасть ся до війскових комендантів в Галичині, що давали війскову асистенцию властям, а они з певностию дадуть єму вірні

інформациї про Страйк і про поведене руского народу підчас страйку; ті інформації будуть цілком інакше виглядати, ніж справозданя га- лицкИх політичних властий.

П. Ґломбіньский назвав передовсім руских селян лінивими і глупими, хоч і не як-раз тимгі самими словами. Отже що-до лінивства, то п.

Дашиньский статистичними датами наказав ни­

ні, що оно неправда, а я ще вчера замітив, що в Америці наші селяни таки працюють добре, але-ж бо там дістають також иншу платню та інакше з ними обходять ся. Також у богатших селян дістає робітник два рази більшу платню ніж у дворі. ГІ Ґломбіньский, а також п. Абра- гамович, говорили, що руский селянин неспосі- бний до науки або бодай остав ся в просьвітї далеко позаду иольского селянина. Отже гадаю, що п. професор національної ек иомії взяв тую відомість з іїольских ґайет,: а ' Йе з правдивого житя. Коли би він був переїхав ся по польских селах у східній Галичині, То був би застав в них цілком такі самі хати, таку саму управу землі взагалі таку саму культуру, як і у руских се­

лах; польскі селяни у східній Галичині — про західну не кажу, бо єї не знаю — ні в чім не ріжнять ся від руских.

^А

у східній Галичині пі­

сля обчисленя н. Ґломбіньского має бути 1,600 000 Поляків, отже між Ними певно з кількасот ти­

сяч польских селян. Коли є яка ріжниця в жи­

т о і хатах польских а руских селян в східній Галичині, то хиба в 4*ім, що рускі хати охай- діїіипі. А що-до просьвіти, то треба тямити от що: коли селянин в Галичині, так руский як і польский, занедбаний в просьвітї, то вина спа­

дає на тих, що повинні дбати о єго просьвіту, а не дбають. Коли ще не було галицкої краєвої ради шкільної, отже до р. 1867, наложили собі рускі громади 1360 шкіл з власної охоти і вла­

сним коштом, без ніякої помочи краю. Від того часу за 35 літ, хоч обовязує примус шкільний і закон наказує закладати школи, заложила ноль- ска рада ш кльна 572 нові школи! Сеж не по­

казує па неохоту руского селянина до науки або на більшу охоту Поляків, бож до р. 1867.

мали Русини о 305і пікш більше ніж Поляки.

Тепер, правда, мають Поляки більше шкіл ніж Русини, бо краєва рада Щкільна дбає передо­

всім о закладанє польских шкіл. Але що рускі селяни могуть робити самі, те роблять: они за ­ кладають читальні і мають їх уже около 1800, так що на кожду другу руоку громаду припадає одна читальня. Але ті читальні не тілько не мають у галицких властий підпори, але про­

тивно стрічають ся з.,усяким доскулюванєм і перешкодами. Ті ким способом, хоч би справді' у руского народу було за мало просьвіти, то цілком легко далось би оно пояснити. Однако таке велике число згаданих мною читалень та два рускі просьвітні товариства, що від ЗО літ з горою зібрали над 30.000 членів і розширили між народом мілїони книжочок, зовсім не в к а ­

зують на так дуже недостаточну чи занедбану просьвіту руского селянина.

П. Ґломбіньский виїхав дальше против нас з польским людовим сторонництвом та сказав, мов би то Русини перечислили ся, гадаючи, що польскі людовцї підуть з ними, а тепер показа­

ло ся инакше. На те могу відповісти, що ми на польских людовцїв зовсім не числили; а й вони самі могуть посьвідчити, що ми ані слова з ни­

ми не говорили про моє внесене, ані о тім, як они будуть голосувати.

ГІ. Гломбіньский і инші бесідники змалю ­ вали нас завзятими противниками, найбільши­

ми ворогами польского народу. Тимчасом ми підписували майже всі внесена польских онози- цийних або независииих послів, так теперішних людовцїв, як і Стояловцїв, поки ще не належа­

ли до польского Кола; ми підписували навіть такі внесеня, як пр. щоби держава гіереняла тї- шиньску польску ґімназию, щоби в Ряшеві за- ложено другу польску ґімназию і и. Хоч польскі посли з людового сторонництва, йдучи за під- шептами п. Ґломбіньского, не будуть голосувати за нашим внесенєм, то заявляємо, що ми таки завсїгди так само приязно і прихильно, як і до- си, відносити ся будемо до послів з польского людового сторонництва і взагалі до потреб поль­

ского народу. Бо ми пе дивимо ся, від кого я- кась справа виходить, а на те, чи она сама в собі оправдана і справедлива.

Не могу відповідати на всьо, що тут від серця говорив ГІ. Ґломбіньский, бо я мусів би що-найменше так довго говорити, як він гово­

рив; а то н так декотрі панове вже нетерпели­

ві. Та й як слушно мені відповідає мій то­

вариш п. Василько — я, лише ґі.мназияльний професор, навіть негодей так довгої бесіди го­

ворити, як професор унїверситетский (Сьміх).

(Дальше буде).

Зденервованє.

(Конець).

Старим диильоматичним правилом є, що політики не повинні грозити тим, чого не в с и ­ лі доконати, бо лише таку грозьбу буде проти­

вник респектувати, яку грозячий може поперти ф актами; в противнім случаю він лишень ви я­

вить свою — безсильність. А вже прямо само- заховавчий інстинкт навчає, щоби слабший не вкладав ножа в руки сильнїйшому, стаючи з ним до нерівної а рішаючої борби на смерть і житє.

Тому ми мусимо строго осудити ті всякі погро­

зи, та маніфести про зближене „иереломової хвилі", „рішаючої епохи" і т. д. тимбільше, що і на ділі оно так не є. Ми-б самі мусїлп недо- цїнювати животної сили і патріотизму нашого народа, а прибільшати значінє польскої гакати, колиб стали бити у дзвін всенародної тревоги задля Ґломбіпьских, Стапіііьских та Козловских.

Др. В. Щ у р а т .

Ґімнізильна пропедевтика фільозофії.

(По поводу анкети краєвої Ради шкільної).

(Дальше). •

Др. Майхрович, признавши факт, що тепе­

рішні предмети іспиту зрілости аж надто вже обтяжують ученика, виснував з того неможли­

вість зробленя пропедевтики фільозофії новим предметом іспиту. Висновок, правда, льоґічний, але конечний був би тільки тодї, колиб певним було, що всі предмети теперішного іспиту зрі­

лости є конечно потрібні. В тім напрямі крити­

ка останних часів виказувала дещо противне Пригадаю недавні дискусиї на тему навчаня клясичної фільольоґії. п не противник класич­

ного образованя, але все притакую тим голосам, що звертали увагу на всякий непридатний ба­

ласт в ґімвазияльній науці греки і латини. Ско­

ро тому балястови, як всякому мерцеви по на­

родним вірованям, суджено ще якийсь час від­

бувати за гріхи покуту но наших ґімназиях, то від іспиту зрілости він вже нині міг би відсту­

питись, міг би зробити місце пропедевтиці фі­

льозофії. Не треба на се доказів, що красще;

лучше ученик викаже свою зрілість, відповіда­

ючи на питана з пропедевтики фільозофії, ніж

толкуючи якийсь уривок з класичного автора, якого часом ні він, ні комісия не розуміє. Вка­

зував на те вже і член анкети кс. др. Пехнїк в своїй розвідці (0 г е іо г т іе І. глс. ргоресіеиіукі і Гі1о2о(ісгпе) XV павгусії ^ іт п а гу а с Ь , р 48). Тим воно дивнїйше, що члени анкети над тим не | застановились.

Тойже сам кс. др. Пехнїк (іЬігЗ.) видвиг і другий мотив до введена пропедевтики фільо­

зофії в ряд предметів іспиту зрілости. >6 се дуже природна проява — писав він — що біль­

ша часть молодежи значно менше прикладаєть ся в 8-ій клясї до предметів, вилучених з іспи­

ту, вдоволяючись найнизшою нотою з поступу, яку без ніякого іспиту може одержати та бачить в дрібницях з обсягу памятевого знаня, про які случайно може бути мова на суднім дни, річи гіднїйші уваги, ніж ціла психольоґія!* Ин- ший член анкети, проф. К. Врублєвський, писав недавно так само (Ргоресіеиіука іііогоіісгпа XV ді шпагу иш, р. 5) Але Й він тепер не загово­

рив про те.

Внеденю пропедевтики фільозофії в ряд іспитових предметів не противив ся б навіть дух всіх мінїстерияльних інструкций; навіть Ор- ґанїзацийний плян з 1849. р., що зазначує ціль ґімназияльного образованя — дати «погляд на.

все» є в сім напрямі наскрізь фільозофічний. А новий арґумент на користь регабілїтациї пропе- ' девтики фільозофії в ґімназиї я добуваю з тих

ухвал анкети, іцо відносять ся до образованя від­

повідних учительських сил. Чим більше тут бу­

де зроблене, чим більше праці і коштів в но буде вимагати, тим більший буде се доказ, що ходить тут не о річ марну. Чим більше працю­

вати обовязаний буде для предмету учитель, тим більша повинна бути запорука, що праця єго не змарнуєть, ся. Не вся молодїж з напру- женя учителя при навчаню нізнасть вагу пред­

мету.

З

часу, коли фільольоґіи зобовязано в т к о л ї помагати ученикам в приготовленій до нових лєкций з латини і з греки, виручувати їх в робленю препараций, наука фільольоґії почала знемагати.

Тільки про ту квестию, яку члени анкети оставили на боці.

З ухвал анкети найпрактичнїйшою і пер­

шою на часї є та, що у всіх своїх детайлях кладе натиск на виобразованє учителів пропе­

девтики фільозофії. Бо цілком справедливо з а ­ мітив референт др. Майхрович, іцо успіхи нав­

чаня передовсім залеж ать від учителів. Фахово образований учитель з’уміє повести науку успіш­

но навіть тоді, коли не має добрих підручників, на які ломимо всіх пожаданих ухвал анкети,

’ здаєть ся, довго єше треба буде пождати. Для

фахово образованого учителя і нинішні під-

5 ручники пропедевтики фільозофії

МОЖЛИВІ.

Він

про них може повторити гадку Ґетого: «АЬег

зо аоІИе ез шіг ііпшег ег^еЬеп, сіаз.з ісЬ сіигс Ь

На тлї сеї сам-її нервовости розвинув ся дальш е спір: Чия Земля: Польскі дневники ста­

ли виводити, що земля нольских дїдичів є їїоль- скою землею та що з неї навіть клаптик не

■сьміє перейти в рускі руки. На підперте сего аксіому відкликали ся на історию кількома за ­ гальними фразами, що ось то сю землю польска шляхта зрошувала своєю кровию в борбах з та­

тарвою, та внесла на неї «свою культуру*. Отже

• Діло* підняло ся. противного доказу і виказує, що виходячи зі становиска приватно нравної власности, Познаньщину треба би назвати Ні­

меччиною, Восну Туреччиною, Китай Франциею чи Анґлїєю — бо всюди там находять ся носї- лости тих народів.

• Однак навіть і з сего становиша каже дальше — двірска земля в східній Галичині є ’ рускою землею. Рускою є опа, а не польскою,1 бо первісні властителі єї, зглядно предки тепе-

рііпних властителів, були Русинами. В »польскі< ■ руки перейшла опа колись не доробком, не пра-і цею, але або зрадою і ренеґатством рускої шли ; хти або розбоєм і насильним забором. Історич­

ним фактом є, і сего ніхто не заперечить, ані навіть польска ираса, шо предки найбільших східно-галицкпх магнатів та більшої половини східно галицкої шляхти були Русинами і посі­

дачами з иоконвіку рускої землі. Прецїнь-же панове Санґушки, Сапіги, Чорторийскі і Дїду- ШИЦКІ,

Ш ЄпТИЦКІ і

Пузини, і лєґіон инших, лю­

блять до нині — особливо-ж в часі виборчім — пригадувати, що они є «Русини* — «кров від крови і кість від кости нашої*, як недавно при­

гадував одній рускій депутациї один з князїв- намісників. І чиж 4ерез користолюбнеє рене­

гатство та національну зраду сих родів руска земля перестала бути рускою? Чей-же годі що­

би за відступство сих »благороднороджених«

перекинчиків покутував цілий нарід, так як за відступство шлеских Пястів та познаньских Ра- дивилів і т. п. не може справді відповідати своєю землею польска нация*.

Відтак подає ея статя в короткости ріжні дати з польско-рускої істориї, якими то спосо­

бами Польща гарбала рускі землі і рускі роди­

ни для себе та кінчить завзивом:

•Русини! пильнуйте сьгято кождої стопи рускої землі! стережіть кождого клаптика рілї!

доносїть, де тільки є земля на продаж! доносїть про кожду грядку, яку забрав Мазур! — стере­

жіть землю перед чужими людьми! — ратуйте твердий ґрунт під ногами, щоби нарід не повис у воздусї, — бо в тій борбі о землю рішить ся, чи Русини остануть нациєю чи може тілько племінною меншостию, племінним материялом на рускй ще доси земли*.

Так, сей завзив дуже гарний, та лише ті всякі історичні виводи та спори остануть бор- бою з вітряками, бо они ані не переконають, ані не спинять польскої гакати. А рускому се-

АпзсЬаиеп иші ВеІгасЬіеп сіег І)іп£еег8І т й Ь - з а т ги е іп е т Веугііїе §е1ап£еп т и в зіе , сіег іпіг уіеІІеісЬі пісЬі зо аийаііепсі ипіі ІгисЬіЬаг уе- м.'е8еп \\а ге , и е п п т а п гаіг іЬп іїЬегІіеІег!

Ьаііе*. і\Уа!ігЬеіІ ипсі ВісЬіип^, III, 11)

Ухвали аі кети в справі присиореня учите­

лів пропедевтики фільозофії числять ся з всіма жаданими останних часів; прийнято їх майже всі в тій формі, в якій виразив їх член анкети др. М. Страіневський в найновійшій своїй бро щурі (Ргоресіеиіука ВІогоПі XV пазгусЬ §гітпа гуасЬ), котра по словах самого нредсїдателя анкети, віцепрезидента краєвої Ради шкільної, д-ра Б. Плажка стала безпосередніш товчком до устроєня анкети. На одно лиш в тій ухвалі мушу звернути увагу. На першім місци вираже­

не в ній однодушне жадане, щоб краєва Рада шкільна, оголошуючи конкурси на посади про­

фесорів математики (фізики і класичної фільо- льбґії), застерігала першеньство кандидатам з квалїфікациєю для пропедевтики фільозофії.

Як зовсім справедливе є тут жадане першень- ства для кваліфікованих, так здивувати мусить 'історичне привілейоване математиків. Датуєть ся оно з часів геґемонїї фільозофічної школи Гербарта. Та чи може мати повну рацшо нині?

(Дальше буде.)

лпнипояи не треба аж істори чного виводу, що­

би переконати єго про потребу для него здобу­

та землі. Се д ія ного економічна конечність теперішности, яка не лише мусить запалити єго енергію, але яку також повинна респектувати держава і краєве правительство.

Стоїмо н і тім становиску, що наш селянин становить м і с ц е в е х л і б о р о б с ь к е н а с е ­ л е н е , яке так само, як має обовязок до подат­

ку майна і крови, так має і право до житя, до землі і заробку. При істнуючім перелюдненю на селі і роздробленю дрібної земскої власности є прямо злочином всяка іміґрация чужих елемен­

тів. Галичина не може бути кольонїзацийним тереном. бо не має условій до сего. Всякі захо­

ди задля кольонїзациї, чи то Мазурами, чи А- мериканцями не мають жадного економічного, ані культурного оправдана, а виходять лише з національно-політичних за тій ,. не схожих ані з добром краю, ані з благом держави.

Кольонїзатори східної Галичини - не з о- гляду на колишнє походженє боярских та кня­

жих родів, але з огляду на сучасну нужду мі­

сцевого населеня - стають кривдителями не лише руского, але і свого власного народа і правдивими Геростратами у. польеко-руских вза­

єминах. Коли відберуть рускому хлопови мож­

ність набути Тої землі, до якої він з ноколїня в поколїнє тужить, як до обіцяного раю, — а від­

беруть сю можність лише задля того, що він Русин; натомість віддадуть сю землю спрова­

дженому на корисних услівях Мазурови — то аж тоді покладуть сим угольний, камінь до ві­

ковічної вражди між обома, народами. Се є зло­

чин так з огляду на галицку суспільність, як і на обі національпости.

В виду сего, що і краєвий виділ причинив ся до сего злочину субвенциєю для п. Стапінь- ского, а так само і краєве правительство не думає здержати гакатистичних змагань вінех- польских шовіністів, представителї руского на­

рода повинні звернути ся до. держави, зглядно до центрального правительства за опікою для місцевого хлїборобского насел,еня. Коли свобід- на Америка видає білі, огріничаючі іміґрацию там, де она виходить на . іцкоду заробкових і взагалі економічних відносин краю, то тим біль­

ше право має Австрия сторожити сего і спиня­

ти, щоби в єї нїдрі, під охороною єї законів та під єї власною адмінїстрациєю не відбували ся флюктуациї, які з великою кривдою для місце­

вого населеня наруїиують також рівновагу дер­

жави та нехтують єї історичне позланницгво.

Н о в и н к її.

— Календар. В ч е т в е р : руско-кат. Спиридо- на; рим.-кат. Рождество Христове. В п я т н и цю: руско-кат. Евгенія, Ореста; рим. кат. Сте- фана.

— З Бібрки. В четвер дня 1. н. ст. січня 1903 відбудуть ся в Бібрцї, в сали ради повітової, о 2. год. пополудни, дорічні збори тов-а •Народ­

ний Дім

в

Бібрцї*, на котрі всіх, справі рускій прихильних людий з цілого новіта закрашає ся.

Порядок нарад: 1) Справозданє за рік 1902; 2) вписи в члени товариства; 3) внесеня членів. — Всі рускі часописи просить ся оголосити повис ше оповіщене.

Запомоги для убогих учеників Виділ краєвий в порозумінні з кр Радою шкільною роздав з суми 1.2рО.К, призначеної сонмом для това­

риств, що он кують ся бідними учениками, між (іншими: тов. «Руслан* у Львові ’ 50 К; »ІПкіль на Поміч* у Львові 150 К; .Ш кільна Поміч* в І Станиславові 150 К; «Шкільна Поміч* в Коло­

миї 150 К; »Шкільна Поміч* в Тернополі! 150 К; а «Шкільна Поміч* в Самйорі 100 К.

— Зелїзниця Львів-Винники-Підгайцї. З Відня доносять, що імовірно прийде до будови сеї зе ­ лїзницї після пляну корисного для м. Львова.

Значить, шлях сеї зелїзницї буде вести з К ізель ник через личаківску рогачку, здовж гостинця до Винник.

— Вдовичо-сиротиньсний

фонд

по сьвящениках станиславівскої єпархії виносив з кінцем Пі. квар­

талу 1902. р. 265.344 К 36 сот. Із того станови ли 253.757 К 65 сот. корекний, а 11.586 К 71 с.

диспозиційний фонд. Коренний ф о їд уміщено:

На ппотецї 75,9о0 К, в цінних ефектах 170.478 К, а в щадници 7389 К бо сог. Дис.позицийний фонд був уміщений в щадници і готівкою в під­

ручній касі.

— Промова Сьв. Отця. З Риму доносять, що Сьв. Отець приймав вчера кардиналів, які скла­

дали єму желаня з н ігоди Різдвяних сьвяг. У відповідь на промову кардинала Орелїї, Сьв.

Отець виголосив промову, в якій зазн іч яв, що єго ювилейний рік викликав в цїл м сьвітї ве­

ликі заяви любовя. Однак на жаль в сім році приключиїи ся такі суспільні справи,Щ о зако­

лотили сей високий настрій духовий. Так прим, італїйске правительство поставило проект зако­

ни про супружий розвід, а революцийний без­

божний рух піддержують деякі держави. В дальшій промові звернув увагу Сьв. Отець на християньску-демократичну акцию, яка тепер є на часі, та заохочував духовеньство до участи в тій справі. Християньский льодовий рух, який стоїть в повній суперечности до социяльної де­

мократці, обмежує єї шкідну діяльність і тим приносить суспільности великий хосен.

— З угорскої Руси. Духовеньство мункачів- скої єпархії основано в Мункачи нову гр.-кат.

учительску семинарию для дівчат, сиріт по сьвящгниках. До сеї семинариї ходить тепер 40 учениць. Та який хосен з сеї школи могуть м а­

ти Русини, коли всі предмети, з виїмком релі­

гії, викладають в ній по мадярски. Дівчата, що покінчуть сю семинарию, будуть могли ледви порозуміти ся з дітьми по руски, бо самі з до­

му знаня рускої мови не винесли, а в школі єї не будуть могли навчити ся. Руске духовень­

ство на Угорщині говорить дома переважно по мадярски, а в розмові з своїми парохіянами у- живає кацапско-мадярскої паламарщини.

— Заступником мін стра війни іменований ко- мандант ЗО. дивізиї піхоти у Львові, Артур Піно- Фріденталь.

— Кр. рада шкільна іменувала в народних школах: Йос. Пеленьского учителем 6 кл. ш ко­

ли в Ж овкві, Ерн. Гершдорферівну і Р. Ш афт- лєрівну учит. 6-кл. школи в Бориславі, М. Шльо- серівну учит. 2 кл. шк. в Хлїбовичах великих, Ів. Чабановского учит. І-кл. шк. в Торговиці, Ол. Сїкорску учит. 1 кл. шк. в Мильчу; — пе­

ренесла учителя Фр. Лєня з Серафинцїв до Чер- нятина, а Олену Сьвєржову зі Солоного перене­

сла в стан супочинку.

Подія на саксоньскім дворі. ОгезЯегпег .Тоиг- паї доносить: Наслїдниця саксоньского пре- стола в ночи з дня 11. на 12. грудня в наслі­

док умового розстрою, зірвала всї зносини з ро­

диною і виїхала за границю. Ся подія стала причиною, що на лрезденьскім дворі відкликано всі новорічні принятя і забави зановіджені на найблизші мясницї.

— Родина Гумберті і під ключем. Велику сен- зациго в цілім сьвіті викликало арештоване в Мадритї родини Гумбертів, що допустила ся мі- лїонових обманьств в Парижи, про що ми свого часу згадали. Кружила чутка, що Гумберти ви­

їхали до Аргентини і туда вислано навіть тай- них агентів з Франциї, а тимчасом сї обманці, від того дня (3. мая с. р.), як пропали з Парижа, спокійно жили в Мадритї під прибраним назви­

щем. Арештованих, а є ними, Гумберт, єго жена та донька, два брати Доріняки і їх сестра, пере­

дано тимчасово францускому амбасадорови в Мадритї, а в сих днях перевезуть їх до Парижа, де відбуде ся проти них судовий процес.

— Замах на костел. З Ж еневи доносять, що вчера о 1. год. пополудни вибухнула бомба в тамошній катедрі і знищила передсїнок, а всі шиби в катедрі потріскали. Бомба могла наро­

бити більше шкоди, бо була наповнена кавал­

ками зелїза, але незручно була прикріплена до стїни.

Ґр. Лев Толстой занедужав на запалене легких. Хід недуги є доси правильний.

— Померли: В Градци звісний психіятр, б. про­

фесор віденьского університету др. Крафт-Еббінґ, в 63. році житя; у Львові Вікторин з Напарів Рильска, жена капітана, в 62. р. житя; в Арко Ян Страшаньский, секретар намісництва зі Льво­

ва; в Дрогобичи Ж игм. Макс. Василькевич, канц.

помічник державної прокуратори! з Самбора, в 32. р. житя.

Переписна Адмінїстрациї. ВПр. о. Я. Зр. в Вер. Висилаємо правильно. Вина по стороні почти.

— Родимці! Памятайте на бурсу Руского То­

вариства педаґоґічного у Львові!

Наука, штука, література

— Комар чч. 21 і 22, з дня 9. грудня 1902.

Зміст дуже добірний і богатий. Між иншими находять ся отсї більші статейки: По виборах в Стрийщинї. Як се назвати? По чім пізнати пса в чоловіцї? Як їх карати велиш, о Пане?

Зі школи. Політичний тиждень. Вниманію «рус- екіх«! З народних анеґдот. Етика народона.

З русской жізни. — Крім того находимо там богато коротк їх сьміхованок, анеґдот і дуже

гарні ілюстрациї.

— Репертуар Львівскої Фільгармонії. В четвер 25. грудня «популярний концерт* на ф інд по­

мочи членів орхестри Фільгармонії. Програма: І.